Асла́б, адпусці́, праба́ч, Бо́жа, праві́ны на́шы, во́льныя і міжво́льныя, зро́бленыя ў сло́вах і ўчы́нках, свядо́ма і несвядо́ма, удзе́нь і ўначы́, ро́зумам і ду́мкаю, — усё нам праба́ч, як До́бры і Чалавекалю́бны.

Потім замість прощення:

Полегши, відпусти, прости, Боже, провини наші вільні й невільні, словом чи ділом, свідомі чи несвідомі, вдень чи вночі, чи в думках, чи в помислах скоєні, – все нам прости, бо Ти Благий і Людинолюбний.