|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Отло́жше у́бо вся́ку зло́бу и вся́ку ле́сть и лицемѣ́ріє и за́висть и вся́ клеветы́,
|
Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я,
|
|
2
|
2
|
|
я́ко новорожде́ни младе́нцы, слове́сноє и неле́стноє мле́ко возлюби́те, я́ко да о не́мъ возрасте́те во спасе́ніє:
|
як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;
|
|
3
|
3
|
|
поне́же вкуси́сте, я́ко бла́гъ Госпо́дь.
|
бо ви пізнали, що благий Господь.
|
|
4
|
4
|
|
Къ Нему́же приходя́ще, ка́мени жи́ву, от человѣ́къ у́бо уничиже́ну, от Бо́га же избра́ну, че́стну,
|
Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного,
|
|
5
|
5
|
|
и са́ми я́ко ка́меніє жи́во зижди́теся во хра́мъ духо́венъ, святи́телство свя́то, возноси́ти же́ртвы духо́вны, благопрія́тны Бо́гови Іису́съ Христо́мъ.
|
і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
|
|
6
|
6
|
|
Зане́ пи́сано є́сть въ Писа́ніи: се́ полага́ю въ Сіо́нѣ ка́мень краєуго́ленъ, избра́нъ, че́стенъ: и вѣ́руяй Во́нь не постыди́тся.
|
Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Нього не осоромиться».
|
|
7
|
7
|
|
Ва́мъ у́бо че́сть вѣ́рующымъ, а проти́вящымся ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла, и ка́мень претыка́нія и ка́мень собла́зна:
|
Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,
|
|
8
|
8
|
|
о не́мже и претыка́ются сло́ву противля́ющіися, на не́же и положе́ни бы́ша.
|
об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були.
|
|
9
|
9
|
|
Вы́ же ро́дъ избра́нъ, ца́рскоє свяще́ніє, язы́къ свя́тъ, лю́діє обновле́нія, я́ко да добродѣ́тели возвѣстите́ изъ тмы́ ва́съ призва́вшаго въ чу́дный Сво́й свѣ́тъ:
|
А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло;
|
|
10
|
10
|
|
и́же иногда́ не лю́діє, ны́нѣ же лю́діє Бо́жіи: и́же не поми́ловани, ны́нѣ же поми́ловани бы́сте.
|
колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.
|
|
11
|
11
|
|
Возлю́бленніи, молю́ я́ко прише́лцевъ и стра́нниковъ, огреба́тися от плотски́хъ похоте́й, я́же вою́ютъ на ду́шу,
|
Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,
|
|
12
|
12
|
|
житіє́ ва́ше иму́ще добро́ во язы́цѣхъ, да о не́мже клеве́щутъ ва́съ а́ки злодѣ́євъ, от до́брыхъ дѣ́лъ ви́дѣвше, просла́вятъ Бо́га въ де́нь посѣще́нія.
|
і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.
|
|
13
|
13
|
|
Повини́теся у́бо вся́кому человѣ́чу созда́нію [нача́лству] Го́спода ра́ди: а́ще царю́, я́ко преоблада́ющу:
|
Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи цареві‚ як верховній владі,
|
|
14
|
14
|
|
а́ще ли же князе́мъ, я́ко от него́ по́сланнымъ, во отмще́ніє у́бо злодѣ́ємъ, въ похвалу́ же благотво́рцемъ.
|
чи правителям‚ як від нього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, —
|
|
15
|
15
|
|
Я́ко та́ко є́сть во́ля Бо́жія, благотворя́щымъ обуздова́ти безу́мныхъ человѣ́къ невѣ́жство:
|
бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —
|
|
16
|
16
|
|
я́ко свобо́дни, а не я́ко прикрове́ніє иму́ще зло́бы свобо́ду, но я́ко раби́ Бо́жіи.
|
як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
|
|
17
|
17
|
|
Всѣ́хъ почита́йте, бра́тство возлюби́те, Бо́га бо́йтеся, царя́ чти́те.
|
Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
|
|
18
|
18
|
|
Раби́, повину́йтеся во вся́цѣмъ стра́сѣ влады́камъ, не то́кмо благи́мъ и кро́ткимъ, но и стропти́вымъ.
|
Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,
|
|
19
|
19
|
|
Се́ бо є́сть уго́дно предъ Бо́гомъ, а́ще со́вѣсти ра́ди Бо́жія терпи́тъ кто́ ско́рби, стражда́ безъ пра́вды.
|
бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
|
|
20
|
20
|
|
Ка́я бо похвала́, а́ще согрѣша́юще му́чими терпите́? Но а́ще добро́ творя́ще и стра́ждуще терпите́, сіє́ уго́дно предъ Бо́гомъ,
|
Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.
|
|
21
|
21
|
|
|
Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.
|
|
22
|
22
|
|
И́же грѣха́ не сотвори́, ни обрѣ́теся ле́сть во устѣ́хъ Єго́:
|
Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його.
|
|
23
|
23
|
|
И́же укаря́ємь проти́ву не укаря́ше, стражда́ не преща́ше, предая́ше же судя́щему пра́ведно:
|
Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.
|
|
24
|
24
|
|
И́же грѣхи́ нашя́ Са́мъ вознесе́ на тѣ́лѣ Своє́мъ на дре́во, да от грѣ́хъ избы́вше, пра́вдою поживе́мъ: Єго́же я́звою исцѣлѣ́сте.
|
Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.
|
|
25
|
25
|
|
Бѣ́сте бо я́ко о́вцы заблу́ждшыя (не иму́щя па́стыря): но возврати́стеся ны́нѣ къ па́стырю и посѣти́телю ду́шъ ва́шихъ.
|
Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.
|
