|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть въ лѣ́то тре́тіє осі́и сы́на илы́ царя́ Ізра́илева, воцари́ся єзекі́а сы́нъ Аха́за царя́ Іу́дина:
|
У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.
|
|
2
|
2
|
|
сы́нъ два́десяти пяти́ лѣ́тъ бѣ́ єгда́ нача́ ца́рствовати, и два́десять де́вять лѣ́ть ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ Аву́ѳа дщи́ Заха́ріина.
|
Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії.
|
|
3
|
3
|
|
И сотвори́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ єли́ка сотвори́ оте́цъ єго́ даві́дъ:
|
І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його;
|
|
4
|
4
|
|
то́й разруши́ высо́кая, и сокруши́ вся́ ка́пища, и искорени́ дубра́вы и змію́ мѣ́дяную, ю́же сотвори́ Моисе́й, я́ко и до дні́й тѣ́хъ сы́нове Ізра́илевы бѣ́ху кадя́ще є́й: и назва́ и́мя є́й неєста́нъ.
|
він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан.
|
|
5
|
5
|
|
На Го́спода Бо́га Ізра́илева упова́, и но не́мъ не бы́сть подо́бенъ єму́ въ царе́хъ Іу́диныхъ и въ бы́вшихъ пре́жде єго́:
|
На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього.
|
|
6
|
6
|
|
и прилѣпи́ся Го́сподеви, не отступи́ от него́, и сохрани́ за́повѣди єго́, єли́ки заповѣ́да Моисе́й:
|
І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.
|
|
7
|
7
|
|
и бѣ́ Госпо́дь съ ни́мъ, и во всѣ́хъ, я́же творя́ше, смы́сляше. И сопроти́вися царю́ Ассирі́йскому и не порабо́та єму́:
|
І був Господь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому.
|
|
8
|
8
|
|
то́й побѣди́ иноплеме́нники да́же до Га́зы и до предѣ́лъ єя́, от столпа́ стрегу́щихъ и да́же до гра́да тве́рда.
|
Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.
|
|
9
|
9
|
|
И бы́сть въ лѣ́то четве́ртоє царя́ єзекі́и, сіє́ же лѣ́то седмо́є осі́и, сы́ну илы́, царю́ Ізра́илеву, взы́де Саламанасса́ръ ца́рь Ассирі́йскъ на самарі́ю и обсѣ́де ю́,
|
У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її,
|
|
10
|
10
|
|
и взя́ ю́ при концы́ тріє́хъ лѣ́тъ, въ шесто́є лѣ́то єзекі́єво, сіє́ лѣ́то девя́тоє осі́и царя́ Ізра́илева, и плѣне́на бы́сть самарі́а.
|
і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Самарію.
|
|
11
|
11
|
|
И преведе́ ца́рь Ассирі́йскій самаря́ны во Ассирі́ю, и посади́ я́ на ала́и и на Аво́рѣ, рѣка́хъ гоза́нскихъ, и въ предѣ́лѣхъ ми́дскихъ:
|
І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Гозан, і в містах мідійських,
|
|
12
|
12
|
|
поне́же не послу́шаша гла́са Го́спода Бо́га своєго́ и преступи́ша завѣ́тъ єго́, вся́ єли́ка заповѣ́да Моисе́й ра́бъ Госпо́день, и не послу́шаша, и не сотвори́ша.
|
за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.
|
|
13
|
13
|
|
И въ четвертоєна́десять лѣ́то царя́ єзекі́и, взы́де сеннахирі́мъ ца́рь Ассирі́йскій на гра́ды Іу́дины тве́рдыя и взя́тъ я́.
|
У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх.
|
|
14
|
14
|
|
И посла́ єзекі́а ца́рь Іу́динъ послы́ къ царю́ Ассирі́йску въ лахі́съ, глаго́ля: согрѣши́хъ, возврати́ся от мене́: є́же а́ще возложи́ши на мя́, то́ понесу́. И возложи́ ца́рь Ассирі́йскій на єзекі́ю царя́ Іу́дина три́ста тала́нтъ сребра́ и три́десять тала́нтовъ зла́та.
|
І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.
|
|
15
|
15
|
|
И даде́ єзекі́а все́ сребро́ обрѣ́тшеєся въ дому́ Госпо́дни и въ сокро́вищихъ до́му царе́ва.
|
І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.
|
|
16
|
16
|
|
Во вре́мя о́но ссѣче́ єзекі́а ца́рь Іу́динъ две́ри хра́ма Госпо́дня и утверже́нія, я́же позлати́ єзекі́а ца́рь Іу́динъ, и даде́ и́хъ царю́ Ассирі́йску.
|
У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.
|
|
17
|
17
|
|
И посла́ ца́рь Ассирі́йскъ Ѳарѳа́на и равоса́иа и рапса́ка от лахі́са на Ієрусали́мъ къ царю́ єзекі́и съ си́лою тя́жкою зѣло́. И взыдо́ша, и пріидо́ша ко Ієрусали́му, и ста́ша у водоте́чи купѣ́ли вы́шнія, я́же є́сть на пути́ села́ бѣли́лнаго,
|
І послав цар Ассирійський Тартана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного.
|
|
18
|
18
|
|
и возопи́ша ко єзекі́и. И изы́де къ ни́мъ Єліакі́мъ сы́нъ хелкі́євъ строи́тель, и сомна́съ книго́чій, и Іоа́съ сы́нъ Сафа́товъ воспомина́тель.
|
І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів.
|
|
19
|
19
|
|
И рече́ къ ни́мъ рапса́къ: рцы́те ны́нѣ ко єзекі́и: си́це глаго́летъ ца́рь вели́кій, ца́рь Ассирі́йскій: что́ упова́ніє сіє́, на не́же упова́єши?
|
І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся?
|
|
20
|
20
|
|
ре́клъ єси́: то́кмо словеса́ усте́нъ, совѣ́тъ и си́ла на бра́нь: ны́нѣ у́бо на кого́ надѣ́яся отве́рглъ єси́ мене́?
|
Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене?
|
|
21
|
21
|
|
ны́нѣ се́, надѣ́єшися ты́ на же́злъ тро́стяный сло́мленый се́й, на Єги́петъ ли? на́ньже а́ще опре́тся му́жъ, вни́детъ въ ру́ку єго́ и пронзе́тъ ю́: та́ко фарао́нъ ца́рь Єги́петскій всѣ́мъ надѣ́ющымся на́нь:
|
Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього.
|
|
22
|
22
|
|
и а́ще мнѣ́ рече́те: на Го́спода Бо́га надѣ́ємся: не то́й ли се́й, єго́же и отста́ви єзекі́а высо́кая єго́ и же́ртвенники єго́, и рече́ Іу́дѣ и Ієрусали́му: покло́нитеся предъ же́ртвенникомъ си́мъ во Ієрусали́мѣ?
|
А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»?
|
|
23
|
23
|
|
и ны́нѣ соєдини́теся съ господи́номъ мои́мъ царе́мъ Ассирі́йскимъ, и да́мъ тебѣ́ двѣ́ ты́сящы ко́ней, а́ще мо́жеши имѣ́ти вса́дники на ня́:
|
Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?
|
|
24
|
24
|
|
и ка́ко отврати́ши лице́ топа́рха єди́наго от рабо́въ господи́на моєго́ малѣ́йшихъ, и упова́лъ єси́ са́мъ на Єги́петъ, на колесни́цы и ко́ни?
|
Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней?
|
|
25
|
25
|
|
и ны́нѣ у́бо єда́ безъ Го́спода взыдо́хомъ на мѣ́сто сіє́, є́же потреби́ти и рече́ бо Госпо́дь ко мнѣ́: взы́ди на зе́млю сію́ и потреби́ ю́.
|
Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її».
|
|
26
|
26
|
|
И рече́ Єліакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ и сомна́съ и Іоа́съ ко рапса́ку: глаго́ли ны́нѣ ко отроко́мъ твои́мъ Си́рски, я́ко слы́шимъ мы́, а не глаго́ли къ на́мъ Іуде́йски, и почто́ глаго́леши во у́шы люді́й, и́же на стѣнѣ́?
|
І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні.
|
|
27
|
27
|
|
И рече́ къ ни́мъ рапса́къ: єда́ къ господи́ну твоєму́ и къ тебѣ́ посла́ мя господи́нъ мо́й глаго́лати словеса́ сія́? не къ муже́мъ ли сѣдя́щымъ на стѣнѣ́, є́же я́сти и́мъ гно́й сво́й и пи́ти и́мъ се́чь свою́ съ ва́ми вку́пѣ?
|
І сказав їм Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
|
|
28
|
28
|
|
И ста́ рапса́къ, и возопи́ гла́сомъ вели́кимъ Іуде́йски, и глаго́ла, и рече́: слы́шите словеса́ вели́каго царя́ Ассирі́йска:
|
І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
|
|
29
|
29
|
|
си́це глаго́летъ ца́рь: да не возно́ситъ ва́съ ца́рь єзекі́а словесы́, поне́же не возмо́жетъ ва́съ изъя́ти изъ руки́ моєя́:
|
Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї;
|
|
30
|
30
|
|
и да не обнаде́живаєтъ ва́съ єзекі́а Го́сподемъ, глаго́ля: изъима́я и́зметъ вы́ Госпо́дь, и не и́мать преда́тися гра́дъ се́й въ руцѣ́ царя́ Ассирі́йска:
|
і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського».
|
|
31
|
31
|
|
не послу́шайте єзекі́и, я́ко си́це глаго́летъ ца́рь Ассирі́йскій: сотвори́те со мно́ю благослове́ніє и изыди́те ко мнѣ́, и да піє́тъ му́жъ от віногра́да своєго́, и му́жъ вку́ситъ от смо́квей свои́хъ, и да піє́тъ во́ду от ро́ва своєго́,
|
Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
|
|
32
|
32
|
|
до́ндеже пріиду́ и поиму́ вы́ въ зе́млю [такову́] я́коже земля́ ва́ша, земля́ пшени́цы и віна́, и хлѣ́бовъ и віногра́довъ, земля́ ма́сличинъ єле́а и ме́да, и жи́ви бу́дете и не у́мрете: и не послу́шайте єзекі́и, я́ко прельща́єтъ вы́, глаго́ля: Госпо́дь ны́ изба́витъ:
|
поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас».
|
|
33
|
33
|
|
єда́ избавля́юще изба́виша бо́зи язы́ковъ кі́йждо и́хъ свою́ страну́ изъ руки́ царя́ Ассирі́йска?
|
Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
|
|
34
|
34
|
|
гдѣ́ є́сть бо́гъ Єма́ѳа и Арфа́да? гдѣ́ є́сть бо́гъ Сепфаруі́ма, Ана́ и Ава́? єда́ изба́виша самарі́ю изъ руку́ моє́ю?
|
Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
|
|
35
|
35
|
|
кто́ во всѣ́хъ бозѣ́хъ земны́хъ, и́же изба́виша зе́мли их от руки́ моєя́? и ка́ко и́зметъ Госпо́дь Ієрусали́ма изъ руки́ моєя́?
|
Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?
|
|
36
|
36
|
|
И умолко́ша лю́діє и не отвѣща́ша єму́ сло́ва, я́ко заповѣ́да и́мъ ца́рь глаго́ля: не отвѣща́йте єму́.
|
І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому».
|
|
37
|
37
|
|
И вни́де Єліакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ строи́тель, и сомна́съ книго́чій, и Іоа́съ сы́нъ Сафа́товъ воспомина́тель ко єзекі́и, раздра́вше ри́зы своя́, и возвѣсти́ша єму́ словеса́ рапса́кова.
|
І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.
|
