13 листопада (31 жовтня)

Ко́рень правові́рія, напоє́нний благода́тію Ду́ха Пресвята́го, бил єси́, богоблаже́нне всече́стне Пе́тре, мно́гія хра́ми устроя́я, благоче́стія до́броє пра́вило яви́лся єси́ лю́дем твої́м, полки́ сопроти́вних одолі́л єси́ і челові́ки я́сно научи́л єси́ служи́ти Єди́ному в Тро́йці Бо́гу, Єго́же моли́ спасти́ся нам.

І́овле терпі́ніє і кро́тость Дави́дову стяжа́вий, і́стину позна́л єси́, і і́стинную свобо́ду обрі́т, от земни́х к небе́сним преше́л єси́, Пе́тре пра́ведне, ті́мже тя мо́лим: моли́ Всеблага́го Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Бре́м'я правле́нія усе́рдно понеси́й, Це́ркві ві́рний син яви́лся єси́, Пе́тре пра́ведний, во страда́ніїх терпіли́в бив, от землі́ отце́в твої́х отлуче́н, Небе́снаго оте́чества дости́гл єси́, і гоне́нія терпеливоду́шно претерпі́в, дерзнове́ніє і́маши моли́тися к Подвигополо́жнику Христу́ спасти́ся душа́м на́шим.

Взбра́нному в ра́тех і преудо́бренному в пра́ведниціх, правосла́вною му́дростію сія́ющему вели́кому воєво́ді, благода́рственная воспису́єм ті, блаже́нне: ти же, я́ко імі́яй дерзнове́ніє у Престо́ла Христо́ва, сохраня́й моли́твами твої́ми лю́ди твоя́, ві́рою тя чту́щия і воспіва́ющия ті: ра́дуйся, Пе́тре, Оте́чества на́шего похвало́ і утвержде́ніє.

Апо́столе Христу́ Бо́гу возлю́бленне, потщи́ся ізба́вити лю́ди безотві́тни, приє́млеть бо тя припа́дающа, І́же приє́м тя на пе́рси возле́гша. Єго́же моли́, Богосло́ве, належа́щеє преще́ніє язи́чеськоє я́ко о́блак разгна́ти, прося́ нам ми́ра і ве́лія ми́лости

Вели́чія твоя́, ді́вствениче, кто іспові́сть? То́чиши бо чудеса́, і ізлива́єши ісціле́нія, і мо́лишися о душа́х на́ших, я́ко Богосло́в і друг Христо́в.

26 листопада (13 жовтня)

26 листопада (13 жовтня)

У́ст твої́х, я́коже сві́тлость огня́, возсія́вши благода́ть, вселе́нную просвіти́; не сребролю́бія ми́рові сокро́вища сниска́, висоту́ нам смиренному́дрія показа́. Но твої́ми словеси́ наказу́я, о́тче Іоа́нне Златоу́сте, моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Благодать уст твоїх, засяявши, як світло вогню, осві­тила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобу­ла, а показала нам висоту смиренноудрости; отче Іоане Золотоустий, що навчаєш словами своїми, моли Сло­во, Христа Бога, спасти душі наші.

От небе́с прия́л єси́ Боже́ственную благода́ть, і твої́ми устна́ми вся учи́ши покланя́тися в Тро́йці Єди́ному Бо́гу, Іоа́нне Златоу́сте, всеблаже́нне преподо́бне, досто́йно хва́лим тя: єси́ бо наста́вник, я́ко Боже́ственная явля́я.

Іоане Золотоустий, всеблаженний, преподобний! Ти Божу благодать з небес прийняв і своїми устами навчаєш усіх поклонятися Єдиному в Тройці Богові. Достойно величаємо тебе, ти-бо наставник, що Боже­ственне являє.

29 листопада (16 листопада)

Де́монов побіди́телю, / те́мния си́ли разори́телю, / смире́нієм унаслі́довавий зе́млю, / на Небесі́х ца́рствуєши; / священному́чениче Філуме́не, / моли́ Милосе́рдаго Бо́га на́шего // спасти́ ду́ші на́ша.

Священному́чеников новосія́нную звізду́, / у студенця́ возше́дшую Самаряни́ни / і облиста́вшую Це́рков Христо́ву / цілому́дрієм і страда́нієм,/ ни́ні воспої́м, я́ко а́гнця, за ві́ру закла́ннаго, / любо́вію вопію́ще: // ра́дуйся, блаже́нне Філуме́не.

7 грудня (24 листопада)

7 грудня (24 листопада)

А́гниця Твоя́, Ісу́се, Єкатери́на зове́ть ве́ліїм гла́сом: Тебе́, женише́ мой, люблю́, і Тебе́ і́щущи страда́льчествую, і сраспина́юся і спогреба́юся креще́нію Твоєму́, і стражду́ Тебе́ ра́ди, я́ко да ца́рствую в Тебі́, і умира́ю за Тя, да і живу́ с Тобо́ю, но я́ко же́ртву непоро́чную прийми́ м'я, с любо́вію поже́ршуюся Тебі́; тоя́ моли́твами, я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ші на́ша.

Агниця Твоя, Ісусе, взиває великим гласом: «Тебе, Жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страждаю, і співрозпинаюся, і співпогрібаюся в хрещенні Твоїм, і страждаю Тебе ради, щоб царювати з Тобою, і вмираю за Тебе, щоб жити з Тобою; прийми ж мене, як жертву непорочну, що з любов’ю принесла себе в жертву Тобі». Її молитвами, яко Милостивий, спаси душі наші.

Доброді́тельми, я́ко луча́ми со́лнечними, просвіти́ла єси́ неві́рния мудреці́. І я́коже пресві́тлая луна́ ходя́щим в нощі́, неві́рія тьму отгна́ла єси́, і цари́цю уві́рила єси́, вку́пі же і мучи́теля обличи́ла єси́, Богозва́нная Неві́сто, блаже́нная єкатери́но, жела́нієм востекла́ єси́ в Небе́сний черто́г, к прекра́сному Жениху́, Христу́, і от Него́ ца́рським вінце́м вінча́лася єси́, Єму́же со А́нгели предстоя́щи, за ни моли́ся, творя́щия пречестну́ю па́м'ять Твою́.

Чеснотами, як промінням сонячним, просвітила ти невірних мудреців; і, як світлий місяць, тим, що ходять уночі, темряву невір’я розігнала, і царицю привела до віри, разом же і мучителя посоромила, богозвана невісто, блаженна Катерино, жаданням піднялася ти до небесного чертога — до величного Жениха, і від Нього царським вінцем вінчалася; перед Ним же з ангелами стоїш, молися за нас, що святкуємо святу пам’ять твою.

Хор честни́й, боже́ственні мучениколю́бці, воздви́гніте ни́ні, почита́юще всему́друю Єкатери́ну, сія́ бо в три́знищі Христа́ пропові́да, і змі́я попра́, ри́торов ра́зуми укроти́вши.

Хор чесний божественно, складіте мучениколюбці, і почитайте премудру Катерину, бо вона на місці тризни Христа проповідала і змія потоптала, та присмирила мудрість промовців.

Пусти́нний жи́тель, і в телесі́ А́нгел, / і чудотво́рець яви́лся єси́, Богоно́се о́тче наш Фео́доре; / посто́м, бді́нієм, моли́твою небе́сная дарова́нія приї́м, / ісцеля́єши неду́жния і ду́ші ві́рою притекаю́щих ті. / Сла́ва Да́вшему тебі́ крі́пость, / сла́ва Вінча́вшему тя, // сла́ва Ді́йствующему тобо́ю всім ісціле́нія.

В дому́ Бо́жиї, я́ко фі́нікс, процві́л єси́, / плоди́ же доброді́телей Го́сподеві прине́сл поще́нієм ізря́дним, / о́тче преподо́бне, / ті́мже і ублажа́єшися, // я́ко Безпло́тних равностоя́телен.

Апо́cтоли святі́ї, молі́те ми́лостиваго Бо́га, да прегріше́ній оставле́ніє пода́сть душа́м на́шим.

Яви́лся єси́ вели́коє со́лнце вселе́нній, уче́ній сія́ньми і чуде́с стра́шних, світоводя́ почита́ющия тя, Варфоломе́є Госпо́день Апо́столе.

Правосла́вія наста́вниче, єресе́м противобо́рниче, / степе́нь ві́ри, Це́ркве світи́льниче, / учи́телей Богодухнове́нная похвало́, Ма́рко всему́дре, / писа́нії твої́ми вся просвіти́л єси́, цівни́це духо́вная, // моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Прему́дрими слове́с твої́х ісплете́нії, всеблаже́нне, / вся́кая уста́ ху́льная загради́л єси́ // і ві́рния Боговіща́нії просвіти́л єси́ чести́ Тро́йцю в то́ждестві єстества́.

Бо́же оте́ць на́ших, творя́й при́сно с на́ми по Твоє́й кро́тости, не отста́ви ми́лость Твою́ от нас, но моли́твами їх в ми́рі упра́ви живо́т наш.

Ді́ли возсія́вше Правосла́вія, все погаси́вше злосла́віє, побіди́теліє побідоно́сці би́сте, благоче́стієм вся обогати́вше, Це́рков вельми́ украси́вше, досто́йно обріто́сте Христа́ Бо́га, да́рующаго нам ве́лію ми́лость.

Правосла́вія насади́в уче́нія, / злосла́вія те́рніє ізсі́кл єси́, / умно́жив сі́м'я ві́ри одожде́нієм Ду́ха, преподо́бне, // ті́мже тя поє́м, Афана́сіє.

Тща́ніє сообра́зно твоєму́ і́мені соді́лавши, тезоімени́тая, / равноім'я́нную тебі́ ві́ру в сожи́тельство ізбра́ла єси́, / Параске́во побідоно́сная, // ті́мже ізлива́єши ісціле́нія і мо́лишися о душа́х на́ших.

Храм твой, всечестна́я, / я́ко враче́бницю душе́вную обрі́тше, / в нем всі ві́рнії / велегла́сно почита́єм тя, // преподо́бному́ченице Параске́во сла́вная.

Силі́врії отрасль і Егі́ни храни́теля, в послі́дняя лі́та я́вльшагося, доброді́телі дру́га і́скренняго, Некта́рія почті́м ві́рнії, я́ко боже́ственнаго служи́теля Христо́ва; то́чить бо цільби́ многоразли́чия, благоче́стно вопію́щим: сла́ва просла́вльшему тя Христу́, сла́ва да́вшему ті чуде́с благода́ть, сла́ва ді́йствующему тобо́ю всім ісціле́нія.

Преподо́бні пожи́л єси́ я́ко святи́тель му́дрий, просла́вив Го́спода доброді́тельним житіє́м, Некта́ріє. Ті́мже Уті́шителя просла́влен бив си́лою, де́мони отгоня́єши і неду́гующия ціли́ши, ві́рою приходя́щия к боже́ственним моще́м твої́м.

Правосла́вія звізду́ новосві́тлую і Це́ркве новосозда́нноє огражде́ніє воспої́м в весе́лії серде́чнім; просла́влен бо Ду́ха ді́йством, ісціле́ній то́чить благода́ть незави́стную вопію́щим: ра́дуйся, о́тче Некта́ріє.

Боже́cтвенний гром, труба́ духо́вная, ві́ри насади́телю і отсіка́телю єресе́й, Тро́йці уго́дниче, вели́кий святи́телю Некта́ріє, со а́нгели предстоя́ при́сно, моли́ непреста́нно о всіх нас.

О, преподо́бне о́тче, благові́рне кня́же Оле́же, уго́дниче Христо́в усе́рдний, моли́твенниче ко Го́споду те́плий, защи́тниче в біда́х і уті́шителю в печа́лех неуста́нний! Воззри́, преблаже́нне, ми́лостиво на град твой і виждь ча́да твоя́, смире́нно ті припа́дающия і служи́ти тебі́ хотя́щия. Не отве́ргни тре́бующия твоєя́ по́мощі, но я́ко благоді́тель і хода́тай, моли́ при́сно Го́спода Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́, да благослови́ть страну́ на́шу, в ми́рі і благові́рії ю́ сохраня́я, гра́ди умножа́я, достоя́ніє Своє́ соблюда́я. Вознеси́, богоно́сне о́тче наш, сіє́ ма́лоє моле́ніє недосто́йних раб твої́х Влади́ці Христу́, да утверди́ть во святі́й Правосла́вній Це́ркві живи́й дух пра́вия ві́ри і любве́, благоче́стіє непоколеби́мо, любому́дріє христопослі́довательно, да да́руєть па́стирям ре́вность попече́нія о спасе́нії люде́й, во є́же неві́рующія просвіти́ти, заблу́ждшия наста́вити, отпа́дшия обрати́ти і привлещи́. Ізря́дніє же, да вся ча́да Це́ркве Правосла́вния чи́сти сохрани́ть от мирськи́х іскуше́ній, по́хотей плотськи́х, суєму́дрія, суєві́рій і наважде́ній вра́жеських. Єй, уго́дниче Бо́жий, не пре́зри нас, моля́щихся тебі́, но помози́ нам ско́­рим предста́тельством твої́м, да вся́ких бід, напа́стей і скорбе́й в сей жи́зні вре́менній избіжа́вше, кончи́ну непости́дну обріте́м, і та́ко на землі́ богоуго́дно пожи́вше, жи́зні ра́йськия на Небесі́ сподо́бимся, іді́же вку́пі с тобо́ю просла́вим человіколю́біє і щедро́ти в Тро́йці сла́вимаго Бо́га, Отця́ і Си́на і Свята́го Духа, во ві́ки віко́в. Амі́нь.

От ю́ности возлюби́в Христа́ всім се́рдцем, преподо́бне, / сла́ву земну́ю я́ко преходя́щу, оста́вил єси́, / і ца́рство земно́є в нічто́же вміни́в / ли́ку і́нок ра́достно приче́лся єси́, / і труди́ мно́гими град Бря́нск, а́ки со́лнце пресві́тло озари́л єси́: / тім бив Тро́йці украше́ніє, // моли́, кня́же Оле́же, Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Засту́пниче те́плий Бря́нския землі́, / преподо́бне кня́же Оле́же, / ку́пно со святи́ми сро́дники твої́ми / Престо́лу Бо́жию ни́ні предстоя́, / моли́твами твої́ми Правосла́віє утверди́, / є́ресі і раско́ли разори́, / Оте́честву на́шему мир // і душа́м на́шим поле́зная іспроси́.

Ублажа́єм тя, благові́рне кня́же Оле́же, і чтим святу́ю па́м'ять твою́, ти бо мо́лиши за нас Христа́ Бо́га на́шего.

Болі́зньми святи́х, ї́миже о Тебі́ постра́даша, / умоле́н бу́ди, Го́споди, / і вся на́ша болі́зні ісціли́, // Человіколю́бче, мо́лимся.

Прему́дрости Бо́жия столпи́ седмочи́сленнії, / і Боже́ственнаго Сві́та світи́льници седмосві́щнії, / Маккаве́ї всему́дрії, / пре́жде му́чеников преві́лії му́ченици, / с ни́миже всіх Бо́гу молі́теся // спасти́ся почита́ющим вас.

Правосла́вния ві́ри побо́рниче, / землі́ Ру́ськия печа́льниче, / па́стирем пра́вило і о́бразе ві́рним, / покая́нія і жи́зні во Христі́ пропові́дниче, / Боже́ственних Та́їн благогові́йний служи́телю / і дерзнове́нний о лю́дех моли́твенниче, / о́тче пра́ведний Іоа́нне, / ціли́телю і преди́вний чудотво́рче, / гра́ду Кроншта́дту похвало́ / і Це́ркве на́шея украше́ніє, / моли́ всеблага́го Бо́га // умири́ти мир і спасти́ ду́ші на́ша.

Ру́ськия землі́ па́стир до́брий показа́лся єси́, / в служе́нії пресви́терстім жизнь во Христі́ стяжа́в, богому́дре о́тче Іоа́нне. / Благода́ть ізоби́льную от Влади́ки Христа́ прия́л єси́: / неду́ги отгоня́ти, / малоду́шния утіша́ти, / в Та́йні Пречи́стаго Ті́ла і Кро́ве ві́рния со Христо́м соєдиня́ти. / Сего́ ра́ди восхваля́єм тя, // я́ко моли́твенника о душа́х на́ших.

Днесь па́стир Кроншта́дтський / предстої́ть Престо́лу Бо́жию / і усе́рдно мо́лить о ві́рних / Христа́ Пастиренача́льника, / обітова́ніє да́вшаго: / сози́жду Це́рков Мою́ / і врата́ а́дова // не одолі́ють єй.

Я́коже Влади́ка Христо́с сла́ву свою́ неізглаго́ланную сокри́, пло́тію оді́явся, та́коже і ти юро́дства вре́тищем покри́л єси́ світ фаво́рский, і́мже тя Госпо́дь осія́ я́ко іспові́дника і страда́льця, і па́стир душ яви́лся єси́, о́тче преподо́бне Гавриї́ле, моли́ Христа́ Бо́га поми́ловати ду́ші на́ша.

Непостижи́ма єсть ми́лость Бо́жия, єго́же благода́тію созда́ніє обоже́нноє лицезрі́єм всі, ти бо, преподо́бне о́тче, о́браз Творця́ в себі́ утверди́л єси́, возне́сши єстество́ своє́ в подо́біє Бо́жиє, ті́мже сла́вим тя, о́тче Гавриї́ле, досто́йні похвали́, я́ко бил єси́ на землі́ гла́сом пра́вди і го́лубем чистоти́, жи́тельствовавши же в чу́днім смире́нії, звені́л єси́ цівни́цею му́дрості і любве́ орга́ном, ни́ні же на небесі́х предста́тельствуєши о спасе́нії на́шем, хода́таю Бо́жия благода́ті.

Я́ко благочести́ваго ко́рене / пречестна́я о́трасль бил єси́, блаже́нне Алекса́ндре, / яви́ бо тя Христо́с я́ко ні́коє Боже́ственноє сокро́вище ру́ській землі́, / но́ваго чудотво́рця пресла́вна і Богоприя́тна. / І днесь соше́дшеся в па́м'ять твою́ ві́рою і любо́вію, / во псалмі́х і пі́ніїх ра́дующеся сла́вим Го́спода, / да́вшаго тебі́ благода́ть ісціле́ній. / Єго́же моли́ спасти́ град сей, / і держа́ві сро́дник твої́х Богоуго́дній би́ти, // і синово́м ру́ським спасти́ся.

Я́ко звізду́ тя пресві́тлу почита́єм, / от восто́ка возсія́вшую, і на за́пад прише́дшую, / всю бо страну́ сію́ чудеси́ і добро́тою обогаща́єши, / і просвіща́єши ві́рою чту́щия па́м'ять твою́, Алекса́ндре блаже́нне. / Сего́ ра́ди днесь пра́зднуєм твоє́ успе́ніє, лю́діє твої́ су́щії, / моли́ спасти́ Оте́чество твоє́, і вся притека́ющия к ра́ці моще́й твої́х, / і ві́рно вопію́щия ті: // ра́дуйся, гра́ду на́шему утвержде́ніє.

Велича́єм тя, / благові́рний кня́же Алекса́ндре, / і чтим свято́є успе́ніє твоє́, / і ни́ні мо́лиши за нас // Христа́, Бо́га на́шего.

Терпі́нія столп воі́стину непоколеби́мий / і забра́ло от вра́жиїх стріля́ній необори́мо, / равноа́нгельне і многострада́льне о́тче наш Іоа́нне, / іму́ще тя, ми, недосто́йнії, мо́лимся, / припа́дающе к честни́м твої́м моще́м те́плі: // ізба́ви нас душетлі́нних страсте́й плотськи́х і спаси́ твої́ми моли́твами.

Столп цілому́дрія, вра́жіїми боре́ньми непобіди́мь сий, / а́ки столп, многострада́льноє водруже́нно оста́вил єси́ нам ті́ло твоє́, / всече́стне Іоа́нне, / єму́же в не́мощех душе́вних і тіле́сних покланя́ющеся, / мо́лим тя, преподо́бне: // моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно о всіх нас.

Посто́м ду́шу твою́ просвіти́л єси́, моли́твами непреста́нними се́рдце твоє́, сосу́д Ду́ха Свята́го соді́лал єси́, преподо́бне о́тче наш Іліє́, ті́мже вся вра́жія ополче́нія крі́пко посрами́л єси́ і я́ко побідоно́сець і́стинний, воздая́ніє, получи́л єси́ от Христа́ Бо́га. Тому́ помоли́ся о душа́х на́ших.

Хрито́вою любо́вію уязви́в ду́шу, преподо́бне о́тче наш Іліє́, в пеще́рнем мра́ці світ спасе́нія обрі́л єси́, і я́ко ча́до ізбра́нноє вели́ких отце́в Пече́рських Анто́нія і Феодо́сія, вку́пі с ни́ми оби́тель ра́йськую унаслі́довал єси́, отну́дуже призира́й ви́ну на оби́тель земну́ю, в не́йже подвиза́лся єси́, і моли́ся о чту́щих па́м'ять твою́, да зове́м ті: ра́дуйся, Іліє́, моли́твенниче о душа́х на́ших.

Правосла́вія наста́вниче, / благоче́стія учи́телю і чистоти́, / Ви́шенський подви́жниче, святи́телю Феофа́не, Богому́дре, / писа́ньми твої́ми сло́во Бо́жиє із'ясни́л єси́ / і всім ві́рним путь ко спасе́нію указа́л єси́. // Моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Богоявле́нію тезоимени́тий, / святи́телю Феофа́не, / уче́ньми твої́ми мно́гия лю́ди просвіти́л єси́, / со а́нгели ни́ні предстоя́ Престо́лу Святи́я Тро́йці, // моли́ непреста́нно о всіх нас.

Попече́ніє твоє́ о па́стві в стра́нствії єя́, / се проо́браз і моли́тв твої́х, за мир весь при́сно возноси́мих. / Та́ко ві́руєм, позна́в любо́в твою́, / святи́телю і чудотво́рче Іоа́нне! / Весь от Бо́га освяще́н священноді́йствієм пречи́стих Та́їн, / ї́миже сам при́сно укріпля́єм, поспіша́л єси́ ко стра́ждущим, ціли́телю отра́днійшій. // Поспіши́ і ни́ні в по́мощ нам всім се́рдцем чту́щим тя.

Святи́тельства дар приумно́жил єси́, сло́ва пропові́данієм апо́столом поревнова́в, бді́нієм же, посто́м і моли́твою с преподо́бними вміни́лся єси́, клевету́ і поноше́нія с кро́тостію приє́мля. Сего́ ра́ди Христо́с тя просла́ви чудеси́, ї́хже оби́льно ізлива́єши на всіх с ві́рою притека́ющих к тебі́: і ни́ні спаса́й нас моли́твами твої́ми, Іоа́нне досточу́дне, святи́телю Христо́в.

Христу́ Пастиренача́льнику послі́довав, во святи́телех ізря́днійший яви́лся єси́, спасл бо єси́ о́вці своя́ от губи́тельства безбо́жних, приста́нище ми́рноє тім учреди́в, і попече́ніє непреста́нноє о па́стві імі́я, врачева́л єси́ їх неду́ги душе́вния же і тіле́сния, і ни́ні о нас к твої́м честни́м моще́м припа́дающих, моли́ Христа́ Бо́га, о́тче Іоа́нне, в ми́рі спасти́ся душа́м на́шим.

Се́рдце твоє́ обє́млеть всіх любо́вію / моля́щих ті ся, Іоа́нне святи́телю, / і помина́ющих по́двиг житія́ твоєго́. / Безболі́зненно же ле́гкоє преставле́ніє твоє́ бисть, // Одиги́трії Пречи́стия ві́рний служи́телю.

Преобрази́л єси́ земна́го княже́нія сла́ву / во і́ночества о́браз смире́нний, / і вмі́сто враго́в ви́димих / на неви́димия ополчи́лся єси́, / і, обою́ побіди́тель кра́сен явля́яся, / єди́н от чудотво́рєць Пече́рських показа́лся єси́; / ті́мже і нам ре́вности Бо́жия дар іспроси́, / братолю́бієм сердця́ на́ша просвіти́ // і ко спасе́нію ві́чному стезі́ на́ша, Фео́доре блаже́нне, напра́ви.

Кня́жеських дароноше́ній і всего́ су́єтствія мирська́го спі́шні отве́ргся, / Бо́жиїх же дарова́ній, прему́дре Фео́доре, приі́скренні сподо́битися жела́я, / прия́л єси́ і́ночеський о́браз / і, в нем смире́нним послуша́нієм і безмо́лвним житіє́м Царю́ Небе́сному благоугожда́я, / получи́л єси́ от Него́ безсме́ртния да́ри, / ї́хже і нам, чту́щим тя, // получи́ти моли́ся.

Я́ко благочести́ваго ко́рене пречестна́я о́трасль бил єси́, / блаже́нне Фео́доре, / яви́ бо тя Христо́с / я́ко воі́стинну богодарова́нноє сокро́вище Воли́нстій землі́, / но́ваго побо́рника ві́ри Правосла́вния, / і наро́ду ру́ському пресла́вна і благоприя́тна. / Ті́мже ни́ні, плоди́ світоно́сних трудо́в твої́х / в страні́ на́шей под сі́нію Святи́я Це́ркве Правосла́вния наслажда́ющеся, / хва́лим Го́спода, / дарова́вшаго тебі́ си́лу і крі́пость на сопроти́вния, / Єго́же моли́ спасти́ оте́чество твоє́, / і держа́ві сро́дник твої́х богоуго́дній би́ти, // і синово́м ру́ським спасти́ся.

Красоти́ ри́зния возгнуша́вшагося / і бога́тства тлі́ннаго со благодаре́нієм отве́ргшагося, / в ри́зу же безстра́стія обле́кшагося / і бога́тому в щедро́тах Христу́ возслі́довавшаго, / прийді́те, ві́рнії, восхва́лим Фео́дора достосла́вна, / я́ко моля́щася непреста́нно // о душа́х на́ших.

Апо́столе святи́й Матфі́є, / моли́ Ми́лостиваго Бо́га, / да прегріше́ній оставле́ніє // пода́сть душа́м на́шим.

Світоза́рноє, я́ко со́лнце во весь мир ізше́дшеє, віща́ніє твоє́ / просвіща́єть язи́чеськую Це́рков благода́тію, // чудоно́сче Матфі́є апо́столе.

Богому́дрий світи́льниче ві́ри Правосла́вния, святи́телю о́тче на́ш Філаре́те, сла́ва і украше́ніє землі́ Черні́говськия, любому́дрий учи́телю, ти же святи́телю Іоа́нну Златоу́сту досто́йноє подража́ніє яви́л єси́: чи́стими словеси́ і благода́тними уче́ньми па́ству свою́ усе́рдно напоя́л єси́ і ко і́стинному путі́ спасе́нія наставля́л єси́ і ни́ні єгда́ предстої́ши сві́ту ра́зума Христу́ Бо́гу на́шему моли́ся от уче́ній вре́дних Оте́чество на́ше огради́ти і Бо́гу ві́рно послужи́ти і поми́ловатися душа́м на́шим.

Правосла́вія любому́дрий тру́жениче, благоче́стія наста́вниче, душеполе́зних і умосві́тлих веде́ній стяжа́телю, тім же мно́гих к Це́ркві Христо́вой обрати́л єси́, і путі́ спасе́нія і́стинному научи́л єси́, ни́ні же святи́телю о́тче Філаре́те, єгда́ предстої́ши у Престо́ла Царя́ сла́ви, моли́ся о лю́дех страни́ на́шея; ві́ру правосла́вную утверди́ти, і спасти́ся душа́м на́шим.

Многосві́тлії світи́льниці, богодарова́нноє украше́ніє землі́ Жито́мирския, святи́теліє і преподо́бнії, му́ченици, іспові́дниці, вку́пі же і пра́ведниці в разли́чних о́бразіх житія́ любо́в Христо́ву стяжа́вшії, в небе́сних черто́зіх возсія́ли єсте́. Молі́те, да утверди́ть Госпо́дь в Правосла́вії благоче́стії Оте́чество на́ше і спасе́ть ду́ші на́ша.

Днесь собо́р святи́х, я́ко світоно́сний о́блак свиді́телей ві́ри, зе́млю Жито́мирскую осіня́єть. Явле́нії і сокрове́нії уго́дниці Бо́жії, Престо́лу Боже́ственния сла́ви с Богоро́дицею і ли́ки а́нгельськими предстої́ть імо́литься о любо́вію чту́щих святу́ю па́м'ять їх, соприча́стниками ві́чності би́ти.

Му́ченици Твої́, Го́споди, / во страда́ніїх свої́х вінці́ прия́ша нетлі́нния от Тебе́, Бо́га на́шего: / іму́ще бо крі́пость Твою́, / мучи́телей низложи́ша, / сокруши́ша і де́монов немощни́я де́рзости. / Тіх моли́твами // спаси́ ду́ші на́ша.

Жени́ Богому́дрия Боже́ственная словеса́ в се́рдці положи́в, / Адрія́не, му́чениче Христо́в, к муче́ніям усе́рдно устреми́лся єси́, // с супру́гою віне́ць приє́м.

Зра́ки ізобразу́я святи́х на дщи́цях, / сих благодія́нія спі́шно, / я́ко іску́сен худо́жник, всехва́льне Алі́піє, / напи́совал єси́ на скрижа́лех твоєго́ се́рдця, / і сего́ ра́ди, а́ки о́браз, благолі́пні укра́шен, / свяще́нства благода́тію, а́ки зла́том, обложи́лся єси́ // от Христа́ Бо́га і Спа́са душ на́ших.

От ю́ности Боже́ственноє в себі́ імі́я начерта́ніє, / вдан бил єси́ в науче́ніє іко́ннаго писа́нія; / і внегда́ небесі́ подо́бная Богоро́диці писа́шеся це́рков, / ти та́можде посо́бствовал, / і ви́діл єси́ Ду́ха Свята́го осія́ніє, / от Него́же прия́л єси́ чуде́с ді́йство, / я́ко іко́ни твоя́ чудотворя́ху, // тім тя чтем і ублажа́єм, чу́дне Алі́піє.

Проро́ка Твоєго́ Самуї́ла па́м'ять, Го́споди, пра́зднующе, / тім Тя мо́лим: // спаси́ ду́ші на́ша.

Я́ко многоче́стний дар, пре́жде зача́тія вдан Бо́гу, / і із мла́да Тому́, я́ко А́нгел, послужи́л єси́, всеблаже́нне, / і сподо́бился єси́ предбу́дущая віща́ти. / Ті́мже вопіє́м ті: // ра́дуйся, проро́че Бо́жий Самуї́ле, архієре́ю вели́кий.

Апо́столе святи́й Фаде́є, / моли́ Ми́лостиваго Бо́га, / да прегріше́ній оставле́ніє // пода́сть душа́м на́шим.

Я́ко звізду́ пресві́тлую / Це́рков тя стяжа́, / апо́столе Фаде́є, / чудеси́ твої́ми всегда́ просвіща́єма, // спаси́ ві́рою чту́щия па́м'ять твою́.

Це́ркве Христо́ви світи́льниці, / і́стиннії храни́теліє апо́стольських преда́ній, / святі́ї всі землі́ Херсо́нськия, / при́снії на́ші моли́твенниці і засту́пниці, / молі́те Влади́ку Христа́ Бо́га на́шего / мир і благоде́нствіє оте́честву на́шему дарова́ти // і душа́м на́шим ве́лію ми́лость.

Святі́ї чудотво́рці Херсо́нськия землі́, і́же а́нгельським житіє́м просія́вше, Боже́ственних сподо́бистеся даро́в, Спа́су служа́ще со а́нгели непреста́нно, молі́те ізба́витися нам от вся́каго прегріше́нія і душа́м на́шим дарова́ти ве́лію ми́лость.

Преди́вний красу́йся собо́р, землі́ Полта́вськия прозябе́ніє. Благові́рния кня́зі в Богому́дрії нам яви́вий і святи́телей со́нмом просвіти́вий ни, о́бразом житія́ прему́дрих ієре́єв наказу́ющий, мона́шествующих во́їнство просла́вльшій, честни́ми, я́же о Бо́зі по́двигами новому́чеников і іспові́дников преди́вно украше́нний. О, сро́дниці на́ша христоимени́тії, молі́теся спасти́ся душа́м на́шим.

Ізбра́нний со́нм святи́х Твої́х Го́споди, прославля́єть ни́ні ра́достно земля́ Полта́вськая. Богому́дрия святи́телі, преди́вния ієре́ї і і́ночествующих ли́ки вку́пі же мно́жество пресла́вних му́ченик Твої́х, явле́нних ни́ні і не явле́нних. Тіх моли́твами, ми́лостиве, Богоро́дицею, зе́млю на́шу утверди́ в Правосла́вії, до сконча́нія ві́ка.

Днесь собо́р Полта́вських святи́х предстої́ть в Це́ркві і неви́димо за ни мо́литься Бо́гу. А́нгели со архієре́ї славосло́в'ять, апо́столи же с му́ченики ликовству́ють, святі́ї всі Це́ркве Христо́ви ра́дуються і па́ства Полта́вськая весели́ться; всі бо ку́пно мо́лять Преві́чнаго Бо́га.

Оби́телі Гли́нськия ди́вноє прозябе́ніє / і землі́ на́шея пресла́внії засту́пниці, / преподо́бнії і богоно́снії отці́ на́ші, / наста́вничества духо́внаго усе́рднії возроди́тели / і і́ночеськаго житія́ равноа́нгельнаго ревни́тели, / молі́теся при́сно ко Го́споду, // да поми́луєть лю́ди Своя́, я́ко Благ і Человіколю́бець.

Днесь собо́р Гли́нських ста́рцев незри́мо предстої́ть в це́ркві / і ку́пно с а́нгельськими ли́ки за нас мо́литься Бо́гу, / оби́тель дре́вняя торжеству́єть / і веселя́ться лю́діє правосла́внії, // па́м'ять соверша́юще ди́вних предста́телей на́ших.

Світи́льниці многосві́тлії, на сві́щниці Святи́х Гор поста́вленнії, / і мона́хов мно́жества учи́теліє, / глас Христо́в в се́рдце своє́м усли́шавшії, / во оби́тель Бо́жия Ма́тере всели́лися єсте́ / і та́мо в разли́чних о́бразіх житія́ Бо́гу угоди́вшії, / да́ри духо́вния от Него́ восприя́в, / Влади́ку всіх молі́те / мир Це́ркві і Оте́честву на́шему дарова́ти // і душа́м на́шим ве́лію ми́лость.

Отложи́вше пре́лесть ми́ра / і презрі́вше го́рдость жите́йскую, / вре́менная а́ки су́єтная вміни́ли єсте́, / мона́шеськоє житіє́ возлюби́в, / поноше́нії же і злострада́нії / я́ко зла́то в горни́лі очи́стишася, / і я́ко кри́ни се́льния / во пусти́ні Святи́х Гор доброді́тельним житіє́м процві́тшії, / дерзнове́ніє ко Спа́су стяжа́в, / молі́теся ко Го́споду за оби́тель, град і лю́ди, / любо́вію свяще́нний ваш собо́р почита́ющия / і ві́рою вопію́щия: / ра́дуйтеся, преблаже́ннії і богоно́снії отці́, // неуси́пнії моли́твенниці о душа́х на́ших.

Пусти́нний жи́тель, і в тілесі́ А́нгел, / і чудотво́рець яви́лся єси́, Богоно́се о́тче на́ш Мойсе́є: / посто́м, бді́нієм, моли́твою, Небе́сная дарова́нія приї́м, / ісціля́єши неду́жния, і ду́ші ві́рою притека́ющих ті. / Сла́ва Да́вшему ті крі́пость, / сла́ва Вінча́вшему тя, // сла́ва Ді́йствующему тобо́ю всім ісціле́нія.

Му́рини зауши́в, і ли́ця де́монов поплева́в, / ми́сленно просія́л єси́ / я́коже со́лнце сві́тло, / сві́том житія́ твоєго́ // і уче́нієм наставля́я ду́ші на́ша.

І нра́вом прича́стник, / і престо́лом намі́стник апо́столом бив, / дія́ніє обрі́л єси́, Богодохнове́нне, / в виді́нія восхо́д, / сего́ ра́ди, сло́во і́стини ісправля́я, / і ві́ри ра́ди пострада́л єси́ да́же до кро́ве, / священному́чениче Євти́хіє, / моли́ Христа́ Бо́га // спасти́ся душа́м на́шим.

Апо́cтолов сопресто́льник / і святи́телей красота́ бив, Євти́хіє, / му́ченичеськи просла́вился єси́, / просія́л єси́, я́ко со́лнце, всіх просвіща́я, / і разори́л єси́ безбо́жия но́щ глубо́кую, / сего́ ра́ди тя почита́єм, // я́ко Боже́ственнаго воі́стинну священнотаї́нника Христо́ва.

Богосло́вія боже́ственних глуби́н і учи́телей Це́ркві Правосла́вния ревни́тель богодухнове́нний яви́лся єси́, просвіти́телю наро́дов на́ших, Пе́тре богому́дре: сподви́жника в огражде́нії свята́го Правосла́вія преподо́бнаго І́ова імі́я, торжество́ церкве земни́я небе́сні уподо́бил єси́. Си́це бо, си́лою благода́ті Христо́вой укрі́плен, проти́ву ко́зні дия́вола вооружи́лся єси́ безбоя́зненно, ни́ні же, не премолчи́ ко Го́споду; благостоя́нію Це́ркві Правосла́вной не поколеба́тися і спасти́ся боголюби́ву наро́ду на́шему.

Я́ко вертогра́дар трудолю́бієм уязвле́н, цві́тник Свято́й Русі́ уче́ньми твої́ми облагоуха́л єси́, моли́твами подви́жников Пече́рських ізря́дно укріпля́єм, а́лчущих і жа́ждущих пра́вди, от істо́чника води́ живи́я, оби́льно напая́яй, кора́бль Це́ркве Правосла́вния, волна́ми жите́йского мо́ря обурева́ємий, от порабоще́нія і духо́внаго потопле́нія, спасл єси́, сосу́де Ду́ха Свята́го, священнотаї́нниче Пе́тре. Внемли́ ни́ні мольба́м па́стви твоєя́, во є́же не разори́тися єй уче́ньми єреті́чеськаго злові́рія і неі́стовством раско́лов злочести́вих, моли́твами твої́ми за ни ко Го́споду.

13 грудня (30 листопада)

13 грудня (30 листопада)

Я́ко апо́столов первозва́нний і верхо́внаго су́щий брат, Влади́ці всіх, Андре́є, моли́ся мир вселе́нній дарова́ти і душа́м на́шим ве́лію ми́лость.

Як з апостолів первозваний і верховного справжній брат, Владиці всіх, Андрію, молися мир вселенній дарувати і душам нашим велику милість.

Му́жества тезоімени́таго Богоглаго́льника і Це́ркве возслі́дователя верхо́внаго, Петро́ва сро́дника восхва́лим, зане́ я́коже дре́вле сему́, і ни́ні нам воззва́: прийді́те, обріто́хом Жела́ємаго.

Мужності тезоіменитого Богопроповідника і Церкви послідовника верховного, Петрового родича прославмо, бо, як колись того, так і нині нас призиває: "Прийдіть - ми знайшли Жаданого".

Первозва́нне Апо́столе Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́, Це́ркве послі́дователю верхо́вний, всехва́льне Андре́є. Сла́вим і велича́єм апо́стольськія труди́ твоя́, сла́дці помина́єм твоє́ благослове́нноє к нам прише́ствіє, ублажа́єм честна́я страда́нія твоя́, я́же за Христа́ претерпі́л єси́, лобиза́єм свяще́нния мо́щі твоя́, чтим святу́ю па́м'ять твою́ і ві́руєм, я́ко жив Госпо́дь, жива́ же і душа́ твоя́, і с Ним во ві́ки пребива́єши на Небесі́, іді́же і лю́биши ни то́южде любо́вію, є́юже возлюби́л єси́ нас, єгда́ Ду́хом Святи́м прозрі́л єси́ на́ше, є́же ко Христу́ обраще́ніє, і не то́чію лю́биши, но і мо́лиши о нас Бо́га, зря во сві́ті Єго́ вся ну́жди на́ша. Та́ко ві́руєм і та́ко сію́ ві́ру на́шу іспові́дуєм во хра́мі, і́же во і́м'я твоє́, cвяти́й Андре́є, пресла́вно созда́ся, іді́же святи́я мо́щі твоя́ почива́ють; ві́рующе же, про́сим і мо́лим Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́, да моли́твами твої́ми, я́же при́сно послу́шаєть і приє́млеть, пода́сть нам вся потре́бная ко спасе́нію нас, грі́шних; да я́коже ти а́біє по гла́су Го́спода, оста́вль мре́жі своя́, неукло́нно Єму́ послі́довал єси́, си́це і ки́йждо от нас да і́щеть не свої́х си, но є́же к созида́нію бли́жняго і о го́рнем зва́нії да помишля́єть. Іму́ще же тя предста́теля і моли́твенника о нас, упова́єм, я́ко моли́тва твоя́ мно́го мо́жеть пред Го́сподем і Спаси́телем на́шим Ісу́сом Христо́м, Єму́же подоба́єть вся́кая сла́ва, честь і поклоне́ніє со Отце́м і Святи́м Ду́хом во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Первозванний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо ікону твою; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя. З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків. Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного. Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного.

Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого опікуна й молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом, Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки віків. Амінь.

Правди́вая страстоте́рпця / і і́стинная Єва́нгелія Христо́ва послу́шателя, / цілому́дренний Рома́не с незло́бивим Дави́дом, / не сопроти́в ста́ста врагу́ су́щу бра́ту, / убива́ющему тілеса́ ва́ша, / душа́м же косну́тися не могу́ща. / Да пла́четься у́бо злий властолю́бець, / ви же ра́дующеся с ли́ки А́нгельськими, / предстоя́ще Святі́й Тро́йці, / молі́теся о держа́ві сро́дников ва́ших, богоуго́дній би́ти, // і синово́м Ру́ським спасти́ся.

Пречесні, цнотливі і незлобиві страстотерпці, Романе славний і Давиде дивний, тягар бо Господній за Євангелієм на плечі взявши, наслідували Христа, і хрест Його, як скіпетр, в руках маючи, ворога брата і злого владолюбця подолали, і той нині в геєні мучиться, ви ж радуєтеся; з Небесними Силами стоячи перед Святою Тройцею, моліться за державу ваших родичів, щоб богоугодній їй бути, і синам українським спастися.

Возсія́ днесь пресла́вная па́м'ять ва́ша, / благоро́днії страстоте́рпці Христо́ви, Рома́не і Дави́де, / созива́юще нас к похвале́нію Христа́ Бо́га на́шего. / Тім притека́юще к ра́ці моще́й ва́ших, / ісціле́ній дар приє́млем моли́твами ва́шими, святі́ї; // ви бо боже́ственнії вра́чеве єсте́.

Засіяла днесь преславна пам’ять ваша, / благородні страстотерпці Христові, Романе й Давиде, / що скликуєте нас на прославу Христа, Бога нашого. / Тому, прибігаючи до ковчега ваших мощів, / приймаємо дар оздоровлення вашими молитвами, святії, // бо ви є божественні лікарі.

Землí Воли́нськия пресла́вна подви́жника / і оби́телі Поча́євския досто́йна насе́льника, / люде́й правосла́вних ізря́дна ціли́теля, / яви́ тя Це́ркві Своє́й Христо́с Бог на́ш, / преподо́бне о́тче Амфіло́хіє, / Єму́же усе́рдно моли́ся / от наві́т вра́жиїх свободи́тися // і спасти́ся душа́м на́шим.

Ізволе́нієм Ді́ви Пречи́стия в оби́телі Поча́євській всели́лся єси́, іді́же, подви́жничеськоє і ско́рбноє житіє́ провожда́я, да́ром моли́тви у́мния обогати́лся єси́ і Ца́рствія Небе́снаго наслі́дник яви́лся єси́. Ті́мже вопіє́м ті; ра́дуйся, Амфіло́хіє, о́тче блаже́нне, ціле́бниче і чудотво́рче.

О стра́ждущих лю́дех пла́менний моли́твенниче, посто́м, боре́ньми со страстьми́, бді́нієм моли́твенним, діла́ми милосе́рдія любо́в Цари́ці Небе́сній сниска́в. І́стинния ві́ри столп бил єси́ непоколеби́мий, і Правосла́вія яркий світи́льниче, многонеду́жним ско́рий помо́щниче і безме́здний ціли́телю, по́лчищ де́монських неустраши́мий прогони́телю, в по́двизіх вели́ких самому́ Подвигополо́жнику Христу́ і всім святи́м подража́л єси́, в честь Святи́я Тро́йці тріє́х іме́н носи́телю: Іа́кове, Іо́сифе і о́тче Амфіло́хіє, моли́ Всеми́лостиваго Бо́га да очи́стить сердця́ пораже́нния гріхо́м і Твої́м предста́тельством спасе́ть душі́ на́ша.

Я́ко ві́ри Правосла́вния ревни́тель і благоче́стнаго житія́ учи́тель, в болі́знех і ско́рбіх ізря́дний помо́щник і защи́титель, пред Го́сподом предстої́ши преподо́бне Амфіло́хіє, сего́ ра́ди вопіє́м ті: сохрани́ оби́тель, в ній же подвиза́лся єси́, і спаса́й нас моли́твами твої́ми, о́тче блаже́нне.

Многострада́льнаго пра́отця долготерпі́ніє стяжа́в, / Крести́телеву воздержа́нію уподобля́яся, / Боже́ственния же ре́вности обою́ приобща́яся, / тіх імена́ досто́йно прия́ти сподо́бился єси́ / і і́стинния ві́ри бил єси́ пропові́дник безбоя́знен: / ті́мже мона́хов мно́жества ко Христу́ приве́л єси́ / і вся лю́ди в Правосла́вії утверди́л єси́, / І́ове преподо́бне о́тче наш, // моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Яви́лся єси́ і́стинния ві́ри столп, / єва́нгельських же за́повідей ревни́тель, / горди́ні обличе́ніє, / смире́нним же предста́тель і науче́ніє: / ті́мже і ублажа́ющим тя гріхо́в отпуще́ніє іспроси́, / і оби́тель твою́ невреди́му сохрани́, // І́ове о́тче наш, многострада́льному подо́бний.

О, всесвяти́й і пресла́вний уго́дниче Бо́жий, преподо́бне о́тче на́ш І́ове, при́сний о нас ко Го́споду моли́твенниче і те́плий предста́телю о душа́х на́ших: к тебі́ всеумиле́нно ни́ні притека́єм і, помина́юще по́двиги і чудеса́ твоя́, я́же сотвори́л єси́ і твори́ши на землі́, про́сим твою́ благости́ню: я́коже тве́рдо і неізмі́нно потруди́лся єси́ в ві́рі Христа́ Бо́га на́шего, і, сію́ до конця́ в себі́ і во всіх при́сних твої́х ці́лу і невреди́му сохрани́вий от вся́ких прираже́ній вра́жиїх і єресе́й тлітво́рних, си́це і нас в Правосла́вії і єдиноми́слії укріпи́, отгоня́я моли́твами твої́ми вся́кую тьму неві́рія і неправоми́слія от серде́ць і помишле́ній на́ших: послужи́вий Го́споду і Бо́гу твоєму́ ді́ли благи́ми і неізрече́нним самоотверже́нієм в труді́х бді́ніїх і поще́ніїх, наста́ви нас на путь вся́кия доброді́телі і благости́ні, ізбавля́я от іскуше́ній і гріхо́в, удаля́ющих нас от Бо́га і поверга́ющих в бе́здну зла все житіє́ на́ше: яви́вийся іногда́ с Пречи́стою Ді́вою Богоро́дицею верху́ гори́ Поча́євськия во спасе́ніє оби́телі твоєя́ от наше́ствія ага́рянскаго, і ни́ні ускори́ на по́мощь, утвержда́я мир і тишину́ в землі́ на́шей, да твої́ми моли́твами і предста́тельством ти́хоє і безмо́лвноє житіє́ поживе́м во вся́ком благоче́стії і чистоті́: і всім к тебі́ притека́ющим і припа́дающим к ра́ці честни́х і многоціле́бних моще́й твої́х і твоєя́ по́мощі і заступле́нія тре́бующим неоску́дния ми́лості незави́стно подава́яй не оста́ви і нас си́рих і безпомо́щних, тебі́ моля́щихся, ізбавля́я от вся́кия ско́рбі, гні́ва і ну́жди, от гла́да губи́тельства, тру́са, пото́па, огня́ меча́, наше́ствія іноплеме́нник і междоусо́бния бра́ні. Єй, уго́дниче Бо́жий, при́зри ми́лостивно от Престо́ла Царя́ Сла́ви, Єму́же ти ни́ні предстої́ши со Арха́нгели і со всі́ми святи́ми, на оби́тель твою́ Поча́євськую, є́юже ти дре́вле му́дро пра́вил єси́, назда́в ю́ всехва́льним і ди́вним житіє́м твої́м, і сохрани́ ю́ моли́твами твої́ми і вся́кий град і страну́ і всіх отвсю́ду, на мо́рі і на су́ші, в пусти́нех і в злоключе́ніїх многоразли́чних тебе́ призива́ющих, от всіх зол ви́димих і неви́димих: да та́ко твоє́ю по́мощію і хода́тайством, спаса́ємі, в ві́ці сем і по сконча́нії живота́ на́шего сподо́бимся ку́пно с тобо́ю сла́вити і воспіва́ти всечетcно́є і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Ублажа́єм тя, / преподо́бне о́тче наш І́ове, / і чтим святу́ю па́м'ять твою́, / наста́вниче мона́хов // і собесі́дниче А́нгелов.

17 грудня (4 грудня)

17 грудня (4 грудня)

Варва́ру святу́ю почті́м: вра́жія бо сі́ті сокруши́, і я́ко пти́ця ізба́вися от них по́мощію і ору́жієм Креста́, всечестна́я.

Варвару святую шануймо: ворожі бо сіті розірвала і як птиця визволилася від них, за допомогою і зброєю Хреста, всечесная.

А́гнице всеблаже́нная Варва́ро, Боже́ственні озари́вшися сві́том Святи́я Тро́йці трисо́лнечним і в купі́лі утверди́вшися, в побіжде́ніє ле́сти оте́чеськия ві́ру іспові́дала єси́ Христо́ву. Тім, всечестна́я, сви́ше благода́ть тебі́ дарова́ Бог ісціля́ти неду́ги і болі́зні вся. Єго́же моли́, великому́ченице, да спасе́ть ду́ші на́ша.

Агниця всеблаженна Варвара, осяяна Божественним світлом трисонячним Святої Тройці, і в купелі утверджена, перемагаючи оману батьківську, віру сповідала Христову; тому, всечесна, з неба благодать тобі дарував Бог зціляти недуги і хвороби всі. Його ж моли, великомученице, щоб Він спас душі наші.

В Тро́йці благоче́стно піва́ємому, послі́довавши Бо́гу, страстоте́рпице, і́дольськая притупи́ла єси́ чти́лища; посреді́ же по́двига страда́льчествующи, Варва́ро, мучи́телей преще́нія не устраши́лася єси́, мужему́дренная, велегла́сно пою́щи при́сно: Тро́йцю чту, Єди́но Божество́.

В Тройці благочесно оспіваного Бога сповідуючи, страстотерпице, ти ідольські зруйнувала капища; страждаючи, Варваро, ти посеред подвигу мучителів не убоялася, мужемудра, великим гласом співаючи: Тройцю шаную, єдине Божество.

19 грудня (6 грудня)

19 грудня (6 грудня)

Пра́вило ві́ри і о́браз кро́тости, воздержа́нія учи́теля яви́ тя ста́ду твоєму́ Я́же веще́й І́стина. Сего́ ра́ди стяжа́л єси́ смире́нієм висо́кая, нището́ю бога́тая; о́тче священнонача́льниче Нико́лає, моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Правилом віри й образом лагідности, стриманости вчителем явив тебе стаду твоєму Той, Хто є істиною всіх речей. Ради цього придбав ти смиренням — високе, убогістю — багатство, отче, священноначальнику Миколаю, Моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

В Ми́ріх, свя́те, священноді́йствитель показа́лся єси́, Христо́во бо, преподо́бне, Єва́нгеліє іспо́лнив, положи́л єси́ ду́шу твою́ о лю́дех твої́х, і спасл єси́ непови́нния от сме́рти. Сего́ ра́ди освяти́лся єси́, я́ко вели́кий таї́нник Бо́жия благода́ті.

У Мирах, святителю, явився ти священнослужителем: бо Христове Євангеліє виконавши, преподобний, поклав єси душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятився ти як великий тайнознавець Божої благодаті.

О всесвяти́й Нико́лає, уго́дниче преізря́дний Госпо́день, те́плий наш засту́пниче і везді́ в ско́рбіх ско́рий помо́щниче. Помози́ мні, грі́шному і уни́лому, в настоя́щем сем житії́, умоли́ Го́спода Бо́га дарова́ти мі оставле́ніє всіх мої́х гріхо́в, єли́ко согріши́х от ю́ности моєя́ во всем житії́ моє́м ді́лом, сло́вом, помишле́нієм і всі́ми мої́ми чу́встви, і во ісхо́ді душі́ моєя́ помози́ мі, окая́нному, умоли́ Го́спода Бо́га, всея́ тва́рі Соді́теля, ізба́вити м'я возду́шних мита́рств і ві́чнаго муче́нія, да всегда́ прославля́ю Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха і твоє́ ми́лостивноє предста́тельство, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

О всесвятий Миколаю, угоднику великий Господній, щирий наш заступнику і повсюди у скорботах скорий помічнику! Поможи мені, грішному й лінивому, у нинішньому цьому житті, ублагай Господа Бога дарувати мені відпущення всіх моїх гріхів, що їх я вчинив від юности моєї, в усьому житті моєму, ділом, словом, помислом і всіма моїми почуттями: і при відході душі моєї, поможи мені, окаянному, умоли Господа Бога, Творця усіх творінь, визволити мене від повітряних митарств і вічної муки, щоб я завжди славив Отця, і Сина, і Святого Духа і твоє милостиве заступництво, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

25 грудня (12 грудня)

25 грудня (12 грудня)

Собо́ра пе́рваго показа́лся єси́ побо́рник і чудотво́рець, Богоно́се Спиридо́не, о́тче наш. Ті́мже ме́ртву ти во гро́бі возгласи́в, і змію́ в зла́то претвори́л єси́, і внегда́ пі́ти тебі́ святи́я моли́тви, а́нгели сослужа́щия тебі́ імі́л єси́, свяще́ннійший. Сла́ва Да́вшему тебі́ крі́пость, сла́ва Вінча́вшему тя, сла́ва Ді́йствующему тобо́ю всім ісціле́нія.

На Першому соборі став ти поборником і чудотворцем, богоносний Спиридоне, отче наш. Тому й мертву ти з гробу покликав, і змію на золото перетворив. І коли співав ти святі молитви, ангели служили з тобою, святіший. Слава Тому, Хто дав тобі могутність, слава Тому, Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто діє через Тебе, подаючи всім зцілення.

Любо́вію Христо́вою уязви́вся, свяще́ннійший, ум впери́в заре́ю Ду́ха, ді́тельним виді́нієм твої́м дія́ніє обрі́л єси́, Богоприя́тне, же́ртвенник Боже́ственний бив, прося́ всім Боже́ственнаго сія́нія.

Любов’ю Христовою уражений, святіший, розум окрилив сяйвом Духа, діяльним видінням своїм справи чинив богоугодні, жертовником Божим був ти, просячи для всіх Божественне сяйво.

1 січня (14 січня)

1 січня (14 січня)

Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє твоє́, / я́ко приє́мшую сло́во твоє́, / і́мже боголі́пно научи́л єси́, / єстество́ су́щих уясни́л єси́, / челові́чеськія оби́чаї украси́л єси́, / царськоє свяще́ніє, о́тче преподо́бне: / моли́ Христа́ Бо́га // спасти́ся душа́м на́шим.

По всій землі розійшлося віщування твоє, / що прийняла слово твоє, / яким достойно навчив єси, / природу єства з’ясував єси, / людські звичаї прикрасив єси, / царське священство, преподобний отче Василію, // моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Яви́лся єси́ основа́ніє непоколеби́моє Це́ркве, / подая́ всім некра́домоє госпо́дство челові́ком, / запечатлі́я твої́ми велі́ньми, / небоявле́нне Васи́ліє преподо́бне.

Явився єси непохитною основою Церкви, / подаючи всім людям скарби, що не можна вкрасти, / стверджені твоїм навчанням, // небоявлений Василію преподобний.

Друга неділя Великого посту

Друга неділя Великого посту

Правосла́вія світи́льниче, / Це́ркве утвержде́ніє і учи́телю, мона́хов добро́то, / богосло́вов побо́рниче непребори́мий, Григо́ріє чудотво́рче, / Фессалоні́тськая похвало́, пропові́дниче благода́ті, // моли́ся ви́ну спасти́ся душа́м на́шим.

Православ’я світильнику, / утвердження Церкви й учителю, ченців прикрасо, / богослів’я поборнику непереможний, Григорію чудотворче, / фессалонікійська похвало, проповіднику благодаті, // завжди молися за спасіння душ наших.

Прему́дрости свяще́нний і Бо́же́ственний орга́н, / богосло́вія сві́тлую согла́сно трубу́, / воспіва́єм тя, Григо́ріє Богоглаго́льниче; / но я́ко ум Уму́ Пе́рвому предстоя́й, / к Нему́ ум наш, о́тче, наста́ви, да зове́м: // ра́дуйся, пропові́дниче благода́ті.

Тебе, священний і Божественний органе премудрости і ясну трубу богослів’я, одностайно прославляємо, Григорію Богопроповідниче. Ти ж, отче, як розум, що стоїть перед Найвищим Розумом, до Нього розум наш направ, щоб ми взивали: радуйся, проповідниче благодаті.

Четверта неділя Великого посту

Четверта неділя Великого посту

Пусти́нний жи́тель і в тілесі́ а́нгел, / і чудотво́рець яви́лся єси́, богоно́се о́тче наш Іоа́нне; / посто́м, бді́нієм, моли́твою небе́сная дарова́нія приї́м, / ісціля́єши неду́жния і ду́ші ві́рою притека́ющих ті. / Сла́ва Да́вшему ті крі́пость; / сла́ва Вінча́вшему тя; / сла́ва Ді́йствующему тобо́ю всім ісціле́нія.

Пустельним жителем і ангелом у тілі й чудотворцем став ти, богоносний отче наш Іоане. Постом, невсипущим подвигом, молитвою небесні дарування прийнявши, ти зціляєш недужих і душі тих, що з вірою до тебе припадають. Слава Тому, Хто дав тобі силу, слава Тому, Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто дарує тобою всім зцілення.

На висоті́ Госпо́дь воздержа́нія і́стинна тя положи́, / я́коже звізду́ неле́стную, світоводя́щую конці́, / наста́вниче Іоа́нне, о́тче наш.

Господь поставив тебе, наставниче, отче наш Іоане, на висоті стримання, як зорю істинну, що освітлює всі краї землі.

П'ята неділя Великого посту

П'ята неділя Великого посту

В тебі́, ма́ти, ізві́стно спасе́ся є́же по о́бразу; приї́мши бо Крест, послі́довала єси́ Христу́, і ді́ющи учи́ла єси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дить бо, приліжа́ти же о душі́, ве́щі безсме́ртній. Ті́мже і со А́нгели сра́дується, преподо́бная Марі́є, дух твой.

У тобі, мати, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взявши бо хрест, пішла ти за Христом і ділом навчала не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу — єство безсмертне; тому, преподобна Маріє, разом з ангелами радіє дух твій.

Блуда́ми пе́рвіє преіспо́лнена вся́чеськими, Христо́ва неві́ста днесь покая́нієм яви́ся, а́нгельськоє жи́тельство подража́ющи, де́мони Креста́ ору́жієм погубля́єть. Сего́ ра́ди Ца́рствія неві́ста яви́лася єси́, Марі́є пресла́вная.

Різними гріхами раніше сповнена, ти через покаяння Христовою невістою нині стала, ангельське життя наслідуючи, зброєю Хреста демонів нищиш; тому й стала ти невістою Царства, Маріє преславна.

1 травня (14 травня)

1 травня (14 травня)

Боже́cтвенния безкро́вния соверша́я же́ртви, кров твою́ от безбо́жних ага́рян ізлія́нную, в же́ртву непоро́чную прине́сл єси́ Влади́ці Твоєму́, Пастиренача́льнику Христу́, Єго́же моли́, мо́лим тя, проли́ти гнів на язи́ки, хотя́щия бра́ней. Страну́ на́шу на вся враги́ укріпи́ і ста́до твоє́ от вся́ких бід неврежде́нно соблюди́. Тебе́ бо крі́пкаго засту́пника почита́єм, но́вий священному́чениче Ки́євський, святи́телю, блаже́нний Мака́ріє.

Божественні безкровні звершуючи жертви, кров твою, безбожними агарянами пролиту, в жертву непорочну приніс ти Владиці твоєму, Пастиреначальнику Христу; Його ж моли, молимо тебе, вилити гнів на народи, що бажають воєн; воїнство наше на ворогів укріпи і паству твою від усяких бід збережи, тебе бо як сильного заступника шануємо, новий священномученику, святителю блаженний Макарію.

Ко гра́ду твоєму́, я́ко па́стир до́брий поспіша́я, от враго́в ві́ри єще́ в путі́ сий умерщвле́н бил єси́, но своє́ нетлі́нноє ті́ло я́ко немо́лчноє науче́ніє, посреді́ вели́кия це́ркве гра́да Ки́єва предложи́л єси́, є́же благогові́йно лобиза́юще, мо́лим тя, святи́телю Христо́в Мака́ріє, моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

До града твого Києва, як пастир добрий, поспішаючи, ворогами віри ще в путі ти був умертвлений, але своє нетлінне тіло, як невмовкне повчання, посеред великої церкви града Києва ти явив; його ж побожно цілуючи, молимо тебе, святителю Христів Макарію, молися, щоб спастися душам нашим.

В ми́рі сий не от ми́ра бил єси́, но небе́сний граждани́н єще́ от мла́дости твоєя́ показа́лся єси́, ті́мже святи́тельським са́ном досто́йно почте́н, єще́ і му́ченичеським вінце́м украси́лся єси́, о́тче преподо́бне, Христа́ Бо́га моли́ дарова́тися нам ве́лієй ми́лости.

Будучи у світі, ти був не від світу цього, але ще від юности показав себе громадянином небесним, тому святительським саном достойно вшанований був, ще ж і мученицьким вінцем прикрасився ти, отче преподобний; Христа Бога моли, щоб Він дарував нам велику милість.

Правосла́вія наста́вниче, благоче́стія учи́телю і чистоти́ вселе́нния світи́льниче, архієре́єв Богодухнове́нноє удобре́ніє, Феодо́сіє прему́дре, уче́ньми твої́ми вся просвіти́л єси́, цівни́це^* духо́вная, моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Піднявшись на висоту чеснот, з молодости полюбив ти чернече життя, / бажаного мужньо досяг, оселившись у печері / і прикрасивши житіє твоє постом і подвигом у молитвах; / і, як безплотний, перебував, в українській землі, як світле світило, засяяв, отче Феодосію, / моли ж Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Наслі́дник отце́в бил єси́, преподо́бне, тіх послі́дуя житію́ і уче́нію, оби́чаю і воздержа́нію, моли́тві же і предстоя́нію; с ни́миже, імі́я дерзнове́ніє ко Го́споду, проще́ніє согріше́ній і спасе́ніє іспроси́ вопію́щим ті: ра́дуйся, о́тче Феодо́сіє.

Зірку землі нашої сьогодні вшануймо, / що зі сходу засяяла і до заходу прийшла, / всю бо країну нашу чудесами і добротою збагатила / і всіх нас діянням і благодаттю чернечого устава просвітила, / — блаженного Феодосія.

Креста́ Твоєго́ о́браз на небесі́ ви́дів, і, я́коже Па́вел, зва́ніє не от челові́к приє́м, в царі́х апо́стол Твой, Го́споди, Ца́рствующий град в руці́ Твоє́й положи́; єго́же спаса́й всегда́ в ми́рі, моли́твами Богоро́диці, єди́не Человіколю́бче.

Хрест Твій на небесах бачив і, як Павло, покликання не від людей прийняв у царях апостол Твій, Господи, Царгород у руки Твої віддав, його ж спасай завжди у мирі, молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче.

Константи́н днесь с ма́терію Єле́ною Крест явля́ють, всечестно́є дре́во, всіх у́бо іуде́єв посрамле́ніє су́ще, ору́жіє же на проти́вния ві́рних люде́й; нас бо ра́ди яви́ся зна́меніє ве́ліє і во брані́х гро́зноє.

Сьогодні Костянтин з матір’ю Єленою являють всечесне древо хреста, посоромлення всіх юдеїв, зброю ж на супротивників вірним людям, заради нас бо з’явилося знамено велике і в боротьбі грізне.

Богоно́снаго Анто́нія ревну́я смиреному́дрію, а́ки ні́киїм врачевство́м зе́лієм сні́дним ісціля́л єси́ боля́щия, преподо́бне Ага́пите, тім і врача́ неві́рна уві́рив, наста́вил єси́ на путь спасе́нія. Уврачу́й і на́ша болі́зні і моли́ся Го́сподеві о воспіва́ющих тя.

Наслідуючи смиренномудрість Богоносного Антонія, ніби ліками їстівною травою зцілював хворих, преподобний Агапіте, цим і невіруючого лікаря, змусивши увірувати, направив ти на шлях порятунку. Зціли й наші хвороби, і молись Господу за тих, хто тебе прославляє.

Врачь сий ізря́ден, чу́дне, явля́я несумне́нную твою́ ві́ру, облича́я же армени́ново неві́ріє, і приводя́ єго́ к благоче́стію, себі́ близ сме́рти би́вшу, іспроси́л єси́ от Бо́га продолже́ніє живота́, і сим чу́дом того́ уві́рив, приве́л єси́ Христо́ві, Єму́же, в весе́лії предстоя́, моли́ся о нас, преподо́бне.

Ти був особливим лікарем, дивовижний, виявляючи щиру твою віру, викриваючи ж невіру вірменина і приводячи його до благочестя, будучи на межі смерти, ти випросив собі від Бога продовження життя і, цим дивом, змусивши його увірувати, привів його до Христа. Йому ж, у радості предстоячи, молись за нас, преподобний.

Наста́ днесь всечестна́я па́м'ять страстоте́рпця, благові́рнаго кня́зя І́горя, созива́ющая лю́ди в пречи́стий храм Спа́сов, іді́же, ра́достно соше́дшеся, благочести́вих мно́жество моли́твенно пра́зднують святу́ю па́м'ять твою́ і с ві́рою взива́ють ті: моли́ся, свя́те, страні́ на́шей, гра́ду Черні́гову і всім правосла́вним христия́ном в ми́рі і благоде́нствії спасти́ся.

Просвітившись божественним хрещенням / і світлом Святого Духа осяяний, / ти в серце прийняв Христове Євангеліє, / слово Сина Божого ділами сповняючи, благовірний княже Ігорю. / Моли Всеблагого Спасителя нашого / мир дарувати і милість, і душ спасіння / нам, що чесну твою пам’ять шануємо.

Ізміни́л єси́ земна́го княже́нія сла́ву во і́ночества о́браз смире́нний і, страда́льчеськи земно́є житіє́ сконча́в, ни́ні на Небесі́х ра́дуєшися, усе́рдні моля́ся о чту́щих тя, І́горе, страда́льцев похвало́.

Кня́жеськую діади́му обагри́л єси́ кро́вію твоє́ю, богому́дре страстоте́рпче І́горе, за скиптр Крест в руку́ приї́м, яви́лся єси́ побідоно́сець, і же́ртву непоро́чну Влади́ці прине́сл єси́ себе́. Я́ко бо а́гнець незло́бив, от раб убіє́н бил єси́, і ни́ні, ра́дуяся, предстої́ши Святі́й Тро́йці, моли́ся спасти́ся душа́м на́шим.

Княжий вінець обагрянив ти кров’ю твоєю, / страстотерпче богомудрий Ігоре. / Хреста як скипетр у руки взяши, переможцем явився / і в жертву непорочну приніс себе Владиці, / бо був убитий рабами, як незлобивий агнець; / і нині, з радістю стоячи перед Святою Тройцею, / молися, щоб спаслися душі наші.

О святи́й уго́дниче Бо́жий, страстоте́рпче благові́рний, кня́же І́горе! Ти із мла́да Бо́га возлюби́л єси́, мудрова́нія плотська́я, че́сть і сла́ву кня́жеськую ні во что же вмени́л єси́ і мона́шеськаго о́браза, єще́ ю́ний лі́ти, дости́гл єси́, к Бо́гу єди́ному все́ю душе́ю твоє́ю прилепи́лся єси́, і благо́є і́го Христо́во на ся взем, путтю́ спаси́тельним неукло́нно ше́ствовал єси́ да́же до сме́рти му́ченичеськия. Сего́ ра́ди венча́ тя Госпо́дь, блаже́нне І́горе, вінце́м сла́ви і прия́т в Своя́ Небе́сния селе́нія, іді́же ти ни́ні, неізрече́нния сла́ви і ра́дости наслажда́ющеся в невече́рнім дні Ца́рствія Христо́ва, с ли́ки святи́х страстоте́рпцев і всіх святи́х Бо́га о нас умоля́єши. Мо́лимся тебі́, свя́тче Бо́жий, припа́дая к честно́му о́бразу твоєму́: моли́ся о нас, грі́шних і непотре́бних, іспроси́ моли́твами твої́ми ми́ра держа́ві на́шей, гра́ду сему́ [і свято́му хра́му сему́] благода́ті і ми́лости. Це́рков святу́ю огради́ моли́твами твої́ми от єресе́й і раско́лов, па́стирем єя́ іспроси́ ре́вность і благоче́стіє, всім же нам любо́в нелицемі́рную і терпі́ніє да́руй, гріхо́в на́ших проще́ніє, болі́зней і вся́ких неду́гов ісціле́ніє. Покри́й і сохрани́ всіх нас от вся́ких бід, скорбе́й і напа́стей, да, благодаря́ще, просла́вим Святу́ю Живонача́льную Тро́йцю, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Жела́нієм духо́вним пусти́ні дости́гл єси́, / Богому́дре Ону́фріє, / і, я́ко безпло́тен, в ней многолі́тні подвиза́лся єси́ трудолю́бні, / соревну́я проро́ком Ілії́ і Крести́телю, / і, от руку́ А́нгельську та́їн Боже́ственних наслади́вся, / ни́ні во сві́ті Святи́я Тро́йці ку́пно с ни́ми весели́шися, / моли́ спасти́ся нам, // твою́ па́м'ять почита́ющим.

За бажанням духовним пустелі досягнув ти, / Богомудрий Онуфрію, / і, як безплотний, багаторічно старанно трудився в ній, / наслідуючи пророка Іллю і Хрестителя, / і, з рук Ангельських Таїн Божественних насолодився, / нині у світлі Святої Тройці разом з ними радуєшся, / моли, щоб спаслися ми, // що пам'ять твою шануємо.

Сія́нієм Ду́ха Пресвята́го, / Богому́дре, просві́щся, / оста́вил єси́ я́же в житії́ молви́, / пусти́ню же дости́г, преподо́бне о́тче, / возвесели́л єси́ І́же над всі́ми Бо́га і Зижди́теля; / сего́ ра́ди прославля́єть Тя Христо́с, блаже́нне, // вели́кий Дарода́тель.

Просвітився ти богомудрий, Сяйвом Пресвятого Духа, / і залишив життєву суєту,/ в пустелі оселився, ти преподобний отче, / звеселивши Бога і Творця всього, / тому й Христос – великий Дароподатель // прославлавив тебе, блаженний.

От мирська́го м'яте́жа ізше́д, отверже́нієм же ми́ра Єва́нгельськи Христу́ послі́довал єси́; і равноа́нгельноє житіє́ пожи́в, в ти́хоє приста́нище святи́я гори́ Афо́на дости́гл єси́, отону́дуже благослове́нієм отце́в в го́ру Ки́єва прише́д, і та́мо трудолю́бно жизнь соверши́в, Оте́чество Твоє́ просвіти́л єси́, і мно́жеству мона́шествующих стезю́ веду́щую к Небе́сному Ца́рствію показа́в, Христу́ сія́ приве́л єси́; Єго́же моли́, Анто́ніє преподо́бне, да спасе́ть ду́ші на́ша.

Від мирського неспокою відійшовший відкинувши ж світ, по-євангельськи за Христом пішов ти і, рівноангельське життя проживши, тихого пристановища святої гори Афонської досягнув ти, звідти ж з благословення отців на гори київські прийшов і там трудолюбно життя завершив; вітчизну свою просвітив ти і множеству чернечу стежку, що веде до Небесного Царства, показав — до Христа їх привів ти: Його ж моли, Антонію преподобний, щоб спас душі наші.

Возложи́в себе́ Бо́гу, па́че всіх возлю́бленному от ю́ности, преподо́бне, Тому́ от всея́ душі́ любо́вію послі́довал єси́; ми́раже тлі́нная нівочто́же вміни́в, в землі́ пеще́ру соді́лал єси́, і в ней до́брі проти́ву неви́димаго врага́ ко́зней подвиза́вся, я́ко світоза́рноє со́лнце во вся конці́ землі́ возсія́л єси́; отону́дуже веселя́ся преше́л єси́ к небе́сним черто́гом. І ни́ні со А́нгели Влади́чню престо́лу предстоя́, помина́й нас, чту́щих па́м'ять твою́, да зове́м ті: ра́дуйся, Анто́ніє, о́тче наш.

Присвятивши себе Богу, більше за всіх улюбленому, преподобний, від юности за Ним від усієї душі з любов’ю ти пішов; тлінне ж світу цього на ніщо перетворивши, в землі печеру ти викопав, і в ній добре проти невидимого ворога і спокус змагався; як світлосяйне сонце, в усіх кінцях землі засяяв ти, звідти ж, радіючи, перейшов ти в небесні оселі. І нині, стоячи з ангелами перед небесним престолом, поминай нас, що шануємо пам’ять твою і взиваємо до тебе: радуйся, Антонію, отче наш.

Крила́ми богоразу́мія впери́вши твой ум, / возлеті́ла єси́ преви́ше ви́димия тва́рі, / взиска́вши Бо́га і Творця́ вся́чеських; / і Того́ обрі́тши, па́ки рожде́ніє креще́нієм прия́ла єси́; / дре́ва живо́тнаго наслажда́ющися, нетлі́нна во ві́ки пребива́єши, // О́льго присносла́вная.

Крилами богопізнання піднісши свій розум, злетіла ти вище видимого творіння; знайшовши Бога і Творця всього і Його придбавши, духовне народження хрещенням прийняла Ти; життєносним древом насолоджуючись, нетлінною навіки перебуваєш, Ольго всеславна.

Воспоє́м днесь Благоді́теля всіх Бо́га, / просла́вльшаго в Русі́ О́льгу Богому́друю, / да моли́твами єя́ / пода́сть душа́м на́шим // гріхо́в оставле́ніє.

Оспівуємо нині Благодійника всіх Бога, що прославив у Русі Ольгу богомудру; нехай молитвами її подасть душам нашим визволення від гріхів.

Страстоте́рпче святи́й і ціле́бниче Пантелеї́моне, / моли́ Ми́лостиваго Бо́га, / да прегріше́ній оставле́ніє // пода́сть душа́м на́шим.

Страстотерпче святий і цілителю Пантелеймоне, моли Милостивого Спаса, щоб гріхів прощення подав душам нашим.

Подража́тель сий Ми́лостиваго, / і ісціле́ній благода́ть от Него́ приє́м, / страстоте́рпче і му́чениче Христа́ Бо́га, / моли́твами Твої́ми душе́вния на́ша неду́ги ісціли́, / отгоня́ при́сно борця́ собла́зни от вопію́щих ві́рно: // спаси́ ни, Го́споди.

Наслідувач цей милостивого Бога — і зцілень благодать від Нього прийняв; страстотерпче і мученику Христа Бога, молитвами твоїми душевні наші недуги зціли, відганяючи завжди спокуси від тих, що співають вірно: спаси нас, Господи.

О вели́кий уго́дниче Христо́в, страстоте́рпче і врачу́ многоми́лостивий Пантелеї́моне! Умилосе́рдися на́до мно́ю, грі́шним рабо́м, усли́ши стена́ніє і вопль мой, уми́лостиви Небе́снаго верхо́внаго Врача́ душ і тіле́с на́ших, Христа́ Бо́га на́шего, да да́руєть мі ісціле́ніє от неду́га м'я гнету́щаго. Прийми́ недосто́йноє моле́ніє грі́шнійшаго па́че всіх челові́к. Посіти́ м'я благода́тним посіще́нієм. Не возгнуша́йся гріхо́вних язв мої́х, пома́жи їх єле́єм ми́лости твоєя́ і ісціли́ м'я; да здрав сий душе́ю і ті́лом оста́ток дній мої́х благода́тію Божиєю возмогу́ провести́ в покая́нії і угожде́нії Бо́гу, і сподо́блюся восприя́ти благи́й коне́ць житія́ моєго́. Єй, уго́дниче Бо́жий! Умоли́ Христа́ Бо́га, да предста́тельством твої́м да́руєть здра́віє ті́лу моєму́ і спасе́ніє душі́ моє́й. Амі́нь.

О, великий угоднику Христовий, страстотерпче і лікаре многомилостивий Пантелеймоне! Змилосердися наді мною, грішним рабом Божим, вислухай благання і благання моє, змилостив Небесного, верховного Лікаря душ і тілес наших, Христа Бога нашого, нехай дарує нам зцілення від жорсткого гнітучого мене недугу. Прийми недостойне моління грішнійшого від усіх людей. Відвідай мене благодатним відвідуванням твоїм. Не возгнушайся гріховних виразок моїх, помажеш їх єлеєм милості твоєї і зціли мене; та здоровий сущи душею і тілом, залишок днів моїх, за допомогою благодаті Божої, зміг провести в покаянні і догоджанні Богу, і сподоблюся восприяти благий кінець живота мого. Гей, угоднику Божий! Умоли Христа Бога, щоб дарував мені заступництвом твоїм здоров’я тіла і спасіння душі моєї. Амінь.

І́же доброді́телей подви́жник, / я́ко і́стинний во́їн Христа́ Бо́га, / на стра́сті вельми́ подвиза́лся єси́ в жи́зні вре́менній, / в пі́ніїх, бді́ніїх же, і поще́ніїх о́браз бив твої́м ученико́м. / Ті́мже і всели́ся в тя Пресвяти́й Дух, / Єго́же ді́йствієм сві́тло укра́шен єси́; / но я́ко імі́я дерзнове́ніє ко Святі́й Тро́йці, / помина́й ста́до, є́же собра́л єси́, му́дре, / і не забу́ди, я́коже обіща́лся єси́, / посіща́я чад Твої́х, // Се́ргіє Преподо́бне, о́тче наш.

Чеснот подвижник, / як істинний воїн Христа Бога, / проти пристрастей вельми подвизався ти в житті тимчасовому, / в співах, а також бдіннях і пості образом був ти для твоїх учеників, / тому й оселися в тобі Пресвятий Дух, / Його ж дією світло прикрашений; / та, маючи сміливість перед Святою Тройцею / поминай стадо, яке зібрав ти, мудрий, / і не забудь, як і обіцяв ти, / відвідуючи чад твоїх, // Сергію, преподобний отче наш.

Хрито́вою любо́вію уязви́вся, преподо́бне, / і Тому́ невозвра́тним жела́нієм послі́довав, / вся́коє наслажде́ніє плотсько́є возненави́діл єси́, / і я́ко со́лнце Оте́честву твоєму́ возсія́л єси́; / тім і Христо́с да́ром чуде́с обогати́ тя, / помина́й нас, чту́щих пресві́тлую па́м'ять твою́, да зове́м ті: // ра́дуйся, Се́ргіє Богому́дре.

Христовою любов'ю уражений, преподобний,/ і за Ним безповоротним бажанням пішовши,/ всяку насолоду плотську зненавидів ти/ і, як сонце, для Вітчизни твоєї засяяв ти;/ тому й Христос збагатив тебе даром чудес./ Поминай нас, що шануємо пресвітлу пам'ять твою, щоб взивали до тебе:// радуйся, Сергію богомудрий.

О свяще́нная главо́, преподо́бне і Богоно́сне о́тче наш Се́ргіє, моли́твою твоє́ю, і ві́рою, і любо́вію, я́же к Бо́гу, і чистото́ю се́рдця, єще́ на землі́ во оби́тель Пресвяти́я Тро́йці ду́шу твою́ устро́ївий, і а́нгельськаго обще́нія і Пресвяти́я Богоро́диці посіще́нія сподо́бивийся, і дар чудоді́йственния благода́ті приє́мий, по отше́ствії же твоє́м от земни́х найпа́че к Бо́гу прибли́живийся, і Небе́сния си́ли приобщи́вийся, но і от нас ду́хом любве́ твоєя́ не отступи́вий, і честни́я твоя́ мо́щі, я́ко сосу́д благода́ті по́лний і преізлива́ющийся, нам оста́вивий! Ве́ліє імі́я дерзнове́ніє ко Всеми́лостивому́ Влади́ці, моли́ спасти́ раби́ Єго́, су́щей в тебі́ благода́ті Єго́ ві́рующия і к тебі́ с любо́вію притека́ющия. Іспроси́ нам от Великодарови́таго Бо́га на́шего вся́кий дар, всім і коєму́ждо благопотре́бен, ві́ри непоро́чни соблюде́ніє, градо́в на́ших утвержде́ніє, ми́ра умире́ніє, от гла́да і па́губи ізбавле́ніє, от наше́ствія іноплеме́нних сохране́ніє, скорбя́щим утіше́ніє, неду́гующим ісціле́ніє, па́дшим возставле́ніє, заблужда́ющим на путь і́стини і спасе́нія возвраще́ніє, подвиза́ющимся укріпле́ніє, благоді́лающим в ді́ліх благи́х преуспі́яніє і благослове́ніє, младе́нцем воспита́ніє, ю́ним наставле́ніє, неві́дущим вразумле́ніє, сирота́м і вдови́цям заступле́ніє, отходя́щим от сего́ вре́меннаго житія́ к ві́чному благо́є уготовле́ніє і напу́тствіє, отше́дшим блаже́нноє упокоє́ніє, і вся ни споспішеству́ющими твої́ми моли́твами сподо́би в день Стра́шнаго Суда́ шу́їя ча́сти ізба́витися, десни́я же страни́ о́бщники би́ти і блаже́нний о́ний глас Влади́ки Христа́ усли́шати: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра. Амі́нь.

О, священна гла́во, преподобний і богоносний отче наш Сергію! Молитвою твоєю, і вірою, і любов’ю до Бога, і чистотою серця в обитель Пресвятої Тройці душу твою ще на землі влаштував ти, і спілкування з ангелами, і відвідання Пресвятої Богородиці сподобився, і дар чудодійної благодаті прийняв. Після ж відходу твого від земного життя ти ще більше до Бога наблизився і небесної сили сподобився, але й від нас духом любові своєї не відступив, і чесні твої мощі, як сосуд, сповнений і переповнений благодаті, нам залишив. Маючи велику відвагу до всемилостивого Владики, благай, щоб спаслися раби Його, які вірять, що в тобі діє Його благодать, і до тебе з любов’ю звертаються. Вимоли у великодаровитого Бога нашого всякий дар, усім і кожному потрібний на благо: віри непорочної збереження, міст наших утвердження, світу примирення, від голоду й пошесті позбавлення, заблудлим на путь істинну та спасіння повернення, від нашестя чужинців оборону, скорботним — утіху, хворим — зцілення, упалим — піднесення, тим, хто подвизався, — укріплення, благодійникам — добрий успіх і благословення, дітям — виховання, юним — настановлення, нерозумним — напоумлення, сиротам і вдовам — заступництво, тим, хто відходить від тимчасового життя до вічного, — добре приготування й напу́ття, хто відійшов, — блаженне упокоєння. І всіх нас, з допомогою твоїх молитов, сподоби в день Страшного суду позбутися стояння ліворуч, а стати спільниками тих, хто стоїть праворуч і почути блаженний голос Владики Христа: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте приготоване вам від створення світу Царство. Амінь.

Днесь проро́чествіє во апо́століх первозва́ннаго іспо́лнися; се бо на сих гора́х возсія́ благода́ть, і ві́ра умно́жися; і і́же неві́рієм обветша́вшії, боже́ственною купі́лію отроди́шася, і би́ша лю́діє обновле́нія, ца́рськоє свяще́ніє, язи́к свят, Христо́во ста́до, єму́же ти пе́рвий па́стир яви́лся єси́, я́же пе́рвіє креще́нієм послужи́вий. І ни́ні предстоя́ Влади́ці Христу́ Бо́гу, моли́ всім сино́м ру́ським спасти́ся; і́маши бо дерзнове́ніє, я́ко ієра́рх Бо́жий і священнослужи́тель.

Моїсе́й втори́й Русі́ яви́лся єси́, о́тче, пренеси́й ми́сленний виногра́д от єги́петськаго ідолослуже́нія, в зе́млю проро́чествієм предуви́діну, о не́йже подобообра́зно рещи́: бу́деть утвержде́ніє ві́ри на землі́, і на версі́х гор Ки́євських превознесе́ться па́че Лива́на плод, пита́ющ ми́ра всего́; от него́же вкуси́вше, ублажа́єм тя, Михаї́ле, Бо́жий святи́телю.

О святи́й вели́кий і пресла́вний архіпа́стирю і о́тче наш Михаї́ле, Руси́-Украї́ни первопресто́льниче і просвіти́телю, всіх же племе́н христия́нських благонаде́жний пред Бо́гом хода́таю, тебі́ припа́дающе мо́лимся: помози́ нам би́ти твоєя́ к Бо́гу любве́ подража́тельми, є́юже в земні́м животі́ твоє́м преіспо́лнен бил єси́. Просвіти́ уми́ і сердця́ на́ша сві́том Боже́ственнаго уче́нія. Научи́ нас тебі́ послі́довати ві́рно і за́повіді Госпо́дні усе́рдно твори́ти, да яви́мся ча́да твоя́ не і́менем то́кмо, но і всім житіє́м, та́ко позна́ємся. Моли́ся, равноапо́стольне ієра́рше, о Це́ркві украї́нстій, о гра́ді твоє́м і оби́телі, в не́йже нетлі́нно мо́щі твоя́ святи́я почива́ють, і о всем Оте́честві на́шем, при́зри ми́лостивно на вся ві́рния твоя́ чти́телі, по́мощі твоєя́ і́щущия; бу́ди всім в болі́знех ціли́тель, в ско́рбіх і печа́ліх уті́шитель, в біда́х і ну́ждах помо́щник, в час же сме́ртний засту́пник і покрови́тель, да твоє́ю по́мощію сподо́бимся і ми, грі́шнії, спасе́ніє получи́ти і Ца́рствіє Христо́во наслі́довати. Єй, святи́телю Христо́в, а́ще восхо́щеши мо́жеши помощи́ нам, да на по́мощ твою́ упова́юще, просла́вим ди́внаго во святи́х Свої́х Бо́га Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Учени́к Христо́в бив, Боже́ственнаго собо́ра Апо́стольськаго соприча́стник; неві́рствієм бо Христо́во воскресе́ніє ізвісти́в, і того́ пречи́стую страсть осяза́нієм уві́рив, Фомо́ всехва́льне; і ни́ні нам проси́ ми́ра і ве́лія ми́лости.

Учнем Христовим бувши / і божественного собору апостольського співпричасником, / ти невірством Христове воскресіння звістив / і дотиком Його пречисті страждання ствердив; / і нині, Фомо всехвальний, / спокою проси для нас / і великої милости.

Прему́дрости благода́ті іспо́лнен, Христо́в апо́стол і служи́тель і́стинний, в покая́нії вопія́ше Тебі́: Ти мо́й єси́ Бог же і Госпо́дь!

Премудрости благодаті сповнений, / Христовий апостол і справжній служитель, / в покаянні закликав до Тебе: / Ти єси Господь мій і Бог мій!

Апо́стольських дія́ній сказа́теля, і Єва́нгелія Христо́ва світла́ списа́теля, Луку́ препі́таго неіспи́санна су́ща Христо́ві Це́ркві, пі́сньми свяще́нними свята́го Апо́стола похва́лим, я́ко врача́ су́ща, челові́чеськія не́мощі, єстества́ неду́ги і я́зі душ ісціля́юща, і моля́щася непреста́нно за ду́ші на́ша.

Того, хто апостольські діяння розповів нам / і Євангеліє Христове ясно написав Христовій Церкві, / Луку прехвального, святого апостола, / священними піснями прославимо, / як справжнього лікаря, / що людські немочі, недуги єства і хвороби душ зціляє / і безперестанно молиться за душі наші.

І́стиннаго благоче́стія пропові́дника, і та́їн неізрече́нних ри́тора, звізду́ церко́вную, Луку́ Боже́ственнаго восхва́лим; Сло́во бо єго́ ізбра́, с Па́влом му́дрим язи́ков учи́теля, єди́н ві́дий серде́чная.

Проповідника істинного благочестя / і провісника таїн невимовних, / зорю церковну, Луку божественного прославмо, / бо його, як і Павла мудрого, на вчителя народів вибрав Бог Слово, / Єдиний, що знає тайни серця.

Велича́єм тя, Апо́столе Христо́в і Євангели́сте Луко́, і чтим болі́зні і труди́ твоя́, ї́миже труди́лся єси́ во благові́стії Христо́ві.

Величаємо тебе, апостоле Христовий і євангелисте Луко, і шануємо страждання і труди твої, що ними потрудився ти у благовісті Христовім.

Апо́столе святи́й і Євангели́сте Луко́, / моли́ Ми́лостиваго Бо́га, / да прегріше́ній оставле́ніє // пода́сть душа́м на́шим.

Я́ко Госпо́день учени́к, восприя́л єси́ пра́ведне Єва́нгеліє; / я́ко му́ченик і́маши, є́же неопи́санноє; / дерзнове́ніє, я́ко брат Бо́жий; / є́же моли́тися, я́ко ієра́рх. // Моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Як Господній учень, прийняв ти Євангеліє, праведний, / як мученик, маєш волю непохитну; / сміливість — як брат Божий, / і як ієрарх — дар молитви. / Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

О́тчеє Єдоноро́дноє Бог Сло́во, / прише́дшеє к нам в послі́днія дні, / Іа́кове Боже́ственне, / пе́рваго тя показа́ Ієрусали́млян па́стиря і учи́теля, / і ві́рнаго строї́теля та́їнств духо́вних; // ті́мже тя всі чтим, Апо́столе.

Єдинородний від Отця Бог Слово, / в останні часи до нас прийшовши, / показав тебе, Якове божественний, / першим пастирем і вчителем людей єрусалимських / і вірним управителем таїн духовних. / Тим-то ми всі шануємо тебе, апостоле.

Велича́єм тя, / Апо́столе Христо́в Іа́кове, / і чтим болі́зні і труди́ твоя́, ї́миже труди́лся єси́ // во благові́стії Христо́ві.

Величаємо тебе, / апостоле Христовий Якове, / і шануємо страждання і труди твої, що ними потрудився ти // у благовісті Христовім.

Времена́ і лі́та достопа́м'ятних дія́ній, / по́двиги і труди́ Богоно́сних оте́ць, / Не́сторе прему́дре, напису́я, / любо́вію возгорі́лся єси́ послі́довати стопа́м первонача́льних, / с ни́миже не преста́й моли́тися Христу́ Бо́гу спасти́ся душа́м на́шим.

Часи й роки достопам’ятних діянь, / подвиги й праці Богоносних отців, / Несторе премудрий, описував, / любов’ю запалився до Господа й бажанням крокувати слідами первісних, / з ними ж не переставай молитися Христу Богові, // щоб урятуватися душам нашим.

Я́ко сий Богоно́снаго Феодо́сія учени́к, / і і́стинний житія́ того́ подража́тель, / пе́рвий че́стних єго́ моще́й самови́дець би́ти сподо́бился єси́; / я́же с про́чіїми святолі́пно прене́с, / наслі́дил єси́ с ті́миже Ца́рство Небе́сноє; // є́же получи́ти і нам чту́щим тя, Го́сподеві моли́ся.

Як духовний син і учень Богоносного Феодосія / і щирий житія того наслідувач, / перший чесних його мощів самовидцем бути вдостоївся, / які з іншими отцями Києво-Печерськими набожно переніс, / успадковуючи з іншими святими ченцями Царство Небесне, // молися тепер Господу, що б його одержати й нам, що гідно святкують пам’ять твою.

О преблаже́нне і Богоно́сне о́тче наш Не́сторе, прему́дрий учи́телю, вели́кий подви́жниче, Пече́рськия Ла́ври похвало́ і о всем ми́рі моли́твениче! Ни́ні предстоя́й со дерзнове́нієм Престо́лу Триіпоста́снаго Бо́га, помози́ нам, со слеза́ми і сокруше́нним се́рдцем к тебі́ приходя́щим, ві́ру правосла́вную до конця́ житія́ на́шего в чистоті́ сохрани́ти. Дух ре́вности, і́мже ти пламені́л єси́, возгрі́й предста́тельством твої́м і о нас, ї́хже Христо́с поста́ви па́стирями, да всеусе́рдно просвіща́єм і утвержда́єм во Правосла́вії слове́сноє ста́до Христо́во! Іспроси́, о великодарови́тий наста́вниче, у пастиренача́льника Христа́ всім нам вся́кий дар коєму́ждо благопотре́бен: отроко́м целому́дріє і послуша́ніє, ю́ним ума́ просвіще́ніє во є́же ско́ро прия́ти їм і спі́шно нави́кнути Боже́ственнаго зако́на і всему́ благо́му і поле́зному уче́нію; наста́вником терпі́нія, нача́льствующим му́дрости о́браз! О Боголюбе́знійшій о́тче, люби́телю і ре́вностний научи́телю святи́я і́стини, научи́ і нас би́ти досто́йними подража́телями трудо́в твої́х. Приведи́ нас, о́тче святи́й, моли́твами твої́ми к уразумі́нію душеполе́знаго зна́нія, да внима́я преподава́ємому нам уче́нію Христо́ву, поживе́м Бо́гу на́шему во сла́ву, Це́ркві і Оте́честву на́шему на по́льзу. Наста́ви нас на стезі́ спасе́нія, да моли́твами твої́ми, засту́пниче наш, во уче́нії да не лі́ностни пребу́дем, в усе́рдії не ослабіва́я, ду́хом пламені́я вни́дем в ві́чноє Ца́рство сла́ви восхваля́я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха во ві́ки віко́в. Амі́нь.

О, преподобний отче, премудрий наставнику і Богом улюблений подвижнику Несторе Літописцю! Стоячи зі сміливістю біля престолу Вічної Слави, не забудь нас грішних і недостойних, бурями пристрастей обтяжених, і заступництвом твоїм безперестанним захисти країну нашу, тобі рідну, і співвітчизників твоїх від усяких бід і скорбот. Утверди серця наші в православній вірі, Вітчизну свою навчи любити і у братолюбності міцній перебувати. Настав нас на стежки спасіння, щоб молитвами твоїми, заступнику наш, увійшли у вічне Царство слави, вихваляючи Господа і прославляючи твоє заступництво на віки віків. Амінь.

Апо́столе святи́й Фили́ппе, моли́ Ми́лостиваго Бо́га, да прегріше́ній оставле́ніє пода́сть душа́м на́шим.

Благоукраша́ється вселе́нная, Ефіо́пія ликовству́єть, я́ко вінце́м красу́єма, тобо́ю просвіти́вшися, сві́тло торжеству́єть па́м'ять твою́, Богоглаго́ливе Фили́ппе; вся бо ві́ровати Христу́ научи́л єси́, і тече́ніє соверши́в досто́йно Єва́нгелія. Тім дерзнове́нно вари́ть^* Ефіо́пськая рука́ Бо́гу; Єго́же моли́ дарова́ти нам ве́лію ми́лость.

Учени́к і друг Твой, подража́тель стра́сті Твоєя́, вселе́нній Бо́га Тя пропові́да, Богоглаго́ливий Фили́пп; того́ молитвами от враго́в пребеззако́нних Це́рков Твою́ і всяк град Твой Богоро́дицею соблюди́, Многоми́лостиве.

По́двигом до́брим подвиза́лся єси́, страстоте́рпче Христо́в, / ві́рою, і мучи́телей обличи́л єси́ нече́стіє, / же́ртва же благоприя́тна Бо́гу прине́слся єси́. / Ті́мже і віне́ць прия́л єси́ побі́ди, // і моли́твами, свя́те, твої́ми всім подає́ши прегріше́ній проще́ніє.

Подвигом славним потрудився ти, Великомучениче Христовий. Георгіє, за Віру, і мучителів безбожних посоромив, ти в жертву Богові приємну приніс себе. Тим то і вінець перемоги заслужив ти і молитвами твоїми подаєш всім прощення гріхів.

Возді́лан от Бо́га показа́лся єси́ благоче́стія ді́латель честні́йший, / доброді́телей рукоя́ті собра́в себі́, / сі́яв бо в слеза́х, весе́лієм жне́ши, / страда́льчествовав же кро́вію, Христа́ прия́л єси́, // і моли́твами, свя́те, твої́ми всім подає́ши прегріше́ній проще́ніє.

Вирощений Богом, ти був почеснішим робітником побожности, зібравши собі снопи добрих діл; бо посіявши з сльозами, ти з радістю жнеш. Постраждавши кров’ю, Христа прийняв ти і молитвами твоїми всім подаєш прощення гріхів.

О, всехва́льний, святи́й великому́чениче і чудотво́рче Гео́ргіє!При́зри на ни ско́рою твоє́ю по́мощію, і умоли́ Человіколю́бця Бо́га, да не осу́дить нас, грі́шних, по беззако́нієм на́шим, но да сотвори́ть с на́ми по вели́цій Своє́й ми́лості. Не пре́зри моле́нія на́шего, но іспроси нам у Христа́ Бо́га на́шего ти́хоє і богоуго́дноє житіє́, здра́віє же душе́вноє і тіле́сноє, землі́ плодоро́діє, і во всем ізоби́ліє, і да не во зло обрати́м блага́я, да́руємая нам тобо́ю от Всеще́драго Бо́га, но во сла́ву свята́го і́мені Єго́ і в прославле́ніє крі́пкаго твоєго́ заступле́нія, да пода́сть Он страні́ на́шей і всему́ боголюби́вому во́їнству на супоста́ти одолі́ніє і да укріпи́ть непреміня́ємим ми́ром і благослове́нієм. Ізря́дніє же да огради́ть нас святи́х А́нгелов Свої́х ополче́нієм, во є́же ізба́витися нам, по ісхо́ді на́шем от житія́ сего́, от ко́зней лука́ваго і тя́жких возду́шних мита́рств єго́, і неосужде́нним предста́ти Престо́лу Го́спода сла́ви. Усли́ши ни, страстоте́рпче Христо́в Гео́ргіє, і моли́ за ни непреста́нно Триіпоста́снаго Влади́ку всіх Бо́га, да благода́тію Єго́ і человіколю́бієм, твоє́ю же по́мощію і заступле́нієм обря́щем ми́лость, со А́нгели і Арха́нгели і всі́ми святи́ми одесну́ю Правосу́днаго Судії́ ста́ти, і Того́ ви́ну сла́вити со Отце́м і Святи́м Ду́хом, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в.Амі́нь.

О, всехвальний, святий великомученику і чудотворцю Георгію! Зглянься на нас скорою твоєю поміччю і вблагай Бога, хай не осудить нас, грішних, у беззаконнях наших, а простить їх нам з великої Своєї милості. Не зневаж молінь наших, але випроси нам у Христа Бога нашого, тихе і благовгодне життя, здоров’я душевне й тілесне; і нехай не на зло обернемо блага, даровані нам з милості всещедрого Бога, а для слави святого імені Його і в прославлення сильного твого заступництва; щоб зміцнив Він державу нашу вічним миром і благословенням. Вислухай нас, мученику Христовий, Юрію, і моли за нас неперестанно Бога, щоб з великої благодаті Його, твоєю ж допомогою і заступництвом, знайдемо милість разом з ангелами і архангелами і всіма святими праворуч правосудячого Судді стати, і Того славити з Отцем і Святим Духом нині й повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Авраа́му в ві́рі подража́я, / І́ову же в терпі́нії послі́дуя, / о́тче Філаре́те, / блага́я землі́ разділя́л єси́ неіму́щим / і лише́ніє сих терпі́л єси́ му́жественні. / Сего́ ра́ди сві́тлим тя вінце́м увінча́ Подвигополо́жник, Христо́с Бог наш, // Єго́же моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Аврааму у вірі уподібнюючись, Іова ж у терпінні наслідуючи, отче Філарете, блага землі роздавав ти убогими, заради цього увінчав тебе Подвигоположник Христос Бог наш; Його ж моли, щоб спастися душам нашим.

В терпі́нії твоє́м стяжа́л єси́ мзду свою́, пра́ведне, / і в за́повідех Госпо́дніх соверше́нні пожи́л, / ни́щих возлюби́л і сих удово́лил єси́, / но моли́ся Христу́ Бо́гу, блаже́нне, // спасти́ся душа́м на́шим.

І́стинно всеізря́дная твоя́ ку́пля зри́ться / і му́дрою би́ти су́диться всі́ми благому́дрствующими: / отда́л бо єси́ до́льняя і кратковре́менная, взиску́я Го́рних і ві́чних. // Ті́мже і досто́йно стяжа́л єси́ ві́чную сла́ву, ми́лостиве Філаре́те.

Багатство твоє ти роздав убогим, і нині небесне багатство прийняв, Філарете Милостивий, заради цього тебе прославляємо, святкуючи пам’ять твою, чеснотам тезоіменитий.

Удобре́ніє^* Христо́вих страстоте́рпець, і о́чі Христо́ви Це́ркве, о́чі просвіті́те душ на́ших, Се́ргіє многострада́льне і Ва́кхе пресла́вне; молі́теся ко Го́споду, я́ко да убіжі́м тьми гріхо́вния, і сві́та яві́мся о́бщници невече́рняго моли́твами ва́шими, святі́ї.

Ра́зум на враги́ му́жеськи вооружи́вше, всю тіх лесть разруши́сте, і побі́ду сви́ше при́їмше, му́ченици всехва́льнії, єдиноми́сленно вопію́ще: добро́ і красно́ є́же би́ти с Бо́гом.

А́гнцю Пречи́стому і Па́стирю послі́дуя, / а́гнице слове́сная Татіа́но, / ми́сленних звіре́й не убоя́лася єси́, / но зна́менієм кре́стним вооружи́вшися, / до конця́ тіх низложи́ла єси́ / і вошла́ єси́ в Небе́сную огра́ду, // іді́же пом'яни́ і нас, му́ченице Христо́ва многому́драя.

Агнцю Пречистому і Пастирю послідувавши, / агнице словесная Тетяно, / мисленних звірів не злякалася, / але знаменням хресним озброївшись, / до кінця їх перемогла / і увійшла в Небесну огорожу, // де й пом'яни і нас, мученице Христова многомудрая.

Сві́тло во страда́нії твоє́м возсія́ла єси́, страстоте́рпице, / от крове́й твої́х преіспещре́на^*, / і, я́ко кра́сная голуби́ця, к Небесі́ возлеті́ла єси́, Татіа́но: // ті́мже моли́ при́сно за чту́щия тя.

Яскраво в стражданні твоєму засяяла ти, страстотерпице, кров'ю своєю прикрашена, і, як прекрасна голубка, на Небеса злетіла єси, Тетяно, тому моли завжди за тих, хто шанує тебе.

Сло́ва Бо́жия служи́тельнице, / во апо́стольстій про́повіді первозва́нному Андре́ю / і про́чим апо́столом подража́вшая, / просвіти́тельнице Іве́рії і Ду́ха Свята́го цівни́це, / свята́я равноапо́стольная Ні́но, / моли́ Христа́ Бо́га // спасти́ся душа́м на́шим.

Слова Божого служителько, / послідовнице апостольської проповіді Андрія Первозванного та інших апостолів, / просвітнице Грузії й сопілко Святого Духа, / свята рівноапостольна Ніно, / моли Христа Бога за спасіння душ наших.

Прийді́те днесь всі, / воспої́м ізбра́нную от Христа́ / равноапо́стольную пропові́дницю Бо́жия сло́ва, / му́друю благові́стницю, / лю́ди Картали́нії приве́дшу на путь живота́ і і́стини, / Богома́тере учени́цю, / усе́рдную засту́пницю і неусипа́ющую храни́тельницю на́шу, // Ні́ну прехва́льную.

Прийдімо всі нині, прославмо Христову обраницю, / рівноапостольну проповідницю Божого слова, / благовісницю мудру, / що людей Картали́нії привела на шлях життя й істини, / ученицю Богоматері, / усердну заступницю і невсипну оборону нашу — // Ніну прехвальну.

О, всехва́льная і преди́вная равноапо́стольная Ні́но, воісти́ну вели́коє украше́ніє Це́ркве Правосла́вния і ізря́дная похвало́ наро́ду Івері́йському, просвіти́вшая всю страну́ Грузи́нськую Боже́ственним уче́нієм, і по́двиги апо́стольства побіди́вшая врага́ на́шего спасе́нія, трудо́м і моли́твами насади́вшая зді вертогра́д Христо́в і возра́щшая єго в плод мног! Пра́зднующе святу́ю па́м'ять твою́, притека́єм к честно́му ли́ку твоєму́ і благогові́йно лобиза́єм всехва́льний дар тебі́ от Бо́жия Ма́тере, чудотво́рний Крест, єго́же ти обви́ла єси́ драги́ми власи́ твої́ми, і уми́льно про́сим, я́ко при́сную предста́тельницю на́шу: огради́ нас от вся́ких зол і скорбе́й, вразуми́ враго́в Святи́я Це́ркви Христо́ви і проти́вников благоче́стія, охраня́й твоє́ ста́до, упасе́нноє тобо́ю, і моли́ Всеблага́го Бо́га, Спаси́теля на́шего, Єму́же ти ни́ні предстої́ши, да да́руєть правосла́вному наро́ду на́шему мир, долгоде́нствіє і во вся́ком до́брім начина́нії поспіше́ніє, і да приведе́ть Госпо́дь нас в Небе́сноє Своє́ Ца́рствіє, іді́же всі святі́ї славосло́в'ять Всесвято́є Єго́ і́м'я ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

О всехвальна і предивна рівноапостольна Ніно, до тебе вдаємося і зворушено тебе просимо: захисти нас (імена) від усяких бід і скорбот, врозуми ворогів Святої Церкви Христової та посором супротивників благочестя й умоли Всеблагаго Бога, Спасителя нашого, перед Яким ти нині стоїш, щоб дарував народу православному мир, довголіття й у всякому доброму ділі успіх, щоб і нас привів Господь у Небесне Своє Царство, де всі святі славословлять всесвяте ім’я Його, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ревни́теля Ілію́ нра́ви подража́я, / Крести́телю пра́вими стезя́ми послі́дуя, / о́тче Анто́ніє, / пусти́ні бил єси́ жи́тель, / і вселе́нную утверди́л єси́ моли́твами твої́ми. / Ті́мже моли́ Христа́ Бо́га // спасти́ся душа́м на́шим.

Ревнителя Іллю наслідуючи звичаями, / за Хрестителем ідучи правими стежками, отче Антоніє, / Ти був жителем пустелі / і вселенну утвердив Ти молитвами твоїми. / Тому моли Христа Бога, // щоб спаслися душі наші.

Жите́йськія молви́ отри́нув, / безмо́лвно житіє́ сконча́л єси́, / Крести́теля подража́яй вся́ким о́бразом, преподо́бнійший, / с ним у́бо тя почита́єм, // отце́в нача́льниче Анто́ніє.

Житейську метушню відкинувши, / тихо життя скінчив єси, / Хрестителя наслідуючи всяким чином, преподобний, / отож із ним тебе почитаємо, // начальнику отців Антоніє.

Ві́ри Правосла́вния непоро́чний блюсти́телю / і за́повідей Христо́вих усе́рдний ісполни́телю, / священному́чениче Влади́мире, / Христа́ всім се́рдцем возлюби́в, / па́ству твою́ до́брі упа́сл єси́, / незло́биво му́ченичеськую смерть прия́л єси́. / Сего́ ра́ди в ві́чній сла́ві пребива́я, // моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Віри православної непорочний блюстителю і заповідей Христових ревний виконавцю, священномученику Володимире, Христа всім серцем полюбивши, паству твою добре випас ти, і незлобиво мученицьку смерть прийняв. Тому, у вічній славі перебуваючи, моли спастися душам нашим.

По́двигом до́брим, я́ко святи́тель Христо́в, подвиза́лся єси́, ві́ру правосла́вную непоро́чно соблю́л, во дні гоне́нія лю́таго мучи́телей преще́нія не убоя́вся, священному́чениче Влади́мире, я́ко первому́ченик Стефа́н, убива́ющим тя рекл єси́: Госпо́дь да прости́ть вас. Сего́ ра́ди угото́вася ті віне́ць пра́вди, єго́же да возда́сть Госпо́дь моли́твами твої́ми всім почита́ющим тя.

Подвигом добрим, як святитель Христів, подвизався ти, віру православну непорочно зберіг, у дні лютого гоніння погроз мучителів не злякавшись, / священномученику Володимире, як первомученик Стефан, тим, що вбивали тебе, мовив ти: Господь нехай простить вас. Тому приготований тобі вінець правди, який нехай воздасть Господь молитвами твоїми усім, хто шанує тебе.

О́браз Христо́ва милосе́рдія явля́я, / покро́в і защище́ніє па́стві твоє́й бил єси́, / святи́телю о́тче Влади́мире, / в кро́тості і незло́бії страда́нія приє́мля, безбо́жних мучи́телей, / благословля́я, прости́л єси́. // Ті́мже і нам іспроси́ у Христа́ Бо́га дух ми́рен і ве́лію ми́лость.

Образ Христового милосердя являючи, / покровом і захистом пастві твоїй був ти, / святителю отче Володимире; / у лагідності й незлобивості страждання приймаючи, / безбожних мучителів, благословляючи, простив ти. // Тому й нам випроси у Христа Бога / дух мирний і велику милість.

О священному́чениче і іспові́дниче Христо́в Влади́мире! Усли́ши сле́зния моли́тви чад твої́х і воздиха́нія, се́рдцем сокруше́нним і смире́нним тебі́ приноси́мия. Се бо беззако́нії омрачи́хомся і того́ ра́ди біда́ми, я́ко ту́чами, обложи́хомся. Но ти, свя́те Влади́мире, понеси́ я́ко си́льний не́мощі на́ша, не отлуча́йся от нас ду́хом, да не разлучи́мся вконе́ць от любве́ Бо́жия. При́зри ми́лостивно на нас, предстоя́щих і моля́щихся пред свято́ю іко́ною твоє́ю і вся проше́нія наша во благо́є іспо́лни. Ві́руєм бо, я́ко твої́х страда́ній ра́ди ве́ліє дерзнове́ніє ко Го́споду і́маши. Єго́же умоли́, да укріпи́ть ни в Правосла́вії і єдиноми́слії і непоколеби́мом да́же до сме́рти іспові́данії ві́ри Христо́ви, страну́ на́шу Украї́ну да спасе́ть от наше́ствія іноплеме́нних, па́стирем на́шим да пода́сть духо́вноє трезві́ніє і ре́вность о спасе́нії пасо́мих, прави́телем же суд і пра́вду, оби́димим заступле́ніє, неду́гующим душ і тіле́с ісціле́ніє. Ми же, грі́шнії, твої́м предста́тельством укріпля́ємі, восхва́лим Го́спода Ісу́са Христа́, Єму́же подоба́єть сла́ва, че́сть і поклоне́ніє со Безнача́льним Єго́ Отце́м і Пресвяти́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Я́ко благочести́ваго ко́рене пречестна́я о́трасль бил єси́, / до́брі во благоче́стії пожи́в, блаже́нне Пе́тре, / та́ко і с супру́жницею твоє́ю, прему́дрою Февро́нією, / в ми́рі Бо́гу угоди́вше, і преподо́бних житію́ сподо́бистеся. / С ни́миже молі́теся Го́сподеві / сохрани́ти без вре́да оте́чество ва́ше, // да вас непреста́нно почита́єм.

Ми́ра сего́ княже́ніє і сла́ву вре́менну помишля́я, / сего́ ра́ди благоче́стно в ми́рі пожи́л єси́, Пе́тре, / ку́пно і с супру́жницею твоє́ю прему́дрою Февро́нією, / ми́лостинею і моли́твами Бо́гу угоди́вше. / Ті́мже і по сме́рті неразлу́чно во гро́бі лежа́ще, ісціле́ніє неви́димо подава́єте; / і ни́ні Христу́ молі́теся // сохрани́ти град же і лю́ди, і́же вас сла́в’ящих.

Афо́на сла́ву і Сина́я похвалу́, і всіх от ві́ка преподо́бних равноче́стна, восхва́лим преподо́бнаго Паї́сія, я́ко сосу́д благода́ті Ду́ха Свята́го, вся ві́рния ко спасе́нію наставля́юща і моля́щася непреста́нно о душа́х на́ших.

Святи́я гори́ подви́жника пресла́вна і Це́ркве світи́льника хва́лим тя в пі́снех єди́ними усти́; наста́вив бо ві́рния к жи́зні ізря́дній, струя́ми дарова́ній духо́вних напої́л єси́ я, сего́ ра́ди зове́м: ра́дуйся, о́тче Паї́сіє.

Весь бил єси́, о́тче, в до́льнем житії́ своє́м пра́вило ві́ри і о́браз кро́тости. Тро́їцькия пу́стині нача́льниче і основа́телю, житія́ мона́шеськаго на гора́х у́гольских возроди́телю. В моли́твах, бді́нії і в труді́х мона́шеских для́ бра́тії зерца́ло подража́нія. В біда́х і гоне́ніях терпіли́вий сноси́телю, і всім приходя́щим к тебі́ по́мощ і утіше́ніє. Не преста́й моля́ся о всіх, чту́щих твою́ па́м'ять, І́ове, преподо́бне о́тче наш, Карпа́тськия страни́ похвало́.

Весь ти був, отче, у земному житті своєму правилом віри і образом лагідності. Начальнику і засновнику Троїцької пустелі, відродителю чернечого життя на горах Угольських. У молитвах, чуваннях та в трудах чернечих ти був для братії дзеркалом для наслідування. У бідах і гоніннях — терпеливий страднику, а для всіх, хто приходить до тебе — допомого і утіхо. Не переставай молитися за всіх, хто шанує твою пам'ять, Іове, преподобний отче наш, Карпатського краю похвало.

Преподо́бне о́тче І́ове пресла́вне, / ти весь пла́менем а́ки свіча́ горі́л єси́ пред Бо́гом. / В неуси́пном бді́нії предстоя́ моля́ся о ми́рі / і ни́ні лику́єши в черто́зі небе́снім, / помина́й нас, чад твої́х, / притека́ющих і вопію́щих тебі́: / гріхо́в разріше́ніє іспроси́ нам пода́ти // і душа́м на́шим ве́лія ми́лості.

Преподобний отче Іове преславний, / ти весь, наче свічка, палав полум’ям перед Богом. / У неусипному бдінні предстоючи, молився ти за світ, / і нині радієш у чертозі небесному. / Поминай нас, чад твоїх, / що звертаються до тебе і взивають: / виблагай, щоб дароване було нам гріхів відпущення // і душам нашим велика милість.

От пеле́н прилі́жно / прему́дрость сестру́ себі́ сотвори́в, Богогла́се, / пресві́тлую ви́дів, я́ко діви́цю чи́сту, / ю́же приє́м, приведе́, / я́ко мони́сти злати́ми се́ю украси́в свою́ ду́шу і ум, / і обрі́теся я́ко други́й Кири́лл, блаже́нне, // ра́зумом і і́менем му́дре.

Від пелен Ти старанно премудрість сестрою собі вчинив, богонатхненний, побачивши пресвітлу, як діву чисту, яку Ти прийняв і привів, і нею, наче намистом золотим, свою душу і ум прикрасив; Ти показав себе, як другий Кирило, блаженний, розумом і іменем мудрий.

Тве́рдим і богодохнове́нним уче́нієм / просвіща́я мир пресві́тлими заря́ми, / обтече́, я́ко мо́лнія вселе́нную, / Кирі́лле блаже́нне, / разсіва́я пресві́тлоє Бо́жиє Cло́во, / на за́паді, і сі́вері і ю́зі // мир просвіща́я чудеси́.

Твердим і богонатхненним ученням просвічуєш світ, як пресвітлими зорями; обійшов Ти, як блискавка, вселенну, Кириле блаженний, розсіваючи пресвітле Боже Слово, на заході, і півночі, і півдні світ просвіщаючи чудесами.

Боже́ственною благода́тію просвіти́вся, всесла́вне Ола́фе, ві́ру христия́нськую в землі́ Норве́жстій утверди́л єси́ і племена́ єя́ руко́ю держа́вною воєди́но собра́л єси́, за Христа́ і наро́д твой смерть прия́л єси́; сего́ ра́ди Бог тя мно́гими чудеси́ просла́ви, Єго́же моли́ держа́ві твоє́й в ві́рі і́стинній сохрани́тися і всім нам во благоче́стії во ві́ки преби́ти.

Страна́ Норве́гія торжеству́єть па́м'ять твою́, Це́рков Христо́ва лику́єть, приє́мши нетлі́нния мо́щі твоя́, лю́діє же норве́жстії, я́же ти ко Христу́ приве́л єси́, тебі́ благода́рно вопію́ть: ра́дуйся, вінцено́сний Ола́фе, Норве́гії ві́чний покрови́телю.

Болі́зньми святи́х, ї́миже о Тебі́ пострада́ша, умоле́н бу́ди, Го́споди, і вся на́ша болі́зні ісціли́, Человіколю́бче, мо́лимся.

Болістями святих, які за Тебе постраждали, будь милостивим, Господи, і всі наші хвороби зціли, Чоловіколюбче, молимося.

Все во́їнство ми́ра оста́вльше, на небесі́х Влади́ці приліпи́стеся, страстоте́рпці Госпо́дні чети́редесять; сквозі́ огнь бо і во́ду проше́дше, блаже́ннії, досто́йно восприя́сте сла́ву с небе́с і вінце́в мно́жество.

Все воїнство земне залишивши, ви прилучилися до Владики на небесах, сорок страстотерпців Господніх, пройшовши крізь вогонь і воду, блаженні, достойно одержали славу на небесах і вінців безліч.

Живоно́сниє глаго́ли Спа́са в се́рдці своє́м прия́л єси́ і глас повелі́нія Зижди́телева в преіспо́дніх усли́ша, теки́й воста́ше с пелена́ми, показу́я держа́ву Христо́ву і по́сліжде пропові́дуя в язи́цех Того́ сла́вноє Воскресе́ніє, Ла́заре, дру́же Госпо́день досточу́дне, моли́, Єго́же возлюби́л єси́, поми́ловати ду́ші на́ша.

Я́ко вели́ко сокро́вище і бога́тство некрадо́мо / к нам при́йде із Кі́пра, Ла́заре, / Про́мислом всіх Бо́га, повелі́нієм царя́ благочести́ва, / подая́ чту́щим тя исцеле́нія да́ром, / избавля́я от бід і от вся́каго вре́да, / ві́рою взива́ющих ті: // спаси́ всіх моли́твами свої́ми, Ла́заре о́тче наш.

Благоче́стія пропові́дника і́стиннаго і тайн неізрече́нних провозві́стника, Кі́пра похвалу́ честну́ю, Ла́заря Боже́ственнаго восхва́лим; Сло́во бо єго́ ізбра́ во дру́ги Своя́, єди́ний сві́дий серде́чная.

Мироно́сицям жена́м при гро́бі предста́в А́нгел, вопія́ше: / ми́ра ме́ртвим суть прили́чна / Христо́с же істлі́нія яви́ся чуждь. / Но возопи́йте: воскре́се Госпо́дь, // подая́й ми́рові ве́лію ми́лость.

Жінкам-мироносицям перед гробом став ангел і вигукнув: "Миро мертвому належить, а Христос не піддався тлінню. Тож звіщайте: воскрес Господь, що дарує світові велику милість!

Ра́доватися мироно́сицям повелі́л єси́, / плач прама́тере Є́ви утоли́л єси́ / воскресе́нієм Твої́м, Христе́ Бо́же, / апо́столом же Твої́м пропові́дати повелі́л єси́: / Спас воскре́се от гро́ба.

Радуватися мироносицям повелів Ти, плач праматері Єви втихомирив Ти воскресінням Твоїм, Христе Боже, а апостолам Твоїм проповідувати повелів: "Спас воскрес із гробу!

І́дольськія ле́сті упраздни́л єси́, Анти́по, / і, дия́вольскую попра́в си́лу, / пред богобо́рці дерзнове́нно Христа́ іспові́дал єси́. / Ті́мже со А́нгельськими чи́ни в Ви́шніх водворя́яся, / Влади́це всіх славосло́віє принося́, / і о нас моле́бноє благодаре́ніє предлага́єши, / благода́ть цільби́ да́руя. / Сего́ ра́ди тя чтим, / священному́чениче Анти́по, / моли́ Христа́ Бо́га, // да спасе́ть ду́ші на́ша.

Апо́столов сопресто́льник і святи́телей украше́ніє бил єси́, блаже́нне, / му́ченичеськи просла́вився, / возсія́л єси́, я́коже со́лнце, всіх просвіща́я, / Анти́по свяще́нне, / разруши́л єси́ безбо́жія нощ глубо́кую. / Сего́ ра́ди тя почита́єм, / я́ко Боже́ственнаго су́ща священному́ченика // і ціле́б пода́теля.

О, пресла́вний священному́чениче Анти́по і ско́рий помо́щниче христия́ном в болі́знех! Ві́рую от всея́ душі́ і помишле́нія, я́ко даде́ся тебі́ от Го́спода дар боля́щия ісціля́ти, неду́гующия врачева́ти і разсла́бленния укріпля́ти. Сего́ ра́ди к тебі́, я́ко благода́тному врачу́ болі́зній, аз, не́мощний, прибіга́ю і, твой досточти́мий о́браз с благогові́нієм лобиза́я, молю́ся: твої́м предста́тельством у Царя́ Небе́снаго іспроси́ мні, боля́щему, ісціле́ніє от удруча́ющия м'я зубни́я болі́зні, а́ще бо і недосто́їн єсьм тебе́, бла́гостнейшаго отця́ і при́снаго засту́пника моєго́, но ти, бив подража́тель человеколю́бія Бо́жия, сотвори́ м'я досто́йна твоєго́ заступле́нія чрез моє́ обраще́ніє от злих діл к благо́му житію́, уврачу́й оби́льно дарова́нною тебі́ благода́тію я́зви і стру́пи душі́ і ті́ла моєго́, да́руй мі здра́віє і спасе́ніє і во всім благо́є поспіше́ніє, да, та́ко ти́хоє і безмо́лвноє житіє́ пожи́в во вся́ком благоче́стії і чистоті́, сподо́блюся со всі́ми святи́ми сла́вити всесвято́є і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха. Амі́нь.

Я́ко апо́столом єдинонра́внії / і слове́нських стран учи́теліє, / Кири́лле і Мефо́діє Богому́дрії, Влади́ку всіх молі́те, / вся язи́ки слове́нськия утверди́ти в Правосла́вії і єдиноми́слії, / умири́ти мир, // і спасти́ ду́ші на́ша.

Рівноапостольні вчителі слов’янських країн, Кириле і Мефодію, богомудрі, Владику всіх моліть, щоб усі народи слов’янські утвердив у православ’ї та однодумності, умиротворив світ і спас душі наші.

Свяще́нную дво́їцю просвіти́телей на́ших почті́м, / Боже́ственних писа́ній преложе́нієм істо́чник Богопозна́нія нам істочи́вших, / із него́же да́же додне́сь неоску́дно почерпа́юще, / ублажа́єм вас, Кири́лле і Мефо́діє, / Престо́лу Ви́шняго предстоя́щих // і те́плі моля́щихся о душа́х на́ших.

Апо́столе святи́й Си́моне, / моли́ Ми́лостиваго Бо́га, / да прегріше́ній оставле́ніє // пода́сть душа́м на́шим.

Ізві́стно прему́дрости уче́нія в душа́х благоче́ствующих поло́жшаго / во хвале́нії ублажі́м, я́ко Богоглаго́ливаго всі Си́мона: / престо́лу бо сла́ви ни́ні предстої́ть і со Безпло́тними весели́ться, // моля́ся непреста́нно о всіх нас.

От су́єтнаго і многом'яте́жного ми́ра удали́вся, к немерца́ющему сві́ту гори́ Афо́нськия прите́кл єси́, чистото́ю і гові́нієм, моли́твами і трудо́м просла́вил єси́ Бо́га, хра́ми правосла́вния во сла́ву Трисвята́го і́мене Єго́ воздви́гл єси́, преблаже́нне Гавриї́ле, ми же святи́х моще́й твої́х обрі́теніє пра́зднующе, с ві́рою і любо́вію взива́єм: моли́ Христа́ Бо́га, да сотвори́ть нас побіди́телі гріха́ і хра́ми Ду́ха Свята́го.

Стяжа́л єси́ дух ми́рен в житії́ твоє́м, / пожи́л єси́ жела́нієм Боже́ственним і любо́вію Го́спода твоєго́, / Гавриї́ле преблаже́нне, / от Него́ же віне́ць прия́л єси́, / і Христу́ со а́нгели предстоя́, // моли́ спасти́ся нам.

А́гниця Твоя́, Ісу́се, Євфи́мія, / зове́ть ве́ліїм гла́сом: / Тебе́, Женише́ мой, люблю́, / і Тебе́ і́щущи страда́льчествую, / і сраспина́юся, і спогреба́юся креще́нію Твоєму́, / і стражду́ Тебе́ ра́ди, / я́ко да ца́рствую в Тебі́, / і умира́ю за Тя, да і живу́ с Тобо́ю, / но, я́ко же́ртву непоро́чную, прийми́ м'я, с любо́вію поже́ршуюся Тебі́. / Тоя́ моли́твами, // я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ші на́ша.

Ягниця Твоя, Ісусе, Євфимія / гучно взиває: / «Тебе, Жениху мій, люблю / і, шукаючи Тебе, страждаю, / і розпинаюся, і погребаюся з Тобою через Твоє хрещення, / і страждаю заради Тебе, / щоб царювати з Тобою, / і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою. / Тож прийми мене як жертву непорочну, / що з любов'ю віддала себе Тобі». / Її молитвами, // як Милостивий, спаси душі наші.

Жениха́ твоєго́ Христа́ возлюби́вши, / і свіщу́ твою́ сві́тлу угото́вльши, / доброді́тельми возсія́вши, всехва́льная Євфи́міє, / тім возшла́ єси́ с Ним на брак, / віне́ць страда́нія от Него́ приє́мши. / Но от бід ізба́ви нас, // чту́щих ві́рою па́м'ять твою́.

Возлюбивши Жениха твого Христа / і яскраво світильник свій приготувавши, / ти возсіяла чеснотами, всехвальна Євфиміє. / Тому й увійшла з Ним на весільний бенкет, / прийнявши від Нього вінець страждань. / Тож визволи від бід нас, // що з вірою вшановуємо пам'ять твою.

По́двиги во страда́льчестві, по́двиги в ві́рі / положи́ла єси́ те́плі за Христа́, Жениха́ твоєго́. / Но і ни́ні я́коже є́ресі і враго́в шата́ніє / под но́ги во́їнству на́шему покори́ти моли́ Богоро́дицею, / я́же от шести́сот три́десяти Богоно́сних оте́ць / преді́л приє́мшая, // і храня́щая, всехва́льная.

Подвиги у стражданнях, подвиги у вірі / ти щиро принесла за Христа, Жениха твого. / Але й нині моли разом із Богородицею, / щоб єресі та гординю ворогів / під ноги воїнству нашому покорити — / ти, що визнання віри від шестисот тридцяти богоносних отців / прийняла і зберігаєш, всехвальна.

Уподо́бился єси́ купцю́, і́щущему до́браго бі́сера, / славнодержа́вний Влади́мире, / на висоті́ стола́ сідя́ ма́тере градо́в, богоспаса́ємаго Ки́єва; / іспиту́я же і посила́я к Ца́рскому гра́ду / уві́діти правосла́вную ві́ру, / обрі́л єси́ безці́нний би́сер — Христа́, / ізбра́вшаго тя я́ко втора́го Па́вла, / і оттря́сшаго сліпоту́ во святі́й купі́лі, / душе́вную, вку́пі і тіле́сную. / Ті́мже пра́зднуєм твоє́ успе́ніє, / лю́діє твої́ су́ще, і любо́вію зове́м: // моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Уподібнився ти купцеві, що шукає добру перлину, / славнодержавний Володимире, / коли сидів на високому престолі матері міст наших — Богом береженого Києва. / Випробовуючи різні віровчення і посилаючи до Царгорода, / щоб пізнати православну віру, / знайшов ти неоціненну перлину — Христа, / що обрав тебе, як другого Павла, / і змив у святій купелі сліпоту / душевну і тілесну. / Тому святкуємо твоє успіння ми, / люди твої, і з любов'ю взиваємо: // молися, щоб спастися душам нашим.

Подо́бствовав вели́кому апо́столу Па́влу в сіди́нах, всесла́вне Влади́мире, / вся я́ко младе́нчеськая мудрова́нія, я́же о і́доліх тща́нія оста́вль, / я́ко муж соверше́нний украси́лся єси́ Боже́ственнаго Креще́нія багряни́цею. / І ни́ні Спа́су Христу́ в весе́лії предстоя́, // моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Уподібнившись великому апостолу Павлу, ти, всеславний Володимире, / на старість відкинув дитячі мудрування про служіння ідолам, / прикрасився ж багряницею божественного хрещення. / І нині, стоячи перед Спасом Христом в радості, // молися, щоб спастися душам нашим.

О вели́кий уго́дниче Бо́жий, богоізбра́нний і богопросла́вленний, равноапостольний кня́же Влади́мире! Ти, отри́нув злові́ріє і нече́стіє язи́чеськоє, уві́ровал єси́ во Єди́наго І́стиннаго Триіпоста́снаго Бо́га і, восприя́в Свято́є Креще́ніє, просвіти́л єси́ сві́том Боже́ственния ві́ри і благоче́стія всю страну́ на́шу Русь Ки́євськую. Сла́в'яще у́бо і благодаря́ще Премилосе́рдаго Творця́ і Спаси́теля на́шего, прославля́єм тя, просвіти́телю наш і о́тче, я́ко тобо́ю позна́хом спаси́тельную ві́ру Христо́ву і крести́хомся во і́м'я Пресвяти́я і Пребоже́ственния Тро́йці; то́ю ві́рою ізба́вихомся от пра́веднаго осужде́нія Бо́жия, ві́чнаго ра́бства дия́воля і а́дова мучи́тельства; то́ю ві́рою восприя́хом благода́ть всиновле́нія Бо́гу і наде́жду наслі́дованія Небе́снаго блаже́нства. Ти єси́ пе́рвий путево́ждь наш к Нача́льнику і Соверши́телю на́шего ві́чнаго спасе́нія Го́споду Ісу́су Христу́; ти єси́ те́плий моли́твенник і хода́тай о страні́ твоє́й, о во́їнстві і о всіх лю́дех єя́. Не возмо́жеть ум наш ізобрази́ти вели́чіє і висоту́ благодія́ній, тобо́ю ізлія́нних на зе́млю на́шу, на отці́ і пра́отці на́ша, і на нас, недосто́йних. О всеблаги́й о́тче і просвіти́телю наш! При́зри на не́мощі на́ша і умоли́ Премилосе́рдаго Царя́ Небе́снаго, да не прогні́вається на ни зіло́, я́ко по не́мощем на́шим по вся дні согріша́єм, да не погу́бить нас со беззако́ньми на́шими, но да поми́луєть і спасе́ть нас, по ми́лості Своє́й, да всади́ть в сердця́ на́ша спаси́тельний страх Свой, да просвіти́ть Своє́ю благода́тію ум наш, во є́же разумі́ти нам путі́ Госпо́дні, оста́вити стезі́ нече́стія і заблужде́ній, ше́ствовати же стезя́ми спасе́нія і і́стини, неукло́ннаго ісполне́нія за́повідей Бо́жиїх і уста́вов Святи́я Це́ркве. Моли́, благосе́рде, Человіколю́бця Го́спода, да проба́вить нам ми́лость Свою́, да ізба́вить нас от наше́ствія іноплеме́нних і междоусо́бния бра́ні, от вся́ких нестроє́ній, м'яте́жей і раздо́ров, от гла́да, смертоно́сних болі́зней і от вся́каго зла, да пода́сть нам благорастворе́ніє возду́хов і плодоно́сіє землі́, да сохрани́ть і спасе́ть наро́д наш от всіх ко́зней і наві́тов вра́жиїх, да да́руєть нам побі́ди на враги́, да іспо́лнить вся блага́я жела́нія на́ша, да утверди́ть в держа́ві на́шей прави́телі му́дрия і ві́рния, да соблюде́ть в судія́х пра́вду і ми́лость, да дасть па́стирем ре́вность о спасе́нії пасо́мих, всім же лю́дем споспіше́ніє о є́же усе́рдно слу́жби своя́ ісправля́ти, любо́в между́ собо́ю і єдиноми́сліє імі́ти, на бла́го же Оте́чества і Святи́я Це́ркве ві́рно подвиза́тися, да возсія́єть світ спаси́тельния ві́ри во всіх конці́х страни́ на́шея, да обратя́ться к ві́рі неві́рующіі, да упраздня́ться вся є́ресі і раско́ли, да та́ко пожи́вше в ми́рі на землі́, сподо́бимся с тобо́ю ві́чнаго блаже́нства, хва́ляще і превознося́ще Бо́га во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Насади́теля ві́ри і князе́й Ки́євських верхо́внаго днесь собо́р святи́х Ки́євських я́ко первонача́льника своєго́ восхваля́єть, апо́стола Андре́я во благові́стії подража́теля, Кири́лла і Мефо́дія трудо́в о просвіще́ніі продолжа́теля, блаже́нних аско́льда со О́льгою преє́мника во правові́рії. Ті́мже і всі лю́діє воспіва́ють отця́ своєго́, ві́рно вопію́ще: Христа́ Бо́га моли́ мир Оте́честву на́шему дарова́ти, і душа́м на́шим ве́лію ми́лость.

Предста́теліє страни́ на́шея неуси́пніі, хода́таї о нас ко Творцю́ непреста́нніі, не пре́зріте моле́ній на́ших, но предваря́юще на по́мощ, я́ко сро́дниці на́ші, ускорі́те на моли́тву і потщі́теся на умоле́ніє, предста́тельствующе при́сно о чту́щих вас.

Во пло́ті А́нгел, / проро́ков основа́ніє, / втори́й Предте́ча прише́ствія Христо́ва Ілія́ сла́вний, / сви́ше посла́вий Єлиссе́єві благода́ть, / неду́ги отгоня́ти / і прокаже́нния очища́ти, // ті́мже і почита́ющим єго́ то́чить ісціле́нія.

У тілі ангел, / пророків основа, / другий предтеча пришестя Христового — Ілля славний / з висоти послав Єлисеєві благодать / недуги відганяти / і прокажених очищати; // тому і всім, що шанують його, подає зцілення.

Проро́че і прови́дче вели́ких діл Бо́га на́шего, / Іліє́ великоімени́те, / віща́нієм твої́м уста́вивий водото́чния о́блаки, // моли́ о нас єди́наго Человіколю́бця.

Пророче і провидче великих діл Бога нашого, / Іллє великоіменитий, / що словом своїм зупиняв і збирав дощові хмари, // моли за нас єдиного Чоловіколюбця.

Вели́каго во отці́х подража́я Паі́сія, / я́коже он в пусти́ню, та́ко і ти в пеще́ру всели́лся єси́, / іді́же труди́ прилага́я, блаже́нне, ко трудо́м, / і псало́мскому пі́нію ви́ну приліжа́л єси́, // моли́ о нас, пою́щих тя.

Все́ю душе́ю і помишле́нієм, Паї́сіє, Христа́ возлюби́в, / Тому́ вседу́шні вся дні живота́ твоєго́ служи́л єси́, Богому́дре, / тім по кончи́ні твоє́й // наслі́дил єси́ ра́дость і ві́чноє наслажде́ніє.

Присносу́щния, блаже́нне, жела́я сподо́битися жи́зні, / пра́ведні і непоро́чні / жизнь свою́ препроводи́л єси́ в ни́нішнем ві́ці, / ті́мже, Мерку́ріє, жела́ємаго ти дости́г, // моли́ і нам ві́чния сподо́битися жи́зні.

Преподо́бному во всіх ді́ліх Го́сподеві преі́скренні рабо́тая, / і О́наго всегда́ в це́ркві преподо́бних Свої́х / преподо́бним воспіва́я гла́сом, / наслі́дил єси́, преподо́бне Мерку́ріє, часть преподо́бних, // с ни́миже моли́ся о всіх нас.

Посто́м ду́шу твою́ просвіти́л єси́, моли́твами непреста́нними се́рдце твоє́, сосу́д Ду́ха Свята́го соді́лал єси́, преподо́бне о́тче наш Ону́фріє. Ті́мже вся вра́жія ополче́нія крі́пко посрами́л єси́ і, я́ко побідоно́сець і́стинний, воздая́ніє получи́л єси́ от Христа́ Бо́га. Тому́ помоли́ся о душа́х на́ших.

Хрито́вою любо́вію уязви́в ду́шу, преподо́бне о́тче наш Ону́фріє, в пеще́рнім мра́ці світ спасе́нія обрі́л єси́, і я́ко ча́до ізбра́нноє вели́ких отце́в пече́рських Анто́нія і Феодо́сія, вку́пі с ни́ми оби́тель ра́йськую унаслі́довал єси́, отну́дуже призира́й ви́ну на оби́тель земну́ю, в не́йже подвиза́лся єси́, і моли́ся о чту́щих па́м'ять твою́, да зове́м ті: ра́дуйся, Ону́фріє, моли́твенниче о душа́х на́ших.

Тезоімени́т зва́нію твоєму́, / я́ко многопло́дноє дре́во, / насажде́н сий во оби́телі Бо́жия Ма́тере, / мно́гая і чу́дная тща́нієм твої́м ісправле́нія показа́вий, / му́дре Поліка́рпе, / моли́ Христа́ Бо́га о нас, // я́ко да і ми, мно́гія плоди́ доброді́телей Єму́ прине́сше, спасе́мся.

Я́ко преподо́бним Пече́рським совсе́льника / і житі́й їх в себі́ ді́лом і писа́нієм ізобрази́теля нело́жна, / вку́пі же сла́ви Небе́сния с ті́ми о́бщника я́вльшагося, / прийді́те, ві́рнії, пі́сньми свяще́нними преподо́бнаго Поліка́рпа ублажі́м, зову́ще: // ра́дуйся, архімандри́тов Пече́рських похвало́.

Я́же пре́жде безпло́дная земле́, / ни́ні весели́ся, / се бо Христо́с світи́льника в тебі́ показа́, / я́ві сія́юща в ми́рі, / і ісціліва́юща неду́ги і болі́зні на́ша. / Сего́ ра́ди лику́й і весели́ся со дерзнове́нієм: // святи́тель бо єсть Ви́шняго сія́ соді́ловаяй.

Взбра́нному і ди́вному на́шея землі́ чудотво́рцю, / днесь любо́вію к тебі́ притека́єм, піснь, Богоно́се плету́ще, / я́ко імі́я дерзнове́ніє ко Го́споду, / многообра́зних ізба́ви нас обстоя́ній, да зове́м ті: // ра́дуйся, утвержде́ніє гра́ду на́шему.

Днесь лику́єть Це́рков Ві́нницькая, апо́стольських преда́ній і́стинная храни́тельниця і, я́ко плоди́ благодаре́нія Христу́ принося́щи, святи́я своя́ прославля́єть. Тіх моли́твами, Го́споди, Правосла́віє в землі́ на́шей сохрани́ і всім христолюби́вим лю́дем да́руй ве́лію ми́лость.

Правосла́вія побо́рници і благоче́стія ревни́теліє, землі́ Ві́нницькия кра́сноє прозябе́ніє, приймі́те восхвале́ніє от сро́дников ва́ших і ку́пно с Богоро́дицею о нас те́плі молі́те Преві́чнаго Бо́га.

Ми́сленноє со́лнце і сві́тлую луну́, первонача́льних Пече́рських, со всі́м собо́ром преподо́бних днесь почті́м, ті́ї бо, церко́вную твердь озаря́юще, просвіща́ють во тьмі страсте́й бі́дствующих, і подаю́ть от Христа́ Бо́га моли́твами свої́ми по́мощ во всіх ско́рбех, і душа́м на́шим про́сять ізбавле́нія.

Ізбра́ннії от родо́в уго́дници Бо́жії, святі́ї преподо́бнії Пече́рстії, на сих гора́х доброді́тельми просія́вшії, вас земля́ не потаї́ла єсть, но Не́бо отве́рзеся вам і ра́йськоє селе́ніє. Ті́мже ми похва́льния пі́сні Бо́гу, просла́вльшему вас, в па́м'яті ва́шей прино́сим; ви же, я́ко іму́щії дерзнове́ніє, ваш собо́р почита́ющих от всіх бід моли́твами ва́шими заступа́йте, я́ко засту́пници на́ші і к Бо́гу хода́таї.

Днесь сві́тло красу́ється Це́рков Кри́мская / і ра́достно торжеству́ють правосла́вних мно́жества, / соверша́я па́м'ять Таври́ческих всіх святи́х, / от апо́стол Христо́вих до ни́ні просла́вленних, / с ні́ми же новому́чеников і іспові́дников ві́ка двадца́таго, / ї́хже предста́тельством і моли́твами / да́руй, Го́споди, всім нам по́мощ Боже́ственную / непоколеби́ми пребива́ти в Правосла́вії, // Твою́ бога́тую ми́лость, благоде́нствіє і спасе́ніє душ на́ших.

Я́ко же́ртву непоро́чну і благоуго́дну Христу́ принося́ще, / Правосла́вная Це́рков Кри́мская сві́тло пра́зднуєть, / соверша́юще собо́рную па́м'ять святи́х уго́дников Таври́чеських, / от землі́ на́шея восте́кших / і насе́льниками ра́йських селе́ній би́вших. / І ми всі под кро́в їх моле́ній притека́ющи, / ізбавля́ємся от належа́щих бід і зол, / воспіва́я ку́пно с ни́ми Святу́ю Тро́йцю, // да́рующую нам спасе́ніє і ве́лію ми́лость.

Ко всечестні́й ра́ці многоціле́бних моще́й Твої́х, преподобному́ниче Мака́ріє, ми, грі́шнії, со умиле́нієм притека́юще, дар ісціле́нія приє́млем. Ти бо при́сно істоча́єши боля́щим здра́віє, печа́льним утіше́ніє і всіх чту́щих тя вся́коє ісполня́єши тре́бованіє, моля́ся Христу́ Бо́гу, да спасе́ть ду́ші на́ша.

Боже́cтвенним жела́нієм весь сам себе́ от ю́наго во́зраста Го́сподеві возложи́в, яви́лся єси́ світи́льник сві́тлий гра́ду твоєму́, поуча́я всіх і́стинній ві́рі і житію́ Богоуго́дному, священному́чениче Мака́ріє, О́вручськая похвало́. сего́ ра́ди, я́ко а́гнець непоро́чний, от распрелюби́вих враго́в гони́мий, возше́л єси́ во оби́тель Ка́нівськую, іді́же, я́ко па́стир до́брий, ду́шу твою́ положи́л єси́ за о́вці твоя́. І ни́ні ко всечестні́й ра́ці многоціле́бних моще́й твої́х ми, грі́шнії, со умиле́нієм притека́юще, ісціле́нія приє́млем, многострада́льне. Ти бо при́сно істоча́єши боля́щим здра́віє, печа́льним утіше́ніє і всім чту́щим тя вся́коє ісполня́єши тре́бованіє, моля́ся Христу́ Бо́гу, да спасе́ть ду́ші на́ша.

По́стничеськоє і равноа́нгельноє житіє́ твоє́ страда́льчеськими уясни́л єси́ по́двиги і а́нгелом совсе́льник яви́лся єси́, Богоблаже́нне Мака́ріє, с ни́ми Христу́ Бо́гу моля́ся не преста́й о всіх нас.

Торжеству́єть Це́рков перворо́дних, / і свесели́ться приє́мля ма́тер о ча́діх веселя́щуюся, / я́же я́ко му́дрости тезоімени́тая / тро́йственним богосло́вським доброді́телем равночи́сленния породи́. / Ти́я с му́дрими ді́вами зрить уневі́стившияся Жениху́ Бо́гу Сло́ву, / с не́ю і ми духо́вне в па́м'яті їх свесели́мся, глаго́люще: / Тро́йці побо́рниці, / Ві́ро, Любве́ і Наде́ждо, // в ві́ре, любві́ і наде́жді утвержда́йте нас.

Софі́ї честни́я свяще́ннійшия ві́тві, / Ві́ра, і Наде́жда, і Любо́в, показа́вшеся, / му́дрость обуї́ша є́ллинськую благода́тію, / і пострада́вше, і побідоно́сиці яви́вшеся, // вінце́м нетлі́нним от всіх Влади́ки Христа́ ув'язо́шася.