Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Mark

Порівняти:

⇄

Mark	Євангеліє від Марка

Chapter 1	Глава 1

1	1
The beginning of the gospel of Jesus Christ, the Son of God.	Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.
2	2
As it is written in the prophets, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee;	Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
3	3
The voice of one crying in the wilderness, Make ye ready the way of the Lord, Make his paths straight;	Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
4	4
John came baptizing in the wilderness, and preaching the baptism of repentance unto remission of sins.	Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів.
5	5
And there went out unto him all the country of Judea, and they of Jerusalem; and they were all baptized of him in the river Jordan, confessing their sins.	І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
6	6
Now John was clothed with camel’s hair, and had a leathern girdle about his loins, and did eat locusts and wild honey.	Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди^* та дикий мед.
7	7
And he preached, saying, There cometh after me he that is mightier than I, the latchet of whose shoes I am not worthy to stoop down and unloose.	І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його.
8	8
I indeed baptized you in water; but he shall baptize you in the Holy Spirit.	Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
9	9
And it came to pass in those days, that Jesus came from Nazareth of Galilee, and was baptized of John in the Jordan.	І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані.
10	10
And straightaway coming up from the water, he saw the heavens rent asunder, and the Spirit as a dove descending upon him:	І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього.
11	11
and a voice came out of the heavens, Thou art my beloved Son, in whom I am well pleased.	І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.
12	12
And straightaway the Spirit driveth him forth into the wilderness.	Негайно після того Дух веде Його в пустелю.
13	13
And he was there in the wilderness forty days tempted of Satan; and he was with the wild beasts; and the angels ministered unto him.	І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.
14	14
Now after John was delivered up, Jesus came into Galilee, preaching the gospel of the kingdom of God,	Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого
15	15
and saying, The time is fulfilled, and the kingdom of God is at hand: repent ye, and believe in the gospel.	і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.
16	16
And walking by the sea of Galilee, he saw Simon and Andrew the brother of the same Simon, casting a net in the sea; for they were fishers.	Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками.
17	17
And Jesus said unto them, Come ye after me, and I will make you to become fishers of men.	І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.
18	18
And straightaway they left their nets, and followed him.	І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.
19	19
And going on a little further thence, he saw James the son of Zebedee, and John his brother, who also were in the boat mending the nets.	І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті;
20	20
And straightaway he called them: and they left their father Zebedee in the boat with the hired servants, and went after him.	і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним.
21	21
And they go into Capernaum; and straightaway on the sabbath day he entered into the synagogue and taught.	І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.
22	22
And they were astonished at his teaching: for he taught them as having authority, and not as the scribes.	І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
23	23
And there was in their synagogue a man with an unclean spirit; and he cried out,	І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав:
24	24
saying, Let us alone; what have we to do with thee, Jesus thou Nazarene? art thou come to destroy us? I know thee who thou art, the Holy One of God.	облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий.
25	25
And Jesus rebuked him, saying, Hold thy peace, and come out of him.	І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього.
26	26
And the unclean spirit, tearing him and crying with a loud voice, came out of him.	І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.
27	27
And they were all amazed, insomuch that they questioned among themselves, saying, What is this? what new teaching is this, that with authority he commandeth even the unclean spirits, and they obey him?	І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його?
28	28
And the report of him went out straightaway into all the region of Galilee round about.	І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській.
29	29
And straightaway, when they were come out of the synagogue, they came into the house of Simon and Andrew, with James and John.	Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном.
30	30
Now Simon’s wife’s mother lay sick of a fever; and straightaway they tell him of her:	Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.
31	31
and he came and took her by her hand, and raised her up; and straightaway the fever left her, and she ministered unto them.	І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм.
32	32
And at even, when the sun did set, they brought unto him all that were sick, and them that were possessed with demons.	Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
33	33
And all the city was gathered together at the door.	І все місто зібралося біля дверей.
34	34
And he healed many that were sick with diverse diseases, and cast out many demons; and he suffered not the demons to speak, because they knew him.	І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
35	35
And in the morning, a great while before day, he rose up and went out, and departed into a desert place, and there prayed.	А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився.
36	36
And Simon and they that were with him followed after him;	І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним,
37	37
and when they had found him, they say unto him, All are seeking thee.	і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.
38	38
And he saith unto them, Let us go into the next towns, that I may preach there also; for to this end came I forth.	Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.
39	39
And he was preaching in their synagogues throughout all Galilee, and casting out demons.	І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів.
40	40
And there cometh to him a leper, beseeching him, and kneeling down to him, and saying unto him, If thou wilt, thou canst make me clean.	Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.
41	41
And Jesus, being moved with compassion, stretched forth his hand, and touched him, and saith unto him, I will; be thou made clean.	Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.
42	42
And when he had spoken, straightaway the leprosy departed from him, and he was made clean.	І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим.
43	43
And he strictly charged him, and straightaway sent him out,	І, заборонивши йому, негайно відіслав його.
44	44
and saith unto him, See thou say nothing to any man: but go show thyself to the priest, and offer for thy cleansing the things which Moses commanded, for a testimony unto them.	І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм.
45	45
But he went out, and began to publish it much, and to spread abroad the matter, insomuch that Jesus could no more openly enter into a city, but was without in desert places: and they came to him from every quarter.	А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.
Chapter 2	Глава 2

1	1
And he entered again into Capernaum after some days; and it was noised that he was in the house.	Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі.
2	2
And straightaway many were gathered together, so that there was no longer room for them, no, not even about the door: and he spake the word unto them.	Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово.
3	3
And they come, bringing unto him a man sick of the palsy, borne of four.	І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо.
4	4
And when they could not come nigh unto him for the crowd, they uncovered the roof where he was: and when they had broken it up, they let down the bed whereon the sick of the palsy lay.	І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.
5	5
And Jesus seeing their faith saith unto the sick of the palsy, Son, thy sins are forgiven thee.	Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої.
6	6
But there were certain of the scribes sitting there, and reasoning in their hearts,	Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх:
7	7
Why doth this man thus speak blasphemies? who can forgive sins but one, even God?	чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?
8	8
And straightaway Jesus, perceiving in his spirit that they so reasoned within themselves, said unto them, Why reason ye these things in your hearts?	Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?
9	9
Which is easier, to say to the sick of the palsy, Thy sins are forgiven; or to say, Arise, and take up thy bed, and walk?	Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?
10	10
But that ye may know that the Son of man hath authority on earth to forgive sins (he saith to the sick of the palsy),	Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому:
11	11
I say unto thee, Arise, and take up thy bed, and go unto thy house.	тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого.
12	12
And straightaway he arose, and took up the bed, and went forth before them all; insomuch that they were all amazed, and glorified God, saying, We never saw it on this fashion.	Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.
13	13
And he went forth again by the seaside; and all the multitude resorted unto him, and he taught them.	І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх.
14	14
And as he passed by, he saw Levi the son of Alphaeus sitting at the place of toll, and he saith unto him, Follow me. And he arose and followed him.	Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним.
15	15
And it came to pass, as he was sitting at meat in his house, that many publicans and sinners sat down with Jesus and his disciples: for there were many, and they followed him.	І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним.
16	16
And the scribes and the Pharisees, when they saw him eating with the publicans and sinners, said unto his disciples, How is it that he eateth and drinketh with publicans and sinners?	Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками?
17	17
And when Jesus heard it, he saith unto them, They that are whole have no need of a physician, but they that are sick: I came not to call the righteous, but sinners to repentance.	Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
18	18
And the disciples of John and those of the Pharisees were fasting: and they come and say unto him, Why do the disciples of John and those of the Pharisees fast, but thy disciples fast not?	Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять?
19	19
And Jesus said unto them, Can the sons of the bridechamber fast, while the bridegroom is with them? as long as they have the bridegroom with them, they cannot fast.	І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити.
20	20
But the days will come, when the bridegroom shall be taken away from them, and then will they fast in those days.	Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні.
21	21
And no man seweth a piece of undressed cloth on an old garment: else the new piece that filled it up taketh away from the old, and a worse rent is made.	І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде.
22	22
And no man putteth new wine into old wineskins; else the new wine doth burst the skins, and the wine is spilled, and the skins will perish: but new wine must be put into fresh wineskins.	І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.
23	23
And it came to pass, that he was going on the sabbath day through the grainfields; and his disciples began, as they went, to pluck the ears.	І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски.
24	24
And the Pharisees said unto him, Behold, why do they on the sabbath day that which is not lawful?	І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити.
25	25
And he said unto them, Did ye never read what David did, when he had need, and was hungry, he, and they that were with him?	Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним?
26	26
How he entered into the house of God in the days of Abiathar the high priest, and ate the showbread, which it is not lawful to eat save for the priests, and gave also to them that were with him?	Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним?
27	27
And he said unto them, The sabbath was made for man, not man for the sabbath:	І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи;
28	28
so that the Son of man is lord even of the sabbath.	тому Син Людський є господар і суботи.
Chapter 3	Глава 3

1	1
And he entered again into the synagogue; and there was a man there who had his hand withered.	І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку.
2	2
And they watched him, whether he would heal him on the sabbath day; that they might accuse him.	І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
3	3
And he saith unto the man that had his hand withered, Stand forth.	Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
4	4
And he saith unto them, Is it lawful on the sabbath day to do good, or to do harm? to save a life, or to kill? But they held their peace.	А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали.
5	5
And when he had looked round about on them with anger, being grieved at the hardening of their heart, he saith unto the man, Stretch forth thy hand. And he stretched it forth; and his hand was restored whole, as the other.	І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
6	6
And the Pharisees went out, and straightaway with the Herodians took counsel against him, how they might destroy him.	Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
7	7
And Jesus withdrew with his disciples to the sea: and a great multitude from Galilee followed him, and from Judea,	Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї,
8	8
and from Jerusalem, and from Idumea, and beyond the Jordan, and they about Tyre and Sidon, a great multitude, when they heard what great things he did, came unto him.	з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
9	9
And he spake to his disciples, that a little boat should wait on him because of the crowd, lest they should throng him:	І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
10	10
for he had healed many; insomuch that as many as had plagues pressed upon him that they might touch him.	Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його.
11	11
And the unclean spirits, whensoever they beheld him, fell down before him, and cried, saying, Thou art the Son of God.	І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
12	12
And he charged them much that they should not make him known.	Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
13	13
And he goeth up into the mountain, and calleth unto him whom he himself would; and they went unto him.	Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
14	14
And he appointed twelve, that they might be with him, and that he might send them forth to preach,	І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
15	15
and to have authority to heal diseases, and to cast out demons:	і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів.
16	16
and Simon he surnamed Peter;	І поставив Симона, давши йому ім’я Петро,
17	17
and James the son of Zebedee, and John the brother of James; and them he surnamed Boanerges, which is, Sons of thunder:	Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові»,
18	18
and Andrew, and Philip, and Bartholomew, and Matthew, and Thomas, and James the son of Alphaeus, and Thaddaeus, and Simon the Cananite,	Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта
19	19
and Judas Iscariot, who also betrayed him.	та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
20	20
And they come into a house. And a multitude cometh together again, so that they could not so much as eat bread.	Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
21	21
And when his friends heard it, they went out to lay hold on him: for they said, He is beside himself.	І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
22	22
And the scribes that came down from Jerusalem said, He hath Beelzebul, and, By the prince of demons casteth he out demons.	А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів.
23	23
And he called them unto him, and said unto them in parables, How can Satan cast out Satan?	І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
24	24
And if a kingdom be divided against itself, that kingdom cannot stand.	Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те.
25	25
And if a house be divided against itself, that house cannot stand.	І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той.
26	26
And if Satan hath risen up against himself, and is divided, he cannot stand, but hath an end.	І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
27	27
No one can enter into the house of the strong man, and plunder his goods, except he first bind the strong man; and then he may plunder his house.	Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його.
28	28
Verily I say unto you, All their sins shall be forgiven unto the sons of men, and blasphemies wherewith soever they shall blaspheme:	Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили;
29	29
but whosoever shall blaspheme against the Holy Spirit hath never forgiveness, but is in danger of eternal judgment:	хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду.
30	30
because they said, He hath an unclean spirit.	Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.
31	31
There come then his brethren and his mother; and, standing without, they sent unto him, calling him.	Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
32	32
And a multitude was sitting about him; and they said unto him, Behold, thy mother, and thy brethren, and thy sisters without seek for thee.	Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе.
33	33
And he answered them, saying, Who is my mother or my brethren?	І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої?
34	34
And looking round on them that sat round about him, he saith, Behold, my mother and my brethren!	І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
35	35
For whosoever shall do the will of God, the same is my brother, and my sister, and mother.	бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.
Chapter 4	Глава 4

1	1
And again he began to teach by the seaside. And there was gathered unto him a great multitude, so that he entered into the boat, and sat in the sea; and all the multitude was by the sea on the land.	І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2	2
And he taught them many things in parables, and said unto them in his teaching,	І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3	3
Hearken: Behold, the sower went forth to sow:	слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4	4
and it came to pass, as he sowed, some seed fell by the wayside, and the birds came and devoured it.	і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5	5
And other fell on the rocky ground, where it had not much earth; and straightaway it sprang up, because it had no deepness of earth:	Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6	6
but when the sun was risen, it was scorched; and because it had no root, it withered away.	Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7	7
And other fell among the thorns, and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.	Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8	8
And other fell into the good ground, and yielded fruit, growing up and increasing; and brought forth, thirtyfold, and sixtyfold, and a hundredfold.	А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9	9
And he said, He that hath ears to hear, let him hear.	І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10	10
And when he was alone, they that were about him with the twelve asked of him the parable.	Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11	11
And he said unto them, Unto you is given to know the mystery of the kingdom of God: but unto them that are without, all things are done in parables:	І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12	12
that seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand; lest haply they should turn again, and their sins should be forgiven them.	так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13	13
And he saith unto them, Know ye not this parable? and how shall ye know all the parables?	І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14	14
The sower soweth the word.	Сівач слово сіє.
15	15
And these are they by the wayside, where the word is sown; and when they have heard, straightaway cometh Satan, and taketh away the word which hath been sown in their hearts.	Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16	16
And these in like manner are they that are sown upon the rocky places, who, when they have heard the word, straightaway receive it with joy;	Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17	17
and they have no root in themselves, but endure for a while; then, when tribulation or persecution ariseth because of the word, straightaway they stumble.	але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18	18
And these are they that are sown among the thorns; such as hear the word,	Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19	19
and the cares of this world, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful.	але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20	20
And these are they that were sown upon the good ground; such as hear the word, and accept it, and bear fruit, thirtyfold, and sixtyfold, and a hundredfold.	А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21	21
And he said unto them, Is the lamp brought to be put under the bushel, or under the bed, and not to be put on the stand?	І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22	22
For there is not anything hidden, which shall not be manifested; neither was anything made secret, but that it should come to light.	Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23	23
If any man hath ears to hear, let him hear.	Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24	24
And he said unto them, Take heed what ye hear: with what measure ye mete it shall be measured unto you; and more shall be given unto you that hear.	І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25	25
For whoso hath, to him shall be given: and he that hath not, from him shall be taken away even that which he hath.	Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26	26
And he said, So is the kingdom of God, as if a man should cast seed upon the earth;	І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27	27
and should sleep and rise night and day, and the seed should spring up and grow, he knoweth not how.	і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28	28
For the earth beareth fruit of herself; first the blade, then the ear, then the full grain in the ear.	Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29	29
But when the fruit is ripe, straightaway he putteth forth the sickle, because the harvest is come.	Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30	30
And he said, Whereunto shall we liken the kingdom of God? or with what comparison shall we compare it?	І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31	31
It is like a grain of mustard seed, which, when it is sown upon the earth, is less than all the seeds that are upon the earth,	Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32	32
yet when it is sown, groweth up, and becometh greater than all the herbs, and putteth out great branches; so that the birds of the heaven can lodge under the shadow thereof.	А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33	33
And with many such parables spake he the word unto them, as they were able to hear it;	І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34	34
and without a parable spake he not unto them: but privately to his disciples he expounded all things.	Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35	35
And on that day, when even was come, he saith unto them, Let us go over unto the other side.	І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36	36
And leaving the multitude, they take him with them, even as he was, in the boat. And other little boats also were with him.	І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37	37
And there ariseth a great storm of wind, and the waves beat into the boat, insomuch that it was now filling.	І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38	38
And he himself was in the stern, asleep on the cushion: and they awake him, and say unto him, Teacher, carest thou not that we perish?	А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39	39
And he awoke, and rebuked the wind, and said unto the sea, Peace, be still. And the wind ceased, and there was a great calm.	І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40	40
And he said unto them, Why are ye so fearful? how is it that ye have no faith?	І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41	41
And they feared exceedingly, and said one to another, Who then is this, that even the wind and the sea obey him?	І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
Chapter 5	Глава 5

1	1
And they came to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.	І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2	2
And when he was come out of the boat, straightaway there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,	І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;
3	3
who had his dwelling in the tombs: and no man could bind him, no, not with a chain;	він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
4	4
because that he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been rent asunder by him, and the fetters broken in pieces: and no man had strength to tame him.	бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5	5
And always, night and day, in the mountains and in the tombs, he was crying out, and cutting himself with stones.	Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
6	6
But when he saw Jesus from afar, he ran and worshiped him;	Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.
7	7
and crying out with a loud voice, he said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the Most High God? I adjure thee by God, torment me not.	І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8	8
For he said unto him, Come forth, thou unclean spirit, out of the man.	Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9	9
And he asked him, What is thy name? And he answered, saying, My name is Legion; for we are many.	І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.
10	10
And he besought him much that he would not send them away out of the country.	І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11	11
Now there was there on the mountainside a great herd of swine feeding.	Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12	12
And all the demons besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.	І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13	13
And straightaway Jesus gave them leave. And the unclean spirits came out, and entered into the swine: and the herd rushed down the steep into the sea (and they were about two thousand); and they were drowned in the sea.	Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14	14
And they that fed the swine fled, and told it in the city, and in the country. And they came out to see what it was that had come to pass.	Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15	15
And they come to Jesus, and behold him that was possessed with demons sitting, and clothed, and in his right mind, even him that had the legion: and they were afraid.	Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16	16
And they that saw it declared unto them how it befell him that was possessed with demons, and concerning the swine.	Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17	17
And they began to beseech him to depart from their borders.	І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.
18	18
And when he was entered into the boat, he that had been possessed with demons besought him that he might be with him.	І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
19	19
But Jesus suffered him not, but saith unto him, Go to thy house unto thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and how he had mercy on thee.	Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.
20	20
And he went his way, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men marveled.	І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
21	21
And when Jesus had crossed over again in the boat unto the other side, a great multitude was gathered unto him; and he was by the sea.	Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
22	22
And behold, there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and seeing him, he falleth at his feet,	І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
23	23
and besought him much, saying, My little daughter is at the point of death: I pray thee, that thou come and lay thy hands on her, that she may be made whole; and she shall live.	і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
24	24
And he went with him; and a great multitude followed him, and they thronged him.	Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25	25
And a certain woman, who had an issue of blood twelve years,	Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26	26
and had suffered many things of many physicians, and had spent all that she had, and was nothing bettered, but rather grew worse,	багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
27	27
having heard of Jesus, came in the crowd behind, and touched his garment.	почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
28	28
For she said, If I touch but his garments, I shall be made whole.	бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29	29
And straightaway the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of her plague.	І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
30	30
And straightaway Jesus, perceiving in himself that the power proceeding from him had gone forth, turned him about in the crowd, and said, Who touched my garments?	І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31	31
And his disciples said unto him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?	Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32	32
And he looked round about to see her that had done this thing.	Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
33	33
But the woman fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.	Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34	34
And he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace, and be whole of thy plague.	Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35	35
While he yet spake, they come from the ruler of the synagogue’s house, saying, Thy daughter is dead: why troublest thou the Teacher any further?	Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36	36
But straightaway Jesus, when he heard the word that was spoken, saith unto the ruler of the synagogue, Fear not, only believe.	Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37	37
And he suffered no man to follow him, save Peter, and James, and John the brother of James.	І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38	38
And he cometh to the house of the ruler of the synagogue; and he beholdeth a tumult, many weeping and wailing greatly.	І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
39	39
And when he was entered in, he saith unto them, Why make ye a tumult, and weep? the child is not dead, but sleepeth.	І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
40	40
And they laughed him to scorn. But he, having put them all forth, taketh the father of the child and her mother and them that were with him, and goeth in where the child was lying.	І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41	41
And taking the child by the hand, he saith unto her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Damsel, I say unto thee, Arise.	І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42	42
And straightaway the damsel rose up, and walked; for she was twelve years old. And they were amazed with a great amazement.	В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
43	43
And he charged them much that no man should know this: and he commanded that something should be given her to eat.	І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.
Chapter 6	Глава 6

1	1
And he went out from thence; and he came into his own country; and his disciples follow him.	І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
2	2
And when the sabbath was come, he began to teach in the synagogue: and many hearing him were astonished, saying, Whence hath this man these things? and, What is the wisdom that is given unto him? and, Such mighty works are wrought by his hands!	Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
3	3
Is not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judas, and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended in him.	Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
4	4
And Jesus said unto them, A prophet is not without honor, save in his own country, and among his own kin, and in his own house.	Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
5	5
And he could there do no mighty work, save that he laid his hands upon a few sick folk, and healed them.	І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6	6
And he marveled because of their unbelief. And he went round about the villages teaching.	І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
7	7
And he calleth unto him the twelve, and began to send them forth by two and two; and he gave them authority over the unclean spirits;	І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8	8
and he charged them that they should take nothing for their journey, save a staff only; no wallet, no bread, no money in their purse;	І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9	9
but to go shod with sandals: and, said he, Put not on two coats.	щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
10	10
And he said unto them, Wheresoever ye enter into a house, there abide till ye depart thence.	І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
11	11
And whosoever shall not receive you, nor hear you, as ye go forth thence, shake off the dust that is under your feet for a testimony unto them. Verily I say unto you, It shall be more tolerable for Sodom or Gomorrah in the day of judgment, than for that city.	І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
12	12
And they went out, and preached that men should repent.	Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
13	13
And they cast out many demons, and anointed with oil many that were sick, and healed them.	виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14	14
And king Herod heard thereof; for his name had become known: and he said, John the Baptizer is risen from the dead, and therefore do these powers work in him.	Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15	15
Others said, It is Elijah. And others said, It is a prophet, as one of the prophets.	Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
16	16
But Herod, when he heard thereof, said, It is John, whom I beheaded: he is risen from the dead.	Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
17	17
For Herod himself had sent forth and laid hold upon John, and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip’s wife; for he had married her.	Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18	18
For John said unto Herod, It is not lawful for thee to have thy brother’s wife.	Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19	19
And Herodias set herself against him, and desired to kill him; and she could not;	Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
20	20
for Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and kept him safe. And when he heard him, he did many things; and he heard him gladly.	Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21	21
And when a convenient day was come, that Herod on his birthday made a supper to his lords, and the high captains, and the chief men of Galilee;	І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
22	22
and when the daughter of Herodias herself came in and danced, and pleased Herod and them that sat at meat with him, the king said unto the damsel, Ask of me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.	і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
23	23
And he sware unto her, Whatsoever thou shalt ask of me, I will give it thee, unto the half of my kingdom.	І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24	24
And she went out, and said unto her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptist.	Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
25	25
And she came in straightaway with haste unto the king, and asked, saying, I will that thou give me forthwith on a platter the head of John the Baptist.	Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26	26
And the king was exceeding sorry; but for the sake of his oaths, and of them that sat at meat with him, he would not reject her.	Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27	27
And straightaway the king sent forth a soldier of his guard, and commanded his head to be brought:	І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
28	28
and he went and beheaded him in the prison, and brought his head on a platter, and gave it to the damsel; and the damsel gave it to her mother.	Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29	29
And when his disciples heard thereof, they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.	Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30	30
And the apostles gather themselves together unto Jesus; and they told him all things, even whatsoever they had done, and whatsoever they had taught.	І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31	31
And he said unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and rest a while. For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.	Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32	32
And they went away to a desert place by boat privately.	І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33	33
And the people saw them going, and many knew him, and they ran together there on foot from all the cities, and outwent them, and came together unto him.	І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34	34
And Jesus, when he came forth, saw a great multitude, and he had compassion on them, because they were as sheep not having a shepherd: and he began to teach them many things.	Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
35	35
And when the day was now far spent, his disciples having come unto him say, The place is desert, and the day is now far spent;	І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, —
36	36
send them away, that they may go into the country and villages round about, and buy themselves bread: for they have nothing to eat.	відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
37	37
But he answered and said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy two hundred denarii’ worth of bread, and give them to eat?	Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38	38
And he saith unto them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they say, Five, and two fish.	Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
39	39
And he commanded them to make all sit down by companies upon the green grass.	Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40	40
And they sat down in ranks, by hundreds, and by fifties.	І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
41	41
And he took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed, and brake the loaves; and he gave to his disciples to set before them; and the two fish divided he among them all.	Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
42	42
And they all ate, and were filled.	І всі їли, і наситились.
43	43
And they took up twelve baskets full of the broken pieces, and of the fish.	І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
44	44
And they that ate the loaves were five thousand men.	Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
45	45
And straightaway he constrained his disciples to enter into the boat, and to go before him unto the other side to Bethsaida, while he himself sent the multitude away.	І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
46	46
And after he had taken leave of them, he departed into the mountain to pray.	І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47	47
And when even was come, the boat was in the midst of the sea, and he alone on the land.	Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48	48
And he saw them distressed in rowing, for the wind was contrary unto them: and about the fourth watch of the night he cometh unto them, walking on the sea; and he would have passed by them:	І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49	49
but they, when they saw him walking on the sea, supposed it to be a ghost, and cried out;	Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50	50
for they all saw him, and were troubled. And straightaway he spake with them, and saith unto them, Be of good cheer: it is I; be not afraid.	Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
51	51
And he went up unto them into the boat; and the wind ceased: and they were sore amazed in themselves beyond measure, and marveled;	І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
52	52
for they understood not concerning the loaves, for their heart was hardened.	бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
53	53
And when they had crossed over, they came to the land of Gennesaret, and moored to the shore.	І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега.
54	54
And when they were come out of the boat, straightaway the people knew him,	Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55	55
and having run round about that whole surrounding region, they began to carry about on their beds those that were sick, thither where they heard he was.	оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
56	56
And wheresoever he entered, into villages, or cities, or the country, they laid the sick in the marketplaces, and besought him that they might touch if it were but the border of his garment: and as many as touched him were made whole.	І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.
Chapter 7	Глава 7

1	1
And there are gathered together unto him the Pharisees, and certain of the scribes, who had come from Jerusalem:	Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
2	2
and when they saw some of his disciples eating bread with defiled, that is, unwashed, hands, they found fault.	І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
3	3
(For the Pharisees, and all the Jews, except they wash their hands diligently, eat not, holding the tradition of the elders;	Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
4	4
and when they come from the marketplace, except they bathe themselves, they eat not; and many other things there are, which they have received to hold, washings of cups, and pots, and brazen vessels, and couches.)	І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
5	5
Then the Pharisees and the scribes ask him, Why walk not thy disciples according to the tradition of the elders, but eat their bread with unwashed hands?	Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
6	6
And he answered and said unto them, Well did Isaiah prophesy of you hypocrites, as it is written, This people honoreth me with their lips, But their heart is far from me.	Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
7	7
But in vain do they worship me, Teaching as their doctrines the precepts of men.	Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
8	8
For leaving the commandment of God, ye hold fast the tradition of men, washings of pots and cups: and many other such like things ye do.	Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
9	9
And he said unto them, Full well do ye reject the commandment of God, that ye may keep your tradition.	І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
10	10
For Moses said, Honor thy father and thy mother; and, He that speaketh evil of father or mother, let him die the death:	Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
11	11
but ye say, If a man shall say to his father or his mother, That wherewith thou mightest have been profited by me is Corban, that is to say, Given to God;	А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
12	12
and ye no longer suffer him to do aught for his father or his mother;	то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
13	13
making void the word of God by your tradition, which ye have delivered: and many such like things ye do.	Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
14	14
And he called to him all the multitude, and said unto them, Hear me all of you, and understand:	І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
15	15
there is nothing from without the man, that going into him can defile him; but the things which proceed out of him, those are they that defile the man.	нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
16	16
If any man hath ears to hear, let him hear.	Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
17	17
And when he was entered into a house from the multitude, his disciples asked him concerning the parable.	І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
18	18
And he saith unto them, Are ye so without understanding also? Perceive ye not, that whatsoever from without goeth into the man, it cannot defile him;	Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19	19
because it goeth not into his heart, but into his belly, and goeth out into the draft, making all meats clean?	Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
20	20
And he said, That which proceedeth out of the man, that defileth the man.	Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
21	21
For from within, out of the heart of men, evil thoughts proceed, adulteries, fornications, murders,	Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
22	22
thefts, covetings, wickednesses, deceit, lasciviousness, an evil eye, railing, pride, foolishness:	злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
23	23
all these evil things proceed from within, and defile the man.	все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
24	24
And from thence he arose, and went away into the borders of Tyre and Sidon. And he entered into a house, and would have no man know it; and he could not be hidden.	І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
25	25
For a woman, whose little daughter had an unclean spirit, having heard of him, came and fell down at his feet.	Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
26	26
Now the woman was a Greek, a Syrophoenician by race. And she besought him that he would cast forth the demon out of her daughter.	а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27	27
But Jesus said unto her, Let the children first be filled: for it is not meet to take the children’s bread and cast it to the dogs.	Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28	28
But she answered and saith unto him, Yea, Lord; for even the dogs under the table eat of the children’s crumbs.	Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
29	29
And he said unto her, For this saying go thy way; the demon is gone out of thy daughter.	І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
30	30
And she went away unto her house, and found the demon gone out, and her daughter laid upon the bed.	І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
31	31
And again he went out from the borders of Tyre and Sidon, and came unto the sea of Galilee, through the midst of the borders of Decapolis.	Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
32	32
And they bring unto him deaf man who had an impediment in his speech; and they beseech him to lay his hand upon him.	І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
33	33
And he took him aside from the multitude privately, and put his fingers into his ears, and he spat, and touched his tongue;	Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
34	34
and looking up to heaven, he sighed, and saith unto him, Ephphatha, that is, Be opened.	І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
35	35
And straightaway his ears were opened, and the bond of his tongue was loosed, and he spake plain.	І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
36	36
And he charged them that they should tell no man: but the more he charged them, so much the more a great deal they published it.	І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
37	37
And they were beyond measure astonished, saying, He hath done all things well; he maketh even the deaf to hear, and the dumb to speak.	І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.
Chapter 8	Глава 8

1	1
In those days, when there was a very great multitude, and they had nothing to eat, Jesus called unto him his disciples, and saith unto them,	У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
2	2
I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days, and have nothing to eat:	жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
3	3
and if I send them away fasting to their home, they will faint on the way; for some of them are come from far.	Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
4	4
And his disciples answered him, Whence shall one be able to fill these men with bread here in a desert place?	Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
5	5
And he asked them, How many loaves have ye? And they said, Seven.	І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6	6
And he commanded the multitude to sit down on the ground: and he took the seven loaves, and having given thanks, he brake, and gave to his disciples, to set before them; and they set them before the multitude.	Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
7	7
And they had a few small fish: and having blessed them, he commanded to set them also before them.	Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
8	8
And they ate, and were filled: and they took up, of broken pieces that remained over, seven baskets.	І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
9	9
And they that had eaten were about four thousand: and he sent them away.	А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10	10
And straightaway he entered into the boat with his disciples, and came into the parts of Dalmanutha.	І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
11	11
And the Pharisees came forth, and began to question with him, seeking of him a sign from heaven, trying him.	Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12	12
And he sighed deeply in his spirit, and saith, Why doth this generation seek after a sign? verily I say unto you, There shall no sign be given unto this generation.	І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13	13
And he left them, and entering again into a boat departed to the other side.	І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
14	14
And they forgot to take bread; and they had not in the boat with them more than one loaf.	При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
15	15
And he charged them, saying, Take heed, beware of the leaven of the Pharisees and the leaven of Herod.	А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16	16
And they reasoned one with another, saying, We have no bread.	І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
17	17
And Jesus perceiving it saith unto them, Why reason ye, because ye have no bread? do ye not yet perceive, neither understand? have ye your heart yet hardened?	Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
18	18
Having eyes, see ye not? and having ears, hear ye not? and do ye not remember?	Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
19	19
When I brake the five loaves among the five thousand, how many baskets full of broken pieces took ye up? They say unto him, Twelve.	Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
20	20
And when the seven among the four thousand, how many basketfuls of broken pieces took ye up? And they said, Seven.	А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
21	21
And he said unto them, How is it that ye do not understand?	І сказав їм: як же не розумієте?
22	22
And he cometh unto Bethsaida. And they bring to him a blind man, and beseech him to touch him.	Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
23	23
And he took hold of the blind man by the hand, and led him out of the village; and when he had spit on his eyes, and laid his hands upon him, he asked him if he saw aught.	Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
24	24
And he looked up, and said, I see men; for I behold them as trees, walking.	Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
25	25
Then again he laid his hands upon his eyes; and made him look up: and he was restored, and saw them all clearly.	Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
26	26
And he sent him away to his home, saying, Neither enter into the village, nor tell it to anyone in the village.	І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
27	27
And Jesus went forth, and his disciples, into the villages of Caesarea Philippi: and on the way he asked his disciples, saying unto them, Who do men say that I am?	І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
28	28
And they answered, John the Baptist; and others, Elijah; but others, One of the prophets.	Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
29	29
And he saith unto them, But who say ye that I am? And Peter answereth and saith unto him, Thou art the Christ.	Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
30	30
And he charged them that they should tell no man of him.	І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31	31
And he began to teach them, that the Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders, and the chief priests, and the scribes, and be killed, and after three days rise again.	І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32	32
And he spake the saying openly. And Peter took him, and began to rebuke him.	І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
33	33
But he turning about, and seeing his disciples, rebuked Peter, saying, Get thee behind me, Satan; for thou mindest not the things of God, but the things of men.	Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34	34
And he called unto him the multitude with his disciples, and said unto them, Whosoever will follow after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.	І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
35	35
For whosoever would save his life shall lose it; and whosoever shall lose his own life for my sake and the gospel’s, the same shall save it.	Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
36	36
For what shall it profit a man, if he shall gain the whole world, and forfeit his life?	Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
37	37
Or what shall a man give in exchange for his life?	Або що дасть людина взамін за душу свою?
38	38
For whosoever shall be ashamed of me and of my words in this adulterous and sinful generation, the Son of man also shall be ashamed of him, when he cometh in the glory of his Father with the holy angels.	Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.
Chapter 9	Глава 9

1	1
And he said unto them, Verily I say unto you, There are some of them that stand here, who shall in no wise taste of death, till they see the kingdom of God come with power.	І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2	2
And after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John, and bringeth them up into a high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them;	І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.
3	3
and his garments became glistering, exceeding white as snow, so as no fuller on earth can whiten them.	Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.
4	4
And there appeared unto them Elijah with Moses: and they were talking with Jesus.	І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.
5	5
And Peter answereth and saith to Jesus, Rabbi, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah.	При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.
6	6
For he knew not what he should say; for they were sore afraid.	Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7	7
And there came a cloud overshadowing them: and there came a voice out of the cloud, This is my beloved Son: hear ye him.	І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8	8
And suddenly looking round about, they saw no one anymore, but Jesus only with themselves.	І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.
9	9
And as they were coming down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, save when the Son of man should have risen again from the dead.	Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10	10
And they kept the saying, questioning among themselves what the rising again from the dead should mean.	І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.
11	11
And they asked him, saying, How is it that the scribes say that Elijah must first come?	І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12	12
And he answered and said unto them, Elijah indeed cometh first, and restoreth all things: and how is it written of the Son of man, that he should suffer many things and be set at nought?	Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.
13	13
But I say unto you, that Elijah is come, and they have also done unto him whatsoever they would, even as it is written of him.	Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
14	14
And when he came to the disciples, he saw a great multitude about them, and scribes questioning with them.	Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15	15
And straightaway all the multitude, when they saw him, were greatly amazed, and running to him saluted him.	І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.
16	16
And he asked the scribes, What question ye with them?	Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?
17	17
And one of the multitude answered and said, Teacher, I brought unto thee my son, who hath a dumb spirit;	Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
18	18
and wheresoever it taketh him, it dasheth him down: and he foameth, and grindeth his teeth, and pineth away: and I spake to thy disciples that they should cast it out; and they were not able.	Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19	19
And he answereth him and saith, O faithless generation, how long shall I be with you? how long shall I bear with you? bring him unto me.	Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20	20
And they brought him unto him: and when he saw him, straightaway the spirit tare him grievously; and he fell on the ground, and wallowed foaming.	І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21	21
And he asked his father, How long a time is it since this hath come unto him? And he said, From a child.	Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22	22
And ofttimes it hath cast him both into the fire and into the waters, to destroy him: but if thou canst do anything, have compassion on us, and help us.	багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
23	23
And Jesus said unto him, If thou canst believe, all things are possible to him that believeth.	Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24	24
And straightaway the father of the child cried out, and said with tears, I believe, Lord; help thou mine unbelief.	І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.
25	25
And when Jesus saw that a multitude came running together, he rebuked the unclean spirit, saying unto him, Thou dumb and deaf spirit, I command thee, come out of him, and enter no more into him.	Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26	26
And having cried out, and torn him much, he came out: and the boy became as one dead; insomuch that many said, He is dead.	І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
27	27
But Jesus took him by the hand, and raised him up; and he arose.	Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
28	28
And when he was come into the house, his disciples asked him privately, How is it that we could not cast it out?	Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?
29	29
And he said unto them, This kind can come out by nothing, save by prayer and fasting.	І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30	30
And they went forth from thence, and passed through Galilee; and he would not that any man should know it.	Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31	31
For he taught his disciples, and said unto them, The Son of man is delivered up into the hands of men, and they shall kill him; and after he is killed, he shall rise again the third day.	Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
32	32
But they understood not the saying, and were afraid to ask him.	Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33	33
And he came to Capernaum: and when he was in the house he asked them, What were ye reasoning among yourselves on the way?	Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34	34
But they held their peace: for they had disputed one with another on the way, who was the greatest.	Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.
35	35
And he sat down, and called the twelve; and he saith unto them, If any man would be first, he shall be last of all, and servant of all.	І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.
36	36
And he took a little child, and set him in the midst of them: and taking him in his arms, he said unto them,	І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:
37	37
Whosoever shall receive one of such little children in my name, receiveth me: and whosoever shall receive me, receiveth not me, but him that sent me.	хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38	38
And John answered him, saying, Teacher, we saw one casting out demons in thy name, who followeth not us; and we forbade him, because he followeth not us.	Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
39	39
But Jesus said, Forbid him not: for there is no man who shall do a mighty work in my name, and be able quickly to speak evil of me.	Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.
40	40
For he that is not against you is for you.	Бо хто не проти вас, той за вас.
41	41
For whosoever shall give you a cup of water to drink in my name, because ye are Christ’s, verily I say unto you, he shall in no wise lose his reward.	І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42	42
And whosoever shall cause one of the little ones that believe on me to stumble, it were better for him if a millstone were hung about his neck, and he were cast into the sea.	А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43	43
And if thy hand cause thee to stumble, cut it off: it is good for thee to enter into life maimed, rather than having thy two hands to go into hell, into the unquenchable fire;	І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,
44	44
where their worm dieth not, and the fire is not quenched.	де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
45	45
And if thy foot cause thee to stumble, cut it off: it is good for thee to enter into life halt, rather than having thy two feet to be cast into hell, into the unquenchable fire;	І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,
46	46
where their worm dieth not, and the fire is not quenched.	де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
47	47
And if thine eye cause thee to stumble, cast it out: it is good for thee to enter into the kingdom of God with one eye, rather than having two eyes to be cast into the hell of fire;	І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,
48	48
where their worm dieth not, and the fire is not quenched.	де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49	49
For everyone shall be salted with fire, and every sacrifice shall be salted with salt.	Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.
50	50
Salt is good: but if the salt have lost its saltiness, wherewith will ye season it? Have salt in yourselves, and be at peace one with another.	Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.
Chapter 10	Глава 10

1	1
And he arose from thence, and cometh into the borders of Judea by the other side of the Jordan: and multitudes come together unto him again; and, as he was wont, he taught them again.	Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.
2	2
And there came unto him Pharisees, and asked him, Is it lawful for a man to put away his wife? trying him.	Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?
3	3
And he answered and said unto them, What did Moses command you?	Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
4	4
And they said, Moses suffered to write a bill of divorcement, and to put her away.	Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись.
5	5
And Jesus answered and said unto them, For your hardness of heart he wrote you this commandment.	Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю.
6	6
But from the beginning of the creation, God made them male and female.	На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7	7
For this cause shall a man leave his father and mother, and shall cleave to his wife;	Ось чому залишить чоловік батька свого і матір
8	8
and the two shall become one flesh: so that they are no more two, but one flesh.	і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть.
9	9
What therefore God hath joined together, let not man put asunder.	Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
10	10
And in the house his disciples asked him again of the same matter.	У домі ученики Його знову запитали Його про те саме.
11	11
And he saith unto them, Whosoever shall put away his wife, and marry another, committeth adultery against her:	Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею.
12	12
and if a woman shall put away her husband, and be married to another, she committeth adultery.	І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
13	13
And they were bringing unto him little children, that he should touch them: and the disciples rebuked those that brought them.	Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили.
14	14
But when Jesus saw it, he was moved with indignation, and said unto them, Suffer the little children to come unto me; forbid them not: for to such belongeth the kingdom of God.	Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15	15
Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child, he shall in no wise enter therein.	Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16	16
And he took them in his arms, laid his hands upon them, and blessed them.	І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.
17	17
And as he was going forth into the way, there ran one to him, and knelt to him, and asked him, Good Teacher, what shall I do that I may inherit eternal life?	Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?
18	18
And Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good save one, even God.	Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
19	19
Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Do not defraud, Honor thy father and mother.	Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір.
20	20
And he answered and said unto him, Teacher, all these things have I observed from my youth.	Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї.
21	21
And Jesus looking upon him loved him, and said unto him, One thing thou lackest: go, sell whatsoever thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me, taking up the cross.	Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
22	22
But his countenance fell at the saying, and he went away sorrowful: for he was one that had great possessions.	Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство.
23	23
And Jesus looked round about, and saith unto his disciples, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!	І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.
24	24
And the disciples were amazed at his words. But Jesus answereth again, and saith unto them, Children, how hard is it for them that trust in riches to enter into the kingdom of God!	Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25	25
It is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God.	Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26	26
And they were astonished exceedingly, saying among themselves, Then who can be saved?	Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
27	27
And Jesus looking upon them saith, With men it is impossible, but not with God: for all things are possible with God.	Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.
28	28
Peter began to say unto him, Lo, we have left all, and followed thee.	І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
29	29
Jesus answered and said, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or brethren, or sisters, or father, or mother, or wife, or children, or lands, for my sake, and for the gospel’s sake,	Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія
30	30
but he shall receive a hundredfold now in this time, houses, and brethren, and sisters, and mothers, and children, and lands, with persecutions; and in the world to come eternal life.	і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне.
31	31
But many that are first shall be last; and the last first.	І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
32	32
And they were on the way, going up to Jerusalem; and Jesus was going before them: and they were amazed; and as they followed, they were afraid. And he took again the twelve, and began to tell them the things that were to happen unto him,	Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися.
33	33
saying, Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be delivered unto the chief priests and scribes; and they shall condemn him to death, and shall deliver him unto the Gentiles:	Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
34	34
and they shall mock him, and shall scourge him, and shall spit upon him, and shall kill him; and the third day he shall rise again.	і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
35	35
And there come near unto him James and John, the sons of Zebedee, saying, Teacher, we would that thou shouldest do for us whatsoever we shall ask.	Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
36	36
And he said unto them, What would ye that I should do for you?	Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
37	37
And they said unto him, Grant unto us that we may sit, one on thy right hand, and one on thy left hand, in thy glory.	Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй.
38	38
But Jesus said unto them, Ye know not what ye ask. Are ye able to drink the cup that I drink? and to be baptized with the baptism that I am baptized with?	Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?
39	39
And they said unto him, We are able. And Jesus said unto them, The cup that I drink indeed ye shall drink; and with the baptism that I am baptized withal shall ye be baptized:	Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся;
40	40
but to sit on my right hand and on my left hand is not mine to give; but it is for them for whom it hath been prepared.	але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано.
41	41
And when the ten heard it, they began to be moved with indignation concerning James and John.	І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана.
42	42
But Jesus called them to him, and saith unto them, Ye know that they who are accounted to rule over the Gentiles lord it over them; and their great ones exercise authority over them.	Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
43	43
But it shall not be so among you: but whosoever would become great among you, shall be your minister;	Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою.
44	44
and whosoever would become first among you, shall be servant of all.	І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом.
45	45
For the Son of man also came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.	Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.
46	46
And they come to Jericho: and as he went out from Jericho, with his disciples and a great multitude, a son of Timaeus, Bartimaeus the blind man, was sitting by the wayside begging.	Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47	47
And when he heard that it was Jesus of Nazareth, he began to cry out, and say, Son of David, Jesus, have mercy on me.	Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене.
48	48
And many rebuked him, that he should hold his peace: but he cried out the more a great deal, Thou son of David, have mercy on me.	І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49	49
And Jesus stood still, and commanded him to be called. And they call the blind man, saying unto him, Be of good cheer: rise, he calleth thee.	Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
50	50
And he, casting away his garment, rose up, and came to Jesus.	Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса.
51	51
And Jesus answereth, and saith unto him, What wilt thou that I should do unto thee? And the blind man said unto him, Rabboni, that I may receive my sight.	Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.
52	52
And Jesus said unto him, Go thy way; thy faith hath made thee whole. And straightaway he received his sight, and followed Jesus in the way.	Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.
Chapter 11	Глава 11

1	1
And when they draw nigh unto Jerusalem, unto Bethsphage and Bethany, at the mount of Olives, he sendeth two of his disciples,	Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх
2	2
and saith unto them, Go your way into the village that is over against you: and straightaway as ye enter into it, ye shall find a colt tied, whereon no man hath ever sat; loose him, and bring him.	і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть.
3	3
And if anyone say unto you, Why do ye this? say ye that the Lord hath need of him; and straightaway he will send him hither.	І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди.
4	4
And they went away, and found a colt tied at the door without in the open street; and they loose him.	Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.
5	5
And certain of them that stood there said unto them, What do ye, loosing the colt?	І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля?
6	6
And they said unto them even as Jesus had commanded: and they let them go.	Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх.
7	7
And they brought the colt unto Jesus, and cast on him their garments; and he sat upon him.	І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього.
8	8
And many spread their garments upon the way; and others cut branches from the trees, and spread them in the way.	Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу.
9	9
And they that went before, and they that followed, cried, saying, Hosanna; Blessed is he that cometh in the name of the Lord:	І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє!
10	10
Blessed is the kingdom of our father David, That cometh in the name of the Lord: Hosanna in the highest.	Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
11	11
And Jesus entered into Jerusalem, and into the temple; and when he had looked round about upon all things, it being now eventide, he went out unto Bethany with the twelve.	І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма.
12	12
And on the morrow, when they were come out from Bethany, he hungered.	На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів.
13	13
And seeing a fig tree afar off having leaves, he came, if haply he might find anything thereon: and when he came to it, he found nothing but leaves; for it was not the season of figs.	І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв.
14	14
And Jesus answered and said unto it, No man eat fruit from thee henceforward forever. And his disciples heard it.	І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його.
15	15
And they come to Jerusalem: and Jesus entered into the temple, and began to cast out them that sold and bought in the temple, and overthrew the tables of the money-changers, and the seats of them that sold the doves;	Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав.
16	16
and he would not suffer that any man should carry a vessel through the temple.	І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.
17	17
And he taught, saying unto them, Is it not written, My house shall be called a house of prayer for all the nations? but ye have made it a den of robbers.	І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників.
18	18
And the scribes and the chief priests heard it, and sought how they might destroy him: for they feared him, because all the multitude was astonished at his teaching.	Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню.
19	19
And when even was come, he went forth out of the city.	Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
20	20
And in the morning, as they passed by, they saw the fig tree withered away from the roots.	Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня.
21	21
And Peter calling to remembrance saith unto him, Rabbi, behold, the fig tree which thou cursedst is withered away.	І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.
22	22
And answering, Jesus saith unto them, Have faith in God.	Ісус, відповідаючи, говорить їм:
23	23
For verily I say unto you, Whosoever shall say unto this mountain, Be thou taken up and cast into the sea; and shall not doubt in his heart, but shall believe that those things which he saith cometh to pass; he shall have whatsoever he saith.	майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже.
24	24
Therefore I say unto you, All things whatsoever ye ask for, when ye pray, believe that ye receive them, and ye shall have them.	Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам.
25	25
And whensoever ye stand praying, forgive, if ye have aught against anyone; that your Father also who is in heaven may forgive you your trespasses.	І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші.
26	26
But if ye do not forgive, neither will your Father who is in heaven forgive your trespasses.	Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.
27	27
And they come again to Jerusalem: and as he was walking in the temple, there come to him the chief priests, and the scribes, and the elders;	Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини
28	28
and they say unto him, By what authority doest thou these things? and who gave thee this authority to do these things?	і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити?
29	29
And Jesus answered and said unto them, I also will ask of you one question, and answer me, and I will tell you by what authority I do these things.	Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.
30	30
The baptism of John, was it from heaven, or from men? answer me.	Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені.
31	31
And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then did ye not believe him?	Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
32	32
But should we say, From men—they feared the people: for all held John to be a prophet indeed.	А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк.
33	33
And they answer and say unto Jesus, We know not. And Jesus answereth and saith unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.	І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
Chapter 12	Глава 12

1	1
And he began to speak unto them in parables. A man planted a vineyard, and set a hedge about it, and dug a pit for the winepress, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into another country.	І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік^*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
2	2
And at the season he sent to the husbandmen a servant, that he might receive from the husbandmen of the fruit of the vineyard.	І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
3	3
But they took him, and beat him, and sent him away empty.	Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
4	4
And again he sent unto them another servant; and at him they cast stones, and wounded him in the head, and sent him away shamefully handled.	Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
5	5
And again he sent another; and him they killed: and many others; beating some, and killing some.	І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
6	6
Having yet therefore one son, his well-beloved, he sent him also last unto them, saying, They will reverence my son.	Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
7	7
But those husbandmen said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance shall be ours.	Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
8	8
And they took him, and killed him, and cast him forth out of the vineyard.	І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
9	9
What therefore will the lord of the vineyard do? he will come and destroy the husbandmen, and will give the vineyard unto others.	Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
10	10
Have ye not read even this scripture: The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner;	Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
11	11
This was from the Lord, And it is marvelous in our eyes?	Це від Господа, і дивним є в очах наших.
12	12
And they sought to lay hold on him; and they feared the multitude; for they perceived that he spake the parable against them: and they left him, and went away.	І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
13	13
And they send unto him certain of the Pharisees and of the Herodians, that they might catch him in talk.	І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
14	14
And when they were come, they say unto him, Teacher, we know that thou art true, and carest not for anyone; for thou regardest not the person of men, but of a truth teachest the way of God: Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not? Shall we give, or shall we not give?	Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
15	15
But he, knowing their hypocrisy, said unto them, Why make ye trial of me? bring me a denarius, that I may see it.	Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
16	16
And they brought it. And he saith unto them, Whose is this image and superscription? And they said unto him, Caesar’s.	Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
17	17
And Jesus answered and said unto them, Render unto Caesar the things that are Caesar’s, and unto God the things that are God’s. And they marveled at him.	Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
18	18
And there come unto him Sadducees, who say that there is no resurrection; and they asked him, saying,	Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи:
19	19
Teacher, Moses wrote unto us, If a man’s brother die, and leave a wife behind him, and leave no children, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.	Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
20	20
There were seven brethren: and the first took a wife, and dying left no seed;	Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
21	21
and the second took her, and died, neither left he any seed; and the third likewise:	Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
22	22
and the seven took her, and left no seed. Last of all the woman also died.	Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
23	23
In the resurrection, when they shall rise again, whose wife shall she be of them? for the seven had her to wife.	Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
24	24
And Jesus answered and said unto them, Is it not for this cause that ye err, that ye know not the scriptures, nor the power of God?	Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
25	25
For when they shall rise from the dead, they neither marry, nor are given in marriage; but are as the angels that are in heaven.	Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
26	26
But as touching the dead, that they are raised; have ye not read in the book of Moses, in the place concerning the Bush, how God spake unto him, saying, I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?	А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
27	27
He is not the God of the dead, but the God of the living: ye therefore do greatly err.	Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
28	28
And one of the scribes came, and heard them questioning together, and knowing that he had answered them well, asked him, Which is the first commandment of all?	І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
29	29
And Jesus answered him, The first of all the commandments is, Hear, O Israel; The Lord our God, the Lord is one:	Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний.
30	30
and thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind, and with all thy strength: this is the first commandment.	І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!
31	31
And a second like it is this, Thou shalt love thy neighbor as thyself. There is none other commandment greater than these.	І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
32	32
And the scribe said unto him, Of a truth, Teacher, thou hast well said that he is one; and there is none other but he:	Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
33	33
and to love him with all the heart, and with all the understanding, and with all the soul, and with all the strength, and to love his neighbor as himself, is more than all whole burnt offerings and sacrifices.	і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
34	34
And when Jesus saw that he answered discreetly, he said unto him, Thou art not far from the kingdom of God. And no man after that durst ask him any question.	Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
35	35
And Jesus answered and said, as he taught in the temple, How say the scribes that the Christ is the son of David?	Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
36	36
for David himself said in the Holy Spirit, The Lord saith unto my Lord, Sit thou on my right hand, Till I make thine enemies the footstool of thy feet.	Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх.
37	37
David himself therefore calleth him Lord; and whence is he his son? And the common people heard him gladly.	Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
38	38
And he said unto them in his teaching, Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and to have salutations in the marketplaces,	І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
39	39
and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts:	сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, —
40	40
they that devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers; these shall receive greater condemnation.	ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
41	41
And Jesus sat down over against the treasury, and beheld how the multitude cast money into the treasury: and many that were rich cast in much.	І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
42	42
And there came a poor widow, and she cast in two mites, which make a penny.	Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
43	43
And he called unto him his disciples, and saith unto them, Verily I say unto you, This poor widow hath cast in more than all they that are casting into the treasury:	Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
44	44
for they all did cast in of their superfluity; but she of her want did cast in all that she had, even all her living.	бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.
Chapter 13	Глава 13

1	1
And as he went forth out of the temple, one of his disciples saith unto him, Teacher, behold, what manner of stones and what manner of buildings!	І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі!
2	2
And Jesus answered and said unto him, Seest thou these great buildings? there shall not be left one stone upon another, which shall not be thrown down.	Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.
3	3
And as he sat on the mount of Olives over against the temple, Peter and James and John and Andrew asked him privately,	І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті:
4	4
Tell us, when shall these things be? and what shall be the sign when all these things are about to be accomplished?	скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися?
5	5
And Jesus answered them and began to say, Take heed that no man lead you astray.	Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,
6	6
For many shall come in my name, saying, I am he; and shall lead many astray.	бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять.
7	7
And when ye shall hear of wars and rumors of wars, be not troubled: for these things must needs come to pass; but the end is not yet.	Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець.
8	8
For nation shall rise against nation, and kingdom against kingdom; and there shall be earthquakes in diverse places; and there shall be famines and troubles: these things are the beginnings of travail.	Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб.
9	9
But take ye heed to yourselves: for they shall deliver you up to councils; and in synagogues shall ye be beaten; and before governors and kings shall ye stand for my sake, for a testimony unto them.	Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними.
10	10
And the gospel must first be preached unto all the nations.	І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє.
11	11
But when they shall lead you to judgment, and deliver you up, be not anxious beforehand what ye shall speak, neither do ye premeditate: but whatsoever shall be given you in that hour, that speak ye; for it is not ye that speak, but the Holy Spirit.	Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.
12	12
And brother shall deliver up brother to death, and the father his child; and children shall rise up against parents, and cause them to be put to death.	Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх.
13	13
And ye shall be hated of all men for my name’s sake: but he that endureth to the end, the same shall be saved.	І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.
14	14
But when ye see the abomination of desolation, which was spoken of by Daniel the prophet, standing where he ought not (let him that readeth understand), then let them that are in Judea flee unto the mountains:	Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори;
15	15
and let him that is on the housetop not go down to the house, nor enter in, to take anything out of his house:	а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого;
16	16
and let him that is in the field not return back to take his cloak.	і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій.
17	17
But woe unto them that are with child and to them that give suck in those days!	Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
18	18
And pray ye that your flight be not in the winter.	Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.
19	19
For those days shall be tribulation, such as there hath not been the like from the beginning of the creation which God created until now, and never shall be.	Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.
20	20
And except the Lord had shortened the days, no flesh would have been saved; but for the elect’s sake, whom he chose, he shortened the days.	І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні.
21	21
And then if any man shall say unto you, Lo, here is the Christ; or, Lo, there; believe it not:	Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри.
22	22
for there shall arise false Christs and false prophets, and shall show signs and wonders, that they may lead astray, if possible, even the elect.	Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних.
23	23
But take ye heed: behold, I have told you all things beforehand.	Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.
24	24
But in those days, after that tribulation, the sun shall be darkened, and the moon shall not give her light,	Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,
25	25
and the stars of heaven shall be falling, and the powers that are in the heavens shall be shaken.	і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.
26	26
And then shall they see the Son of man coming in clouds with great power and glory.	І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою.
27	27
And then shall he send forth his angels, and shall gather together his elect from the four winds, from the uttermost part of the earth to the uttermost part of heaven.	І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28	28
Now from the fig tree learn her parable: when her branch is now become tender, and putteth forth its leaves, ye know that the summer is nigh;	Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
29	29
even so ye also, when ye see these things coming to pass, know ye that he is nigh, even at the doors.	Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.
30	30
Verily I say unto you, This generation shall not pass away, until all these things be accomplished.	Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
31	31
Heaven and earth shall pass away: but my words shall not pass away.	Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
32	32
But of that day or hour knoweth no one, not even the angels that are in heaven, neither the Son, but the Father.	Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.
33	33
Take ye heed, watch and pray: for ye know not when the time is.	Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.
34	34
It is as when a man, sojourning in another country, having left his house, and given authority to his servants, and to each one his work, commanded also the porter to watch.	Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,
35	35
Watch therefore: for ye know not when the lord of the house cometh, at even, or at midnight, or at cockcrowing, or in the morning;	так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці.
36	36
lest coming suddenly he find you sleeping.	Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.
37	37
And what I say unto you I say unto all, Watch.	А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.
Chapter 14	Глава 14

1	1
Now after two days was the feast of the passover and the unleavened bread: and the chief priests and the scribes sought how they might take him with subtlety, and kill him:	Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
2	2
but they said, Not during the feast, lest haply there shall be a tumult of the people.	Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3	3
And while he was in Bethany in the house of Simon the leper, as he sat at meat, there came a woman having an alabaster cruse of ointment of pure nard very costly; and she brake the cruse, and poured it over his head.	І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4	4
But there were some that had indignation among themselves, and saying, To what purpose hath this waste of the ointment been made?	Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5	5
For this might have been sold for above three hundred denarii, and given to the poor. And they murmured against her.	Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6	6
But Jesus said, Let her alone; why trouble ye her? she hath wrought a good work on me.	Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7	7
For ye have the poor always with you, and whensoever ye will ye can do them good: but me ye have not always.	Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
8	8
She hath done what she could; she hath anointed my body beforehand for the burying.	Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
9	9
Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached throughout the whole world, that also which this woman hath done shall be spoken of for a memorial of her.	Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
10	10
And Judas Iscariot, one of the twelve, went away unto the chief priests, that he might deliver him unto them.	І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
11	11
And they, when they heard it, were glad, and promised to give him money. And he sought how he might conveniently deliver him unto them.	Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
12	12
And on the first day of unleavened bread, when they sacrificed the passover, his disciples say unto him, Where wilt thou that we go and make ready that thou mayest eat the passover?	У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
13	13
And he sendeth two of his disciples, and saith unto them, Go into the city, and there shall meet you a man bearing a pitcher of water: follow him;	І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14	14
and wheresoever he shall enter in, say to the master of the house, The Teacher saith, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?	і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
15	15
And he will himself show you a large upper room furnished and ready: there make ready for us.	І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16	16
And his disciples went forth, and came into the city, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.	І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
17	17
And when it was evening he cometh with the twelve.	Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18	18
And as they sat and were eating, Jesus said, Verily I say unto you, One of you shall betray me, even he that eateth with me.	І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
19	19
And they began to be sorrowful, and to say unto him one by one, Is it I? and another, Is it I?	Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
20	20
And he answered and said unto them, It is one of the twelve, he that dippeth with me in the dish.	Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
21	21
The Son of man indeed goeth, even as it is written of him: but woe unto that man through whom the Son of man is betrayed! good were it for that man if he had not been born.	Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
22	22
And as they were eating, Jesus took bread, and when he had blessed, he brake it, and gave to them, and said, Take, eat: this is my body.	І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
23	23
And he took the cup, and when he had given thanks, he gave to them: and they all drank of it.	І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
24	24
And he said unto them, This is my blood of the new covenant, which is poured out for many.	І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25	25
Verily I say unto you, I shall no more drink of the fruit of the vine, until that day when I drink it new in the kingdom of God.	Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26	26
And when they had sung a hymn, they went out unto the mount of Olives.	І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
27	27
And Jesus saith unto them, All ye shall be offended: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep shall be scattered abroad.	І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
28	28
Howbeit, after I am raised up, I will go before you into Galilee.	По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
29	29
But Peter said unto him, Although all shall be offended, yet will not I.	Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30	30
And Jesus saith unto him, Verily I say unto thee, that thou today, even in this night, before the cock crow twice, shalt deny me thrice.	І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31	31
But he spake exceeding vehemently, If I must die with thee, I will not deny thee. And in like manner also said they all.	Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32	32
And they come unto a place which was named Gethsemane: and he saith unto his disciples, Sit ye here, while I pray.	Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33	33
And he taketh with him Peter and James and John, and began to be greatly amazed, and sore troubled.	І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
34	34
And he saith unto them, My soul is exceeding sorrowful even unto death: abide ye here, and watch.	І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
35	35
And he went forward a little, and fell on the ground, and prayed that, if it were possible, the hour might pass away from him.	І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
36	36
And he said, Abba, Father, all things are possible unto thee; remove this cup from me: howbeit not what I will, but what thou wilt.	І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
37	37
And he cometh, and findeth them sleeping, and saith unto Peter, Simon, sleepest thou? couldest thou not watch one hour?	Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
38	38
Watch and pray, that ye enter not into temptation: the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.	Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39	39
And again he went away, and prayed, saying the same words.	І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
40	40
And when he returned, he found them sleeping again, for their eyes were heavy; and they knew not what to answer him.	І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41	41
And he cometh the third time, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: it is enough; the hour is come; behold, the Son of man is betrayed into the hands of sinners.	І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42	42
Arise, let us be going: behold, he that betrayeth me is at hand.	Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
43	43
And straightaway, while he yet spake, cometh Judas, being one of the twelve, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and the scribes and the elders.	І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
44	44
Now he that betrayed him had given them a token, saying, Whomsoever I shall kiss, that is he; take him, and lead him away safely.	Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45	45
And when he was come, straightaway he came to him, and saith unto him, Rabbi, Rabbi; and kissed him.	І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
46	46
And they laid their hands on him, and took him.	А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47	47
But a certain one of them that stood by drew his sword, and smote the servant of the high priest, and struck off his ear.	Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
48	48
And Jesus answered and said unto them, Are ye come out, as against a robber, with swords and staves to seize me?	Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49	49
I was daily with you in the temple teaching, and ye took me not: but this is done that the scriptures might be fulfilled.	Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
50	50
And they all left him, and fled.	Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51	51
And a certain young man followed him, having a linen cloth cast about him, over his naked body: and the young men lay hold on him;	Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
52	52
but he left the linen cloth, and fled from them naked.	Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
53	53
And they led Jesus away to the high priest: and there come together with him all the chief priests and the elders and the scribes.	І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
54	54
And Peter had followed him afar off, even within, into the court of the high priest; and he was sitting with the officers, and warming himself in the light of the fire.	Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55	55
Now the chief priests and the whole council sought witness against Jesus to put him to death; and found it not.	Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56	56
For many bare false witness against him, and their witness agreed not together.	Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
57	57
And there stood up certain, and bare false witness against him, saying,	І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
58	58
We heard him say, I will destroy this temple that is made with hands, and in three days I will build another made without hands.	ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59	59
And not even so did their witness agree together.	Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
60	60
And the high priest stood up in the midst, and asked Jesus, saying, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?	Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
61	61
But he held his peace, and answered nothing. Again the high priest asked him, and saith unto him, Art thou the Christ, the Son of the Blessed?	Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62	62
And Jesus said, I am: and ye shall see the Son of man sitting at the right hand of Power, and coming with the clouds of heaven.	Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
63	63
And the high priest rent his clothes, and saith, What further need have we of witnesses?	Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
64	64
Ye have heard the blasphemy: what think ye? And they all condemned him to be worthy of death.	Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
65	65
And some began to spit on him, and to cover his face, and to buffet him, and to say unto him, Prophesy: and the officers did strike him with the palms of their hands.	І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66	66
And as Peter was in the court beneath, there cometh one of the maids of the high priest;	Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
67	67
and seeing Peter warming himself, she looked upon him, and saith, Thou also wast with the Nazarene, even Jesus.	і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
68	68
But he denied, saying, I know not, neither understand I what thou sayest: and he went out into the porch; and the cock crowed.	Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69	69
And the maid saw him again, and began to say to them that stood by, This is one of them.	Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70	70
But he again denied it. And after a little while again they that stood by said to Peter, Of a truth thou art one of them; for thou art a Galilean, and thy speech is alike.	Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
71	71
But he began to curse, and to swear, I know not this man of whom ye speak.	Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72	72
And the second time the cock crowed. And Peter called to mind the word that Jesus said unto him, Before the cock crow twice, thou shalt deny me thrice. And when he thought thereon, he wept.	Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
Chapter 15	Глава 15

1	1
And straightaway in the morning the chief priests with the elders and scribes, and the whole council, held a consultation, and bound Jesus, and carried him away, and delivered him up to Pilate.	Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2	2
And Pilate asked him, Art thou the King of the Jews? And he answered and said unto him, Thou sayest.	Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3	3
And the chief priests accused him of many things.	І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4	4
And Pilate again asked him, saying, Answerest thou nothing? behold how many things they witness against thee.	Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5	5
But Jesus no more answered anything; insomuch that Pilate marveled.	Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6	6
Now at the feast he used to release unto them one prisoner, whomsoever they asked of him.	На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7	7
And there was one called Barabbas, lying bound with them that had made insurrection with him, men who in the insurrection had committed murder.	Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8	8
And the multitude cried out and began to ask him to do unto them as he had always done.	І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9	9
And Pilate answered them, saying, Will ye that I release unto you the King of the Jews?	Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10	10
For he perceived that for envy the chief priests had delivered him up.	Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11	11
But the chief priests stirred up the multitude, that he should rather release Barabbas unto them.	Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12	12
And Pilate answered and said again unto them, What will ye then that I shall do unto him whom ye call King of the Jews?	Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13	13
And they cried out again, Crucify him.	Вони знову закричали: розіпни Його.
14	14
And Pilate said unto them, Why, what evil hath he done? But they cried out the more exceedingly, Crucify him.	Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15	15
And Pilate, wishing to content the multitude, released unto them Barabbas, and delivered Jesus, when he had scourged him, to be crucified.	Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16	16
And the soldiers led him away within the court, which is the Praetorium; and they call together the whole band.	Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17	17
And they clothe him with purple, and plaiting a crown of thorns, they put it on him;	і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18	18
and they began to salute him, Hail, King of the Jews!	і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19	19
And they smote his head with a reed, and spat upon him, and bowing their knees worshiped him.	І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20	20
And when they had mocked him, they took off from him the purple, and put on him his own garments. And they lead him out to crucify him.	Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21	21
And they compel one passing by, Simon of Cyrene, coming from the country, the father of Alexander and Rufus, to go with them, that he might bear his cross.	І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22	22
And they bring him unto the place Golgotha, which is, being interpreted, The place of a skull.	І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23	23
And they gave him wine to drink mingled with myrrh: but he received it not.	І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24	24
And when they had crucified him, they part his garments among them, casting lots upon them, what each should take.	Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25	25
And it was the third hour, and they crucified him.	Була третя година, і розіп’яли Його.
26	26
And the superscription of his accusation was written above, THE KING OF THE JEWS.	І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27	27
And with him they crucify two robbers; one on his right hand, and one on his left.	З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28	28
And the scripture was fulfilled, which saith, And he was reckoned with transgressors	І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29	29
And they that passed by railed on him, wagging their heads, and saying, Ha! thou that destroyest the temple, and buildest it in three days,	Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30	30
save thyself, and come down from the cross.	Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31	31
In like manner also the chief priests mocking him among themselves with the scribes said, He saved others; himself he cannot save.	Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32	32
Let the Christ, the King of Israel, now come down from the cross, that we may see and believe. And they that were crucified with him reproached him.	Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33	33
And when the sixth hour was come, there was darkness over the whole land until the ninth hour.	О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34	34
And at the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying, Eloi, Eloi, lima sabachthani? which is, being interpreted, My God, my God, why hast thou forsaken me?	О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35	35
And some of them that stood by, when they heard it, said, Behold, he calleth Elijah.	Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36	36
And one ran, and filled a sponge full of vinegar, and put it on a reed, and gave him to drink, saying, Let be; let us see whether Elijah cometh to take him down.	А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37	37
And Jesus uttered a loud voice, and gave up the ghost.	Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38	38
And the veil of the temple was rent in two from the top to the bottom.	І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39	39
And when the centurion, who stood by over against him, saw that he so cried out, and gave up the ghost, he said, Truly this man was the Son of God.	Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40	40
And there were also women beholding from afar: among whom were both Mary Magdalene, and Mary the mother of James the less and of Joses, and Salome;	Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41	41
who also, when he was in Galilee, followed him, and ministered unto him; and many other women that came up with him unto Jerusalem.	які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42	42
And when even was now come, because it was the Preparation, that is, the day before the sabbath,	І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43	43
there came Joseph of Arimathea, a councilor of honorable estate, who also himself was looking for the kingdom of God; and he boldly went in unto Pilate, and asked for the body of Jesus.	Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44	44
And Pilate wondered if he were already dead: and calling unto him the centurion, he asked him whether he had been any while dead.	Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45	45
And when he learned it of the centurion, he granted the body to Joseph.	І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46	46
And he bought a linen cloth, and taking him down, wound him in the linen cloth, and laid him in a tomb which had been hewn out of a rock; and he rolled a stone against the door of the tomb.	Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47	47
And Mary Magdalene and Mary the mother of Joses beheld where he was laid.	Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
Chapter 16	Глава 16

1	1
And when the sabbath was past, Mary Magdalene, and Mary the mother of James, and Salome, bought spices, that they might come and anoint him.	Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса.
2	2
And very early on the first day of the week, they come to the tomb when the sun was risen.	І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце.
3	3
And they were saying among themselves, Who shall roll us away the stone from the door of the tomb?	І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?
4	4
and looking up, they see that the stone is rolled away for it was exceeding great.	І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.
5	5
And entering into the tomb, they saw a young man sitting on the right side, arrayed in a white robe; and they were amazed.	І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.
6	6
And he saith unto them, Be not amazed: ye seek Jesus, the Nazarene, who hath been crucified: he is risen; he is not here: behold, the place where they laid him!	А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його.
7	7
But go, tell his disciples and Peter, He goeth before you into Galilee: there shall ye see him, as he said unto you.	Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам.
8	8
And they went out, and fled from the tomb; and trembling and astonishment had come upon them: and they said nothing to anyone; for they were afraid.	І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися.
9	9
Now when he was risen early on the first day of the week, he appeared first to Mary Magdalene, from whom he had cast out seven demons.	Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів.
10	10
She went and told them that had been with him, as they mourned and wept.	Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали.
11	11
And they, when they heard that he was alive, and had been seen of her, disbelieved.	Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили.
12	12
And after these things he was manifested in another form unto two of them, as they walked, on their way into the country.	Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села.
13	13
And they went away and told it unto the rest: neither believed they them.	І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.
14	14
Afterward he was manifested unto the eleven themselves as they sat at meat; and he upbraided them for their unbelief and hardness of heart, because they believed not them that had seen him after he was risen.	Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим.
15	15
And he said unto them, Go ye into all the world, and preach the gospel to the whole creation.	І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.
16	16
He that believeth and is baptized shall be saved; but he that disbelieveth shall be condemned.	Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений.
17	17
And these signs shall accompany them that believe: in my name shall they cast out demons; they shall speak with new tongues;	Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами,
18	18
they shall take up serpents, and if they drink any deadly thing, it shall in no wise hurt them; they shall lay hands on the sick, and they shall recover.	братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові.
19	19
So then the Lord, after he had spoken unto them, was received up into heaven, and sat down at the right hand of God.	Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.
20	20
And they went forth, and preached everywhere, the Lord working with them, and confirming the word by the signs that followed. Amen.	Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.

← Matthew

Luke →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Old Testament

New Testament