Ірмос: Бога, що в піч вогняну до юнаків єврейських зійшов і полум’я на росу перетворив, оспівуйте діла, як Господа, і вихваляйте по всі віки.

Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правди віднови в нутрі моєму.

Причасником Небесних і Страшних, і Святих Твоїх, Христе, нині Таїн і Божественної Твоєї й тайної вечері, сподоби й мене, відчайдушного, Боже Спасе мій.

Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене.

Під Твоє віддавшись добросердя, Благий, зі страхом взиваю до Тебе: перебувай у мені, Спасе, і я в Тобі, як і прорік Ти; ось бо, зважившись на милосердя Твоє, споживаю Тіло Твоє та п’ю Кров Твою.

Приспів: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Жахаюся, приймаючи вогонь, щоб я не опалився, як віск або трава. О страшна тайно! О доброто Божа! Як це так, що Божественного Тіла й Крови, тлінний бувши, причащаюся і роблюся нетлінним?

Бога, Які сышо́ў у печ во́гненную да яўрэ́йскіх дзяце́й і по́лымя ператвары́ў у расу́, апява́йце, стварэ́нні, як Го́спада, і ўзно́сьце на ўсе вякі́.

Сэ́рца чы́стае ствары́ ўва мне, Бо́жа, і дух пра́ўды аднаві́ ўнутры́ мяне́.

Нябе́сных і стра́шных і святы́х Тваі́х Тайн, Хрысце́, і Бажэ́ственнай Тваёй і Та́йнай Вячэ́ры цяпе́р удзе́льнікам быць і мяне́ спадо́бі, адча́йнага, Бо́жа, Спасі́целю мой.

Не адкі́нь мяне́ ад аблі́чча Твайго́ і Ду́ха Твайго́ Свято́га не адымі́ ад мяне́.

Звярну́ўшыся да Тваёй міласэ́рнасці, До́бры, я са стра́хам ускліка́ю да Цябе́: ува мне будзь, Спасі́целю, а я ў Табе́, як сказа́ў Ты, бо, вось, спадзеючы́ся на мі́ласць Тваю́, я ем Це́ла Тваё і п'ю Кроў Тваю́.

Сла́ва Айцу́, і Сы́ну, і Свято́му Ду́ху, і цяпе́р, і заўсёды, і на ве́кі вякоў. Амі́нь.

(Або: Прасвята́я Багаро́дзіца, спасі́ нас).

Багародзічны: Я трымчу́, прыма́ючы аго́нь: як бы мне не згарэ́ць, як воск і як трава́. О, стра́шная та́йна! О, міласэ́рнасць Бо́жая! Як я, прах, прычашча́юся Бажэ́ственнага Це́ла і Крыві́ і станаўлю́ся нятле́нным?