Ізбра́нной Бо́гом от ідолослужи́тельнаго ро́да і призва́нной во язи́к свят, в лю́ди обновле́нія, неві́сті Христо́ві, я́ко ізбавля́ющіїся тобо́ю от разли́чних зол і обстоя́нія, благода́рственная пі́нія і хвале́нія воспису́єм ті моли́твенници твої́, свята́я і всехва́льная великому́ченице, ти же іму́щи дерзнове́ніє ко Го́споду, от вся́ких нас бід свободи́, да с ра́достію зове́м ті:

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Обранiй Богом iз роду iдолослужителiв i покликанiй до народу святого, до людей оновлених, тобi, невiсто Христова, позбавляючись тобою вiд багатьох скорбот i напастей, подячнi пiснi й хвалiння приносимо, молитвеники твої, свята i всехвальна великомученице: ти ж, маючи смiливiсть перед Господом, вiд усяких нас бiд визволяй, щоб з радiстю взивали до тебе: Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

А́нгелов честну́ю і вселюбе́зную чистоту́ непоро́чно сохра́нши, честна́я Варва́ро, а́нгелом сожи́тельниця би́ти сподо́билася єси́, с ни́миже єгда́ поє́ши Тро́їчеськую піснь Бо́гу на Небесі́, усли́ши нас, пою́щих тебі́ на землі́ похва́льная пі́нія сія́:

Ра́дуйся, отрокови́це, Бо́гом Отце́м предуста́вленная би́ти сообра́зна в страда́нії о́бразу Си́на Єго́; ра́дуйся, Си́ном Бо́жиїм, Сві́том от Сві́та, призва́нная із тьми в чу́дний світ ві́ри і благода́ті Єго́.

Ра́дуйся, я́ко позва́вшему тя Свято́му Ду́ху, і сама́ ті́лом і ду́хом свята́ єси́; ра́дуйся, я́ко от скве́рни пло́ті і ду́ха непоро́чну тя соблюла́ єси́.

Ра́дуйся, рожде́нному от Ді́ви Жениху́ Христу́ ді́ву тя чи́стую обручи́вшая; ра́дуйся, земна́го обру́чника па́че Небе́снаго зна́ти не восхоті́вшая.

Ра́дуйся, кри́не ді́вства, посреді́ те́рнія і́дольськаго прора́стший до́лі; ра́дуйся, цві́те чистоти́, в неув'яда́ємой сла́ві цвіту́щий горі́.

Ра́дуйся, в небе́сном вертогра́ді Христо́ва благоуха́нія наслажда́ющаяся; ра́дуйся, красні́йшаго па́че сино́в челові́чеських зрі́нієм та́мо утіша́ющаяся.

Ра́дуйся, убіли́вшая ри́зи твоя́ в Кро́ві А́гнчей на землі́; ра́дуйся, в ли́ці ді́вственном послі́дующая Бо́жиєму А́гнцю на Небесі́.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Ангельськи вседостойну i вселюбну чистоту непорочно зберiгши, чесна Варваро, з ангелами жити сподобилася ти; з ними ж, коли спiваєш троїчну пiсню на небi Боговi, почуй i нас, що спiваємо тобi на землi такi похвали:

Радуйся, отроковице, що Богом Отцем наперед визначено тобi бути подiбною у стражданнях до Сина Його; радуйся, бо Сином Божим, Свiтлом вiд Свiтла покликана ти з темряви до чудового свiтла вiри i благодатi Його.

Радуйся, бо покликав тебе Дух Святий, i сама ти тiлом i духом свята; радуйся, бо вiд скверни плотi й духа непорочною себе зберегла.

Радуйся, бо заручилася ти, дiво чиста, з Народженим вiд Дiви Женихом Христом; радуйся, бо земного жениха бiльше за Небесного знати не захотiла.

Радуйся, лiлеє непорочности, що серед терня iдольського проросла на землi; радуйся, цвiте чистоти, що у славi квiтнеш на небi.

Радуйся, бо в небесному саду Христовими пахощами насолоджуєшся ти; радуйся, бо спогляданням Найпрекраснiшого серед синiв людських там утiшаєшся.

Радуйся, бо шати свої вибiлила ти у кровi Агнця на землi; радуйся, бо в хорi дiв перебуваєш з Божим Агнцем на небесах.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Ви́дящи свята́я Варва́ра себе́ на висо́ком столпі́ от отця́ поста́влену, помишля́ше себе́ ма́нієм Бо́жиїм к Небесі́ би́ти возводи́му. Разу́мная у́бо восхожде́нія в се́рдці своє́м поло́жши, ті́ми от тьми ко сві́ту і от преле́стних і́долов ко і́стинному Бо́гу у́мні восхожда́ше, пою́щи Єму́: Аллилу́я.

Бачила себе свята Варвара батьком поставленою на високiй баштi, та помишляла рукою Божою себе до Неба пiднесеною. Отак поклавши початок розумному сходженню в серцi своєму, вiд темряви до свiтла i вiд оманливих iдолiв до iстинного Бога духовно пiдiймалася, спiваючи Йому: Алилуя.

Ра́зум неуразумі́нний о Єди́ном всея́ тва́рі Творці́ разумі́ти, ді́ва свята́я Варва́ра, і́щущи, бесі́доваше со свої́м си ра́зумом, глаго́ля: от те́мних куми́ров чу́дним світи́лам небе́сним ка́ко бі созда́тися мо́щно, рци мі. К не́йже он со Псало́мником рече́: всі бо́зі язи́к, бі́сове, єди́н же єсть Бог і Госпо́дь, І́же небеса́ і вся світи́ла їх сотвори́. Таково́му твоєму́, му́драя ді́во, ра́зуму див'я́щеся, глаго́лем:

Ра́дуйся, па́че ста́рець ідолослужи́тельних разу́мнійшая; ра́дуйся, па́че мудреце́в ми́ра сего́ мудрі́йшая.

Ра́дуйся, я́ко тебі́ безві́стная і та́йная прему́дрости своєя́ Бог яви́л єсть; ра́дуйся, я́ко тебе́ і́стиннаго богосло́вія Сам Бог Сло́во научи́л єсть.

Ра́дуйся, всіх звіздоче́тцев умо́м Христо́вим превозше́дшая; ра́дуйся, я́вственніє па́че о́ніх небе́сний круг прозрі́вшая.

Ра́дуйся, я́ко в тва́рі, а́ки в зерца́лі, Самаго́ Творця́ усмотрі́ла єси́; ра́дуйся, я́ко в созда́нних світи́лах Несозда́нний Світ узрі́ла єси́.

Ра́дуйся, ни́ні уже́ кромі́ зерца́ла світ лиця́ Бо́жия на Небесі́ зря́щая; ра́дуйся, тім сві́том неізрече́нно веселя́щаяся.

Ра́дуйся, у́мная звіздо́, єя́же озаре́нієм лице́ Бо́жиє, я́ко со́лнце, сві́тло нам явля́ється; ра́дуйся, ми́сленная луно́, є́юже нощ заблужде́нія я́ко день просвіща́ється.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Незбагненного розумом Єдиного Творця всього творiння пiзнати прагнучи, свята дiва Варвара зi своїм розумом радилася, промовляючи: «Як можуть темнi iдоли сотворити дивогляднi свiтила небеснi, скажи менi?» Вiн же, згiдно з Пророком, вiдповiдав їй: «Усi боги народiв — бiси, Один є Бог i Господь, що сотворив небеса з усiма свiтилами».Такому твоєму розумовi, мудра дiво, дивуючись, виголошуємо:

Радуйся, розумнiша за старцiв-iдолослужителiв; радуйся, мудрiша за мудрецiв свiту цього.

Радуйся, бо тобi надвiчнi й неосяжнi тайни премудрости Своєї Бог явив; радуйся, бо тебе iстинного богослов’я Сам Бог Слово навчив.

Радуйся, бо всiх, хто на зiрках ворожить, ти розумом Христовим перевéршила; радуйся, бо яснiше за них роздивилася ти Небозвiд.

Радуйся, бо у творiннi ти, як у дзеркалi, Самого Творця побачила; радуйся, бо через сотворенi свiтила ти Несотворене Свiтло углéдiла.

Радуйся, бо нинi явно вже бачиш свiтло лиця Божого на небесах; радуйся, бо в тому свiтлi безперестанно радуєшся.

Радуйся, розумна зiрко, що сяйвом своїм лице Боже, як сонце, ясно являєш нам; радуйся, духовний мiсяцю, що нiч блукань, наче день, просвiчуєш.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Си́ла Ви́шняго даде́ тогда́ святі́й Варва́рі, я́коже дре́влі проро́ку Ієзекі́їлю, лице́ адама́нтово, си́льно пред всі́ми ідолослужи́тельми, во є́же не убоя́тися єй от зві́рськаго лиця́ їх, ні ужаса́тися лю́таго преще́нія. Ті́мже со дерзнове́нієм мужему́дренная ді́ва взива́ше: Тро́йцю чту, Єди́но Бо́жество́, і Той ві́рою покланя́ющися, велегла́сно пою́: Аллилу́я.

Сила Вишнього дала тодi святiй Варварi, як колись пророковi Єзекиїлю, лице дiамантове, мiцне перед усiма iдолослужителями, щоб не убоялася вона звiрячого образу їхнього i не жахалася лютих погроз. Тому з вiдвагою мужемудра дiва взивала: «Тройцю шаную, Єдине Божество, i Їй з вiрою поклоняюся, гучним голосом спiваючи: Алилуя».

Іму́щи свята́я Варва́ра сви́ше да́нную себі́ му́дрость, востече́ к ді́лателем ба́ні оте́чеськия, і о́нім проявля́я та́йну Святи́я Тро́йці, повелі́ три о́кна в ба́ні устро́їти. А́ще, рече́, ідолослужи́теліє уста́ і́муть і не глаго́лють сла́ви і́стиннаго Бо́га, то ка́менния в сей ба́ні сті́ни треми́ о́кнами, а́ки треми́ устна́ми, да свиді́тельствують, я́ко Єди́н єсть Бог, в Тро́йці Святі́й от всея́ тва́рі сла́вимий і покланя́ємий. За таково́є у́бо мудрова́ніє, свята́я Варва́ро, прийми́ похвалу́ сію́:

Ра́дуйся, в трео́конной ба́ні купі́ль свята́го креще́нія, во і́м'я Тро́йці Пресвяти́я, ізобрази́вшая; ра́дуйся, в купі́лі води́ і Ду́ха, к сим же і кро́ве твоєя́ му́ченичеськия, тебе́ ізми́вшая.

Ра́дуйся, я́ко треми́ о́кнами тьму многобо́жія, Тро́йці Святі́й проти́внаго, прогна́ла єси́; ра́дуйся, я́ко о́кнами треми́ світ Тро́їчеський я́сно узрі́ла єси́.

Ра́дуйся, я́ко ті́ми треми́ о́кнами призрі́ на тя Со́лнце Пра́вди, тридне́вно возсія́вшеє от гро́ба; ра́дуйся, я́ко ті́ми тебі́ возсія́ день Тро́їчеськаго спасе́нія.

Ра́дуйся, се́рдце твоє́ Єди́ному в Тро́йці Бо́гу всегда́ отве́рсто імі́вшая; ра́дуйся, чу́вства твоя́ пред бра́нію тріє́х враго́в, пло́ті, ми́ра і дия́вола, крі́пко заключи́вшая.

Ра́дуйся, я́ко в душі́ твоє́й три ми́сленная о́кна, ві́ри, наде́жди і любве́, устро́їла єси́; ра́дуйся, я́ко ті́ми треми́ о́кнами при Тро́їчеськом Бо́жестві́ треми́ де́ньми воздви́женную Ті́ла Христо́ва Це́рков усмотрі́ла єси́.

Ра́дуйся, я́ко тебі́ Небеса́ от тріє́х ієра́рхій а́нгельських отверзо́шася; ра́дуйся, я́ко тебе́ го́рнія оби́телі Тро́їчеськія ра́достно прия́ша.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Маючи Небом даровану мудрiсть, свята Варвара звернулася до будiвничих лазнi, i їм, виявляючи тайну Пресвятої Тройцi, повелiла три вiкна у лазнi зробити. «Якщо, — говорить, — iдолослужителi вуста мають i не оспiвують слави Iстинного Бога, то камiння у цiй стiнi з трьома вiкнами, мов трьома вустами, хай свiдчить, що Один є Бог, у Тройцi Святiй, Якого все творiння прославляє i поклоняється Йому». За таку мудрiсть, свята Варваро, прийми оцю похвалу:

Радуйся, бо у тривiконнiй лазнi ти купiль хрещення в iм’я Пресвятої Тройцi зобразила; радуйся, бо в купелi води й Духа, додавши i крови твоєї мученицької, себе омила ти.

Радуйся, бо трьома вiкнами ти темряву безбожности, супротивну Тройцi Святiй, прогнала; радуйся, бо через три вiкна ти свiтло Троїчне ясно побачила.

Радуйся, бо крiзь тi три вiкна зглянулося на тебе Сонце Правди, що на третiй день засяяло з гробу; радуйся, бо крiзь них тобi засяяв день Троїчного спасiння.

Радуйся, бо серце своє Єдиному в Тройцi Боговi ти завжди мала вiдкритим; радуйся, бо почуття свої перед спокусами трьох ворогiв — плотi, свiту й диявола — мiцно закрила ти.

Радуйся, бо в душi твоїй три духовних вікна — вiру, надію й любов — улаштувала ти; радуйся, бо через тi три вiкна при Троїчному Божествi за три днi збудовану Церкву Тiла Христового ти побачила.

Радуйся, бо тобi три iєрархiї ангельськi Небеса вiдкривають; радуйся, бо тебе Небеснi оселi Троїчнi радiсно приймають.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Бу́ря я́рости ве́лія отця́ твоєго́, ди́шущаго преще́нієм і уби́йством, возшуме́ на храм душі́ твоєя́, свята́я Варва́ро, но того́ не возмо́же поколеба́ти, основа́н бо бі на тве́рдом ві́ри Христо́ви ка́мені, на не́мже ти, му́драя ді́во, неподви́жимо стоя́щи, укріпля́ющему тя Ісу́су Христу́ піснь воспіва́ла єси́: Аллилу́я.

Буря великої лютi батька твого, що дихав злобою i вбивством, загримiла над храмом душi твоєї, свята Варваро, але не змогла його похитнути, бо вiн заснований був на твердому каменi вiри Христової, на ньому ж ти, мудра дiво, непорушно стояла й Iсусу Христу, Який укрiпляв тебе, пiсню спiвала: Алилуя.

Сли́шав от тебе́, му́дрия дще́рі, оте́ць твой Діоско́р несли́шанная о Святі́й Тро́йці словеса́, я́ко а́спід глухи́й затка́ у́ші своя́ і по подо́бію змії́ну с жа́лом ядоно́сним, устреми́ся со о́стрієм меча́ на твоє́ уби́йство; но ти, неві́сто Христо́ва Варва́ро, подража́ющи Жениха́ Твоєго́ Ісу́са, біжа́вшаго от меча́ І́родова, бі́гала єси́ от меча́ Діоско́рова, жела́ющи се́рдце єго́ от зві́рськия я́рости в любо́в оте́чеськую обрати́ти. Ми же разу́мноє твоє́ бі́гство зва́нії почита́єм си́ми:

Ра́дуйся, блаже́нная, ізгна́нная із до́му земна́го пра́вди ра́ди; ра́дуйся, бога́тая в Бо́га, лише́нная оте́чеських бога́тств Христа́ ра́ди.

Ра́дуйся, я́ко твоєго́ обнища́нія єсть Ца́рствіє Небе́сноє; ра́дуйся, я́ко тебі́ угото́вася ві́чних благ сокро́вище.

Ра́дуйся, слове́сная а́гнице, от зла́го во́лка мучи́теля к до́брому Па́стирю Христу́ прибі́гшая; ра́дуйся, во двор пра́ведних ове́ць Єго́, одесну́ю стоя́щих, вше́дшая.

Ра́дуйся, незло́бивая голуби́це, от земна́го вра́на в покро́в Небе́снаго Орла́ прелеті́вшая; ра́дуйся, в кро́ві крилу́ Єго́ до́брий тебі́ покро́в обрі́тшая.

Ра́дуйся, Небе́снаго Отця́ дщи честна́я, я́ко от земна́го роди́теля с безче́стієм на смерть гони́ма била́ єси́; ра́дуйся, я́ко от Безсме́ртнаго Го́спода Сла́ви в жизнь ві́чную со сла́вою прия́та єси́.

Ра́дуйся, тоя́жде і нам жи́зні присножела́ющая хода́тайце; ра́дуйся, прилі́жная о нас к Бо́гу моли́твеннице.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Почувши вiд тебе, мудрої дочки, нечуванi слова про Святу Тройцю, батько твiй Дiоскор, як гаспид глухий, закрив вуха свої i, на подобу змiїну з жалом отруйним, кинувся з гострим мечем, щоб убити тебе, але ти, невiсто Христова Варваро, наслiдуючи Жениха твого Iсуса, Який утiкав вiд меча Iродового, втiкала вiд меча Дiоскорового, бажаючи серце його вiд лютi звiриної до любовi батькiвської навернути. Ми ж розумну твою втечу так ушановуємо:

Радуйся, блаженна, бо тебе вигнано з дому земного заради правди; радуйся, багата в Бога, позбавлена батькiвських багатств ради Христа.

Радуйся, бо твоє зубожiння є Царством Небесним; радуйся, бо тобi уготовано скарби вiчних благ.

Радуйся, словесне ягнятко, бо вiд злого вовка мучителя ти до Пастиря Доброго — Христа — прибiгла; радуйся, бо у двiр праведних овець Його, що по правицi стоять, ти увiйшла.

Радуйся, незлобива голубко, бо вiд земного крука пiд покров Небесного Орла прилетiла ти; радуйся, бо пiд захистом крил Його пристановище добре знайшла собi.

Радуйся, Небесного Отця дочко почесна, бо земним батьком з безчестям на смерть гнаною ти була; радуйся, бо вiд Безсмертного Господа Слави життя вiчне зi славою ти прийняла.

Радуйся, бо такого життя i нам завжди бажаєш тисвоїм пiклуванням; радуйся, щира за нас до Бога молитвенице.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Боготе́чной звізді́ била́ єси́ подо́бна, свята́я великому́ченице Варва́ро; біжа́щи бо пред отце́м твої́м, наставля́ла єси́ того́ та́їнственні на путь, веду́щий ко Пра́ведному Солнцю, от Ді́ви возсія́вшему, Христу́ Бо́гу. Оба́че он душе́внима осліпле́н очи́ма, а́біє і тіле́снима не узрі́ тя пред собо́ю біжа́щую; ти бо сквозі́ ка́менную, тебі́ велі́нієм Бо́жиїм разступи́вшуюся го́ру проше́дши, скри́лася єси́ от о́чію єго́ в ка́менній пеще́рі, да от среди́ ка́менія, я́ко пти́ця, да́си глас Бо́гу, воспіва́ющи: Аллилу́я.

Богом керованiй зiрцi була ти подiбною, свята великомученице Варваро: бiгла бо перед батьком твоїм, потаємно настановляючи його на шлях, що веде до Праведного Сонця, Котре вiд Дiви засяяло, — Христа Бога. Але, заслiпнувши душевними очима, i тiлесними вiн тебе не побачив. I пробiгла ти крiзь гору кам’яну, що за велiнням Божим перед тобою розступилася, i заховалася вiд очей його у печерi, i звiдти оспiвувала Бога, взиваючи: Алилуя.

Ви́дівше тя па́стиріє, верху́ гори́ о́вці пасу́щії, в ка́мені кри́ющуюся, дивля́хуся, глаго́люще: что сія́ слове́сная а́гниця? Ко́єго во́лка бі́гаєть? І се Діоско́р, па́че во́лка люті́йший, востече́ на го́ру, і тебе́ та́мо кри́ющуюся обрі́ть, і похи́тив за діви́чеськія твоя́ власи́, влеча́ше ко своєму́ до́му по жесто́кому путі́, на не́мже тя ві́рнії сріта́єм приві́тствії си́ми:

Ра́дуйся, младо́му єле́ню на гора́х арома́тських уподо́бившаяся; ра́дуйся, го́рняя, па́че до́льних восхожде́нія в се́рдці твоє́м полага́ющи, возлюби́вшая.

Ра́дуйся, ізби́вшая поги́бельнаго ідолослуже́нія ро́ва; ра́дуйся, на го́ру Тро́їчеськаго поклоне́нія восте́кшая.

Ра́дуйся, сквозі́ ка́меніє проше́дшая, от каменносе́рдаго бі́гающи гоне́нія; ра́дуйся, среді́ ка́менія Ка́мень Христа́, утвержда́ющаго тя, обрі́тшая.

Ра́дуйся, в пеще́ру ка́менную вше́дшая, ви́діти Ісу́са во гро́бі ка́менном би́вша положе́нна; ра́дуйся, уже́ Того́ ви́дящая на Престо́лі Сла́ви сідя́ща.

Ра́дуйся, я́ко власи́ глави́ твоєя́, за Христа́ храня́щаго, да і влас глави́ челові́чеськия не поги́бнеть, істо́ргани суть на землі́; ра́дуйся, я́ко ті́ї от Христа́ ізочте́ні суть ко увінча́нію на Небесі́.

Ра́дуйся, власи́ твоя́ кро́вію до́лі, я́ко цвіта́ми, обагри́вшая; ра́дуйся, заплете́ніє власо́в твої́х окровавле́нних в віне́ць тебі́ злати́й обрати́вшая.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Бачили тебе пастухи, пасучи вiвцi на горi, як ти серед каміння ховалася, i, дивуючись, говорили: «Хто це словесне ягнятко i вiд якого вовка ховається?» Та ось Дiоскор, лютiший вiд вовка, на гору вибiг i тебе, що переховувалася там, знайшов та, схопивши за дiвочi коси твої, потягнув до свого дому жорстоким шляхом, на якому тебе, вiрнi, зустрiчаємо такими вiтаннями:

Радуйся, бо молодому оленю на горах ароматських уподiбнилась ти; радуйся, бо не земне, а небесне сходження, поклавши на серце собi, полюбила.

Радуйся, бо погибельної ями iдолослужiння уникла ти; радуйся, бо зiйшла на гору належного Тройцi поклонiння.

Радуйся, бо крiзь камiнь пройшла ти, тiкаючи вiд гонiння скам’янiлого серця; радуйся, бо серед каміння Камiнь Христа, що стверджує тебе, ти знайшла.

Радуйся, бо в печеру кам’яну увiйшла ти, щоб побачити Христа, до гробу кам’яного покладеного; радуйся, бо вже бачиш Його на Престол iСлави.

Радуйся, бо волосся голови твоєї за Христа, Котрий пильнує, щоб i волосина з голови людської не пропала, вирване було на землi; радуйся, бо Христом воно було вiддане, щоб увiнчати тебе на Небесах.

Радуйся, бо волосся своє ти кров’ю на землi, наче квiтами, збагрянила; радуйся, бо заплéтення скривавленого волосся твого на вiнець золотий обернула. Радуйся,

Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Пропові́дником богоно́сним, апо́столом Христо́вим, поревнова́вши дерзнове́нно, пред лице́м мучи́телей пропові́дала єси́ Христа́, і́стиннаго Бо́га; і Єго́ ра́ди лю́тия ра́ни, власяни́ми ру́би і о́стрим чре́пієм болі́зненно потира́ємия, му́жественно претерпі́ла єси́, свята́я Варва́ро. Та́же в темни́цю всажде́на, в ней а́ки в черто́зі о Христі́ Ісу́сі ликова́ла єси́, пою́щи Єму́: Аллилу́я.

Проповiдникам богоносним i апостолам Христовим смiливо уподiбнившись, перед мучителями проповiдувала ти Христа, iстинного Бога; заради Нього лютi рани вiд грубих волосяниць i гострих черепкiв, що ними боляче розтирали тебе, мужньо перетерпiла ти, свята Варваро. Пiсля цього в темницi, де ув’язнили тебе, наче у свiтлицi, у Христi Iсусi торжествувала ти, спiваючи Йому: Алилуя.

Возсія́вий в се́рдці твоє́м просвіще́ніє і́стиннаго Богоразу́мія, возсія́ і во очесі́х твої́х світ Боже́ственнаго лиця́ Своєго́ Христо́с Госпо́дь; Той бо, я́ко возлю́бленний твой жени́х, в полу́нощі к тебі́, непоро́чній Своє́й неві́сті, в темни́цю прише́д, любе́зно тя посіти́, от ран ісціли́ і сві́тлостію лиця́ Своєго́ неізрече́нно ду́шу твою́ возвесели́, нас же, ві́рних, научи́ пі́ти тебі́ сицева́я:

Ра́дуйся, за страда́вшаго біє́ніє Христа́ неща́дно біє́нная; ра́дуйся, біє́нія терпі́нієм неви́димаго врага́ уби́вшая.

Ра́дуйся, я́зви Го́спода твоєго́ на ті́лі твоє́м носи́вшая; ра́дуйся, от всіх язв, ті́мжде Го́сподем, на ті́лі твоє́м ісціле́вшая.

Ра́дуйся, я́ко Сам Госпо́дь, Світ ми́ра, тебі́, в темни́ці би́вшей, Себе́ яви́л єсть; ра́дуйся, я́ко Сам душі́ і ті́ла Врач, тебе́, больну́ю, посіти́л єсть.

Ра́дуйся, чрез земну́ю темни́цю в Небе́сний черто́г сві́тло вше́дшая; ра́дуйся, от крове́й твої́х бра́чную тебі́ оде́жду істка́вшая.

Ра́дуйся, я́ко тобо́ю от мно́гих ран грі́шнії ісціля́ються; ра́дуйся, я́ко тобо́ю от всіх болі́зней с ві́рою тя призива́ющії уздравля́ються.

Ра́дуйся, уз гріхо́вних ско́рая ріши́тельнице; ра́дуйся, язв многозло́бних до́брая ціле́бнице.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Засвiтив усерцi твоєму сяйво iстинного богорозумiння, засвiтив i в очах твоїх свiтло Божественного лиця Свого Христос Господь: Вiн бо, як любий Жених твiй, опiвночi до тебе, непорочної Своєї невiсти, у темницю прийшовши, милостиво тебе вiдвiдав, зцiлив вiд ран i свiтлiстю лиця Свого невимовно душу твою звеселив, нас же, вiрних, навчив спiвати тобi так:

Радуйся, бо за Христа, що перетерпiв побиття, нещадно били тебе; радуйся, бо, перетерпiвши удари, ти невидимого ворога вбила.

Радуйся, бо рани Господа твого на тiлi своєму носила ти; радуйся, вiд усiх ран Тим Самим Господом зцiлена.

Радуйся, бо Сам Господь, Свiтло свiтовi, тобi, ув’язненiй у темницi, Себе явив; радуйся, бо Сам Лiкар душ i тiл тебе, хвору, вiдвiдав.

Радуйся, бо через земну в’язницю ти в Небесний Чертог свiтло увiйшла; радуйся, бо з крови твоєї весiльне вбрання собi виткала.

Радуйся, бо тобою вiд багатьох ран грiшники зцiляються; радуйся, бо тобою вiд усiх хвороб тi, хто з вiрою тебе прикликають, уздоровлюються.

Радуйся, вiд грiховних пут скора визволителько; радуйся, ран многоболiсних добра цiлителько.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Хотя́щу безу́мному мучи́телю жела́ніє своє́ улучи́ти, і єще́ покуша́ющемуся ласка́тельними словеси́ тебе́, свята́я Варва́ро, от і́стиннаго Бо́га отврати́ти ко преле́стним і́долом, ти, я́ко му́драя ді́ва, отвіща́ла єси́ тому́: пе́рвіє тве́рдий адама́нт в м'я́гкий воск претвори́ши, не́жели мене́ отврати́ши от Христа́, Бо́га моєго́; Того́ бо, со Отце́м і Святи́м Ду́хом, Єди́наго і́стиннаго Бо́га іспові́дую, сла́влю, хвалю́, і пою́ Єму́: Аллилу́я.

Хотiв безумний мучитель своє бажання здiйснити i знову намагався облесливими словами тебе, свята Варваро, вiд iстинного Бога вiдвернути до оманливих iдолiв, ти ж, мудра дiво, вiдповiдала йому: «Скорiше твердий дiамант на м’який вiск перетвориш, анiж мене вiд Христа Бога мого вiдвернеш: Його ж з Отцем i Святим Духом, Єдиного Iстинного Бога сповiдую, славлю, хвалю i спiваю Йому: Алилуя».

Но́вую показа́ безчелові́чія я́рость звірообра́зний мучи́тель, єгда́ тебе́, свята́я великому́ченице Варва́ро, повелі́ на дре́ві пові́сити, і ногтьми́ желі́зними ті́ло твоє́ строга́ти, і свіща́ми горя́щими твоя́ опаля́ти ре́бра, єще́ же і мла́том во главу́ тя́жко би́ти. Сіє́ пачеєсте́ственноє терпі́ніє твоє́ благогові́йно воспомина́юще, похвала́ми блажи́м тя си́ми:

Ра́дуйся, я́ко пові́шена била́ єси́ на дре́ві, Христа́ ра́ди на Кресті́ расп'я́таго; ра́дуйся, стро́гана по ре́бром, Ісу́са ра́ди, копіє́м в ре́бра прободе́ннаго.

Ра́дуйся, я́ко огнь любве́ к Бо́гу в се́рдці твоє́м возжегла́ єси́; ра́дуйся, я́ко за Того́ о́гненними свіща́ми пали́ма била́ єси́.

Ра́дуйся, тверді́йшая адама́нта в терпі́нії невреди́мом; ра́дуйся, кріпча́йшая ка́меннаго столпа́ в му́жестві непоколеби́мом.

Ра́дуйся, я́ко мла́том би́вшим тя по главі́, віне́ць Ца́рствія тебі́ іскова́ся; ра́дуйся, я́ко ті́мже мла́том глава́ врага́ твоєго́ сокруши́ся.

Ра́дуйся, я́ко со Христо́м, Єго́ ра́ди, на землі́ страда́ла єси́; ра́дуйся, я́ко с Ним і о Нем на Небесі́ прославля́єшися.

Ра́дуйся, всіх враго́в на́ших крі́пкая побіди́тельнице; ра́дуйся, во всіх біда́х на́ших ско́рая помо́щнице.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Нову показав нелюдську лютiсть звiроподiбний мучитель, коли тебе, свята великомученице Варваро, звелiв на деревi повiсити i залiзними кiгтями тiло твоє краяти, i свiчками запаленими твої ребра обпалювати, ще й молотом голову тяжко бити. Це надзвичайне терпiння твоє благоговiйно згадуючи, похвалами вшановуємо тебе такими:

Радуйся, бо повiсили тебе на деревi ради Христа, на хрестi розiп’ятого; радуйся, бо краяли тобi ребра заради Iсуса, списом у ребра пробитого.

Радуйся, бо вогонь любовi до Бога у серцi своєму запалила ти; радуйся, бо за Нього запаленими свiчками обпiкали тебе.

Радуйся, твердiша за дiамант у терпiннi нездоланному; радуйся, мiцнiша вiд кам’яного стовпа у мужностi непохитнiй.

Радуйся, бо молотом, що бив тобi голову, вiнець Царства тобi сковано; радуйся, бо тим самим молотом голову ворога твого розбито.

Радуйся, бо з Христом заради Христа на землi страждала ти; радуйся, бо з Ним i у Ньому на Небесах ти прославилася.

Радуйся, усiх ворогiв наших мiцна переможнице; радуйся,у всiх бiдах наших скора помiчнице.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Стра́нноє і стра́шноє святи́я Варва́ри страда́ніє ви́дящи, благові́рная в жена́х Іюлія́нія удиви́ся зіло́; ка́ко млада́ отрокови́ця в ю́ностнім тілесі́ такови́я му́жественно за Христа́ терпи́ть му́ки? Та́же, сле́знаго іспо́лнившися умиле́нія, благода́рственно і та возопи́ Христу́ Бо́гу: Аллилу́я.

Дивне i страшне страждання святої Варвари побачивши, благовiрна серед жiнок Юлiанiя вельми дивувалася, як молода отроковиця в юному тiлi так мужньо за Христа терпить муки; а тодi, слiзного сповнившись зворушення, вдячно й вона вигукнула Христу Боговi: Алилуя.

Весь Сладча́йший Ісу́с сла́дость, весь жела́ніє тебі́ бисть, свята́я Варва́ро; сла́дці бо Єго́ ра́ди го́ркія терпі́ла єси́ му́ки, глаго́лющи: ча́шу страда́ній, ю́же даде́ мі возлю́бленний мой Жени́х, не і́мам ли пи́ти? Ті́мже і сама́ показа́лася єси́ ча́ша, сла́дость чуде́сних ісціле́ній ізлива́ющая всім вопію́щим к тебі́ сицева́я:

Ра́дуйся, отве́ргшая во а́дськоє го́ре і́дольськую го́ресть; ра́дуйся, возлюби́вшая небе́сную Ісу́сову сла́дость.

Ра́дуйся, ми́сленная ста́мно^*, ма́нну бра́шна творе́нія во́лі Бо́жия в себі́ іму́щая; ра́дуйся, ві́рних во благи́х жела́ніє ісполня́ющая.

Ра́дуйся, ріко́, іспо́лненная благода́ті Бо́жия вода́ми; ра́дуйся, істо́чниче, кип'я́щий чуде́с ізлія́нії.

Ра́дуйся, я́ко пчела́, от злово́ннаго і́дольських жертв ди́ма отлеті́вшая; ра́дуйся, во благоуха́нную ми́ра Христо́ва воню́ сла́дці прите́кшая.

Ра́дуйся, я́ко твої́ми во всем ті́лі я́звами била́ єси́ подо́бна со́ту; ра́дуйся, я́ко кро́ві твоєя́ ка́плі сладча́йшія па́че ме́да би́ша пресла́дкому Ісу́су.

Ра́дуйся, я́ко всім ві́рним воспомина́ніє твоє́ пресла́дко; ра́дуйся, я́ко всій Це́ркві Христо́вой і́м'я твоє́ прече́cтно.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Весь Найсолодший Iсус — твоя насолода, весь — бажання твоє, свята Варваро; солодко бо ради Нього перетерпiла ти гiркi муки, промовляючи: «Чашу страждання, що її дав менi Улюблений мiй Жених, хiба не буду я пити?» Тому й сама явилася ти чашею, що насолоду чудесних зцiлень виливає для всiх, хто взиває до тебе:

Радуйся, бо ти вкинула у пекельне горе iдольську гiркоту; радуйся, бо полюбила Небесну Iсусову насолоду.

Радуйся, духовна посудино, що зберiгаєш у собi поживну манну виконання волi Божої; радуйся, бо здiйснюєш добрi бажання вiрних.

Радуйся, рiчко, сповнена водами благодатi Божої; радуйся, джерело, що кипить виливанням чудес.

Радуйся, бо, як бджола, вiд смердючого диму iдолослужiння ти вiдлетiла; радуйся, бо до пахощiв мира Христового ти з насолодою полинула.

Радуйся, бо твоїми по всьому тiлу ранами ти була подiбною до стiльників; радуйся, бо краплi крови твоєї були солодшi за мед для Найсолодшого Iсуса.

Радуйся, бо для всiх вiрних пам’ять про тебе пресолодка; радуйся, бо для всiєї Церкви iм’я твоє препочéсне.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Все єстество́ а́нгельськоє ве́лією возра́довася ра́достію, узрі́вши му́жественную крі́пость твою́, свята́я і непобіди́мая му́ченице Варва́ро; ви́дівше бо а́нгельстії чи́нове ве́тхаго врага́, прего́рдаго кня́зя тьми, со всім єго́ бісо́вським і і́дольським по́лчищем от тебе́, єди́ния млади́я ді́ви, посра́мленнаго, побіжде́ннаго же і под но́зі твої́ пове́рженнаго, ве́ліїм гла́сом возопи́ша Бо́гу: Аллилу́я.

Усе єство ангельське великою зрадiло радiстю, побачивши мужню твердiсть твою, свята i непереможна мученице Варваро: бачили бо Ангельськi чини давнього ворога, прегордого князя темряви з усiм його бiсiвським та iдольським полчищем, — тобою, єдиною юною дiвою, посоромленого, переможеного й пiд ноги твої скинутого, i величним гласом заспiвали Боговi: Алилуя.

Ві́тiії многовіща́ннії ри́торськими свої́ми язи́ки не возмо́гуть ізрещи́ вели́чества твої́х болі́зненних страда́ній, о Варва́ро; кто бо ска́жеть болі́знь твою́, коли́ка бі, єгда́ сосця́ твоя́ урі́зана би́ша? Кто ізрече́ть студ лиця́ діви́чеськаго, єгда́ обнаже́на по всему гра́ду от беззако́нних мучи́телей води́ма била́ єси́? Сицеву́ю болі́знь і безче́стіє твоє́ ми то́чію воспом'яну́вше, содрога́ємся і со умиле́нієм глаго́лем си́це:

Ра́дуйся, до́брая лі́торасле са́да Ісу́сова; ра́дуйся, і́стинная лозо́ виногра́да Христо́ва.

Ра́дуйся, два сосця́ твоя́ отрі́занная, а́ки два гре́зна, в честь Го́сподеві твоєму́ прине́сшая; ра́дуйся, кров твою́, а́ки вино́ умиле́нія, от тіх істочи́вшая.

Ра́дуйся, я́ко Христа́ ра́ди обнаже́ннаго і ти риз твої́х совлече́на била́ єси́; ра́дуйся, я́ко Єго́ ра́ди, во Ієрусали́мі руга́тельні води́маго, і ти по гра́ду на поруга́ніє води́ма била́ єси́.

Ра́дуйся, от а́нгела сві́тлою оде́ждою в наготі́ твоє́й оді́янная; ра́дуйся, то́ю от сту́дних оче́с неви́димо покрові́нная.

Ра́дуйся, чу́дний а́нгелом і челові́ком позо́р би́вшая; ра́дуйся, і самі́х мучи́телей терпі́нієм твої́м удиви́вшая.

Ра́дуйся, я́ко Сам Госпо́дь сви́ше призрі́ на твоя́ страда́нія; ра́дуйся, я́ко Сам Той Подвигополо́жник похвали́ по́двиги твоя́.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Проповiдники велеречивi пишномовними своїми устами не можуть оспiвати вéличi твоїх тяжких страждань, о Варваро: хто бо оповiсть бiль твiй, коли груди тобi вiдрiзали? Хто опише сором лиця дiвочого, коли нагою тебе по всьому мiсту беззаконнi мучителi водили? Цей бiль i безчестя твоє нинi згадуючи, жахаємося i зворушено взиваємо так:

Радуйся, добра лозо саду Iсусового; радуйся, iстинний пáгоне винограду Христового.

Радуйся, бо груди твої вiдрiзанi, як грона винограднi, Господевi твоєму ти в дар принесла; радуйся, бо кров твою вилила з них, як вино розчулення.

Радуйся, бо Христа ради роздягненого i тебе позбавили риз твоїх; радуйся, бо ради Христа, Єрусалимом для наруги вéденого, i тебе мiстом для наруги водили.

Радуйся, бо в наготi своїй була зодягнена Ангелом у свiтлi шати; радуйся, бо те вбрання вiд ворожих очей тебе покрило.

Радуйся, бо неосяжний для ангелiв i людей сором перетерпiла ти; радуйся, бо й самих мучителiв терпiнням своїм здивувала.

Радуйся, бо Сам Господь з Неба зглянувсяна твої страждання; радуйся, бо Сам Подвигоположник похвалив твої подвиги. Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Спасти́ хотя́ ду́шу твою́, о ті́лі твоє́м вся́чеськи неради́ла єси́, свята́я Варва́ро; єгда́ бо на тя ме́чноє на смерть осужде́ніє ізи́де, ти под меч о́стрий, а́ки под віне́ць кра́сний, ра́достно іду́щи, Бо́гу, в му́ченичеськом по́двизі тебе́ укріпля́ющему, воспіва́ла єси́ піснь: Аллилу́я.

Спасти бажаючи душу свою, про тiло ти не дбала, свята Варваро: коли бо на смерть вiд меча тебе засудили, ти пiд гострий меч, мов пiд прекрасний вiнець, з радiстю пiшла i Боговi, Який у мученицькому подвизi тебе змiцнював, спiвала ти пiсню: Алилуя.

Стіни́ ка́менния тве́рдіє окамене́нний се́рдцем бисть Діоско́р, твой, свята́я Варва́ро, не уже́ роди́тель, но лю́тий мучи́тель; той бо, я́ко усли́ша твоє́ ме́чноє на смерть осужде́ніє, не то́чію о сме́рті твоє́й не поболі́, но і сам свої́м мече́м на мі́сті осужде́нія твою́ святу́ю усіче́ главу́, і та́ко, по предрече́нію Госпо́дню, окая́нний оте́ць предаде́ на смерть своє́ ча́до. В той у́бо блаже́нній твоє́й кончи́ні, прийми́ от нас пі́нія сія́:

Ра́дуйся, за главу́ Це́ркве Христа́ под меч главу́ твою́ прекло́ншая; ра́дуйся, за любо́в к Небе́сному человіколюби́вому Отцю́ Безсме́ртному на смерть от земна́го безчелові́чнаго отця́ тлі́ннаго пре́данная.

Ра́дуйся, тече́ніє му́ченичеськаго путі́ сконча́вшая до́брі; ра́дуйся, ві́ру Безсме́ртному Обру́чнику Христу́ до сме́рти сохра́ншая бо́дрі.

Ра́дуйся, си́лою сви́ше на брань проти́ву сил преіспо́дних препоя́санная; ра́дуйся, побідоно́сною сла́вою в ви́шніх от Христа́ Побіди́теля оді́янная.

Ра́дуйся, ору́жієм благоволе́нія Бо́жия вінча́нная на землі́; ра́дуйся, цві́том нетлі́нія украше́нная на Небесі́.

Ра́дуйся, ді́вам добро́то і похвале́ніє; ра́дуйся, му́чеником красото́ і ра́дованіє.

Ра́дуйся, христия́ном крі́пкоє прибі́жище; ра́дуйся, ві́рним тве́рдоє заступле́ніє.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Стiни кам’яної твердiшим був закам’янiлий серцем Дiоскор, твiй, свята Варваро, уже не батько, а жорстокий мучитель: вiн бо, почувши про твоє засудження на смерть вiд меча, не тiльки смертю твоєю не журився, але й сам на мiсцi засудження вiдтяв твою святу голову — i так, за провiщенням Господнiм, окаянний батько вiддав на смерть дитину свою. За таку блаженну твою кончину прийми вiд нас оцi спiви:

Радуйся, бо за главу Церкви — Христа — ти пiд меч голову свою схилила; радуйся, бо за любов до Небесного Чоловiколюбного Отця Безсмертного земним немилосердним батьком тлiнним на смерть вiддана була.

Радуйся, бо добре мученицький шлях скiнчила ти; радуйся, бо вiрнiсть Безсмертному Нареченому — Христовi — до смерти вiдважно зберегла.

Радуйся, бо силою з висоти на боротьбу проти сил пiднебесних була ти пiдперéзана; радуйся, бо звитяжною славою на Небесах Христос Переможець зодягнув тебе.

Радуйся, зброєю благоволiння Божого на землi увiнчана; радуйся, цвiтом нетлiння на Небесах прикрашена.

Радуйся, дiвам добро й похвало; радуйся, мученикiв окрасо й радосте. Радуйся, християнам мiцне пристановище; радуйся, вiрним надiйне заступництво.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Пі́ніє на́ше похва́льноє, а́ще би і тьмочи́сленноє, ві́ми, я́ко ність дово́льно по достоя́нію восхвали́ти тя, свята́я і всехва́льная му́ченице Варва́ро; оба́че ми, Бо́жиїх тобо́ю нам оби́льно подава́ємих дарова́ній благода́рні су́ще, Бо́гу, в тебі́ свої́ми благодія́нії прославля́ємому, благода́рственними усти́ поє́м: Аллилу́я.

Пiсень наших похвальних, хоч би й було їх безлiч, знаємо, не достатньо, щоб належно оспiвати тебе, свята i всехвальна мученице Варваро; однак, дякуючи за Божi Дари, тобою щедро дарованi нам, до Бога, Який у тобi прославився, вдячними устами взиваємо: Алилуя.

Світоприє́мную свіщу́, на небе́сном сві́щниці, пред престо́лом Святи́я Тро́йці поста́вленную, зрим у́мнима очи́ма тебе́, свята́я ді́во Варва́ро; отону́дуже, єгда́ нощни́й гріхо́в на́ших мрак, луча́ми моли́тв твої́х просвіща́єши, і нас на сві́тлую спасе́нія стезю́ наставля́єши, по до́лгу досто́йна єси́ от нас зва́нієм би́ти почита́єма сим:

Ра́дуйся, світоу́мная луче́, во сві́тлость немерца́ющую прилуче́нная; ра́дуйся, ми́сленная денни́це, день невече́рній озаря́ти возше́дшая.

Ра́дуйся, благово́нная сми́рно, Це́рков Христо́ву благоуха́ющая; ра́дуйся, злата́я кади́льнице, фиміа́м моли́тви о нас к Бо́гу принося́щая.

Ра́дуйся, мирополо́жнице ісціле́ній неоску́дная; ра́дуйся, сокро́вище Бо́жиїх даро́в неіждиви́тельноє.

Ра́дуйся, ча́ше, от оби́лія до́му Бо́жия че́рплющая ра́дость; ра́дуйся, сосу́де, от ісполне́нія Христо́ва приє́млющий всіх благ Небе́сних сла́дость.

Ра́дуйся, адама́нте, пе́рстень безсме́ртнаго со Христо́м обруче́нія, украси́вий; ра́дуйся, ві́нче добро́ти, в руці́ Госпо́ній держи́мий.

Ра́дуйся, я́ко на тя Цар Сла́ви, Госпо́дь Сил, сла́ву і велелі́піє возложи́л єсть; ра́дуйся, я́ко тебі́ Цар ца́рствующих і Госпо́дь госпо́дствующих Ца́рство своє́ і Госпо́дствіє дарова́л єсть.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Тебе, свiтлоносну свiчу, на небесному свiчнику перед Пресвятою Тройцею поставлену, очима розуму бачимо, свята дiво Варваро: звiдти нiчний морок грiхiв наших промiнням молитов твоїх просвiтлюєш i нас на свiтлу дорогу спасiння наставляєш. Тож достойнати, щоб такими словами тебе прославляти:

Радуйся, свiтлорозумний промене, до Свiтла Незгасного прилучений; радуйся, духовна зоре, що зiйшла день вечiрнiй освiтлювати.

Радуйся, запашна смирно, що Церкву Христову пахощами наповнюєш; радуйся, золота кадильнице, що ладан молитви за нас до Бога приносиш.

Радуйся, невичерпне джерело зцiлень для всього свiту; радуйся, незглибима скарбнице Божих дарiв.

Радуйся, чаше, що радiсть черпає з багатства Дому Божого; радуйся, келиху, Христом наповнений, що приймаєш усiх небесних благ насолоду.

Радуйся, дiаманте, що прикрасив перстень безсмертних заручин iз Христом; радуйся, вінче добра, що Господь тримає в руцi Своїй.

Радуйся, бо тебе Цар Слави, Господь Сил, у славу й красу зодягнув; радуйся, бо тобi Цар царiв i Господь володарiв Царство Своє i владу дарував.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Благода́ть от Бо́га дана́ ті єсть храни́ти і соблюда́ти от внеза́пния болі́зні і на́глия сме́рти вся́каго челові́ка, ві́рою, любо́вію і благогове́нієм чеcтна́я твоя́ страда́нія воспомина́ющаго і почита́ющаго; тоя́ благода́ті не лиши́ і нас, до́брая ді́во Варва́ро, да і ми, здра́ві су́ще ті́лом і ду́хом в ни́нішней і бу́дущей жи́зні о тебі́ поє́м Бо́гу: Аллилу́я.

Благодать вiд Бога дана тобi оберiгати вiд несподiваних скорбот i наглої смерти всяку людину, що з вiрою, любов’ю i благоговiнням чеснi твої страждання згадує й шанує; такої благодатi не позбав i нас, добра дiво Варваро, щоб, здоровi тiлом i духом, у нинiшньому й майбутньому життi за тебе спiвали Боговi: Алилуя.

Поє́м твоя́ крі́пкия по́двиги, почита́єм страда́нія, хва́лим долготерпі́ніє, ублажа́єм святу́ю твою́ кончи́ну, сла́вим твоє́ в немощно́м ті́лі показа́вшеєся непобіди́моє му́жество, і́мже на землі́ і на Небесі́ просла́вилася єси́, свята́я і добропобі́дная великому́ченице Варва́ро, і в честь твої́х побідоно́сних по́двигов і страда́ній похва́льная воспису́єм ті сія́:

Ра́дуйся, от а́нгельських чино́в в сожи́тельство їх любе́зно прия́тая; ра́дуйся, от ді́вственних лико́в в черто́г Небе́сний ра́достно введе́нная.

Ра́дуйся, от му́ченичеських полко́в под віне́ць сла́ви провожда́ємая во гла́сі ра́дованія; ра́дуйся, от всіх жи́телей небе́сних приє́мшая о Го́споді цілова́ніє.

Ра́дуйся, я́ко мзда твоя́ мно́га єсть на Небесі́х; ра́дуйся, я́ко ра́дость твоя́ ві́чна єсть во сві́тлості святи́х.

Ра́дуйся, от враг ви́димих і неви́димих крі́пкая нам засту́пнице; ра́дуйся, ра́дости нам, благода́ті же і сла́ви ві́чния хода́тайце.

Ра́дуйся, душе́вних і тіле́сних неду́гов на́ших ціли́тельнице; ра́дуйся, спаси́тельних благ земни́х і Небе́сних пода́тельнице.

Ра́дуйся, я́ко тобо́ю от неча́янния і ві́чния сме́рти сохране́ні би́ти упова́єм; ра́дуйся, я́ко тобо́ю ві́чную жизнь улучи́ти благонаде́жно ча́єм.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Оспiвуємо твої великi подвиги, шануємо страждання, хвалимо довготерпiння, величаємо святу кончину твою, славимо тебе, бо в немiчному своєму тiлi явила ти нездоланну мужнiсть, якою на землi й на Небесах прославилася ти, свята i всепереможна великомученице Варваро. I на честь твоїх звитяжних подвигiв i страждань з похвалою взиваємо до тебе:

Радуйся, бо ангельськi чини з любов’ю до спiльного життя прийняли тебе; радуйся, бо хори дiв у свiтлицi небеснi радiсно ввели тебе.

Радуйся, бо полки мученикiв пiд вiнець слави провадили тебе з пiснями радости; радуйся, бо вiд усiх жителiв небесних прийняла ти цiлування заради Господа.

Радуйся, бо нагорода твоя велика на Небесах; радуйся, бо радiсть твоя вiчна у свiтлостi святих.

Радуйся, вiд ворогiв видимих i невидимих наша заступнице; радуйся, бо радiсть, благодать i вiчну славу нам вимолюєш.

Радуйся, душевних i тiлесних недуг наших цiлителько; радуйся, спасенних благ земних i небесних подателько.

Радуйся, бо тобою вiд наглої i вiчної смерти збереженими бути ми уповаємо; радуйся, бо тобою вiчне життя здобути сподiваємося.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

О многострада́льная і всехва́льная свята́я великомчанце Варва́ро, ни́нішнєє на́ше моле́ніє приє́мши, от вся́ких болі́зней душе́вних і тіле́сних і враг ви́димих і неви́димих нас ізба́ви, і от ві́чнаго муче́нія твої́м Богоприя́тним хода́тайством сохрани́, да с тобо́ю на землі́ живи́х во ві́ки поє́м Бо́гу: Аллилу́я.

Цей кондак промовляй тричі, потім 1-й ікос і 1-й кондак.

O многостраждальна i всехвальна великомученице Варваро! Нинiшнє наше молiння прийнявши, вiд усяких хвороб душевних i тiлесних та вiд ворогiв видимих i невидимих визволи нас, i вiд вiчної муки твоїм богоприємним заступництвом охорони, щоб з тобою на землi живих довiку спiвали Боговi: Алилуя.

(Цей кондак читається тричi. I пiсля цього знову читаються перший iкос i перший кондак).

А́нгелов честну́ю і вселюбе́зную чистоту́ непоро́чно сохра́нши, честна́я Варва́ро, а́нгелом сожи́тельниця би́ти сподо́билася єси́, с ни́миже єгда́ поє́ши Тро́їчеськую піснь Бо́гу на Небесі́, усли́ши нас, пою́щих тебі́ на землі́ похва́льная пі́нія сія́:

Ра́дуйся, отрокови́це, Бо́гом Отце́м предуста́вленная би́ти сообра́зна в страда́нії о́бразу Си́на Єго́; ра́дуйся, Си́ном Бо́жиїм, Сві́том от Сві́та, призва́нная із тьми в чу́дний світ ві́ри і благода́ті Єго́.

Ра́дуйся, я́ко позва́вшему тя Свято́му Ду́ху, і сама́ ті́лом і ду́хом свята́ єси́; ра́дуйся, я́ко от скве́рни пло́ті і ду́ха непоро́чну тя соблюла́ єси́.

Ра́дуйся, рожде́нному от Ді́ви Жениху́ Христу́ ді́ву тя чи́стую обручи́вшая; ра́дуйся, земна́го обру́чника па́че Небе́снаго зна́ти не восхоті́вшая.

Ра́дуйся, кри́не ді́вства, посреді́ те́рнія і́дольськаго прора́стший до́лі; ра́дуйся, цві́те чистоти́, в неув'яда́ємой сла́ві цвіту́щий горі́.

Ра́дуйся, в небе́сном вертогра́ді Христо́ва благоуха́нія наслажда́ющаяся; ра́дуйся, красні́йшаго па́че сино́в челові́чеських зрі́нієм та́мо утіша́ющаяся.

Ра́дуйся, убіли́вшая ри́зи твоя́ в Кро́ві А́гнчей на землі́; ра́дуйся, в ли́ці ді́вственном послі́дующая Бо́жиєму А́гнцю на Небесі́.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Ангельськи вседостойну i вселюбну чистоту непорочно зберiгши, чесна Варваро, з ангелами жити сподобилася ти; з ними ж, коли спiваєш троїчну пiсню на небi Боговi, почуй i нас, що спiваємо тобi на землi такi похвали:

Радуйся, отроковице, що Богом Отцем наперед визначено тобi бути подiбною у стражданнях до Сина Його; радуйся, бо Сином Божим, Свiтлом вiд Свiтла покликана ти з темряви до чудового свiтла вiри i благодатi Його.

Радуйся, бо покликав тебе Дух Святий, i сама ти тiлом i духом свята; радуйся, бо вiд скверни плотi й духа непорочною себе зберегла.

Радуйся, бо заручилася ти, дiво чиста, з Народженим вiд Дiви Женихом Христом; радуйся, бо земного жениха бiльше за Небесного знати не захотiла.

Радуйся, лiлеє непорочности, що серед терня iдольського проросла на землi; радуйся, цвiте чистоти, що у славi квiтнеш на небi.

Радуйся, бо в небесному саду Христовими пахощами насолоджуєшся ти; радуйся, бо спогляданням Найпрекраснiшого серед синiв людських там утiшаєшся.

Радуйся, бо шати свої вибiлила ти у кровi Агнця на землi; радуйся, бо в хорi дiв перебуваєш з Божим Агнцем на небесах.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Ізбра́нной Бо́гом от ідолослужи́тельнаго ро́да і призва́нной во язи́к свят, в лю́ди обновле́нія, неві́сті Христо́ві, я́ко ізбавля́ющіїся тобо́ю от разли́чних зол і обстоя́нія, благода́рственная пі́нія і хвале́нія воспису́єм ті моли́твенници твої́, свята́я і всехва́льная великому́ченице, ти же іму́щи дерзнове́ніє ко Го́споду, от вся́ких нас бід свободи́, да с ра́достію зове́м ті:

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Обранiй Богом iз роду iдолослужителiв i покликанiй до народу святого, до людей оновлених, тобi, невiсто Христова, позбавляючись тобою вiд багатьох скорбот i напастей, подячнi пiснi й хвалiння приносимо, молитвеники твої, свята i всехвальна великомученице: ти ж, маючи смiливiсть перед Господом, вiд усяких нас бiд визволяй, щоб з радiстю взивали до тебе: Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Свята́я сла́вная і всехва́льная великомчанце Христо́ва Варва́ро, со́браннії днесь в хра́мі твоє́м Бо́же́ственнім лю́ди і ра́ці моще́й твої́х покланя́ющіїся, і любо́вію цілу́ющії; страда́нія же твоя́ му́ченичеськая, і в них Сама́го Стра́стополо́жника Христа́, да́вшаго тебі́, не то́чію є́же в Него́ ві́ровати, но і є́же по Нем страда́ти, похвала́ми ублажа́ющії, мо́лим тя, ізві́стная жела́нія на́шего хода́тайце: моли́ с на́ми і о нас умоля́ємаго от своєго́ благоутро́бія Бо́га, да ми́лостивно усли́шить нас, прося́щих Єго́ благости́ню, і не отста́вить от нас вся ко спасе́нію і житію́ ну́ждная проше́нія, і да́руєть христия́нськую кончи́ну животу́ на́шему безболі́зненну, непости́дну, ми́рну, Бо́же́ственних Та́їн прича́стну, і всім на вся́ком мі́сті, во вся́кой ско́рбі і обстоя́нії тре́бующим Єго́ человіколю́бія і по́мощі, вели́кую Свою́ пода́сть ми́лость. Да благода́тію Божиєю, і твої́м те́плим предста́тельством, душе́ю і ті́лом всегда́ здра́ві пребива́юще, сла́вим ди́внаго во святи́х Свої́х Бо́га Ізра́їлева, не удаля́ющаго по́мощі Своєя́ от нас всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.

Свята славна i всехвальна великомученице Христова Варваро! Зiбранi сьогоднi у храмi твоєму Божественному люди, поклоняючись i з любов’ю прикладаючись до раки з мощами Твоїми, страждання ж твої мученицькi i в них Самого Страстоположника Христа — Який дав тобi не тiльки в Нього вiрувати, але й страждати за Нього, — похвалами прославляючи, молимо тебе, вiдома за бажання нашi заступнице: моли з нами i за нас прихильного зi Свого милосердя до благань Бога, щоб милостиво почув нас, що просимо Його благiсть, i не відкинув від нас усi потрiбнi для спасiння й життя прохання, i дарував християнську кончину життя нашого, безболiсну, бездоганну i мирну, Божественних Таїн причасну; i всiм, хто на всякому мiсцi, в усякiй скорботi й напастях потребує Його милосердя й допомоги, велику Свою подав милiсть, щоб благодаттю Божою i твоїм теплим заступництвом, душею й тiлом завжди у здоров’ї перебуваючи, славили дивного у святих Своїх Бога Iзраїлевого, Який не вiддаляє допомоги Своєї вiд нас, завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi. Амiнь.

Прему́драя і всекра́сная свята́я великому́ченице Христо́ва Варва́ро, блаже́нна єси́, я́ко преми́рная^* му́дрости Бо́жия плоть і кров не яви́ тебі́, но Сам Бог Оте́ць Небе́сний, І́же тебе́ ві́ри ра́ди от неві́рнаго отця́ оста́вленную, ізгна́нную і умерщвле́нную, в дщер себі́ возлю́бленную прия́т; за тлі́нноє земна́го імі́нія наслі́діє, пло́ті нетлі́ніє дарова́; труди́ му́ченичеськія упокоє́нієм Небе́снаго ізміни́ Ца́рствія; вре́менноє твоє́ житіє́, сме́ртію єго́ ра́ди пресіче́нноє, сицево́ю возпросла́ви по́честію, я́ко ду́шу с ли́ки Небе́сних вчини́ духо́в, ті́ло же на землі́ в хра́мі їх а́нгельськом положе́нноє, а́нгелом запові́да сохрани́ти ці́ло, че́cтно і многочуде́сно. Блаже́нна єси́ Христу́, Си́ну Бо́жию, Жениху́ Небе́сному, уневіще́нная ді́во, Єго́же, добро́ти твоєя́ рачи́теля імі́ти жела́ющи, всю себе́ страда́нієм, ра́нами, у́дов рі́занієм і са́мия глави́ усіче́нієм, а́ки у́тварми дража́йшими потща́лася єси́ украси́ти; да та́ко, я́ко жена́ ві́рна главі́ своє́й, му́жу Христу́, ду́хом і ті́лом соєдини́шися неразлу́чно, глаго́лющи: обріто́х, Єго́же возлюби́ душа́ моя́, і удіржа́х Єго́, і не оста́вих Єго́. Блаже́нна єси́, я́ко Святи́й Дух на тебі́ почи́л єсть, І́мже духо́вними духо́вная разсужда́ти науче́на, вся ду́хи лука́вствія во і́долах, я́ко па́губния отри́нула єси́, і Єди́наго Бо́га Ду́ха позна́вши, я́ко і́стинная покло́нниця ду́хом і і́стиною кла́нятися ізво́лила єси́, пропові́дничеськи глаго́лющи: Тро́йцю чту, Єди́но Бо́жество́. Сію́ святу́ю Тро́йцю, Ю́же в животі́ і сме́рті іспові́данієм і страда́нієм свої́м просла́вила єси́, умоли́ о мні, предста́тельнице моя́, я́ко да і аз всегда́ тро́йственною, ві́ри, любве́ і наде́жди, Ту́южде Святу́ю Тро́йцю почита́ю доброді́телію. І́мам світи́льник ві́ри, но пра́зден благи́х діл єле́я; ти, му́драя ді́во, страда́льчеськую плоть твою́ кро́ве іспо́лненну, і ра́нами прелива́ющуся а́ки світи́льник іму́щая, даждь от єле́я твоєго́, да тім душе́вную мою́ свіщу́ украси́вши, сподо́блюся по тебі́ вни́ти в черто́г Небе́сний. Пресе́льник аз єсьм на землі́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́; благ ві́чних наслі́днице, і блаже́нная, обі́да в Ца́рствії Небе́сном прича́стнице, я́ко в стра́нствії житія́, трапе́зи Бо́же́ственния угоще́нія, си́це і во ісхо́ді от ми́ра, жела́ємаго сподо́би м'я напу́тствованія; і єгда́ в коне́ць сном сме́рти начну́ усипа́ти, косни́ся тогда́ ізнемога́ющия пло́ті моєя́, я́ко іногда́ а́нгел Ілії́, глаго́лющи: воста́ни, яждь і пий; я́ко да благода́тію Бо́же́ственних Ті́ла і Кро́ве Та́їн укріпле́н, прейду́ в крі́пості Я́ді Тоя́ дале́кий путь сме́рти, да́же до Гори́ Небе́сния; і та́мо, Єго́же ти чрез три о́кна ба́нния пре́жде ві́рою Бо́га Тро́йцю узрі́ла єси́, Сего́ ку́пно с тобо́ю лице́м к лицю́ да удосто́юся ви́діти і сла́вити Єго́ в несконча́ємия ві́ки, амі́нь.

Премудра i всехвальна свята великомученице Христова Варваро! Блаженна ти, бо надземну мудрiсть Божу не плоть i кров вiдкрили тобi, але Сам Бог Отець Небесний, Котрий тебе, заради вiри невiрним батьком полишену, вигнану i вбиту, — як Свою улюблену доньку прийняв; за тлiнну земну спадщину — нетлiння плотi дарував; труди мученицькi на спокiй Небесного Царства перемiнив; тимчасове твоє життя, смертю заради Нього перерване, прославив такою шаною, що душу серед хорiв небесних чинiв оселив, а тiло на землi, у храмi їх ангельському покладене, заповiв ангелам зберiгати цiлим, почесним i многочудодійним. Блаженна ти, з Христом Сином Божим заручена дiво; Його ж Прихильником краси твоєї бажаючи мати, усю себе стражданнями, ранами, тiла шматуванням i самої голови всiченням, як найдорожчими оздобами подбала прикрасити: i так, як вiрна дружина з головою своєю, чоловiком, — з Христом духом i тiлом з’єдналася нерозлучно, взиваючи: «Знайшла Того, Кого полюбила душа моя, утримала Його i не розлучилася з Ним». Блаженна ти, бо Святий Дух на тобi спочив, Котрим духовно про духовне навчилася мислити, усiх духiв лукавих в iдолах вiдкинула ти i, Єдиного Бога Духа пiзнавши, як iстинна поклонниця духом i iстиною поклонятися зволила, проповiдуючи: «Тройцю шаную, Єдине Божество». Оцю Святу Тройцю, що Її своїм життям i смертю сповiдувала i стражданням прославила ти, ублагай за мене, заступнице моя, щоб i я завжди троїчною чеснотою вiри, надiї й любови ту Саму Святу Тройцю вшановував(-ла). Маю бо свiтильник вiри, але не маю оливи добрих дiл: ти ж, мудра дiво, маючи свiтильник стражденної плотi, кров’ю сповнений i ранами переповнений, дай вiд оливи твоєї, щоб тим душевну мою свiчу прикрасивши, сподобився(-лася) за тобою увiйти в Чертог Небесний. Чужинець(-ка) я на землi i подорожнiй(-я), як i всi отцi мої; благ вiчних спадкоємице i блаженної поживи у Царствi Небесному причаснице, сподоби мене, як у подорожi життя — трапези Божественного частування, так i перед вiдходом зi свiту — бажаного напуття; i коли остаточно сном смерти почну засинати, торкнися тодi знеможеної плотi моєї, як колись ангел Iллi, промовляючи: пiдiймися, їж i пий — щоб укрiплений(-а) благодаттю Таїн Божественного Тiла i Крови перейшов(-ла) я, Тiєю Поживою змiцнений(-а), далекий шлях смерти аж до Гори Небесної,— i там, Кого ти через три вiкна лазнi перше вiрою в Бога Тройцю побачила, Того разом з тобою лицем до лиця нехай удостоюся бачити i славити Його нескiнченнi вiки. Амiнь.