Уподібнився ти купцеві, що шукає добру перлину, / славнодержавний Володимире, / коли сидів на високому престолі матері міст наших — Богом береженого Києва. / Випробовуючи різні віровчення і посилаючи до Царгорода, / щоб пізнати православну віру, / знайшов ти неоціненну перлину — Христа, / що обрав тебе, як другого Павла, / і змив у святій купелі сліпоту / душевну і тілесну. / Тому святкуємо твоє успіння ми, / люди твої, і з любов'ю взиваємо: // молися, щоб спастися душам нашим.

Уподо́бился єси́ купцю́, і́щущему до́браго бі́сера, / славнодержа́вний Влади́мире, / на висоті́ стола́ сідя́ ма́тере градо́в, богоспаса́ємаго Ки́єва; / іспиту́я же і посила́я к Ца́рскому гра́ду / уві́діти правосла́вную ві́ру, / обрі́л єси́ безці́нний би́сер — Христа́, / ізбра́вшаго тя я́ко втора́го Па́вла, / і оттря́сшаго сліпоту́ во святі́й купі́лі, / душе́вную, вку́пі і тіле́сную. / Ті́мже пра́зднуєм твоє́ успе́ніє, / лю́діє твої́ су́ще, і любо́вію зове́м: // моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Уподібнившись великому апостолу Павлу, ти, всеславний Володимире, / на старість відкинув дитячі мудрування про служіння ідолам, / прикрасився ж багряницею божественного хрещення. / І нині, стоячи перед Спасом Христом в радості, // молися, щоб спастися душам нашим.

Подо́бствовав вели́кому апо́столу Па́влу в сіди́нах, всесла́вне Влади́мире, / вся я́ко младе́нчеськая мудрова́нія, я́же о і́доліх тща́нія оста́вль, / я́ко муж соверше́нний украси́лся єси́ Боже́ственнаго Креще́нія багряни́цею. / І ни́ні Спа́су Христу́ в весе́лії предстоя́, // моли́ спасти́ся душа́м на́шим.