Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Luke

Порівняти:

⇄

Luke	Євангеліє від Луки

Chapter 1	Глава 1

1	1
Forasmuch as many have taken in hand to draw up a narrative concerning those matters which have been fulfilled among us,	Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2	2
even as they delivered them unto us, who from the beginning were eyewitnesses and ministers of the word,	як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова^*,
3	3
it seemed good to me also, having traced the course of all things accurately from the first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus;	то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4	4
that thou mightest know the certainty concerning the things wherein thou wast instructed.	щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5	5
There was in the days of Herod, the king of Judea, a certain priest named Zechariah, of the course of Abijah: and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elizabeth.	У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6	6
And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.	Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7	7
And they had no child, because that Elizabeth was barren, and they both were now well stricken in years.	У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8	8
Now it came to pass, while he executed the priest’s office before God in the order of his course,	Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9	9
according to the custom of the priest’s office, his lot was to enter into the temple of the Lord and burn incense.	за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10	10
And the whole multitude of the people were praying without at the hour of incense.	а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11	11
And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.	Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12	12
And Zechariah was troubled when he saw him, and fear fell upon him.	Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13	13
But the angel said unto him, Fear not, Zechariah: because thy supplication is heard, and thy wife Elizabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.	Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14	14
And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.	і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15	15
For he shall be great in the sight of the Lord, and he shall drink no wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Spirit, even from his mother’s womb.	бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16	16
And many of the children of Israel shall he turn unto the Lord their God.	І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17	17
And he shall go before his face in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to walk in the wisdom of the just; to make ready for the Lord a people prepared for him.	І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18	18
And Zechariah said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.	І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19	19
And the angel answered and said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and I was sent to speak unto thee, and to bring thee these good tidings.	Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20	20
And behold, thou shalt be silent and not able to speak, until the day that these things shall come to pass, because thou believedst not my words, which shall be fulfilled in their season.	І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21	21
And the people were waiting for Zechariah, and they marveled while he tarried in the temple.	Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22	22
And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: and he continued making signs unto them, and remained dumb.	Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23	23
And it came to pass, when the days of his ministration were fulfilled, he departed unto his house.	А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24	24
And after these days Elizabeth his wife conceived; and she hid herself five months, saying,	Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25	25
Thus hath the Lord done unto me in the days wherein he looked upon me, to take away my reproach among men.	так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26	26
Now in the sixth month the angel Gabriel was sent by God unto a city of Galilee, named Nazareth,	Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27	27
to a virgin betrothed to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin’s name was Mary.	до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28	28
And the angel came in unto her, and said, Hail, thou that art highly favored, the Lord is with thee: blessed art thou among women.	Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29	29
And when she saw him, she was greatly troubled at his saying, and cast in her mind what manner of salutation this might be.	Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30	30
And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favor with God.	І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31	31
And behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.	І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32	32
He shall be great, and shall be called the Son of the Most High: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:	Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33	33
and he shall reign over the house of Jacob forever; and of his kingdom there shall be no end.	І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34	34
And Mary said unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?	Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35	35
And the angel answered and said unto her, The Holy Spirit shall come upon thee, and the power of the Most High shall overshadow thee: wherefore also the holy thing which is begotten shall be called the Son of God.	Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36	36
And behold, Elizabeth thy kinswoman, she also hath conceived a son in her old age; and this is the sixth month with her that was called barren.	Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37	37
For nothing shall be impossible with God.	бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38	38
And Mary said, Behold, the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.	Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39	39
And Mary arose in these days and went into the hill country with haste, into a city of Judah;	Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40	40
and entered into the house of Zechariah and saluted Elizabeth.	і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41	41
And it came to pass, when Elizabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elizabeth was filled with the Holy Spirit;	Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42	42
and she spake out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.	І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43	43
And whence is this to me, that the mother of my Lord should come unto me?	І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44	44
For behold, when the voice of thy salutation came into mine ears, the babe leaped in my womb for joy.	Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45	45
And blessed is she that believed; for there shall be a fulfillment of the things which have been spoken to her from the Lord.	Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46	46
And Mary said, My soul doth magnify the Lord,	І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47	47
And my spirit hath rejoiced in God my Savior.	і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48	48
For he hath looked upon the low estate of his handmaid: For behold, from henceforth all generations shall call me blessed.	бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49	49
For he that is mighty hath done to me great things; And holy is his name.	Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50	50
And his mercy is unto generations of generations On them that fear him.	І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51	51
He hath shown strength with his arm; He hath scattered the proud in the imagination of their heart.	Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52	52
He hath put down princes from their thrones, And hath exalted them of low degree.	скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53	53
The hungry he hath filled with good things; And the rich he hath sent empty away.	голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54	54
He hath given help to Israel his servant, That he might remember mercy	Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55	55
(As he spake unto our fathers) Toward Abraham and his seed forever.	як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56	56
And Mary abode with her about three months, and returned unto her house.	Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57	57
Now Elizabeth’s time was fulfilled that she should be delivered; and she brought forth a son.	Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58	58
And her neighbors and her kinsfolk heard that the Lord had magnified his mercy toward her; and they rejoiced with her.	І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59	59
And it came to pass on the eighth day, that they came to circumcise the child; and they would have called him Zechariah, after the name of his father.	І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60	60
And his mother answered and said, Not so; but he shall be called John.	На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61	61
And they said unto her, There is none among thy kindred that is called by this name.	І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62	62
And they made signs to his father, what he would have him called.	І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63	63
And he asked for a writing tablet, and wrote, saying, His name is John. And they marveled all.	Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64	64
And his mouth was opened immediately, and his tongue loosed, and he spake, blessing God.	І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65	65
And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judea.	І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66	66
And all that heard them laid them up in their heart, saying, What then shall this child be? And the hand of the Lord was with him.	Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67	67
And his father Zechariah was filled with the Holy Spirit, and prophesied, saying,	І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68	68
Blessed be the Lord, the God of Israel; For he hath visited and wrought redemption for his people,	благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69	69
And hath raised up a horn of salvation for us In the house of his servant David	І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70	70
(As he spake by the mouth of his holy prophets that have been from of old),	як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71	71
Salvation from our enemies, and from the hand of all that hate us;	що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72	72
To show mercy toward our fathers, And to remember his holy covenant;	сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73	73
The oath which he sware unto Abraham our father, To grant unto us	дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74	74
that we being delivered out of the hand of our enemies Should serve him without fear,	щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75	75
In holiness and righteousness before him all the days of our life.	безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76	76
And thou, child, shalt be called the prophet of the Most High: For thou shalt go before the face of the Lord to make ready his ways;	І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77	77
To give knowledge of salvation unto his people In the remission of their sins,	Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78	78
Because of the tender mercy of our God, Whereby the dayspring from on high hath visited us,	з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід^* з неба,
79	79
To shine upon them that sit in darkness and the shadow of death; To guide our feet into the way of peace.	просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80	80
And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his showing unto Israel.	Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
Chapter 2	Глава 2

1	1
Now it came to pass in those days, there went out a decree from Caesar Augustus, that all the world should be enrolled.	У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
2	2
This was the first enrollment made when Quirinius was governor of Syria.	Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
3	3
And all went to enroll themselves, every one to his own city.	І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
4	4
And Joseph also went up from Galilee, out of the city of Nazareth, into Judea, to the city of David, which is called Bethlehem, because he was of the house and family of David;	Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5	5
to enroll himself with Mary, who was betrothed to him as his wife, being great with child.	записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6	6
And it came to pass, while they were there, the days were fulfilled that she should be delivered.	Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
7	7
And she brought forth her firstborn son; and she wrapped him in swaddling clothes, and laid him in the manger, because there was no room for them in the inn.	І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8	8
And there were shepherds in the same country abiding in the field, and keeping watch by night over their flock.	У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
9	9
And lo, an angel of the Lord stood by them, and the glory of the Lord shone round about them: and they were sore afraid.	Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
10	10
And the angel said unto them, Be not afraid; for behold, I bring you good tidings of great joy which shall be to all the people:	І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
11	11
for there is born to you this day in the city of David a Savior, who is Christ the Lord.	Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12	12
And this is the sign unto you: Ye shall find a babe wrapped in swaddling clothes, lying in the manger.	І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
13	13
And suddenly there was with the angel a multitude of the heavenly host praising God, and saying,	І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
14	14
Glory to God in the highest, And on earth peace, good pleasure among men.	слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
15	15
And it came to pass, when the angels went away from them into heaven, that the men, the shepherds, said one to another, Let us now go even unto Bethlehem, and see this thing that is come to pass, which the Lord hath made known unto us.	І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
16	16
And they came with haste, and found both Mary and Joseph, and the babe lying in the manger.	І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
17	17
And when they saw it, they made known abroad concerning the saying which was spoken to them about this child.	Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
18	18
And all that heard it wondered at the things which were spoken unto them by the shepherds.	І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
19	19
But Mary kept all these sayings, pondering them in her heart.	А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
20	20
And the shepherds returned, glorifying and praising God for all the things that they had heard and seen, even as it was spoken unto them.	Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21	21
And when eight days were fulfilled for circumcising him, his name was called JESUS, which was so called by the angel before he was conceived in the womb.	А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
22	22
And when the days of their purification according to the law of Moses were fulfilled, they brought him up to Jerusalem, to present him to the Lord	І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
23	23
(as it is written in the law of the Lord, Every male that openeth the womb shall be called holy to the Lord),	як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
24	24
and to offer a sacrifice according to that which is said in the law of the Lord, A pair of turtledoves, or two young pigeons.	І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
25	25
And behold, there was a man in Jerusalem, whose name was Simeon; and this man was righteous and devout, looking for the consolation of Israel: and the Holy Spirit was upon him.	Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26	26
And it had been revealed unto him by the Holy Spirit, that he should not see death, before he had seen the Lord’s Christ.	Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
27	27
And he came in the Spirit into the temple: and when the parents brought in the child Jesus, that they might do concerning him after the custom of the law,	І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
28	28
then he received him into his arms, and blessed God, and said,	він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29	29
Now lettest thou thy servant depart, Lord, According to thy word, in peace;	нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
30	30
For mine eyes have seen thy salvation,	бо бачили очі мої спасіння Твоє,
31	31
Which thou hast prepared before the face of all peoples;	яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
32	32
A light for revelation to the Gentiles, And the glory of thy people Israel.	світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33	33
And Joseph and his mother were marveling at the things which were spoken concerning him;	Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
34	34
and Simeon blessed them, and said unto Mary his mother, Behold, this child is set for the falling and the rising of many in Israel; and for a sign which is spoken against;	І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
35	35
yea and a sword shall pierce through thine own soul; that thoughts out of many hearts may be revealed.	і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
36	36
And there was one Anna, a prophetess, the daughter of Phanuel, of the tribe of Asher (she was of a great age, having lived with a husband seven years from her virginity,	Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
37	37
and she was a widow of about fourscore and four years), who departed not from the temple, worshiping with fastings and supplications night and day.	вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
38	38
And she, coming up at that very hour, gave thanks unto the Lord, and spake of him to all them that were looking for redemption in Jerusalem.	Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
39	39
And when they had accomplished all things that were according to the law of the Lord, they returned into Galilee, to their own city Nazareth.	І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
40	40
And the child grew, and waxed strong in spirit, filled with wisdom: and the grace of God was upon him.	Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
41	41
And his parents went every year to Jerusalem at the feast of the passover.	Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
42	42
And when he was twelve years old, they went up to Jerusalem after the custom of the feast;	І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
43	43
and when they had fulfilled the days, as they were returning, the boy Jesus tarried behind in Jerusalem; and Joseph and his mother knew it not;	Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
44	44
but supposing him to be in the company, they went a day’s journey; and they sought for him among their kinsfolk and among their acquaintance:	Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
45	45
and when they found him not, they returned to Jerusalem, seeking him.	І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
46	46
And it came to pass, after three days they found him in the temple, sitting in the midst of the teachers, both hearing them, and asking them questions:	Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
47	47
and all that heard him were amazed at his understanding and his answers.	усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
48	48
And when they saw him, they were astonished; and his mother said unto him, Son, why hast thou thus dealt with us? behold, thy father and I sought thee sorrowing.	І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
49	49
And he said unto them, How is it that ye sought me? knew ye not that I must be in my Father’s house?	Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
50	50
And they understood not the saying which he spake unto them.	Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51	51
And he went down with them, and came to Nazareth; and he was subject unto them: and his mother kept all these sayings in her heart.	І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
52	52
And Jesus advanced in wisdom and stature, and in favor with God and men.	Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
Chapter 3	Глава 3

1	1
Now in the fifteenth year of the reign of Tiberius Caesar, Pontius Pilate being governor of Judea, and Herod being tetrarch of Galilee, and his brother Philip tetrarch of the region of Ituraea and Trachonitis, and Lysanias tetrarch of Abilene,	У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї,
2	2
in the high priesthood of Annas and Caiaphas, the word of God came unto John the son of Zechariah in the wilderness.	за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі.
3	3
And he came into all the region round about the Jordan, preaching the baptism of repentance unto remission of sins;	І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
4	4
as it is written in the book of the words of Isaiah the prophet, saying, The voice of one crying in the wilderness, Make ye ready the way of the Lord, Make his paths straight.	як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому.
5	5
Every valley shall be filled, And every mountain and hill shall be brought low; And the crooked shall become straight, And the rough ways smooth;	Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними.
6	6
And all flesh shall see the salvation of God.	І побачить всяка плоть спасіння Боже.
7	7
He said therefore to the multitudes that went out to be baptized of him, Ye offspring of vipers, who warned you to flee from the wrath to come?	Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8	8
Bring forth therefore fruits worthy of repentance, and begin not to say within yourselves, We have Abraham to our father: for I say unto you, that God is able of these stones to raise up children unto Abraham.	Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові.
9	9
And even now the axe also lieth at the root of the trees: every tree therefore that bringeth not forth good fruit is hewn down, and cast into the fire.	Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь.
10	10
And the multitudes asked him, saying, What then shall we do?	І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити?
11	11
And he answereth and saith unto them, He that hath two coats, let him impart to him that hath none; and he that hath food, let him do likewise.	Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само.
12	12
And there came also publicans to be baptized, and they said unto him, Teacher, what shall we do?	Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити?
13	13
And he said unto them, Extort no more than that which is appointed you.	Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам.
14	14
And soldiers also asked him, saying, And we, what shall we do? And he said unto them, Extort from no man by violence, neither accuse anyone wrongfully; and be content with your wages.	Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою.
15	15
And as the people were in expectation, and all men reasoned in their hearts concerning John, whether haply he were the Christ;	Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, —
16	16
John answered, saying unto them all, I indeed baptize you with water; but there cometh he that is mightier than I, the latchet of whose shoes I am not worthy to unloose: he shall baptize you in the Holy Spirit and in fire:	Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем.
17	17
whose fan is in his hand, and he will thoroughly cleanse his threshing floor, and will gather the wheat into his garner; but the chaff he will burn up with unquenchable fire.	Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим.
18	18
With many other exhortations therefore preached he good tidings unto the people;	І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям.
19	19
but Herod the tetrarch, being reproved by him for Herodias his brother’s wife, and for all the evil things which Herod had done,	Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого,
20	20
added this also to them all, that he shut up John in the prison.	додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці.
21	21
Now it came to pass, when all the people were baptized, that, Jesus also having been baptized, and praying, the heaven was opened,	І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо,
22	22
and the Holy Spirit descended in a bodily form, as a dove, upon him, and a voice came out of heaven, saying, Thou art my beloved Son; in thee I am well pleased.	і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!
23	23
And Jesus himself, when he began to teach, was about thirty years of age, being (as was supposed) the son of Joseph, the son of Heli,	Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв,
24	24
the son of Matthat, the son of Levi, the son of Melchi, the son of Janna, the son of Joseph,	Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів,
25	25
the son of Mattathias, the son of Amos, the son of Nahum, the son of Esli, the son of Naggai,	Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв,
26	26
the son of Maath, the son of Mattathias, the son of Semeei, the son of Joseph, the son of Judah,	Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин,
27	27
the son of Joannan, the son of Rhesa, the son of Zerubbabel, the son of Shealtiel, the son of Neri,	Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв,
28	28
the son of Melchi, the son of Addi, the son of Cosam, the son of Elmodam, the son of Er,	Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів,
29	29
the son of Jose, the son of Eliezer, the son of Jorim, the son of Matthat, the son of Levi,	Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв,
30	30
the son of Simeon, the son of Judas, the son of Joseph, the son of Jonan, the son of Eliakim,	Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів,
31	31
the son of Melea, the son of Mainan, the son of Mattatha, the son of Nathan, the son of David,	Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів,
32	32
the son of Jesse, the son of Obed, the son of Boaz, the son of Salmon, the son of Nahshon,	Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів,
33	33
the son of Amminadab, the son of Ram, the son of Joram, the son of Hezron, the son of Perez, the son of Judah,	Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин,
34	34
the son of Jacob, the son of Isaac, the son of Abraham, the son of Terah, the son of Nahor,	Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів,
35	35
the son of Serug, the son of Reu, the son of Peleg, the son of Eber, the son of Shelah,	Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів,
36	36
the son of Cainan, the son of Arphaxad, the son of Shem, the son of Noah, the son of Lamech,	Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,
37	37
the son of Methuselah, the son of Enoch, the son of Jared, the son of Mahalaleel, the son of Cainan,	Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів,
38	38
the son of Enosh, the son of Seth, the son of Adam, the son of God.	Єносів, Сифів, Адамів, Божий.
Chapter 4	Глава 4

1	1
And Jesus, full of the Holy Spirit, returned from the Jordan, and was led in the Spirit into the wilderness	Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю.
2	2
during forty days, being tempted of the devil. And he did eat nothing in those days: and when they were completed, he afterward hungered.	Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3	3
And the devil said unto him, If thou art the Son of God, command this stone that it become bread.	І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4	4
And Jesus answered unto him, saying, It is written, Man shall not live by bread alone, but by every word of God.	Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
5	5
And the devil, leading him up into a high mountain, showed him all the kingdoms of the world in a moment of time.	І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить.
6	6
And the devil said unto him, To thee will I give all this authority, and the glory of them: for it hath been delivered unto me; and to whomsoever I will I give it.	І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її.
7	7
If thou therefore wilt worship before me, it shall all be thine.	Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8	8
And Jesus answered and said unto him, Get thee behind me, Satan: it is written, Thou shalt worship the Lord thy God, and him only shalt thou serve.	Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
9	9
And he led him to Jerusalem, and set him on the pinnacle of the temple, and said unto him, If thou art the Son of God, cast thyself down from hence:	І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз.
10	10
for it is written, He shall give his angels charge concerning thee, to guard thee:	Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11	11
and, On their hands they shall bear thee up, Lest haply thou dash thy foot against a stone.	і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
12	12
And Jesus answered and said unto him, It is said, Thou shalt not make trial of the Lord thy God.	Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого.
13	13
And when the devil had completed every temptation, he departed from him for a season.	І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
14	14
And Jesus returned in the power of the Spirit into Galilee: and a fame went out concerning him through all the region round about.	І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15	15
And he taught in their synagogues, being glorified of all.	Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
16	16
And he came to Nazareth, where he had been brought up: and he entered, as his custom was, into the synagogue on the sabbath day, and stood up to read.	І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати.
17	17
And there was delivered unto him the book of Isaiah the prophet. And he unrolled the book, and found the place where it was written,	Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18	18
The Spirit of the Lord is upon me, Because he anointed me to preach good tidings to the poor: He hath sent me to heal the brokenhearted, To proclaim release to the captives, And recovering of sight to the blind, To set at liberty them that are bruised,	Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
19	19
To proclaim the acceptable year of the Lord.	проповідувати літо Господнє сприятливе.
20	20
And he closed the book, and gave it back to the attendant, and sat down: and the eyes of all in the synagogue were fastened on him.	І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.
21	21
And he began to say unto them, Today hath this scripture been fulfilled in your ears.	І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
22	22
And all bare him witness, and wondered at the words of grace which proceeded out of his mouth: and they said, Is not this Joseph’s son?	І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23	23
And he said unto them, Doubtless ye will say unto me this parable, Physician, heal thyself: whatsoever we have heard done in Capernaum, do also here in thine own country.	Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24	24
And he said, Verily I say unto you, No prophet is acceptable in his own country.	І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25	25
But of a truth I say unto you, There were many widows in Israel in the days of Elijah, when the heaven was shut up three years and six months, when there came a great famine over all the land;	По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26	26
and unto none of them was Elijah sent, but only to Zarephath, in the land of Sidon, unto a woman that was a widow.	і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
27	27
And there were many lepers in Israel in the time of Elisha the prophet; and none of them was cleansed, but only Naaman the Syrian.	І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
28	28
And they were all filled with wrath in the synagogue, as they heard these things;	І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
29	29
and they rose up, and cast him forth out of the city, and led him unto the brow of the hill whereon their city was built, that they might throw him down headlong.	І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його.
30	30
But he passing through the midst of them went his way.	Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31	31
And he came down to Capernaum, a city of Galilee. And he was teaching them on the sabbath day:	І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах.
32	32
and they were astonished at his teaching; for his word was with authority.	І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу.
33	33
And in the synagogue there was a man, that had a spirit of an unclean demon; and he cried out with a loud voice,	Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34	34
saying, Ah! what have we to do with thee, Jesus thou Nazarene? art thou come to destroy us? I know thee who thou art, the Holy One of God.	облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35	35
And Jesus rebuked him, saying, Hold thy peace, and come out of him. And when the demon had thrown him down in the midst, he came out of him, having done him no hurt.	Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.
36	36
And amazement came upon all, and they spake together, one with another, saying, What is this word, that with authority and power he commandeth the unclean spirits, and they come out?	І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
37	37
And there went forth a rumor concerning him into every place of the region round about.	І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38	38
And he rose up out of the synagogue, and entered into the house of Simon. And Simon’s wife’s mother was holden with a great fever; and they besought him for her.	Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39	39
And he stood over her, and rebuked the fever; and it left her: and immediately she rose up and ministered unto them.	Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм.
40	40
And when the sun was setting, all they that had any sick with diverse diseases brought them unto him; and he laid his hands on every one of them, and healed them.	Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41	41
And demons also came out from many, crying out, and saying, Thou art the Christ, the Son of God. And rebuking them, he suffered them not to speak, because they knew that he was the Christ.	Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42	42
And when it was day, he came out and went into a desert place: and the multitudes sought after him, and came unto him, and would have stayed him, that he should not go from them.	А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них.
43	43
But he said unto them, I must preach the good tidings of the kingdom of God to the other cities also: for to this end am I sent.	Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44	44
And he was preaching in the synagogues of Galilee.	І проповідував у синагогах галилейських.
Chapter 5	Глава 5

1	1
Now it came to pass, while the multitude pressed upon him to hear the word of God, that he was standing by the lake of Gennesaret;	Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2	2
and he saw two boats standing by the lake: but the fishermen had gone out of them, and were washing their nets.	і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.
3	3
And he entered into one of the boats, which was Simon’s, and asked him to put out a little from the land. And he sat down and taught the multitudes out of the boat.	Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна.
4	4
And when he had left speaking, he said unto Simon, Put out into the deep, and let down your nets for a draft.	Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
5	5
And Simon answered and said unto him, Master, we toiled the whole night, and took nothing: but at thy word I will let down the net.	Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть.
6	6
And when they had done this, they enclosed a great multitude of fish; and their net was breaking;	Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.
7	7
and they beckoned unto their partners, who were in the other boat, that they should come and help them. And they came, and filled both the boats, so that they began to sink.	І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
8	8
But Simon Peter, when he saw it, fell down at Jesus’ knees, saying, Depart from me; for I am a sinful man, O Lord.	Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!
9	9
For he was amazed, and all that were with him, at the draft of the fish which they had taken;	Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили;
10	10
and so were also James and John, sons of Zebedee, who were partners with Simon. And Jesus said unto Simon, Fear not; from henceforth thou shalt catch men.	також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.
11	11
And when they had brought their boats to land, they left all, and followed him.	І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12	12
And it came to pass, while he was in one of the cities, behold, a man full of leprosy: and when he saw Jesus, he fell on his face, and besought him, saying, Lord, if thou wilt, thou canst make me clean.	Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
13	13
And he stretched forth his hand, and touched him, saying, I will; be thou made clean. And straightaway the leprosy departed from him.	Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.
14	14
And he charged him to tell no man: but go thy way, and show thyself to the priest, and offer for thy cleansing, according as Moses commanded, for a testimony unto them.	І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.
15	15
But so much the more went abroad the report concerning him: and great multitudes came together to hear, and to be healed by him of their infirmities.	Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх.
16	16
But he withdrew himself in the deserts, and prayed.	Він же відходив у безлюдні місця і молився.
17	17
And it came to pass on one of those days, that he was teaching; and there were Pharisees and doctors of the law sitting by, who were come out of every village of Galilee and Judea and Jerusalem: and the power of the Lord was present to heal them.	Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
18	18
And behold, men bring on a bed a man that was palsied: and they sought to bring him in, and to lay him before him.	і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;
19	19
And not finding by what way they might bring him in because of the multitude, they went up to the housetop, and let him down through the tiles with his couch into the midst before Jesus.	і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом.
20	20
And seeing their faith, he said unto him, Man, thy sins are forgiven thee.	І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
21	21
And the scribes and the Pharisees began to reason, saying, Who is this that speaketh blasphemies? Who can forgive sins, but God alone?	Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
22	22
But Jesus perceiving their reasonings, answered and said unto them, Why reason ye in your hearts?	Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших?
23	23
Which is easier, to say, Thy sins are forgiven thee; or to say, Arise and walk?	Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24	24
But that ye may know that the Son of man hath authority on earth to forgive sins (he said unto him that was palsied), I say unto thee, Arise, and take up thy couch, and go unto thy house.	Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
25	25
And immediately he rose up before them, and took up that whereon he lay, and departed to his house, glorifying God.	І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.
26	26
And amazement took hold on all, and they glorified God; and they were filled with fear, saying, We have seen strange things today.	І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
27	27
And after these things he went forth, and beheld a publican, named Levi, sitting at the place of toll, and said unto him, Follow me.	І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
28	28
And he forsook all, and rose up and followed him.	І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.
29	29
And Levi made him a great feast in his house: and there was a great multitude of publicans and of others that were sitting at meat with them.	І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.
30	30
And their scribes and the Pharisees murmured against his disciples, saying, Why do ye eat and drink with the publicans and sinners?	Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?
31	31
And Jesus answered and said unto them, They that are in health have no need of a physician; but they that are sick.	Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі.
32	32
I am not come to call the righteous but sinners to repentance.	Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників.
33	33
And they said unto him, Why do the disciples of John fast often, and make supplications; likewise also the disciples of the Pharisees; but thine eat and drink?	Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?
34	34
And he said unto them, Can ye make the sons of the bridechamber fast, while the bridegroom is with them?	Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
35	35
But the days will come; and when the bridegroom shall be taken away from them, then will they fast in those days.	Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36	36
And he spake also a parable unto them: No man putteth a piece of a new garment upon an old garment; else he rendeth the new, and also the piece from the new agreeth not with the old.	Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
37	37
And no man putteth new wine into old wineskins; else the new wine will burst the skins, and itself will be spilled, and the skins will perish.	І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть.
38	38
But new wine must be put into fresh wineskins; and both are preserved.	А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге.
39	39
And no man having drunk old wine straightaway desireth new; for he saith, The old is better.	І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.
Chapter 6	Глава 6

1	1
Now it came to pass on a second-first sabbath, that he was going through the grainfields; and his disciples plucked the ears, and did eat, rubbing them in their hands.	Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
2	2
But certain of the Pharisees said unto them, Why do ye that which it is not lawful to do on the sabbath day?	Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу?
3	3
And Jesus answered them and said, Have ye not read even this, what David did, when he was hungry, he, and they that were with him;	Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4	4
how he entered into the house of God, and took and ate the showbread, and gave also to them that were with him; which it is not lawful to eat save for the priests alone?	Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення^*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам.
5	5
And he said unto them, The Son of man is lord even of the sabbath.	І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.
6	6
And it came to pass also on another sabbath, that he entered into the synagogue and taught: and there was a man there, and his right hand was withered.	Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
7	7
And the scribes and the Pharisees watched, whether he would heal on the sabbath; that they might find an accusation against him.	Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
8	8
But he knew their thoughts; and he said to the man that had his hand withered, Rise up, and stand forth in the midst. And he arose and stood forth.	Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
9	9
Then Jesus said unto them, I will ask you something, Is it lawful on the sabbath to do good, or to do harm? to save a life, or to kill?	Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали.
10	10
And he looked round about on them all, and said unto him, Stretch forth thy hand. And he did so: and his hand was restored whole as the other.	І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
11	11
But they were filled with madness; and communed one with another what they might do to Jesus.	Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.
12	12
And it came to pass in these days, that he went out into the mountain to pray; and he continued all night in prayer to God.	У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога.
13	13
And when it was day, he called his disciples; and he chose from them twelve, whom also he named apostles:	Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:
14	14
Simon, whom he also named Peter, and Andrew his brother, James and John, Philip and Bartholomew,	Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія,
15	15
Matthew and Thomas, James the son of Alphaeus, and Simon who was called the Zealot,	Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та
16	16
Judas the son of James, and Judas Iscariot, who also became a traitor;	Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.
17	17
and he came down with them, and stood on a level place, and a multitude of his disciples, and a great number of the people from all Judea and Jerusalem, and the seacoast of Tyre and Sidon, who came to hear him, and to be healed of their diseases;	І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських,
18	18
and they that were vexed by unclean spirits: and they were healed.	що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися.
19	19
And all the multitude sought to touch him; for power came forth from him, and healed them all.	І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20	20
And he lifted up his eyes on his disciples, and said, Blessed are ye poor: for yours is the kingdom of God.	І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
21	21
Blessed are ye that hunger now: for ye shall be filled. Blessed are ye that weep now: for ye shall laugh.	Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.
22	22
Blessed are ye, when men shall hate you, and when they shall separate you from their company, and reproach you, and cast out your name as evil, for the Son of man’s sake.	Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського.
23	23
Rejoice in that day, and leap for joy: for behold, your reward is great in heaven; for in the same manner did their fathers unto the prophets.	Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.
24	24
But woe unto you that are rich! for ye have received your consolation.	Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху.
25	25
Woe unto you, ye that are full! for ye shall hunger. Woe unto you, ye that laugh now! for ye shall mourn and weep.	Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати!
26	26
Woe, when men shall speak well of you! for in the same manner did their fathers to the false prophets.	Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.
27	27
But I say unto you that hear, Love your enemies, do good to them that hate you,	Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
28	28
bless them that curse you, pray for them that despitefully use you.	благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас.
29	29
To him that smiteth thee on the one cheek offer also the other; and from him that taketh away thy cloak withhold not thy coat also.	Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку.
30	30
And give to everyone that asketh thee; and of him that taketh away thy goods ask them not again.	Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай.
31	31
And as ye would that men should do to you, do ye also to them likewise.	І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм.
32	32
And if ye love them that love you, what thank have ye? for even sinners love those that love them.	І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33	33
And if ye do good to them that do good to you, what thank have ye? for even sinners do the same.	І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять.
34	34
And if ye lend to them of whom ye hope to receive back, what thank have ye? for even sinners lend to sinners, to receive again as much.	І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
35	35
But love your enemies, and do them good, and lend, never despairing; and your reward shall be great, and ye shall be sons of the Most High: for he is kind toward the unthankful and evil.	Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих.
36	36
Be ye therefore merciful, even as your Father also is merciful.	Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37	37
And judge not, and ye shall not be judged: condemn not, and ye shall not be condemned: release, and ye shall be released:	Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть;
38	38
give, and it shall be given unto you; good measure, pressed down, and shaken together, and running over, shall they give into your bosom. For with the same measure ye mete it shall be measured to you again.	давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам.
39	39
And he spake a parable unto them, Can the blind guide the blind? shall they not both fall into a pit?	Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40	40
The disciple is not above his teacher: but everyone when he is perfected shall be as his teacher.	Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
41	41
And why beholdest thou the mote that is in thy brother’s eye, but considerest not the beam that is in thine own eye?	Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
42	42
Or how canst thou say to thy brother, Brother, let me cast out the mote that is in thine eye, when thou thyself beholdest not the beam that is in thine own eye? Thou hypocrite, cast out first the beam out of thine own eye, and then shalt thou see clearly to cast out the mote that is in thy brother’s eye.	Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43	43
For there is no good tree that bringeth forth corrupt fruit; nor a corrupt tree that bringeth forth good fruit.	Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий.
44	44
For each tree is known by its own fruit. For of thorns men do not gather figs, nor of a bramble bush gather they grapes.	Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.
45	45
The good man out of the good treasure of his heart bringeth forth that which is good; and the evil man out of the evil treasure of his heart bringeth forth that which is evil: for out of the abundance of the heart his mouth speaketh.	Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.
46	46
And why call ye me, Lord, Lord, and do not the things which I say?	Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу?
47	47
Everyone that cometh unto me, and heareth my words, and doeth them, I will show you to whom he is like:	Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний.
48	48
he is like a man building a house, who dug and went deep, and laid a foundation upon the rock: and when a flood arose, the stream brake against that house, and could not shake it: for it had been founded upon the rock.	Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
49	49
But he that heareth, and doeth not, is like a man that built a house upon the earth without a foundation; against which the stream brake, and straightaway it fell; and the ruin of that house was great.	А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
Chapter 7	Глава 7

1	1
Now when he had ended all his sayings in the ears of the people, he entered into Capernaum.	Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.
2	2
And a certain centurion’s servant, who was dear unto him, was sick and at the point of death.	У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив.
3	3
And when he heard concerning Jesus, he sent unto him elders of the Jews, asking him that he would come and save his servant.	Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4	4
And they, when they came to Jesus, besought him earnestly, saying, He is worthy that thou shouldest do this for him;	І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5	5
for he loveth our nation, and himself built us our synagogue.	бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6	6
And Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself; for I am not worthy that thou shouldest come under my roof:	Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов.
7	7
wherefore neither thought I myself worthy to come unto thee: but say the word, and my servant shall be healed.	Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8	8
For I also am a man set under authority, having under myself soldiers: and I say to this one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.	Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.
9	9
And when Jesus heard these things, he marveled at him, and turned and said unto the multitude that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.	Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.
10	10
And they that were sent, returning to the house, found the servant whole that had been sick.	Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.
11	11
And it came to pass on the next day, that he went to a city called Nain; and many of his disciples went with him, and a great multitude.	Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу.
12	12
Now when he drew near to the gate of the city, behold, there was carried out one that was dead, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.	Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.
13	13
And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.	Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.
14	14
And he came nigh and touched the bier: and the bearers stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.	І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань!
15	15
And he that was dead sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.	І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.
16	16
And fear took hold on all: and they glorified God, saying, A great prophet is arisen among us: and, God hath visited his people.	І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій.
17	17
And this report went forth concerning him in the whole of Judea, and in all the region round about.	Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.
18	18
And the disciples of John told him of all these things.	І сповістили про все те Іоана учні його.
19	19
And John calling unto him two of his disciples sent them to Jesus, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?	Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
20	20
And when the men were come unto him, they said, John the Baptist hath sent us unto thee, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?	Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
21	21
And in that same hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and on many that were blind he bestowed sight.	А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.
22	22
And Jesus answered and said unto them, Go and tell John the things which ye have seen and heard; that the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised up, the poor have good tidings preached to them.	І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять.
23	23
And blessed is he, whosoever shall find no occasion of stumbling in me.	І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!
24	24
And when the messengers of John were departed, he began to say unto the multitudes concerning John, What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken with the wind?	А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
25	25
But what went ye out to see? a man clothed in soft raiment? Behold, they that are gorgeously appareled, and live delicately, are in kings’ courts.	На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах.
26	26
But what went ye out to see? a prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.	На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27	27
This is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.	Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
28	28
For I say unto you, Among them that are born of women there is not a greater prophet than John the Baptist: yet he that is but little in the kingdom of God is greater than he.	Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього.
29	29
And all the people when they heard, and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.	І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим.
30	30
But the Pharisees and the lawyers rejected for themselves the counsel of God, being not baptized of him.	Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього.
31	31
Whereunto then shall I liken the men of this generation, and to what are they like?	Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні?
32	32
They are like unto children that sit in the marketplace, and call one to another, and say, We piped unto you, and ye did not dance; we wailed unto you, and ye did not weep.	Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.
33	33
For John the Baptist is come eating no bread nor drinking wine; and ye say, He hath a demon.	Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має.
34	34
The Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold, a gluttonous man, and a winebibber, a friend of publicans and sinners!	Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам.
35	35
And wisdom is justified of all her children.	І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми^*.
36	36
And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he entered into the Pharisee’s house, and sat down to meat.	Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.
37	37
And behold, a woman in the city, who was a sinner, when she knew that he was sitting at meat in the Pharisee’s house, she brought an alabaster cruse of ointment,	І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38	38
and standing at his feet behind him, weeping, she began to wet his feet with her tears, and wiped them with the hair of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.	і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39	39
Now when the Pharisee that had bidden him saw it, he spake within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have perceived who and what manner of woman this is that toucheth him, that she is a sinner.	Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40	40
And Jesus answered and said unto him, Simon, I have somewhat to say unto thee. And he saith, Teacher, say on.	Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41	41
A certain lender had two debtors: the one owed five hundred denarii, and the other fifty.	Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
42	42
And when they had not wherewith to pay, he forgave them both. Tell me therefore, which of them will love him most?	Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43	43
And Simon answered and said, He, I suppose, to whom he forgave the most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.	У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44	44
And turning to the woman, he said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thy house, thou gavest no water for my feet: but she hath wetted my feet with her tears, and wiped them with the hair of her head.	І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла.
45	45
Thou gavest me no kiss: but she, since the time I came in, hath not ceased to kiss my feet.	Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46	46
My head with oil thou didst not anoint: but she hath anointed my feet with ointment.	Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
47	47
Wherefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, the same loveth little.	Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
48	48
And he said unto her, Thy sins are forgiven.	Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.
49	49
And they that sat at meat with him began to say within themselves, Who is this that even forgiveth sins?	Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?
50	50
And he said unto the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.	Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.
Chapter 8	Глава 8

1	1
And it came to pass soon afterward, that he went about through cities and villages, preaching and bringing the good tidings of the kingdom of God, and with him the twelve,	Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять.
2	2
and certain women who had been healed of evil spirits and infirmities: Mary that was called Magdalene, from whom seven demons had gone out,	І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3	3
and Joanna the wife of Chuza Herod’s steward, and Susanna, and many others, who ministered unto them of their substance.	та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.
4	4
And when a great multitude came together, and they of every city resorted unto him, he spake by a parable:	Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу:
5	5
The sower went forth to sow his seed: and as he sowed, some fell by the wayside; and it was trodden under foot, and the birds of the heaven devoured it.	вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.
6	6
And other fell on the rock; and as soon as it grew, it withered away, because it had no moisture.	А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7	7
And other fell amidst the thorns; and the thorns grew with it, and choked it.	А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його.
8	8
And other fell into the good ground, and grew, and brought forth fruit a hundredfold. As he said these things, he cried, He that hath ears to hear, let him hear.	Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
9	9
And his disciples asked him, saying, What might this parable be?	Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця?
10	10
And he said, Unto you it is given to know the mysteries of the kingdom of God: but to the rest in parables; that seeing they may not see, and hearing they may not understand.	Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
11	11
Now the parable is this: The seed is the word of God.	Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже.
12	12
And those by the wayside are they that hear; then cometh the devil, and taketh away the word from their heart, that they may not believe and be saved.	А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись.
13	13
And those on the rock are they who, when they have heard, receive the word with joy; and these have no root, who for a while believe, and in time of temptation fall away.	А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають.
14	14
And that which fell among the thorns, these are they that have heard, and as they go on their way they are choked with cares and riches and pleasures of this life, and bring no fruit to perfection.	А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
15	15
And that in the good ground, these are such as in an honest and good heart, having heard the word, hold it fast, and bring forth fruit with patience.	А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.
16	16
And no man, when he hath lighted a lamp, covereth it with a vessel, or putteth it under a bed; but putteth it on a stand, that they that enter in may see the light.	Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло.
17	17
For nothing is hidden, that shall not be made manifest; nor anything secret, that shall not be known and come to light.	Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18	18
Take heed therefore how ye hear: for whosoever hath, to him shall be given; and whosoever hath not, from him shall be taken away even that which he thinketh he hath.	Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19	19
And there came to him his mother and brethren, and they could not come at him for the crowd.	Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20	20
And it was told him, saying, Thy mother and thy brethren stand without, desiring to see thee.	І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21	21
But he answered and said unto them, My mother and my brethren are these that hear the word of God, and do it.	Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22	22
And it came to pass on one of those days, that he entered into a boat, himself and his disciples; and he said unto them, Let us go over unto the other side of the lake: and they launched forth.	Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23	23
But as they sailed he fell asleep: and there came down a storm of wind on the lake; and they were filling with water, and were in jeopardy.	Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24	24
And they came to him, and awoke him, saying, Master, master, we perish. And he arose, and rebuked the wind and the raging of the water: and they ceased, and there was a calm.	І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша.
25	25
And he said unto them, Where is your faith? And being afraid they marveled, saying one to another, Who then is this, that he commandeth even the winds and the water, and they obey him?	Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
26	26
And they arrived at the country of the Gadarenes, which is over against Galilee.	І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї.
27	27
And when he was come forth upon the land, there met him a certain man out of the city, who had demons for a long time, and ware no clothes, and abode not in any house, but in the tombs.	Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах.
28	28
And when he saw Jesus, he also cried out, and fell down before him, and with a loud voice said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the Most High God? I beseech thee, torment me not.	Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29	29
For he was commanding the unclean spirit to come out from the man. For oftentimes it had seized him: and he was kept under guard, and bound with chains and fetters; and breaking the bands asunder, he was driven of the demon into the deserts.	Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю.
30	30
And Jesus asked him, saying, What is thy name? And he said, Legion; for many demons were entered into him.	Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.
31	31
And they entreated him that he would not command them to depart into the abyss.	І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32	32
Now there was there a herd of many swine feeding on the mountain: and they entreated him that he would give them leave to enter into them. And he gave them leave.	Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.
33	33
And the demons came out from the man, and entered into the swine: and the herd rushed down the steep into the lake, and were drowned.	Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
34	34
And when they that fed them saw what had come to pass, they fled, and told it in the city and in the country.	Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
35	35
And they went out to see what had come to pass; and they came to Jesus, and found the man, from whom the demons were gone out, sitting, clothed and in his right mind, at the feet of Jesus: and they were afraid.	І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.
36	36
And they also that saw it told them how he that was possessed with demons was made whole.	А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37	37
And all the people of the country of the Gadarenes round about asked him to depart from them; for they were holden with great fear: and he entered into the boat, and returned.	І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся.
38	38
But the man from whom the demons were gone out prayed him that he might be with him: but Jesus sent him away, saying,	Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши:
39	39
Return to thy house, and declare how great things God hath done for thee. And he went his way, publishing throughout the whole city how great things Jesus had done for him.	повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.
40	40
And it came to pass when Jesus returned, the multitude welcomed him; for they were all waiting for him.	Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41	41
And behold, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue: and he fell down at Jesus’ feet, and besought him to come into his house;	І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім;
42	42
for he had an only daughter, about twelve years of age, and she was dying. But as he went the multitudes thronged him.	бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його.
43	43
And a woman having an issue of blood twelve years, who had spent all her living upon physicians, and could not be healed of any,	І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися.
44	44
came behind him, and touched the border of his garment: and immediately the issue of her blood staunched.	І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась.
45	45
And Jesus said, Who is it that touched me? And when all denied, Peter said, and they that were with him, Master, the multitudes press thee and crush thee, and sayest thou, Who is it that touched me?	І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46	46
But Jesus said, Someone did touch me; for I perceived that power had gone forth from me.	Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
47	47
And when the woman saw that she was not hidden, she came trembling, and falling down before him declared unto him in the presence of all the people for what cause she touched him, and how she was healed immediately.	Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
48	48
And he said unto her, Daughter, be of good cheer: thy faith hath made thee whole; go in peace.	Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!
49	49
While he yet spake, there cometh one from the ruler of the synagogue’s house, saying to him, Thy daughter is dead; trouble not the Teacher.	Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя.
50	50
But Jesus hearing it, answered him, saying, Fear not: only believe, and she shall be made whole.	Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде.
51	51
And when he came to the house, he suffered no man to enter in, save Peter, and John, and James, and the father of the maiden and her mother.	Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини.
52	52
And all were weeping, and bewailing her: but he said, Weep not; she is not dead, but sleepeth.	Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить.
53	53
And they laughed him to scorn, knowing that she was dead.	І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54	54
But he, putting them all out and taking her by the hand, called, saying, Maiden, arise.	Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань.
55	55
And her spirit returned, and she rose up immediately: and he commanded that something be given her to eat.	І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти.
56	56
And her parents were amazed: but he charged them to tell no man what had been done.	І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.
Chapter 9	Глава 9

1	1
And he called the twelve together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.	Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг.
2	2
And he sent them forth to preach the kingdom of God, and to heal the sick.	І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3	3
And he said unto them, Take nothing for your journey, neither staves, nor wallet, nor bread, nor money; neither have two coats apiece.	І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
4	4
And into whatsoever house ye enter, there abide, and thence depart.	І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу.
5	5
And as many as will not receive you, when ye depart from that city, shake off even the dust from your feet for a testimony against them.	А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них.
6	6
And they departed, and went throughout the villages, preaching the gospel, and healing everywhere.	Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.
7	7
Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him: and he was much perplexed, because that it was said by some, that John was risen from the dead;	Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих;
8	8
and by some, that Elijah had appeared; and by others, that one of the old prophets was risen again.	інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9	9
And Herod said, John I beheaded: but who is this, about whom I hear such things? And he sought to see him.	І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.
10	10
And the apostles, when they were returned, declared unto him what things they had done. And he took them, and withdrew apart to a desert place of a city called Bethsaida.	Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11	11
But the multitudes perceiving it followed him: and he received them, and spake to them of the kingdom of God, and them that had need of healing he cured.	Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення.
12	12
And the day began to wear away; and the twelve came, and said unto him, Send the multitude away, that they may go into the villages and the country round about, and lodge, and get provisions: for we are here in a desert place.	День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13	13
But he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves and two fish; except we should go and buy food for all this people.	А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14	14
For they were about five thousand men. And he said unto his disciples, Make them sit down in companies by fifties.	Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
15	15
And they did so, and made them all sit down.	І зробили так, і розсадили всіх.
16	16
And he took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed them, and brake; and gave to the disciples to set before the multitude.	Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
17	17
And they ate, and were all filled: and there was taken up that which remained over to them of broken pieces, twelve baskets.	І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.
18	18
And it came to pass, as he was praying apart, the disciples were with him: and he asked them, saying, Who do the multitudes say that I am?	І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19	19
And they answered and said, John the Baptist; but others say, Elijah; and others, that one of the old prophets is risen again.	Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20	20
And he said unto them, But who say ye that I am? And Peter answered and said, The Christ of God.	Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21	21
But he charged them, and commanded them to tell this to no man;	Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22	22
saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and the third day be raised up.	сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23	23
And he said unto all, If any man would come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.	До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною.
24	24
For whosoever would save his life shall lose it; but whosoever shall lose his life for my sake, the same shall save it.	Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25	25
For what is a man profited, if he gain the whole world, and lose or forfeit his own self?	Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26	26
For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he cometh in his own glory, and the glory of the Father, and of the holy angels.	Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27	27
But I tell you of a truth, There are some of them that stand here, who shall in no wise taste of death, till they see the kingdom of God.	Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.
28	28
And it came to pass about eight days after these sayings, that he took with him Peter and John and James, and went up into the mountain to pray.	Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29	29
And as he was praying, the fashion of his countenance was altered, and his raiment became white and dazzling.	І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30	30
And behold, there talked with him two men, who were Moses and Elijah;	І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля:
31	31
who appeared in glory, and spake of his decease which he was about to accomplish at Jerusalem.	з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32	32
Now Peter and they that were with him were heavy with sleep: but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.	Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33	33
And it came to pass, as they were parting from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah: not knowing what he said.	Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить.
34	34
And while he said these things, there came a cloud, and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.	Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.
35	35
And a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear ye him.	І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте!
36	36
And when the voice came, Jesus was found alone. And they held their peace, and told no man in those days any of the things which they had seen.	І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.
37	37
And it came to pass, on the next day, when they were come down from the mountain, a great multitude met him.	Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38	38
And behold, a man from the multitude cried out, saying, Teacher, I beseech thee to look upon my son; for he is mine only child:	Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39	39
and behold, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth, and it hardly departeth from him, bruising him sorely.	його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40	40
And I besought thy disciples to cast it out; and they could not.	Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41	41
And Jesus answered and said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and bear with you? bring thy son hither.	Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого.
42	42
And as he was yet a coming, the demon dashed him down, and tare him grievously. But Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the boy, and gave him back to his father.	Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43	43
And they were all astonished at the majesty of God. But while all were marveling at all the things which Jesus did, he said unto his disciples,	І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм:
44	44
Let these words sink into your ears: for the Son of man shall be delivered up into the hands of men.	вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45	45
But they understood not this saying, and it was concealed from them, that they should not perceive it; and they were afraid to ask him about this saying.	Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46	46
And there arose a reasoning among them, which of them was the greatest.	Спало ж їм на думку — хто б з них був більший?
47	47
But when Jesus saw the reasoning of their heart, he took a little child, and set him by his side,	Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48	48
and said unto them, Whosoever shall receive this little child in my name receiveth me: and whosoever shall receive me receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same shall be great.	і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий.
49	49
And John answered and said, Master, we saw one casting out demons in thy name; and we forbade him, because he followeth not with us.	При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50	50
And Jesus said unto him, Forbid him not: for he that is not against us is for us.	Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
51	51
And it came to pass, when the days were well-nigh come that he should be received up, he steadfastly set his face to go to Jerusalem,	І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.
52	52
and sent messengers before his face: and they went, and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.	І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому.
53	53
And they did not receive him, because his face was as though he were going to Jerusalem.	Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима.
54	54
And when his disciples James and John saw this, they said, Lord, wilt thou that we bid fire to come down from heaven, and consume them, even as Elijah did?	Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55	55
But he turned, and rebuked them, and said, Ye know not what manner of spirit ye are of.	Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56	56
For the Son of man came not to destroy men’s lives but to save them. And they went to another village.	бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57	57
And it came to pass, as they went on the way, a certain man said unto him, I will follow thee whithersoever thou goest, Lord.	Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58	58
And Jesus said unto him, The foxes have holes, and the birds of the heaven have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.	Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити.
59	59
And he said unto another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.	А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60	60
But Jesus said unto him, Leave the dead to bury their own dead; but go thou and publish abroad the kingdom of God.	Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже.
61	61
And another also said, I will follow thee, Lord; but first suffer me to bid farewell to them that are at my house.	І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми.
62	62
But Jesus said unto him, No man, having put his hand to the plow, and looking back, is fit for the kingdom of God.	Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
Chapter 10	Глава 10

1	1
Now after these things the Lord appointed seventy others also, and sent them two and two before his face into every city and place, whither he himself was about to come.	Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
2	2
Therefore said he unto them, The harvest indeed is plenteous, but the laborers are few: pray ye therefore the Lord of the harvest, that he send forth laborers into his harvest.	І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
3	3
Go your ways; behold, I send you forth as lambs in the midst of wolves.	Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4	4
Carry no purse, no wallet, nor shoes; and salute no man on the way.	Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5	5
And into whatsoever house ye enter, first say, Peace be to this house.	В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
6	6
And if a son of peace be there, your peace shall rest upon him: but if not, it shall turn to you again.	І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7	7
And in that same house remain, eating and drinking such things as they give: for the laborer is worthy of his hire. Go not from house to house.	В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
8	8
And into whatsoever city ye enter, and they receive you, eat such things as are set before you:	І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
9	9
and heal the sick that are therein, and say unto them, The kingdom of God is come nigh unto you.	І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10	10
But into whatsoever city ye enter, and they receive you not, go out into the streets thereof and say,	Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
11	11
Even the dust from your city, that cleaveth to us, we wipe off against you: nevertheless know this, that the kingdom of God is come nigh unto you.	і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12	12
I say unto you, It shall be more tolerable in that day for Sodom, than for that city.	Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13	13
Woe unto thee, Chorazin! woe unto thee, Bethsaida! for if the mighty works had been done in Tyre and Sidon, which were done in you, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.	Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14	14
But it shall be more tolerable for Tyre and Sidon in the judgment, than for you.	Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15	15
And thou, Capernaum, who art exalted unto heaven, shalt be brought down unto Hades.	І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16	16
He that heareth you heareth me; and he that rejecteth you rejecteth me; and he that rejecteth me rejecteth him that sent me.	Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17	17
And the seventy returned with joy, saying, Lord, even the demons are subject unto us in thy name.	Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18	18
And he said unto them, I beheld Satan fallen as lightning from heaven.	Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
19	19
Behold, I give you authority to tread upon serpents and scorpions, and over all the power of the enemy: and nothing shall in any wise hurt you.	Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
20	20
Nevertheless in this rejoice not, that the spirits are subject unto you; but rejoice that your names are written in heaven.	Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
21	21
In that same hour Jesus rejoiced in the Spirit, and said, I thank thee, O Father, Lord of heaven and earth, that thou didst hide these things from the wise and understanding, and didst reveal them unto babes: yea, Father; for so it was well-pleasing in thy sight.	У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
22	22
And turning to the disciples, he said, All things have been delivered unto me of my Father: and no one knoweth who the Son is, save the Father; and who the Father is, save the Son, and he to whomsoever the Son willeth to reveal him.	І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
23	23
And turning to the disciples, he said privately, Blessed are the eyes which see the things that ye see:	І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24	24
for I say unto you, that many prophets and kings desired to see the things which ye see, and saw them not; and to hear the things which ye hear, and heard them not.	Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
25	25
And behold, a certain lawyer stood up, making trial of him, and saying, Teacher, what shall I do to inherit eternal life?	І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26	26
And he said unto him, What is written in the law? how readest thou?	Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
27	27
And he answered and said, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy strength, and with all thy mind; and thy neighbor as thyself.	Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
28	28
And he said unto him, Thou hast answered right: this do, and thou shalt live.	Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29	29
But he, desiring to justify himself, said unto Jesus, And who is my neighbor?	Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30	30
And Jesus made answer and said, A certain man was going down from Jerusalem to Jericho; and he fell among robbers, who both stripped him and beat him, and departed, leaving him half dead.	На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31	31
And by chance a certain priest was going down that way: and when he saw him, he passed by on the other side.	Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32	32
And in like manner a Levite also, when he was at the place, came and saw him, and passed by on the other side.	Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33	33
But a certain Samaritan, as he journeyed, came where he was: and when he saw him, he was moved with compassion,	Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34	34
and came to him, and bound up his wounds, pouring on them oil and wine; and he set him on his own beast, and brought him to an inn, and took care of him.	і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
35	35
And on the morrow when he departed, he took out two denarii, and gave them to the host, and said unto him, Take care of him; and whatsoever thou spendest more, I, when I come back again, will repay thee.	а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
36	36
Which now of these three, thinkest thou, proved neighbor unto him that fell among the robbers?	Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37	37
Then he said, He that showed mercy on him. Then Jesus said unto him, Go, and do thou likewise.	Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38	38
Now it came to pass, as they went on their way, that he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.	Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
39	39
And she had a sister called Mary, who also sat at the Jesus’ feet, and heard his word.	У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40	40
But Martha was cumbered about much serving; and she came up to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister did leave me to serve alone? bid her therefore that she help me.	Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41	41
But Jesus answered and said unto her, Martha, Martha, thou art anxious and troubled about many things:	Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
42	42
but one thing is needful: and Mary hath chosen the good part, which shall not be taken away from her.	А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Chapter 11	Глава 11

1	1
And it came to pass, as he was praying in a certain place, that when he ceased, one of his disciples said unto him, Lord, teach us to pray, even as John also taught his disciples.	І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.
2	2
And he said unto them, When ye pray, say, Our Father who art in heaven, Hallowed be thy name. Thy kingdom come. Thy will be done, As in heaven, so on the earth.	Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3	3
Give us day by day our daily bread.	Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
4	4
And forgive us our sins; For we ourselves also forgive everyone that is indebted to us. And bring us not into temptation, But deliver us from the evil one.	і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5	5
And he said unto them, Which of you shall have a friend, and shall go unto him at midnight, and say to him, Friend, lend me three loaves;	І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби,
6	6
for a friend is come to me from a journey, and I have nothing to set before him;	бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому.
7	7
and he from within shall answer and say, Trouble me not: the door is now shut, and my children are with me in bed; I cannot rise and give thee?	А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8	8
I say unto you, Though he will not rise and give him because he is his friend, yet because of his importunity he will arise and give him as many as he needeth.	Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить.
9	9
And I say unto you, Ask, and it shall be given you; seek, and ye shall find; knock, and it shall be opened unto you.	І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10	10
For everyone that asketh receiveth; and he that seeketh findeth; and to him that knocketh it shall be opened.	бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють.
11	11
And of which of you that is a father shall his son ask a loaf, and he give him a stone? or a fish, and he for a fish give him a serpent?	Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12	12
Or if he shall ask an egg, will he give him a scorpion?	Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13	13
If ye then, being evil, know how to give good gifts unto your children, how much more shall your heavenly Father give the Holy Spirit to them that ask him?	Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14	14
And he was casting out a demon, and it was dumb. And it came to pass, when the demon was gone out, the dumb man spake; and the multitudes marveled.	Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.
15	15
But some of them said, By Beelzebul the prince of demons casteth he out demons.	Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського.
16	16
And others, trying him, sought of him a sign from heaven.	А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба.
17	17
But he, knowing their thoughts, said unto them, Every kingdom divided against itself is brought to desolation; and a house divided against a house falleth.	Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде.
18	18
And if Satan also is divided against himself, how shall his kingdom stand? because ye say that I cast out demons by Beelzebul.	Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів.
19	19
And if I by Beelzebul cast out demons, by whom do your sons cast them out? therefore shall they be your judges.	Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20	20
But if I by the finger of God cast out demons, then is the kingdom of God come upon you.	Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже.
21	21
When the strong man fully armed guardeth his own court, his goods are in peace:	Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22	22
but when a stronger than he shall come upon him, and overcome him, he taketh from him his whole armor wherein he trusted, and divideth his spoils.	коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть.
23	23
He that is not with me is against me; and he that gathereth not with me scattereth.	Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24	24
The unclean spirit when he is gone out of the man, passeth through waterless places, seeking rest, and finding none, he saith, I will turn back unto my house whence I came out.	Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов;
25	25
And when he is come, he findeth it swept and garnished.	і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.
26	26
Then goeth he, and taketh to him seven other spirits more evil than himself; and they go and dwell there: and the last state of that man becometh worse than the first.	Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.
27	27
And it came to pass, as he said these things, a certain woman out of the multitude lifted up her voice, and said unto him, Blessed is the womb that bare thee, and the breasts which thou didst suck.	Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28	28
But he said, Yea rather, blessed are they that hear the word of God, and keep it.	А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29	29
And when the multitudes were gathering together unto him, he began to say, This generation is evil: it seeketh after a sign; and there shall no sign be given to it but the sign of Jonah the prophet.	Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
30	30
For even as Jonah became a sign unto the Ninevites, so shall also the Son of man be to this generation.	Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31	31
The queen of the south shall rise up in the judgment with the men of this generation, and shall condemn them: for she came from the ends of the earth to hear the wisdom of Solomon; and behold, something greater than Solomon is here.	Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
32	32
The men of Nineveh shall stand up in the judgment with this generation, and shall condemn it: for they repented at the preaching of Jonah; and behold, something greater than Jonah is here.	Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.
33	33
And no man, when he hath lighted a lamp, putteth it in a cellar, neither under the bushel, but on the stand, that they which enter in may see the light.	Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло.
34	34
The lamp of the body is the eye: when therefore thine eye is single, thy whole body also is full of light; but when it is evil, thy body also is full of darkness.	Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним.
35	35
Look therefore whether the light that is in thee be not darkness.	Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.
36	36
If therefore thy whole body be full of light, having no part dark, it shall be wholly full of light, as when the lamp with its bright shining doth give thee light.	Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.
37	37
Now as he spake, a certain Pharisee asked him to dine with him: and he went in, and sat down to meat.	Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38	38
And when the Pharisee saw it, he marveled that he had not first bathed himself before dinner.	Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом.
39	39
And the Lord said unto him, Now ye the Pharisees cleanse the outside of the cup and of the platter; but your inward part is full of extortion and wickedness.	Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.
40	40
Ye foolish ones, did not he that made the outside make the inside also?	Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41	41
But give for alms those things which are within; and behold, all things are clean unto you.	Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42	42
But woe unto you Pharisees! for ye tithe mint and rue and every herb, and pass over justice and the love of God: these ought ye to have done, and not to leave the other undone.	Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати.
43	43
Woe unto you Pharisees! for ye love the chief seats in the synagogues, and the salutations in the marketplaces.	Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах.
44	44
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye are as the tombs which appear not, and the men walking over them know it not.	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того.
45	45
And answering, one of the lawyers saith unto him, Teacher, in saying this thou reproachest us also.	На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46	46
And he said, Woe unto you lawyers also! for ye load men with burdens grievous to be borne, and ye yourselves touch not the burdens with one of your fingers.	Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47	47
Woe unto you! for ye build the tombs of the prophets, and your fathers killed them.	Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48	48
So ye bear witness and consent unto the works of your fathers: for they killed them, and ye build their tombs.	цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці.
49	49
Therefore also said the wisdom of God, I will send unto them prophets and apostles; and some of them they shall kill and persecute;	Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.
50	50
that the blood of all the prophets, which was shed from the foundation of the world, may be required of this generation;	Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51	51
from the blood of Abel unto the blood of Zechariah, who perished between the altar and the sanctuary: yea, I say unto you, it shall be required of this generation.	від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього.
52	52
Woe unto you lawyers! for ye took away the key of knowledge: ye entered not in yourselves, and them that were entering in ye hindered.	Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили.
53	53
And as he said these things unto them, the scribes and the Pharisees began to press upon him vehemently, and to provoke him to speak of many things;	Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що,
54	54
laying wait for him, seeking to catch something out of his mouth, that they might accuse him.	підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.
Chapter 12	Глава 12

1	1
In the mean time, when the many thousands of the multitude were gathered together, insomuch that they trod one upon another, he began to say unto his disciples first of all, Beware ye of the leaven of the Pharisees, which is hypocrisy.	Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2	2
But there is nothing covered up, that shall not be revealed; and hidden, that shall not be known.	Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися.
3	3
Wherefore whatsoever ye have said in the darkness shall be heard in the light; and what ye have spoken in the ear in the inner chambers shall be proclaimed upon the housetops.	Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях.
4	4
And I say unto you my friends, Be not afraid of them that kill the body, and after that have no more that they can do.	Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть,
5	5
But I will warn you whom ye shall fear: Fear him, who after he hath killed hath power to cast into hell; yea, I say unto you, Fear him.	але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся.
6	6
Are not five sparrows sold for two pennies? and not one of them is forgotten in the sight of God.	Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом.
7	7
But the very hairs of your head are all numbered. Fear not therefore: ye are of more value than many sparrows.	А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
8	8
And I say unto you, Everyone who shall confess me before men, him shall the Son of man also confess before the angels of God:	Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими;
9	9
but he that denieth me in the presence of men shall be denied in the presence of the angels of God.	а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими.
10	10
And everyone who shall speak a word against the Son of man, it shall be forgiven him: but unto him that blasphemeth against the Holy Spirit it shall not be forgiven.	І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься.
11	11
And when they bring you before the synagogues, and the rulers, and the authorities, be not anxious how or what ye shall answer, or what ye shall say:	Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити,
12	12
for the Holy Spirit shall teach you in that very hour what ye ought to say.	бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13	13
And one out of the multitude said unto him, Teacher, bid my brother divide the inheritance with me.	Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною!
14	14
But he said unto him, Man, who made me a judge or a divider over you?	Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас?
15	15
And he said unto them, Take heed, and keep yourselves from covetousness: for a man’s life consisteth not in the abundance of the things which he possesseth.	При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16	16
And he spake a parable unto them, saying, The ground of a certain rich man brought forth plentifully:	І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива.
17	17
and he reasoned within himself, saying, What shall I do, because I have not where to bestow my fruits?	І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх.
18	18
And he said, This will I do: I will pull down my barns, and build greater; and there will I bestow all my fruits and my goods.	І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє.
19	19
And I will say to my soul, Soul, thou hast much goods laid up for many years; take thine ease, eat, drink, be merry.	І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20	20
But God said unto him, Thou foolish one, this night is thy soul required of thee; and the things which thou hast prepared, whose shall they be?	Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?
21	21
So is he that layeth up treasure for himself, and is not rich toward God.	Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22	22
And he said unto his disciples, Therefore I say unto you, Be not anxious for your life, what ye shall eat; nor yet for the body, what ye shall put on.	Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся.
23	23
Life is more than food, and the body than raiment.	Душа більша за їжу, і тіло — за одяг.
24	24
Consider the ravens, that they sow not, neither reap; which have no store-chamber nor barn; and God feedeth them: of how much more value are ye than the birds!	Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів!
25	25
And which of you by being anxious can add unto the measure of his life one cubit?	Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
26	26
If then ye are not able to do even that which is least, why are ye anxious concerning the rest?	Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше?
27	27
Consider the lilies, how they grow: they toil not, neither do they spin; yet I say unto you, Even Solomon in all his glory was not arrayed like one of these.	Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них.
28	28
But if God doth so clothe the grass, which today is in the field, and tomorrow is cast into the oven; how much more shall he clothe you, O ye of little faith?	Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29	29
And seek not ye what ye shall eat, or what ye shall drink, neither be ye of doubtful mind.	Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь,
30	30
For all these things do the nations of the world seek after: but your Father knoweth that ye have need of these things.	бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте.
31	31
Yet seek ye the kingdom of God, and all these things shall be added unto you.	Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32	32
Fear not, little flock; for it is your Father’s good pleasure to give you the kingdom.	Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
33	33
Sell that which ye have, and give alms; make for yourselves purses which wax not old, a treasure in the heavens that faileth not, where no thief draweth near, neither moth destroyeth.	Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить.
34	34
For where your treasure is, there will your heart be also.	Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35	35
Let your loins be girded about, and your lamps burning;	Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені.
36	36
and be ye yourselves like unto men looking for their lord, when he shall return from the marriage feast; that, when he cometh and knocketh, they may straightaway open unto him.	І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
37	37
Blessed are those servants, whom the lord when he cometh shall find watching: verily I say unto you, that he shall gird himself, and make them sit down to meat, and shall come and serve them.	Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм.
38	38
And if he shall come in the second watch, and come in the third watch, and find them so, blessed are those servants.	І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
39	39
But know this, that if the master of the house had known in what hour the thief was coming, he would have watched, and not have left his house to be broken through.	Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
40	40
Be ye therefore ready also: for in an hour that ye think not the Son of man cometh.	Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський.
41	41
And Peter said unto him, Lord, speakest thou this parable unto us, or even unto all?	Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім?
42	42
And the Lord said, Who then is the faithful and wise steward, whom his lord shall set over his household, to give them their portion of food in due season?	Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
43	43
Blessed is that servant, whom his lord when he cometh shall find so doing.	Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так.
44	44
Of a truth I say unto you, that he will set him over all that he hath.	Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його.
45	45
But if that servant shall say in his heart, My lord delayeth his coming; and shall begin to beat the menservants and the maidservants, and to eat and drink, and to be drunken;	Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, —
46	46
the lord of that servant shall come in a day when he expecteth not, and in an hour when he knoweth not, and shall cut him asunder, and appoint his portion with the unfaithful.	то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47	47
And that servant, who knew his lord’s will, and made not ready, nor did according to his will, shall be beaten with many stripes;	Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий.
48	48
but he that knew not, and did things worthy of stripes, shall be beaten with few stripes. And to whomsoever much is given, of him shall much be required: and to whom they commit much, of him will they ask the more.	А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають.
49	49
I came to cast fire to the earth; and what do I desire, if it is already kindled?	Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
50	50
But I have a baptism to be baptized with; and how am I straitened till it be accomplished!	Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться!
51	51
Think ye that I am come to give peace in the earth? I tell you, Nay; but rather division:	Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення.
52	52
for there shall be from henceforth five in one house divided, three against two, and two against three.	Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох.
53	53
Father shall be divided against son, and son against father; mother against daughter, and daughter against her mother; mother-in-law against her daughter-in-law, and daughter-in-law against her mother-in-law.	Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю.
54	54
And he said to the multitudes also, When ye see a cloud rising out of the west, straightaway ye say, There cometh a shower; and so it cometh to pass.	Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так.
55	55
And when ye see a south wind blowing, ye say, There will be a scorching heat; and it cometh to pass.	І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває.
56	56
Ye hypocrites, ye know how to interpret the face of the earth and the heaven; but how is it that ye do not interpret this time?	Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57	57
And why even of yourselves judge ye not what is right?	Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе?
58	58
For as thou art going with thine adversary before the magistrate, on the way give diligence to be quit of him; lest haply he drag thee unto the judge, and the judge deliver thee to the officer, and the officer cast thee into prison.	Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці.
59	59
I say unto thee, Thou shalt by no means come out thence, till thou have paid the very last mite.	Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.
Chapter 13	Глава 13

1	1
Now there were some present at that very season who told him of the Galileans, whose blood Pilate had mingled with their sacrifices.	У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми.
2	2
And Jesus answered and said unto them, Think ye that these Galileans were sinners above all the Galileans, because they have suffered such things?	У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали?
3	3
I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all likewise perish.	Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
4	4
Or those eighteen, upon whom the tower in Siloam fell, and killed them, think ye that they were offenders above all the men that dwell in Jerusalem?	Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?
5	5
I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all in like manner perish.	Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
6	6
And he spake this parable; A certain man had a fig tree planted in his vineyard; and he came seeking fruit thereon, and found none.	І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов.
7	7
And he said unto the vinedresser, Behold, these three years I come seeking fruit on this fig tree, and find none: cut it down; why doth it also cumber the ground?	І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає?
8	8
And answering, he saith unto him, Lord, let it alone this year also, till I shall dig about it, and dung it:	Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм.
9	9
and if it bear fruit, well; but if not, thereafter thou shalt cut it down.	Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
10	10
And he was teaching in one of the synagogues on the sabbath day.	В одній із синагог Він навчав у суботу.
11	11
And behold, there was a woman that had a spirit of infirmity eighteen years; and she was bowed together, and could in no wise lift herself up.	Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись.
12	12
And when Jesus saw her, he called her, and said to her, Woman, thou art loosed from thine infirmity.	Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги.
13	13
And he laid his hands upon her: and immediately she was made straight, and glorified God.	І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога.
14	14
And the ruler of the synagogue, being moved with indignation because Jesus had healed on the sabbath, answered and said to the multitude, There are six days in which men ought to work: in these therefore come and be healed, and not on the day of the sabbath.	При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
15	15
The Lord then answered him, and said, Ye hypocrites, doth not each one of you on the sabbath loose his ox or his ass from the stall, and lead him away to watering?	Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
16	16
And ought not this woman, being a daughter of Abraham, whom Satan had bound, lo, these eighteen years, to have been loosed from this bond on the day of the sabbath?	А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
17	17
And as he said these things, all his adversaries were put to shame: and all the multitude rejoiced for all the glorious things that were done by him.	І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.
18	18
And he said, Unto what is the kingdom of God like? and whereunto shall I liken it?	Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його?
19	19
It is like unto a grain of mustard seed, which a man took, and cast into his own garden; and it grew, and became a great tree; and the birds of the heaven lodged in the branches thereof.	Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
20	20
Again he said, Whereunto shall I liken the kingdom of God?	Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
21	21
It is like unto leaven, which a woman took and hid in three measures of meal, till it was all leavened.	Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.
22	22
And he went on his way through cities and villages, teaching, and journeying on unto Jerusalem.	І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.
23	23
And one said unto him, Lord, are they few that are saved? And he said unto them,	Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм:
24	24
Strive to enter in by the narrow gate: for many, I say unto you, shall seek to enter in, and shall not be able.	намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
25	25
When once the master of the house is risen up, and hath shut the door, and ye begin to stand without, and to knock at the door, saying, Lord, Lord, open to us; and he shall answer and say to you, I know you not whence ye are;	Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
26	26
then shall ye begin to say, We did eat and drink in thy presence, and thou didst teach in our streets;	Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав.
27	27
and he shall say, I tell you, I know you not whence ye are; depart from me, all ye workers of iniquity.	А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
28	28
There shall be weeping and gnashing of teeth, when ye shall see Abraham, and Isaac, and Jacob, and all the prophets, in the kingdom of God, and yourselves cast forth without.	Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.
29	29
And they shall come from the east and west and north and south, and shall sit down in the kingdom of God.	І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
30	30
And behold, there are last who shall be first, and there are first who shall be last.	І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
31	31
On that same day there came certain Pharisees, saying to him, Get thee out, and go hence: for Herod would fain kill thee.	У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32	32
And he said unto them, Go and say to that fox, Behold, I cast out demons and perform cures today and tomorrow, and the third day I am perfected.	І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу.
33	33
Nevertheless I must go on my way today and tomorrow and the day following: for it cannot be that a prophet perish out of Jerusalem.	А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34	34
O Jerusalem, Jerusalem, that killeth the prophets, and stoneth them that are sent unto her! how often would I have gathered thy children together, even as a hen gathereth her own brood under her wings, and ye would not!	Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
35	35
Behold, your house is left unto you desolate: and I say unto you, Ye shall not see me, until the time come when ye shall say, Blessed is he that cometh in the name of the Lord.	Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
Chapter 14	Глава 14

1	1
And it came to pass, when he went into the house of one of the rulers of the Pharisees on a sabbath to eat bread, that they were watching him.	Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
2	2
And behold, there was before him a certain man that had the dropsy.	І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
3	3
And Jesus answered and spake unto the lawyers and Pharisees, saying, Is it lawful to heal on the sabbath?	Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4	4
But they held their peace. And he took him, and healed him, and let him go.	Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5	5
And he answered them and said, Which of you shall have a son or an ox fallen into a well, and will not straightaway draw him up on the sabbath day?	При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
6	6
And they could not answer him again unto these things.	І не змогли відповісти Йому на це.
7	7
And he spake a parable unto those that were bidden, when he marked how they chose out the chief seats; saying unto them,	Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8	8
When thou art bidden of any man to a marriage feast, sit not down in the chief seat; lest haply a more honorable man than thou be bidden of him,	коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9	9
and he that bade thee and him shall come and say to thee, Give this man place; and then thou shalt begin with shame to take the lowest place.	і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10	10
But when thou art bidden, go and sit down in the lowest place; that when he that hath bidden thee cometh, he may say to thee, Friend, go up higher: then shalt thou have glory in the presence of them that sit at meat with thee.	Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
11	11
For everyone that exalteth himself shall be humbled; and he that humbleth himself shall be exalted.	Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12	12
And he said to him also that had bidden him, When thou makest a dinner or a supper, call not thy friends, nor thy brethren, nor thy kinsmen, nor rich neighbors; lest haply they also bid thee again, and a recompense be made thee.	Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
13	13
But when thou makest a feast, bid the poor, the maimed, the lame, the blind:	Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14	14
and thou shalt be blessed; because they have not wherewith to recompense thee: for thou shalt be recompensed in the resurrection of the just.	і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
15	15
And when one of them that sat at meat with him heard these things, he said unto him, Blessed is he that shall eat dinner in the kingdom of God.	Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
16	16
But he said unto him, A certain man made a great supper; and he bade many:	Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
17	17
and he sent forth his servant at supper time to say to them that were bidden, Come; for all things are now ready.	І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18	18
And they all with one consent began to make excuse. The first said unto him, I have bought a field, and I must needs go out and see it; I pray thee have me excused.	І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19	19
And another said, I have bought five yoke of oxen, and I go to prove them; I pray thee have me excused.	Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20	20
And another said, I have married a wife, and therefore I cannot come.	Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
21	21
And that servant came, and told his lord these things. Then the master of the house being angry said to his servant, Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in hither the poor and maimed and lame and blind.	І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22	22
And the servant said, Lord, it is done as thou hast commanded, and yet there is room.	І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
23	23
And the lord said unto the servant, Go out into the highways and hedges, and constrain them to come in, that my house may be filled.	Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24	24
For I say unto you, that none of those men that were bidden shall taste of my supper. For many are called, but few chosen.	Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
25	25
Now there went with him great multitudes: and he turned, and said unto them,	З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
26	26
If any man cometh unto me, and hateth not his father, and mother, and wife, and children, and brethren, and sisters, yea, and his own life also, he cannot be my disciple.	коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
27	27
And whosoever doth not bear his cross, and come after me, cannot be my disciple.	І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
28	28
For which of you, that desireth to build a tower, doth not first sit down and count the cost, whether he have wherewith to complete it?	Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
29	29
Lest haply, when he hath laid a foundation, and is not able to finish, all that behold begin to mock him,	Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30	30
saying, This man began to build, and was not able to finish.	кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
31	31
Or what king, as he goeth to encounter another king in war, sitteth not down first and taketh counsel whether he is able with ten thousand to meet him that cometh against him with twenty thousand?	Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32	32
Or else, while the other is yet a great way off, he sendeth an embassage, and asketh conditions of peace.	Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33	33
So therefore whosoever he be of you that renounceth not all that he hath, he cannot be my disciple.	Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
34	34
Salt is good: but if the salt have lost its savor, wherewith shall it be seasoned?	Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
35	35
It is fit neither for the land nor for the dunghill: men cast it out. He that hath ears to hear, let him hear.	Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
Chapter 15	Глава 15

1	1
Now all the publicans and sinners were drawing near unto him to hear him.	Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2	2
And the Pharisees and the scribes murmured, saying, This man receiveth sinners, and eateth with them.	І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3	3
And he spake unto them this parable, saying,	Але Він розповів їм таку притчу:
4	4
What man of you, having a hundred sheep, and having lost one of them, doth not leave the ninety and nine in the wilderness, and go after that which is lost, until he find it?	який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5	5
And when he hath found it, he layeth it on his shoulders, rejoicing.	І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6	6
And when he cometh home, he calleth together his friends and his neighbors, saying unto them, Rejoice with me, for I have found my sheep which was lost.	І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7	7
I say unto you, that even so there shall be joy in heaven over one sinner that repenteth, more than over ninety and nine righteous persons, who need no repentance.	Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8	8
Or what woman having ten pieces of silver, if she lose one piece, doth not light a lamp, and sweep the house, and seek diligently until she find it?	Або яка жінка, маючи десять драхм^*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9	9
And when she hath found it, she calleth together her friends and her neighbors, saying, Rejoice with me, for I have found the piece which I had lost.	а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10	10
Even so, I say unto you, there is joy in the presence of the angels of God over one sinner that repenteth.	Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11	11
And he said, A certain man had two sons:	Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12	12
and the younger of them said to his father, Father, give me the portion of thy substance that falleth to me. And he divided unto them his living.	І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13	13
And not many days after, the younger son gathered all together and took his journey into a far country; and there he wasted his substance with riotous living.	Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14	14
And when he had spent all, there arose a mighty famine in that country; and he began to be in want.	Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15	15
And he went and joined himself to one of the citizens of that country; and he sent him into his fields to feed swine.	І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16	16
And he would fain have filled his belly with the husks that the swine did eat: and no man gave unto him.	І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17	17
But when he came to himself he said, How many hired servants of my father’s have bread enough and to spare, and I perish with hunger!	Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18	18
I will arise and go to my father, and will say unto him, Father, I have sinned against heaven, and in thy sight:	встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19	19
and I am no more worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.	і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20	20
And he arose, and came to his father. But while he was yet afar off, his father saw him, and was moved with compassion, and ran, and fell on his neck, and kissed him.	Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21	21
And the son said unto him, Father, I have sinned against heaven, and in thy sight: and I am no more worthy to be called thy son.	Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22	22
But the father said to his servants, Bring forth the best robe, and put it on him; and put a ring on his hand, and shoes on his feet:	А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23	23
and bring the fatted calf, and kill it, and let us eat, and make merry:	і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24	24
for this my son was dead, and is alive again; and was lost, and is found. And they began to be merry.	Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25	25
Now his elder son was in the field: and as he came and drew nigh to the house, he heard music and dancing.	А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26	26
And he called to him one of the servants, and inquired what these things might be.	і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27	27
And he said unto him, Thy brother is come; and thy father hath killed the fatted calf, because he hath received him safe and sound.	Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28	28
But he was angry, and would not go in: therefore his father came out, and entreated him.	Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29	29
But he answered and said to his father, Lo, these many years do I serve thee, and I never transgressed a commandment of thine; and yet thou never gavest me a kid, that I might make merry with my friends:	Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30	30
but when this thy son came, who hath devoured thy living with harlots, thou killedst for him the fatted calf.	Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31	31
And he said unto him, Son, thou art ever with me, and all that is mine is thine.	Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32	32
But it was meet to make merry and be glad: for this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found.	Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.
Chapter 16	Глава 16

1	1
And he said also unto his disciples, There was a certain rich man, who had a steward; and the same was accused unto him that he was wasting his goods.	Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
2	2
And he called him, and said unto him, What is this that I hear of thee? render the account of thy stewardship; for thou canst be no longer steward.	І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти.
3	3
And the steward said within himself, What shall I do, seeing that my lord taketh away the stewardship from me? I have not strength to dig; to beg I am ashamed.	Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
4	4
I am resolved what to do, that, when I am put out of the stewardship, they may receive me into their houses.	Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.
5	5
And calling to him each one of his lord’s debtors, he said to the first, How much owest thou unto my lord?	І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
6	6
And he said, A hundred measures of oil. And he said unto him, Take thy bond, and sit down quickly and write fifty.	Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
7	7
Then said he to another, And how much owest thou? And he said, A hundred measures of wheat. And he saith unto him, Take thy bond, and write fourscore.	Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
8	8
And his lord commended the unrighteous steward because he had done wisely: for the sons of this world are for their own generation wiser than the sons of the light.	І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм.
9	9
And I say unto you, Make to yourselves friends by means of the mammon of unrighteousness; that, when ye shall fail, they may receive you into the eternal tabernacles.	І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
10	10
He that is faithful in a very little is faithful also in much: and he that is unrighteous in a very little is unrighteous also in much.	Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому.
11	11
If therefore ye have not been faithful in the unrighteous mammon, who will commit to your trust the true riches?	Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
12	12
And if ye have not been faithful in that which is another’s, who will give you that which is your own?	І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
13	13
No servant can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or else he will hold to one, and despise the other. Ye cannot serve God and mammon.	Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні^*.
14	14
And the Pharisees also, who were lovers of money, heard all these things; and they scoffed at him.	Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
15	15
And he said unto them, Ye are they that justify yourselves in the sight of men; but God knoweth your hearts: for that which is exalted among men is an abomination in the sight of God.	Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.
16	16
The law and the prophets were until John: from that time the gospel of the kingdom of God is preached, and every man entereth violently into it.	Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
17	17
But it is easier for heaven and earth to pass away, than for one tittle of the law to fall.	Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
18	18
Everyone that putteth away his wife, and marrieth another, committeth adultery: and everyone that marrieth one that is put away from a husband committeth adultery.	Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
19	19
Now there was a certain rich man, and he was clothed in purple and fine linen, faring sumptuously every day:	Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон^* і щодня розкішно бенкетував.
20	20
and there was a certain beggar named Lazarus, who was laid at his gate, full of sores,	Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
21	21
and desiring to be fed with the crumbs that fell from the rich man’s table; yea, even the dogs came and licked his sores.	і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
22	22
And it came to pass, that the beggar died, and that he was carried away by the angels into Abraham’s bosom: and the rich man also died, and was buried.	Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
23	23
And in Hades he lifted up his eyes, being in torments, and seeth Abraham afar off, and Lazarus in his bosom.	І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його.
24	24
And he cried and said, Father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus, that he may dip the tip of his finger in water, and cool my tongue; for I am in anguish in this flame.	І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
25	25
But Abraham said, Son, remember that thou in thy lifetime receivedst thy good things, and Lazarus in like manner evil things: but now here he is comforted, and thou art in anguish.	Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
26	26
And besides all this, between us and you there is a great gulf fixed, that they that would pass from hence to you may not be able; nor may they cross over from thence to us.	І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
27	27
And he said, I pray thee therefore, father, that thou wouldest send him to my father’s house;	Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого.
28	28
for I have five brethren; that he may testify unto them, lest they also come into this place of torment.	Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
29	29
Abraham saith unto him, They have Moses and the prophets; let them hear them.	Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
30	30
And he said, Nay, father Abraham: but if one go to them from the dead, they will repent.	Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
31	31
And he said unto him, If they hear not Moses and the prophets, neither will they be persuaded, if one rise from the dead.	Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
Chapter 17	Глава 17

1	1
And he said unto the disciples, It is impossible but that occasions of stumbling should come; but woe unto him, through whom they come!	Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять.
2	2
It were well for him if a millstone were hung about his neck, and he were thrown into the sea, rather than that he should cause one of these little ones to stumble.	Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих.
3	3
Take heed to yourselves: and if thy brother sin against thee, rebuke him; and if he repent, forgive him.	Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому;
4	4
And if he sin against thee seven times in the day, and seven times in the day turn again, saying, I repent; thou shalt forgive him.	і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому.
5	5
And the apostles said unto the Lord, Increase our faith.	І сказали апостоли Господу: додай нам віри.
6	6
And the Lord said, If ye had faith as a grain of mustard seed, ye would say unto this sycamine tree, Be thou rooted up, and be thou planted in the sea; and it would obey you.	Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас.
7	7
But who is there of you, having a servant plowing or keeping sheep, that will say straightaway, when he is come in from the field, Come and sit down to meat;	Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу?
8	8
and will not rather say unto him, Make ready wherewith I may sup, and gird thyself, and serve me, till I have eaten and drunken; and afterward thou shalt eat and drink?	Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?
9	9
Doth he thank that servant because he did the things that were commanded? I think not.	Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю.
10	10
Even so ye also, when ye shall have done all the things that are commanded you, say, We are unprofitable servants; for we have done that which it was our duty to do.	Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.
11	11
And it came to pass, as he was on the way to Jerusalem, that he was passing along the borders of Samaria and Galilee.	Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю.
12	12
And as he entered into a certain village, there met him ten men that were lepers, who stood afar off:	І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік.
13	13
and they lifted up their voices, saying, Jesus, Master, have mercy on us.	І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас.
14	14
And when he saw them, he said unto them, Go and show yourselves unto the priests. And it came to pass, as they went, they were cleansed.	Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися.
15	15
And one of them, when he saw that he was healed, turned back, with a loud voice glorifying God;	Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога,
16	16
and he fell upon his face at his feet, giving him thanks: and he was a Samaritan.	і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин.
17	17
And Jesus answered and said, Were not the ten cleansed? but where are the nine?	Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять?
18	18
Were there none found that returned to give glory to God, save this stranger?	Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей?
19	19
And he said unto him, Arise, and go thy way: thy faith hath made thee whole.	І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
20	20
And being asked by the Pharisees, when the kingdom of God cometh, he answered them and said, The kingdom of God cometh not with observation:	А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно,
21	21
neither shall they say, Lo, here! or, Lo, there! for lo, the kingdom of God is within you.	і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є.
22	22
And he said unto the disciples, The days will come, when ye shall desire to see one of the days of the Son of man, and ye shall not see it.	Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите.
23	23
And they shall say to you, Lo, here! or, Lo, there! go not away, nor follow after them:	І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся,
24	24
for as the lightning, that lighteneth out of the one part under heaven, shineth unto the other part under heaven; so shall the Son of man be in his day.	бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій.
25	25
But first must he suffer many things and be rejected of this generation.	Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим.
26	26
And as it came to pass in the days of Noah, even so shall it be also in the days of the Son of man.	І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:
27	27
They ate, they drank, they married, they were given in marriage, until the day that Noah entered into the ark, and the flood came, and destroyed them all.	їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх.
28	28
Likewise also as it came to pass in the days of Lot; they ate, they drank, they bought, they sold, they planted, they built;	Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували;
29	29
but in the day that Lot went out from Sodom it rained fire and brimstone from heaven, and destroyed them all:	а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх;
30	30
after the same manner shall it be in the day that the Son of man is revealed.	так буде і в той день, коли Син Людський явиться.
31	31
In that day, he that shall be on the housetop, and his goods in the house, let him not go down to take them away: and let him that is in the field likewise not return back.	У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад.
32	32
Remember Lot’s wife.	Згадайте жінку Лотову.
33	33
Whosoever shall seek to save his life shall lose it: and whosoever shall lose it shall preserve it.	Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.
34	34
I say unto you, In that night there shall be two men on one bed; one shall be taken, and the other shall be left.	Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться.
35	35
Two women shall be grinding together; one shall be taken, and the other shall be left.	Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
37	37
And answering, they say unto him, Where, Lord? And he said unto them, Where the body is, thither will the eagles be gathered together.	На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.
Chapter 18	Глава 18

1	1
And he spake also a parable unto them to the end that they ought always to pray, and not to faint;	Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
2	2
saying, There was in a city a judge, who feared not God, and regarded not man:	кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3	3
and there was a widow in that city; and she came oft unto him, saying, Avenge me of mine adversary.	В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4	4
And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, and regard not man;	Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5	5
yet because this widow troubleth me, I will avenge her, lest she wear me out by her continual coming.	але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
6	6
And the Lord said, Hear what the unrighteous judge saith.	І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7	7
And shall not God avenge his elect, that cry to him day and night, though he is long-suffering over them?	Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
8	8
I say unto you, that he will avenge them speedily. Nevertheless, when the Son of man cometh, shall he find faith on the earth?	Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9	9
And he spake this parable unto certain who trusted in themselves that they were righteous, and set all others at nought:	Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
10	10
Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.	Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11	11
The Pharisee stood by himself and prayed thus, God, I thank thee, that I am not as the rest of men, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.	Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
12	12
I fast twice in the week; I give tithes of all that I get.	Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13	13
And the publican, standing afar off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but smote upon his breast, saying, God, be thou merciful to me a sinner.	А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
14	14
I say unto you, This man went down to his house justified rather than the other: for everyone that exalteth himself shall be humbled; but he that humbleth himself shall be exalted.	Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15	15
And they were bringing unto him also their babes, that he should touch them: but when the disciples saw it, they rebuked them.	Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
16	16
But Jesus calling them unto him, said, Suffer the little children to come unto me, and forbid them not: for to such belongeth the kingdom of God.	Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
17	17
Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child, he shall in no wise enter therein.	Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18	18
And a certain ruler asked him, saying, Good Teacher, what shall I do to inherit eternal life?	І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
19	19
And Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good, save one, even God.	Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20	20
Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honor thy father and thy mother.	Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21	21
And he said, All these things have I observed from my youth up.	Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
22	22
And when Jesus heard these things, he said unto him, One thing thou lackest yet: sell all that thou hast, and distribute unto the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.	Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
23	23
But when he heard these things, he became exceeding sorrowful; for he was very rich.	Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24	24
And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!	Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25	25
For it is easier for a camel to enter in through a needle’s eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.	Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
26	26
And they that heard it said, Then who can be saved?	Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27	27
But he said, The things which are impossible with men are possible with God.	Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
28	28
And Peter said, Lo, we have left all, and followed thee.	Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
29	29
And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God’s sake,	Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
30	30
who shall not receive manifold more in this time, and in the world to come eternal life.	і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
31	31
And he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets shall be accomplished unto the Son of man.	Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32	32
For he shall be delivered up unto the Gentiles, and shall be mocked, and shamefully treated, and spit upon:	бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
33	33
and they shall scourge and kill him: and the third day he shall rise again.	І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
34	34
And they understood none of these things; and this saying was hidden from them, and they perceived not the things that were said.	Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35	35
And it came to pass, as he drew nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the wayside begging:	Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
36	36
and hearing a multitude going by, he inquired what this meant.	Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
37	37
And they told him, that Jesus of Nazareth passeth by.	Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
38	38
And he cried, saying, Jesus, thou son of David, have mercy on me.	Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
39	39
And they that went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried out the more a great deal, Thou son of David, have mercy on me.	І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40	40
And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,	Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
41	41
saying, What wilt thou that I should do unto thee? And he said, Lord, that I may receive my sight.	чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
42	42
And Jesus said unto him, Receive thy sight: thy faith hath made thee whole.	Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
43	43
And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.	І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.
Chapter 19	Глава 19

1	1
And he entered and was passing through Jericho.	Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2	2
And behold, a man called by name Zacchaeus; and he was a chief publican, and he was rich.	І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3	3
And he sought to see Jesus who he was; and could not for the crowd, because he was little of stature.	бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4	4
And he ran on before, and climbed up into a sycamore tree to see him: for he was to pass that way.	І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5	5
And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said unto him, Zacchaeus, make haste, and come down; for today I must abide at thy house.	Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6	6
And he made haste, and came down, and received him joyfully.	І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7	7
And when they saw it, they all murmured, saying, He is gone in to lodge with a man that is a sinner.	І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8	8
And Zacchaeus stood, and said unto the Lord, Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have wrongfully exacted aught of any man, I restore fourfold.	Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9	9
And Jesus said unto him, Today is salvation come to this house, forasmuch as he also is a son of Abraham.	Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10	10
For the Son of man came to seek and to save that which was lost.	Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11	11
And as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they supposed that the kingdom of God was immediately to appear.	Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12	12
He said therefore, A certain nobleman went into a far country, to receive for himself a kingdom, and to return.	Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13	13
And he called ten servants of his, and gave them ten pounds, and said unto them, Trade ye herewith till I come.	Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин^* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14	14
But his citizens hated him, and sent an embassage after him, saying, We will not that this man reign over us.	Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15	15
And it came to pass, when he was come back again, having received the kingdom, that he commanded these servants, unto whom he had given the money, to be called to him, that he might know who had gained what by trading.	І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16	16
And the first came before him, saying, Lord, thy pound hath made ten pounds more.	Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17	17
And he said unto him, Well done, thou good servant: because thou wast found faithful in a very little, have thou authority over ten cities.	І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18	18
And the second came, saying, Lord, thy pound hath made five pounds.	Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19	19
And he said unto him also, Be thou also over five cities.	Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20	20
And another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I kept laid up in a napkin:	Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21	21
for I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that which thou laidst not down, and reapest that which thou didst not sow.	бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22	22
And he saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I am an austere man, taking up that which I laid not down, and reaping that which I did not sow;	Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23	23
then wherefore gavest thou not my money into a bank, and I at my coming should have required it with interest?	Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24	24
And he said unto them that stood by, Take away from him the pound, and give it unto him that hath the ten pounds.	І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25	25
And they said unto him, Lord, he hath ten pounds.	І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26	26
For I say unto you, that unto everyone that hath shall be given; but from him that hath not, even that which he hath shall be taken away from him.	Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27	27
But those mine enemies, that would not that I should reign over them, bring hither, and slay before me.	А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28	28
And when he had thus spoken, he went on before, going up to Jerusalem.	Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29	29
And it came to pass, when he drew nigh unto Bethsphage and Bethany, at the mount that is called Olivet, he sent two of his disciples,	І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30	30
saying, Go your way into the village over against you; in which as ye enter ye shall find a colt tied, whereon no man ever yet sat: loose him, and bring him.	і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31	31
And if anyone ask you, Why do ye loose him? thus shall ye say unto him, The Lord hath need of him.	А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32	32
And they that were sent went away, and found even as he had said unto them.	Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33	33
And as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?	Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34	34
And they said, The Lord hath need of him.	Вони відповіли: Господь його потребує.
35	35
And they brought him to Jesus: and they threw their garments upon the colt, and set Jesus thereon.	І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36	36
And as he went, they spread their garments in the way.	І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37	37
And as he was now drawing nigh, even at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works which they had seen;	А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38	38
saying, Blessed is the King that cometh in the name of the Lord: Peace in heaven, and glory in the highest.	кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39	39
And some of the Pharisees from the multitude said unto him, Teacher, rebuke thy disciples.	І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40	40
And he answered and said unto them, I tell you that, if these shall hold their peace, the stones will cry out.	Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41	41
And when he drew nigh, he saw the city and wept over it,	І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42	42
saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things which belong unto thy peace! but now they are hidden from thine eyes.	і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43	43
For the days shall come upon thee, when thine enemies shall cast up a bank about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,	Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44	44
and shall dash thee to the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.	І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45	45
And he entered into the temple, and began to cast out them that sold therein, and them that bought,	І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46	46
saying unto them, It is written, My house is a house of prayer: but ye have made it a den of robbers.	кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47	47
And he was teaching daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the principal men of the people sought to destroy him:	І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48	48
and they could not find what they might do; for the people all hung upon him, listening.	і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
Chapter 20	Глава 20

1	1
And it came to pass, on one of those days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, there came upon him the priests and the scribes with the elders;	І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
2	2
and they spake unto him, saying, Tell us: By what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?	І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3	3
And he answered and said unto them, I also will ask you one question; and tell me:	Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
4	4
The baptism of John, was it from heaven, or from men?	хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
5	5
And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why did ye not believe him?	Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
6	6
But if we shall say, From men; all the people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.	А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
7	7
And they answered, that they knew not whence it was.	І відповіли: не знаємо, звідки.
8	8
And Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.	Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
9	9
And he began to speak unto the people this parable: A man planted a vineyard, and let it out to husbandmen, and went into another country for a long time.	І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
10	10
And at the season he sent unto the husbandmen a servant, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.	І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11	11
And he sent yet another servant: and him also they beat, and handled him shamefully, and sent him away empty.	Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
12	12
And he sent yet a third: and him also they wounded, and cast him forth.	І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
13	13
And the lord of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son; it may be they will reverence him when they see him.	Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
14	14
But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir; come, let us kill him, that the inheritance may be ours.	А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
15	15
And they cast him forth out of the vineyard, and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do unto them?	І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
16	16
He will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard unto others. And when they heard it, they said, God forbid.	Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
17	17
But he looked upon them, and said, What then is this that is written, The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner?	А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
18	18
Everyone that falleth on that stone shall be broken to pieces; but on whomsoever it shall fall, it will scatter him as dust.	Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
19	19
And the chief priests and the scribes sought to lay hands on him in that very hour; and they were afraid: for they perceived that he spake this parable against them.	І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
20	20
And they watched him, and sent forth spies, who feigned themselves to be righteous, that they might take hold of his speech, so that they might deliver him up to the rule and to the authority of the governor.	І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
21	21
And they asked him, saying, Teacher, we know that thou sayest and teachest rightly, and acceptest not the person of any, but of a truth teachest the way of God:	І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
22	22
Is it lawful for us to give tribute unto Caesar, or not?	чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
23	23
But he perceived their craftiness, and said unto them, Why make ye trial of me?	Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
24	24
Show me a denarius. Whose image and superscription hath it? And they answered and said, Caesar’s.	Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25	25
And he said unto them, Render then unto Caesar the things that are Caesar’s, and unto God the things that are God’s.	Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
26	26
And they were not able to take hold of his saying before the people: and they marveled at his answer, and held their peace.	І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27	27
And there came to him certain of the Sadducees, they that deny that there is a resurrection; and they asked him,	Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
28	28
saying, Teacher, Moses wrote unto us, that if a man’s brother die, having a wife, and he die childless, his brother should take the wife, and raise up seed unto his brother.	Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
29	29
There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died childless;	Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
30	30
and the second took her to wife, and he died childless:	узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
31	31
and the third likewise took her; and likewise the seven also: they left no children, and died.	узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
32	32
And last of all the woman also died.	Після всіх померла і жінка.
33	33
In the resurrection therefore whose wife of them shall she be? for the seven had her to wife.	Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
34	34
And Jesus answered and said unto them, The sons of this world marry, and are given in marriage:	Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
35	35
but they that are accounted worthy to attain to that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage:	а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
36	36
for neither can they die anymore: for they are equal unto the angels; and are sons of God, being sons of the resurrection.	І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37	37
But that the dead are raised, even Moses showed, in the place concerning the Bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.	А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38	38
Now he is not the God of the dead, but of the living: for all live unto him.	Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
39	39
And certain of the scribes answered and said, Teacher, thou hast well said.	На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
40	40
And they durst not anymore ask him any question.	І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
41	41
And he said unto them, How say they that the Christ is David’s son?	як це кажуть, що Христос є сином Давидовим,
42	42
Even David himself saith in the book of Psalms, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,	А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
43	43
Till I make thine enemies the footstool of thy feet.	доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх?
44	44
David therefore calleth him Lord, and how is he his son?	Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
45	45
And in the hearing of all the people he said unto his disciples,	І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
46	46
Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love salutations in the marketplaces, and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts;	стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
47	47
who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers: these shall receive greater condemnation.	які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
Chapter 21	Глава 21

1	1
And he looked up, and saw the rich men that were casting their gifts into the treasury.	Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю.
2	2
And he saw also a certain poor widow casting in thither two mites.	Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти,
3	3
And he said, Of a truth I say unto you, This poor widow cast in more than they all:	і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала;
4	4
for all these did of their superfluity cast in unto the gifts of God; but she of her want did cast in all the living that she had.	бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.
5	5
And as some spake of the temple, how it was adorned with goodly stones and offerings, he said,	І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав:
6	6
As for these things which ye behold, the days will come, in which there shall not be left one stone upon another, that shall not be thrown down.	надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується.
7	7
And they asked him, saying, Teacher, when therefore shall these things be? and what shall be the sign when these things are about to come to pass?	І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися?
8	8
And he said, Take heed that ye be not led astray: for many shall come in my name, saying, I am he; and, The time is at hand: go ye not therefore after them.	Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними.
9	9
And when ye shall hear of wars and tumults, be not terrified: for these things must needs come to pass first; but the end is not immediately.	Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець.
10	10
Then said he unto them, Nation shall rise against nation, and kingdom against kingdom;	Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство.
11	11
and there shall be great earthquakes in diverse places, and famines, and pestilences; and there shall be terrors and great signs from heaven.	Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть.
12	12
But before all these things, they shall lay their hands on you, and shall persecute you, delivering you up to synagogues and prisons, bringing you before kings and governors for my name’s sake.	А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє.
13	13
And it shall turn out unto you for a testimony.	І буде це вам на свідчення.
14	14
Settle it therefore in your hearts, not to meditate beforehand how to answer:	Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати,
15	15
for I will give you a mouth and wisdom, which all your adversaries shall not be able to gainsay or to withstand.	бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші.
16	16
But ye shall be delivered up even by parents, and kinsfolk, and friends, and brethren; and some of you shall they cause to be put to death.	І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17	17
And ye shall be hated of all men for my name’s sake.	і зненавидять вас усі за ім’я Моє.
18	18
And not a hair of your head shall perish.	Але й волосина з голови вашої не пропаде.
19	19
In your patience win ye your souls.	Терпінням вашим спасайте душі ваші.
20	20
But when ye see Jerusalem compassed with armies, then know that her desolation is at hand.	Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його.
21	21
Then let them that are in Judea flee unto the mountains; and let them that are in the midst of her depart out; and let not them that are in the country enter therein.	Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього,
22	22
For these are days of vengeance, that all things which are written may be fulfilled.	бо це дні помсти, щоб справдилося все написане.
23	23
But woe unto them that are with child and to them that give suck in those days! for there shall be great distress upon the land, and wrath upon this people.	Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24	24
And they shall fall by the edge of the sword, and shall be led captive into all the nations: and Jerusalem shall be trodden down of the Gentiles, until the times of the Gentiles be fulfilled.	І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників.
25	25
And there shall be signs in sun and moon and stars; and upon the earth distress of nations, with perplexity, the sea and the billows roaring;	І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення.
26	26
men fainting for fear, and for expectation of the things which are coming on the world: for the powers of the heavens shall be shaken.	Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27	27
And then shall they see the Son of man coming in a cloud with power and great glory.	І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою.
28	28
But when these things begin to come to pass, look up, and lift up your heads; because your redemption draweth nigh.	Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29	29
And he spake to them a parable: Behold the fig tree, and all the trees:	І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30	30
when they now shoot forth, ye see it and know of your own selves that the summer is now nigh.	коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо.
31	31
Even so ye also, when ye see these things coming to pass, know ye that the kingdom of God is nigh.	Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32	32
Verily I say unto you, This generation shall not pass away, till all things be accomplished.	Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33	33
Heaven and earth shall pass away: but my words shall not pass away.	Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
34	34
But take heed to yourselves, lest haply your hearts be overcharged with surfeiting, and drunkenness, and cares of this life, and that day come on you suddenly;	Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано,
35	35
for as a snare shall it come upon all them that dwell on the face of all the earth.	бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі.
36	36
Watch ye therefore at every season, making supplication, that ye may be accounted worthy to escape all these things that shall come to pass, and to stand before the Son of man.	Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.
37	37
And every day he was teaching in the temple; and every night he went out, and lodged in the mount that is called Olivet.	У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською.
38	38
And all the people came early in the morning to him in the temple, to hear him.	І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.
Chapter 22	Глава 22

1	1
Now the feast of unleavened bread drew nigh, which is called the Passover.	Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2	2
And the chief priests and the scribes sought how they might put him to death; for they feared the people.	І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
3	3
And Satan entered into Judas who was called Iscariot, being of the number of the twelve.	Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
4	4
And he went away, and communed with the chief priests and captains, how he might deliver him unto them.	і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
5	5
And they were glad, and covenanted to give him money.	Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
6	6
And he consented, and sought opportunity to deliver him unto them in the absence of the multitude.	І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7	7
And the day of unleavened bread came, on which the passover must be sacrificed.	Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8	8
And he sent Peter and John, saying, Go and make ready for us the passover, that we may eat.	І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
9	9
And they said unto him, Where wilt thou that we make ready?	Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
10	10
And he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there shall meet you a man bearing a pitcher of water; follow him into the house whereinto he goeth.	Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
11	11
And ye shall say unto the master of the house, The Teacher saith unto thee, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?	І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
12	12
And he will show you a large upper room furnished: there make ready.	І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
13	13
And they went, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.	Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
14	14
And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.	І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
15	15
And he said unto them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer:	і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16	16
for I say unto you, I shall not anymore eat thereof, until it be fulfilled in the kingdom of God.	Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17	17
And he received a cup, and when he had given thanks, he said, Take this, and divide it among yourselves:	І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
18	18
for I say unto you, that I shall not drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God shall come.	Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19	19
And he took bread, and when he had given thanks, he brake it, and gave to them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.	І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
20	20
In like manner also the cup after supper, saying, This cup is the new covenant in my blood, even that which is poured out for you.	Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21	21
But behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.	І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
22	22
And the Son of man indeed goeth, as it hath been determined: but woe unto that man through whom he is betrayed!	Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
23	23
And they began to question among themselves, which of them it was that should do this thing.	І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
24	24
And there arose also a contention among them, which of them was accounted to be greatest.	Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
25	25
And he said unto them, The kings of the Gentiles have lordship over them; and they that have authority over them are called Benefactors.	Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
26	26
But ye shall not be so: but he that is the greater among you, let him become as the younger; and he that is chief, as he that doth serve.	Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
27	27
For which is greater, he that sitteth at meat, or he that serveth? is not he that sitteth at meat? but I am in the midst of you as he that serveth.	Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28	28
But ye are they that have continued with me in my temptations;	Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29	29
and I appoint unto you a kingdom, even as my Father appointed unto me,	і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30	30
that ye may eat and drink at my table; and ye shall sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.	щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31	31
And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan asked to have you, that he might sift you as wheat:	Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
32	32
but I made supplication for thee, that thy faith fail not; and do thou, when once thou hast turned again, establish thy brethren.	але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33	33
And he said unto him, Lord, with thee I am ready to go both to prison and to death.	Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
34	34
And he said, I tell thee, Peter, the cock shall not crow this day, before thou shalt thrice deny that thou knowest me.	Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35	35
And he said unto them, When I sent you forth without purse, and wallet, and shoes, lacked ye anything? And they said, Nothing.	І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
36	36
He said therefore unto them, But now, he that hath a purse, let him take it, and likewise a wallet; and he that hath none, he shall sell his cloak, and buy a sword.	Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
37	37
For I say unto you, that this which is written must yet be fulfilled in me, And he was reckoned with transgressors: for the things concerning me have fulfillment.	Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
38	38
And they said, Lord, behold, here are two swords. And he said unto them, It is enough.	Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
39	39
And he came out, and went, as his custom was, unto the mount of Olives; and his disciples also followed him.	І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
40	40
And when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.	Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41	41
And he was parted from them about a stone’s cast; and he knelt down and prayed,	А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42	42
saying, Father, if thou be willing to remove this cup from me—nevertheless not my will, but thine, be done.	говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43	43
And there appeared unto him an angel from heaven, strengthening him.	Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44	44
And being in an agony he prayed more earnestly; and his sweat became as it were great drops of blood falling down upon the ground.	І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45	45
And when he rose up from his prayer, he came unto the disciples, and found them sleeping for sorrow,	Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46	46
and said unto them, Why sleep ye? rise and pray, that ye enter not into temptation.	і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47	47
And while he yet spake, behold, a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them; and he drew near unto Jesus to kiss him.	Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48	48
But Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?	Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
49	49
And when they that were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?	Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50	50
And a certain one of them smote the servant of the high priest, and struck off his right ear.	І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51	51
But Jesus answered and said, Suffer ye them thus far. And he touched his ear, and healed him.	Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52	52
And Jesus said unto the chief priests, and captains of the temple, and elders, that were come against him, Are ye come out, as against a robber, with swords and staves?	Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53	53
When I was daily with you in the temple, ye stretched not forth your hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.	Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54	54
And they seized him, and led him away, and brought him into the high priest’s house. But Peter followed afar off.	Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
55	55
And when they had kindled a fire in the midst of the court, and had sat down together, Peter sat in the midst of them.	Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
56	56
And a certain maid seeing him as he sat in the light of the fire, and looking steadfastly upon him, said, This man also was with him.	Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57	57
But he denied him, saying, Woman, I know him not.	Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
58	58
And after a little while another saw him, and said, Thou also art one of them. But Peter said, Man, I am not.	Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
59	59
And after the space of about one hour another confidently affirmed, saying, Of a truth this man also was with him; for he is also a Galilean.	Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60	60
But Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he yet spake, a cock crowed.	Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61	61
And the Lord turned, and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord, how that he said unto him, Before the cock crow thou shalt deny me thrice.	І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
62	62
And Peter went out, and wept bitterly.	І, вийшовши геть, плакав гірко.
63	63
And the men that held Jesus mocked him, and beat him.	Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
64	64
And having blindfolded him, they struck him on the face, and asked him, saying, Prophesy: who is he that struck thee?	І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
65	65
And many other things spake they against him, reviling him.	І багато іншої хули говорили на Нього.
66	66
And as soon as it was day, the assembly of the elders of the people was gathered together, chief priests and scribes; and they led him up into their council, saying,	А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
67	67
If thou art the Christ, tell us. But he said unto them, If I tell you, ye will not believe:	і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
68	68
and if I also ask you, ye will not answer me, nor let me go.	Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
69	69
From henceforth shall the Son of man be seated at the right hand of the power of God.	Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70	70
And they all said, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I am.	І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
71	71
And they said, What further need have we of witness? for we ourselves have heard from his own mouth.	Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
Chapter 23	Глава 23

1	1
And the whole company of them rose up, and brought him before Pilate.	І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2	2
And they began to accuse him, saying, We found this man perverting the nation, and forbidding to give tribute to Caesar, saying that he himself is Christ a king.	І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3	3
And Pilate asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And he answered him and said, Thou sayest.	Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4	4
And Pilate said unto the chief priests and the multitudes, I find no fault in this man.	Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5	5
But they were the more urgent, saying, He stirreth up the people, teaching throughout all Judea, beginning from Galilee even unto this place.	Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6	6
But when Pilate heard of Galilee, he asked whether the man were a Galilean.	Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7	7
And when he knew that he was of Herod’s jurisdiction, he sent him unto Herod, who himself also was at Jerusalem in these days.	І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8	8
Now when Herod saw Jesus, he was exceeding glad: for he was of a long time desirous to see him, because he had heard many things concerning him; and he hoped to see some miracle done by him.	Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9	9
And he questioned him in many words; but he answered him nothing.	І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10	10
And the chief priests and the scribes stood, vehemently accusing him.	Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11	11
And Herod with his soldiers set him at nought, and mocked him, and arraying him in gorgeous apparel sent him back to Pilate.	Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12	12
And Pilate and Herod became friends with each other that very day: for before they were at enmity between themselves.	І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13	13
And Pilate called together the chief priests and the rulers and the people,	Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14	14
and said unto them, Ye brought unto me this man, as one that perverteth the people: and behold, I, having examined him before you, found no fault in this man touching those things whereof ye accuse him:	сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15	15
no, nor yet Herod: for I sent you to him; and behold, nothing worthy of death hath been done by him.	Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16	16
I will therefore chastise him, and release him.	Отже, покаравши Його, відпущу.
17	17
(Now he must needs release unto them at the feast one prisoner.)	А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18	18
And they cried out all together, saying, Away with this man, and release unto us Barabbas—	Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19	19
one who for a certain insurrection made in the city, and for murder, was cast into prison.	А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20	20
Pilate therefore spake unto them again, desiring to release Jesus;	Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21	21
but they shouted, saying, Crucify, crucify him.	Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22	22
And he said unto them the third time, Why, what evil hath this man done? I have found no cause of death in him: I will therefore chastise him and release him.	Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23	23
But they were urgent with loud voices, asking that he might be crucified. And the voices of them and of the chief priests prevailed.	Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24	24
And Pilate gave sentence that what they asked for should be done.	І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25	25
And he released him that for insurrection and murder had been cast into prison, whom they asked for; but Jesus he delivered up to their will.	І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26	26
And when they led him away, they laid hold upon one Simon of Cyrene, coming from the country, and laid on him the cross, to bear it after Jesus.	І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27	27
And there followed him a great multitude of the people, and of women who also bewailed and lamented him.	І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28	28
But Jesus turning unto them said, Daughters of Jerusalem, weep not for me, but weep for yourselves, and for your children.	Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29	29
For behold, the days are coming, in which they shall say, Blessed are the barren, and wombs that never bare, and the breasts that never gave suck.	Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30	30
Then shall they begin to say to the mountains, Fall on us; and to the hills, Cover us.	Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31	31
For if they do these things in the green tree, what shall be done in the dry?	Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32	32
And there were also two others, malefactors, led with him to be put to death.	Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33	33
And when they came unto the place which is called The skull, there they crucified him, and the malefactors, one on the right hand and the other on the left.	І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34	34
And Jesus said, Father, forgive them; for they know not what they do. And parting his garments among them, they cast lots.	Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35	35
And the people stood beholding. And the rulers also with them scoffed at him, saying, He saved others; let him save himself, if this is the Christ, the chosen of God.	І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36	36
And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,	Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37	37
and saying, If thou art the King of the Jews, save thyself.	і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38	38
And there was also a superscription written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew, THIS IS THE KING OF THE JEWS.	І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39	39
And one of the malefactors that were hanged railed on him, saying, If thou art the Christ, save thyself and us.	Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40	40
But the other answering rebuked him, saying, Dost thou not even fear God, seeing thou art in the same condemnation?	Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41	41
And we indeed justly; for we receive the due reward of our deeds: but this man hath done nothing amiss.	І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42	42
And he said unto Jesus, Remember me, Lord, when thou comest in thy kingdom.	І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43	43
And Jesus said unto him, Verily I say unto thee, Today shalt thou be with me in Paradise.	І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44	44
And it was about the sixth hour, and a darkness came over the whole land until the ninth hour.	Було ж близько шостої години^*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45	45
And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.	І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46	46
And Jesus, crying with a loud voice, said, Father, into thy hands will I commend my spirit: and having said these things, he gave up the ghost.	Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47	47
And when the centurion saw what was done, he glorified God, saying, Certainly this was a righteous man.	Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48	48
And all the multitudes that came together to this sight, beholding the things that were done, returned smiting their breasts.	І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49	49
And all his acquaintance, and the women that had followed with him from Galilee, stood afar off, seeing these things.	Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50	50
And behold, a man named Joseph, who was a councilor, a good and righteous man	І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником^*, чоловік благий і праведний,
51	51
(he had not consented to their counsel and deed), a man of Arimathea, a city of the Jews, who also himself was looking for the kingdom of God:	який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52	52
this man went to Pilate, and asked for the body of Jesus.	прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53	53
And he took it down, and wrapped it in a linen cloth, and laid it in a tomb that was hewn in stone, where never man had yet lain.	І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54	54
And that day was the Preparation; the sabbath drew on.	День той був п’ятниця, і надходила субота.
55	55
And the women, who had come with him out of Galilee, followed after, and beheld the tomb, and how his body was laid.	Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56	56
And they returned, and prepared spices and ointments. And on the sabbath they rested according to the commandment.	Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
Chapter 24	Глава 24

1	1
But on the first day of the week, at early dawn, they came unto the tomb, bringing the spices which they had prepared, and certain others with them.	Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
2	2
And they found the stone rolled away from the tomb.	Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
3	3
And they entered in, and found not the body of the Lord Jesus.	І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4	4
And it came to pass, while they were much perplexed thereabout, behold, two men stood by them in dazzling garments:	Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5	5
and as they were affrighted and bowed down their face to the earth, they said unto them, Why seek ye the living among the dead?	Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6	6
He is not here, but is risen: remember how he spake unto you when he was yet in Galilee,	Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
7	7
saying that the Son of man must be delivered up into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.	кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
8	8
And they remembered his words,	І згадали слова Його.
9	9
and returned from the tomb, and told all these things to the eleven, and to all the rest.	І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10	10
Now it was Mary Magdalene, and Joanna, and Mary the mother of James, and the other women with them, who told these things unto the apostles.	То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
11	11
And their words appeared in their sight as idle talk; and they disbelieved them.	І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12	12
But Peter arose, and ran unto the tomb; and stooping and looking in, he seeth the linen cloths lying by themselves; and he departed to his own home, wondering at that which was come to pass.	Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13	13
And behold, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was threescore furlongs from Jerusalem.	Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій^* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
14	14
And they communed with each other of all these things which had happened.	І розмовляли між собою про всі ці події.
15	15
And it came to pass, while they communed and questioned together, that Jesus himself drew near, and went with them.	І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16	16
But their eyes were holden that they should not know him.	Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17	17
And he said unto them, What communications are these that ye have one with another, as ye walk and are looking sad?	Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18	18
And the one, whose name was Cleopas, answered and said unto him, Dost thou alone sojourn in Jerusalem and not know the things which are come to pass there in these days?	Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19	19
And he said unto them, What things? And they said unto him, The things concerning Jesus of Nazareth, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people:	І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
20	20
and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.	Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21	21
But we hoped that it was he who should redeem Israel: and besides all this, today is now the third day since these things came to pass.	Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22	22
Moreover certain women of our company amazed us, having been early at the tomb;	Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
23	23
and when they found not his body, they came, saying, that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.	і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
24	24
And certain of them that were with us went to the tomb, and found it even so as the women also had said: but him they saw not.	І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
25	25
And he said unto them, O foolish men, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!	Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
26	26
Behooved it not the Christ to suffer these things, and to enter into his glory?	Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
27	27
And beginning from Moses and from all the prophets, he interpreted to them in all the scriptures the things concerning himself.	І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28	28
And they drew nigh unto the village, whither they were going: and he made as though he would go further.	І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29	29
And they constrained him, saying, Abide with us; for it is toward evening, and the day is far spent. And he went in to abide with them.	А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
30	30
And it came to pass, when he had sat down with them to meat, he took the bread and blessed; and breaking it he gave to them.	І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31	31
And their eyes were opened, and they knew him; and he vanished out of their sight.	У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32	32
And they said one to another, Was not our heart burning within us, while he spake to us in the way, and while he opened to us the scriptures?	І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
33	33
And they rose up that very hour, and returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and them that were with them,	І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34	34
saying, The Lord is risen indeed, and hath appeared to Simon.	які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35	35
And they rehearsed the things that happened in the way, and how he was known of them in the breaking of the bread.	І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
36	36
And as they spake these things, Jesus himself stood in the midst of them, and saith unto them, Peace be unto you.	Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37	37
But they were terrified and affrighted, and supposed that they beheld a spirit.	Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
38	38
And he said unto them, Why are ye troubled? and wherefore do questionings arise in your hearts?	Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
39	39
See my hands and my feet, that it is I myself: handle me, and see; for a spirit hath not flesh and bones, as ye behold me having.	Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40	40
And when he had said this, he showed them his hands and his feet.	І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41	41
And while they still disbelieved for joy, and wondered, he said unto them, Have ye here anything to eat?	Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42	42
And they gave him a piece of a broiled fish, and of a honeycomb.	Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
43	43
And he took them, and ate before them.	І, взявши, їв перед ними.
44	44
And he said unto them, These are the words which I spake unto you, while I was yet with you, that all things must needs be fulfilled, which are written in the law of Moses, and the prophets, and the psalms, concerning me.	І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
45	45
Then opened he their mind, that they might understand the scriptures;	Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
46	46
and he said unto them, Thus it is written, and thus it behooved the Christ to suffer, and rise again from the dead the third day;	І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47	47
and that repentance and remission of sins should be preached in his name unto all the nations, beginning from Jerusalem.	і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
48	48
And ye are witnesses of these things.	Ви ж є свідками цього.
49	49
And behold, I send the promise of my Father upon you: but tarry ye in the city of Jerusalem, until ye be clothed with power from on high.	І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50	50
And he led them out as far as to Bethany: and he lifted up his hands, and blessed them.	І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51	51
And it came to pass, while he blessed them, he parted from them, and was carried up into heaven.	І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
52	52
And they worshiped him, and returned to Jerusalem with great joy:	Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
53	53
and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.	І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

← Mark

John →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Old Testament

New Testament