Зміст
В середу першої седмиці Великого посту
В середу першої седмиці Великого посту
Глас 6. Пісня 1
Глас 6. Пісня 1

Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Від юности порушив я заповіді Твої, Христе, безнадійно й недбало провадив я все життя у пристрастях. Тому взиваю до Тебе, Спасе: хоч наприкінці спаси мене.

Поваленого перед ворітьми Твоїми, Спасе, хоч у старості не вкинь до пекла мене, негідного, а перед кінцем подай мені відпущення провин, як Чоловіколюбець.

Змарнувавши багатство моє в розпусті, Спасе, я не маю плодів побожности, а голодуючи взиваю: Отче Милосердний, поспіши і змилуйся наді мною.

Своїми думками я — той, що попався розбійникам; і нині побитий ними увесь і вкритий ранами, але Сам, Христе Спасе, прийди і зціли мене.

Священик, поглянувши на мене, пройшов мимо, і левит, побачивши мене в біді, нагим покинув; але Ти, Ісусе, що від Діви засяяв, прийди і змилуйся наді мною.

Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

Марії: Подай мені світосяйну благодать від божественного промислу з неба, щоб уникнути темряви пристрастей і усердно оспівувати прекрасні подвиги життя твого, Маріє.

Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности.

І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.

Ірмо́с: Помо́щник і покрови́тель бисть мні во спасе́ніє, сей мой Бог і просла́влю Єго́, Бог отця́ моєго́, і вознесу́ Єго́: сла́вно бо просла́вися.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

От ю́ности, Христе́, за́повіді Твоя́ преступи́х, всестра́стно небреги́й, уни́нієм прейдо́х житіє́. Ті́мже зову́ Ті, Спа́се: поне́ на коне́ць спаси́ м'я.

Пове́ржена м'я, Спа́се, пред врати́ Твої́ми, поне́ на ста́рость не отри́ни мене́ во ад тща, но пре́жде конця́, я́ко Человіколю́бець, даждь мі прегріше́ній оставле́ніє.

Бога́тство моє́, Спа́се, ізнури́в в блуді́, пуст єсьм плодо́в благочести́вих, а́лчен же зову́: О́тче щедро́т, предвари́в Ти м'я уще́дри.

В разбо́йники впади́й аз єсьм, помишле́ньми мої́ми, весь от них уязви́хся ни́ні, і іспо́лнихся ран; но Сам мі предста́в, Христе́ Спа́се, ісціли́.

Священник м'я предви́дів ми́мо і́де, і леви́т ви́дя в лю́тих на́га презрі́; но із Марі́ї возсія́вий Ісу́се, Ти предста́в уще́дри м'я.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Ти мі даждь світоза́рную благода́ть от Бо́же́ственнаго сви́ше промишле́нія ізбіжа́ти страсте́й омраче́нія, і пі́ти усе́рдно, твоєго́, Марі́є, житія́ кра́сная ісправле́нія.

Сла́ва, Тро́їчен: Пресу́щная Тро́йце, во єди́ниці покланя́ємая, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє і, я́ко благоутро́бна, даждь мі сле́зи умиле́нія.

І ни́ні, Богоро́дичен: Богоро́дице, наде́жде і предста́тельство Тебе́ пою́щих, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Влади́чиця Чи́стая, ка́ющася прийми́ м'я.

Пісня 2
Пісня 2

Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Через нестриманість, як Давид, я впав і осквернився, але омий і мене, Спасе, сльозами.

Ані сліз, ні покаяння, ні умиленности немає в мене; Ти Сам мені це, Спасе, як Бог, дару́й.

Загубив я первостворену красу та величність свою і нині лежу нагий та соромлюся.

Не зачини тоді переді мною дверей Твоїх, Господи, Господи, а відчини їх мені, що каюся перед Тобою.

Почуй, Спасе, зітхання душі моєї, прийми сльози очей моїх і спаси мене.

Чоловіколюбче, Ти хочеш, щоб усі спаслися. Як Милосердний, поклич і прийми мене, що каюся.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородиці: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.

Другий ірмос: Дивіться, дивіться: Я — Бог, / що манну, як дощ, послав / і воду із каменя виточив / давно в пустелі людям Моїм / правицею єдиною/ і силою Моєю.

Дивіться, дивіться: Я — Бог. Почуй, душе моя, Господа, що взиває, зостав колишній гріх і бійся Бога, як Праведного та як Суддю.

До кого ти стала подібною, многогрішна душе, як не до першого Каїна і того Ламе́ха, каменувавши тіло злочинствами та вбивши розум безрозсудними помислами.

Охопивши зором усіх, що жили до Закону, душе, ти не була подібною до Сифа, не наслідувала ні Ено́са, ні Ено́ха через переселення, ані Ноя, але виявилася ти вбогою перед життям праведників.

Ти одна, душе моя, розкрила безодні гніву Бога твого й затопила, як землю, всю плоть, і діла, й життя, і залишилась поза спасенним ковчегом. 

Марії: З усією щирістю й любов’ю прийшла ти до Христа, покинувши попередню путь гріха, і жила в непрохíдних пустелях, у чистоті виконуючи божественні Його заповіді.

Слава, Троїчний: Безпочаткова, несотворена Тройце, нероздільна Одинице! Прийми мене, що каюся, спаси мене, що согрішив: Твоє я творіння, не покинь, а помилуй і визволи мене від осуду вогне́нного.

І нині, Богородичний: Пречиста Владичице Богородителько, надіє тих, що звертаються до Тебе, і пристановище тих, що серед бурі. Милостивого Творця і Сина Твого умилостив і до мене молитвами Твоїми.

Ірмос: Воньми́ не́бо, і возглаго́лю, і воспою́ Христа́, от Ді́ви пло́тію прише́дшаго.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Поползо́хся, я́ко Дави́д блу́дно, і оскверни́хся; но оми́й і мене́, Спа́се, слеза́ми.

Ні слез, ніже́ покая́нія і́мам, ніже́ умиле́нія; Сам мі сія́, Спа́се, я́ко Бог, да́руй.

Погуби́х первозда́нную добро́ту і благолі́піє моє́, і ни́ні лежу́ наг і стижду́ся.

Двер Твою́ не затвори́ мні тогда́, Го́споди, Го́споди; но отве́рзи мі сію́, ка́ющемуся Тебі́.

Внуши́ воздиха́нія душі́ моєя́, і о́чію моє́ю прийми́ ка́плі, Спа́се, і спаси́ м'я.

Человіколю́бче, хотя́й всім спасти́ся, Ти воззови́ м'я, і прийми́, я́ко Благ, ка́ющагося.

Приспів: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Богоро́дичен: Пречи́стая Богоро́дице Ді́во, єди́на Всепі́тая, моли́ прилі́жно, во є́же спасти́ся нам.

Ірмос: Ви́діте, ви́діте, я́ко аз єсьм Бог, ма́нну одожди́вий, і во́ду із ка́мене істочи́вий дре́вле в пусти́ні лю́дем Мої́м десни́цею єди́ною, і крі́постію моє́ю.

Ви́діте, ви́діте, я́ко аз єсьм Бог; внуша́й, душе́ моя́, Го́спода вопію́ща, і удали́ся пре́жняго гріха́, і бо́йся я́ко неуми́тнаго, і я́ко Судії́ і Бо́га.

Кому́ уподо́билася єси́, многогрі́шная душе́, то́кмо пе́рвому Ка́їну, і Ламе́ху о́ному, каменова́вшая ті́ло злоді́йстви, і уби́вшая ум безслове́сними стремле́ньми.

Вся пре́жде зако́на прете́кши, о душе́! Си́фу не уподо́билася єси́, ні Ено́са подража́ла єси́, ні Ено́ха преложе́нієм, ні Но́я; но яви́лася єси́ убо́га пра́ведних жи́зні.

Єди́на отве́рзла єси́ хля́би гні́ва Бо́га твоєго́, душе́ моя́, і потопи́ла єси́ всю, я́коже зе́млю плоть, і дія́нія і житіє́, і пребила́ єси́ вні спаси́тельнаго ковче́га.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Всім усе́рдієм і любо́вію притекла́ єси́ Христу́, пе́рвий гріха́ путь отвра́щши, і в пусти́нях непроходи́мих пита́ющися, і Того́ чи́сті соверша́ющи Бо́же́ственния за́повіді.

Сла́ва, Тро́їчен: Безнача́льная, Несозда́нная Тро́йце, Неразді́льная Єди́нице, ка́ющася м'я прийми́, согріши́вша спаси́; Твоє́ єсьм созда́ніє, не пре́зри, но пощади́, і ізба́ви м'я о́гненнаго осужде́нія.

І ни́ні, Богоро́дичен: Пречи́стая Влади́чице Богороди́тельнице, Наде́ждо к Тебі́ притека́ющих, і приста́нище су́щих в бу́рі, Ми́лостиваго і Созда́теля, і Си́на Твоєго́, уми́лостиви і мні моли́твами Твої́ми.

Пісня 3
Пісня 3

Ірмос: Утверди, Господи, на камені / заповідей Твоїх / захитане серце моє, / бо Ти Єдин Свят єси і Господь.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Благословення Си́мового не наслідувала ти, душе окаянна, і великого спадку, як Я́фет, не мала ти на землі визволення.

Вийди, душе моя, із землі Харра́н од гріха, та йди в землю, що її Авраам одержав, яка виточує вічно живе нетління.

Ти чула, душе моя, як колись Авраам залишив батьківську землю і став подорожнім — наслідуй його рішучість.

Пригостивши ангелів під Мамврійським дубом, патріарх на старість одержав нагороду — обітницю.

Знаючи, окаянна душе моя, як Ісаака таємно принесено в нову жертву всепалення Господеві, наслідуй його рішучість.

Ти чула, душе моя, що Ізмаїла було вигнано, як нащадка рабині; пильнуй, щоб і тобі чогось подібного не потерпіти за легковажність.

Марії: Захоплено мене, мати, бурею та хвилями провин; але ти сама нині спаси мене і приведи до пристановища божественного покаяння.

Марії: Щире благання і нині принеси, преподобна, до милосердної Богородиці, й молитвами твоїми відчини мені двері до Бога.

Слава, Троїчний: Тройце проста, несотворена, Істото безпочаткова, у трьох Особах оспівана. Спаси нас, що з вірою поклоняємось владі Твоїй.

І нині, Богородичний: Від Отця надвічно народженого Сина Ти, Богородителько, не знавши мужа, в часі породила, і дивне чудо, — годуючи, залишилась Дівою.

Ірмос: Утверди́ Го́споди на ка́мені за́повідей Твої́х подви́гшеєся се́рдце моє́, я́ко Єди́н Свят єси́ і Госпо́дь.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Благослове́нія Си́мова не наслі́довала єси́, душе́ окая́нная; ні простра́нноє одержа́ніє, я́коже Іа́феф імі́ла єси́ на землі́ оставле́нія.

От землі́ Харра́н ізи́ди от гріха́, душе́ моя́, гряди́ в зе́млю точа́щую присноживо́тноє нетлі́ніє, є́же Авраа́м наслі́дствова.

Авраа́ма сли́шала єси́, душе́ моя́, дре́вле оста́вльша зе́млю оте́чества, і би́вша прише́льця, сего́ проізволе́нію подража́й.

У ду́ба Мамврі́йськаго учреди́в патріа́рх А́нгели, наслі́дствова по ста́рості обітова́нія лови́тву.

Ісаа́ка, окая́нная душе́ моя́, разумі́вши но́вую же́ртву, та́йно всесожже́нную Го́сподеві, подража́й єго́ проізволе́нію.

Ісма́їла сли́шала єси́, трезви́ся, душе́ моя́, ізгна́на я́ко раби́нино отрожде́ніє, виждь, да не ка́ко подо́бно что постра́ждеши ласкосе́рдствующи.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Содержи́м єсьм бу́рею і треволне́нієм согріше́ній, но сама́ м'я, ма́ти, ни́ні спаси́, і к приста́нищу Боже́ственнаго покая́нія возведи́.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Ра́бськоє моле́ніє і ни́ні, преподо́бная, прине́сши ко благоутро́бній моли́твами твої́ми Богоро́диці, отве́рзи мі Бо́же́ственния вхо́ди.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йце Про́стая, Несозда́нная, Безнача́льноє Єстество́, в Тро́йці піва́ємая Іпоста́сей, спаси́ ни ві́рою покланя́ющияся держа́ві Твоє́й.

І ни́ні, Богоро́дичен: От Отця́ безлі́тна Си́на, в лі́то Богороди́тельнице, неіскусому́жно родила́ єси́, стра́нноє чу́до, преби́вши Ді́ва доя́щи.

Пісня 4
Пісня 4

Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи».

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Тіло осквернилося, дух мій заплямовано, увесь я вкритий струпами; але, як Лікар, Христе, вилікуй і те і друге моїм покаянням, омий, очисти й покажи мене, Спасе мій, чистішим від снігу.

Тіло Своє і Кров Ти, Слове, розпинаючись, віддав за всіх: Тіло — щоб мене оновити, Кров — щоб омити мене, і духа віддав Ти, Христе, щоб привести мене до Отця Твого.

Вчинив Ти спасіння посеред землі, Милосердний, щоб ми спаслися. З волі Своєї Ти був розп’ятий на древі; замкнений Едем відчинився; небесні й земні створіння і всі спасенні народи поклоняються Тобі.

Нехай буде мені Кров із ребра Твого купіллю а разом і питтям, що виточило воду прощення, щоб я очищався і тим, і другим, помазуючись та п’ючи́, як миро й пиття, Слове, животворчі слова Твої.

Чашу придбала Церква — живоносні ребра Твої, з яких пролилися нам подвійні потоки — відпущення гріхів і розуміння, як о́брази обох Завітів, Спасе наш, Старого й Нового.

Позбавлений я чертогу, позбавлений і весілля, а разом і вече́рі; світильник погас, бо немає оливи, світлицю замкнено, коли я спав, вечеря скінчилася, а мене зі зв’язаними руками й ногами викинуто геть.

Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається.

І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.

Ірмос: Усли́ша проро́к прише́ствіє Твоє́, Го́споди, і убоя́ся, я́ко хо́щеши от Ді́ви роди́тися і челові́ком яви́тися, і глаго́лаше: усли́шах слух Твой і убоя́хся; сла́ва си́лі Твоє́й, Го́споди.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ті́ло оскверни́ся, дух окаля́ся, весь острупи́хся; но я́ко врач, Христе́, обоя́ покая́нієм мої́м уврачу́й, оми́й, очи́сти, покажи́, Спа́се мой, па́че сні́га чисті́йша.

Ті́ло Твоє́ і Кров Распина́ємий о всіх положи́л єси́, Сло́ве: Ті́ло у́бо, да м'я обнови́ши; Кров, да оми́єши м'я; дух же пре́дал єси́, да м'я приведе́ши, Христе́, Твоєму́ Роди́телю.

Соді́лал єси́ спасе́ніє посреді́ землі́, Ще́дре, да спасе́мся. Во́лею на дре́ві расп'я́лся єси́. Еде́м затворе́нний отве́рзеся, го́рняя і до́льняя твар, язи́ци всі спасе́ни покланя́ються Тебі́.

Да бу́деть мі купі́ль, Кров із ребр Твої́х, вку́пі і питіє́, істочи́вшеє во́ду оставле́нія, да обою́ду очища́юся, помазу́яся і пія́; я́ко пома́заніє і питіє́, Сло́ве, живото́чная Твоя́ словеса́.

Ча́шу Це́рков стяжа́, ре́бра Твоя́ живоно́сная, із ни́хже сугу́бия нам істочи́ то́ки, оставле́нія і ра́зума, во о́браз Дре́вняго і Но́ваго двої́х вку́пі Заві́тов, Спа́се наш.

Наг єсьм черто́га, наг єсьм і бра́ка, ку́пно і ве́чері; світи́льник угасе́, я́ко без'єле́йний, черто́г заключи́ся мні сп'я́щу, ве́черя сніде́ся; аз же по руку́ і но́гу свя́зан, вон низве́ржен єсьм.

Сла́ва, Тро́їчен: Неразді́льноє Существо́м, несли́тноє Ли́ці, Богосло́влю Тя, Тро́їчеськоє Єди́но Бо́жество́, я́ко Єдиноца́рственноє і Сопресто́льноє, вопію́ Ті піснь вели́кую, во ви́шніх трегу́бо пісносло́вимую.

І ни́ні, Богоро́дичен: І ражда́єши, і ді́вствуєши, і пребива́єши обою́ду єстество́м Ді́ва; Рожде́йся обновля́єть зако́ни єстества́, утро́ба же ражда́єть, не ражда́ющая. Бог іді́же хо́щеть, побіжда́ється єстества́ чин, твори́ть бо єли́ка хо́щеть.

Пісня 5
Пісня 5

Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Через запеклість я став подібним до жорстокого фараона, душею й тілом уподібнився до Я́ннія та Я́мврія, і розум мій затьмарений; але допоможи мені, Владико.

Із багном змішався я розумом, окаянний; омий мене, Владико, в купелі сліз моїх, молю Тебе, плоті моєї одежу як сніг убіливши.

Коли досліджую діла мої, Спасе, то бачу, що всіх людей я перевищив гріхами, бо грішив при свідомості розуму, а не через невідання.

Помилуй, Господи, помилуй творіння Своє; согрішив я, прости мені, бо Ти Сам Єдиний чистий за природою і нікого іншого, крім Тебе, без гріха немає.

Заради мене Ти, Богом бувши, прийняв мій образ і чудеса вчинив: зцілив прокажених, укріпив розслаблених, кровотечу в жінки спинив Ти, Спасе, доторком одежі.

Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось.

І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.

Ірмос: От нощі́ у́тренююща, Человіколю́бче, просвіти́, молю́ся, і наста́ви і мене́ на повелі́нія Твоя́; і научи́ м'я, Спа́се, твори́ти во́лю Твою́.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Я́ко тя́жкий нра́вом, фарао́ну го́ркому бих, Влади́ко, Іанни́ і Іамври́, душе́ю і ті́лом, і погруже́н умо́м, но помози́ мі.

Ка́лом сміси́хся окая́нний умо́м, оми́й м'я, Влади́ко, ба́нею мої́х слез, молю́ Тя, пло́ті моєя́ оде́жду убіли́в я́ко сніг.

А́ще іспита́ю моя́ діла́, Спа́се, вся́каго челові́ка превозше́дша гріха́ми себе́ зрю, я́ко ра́зумом му́дрствуяй согріши́х, не неві́дінієм.

Пощади́, пощади́, Го́споди, созда́ніє Твоє́, согріши́х, осла́би мі, я́ко єстество́м чи́стий Сам сий єди́н, і ін ра́зві Тебе́ нікто́же єсть кромі́ скве́рни.

Мене́ ра́ди Бог сий, вообрази́лся єси́ в м'я, показа́л єси́ чудеса́, ісціли́в прокаже́нния, і разсла́бленнаго стягну́в, кровоточи́вия ток уста́вил єси́ Спа́се, прикоснове́нієм риз.

Сла́ва, Тро́їчен: Тя, Тро́йце, сла́вим, Єди́наго Бо́га: Свят, Свят, Свят єси́, О́тче, Си́не і Ду́ше, про́стоє Существо́, Єди́нице при́сно покланя́ємая.

І ни́ні, Богоро́дичен: Із Тебе́ облече́ся в моє́ сміше́ніє, нетлі́нная, безму́жная Ма́ти Ді́во, Бог созда́вий ві́ки, і соєдини́ Себі́ челові́чеськоє єстество́.

Пісня 6
Пісня 6

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Устань і подолай, як Ісус Амали́ка, тілесні пристрасті, завжди перемагаючи гаваонитян — спокусливі помисли.

Перейди, душе, як колись ковчег, природній плин часу, та заволодій тією землею обітованою: так Бог повеліває.

Як спас Ти Петра, що взивав до Тебе, поспіши спасти й мене, Спасе; від звіра врятуй мене, простягнувши руку Свою, і виведи з глибини гріховної.

Пристановищем затишним знаю Тебе, Владико, Владико Христе: але поспіши визволити мене від непрохідних глибин гріха та відчаю.

Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний.

І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми.

Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.

Ірмос: Возопи́х всім се́рдцем мої́м к ще́дрому Бо́гу, і усли́ша м'я от а́да преіспо́дняго, і возведе́ от тлі живо́т мой.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Воста́ни і побори́, я́ко Ісу́с Амали́ка, плотські́я стра́сті, і гаваоні́ти, ле́стния по́мисли при́сно побіжда́ющи.

Прейди́ вре́мене теку́щеє єстество́, я́ко пре́жде ковче́г, і землі́ о́ния бу́ди во одержа́нії обітова́нія, душе́, Бог повеліва́єть.

Я́ко спасл єси́ Петра́, возопи́вша, спаси́, предвари́в м'я, Спа́се, от зві́ря ізба́ви, просте́р Твою́ ру́ку, і возведи́ із глубини́ гріхо́вния.

Приста́нище Тя вім ути́шноє, Влади́ко, Влади́ко Христе́; но от незаходи́мих глуби́н гріха́, і отча́янія м'я предвари́в ізба́ви.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йця єсьм Про́ста, Неразді́льна, разді́льна Ли́чні, і Єди́ниця єсьм Єстество́м соєдине́на, Оте́ць глаго́леть, і Син, і Бо́же́ственний Дух.

І ни́ні, Богоро́дичен: Утро́ба Твоя́ Бо́га нам роди́, воображе́на по нам: Єго́же я́ко Созда́теля всіх, моли́ Богоро́дице, да моли́твами Твої́ми оправди́мся.

Кондак, глас 6: Душе́ моя́, душе́ моя́, воста́ни, что спи́ши? Коне́ць приближа́ється, і і́маши смути́тися; воспряни́ у́бо, да пощади́ть тя Христо́с Бог, везді́ сий і вся ісполня́яй.

Пісня 7
Пісня 7

Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Злочинства Манасíї ти добровільно засвоїла, душе, поставивши замість ідолів пристрасті та збільшивши мерзоти; але наслідуючи щиро його покаяння, придбай умиленність.

Ой, горе мені, душе моя; Аха́вові мерзоти наслідувала ти, стала вмістилищем плотських мерзот і ганебною посудиною пристрастей; але зітхни з глибини своєї та повідай Богові гріхи свої.

Небо замкнулося для тебе, душе, і голод від Бога найшов на тебе, як колись на Ахава за те, що він не скорився словам Іллі Фесвитя́нина; будь же подібною до сарептянки — нагодуй душу пророчу.

Колись Ілля двічі спалив по п’ятдесят слуг Єзаве́лі, коли нищив її мерзенних пророків на викриття Ахава; але ти, душе, уникай наслідувати їх обох і будь стриманою.

Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх.

І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.

Ірмос: Согріши́хом, беззако́нновахом, непра́вдовахом пред Тобо́ю, ніже́ соблюдо́хом, ніже́ сотвори́хом, я́коже запові́дал єси́ нам; но не преда́ждь нас до конця́, отце́в Бо́же.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Манассі́єва собрала́ єси́ согріше́нія ізволе́нієм, поста́вльши я́ко ме́рзості стра́сті, і умно́живши душе́ негодова́ніє; но того́ покая́нію ревну́ющи те́пле, стяжи́ умиле́ніє.

Ахаа́вовим поревнова́ла єси́ скве́рнам, душе́ моя́, уви́ мні, била́ єси́ плотськи́х скверн пребива́лище, і сосу́д сра́млен страсте́й; но із глубини́ Твоєя́ воздохни́ і глаго́ли Бо́гу гріхи́ Твоя́.

Заключи́ся тебі́ не́бо, душе́, і глад Бо́жий пости́же тя, єгда́ Ілії́ Фесви́тянина я́коже Ахаа́в, не покори́ся словесе́м іногда́; но Сара́ффії уподо́бився, напита́й проро́чу ду́шу.

Попали́ Ілія́ іногда́ два́щи пятьдеся́т Ієзаве́линих, єгда́ сту́дния проро́ки погуби́, во обличе́ніє Ахаа́вово; но бі́гай подража́нія двою́ душе́, і укріпля́йся.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йце Про́стая, Неразді́льная, Єдиносу́щная, і Єстество́ Єди́но, Сві́тове, і Світ, і Свя́та три, і Єди́но свя́то поє́ться Бог Тро́йця, но воспо́й, просла́ви, Живо́т і Животи́, душе́, всіх Бо́га.

І ни́ні, Богоро́дичен: Поє́м Тя, благослови́м Тя, покланя́ємся Ті, Богороди́тельнице, я́ко неразді́льния Тро́йці породила́ єси́ Єди́наго Христа́ Бо́га і Сама́ отве́рзла єси́ нам, су́щим на землі́, Небе́сная.

Пісня 8
Пісня 8

Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Помилуй і визволи мене, Правосудний Спасе, від вогню й покарання, що на суді маю справедливо перетерпіти; але перед кончиною прости мені заради доброчесности й покаяння.

Як розбійник, взиваю до Тебе: «пом’яни мене»; як Петро, гірко плачу; кличу, як митар: «прости мені, Спасе»; як блудниця, сльози проливаю: прийми моє ридання, як колись від хананеянки.

Вилікуй гнилизну́ смиренної душі моєї, Лікарю єдиний, Спасе; приклади мені, як пластир, оливу й вино, діла покаяння та сльози зворушення.

Як хананеянка і я взиваю: «Помилуй мене, Сину Давидів»; торкаюся краю ризи, як кровоточива; плачу, як Марфа й Марія над Лазарем.

Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас.

І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.

Ірмос: Єго́же во́їнства небе́сная сла́в'ять, і трепе́щуть Херуви́ми і Серафи́ми, вся́ко диха́ніє і твар, по́йте, благослові́те, і превозносі́те во вся ві́ки.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Правосу́де Спа́се, поми́луй, і ізба́ви м'я огня́ і преще́нія, є́же і́мам на суді́ пра́ведно претерпі́ти; осла́би мі пре́жде конця́, доброді́телію і покая́нієм.

Я́ко разбо́йник вопію́ Ті: пом'яни́ м'я. Я́ко Петр пла́чу го́рці: осла́би мі Спа́се. Зову́ я́ко мита́р, слезю́ я́ко блудни́ця. Прийми́ моє́ рида́ніє, я́коже іногда́ ханане́їно.

Гноє́ніє, Спа́се, ісціли́ смире́нния моєя́ душі́; єди́не Врачу́, пла́стир мні наложи́, і єле́й і вино́, діла́ покая́нія, умиле́ніє со слеза́ми.

Ханане́ю і аз подража́я, поми́луй м'я, вопію́, Си́не Дави́дов: каса́юся кра́я ри́зи, я́ко кровоточи́вая; пла́чу, я́ко Ма́рфа і Марі́я над Ла́зарем.

Сла́ва, Тро́їчен: Безнача́льне О́тче, Си́не Собезнача́льне, Уті́шителю Благи́й, Ду́ше Пра́вий: Сло́ва Бо́жия Роди́телю, Отця́ Безнача́льна Сло́ве, Ду́ше Живи́й і Зи́ждай, Тро́йце Єди́нице, поми́луй м'я.

І ни́ні, Богоро́дичен: Я́ко от оброще́нія червлени́ці, Пречи́стая, у́мная багряни́ця Еммануї́лева, внутр во чре́ві Твоє́м плоть істка́ся; ті́мже Богоро́дицю воі́стинну Тя почита́єм.

Пісня 9
Пісня 9

Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Митар спасся і блудниця очистилась, а фарисей, нахваляючись, був осуджений; перший бо — «будь милостивим до мене», друга — «помилуй мене», а цей, вихваляючи себе, виголошував: «Боже, дякую Тобі» та інші слова нерозумні.

Закхей був митарем, проте спасся; і фарисей Симон спокушався, а блудниця отримала прощення від Того, Хто має владу відпускати гріхи; і ти, душе моя, намагайся це наслідувати.

Ой, окаянна душе моя, ти не наслідувала блудницю, що, взявши посудину з миром, зі сльозами помазувала та волоссям обтирала ноги Спасителя, Який знищив рукопис її давніх гріхів.

Ти знаєш, душе моя, як про́клято міста́, яким Христос благовістив Євангеліє; бійся ж цього попередження, щоб і тобі не бути такою, як вони: бо прирівнявши до содомлян, Владика засудив їх аж до пекла.

У відчаї не будь гіршою, душе моя, чувши про віру хананеянки, дочку якої слово Боже зцілило; «Сину Давидів, спаси й мене», — як вона, взивай до Христа з глибини серця.

Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці.

І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі.

Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.

Ірмос: Безсі́меннаго зача́тія Рождество́ несказа́нноє, Ма́тере безму́жния нетлі́нен Плод, Бо́жиє бо рожде́ніє обновля́єть єстества́. Ті́мже Тя всі ро́ди, я́ко Богоневі́стную Ма́тер, правосла́вно велича́єм.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Неду́ги ісціля́я, ни́щим благовіствова́ше, Христо́с Сло́во, вре́дния уврачева́, с митарі́ ядя́ше, со грі́шники бесі́доваше, Іаі́рови дще́ре ду́шу предуме́ршую возврати́ осяза́нієм руки́.

Мита́р спаса́шеся, і блудни́ця цілому́дрствоваше, і фарисе́й хваля́ся осужда́шеся, ов у́бо, очи́сти м'я; о́ва же, поми́луй м'я. сей же велича́шеся вопія́: Бо́же, благодарю́ Тя, і про́чия безу́мния глаго́ли.

Закхе́й мита́р бі, но оба́че спаса́шеся, і фарисе́й Си́мон соблажня́шеся, і блудни́ця прийма́ше оста́вительная разріше́нія, от іму́щаго крі́пость оставля́ти гріхи́: ю́же душе́ потщи́ся подража́ти.

Блудни́ці, о окая́нная душе́ моя́, не поревнова́ла єси́, я́же при́ймши ми́ра алава́стр, со слеза́ми ма́заше но́зі Спасові, отре́ же власи́ дре́вніх согріше́ній рукописа́ніє раздира́ющаго єя́.

Гра́ди, ї́мже даде́ Христо́с благові́стіє, душе́ моя́, уві́дала єси́, ка́ко про́кляти би́ша. Убо́йся указа́нія, да не бу́деши я́коже о́ни, ї́хже содо́мляном Влади́ко уподо́бив, да́же до а́да осуди́.

Да не го́ршая, о душе́ моя́, яви́шися отча́янієм ханане́ї ві́ру сли́шавшая, єя́же дщи сло́вом Божиїм ісціли́ся. Си́не Дави́дов, спаси́ і мене́, воззови́ із глубини́ се́рдця, я́коже она́ Христу́.

Сла́ва, Тро́їчен: Отця́ просла́вим, Си́на превознесе́м, Бо́жественному Ду́ху ві́рно поклоні́мся, Тро́йці неразді́льній, Єди́ниці по существу́, я́ко Сві́ту і Сві́том, і Животу́ і Живото́м, животворя́щему і просвіща́ющему конці́.

І ни́ні, Богоро́дичен: Град Твой сохраня́й, Богороди́тельнице Пречи́стая, в Тебі́ бо сей ві́рно ца́рствуяй, в Тебі́ і утвержда́ється, і Тобо́ю побіжда́яй, побіжда́єть вся́коє іскуше́ніє, і пліня́єть ра́тники, і прохо́дить послуша́ніє.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Андре́є честни́й, і о́тче треблаже́ннійший, па́стирю Кри́тський, не преста́й моля́ся о воспіва́ющих тя, да ізба́вимся всі гні́ва і ско́рби, і тлі́нія, і прегріше́ній безмі́рних, чту́щії твою́ па́м'ять ві́рно.

Катавасія: Безсі́меннаго зача́тія Рождество́ несказа́нноє, Ма́тере безму́жния нетлі́нен Плод, Бо́жиє бо рожде́ніє обновля́єть єстества́. Ті́мже Тя всі ро́ди, я́ко Богоневі́стную Ма́тер, правосла́вно велича́єм.