26 листопада (13 жовтня)

26 листопада (13 жовтня)

Благодать уст твоїх, засяявши, як світло вогню, осві­тила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобу­ла, а показала нам висоту смиренноудрости; отче Іоане Золотоустий, що навчаєш словами своїми, моли Сло­во, Христа Бога, спасти душі наші.

У́ст твої́х, я́коже сві́тлость огня́, возсія́вши благода́ть, вселе́нную просвіти́; не сребролю́бія ми́рові сокро́вища сниска́, висоту́ нам смиренному́дрія показа́. Но твої́ми словеси́ наказу́я, о́тче Іоа́нне Златоу́сте, моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Іоане Золотоустий, всеблаженний, преподобний! Ти Божу благодать з небес прийняв і своїми устами навчаєш усіх поклонятися Єдиному в Тройці Богові. Достойно величаємо тебе, ти-бо наставник, що Боже­ственне являє.

От небе́с прия́л єси́ Боже́ственную благода́ть, і твої́ми устна́ми вся учи́ши покланя́тися в Тро́йці Єди́ному Бо́гу, Іоа́нне Златоу́сте, всеблаже́нне преподо́бне, досто́йно хва́лим тя: єси́ бо наста́вник, я́ко Боже́ственная явля́я.

7 грудня (24 листопада)

7 грудня (24 листопада)

Агниця Твоя, Ісусе, взиває великим гласом: «Тебе, Жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страждаю, і співрозпинаюся, і співпогрібаюся в хрещенні Твоїм, і страждаю Тебе ради, щоб царювати з Тобою, і вмираю за Тебе, щоб жити з Тобою; прийми ж мене, як жертву непорочну, що з любов’ю принесла себе в жертву Тобі». Її молитвами, яко Милостивий, спаси душі наші.

А́гниця Твоя́, Ісу́се, Єкатери́на зове́ть ве́ліїм гла́сом: Тебе́, женише́ мой, люблю́, і Тебе́ і́щущи страда́льчествую, і сраспина́юся і спогреба́юся креще́нію Твоєму́, і стражду́ Тебе́ ра́ди, я́ко да ца́рствую в Тебі́, і умира́ю за Тя, да і живу́ с Тобо́ю, но я́ко же́ртву непоро́чную прийми́ м'я, с любо́вію поже́ршуюся Тебі́; тоя́ молитвами, я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ші на́ша.

Чеснотами, як промінням сонячним, просвітила ти невірних мудреців; і, як світлий місяць, тим, що ходять уночі, темряву невір’я розігнала, і царицю привела до віри, разом же і мучителя посоромила, богозвана невісто, блаженна Катерино, жаданням піднялася ти до небесного чертога — до величного Жениха, і від Нього царським вінцем вінчалася; перед Ним же з ангелами стоїш, молися за нас, що святкуємо святу пам’ять твою.

Доброді́тельми, я́ко луча́ми со́лнечними, просвіти́ла єси́ неві́рния мудреці́. І я́коже пресві́тлая луна́ ходя́щим в нощі́, неві́рія тьму отгна́ла єси́, і цари́цю уві́рила єси́, вку́пі же і мучи́теля обличи́ла єси́, Богозва́нная Неві́сто, блаже́нная єкатери́но, жела́нієм востекла́ єси́ в Небе́сний черто́г, к прекра́сному Жениху́, Христу́, і от Него́ ца́рським вінце́м вінча́лася єси́, Єму́же со А́нгели предстоя́щи, за ни моли́ся, творя́щия пречестну́ю па́м'ять Твою́.

Хор чесний божественно, складіте мучениколюбці, і почитайте премудру Катерину, бо вона на місці тризни Христа проповідала і змія потоптала, та присмирила мудрість промовців.

Хор честни́й, боже́ственні мучениколю́бці, воздви́гніте ни́ні, почита́юще всему́друю Єкатери́ну, сія́ бо в три́знищи Христа́ пропові́да, і змі́я попра́, ри́торов ра́зуми укроти́вши.

13 грудня (30 листопада)

13 грудня (30 листопада)

Як з апостолів первозваний і верховного справжній брат, Владиці всіх, Андрію, молися мир вселенній дарувати і душам нашим велику милість.

Я́ко апо́столов первозва́нний і верхо́внаго су́щий брат, Влади́ці всіх, Андре́є, моли́ся мир вселе́нній дарова́ти і душа́м на́шим ве́лію ми́лость.

Мужності тезоіменитого Богопроповідника і Церкви послідовника верховного, Петрового родича прославмо, бо, як колись того, так і нині нас призиває: "Прийдіть - ми знайшли Жаданого".

Му́жества тезоімени́таго Богоглаго́льника і Це́ркве возслі́дователя верхо́внаго, Петро́ва сро́дника восхва́лим, зане́ я́коже дре́вле сему́, і ни́ні нам воззва́: прийді́те, обріто́хом Жела́ємаго.

Первозванний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо ікону твою; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя. З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків. Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного. Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного.

Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого опікуна й молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом, Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки віків. Амінь.

Первозва́нне Апо́столе Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́, Це́ркве послі́дователю верхо́вний, всехва́льне Андре́є. Сла́вим і велича́єм апо́стольськія труди́ твоя́, сла́дці помина́єм твоє́ благослове́нноє к нам прише́ствіє, ублажа́єм честна́я страда́нія твоя́, я́же за Христа́ претерпі́л єси́, лобиза́єм свяще́нния мо́щі твоя́, чтим святу́ю па́м'ять твою́ і ві́руєм, я́ко жив Госпо́дь, жива́ же і душа́ твоя́, і с Ним во ві́ки пребива́єши на Небесі́, іді́же і лю́биши ни то́южде любо́вію, є́юже возлюби́л єси́ нас, єгда́ Ду́хом Святи́м прозрі́л єси́ на́ше, є́же ко Христу́ обраще́ніє, і не то́чію лю́биши, но і мо́лиши о нас Бо́га, зря во сві́ті Єго́ вся ну́жди на́ша. Та́ко ві́руєм і та́ко сію́ ві́ру на́шу іспові́дуєм во хра́мі, і́же во і́м'я твоє́, cвяти́й Андре́є, пресла́вно созда́ся, іді́же святи́я мо́щі твоя́ почива́ють; ві́рующе же, про́сим і мо́лим Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́, да моли́твами твої́ми, я́же при́сно послу́шаєть і приє́млеть, пода́сть нам вся потре́бная ко спасе́нію нас, грі́шних; да я́коже ти а́біє по гла́су Го́спода, оста́вль мре́жи своя́, неукло́нно Єму́ послі́довал єси́, си́це і ки́йждо от нас да і́щеть не свої́х си, но є́же к созида́нію бли́жняго і о го́рнем зва́нії да помишля́єть. Іму́ще же тя предста́теля і моли́твенника о нас, упова́єм, я́ко моли́тва твоя́ мно́го мо́жеть пред Го́сподем і Спаси́телем на́шим Ісу́сом Христо́м, Єму́же подоба́єть вся́кая сла́ва, честь і поклоне́ніє со Отце́м і Святи́м Ду́хом во ві́ки віко́в. Амі́нь.

17 грудня (4 грудня)

17 грудня (4 грудня)

Варвару святую шануймо: ворожі бо сіті розірвала і як птиця визволилася від них, за допомогою і зброєю Хреста, всечесная.

Варва́ру святу́ю почті́м: вра́жія бо сі́ті сокруши́, і я́ко пти́ця ізба́вися от них по́мощію і ору́жієм Креста́, всечестна́я.

Агниця всеблаженна Варвара, осяяна Божественним світлом трисонячним Святої Тройці, і в купелі утверджена, перемагаючи оману батьківську, віру сповідала Христову; тому, всечесна, з неба благодать тобі дарував Бог зціляти недуги і хвороби всі. Його ж моли, великомученице, щоб Він спас душі наші.

А́гнице всеблаже́нная Варва́ро, Боже́ственні озари́вшися сві́том Святи́я Тро́йці трисо́лнечним і в купі́лі утверди́вшися, в побіжде́ніє ле́сти оте́чеськия ві́ру іспові́дала єси́ Христо́ву. Тім, всечестна́я, сви́ше благода́ть тебі́ дарова́ Бог ісціля́ти неду́ги і болі́зні вся. Єго́же моли́, великому́ченице, да спасе́ть ду́ші на́ша.

В Тройці благочесно оспіваного Бога сповідуючи, страстотерпице, ти ідольські зруйнувала капища; страждаючи, Варваро, ти посеред подвигу мучителів не убоялася, мужемудра, великим гласом співаючи: Тройцю шаную, єдине Божество.

В Тро́йці благоче́стно піва́ємому, послі́довавши Бо́гу, страстоте́рпице, і́дольськая притупи́ла єси́ чти́лища; посреді́ же по́двига страда́льчествующи, Варва́ро, мучи́телей преще́нія не устраши́лася єси́, мужему́дренная, велегла́сно пою́щи при́сно: Тро́йцю чту, Єди́но Божество́.

19 грудня (6 грудня)

19 грудня (6 грудня)

Правилом віри й образом лагідности, стриманости вчителем явив тебе стаду твоєму Той, Хто є істиною всіх речей. Ради цього придбав ти смиренням — високе, убогістю — багатство, отче, священноначальнику Миколаю, Моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Пра́вило ві́ри і о́браз кро́тости, воздержа́нія учи́теля яви́ тя ста́ду твоєму́ Я́же веще́й І́стина. Сего́ ра́ди стяжа́л єси́ смире́нієм висо́кая, нището́ю бога́тая; о́тче священнонача́льниче Нико́лає, моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

У Мирах, святителю, явився ти священнослужителем: бо Христове Євангеліє виконавши, преподобний, поклав єси душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятився ти як великий тайнознавець Божої благодаті.

В Ми́ріх, свя́те, священноді́йствитель показа́лся єси́, Христо́во бо, преподо́бне, Єва́нгеліє іспо́лнив, положи́л єси́ ду́шу твою́ о лю́дех твої́х, і спасл єси́ непови́нния от сме́рти. Сего́ ра́ди освяти́лся єси́, я́ко вели́кий таї́нник Бо́жия благода́ті.

О всесвятий Миколаю, угоднику великий Господній, щирий наш заступнику і повсюди у скорботах скорий помічнику! Поможи мені, грішному й лінивому, у нинішньому цьому житті, ублагай Господа Бога дарувати мені відпущення всіх моїх гріхів, що їх я вчинив від юности моєї, в усьому житті моєму, ділом, словом, помислом і всіма моїми почуттями: і при відході душі моєї, поможи мені, окаянному, умоли Господа Бога, Творця усіх творінь, визволити мене від повітряних митарств і вічної муки, щоб я завжди славив Отця, і Сина, і Святого Духа і твоє милостиве заступництво, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

О всесвяти́й Нико́лає, уго́дниче преізря́дний Госпо́день, те́плий наш засту́пниче і везді́ в ско́рбіх ско́рий помо́щниче. Помози́ мні, грі́шному і уни́лому, в настоя́щем сем житії́, умоли́ Го́спода Бо́га дарова́ти мі оставле́ніє всіх мої́х гріхо́в, єли́ко согріши́х от ю́ности моєя́ во всем житії́ моє́м ді́лом, сло́вом, помишле́нієм і всі́ми мої́ми чу́встви, і во ісхо́ді душі́ моєя́ помози́ мі, окая́нному, умоли́ Го́спода Бо́га, всея́ тва́рі Соді́теля, ізба́вити м'я возду́шних мита́рств і ві́чнаго муче́нія, да всегда́ прославля́ю Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха і твоє́ ми́лостивноє предста́тельство, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

25 грудня (12 грудня)

25 грудня (12 грудня)

На Першому соборі став ти поборником і чудотворцем, богоносний Спиридоне, отче наш. Тому й мертву ти з гробу покликав, і змію на золото перетворив. І коли співав ти святі молитви, ангели служили з тобою, святіший. Слава Тому, Хто дав тобі могутність, слава Тому, Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто діє через Тебе, подаючи всім зцілення.

Собо́ра пе́рваго показа́лся єси́ побо́рник і чудотво́рець, Богоно́се Спиридо́не, о́тче наш. Ті́мже ме́ртву ти во гро́бі возгласи́в, і змію́ в зла́то претвори́л єси́, і внегда́ пі́ти тебі́ святи́я моли́тви, а́нгели сослужа́щия тебі́ імі́л єси́, свяще́ннійший. Сла́ва Да́вшему тебі́ крі́пость, сла́ва Вінча́вшему тя, сла́ва Ді́йствующему тобо́ю всім ісціле́нія.

Любов’ю Христовою уражений, святіший, розум окрилив сяйвом Духа, діяльним видінням своїм справи чинив богоугодні, жертовником Божим був ти, просячи для всіх Божественне сяйво.

Любо́вію Христо́вою уязви́вся, свяще́ннійший, ум впери́в заре́ю Ду́ха, ді́тельним виді́нієм твої́м дія́ніє обрі́л єси́, Богоприя́тне, же́ртвенник Боже́ственний бив, прося́ всім Боже́ственнаго сія́нія.

1 січня (14 січня)

1 січня (14 січня)

По всій землі розійшлося віщування твоє, / що прийняла слово твоє, / яким достойно навчив єси, / природу єства з’ясував єси, / людські звичаї прикрасив єси, / царське священство, преподобний отче Василію, // моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє твоє́, / я́ко приє́мшую сло́во твоє́, / і́мже боголі́пно научи́л єси́, / єстество́ су́щих уясни́л єси́, / челові́чеськія оби́чаї украси́л єси́, / царськоє свяще́ніє, о́тче преподо́бне: / моли́ Христа́ Бо́га // спасти́ся душа́м на́шим.

Явився єси непохитною основою Церкви, / подаючи всім людям скарби, що не можна вкрасти, / стверджені твоїм навчанням, // небоявлений Василію преподобний.

Яви́лся єси́ основа́ніє непоколеби́моє Це́ркве, / подая́ всім некра́домоє госпо́дство челові́ком, / запечатлі́я твої́ми велі́ньми, / небоявле́нне Васи́ліє преподо́бне.

Друга неділя Великого посту

Друга неділя Великого посту

Православ’я світильнику, / утвердження Церкви й учителю, ченців прикрасо, / богослів’я поборнику непереможний, Григорію чудотворче, / фессалонікійська похвало, проповіднику благодаті, // завжди молися за спасіння душ наших.

Правосла́вія світи́льниче, / Це́ркве утвержде́ніє і учи́телю, мона́хов добро́то, / богосло́вов побо́рниче непребори́мий, Григо́ріє чудотво́рче, / Фессалоні́тськая похвало́, пропові́дниче благода́ті, // моли́ся ви́ну спасти́ся душа́м на́шим.

Тебе, священний і Божественний органе премудрости і ясну трубу богослів’я, одностайно прославляємо, Григорію Богопроповідниче. Ти ж, отче, як розум, що стоїть перед Найвищим Розумом, до Нього розум наш направ, щоб ми взивали: радуйся, проповідниче благодаті.

Прему́дрости свяще́нний і Бо́же́ственний орга́н, / богосло́вія сві́тлую согла́сно трубу́, / воспіва́єм тя, Григо́ріє Богоглаго́льниче; / но я́ко ум Уму́ Пе́рвому предстоя́й, / к Нему́ ум наш, о́тче, наста́ви, да зове́м: // ра́дуйся, пропові́дниче благода́ті.

Четверта неділя Великого посту

Четверта неділя Великого посту

Пустельним жителем і ангелом у тілі й чудотворцем став ти, богоносний отче наш Іоане. Постом, невсипущим подвигом, молитвою небесні дарування прийнявши, ти зціляєш недужих і душі тих, що з вірою до тебе припадають. Слава Тому, Хто дав тобі силу, слава Тому, Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто дарує тобою всім зцілення.

Пусти́нний жи́тель і в тілесі́ а́нгел, / і чудотво́рець яви́лся єси́, богоно́се о́тче наш Іоа́нне; / посто́м, бді́нієм, моли́твою небе́сная дарова́нія приї́м, / ісціля́єши неду́жния і ду́ші ві́рою притека́ющих ті. / Сла́ва Да́вшему ті крі́пость; / сла́ва Вінча́вшему тя; / сла́ва Ді́йствующему тобо́ю всім ісціле́нія.

Господь поставив тебе, наставниче, отче наш Іоане, на висоті стримання, як зорю істинну, що освітлює всі краї землі.

На висоті́ Госпо́дь воздержа́нія і́стинна тя положи́, / я́коже звізду́ неле́стную, світоводя́щую конці́, / наста́вниче Іоа́нне, о́тче наш.