|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
|
И возвѣсти́ша сія́ глаго́лы царе́ви: и посла́ ца́рь, и собра́ къ себѣ́ вся́ старѣ́йшины Іу́дины и Ієрусали́мляны,
|
І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима.
|
|
2
|
2
|
|
и вни́де ца́рь въ до́мъ Госпо́день, и вси́ му́жіє Іу́дины и вси́ живу́щіи во Ієрусали́мѣ съ ни́мъ, и жерцы́, и проро́цы, и вси́ лю́діє от ма́ла и до вели́ка, и прочте́ во ушеса́ и́хъ вся́ словеса́ кни́ги завѣ́та обрѣ́тшіяся въ дому́ Госпо́дни:
|
І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.
|
|
3
|
3
|
|
и ста́ ца́рь у столпа́ и завѣща́ завѣ́тъ предъ Го́сподемъ, є́же ходи́ти вслѣ́дъ Го́спода и храни́ти за́повѣди єго́ и свидѣ́нія єго́ и оправда́нія єго́ всѣ́мъ се́рдцемъ и все́ю душе́ю, є́же возста́вити словеса́ завѣ́та сего́, я́же пи́сана въ кни́зѣ се́й. И ста́ша вси́ лю́діє въ завѣ́тѣ.
|
Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.
|
|
4
|
4
|
|
И заповѣ́да ца́рь хелкі́и жерцу́ вели́кому и жерце́мъ вторы́мъ и стрегу́щымъ вра́тъ изнести́ от хра́ма Госпо́дня вся́ сосу́ды сотворе́ныя Ваа́лу и дубра́вѣ и все́й си́лѣ небе́снѣй, и сожже́ и внѣ́ Ієрусали́ма въ садимо́ѳѣ ке́дрстѣ и изве́рже пра́хъ и́хъ въ Веѳи́ль:
|
І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль.
|
|
5
|
5
|
|
и сожже́ хомарі́мы, и́хже да́ша ца́ріє Іу́дины, и кадя́ху въ высо́кихъ и во градѣ́хъ Іу́диныхъ и во окре́стныхъ Ієрусали́ма, и кадя́щихъ Ваа́лу, и со́лнцу, и лунѣ́, и плане́тамъ и все́й си́лѣ небе́снѣй:
|
І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, — і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному;
|
|
6
|
6
|
|
и изнесе́ кумі́ръ изъ хра́ма Госпо́дня внѣ́ Ієрусали́ма на пото́къ ке́дрскъ, и сожже́ єго́ въ пото́цѣ ке́дрстѣ, и истни́ въ пра́хъ, и вве́рже пра́хъ и́хъ въ гро́бы сыно́въ людски́хъ:
|
і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кедрону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний;
|
|
7
|
7
|
|
и разруши́ хра́мъ кадисі́мовъ, и́же бѣ́ въ хра́мѣ Госпо́дни, идѣ́же жены́ прядя́ху ри́зы кумі́ру:
|
і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жінки ткали одяг для Астарти;
|
|
8
|
8
|
|
и возведе́ вся́ жерцы́ от градо́въ Іу́диныхъ, и оскверни́ высо́кая, идѣ́же кадя́ху жерцы́, от гаваи́ да вирсаве́и: и разруши́ хра́мъ вра́тъ, и́же бѣ́ при две́рехъ вра́тъ Іису́са кня́зя гра́днаго, и́же ошу́юю входя́щымъ две́рми гра́да.
|
і вивів усіх жерців з міст юдейських, і осквернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, — ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт.
|
|
9
|
9
|
|
Оба́че не вхожда́ху жерцы́ высо́кихъ ко олтарю́ Госпо́дню во Ієрусали́мѣ, но то́кмо ядя́ху опрѣсно́ки посредѣ́ бра́тіи своєя́.
|
Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми.
|
|
10
|
10
|
|
И оскверни́ тафе́ѳа, и́же въ де́бри сыно́въ Єно́млихъ, є́же не превести́ му́жу сы́на своєго́ и му́жу дще́ре своєя́ моло́ху сквозѣ́ о́гнь:
|
І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху;
|
|
11
|
11
|
|
и сожже́ ко́ни, и́хже да́ша ца́ріє Іу́дины со́лнцу во вхо́дѣ хра́му Госпо́дня, при влага́лищи наѳа́на, царе́ва скопца́ во фарурі́мѣ: и колесни́цу со́лнечную сожже́ огне́мъ:
|
і відмінив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем.
|
|
12
|
12
|
|
и олтари́, я́же на кро́вѣ го́рницы Аха́зовы, я́же сотвори́ша ца́ріє Іу́дины и олтари́, и́же созда́ Манассі́а во двою́ двору́ хра́ма Госпо́дня, раскопа́ ца́рь, и све́рже отту́ду, и всы́па пра́хъ и́хъ въ пото́къ ке́дрскъ:
|
І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон.
|
|
13
|
13
|
|
и хра́мъ, и́же предъ лице́мъ Ієрусали́ма, одесну́ю горы́ мосѳа́ѳъ, єго́же созда́ Соломо́нъ ца́рь Ізра́илевъ Аста́ртѣ ме́рзости Сідо́нстѣй и хамо́су ме́рзости Моа́вли и молхо́лу ме́рзости сыно́въ Аммо́нихъ, оскверни́ ца́рь:
|
І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар;
|
|
14
|
14
|
|
и сокруши́ столпы́, и искорени́ дубра́вы, и напо́лни мѣста́ и́хъ костми́ человѣ́ческими:
|
і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими.
|
|
15
|
15
|
|
и олта́рь и́же во Веѳи́ли высо́кій, єго́же сотвори́ ієровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля, и олта́рь то́й высо́кій раскопа́, и сокруши́ ка́меніє єго́, и истни́ въ пра́хъ, и сожже́ кумі́ры.
|
Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, — також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.
|
|
16
|
16
|
|
И восклони́ся Іосі́а, и ви́дѣ гро́бы су́щыя во гра́дѣ та́мо, и посла́, и взя́ ко́сти от гро́бъ, и сожже́ на олтари́, и оскверни́ єго́ по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла человѣ́къ Бо́жій, єгда́ стоя́ше ієровоа́мъ въ пра́здникъ предъ олтаре́мъ: и обра́щься возведе́ о́чи свои́ на гро́бъ человѣ́ка Бо́жія глаго́лавшаго словеса́ сія́.
|
І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, й осквернив його за словом Господнім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [коли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обернувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,]
|
|
17
|
17
|
|
и рече́: что́ моги́ла сія́, ю́же а́зъ ви́жду? И рѣ́ша єму́ му́жіє гра́да: гро́бъ се́й человѣ́ка Бо́жія є́сть, и́же пріи́де от Іу́ды и проглаго́ла словеса́ сія́, я́же сотвори́лъ єси́ ны́нѣ надъ олтаре́мъ, и́же въ Веѳи́ли.
|
і сказав Іосія : що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чоловіка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським.
|
|
18
|
18
|
|
И рече́: оста́вите єго́, да не подви́жетъ ни єди́нъ му́жъ косте́й єго́. И оста́виша ко́сти єго́ съ костьми́ проро́ка прише́дшаго от самарі́и.
|
І сказав він: залиште його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії.
|
|
19
|
19
|
|
Єще́ и вся́ хра́мы высо́кихъ су́щихъ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, я́же сотвори́ша ца́ріє Ізра́илевы прогнѣвля́юще Го́спода, отве́рже Іосі́а, и сотвори́ и́мъ вся́ дѣла́, я́же сотвори́ въ Веѳи́ли,
|
Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляючи Господа , зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі;
|
|
20
|
20
|
|
и закла́ вся́ жерцы́ высо́кихъ су́щыя та́мо предъ олтарми́, и сожже́ на ни́хъ ко́сти человѣ́чи, и возврати́ся во Ієрусали́мъ.
|
і заколов усіх жерців висот, які там були, на жертовниках, і спалив кістки людські на них, — і повернувся в Єрусалим.
|
|
21
|
21
|
|
И заповѣ́да ца́рь все́мъ лю́демъ, глаго́ля: сотвори́те па́сху Го́сподеви Бо́гу на́шему, я́коже пи́сано въ кни́зѣ завѣ́та сего́:
|
І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту», —
|
|
22
|
22
|
|
я́ко не бы́сть па́сха сія́ от дні́й суді́й, и́же суди́ша Ізра́илеви, и во всѣ́хъ дне́хъ царе́й Ізра́илевыхъ и царе́й Іу́диныхъ:
|
тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських;
|
|
23
|
23
|
|
но то́кмо во осмоєна́десять лѣ́то царя́ Іосі́и бы́сть па́сха Го́споду во Ієрусали́мѣ.
|
а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі.
|
|
24
|
24
|
|
Єще́ и волше́бники, и вражби́ты, и Ѳерафі́мы, и кумі́ры, и вся́ ме́рзости бы́вшыя въ земли́ Іу́динѣ и во Ієрусали́мѣ, искорени́ ца́рь Іосі́а, да утверди́тъ словеса́ зако́нная пи́санная въ кни́зѣ, ю́же обрѣ́те хелкі́а жре́цъ въ хра́мѣ Госпо́дни.
|
І викликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому.
|
|
25
|
25
|
|
Подо́бенъ єму́ не бы́сть предъ ни́мъ ца́рь, и́же обрати́ся къ Го́сподеви всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и все́ю душе́ю своє́ю и все́ю си́лою своє́ю по всему́ зако́ну Моисе́ову, и по не́мъ не воста́ подо́бенъ єму́.
|
Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього.
|
|
26
|
26
|
|
Оба́че не отврати́ся Госпо́дь от я́рости гнѣ́ва своєго́ вели́каго, и́мже возъяри́ся гнѣ́вомъ на Іу́ду, на прогнѣ́ванія, и́миже прогнѣ́ва єго́ Манассі́а,
|
Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія.
|
|
27
|
27
|
|
и рече́ Госпо́дь: єще́ и Іу́ду отри́ну от лица́ моєго́, я́коже отри́нухъ Ізра́иля, и гра́дъ се́й отве́ргу, єго́же избра́хъ, Ієрусали́ма, и хра́мъ, о не́мже рѣ́хъ: бу́детъ и́мя моє́ ту́.
|
І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».
|
|
28
|
28
|
|
И про́чая слове́съ Іосі́євыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, не сія́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царей Іу́диныхъ?
|
Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
|
|
29
|
29
|
|
Во дне́хъ же єго́ взы́де фарао́нъ нехао́ ца́рь Єги́петскъ на царя́ Ассирі́йска на реку́ Євфра́тъ: и изы́де ца́рь Іосі́а на срѣ́теніє єму́, и уби́ єго́ нехао́ ца́рь въ Магеддо́нѣ, єгда́ єго́ узрѣ́.
|
У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його.
|
|
30
|
30
|
|
И взя́ша єго́ о́троцы єго́ ме́ртва изъ Магеддо́на и принесо́ша єго́ во Ієрусали́мъ, и погребо́ша єго́ во гро́бѣ єго́ во гра́дѣ даві́довѣ. И поя́ша лю́діє земли́ тоя́ Іоаха́за сы́на Іосі́ина и пома́заша єго́, и воцари́ша єго́ вмѣ́сто отца́ єго́.
|
І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привезли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.
|
|
31
|
31
|
|
Сы́нъ два́десяти и тріє́хъ лѣ́тъ бѣ́ Іоаха́зъ, внегда́ нача́ ца́рствовати и три́ ме́сяцы ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ Аміта́ла, дщи́ ієремі́и изъ ловны́.
|
Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
|
|
32
|
32
|
|
И сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ єли́ка сотвори́ша отцы́ єго́.
|
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
|
|
33
|
33
|
|
И пресели́ єго́ фарао́нъ нехао́ въ ревла́амъ въ зе́млю Єма́ѳъ, да не ца́рствуєтъ во Ієрусали́мѣ, и возложи́ да́нь на зе́млю ту́ сто́ тала́нтъ сребра́ и сто́ тала́нтъ зла́та.
|
І затримав його фараон Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів срібла і [сто] талантів золота.
|
|
34
|
34
|
|
И поста́ви царе́мъ фарао́нъ нехао́ надъ ни́ми Єліакі́ма, сы́на Іосі́и царя́ Іу́дина, вмѣ́сто Іосі́и отца́ єго́, и премѣни́ и́мя єму́ Іоакі́мъ: Іоаха́за же взя́ и введе́ во Єги́петъ и у́мре та́мо.
|
І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоакима; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер.
|
|
35
|
35
|
|
И сребро́ и зла́то даде́ Іоакі́мъ фарао́ну, оба́че написа́ зе́млю дая́ти сребро́ по словеси́ фарао́ню: му́жъ по оцѣне́нію своєму́ дая́ше сребро́ и зла́то от люді́й земли́ тоя́ дая́ти фарао́ну нехао́.
|
І срібло і золото давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.
|
|
36
|
36
|
|
Сы́нъ бѣ́ два́десяти и пяти́ лѣ́тъ Іоакі́мъ, єгда́ нача́ ца́рствовати, и єдинона́десять лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ Ієлда́фъ, дщи́ фадаі́ля, от ру́мы.
|
Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Руми.
|
|
37
|
37
|
|
И сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ єли́ка сотвори́ша отцы́ єго́.
|
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
|
