|
Chapter 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Now when the evening was come, his servants made haste to depart, and Bagoas shut his tent without, and dismissed the waiters from the presence of his lord; and they went to their beds: for they were all weary, because the feast had been long. | Коли стало пізно, раби його поспішили вийти, а Вагой, відпустивши тих, хто стояв перед лицем його господаря, зачинив намет іззовні, і вони пішли до своїх постель, тому що всі були стомлені тривалістю бенкету. |
|
2
|
2
|
| And Judith was left alone in the tent, and Holofernes lying along on his bed: for he was filled with wine. | У наметі залишилася одна Юдиф з Олоферном, який упав на ложе своє, тому що був переповнений вином. |
|
3
|
3
|
| Now Judith had commanded her maid to stand without her bedchamber, and to wait for her coming forth, as she did daily: for she said she would go forth to her prayers, and she spake to Bagoas according to the same purpose. | Юдиф звеліла служниці своїй стати ззовні спальні її й очікувати її виходу, як було кожного дня, сказавши, що вона вийде на молитву. Те саме сказала вона і Вагою. |
|
4
|
4
|
| So all went forth, and none was left in the bedchamber, neither little nor great. Then Judith, standing by his bed, said in her heart, O Lord God of all power, look at this present upon the work of mine hands for the exaltation of Jerusalem. | Коли усі від неї пішли, і нікого у спальні не залишилося, ні малого, ні великого, Юдиф, ставши біля постелі Олоферна, сказала у серці своєму: Господи, Боже всякої сили! зглянься в годину цю на діла рук моїх до звеличення Єрусалима, |
|
5
|
5
|
| For now is the time to help thine inheritance, and to execute my enterprise to the destruction of the enemies which are risen against us. | бо тепер час захистити насліддя Твоє і виконати мій намір, уразити ворогів, які повстали на нас. |
|
6
|
6
|
| Then she came to the pillar of the bed, which was at Holofernes' head, and took down his fauchion from thence, | Потім, підійшовши до стовпчика постелі, що стояв у головах Олоферна, вона зняла з нього меч його |
|
7
|
7
|
| and approached to his bed, and took hold of the hair of his head, and said, Strengthen me, O Lord God of Israel, this day. | і, наблизившись до постелі, схопила волосся голови його і сказала: Господи Боже Ізраїля! укріпи мене в цей день. |
|
8
|
8
|
| And she smote twice upon his neck with all her might, and she took away his head from him, | І з усієї сили двічі вдарила по шиї Олоферна і зняла з нього голову |
|
9
|
9
|
| and tumbled his body down from the bed, and pulled down the canopy from the pillars; and anon after she went forth, and gave Holofernes his head to her maid; | і, скинувши з постелі тіло його, взяла зі стовпів завісу. Невдовзі вона вийшла і віддала служниці своїй голову Олоферна, |
|
10
|
10
|
| and she put it in her bag of meat: so they twain went together according to their custom unto prayer: and when they passed the camp, they compassed the valley, and went up the mountain of Bethulia, and came to the gates thereof. | а та поклала її у мішок з харчовими припасами, й обидві разом вийшли, за звичаєм своїм, на молитву. Пройшовши стан, вони обійшли навкруги ущелину, піднялися на гору Ветилуї і пішли до воріт її. |
|
11
|
11
|
| Then said Judith afar off to the watchmen at the gate, Open, open now the gate: God, even our God, is with us, to shew his power yet in Israel, and his strength against the enemy, as he hath even done this day. | Юдиф здаля кричала охоронцям воріт: відчиніть, відчиніть ворота! з нами Бог, Бог наш, щоб дарувати ще силу Ізраїлю і перемогу над ворогами, як дарував Він і сьогодні. |
|
12
|
12
|
| Now when the men of her city heard her voice, they made haste to go down to the gate of their city, and they called the elders of the city. | Як тільки почули міські мужі голос її, поспішили прийти до міських воріт і скликали старійшин міста. |
|
13
|
13
|
| And then they ran all together, both small and great, for it was strange unto them that she was come: so they opened the gate, and received them, and made a fire for a light, and stood round about them. | І збіглися всі, від малого до великого, тому що прихід її був для них понад очікування, і, відчинивши ворота, прийняли їх, і, запаливши для освітлення вогонь, оточили їх. |
|
14
|
14
|
| Then she said to them with a loud voice, Praise, praise God, praise God, I say, for he hath not taken away his mercy from the house of Israel, but hath destroyed our enemies by mine hands this night. | Вона ж сказала їм гучним голосом: хваліть Господа, хваліть, хваліть Господа, що Він не віддалив милости Своєї від дому Ізраїлевого, але в цю ніч скрушив ворогів наших моєю рукою. |
|
15
|
15
|
| So she took the head out of the bag, and shewed it, and said unto them, Behold the head of Holofernes, the chief captain of the army of Assur, and behold the canopy, wherein he did lie in his drunkenness; and the Lord hath smitten him by the hand of a woman. | І, вийнявши голову з мішка, показала її і сказала їм: ось голова Олоферна, вождя ассирійського війська, і ось завіса його, за якою він лежав від сп’яніння, — і Господь уразив його рукою жінки. |
|
16
|
16
|
| As the Lord liveth, who hath kept me in my way that I went, my countenance hath deceived him to his destruction, and yet hath he not committed sin with me, to defile and shame me. | Живий Господь, який зберіг мене на путі, якою я йшла! тому що лице моє спокусило Олоферна на загибель його, але він не зробив зі мною скверного і ганебного гріха. |
|
17
|
17
|
| Then all the people were wonderfully astonished, and bowed themselves, and worshipped God, and said with one accord, Blessed be thou, O our God, which hast this day brought to nought the enemies of thy people. | Весь народ надзвичайно здивувався; впали, поклонилися Богу й одностайно сказали: благословенний Ти, Боже наш, що знищив сьогодні ворогів народу Твого! |
|
18
|
18
|
| Then said Ozias unto her, O daughter, blessed art thou of the most high God above all the women upon the earth; and blessed be the Lord God, which hath created the heavens and the earth, which hath directed thee to the cutting off of the head of the chief of our enemies. | А Озія сказав їй: благословенна ти, дочко, Всевишнім Богом більше за усіх жінок на землі, і благословенний Господь Бог, що створив небеса і землю і наставив тебе на ураження голови начальника наших ворогів; |
|
19
|
19
|
| For this thy confidence shall not depart from the heart of men, which remember the power of God for ever. | бо надія твоя не відступить від серця людей, які пам’ятають силу Божу, довіку. |
|
20
|
20
|
| And God turn these things to thee for a perpetual praise, to visit thee in good things, because thou hast not spared thy life for the affliction of our nation, but hast revenged our ruin, walking a straight way before our God. And all the people said, So be it, so be it. | Нехай поставить тобі це Бог у вічну славу і нехай нагородить тебе благами за те, що ти життя твого не пощадила у час приниження роду нашого, але виступила вперед, коли ми падали, ти, що право ходила перед Богом нашим. І весь народ сказав: нехай буде, нехай буде! |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Old Testament
• Gen. • Exod. • Lev. • Num. • Deut.
• Josh. • Judg. • Ruth • 1 Sam. • 2 Sam. • 1 Kgs. • 2 Kgs. • 1 Chr. • 2 Chr. • Ezra • 2 Ezra • 3 Ezra • Neh. • Tob. • Jud. • Esth. • 1 Mac. • 2 Mac. • 3 Mac.
• Job • Ps. • Prov. • Eccl. • Song • Wisd. • Sir.
• Isa. • Jer. • Lam. • Let. Jer. • Bar. • Ezek. • Dan.
• Hos. • Joel • Amos • Obad. • Jonah • Mic. • Nah. • Hab. • Zeph. • Hag. • Zech. • Mal.
