Меню ▼
Зміст ▼
Служебник українською (УПЦ КП/ПЦУ) :
Чин святої і Божественної Літургії
Чи1нъ сщ7eнныz и3 бжcтвенныz літургjи

Молитви вхідні
Мlтвы вхw1дныz

Священник, маючи намір звершувати святу Літургію, наперед готує себе до відправи належними за церковним Уставом богослужіннями, а саме: вечірньою, ранньою і часами, а також пови­нен прочитати визначене правило перед святою Літургією і молитви перед святим Причастям. Насамперед він повинен бути в мирі зі всіма, ні на кого нічого не мати, зберігаючи серце, по змозі, від лукавих думок, і з вечора стриматися від їжі та пиття аж до часу, поки не звершить святої Літургії. У сам день звершення святої Літургії священник із дияконом, кожен маючи на собі підрясник, а не священні одежі, вклоняються тричі на схід перед Царськими вратами.

Тоді Диякон промовляє: Благослови, владико.

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

І моляться кожний окремо:

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грішні, Тобі як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось; не прогнівайся дуже на нас і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься і нині як Благоутробний і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми — люди Твої, всі творіння рук Твоїх і ім’я Твоє призиваємо.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися, бо Ти єси спасіння роду християнського.

Потім підходять до образа Христа й цілують її, промовляючи:

Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Благий, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою від неволі ворожої. Тому вдячно співаємо: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.

Тоді цілують також образ Богородиці, промовляючи:

Богородице, Ти єси джерело милосердя! Сподоби і нас Твоєї милости, зглянься на грішних людей, покажи, як завжди, силу Твою, бо, на Тебе надію покладаючи, співаємо Тобі: «Радуйся», як колись Гавриїл, безплотних архістратиг.

Диякон: Господу помолимось.

Схиливши голову, Священник молиться:

Господи, простягни руку Твою з висоти святої оселі Твоєї і укріпи мене на відправу цієї служби Твоєї, щоб я неосудно став перед страшним Престолом Твоїм і безкровне священнодійство відправив, бо Твоя є сила і слава на віки віків. Амінь.

Вклонившись один одному, кланяються народові та йдуть південними дверима до вівтаря і моляться кожний окремо:

Увійду в дім Твій, поклонюся храмові святому Твоєму в страсі перед Тобою. Господи, веди мене правдою Твоєю, супроти ворогів моїх вирівняй путь мою перед Тобою; бо немає правди в устах їх: серце їх суєтне, горло їх — гріб відкритий, язики їх улесливі. Суди їх, Боже; нехай відпадуть від думок своїх; за множеством нечестя відкинь їх, бо багато прикрощів учинили Тобі, Господи. А всі, що надіються на Тебе, нехай звеселяться, нехай повік радіють, і Ти оселишся між ними, і хвалитися будуть Тобою всі, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословляєш праведника, Господи, як щитом благовоління, вкриваєш нас.

У вівтарі творять три земні поклони перед святою трапезою, цілують святе Євангеліє і святий престіл.

Хотsй сщ7eнникъ б9eственное совершaти тайнодёйствіе, д0лженъ є4сть пeрвэе ќбw примирeнъ бhти со всёми, и3 не и3мёти что2 на кого2, и3 сeрдце же, є3ли1ка си1ла, t лукaвыхъ блюсти2 п0мыслwвъ, воздержaтисz же съ вeчера, и3 трезви1тисz дaже до врeмене сщ7еннодёйствіz. Врeмени же настaвшу, повнегдA соверши1ти nбhчный предстоsтелю покл0нъ, вх0дитъ въ хрaмъ: и3 соедини1всz со діaкономъ, творsтъ вкyпэ къ вост0ку пред8 с™hми двeрьми поклонє1ніz три2.

Діaконъ: Бlгослови2, владhко.

Сщ7eнникъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Діaконъ: Ґми1нь.

ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2 бlже дyшы нaшz.

С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. [Три1жды.]

Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. ґми1нь.

Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди.

ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:

Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь, и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.

Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Тaже глаг0лютъ:

Поми1луй нaсъ, гDи, поми1луй нaсъ: всsкагw бо tвёта недоумёюще, сію1 ти мlтву ћкw вLцэ грёшніи прин0симъ: поми1луй нaсъ.

Слaва: ГDи, поми1луй нaсъ, на тs бо ўповaхомъ, не прогнёвайсz на ны2 ѕэлw2, нижE помzни2 беззак0ній нaшихъ: но при1зри и3 нhнэ ћкw бlгоутр0бенъ, и3 и3збaви ны2 t врагHвъ нaшихъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, и3 мы2 лю1діе твои2, вси2 дэлA рукY твоє1ю, и3 и4мz твоE призывaемъ.

И# нhнэ: Милосeрдіz двє1ри tвeрзи нaмъ, бlгословeннаz бцdе, надёющіисz на тS да не поги1бнемъ, но да и3збaвимсz тоб0ю t бёдъ: тh бо є3си2 сп7сeніе р0да хрcтіaнскагw.

Тaже tх0дzтъ ко їкHнэ хrт0вэ и3 целyютъ ю5, глаг0люще тропaрь:

Пречcтому џбразу твоемY покланsемсz, бlгjй, просsще прощeніz прегрэшeній нaшихъ, хrтE б9е: в0лею бо бlговоли1лъ є3си2 пл0тію взhти на кrтъ, да и3збaвиши, ±же создaлъ є3си2, t раб0ты врaжіz. Тёмъ бlгодaрственнw вопіeмъ ти2: рaдости и3сп0лнилъ є3си2 вс‰, сп7се нaшъ, пришeдый сп7сти2 мjръ.

Тaже цэлyютъ и3 їкHну бцdы, глаг0люще тропaрь:

Милосeрдіz сyщи и3ст0чникъ, млcти спод0би нaсъ, бцdе, при1зри на лю1ди согрэши1вшыz, kви2 ћкw при1снw си1лу твою2, на тs бо ўповaюще, рaдуйсz вопіeмъ ти2, ћкоже нёкогда гавріи1лъ, безпл0тныхъ ґрхістрати1гъ.

Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй.

Тaже прикл0нь главY, їерeй глаг0летъ:

ГDи, низпосли2 рyку твою2 съ высоты2 с™aгw жили1ща твоегw2, и3 ўкрэпи2 мS въ предлежaщую слyжбу твою2: да неwсуждeннw предстaну стрaшному пrт0лу твоемY, и3 безкр0вное сщ7еннодёйствіе совершY. Ћкw твоS є4сть си1ла и3 слaва во вёки вэкHвъ.

Діaконъ: Ґми1нь. [Њслaби, њстaви, прости2, б9е, прегрэшє1ніz на6ша, вHльнаz и3 невHльнаz, ћже въ сл0вэ и3 въ дёлэ, ћже въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, ћже во дни2 и3 въ нощи2, ћже во ўмЁ и3 въ помышлeніи: вс‰ нaмъ прости2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.]

Тaже творsтъ и3 къ ликHмъ покл0ны по є3ди1ному, и3 тaкw tх0дzтъ въ жeртвенникъ, глаг0люще:

Вни1ду въ д0мъ тв0й, поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY въ стрaсэ твоeмъ. ГDи, настaви мS прaвдою твоeю, вр†гъ мои1хъ рaди и3спрaви пред8 тоб0ю пyть м0й. Ћкw нёсть во ўстёхъ и4хъ и4стины, сeрдце и4хъ сyетно, гр0бъ tвeрстъ гортaнь и4хъ, љзы6ки свои1ми льщaху. Суди2 и5мъ, б9е, да tпадyтъ t мhслей свои1хъ: по мн0жеству нечeстіz и4хъ и3зри1ни |, ћкw преwгорчи1ша тS, гDи. И# да возвеселsтсz вси2 ўповaющіи на тS, во вёкъ возрaдуютсz, и3 всели1шисz въ ни1хъ: и3 похвaлzтсz њ тебЁ лю1бzщіи и4мz твоE. Ћкw ты2 бlгослови1ши првdника, гDи, ћкw nрyжіемъ бlговолeніz вэнчaлъ є3си2 нaсъ.

Вшeдше же во свzти1лище, творsтъ покл0ны три2 пред8 с™0ю трапeзою, и3 цэлyютъ с™0е є3ђліе и3 с™yю трапeзу.
Молитви на облачення
Мlтвы нA њблачeніе

Тоді священник бере в руки свій підризник, а диякон стихар, і кожний тихо промовляє:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене.

Диякон підходить до священника з стихарем, орарем та поручами у правій руці і, вклонившись перед ним, каже:

Благослови, владико, стихаря з орарем і поручами.

Священник (благословляє, промовляючи): Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Диякон відходить і облачається в стихар, орар і поручі, читаючи відповідні молитви облачень. Облачившись, готує все на жертовнику до проскомидії. Священник, поклавши підризник на ліву руку, благословляє хресним знаменням, промовляючи:

Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Далі цілує і одягає його, промовляючи:

Нехай зрадіє душа моя у Господі, бо зодягнув мене в ризу спасіння і в одежу радощів зодягнув мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прикрасив мене красою.

Також благословляє єпитрахиль, цілує і, зодягаючи, промовляє:

Благословен Бог наш, що виливає благодать Свою на священників Своїх, як миро на голову, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить до краю одежі його.

Тоді бере пояс, цілує і, підперізуючись, промовляє:

Благословен Бог, що підперізує мене силою, покладає непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як у лані, і на висотах ставить мене.

Благословляє і цілує поручі і, одягаючи на праву руку, промовляє:

Правиця Твоя, Господи, прославилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників.

Також і на ліву руку:

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, – і навчуся заповідей Твоїх.

Також благословляє, цілує і одягає палицю(якщо  має на це право), промовляючи:

Прив’яжи меч Твій до стегна Твого, Сильний, силою Твоєю і красою Твоєю, і натягни лук, і встигай, і царюй істини ради і лагідності, і справедливості, і дивно поведе Тебе правиця Твоя завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Благословляє фелонь, цілує та одягає, промовляючи:

Священники Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Священник і диякон підходять до умивальниці і умивають руки, промовляючи:

Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб було чути голос хвали і щоб сповістити про всі чудеса Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце перебування слави Твоєї. Не погуби душі моєї з грішниками і життя мого з людьми кровожерними, що в їх руках беззаконня, а правиця повна підкупів. А я ходжу в моїй непорочності: визволи мене, Господи, і помилуй. Нога моя стала на праведний шлях; в церквах благословлятиму Тебе, Господи.

Священник, як облачиться і умиє руки, разом з дияконом підходять до жертовника для звершення проскомидії.

Коли священник служить без диякона, то в проскомидії сам виконує всі священнодії і виголоси диякона, за винятком спеціально дияконських, як наприклад: «Благослови, владико», «Проколи, владико», «Час правити» і та ін.

Коли літургію звершують собором кілька священників, то проскомидію повинен звершувати тільки один священник.

Тaже пріeмлютъ въ рyки сво‰ кjйждо стіхaрь св0й, и3 творsтъ покл0ны три2 къ вост0ку, глаг0люще въ себЁ кjйждо:

Б9е, њчи1сти мS грёшнаго и3 поми1луй мS.

Тaже прих0дитъ къ сщ7eннику діaконъ, держS въ десн0й руцЁ стіхaрь со nрарeмъ, и3 подклони1въ є3мY главY, глаг0летъ:

Бlгослови2, владhко, стіхaрь со nрарeмъ.

Сщ7eнникъ, бlгословлsz, глаг0летъ:

Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Діaконъ: Ґми1нь.

Тaже tх0дитъ діaконъ, во є3ди1ну странY свzти1лища, и3 њблачи1тсz въ стіхaрь, молsсz си1це:

Возрaдуетсz душA моS њ гDэ, њблечe бо мS въ ри1зу сп7сeніz, и3 њдeждею весeліz њдёz мS: ћкw женихY возложи1 ми вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю.

И# nрaрь ќбw цэловaвъ, налагaетъ на шyее рaмо. Нарук†вницы же налагaz на рyки, на деснyю ќбw, глаг0летъ:

Десни1ца твоS, гDи, прослaвисz въ крёпости: деснaz твоS рукA, гDи, сокруши2 враги2, и3 мн0жествомъ слaвы твоеS стeрлъ є3си2 супостaты.

На шyюю же, глаг0летъ:

Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.

Тaже tшeдъ въ предложeніе, ўготовлsетъ сщ7є1ннаz. С™hй ќбw дjскосъ поставлsетъ њ шyюю странY, поти1рь же, є4же є4сть с™yю чaшу, њ деснyю, и3 прHчаz съ ни1ми.

Сщ7eнникъ же си1це њблачи1тсz: пріeмъ стіхaрь въ шyюю рyку, и3 покл0нивсz три1жды къ вост0ку, ћкоже речeсz, назнaменуетъ глаг0лz:

Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

Тaже њблачи1тсz, глаг0лz:

Возрaдуетсz душA моS њ гDэ, њблечe бо мS въ ри1зу сп7сeніz, и3 њдeждею весeліz њдёz мS: ћкw женихY возложи1 ми вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю.

Тaже пріeмъ є3пітрахи1ль, и3 назнaменавъ, њблачaетсz є4ю, глаг0лz:

Бlгословeнъ бGъ, и3зливazй бlгодaть свою2 на сщ7eнники сво‰ ћкw мЂро на главЁ, сходsщее на брадY, брадY ґарHню, сходsщее на nмeты њдeжды є3гw2.

Тaже пріeмъ поsсъ и3 њпоzсyzсz, глаг0летъ:

Бlгословeнъ бGъ, препоzсyzй мS си1лою, и3 положи2 непор0ченъ пyть м0й, совершazй н0зэ мои2 ћкw є3лeни, и3 на выс0кихъ поставлszй мS.

Нарук†вницы же налагaz на рyки, на деснyю ќбw, глаг0летъ:

Десни1ца твоS, гDи, прослaвисz въ крёпости: деснaz твоS рукA, гDи, сокруши2 враги2, и3 мн0жествомъ слaвы твоеS стeрлъ є3си2 супостaты.

На шyюю же, глаг0летъ:

Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.

Тaже пріeмъ набeдренникъ, ѓще и4мать, и3 бlгослови1въ и5, и3 цэловaвъ, глаг0летъ:

Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй, си1льне, красот0ю твоeю и3 добр0тою твоeю, и3 налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цaрствуй, и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды, и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

Тaже пріeмъ фелHнь и3 бlгослови1въ, цэлyетъ гlz си1це:

Сщ7eнницы твои2, гDи, њблекyтсz въ прaвду, и3 прпdбніи твои2 рaдостію возрaдуютсz, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

Тaже tшeдше въ предложeніе, ўмывaютъ рyки, глаг0люще:

Ўмhю въ непови1нныхъ рyцэ мои2 и3 њбhду жeртвенникъ тв0й, гDи, є4же ўслhшати ми2 глaсъ хвалы2 твоеS, и3 повёдати вс‰ чудесA тво‰. ГDи, возлюби1хъ бlголёпіе д0му твоегw2 и3 мёсто селeніz слaвы твоеS. Да не погуби1ши съ нечести1выми дyшу мою2 и3 съ мyжи кровeй животA моегw: и4хже въ рукaхъ беззакHніz, десни1ца и4хъ и3сп0лнисz мзды2. Ѓзъ же неѕл0біемъ мои1мъ ходи1хъ, и3збaви мS, гDи, и3 поми1луй мS. НогA моS стA на правотЁ, въ цeрквахъ бlгословлю2 тS, гDи.
Проскомидія
Проскомjдіz

Священник і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

Далі кожен промовляє:

Викупив Ти нас, Господи, з прокляття закону Чесною Твоєю Кров’ю, коли на хресті Тебе було розп’ято, а списом проколото, став Ти джерелом безсмертя для людей, Спасе наш, слава Тобі.

Диякон: Благослови, владико.

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Священник бере в ліву руку першу просфору з печаткою: ІС. ХС. НІ. КА., а копіє в праву, тричі хрестить копієм просфору поверх печатки і промовляє:

На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (тричі).

І надрізує копієм з правого боку печатки (з лівої руки священника), а надрізуючи, промовляє:

Як ягня на заколення ведено Його.

З лівого боку надрізуючи:

І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, – мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.

Верхню сторону печатки надрізуючи:

В смиренні Його суд над Ним відбувся.

Долішню сторону печатки надрізуючи:

Але про рід Його хто оповість?

Диякон, побожно дивлячись на це священнодійство і орар у руці тримаючи, при кожному надрізуванні промовляє:

Господу помолимось.

Після цього промовляє:

Візьми, владико.

Священник, відрізуючи копієм з правого боку просфори (з лівої руки священника), виймає Святий Хліб (Агнця); промовляючи:

Бо візьметься від землі життя Його.

І кладе його печаткою вниз на дискос при словах диякона:

Принеси в жертву, владико.

Священник глибоко надрізує Святий Хліб навхрест, промовляючи:

Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння.

І повертає його догори печаткою. Диякон промовляє:

Проколи, владико.

Священник, проколюючи Святий Хліб копієм в правий бік печатки (з лівого боку священника), промовляє:

Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекла кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве.

Диякон, узявши вино і воду, промовляє до священника:

Благослови, владико, святе З’єднання.

І вливає до святої чаші разом вино і воду.

Священник, благословляючи, промовляє:

Благословенне З’єднання Дарів Твоїх нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Священник бере другу просфору і промовляє:

На честь і пам’ять Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Молитвами Її прийми, Господи, жертву цю в наднебесний Твій жертовник.

Вийнявши часточку, кладе її праворуч Святого Хліба, промовляючи:

Стала Цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.

Далі бере третю просфору і, вийнявши з неї першу часточку, кладе її ліворуч Святого Хліба і промовляє, починаючи перший рядок:

Чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана.

Тоді промовляє:

Святих славних пророків: Мойсея і Аарона, Іллі і Єлисея, Давида і Ієсея, святих трьох отроків і Даниїла пророка і всіх святих пророків.

І, вийнявши часточку, кладе її попід першою. Тоді промовляє:

Святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла і всіх інших святих апостолів.

І так кладе третю часточку, закінчуючи перший рядок. Тоді промовляє:

Святих отців наших, святителів: Василія Великого, Григорія Богослова і Іоана Золотоустого, Афанасія і Кирила, Миколая Мирлікійського, Михаїла і Макарія, митрополитів Київських, Димитрія Ростовського, Інокентія Іркутського, Феодосія Чернігівського, Іоасафа Білгородського і всіх святих святителів.

І, вийнявши четверту часточку, кладе її біля першої, починаючи другий ряд. Тоді знову промовляє:

Святого апостола первомученика і архидиякона Стефана, святих великих мучеників: Димитрія, Юрія, Феодора Тирона, Феодора Стратилата і всіх святих мучеників; мучениць: Фекли, Варвари, Киріякії, Євфимії, Параскеви, Катерини і всіх святих мучениць.

Вийнявши п’яту часточку, кладе її під четвертою. Тоді промовляє:

Преподобних і богоносних отців наших: Антонія, Євфимія, Сави, Онуфрія, Афанасія Афонського, Антонія і Феодосія Печерських, Іова Почаївського і всіх преподобних отців; і преподобних матерів: Пелагії, Феодосії, Анастасії, Февронії, Єфросинії, Марії Єгипетської і всіх преподобних матерів.

Вийнявши шосту часточку, кладе її під п’ятою, закінчуючи другий ряд. Тоді знову промовляє:

Святих чудотворців безсрібників Косми і Даміана, Кира і Іоана, Пантелеймона і Єрмолая і всіх святих безсрібників.

Вийнявши сьому часточку, кладе її зверху, починаючи третій ряд. Тоді знову промовляє:

Святих і праведних Богоотців Іоакима і Анни; і святого (якого храм і якого день); святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських, святого рівноапостольного великого князя Володимира і блаженної великої княгині Ольги і всіх святих. Молитвами їх зглянься на нас, Боже.

І кладе восьму часточку під сьомою. Тоді промовляє

НА ЛІТУРГІЇ СВ. ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО:

Святого отця нашого Іоана, архиєпископа Константинопольського, Золотоустого.

НА ЛІТУРГІЇ СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО:

Святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської.

І так, вийнявши дев’яту часточку, кладе її під восьму, закінчуючи третій ряд. Тоді, взявши четверту просфору, промовляє:

Пом’яни, Владико Чоловіколюбний, Святійших Патріархів православних, Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха (чи Митрополита) Київського і всієї (Руси-)України, преосвященнійшого владику нашого єпископа (ім’я правлячого єпископа), і все єпископство православне, чесне пресвітерство, у Христі дияконство і ввесь священний чин; благодійників і всіх парафіян святого храму цього, і всю братію нашу, що Ти з Твоєї великої милости закликав до єднання з Тобою, Всеблагий Владико.

Вийнявши часточку, кладе її нижче Святого Хліба, праворуч просфори. Тоді промовляє:

Пом’яни, Господи, Богом бережену Україну нашу, владу, військо і всю людність її.

І, вийнявши часточку, кладе її нижче Святого Хліба, ліворуч просфори. З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священник виймає часточки за здоров’я живих, поминаючи їхні імена, кладе їх в один ряд нижче і промовляє:

Пом’яни, Господи, рабів Твоїх (імена).

Тоді, взявши п’яту просфору, промовляє:

На спомин і відпущення гріхів усіх спочилих Патріархів православних, благочестивих князів і гетьманів, блаженних фундаторів святих храмів Божих, отців, матерів, братів і сестер наших, і за спочилих благодійників і парафіян святого храму цього, і за всіх, що спочили з надією на воскресіння і життя вічне з Тобою.

Також священник поминає єпископа, що його висвятив, якщо він уже упокоївся, та інших небіжчиків. Виймаючи часточки за них, промовляє:

Пом’яни, Господи, спочилих рабів Твоїх (імена).

Всі часточки за спочилих кладе в один ряд нижче часточок за живих. І виймає із четвертої просфори за живих часточку для себе, кладе її біля часточок за живих і промовляє:

Пом’яни, Господи, і мою недостойність і прости мені всяку провину вільну і невільну.

Потім губкою чи копієм впорядковує часточки, щоб вони не змішувались.

Тоді диякон бере кадило і, поклавши до нього ладану, промовляє до священника:

Благослови, владико, кадило. Господу помолимось.

Священник читає молитву кадила:

Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні, Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник і пошли нам благодать Пресвятого Твого Духа.

Диякон: Господу помолимось.

Священник бере звіздицю і, потримавши її над кадилом, ставить на дискос над Святим Хлібом, промовляючи:

І прийшовши, звізда стала над тим місцем, де було Дитя.

Диякон: Господу помолимось.

Священник обкаджує малий покрівець і покриває ним дискос поверх звіздиці, промовляючи:

Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу і опоясався, бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Престіл Твій готовий з того часу, споконвіку Ти єси. Піднесли ріки, Господи, піднесли ріки голос свій, піднесли ріки хвилі свої. Господь же на висоті могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Свідчення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Диякон: Господу помолимось. Накрий, владико.

Священник обкаджує другий покрівець і покриває ним св. чашу, промовляючи:

Вкрила небеса звершеність Твоя, Христе, і хвали Твоєї повна земля.

Диякон: Господу помолимось. Накрий, владико.

Священник, обкадивши воздух, накриває одне й друге, промовляючи:

Покрий нас покровом крил Твоїх, Господи, віджени від нас усякого ворога і супротивника, втихомир життя наше, Господи, помилуй нас і світ Твій і спаси душі наші, як Благий і Чоловіколюбний.

Тоді священник, узявши кадило, тричі кадить жертовник, промовляючи:

Благословен Бог наш, що так зволив, слава Тобі.

А диякон кожного разу промовляє:

Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І обидва побожно вклоняються три рази. Тоді диякон промовляє, взявши від священника кадило:

За принесені чесні дари Господу помолимось.

Священник читає молитву принесення:

Боже, Боже наш, Ти послав Хліб Небесний, поживу всьому світові, Господа нашого і Бога Ісуса Христа, Спаса Визволителя і Благодійника, що благословляє і освячує нас; Сам благослови це принесення і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Як Благий і Чоловіколюбний, пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудженими збережи в святій відправі Божественних Твоїх Таїн. Бо святе й прославлене всечесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І тоді чинить відпуст, промовляючи: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.

Диякон: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй. Господи, помилуй. Господи, помилуй. Благослови.

Коли неділя,

Священник: Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш…

Коли ж ні, то:

Христос, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері,

НА ЛІТУРГІЇ СВ. ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО:

Святого отця нашого Іоана, архиєпископа Константинопольського, Золотоустого,

НА ЛІТУРГІЇ СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО:

Святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської, і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Чоловіколюбний.

Диякон: Амінь.

Диякон після відпусту кадить святий жертовник і святий престіл навкруги, проказуючи:

У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.

Далі кадить ввесь вівтар, іконостас, всю церкву, священника і людей, читаючи про себе 50-й псалом. Тоді знову кадить тричі перед святим престолом і віддає кадило.

Священник і диякон стають разом перед святим престолом, тричі вклоняються, промовляючи:

Боже, очисти нас грішних і помилуй нас, —

і моляться:

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Священник півголосом молиться з піднесенням рук:

Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління.

Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.

Священник цілує Євангеліє, а диякон престіл. Диякон, схиливши голову перед священником і тримаючи орар трьома пальцями правої руки, промовляє:

Час правити Господу. Владико, благослови.

Священник, благословляючи його, промовляє:

Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь. Помолися за мене, владико святий.

Священник: Нехай виправить Господь стопи твої.

Диякон: Пом’яни мене, владико святий.

Священник: Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Поклонє1ніz три2 пред8 предложeніемъ сотв0рше, глаг0лютъ кjйждо:

Б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS.

Посeмъ: И#скупи1лъ ны2 є3си2 t клsтвы зак0нныz чcтн0ю твоeю кр0вію: на кrтЁ пригвозди1всz и3 копіeмъ проб0дьсz, безсмeртіе и3сточи1лъ є3си2 человёкwмъ: сп7се нaшъ, слaва тебЁ.

Діaконъ: Бlгослови2, владhко.

И# начинaетъ сщ7eнникъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Діaконъ: Ґми1нь.

Тaже пріeмлетъ сщ7eнникъ шyіею ќбw рук0ю просфорY, десн0ю же с™0е копіE, и3 знaменуzй съ ни1мъ три1жды верхY печaти просфоры2, глаг0летъ:

Въ воспоминaніе гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA. [Три1жды.]

Діaконъ, по кaждомъ: Ґми1нь.

И# ѓбіе водружaетъ копіE въ деснyю странY печaти. Діaконъ же, взирaz бlгоговёйнw на сицево2 тaинство, глаг0летъ на є3ди1номъ к0емждо рёзаніи: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. держS и3 nрaрь въ руцЁ. Сщ7eнникъ же глаг0летъ рёжz:

Ћкw nвчA на заколeніе ведeсz.

Въ шyюю же:

И# ћкw ѓгнецъ непор0ченъ, прsмw стригyщагw є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ.

Въ г0рнюю же странY печaти:

Во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz.

Въ д0льнюю же странY:

Р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть;

По си1хъ глаг0летъ діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Возми2, владhко.

Сщ7eнникъ же, вложи1въ с™0е копіE t к0свенныz деснhz страны2 просфоры2, взимaетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz си1це:

Ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2.

И# положи1въ и5 взнaкъ на с™ёмъ дjскосэ, рeкшу діaкону: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Пожри2, владhко.

Жрeтъ є3го2 кrтови1днw, си1це глаг0лz:

Жрeтсz ѓгнецъ б9ій, взeмлzй грёхъ мjра, за мірскjй жив0тъ и3 сп7сeніе.

И# њбращaетъ другyю странY горЁ, и3мyщую кrтъ.

И# глаг0летъ діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Прободи2, владhко.

Їерeй же прободaz и5 въ деснyю странY с™hмъ копіeмъ, глаг0летъ:

Е#ди1нъ t вHинъ копіeмъ рeбра є3гw2 прободE, и3 ѓбіе и3зhде кр0вь и3 водA: и3 ви1дэвый свидётельствова, и3 и4стинно є4сть свидётельство є3гw2.

Діaконъ же пріемъ віно2 и3 в0ду, глаг0летъ ко сщ7eннику:

ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Бlгослови2, владhко, с™0е соединeніе.

И# взeмъ над8 ни1ми бlгословeніе, вливaетъ во с™hй поти1рь t вінA вкyпэ и3 воды2.

[Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ соединeніе, глаг0лz:

Бlгословeно соединeніе с™hхъ твои1хъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.]

Сщ7eнникъ же пріeмъ въ рyцэ вторyю просфорY, глаг0летъ:

Въ чeсть и3 пaмzть пребlгословeнныz вLчцы нaшеz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, є3sже мlтвами пріими2, гDи, жeртву сію2 въ пренбcный тв0й жeртвенникъ.

И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 њдеснyю с™aгw хлёба, бли1з8 среды2 є3гw2, глаг0лz:

ПредстA цRи1ца њдеснyю тебє2, въ ри6зы позлащeнны њдёzна, преукрашeнна.

Тaже пріeмъ трeтію просфорY, глаг0летъ:

Честнaгw слaвнагw прbр0ка, п®тeчи и3 кrти1телz їwaнна.

И# взeмъ пeрвую чaстицу, полагaетъ ю5 њ шyюю странY с™aгw хлёба, творsй начaло пeрвагw чи1на.

И# глаг0летъ: С™hхъ слaвныхъ прbр0кwвъ: мwmсeа и3 ґарHна, и3ліи2 и3 є3ліссeа, дв7да и3 їессeа: с™hхъ тріeхъ nтрокHвъ, и3 даніи1ла прbр0ка, и3 всёхъ с™hхъ прbр0кwвъ.

И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ пeрвыz бlгочи1ннw.

Тaже пaки глаг0летъ: С™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлъ петрA и3 пavла, ґндрeа первозвaннагw, и3 пр0чихъ всёхъ с™hхъ ґпcлwвъ.

И# тaкw полагaетъ трeтію чaстицу д0лэ вторhz, скончавaz пeрвый чи1нъ.

Тaже глаг0летъ:

И#же во с™hхъ nтє1цъ нaшихъ с™и1телей: васjліа вели1кагw, григ0ріа бGосл0ва и3 їwaнна златоyстагw: ґfанaсіа и3 кmрjлла ґлеxандрjйскихъ, ніколaа мmрлmкjйскагw: міхаи1ла, їларіHна, петрA и3 ґлеxjа, митрополjтwвъ кjевскихъ: їHны, філjппа и3 є3рмогeна моск0вскихъ, и3 всёхъ с™hхъ с™и1телей.

И# взeмъ четвeртую чaстицу, полагaетъ ю5 бли1з8 пeрвыz чaстицы, творS втор0е начaло.

Тaже пaки глаг0летъ:

С™aгw ґпcла, первомч7ика и3 ґрхідіaкона стефaна: с™hхъ вели1кихъ м§нкwвъ: дими1тріа, геHргіа, fе0дwра тЂрwна, fе0дwра стратилaта, и3 всёхъ с™hхъ мч7икъ: и3 м§нцъ: feклы, варвaры, кmріакjи, є3vфи1міи и3 параскevы, є3катерjны, и3 всёхъ с™hхъ мч7ицъ.

И# взeмъ пsтую чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ пeрвыz, сyщіz начaломъ вторaгw чи1на.

Тaже глаг0летъ: Прпdбныхъ и3 бGон0сныхъ nтє1цъ нaшихъ: ґнтHніа, є3vfЂміа, сaввы, nнyфріа, ґfанaсіа ґfHнскагw, ґнтHніа и3 fеод0сіа печeрскихъ, сeргіа рaдонежскагw, јwва почaевскагw, серафjма сар0вкагw3, и3 всёхъ прпdбныхъ nтє1цъ: и3 прпdбныхъ мaтерей: пелагjи, fеод0сіи, ґнастасjи, є3vпраxjи, феvрHніи, fеодyліи, є3vфросЂніи, марjи є3гЂптzныни, и3 всёхъ с™hхъ прпdбныхъ мaтерей.

И# взeмъ шестyю чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ вторhz чaстицы, во и3сполнeніе вторaгw чи1на.

По си1хъ же глаг0летъ:

С™hхъ и3 чудотв0рцєвъ безсрeбрєникъ: космы2 и3 даміaна, кЂра и3 їwaнна, пантелеи1мона и3 є3рмолaа, и3 всёхъ с™hхъ безсрeбреникwвъ.

И# взeмъ седмyю чaстицу, полагaетъ ю5 вeрхъ, творS трeтіе начaло, по чи1ну. И# глаг0летъ:

С™hхъ и3 првdныхъ бGоoтє1цъ їwакjма и3 ѓнны: и3 с™aгw и4м>къ [є3гHже є4сть хрaмъ и3 є3гHже є4сть дeнь]: с™hхъ равноапcльныхъ меf0діа и3 кmрjлла, ўчи1телей словeнскихъ: с™hхъ равноапcльныхъ вели1кагw кнsзz влади1міра и3 вели1кіz кнzги1ни џльги, и3 всёхъ с™hхъ, и4хже мlтвами посэти1 ны, б9е.

И# полагaетъ nсмyю чaстицу д0лэ пeрвыz бlгочи1ннw.

Е#щe же глаг0летъ: И$же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкпа кwнстантіноп0льскагw, златоyстагw.

[Ѓще поeтсz літургjа є3гw2: ѓще же поeтсz вели1кагw васjліа, того2 поминaетъ.]

И# тaкw взeмъ f7‑ю чaстицу, полагaетъ ю5 въ конeцъ трeтіzгw чи1на во и3сполнeніе.

Тaже пріeмъ четвeртую просфорY, глаг0летъ:

Помzни2, вLко человэколю1бче, с™ёйшыz правослaвныz патріaрхи и3 господи1на и3 nтцA нaшегw бlжeннэйшаго митрополjта [и4м>къ], и3 господи1на нaшего высокопреосщ7eннэйшаго митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкпа, и3ли2: преwсщ7eннэйшаго є3пcкпа] [и4м>къ], и3 всsкое є3пcкопство правослaвныхъ, честн0е пресвЂтерство, во хrтЁ діaконство и3 вeсь сщ7eнническій чи1нъ: [ѓще во њби1тели: ґрхімандрjта, и3ли2: и3гyмена, и4м>къ], брaтію и3 сослужeбники нaшz, сщ7eнники, діaконы, и3 всю2 брaтію нaшу, ±же призвaлъ є3си2 во твоE nбщeніе, твои1мъ бlгоутр0біемъ, всебlгjй вLко.

И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ с™aгw хлёба.

И# поминaетъ странY нaшу, глаг0лz си1це:

Помzни2, гDи, богохрани1мую странY нaшу [Ўкраи1ну] и3 правослaвныхъ людeй є3S.

И# поминaетъ и5хже и4мать живhхъ по и4мени, и3 на к0еждо и4мz взимaетъ чaстицу, приглаг0лz:

Помzни2, гDи, [и4м>къ].

И# взeмъ ч†стицы, полагaетъ | д0лэ с™aгw хлёба.

Тaже взeмъ пsтую просфорY, глаг0летъ:

Њ пaмzти и3 њставлeніи грэхHвъ с™ёйшихъ патріaрхwвъ правослaвныхъ и3 бlжeнныхъ создaтелей с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS].

Тaже поминaетъ рукоположи1вшаго є3го2 ґрхіерeа, и3 други1хъ, и5хже х0щетъ, ўс0пшихъ по и4мени. На к0еждо и4мz взимaетъ чaстицу, приглаг0лz:

Помzни2, гDи, [и4м>къ].

И# конeчнэ глаг0летъ си1це:

И# всёхъ въ надeждэ воскrніz, жи1зни вёчныz и3 твоегw2 nбщeніz ўс0пшихъ, правослaвныхъ nтє1цъ и3 брaтій нaшихъ, чlвэколю1бче гDи.

И# взимaетъ чaстицу.

По сeмъ глаг0летъ:

Помzни2, гDи, и3 моE недост0инство, и3 прости1 ми всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное.

И# взимaетъ чaстицу. И# пріeмъ гyбу, собирaетъ на дjскосъ ч†стицы д0лэ с™aгw хлёба, ћкоже бhти во ўтвержeніи, и3 не и3спaднути чесомY. Тaже діaконъ, пріeмъ кади1льницу, и3 fmміaмъ вложи1въ въ ню2, глаг0летъ къ сщ7eннику:

Бlгослови2, владhко, кади1ло.

ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй.

И# сщ7eнникъ мlтву кади1ла:

Кади1ло тебЁ прин0симъ, хrтE б9е нaшъ, въ воню2 бlгоухaніz дух0внагw, є4же пріeмъ въ пренбcный тв0й жeртвенникъ, возниспосли2 нaмъ бlгодaть прес™aгw твоегw2 д¦а.

Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй.

Сщ7eнникъ покади1въ ѕвэзди1цу, полагaетъ верхY с™aгw хлёба, глаг0лz:

И# пришeдши ѕвэздA, стA верхY, и3дёже бЁ nтрочA.

Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй.

Їерeй, покади1въ пeрвый покровeцъ, покрывaетъ с™hй хлёбъ съ дjскосомъ, глаг0лz:

ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz: њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz, и4бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz. Гот0въ пrт0лъ тв0й tт0лэ, t вёка ты2 є3си2. Воздвиг0ша рёки, гDи, воздвиг0ша рёки глaсы сво‰: в0змутъ рёки сотрє1ніz сво‰, t глaсwвъ в0дъ мн0гихъ. Ди1вны высоты6 морск‡z, ди1венъ въ выс0кихъ гDь. СвидBніz тво‰ ўвёришасz ѕэлw2. Д0му твоемY подобaетъ с™hнz, гDи, въ долготY днjй.

Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Покрhй, владhко.

Їерeй же, покади1въ вторhй покровeцъ, покрывaетъ с™hй поти1рь, глаг0лz:

Покры2 нб7сA добродётель твоS, хrтE, и3 хвалы2 твоеS и3сп0лнь землS.

Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Покрhй, владhко.

Їерeй же, покади1въ покр0въ, си1рэчь, воздyхъ, покрывaетъ и3 nбо‰, глаг0лz:

Покрhй нaсъ кр0вомъ крилY твоє1ю, и3 tжени2 t нaсъ всsкаго врагA и3 супостaта: ўмири2 нaшу жи1знь, гDи, поми1луй нaсъ и3 мjръ тв0й, и3 сп7си2 дyшы нaшz, ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ.

Їерeй кади1тъ предложeніе, глаг0лz:

Бlгословeнъ бGъ нaшъ, си1це бlговоли1вый, слaва тебЁ. [Три1жды.]

Діaконъ же на к0емждо глаг0летъ:

ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

И# покланsютсz бlгоговёйнw џба, три1жды.

Тaже діaконъ глаг0летъ:

Њ предложeнныхъ чcтнhхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй.

Сщ7eнникъ же глаг0летъ мlтву предложeніz:

Б9е б9е нaшъ, нбcный хлёбъ, пи1щу всемY мjру, гDа нaшего и3 бGа ї}са хrтA послaвый, сп7са и3 и3збaвителz и3 бlгодётелz, бlгословsща и3 њсщ7aюща нaсъ, сaмъ бlгослови2 предложeніе сіE и3 пріими2 є5 въ пренбcный тв0й жeртвенникъ. Помzни2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, принeсшихъ, и3 и4хже рaди принес0ша: и3 нaсъ неwсуждє1ны сохрани2 во сщ7еннодёствіи б9eственныхъ твои1хъ т†инъ.

Ћкw с™и1сz и3 прослaвисz пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Діaконъ: Ґми1нь.

Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ, хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ.

Діaконъ: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй [Три1жды.], Бlгослови2.

Сщ7eнникъ глаг0летъ tпyстъ.

Ѓще ќбw є4сть недёлz:

Воскресhй и3з8 мeртвыхъ:

Ѓще ли же ни2: Хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре, и4же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкопа кwнстантіноп0льскагw, златоyстагw [ѓще же совершaетсz літургjа вели1кагw васjліа: васjліа, ґрхіепjскопа кесарjи каппадокjйскіz, вели1кагw], и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 сп7сeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ.

Діaконъ: Ґми1нь.

По tпyстэ же кади1тъ діaконъ с™0е предложeніе: тaже tх0дитъ, и3 кади1тъ с™yю трапeзу круг0мъ крестови1днw, глаг0лz въ себЁ:

Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ душeю ћкw бGъ, въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2, хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнszй неwпи1санный.

И# pал0мъ н7:

ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2, ћкw взsтсz великолёпіе твоE превhше нб7съ. И#з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY, вр†гъ твои1хъ рaди, є4же разруши1ти врагA и3 мeстника. Ћкw ўзрю2 небесA, дэлA пє1рстъ твои1хъ, лунY и3 ѕвёзды, ±же ты2 њсновaлъ є3си2: что2 є4сть человёкъ, ћкw п0мниши є3го2; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw посэщaеши є3го2; ўмaлилъ є3си2 є3го2 мaлымъ чи1мъ t ѓгGлъ, слaвою и3 чeстію вэнчaлъ є3си2 є3го2: и3 постaвилъ є3си2 є3го2 над8 дёлы рукY твоє1ю, вс‰ покори1лъ є3си2 под8 н0зэ є3гw2: џвцы и3 волы2 вс‰, є3щe же и3 скоты2 пwльскjz, пти6цы небє1сныz и3 ры6бы морск‡z, преходsщыz стєзи2 морск‡z. ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2.

И# покади1въ с™и1лище же и3 хрaмъ вeсь, вх0дитъ пaки во с™hй nлтaрь, и3 покади1въ с™yю трапeзу пaки, и3 сщ7eнника, кади1льницу ќбw tлагaетъ на мёсто своE, сaмъ же прих0дитъ ко їерeю.

И# стaвше вкyпэ пред8 с™0ю трапeзою, покланsютсz три1жды, въ себЁ молsщесz, и3 глаг0люще:

ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2, бlже, дyшы нaшz.

Слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, въ чlвёцэхъ бlговолeніе. [Двaжды.]

ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2.

Тaже цэлyютъ, сщ7eнникъ ќбw с™0е є3ђліе, діaконъ же с™yю трапeзу. И# посeмъ подклони1въ діaконъ свою2 главY сщ7eннику, держS и3 nрaрь треми2 пє1рсты деснhz руки2, глаг0летъ:

Врeмz сотвори1ти гDеви, владhко, бlгослови2.

Сщ7eнникъ, знaменуz є3го2, глаг0летъ:

Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Діaконъ: Помоли1сz њ мнЁ, владhко свzтhй.

Сщ7eнникъ: Да и3спрaвитъ гDь стwпы2 тво‰.

Діaконъ: Помzни1 мz, владhко с™hй.

Сщ7eнникъ: Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь.

И# поклони1всz, и3сх0дитъ сёверными двeрьми, понeже цrкіz двє1ри до вх0да не tверзaютсz. И# стaвъ на nбhчномъ мёстэ, прsмw с™hхъ дверeй, покланsетсz со бlгоговёніемъ, три1жды, глаг0лz въ себЁ:

ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2.

И# посeмъ глаг0летъ: Бlгослови2, владhко.

И# сщ7eнникъ: Бlгословeно цrтво:

Вёдати подобaетъ: ѓще без8 діaкона слyжитъ їерeй, въ проскомjдіи діaконскихъ сл0въ, и3 на літургjи пред8 є3ђліемъ, и3 на tвётъ є3гw2: Бlгослови2 владhко, и3 Прободи2 владhко, и3 Врeмz сотвори1ти, да не глаг0летъ, т0чію є3ктєніи2 и3 чин0вное предложeніе.

Ѓще же соб0ромъ слyжатъ сщ7eнніи мн0зи, дёйство проскомjдіи є3ди1нъ їерeй т0кмw да твори1тъ, и3 глаг0летъ и3з8wбражє1ннаz: пр0чіи же служи1тели ничт0же проскомjдіи nс0бнw да глаг0лютъ.