Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Matthew

Порівняти:

⇄

Matthew	Євангеліє від Матфея

Chapter 1	Глава 1

1	1
The book of the generation of Jesus Christ, the son of David, the son of Abraham.	Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
2	2
Abraham begat Isaac; and Isaac begat Jacob; and Jacob begat Judah and his brethren;	Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його;
3	3
and Judah begat Perez and Zerah of Tamar; and Perez begat Hezron; and Hezron begat Ram;	Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;
4	4
and Ram begat Amminadab; and Amminadab begat Nahshon; and Nahshon begat Salmon;	Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона;
5	5
and Salmon begat Boaz of Rahab; and Boaz begat Obed of Ruth; and Obed begat Jesse;	Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея;
6	6
and Jesse begat David the king. And David the king begat Solomon of her that had been the wife of Uriah;	Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої;
7	7
and Solomon begat Rehoboam; and Rehoboam begat Abijah; and Abijah begat Asa;	Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу;
8	8
and Asa begat Jehoshaphat; and Jehoshaphat begat Joram; and Joram begat Uzziah;	Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію;
9	9
and Uzziah begat Jotham; and Jotham begat Ahaz; and Ahaz begat Hezekiah;	Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;
10	10
and Hezekiah begat Manasseh; and Manasseh begat Amon; and Amon begat Josiah;	Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію;
11	11
and Josiah begat Jechoniah and his brethren, at the time of the carrying away to Babylon.	Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського.
12	12
And after the carrying away to Babylon, Jechoniah begat Shealtiel; and Shealtiel begat Zerubbabel;	По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля;
13	13
and Zerubbabel begat Abiud; and Abiud begat Eliakim; and Eliakim begat Azor;	Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора;
14	14
and Azor begat Zadok; and Zadok begat Achim; and Achim begat Eliud;	Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда;
15	15
and Eliud begat Eleazar; and Eleazar begat Matthan; and Matthan begat Jacob;	Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова;
16	16
and Jacob begat Joseph the husband of Mary, of whom was born Jesus, who is called Christ.	Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом.
17	17
So all the generations from Abraham unto David are fourteen generations; and from David unto the carrying away to Babylon fourteen generations; and from the carrying away to Babylon unto the Christ fourteen generations.	Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
18	18
Now the birth of Jesus Christ was on this wise: When as his mother Mary had been betrothed to Joseph, before they came together she was found with child of the Holy Spirit.	Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
19	19
And Joseph her husband, being a righteous man, and not willing to make her a public example, was minded to put her away privily.	Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
20	20
But when he thought on these things, behold, an angel of the Lord appeared unto him in a dream, saying, Joseph, thou son of David, fear not to take unto thee Mary thy wife: for that which is conceived in her is of the Holy Spirit.	Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
21	21
And she shall bring forth a son; and thou shalt call his name JESUS; for it is he that shall save his people from their sins.	Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
22	22
Now all this is come to pass, that it might be fulfilled which was spoken by the Lord through the prophet, saying,	Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
23	23
Behold, the virgin shall be with child, and shall bring forth a son, And they shall call his name Immanuel; which is, being interpreted, God with us.	ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог.
24	24
And Joseph arose from his sleep, and did as the angel of the Lord commanded him, and took unto him his wife;	Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою.
25	25
and knew her not till she had brought forth her firstborn son: and he called his name JESUS.	І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
Chapter 2	Глава 2

1	1
Now when Jesus was born in Bethlehem of Judea in the days of Herod the king, behold, wise men from the east came to Jerusalem,	Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви^* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:
2	2
saying, Where is he that is born King of the Jews? for we saw his star in the east, and are come to worship him.	де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
3	3
And when Herod the king heard it, he was troubled, and all Jerusalem with him.	Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
4	4
And gathering together all the chief priests and scribes of the people, he inquired of them where the Christ should be born.	І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?
5	5
And they said unto him, In Bethlehem of Judea: for thus it is written through the prophet,	Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
6	6
And thou Bethlehem, land of Judah, Art in no wise least among the princes of Judah: For out of thee shall come forth a governor, Who shall be shepherd of my people Israel.	і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.
7	7
Then Herod privily called the wise men, and learned of them exactly what time the star appeared.	Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
8	8
And he sent them to Bethlehem, and said, Go and search out exactly concerning the young child; and when ye have found him, bring me word, that I also may come and worship him.	і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
9	9
And they, having heard the king, went their way; and lo, the star, which they saw in the east, went before them, till it came and stood over where the young child was.	Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
10	10
And when they saw the star, they rejoiced with exceeding great joy.	Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
11	11
And they came into the house and saw the young child with Mary his mother; and they fell down and worshiped him; and opening their treasures they offered unto him gifts, gold and frankincense and myrrh.	І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну^*.
12	12
And being warned of God in a dream that they should not return to Herod, they departed into their own country another way.	І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
13	13
Now when they were departed, behold, an angel of the Lord appeareth to Joseph in a dream, saying, Arise and take the young child and his mother, and flee into Egypt, and be thou there until I tell thee: for Herod will seek the young child to destroy him.	Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
14	14
And he arose and took the young child and his mother by night, and departed into Egypt;	Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
15	15
and was there until the death of Herod: that it might be fulfilled which was spoken by the Lord through the prophet, saying, Out of Egypt did I call my son.	і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
16	16
Then Herod, when he saw that he was mocked of the wise men, was exceeding wroth, and sent forth, and slew all the male children that were in Bethlehem, and in all the borders thereof, from two years old and under, according to the time which he had exactly learned of the wise men.	Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
17	17
Then was fulfilled that which was spoken by Jeremiah the prophet, saying,	Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:
18	18
A voice was heard in Ramah, Lamentation and weeping and great mourning, Rachel weeping for her children; And she would not be comforted, because they are not.	голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
19	19
But when Herod was dead, behold, an angel of the Lord appeareth in a dream to Joseph in Egypt,	Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті
20	20
saying, Arise and take the young child and his mother, and go into the land of Israel: for they are dead that sought the young child’s life.	і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.
21	21
And he arose and took the young child and his mother, and came into the land of Israel.	Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.
22	22
But when he heard that Archelaus was reigning over Judea in the room of his father Herod, he was afraid to go thither; and being warned of God in a dream, he withdrew into the parts of Galilee,	Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.
23	23
and came and dwelt in a city called Nazareth; that it might be fulfilled which was spoken through the prophets, that he should be called a Nazarene.	І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.
Chapter 3	Глава 3

1	1
And in those days cometh John the Baptist, preaching in the wilderness of Judea,	У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,
2	2
and saying, Repent ye; for the kingdom of heaven is at hand.	і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.
3	3
For this is he that was spoken of by Isaiah the prophet, saying, The voice of one crying in the wilderness, Make ye ready the way of the Lord, Make his paths straight.	Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
4	4
Now John himself had his raiment of camel’s hair, and a leathern girdle about his loins; and his food was locusts and wild honey.	Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди^* та мед дикий.
5	5
Then went out unto him Jerusalem, and all Judea, and all the region round about the Jordan;	Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
6	6
and they were baptized of him in the Jordan, confessing their sins.	І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
7	7
But when he saw many of the Pharisees and Sadducees coming to his baptism, he said unto them, Ye offspring of vipers, who warned you to flee from the wrath to come?	А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8	8
Bring forth therefore fruit worthy of repentance:	Створіть же плід, достойний покаяння.
9	9
and think not to say within yourselves, We have Abraham to our father: for I say unto you, that God is able of these stones to raise up children unto Abraham.	І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
10	10
And even now the axe lieth at the root of the trees: every tree therefore that bringeth not forth good fruit is hewn down, and cast into the fire.	бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
11	11
I indeed baptize you in water unto repentance: but he that cometh after me is mightier than I, whose shoes I am not worthy to bear: he shall baptize you in the Holy Spirit:	Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
12	12
whose fan is in his hand, and he will thoroughly cleanse his threshing floor; and he will gather his wheat into the garner, but the chaff he will burn up with unquenchable fire.	Його лопата^* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
13	13
Then cometh Jesus from Galilee to the Jordan unto John, to be baptized of him.	Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
14	14
But John would have hindered him, saying, I have need to be baptized of thee, and comest thou to me?	Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
15	15
But Jesus answered and said unto him, Suffer it now: for thus it becometh us to fulfill all righteousness. Then he suffereth him.	Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.
16	16
And Jesus, when he was baptized, went up straightaway from the water: and lo, the heavens were opened unto him, and he saw the Spirit of God descending as a dove, and coming upon him;	І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
17	17
and lo, a voice out of the heavens, saying, This is my beloved Son, in whom I am well pleased.	І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
Chapter 4	Глава 4

1	1
Then was Jesus led up of the Spirit into the wilderness to be tempted of the devil.	Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол.
2	2
And when he had fasted forty days and forty nights, he afterward hungered.	І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
3	3
And the tempter came to him and said, If thou art the Son of God, command that these stones become bread.	І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало.
4	4
But he answered and said, It is written, Man shall not live by bread alone, but by every word that proceedeth out of the mouth of God.	Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
5	5
Then the devil taketh him into the holy city, and setteth him on the pinnacle of the temple,	Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму,
6	6
and saith unto him, If thou art the Son of God, cast thyself down: for it is written, He shall give his angels charge concerning thee: and, On their hands they shall bear thee up, Lest haply thou dash thy foot against a stone.	та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
7	7
Jesus said unto him, Again it is written, Thou shalt not make trial of the Lord thy God.	Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого.
8	8
Again, the devil taketh him unto an exceeding high mountain, and showeth him all the kingdoms of the world, and the glory of them;	Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
9	9
and he saith unto him, All these things will I give thee, if thou wilt fall down and worship me.	та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені.
10	10
Then saith Jesus unto him, Get thee behind me, Satan: for it is written, Thou shalt worship the Lord thy God, and him only shalt thou serve.	Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
11	11
Then the devil leaveth him; and behold, angels came and ministered unto him.	Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
12	12
Now when Jesus heard that John was delivered up, he withdrew into Galilee;	Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї.
13	13
and leaving Nazareth, he came and dwelt in Capernaum, which is by the sea, in the borders of Zebulun and Naphtali:	І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
14	14
that it might be fulfilled which was spoken through Isaiah the prophet, saying,	щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить:
15	15
The land of Zebulun and the land of Naphtali, Toward the sea, beyond the Jordan, Galilee of the Gentiles,	земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників.
16	16
The people that sat in darkness Saw a great light, And to them that sat in the region and shadow of death, To them did light spring up.	Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм.
17	17
From that time began Jesus to preach, and to say, Repent ye; for the kingdom of heaven is at hand.	Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
18	18
And walking by the sea of Galilee, he saw two brethren, Simon who is called Peter, and Andrew his brother, casting a net into the sea; for they were fishers.	Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
19	19
And he saith unto them, Come ye after me, and I will make you fishers of men.	Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
20	20
And they straightaway left the nets, and followed him.	І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним.
21	21
And going on from thence he saw two other brethren, James the son of Zebedee, and John his brother, in the boat with Zebedee their father, mending their nets; and he called them.	І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
22	22
And they straightaway left the boat and their father, and followed him.	Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
23	23
And Jesus went about all Galilee, teaching in their synagogues, and preaching the gospel of the kingdom, and healing all manner of disease and all manner of sickness among the people.	І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
24	24
And the report of him went forth into all Syria: and they brought unto him all that were sick, holden with diverse diseases and torments, and possessed with demons, and epileptic, and palsied; and he healed them.	І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
25	25
And there followed him great multitudes from Galilee and Decapolis and Jerusalem and Judea and from beyond the Jordan.	І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
Chapter 5	Глава 5

1	1
And seeing the multitudes, he went up into the mountain: and when he had sat down, his disciples came unto him:	Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
2	2
and he opened his mouth and taught them, saying,	І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3	3
Blessed are the poor in spirit: for theirs is the kingdom of heaven.	Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
4	4
Blessed are they that mourn: for they shall be comforted.	Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5	5
Blessed are the meek: for they shall inherit the earth.	Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
6	6
Blessed are they that hunger and thirst after righteousness: for they shall be filled.	Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
7	7
Blessed are the merciful: for they shall obtain mercy.	Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8	8
Blessed are the pure in heart: for they shall see God.	Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9	9
Blessed are the peacemakers: for they shall be called sons of God.	Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10	10
Blessed are they that have been persecuted for righteousness’ sake: for theirs is the kingdom of heaven.	Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
11	11
Blessed are ye when men shall reproach you, and persecute you, and say all manner of evil against you falsely, for my sake.	Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
12	12
Rejoice, and be exceeding glad: for great is your reward in heaven: for so persecuted they the prophets that were before you.	Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
13	13
Ye are the salt of the earth: but if the salt have lost its savor, wherewith shall it be salted? it is thenceforth good for nothing, but to be cast out and trodden under foot of men.	Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
14	14
Ye are the light of the world. A city set on a hill cannot be hidden.	Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
15	15
Neither do men light a lamp, and put it under the bushel, but on the stand; and it shineth unto all that are in the house.	І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
16	16
Even so let your light shine before men; that they may see your good works, and glorify your Father who is in heaven.	Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17	17
Think not that I came to destroy the law or the prophets: I came not to destroy, but to fulfill.	Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
18	18
For verily I say unto you, Till heaven and earth pass away, one jot or one tittle shall in no wise pass away from the law, till all things be accomplished.	Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
19	19
Whosoever therefore shall break one of the least of these commandments, and shall teach men so, shall be called least in the kingdom of heaven: but whosoever shall do and teach them, he shall be called great in the kingdom of heaven.	Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
20	20
For I say unto you, that except your righteousness shall exceed the righteousness of the scribes and Pharisees, ye shall in no wise enter into the kingdom of heaven.	Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
21	21
Ye have heard that it was said to them of old time, Thou shalt not kill; and whosoever shall kill shall be in danger of the judgment:	Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
22	22
but I say unto you, that everyone who is angry with his brother without cause shall be in danger of the judgment; and whosoever shall say to his brother, Raca, shall be in danger of the council; and whosoever shall say, Thou fool, shall be in danger of the hell of fire.	Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»^, підлягає синедріону^; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
23	23
If therefore thou art offering thy gift at the altar, and there rememberest that thy brother hath aught against thee,	Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
24	24
leave there thy gift before the altar, and go thy way, first be reconciled to thy brother, and then come and offer thy gift.	залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
25	25
Agree with thine adversary quickly, while thou art in the way with him; lest haply the adversary deliver thee to the judge, and the judge deliver thee to the officer, and thou be cast into prison.	Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
26	26
Verily I say unto thee, Thou shalt by no means come out thence, till thou have paid the last penny.	Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант^*.
27	27
Ye have heard that it was said, Thou shalt not commit adultery:	Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
28	28
but I say unto you, that everyone that looketh on a woman to lust after her hath committed adultery with her already in his heart.	А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29	29
And if thy right eye causeth thee to stumble, pluck it out, and cast it from thee: for it is profitable for thee that one of thy members should perish, and not thy whole body be cast into hell.	Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
30	30
And if thy right hand causeth thee to stumble, cut it off, and cast it from thee: for it is profitable for thee that one of thy members should perish, and not thy whole body be cast into hell.	І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
31	31
It was said also, Whosoever shall put away his wife, let him give her a writing of divorcement:	Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
32	32
but I say unto you, that whosoever shall put away his wife, saving for the cause of fornication, maketh her an adulteress: and whosoever shall marry her when she is put away committeth adultery.	А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
33	33
Again, ye have heard that it was said to them of old time, Thou shalt not forswear thyself, but shalt perform unto the Lord thine oaths:	Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
34	34
but I say unto you, Swear not at all; neither by the heaven, for it is the throne of God;	А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
35	35
nor by the earth, for it is the footstool of his feet; nor by Jerusalem, for it is the city of the great King.	ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
36	36
Neither shalt thou swear by thy head, for thou canst not make one hair white or black.	І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
37	37
But let your speech be, Yea, yea; Nay, nay: and whatsoever is more than these is of the evil one.	Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.
38	38
Ye have heard that it was said, An eye for an eye, and a tooth for a tooth:	Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.
39	39
but I say unto you, Resist not him that is evil: but whosoever shall smite thee on thy right cheek, turn to him the other also.	А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу.
40	40
And if any man would go to law with thee, and take away thy coat, let him have thy cloak also.	І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку.
41	41
And whosoever shall compel thee to go one mile, go with him two.	І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
42	42
Give to him that asketh thee, and from him that would borrow of thee turn not thou away.	Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
43	43
Ye have heard that it was said, Thou shalt love thy neighbor, and hate thine enemy:	Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
44	44
but I say unto you, Love your enemies, bless them that curse you, do good to them that hate you, and pray for them that despitefully use you and persecute you;	А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
45	45
that ye may be sons of your Father who is in heaven: for he maketh his sun to rise on the evil and the good, and sendeth rain on the just and the unjust.	щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
46	46
For if ye love them that love you, what reward have ye? do not even the publicans the same?	Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
47	47
And if ye salute your friends only, what do ye more than others? do not even the publicans so?	І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
48	48
Ye therefore shall be perfect, even as your Father who is in heaven is perfect.	Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
Chapter 6	Глава 6

1	1
Take heed that ye do not your alms before men, to be seen of them: else ye have no reward with your Father who is in heaven.	Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
2	2
When therefore thou doest alms, sound not a trumpet before thee, as the hypocrites do in the synagogues and in the streets, that they may have glory of men. Verily I say unto you, They have received their reward.	Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
3	3
But when thou doest alms, let not thy left hand know what thy right hand doeth:	У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
4	4
that thine alms may be in secret: and thy Father who seeth in secret himself shall recompense thee openly.	щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
5	5
And when thou prayest, thou shalt not be as the hypocrites: for they love to stand and pray in the synagogues and in the corners of the streets, that they may be seen of men. Verily I say unto you, They have received their reward.	І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
6	6
But thou, when thou prayest, enter into thine inner chamber, and having shut thy door, pray to thy Father who is in secret, and thy Father who seeth in secret shall recompense thee openly.	Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
7	7
And in praying use not vain repetitions, as the Gentiles do: for they think that they shall be heard for their much speaking.	А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
8	8
Be not therefore like unto them: for your Father knoweth what things ye have need of, before ye ask him.	Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
9	9
After this manner therefore pray ye: Our Father who art in heaven, Hallowed be thy name.	Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
10	10
Thy kingdom come. Thy will be done, As in heaven, so on the earth.	нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
11	11
Give us this day our daily bread.	Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
12	12
And forgive us our debts, As we also forgive our debtors.	І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
13	13
And lead us not into temptation, But deliver us from the evil one. For thine is the kingdom, and the power, and the glory, forever. Amen.	І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
14	14
For if ye forgive men their trespasses, your heavenly Father will also forgive you.	Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
15	15
But if ye forgive not men their trespasses, neither will your Father forgive your trespasses.	А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
16	16
Moreover when ye fast, be not, as the hypocrites, of a sad countenance: for they disfigure their faces, that they may be seen of men to fast. Verily I say unto you, They have received their reward.	Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
17	17
But thou, when thou fastest, anoint thy head, and wash thy face;	Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
18	18
that thou be not seen of men to fast, but of thy Father who is in secret: and thy Father who seeth in secret shall recompense thee.	щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
19	19
Lay not up for yourselves treasures upon the earth, where moth and rust consume, and where thieves break through and steal:	Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
20	20
but lay up for yourselves treasures in heaven, where neither moth nor rust doth consume, and where thieves do not break through nor steal:	Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
21	21
for where your treasure is, there will your heart be also.	бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
22	22
The lamp of the body is the eye: if therefore thine eye be single, thy whole body shall be full of light.	Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
23	23
But if thine eye be evil, thy whole body shall be full of darkness. If therefore the light that is in thee be darkness, how great is the darkness!	коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
24	24
No man can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or else he will hold to one, and despise the other. Ye cannot serve God and mammon.	Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні^*.
25	25
Therefore I say unto you, Be not anxious for your life, what ye shall eat, and what ye shall drink; nor yet for your body, what ye shall put on. Is not life more than food, and the body than raiment?	Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
26	26
Behold the birds of the heaven, that they sow not, neither do they reap, nor gather into barns; and your heavenly Father feedeth them. Are not ye of much more value than they?	Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
27	27
And which of you by being anxious can add one cubit unto the measure of his life?	Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
28	28
And why are ye anxious concerning raiment? Consider the lilies of the field, how they grow; they toil not, neither do they spin:	І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
29	29
yet I say unto you, that even Solomon in all his glory was not arrayed like one of these.	кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
30	30
But if God doth so clothe the grass of the field, which today is, and tomorrow is cast into the oven, shall he not much more clothe you, O ye of little faith?	якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
31	31
Be not therefore anxious, saying, What shall we eat? or, What shall we drink? or, Wherewithal shall we be clothed?	Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
32	32
For after all these things do the Gentiles seek; for your heavenly Father knoweth that ye have need of all these things.	Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.
33	33
But seek ye first the kingdom of God, and his righteousness; and all these things shall be added unto you.	Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
34	34
Be not therefore anxious for the morrow: for the morrow will be anxious for the things of itself. Sufficient unto the day is the evil thereof.	Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.
Chapter 7	Глава 7

1	1
Judge not, that ye be not judged.	Не судіть, щоб і вас не судили;
2	2
For with what judgment ye judge, ye shall be judged: and with what measure ye mete, it shall be measured unto you.	бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.
3	3
And why beholdest thou the mote that is in thy brother’s eye, but considerest not the beam that is in thine own eye?	І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
4	4
Or how wilt thou say to thy brother, Let me cast out the mote out of thine eye; and lo, the beam is in thine own eye?	Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?
5	5
Thou hypocrite, cast out first the beam out of thine own eye; and then shalt thou see clearly to cast out the mote out of thy brother’s eye.	Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
6	6
Give not that which is holy unto the dogs, neither cast your pearls before the swine, lest haply they trample them under their feet, and turn and rend you.	Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.
7	7
Ask, and it shall be given you; seek, and ye shall find; knock, and it shall be opened unto you:	Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;
8	8
for everyone that asketh receiveth; and he that seeketh findeth; and to him that knocketh it shall be opened.	бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
9	9
Or what man is there of you, who, if his son shall ask him for a loaf, will give him a stone;	Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?
10	10
and if he shall ask for a fish, will give him a serpent?	І коли попросить риби, подала б йому змію?
11	11
If ye then, being evil, know how to give good gifts unto your children, how much more shall your Father who is in heaven give good things to them that ask him?	Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
12	12
All things therefore whatsoever ye would that men should do unto you, even so do ye also unto them: for this is the law and the prophets.	Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.
13	13
Enter ye in by the narrow gate: for wide is the gate, and broad is the way, that leadeth to destruction, and many are they that enter in thereby.	Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.
14	14
How narrow is the gate, and straitened the way, that leadeth unto life, and few are they that find it!	А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.
15	15
But beware of false prophets, who come to you in sheep’s clothing, but inwardly are ravening wolves.	Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.
16	16
By their fruits ye shall know them. Do men gather grapes of thorns, or figs of thistles?	По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?
17	17
Even so every good tree bringeth forth good fruit; but the corrupt tree bringeth forth evil fruit.	Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.
18	18
A good tree cannot bring forth evil fruit, neither can a corrupt tree bring forth good fruit.	Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.
19	19
Every tree that bringeth not forth good fruit is hewn down, and cast into the fire.	Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
20	20
Therefore by their fruits ye shall know them.	Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
21	21
Not everyone that saith unto me, Lord, Lord, shall enter into the kingdom of heaven; but he that doeth the will of my Father who is in heaven.	Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
22	22
Many will say to me in that day, Lord, Lord, did we not prophesy by thy name, and by thy name cast out demons, and by thy name do many mighty works?	Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
23	23
And then will I profess unto them, I never knew you: depart from me, ye that work iniquity.	І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
24	24
Everyone therefore that heareth these words of mine, and doeth them, I will liken him unto a wise man, who built his house upon the rock:	Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;
25	25
and the rain descended, and the floods came, and the winds blew, and beat upon that house; and it fell not: for it was founded upon the rock.	І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.
26	26
And everyone that heareth these words of mine, and doeth them not, shall be likened unto a foolish man, who built his house upon the sand:	А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;
27	27
and the rain descended, and the floods came, and the winds blew, and smote upon that house; and it fell: and great was the fall thereof.	І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
28	28
And it came to pass, when Jesus had finished these words, the multitudes were astonished at his teaching:	І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
29	29
for he taught them as one having authority, and not as the scribes.	бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
Chapter 8	Глава 8

1	1
And when he was come down from the mountain, great multitudes followed him.	Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
2	2
And behold, there came a leper and worshiped him, saying, Lord, if thou wilt, thou canst make me clean.	І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
3	3
And Jesus stretched forth his hand, and touched him, saying, I will; be thou made clean. And straightaway his leprosy was cleansed.	Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
4	4
And Jesus saith unto him, See thou tell no man; but go, show thyself to the priest, and offer the gift that Moses commanded, for a testimony unto them.	І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
5	5
And when he was entered into Capernaum, there came unto him a centurion, beseeching him,	А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
6	6
and saying, Lord, my servant lieth in the house sick of the palsy, grievously tormented.	Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
7	7
And Jesus saith unto him, I will come and heal him.	І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
8	8
And the centurion answered and said, Lord, I am not worthy that thou shouldest come under my roof; but only say the word, and my servant shall be healed.	Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
9	9
For I also am a man under authority, having under myself soldiers: and I say to this one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.	Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
10	10
And when Jesus heard it, he marveled, and said to them that followed, Verily I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.	Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11	11
And I say unto you, that many shall come from the east and the west, and shall sit down with Abraham, and Isaac, and Jacob, in the kingdom of heaven:	Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12	12
but the sons of the kingdom shall be cast forth into the outer darkness: there shall be weeping and gnashing of teeth.	А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
13	13
And Jesus said unto the centurion, Go thy way; and as thou hast believed, so be it done unto thee. And his servant was healed in that hour.	І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14	14
And when Jesus was come into Peter’s house, he saw his wife’s mother lying sick of a fever.	Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15	15
And he touched her hand, and the fever left her; and she arose, and ministered unto him.	і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
16	16
And when even was come, they brought unto him many possessed with demons: and he cast out the spirits with a word, and healed all that were sick:	Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
17	17
that it might be fulfilled which was spoken through Isaiah the prophet, saying, He took our infirmities, and bare our diseases.	щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
18	18
Now when Jesus saw great multitudes about him, he gave commandment to depart unto the other side.	А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
19	19
And there came a scribe, and said unto him, Teacher, I will follow thee whithersoever thou goest.	Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
20	20
And Jesus saith unto him, The foxes have holes, and the birds of the heaven have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.	І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
21	21
And another of his disciples said unto him, Lord, suffer me first to go and bury my father.	Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
22	22
But Jesus said unto him, Follow me; and leave the dead to bury their own dead.	Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
23	23
And when he was entered into the boat, his disciples followed him.	І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
24	24
And behold, there arose a great tempest in the sea, insomuch that the boat was covered with the waves: but he was asleep.	І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
25	25
And the disciples came to him, and awoke him, saying, Save us, Lord; we perish.	Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
26	26
And he saith unto them, Why are ye fearful, O ye of little faith? Then he arose, and rebuked the winds and the sea; and there was a great calm.	І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27	27
And the men marveled, saying, What manner of man is this, that even the winds and the sea obey him?	Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
28	28
And when he was come to the other side into the country of the Gergesenes, there met him two possessed with demons, coming forth out of the tombs, exceeding fierce, so that no man could pass by that way.	І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
29	29
And behold, they cried out, saying, What have we to do with thee, Jesus, thou Son of God? art thou come hither to torment us before the time?	І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
30	30
Now there was afar off from them a herd of many swine feeding.	А віддалік паслося велике стадо свиней.
31	31
And the demons besought him, saying, If thou cast us out, suffer us to go away into the herd of swine.	І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32	32
And he said unto them, Go. And they came out, and went into the herd of swine: and behold, the whole herd of swine rushed down the steep into the sea, and perished in the waters.	І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
33	33
And they that fed them fled, and went away into the city, and told everything, and what was befallen to them that were possessed with demons.	Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
34	34
And behold, all the city came out to meet Jesus: and when they saw him, they besought him that he would depart from their borders.	І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
Chapter 9	Глава 9

1	1
And he entered into the boat, and crossed over, and came into his own city.	Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2	2
And behold, they brought to him a man sick of the palsy, lying on a bed: and Jesus seeing their faith said unto the sick of the palsy, Son, be of good cheer; thy sins are forgiven thee.	І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
3	3
And behold, certain of the scribes said within themselves, This man blasphemeth.	При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
4	4
And Jesus seeing their thoughts said, Wherefore think ye evil in your hearts?	Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
5	5
For which is easier, to say, Thy sins are forgiven; or to say, Arise, and walk?	Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6	6
But that ye may know that the Son of man hath authority on earth to forgive sins (then saith he to the sick of the palsy), Arise, and take up thy bed, and go unto thy house.	Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
7	7
And he arose, and departed to his house.	І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
8	8
But when the multitudes saw it, they marveled, and glorified God, who had given such authority unto men.	Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
9	9
And as Jesus passed by from thence, he saw a man, called Matthew, sitting at the place of toll: and he saith unto him, Follow me. And he arose, and followed him.	Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
10	10
And it came to pass, as he sat at meat in the house, that behold, many publicans and sinners came and sat down with Jesus and his disciples.	І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
11	11
And when the Pharisees saw it, they said unto his disciples, Why eateth your Teacher with the publicans and sinners?	Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
12	12
But when Jesus heard it, he said unto them, They that are whole have no need of a physician, but they that are sick.	Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13	13
But go ye and learn what this meaneth, I desire mercy, and not sacrifice: for I came not to call the righteous, but sinners to repentance.	підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
14	14
Then come to him the disciples of John, saying, Why do we and the Pharisees fast oft, but thy disciples fast not?	Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
15	15
And Jesus said unto them, Can the sons of the bridechamber mourn, as long as the bridegroom is with them? but the days will come, when the bridegroom shall be taken away from them, and then will they fast.	І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
16	16
And no man putteth a piece of undressed cloth upon an old garment; for that which should fill it up taketh from the garment, and a worse rent is made.	Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
17	17
Neither do men put new wine into old wineskins: else the skins burst, and the wine is spilled, and the skins will perish: but they put new wine into fresh wineskins, and both are preserved.	Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18	18
While he spake these things unto them, behold, there came a certain ruler, and worshiped him, saying, My daughter is even now dead: but come and lay thy hand upon her, and she shall live.	Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
19	19
And Jesus arose, and followed him, and so did his disciples.	І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
20	20
And behold, a woman, who had an issue of blood twelve years, came behind him, and touched the border of his garment:	І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
21	21
for she said within herself, If I do but touch his garment, I shall be made whole.	бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
22	22
But Jesus turned him about, and when he saw her, he said, Daughter, be of good cheer; thy faith hath made thee whole. And the woman was made whole from that hour.	Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23	23
And when Jesus came into the ruler’s house, and saw the flute players, and the crowd making a tumult,	Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
24	24
he saith unto them, Give place: for the damsel is not dead, but sleepeth. And they laughed him to scorn.	І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
25	25
But when the crowd was put forth, he entered in, and took her by the hand; and the damsel arose.	Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26	26
And the fame hereof went forth into all that land.	І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27	27
And as Jesus passed by from thence, two blind men followed him, crying out, and saying, Have mercy on us, thou son of David.	Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
28	28
And when he was come into the house, the blind men came to him: and Jesus saith unto them, Believe ye that I am able to do this? They say unto him, Yea, Lord.	Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29	29
Then touched he their eyes, saying, According to your faith be it done unto you.	Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
30	30
And their eyes were opened. And Jesus strictly charged them, saying, See that no man know it.	І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31	31
But they went forth, and spread abroad his fame in all that land.	Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
32	32
And as they went forth, behold, there was brought to him a dumb man possessed with a demon.	Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
33	33
And when the demon was cast out, the dumb man spake: and the multitudes marveled, saying, It was never so seen in Israel.	І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34	34
But the Pharisees said, By the prince of demons casteth he out demons.	Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
35	35
And Jesus went about all the cities and the villages, teaching in their synagogues, and preaching the gospel of the kingdom, and healing all manner of disease and all manner of sickness among the people.	І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
36	36
But when he saw the multitudes, he was moved with compassion for them, because they were distressed and scattered, as sheep not having a shepherd.	Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
37	37
Then saith he unto his disciples, The harvest indeed is plenteous, but the laborers are few.	Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
38	38
Pray ye therefore the Lord of the harvest, that he send forth laborers into his harvest.	Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
Chapter 10	Глава 10

1	1
And he called unto him his twelve disciples, and gave them authority over unclean spirits, to cast them out, and to heal all manner of disease and all manner of sickness.	Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
2	2
Now the names of the twelve apostles are these: The first, Simon, who is called Peter, and Andrew his brother; James the son of Zebedee, and John his brother;	Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
3	3
Philip, and Bartholomew; Thomas, and Matthew the publican; James the son of Alphaeus, and Lebbaeus, who was surnamed Thaddaeus;	Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
4	4
Simon the Cananite, and Judas Iscariot, who also betrayed him.	Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
5	5
These twelve Jesus sent forth, and charged them, saying, Go not into any way of the Gentiles, and enter not into any city of the Samaritans:	Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
6	6
but go rather to the lost sheep of the house of Israel.	а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
7	7
And as ye go, preach, saying, The kingdom of heaven is at hand.	ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
8	8
Heal the sick, cleanse the lepers, cast out demons: freely ye received, freely give.	хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
9	9
Get you no gold, nor silver, nor brass in your purses;	Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
10	10
no wallet for your journey, neither two coats, nor shoes, nor staves: for the laborer is worthy of his food.	ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
11	11
And into whatsoever city or village ye shall enter, search out who in it is worthy; and there abide till ye go forth.	В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
12	12
And as ye enter into the house, salute it.	а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
13	13
And if the house be worthy, let your peace come upon it: but if it be not worthy, let your peace return to you.	І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
14	14
And whosoever shall not receive you, nor hear your words, as ye go forth out of that house or that city, shake off the dust of your feet.	А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
15	15
Verily I say unto you, It shall be more tolerable for the land of Sodom and Gomorrah in the day of judgment, than for that city.	Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
16	16
Behold, I send you forth as sheep in the midst of wolves: be ye therefore wise as serpents, and harmless as doves.	Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
17	17
But beware of men: for they will deliver you up to councils, and in their synagogues they will scourge you;	Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
18	18
yea and before governors and kings shall ye be brought for my sake, for a testimony to them and to the Gentiles.	і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
19	19
But when they deliver you up, be not anxious how or what ye shall speak: for it shall be given you in that hour what ye shall speak.	Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
20	20
For it is not ye that speak, but the Spirit of your Father that speaketh in you.	бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
21	21
And brother shall deliver up brother to death, and the father his child: and children shall rise up against parents, and cause them to be put to death.	Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
22	22
And ye shall be hated of all men for my name’s sake: but he that endureth to the end, the same shall be saved.	і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
23	23
But when they persecute you in this city, flee into the next: for verily I say unto you, Ye shall not have gone through the cities of Israel, till the Son of man be come.	Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24	24
A disciple is not above his teacher, nor a servant above his lord.	Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
25	25
It is enough for the disciple that he be as his teacher, and the servant as his lord. If they have called the master of the house Beelzebul, how much more them of his household!	Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
26	26
Fear them not therefore: for there is nothing covered, that shall not be revealed; and hidden, that shall not be known.	Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
27	27
What I tell you in the darkness, speak ye in the light; and what ye hear in the ear, proclaim upon the housetops.	Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
28	28
And be not afraid of them that kill the body, but are not able to kill the soul: but rather fear him who is able to destroy both the soul and the body in hell.	І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
29	29
Are not two sparrows sold for a penny? and not one of them shall fall on the ground without your Father:	Чи не дві малі пташки продаються за один асарій^*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30	30
but the very hairs of your head are all numbered.	у вас же і волосся на голові все полічено;
31	31
Fear not therefore: ye are of more value than many sparrows.	не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
32	32
Everyone therefore who shall confess me before men, him will I also confess before my Father who is in heaven.	Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
33	33
But whosoever shall deny me before men, him will I also deny before my Father who is in heaven.	А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
34	34
Think not that I came to send peace on the earth: I came not to send peace, but a sword.	Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
35	35
For I came to set a man at variance against his father, and the daughter against her mother, and the daughter-in-law against her mother-in-law:	Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
36	36
and a man’s foes shall be they of his own household.	І вороги людини — домашні її.
37	37
He that loveth father or mother more than me is not worthy of me; and he that loveth son or daughter more than me is not worthy of me.	Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
38	38
And he that doth not take his cross and follow after me, is not worthy of me.	і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
39	39
He that findeth his life shall lose it; and he that loseth his life for my sake shall find it.	Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
40	40
He that receiveth you receiveth me, and he that receiveth me receiveth him that sent me.	Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
41	41
He that receiveth a prophet in the name of a prophet shall receive a prophet’s reward: and he that receiveth a righteous man in the name of a righteous man shall receive a righteous man’s reward.	хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
42	42
And whosoever shall give to drink unto one of these little ones a cup of cold water only, in the name of a disciple, verily I say unto you he shall in no wise lose his reward.	І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
Chapter 11	Глава 11

1	1
And it came to pass when Jesus had finished commanding his twelve disciples, he departed thence to teach and preach in their cities.	І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх.
2	2
Now when John heard in the prison the works of the Christ, he sent two of his disciples	Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
3	3
and said unto him, Art thou he that cometh, or look we for another?	запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?
4	4
And Jesus answered and said unto them, Go and tell John the things which ye hear and see:	І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
5	5
the blind receive their sight, and the lame walk, the lepers are cleansed, and the deaf hear, the dead are raised up, and the poor have good tidings preached to them.	сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять;
6	6
And blessed is he, whosoever shall find no occasion of stumbling in me.	і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
7	7
And as these went their way, Jesus began to say unto the multitudes concerning John, What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken with the wind?	Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
8	8
But what went ye out to see? a man clothed in soft raiment? Behold, they that wear soft raiment are in royal houses.	На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть.
9	9
But what went ye out to see? a prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.	На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка.
10	10
For this is he, of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.	Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.
11	11
Verily I say unto you, Among them that are born of women there hath not arisen one greater than John the Baptist: yet he that is but little in the kingdom of heaven is greater than he.	Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
12	12
And from the days of John the Baptist until now the kingdom of heaven suffereth violence, and men of violence take it by force.	Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
13	13
For all the prophets and the law prophesied until John.	бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
14	14
And if ye are willing to receive it, this is Elijah, that is to come.	І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
15	15
He that hath ears to hear, let him hear.	Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
16	16
But whereunto shall I liken this generation? It is like unto children sitting in the marketplaces, and calling unto their fellows,	Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
17	17
and saying, We piped unto you, and ye did not dance; we wailed unto you, and ye did not mourn.	кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
18	18
For John came neither eating nor drinking, and they say, He hath a demon.	Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
19	19
The Son of man came eating and drinking, and they say, Behold, a gluttonous man and a winebibber, a friend of publicans and sinners! And wisdom is justified by her children.	Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
20	20
Then began he to upbraid the cities wherein most of his mighty works were done, because they repented not.	Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
21	21
Woe unto thee, Chorazin! woe unto thee, Bethsaida! for if the mighty works had been done in Tyre and Sidon which were done in you, they would have repented long ago in sackcloth and ashes.	Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
22	22
But I say unto you, it shall be more tolerable for Tyre and Sidon in the day of judgment, than for you.	Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
23	23
And thou, Capernaum, who art exalted unto heaven, shalt be brought down unto Hades: for if the mighty works had been done in Sodom which were done in thee, it would have remained until this day.	І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
24	24
But I say unto you that it shall be more tolerable for the land of Sodom in the day of judgment, than for thee.	Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
25	25
At that season Jesus answered and said, I thank thee, O Father, Lord of heaven and earth, that thou didst hide these things from the wise and understanding, and didst reveal them unto babes:	Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
26	26
yea, Father, for so it was well-pleasing in thy sight.	Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
27	27
All things have been delivered unto me of my Father: and no one knoweth the Son, save the Father; neither doth any know the Father, save the Son, and he to whomsoever the Son willeth to reveal him.	Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.
28	28
Come unto me, all ye that labor and are heavy laden, and I will give you rest.	Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
29	29
Take my yoke upon you, and learn of me; for I am meek and lowly in heart: and ye shall find rest unto your souls.	візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30	30
For my yoke is easy, and my burden is light.	бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
Chapter 12	Глава 12

1	1
At that season Jesus went on the sabbath day through the grainfields; and his disciples were hungry and began to pluck ears and to eat.	У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
2	2
But the Pharisees, when they saw it, said unto him, Behold, thy disciples do that which it is not lawful to do upon the sabbath.	Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
3	3
But he said unto them, Have ye not read what David did, when he was hungry, he, and they that were with him;	Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4	4
how he entered into the house of God, and ate the showbread, which it was not lawful for him to eat, neither for them that were with him, but only for the priests?	Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
5	5
Or have ye not read in the law, that on the sabbath day the priests in the temple profane the sabbath, and are guiltless?	Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
6	6
But I say unto you, that something greater than the temple is here.	Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
7	7
But if ye had known what this meaneth, I desire mercy, and not sacrifice, ye would not have condemned the guiltless.	Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
8	8
For the Son of man is lord of the sabbath.	Бо Син Людський є господарем і суботи.
9	9
And he departed thence, and went into their synagogue:	І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
10	10
and behold, there was a man having his hand withered. And they asked him, saying, Is it lawful to heal on the sabbath day? that they might accuse him.	І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
11	11
And he said unto them, What man shall there be of you, that shall have one sheep, and if this fall into a pit on the sabbath day, will he not lay hold on it, and lift it out?	Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
12	12
How much then is a man of more value than a sheep! Wherefore it is lawful to do good on the sabbath day.	Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
13	13
Then saith he to the man, Stretch forth thy hand. And he stretched it forth; and it was restored whole, as the other.	Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
14	14
But the Pharisees went out, and took counsel against him, how they might destroy him.	Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
15	15
And Jesus perceiving it withdrew from thence: and great multitudes followed him; and he healed them all,	І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
16	16
and charged them that they should not make him known:	І заборонив, щоб не являли Його.
17	17
that it might be fulfilled which was spoken through Isaiah the prophet, saying,	Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
18	18
Behold, my servant whom I have chosen; My beloved in whom my soul is well pleased: I will put my Spirit upon him, And he shall declare judgment to the Gentiles.	це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
19	19
He shall not strive, nor cry aloud; Neither shall anyone hear his voice in the streets.	Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
20	20
A bruised reed shall he not break, And smoking flax shall he not quench, Till he send forth judgment unto victory.	тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
21	21
And in his name shall the Gentiles hope.	і на ім’я Його уповатимуть народи.
22	22
Then was brought unto him one possessed with a demon, blind and dumb: and he healed him, insomuch that the blind and dumb man both spake and saw.	Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
23	23
And all the multitudes were amazed, and said, Can this be the son of David?	І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
24	24
But when the Pharisees heard it, they said, This man doth not cast out demons, but by Beelzebul the prince of demons.	Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
25	25
And knowing their thoughts Jesus said unto them, Every kingdom divided against itself is brought to desolation; and every city or house divided against itself shall not stand:	Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
26	26
and if Satan casteth out Satan, he is divided against himself; how then shall his kingdom stand?	І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
27	27
And if I by Beelzebul cast out demons, by whom do your sons cast them out? therefore shall they be your judges.	І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
28	28
But if I by the Spirit of God cast out demons, then is the kingdom of God come upon you.	Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
29	29
Or how can one enter into the house of the strong man, and plunder his goods, except he first bind the strong man? and then he may plunder his house.	Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
30	30
He that is not with me is against me; and he that gathereth not with me scattereth.	Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
31	31
Therefore I say unto you, Every sin and blasphemy shall be forgiven unto men; but the blasphemy against the Spirit shall not be forgiven unto men.	Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
32	32
And whosoever shall speak a word against the Son of man, it shall be forgiven him; but whosoever shall speak against the Holy Spirit, it shall not be forgiven him, neither in the present world, nor in that which is to come.	І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
33	33
Either make the tree good, and its fruit good; or make the tree corrupt, and its fruit corrupt: for the tree is known by its fruit.	Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
34	34
Ye offspring of vipers, how can ye, being evil, speak good things? for out of the abundance of the heart the mouth speaketh.	Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
35	35
The good man out of his good treasure bringeth forth good things: and the evil man out of his evil treasure bringeth forth evil things.	Добра людина з доброго скарбу^* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
36	36
And I say unto you, that every idle word that men shall speak, they shall give account thereof in the day of judgment.	Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
37	37
For by thy words thou shalt be justified, and by thy words thou shalt be condemned.	бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
38	38
Then certain of the scribes and Pharisees answered, saying, Teacher, we would see a sign from thee.	Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
39	39
But he answered and said unto them, An evil and adulterous generation seeketh after a sign; and there shall no sign be given to it but the sign of Jonah the prophet:	Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
40	40
for as Jonah was three days and three nights in the belly of the whale; so shall the Son of man be three days and three nights in the heart of the earth.	Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
41	41
The men of Nineveh shall stand up in the judgment with this generation, and shall condemn it: for they repented at the preaching of Jonah; and behold, something greater than Jonah is here.	Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
42	42
The queen of the south shall rise up in the judgment with this generation, and shall condemn it: for she came from the ends of the earth to hear the wisdom of Solomon; and behold, something greater than Solomon is here.	Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
43	43
But the unclean spirit, when he is gone out of the man, passeth through waterless places, seeking rest, and findeth it not.	Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
44	44
Then he saith, I will return into my house whence I came out; and when he is come, he findeth it empty, swept, and garnished.	Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
45	45
Then goeth he, and taketh with himself seven other spirits more evil than himself, and they enter in and dwell there: and the last state of that man becometh worse than the first. Even so shall it be also unto this evil generation.	Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
46	46
And while he was yet speaking to the multitudes, behold, his mother and his brethren stood without, seeking to speak to him.	Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47	47
And one said unto him, Behold, thy mother and thy brethren stand without, seeking to speak to thee.	І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
48	48
But he answered and said unto him that told him, Who is my mother? and who are my brethren?	Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
49	49
And he stretched forth his hand toward his disciples, and said, Behold, my mother and my brethren!	І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
50	50
For whosoever shall do the will of my Father who is in heaven, he is my brother, and sister, and mother.	бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
Chapter 13	Глава 13

1	1
And on that day Jesus went out from the house, and sat by the seaside.	Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
2	2
And there were gathered unto him great multitudes, so that he entered into the boat, and sat; and all the multitude stood on the beach.	І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3	3
And he spake to them many things in parables, saying, Behold, the sower went forth to sow;	І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
4	4
and as he sowed, some seeds fell by the wayside, and the birds came and devoured them:	І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
5	5
and others fell upon the rocky places, where they had not much earth: and straightaway they sprang up, because they had no deepness of earth:	Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6	6
and when the sun was risen, they were scorched; and because they had no root, they withered away.	Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
7	7
And others fell upon the thorns; and the thorns grew up and choked them:	Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
8	8
and others fell upon the good ground, and yielded fruit, some a hundredfold, some sixty, some thirty.	інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
9	9
He that hath ears to hear, let him hear.	Хто має вуха слухати, нехай слухає!
10	10
And the disciples came, and said unto him, Why speakest thou unto them in parables?	І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11	11
And he answered and said unto them, Unto you it is given to know the mysteries of the kingdom of heaven, but to them it is not given.	Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
12	12
For whosoever hath, to him shall be given, and he shall have abundance: but whosoever hath not, from him shall be taken away even that which he hath.	Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
13	13
Therefore speak I to them in parables; because seeing they see not, and hearing they hear not, neither do they understand.	Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14	14
And unto them is fulfilled the prophecy of Isaiah, which saith, By hearing ye shall hear, and shall in no wise understand; And seeing ye shall see, and shall in no wise perceive:	і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
15	15
For this people’s heart is waxed gross, And their ears are dull of hearing, And their eyes they have closed; Lest haply they should perceive with their eyes, And hear with their ears, And understand with their heart, And should turn again, And I would heal them.	Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
16	16
But blessed are your eyes, for they see; and your ears, for they hear.	Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
17	17
For verily I say unto you, that many prophets and righteous men desired to see the things which ye see, and saw them not; and to hear the things which ye hear, and heard them not.	Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18	18
Hear ye then the parable of the sower.	Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
19	19
When anyone heareth the word of the kingdom, and understandeth it not, then cometh the evil one, and snatcheth away that which hath been sown in his heart. This is he that was sown by the wayside.	До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
20	20
And he that was sown upon the rocky places, this is he that heareth the word, and straightaway with joy receiveth it;	А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
21	21
yet hath he not root in himself, but endureth for a while; and when tribulation or persecution ariseth because of the word, straightaway he stumbleth.	але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
22	22
And he that was sown among the thorns, this is he that heareth the word; and the care of this world, and the deceitfulness of riches, choke the word, and he becometh unfruitful.	А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
23	23
And he that was sown upon the good ground, this is he that heareth the word, and understandeth it; who verily beareth fruit, and bringeth forth, some a hundredfold, some sixty, some thirty.	Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
24	24
Another parable set he before them, saying, The kingdom of heaven is likened unto a man that soweth good seed in his field:	Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
25	25
but while men slept, his enemy came and sowed tares among the wheat, and went away.	коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
26	26
But when the blade sprang up and brought forth fruit, then appeared the tares also.	Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
27	27
And the servants of the householder came and said unto him, Sir, didst thou not sow good seed in thy field? whence then hath it tares?	Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
28	28
And he said unto them, An enemy hath done this. And the servants said unto him, Wilt thou then that we should go and gather them up?	Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
29	29
But he said, Nay; lest haply while ye gather up the tares, ye root up the wheat with them.	Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
30	30
Let both grow together until the harvest: and in the time of the harvest I will say to the reapers, Gather up first the tares, and bind them in bundles to burn them; but gather the wheat into my barn.	Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31	31
Another parable set he before them, saying, The kingdom of heaven is like unto a grain of mustard seed, which a man took, and sowed in his field:	Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32	32
which indeed is less than all seeds; but when it is grown, it is greater than the herbs, and becometh a tree, so that the birds of the heaven come and lodge in the branches thereof.	Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33	33
Another parable spake he unto them; The kingdom of heaven is like unto leaven, which a woman took, and hid in three measures of meal, till it was all leavened.	Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
34	34
All these things spake Jesus in parables unto the multitudes; and without a parable spake he not unto them:	Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
35	35
that it might be fulfilled which was spoken through the prophet, saying, I will open my mouth in parables; I will utter things hidden from the foundation of the world.	щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
36	36
Then Jesus left the multitudes, and went into the house: and his disciples came unto him, saying, Explain unto us the parable of the tares of the field.	Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
37	37
And he answered and said unto them, He that soweth the good seed is the Son of man;	Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38	38
and the field is the world; and the good seed, these are the sons of the kingdom; and the tares are the sons of the evil one;	поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
39	39
and the enemy that sowed them is the devil: and the harvest is the end of the world; and the reapers are angels.	ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
40	40
As therefore the tares are gathered up and burned with fire; so shall it be in the end of this world.	Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
41	41
The Son of man shall send forth his angels, and they shall gather out of his kingdom all things that cause stumbling, and them that do iniquity,	пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42	42
and shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.	і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
43	43
Then shall the righteous shine forth as the sun in the kingdom of their Father. He that hath ears to hear, let him hear.	Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
44	44
Again, the kingdom of heaven is like unto a treasure hidden in the field; which a man found, and hid; and in his joy he goeth and selleth all that he hath, and buyeth that field.	Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45	45
Again, the kingdom of heaven is like unto a man that is a merchant seeking goodly pearls:	Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
46	46
who, when he found one pearl of great price, went and sold all that he had, and bought it.	і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
47	47
Again, the kingdom of heaven is like unto a net, that was cast into the sea, and gathered of every kind:	Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
48	48
which, when it was filled, they drew up on the beach; and they sat down, and gathered the good into vessels, but the bad they cast away.	коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49	49
So shall it be in the end of the world: the angels shall come forth, and sever the wicked from among the righteous,	Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
50	50
and shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.	і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51	51
Jesus saith unto them, Have ye understood all these things? They say unto him, Yea, Lord.	І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52	52
And he said unto them, Therefore every scribe who hath been made a disciple to the kingdom of heaven is like unto a man that is a householder, who bringeth forth out of his treasure things new and old.	Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
53	53
And it came to pass, when Jesus had finished these parables, he departed thence.	І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
54	54
And coming into his own country he taught them in their synagogue, insomuch that they were astonished, and said, Whence hath this man this wisdom, and these mighty works?	І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
55	55
Is not this the carpenter’s son? is not his mother called Mary? and his brethren, James, and Joses, and Simon, and Judas?	Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
56	56
And his sisters, are they not all with us? Whence then hath this man all these things?	І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
57	57
And they were offended in him. But Jesus said unto them, A prophet is not without honor, save in his own country, and in his own house.	І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
58	58
And he did not many mighty works there because of their unbelief.	І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
Chapter 14	Глава 14

1	1
At that season Herod the tetrarch heard the report concerning Jesus,	У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
2	2
and said unto his servants, This is John the Baptist; he is risen from the dead; and therefore do these powers work in him.	і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
3	3
For Herod had laid hold on John, and bound him, and put him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip’s wife.	Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4	4
For John said unto him, It is not lawful for thee to have her.	тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
5	5
And when he would have put him to death, he feared the multitude, because they counted him as a prophet.	І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6	6
But when Herod’s birthday was kept, the daughter of Herodias danced in the midst, and pleased Herod.	Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
7	7
Whereupon he promised with an oath to give her whatsoever she should ask.	тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
8	8
And she, being put forward by her mother, saith, Give me here on a platter the head of John the Baptist.	Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9	9
And the king was grieved; but for the sake of his oaths, and of them that sat at meat with him, he commanded it to be given;	І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10	10
and he sent and beheaded John in the prison.	І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
11	11
And his head was brought on a platter, and given to the damsel: and she brought it to her mother.	І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
12	12
And his disciples came, and took up the body, and buried it; and they went and told Jesus.	Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
13	13
And when Jesus heard it, he withdrew from thence in a boat, to a desert place apart: and when the multitudes heard thereof, they followed him on foot from the cities.	І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
14	14
And Jesus came forth, and saw a great multitude, and he had compassion on them, and healed their sick.	І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
15	15
And when even was come, his disciples came to him, saying, The place is desert, and the time is already past; send the multitudes away, that they may go into the villages, and buy themselves food.	Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
16	16
But Jesus said unto them, They have no need to go away; give ye them to eat.	Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
17	17
And they say unto him, We have here but five loaves, and two fish.	Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
18	18
And he said, Bring them hither to me.	Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19	19
And he commanded the multitudes to sit down on the grass; and he took the five loaves, and the two fish, and looking up to heaven, he blessed, and brake and gave the loaves to the disciples, and the disciples to the multitudes.	І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
20	20
And they all ate, and were filled: and they took up that which remained over of the broken pieces, twelve baskets full.	І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
21	21
And they that did eat were about five thousand men, besides women and children.	а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
22	22
And straightaway Jesus constrained the disciples to enter into the boat, and to go before him unto the other side, till he should send the multitudes away.	І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
23	23
And after he had sent the multitudes away, he went up into the mountain apart to pray: and when even was come, he was there alone.	І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
24	24
But the boat was now in the midst of the sea, distressed by the waves; for the wind was contrary.	А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
25	25
And in the fourth watch of the night Jesus went unto them, walking upon the sea.	У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
26	26
And when the disciples saw him walking on the sea, they were troubled, saying, It is a ghost; and they cried out for fear.	І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
27	27
But straightaway Jesus spake unto them, saying, Be of good cheer; it is I; be not afraid.	Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
28	28
And Peter answered him and said, Lord, if it be thou, bid me come unto thee upon the waters.	Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29	29
And he said, Come. And Peter went down from the boat, and walked upon the waters to go to Jesus.	Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
30	30
But when he saw the strong wind, he was afraid; and beginning to sink, he cried out, saying, Lord, save me.	Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31	31
And immediately Jesus stretched forth his hand, and took hold of him, and saith unto him, O thou of little faith, wherefore didst thou doubt?	Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
32	32
And when they had entered into the boat, the wind ceased.	І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33	33
And they that were in the boat came and worshiped him, saying, Of a truth thou art the Son of God.	Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
34	34
And when they had crossed over, they came to the land of Gennesaret.	Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
35	35
And when the men of that place knew him, they sent into all that region round about, and brought unto him all that were sick;	Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
36	36
and they besought him that they might only touch the border of his garment: and as many as touched were made whole.	і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
Chapter 15	Глава 15

1	1
Then there come to Jesus the scribes and Pharisees that were from Jerusalem, saying,	Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2	2
Why do thy disciples transgress the tradition of the elders? for they wash not their hands when they eat bread.	чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3	3
And he answered and said unto them, Why do ye also transgress the commandment of God because of your tradition?	Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
4	4
For God commanded, saying, Honor thy father and thy mother: and, He that speaketh evil of father or mother, let him die the death.	Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
5	5
But ye say, Whosoever shall say to his father or his mother, That wherewith thou mightest have been profited by me is given to God; and he shall not honor his father or his mother.	А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6	6
And ye have made void the commandment of God because of your tradition.	той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
7	7
Ye hypocrites, well did Isaiah prophesy of you, saying,	Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8	8
This people draweth nigh unto me with their mouth, And honoreth me with their lips; But their heart is far from me.	наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9	9
But in vain do they worship me, Teaching as their doctrines the precepts of men.	але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
10	10
And he called to him the multitude, and said unto them, Hear, and understand:	І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11	11
Not that which entereth into the mouth defileth the man; but that which proceedeth out of the mouth, this defileth the man.	Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
12	12
Then came his disciples, and said unto him, Knowest thou that the Pharisees were offended, when they heard this saying?	Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13	13
But he answered and said, Every plant which my heavenly Father planted not, shall be rooted up.	Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
14	14
Let them alone: they are blind guides of the blind. And if the blind guide the blind, both shall fall into a pit.	Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
15	15
And Peter answered and said unto him, Declare unto us this parable.	Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16	16
And Jesus said, Are ye also even yet without understanding?	Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17	17
Do ye not yet perceive, that whatsoever goeth into the mouth passeth into the belly, and is cast out into the draft?	Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18	18
But the things which proceed out of the mouth come forth out of the heart; and they defile the man.	А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
19	19
For out of the heart come forth evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witness, railings:	бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
20	20
these are the things which defile the man; but to eat with unwashed hands defileth not the man.	Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
21	21
And Jesus went out thence, and withdrew into the parts of Tyre and Sidon.	І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
22	22
And behold, a Canaanitish woman came out from those borders, and cried unto him, saying, Have mercy on me, O Lord, thou son of David; my daughter is grievously vexed with a demon.	І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23	23
But he answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying, Send her away; for she crieth after us.	Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
24	24
But he answered and said, I was not sent but unto the lost sheep of the house of Israel.	Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25	25
But she came and worshiped him, saying, Lord, help me.	А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
26	26
And he answered and said, It is not meet to take the children’s bread and cast it to the dogs.	Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27	27
But she said, Yea, Lord: for even the dogs eat of the crumbs which fall from their masters’ table.	Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28	28
Then Jesus answered and said unto her, O woman, great is thy faith: be it done unto thee even as thou wilt. And her daughter was healed from that hour.	Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
29	29
And Jesus departed thence, and came nigh unto the sea of Galilee; and he went up into the mountain, and sat there.	Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30	30
And there came unto him great multitudes, having with them the lame, blind, dumb, maimed, and many others, and they cast them down at Jesus’ feet; and he healed them:	І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
31	31
insomuch that the multitudes wondered, when they saw the dumb speaking, the maimed whole, the lame walking, and the blind seeing: and they glorified the God of Israel.	І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
32	32
And Jesus called unto him his disciples, and said, I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days and have nothing to eat: and I would not send them away fasting, lest haply they faint on the way.	Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33	33
And his disciples say unto him, Whence should we have so many loaves in a desert place as to fill so great a multitude?	Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34	34
And Jesus saith unto them, How many loaves have ye? And they said, Seven, and a few small fish.	Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
35	35
And he commanded the multitudes to sit down on the ground;	Тоді звелів народові возлягти на землю.
36	36
and having taken the seven loaves and the fish, he gave thanks and brake, and gave to his disciples, and the disciples to the multitude.	І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
37	37
And they all ate, and were filled: and they took up that which remained over of the broken pieces, seven baskets full.	І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
38	38
And they that did eat were four thousand men, besides women and children.	а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39	39
And he sent away the multitudes, and went up into the boat, and came into the borders of Magdala.	І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
Chapter 16	Глава 16

1	1
And the Pharisees and Sadducees came, and trying him asked him to show them a sign from heaven.	І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2	2
But he answered and said unto them, When it is evening, ye say, It will be fair weather: for the heaven is red.	Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3	3
And in the morning, It will be foul weather today: for the heaven is red and lowering. Ye hypocrites, ye know how to discern the face of the heaven; but ye cannot discern the signs of the times.	А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
4	4
An evil and adulterous generation seeketh after a sign; and there shall no sign be given unto it, but the sign of Jonah the prophet. And he left them, and departed.	Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5	5
And his disciples came to the other side and forgot to take bread.	Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
6	6
And Jesus said unto them, Take heed and beware of the leaven of the Pharisees and Sadducees.	Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7	7
And they reasoned among themselves, saying, We took no bread.	Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
8	8
And Jesus perceiving it said unto them, O ye of little faith, why reason ye among yourselves, because ye have brought no bread?	Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
9	9
Do ye not yet perceive, neither remember the five loaves of the five thousand, and how many baskets ye took up?	Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
10	10
Neither the seven loaves of the four thousand, and how many baskets ye took up?	Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
11	11
How is it that ye do not perceive that I spake it not to you concerning bread, that ye should beware of the leaven of the Pharisees and Sadducees.	Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12	12
Then understood they that he bade them not beware of the leaven of bread, but of the teaching of the Pharisees and Sadducees.	Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13	13
Now when Jesus came into the parts of Caesarea Philippi, he asked his disciples, saying, Who do men say that I the Son of man am?	Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14	14
And they said, Some say John the Baptist; some, Elijah; and others, Jeremiah, or one of the prophets.	Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
15	15
He saith unto them, But who say ye that I am?	Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16	16
And Simon Peter answered and said, Thou art the Christ, the Son of the living God.	Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
17	17
And Jesus answered and said unto him, Blessed art thou, Simon Bar-Jonah: for flesh and blood hath not revealed it unto thee, but my Father who is in heaven.	Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров^* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
18	18
And I also say unto thee, that thou art Peter, and upon this rock I will build my church; and the gates of Hades shall not prevail against it.	і Я кажу тобі: ти Петро^, тобто «камінь»*, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
19	19
And I will give unto thee the keys of the kingdom of heaven: and whatsoever thou shalt bind on earth shall be bound in heaven; and whatsoever thou shalt loose on earth shall be loosed in heaven.	І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
20	20
Then charged he his disciples that they should tell no man that he was Jesus the Christ.	Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
21	21
From that time began Jesus to show unto his disciples, that he must go unto Jerusalem, and suffer many things of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and the third day be raised up.	З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22	22
And Peter took him, and began to rebuke him, saying, Be it far from thee, Lord: this shall never be unto thee.	І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
23	23
But he turned, and said unto Peter, Get thee behind me, Satan: thou art a stumbling block unto me: for thou mindest not the things of God, but the things of men.	Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24	24
Then said Jesus unto his disciples, If any man would come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.	Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
25	25
For whosoever would save his life shall lose it: and whosoever shall lose his life for my sake shall find it.	Бо хто хоче душу^* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
26	26
For what is a man profited, if he shall gain the whole world, and forfeit his life? or what shall a man give in exchange for his life?	Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
27	27
For the Son of man shall come in the glory of his Father with his angels; and then shall he render unto every man according to his deeds.	Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
28	28
Verily I say unto you, There are some standing here, who shall in no wise taste of death, till they see the Son of man coming in his kingdom.	Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
Chapter 17	Глава 17

1	1
And after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John his brother, and bringeth them up into a high mountain apart:	Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
2	2
and he was transfigured before them; and his face did shine as the sun, and his garments became white as the light.	і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
3	3
And behold, there appeared unto them Moses and Elijah talking with him.	І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
4	4
And Peter answered, and said unto Jesus, Lord, it is good for us to be here: if thou wilt, let us make here three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah.	При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
5	5
While he was yet speaking, behold, a bright cloud overshadowed them: and behold, a voice out of the cloud, saying, This is my beloved Son, in whom I am well pleased; hear ye him.	Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
6	6
And when the disciples heard it, they fell on their face, and were sore afraid.	І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.
7	7
And Jesus came and touched them and said, Arise, and be not afraid.	Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
8	8
And lifting up their eyes, they saw no one, save Jesus only.	Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.
9	9
And as they were coming down from the mountain, Jesus commanded them, saying, Tell the vision to no man, until the Son of man be risen from the dead.	І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10	10
And his disciples asked him, saying, Why then say the scribes that Elijah must first come?	І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?
11	11
And Jesus answered and said unto them, Elijah indeed cometh first, and shall restore all things:	Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
12	12
but I say unto you, that Elijah is come already, and they knew him not, but did unto him whatsoever they would. Even so shall the Son of man also suffer of them.	але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
13	13
Then understood the disciples that he spake unto them of John the Baptist.	Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.
14	14
And when they were come to the multitude, there came to him a man, kneeling to him,	Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
15	15
and saying, Lord, have mercy on my son: for he is epileptic, and suffereth grievously; for ofttimes he falleth into the fire, and ofttimes into the water.	сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
16	16
And I brought him to thy disciples, and they could not cure him.	Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
17	17
And Jesus answered and said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you? how long shall I bear with you? bring him hither to me.	Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
18	18
And Jesus rebuked him; and the demon went out of him: and the boy was cured from that hour.	І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
19	19
Then came the disciples to Jesus apart, and said, Why could not we cast it out?	Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
20	20
And Jesus said unto them, Because of your unbelief: for verily I say unto you, If ye have faith as a grain of mustard seed, ye shall say unto this mountain, Remove hence to yonder place; and it shall remove; and nothing shall be impossible unto you.	Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
21	21
But this kind goeth not out save by prayer and fasting.	Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22	22
And while they abode in Galilee, Jesus said unto them, The Son of man shall be delivered up into the hands of men;	Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
23	23
and they shall kill him, and the third day he shall be raised up. And they were exceeding sorry.	і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
24	24
And when they were come to Capernaum, they that received the half-shekel came to Peter, and said, Doth not your teacher pay the half-shekel?	Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм^* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
25	25
He saith, Yea. And when he came into the house, Jesus spake first to him, saying, What thinkest thou, Simon? the kings of the earth, from whom do they receive toll or tribute? from their sons, or from strangers?	Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
26	26
Peter saith unto him, From strangers. Jesus said unto him, Therefore the sons are free.	Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
27	27
But, lest we cause them to stumble, go thou to the sea, and cast a hook, and take up the fish that first cometh up; and when thou hast opened his mouth, thou shalt find a shekel: that take, and give unto them for me and thee.	але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир^*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
Chapter 18	Глава 18

1	1
In that hour came the disciples unto Jesus, saying, Who then is greatest in the kingdom of heaven?	У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2	2
And Jesus called to him a little child, and set him in the midst of them,	Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3	3
and said, Verily I say unto you, Except ye turn, and become as little children, ye shall in no wise enter into the kingdom of heaven.	і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
4	4
Whosoever therefore shall humble himself as this little child, the same is the greatest in the kingdom of heaven.	Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
5	5
And whoso shall receive one such little child in my name receiveth me:	І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
6	6
but whoso shall cause one of these little ones that believe on me to stumble, it is profitable for him that a great millstone should be hung upon his neck, and that he should be sunk in the depth of the sea.	а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
7	7
Woe unto the world because of occasions of stumbling! for it must needs be that the occasions come; but woe to that man through whom the occasion cometh!	Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
8	8
And if thy hand or thy foot causeth thee to stumble, cut them off, and cast them from thee: it is good for thee to enter into life halt or maimed, rather than having two hands or two feet to be cast into the eternal fire.	Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
9	9
And if thine eye causeth thee to stumble, pluck it out, and cast it from thee: it is good for thee to enter into life with one eye, rather than having two eyes to be cast into the hell of fire.	Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
10	10
See that ye despise not one of these little ones: for I say unto you, that in heaven their angels do always behold the face of my Father who is in heaven.	Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
11	11
For the Son of man came to save that which was lost.	Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12	12
How think ye? if any man have a hundred sheep, and one of them be gone astray, doth he not leave the ninety and nine, and go seek on the mountains that which goeth astray?	Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
13	13
And if so be that he find it, verily I say unto you, he rejoiceth over it more than over the ninety and nine which have not gone astray.	І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
14	14
Even so it is not the will of your Father who is in heaven, that one of these little ones should perish.	Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15	15
And if thy brother sin against thee, go and show him his fault between thee and him alone: if he hear thee, thou hast gained thy brother.	Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16	16
But if he hear thee not, take with thee one or two more, that at the mouth of two witnesses or three every word may be established.	Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
17	17
And if he refuse to hear them, tell it unto the church: and if he refuse to hear the church also, let him be unto thee as the Gentile and the publican.	Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
18	18
Verily I say unto you, What things soever ye shall bind on earth shall be bound in heaven; and what things soever ye shall loose on earth shall be loosed in heaven.	Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
19	19
Again, verily I say unto you, that if two of you shall agree on earth as touching anything that they shall ask, it shall be done for them of my Father who is in heaven.	Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20	20
For where two or three are gathered together in my name, there am I in the midst of them.	бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
21	21
Then came Peter to him and said, Lord, how oft shall my brother sin against me, and I forgive him? until seven times?	Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
22	22
Jesus saith unto him, I say not unto thee, Until seven times; but, Until seventy times seven.	Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23	23
Therefore is the kingdom of heaven likened unto a certain king, who would make a reckoning with his servants.	Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24	24
And when he had begun to reckon, one was brought unto him, that owed him ten thousand talents.	коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів^*;
25	25
But forasmuch as he had not wherewith to pay, his lord commanded him to be sold, and his wife, and children, and all that he had, and payment to be made.	а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
26	26
The servant therefore fell down and worshiped him, saying, Lord, have patience with me, and I will pay thee all.	Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
27	27
And the lord of that servant, being moved with compassion, released him, and forgave him the debt.	Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
28	28
But that servant went out, and found one of his fellow servants, who owed him a hundred denarii: and he laid hold on him, and took him by the throat, saying, Pay me what thou owest.	Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв^*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29	29
So his fellow servant fell down at his feet, and besought him, saying, Have patience with me, and I will pay thee.	Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
30	30
And he would not: but went and cast him into prison, till he should pay that which was due.	Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
31	31
But when his fellow servants saw what was done, they were exceeding sorry, and came and told unto their lord all that was done.	Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32	32
Then his lord called him unto him, and saith to him, Thou wicked servant, I forgave thee all that debt, because thou besoughtest me:	Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33	33
shouldest not thou also have had mercy on thy fellow servant, even as I had mercy on thee?	Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34	34
And his lord was wroth, and delivered him to the tormentors, till he should pay all that was due unto him.	І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35	35
So shall also my heavenly Father do unto you, if ye from your hearts forgive not every one his brother their trespasses.	Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.
Chapter 19	Глава 19

1	1
And it came to pass when Jesus had finished these words, he departed from Galilee, and came into the borders of Judea beyond the Jordan;	Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом.
2	2
and great multitudes followed him; and he healed them there.	За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
3	3
And the Pharisees came unto him, trying him, and saying unto him, Is it lawful for a man to put away his wife for every cause?	І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
4	4
And he answered and said unto them, Have ye not read, that he who made them from the beginning made them male and female,	Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх?
5	5
and said, For this cause shall a man leave his father and mother, and shall cleave to his wife; and the two shall become one flesh?	І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю.
6	6
So that they are no more two, but one flesh. What therefore God hath joined together, let not man put asunder.	Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
7	7
They say unto him, Why then did Moses command to give a bill of divorcement, and to put her away?	Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її?
8	8
He saith unto them, Moses for your hardness of heart suffered you to put away your wives: but from the beginning it hath not been so.	Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
9	9
And I say unto you, Whosoever shall put away his wife, except for fornication, and shall marry another, committeth adultery: and he that marrieth her when she is put away committeth adultery.	Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
10	10
His disciples say unto him, If the case of the man is so with his wife, it is not expedient to marry.	Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
11	11
But he said unto them, Not all men can receive this saying, but they to whom it is given.	Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
12	12
For there are eunuchs, that were so born from their mother’s womb: and there are eunuchs, that were made eunuchs by men: and there are eunuchs, that made themselves eunuchs for the kingdom of heaven’s sake. He that is able to receive it, let him receive it.	Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
13	13
Then were there brought unto him little children, that he should lay his hands on them, and pray: and the disciples rebuked them.	Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
14	14
But Jesus said, Suffer the little children, and forbid them not, to come unto me: for to such belongeth the kingdom of heaven.	Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15	15
And he laid his hands on them, and departed thence.	І, поклавши на них руки, пішов звідти.
16	16
And behold, one came and said unto him, Good Teacher, what good thing shall I do, that I may have eternal life?	І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
17	17
And he said unto him, Why callest thou me good? None is good save one, even God: but if thou wouldest enter into life, keep the commandments.	Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
18	18
He saith unto him, Which? And Jesus said, Thou shalt not kill, Thou shalt not commit adultery, Thou shalt not steal, Thou shalt not bear false witness,	Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
19	19
Honor thy father and thy mother; and, Thou shalt love thy neighbor as thyself.	шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20	20
The young man saith unto him, All these things have I observed from my youth: what lack I yet?	Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені?
21	21
Jesus said unto him, If thou wouldest be perfect, go, sell that which thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.	Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
22	22
But when the young man heard the saying, he went away sorrowful; for he was one that had great possessions.	Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.
23	23
And Jesus said unto his disciples, Verily I say unto you, It is hard for a rich man to enter into the kingdom of heaven.	Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.
24	24
And again I say unto you, It is easier for a camel to go through a needle’s eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.	І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти.
25	25
And when his disciples heard it, they were astonished exceedingly, saying, Who then can be saved?	Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися?
26	26
And Jesus looking upon them said to them, With men this is impossible; but with God all things are possible.	Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
27	27
Then answered Peter and said unto him, Lo, we have left all, and followed thee; what then shall we have?	Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?
28	28
And Jesus said unto them, Verily I say unto you, that ye who have followed me, in the regeneration when the Son of man shall sit on the throne of his glory, ye also shall sit upon twelve thrones, judging the twelve tribes of Israel.	Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29	29
And everyone that hath left houses, or brethren, or sisters, or father, or mother, or wife, or children, or lands, for my name’s sake, shall receive a hundredfold, and shall inherit eternal life.	І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
30	30
But many shall be last that are first; and first that are last.	І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
Chapter 20	Глава 20

1	1
For the kingdom of heaven is like unto a man that was a householder, who went out early in the morning to hire laborers into his vineyard.	Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
2	2
And when he had agreed with the laborers for a denarius a day, he sent them into his vineyard.	І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
3	3
And he went out about the third hour, and saw others standing in the marketplace idle;	А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
4	4
and to them he said, Go ye also into the vineyard, and whatsoever is right I will give you.	І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5	5
And they went their way. Again he went out about the sixth and the ninth hour, and did likewise.	А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
6	6
And about the eleventh hour he went out, and found others standing idle; and he saith unto them, Why stand ye here all the day idle?	Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7	7
They say unto him, Because no man hath hired us. He saith unto them, Go ye also into the vineyard; and whatsoever is right ye shall receive.	Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
8	8
And when even was come, the lord of the vineyard saith unto his steward, Call the laborers, and pay them their hire, beginning from the last unto the first.	Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
9	9
And when they came that were hired about the eleventh hour, they received every man a denarius.	І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10	10
Now when the first came, they supposed that they would receive more; and they likewise received every man a denarius.	Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
11	11
And when they received it, they murmured against the householder,	І, одержавши, стали дорікати господареві
12	12
saying, These last have spent but one hour, and thou hast made them equal unto us, who have borne the burden of the day and the scorching heat.	і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13	13
But he answered and said to one of them, Friend, I do thee no wrong: didst not thou agree with me for a denarius?	Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14	14
Take up that which is thine, and go thy way; it is my will to give unto this last, even as unto thee.	Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
15	15
Or is it not lawful for me to do what I will with mine own? Is thine eye evil, because I am good?	Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
16	16
So the last shall be first, and the first last. For many are called, but few chosen.	Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
17	17
And as Jesus was going up to Jerusalem, he took the twelve disciples apart in the way, and he said unto them,	Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
18	18
Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be delivered unto the chief priests and scribes; and they shall condemn him to death,	ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19	19
and shall deliver him unto the Gentiles to mock, and to scourge, and to crucify: and the third day he shall rise again.	і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
20	20
Then came to him the mother of the sons of Zebedee with her sons, worshiping him, and asking a certain thing of him.	Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21	21
And he said unto her, What wouldest thou? She saith unto him, Command that these my two sons may sit, one on thy right hand, and one on thy left hand, in thy kingdom.	Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
22	22
But Jesus answered and said, Ye know not what ye ask. Are ye able to drink the cup that I am about to drink? or to be baptized with the baptism that I am baptized with? They say unto him, We are able.	Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23	23
And he saith unto them, My cup indeed ye shall drink; and with the baptism that I am baptized withal shall ye be baptized: but to sit on my right hand, and on my left hand, is not mine to give; but it is for them for whom it hath been prepared of my Father.	І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
24	24
And when the ten heard it, they were moved with indignation concerning the two brethren.	Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
25	25
But Jesus called them unto him, and said, Ye know that the rulers of the Gentiles lord it over them, and their great ones exercise authority over them.	Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
26	26
But it shall not be so be among you: but whosoever would become great among you shall be your minister;	Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
27	27
and whosoever would be first among you shall be your servant:	І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
28	28
even as the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.	Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
29	29
And as they went out from Jericho, a great multitude followed him.	І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
30	30
And behold, two blind men sitting by the wayside, when they heard that Jesus was passing by, cried out, saying, Have mercy on us, Lord, thou son of David.	І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31	31
And the multitude rebuked them, that they should hold their peace: but they cried out the more, saying, Have mercy on us, Lord, thou son of David.	Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32	32
And Jesus stood still, and called them, and said, What will ye that I should do unto you?	Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
33	33
They say unto him, Lord, that our eyes may be opened.	Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
34	34
And Jesus, being moved with compassion, touched their eyes; and straightaway their eyes received sight, and they followed him.	Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
Chapter 21	Глава 21

1	1
And when they drew nigh unto Jerusalem, and came unto Bethsphage, at the mount of Olives, then Jesus sent two disciples,	І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
2	2
saying unto them, Go into the village that is over against you, and straightaway ye shall find an ass tied, and a colt with her: loose them, and bring them unto me.	і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
3	3
And if anyone say aught unto you, ye shall say, The Lord hath need of them; and straightaway he sendeth them.	І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
4	4
Now all this is come to pass, that it might be fulfilled which was spoken through the prophet, saying,	Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
5	5
Tell ye the daughter of Zion, Behold, thy King cometh unto thee, Meek, and riding upon an ass, And a colt the foal of an ass.	скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
6	6
And the disciples went, and did even as Jesus commanded them,	Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
7	7
and brought the ass, and the colt, and put on them their garments; and he sat thereon.	привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8	8
And the most part of the multitude spread their own garments in the way; and others cut branches from the trees, and spread them in the way.	Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
9	9
And the multitudes that went before, and that followed, cried, saying, Hosanna to the son of David: Blessed is he that cometh in the name of the Lord; Hosanna in the highest.	Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна^* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
10	10
And when he was come into Jerusalem, all the city was stirred, saying, Who is this?	І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
11	11
And the multitudes said, This is Jesus the prophet, who is from Nazareth of Galilee.	Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
12	12
And Jesus entered into the temple of God, and cast out all them that sold and bought in the temple, and overthrew the tables of the money-changers, and the seats of them that sold the doves;	І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
13	13
and he saith unto them, It is written, My house shall be called a house of prayer: but ye have made it a den of robbers.	І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
14	14
And the lame and the blind came to him in the temple; and he healed them.	І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15	15
But when the chief priests and the scribes saw the wonderful things that he did, and the children crying in the temple and saying, Hosanna to the son of David; they were moved with indignation,	А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
16	16
and said unto him, Hearest thou what these are saying? And Jesus saith unto them, Yea: did ye never read, Out of the mouth of babes and sucklings thou hast perfected praise?	і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
17	17
And he left them, and went forth out of the city to Bethany, and lodged there.	І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
18	18
Now in the morning as he returned to the city, he hungered.	Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
19	19
And seeing a fig tree by the wayside, he came to it, and found nothing thereon, but leaves only; and he saith unto it, Let there be no fruit from thee henceforward forever. And immediately the fig tree withered away.	Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20	20
And when the disciples saw it, they marveled, saying, How did the fig tree immediately wither away?	Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
21	21
And Jesus answered and said unto them, Verily I say unto you, If ye have faith, and doubt not, ye shall not only do what is done to the fig tree, but even if ye shall say unto this mountain, Be thou taken up and cast into the sea, it shall be done.	Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
22	22
And all things, whatsoever ye shall ask in prayer, believing, ye shall receive.	і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
23	23
And when he was come into the temple, the chief priests and the elders of the people came unto him as he was teaching, and said, By what authority doest thou these things? and who gave thee this authority?	І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
24	24
And Jesus answered and said unto them, I also will ask you one question, which if ye tell me, I likewise will tell you by what authority I do these things.	Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
25	25
The baptism of John, whence was it? from heaven or from men? And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say unto us, Why then did ye not believe him?	Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26	26
But if we shall say, From men; we fear the multitude; for all hold John as a prophet.	А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
27	27
And they answered Jesus, and said, We know not. He also said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.	І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28	28
But what think ye? A man had two sons; and he came to the first, and said, Son, go work today in my vineyard.	А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
29	29
And he answered and said, I will not: but afterward he repented himself, and went.	Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
30	30
And he came to the other, and said likewise. And he answered and said, I go, sir: and went not.	І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
31	31
Which of the two did the will of his father? They say unto him, The first. Jesus saith unto them, Verily I say unto you, that the publicans and the harlots go into the kingdom of God before you.	Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
32	32
For John came unto you in the way of righteousness, and ye believed him not; but the publicans and the harlots believed him: and ye, when ye saw it, repented not yourselves afterward, that ye might believe him.	Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
33	33
Hear another parable: There was a certain man that was a householder, who planted a vineyard, and set a hedge about it, and dug a winepress in it, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into another country.	Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
34	34
And when the season of the fruits drew near, he sent his servants to the husbandmen, to receive his fruits.	Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
35	35
And the husbandmen took his servants, and beat one, and killed another, and stoned another.	Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
36	36
Again, he sent other servants more than the first: and they did unto them in like manner.	Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
37	37
But afterward he sent unto them his son, saying, They will reverence my son.	Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38	38
But the husbandmen, when they saw the son, said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and take his inheritance.	Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39	39
And they took him, and cast him forth out of the vineyard, and killed him.	І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40	40
When therefore the lord of the vineyard shall come, what will he do unto those husbandmen?	Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41	41
They say unto him, He will miserably destroy those miserable men, and will let out the vineyard unto other husbandmen, who shall render him the fruits in their seasons.	Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
42	42
Jesus saith unto them, Did ye never read in the scriptures, The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner; This was from the Lord, And it is marvelous in our eyes?	Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
43	43
Therefore say I unto you, The kingdom of God shall be taken away from you, and shall be given to a nation bringing forth the fruits thereof.	Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
44	44
And he that falleth on this stone shall be broken to pieces: but on whomsoever it shall fall, it will scatter him as dust.	І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45	45
And when the chief priests and the Pharisees heard his parables, they perceived that he spake of them.	І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
46	46
And when they sought to lay hold on him, they feared the multitudes, because they took him for a prophet.	І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
Chapter 22	Глава 22

1	1
And Jesus answered and spake unto them again in parables, saying,	Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2	2
The kingdom of heaven is likened unto a certain king, who made a marriage feast for his son,	Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
3	3
and sent forth his servants to call them that were bidden to the marriage feast: and they would not come.	І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4	4
Again he sent forth other servants, saying, Tell them that are bidden, Behold, I have made ready my dinner; my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready: come to the marriage feast.	Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
5	5
But they made light of it, and went their ways, one to his own farm, another to his merchandise;	Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6	6
and the rest laid hold on his servants, and treated them shamefully, and killed them.	Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7	7
And when that king heard thereof, he was wroth; and he sent his armies, and destroyed those murderers, and burned their city.	Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
8	8
Then saith he to his servants, The wedding is ready, but they that were bidden were not worthy.	Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
9	9
Go ye therefore unto the partings of the highways, and as many as ye shall find, bid to the marriage feast.	Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10	10
And those servants went out into the highways, and gathered together all as many as they found, both bad and good: and the wedding was filled with guests.	І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11	11
But when the king came in to behold the guests, he saw there a man who had not on a wedding garment:	Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
12	12
and he saith unto him, Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? And he was speechless.	І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13	13
Then said the king to the servants, Bind his feet and hands, take him away, and cast him out into the outer darkness; there shall be weeping and gnashing of teeth.	Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
14	14
For many are called, but few chosen.	Бо багато покликаних, та мало обраних.
15	15
Then went the Pharisees, and took counsel how they might ensnare him in his talk.	Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
16	16
And they send to him their disciples, with the Herodians, saying, Teacher, we know that thou art true, and teachest the way of God in truth, and carest not for anyone: for thou regardest not the person of men.	І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17	17
Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?	Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
18	18
But Jesus perceived their wickedness, and said, Why make ye trial of me, ye hypocrites?	Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19	19
Show me the tribute money. And they brought unto him a denarius.	Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20	20
And he saith unto them, Whose is this image and superscription?	І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21	21
They say unto him, Caesar’s. Then saith he unto them, Render therefore unto Caesar the things that are Caesar’s; and unto God the things that are God’s.	Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
22	22
And when they heard it, they marveled, and left him, and went away.	Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23	23
On that day there came to him the Sadducees, they that say that there is no resurrection: and they asked him,	В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
24	24
saying, Teacher, Moses said, If a man die, having no children, his brother shall marry his wife, and raise up seed unto his brother.	Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
25	25
Now there were with us seven brethren: and the first married and deceased, and having no seed left his wife unto his brother;	Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
26	26
in like manner the second also, and the third, unto the seventh.	Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
27	27
And after them all, the woman also died.	А після всіх померла і жінка.
28	28
Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.	Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
29	29
But Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures, nor the power of God.	Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
30	30
For in the resurrection they neither marry, nor are given in marriage, but are as angels of God in heaven.	Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
31	31
But as touching the resurrection of the dead, have ye not read that which was spoken unto you by God, saying,	А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32	32
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not God of the dead, but of the living.	Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
33	33
And when the multitudes heard it, they were astonished at his teaching.	І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34	34
But the Pharisees, when they heard that he had put the Sadducees to silence, gathered themselves together.	А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35	35
And one of them, a lawyer, asked him a question, trying him, and saying,	І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36	36
Teacher, which is the great commandment in the law?	Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37	37
And Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.	Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38	38
This is the first and great commandment.	Це є перша і найбільша заповідь.
39	39
And a second like it is this, Thou shalt love thy neighbor as thyself.	Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
40	40
On these two commandments hang the whole law and the prophets.	На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41	41
Now while the Pharisees were gathered together, Jesus asked them a question,	Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
42	42
saying, What think ye of the Christ? whose son is he? They say unto him, The son of David.	що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43	43
He saith unto them, How then doth David in the Spirit call him Lord, saying,	Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
44	44
The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand, Till I make thine enemies the footstool of thy feet?	сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
45	45
If David then calleth him Lord, how is he his son?	Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46	46
And no one was able to answer him a word, neither durst any man from that day forth ask him any more questions.	І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
Chapter 23	Глава 23

1	1
Then spake Jesus to the multitudes and to his disciples,	Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
2	2
saying, The scribes and the Pharisees sit on Moses’ seat:	кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
3	3
all things therefore whatsoever they bid you observe, these observe and do: but do not ye after their works; for they say, and do not.	Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
4	4
For they bind heavy burdens and grievous to be borne, and lay them on men’s shoulders; but they will not move them with their finger.	Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
5	5
But all their works they do to be seen of men: and they make broad their phylacteries, and enlarge the borders of their garments,	Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки^* свої і подовжують край одежі своєї.
6	6
and love the chief place at feasts, and the chief seats in the synagogues,	Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
7	7
and the salutations in the marketplaces, and to be called of men, Rabbi, Rabbi.	і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
8	8
But be not ye called Rabbi: for one is your master, even Christ, and all ye are brethren.	Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
9	9
And call no man your father on the earth: for one is your Father, even he who is in heaven.	І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
10	10
Neither be ye called masters: for one is your master, even the Christ.	І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
11	11
But he that is greatest among you shall be your servant.	Більший же з вас нехай буде вам слугою.
12	12
And whosoever shall exalt himself shall be humbled; and whosoever shall humble himself shall be exalted.	Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
13	13
But woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye devour widows’ houses, even while for a pretense ye make long prayers: therefore ye shall receive greater condemnation.	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
14	14
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye shut the kingdom of heaven against men: for ye enter not in yourselves, neither suffer ye them that are entering in to enter.	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
15	15
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye compass sea and land to make one proselyte; and when he is become so, ye make him twofold more a son of hell than yourselves.	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
16	16
Woe unto you, ye blind guides, that say, Whosoever shall swear by the temple, it is nothing; but whosoever shall swear by the gold of the temple, he is a debtor.	Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
17	17
Ye fools and blind: for which is greater, the gold, or the temple that sanctifieth the gold?	Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
18	18
And, Whosoever shall swear by the altar, it is nothing; but whosoever shall swear by the gift that is upon it, he is a debtor.	І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний.
19	19
Ye fools and blind: for which is greater, the gift, or the altar that sanctifieth the gift?	Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
20	20
He therefore that sweareth by the altar, sweareth by it, and by all things thereon.	Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
21	21
And he that sweareth by the temple, sweareth by it, and by him that hath dwelt therein.	І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
22	22
And he that sweareth by the heaven, sweareth by the throne of God, and by him that sitteth thereon.	І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23	23
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye tithe mint and anise and cumin, and have left undone the weightier matters of the law, justice, and mercy, and faith: these ye ought to have done, and not to leave the other undone.	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину^* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
24	24
Ye blind guides, that strain out the gnat, and swallow the camel!	Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
25	25
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye cleanse the outside of the cup and of the platter, but within they are full from extortion and unrighteousness.	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
26	26
Thou blind Pharisee, cleanse first the inside of the cup and of the platter, that the outside of them may become clean also.	Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
27	27
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye are like unto whited sepulchers, which outwardly appear beautiful, but inwardly are full of dead men’s bones, and of all uncleanness.	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
28	28
Even so ye also outwardly appear righteous unto men, but inwardly ye are full of hypocrisy and iniquity.	Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
29	29
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye build the sepulchers of the prophets, and garnish the tombs of the righteous,	Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
30	30
and say, If we had been in the days of our fathers, we should not have been partakers with them in the blood of the prophets.	і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
31	31
Wherefore ye witness to yourselves, that ye are sons of them that slew the prophets.	Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
32	32
Fill ye up then the measure of your fathers.	І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
33	33
Ye serpents, ye offspring of vipers, how shall ye escape the judgment of hell?	Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
34	34
Therefore, behold, I send unto you prophets, and wise men, and scribes: and some of them shall ye kill and crucify; and some of them shall ye scourge in your synagogues, and persecute from city to city:	Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
35	35
that upon you may come all the righteous blood shed on the earth, from the blood of Abel the righteous unto the blood of Zechariah son of Barachiah, whom ye slew between the sanctuary and the altar.	Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
36	36
Verily I say unto you, All these things shall come upon this generation.	Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
37	37
O Jerusalem, Jerusalem, that killeth the prophets, and stoneth them that are sent unto her! how often would I have gathered thy children together, even as a hen gathereth her chicks under her wings, and ye would not!	Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
38	38
Behold, your house is left unto you desolate.	Ось лишається вам дім ваш пустий.
39	39
For I say unto you, Ye shall not see me henceforth, till ye shall say, Blessed is he that cometh in the name of the Lord.	Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
Chapter 24	Глава 24

1	1
And Jesus went out, and departed from the temple; and his disciples came to him to show him the buildings of the temple.	І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
2	2
But Jesus said unto them, See ye not all these things? verily I say unto you, There shall not be left here one stone upon another, that shall not be thrown down.	Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
3	3
And as he sat on the mount of Olives, the disciples came unto him privately, saying, Tell us, when shall these things be? and what shall be the sign of thy coming, and of the end of the world?	Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
4	4
And Jesus answered and said unto them, Take heed that no man lead you astray.	Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
5	5
For many shall come in my name, saying, I am the Christ; and shall lead many astray.	бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
6	6
And ye shall hear of wars and rumors of wars; see that ye be not troubled: for all these things must needs come to pass; but the end is not yet.	Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
7	7
For nation shall rise against nation, and kingdom against kingdom; and there shall be famines, and pestilences, and earthquakes in diverse places.	Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
8	8
But all these things are the beginning of travail.	усе ж це — лиш початок хвороб.
9	9
Then shall they deliver you up unto tribulation, and shall kill you: and ye shall be hated of all the nations for my name’s sake.	Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
10	10
And then shall many stumble, and shall deliver up one another, and shall hate one another.	І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
11	11
And many false prophets shall arise, and shall lead many astray.	і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
12	12
And because iniquity shall be multiplied, the love of the many shall wax cold.	і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
13	13
But he that endureth to the end, the same shall be saved.	Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
14	14
And this gospel of the kingdom shall be preached in the whole world for a testimony unto all the nations; and then shall the end come.	І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
15	15
When therefore ye see the abomination of desolation, which was spoken of through Daniel the prophet, standing in the holy place (let him that readeth understand),	Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
16	16
then let them that are in Judea flee unto the mountains:	тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
17	17
let him that is on the housetop not go down to take out the things that are in his house:	І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
18	18
and let him that is in the field not return back to take his garments.	і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
19	19
But woe unto them that are with child and to them that give suck in those days!	Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
20	20
And pray ye that your flight be not in the winter, neither on a sabbath:	Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
21	21
for then shall be great tribulation, such as hath not been from the beginning of the world until now, no, nor ever shall be.	бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
22	22
And except those days had been shortened, no flesh would have been saved: but for the elect’s sake those days shall be shortened.	І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
23	23
Then if any man shall say unto you, Lo, here is the Christ, or, Here; believe it not.	Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
24	24
For there shall arise false Christs, and false prophets, and shall show great signs and wonders; so as to lead astray, if possible, even the elect.	Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
25	25
Behold, I have told you beforehand.	Ось Я наперед сказав вам.
26	26
If therefore they shall say unto you, Behold, he is in the wilderness; go not forth: Behold, he is in the inner chambers; believe it not.	Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
27	27
For as the lightning cometh forth from the east, and is seen even unto the west; so shall be the coming of the Son of man.	Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
28	28
For wheresoever the carcass is, there will the eagles be gathered together.	Бо де буде труп, там зберуться орли.
29	29
But immediately after the tribulation of those days the sun shall be darkened, and the moon shall not give her light, and the stars shall fall from heaven, and the powers of the heavens shall be shaken:	І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
30	30
and then shall appear the sign of the Son of man in heaven: and then shall all the tribes of the earth mourn, and they shall see the Son of man coming on the clouds of heaven with power and great glory.	І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
31	31
And he shall send forth his angels with a great sound of a trumpet, and they shall gather together his elect from the four winds, from one end of heaven to the other.	І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
32	32
Now from the fig tree learn her parable: when her branch is now become tender, and putteth forth its leaves, ye know that the summer is nigh;	Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
33	33
even so ye also, when ye see all these things, know ye that he is nigh, even at the doors.	Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
34	34
Verily I say unto you, This generation shall not pass away, till all these things be accomplished.	Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
35	35
Heaven and earth shall pass away, but my words shall not pass away.	Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
36	36
But of that day and hour knoweth no one, not even the angels of heaven, but my Father only.	Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
37	37
And as were the days of Noah, so also shall be the coming of the Son of man.	Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
38	38
For as in the days which were before the flood they were eating and drinking, marrying and giving in marriage, until the day that Noah entered into the ark,	бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
39	39
and they knew not until the flood came, and took them all away; so also shall be the coming of the Son of man.	і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського.
40	40
Then shall two men be in the field; the one is taken, and the one is left:	Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;
41	41
two women shall be grinding at the mill; one is taken, and one is left.	дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.
42	42
Watch therefore: for ye know not in what hour your Lord cometh.	Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
43	43
But know this, that if the master of the house had known in what watch the thief was coming, he would have watched, and would not have suffered his house to be broken through.	Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
44	44
Therefore be ye also ready; for in an hour that ye think not the Son of man cometh.	Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
45	45
Who then is the faithful and wise servant, whom his lord hath set over his household, to give them their food in due season?	Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
46	46
Blessed is that servant, whom his lord when he cometh shall find so doing.	Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
47	47
Verily I say unto you, that he will set him over all that he hath.	Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
48	48
But if that evil servant shall say in his heart, My lord tarrieth to come;	Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
49	49
and shall begin to beat his fellow servants, and to eat and to drink with the drunken;	і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, —
50	50
the lord of that servant shall come in a day when he expecteth not, and in an hour when he knoweth not,	то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
51	51
and shall cut him asunder, and appoint his portion with the hypocrites: there shall be weeping and gnashing of teeth.	І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
Chapter 25	Глава 25

1	1
Then shall the kingdom of heaven be likened unto ten virgins, who took their lamps, and went forth to meet the bridegroom.	Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
2	2
And five of them were wise, and five were foolish.	П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
3	3
They that were foolish, when they took their lamps, took no oil with them:	Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4	4
but the wise took oil in their vessels with their lamps.	Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
5	5
Now while the bridegroom tarried, they all slumbered and slept.	А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
6	6
But at midnight there is a cry, Behold, the bridegroom cometh! Come ye forth to meet him.	Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
7	7
Then all those virgins arose, and trimmed their lamps.	Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
8	8
And the foolish said unto the wise, Give us of your oil; for our lamps are going out.	Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9	9
But the wise answered, saying, Peradventure there will not be enough for us and you: but go ye rather to them that sell, and buy for yourselves.	А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
10	10
And while they went away to buy, the bridegroom came; and they that were ready went in with him to the marriage feast: and the door was shut.	Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
11	11
Afterward came also the other virgins, saying, Lord, Lord, open to us.	Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
12	12
But he answered and said, Verily I say unto you, I know you not.	Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13	13
Watch therefore, for ye know not the day nor the hour wherein the Son of man cometh.	Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14	14
For it is as when a man, going into another country, called his own servants, and delivered unto them his goods.	Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
15	15
And unto one he gave five talents, to another two, to another one; to each according to his several ability; and straightaway he went on his journey.	одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
16	16
Then he that received the five talents went and traded with them, and made other five talents.	Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
17	17
In like manner also he that received the two, he also gained other two.	Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
18	18
But he that received the one went away and dug in the earth, and hid his lord’s money.	А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
19	19
Now after a long time the lord of those servants cometh, and maketh a reckoning with them.	Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
20	20
And he that received the five talents came and brought other five talents, saying, Lord, thou deliveredst unto me five talents: lo, I have gained other five talents besides them.	Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
21	21
And his lord said unto him, Well done, good and faithful servant: thou hast been faithful over a few things, I will set thee over many things; enter thou into the joy of thy lord.	Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22	22
And he also that received the two talents came and said, Lord, thou deliveredst unto me two talents: lo, I have gained other two talents besides them.	Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
23	23
His lord said unto him, Well done, good and faithful servant: thou hast been faithful over a few things, I will set thee over many things; enter thou into the joy of thy lord.	Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24	24
And he also that had received the one talent came and said, Lord, I knew thee that thou art a hard man, reaping where thou didst not sow, and gathering where thou didst not scatter;	Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25	25
and I was afraid, and went away and hid thy talent in the earth: lo, thou hast thine own.	і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
26	26
But his lord answered and said unto him, Thou wicked and slothful servant, thou knewest that I reap where I sowed not, and gather where I did not scatter;	Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
27	27
thou oughtest therefore to have put my money to the bankers, and at my coming I should have received back mine own with interest.	тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
28	28
Take ye away therefore the talent from him, and give it unto him that hath the ten talents.	Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
29	29
For unto everyone that hath shall be given, and he shall have abundance: but from him that hath not, even that which he hath shall be taken away.	Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
30	30
And cast ye out the unprofitable servant into the outer darkness: there shall be weeping and gnashing of teeth.	А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
31	31
But when the Son of man shall come in his glory, and all the holy angels with him, then shall he sit on the throne of his glory:	Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32	32
and before him shall be gathered all the nations: and he shall separate them one from another, as the shepherd separateth the sheep from the goats;	і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
33	33
and he shall set the sheep on his right hand, but the goats on the left.	І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
34	34
Then shall the King say unto them on his right hand, Come, ye blessed of my Father, inherit the kingdom prepared for you from the foundation of the world:	Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
35	35
for I was hungry, and ye gave me to eat; I was thirsty, and ye gave me drink; I was a stranger, and ye took me in;	Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36	36
naked, and ye clothed me; I was sick, and ye visited me; I was in prison, and ye came unto me.	був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37	37
Then shall the righteous answer him, saying, Lord, when saw we thee hungry, and fed thee? or athirst, and gave thee drink?	Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
38	38
And when saw we thee a stranger, and took thee in? or naked, and clothed thee?	Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
39	39
And when saw we thee sick, or in prison, and came unto thee?	Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40	40
And the King shall answer and say unto them, Verily I say unto you, Inasmuch as ye did it unto one of the least of these my brethren, ye did it unto me.	І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
41	41
Then shall he say also unto them on the left hand, Depart from me, ye cursed, into the eternal fire which is prepared for the devil and his angels:	Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
42	42
for I was hungry, and ye did not give me to eat; I was thirsty, and ye gave me no drink;	Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
43	43
I was a stranger, and ye took me not in; naked, and ye clothed me not; sick, and in prison, and ye visited me not.	був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44	44
Then shall they also answer, saying, Lord, when saw we thee hungry, or athirst, or a stranger, or naked, or sick, or in prison, and did not minister unto thee?	Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
45	45
Then shall he answer them, saying, Verily I say unto you, Inasmuch as ye did it not unto one of the least of these, ye did it not unto me.	Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
46	46
And these shall go away into eternal punishment: but the righteous into eternal life.	І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
Chapter 26	Глава 26

1	1
And it came to pass, when Jesus had finished all these words, he said unto his disciples,	Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2	2
Ye know that after two days the passover cometh, and the Son of man is delivered up to be crucified.	ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3	3
Then were gathered together the chief priests, and the scribes, and the elders of the people, unto the court of the high priest, who was called Caiaphas;	Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4	4
and they took counsel together that they might take Jesus by subtlety, and kill him.	і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5	5
But they said, Not during the feast, lest a tumult arise among the people.	Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6	6
Now when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,	Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7	7
there came unto him a woman having an alabaster cruse of exceeding precious ointment, and she poured it upon his head, as he sat at meat.	підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8	8
But when his disciples saw it, they had indignation, saying, To what purpose is this waste?	Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9	9
For this ointment might have been sold for much, and given to the poor.	Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10	10
But Jesus perceiving it said unto them, Why trouble ye the woman? for she hath wrought a good work upon me.	Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11	11
For ye have the poor always with you; but me ye have not always.	Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12	12
For in that she poured this ointment upon my body, she did it to prepare me for burial.	Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13	13
Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, that also which this woman hath done shall be spoken of for a memorial of her.	Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14	14
Then one of the twelve, who was called Judas Iscariot, went unto the chief priests,	Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15	15
and said, What are ye willing to give me, and I will deliver him unto you? And they weighed unto him thirty pieces of silver.	і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16	16
And from that time he sought opportunity to deliver him unto them.	І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17	17
Now on the first day of unleavened bread the disciples came to Jesus, saying unto him, Where wilt thou that we should make ready for thee to eat the passover?	Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18	18
And he said, Go into the city to such a man, and say unto him, The Teacher saith, My time is at hand; I keep the passover at thy house with my disciples.	Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19	19
And the disciples did as Jesus appointed them; and they made ready the passover.	Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20	20
Now when even was come, he was sitting at meat with the twelve;	Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21	21
and as they were eating, he said, Verily I say unto you, that one of you shall betray me.	І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22	22
And they were exceeding sorrowful, and began to say unto him each of them, Is it I, Lord?	Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23	23
And he answered and said, He that dipped his hand with me in the dish, the same shall betray me.	Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24	24
The Son of man goeth, even as it is written of him: but woe unto that man through whom the Son of man is betrayed! good were it for that man if he had not been born.	Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25	25
And Judas, who betrayed him, answered and said, Is it I, Rabbi? He saith unto him, Thou hast said.	При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26	26
And as they were eating, Jesus took the bread, and gave thanks, and brake it; and he gave to the disciples, and said, Take, eat; this is my body.	І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27	27
And he took the cup, and gave thanks, and gave to them, saying, Drink ye all of it;	І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28	28
for this is my blood of the new covenant, which is poured out for many unto remission of sins.	бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29	29
But I say unto you, that I shall not drink henceforth of this fruit of the vine, until that day when I drink it new with you in my Father’s kingdom.	Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30	30
And when they had sung a hymn, they went out into the mount of Olives.	І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31	31
Then saith Jesus unto them, All ye shall be offended in me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep of the flock shall be scattered abroad.	Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32	32
But after I am raised up, I will go before you into Galilee.	По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33	33
But Peter answered and said unto him, If all shall be offended in thee, yet I will never be offended.	Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34	34
Jesus said unto him, Verily I say unto thee, that this night, before the cock crow, thou shalt deny me thrice.	Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35	35
Peter saith unto him, Even if I must die with thee, yet will I not deny thee. And likewise also said all the disciples.	Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36	36
Then cometh Jesus with them unto a place called Gethsemane, and saith unto the disciples, Sit ye here, while I go and pray yonder.	Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37	37
And he took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and sore troubled.	І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38	38
Then saith Jesus unto them, My soul is exceeding sorrowful, even unto death: abide ye here, and watch with me.	Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39	39
And he went forward a little, and fell on his face, and prayed, saying, My Father, if it be possible, let this cup pass away from me: nevertheless, not as I will, but as thou wilt.	І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40	40
And he cometh unto the disciples, and findeth them sleeping, and saith unto Peter, What, could ye not watch with me one hour?	І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41	41
Watch and pray, that ye enter not into temptation: the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.	Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42	42
Again a second time he went away, and prayed, saying, My Father, if this cup cannot pass away from me, except I drink it, thy will be done.	Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43	43
And he cometh and findeth them sleeping again, for their eyes were heavy.	І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44	44
And he left them, and went away again, and prayed a third time, saying the same words.	І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45	45
Then cometh he to his disciples, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: behold, the hour is at hand, and the Son of man is betrayed into the hands of sinners.	Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46	46
Arise, let us be going: behold, he is at hand that betrayeth me.	Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47	47
And while he yet spake, lo, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and elders of the people.	І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48	48
Now he that betrayed him gave them a sign, saying, Whomsoever I shall kiss, that is he: take him.	Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49	49
And straightaway he came to Jesus, and said, Hail, Rabbi; and kissed him.	І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50	50
And Jesus said unto him, Friend, wherefore art thou come? Then they came and laid hands on Jesus, and took him.	Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51	51
And behold, one of them that were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and smote the servant of the high priest, and struck off his ear.	І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52	52
Then saith Jesus unto him, Put up again thy sword into its place: for all they that take the sword shall die by the sword.	Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53	53
Or thinkest thou that I cannot now beseech my Father, and he shall send me more than twelve legions of angels?	чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54	54
How then should the scriptures be fulfilled, that thus it must be?	Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55	55
In that hour said Jesus to the multitudes, Are ye come out as against a robber with swords and staves to seize me? I sat daily with you teaching in the temple, and ye took me not.	Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56	56
But all this is come to pass, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then all the disciples left him, and fled.	Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57	57
And they that had taken Jesus led him away to the house of Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were gathered together.	А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58	58
But Peter followed him afar off, unto the court of the high priest, and entered in, and sat with the officers, to see the end.	Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59	59
Now the chief priests, and the elders, and the whole council sought false witness against Jesus, that they might put him to death;	Первосвященики і старійшини, і весь синедріон^* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60	60
and they found none: yea, though many false witnesses came, yet found they none. But afterward came two false witnesses,	і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61	61
and said, This man said, I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.	і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62	62
And the high priest stood up, and said unto him, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?	І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63	63
But Jesus held his peace. And the high priest answered and said unto him, I adjure thee by the living God, that thou tell us whether thou art the Christ, the Son of God.	Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64	64
Jesus saith unto him, Thou hast said: nevertheless I say unto you, Henceforth ye shall see the Son of man sitting at the right hand of Power, and coming on the clouds of heaven.	Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65	65
Then the high priest rent his garments, saying, He hath spoken blasphemy: what further need have we of witnesses? behold, now ye have heard his blasphemy:	Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66	66
what think ye? They answered and said, He is worthy of death.	Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67	67
Then did they spit in his face and buffet him: and some smote him with the palms of their hands,	Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68	68
saying, Prophesy unto us, thou Christ: who is he that struck thee?	і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69	69
Now Peter was sitting without in the court: and a maid came unto him, saying, Thou also wast with Jesus the Galilean.	Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70	70
But he denied before them all, saying, I know not what thou sayest.	Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71	71
And when he was gone out into the porch, another maid saw him, and saith unto them there, This man also was with Jesus of Nazareth.	Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72	72
And again he denied with an oath, I know not the man.	І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73	73
And after a little while they that stood by came and said to Peter, Of a truth thou also art one of them; for thy speech maketh thee known.	Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74	74
Then began he to curse and to swear, I know not the man. And straightaway the cock crowed.	Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75	75
And Peter remembered the word of Jesus, which he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice. And he went out, and wept bitterly.	І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
Chapter 27	Глава 27

1	1
Now when morning was come, all the chief priests and the elders of the people took counsel against Jesus to put him to death:	Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2	2
and they bound him, and led him away, and delivered him up to Pontius Pilate the governor.	І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3	3
Then Judas, who betrayed him, when he saw that he was condemned, repented himself, and brought back the thirty pieces of silver to the chief priests and the elders,	Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4	4
saying, I have sinned in that I betrayed innocent blood. But they said, What is that to us? see thou to it.	кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5	5
And he cast down the pieces of silver into the sanctuary, and departed; and he went away and hanged himself.	І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6	6
And the chief priests took the pieces of silver, and said, It is not lawful to put them into the treasury, since it is the price of blood.	Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7	7
And they took counsel, and bought with them the potter’s field, to bury strangers in.	І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8	8
Wherefore that field was called, The field of blood, unto this day.	Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9	9
Then was fulfilled that which was spoken through Jeremiah the prophet, saying, And they took the thirty pieces of silver, the price of him that was priced, whom certain of the children of Israel did price;	Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10	10
and they gave them for the potter’s field, as the Lord appointed me.	і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11	11
Now Jesus stood before the governor: and the governor asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And Jesus said unto him, Thou sayest.	Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12	12
And when he was accused by the chief priests and the elders, he answered nothing.	І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13	13
Then saith Pilate unto him, Hearest thou not how many things they witness against thee?	Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14	14
And he gave him no answer, not even to one word: insomuch that the governor marveled greatly.	І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15	15
Now at the feast the governor was wont to release unto the multitude one prisoner, whom they would.	На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16	16
And they had then a notable prisoner, called Barabbas.	Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17	17
When therefore they were gathered together, Pilate said unto them, Whom will ye that I release unto you? Barabbas, or Jesus who is called Christ?	Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18	18
For he knew that for envy they had delivered him up.	Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19	19
And while he was sitting on the judgment seat, his wife sent unto him, saying, Have thou nothing to do with that righteous man; for I have suffered many things this day in a dream because of him.	Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20	20
Now the chief priests and the elders persuaded the multitudes that they should ask for Barabbas, and destroy Jesus.	Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21	21
But the governor answered and said unto them, Which of the two will ye that I release unto you? And they said, Barabbas.	Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22	22
Pilate saith unto them, What then shall I do unto Jesus who is called Christ? They all say unto him, Let him be crucified.	Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23	23
And the governor said, Why, what evil hath he done? But they cried out exceedingly, saying, Let him be crucified.	Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24	24
So when Pilate saw that he prevailed nothing, but rather that a tumult was arising, he took water, and washed his hands before the multitude, saying, I am innocent of the blood of this righteous man; see ye to it.	Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25	25
And all the people answered and said, His blood be on us, and on our children.	Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26	26
Then released he unto them Barabbas; but Jesus he scourged and delivered to be crucified.	Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27	27
Then the soldiers of the governor took Jesus into the Praetorium, and gathered unto him the whole band.	Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії^*, зібрали на Нього багато воїнів
28	28
And they stripped him, and put on him a scarlet robe.	і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29	29
And they plaited a crown of thorns and put it upon his head, and a reed in his right hand; and they knelt down before him, and mocked him, saying, Hail, King of the Jews!	і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30	30
And they spat upon him, and took the reed and smote him on the head.	І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31	31
And when they had mocked him, they took off from him the robe, and put on him his garments, and led him away to crucify him.	А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32	32
And as they came out, they found a man of Cyrene, Simon by name: him they compelled to go with them, that he might bear his cross.	Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33	33
And when they were come unto a place called Golgotha, that is to say, The place of a skull,	І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34	34
they gave him vinegar to drink mingled with gall: and when he had tasted it, he would not drink.	дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35	35
And when they had crucified him, they parted his garments among them, casting lots;	Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36	36
and they sat and watched him there.	І, сидячи, стерегли Його там.
37	37
And they set up over his head his accusation written, THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.	І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38	38
Then are there crucified with him two robbers, one on the right hand and one on the left.	Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39	39
And they that passed by railed on him, wagging their heads,	Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40	40
and saying, Thou that destroyest the temple, and buildest it in three days, save thyself: if thou art the Son of God, come down from the cross.	і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41	41
And in like manner also the chief priests mocking him, with the scribes and elders and Pharisees, said,	Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42	42
He saved others; himself he cannot save. If he is the King of Israel, let him now come down from the cross, and we will believe on him.	інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43	43
He trusteth in God; let him deliver him now, if he desireth him: for he said, I am the Son of God.	уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44	44
And the robbers also that were crucified with him cast upon him the same reproach.	Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45	45
Now from the sixth hour there was darkness over all the land until the ninth hour.	З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46	46
And about the ninth hour Jesus cried out with a loud voice, saying, Eli, Eli, lima sabachthani? that is, My God, my God, why hast thou forsaken me?	А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47	47
And some of them that stood there, when they heard it, said, This man calleth Elijah.	Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48	48
And straightaway one of them ran, and took a sponge, and filled it with vinegar, and put it on a reed, and gave him to drink.	І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49	49
And the rest said, Let be; let us see whether Elijah cometh to save him.	А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50	50
And Jesus cried again with a loud voice, and yielded up his spirit.	Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51	51
And behold, the veil of the temple was rent in two from the top to the bottom; and the earth did quake; and the rocks were rent;	І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52	52
and the tombs were opened; and many bodies of the saints that had fallen asleep were raised;	і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53	53
and coming forth out of the tombs after his resurrection they entered into the holy city and appeared unto many.	і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54	54
Now the centurion, and they that were with him watching Jesus, when they saw the earthquake, and the things that were done, feared exceedingly, saying, Truly this was the Son of God.	Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55	55
And many women were there beholding from afar, who had followed Jesus from Galilee, ministering unto him:	Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56	56
among whom was Mary Magdalene, and Mary the mother of James and Joses, and the mother of the sons of Zebedee.	між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57	57
And when even was come, there came a rich man from Arimathea, named Joseph, who also himself was Jesus’ disciple:	Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58	58
this man went to Pilate, and asked for the body of Jesus. Then Pilate commanded the body to be given up.	Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59	59
And Joseph took the body, and wrapped it in a clean linen cloth,	І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60	60
and laid it in his own new tomb, which he had hewn out in the rock: and he rolled a great stone to the door of the tomb, and departed.	і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61	61
And Mary Magdalene was there, and the other Mary, sitting over against the sepulcher.	Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62	62
Now on the morrow, which is the day after the Preparation, the chief priests and the Pharisees were gathered together unto Pilate,	Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63	63
saying, Sir, we remember that that deceiver said while he was yet alive, After three days I rise again.	і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64	64
Command therefore that the sepulcher be made sure until the third day, lest haply his disciples come by night and steal him away, and say unto the people, He is risen from the dead: and the last error will be worse than the first.	То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65	65
And Pilate said unto them, Ye have a guard: go, make it as sure as ye can.	Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66	66
So they went, and made the sepulcher sure, sealing the stone, the guard being with them.	Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
Chapter 28	Глава 28

1	1
Now late on the sabbath day, as it began to dawn toward the first day of the week, came Mary Magdalene and the other Mary to see the sepulcher.	Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
2	2
And behold, there was a great earthquake; for an angel of the Lord descended from heaven, came and rolled away the stone from the door, and sat upon it.	І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
3	3
His appearance was as lightning, and his raiment white as snow:	Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг.
4	4
and for fear of him the watchers did quake, and became as dead men.	Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
5	5
And the angel answered and said unto the women, Fear not ye; for I know that ye seek Jesus, who hath been crucified.	Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
6	6
He is not here; for he is risen, even as he said. Come, see the place where the Lord lay.	Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь.
7	7
And go quickly, and tell his disciples, He is risen from the dead; and lo, he goeth before you into Galilee; there shall ye see him: lo, I have told you.	І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
8	8
And they went out quickly from the tomb with fear and great joy, and ran to bring his disciples word.	І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
9	9
And as they went to tell his disciples, then behold, Jesus met them, saying, All hail. And they came and took hold of his feet, and worshiped him.	Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
10	10
Then saith Jesus unto them, Fear not: go tell my brethren that they depart into Galilee, and there shall they see me.	Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.
11	11
Now while they were going, behold, some of the guard came into the city, and told unto the chief priests all the things that were come to pass.	Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося.
12	12
And when they were assembled with the elders, and had taken counsel, they gave much money unto the soldiers,	І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
13	13
saying, Say ye, His disciples came by night, and stole him away while we slept.	і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали.
14	14
And if this come to the governor’s ears, we will persuade him, and rid you of care.	І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо.
15	15
So they took the money, and did as they were taught: and this saying was spread abroad among the Jews, and continueth until this day.	Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.
16	16
But the eleven disciples went into Galilee, unto the mountain where Jesus had appointed them.	А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус.
17	17
And when they saw him, they worshiped him; but some doubted.	І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
18	18
And Jesus came to them and spake unto them, saying, All authority hath been given unto me in heaven and on earth.	І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
19	19
Go ye, and make disciples of all the nations, baptizing them into the name of the Father and of the Son and of the Holy Spirit:	Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
20	20
teaching them to observe all things whatsoever I commanded you: and lo, I am with you always, even unto the end of the world. Amen.	навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.

← Malachi

Mark →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Вивчаєте англійську?

Old Testament

New Testament

Вивчаєте англійську?