И бы́сть въ тридеся́тоє лѣ́то, въ четве́ртый ме́сяцъ, въ пя́тый де́нь ме́сяца, и а́зъ бы́хъ посредѣ́ плѣне́нія при рѣцѣ́ Хова́ръ: и отверзо́шася небеса́, и ви́дѣхъ видѣ́нія Бо́жія.

І було у тридцятий рік, у четвертий місяць, у п’ятий день місяця, коли я знаходився серед переселенців біля річки Ховарі, розверзлися небеса, і я бачив видіння Боже.

Въ пя́тый де́нь ме́сяца, сіє́ лѣ́то пя́тоє плѣне́нія царя́ Іоакі́ма,

У п’ятий день місяця (це був п’ятий рік від полонення царя Іоакима),

и бы́сть сло́во Госпо́дне ко Ієзекі́илю сы́ну вузі́єву, свяще́ннику, въ земли́ Халде́йстѣй при рѣцѣ́ Хова́ръ. И бы́сть на мнѣ́ рука́ Госпо́дня,

було слово Господнє до Єзекиїля, сина Вузія, священика, у землі Халдейській, біля річки Ховарі; і була на ньому там рука Господня.

и ви́дѣхъ, и се́, ду́хъ воздвиза́яйся грядя́ше от сѣ́вера, и о́блакъ вели́кій въ не́мъ, и свѣ́тъ о́крестъ єго́, и о́гнь блиста́яйся:

І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього,

и посредѣ́ єго́ я́ко видѣ́ніє иле́ктра посредѣ́ огня́, и свѣ́тъ въ не́мъ: и посредѣ́ я́ко подо́біє четы́рехъ живо́тныхъ. И сіє́ видѣ́ніє и́хъ, я́ко подо́біє человѣ́ка въ ни́хъ:

а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і з середини його видно було подобу чотирьох тварин, — і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини;

и четы́ри ли́ца єди́ному, и четы́ри кри́ла єди́ному,

і в кожної чотири лиця, і в кожної з них чотири крила;

и го́лени и́хъ пра́вы, и перна́ты но́ги и́хъ, и и́скры я́ко блиста́ющаяся мѣ́дь, и ле́гка кри́ла и́хъ,

а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх — як ступня ноги у тельця, і блищали, як блискуча мідь, (і крила їх легкі).

и рука́ человѣ́ча подъ кри́лами и́хъ на четы́рехъ страна́хъ и́хъ:

І руки людські були під крилами їх, на чотирьох боках їх;

и ли́ца и́хъ, и кри́ла и́хъ четы́рехъ держа́щаяся дру́гъ дру́га, ли́ца же и́хъ четы́рехъ не обраща́хуся внегда́ ходи́ти и́мъ: ко́єждо пря́мо лица́ своєго́ хожда́ху.

і лиця у них і крила у них — у всіх чотирьох; крила їх торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не поверталися, а йшли кожне в напрямку лиця свого.

И подо́біє ли́цъ и́хъ, лице́ человѣ́чеє и лице́ льво́во одесну́ю четы́ремъ, и лице́ те́лчеє ошу́юю четы́ремъ, и лице́ о́рлеє четы́ремъ:

Подоба лиць їх — лице людини й лице лева з правого боку у всіх їх чотирьох; а з лівого боку лице тельця у всіх чотирьох і лице орла у всіх чотирьох.

[и ли́ца и́хъ] и кри́ла и́хъ просте́рта свы́ше четы́ремъ, коєму́ждо два́ сопряже́на дру́гъ ко дру́гу, и два́ покрыва́ху верху́ тѣлесе́ и́хъ, и ко́єждо пря́мо лицу́ своєму́ идя́ше:

І лиця їх і крила їх зверху були розділені, але у кожного два крила торкалися одне одного, а два покривали тіла їх.

идѣ́же а́ще бя́ше ду́хъ ше́ствуяй, идя́ху и не обраща́хуся.

І йшли вони, кожне у той бік, який перед лицем його; куди дух хотів іти, туди і йшли; під час ходи своєї не поверталися.

И посредѣ́ живо́тныхъ видѣ́ніє, я́ко у́глія огня́ горя́щаго, я́ко видѣ́ніє свѣ́щъ сообраща́ющихся посредѣ́ живо́тныхъ, и свѣ́тъ огня́, и от огня́ исхожда́ше я́ко мо́лнія:

І вигляд цих тварин був як вигляд палаючих вуглин, як вигляд лампад; вогонь ходив між тваринами, і сяйво від вогню і блискавка виходила з вогню.

и живо́тная теча́ху и обраща́хуся, я́ко видѣ́ніє везе́ково {блиста́нія}.

І тварини швидко рухалися туди і сюди, як блискає блискавка.

И ви́дѣхъ, и се́, ко́ло єди́но земли́ держа́щеєся живо́тныхъ четы́рехъ:

І я дивився на тварин, і ось, на землі біля цих тварин по одному колесу перед чотирма лицями їх.

и видѣ́ніє коле́съ и сотворе́ніє и́хъ, я́ко видѣ́ніє Ѳарсі́са, и подо́біє єди́но четы́ремъ: и дѣ́ло и́хъ бя́ше, я́коже а́ще бы бы́ло ко́ло въ колеси́:

Вигляд коліс і побудова їх — як вигляд топаза, і подоба у всіх чотирьох одна; і за виглядом їх і за побудовою їх здавалося, ніби колесо знаходилося у колесі.

на четы́ри страны́ и́хъ ше́ствоваху: не обраща́хуся, внегда́ ше́ствовати и́мъ,

Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки; під час ходи не поверталися.

ниже́ хребты́ и́хъ, и высота́ бя́ше и́мъ. И ви́дѣхъ та́, и плеща́ и́хъ испо́лнена оче́съ о́крестъ четы́ремъ:

А ободи їх — високі і страшні були вони; ободи їх у всіх чотирьох навколо повні були очей.

и внегда́ ше́ствовати живо́тнымъ, ше́ствоваху и коле́са держа́щеся и́хъ: и внегда́ воздвиза́тися живо́тнымъ от земли́, воздвиза́хуся и коле́са.

І коли йшли тварини, йшли і колеса поряд з ними; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися і колеса.

Идѣ́же а́ще бя́ше о́блакъ, та́мо бя́ше и ду́хъ, є́же ше́ствовати: ше́ствоваху и живо́тная, и коле́са воздвиза́хуся съ ни́ми, зане́ ду́хъ жи́зни бя́ше въ колесѣ́хъ.

Куди дух хотів іти, туди йшли і вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися нарівні з ними, бо дух тварин був у колесах.

Внегда́ идя́ху сія́, идя́ху [и коле́са], и внегда́ стоя́ти и́мъ, стоя́ху [и коле́са съ ни́ми], и єгда́ воздвиза́хуся от земли́, воздвиза́хуся съ ни́ми [и коле́са], я́ко ду́хъ жи́зни бя́ше въ колесѣ́хъ.

Коли йшли ті, йшли і вони; і коли ті стояли, стояли і вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді нарівні з ними піднімалися і колеса, тому що дух тварин був у колесах.

И подо́біє надъ главо́ю живо́тныхъ я́ко тве́рдь, я́ко видѣ́ніє криста́лла, просте́ртоє надъ кри́лами и́хъ свы́ше:

Над головами тварин була подоба склепіння, як вигляд дивного кристала, простертого згори над головами їх.

и подъ тве́рдію кри́ла и́хъ просте́рта, паря́ще дру́гъ ко дру́гу, кому́ждо два́ спряже́на, прикрыва́юще тѣлеса́ и́хъ.

А під склепінням простягалися крила їх прямо одне до іншого, й у кожного було два крила, які покривали їх, у кожного два крила покривали тіла їх.

И слы́шахъ гла́съ кри́лъ и́хъ, внегда́ паря́ху, я́ко гла́съ во́дъ мно́гихъ, я́ко гла́съ Бо́га саддаі́: и внегда́ ходи́ти и́мъ, гла́съ сло́ва я́ко гла́съ полка́: и внегда́ стоя́ти и́мъ, почива́ху кри́ла и́хъ.

І коли вони йшли, я чув шум крил їх, ніби шум великих вод, ніби глас Всемогутнього, сильний шум, ніби шум у військовому стані; а коли вони зупинялися, опускали крила свої.

И се́, гла́съ превы́ше тве́рди су́щія надъ главо́ю и́хъ: внегда́ стоя́ти и́мъ, низпуска́хуся кри́ла и́хъ.

І голос був зі склепіння, яке над головами їх; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої.

И надъ тве́рдію, я́же надъ главо́ю и́хъ, я́ко видѣ́ніє ка́мене сапфі́ра, подо́біє престо́ла на не́мъ, и на подо́біи престо́ла подо́біє я́коже ви́дъ человѣ́чь сверху́.

А над склепінням, яке над головами їх, була подоба престолу на вигляд ніби із каменя сапфіра; а над подобою престолу була ніби подоба людини вгорі на ньому.

И ви́дѣхъ я́ко видѣ́ніє иле́ктра, я́ко видѣ́ніє огня́ вну́трь єго́ о́крестъ: от видѣ́нія чре́слъ и вы́ше и от видѣ́нія чре́слъ да́же до до́лу ви́дѣхъ видѣ́ніє огня́, и свѣ́тъ єго́ о́крестъ:

І бачив я ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо; від вигляду стегон його і вище і від вигляду стегон його і нижче я бачив ніби якийсь вогонь, і сяйво було навколо нього.

я́ко видѣ́ніє дуги́, єгда́ є́сть на о́блацѣхъ въ де́нь дождя́, та́ко стоя́ніє свѣ́та о́крестъ.

В якому вигляді буває веселка на хмарах під час дощу, такий вигляд мало це сяйво навколо.

Сіє́ видѣ́ніє подо́біє сла́вы Госпо́дни. И ви́дѣхъ, и падо́хъ ни́цъ, и слы́шахъ гла́съ глаго́лющаго, и рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, ста́ни на но́ги твоя́, и возглаго́лю тебѣ́.

Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою.

И пріи́де на мя́ ду́хъ, и взя́ мя́, и воздви́же мя́, и поста́ви мя́ на нога́хъ мои́хъ, и слы́шахъ єго́ глаго́люща ко мнѣ́.

І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені.

И рече́ [Госпо́дь] ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, послю́ тя а́зъ къ до́му Ізра́илеву, огорчева́ющымъ мя́, и́же огорчи́ша мя́: са́ми и отцы́ и́хъ отверго́шася мене́ до дне́шняго дне́:

І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня.

и сы́нове жестоколи́чніи и твердосерде́чніи. А́зъ послю́ тя къ тѣ́мъ, и рече́ши къ ни́мъ: та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь:

І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: «так говорить Господь Бог!»

а́ще у́бо услы́шатъ, или́ убоя́тся, зане́ до́мъ огорчева́яй є́сть, и позна́ютъ, я́ко проро́къ єси́ ты́ посредѣ́ и́хъ.

Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них.

И ты́, сы́не человѣ́чь, да не убои́шися и́хъ, ни ужаса́йся от лица́ и́хъ: зане́ разсверѣ́пѣютъ и обы́дутъ тя́ о́крестъ, посредѣ́ бо скорпі́євъ ты́ живе́ши: слове́съ и́хъ не убо́йся и от лица́ и́хъ не ужаса́йся, зане́ до́мъ огорчева́яй є́сть:

А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім;

и возглаго́леши словеса́ моя́ къ ни́мъ, а́ще у́бо услы́шатъ, или́ убоя́тся, зане́ до́мъ прогнѣ́ваяй є́сть.

і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті.

И ты́, сы́не человѣ́чь, послу́шай глаго́лющаго къ тебѣ́, не бу́ди огорчева́яй, я́коже до́мъ преогорчева́яй: отве́рзи уста́ твоя́ и снѣ́ждь, я́же а́зъ даю́ тебѣ́.

Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі.

И ви́дѣхъ, и се́, рука́ просте́рта ко мнѣ́, и въ не́й сви́токъ кни́жный:

І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій.

и разви́ єго́ предо мно́ю, и въ то́мъ пи́сана бы́ша пре́дняя и за́дняя: и впи́сано бя́ше въ не́мъ рыда́ніє и жа́лость и го́ре.

І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе».

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, снѣ́ждь сви́токъ се́й, и иди́ и рцы́ сыно́мъ Ізра́илевымъ.

І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому.

И отверзо́хъ уста́ моя́, и напита́ мя сви́ткомъ си́мъ

Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій;

и рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, уста́ твоя́ снѣдя́тъ, и чре́во твоє́ насы́тится сви́тка сего́ да́ннаго тебѣ́. И снѣдо́хъ єго́, и бы́сть во устѣ́хъ мои́хъ я́ко ме́дъ сла́докъ.

і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед.

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, иди́ и вни́ди въ до́мъ Ізра́илевъ, и глаго́ли словеса́ моя́ къ ни́мъ:

І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами;

я́ко не къ лю́демъ глубокорѣ́чивымъ и косноязы́чнымъ посыла́ємь єси́, къ до́му Ізра́илеву,

бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого,

ниже́ къ лю́демъ мно́гимъ иноязы́чнымъ, инорѣ́чивымъ, ни тя́жкимъ язы́комъ су́щымъ, и́хже не разумѣ́лъ бы єси́ слове́съ: а́ще же и къ тацѣ́мъ посла́лъ бы́хъ тя́, то́ и ті́и послу́шали бы́ша тебе́:

не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе;

а до́мъ Ізра́илевъ не восхо́щетъ послу́шати тебе́, поне́же не хотя́тъ слу́шати мене́, я́ко ве́сь до́мъ Ізра́илевъ непокори́ви су́ть и жестокосе́рди:

а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем.

и се́, да́хъ лице́ твоє́ си́льно проти́ву лица́ и́хъ, и прю́ {Євр.: чело́.} твою́ укрѣплю́ проти́ву при́ и́хъ:

Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба.

и бу́детъ, всегда́ крѣпча́є ка́мене да́хъ прю́ твою́: не убо́йся и́хъ, ни ужаса́йся лица́ и́хъ, зане́ до́мъ разгнѣ́ваяй є́сть.

Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім.

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, вся́ словеса́, я́же глаго́лахъ съ тобо́ю, возми́ въ се́рдце твоє́ и уши́ма твои́ма послу́шай:

І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми;

и ше́дъ вни́ди въ плѣ́нъ къ сыно́мъ люді́й твои́хъ, и рече́ши къ ни́мъ и возглаго́леши къ ни́мъ: та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: а́ще у́бо послу́шаютъ и а́ще у́бо повину́тся.

встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть.

И взя́ мя ду́хъ, и слы́шахъ гла́съ за собо́ю тру́са вели́ка, глаго́лющихъ: благослове́на сла́ва Госпо́дня от мѣ́ста єго́.

І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!»

И ви́дѣхъ гла́съ кри́лъ живо́тныхъ скриля́ющихся дру́гъ ко дру́гу, и гла́съ коле́съ держа́щься и́хъ, и гла́съ тру́са вели́ка.

і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому.

И ду́хъ воздви́же мя́ и взя́ мя, и поидо́хъ вознесе́нъ во устремле́ніи ду́ха моєго́, и рука́ Госпо́дня бы́сть на мнѣ́ крѣ́пкая.

І дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені.

И внидо́хъ въ плѣ́нники вознесе́нъ, и обыдо́хъ живу́щыя на рѣцѣ́ Хова́ръ, и сѣдо́хъ ту́ се́дмь дні́й, ходя́ посредѣ́ и́хъ.

І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.

И бы́сть по седми́хъ дне́хъ сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

Після семи ж днів було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, стра́жа да́хъ тя́ до́му Ізра́илеву, да слы́шиши сло́во от у́стъ мои́хъ и воспрети́ши и́мъ от мене́.

сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене.

Внегда́ глаго́лати ми́ беззако́ннику: сме́ртію у́мреши: и не возвѣсти́ши єму́, ни соглаго́леши, є́же оста́тися беззако́ннику и обрати́тися от пути́ своєго́, є́же жи́ву бы́ти єму́: беззако́нникъ то́й въ беззако́ніи своє́мъ у́мретъ, кро́ве же єго́ от руки́ твоєя́ взыщу́.

Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх.

И ты́ а́ще возвѣсти́ши беззако́ннику, и не обрати́тся от беззако́нія своєго́ и от пути́ своєго́ [беззако́нна]: то́й беззако́нникъ во беззако́ніи своє́мъ у́мретъ, а ты́ ду́шу твою́ изба́виши.

Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою.

И єгда́ соврати́тся пра́ведникъ от пра́вдъ свои́хъ и сотвори́тъ согрѣше́ніє: и да́мъ му́ку предъ ни́мъ, то́й у́мретъ, я́ко ты́ не воспрети́лъ єси́ єму́, и во грѣсѣ́хъ свои́хъ у́мретъ, зане́ не помяну́тся пра́вды єго́, я́же сотвори́: кро́ве же єго́ от руки́ твоєя́ взыщу́.

І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх.

Ты́ же а́ще возвѣсти́ши пра́ведному, є́же не согрѣши́ти, и то́й не согрѣши́тъ: пра́ведный жи́знію поживе́тъ, я́ко воспрети́лъ єси́ єму́, и ты́ твою́ ду́шу изба́виши.

Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою.

И бы́сть на мнѣ́ рука́ Госпо́дня, и рече́ ко мнѣ́: воста́ни и изы́ди на по́ле, и та́мо возглаго́лется къ тебѣ́.

І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою.

И воста́хъ и изыдо́хъ на по́ле: и се́, та́мо сла́ва Госпо́дня стоя́ше, я́коже видѣ́ніє и я́коже сла́ва Госпо́дня, ю́же ви́дѣхъ на рѣцѣ́ Хова́ръ, и падо́хъ на лицы́ моє́мъ.

І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє.

И пріи́де на мя́ ду́хъ и поста́ви мя́ на ногу́ моє́ю: и глаго́ла ко мнѣ́ и рече́ ми́: вни́ди и затвори́ся средѣ́ до́му твоєго́.

І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму.

И ты́, сы́не человѣ́чь, се́, да́шася на тя́ у́зы, и свя́жутъ тя́ и́ми, и не изы́деши от среды́ и́хъ:

І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них.

и язы́къ тво́й привяжу́ къ горта́ни твоєму́, и онѣмѣ́єши и не бу́деши и́мъ въ му́жа обличе́нія, поне́же до́мъ разгнѣ́ваяй є́сть:

І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім.

и внегда́ глаго́лати ми́ къ тебѣ́, отве́рзу уста́ твоя́, и рече́ши къ ни́мъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: слы́шай да слы́шитъ, и не покаря́яйся да не покаря́єтся, зане́ до́мъ преогорчева́яй є́сть.

А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.

И ты́, сы́не человѣ́чь, возми́ себѣ́ плі́нѳу и положи́ ю́ предъ лице́мъ твои́мъ, и да напи́шеши на не́й гра́дъ Ієрусали́мъ,

І ти, сину людський, візьми собі цеглу і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим;

и да да́си о́крестъ єго́ огражде́ніє, и да согради́ши надъ ни́мъ забра́ла и обложи́ши єго́ остро́гомъ, и да поста́виши о́крестъ єго́ полки́ и да учини́ши поставле́нія стрѣ́льницъ о́крестъ:

і влаштуй облогу проти нього, і зроби укріплення проти нього, і насип вал навколо нього, і розташуй стан навпроти нього, і розстав навколо проти нього стінопробивні машини;

ты́ же возми́ себѣ́ сковра́ду желѣ́зну, и да положи́ши ю́ въ стѣ́ну желѣ́зну между́ тобо́ю и между́ гра́домъ, и да угото́виши лице́ твоє́ на́нь, и бу́детъ въ затво́рѣ, и затвори́ши и́: зна́меніє сіє́ є́сть сыно́мъ Ізра́илевымъ.

і візьми собі залізну дошку, і постав її ніби залізну стіну між тобою і містом, і зверни на нього лице твоє, і воно буде в облозі, і ти облягай його. Це буде знаменням дому Ізраїлевому.

Ты́ же да спи́ши на лѣ́вѣмъ боку́ твоє́мъ, и да положи́ши непра́вды до́му Ізра́илева на не́мъ, по числу́ дні́й пятьдеся́тъ и сто́, въ ня́же поспи́ши на не́мъ, и во́змеши непра́вды и́хъ.

Ти ж лягай на лівий бік твій і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, у які будеш лежати на ньому, ти будеш нести беззаконня їх.

И а́зъ да́хъ тебѣ́ двѣ́ непра́вды и́хъ въ число́ дні́й, въ де́вятьдесятъ и сто́ дні́й, и во́змеши непра́вды до́му Ізра́илева.

І Я визначив тобі роки беззаконня їх числом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого.

И соверши́ши сія́, и поспи́ши на десны́хъ ре́брѣхъ твои́хъ второ́є, и во́змеши непра́вды до́му Іу́дина четы́редесять дні́й, де́нь за єди́но лѣ́то положи́хъ тебѣ́.

І коли виконаєш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Іудиного, день за рік, день за рік Я визначив тобі.

И на заключе́ніє Ієрусали́ма да угото́ваєши лице́ твоє́, и мы́шцу твою́ утверди́ши, и проро́чествовати бу́деши на него́.

І поверни лице твоє й оголену праву руку твою на облогу Єрусалима, і пророкуй проти нього.

И се́, а́зъ да́хъ на тя́ у́зы, и не преврати́шися от ре́бръ твои́хъ на ре́бра твоя́, до́ндеже сконча́ются дні́є заключе́нія твоєго́.

Ось, Я поклав на тебе кайдани, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не виконаєш днів облоги твоєї.

Ты́ же [сы́не человѣ́чь] возми́ себѣ́ пшени́цу и ячме́нь, и бо́бъ и ля́щу, и про́со и пы́ро, и вложи́ши я́ въ сосу́дъ єди́нъ гли́нянъ: и сотвори́ши я́ себѣ́ въ хлѣ́бы, и по числу́ дні́й, въ ня́же спи́ши на ре́брѣхъ твои́хъ, де́вятьдесятъ и сто́ дні́й я́сти бу́деши о́ныя.

Візьми собі пшениці і ячменю, і бобів, і сочевиці, і пшона, і полби, і всип їх в одну посудину, і зроби собі з них хліби, за числом днів, у які ти будеш лежати на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їсти їх.

Я́дь же твоя́, ю́же я́сти бу́деши, вѣ́сомъ два́десять Сі́кль на де́нь, от вре́мене до вре́мене снѣ́си сія́.

І їжу твою, якою будеш годуватися, їж вагою по двадцять сиклів на день; від часу до часу їж це.

И во́ду мѣ́рою пи́ти бу́деши, и шесту́ю ча́сть і́на от вре́мене до вре́мене испіє́ши.

І воду пий мірою, по шостій частині гина пий; від часу до часу пий так.

И опрѣсно́къ ячме́нный снѣ́си я́, въ ла́йнѣ моты́лъ человѣ́чихъ сокры́єши я́ предъ очи́ма и́хъ

І їж, як ячмінні коржі, і печи їх на очах їх на людському калі.

и рече́ши: сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: та́ко снѣдя́тъ сы́нове Ізра́илевы хлѣ́бъ сво́й нечи́стъ во язы́цѣхъ, а́може разсы́плю я́.

І сказав Господь: так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб свій серед тих народів, до яких Я вижену їх.

И рѣ́хъ: ника́коже, Го́споди Бо́же Ізра́илевъ! се́, душа́ моя́ не оскверни́лася въ нечистотѣ́, и мертвечи́ны и звѣроя́дины не ядо́хъ от рожде́нія моєго́ да́же доны́нѣ, ниже́ вни́де во уста́ моя́ вся́коє мя́со ме́рзко и скверна́во.

Тоді сказав я: о, Господи Боже! душа моя ніколи не осквернялася, і мертвечини і роздертого звіром я не їв від юности моєї донині; і ніяке нечисте м’ясо не входило у вуста мої.

И рече́ ко мнѣ́: се́, да́хъ тебѣ́ моты́ла говя́жая вмѣ́сто моты́лъ человѣ́чихъ, и сотвори́ши хлѣ́бы себѣ́ въ ни́хъ.

І сказав Він мені: ось, Я дозволяю тобі, замість людського калу, коров’ячий кізяк, і на ньому готуй хліб твій.

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, се́, а́зъ сотру́ утвержде́ніє хлѣ́бноє во Ієрусали́мѣ, и снѣдя́тъ хлѣ́бъ вѣ́сомъ и во оскудѣ́ніи, и во́ду мѣ́рою и въ па́губѣ испію́тъ,

І сказав мені: сину людський! ось, Я розтрощу у Єрусалимі опору хлібну, і будуть їсти хліб за вагою і в печалі, і воду будуть пити мірою й у смутку,

я́ко да ску́дни бу́дутъ хлѣ́бомъ и водо́ю: и поги́бнетъ человѣ́къ и бра́тъ єго́, и иста́ютъ въ непра́вдахъ свои́хъ.

тому що у них буде нестача у хлібі й воді; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і зачахнуть у беззаконні своєму.

Ты́ же, сы́не человѣ́чь, возми́ себѣ́ ме́чь о́стръ па́че бри́твы стригу́щаго, притяжи́ єго́ себѣ́ и возложи́ єго́ на главу́ твою́ и на браду́ твою́: и возми́ превѣ́съ вѣсо́въ, и размѣ́риши я́.

А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цирульників візьми собі, і води нею по голові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на частини.

Четве́ртую ча́сть да сожже́ши на огни́ средѣ́ гра́да по исполне́нію дні́й затворе́нія:

Третину спали вогнем посередині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ними.

и да во́змеши четве́ртую ча́сть и сожже́ши ю́ средѣ́ гра́да, четве́ртую же ча́сть содроби́ши мече́мъ о́крестъ єго́, и четве́ртую ча́сть разсы́плеши вѣ́тромъ: и ме́чь извлеку́ вслѣ́дъ и́хъ.

І візьми з цього невелику кількість, і зав’яжи їх у себе у поли.

И во́змеши отту́ду ма́ло и́хъ число́мъ и ввя́жеши я́ во оде́жду твою́: и от тѣ́хже во́змеши єще́ и вве́ржеши я́ средѣ́ огня́ и сожже́ши я́ на огни́: и от того́ изы́детъ о́гнь на ве́сь до́мъ Ізра́илевъ. И рече́ши всему́ до́му Ізра́илеву:

Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти вийде вогонь на весь дім Ізраїлів.

сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́й Ієрусали́мъ, посредѣ́ язы́ковъ положи́хъ єго́, и страны́, я́же о́крестъ єго́.

Так говорить Господь Бог: це Єрусалим! Я поставив його серед народів, і навколо нього — зе́млі.

И рече́ши: измѣни́ оправда́нія моя́ во беззако́ніє па́че язы́ковъ, и зако́ны моя́ па́че стра́нъ, я́же о́крестъ єго́: поне́же оправда́нія моя́ отри́нуша и по зако́номъ мои́мъ не ходи́ша въ ни́хъ.

А він учинив проти постанов Моїх нечестивіше за язичників, і проти уставів Моїх — гірше, ніж зе́млі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять.

Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же вина́ ва́ша па́че язы́къ, и́же о́крестъ ва́съ, и не ходи́сте въ зако́нѣхъ мои́хъ и оправда́ній мои́хъ не сотвори́сте, но и по судо́мъ язы́ческимъ, я́же о́крестъ ва́съ, не сотвори́сте:

Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, —

сего́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ на тя́, и сотворю́ средѣ́ тебе́ су́дъ предъ язы́ки,

тому так говорить Господь Бог: ось і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників.

и сотворю́ средѣ́ тебе́, и́хже не сотвори́хъ и и́хже не сотворю́ подо́бныхъ и́мъ ктому́, по всѣ́мъ ме́рзостемъ твои́мъ.

І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти.

Сего́ ра́ди отцы́ снѣдя́тъ ча́дъ средѣ́ тебе́, и ча́да снѣдя́тъ отце́въ: и сотворю́ въ тебѣ́ суды́, и разсѣ́ю вся́ оста́вшая от тебе́ по всему́ вѣ́тру.

За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд, і весь залишок твій розвію по усіх вітрах.

Сего́ ра́ди живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, вои́стинну поне́же свята́я моя́ оскверни́лъ єси́ всѣ́ми ме́рзостьми твои́ми, и а́зъ отри́ну тя́, и не пощади́тъ о́ко моє́, и а́зъ не поми́лую тя́.

Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе.

Че́тверть тебе́ сме́ртію потреби́тся, и че́тверть тебе́ гла́домъ сконча́єтся средѣ́ тебе́, че́тверть же тебе́ паде́тъ мече́мъ о́крестъ тебе́, че́тверть же тебе́ разсы́плю по всему́ вѣ́тру, и ме́чь извлеку́ вслѣ́дъ и́хъ.

Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними.

И сконча́єтся я́рость моя́ и гнѣ́въ мо́й на ни́хъ, и утѣ́шуся, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ во рве́ніи моє́мъ, внегда́ сконча́ти ми́ гнѣ́въ мо́й на ни́хъ.

І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя.

И положу́ тя въ пусты́ню и во укори́зну язы́комъ су́щымъ о́крестъ тебе́ и предъ вся́кимъ проходя́щимъ.

І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить.

И бу́деши во стена́ніє и у́жасъ, наказа́ніємъ и па́губою во язы́цѣхъ, и́же о́крестъ тебе́, єгда́ сотворю́ въ тебѣ́ суды́ во гнѣ́въ и въ я́рость и во отмще́ніє я́рости моєя́: а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ:

І будеш посміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; — Я, Господь, прорік це; —

и єгда́ послю́ стрѣ́лы гла́да на ня́, и бу́дутъ во сконча́ніє, и послю́ растли́ти вы́, и гла́дъ соберу́ на вы́, и сотру́ утвержде́ніє хлѣ́ба твоєго́,

і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас,

и испущу́ на тя́ гла́дъ и звѣ́ри лю́ты, и уму́чу тя́, сме́рть же и кро́вь про́йдутъ сквозѣ́ тя́, и ме́чь наведу́ на тя́ о́крестъ: а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ.

і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твоє́ къ гора́мъ Ізра́илевымъ и прорцы́ къ ни́мъ,

сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них,

и рече́ши: го́ры Ізра́илевы, слы́шите сло́во Госпо́дне, сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь гора́мъ и холмо́мъ, и ка́менемъ и де́бремъ: се́, а́зъ наведу́ на вы́ ме́чь, и потребя́тся высоты́ ва́шя:

і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші;

и сокруша́тся тре́бища ва́ша и кумі́рницы ва́шя, и пове́ргу я́звеныхъ ва́шихъ предъ кумі́ры ва́шими:

і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими;

и да́мъ тру́пы сыно́въ Ізра́илевыхъ предъ кумі́ры и́хъ и расточу́ ко́сти ва́шя о́крестъ тре́бищъ ва́шихъ.

і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших.

И во все́мъ селе́ніи ва́шемъ опустѣ́ютъ гра́ды, и высо́кая ва́ша поги́бнутъ, я́ко да потребя́тся тре́бницы ва́ши и сокруша́тся, и преста́нутъ кумі́ры ва́ши, и отве́ргутся кумі́рницы ва́шя, и потребя́тся дѣла́ ва́ша:

У всіх місцях вашого мешкання міста́ будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші.

и паду́тъ я́звеніи посредѣ́ ва́съ, и позна́єте, я́ко а́зъ Госпо́дь.

Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь.

И оста́влю є́же бы́ти от ва́съ избѣ́гшымъ от меча́ во язы́цѣхъ, и въ разсы́паніи ва́шемъ во страна́хъ,

Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях.

и помяну́тъ мя́ уцѣлѣ́вшіи от ва́съ во язы́цѣхъ, а́може бы́ша плѣне́ни: кля́хся бо се́рдцу и́хъ блуди́вшему и отста́вшему от мене́ и очесе́мъ и́хъ блуди́вшымъ вслѣ́дъ начина́ній и́хъ: и би́ти и́мутъ ли́ца своя́ о зло́бахъ, я́же твори́ша во всѣ́хъ ме́рзостехъ свои́хъ,

І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх;

и позна́ютъ, я́ко а́зъ Госпо́дь не ту́не глаго́лахъ сотвори́ти и́мъ вся́ зла́я сія́.

і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду.

Та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: восплещи́ руко́ю и вострепли́ ного́ю и рцы́: бла́гоже, бла́гоже о всѣ́хъ ме́рзостехъ зло́бы до́му Ізра́илева: я́ко мече́мъ и гла́домъ и сме́ртію паду́тъ.

Так говорить Господь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїлевого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці.

Да́льніи сме́ртію сконча́ются, а бли́жніи мече́мъ паду́тъ: оста́вшіи же и обдержи́міи гла́домъ сконча́ются: и сконча́ю гнѣ́въ мо́й на ни́хъ,

Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій.

и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь, єгда́ бу́дутъ я́звеніи ва́ши средѣ́ кумі́ръ ва́шихъ о́крестъ тре́бищъ ва́шихъ, на вся́цѣмъ хо́лмѣ высо́цѣмъ и на всѣ́хъ версѣ́хъ го́рнихъ, и подъ ду́бомъ сѣ́ннымъ и подъ вся́кимъ дре́вомъ ча́щнымъ, идѣ́же дая́ху воню́ благоуха́нія всѣ́мъ кумі́ромъ свои́мъ.

І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жертовників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм.

И простру́ ру́ку мою́ на ня́, положу́ зе́млю въ па́губу и въ потребле́ніє от пусты́ни Девлаѳа́, от всего́ селе́нія и́хъ: и позна́єте, я́ко а́зъ Госпо́дь.

І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

и ты́, сы́не человѣ́чь, рцы́: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: земли́ Ізра́илевѣ коне́цъ пріи́де, коне́цъ пріи́де на четы́ри краи́ земли́.

і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі.

Прише́лъ є́сть коне́цъ, ны́нѣ коне́цъ тебѣ́, и испущу́ я́рость мою́ на тя́, и отмщу́ тебѣ́ по путе́мъ твои́мъ, да́мъ на тя́ вся́ ме́рзости твоя́.

Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.

Не пощади́тъ о́ко моє́ на тя́, и не поми́лую, зане́ пу́ть тво́й на тя́ да́мъ, и ме́рзости твоя́ средѣ́ тебе́ бу́дутъ, и увѣ́си, я́ко а́зъ Госпо́дь.

І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь.

Тѣ́мже сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: зло́ єди́но зло́, се́, и́детъ.

Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда.

Коне́цъ прише́лъ є́сть, пріи́де коне́цъ, воста́ на тя́, се́, пріи́де.

Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла,

Пріи́де плете́ніє на тя́ живу́щаго на земли́: пріи́де вре́мя, прибли́жися де́нь, не съ молво́ю, ниже́ съ болѣ́зньми.

дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах.

Ны́нѣ избли́зу излію́ гнѣ́въ мо́й на тя́ и сконча́ю я́рость мою́ на тебѣ́, и осужду́ тя́ по путе́мъ твои́мъ и да́мъ на тя́ вся́ ме́рзости твоя́.

Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.

Не пощади́тъ о́ко моє́, и не поми́лую, зане́ пути́ твоя́ на тя́ да́мъ, и ме́рзости твоя́ посредѣ́ тебе́ бу́дутъ, и позна́єши, я́ко а́зъ Госпо́дь бія́й.

І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель.

Се́, де́нь Госпо́день прихо́дитъ, се́, коне́цъ прише́лъ є́сть, изы́де плете́ніє, и процвѣте́ же́злъ,

Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася.

прозябе́ укори́зна, и сокруши́тъ утвержде́ніє беззако́нника: и не съ пли́щемъ, ни съ потща́ніємъ: и не от ни́хъ су́ть, и нѣ́сть красы́ въ ни́хъ.

Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шуму їх, і від пишноти їх.

Пріи́де вре́мя, прибли́жися де́нь: купу́яй да не ра́дуєтся, и продая́й да не пла́чется, я́ко гнѣ́въ на все́ мно́жество и́хъ.

Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх;

Зане́же притяжава́яй ко продаю́щему ктому́ не возврати́тся, и єще́ въ жи́зни живу́щему, я́ко видѣ́ніє на все́ мно́жество и́хъ не возврати́тся, и человѣ́къ во очесѣ́хъ жи́зни своєя́ не укрѣпи́тся.

Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю безліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя.

Воструби́те трубо́ю и разсуди́те вся́, и не бу́детъ гряду́щаго на ра́ть, я́ко гнѣ́въ мо́й на все́ мно́жество и́хъ.

Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх.

Ра́ть отвнѣ́ съ мече́мъ, гла́дъ же и сме́рть извну́трь: и́же на по́ли мече́мъ сконча́єтся, су́щихъ же во гра́дѣ гла́дъ и сме́рть сконча́єтъ.

Поза домом меч, а у домі моровиця і голод. Хто у полі, той помре від меча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця.

И уцѣлѣ́ютъ спасе́нніи от ни́хъ и бу́дутъ на гора́хъ я́ко голуби́цы скорбя́ще: и всѣ́хъ избію́, коєго́ждо въ непра́вдахъ єго́.

А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня.

Вся́ ру́ки разслабѣ́ютъ, и вся́ сте́гна окаля́ются мо́кростію.

У всіх руки опустяться, й у всіх коліна затремтять, як вода.

И препоя́шутся во вре́тища, и покры́єтъ я́ у́жасъ: и на вся́цѣмъ лицы́ сра́мъ на ни́хъ, и на вся́цѣй главѣ́ плѣ́шь.

Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш.

Сребро́ и́хъ на сто́гнахъ пове́ржется, и зла́то и́хъ презрѣ́но бу́детъ: сребро́ и́хъ и зла́то не возмо́жетъ изба́вити и́хъ въ де́нь гнѣ́ва Госпо́дня, ду́ши и́хъ не насы́тятся, и чрева́ и́хъ не напо́лнятся, зане́ ка́знь непра́востей и́хъ бы́сть.

Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх.

Избра́нныя у́твари въ горды́ню положи́ша я́, и о́бразы ме́рзостей свои́хъ и гну́сности сотвори́ша от ни́хъ: сего́ ра́ди да́хъ о́ная и́мъ въ нечистоту́.

І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них;

И преда́мъ я́ въ чужді́я ру́цѣ, є́же разгра́бити я́, и губи́телемъ земли́ въ коры́сти, и оскверня́тъ я́.

і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його.

И отвращу́ лице́ моє́ от ни́хъ, и оскверня́тъ стражбу́ мою́, и вни́дутъ въ ня́ неопа́сно, и оскверня́тъ я́:

І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його.

и сотворя́тъ мяте́жъ, поне́же земля́ полна́ суда́ кро́ве, и гра́дъ по́лнъ беззако́нія.

Зроби ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто повне насильства.

И приведу́ злы́я язы́ки, и наслѣ́дятъ до́мы и́хъ: и отвращу́ велича́ніє крѣ́пости и́хъ, и оскверня́тся свята́я и́хъ.

Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні.

И моле́ніє пріи́детъ, и взы́щетъ ми́ра, и не бу́детъ.

Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть.

Го́ре на го́ре бу́детъ, и вѣ́сть на вѣ́сть бу́детъ, и не бу́детъ видѣ́ніє от проро́ка, и зако́нъ поги́бнетъ от жерца́ и совѣ́тъ от ста́рецъ.

Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців.

Ца́рь воспла́чется, и кня́зь облече́тся въ па́губу, и ру́ки люді́й земли́ разслабѣ́ютъ: по путе́мъ и́хъ сотворю́ и́мъ и по судо́мъ и́хъ отмщу́ и́мъ, и уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ Госпо́дь.

Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.

И бы́сть въ лѣ́то шесто́є въ шесты́й ме́сяцъ, въ пя́тый де́нь ме́сяца, а́зъ сѣдѣ́хъ въ дому́ моє́мъ, и старѣ́йшины Іу́дины сѣдя́ху предо мно́ю, и бы́сть на мнѣ́ рука́ Адонаі́ Го́спода.

І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Господа Бога.

И ви́дѣхъ, и се́, подо́біє му́жа, от чре́слъ єго́ и да́же до ни́зу о́гнь, от чре́слъ же єго́ въ ве́рхъ єго́ я́коже видѣ́ніє зари́ и я́ко взо́ръ иле́ктра.

І побачив я: і ось подоба [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче — вогонь, і від стегон його і вище — ніби сяйво, ніби світло полум’я.

И простре́ подо́біє руки́ и взя́ мя́ за ве́рхъ главы́ моєя́, и взя́ мя́ ду́хъ средѣ́ земли́ и средѣ́ небесе́ и веде́ мя во Ієрусали́мъ въ видѣ́ніи Бо́жіи на преддве́ріє вра́тъ вну́треннѣйшихъ зря́щихъ на сѣ́веръ, идѣ́же бѣ́ сто́лпъ и о́бразъ ре́вности притяжава́ющаго.

І простяг Він ніби руку, і взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі.

И се́, ту́ бя́ше сла́ва Го́спода Бо́га Ізра́илева по видѣ́нію, є́же ви́дѣхъ на по́ли.

І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі.

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, воззри́ очи́ма твои́ма на сѣ́веръ. И воззрѣ́хъ очи́ма мои́ма на сѣ́веръ, и се́, от сѣ́вера ко врато́мъ зря́щымъ на восто́къ тре́бника, идѣ́же о́бразъ рве́нія сего́ во вхо́дѣ.

І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника — той ідол ревнощів біля входу.

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, ви́дѣлъ ли єси́, что́ сі́и творя́тъ? беззако́нія вели́ка до́мъ Ізра́илевъ твори́тъ здѣ́, є́же удаля́тися от святы́нь мои́хъ: є́же обрати́вся у́зриши бо́лшая беззако́нія.

І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти побачиш ще більші мерзоти.

И введе́ мя ко предвра́тію двора́, и ви́дѣхъ, и се́, сква́жня єди́на въ стѣнѣ́.

І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина.

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, раскопа́й стѣ́ну. И раскопа́хъ, и се́, две́рь єди́на.

І сказав мені: сину людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері.

И рече́ ко мнѣ́: вни́ди и ви́ждь беззако́нія зла́я, я́же творя́тъ сі́и здѣ́.

І сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут.

И внидо́хъ и ви́дѣхъ, и се́, вся́коє подо́біє га́да и скота́, су́єтная гнуше́нія и вся́цыи кумі́ры до́му Ізра́илева напи́сани бы́ша на стѣнѣ́ всю́ду о́коло.

І ввійшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо.

И се́дмьдесятъ муже́й от старѣ́йшинъ до́му Ізра́илева, и Ієзо́ніа сы́нъ Сафа́новъ посредѣ́ и́хъ стоя́ше предъ лице́мъ и́хъ, и кі́йждо кади́лницу свою́ имѣ́яше въ руцѣ́ своє́й, и ды́мъ кади́ла восхожда́ше.

І сімдесят чоловіків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори.

И рече́ ко мнѣ́: ви́дѣлъ ли єси́, сы́не человѣ́чь, я́же ста́рцы до́му Ізра́илева творя́тъ здѣ́, кі́йждо и́хъ на ло́жи та́йнѣмъ своє́мъ, зане́ рѣ́ша: не ви́дитъ Госпо́дь, оста́вилъ Госпо́дь зе́млю.

І сказав мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: «не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю».

И рече́ ко мнѣ́: єще́ обрати́ся, и у́зриши беззако́нія бо́лшая, я́же сі́и творя́тъ.

І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять.

И введе́ мя въ преддве́ріє вра́тъ до́му Госпо́дня зря́щихъ на сѣ́веръ: и се́, та́мо жены́ сѣдя́щыя пла́чущяся о Ѳамму́зѣ.

І привів мене до входу у ворота дому Господнього, які на північ, і ось, там сидять жінки, які плачуть за Фаммугою,

И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, ви́дѣлъ єси́, и єще́ у́зриши ме́рзости и́хъ бо́лшыя си́хъ.

і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мерзоти.

И введе́ мя во дво́ръ до́му Госпо́дня вну́тренній, и въ преддве́ріє хра́ма Госпо́дня, между́ Єла́момъ и между́ же́ртвенникомъ, я́ко два́десять и пя́ть муже́й, за́дняя своя́ да́вшихъ ко хра́му Госпо́дню, и ли́ца и́хъ пря́мо къ восто́ку: и сі́и покланя́ются на восто́къ со́лнцу.

І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонця.

И рече́ ко мнѣ́: ви́дѣлъ єси́, сы́не человѣ́чь, єда́ ма́ло до́му Іу́дину, є́же твори́ти беззако́нія, я́же сотвори́ша здѣ́? поне́же напо́лниша зе́млю беззако́нія, и обрати́шася разгнѣ́вати мя́: и се́, сі́и простира́ютъ ло́зу а́ки руга́ющеся мнѣ́:

І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мерзоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх.

и а́зъ сотворю́ и́мъ съ я́ростію: не пощади́тъ о́ко моє́, и не поми́лую: и воззову́тъ во у́шы мои́ гла́сомъ вели́кимъ, и не услы́шу и́хъ.

За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх.

И возопи́ во у́шы мои́ гла́сомъ вели́кимъ, глаго́ля: прибли́жися отмще́ніє гра́да: и кі́йждо имѣ́яше сосу́ды истребле́нія въ руцѣ́ своє́й.

І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі своїм згубним знаряддям у руці своїй.

И се́, ше́сть муже́й идо́ша от пути́ вра́тъ высо́кихъ зря́щихъ на сѣ́веръ, и коєму́ждо сѣки́ра [погубле́нія] въ руцѣ́ єго́: и му́жъ єди́нъ посредѣ́ и́хъ облече́нъ въ поди́ръ, и по́ясъ от сапфі́ра о чре́слѣхъ єго́: и внидо́ша и ста́ша бли́зъ же́ртвенника мѣ́дянаго.

І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника.

И сла́ва Бо́га Ізра́илева взы́де от херуві́мовъ су́щая на ни́хъ въ непокрове́нноє до́му: и призва́ му́жа оболче́на въ поди́ръ, и́же имѣ́яше на чре́слѣхъ свои́хъ по́ясъ.

І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на якому була, до порогу дому. І прикликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря.

И рече́ Госпо́дь къ нему́: пройди́ средѣ́ гра́да Ієрусали́ма и да́ждь зна́менія на ли́ца муже́й стеня́щихъ и болѣ́знующихъ о всѣ́хъ беззако́ніихъ быва́ющихъ средѣ́ и́хъ.

І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього, зроби знак.

И си́мъ рече́, слы́шащу мнѣ́: иди́те во гра́дъ вслѣ́дъ єго́, изсѣцы́те и не пощади́те очи́ма ва́шима и не поми́луйте:

А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й уражайте; нехай не шкодує око ваше, і не щадіть;

ста́рца и ю́ношу и дѣ́ву, и младе́нцы и жены́ избі́йте въ потребле́ніє: а ко всѣ́мъ, на ни́хже є́сть зна́меніє, не прикаса́йтеся: от освяще́нныхъ мои́хъ начни́те. И нача́ша от муже́й ста́рыхъ, и́же бѣ́ша вну́трь въ дому́.

старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної людини, на якій знак, і почніть від святилища Мого. І почали вони з тих старійшин, які були перед домом.

И рече́ къ ни́мъ: оскверни́те до́мъ, и напо́лните пути́ мертвеце́въ исходя́ще, и изсѣцы́те [су́щихъ во гра́дѣ].

І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті.

И бы́сть внегда́ сѣча́ху и́хъ, оста́хъ а́зъ и падо́хъ ни́цъ, и возопи́хъ и рѣ́хъ: го́ре, [го́ре,] о, лю́тѣ мнѣ́, Адонаю́ Го́споди! єда́ потребля́єши ты́ оста́нки Ізра́илевы, єгда́ разлива́єши я́рость твою́ на Ієрусали́мъ?

І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?

И рече́ ко мнѣ́: непра́вда до́му Ізра́илева и Іу́дина возвели́чися зѣло́ зѣло́, я́ко напо́лнися земля́ люді́й мно́гихъ, и гра́дъ напо́лнися непра́вдъ и нечисто́тъ, я́ко рѣ́ша: оста́вилъ є́сть Госпо́дь зе́млю и не ви́дитъ Госпо́дь.

І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іудиного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь».

И а́зъ є́смь, и не пощади́тъ о́ко моє́, ни поми́лую, пути́ и́хъ на главы́ и́хъ да́хъ.

За те і Моє око не пощадить, і не помилую; оберну поведінку їх на їх голову.

И се́, му́жъ, оболче́ный въ поди́ръ и препоя́санъ по́ясомъ о чре́слѣхъ свои́хъ, отвѣщава́ше, глаго́ля: сотвори́хъ, я́коже заповѣ́далъ ми́ єси́.

І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.

И ви́дѣхъ, и се́, верху́ тве́рди су́щія надъ главо́ю херуві́мовъ, я́ко ка́мень сапфі́ровый, подо́біє престо́ла на ни́хъ.

І бачив я, і ось на склепінні, що над Главами херувимів, ніби камінь сапфір, ніби щось, схоже на престіл, видиме було над ними.

И рече́ къ му́жу облече́ному во у́тварь: вни́ди средѣ́ коле́съ, я́же подъ херуві́мами, и напо́лни го́рсти твоя́ у́глія о́гненнаго от среды́ херуві́мовъ и разсы́пли на гра́дъ. И вни́де предо мно́ю:

І говорив Він чоловікові, одягненому у лляний одяг, і сказав: увійди між колесами під херувимів і візьми повні пригорщі палаючого вугілля між херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах.

херуві́ми же стоя́ху одесну́ю до́му, внегда́ вхожда́ше му́жъ, и о́блакъ напо́лни дво́ръ вну́тренній.

Херувими ж стояли праворуч від дому, коли ввійшов той чоловік, і хмара наповнювала внутрішній двір.

И воздви́жеся сла́ва Госпо́дня от херуві́мовъ въ непокрове́ніє до́му, и напо́лни до́мъ о́блакъ, и дво́ръ напо́лнися сія́нія сла́вы Госпо́дни:

І піднялася слава Господня з херувима до порогу дому, і дім наповнився хмарою, і двір наповнився сяйвом слави Господа.

и гла́съ кри́лъ херуві́мскихъ слы́шашеся да́же до внѣ́шняго двора́, я́коже гла́съ Бо́га саддаі́ глаго́лющаго.

І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому дворі, ніби глас Бога Всемогутнього, коли Він говорить.

И бы́сть внегда́ заповѣ́даше му́жу облече́ному во у́тварь святу́ю, глаго́ля: возми́ о́гнь от среды́ коле́съ, и́же средѣ́ херуві́мовъ. И вни́де и ста́ бли́зъ коле́съ.

І коли Він дав повеління чоловікові, одягненому у лляний одяг, сказавши: «візьми вогню між колесами, між херувимами», і коли він увійшов і став біля колеса, —

И простре́ херуві́мъ ру́ку свою́ въ среди́ну огня́ су́щаго средѣ́ херуві́мовъ, и взя́ и вдаде́ въ ру́цѣ оболче́ному во у́тварь святу́ю, и взя́ и изы́де.

тоді із середовища херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, який між херувимами, і взяв і дав у пригорщі одягненому у лляний одяг. Він узяв і вийшов.

И ви́дѣхъ херуві́мы, и се́, подо́біє ру́къ человѣ́чихъ подъ кри́лы и́хъ.

І видно було у херувимів подобу рук людських під крилами їх.

И ви́дѣхъ, и се́, четы́ри коле́са стоя́ху держа́щеся херуві́мовъ: ко́ло єди́но держа́шеся єди́наго херуві́ма, и ко́ло єди́но держа́шеся друга́го херуві́ма: взо́ръ же коле́съ я́коже взо́ръ ка́менія Анѳра́кса:

І бачив я: і ось чотири колеса біля херувимів, по одному колесу біля кожного херувима, і колеса на вигляд ніби з каменю топаза.

и взо́ръ и́хъ подо́біє єди́но четы́ремъ, а́кибы бы́ло ко́ло въ колеси́:

І на вигляд усі чотири подібні, начебто колесо знаходилося у колесі.

внегда́ идя́ху, на четы́ри ча́сти и́хъ идя́ху, и не обраща́хуся внегда́ идя́ху: я́ко, на не́же мѣ́сто а́ще зря́ше нача́ло єди́но, идя́ху [вслѣ́дъ єго́], и не обраща́хуся, внегда́ ити́ и́мъ.

Коли йшли вони, то йшли на чотири свої боки; під час ходи своєї не поверталися, але до того місця, куди повернена була голова, і вони туди йшли; під час ходи своєї не поверталися.

Вся́ же тѣлеса́ и́хъ и хребты́ и́хъ, и ру́цѣ и́хъ и кри́ла и́хъ и коле́са по́лна оче́съ о́крестъ четы́рехъ коле́съ.

І все тіло їх, і спина їх, і руки їх, і крила їх, і колеса навколо були повні очей, усі чотири колеса їх.

Коле́самъ же си́мъ воззва́ся ге́лгель, слы́шащу мнѣ́.

До коліс цих, як я чув, було сказано: «галгал»^*.

Четы́ри же ли́ца коєму́ждо и́хъ: єди́ному лице́ херуві́мле, лице́ же друго́му лице́ человѣ́чо, тре́тіє же лице́ льво́во и четве́ртоє лице́ о́рлеє.

І у кожної з тварин чотири лиця: перше лице — лице херувимове, друге лице — лице людське, третє лице левове і четверте лице орлине.

И взя́шася херуві́ми: сіє́ є́сть живо́тноє, є́же ви́дѣхъ на рѣцѣ́ Хова́ръ.

Херувими піднялися. Це були ті самі тварини, яких я бачив біля ріки Ховарі.

И єгда́ идя́ху херуві́ми, идя́ху и коле́са и́хъ, и сі́и держа́хуся и́хъ: и внегда́ воздвиза́ху херуві́ми кри́ла своя́, є́же возвы́ситися от земли́, не обраща́хуся коле́са и́хъ, и та́ держа́хуся и́хъ:

І коли йшли херувими, тоді йшли поряд з ними і колеса; і коли херувими піднімали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відокремлювалися, а були при них.

єгда́ стоя́ху ті́и, стоя́ху и они́, и внегда́ возвыша́хуся ті́и, возвыша́хуся и они́ съ ни́ми: зане́ ду́хъ жи́зни бѣ́ въ ни́хъ.

Коли ті стояли, стояли і вони; коли ті піднімалися, піднімалися і вони; бо у них був дух тварин.

И изы́де сла́ва Госпо́дня от непокрове́нія до́му и взы́де на херуві́мы.

І відійшла слава Господня від порогу дому і стала над херувимами.

И воздвиго́ша херуві́ми кри́ла своя́ и возвы́сишася от земли́ предо мно́ю: єгда́ изыдо́ша ті́и, и коле́са держа́хуся и́хъ: и ста́ша надъ преддве́ріємъ вра́тъ до́му Госпо́дня, я́же проти́ву восто́ку, и сла́ва Го́спода Бо́га Ізра́илева бѣ́ надъ ни́ми свы́ше.

І підняли херувими крила свої, і піднялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то і колеса поряд з ними; і стали біля входу у східні врата дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними.

Сіє́ живо́тноє є́сть, є́же ви́дѣхъ подъ Бо́гомъ Ізра́илевымъ на рѣцѣ́ Хова́ръ, и позна́хъ, я́ко херуві́ми су́ть.

Це були ті самі тварини, яких бачив я біля підніжжя Бога Ізраїлевого біля ріки Ховарі. І я пізнав, що це херувими.

Четы́ри ли́ца єди́ному, и четы́ри кри́ла єди́ному, и подо́біє ру́къ человѣ́чихъ подъ кри́лы и́хъ.

У кожного по чотири лиця, й у кожного по чотири крила, і під крилами їх подоба рук людських.

И подо́біє ли́цъ и́хъ: сія́ ли́ца су́ть, я́же ви́дѣхъ подъ сла́вою Бо́га Ізра́илева при рѣцѣ́ Хова́ръ воззрѣ́ніє и́хъ: и сія́ ко́ждо пря́мо лицу́ своєму́ идя́ху.

А подоба лиць їх те саме, які лиця бачив я біля ріки Ховарі, — і вигляд їх, і самі вони. Кожен ішов прямо у той бік, який був перед лицем його.

И воздви́же мя́ ду́хъ и возведе́ мя́ ко врато́мъ до́му Госпо́дня, я́же пря́мо зря́тъ на восто́къ: и се́, предъ преддве́ріємъ вра́тъ я́ко два́десять и пя́ть муже́й: и ви́дѣхъ средѣ́ и́хъ Ієхоні́ю сы́на Іазе́рова и Фалті́ю ване́ова, старѣ́йшины людскі́я.

І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Господнього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іазанію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, сі́и му́жіє помышля́ющіи су́єтная и совѣ́тъ творя́щіи лука́въ во гра́дѣ се́мъ,

І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому,

глаго́лющіи: не въ но́вѣ ли согради́шася до́мове? се́й є́сть коно́бъ, мы́ же мяса́.

говорячи: «ще не близько; будемо будувати доми; воно^* казан, а ми м’ясо».

Сего́ ра́ди прорцы́ на ня́, прорцы́, сы́не человѣ́чь.

Тому проречи на них пророцтво, пророкуй, сину людський.

И нападе́ на мя́ Ду́хъ Госпо́день и рече́ ко мнѣ́: глаго́ли, сія́ глаго́летъ Госпо́дь: та́ко реко́сте, до́ме Ізра́илевъ, и умышле́нія ду́ха ва́шего а́зъ вѣ́мъ:

І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю.

умно́жисте мертвецы́ ва́шя во гра́дѣ се́мъ и напо́лнисте пути́ єго́ я́звенныхъ.

Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами.

Того́ ра́ди та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: мертвецы́ ва́ши, я́же изби́сте средѣ́ єго́, ті́и су́ть мяса́, а се́й коно́бъ є́сть, и ва́съ изведу́ от среды́ єго́.

Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно — казан; але вас Я виведу з нього.

Меча́ боите́ся, и ме́чь наведу́ на ва́съ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь:

Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч, — говорить Господь Бог.

и изведу́ ва́съ от среды́ єго́ и преда́мъ ва́съ въ ру́цѣ чужди́хъ и сотворю́ въ ва́съ су́дъ:

І виведу вас з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд.

мече́мъ паде́те, на гора́хъ Ізра́илевыхъ сужду́ ва́мъ, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь:

Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь.

то́й не бу́детъ ва́мъ въ коно́бъ, и вы́ не бу́дете посредѣ́ єго́ въ мяса́: на гора́хъ Ізра́илевыхъ сужду́ ва́мъ,

Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас.

и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь, я́ко по за́повѣдемъ мои́мъ не ходи́сте и судо́въ мои́хъ не сотвори́сте, но по обы́чаємъ язы́ковъ су́щихъ о́крестъ ва́съ сотвори́сте.

І пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточують вас.

И бы́сть внегда́ прорица́ти ми́, и Фалті́а сы́нъ ване́овъ у́мре: и падо́хъ ни́цъ и возопи́хъ гла́сомъ вели́кимъ, глаго́ля: го́ре мнѣ́, лю́тѣ мнѣ́, Адонаю́ Го́споди! на сконча́ніє ли твори́ши ты́ оста́нки Ізра́илевы?

І було, коли я пророкував, Фалтія, син Ванеїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю?

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, бра́тія твоя́ и му́жіє плѣ́на твоєго́ и ве́сь до́мъ Ізра́илевъ сконча́ся, и́мже реко́ша живу́щіи во Ієрусали́мѣ: дале́че удали́теся от Го́спода, на́мъ дана́ є́сть земля́ въ наслѣ́діє.

сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: «живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля».

Сего́ ра́ди реко́хъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: я́ко отри́ну я́ во язы́ки и разсѣ́ю я́ по все́й земли́, и бу́ду и́мъ во освяще́ніє ма́ло во страна́хъ, а́може вни́дутъ та́мо.

На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони.

Сего́ ра́ди рцы́: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: и пріиму́ я́ от язы́къ и соберу́ я́ от стра́нъ, идѣ́же разсѣ́яхъ я́ въ ни́хъ, и да́мъ и́мъ зе́млю Ізра́илеву:

Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву.

и вни́дутъ та́мо и отве́ргутъ вся́ ме́рзости єя́ и вся́ беззако́нія єя́ от нея́:

І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її.

и да́мъ и́мъ се́рдце и́но и ду́хъ но́въ да́мъ и́мъ, и исто́ргну ка́менноє се́рдце от пло́ти и́хъ и да́мъ и́мъ се́рдце пло́тяно,

І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське,

я́ко да въ за́повѣдехъ мои́хъ хо́дятъ и оправда́нія моя́ сохраня́тъ и сотворя́тъ я́: и бу́дутъ ми́ въ лю́ди, и а́зъ и́мъ бу́ду въ Бо́га.

щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом.

А и́хже се́рдце по гну́сностемъ и́хъ и по беззако́ніємъ и́хъ хо́дитъ, пути́ тѣ́хъ на главы́ и́хъ положу́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведінку тих оберну на їхню голову, — говорить Господь Бог.

И воздвиго́ша херуві́ми кри́ла своя́, и коле́са держа́щаяся и́хъ: сла́ва же Бо́га Ізра́илева бѣ́ на ни́хъ свы́ше и́хъ.

Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними.

И взы́де сла́ва Госпо́дня от среды́ гра́да и ста́ на горѣ́, я́же бя́ше пря́мо гра́да на восто́къ.

І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста.

И ду́хъ взя́ мя́ и принесе́ мя́ на зе́млю Халде́йску въ плѣ́нники, въ видѣ́ніи, Ду́хомъ Бо́жіимъ.

І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив.

И взыдо́хъ от видѣ́нія, є́же ви́дѣхъ, и глаго́лахъ ко плѣ́нникомъ вся́ словеса́ Госпо́дня, я́же показа́ мнѣ́.

І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, посредѣ́ непра́вдъ и́хъ ты́ живе́ши, и́же о́чи и́мутъ ви́дѣти, и не ви́дятъ, и у́шы и́мутъ є́же слы́шати, и не слы́шатъ, зане́ до́мъ преогорчева́яй є́сть.

сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім.

И ты́, сы́не человѣ́чь, сотвори́ себѣ́ сосу́ды плѣ́ннически, и плѣне́нъ бу́ди дне́мъ предъ ни́ми, и преселе́нъ бу́ди от мѣ́ста твоєго́ на мѣ́сто друго́є предъ ни́ми, я́ко да ви́дятъ, зане́ до́мъ прогнѣвля́яй є́сть.

Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний;

И да изнесе́ши сосу́ды твоя́, я́ко сосу́дъ плѣ́нническій, дне́мъ предъ очи́ма и́хъ: ты́ же изы́деши въ ве́черъ предъ ни́ми, я́коже исхо́дитъ плѣ́нникъ.

і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.

Прокопа́й себѣ́ стѣ́ну, и да изы́деши сквозѣ́ ю́ предъ ни́ми.

Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього.

На ра́менѣхъ взя́тъ бу́деши и покрове́нъ изы́деши, лице́ твоє́ покры́єши, и да не ви́диши земли́, поне́же чу́до тя́ да́хъ до́му Ізра́илеву.

Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому.

И сотвори́хъ та́ко все́, єли́ко ми́ заповѣ́да Госпо́дь: и сосу́ды изнесо́хъ я́ко сосу́ды плѣ́нничы дне́мъ, и въ ве́черъ прокопа́хъ себѣ́ стѣ́ну руко́ю, и о́тай изыдо́хъ, и на ра́мена взя́тъ бы́хъ предъ ни́ми.

І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми.

И бы́сть сло́во Госпо́дне зау́тра ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє зранку:

сы́не человѣ́чь, не рѣ́ша ли къ тебѣ́ до́мъ Ізра́илевъ, до́мъ прогнѣвля́яй: что́ ты твори́ши?

сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?»

Рцы́ къ ни́мъ: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: ко кня́зю и старѣ́йшинамъ Ієрусали́млимъ, и всему́ до́му Ізра́илеву, и́же су́ть средѣ́ и́хъ,

Скажи їм: так говорить Господь Бог: це — провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там.

рцы́, я́ко а́зъ чудеса́ творю́, я́коже сотвори́хъ, си́це и́мъ бу́детъ: во преселе́ніи и во плѣне́ніи изы́дутъ.

Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони.

И кня́зь средѣ́ и́хъ на ра́мена взя́тъ бу́детъ, и о́тай изы́детъ сквозѣ́ стѣ́ну, и прокопа́єтъ, є́же єму́ изы́ти сквозѣ́ ю́, лице́ своє́ покры́єтъ, да не ви́димь бу́детъ очесы́, и са́мъ земли́ не у́зритъ.

І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї.

И простру́ мре́жу мою́ на́нь, и я́тъ бу́детъ во одержа́ніи моє́мъ, и введу́ єго́ въ Вавило́нъ въ зе́млю Халде́йску, и не у́зритъ єя́, и та́мо сконча́єтся.

І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре.

И вся́, и́же о́крестъ єго́, помо́щники єго́, и вся́ заступа́ющыя єго́ разсѣ́ю по всѣ́мъ вѣ́тромъ, и ме́чь излію́ вслѣ́дъ и́хъ:

А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч.

и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь, и єгда́ разсы́плю я́ во язы́ки и разсѣ́ю я́ по страна́мъ:

І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях.

и оста́влю от ни́хъ му́жы въ число́ от меча́ и от гла́да и от сме́рти, я́ко да повѣ́дятъ вся́ беззако́нія и́хъ во язы́цѣхъ, а́може вни́дутъ: и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь.

Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, хлѣ́бъ тво́й съ болѣ́знію снѣ́си и во́ду твою́ со страда́ніємъ и ско́рбію испіє́ши.

сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом.

И рече́ши къ лю́демъ земли́: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь живу́щымъ во Ієрусали́мѣ на земли́ Ізра́илевѣ: хлѣ́бы своя́ съ недоста́ткомъ снѣдя́тъ и во́ду свою́ съ па́губою испію́тъ: я́ко да поги́бнетъ земля́ со исполне́ніємъ свои́мъ, въ нече́стіи бо вси́ живу́щіи въ не́й.

І скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній.

И гра́ди и́хъ населе́нніи опустѣ́ютъ, и земля́ и́хъ въ поги́бель бу́детъ, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь.

І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, ка́я при́тча сія́ ва́мъ на земли́ Ізра́илевѣ, глаго́лющымъ: до́лги дни́, поги́бе вся́коє видѣ́ніє?

сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»?

Сего́ ра́ди рцы́ къ ни́мъ: та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: отвращу́ при́тчу сію́, и пото́мъ не реку́тъ при́тчи тоя́ до́мъ Ізра́илевъ, я́ко рече́ши къ ни́мъ: прибли́жишася дні́є и сло́во вся́каго видѣ́нія.

Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого.

Зане́ не бу́детъ ктому́ вся́коє видѣ́ніє ло́жноє, и волхву́яй уго́дная средѣ́ сыно́въ Ізра́илевыхъ.

Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім.

Я́ко а́зъ Госпо́дь возглаго́лю словеса́ моя́, возглаго́лю и сотворю́ и не продолжу́ ктому́: во дни́ ва́шя, до́ме прогнѣ́ваяй, реку́ сло́во и сотворю́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, се́, до́мъ Ізра́илевъ преогорчева́яй глаго́люще глаго́лютъ: видѣ́ніє, є́же се́й ви́дитъ, на дни́ мно́ги, и на времена́ до́лга се́й прорица́єтъ.

сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи».

Сего́ ра́ди рцы́ къ ни́мъ: сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: не продолжа́тся ктому́ вся́ словеса́ моя́, я́же возглаго́лю: я́ко возглаго́лю сло́во и сотворю́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, прорцы́ на проро́ки Ізра́илевы прорица́ющыя и рече́ши проро́комъ прорица́ющымъ от се́рдца своєго́, и прорцы́ и рече́ши къ ни́мъ: слы́шите сло́во Госпо́дне,

сину людський! проречи пророцтво на пророків Ізраїлевих, які пророкують, і скажи пророкам від власного серця: слухайте слово Господнє!

сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: лю́тѣ прорица́ющымъ от се́рдца своєго́, ходя́щымъ вслѣ́дъ ду́ха своєго́, а отню́дъ не ви́дящымъ.

Так говорить Господь Бог: горе безумним пророкам, які водяться своїм духом і нічого не бачили!

Я́коже лиси́цы въ пусты́ни, [та́ко] проро́цы твои́ [бы́ша], Ізра́илю!

Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах.

Не ста́ша на тве́рди и собра́ша стада́ къ до́му Ізра́илеву: не воста́ша глаго́лющіи въ де́нь Госпо́день,

У проломи ви не входите і не обгороджуєте стіною дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти у битві у день Господа.

ви́дящіи ло́жная и волхву́ющіи су́єтная, глаго́люще, та́ко глаго́летъ Госпо́дь, Госпо́дь же не посла́ и́хъ, и нача́ша возставля́ти сло́во.

Вони бачать пусте і передвіщають неправду, говорячи: «Господь сказав»; а Господь не посилав їх; і дають надію, що слово збудеться.

Не ло́жноє ли у́бо видѣ́ніє ви́дѣсте и волхвова́нія су́єтная реко́сте? глаго́лете, рече́ Госпо́дь: а́зъ же не глаго́лахъ.

Чи не пусте видіння бачили ви? і чи не облудне пророкування прорікаєте, говорячи: «Господь сказав», а Я не говорив?

Сего́ ра́ди рцы́: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же словеса́ ва́ша лжи́ва и волхвова́нія ва́ша су́єтна, того́ ра́ди, се́, а́зъ на вы́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь,

Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви говорите пусте і бачите у видіннях неправду, за те ось Я — проти вас, говорить Господь Бог.

и простру́ ру́ку мою́ на проро́ки ви́дящыя лжу́ и провѣщава́ющыя су́єтная: въ наказа́ніи люді́й мои́хъ не бу́дутъ, и въ писа́ніи до́му Ізра́илева не впи́шутся, и въ зе́млю Ізра́илеву не вни́дутъ, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.

І буде рука Моя проти цих пророків, які бачать пусте і передвіщають неправду; у раді народу Мого вони не будуть, і до списку дому Ізраїлевого не впишуться, і в землю Ізраїлеву не ввійдуть; і пізнаєте, що Я Господь Бог.

Поне́же прельсти́ша люді́й мои́хъ, глаго́люще: ми́ръ, ми́ръ: и не бя́ше ми́ра: и се́й согражда́єтъ стѣ́ну, а они́ помазу́ютъ ю́, паде́тся.

За те, що вони вводять народ Мій в оману, говорячи: «мир», тоді як немає миру; і коли він будує стіну, вони обмазують її брудом,

Глаго́ли къ помазу́ющымъ ю́: паде́тся, и бу́детъ ту́ча потопля́ющая, и да́мъ ка́меніє стрѣ́льноє въ сву́зы и́хъ, и паду́тся, и вѣ́тръ воздви́жущь разме́щетъ, и разся́дется.

скажи тим, хто обмазує стіну багном, що вона впаде. Піде злива, і ви, кам’яні градини, впадете, і бурхливий вітер розірве її.

И се́, паде́ся стѣна́, и не реку́тъ ли къ ва́мъ: гдѣ́ є́сть пома́заніє ва́ше, и́мже пома́засте?

І ось, упаде стіна; тоді чи не скажуть вам: «де та обмазка, якою ви обмазували?»

Того́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: и наве́ргу бу́рю разоря́ющую со я́ростію, и ту́ча потопля́ющи гнѣ́вомъ мои́мъ бу́детъ, и ка́меніє стрѣ́льноє наведу́ я́ростію во сконча́ніє:

Тому так говорить Господь Бог: Я пущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде злива у люті Моїй, і камені граду в обуренні Моєму, для знищення.

и раскопа́ю стѣ́ну, ю́же пома́засте, и паде́тся, и положу́ ю́ на земли́, и откры́ются основа́нія єя́, и паде́тся, и сконча́єтеся со обличе́ніємъ и позна́єте, я́ко а́зъ Госпо́дь:

І зруйную стіну, яку ви обмазували багном, і повалю її на землю, і відкриється основа її, і впаде, і ви разом з нею загинете; і пізнаєте, що Я Господь.

и сконча́ю я́рость мою́ на стѣнѣ́ и на помазу́ющихъ ю́, и паде́тъ. И реко́хъ къ ва́мъ: нѣ́сть стѣны́, ни помазу́ющихъ єя́,

І виснажу лють Мою на стіні і на тих, хто обмазує її багном, і скажу вам: немає стіни, і немає тих, які обмазували її,

проро́цы Ізра́илевы, прорица́ющіи на Ієрусали́мъ и ви́дящіи єму́ ми́ръ, и нѣ́сть ми́ра, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

пророків Ізраїлевих, які пророкували Єрусалиму і звіщали йому видіння миру, тоді як немає миру, — говорить Господь Бог.

И ты́, сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твоє́ на дще́ри люді́й твои́хъ, на прорица́ющыя от се́рдца своєго́, и прорцы́ на ни́хъ,

Ти ж, сину людський, оберни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного свого серця, і виречи на них пророцтво,

и рече́ши: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: го́ре сшива́ющымъ возгла́війцы подъ вся́кій ла́коть руки́ и сотворя́ющымъ покрыва́ла надъ вся́кую главу́ вся́каго во́зраста, є́же разврати́ти ду́шы: ду́ши разврати́шася люді́й мои́хъ, и ду́шъ снабдѣва́ху:

і скажи: так говорить Господь Бог: горе тим, що зшивають чаклунські мішечки під пахви і роблять покривала для голови усякого зросту, щоб уловлювати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете ваші душі?

и осквернавля́ху мя́ у люді́й мои́хъ, го́рсти ра́ди ячме́не и ра́ди укру́ха хлѣ́ба, є́же изби́ти ду́шы, и́мже не подоба́ше умре́ти, и оживи́ти ду́шы, и́мже не подоба́ше жи́ти, провѣща́юще лю́демъ мои́мъ, послу́шающымъ лжи́выхъ провѣща́ній.

І неславите Мене перед народом Моїм за жмені ячменю і за шматки хліба, умертвлюючи душі, які не повинні померти, і залишаючи життя душам, які не повинні жити, обманюючи народ, який слухає неправду.

Сего́ ра́ди сія́ глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ на возгла́вія ва́ша, и́миже вы́ развраща́єте ду́шы та́мо: и отто́ргну я́ от мы́шцей ва́шихъ, и послю́ ду́шы, я́же вы́ развраща́сте ду́шы и́хъ на разсы́паніє,

Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на ваші чаклунські мішечки, якими ви там уловлюєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з-під м’язів ваших, і випущу на волю душі, які ви уловлюєте, щоб прилітали до вас.

и растерза́ю покрыва́ла ва́ша, и отиму́ лю́ди моя́ от руки́ ва́шея, и ктому́ не бу́дутъ въ рука́хъ ва́шихъ на развраще́ніє, и позна́єте, я́ко а́зъ Госпо́дь:

І роздеру покривала ваші, і визволю народ Мій від рук ваших, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь.

поне́же развраща́сте се́рдце пра́веднаго непра́ведно, а́зъ же не развраща́хъ єго́, и укрѣпля́сте ру́цѣ беззако́ннику, є́же отню́дъ не обрати́тися єму́ от пути́ єго́ зла́го и жи́ву бы́ти єму́,

За те, що ви неправдою засмучуєте серце праведника, яке Я не хотів засмучувати, і підтримуєте руки беззаконника, щоб він не навернувся від порочної путі своєї і не зберіг життя свого, —

сего́ ра́ди не у́зрите лжи́, и волхвова́нія ктому́ не и́мате волхвова́ти: и изба́влю лю́ди моя́ от ру́къ ва́шихъ, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь.

за це вже не будете мати пустих видінь і надалі не будете угадувати; і Я визволю народ Мій від рук ваших, і пізнаєте, що Я Господь.

И пріидо́ша ко мнѣ́ му́жіє от ста́рецъ Ізра́илевыхъ и сѣдо́ша предо мно́ю.

І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, му́жіє сі́и положи́ша помышле́нія своя́ на сердца́хъ свои́хъ и муче́ніє непра́вдъ свои́хъ поста́виша предъ лице́мъ свои́мъ: а́ще отвѣща́яй отвѣща́ю и́мъ?

сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм?

Сего́ ра́ди глаго́ли къ ни́мъ и рече́ши и́мъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: человѣ́къ человѣ́къ от до́му Ізра́илева, и́же а́ще положи́тъ мы́сли своя́ въ се́рдцы своє́мъ и муче́ніє непра́вды своєя́ учини́тъ предъ лице́мъ свои́мъ и пріи́детъ ко проро́ку, а́зъ Госпо́дь отвѣща́ю єму́ о си́хъ, и́миже держи́тся мы́сль єго́:

Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, — то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь?

я́ко да уклоня́тъ до́мъ Ізра́илевъ сердца́мъ и́хъ удале́нымъ от мене́ помышле́ньми и́хъ.

Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене.

Сего́ ра́ди рцы́ до́му Ізра́илеву: сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: обрати́теся и отврати́теся от начина́ній ва́шихъ и от всѣ́хъ нече́стій ва́шихъ, и обрати́те ли́ца ва́ша ко мнѣ́:

Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше.

зане́ человѣ́къ человѣ́къ от до́му Ізра́илева и от прише́лцевъ прише́дшихъ ко Ізра́илеви, и́же а́ще удали́тся от мене́ и положи́тъ мы́сли своя́ на се́рдцы своє́мъ и муче́ніє непра́вды своєя́ учини́тъ предъ лице́мъ свои́мъ и пріи́детъ ко проро́ку є́же вопроси́ти єму́ мене́, а́зъ Госпо́дь отвѣща́ю єму́, въ не́мже держи́тся о́нъ,

Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, — то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе?

и утвержу́ лице́ моє́ на человѣ́ка того́ и положу́ єго́ въ поги́бель и въ потребле́ніє и изве́ргу єго́ от среды́ люді́й мои́хъ, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь.

Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь.

И проро́къ а́ще прельсти́тся и рече́тъ сло́во, а́зъ Госпо́дь прельсти́хъ проро́ка того́, и простру́ ру́ку мою́ на́нь и потреблю́ єго́ от среды́ люді́й Ізра́илевыхъ.

А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я простягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля.

И пріи́мутъ непра́вду свою́ по непра́вдѣ вопроша́ющаго, и по непра́вдѣ та́кожде проро́ку бу́детъ,

І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка,

я́ко да не прельща́єтся ктому́ до́мъ Ізра́илевъ от мене́, и да не оскверня́ются ктому́ во всѣ́хъ грѣсѣ́хъ свои́хъ, и бу́дутъ ми́ въ лю́ди, а́зъ же бу́ду и́мъ въ Бо́га, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, земля́ а́ще согрѣши́тъ ми́, є́же па́стися грѣхо́мъ, простру́ ру́ку мою́ на ню́ и сотру́ утвержде́ніє хлѣ́бноє и пущу́ на ню́ гла́дъ и возму́ съ нея́ человѣ́ки и скоты́,

сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу;

и а́ще бу́дутъ сі́и тріє́ му́жіє средѣ́ єя́, Но́є и даніи́лъ и і́овъ, ті́и во пра́вдѣ своє́й спасу́тся, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь:

і якби знайшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов, — то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, — говорить Господь Бог.

а́ще и звѣ́ри злы́я напущу́ на зе́млю и уму́чу ю́, и бу́детъ въ па́губу, и не бу́детъ проходя́щаго сквозѣ́ ю́ от лица́ звѣре́й,

Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною:

и а́ще бу́дутъ тріє́ сі́и му́жіє средѣ́ єя́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, ни сы́нове, ни дще́ри и́хъ спасу́тся, но то́кмо сі́и єди́ни спасу́тся, а земля́ въ потребле́ніє бу́детъ:

то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею.

а́ще же наведу́ на ту́ зе́млю ме́чь и реку́: ме́чь да про́йдетъ зе́млю, и возму́ от нея́ человѣ́ка и скота́,

Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: «меч, пройди по землі!», і став знищувати на ній людей і худобу,

и тріє́ му́жіє сі́и бу́дутъ средѣ́ єя́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, не изба́вятъ ни сыно́въ, ни дще́рей свои́хъ, но ті́и єди́ни спасу́тся:

то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спаслися б.

а́ще же и сме́рть пущу́ на зе́млю о́ну и излію́ я́рость мою́ на ню́ въ кро́ви, є́же потреби́ти от нея́ человѣ́ки и скоты́,

Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу:

Но́є же и даніи́лъ и і́овъ бу́дутъ посредѣ́ єя́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, ни сы́нове, ни дще́ри не оста́нутъ и́мъ, ті́и же во пра́вдѣ своє́й спасу́тся и изба́вятъ ду́шы своя́.

то Ной, Даниїл та Іов серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі.

Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: а́ще же и четы́ри ме́сти моя́ лю́тыя пущу́ на Ієрусали́ма, ме́чь и гла́дъ, и звѣ́ри лю́ты и сме́рть, є́же потреби́ти от него́ человѣ́ки и скоты́,

Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу,

и се́, оста́влени въ не́мъ спасе́нніи от него́, сі́и изведу́тъ сы́ны и дще́ри: се́, ті́и изы́дутъ къ ва́мъ, и у́зрите пути́ и́хъ и помышле́нія и́хъ, и раска́єтеся от злы́хъ, я́же наведо́хъ на Ієрусали́мъ, вся́ зла́я, я́же наведо́хъ на́нь,

і тоді залишиться в ньому залишок, сини і дочки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього.

и утѣ́шатъ ва́съ: поне́же у́зрите пути́ и́хъ и умышле́нія и́хъ, и уразумѣ́єте, я́ко не всу́є сотвори́лъ є́смь вся́, єли́ка сотвори́хъ въ не́мъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

Вони утішать вас, коли ви побачите поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, что́ бы́ло бы дре́во ло́зноє от всѣ́хъ древе́съ гро́здныхъ, су́щихъ во древесѣ́хъ дубра́вныхъ?

сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі?

А́ще во́змутъ от него́ дре́во, є́же сотвори́ти дѣ́ло? и а́ще во́змутъ ко́лъ от него́, є́же обѣ́сити на не́мъ кі́й либо сосу́дъ?

Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ?

Ра́звѣ є́же огне́ви преда́стся на потребле́ніє, лѣ́тнеє очище́ніє єго́ потребля́єтъ о́гнь, и исчеза́єтъ до конца́: єда́ потре́бно бу́детъ на дѣ́ло?

Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб?

И єще́ цѣ́лу єму́ су́щу не бу́детъ на дѣ́ло, кольми́ па́че а́ще о́гнь є́ попали́тъ до конца́, бу́детъ ли на дѣ́ло пото́мъ?

І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб?

Сего́ ра́ди рцы́: си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: я́коже лоза́ віногра́дная во дре́вѣхъ дубра́вныхъ, ю́же да́хъ на потребле́ніє огне́ви, та́ко да́мъ живу́щыя во Ієрусали́мѣ:

Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима.

и да́мъ лице́ моє́ на ня́, от огня́ изы́дутъ, и о́гнь поя́стъ я́: и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь, єгда́ утвержду́ лице́ моє́ на ни́хъ:

І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє.

и да́мъ зе́млю въ па́губу, зане́ впадо́ша въ грѣ́хъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, засвидѣ́телствуй Ієрусали́му беззако́нія єго́

сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його

и рече́ши: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь дще́ри Ієрусали́мстѣй: ко́рень тво́й и бытіє́ твоє́ от земли́ Ханане́йски: оте́цъ тво́й Аморре́анинъ и ма́ти твоя́ Хетте́аныня:

і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка;

и рожде́ніє твоє́, въ о́ньже де́нь роди́лася єси́, не обяза́ша сосе́цъ твои́хъ {Євр.: не отрѣ́заша ти́ пу́па.}, и водо́ю не омы́ша тя́ на спасе́ніє, ни со́лію осоли́ша, ниже́ пелена́ми пови́ша:

при народженні твоєму, у день, коли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита.

и не пощадѣ́ тебе́ о́ко моє́, є́же сотвори́ти тебѣ́ єди́но от всѣ́хъ си́хъ, пострада́ти что́ о тебѣ́, и отве́ржена была́ єси́ на лице́ по́ля стро́потствомъ души́ твоєя́, въ де́нь въ о́ньже роди́лася єси́.

Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-небудь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого.

И проидо́хъ сквозѣ́ тя и ви́дѣхъ тя́ смѣ́шену во кро́ви твоє́й и реко́хъ ти́: от кро́ве твоєя́ жива́ бу́ди: и реко́хъ тебѣ́: во кро́ви твоє́й живо́тъ тво́й:

І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровя́х твоїх, і сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» Так, Я сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!»

умножа́йся, я́коже прозябе́ніє се́лноє да́хъ тя́, и умно́жилася єси́ и возвели́чилася и вошла́ єси́ во гра́ды градо́въ: сосцы́ твои́ возрасто́ша, и вла́си твои́ просвѣтлѣ́ша, ты́ же была́ єси́ нага́ и безъ красы́.

Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита.

И проидо́хъ сквозѣ́ тя и ви́дѣхъ тя́: и се́, вре́мя твоє́, я́ко вре́мя вита́ющихъ: и простро́хъ крилѣ́ мои́ на тя́ и прикры́хъ сту́дъ тво́й, и кля́хся тебѣ́ и внидо́хъ въ завѣ́тъ съ тобо́ю, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, и была́ єси́ мнѣ́:

І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю.

и омы́хъ тя́ водо́ю и ополоска́хъ кро́вь твою́ от тебе́ и пома́захъ тя́ єле́ємъ,

Обмив Я тебе водою і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм.

и облеко́хъ тя́ въ пестроты́ и обу́хъ тя́ въ червле́ны, и препоя́сахъ тя́ виссо́номъ и возложи́хъ на тя́ тріха́птонъ,

І надів на тебе візерунчасте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом.

и украси́хъ тя́ у́тварію и возложи́хъ запя́стіє на ру́цѣ твои́ и гри́вну на вы́ю твою́,

І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто.

и да́хъ усеря́зи на но́здри твоя́ и ко́лца во у́шы твои́ и вѣне́цъ хвалы́ на главу́ твою́:

І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець.

и украше́нна была́ єси́ зла́томъ и сребро́мъ, и оде́жды твоя́ виссо́нны и тріха́пты и испещре́нія, семіда́лъ и ме́дъ и ма́сло я́ла єси́, и была́ єси́ добра́ зѣло́ зѣло́, и упра́вилася єси́ на ца́рство:

Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом із кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі.

и изы́де и́мя твоє́ во язы́ки въ добро́тѣ твоє́й, зане́ соверше́нно бѣ́ лѣ́потою въ красотѣ́, ю́же учини́хъ на тебѣ́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що вона була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, — говорить Господь Бог.

Ты́ же упова́ла єси́ на добро́ту твою́ и соблуди́ла єси́ во и́мени твоє́мъ и излія́ла єси́ блуже́ніє твоє́ на вся́каго мимоходя́щаго, тому́ была́ єси́, єму́же не подоба́ше:

Але ти понадіялася на красу твою, і, користуючись славою твоєю, стала блудити і поширювала блудодійство твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому.

и взяла́ єси́ от ри́зъ твои́хъ и сотвори́ла себѣ́ кумі́ры сошве́ныя и соблуди́ла єси́ съ ни́ми, и не вни́деши, и не бу́детъ.

І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні висоти, і блудодіяла на них, як ніколи не трапиться і не буде.

И взяла́ єси́ сосу́ды хвалы́ твоєя́ от сребра́ моєго́ и зла́та моєго́, от ни́хже да́хъ тебѣ́, и сотвори́ла себѣ́ о́бразы му́жески, и соблуди́ла єси́ въ ни́хъ.

І взяла ошатні твої речі з Мого золота і з Мого срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними.

И взяла́ єси́ ри́зы своя́ испещре́нныя и одѣ́ялася єси́ въ ня́, и ма́сло моє́ и ѳиміа́мъ мо́й положи́ла єси́ предъ лице́мъ и́хъ,

І взяла візерунчасті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій,

и хлѣ́бы моя́, я́же да́хъ тебѣ́, семіда́ломъ и ма́сломъ и ме́домъ напита́хъ тя́, и положи́ла єси́ та́ предъ лице́мъ и́хъ въ воню́ благоуха́нія. И бы́сть по си́хъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь,

і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, — говорить Господь Бог.

и взяла́ єси́ сы́ны твоя́ и дще́ри твоя́, я́же родила́ єси́, и закла́ла єси́ и́мъ въ потребле́ніє. Єда́ ма́ло соблуди́ла єси́?

І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти?

И закла́ла єси́ ча́да твоя́ и дала́ єси́ я́, внегда́ принесла́ єси́ и́хъ на же́ртву и́мъ.

Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь.

Сіє́ па́че вся́каго блуда́ твоєго́ и гну́сностей твои́хъ: и не помяну́ла єси́ дні́й младе́нства твоєго́, єгда́ была́ єси́ нага́ и безобра́зна, и смѣ́шена во кро́ви твоє́й жила́ єси́.

І при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоптання.

И бы́сть по всѣ́хъ зло́бахъ твои́хъ, го́ре го́ре тебѣ́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь,

І після всіх злодіянь твоїх, — горе, горе тобі! — говорить Господь Бог, —

и создала́ єси́ себѣ́ хра́мъ блудни́ческій и сотвори́ла себѣ́ полага́нія на всѣ́хъ сто́гнахъ:

ти побудувала собі блудилища і наробила собі підвищень на всякій площі;

и въ нача́лѣ вся́каго пути́ создала́ єси́ блуди́лища своя́ и растли́ла добро́ту твою́, и разложи́ла го́лени твоя́ вся́кому мимоходя́щему и умно́жила єси́ блу́дъ тво́й:

біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала ноги твої для всякого перехожого, і примножила блудодіяння твої.

и соблуди́ла съ сынми́ Єги́петскими сосѣ́ды твои́ми дебелопло́тными, и мно́гажды блуди́ла єси́, є́же разгнѣ́вати мя́.

Блудила із синами Єгипту, сусідами твоїми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівляючи Мене.

И се́, простру́ ру́ку мою́ на тя́ и отве́ргу зако́ны твоя́ и преда́мъ тя́ душа́мъ ненави́дящымъ тебе́, дще́ремъ иноплеме́нниковъ, совраща́ющымъ тя́ съ пути́ твоєго́, и́мже нече́ствовала єси́.

І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї.

И соблуди́ла єси́ съ сынми́ Асси́ровыми и ниже́ та́ко насы́тилася єси́: и соблуди́ла и не насы́тилася,

І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася;

и умно́жила завѣ́ты твоя́ ко земли́ Ханане́йстѣй, Халде́йстѣй, и ниже́ въ си́хъ насы́тилася єси́.

і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась.

Что́ сотворю́ се́рдцу твоєму́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, внегда́ твори́ши вся́ сія́ дѣла́ жены́ блудни́цы проде́рзыя? И соблуди́ла єси́ трегу́бо во дще́рехъ твои́хъ.

Яким стомленим повинно бути серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блудниця!

Єгда́ согради́ла єси́ блуди́лище твоє́ въ нача́лѣ вся́каго пути́ и высо́кая твоя́ сотвори́ла єси́ на всѣ́хъ сто́гнахъ, и не была́ я́ко блудни́ца собира́ющая нає́мъ.

Коли ти будувала собі блудилища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки,

Жена́ любодѣ́йница подо́бна тебѣ́, от му́жа своєго́ взе́млющи нає́мъ,

але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих.

всѣ́мъ блуди́вшымъ съ не́ю дая́ше нає́мъ: и ты́ дала́ єси́ нає́мъ всѣ́мъ рачи́телемъ твои́мъ и обременя́ла и́хъ, є́же приходи́ти и́мъ къ тебѣ́ отвсю́ду во блуже́нія твоя́.

Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою.

И бы́сть въ тебѣ́ сопроти́вно обы́чаю же́нску во блуже́ніи твоє́мъ, и съ тобо́ю соблуди́вшымъ, вмѣ́сто є́же бы да́ти тебѣ́ нає́мъ, и нає́мъ не даде́ся тебѣ́, и бы́сть въ тебѣ́ сопроти́вно.

У тебе у блудодіяннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим.

Сего́ ра́ди слы́ши, блудни́це, сло́во Госпо́дне.

Тому вислухай, блуднице, слово Господнє!

Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: зане́ излія́ла єси́ мѣ́дь твою́, и откры́єтся сра́мъ тво́й во блуже́ніи твоє́мъ ко рачи́телемъ твои́мъ, и во вся́ помышле́нія беззако́ній твои́хъ, и во кро́ви ча́дъ твои́хъ, я́же дала́ єси́ и́мъ:

Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, —

сего́ ра́ди, се́, а́зъ на тя́ соберу́ вся́ похотники́ твоя́, съ ни́миже смѣси́лася єси́, и всѣ́хъ, и́хже люби́ла єси́, со всѣ́ми, и́хже ненави́дѣла єси́: и соберу́ я́ на тя́ отвсю́ду и откры́ю зло́бы твоя́ къ ни́мъ, и у́зрятъ ве́сь сра́мъ тво́й.

за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій.

И отмщу́ ти отмще́ніємъ любодѣ́йцы и пролива́ющія кро́вь, и положу́ тя во кро́ви я́рости и рве́нія,

Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, — і віддам тебе кривавій люті і ревнощам;

и преда́мъ тя́ въ ру́цѣ и́хъ, и раскопа́ютъ блуди́лище твоє́ и разоря́тъ высо́кая твоя́, и совлеку́тъ съ тебе́ ри́зы твоя́ и во́змутъ сосу́ды хвалы́ твоєя́, и оста́вятъ тя́ на́гу и безсту́дну:

віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудилища твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візьмуть убрання твоє, і залишать тебе нагою і непокритою.

и приведу́тъ на тя́ наро́ды, и побію́тъ тебе́ ка́меніємъ и изсѣку́тъ тя́ мечьми́ свои́ми,

І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми.

и запаля́тъ до́мы твоя́ огне́мъ и сотворя́тъ въ тебѣ́ отмще́ніє предъ жена́ми мно́гими: и обращу́ тя от блуже́нія, и найма́ ктому́ не да́си.

Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків.

И послю́ я́рость мою́ на тя́, и отъи́мется рве́ніє моє́ от тебе́: и почі́ю и ктому́ не попеку́ся.

І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися.

Поне́же не помяну́ла єси́ дні́й младе́нства твоєго́ и опеча́лила мя́ во всѣ́хъ си́хъ: и се́, а́зъ пути́ твоя́ на главу́ твою́ да́хъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: и та́ко сотвори́ла єси́ нече́стіє по всѣ́мъ беззако́ніємъ твои́мъ.

За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, — говорить Господь Бог, — щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мерзот.

Сія́ су́ть вся́, єли́ка реко́ша на тя́ въ при́тчи, глаго́люще: я́коже ма́ти, та́ко и дще́рь.

Ось, усякий, хто говорить притчами, може сказати про тебе: «яка мати, така і дочка».

Дще́рь ма́тере твоєя́ ты́ єси́, отри́нувшая му́жа своєго́ и ча́да своя́: и сестры́ се́стръ твои́хъ, отри́нувшыя муже́й свои́хъ и ча́дъ свои́хъ: ма́ти ва́ша Хетте́аныня, а оте́цъ ва́шъ Аморре́й:

Ти дочка у матір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хеттеянка, і батько ваш аморрей.

сестра́ ва́ша старѣ́йшая самарі́а, та́ и дще́ри єя́ живу́щыя ошу́юю тебе́: и сестра́ твоя́ ме́ншая, живу́щая одесну́ю тебе́, Содо́ма и дще́ри єя́.

Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її.

Но ниже́ по путе́мъ и́хъ ходи́ла єси́, ниже́ сотвори́ла по беззако́ніємъ и́хъ поне́ ма́ло, и превозшла́ єси́ и́хъ во всѣ́хъ путе́хъ твои́хъ.

Але ти і не їхніми путями ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусніше за них на всіх путях твоїх.

Живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, не сотвори́ла Содо́ма сія́ сестра́ твоя́ и дще́ри єя́, я́коже ты́ сотвори́ла и дще́ри твоя́.

Живу Я, — говорить Господь Бог; Содома, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої.

Оба́че сіє́ беззако́ніє Содо́мы сестры́ твоєя́, го́рдость въ сы́тости хлѣ́ба и во изоби́ліи віна́, и сластолю́бствоваша та́ и дще́ри єя́: сіє́ бя́ше є́й и дще́ремъ єя́: и руки́ убо́гому и ни́щему не подая́ху,

Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордості, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала.

и велича́хуся, и сотвори́ша беззако́нія предо мно́ю: и отверго́хъ я́ я́коже ви́дѣхъ.

І загордилися вони, і робили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх.

Самарі́а же по́лъ грѣхо́въ твои́хъ не согрѣши́: и умно́жила єси́ беззако́нія твоя́ па́че о́нѣхъ, и оправда́ла єси́ сестры́ твоя́ во всѣ́хъ беззако́ніихъ твои́хъ, я́же сотвори́ла єси́.

І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе.

И ты́ пріими́ муче́ніє твоє́, въ не́мже растли́ла єси́ сестры́ твоя́ во грѣсѣ́хъ твои́хъ, и́миже беззако́нновала па́че тѣ́хъ, и оправда́ла и́хъ па́че тебе́: и ты́ посрами́ся и пріими́ безче́стіє твоє́, внегда́ оправда́ти тебѣ́ сестры́ твоя́.

Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення твоє, так виправдавши сестер твоїх.

И обращу́ обраще́нія и́хъ, обраще́ніє Содо́мы и дще́рей єя́, и обраще́ніє самарі́и и дщере́й єя́, и обращу́ обраще́ніє твоє́ средѣ́ и́хъ,

Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх,

я́ко да пріи́меши муче́ніє твоє́ и безче́стна бу́деши от всѣ́хъ, я́же сотвори́ла єси́ во разгнѣ́ваніи моє́мъ.

щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішенням.

И сестра́ твоя́ Содо́ма и дще́ри єя́ возста́вятся, я́коже бѣ́ша испе́рва: и самарі́а и дще́ри єя́ возста́вятся, я́коже бѣ́ша испе́рва: и ты́ и дще́ри твоя́ возста́витеся, я́коже бѣ́сте пре́жде.

І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш.

И не была́ Содо́ма сестра́ твоя́ во слы́шаніє во устѣ́хъ твои́хъ во дне́хъ горды́ни твоєя́,

Про сестру твою Содому і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї,

пре́жде открове́нія зло́бъ твои́хъ, я́коже ны́нѣ укори́зна єси́ дще́рей Си́рскихъ и всѣ́хъ су́щихъ о́крестъ єя́ дще́рей иноплеме́нничихъ одержа́щихъ тя́ о́крестъ:

доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирством з усіх боків.

нече́стія твоя́ и беззако́нія твоя́ ты́ понесла́ єси́ я́, глаго́летъ Госпо́дь.

За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, — говорить Господь.

Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: и сотворю́ въ тебѣ́, я́коже сотвори́ла єси́, я́коже презрѣ́ла єси́ є́же преступи́ти завѣ́тъ мо́й:

Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу.

и воспомяну́ а́зъ завѣ́тъ мо́й, и́же съ тобо́ю во дне́хъ младе́нства твоєго́, и возста́влю тебѣ́ завѣ́тъ вѣ́чный:

Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз.

и помяне́ши пути́ твоя́ и безче́стна бу́деши, внегда́ по́ймеши сестры́ твоя́ старѣ́йшыя со юнѣ́йшими твои́ми, и да́мъ я́ тебѣ́ на созида́ніє, но не от завѣ́та твоєго́:

І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу.

и возста́влю а́зъ завѣ́тъ мо́й съ тобо́ю, и увѣ́си, я́ко а́зъ Госпо́дь:

Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь,

я́ко да помяне́ши и усрами́шися, и не бу́детъ тебѣ́ ктому́ отве́рсти у́стъ твои́хъ от лица́ безче́стія твоєго́, єгда́ ми́лостивъ бу́ду тебѣ́ по всѣ́мъ, єли́ка сотвори́ла єси́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, повѣ́ждь по́вѣсть и рцы́ при́тчу на до́мъ Ізра́илевъ,

сину людський! запропонуй загадку і скажи притчу до дому Ізраїлевого.

и рече́ши: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: оре́лъ вели́кій, великокри́лый, до́лгій протяже́ніємъ, испо́лнь ногте́й, и́же и́мать повелѣ́ніє вни́ти въ Ліва́нъ, и взя́ избра́нныя ке́дра,

Скажи: так говорить Господь Бог: великий орел з великими крилами, з довгими перами, пухнастий, строкатий, прилетів у Ливан і зняв з кедра верхівку,

и верхи́ мя́гкости острога́, и принесе́ я́ въ зе́млю Ханане́йску, во гра́дѣ огражде́ннѣмъ положи́ я́:

зірвав верхній з молодих паростків його і приніс його у землю Ханаанську, у місті торговців поклав його;

и взя́ от сѣ́мене земна́го и даде́ є́ на по́ли пло́днѣ, [да утверди́тъ коре́ніє] надъ вода́ми мно́гими, ви́дѣно учини́ є́:

і взяв від насіння цієї землі, і посадив на землі насіння, помістив біля великих вод, як садять вербу.

и прозябе́ и бы́сть въ віногра́дъ не́мощенъ и ма́лъ вели́чествомъ, є́же явля́тися ло́зію єго́ на не́мъ, и коре́ніє єго́ подъ ни́мъ бя́ше: и бы́сть въ віногра́дъ, и сотвори́ ро́зги, и простре́ отра́сли своя́.

І воно виросло, і зробилося виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, віття якої хилилося до неї, і коріння її було під нею ж, і стало виноградною лозою, і дало паростки, і пустило віття.

И бы́сть оре́лъ другі́й вели́къ, великокри́лный, мно́гъ ногтьми́, и се́, віногра́дъ се́й оплета́яся объ не́мъ: и коре́ніє єго́ къ нему́, и ло́зіє своє́ испусти́ єму́, є́же напая́ти себе́ со гру́діємъ са́да своєго́.

І ще був орел з великими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягла до нього віття своє, щоб він поливав її з борозен розсадника свого.

На по́ли до́брѣ, на водѣ́ мно́зѣ пита́єтся то́й, є́же сотвори́ти прозябе́нія и приноси́ти пло́дъ, є́же бы́ти въ віногра́дъ вели́къ.

Вона була посаджена на доброму полі, біля великих вод, так що могла пускати віття і приносити плід, зробитися лозою чудовою.

Сего́ ра́ди рцы́: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: єда́ испра́вится? не коре́ніє ли мягкоты́ єго́ и пло́дъ изгніє́тъ? и и́зсхнутъ вся́ лѣ́торасли єго́, и не мы́шцею ли вели́кою, ни людьми́ мно́гими є́же исто́ргнути єго́ изъ коре́нія єго́?

Скажи: так говорить Господь Бог: чи буде у неї успіх? Чи не вирвуть коренів її, і чи не обірвуть плодів її, так що вона засохне? усе молоде віття, яке виросло від неї, засохне. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коренів її.

И се́, ты́єтъ: єда́ успѣ́єтъ? не а́біє ли, єгда́ ко́снется єму́ вѣ́тръ зно́йный, посхне́тъ сухото́ю? со гру́діємъ прозябе́нія своєго́ и́зсхнетъ.

І ось, хоч вона посаджена, але чи буде успіх? Чи не засохне вона, як тільки торкнеться її східний вітер? засохне на грядках, де виросла.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, рцы́ ко до́му прогнѣвля́ющему мя́: не вѣ́сте ли, что́ су́ть сія́? рцы́ и́мъ: се́, гряде́тъ ца́рь Вавило́нскъ на Ієрусали́мъ, и во́зметъ царя́ єго́ и кня́зя єго́, и отведе́тъ я́ къ себѣ́ въ Вавило́нъ:

скажи бунтівному дому: хіба не знаєте, що це означає? — Скажи: ось, прийшов цар Вавилонський у Єрусалим, і взяв царя його і князів його, і привів їх до себе у Вавилон.

и по́йметъ от пле́мене ца́рска, и завѣща́єтъ съ ни́мъ завѣ́тъ, и введе́тъ єго́ въ кля́твѣ, и старѣ́йшины земли́ во́зметъ,

І взяв іншого з царського роду, й уклав з ним союз, і зобов’язав його клятвою, і взяв сильних землі тієї із собою,

є́же бы́ти въ ца́рство немощно́, є́же весьма́ не возноси́тися, [но] храни́ти завѣ́тъ єго́ и стоя́ти въ не́мъ:

щоб царство було покірне, щоб не могло піднятися, щоб збережений був союз і стояв твердо.

и отве́ржется от него́ посыла́я послы́ своя́ во Єги́петъ да́ти єму́ ко́ни и лю́ди мно́ги: єда́ испра́витъ? спасе́тся ли творя́й сопроти́вная? и преступа́яй завѣ́тъ спасе́тся ли?

Але той відійшов від нього, пославши послів своїх у Єгипет, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи вціліє той, хто це робить? Він порушив союз і чи уціліє?

Живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, а́ще не на мѣ́стѣ, идѣ́же ца́рь воцари́вый єго́, и́же поху́ли кля́тву мою́ и и́же преступи́ завѣ́тъ мо́й, съ ни́мъ средѣ́ Вавило́на сконча́єтся.

Живу Я, — говорить Господь Бог: у місці перебування царя, який поставив його царем, і якому дану клятву він знехтував, і порушив союз свій з ним, він помре у нього у Вавилоні.

И не въ си́лѣ вели́цѣй, ниже́ въ наро́дѣ мно́зѣ сотвори́тъ съ ни́мъ фарао́нъ бра́нь во остро́зѣ и въ согражде́ніи стрѣ́льницъ, є́же изъя́ти ду́шы мно́ги.

З великою силою і з численним народом фараон нічого не зробить для нього у цій війні, коли буде насипаний вал і будуть побудовані облогові вежі на загибель багатьох душ.

И поху́ли кля́тву, є́же преступи́ти завѣ́тъ, и се́, даде́ ру́ку свою́ и вся́ сія́ сотвори́ єму́: не спасе́тся.

Він знехтував клятву, щоб порушити союз, і ось, дав руку свою і зробив усе це; він не вціліє.

Сего́ ра́ди рцы́: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: живу́ а́зъ, а́ще не кля́тву мою́, ю́же поху́ли, и завѣ́тъ мо́й, єго́же преступи́, да́мъ на главу́ єго́:

Тому так говорить Господь Бог: живу Я! клятву Мою, яку він знехтував, і союз Мій, який він порушив, Я поверну на його голову.

и простру́ мре́жу мою́ на́нь, и я́тъ бу́детъ во одержа́ніи єя́: и приведу́ єго́ въ Вавило́нъ и разсужду́ся съ ни́мъ та́мо о непра́вдѣ єго́, є́юже непра́вдова ко мнѣ́:

І закину на нього сіть Мою, і впійманий буде у тенета Мої; і приведу його у Вавилон, і там буду судитися з ним за віроломство його проти Мене.

и вси́ избѣ́гшіи єго́ и вси́ избра́нніи со всѣ́ми ополче́ніи єго́ мече́мъ паду́тъ, и вся́ оста́вшая и́хъ разсѣ́ю по всему́ вѣ́тру, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ.

А всі утікачі його з усіх полків його упадуть від меча, а ті, що залишилися, розвіяні будуть по всіх вітрах; і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це.

Сего́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: и возму́ а́зъ от избра́нныхъ ке́дра высо́каго от верха́ и да́мъ от главы́ отра́слей єго́, сердца́ и́хъ остружу́ и насажду́ а́зъ на горѣ́ высо́цѣ:

Так говорить Господь Бог: і візьму Я з вершини високого кедра, і посаджу; з верхніх паростків його відірву ніжну парость і посаджу на високій і величній горі.

и повѣ́шу и́ въ горѣ́ высо́цѣ Ізра́илевѣ и насажду́ и́, и прорасти́тъ отра́сль и сотвори́тъ пло́дъ и бу́детъ въ ке́дръ вели́къ: и почі́єтъ подъ ни́мъ вся́къ звѣ́рь, и подъ сѣ́нію єго́ почі́єтъ вся́ка пти́ца, и ло́зіє єго́ па́ки устро́ятся:

На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і пустить віття, і принесе плід, і зробиться величним кедром, і будуть жити під ним усякі птахи, усякі пернаті будуть жити у тіні гілок його.

и увѣ́сть вся́ко дре́во полево́є, я́ко а́зъ Госпо́дь смиря́яй дре́во высо́коє и вознося́й дре́во смире́нноє, и изсуша́яй дре́во зеле́ноє и прораща́яй дре́во сухо́є: а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ и сотворю́.

І пізнають усі дерева польові, що Я, Господь, високе дерево понижую, низьке дерево підвищую, дерево, яке зеленіє, висушую, а сухе дерево роблю квітучим: Я, Господь, сказав, і зроблю.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, что́ ва́мъ при́тча сія́ на земли́ Ізра́илевѣ, глаго́лющымъ: отцы́ ядо́ша те́рпкоє, а зубо́мъ ча́дъ и́хъ оско́мины бы́ша?

навіщо ви вживаєте у землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»?

Живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, а́ще бу́детъ єще́ глаго́лема при́тча сія́ во Ізра́или.

Живу Я! — говорить Господь Бог, — не будуть надалі говорити прислів’я це в Ізраїлі.

Я́ко вся́ ду́шы моя́ су́ть, я́коже душа́ о́тча, та́ко и душа́ сыно́вня, моя́ су́ть: душа́, я́же согрѣши́тъ, та́ у́мретъ, и зоба́вшаго па́родки зу́бы оско́минны бу́дутъ.

Бо ось, усі душі — Мої: як душа батька, так і душа сина — Мої: душа, яка згрішає, та помре.

Человѣ́къ же, и́же є́сть пра́веденъ, творя́й су́дъ и пра́вду,

Якщо хто праведний і чинить суд і правду,

на гора́хъ не снѣ́сть и оче́съ свои́хъ не воздви́гнетъ на кумі́ры до́му Ізра́илева, и жены́ бли́жняго своєго́ не оскверна́витъ и къ женѣ́ въ мѣ́сячныхъ су́щей не прибли́жится,

на горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє і до своєї дружини під час очищення нечистот її не наближається,

и человѣ́ку не наси́льствуєтъ, зало́гъ должнику́ отда́стъ и хище́ніємъ не восхи́титъ, хлѣ́бъ сво́й а́лчному да́стъ и нага́го облече́тъ въ ри́зу,

нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею,

и сребра́ своєго́ въ ли́хву не да́стъ и прибы́тка не во́зметъ, и от непра́вды отврати́тъ ру́ку свою́ и су́дъ сотвори́тъ между́ му́жемъ и бли́жнимъ свои́мъ,

у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний,

и въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́лъ и оправда́нія моя́ снабдѣ́лъ, є́же твори́ти та́: пра́веденъ се́й є́сть, жи́знію жи́ти и́мать, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник, він неодмінно буде живий, — говорить Господь Бог.

И а́ще роди́тъ сы́на губи́теля, пролива́ющаго кро́вь и творя́ща грѣхи́,

Але якщо у нього народився син розбійник, який проливає кров, і робить що-небудь із усього того,

въ пу́ть отца́ своєго́ пра́веднаго не ходи́лъ, но и на гора́хъ пожре́, и жену́ бли́жняго своєго́ оскверна́вилъ,

чого він сам не робив зовсім, і на горах їсть жертовне, і дружину ближнього свого оскверняє,

и убо́гаго и ни́щаго преоби́дѣ, и хище́ніємъ восхи́тилъ и зало́га не отда́лъ, и къ кумі́ромъ положи́ о́чи свои́, беззако́нія сотвори́,

бідного й убогого утискує, насильно віднімає, заставу не повертає, і до ідолів звертає очі свої, чинить мерзоти,

съ ли́хвою даде́ и съ примноже́ніємъ прія́лъ, се́й жи́знію не поживе́тъ: вся́ сія́ беззако́нія сотвори́, сме́ртію у́мретъ, кро́вь єго́ на не́мъ бу́детъ.

у ріст дає, і бере лихву; то чи буде він живий? Ні, він не буде живий. Хто робить усі такі мерзоти, той неодмінно помре, кров його буде на ньому.

А́ще же роди́тъ сы́на, о́нъ же уви́дитъ вся́ грѣхи́ отца́ своєго́, я́же сотвори́лъ є́сть, и убои́тся и не сотвори́тъ по ни́мъ,

Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі гріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм:

на гора́хъ не снѣ́сть и оче́съ свои́хъ не положи́тъ къ кумі́ромъ до́му Ізра́илева, и жены́ по́друга своєго́ не оскверна́витъ

на горах жертовного не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє,

и человѣ́ка не наси́льствуєтъ, и зало́га не удержи́тъ и хище́ніємъ не восхи́титъ, хлѣ́бъ сво́й а́лчному да́стъ и на́га одѣ́єтъ ри́зою,

і людини не пригноблює, застави не бере, і насильно не віднімає, хліб свій дає голодному, і нагого покриває одягом,

и от непра́вды отврати́тъ ру́ку свою́, ли́хвы и примноже́нія не во́зметъ, пра́вду сотвори́тъ и въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́ти бу́детъ: не сконча́єтся въ непра́вдахъ отца́ своєго́, [но] жи́знь поживе́тъ.

від ображання бідного утримує руку свою, росту і лихви не бере, виконує Мої повеління і чинить за заповідями Моїми, — то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий.

Оте́цъ же єго́ а́ще ско́рбію оскорби́тъ и хище́ніємъ восхи́титъ, сопроти́вная сотвори́тъ посредѣ́ люді́й мои́хъ, и у́мретъ въ непра́вдахъ свои́хъ.

А батько його, оскільки він жорстоко пригноблював, грабував брата і недобре робив серед народу свого, ось, він помре за своє беззаконня.

И рече́те: что́ я́ко не взя́ сы́нъ непра́вды отца́ своєго́? Поне́же сы́нъ пра́вду и ми́лость сотвори́, вся́ зако́ны моя́ соблюде́ и сотвори́ я́, жи́знію поживе́тъ.

Ви говорите: «чому ж син не несе провини батька свого?» Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий.

Душа́ же согрѣша́ющая, та́ у́мретъ: сы́нъ не во́зметъ непра́вды отца́ своєго́, и оте́цъ не во́зметъ непра́вды сы́на своєго́: пра́вда пра́веднаго на не́мъ бу́детъ, и беззако́ніє беззако́нника на не́мъ бу́детъ.

Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається.

И беззако́нникъ а́ще обрати́тся от всѣ́хъ беззако́ній свои́хъ, я́же сотвори́лъ, и сохрани́тъ вся́ за́повѣди моя́ и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду и ми́лость, жи́знію поживе́тъ и не у́мретъ:

І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре.

вся́ согрѣше́нія єго́, єли́ка сотвори́лъ, не помяну́тся єму́: но въ пра́вдѣ своє́й, ю́же сотвори́лъ, жи́въ бу́детъ.

Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він живий буде.

Єда́ хотѣ́ніємъ восхощу́ сме́рти грѣ́шника, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, а не є́же обрати́тися єму́ от пути́ зла́ и жи́ву бы́ти єму́?

Хіба Я хочу смерти беззаконника? — говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий?

И а́ще соврати́тся пра́ведникъ от пра́вды своєя́ и сотвори́тъ непра́вду по всѣ́мъ беззако́ніємъ, я́же сотвори́лъ беззако́нникъ, вся́ пра́вды єго́, я́же сотвори́лъ є́сть, не помяну́тся: въ преступле́ніи своє́мъ, и́мже преступи́, и во грѣсѣ́хъ свои́хъ, и́миже согрѣши́, въ ни́хъ у́мретъ.

І праведник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке робить, і за гріхи свої, у яких грішний, він помре.

И реко́сте: не упра́вится пу́ть Госпо́день. Слы́шите у́бо, ве́сь до́мъ Ізра́илевъ, єда́ пу́ть мо́й не упра́вится? ва́шъ ли пу́ть у́бо упра́вится?

Але ви говорите: «неправий путь Господа!» Послухайте, доме Ізраїлів! Чи Мій путь неправий? чи не ваші путі неправі?

Єгда́ соврати́тся пра́ведникъ от пра́вды своєя́ и сотвори́тъ грѣ́хъ, и у́мретъ въ преступле́ніи, є́же сотвори́лъ, въ то́мъ у́мретъ.

Якщо праведник відступає від правди своєї і робить беззаконня і за те помирає, то він помирає за беззаконня своє, яке зробив.

И єгда́ обрати́тся беззако́нникъ от беззако́нія своєго́, є́же сотвори́лъ, и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду, то́й ду́шу свою́ снабдѣ́лъ є́сть:

І беззаконник, якщо навертається від беззаконня свого, яке робив, і творить суд і правду, — до життя поверне душу свою.

и ви́дѣ и обрати́ся от всѣ́хъ беззако́ній свои́хъ, я́же сотвори́, жи́знію поживе́тъ и не у́мретъ.

Бо він побачив і навернувся від усіх злочинів своїх, які робив; він буде живий, не помре.

И глаго́летъ до́мъ Ізра́илевъ: упра́вится пу́ть Госпо́день. Єда́ пу́ть мо́й не управля́єтся? о, до́ме Ізра́илевъ, у́бо ва́шъ ли пу́ть управля́єтся?

А дім Ізраїлів говорить: «неправий путь Господа!» чи Мої путі неправі, доме Ізраїлів? чи не ваші путі неправі?

[Сего́ ра́ди] кому́ждо по пути́ єго́ сужду́ ва́мъ, до́ме Ізра́илевъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: обрати́теся и отве́ржитеся от всѣ́хъ нече́стій ва́шихъ, и не бу́дутъ ва́мъ непра́вды въ муче́ніє:

Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, — говорить Господь Бог; покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших, щоб нечестя не було вам спотиканням.

отве́ржите от себе́ вся́ нече́стія ва́ша, и́миже нече́ствовасте ко мнѣ́, и сотвори́те себѣ́ се́рдце но́во и ду́хъ но́въ, и сотвори́те вся́ за́повѣди моя́: и вску́ю умира́єте, до́ме Ізра́илевъ? глаго́летъ Госпо́дь.

Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими згрішили ви, і сотворіть собі нове серце і новий дух; і навіщо вам помирати, доме Ізраїлів?

Поне́же не хощу́ сме́рти грѣ́шника умира́ющаго, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, но є́же обрати́тися єму́ от пути́ своєго́ и жи́ти души́ єго́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: обрати́теся у́бо, и жи́ви бу́дете.

Бо Я не хочу смерти помираючого, — говорить Господь Бог; але наверніться, і живіть!

Ты́ же, сы́не человѣ́чь, возми́ пла́чь на кня́зи Ізра́илевы,

А ти здійми плач за князями Ізраїля

и рече́ши: почто́ ма́ти твоя́ льви́ца средѣ́ льво́въ почи́, посредѣ́ льво́въ умно́жи льви́чища своя́?

і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх.

И отскочи́ єди́нъ от льви́чищъ єя́ и бы́сть ле́въ, и научи́ся восхища́ти восхище́нія и человѣ́ки снѣде́.

І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей.

И слы́шаша о не́мъ язы́цы, и я́тъ бы́сть въ растлѣ́ніи и́хъ, приведо́ша єго́ во уздѣ́ во Єги́петъ.

І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську.

И ви́дѣ, я́ко отведе́нъ бы́сть от нея́, и поги́бе ча́яніє єя́: и взя́ ина́го от льви́чищъ свои́хъ и льво́мъ учини́ єго́,

І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом.

и живя́ше посредѣ́ льво́въ, бы́сть ле́въ и научи́ся восхища́ти восхище́нія: человѣ́ки изъяде́,

І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей

и пася́шеся въ лю́тости своє́й, и гра́ды и́хъ пу́сты поста́ви, и погуби́ зе́млю и исполне́ніє єя́ гла́сомъ рыка́нія своєго́.

і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його.

И да́ша на́нь язы́цы о́крестъ от стра́нъ и простро́ша на́нь мре́жи своя́, и въ погубле́ніи и́хъ я́тъ бы́сть.

Тоді повстали на нього народи з навколишніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню.

И положи́ша єго́ во уздѣ́ и въ клѣ́ти, приведо́ша єго́ ко царю́ Вавило́нску и вверго́ша єго́ въ темни́цу, я́ко да не слы́шится гла́съ єго́ ктому́ на гора́хъ Ізра́илевыхъ.

І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих.

Ма́ти твоя́ я́ко віногра́дъ и я́ко цвѣ́тъ ши́пчанъ на водѣ́ насажде́нъ, пло́дъ єго́ и отра́сль єго́ бы́сть от воды́ мно́ги.

Твоя мати була, як виноградна лоза, посаджена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води.

И бы́сть єму́ же́злъ крѣ́пости надъ пле́менемъ старѣ́йшинъ, и вознесе́ся въ вели́чіи своє́мъ средѣ́ ло́зія: и ви́дѣ вели́чество своє́ во мно́жествѣ ло́зія своєго́,

І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх.

и обломи́ся въ я́рости, и на зе́млю пове́рженъ бы́сть, и вѣ́тръ зно́йный изсуши́ плоды́ єго́: увядо́ша, и и́зсше же́злъ крѣ́пости єго́: о́гнь потреби́ єго́.

Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх.

И ны́нѣ насади́ша єго́ въ пусты́ни, на земли́ безво́днѣ.

А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу.

И изы́де о́гнь от жезла́ избра́нныхъ єго́ и пояде́ и́, и не бѣ́ въ не́мъ жезла́ крѣ́пости єго́: пле́мя въ при́тчу пла́ча є́сть, и бу́детъ пла́чь.

І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу.

И бы́сть въ лѣ́то седмо́є, въ пя́тый ме́сяцъ, въ деся́тый де́нь ме́сяца, пріидо́ша му́жіє от старѣ́йшинъ до́му Ізра́илева вопроси́ти Го́спода и сѣдо́ша предъ лице́мъ мои́мъ.

У сьомому році, у п’ятому місяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, глаго́ли ко старѣ́йшинамъ до́му Ізра́илева и рече́ши къ ни́мъ: та́ко глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: єда́ вопроси́ти мене́ вы́ прихо́дите? живу́ а́зъ, а́ще отвѣща́ю ва́мъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

сину людський! говори зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Господь Бог.

А́ще отмще́ніємъ отмщу́ и́мъ: сы́не человѣ́чь, беззако́нія оте́цъ и́хъ засвидѣ́телствуй и́мъ,

Чи хочеш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх

и рече́ши къ ни́мъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: от него́же дне́ избра́хъ до́мъ Ізра́илевъ, и увѣ́дѣнъ бы́хъ пле́мени до́му Іа́ковля и позна́нъ бы́хъ и́мъ во земли́ Єги́петстѣй, и прія́хъ я́ руко́ю моє́ю глаго́ля: а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ:

і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» —

въ то́й де́нь подъя́хъ я́ руко́ю моє́ю, є́же извести́ я́ изъ земли́ Єги́петскія въ зе́млю, ю́же угото́вахъ и́мъ, зе́млю кипя́щую млеко́мъ и ме́домъ, со́тъ є́сть па́че всѣ́хъ земе́ль,

у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у землю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель,

и реко́хъ къ ни́мъ: кі́йждо ме́рзости от оче́съ свои́хъ отве́ржите и во творе́ніихъ Єги́петскихъ не оскверня́йтеся, а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ.

і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш.

И отверго́шася мене́ и не хотѣ́ша послу́шати мя́: кі́йждо ме́рзостей от оче́съ свои́хъ не отверго́ша и творе́ній Єги́петскихъ не оста́виша. И реко́хъ, є́же излія́ти я́рость мою́ на ня́ и сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ средѣ́ земли́ Єги́петскія.

Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської.

И сотвори́хъ, я́ко да и́мя моє́ весьма́ не оскверни́тся предъ язы́ки, въ ни́хже су́ть ті́и средѣ́ и́хъ, въ ни́хже позна́нъ бы́хъ и́мъ предъ лице́мъ и́хъ, є́же извести́ я́ изъ земли́ Єги́петскія.

Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетської.

И изведо́хъ я́ изъ земли́ Єги́петскія и введо́хъ я́ въ пусты́ню,

І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю,

и да́хъ и́мъ за́повѣди моя́, и оправда́нія моя́ яви́хъ и́мъ, я́же а́ще сотвори́тъ человѣ́къ, жи́въ бу́детъ въ ни́хъ:

і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина була б живою через них;

и суббо́ты моя́ да́хъ и́мъ, є́же бы́ти въ зна́меніє между́ мно́ю и между́ и́ми, є́же разумѣ́ти и́мъ, я́ко а́зъ Госпо́дь освяща́яй и́хъ.

дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх.

И глаго́лахъ ко до́му Ізра́илеву въ пусты́ни: въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́те и оправда́нія моя́ сохрани́те, є́же твори́ти я́, я́же сотвори́тъ человѣ́къ и жи́въ бу́детъ въ ни́хъ. И разгнѣ́ва мя́ до́мъ Ізра́илевъ въ пусты́ни: въ за́повѣдехъ бо мои́хъ не ходи́ша и оправда́нія моя́ отверго́ша, я́же сотвори́тъ человѣ́къ и жи́въ бу́детъ въ ни́хъ: и суббо́ты моя́ оскверни́ша зѣло́. И реко́хъ, є́же излія́ти я́рость мою́ на ня́ въ пусты́ни, є́же потреби́ти и́хъ.

Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули постанови Мої, виконуючи які людина живою була б через них, і суботи Мої порушували, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх.

И сотвори́хъ, я́ко да весьма́ и́мя моє́ не оскверни́тся предъ язы́ки, изъ ни́хже изведо́хъ я́ предъ очи́ма и́хъ.

Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх.

И а́зъ воздвиго́хъ ру́ку мою́ на ня́ въ пусты́ни весьма́, є́же не ввести́ и́хъ въ зе́млю, ю́же да́хъ и́мъ, въ зе́млю теку́щую млеко́мъ и ме́домъ, со́тъ є́сть па́че всея́ земли́:

Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, —

поне́же судьбы́ моя́ отверго́ша и въ за́повѣдехъ мои́хъ не ходи́ша, и суббо́ты моя́ оскверни́ша и вслѣ́дъ помышле́ній се́рдца своєго́ хожда́ху.

за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушували суботи Мої; бо серце їхнє прагнуло до ідолів їхніх.

И пощадѣ́ я́ о́ко моє́, є́же потреби́ти и́хъ, и не сотвори́хъ и́мъ сконча́нія въ пусты́ни.

Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі.

И реко́хъ ко ча́домъ и́хъ въ пусты́ни: въ зако́нѣхъ оте́цъ ва́шихъ не ходи́те и оправда́ній и́хъ не храни́те, и ко творе́ніємъ Єги́петскимъ не примѣша́йтеся и не оскверня́йтеся:

І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не оскверняйте себе ідолами їхніми.

а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ: въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́те, и оправда́нія моя́ снабди́те и твори́те я́,

Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх.

и суббо́ты моя́ освяща́йте: и бу́детъ въ зна́меніє между́ мно́ю и между́ ва́ми, є́же вѣ́дѣти ва́мъ, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ.

І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш.

И разгнѣ́ваша мя́, и ча́да и́хъ въ за́повѣдехъ мои́хъ не ходи́ша и оправда́ній мои́хъ не снабдѣ́ша, є́же твори́ти я́: сія́ бо сотвори́въ человѣ́къ жи́въ бу́детъ въ ни́хъ: и суббо́ты моя́ оскверни́ша зѣло́. И реко́хъ: излію́ я́рость мою́ на ня́, є́же сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ въ пусты́ни.

Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі;

И сотвори́хъ, я́ко да и́мя моє́ весьма́ не оскверна́вится предъ язы́ки, от ни́хже изведо́хъ я́ предъ очи́ма и́хъ.

але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх.

И а́зъ воздвиго́хъ ру́ку мою́ на ня́ въ пусты́ни, є́же расточи́ти я́ во язы́цѣхъ и разсѣ́яти я́ во страна́хъ,

Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по землі

поне́же оправда́ній мои́хъ не сотвори́ша и за́повѣди моя́ отри́нуша и суббо́ты моя́ оскверни́ша, и вслѣ́дъ кумі́ровъ оте́цъ и́хъ бы́ша очеса́ и́хъ.

за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх.

И да́хъ и́мъ за́повѣди не добры́ и оправда́нія, въ ни́хже не бу́дутъ жи́ви:

І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі,

и оскверню́ я́ въ дая́ніихъ и́хъ, внегда́ проводи́ти [и́мъ] вся́коє разверза́ющеє ложесна́, да погублю́ и́хъ, да уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ Госпо́дь.

і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь.

Сего́ ра́ди глаго́ли къ до́му Ізра́илеву, сы́не человѣ́чь, и рече́ши къ ни́мъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: да́же до сего́ разгнѣ́ваша мя́ отцы́ ва́ши во грѣсѣ́хъ свои́хъ, и́миже согрѣши́ша ко мнѣ́:

Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ваші, віроломно вчиняючи проти Мене:

и введо́хъ я́ въ зе́млю, въ ню́же воздвиго́хъ ру́ку мою́, є́же да́ти ю́ и́мъ: и ви́дѣша вся́къ хо́лмъ высо́къ и вся́ко дре́во присѣ́нноє, и пожро́ша та́мо бого́мъ свои́мъ и учини́ша та́мо я́рость даро́въ свои́хъ, и положи́ша та́мо воню́ благово́нія своєго́ и возлія́ша та́мо возлія́нія своя́.

Я привів їх у землю, яку з клятвою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жертви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої.

И реко́хъ къ ни́мъ: что́ су́ть аввама́ {высо́коє}, я́ко вы́ вхо́дите та́мо? и прозва́ша и́мя єму́ аввама́ да́же до дне́шняго дне́.

І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня.

Сего́ ра́ди рцы́ къ до́му Ізра́илеву: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: а́ще во беззако́ніихъ оте́цъ ва́шихъ вы́ оскверня́єтеся и вслѣ́дъ ме́рзостей и́хъ вы́ соблужда́єте,

Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім?

и въ приноше́ніи даро́въ ва́шихъ и въ наро́цѣхъ ва́шихъ, єгда́ прохо́дятъ ча́да ва́ша сквозѣ́ о́гнь: вы́ оскверня́єтеся во всѣ́хъ кумі́рѣхъ ва́шихъ да́же до дне́шняго дне́, и а́зъ отвѣща́ю ли ва́мъ, до́ме Ізра́илевъ? Живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, а́ще отвѣща́ю ва́мъ и а́ще взы́детъ на ду́хъ ва́шъ сіє́.

Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді.

И не бу́детъ, я́коже вы́ глаго́лете: бу́демъ, я́коже язы́цы и я́коже племена́ земна́я, служи́ти дре́ву и ка́менію.

І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю».

Сего́ ра́ди живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, а́ще не руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою и въ я́рости излія́ннѣй ца́рствовати бу́ду надъ ва́ми:

Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами.

и изведу́ вы́ от люді́й и пріиму́ вы от стра́нъ, въ ни́хже бѣ́сте разсѣ́яни, руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою и я́ростію излія́нною,

І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву.

и приведу́ ва́съ въ пусты́ню лю́дскую и разсужду́ся съ ва́ми та́мо лице́мъ къ лицу́:

І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця.

я́коже суди́хся со отцы́ ва́шими въ пусты́ни земли́ Єги́петскія, та́ко сужду́ и ва́мъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь:

Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог.

и проведу́ вы́ подъ жезло́мъ мои́мъ и введу́ вы́ въ числѣ́ завѣ́та,

І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту.

и изберу́ от ва́съ нечести́выя и отве́ргшыяся: изъ земли́ бо обита́нія и́хъ изведу́ я́, и въ зе́млю Ізра́илеву не вни́дутъ, и позна́єте, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ.

І виділю з вас заколотників і непокірливих Мені. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь.

Вы́ же, до́ме Ізра́илевъ, си́це глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: кі́йждо кумі́ры своя́ отими́те, и пото́мъ а́ще послу́шаєте мене́, и и́мене моєго́ свята́го не оскверна́вите ксему́ въ дарѣ́хъ ва́шихъ и рукотворе́ніихъ ва́шихъ:

А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте більше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими,

поне́же на горѣ́ моє́й святѣ́й, на горѣ́ высо́цѣ Ізра́илевѣ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, та́мо послу́жатъ ми́ ве́сь до́мъ Ізра́илевъ до конца́ на земли́, и та́мо пріиму́ я́ и та́мо присѣщу́ на приноше́нія ва́ша и нача́тки обѣ́товъ ва́шихъ во всѣ́хъ освяще́нныхъ ва́шихъ.

тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими.

Въ воню́ благово́нія пріиму́ вы́, єгда́ изведу́ вы́ изъ люді́й и пріиму́ вы́ от стра́нъ, въ ня́же расточе́ни бы́сте, и освящу́ся въ ва́съ предъ очи́ма людски́ма:

Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів.

и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь, єгда́ введу́ вы́ въ зе́млю Ізра́илеву, въ зе́млю, на ню́же воздвиго́хъ ру́ку мою́ да́ти ю́ отце́мъ ва́шымъ:

І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, піднявши руку Мою.

и помяне́те та́мо пути́ ва́шя и вся́ ме́рзкія грѣхи́ ва́шя, въ ни́хже оскверни́стеся, и посрамите́ ли́ца ва́ша во всѣ́хъ зло́бахъ ва́шихъ, я́же сотвори́сте:

І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили,

и позна́єте, я́ко а́зъ Госпо́дь, єгда́ сотворю́ ва́мъ та́ко, я́ко да и́мя моє́ не оскверни́тся по путе́мъ ва́шымъ злы́мъ и по рукотворе́ніємъ ва́шымъ растлѣ́ннымъ, до́ме Ізра́илевъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твоє́ на ю́гъ и воззри́ на даро́ма, и прорцы́ на дубра́ву старѣ́йшину наге́ва

сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля.

и рече́ши дубра́вѣ наге́вовѣ: слы́ши сло́во Госпо́дне, сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ возгнѣщу́ въ тебѣ́ о́гнь, и пожже́тъ въ тебѣ́ вся́ко дре́во зеле́ноє и вся́ко дре́во сухо́є, не уга́снетъ пла́мень разжже́ный, и изгори́тъ въ не́мъ вся́ко лице́ от полу́дне до сѣ́вера,

І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі.

и увѣ́сть вся́ка пло́ть, я́ко а́зъ Госпо́дь разжего́хъ єго́, и не уга́снетъ.

І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне.

И реко́хъ: ника́коже, Го́споди, Го́споди! сі́и глаго́лютъ ко мнѣ́: не при́тча ли є́сть сія́ глаго́лема?

І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?»

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сего́ ра́ди прорцы́, сы́не человѣ́чь, и утверди́ лице́ твоє́ на Ієрусали́мъ и воззри́ на святы́ни и́хъ, и прорцы́ на зе́млю Ізра́илеву,

сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву,

и рече́ши ко земли́ Ізра́илевѣ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ на тя́, и извлеку́ ме́чь мо́й изъ ноже́нъ єго́, и потреблю́ от тебе́ непра́веднаго и беззако́ннаго.

і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого.

Поне́же потреблю́ от тебе́ непра́веднаго и беззако́нника, та́ко изы́детъ ме́чь мо́й изъ ноже́нъ свои́хъ на вся́ку пло́ть от ю́га да́же до сѣ́вера,

А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі.

и увѣ́сть вся́ка пло́ть, я́ко а́зъ Госпо́дь извлеко́хъ ме́чь мо́й изъ ноже́нъ єго́, и ктому́ не возврати́тся.

І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться.

И ты́, сы́не человѣ́чь, воздохни́ въ сокруше́ніи чре́слъ твои́хъ и въ болѣ́знехъ возстени́ предъ очи́ма и́хъ.

Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми.

И бу́детъ, а́ще реку́тъ къ тебѣ́: чесо́ ра́ди ты́ стене́ши? и рече́ши: о возвѣще́ніи, я́ко гряде́тъ: и сокруши́тся вся́ко се́рдце, и ослабѣ́ютъ вся́ ру́ки, и и́здшетъ вся́ка пло́ть и вся́къ ду́хъ, и вся́ сте́гна оскверна́вятся мокрото́ю: се́, гряде́тъ и бу́детъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, прорцы́ и рече́ши: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: рцы́: мечу́, мечу́! изостри́ся и разъяри́ся,

сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений;

я́ко да изсѣче́ши сѣче́нія: изостри́ся, я́ко да бу́деши въ блеща́ніє и гото́въ на разсы́паніє: сѣцы́, изничтожа́й, отри́ни вся́коє дре́во.

нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево?

И даде́ єго́ угото́ванна, є́же держа́ти въ рука́хъ єго́: наостри́лся ме́чь, гото́въ є́сть, є́же да́нъ бы́ти въ ру́цѣ сѣку́щаго.

Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці.

Возопі́й и воспла́чися, сы́не человѣ́чь, я́ко се́й бы́сть въ лю́дехъ мои́хъ, се́й во всѣ́хъ старѣ́йшинахъ Ізра́илевыхъ: обита́ющіи бли́зъ подъ ме́чь бы́ша съ людьми́ мои́ми: сего́ ра́ди восплещи́ рука́ма твои́ма,

Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах.

я́ко оправда́ся. И что́, а́ще и пле́мя отри́нется? Не бу́детъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог.

И ты́, сы́не человѣ́чь, прорцы́ и восплещи́ рука́ма и усугу́би ме́чь: тре́тій ме́чь я́звенымъ є́сть, ме́чь я́звенымъ вели́къ, и ужаси́ши я́,

Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх.

я́ко да сокруши́тся се́рдце и́хъ, и умно́жатся немощні́и во всѣ́хъ вратѣ́хъ и́хъ, предаю́тся на усѣче́ніє ме́чноє: бла́го о́стръ бы́сть на сѣче́ніє, бла́го бы́сть на блиста́ніє.

Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення.

Проходи́ я́ко мо́лнія, остри́ся одесну́ю и ошу́юю, а́може а́ще лице́ твоє́ воста́нетъ:

Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє.

и а́зъ восплещу́ руко́ю моє́ю къ руцѣ́ моє́й и напущу́ я́рость мою́, а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ.

І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

и ты́, сы́не человѣ́чь, учини́ себѣ́ пути́ два́, є́же вни́ти мечу́ царя́ Вавило́нска, от страны́ єди́ныя изы́дутъ нача́ла два́, и ру́ку угото́ваютъ въ нача́лѣ пути́ гра́да, от нача́ла пути́ учини́ши,

і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст.

я́ко вни́ти мечу́ на равва́ѳъ сыно́въ Аммо́нихъ и на Іуде́ю и Ієрусали́мъ средѣ́ єго́.

Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим;

Поне́же ста́нетъ ца́рь Вавило́нскъ на ста́рѣмъ пути́, на нача́лѣ обои́хъ путі́й, є́же волхвова́ти волхвова́ніємъ, я́коже вскипѣ́ти жезлу́, и вопроша́ти ва́яныхъ и вражи́ти во утро́бахъ.

тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку.

И бы́сть одесну́ю єго́ волше́бство на Ієрусали́мъ, є́же обста́вити остро́гъ и є́же отве́рсти уста́ съ во́племъ и возвы́сити гла́съ со глаше́ніємъ тру́бнымъ, и я́ко поста́вити остро́гъ предъ враты́ єго́ и насы́пати пе́рсти и поста́вити стрѣ́лницы.

У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі.

И то́й а́ки волхву́я и́мъ волхвова́ніє предъ ни́ми, уседмеря́я седмери́цы, и то́й воспомина́яй непра́вды єго́ помяну́ти.

Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його.

Того́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же воспомяну́сте непра́вды ва́шя, внегда́ откры́шася нече́стія ва́ша, я́ко яви́тися грѣхо́мъ ва́шымъ во всѣ́хъ беззако́ніихъ ва́шихъ и во всѣ́хъ начина́ніихъ ва́шихъ, поне́же воспомяну́сте, въ тѣ́хъ я́ти бу́дете.

Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками.

И ты́, скверна́ве, беззако́нниче, старѣ́йшино Ізра́илевъ, єго́же гряде́тъ де́нь во вре́мя непра́вды, коне́цъ:

І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець!

сія́ глаго́летъ Госпо́дь: сними́ кіда́ръ и отложи́ вѣне́цъ, се́й не тако́въ бу́детъ, смири́лъ єси́ высо́коє и возне́слъ смире́нноє:

Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться.

непра́вду, непра́вду, непра́вду положу́ єго́, и то́й не тако́въ бу́детъ, до́ндеже пріи́детъ, єму́же досто́итъ, и преда́мъ єму́.

Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому.

И ты́, сы́не человѣ́чь, прорцы́ и рече́ши: се́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь къ сыно́мъ Аммо́нимъ и ко укори́знѣ и́хъ, и рече́ши: мечу́, мечу́ извлече́ный на сѣче́ніє, извлече́ный на сконча́ніє, дви́гнися, я́ко да блиста́єши:

І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка,

въ видѣ́ніи твоє́мъ су́єтнѣмъ, и внегда́ вражби́ти тебѣ́ ло́жная, єгда́ предає́шися ты́ на вы́и я́звеныхъ беззако́нниковъ, и́хже де́нь приспѣ́ во вре́мя непра́вды, коне́цъ:

щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець.

возврати́ся въ ножны́ твоя́ и не ста́ни на мѣ́стѣ се́мъ, въ не́мже роди́лся єси́, на земли́ твоє́й и́мамъ тя́ суди́ти:

Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе:

и излію́ на тя́ гнѣ́въ мо́й, во огни́ гнѣ́ва моєго́ ду́ну на тя́ и преда́мъ тя́ въ ру́цѣ муже́й ва́рваръ, творя́щихъ па́губу:

і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві.

огню́ бу́деши я́дь, кро́вь твоя́ бу́детъ посредѣ́ земли́ твоєя́: не бу́детъ твоєя́ па́мяти, зане́же а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ.

Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

и ты́, сы́не человѣ́чь, а́ще суди́ти бу́деши гра́ду крове́й, и яви́ єму́ вся́ беззако́нія єго́,

і ти, сину людський, чи хочеш судити, судити місто крови? вислови йому всі мерзоти його.

и рече́ши: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: о, гра́де пролива́яй кро́вь средѣ́ себе́, є́же пріити́ вре́мени єго́, и творя́й кумі́ры на себе́, є́же оскверни́тися самому́:

І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе!

въ кро́ви и́хъ, ю́же излія́лъ єси́, согрѣши́лъ єси́, и въ кумі́рѣхъ твои́хъ, я́же твори́лъ, оскверни́лся єси́, и сократи́лъ єси́ дни́ твоя́, и приве́дъ вре́мя лѣ́тъ твои́хъ: сего́ ра́ди да́хъ тя́ на укори́зну язы́комъ и на поруга́ніє всѣ́мъ страна́мъ,

Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям.

бли́зъ тебе́ и дале́че от тебе́ су́щымъ, и поруга́ются тебѣ́ и возопію́тъ на тя́: о, нечи́стый, преслову́тый и мно́гъ во беззако́ніихъ!

Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством.

се́, старѣ́йшины до́му Ізра́илева, кі́йждо ко свои́мъ у́жикамъ смѣси́шася въ тебѣ́, я́ко да пролію́тъ кро́вь:

Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров.

отцу́ и ма́тери злосло́вяху въ тебѣ́ и ко прише́лцу обраща́хуся непра́вдами въ тебѣ́: сироту́ и вдови́цу преоби́дяху въ тебѣ́:

У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе.

и свята́я моя́ уничижа́ху и суббо́ты моя́ оскверня́ху въ тебѣ́:

Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш.

му́жіє разбо́йницы бѣ́ша въ тебѣ́, я́ко да пролію́тъ въ тебѣ́ кро́вь, и на гора́хъ ядя́ху въ тебѣ́ и скве́рны творя́ху въ тебѣ́:

Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, посеред тебе роблять мерзоти.

сты́дъ о́тчій откры́ша въ тебѣ́, и въ нечистотѣ́ сѣдя́щую обруга́ша въ тебѣ́:

Наготу батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе.

кі́йждо на жену́ по́друга своєго́ беззако́нноваша, и кі́йждо невѣ́стку свою́ оскверня́ше въ нече́стіи, и кі́йждо сестру́ свою́, дще́рь отца́ своєго́, обругава́ше въ тебѣ́:

Хтось робить мерзоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку батька свого.

мзды́ взима́ху въ тебѣ́, я́ко да пролію́тъ кро́вь, ли́хву и избы́токъ взима́ху въ тебѣ́: и сконча́лъ єси́ сконча́ніє зло́бы твоєя́ я́же въ наси́ліи, мене́ же забы́лъ єси́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш ріст і лихву і насильством вимагаєш користь у ближнього твого, а Мене забуло, — говорить Господь Бог.

Се́ у́бо, уда́рю руко́ю моє́ю о ру́ку мою́ на та́, я́же соверши́лъ єси́ и я́же сотвори́лъ єси́, и на кро́ви твоя́ бы́вшыя посредѣ́ тебе́:

І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе.

а́ще устои́тъ се́рдце твоє́, и а́ще преодолѣ́ютъ ру́цѣ твои́ во дне́хъ, въ ня́же а́зъ творю́ въ тебѣ́? А́зъ Госпо́дь глаго́лахъ, и сотворю́.

Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю.

И разсы́плю тя́ во язы́цѣхъ и разсѣ́ю тя́ въ страна́хъ, и оскудѣ́єтъ нечистота́ твоя́ изъ тебе́,

І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе.

и владѣ́ти бу́ду тобо́ю предъ очи́ма язы́ковъ, и позна́єши, я́ко а́зъ Госпо́дь.

І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, се́, бы́ша мнѣ́ до́мъ Ізра́илевъ смѣ́шани вси́ съ мѣ́дію и желѣ́зомъ, и со о́ловомъ чи́стымъ и со свинце́мъ, средѣ́ пе́щи сребро́ смѣ́шено су́ть.

сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла.

Сего́ ра́ди рцы́: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же бы́сте вси́ во смѣше́ніє єди́но, сего́ ра́ди, се́, а́зъ пріиму́ ва́съ во среди́ну Ієрусали́ма:

Тому так говорить Господь Бог: оскільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим.

я́коже пріє́млется сребро́ и мѣ́дь, и желѣ́зо и свине́цъ и о́лово чи́стоє во среди́ну пе́щи, є́же ду́нути на ня́ огню́, да слію́тся, та́ко пріиму́ ва́съ во гнѣ́вѣ моє́мъ и въ я́рости моє́й, и соберу́ и слію́ ва́съ,

Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас.

и ду́ну на вы́ во огни́ гнѣ́ва моєго́, и слія́ни бу́дете средѣ́ єго́:

Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього.

я́коже слива́єтся сребро́ средѣ́ пе́щи, та́ко сліє́теся посредѣ́ єго́ и позна́єте, я́ко а́зъ Госпо́дь излія́хъ я́рость мою́ на ва́съ.

Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви серед нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, рцы́ єму́: ты́ єси́ земля́ неодожди́мая, ниже́ до́ждь бы́сть на тя́ въ де́нь я́рости.

сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву!

Єго́же старѣ́йшины средѣ́ єго́, я́ко львы́ рыка́юще, восхища́юще восхище́нія, ду́шы изъяда́юще наси́ліємъ, бога́тство и че́сть пріє́млюще, и вдови́цы твоя́ умно́жишася посредѣ́ тебе́:

Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кількість удів.

и жерцы́ єго́ отверго́шася зако́на моєго́ и оскверни́ша свята́я моя́: между́ святы́мъ и скверна́вымъ не разлуча́ху, и между́ нечи́стымъ и чи́стымъ не раздѣля́ху, и от суббо́тъ мои́хъ покрыва́ху о́чи свои́, и оскверня́ху мя́ посредѣ́ себе́:

Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них.

кня́зи єго́ средѣ́ єго́ я́ко во́лцы восхища́юще похище́нія, є́же пролія́ти кро́вь и погуби́ти ду́шы, я́ко да лихои́мствомъ лихои́мствуютъ:

Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь.

и проро́цы єго́ помазу́ющіи и́хъ паду́тъ, ви́дящіи су́єтная, волхву́ющіи ло́жная, глаго́люще: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: а Госпо́дь не глаго́ла.

А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь.

Люді́й земли́ утѣсня́юще непра́вдою и восхища́юще восхище́нія, ни́ща и убо́га наси́льствующе и со прише́лцемъ не живу́ще судо́мъ.

А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця пригноблюють несправедливо.

И иска́хъ от ни́хъ му́жа живу́ща пра́во и стоя́ща цѣ́ло предъ лице́мъ мои́мъ во вре́мя гнѣ́ва моєго́, є́же бы не до конца́ погуби́ти єго́ {гра́дъ Ієрусали́мъ}, и не обрѣто́хъ.

Шукав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов.

И излія́хъ на́нь я́рость мою́ во огни́ гнѣ́ва моєго́, є́же сконча́ти я́: пути́ и́хъ на главы́ и́хъ да́хъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.

Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, двѣ́ женѣ́ бѣ́стѣ дще́ри ма́тере єди́ныя

сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері,

и соблуди́стѣ во Єги́птѣ, въ ю́ности своє́й соблуди́стѣ: та́мо спадо́ша сосцы́ и́хъ, и та́мо растли́стѣ дѣ́вство.

і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні.

Имена́ же и́ма: оола́ старѣ́йшая, ооліва́ же ме́ншая сестра́ єя́: и бы́стѣ мнѣ́ и роди́стѣ сы́ны и дще́ри: имена́ же и́ма: самарі́а оола́, и Ієрусали́мъ ооліва́.

Імена їх: старшої — Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися — Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом.

И соблуди́ оола́ от мене́ и возложи́ся на похотники́ своя́, на Ассирі́аны приближа́ющыяся є́й,

І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх,

облече́нныя въ червлени́цы, старѣ́йшины и воєво́ды: ю́ноши избра́нніи, вси́ ко́нницы яздя́щіи на ко́нехъ:

до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до областеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях;

и даде́ блуже́ніє своє́ къ ни́мъ: избра́ннымъ сыно́мъ Ассирі́йскимъ всѣ́мъ, и ко всѣ́мъ, на ня́же возлага́шеся, во всѣ́хъ нечистота́хъ и́хъ оскверня́шеся:

і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася:

и блуже́нія своєго́, є́же изъ Єги́пта, не оста́ви, я́ко съ не́ю спа́ху въ ю́ности єя́, и ті́и растли́ша дѣ́вство єя́ и излія́ша блуже́ніє своє́ на ню́.

не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою.

Того́ ра́ди преда́хъ ю́ въ ру́цѣ похотнико́мъ єя́, въ ру́цѣ сыно́мъ Ассирі́йскимъ, на ни́хже возлага́шеся.

За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася.

Ті́и откры́ша сты́дъ єя́, сы́ны и дще́ри єя́ поя́ша и саму́ю мече́мъ усѣ́кнуша: и бы́сть поноше́ніє въ жена́хъ, и отмще́ніє сотвори́ша въ не́й во дщере́хъ єя́.

Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту.

И ви́дѣ сестра́ єя́ ооліва́, и растли́ возложе́ніє своє́ па́че єя́, и блу́дъ сво́й па́че блуда́ сестры́ своєя́ умно́жи:

Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її.

на сыно́въ Ассирі́йскихъ возложи́ся, на старѣ́йшины и воєво́ды, и́же бли́зъ єя́, облече́нны во благоистка́нны, на ко́нники яздя́щыя на ко́нехъ, ю́ноши избра́нни вси́.

Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначальників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків.

И ви́дѣхъ, я́ко оскверни́ся пу́ть єди́нъ обою́.

І Я бачив, що вона осквернила себе, і що в обох їх одна дорога.

И приложи́ ко блуже́нію своєму́, и ви́дѣ му́жы напи́саны на стѣнѣ́, о́бразы халде́йски напи́саны ша́рами,

Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв,

препоя́саны пестрота́ми о чре́слѣхъ свои́хъ, и прево́и краше́нніи на глава́хъ и́хъ, ви́дъ троя́кій всѣ́хъ, подо́біє сыно́въ Вавило́нскихъ, Халде́йскихъ, земли́ оте́чества и́хъ:

підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Халдейська,

и возложи́ся на ня́ зрѣ́ніємъ оче́й свои́хъ, и посла́ послы́ къ ни́мъ въ зе́млю Халде́йску.

вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів.

И пріидо́ша къ не́й сы́нове Вавило́нстіи на ло́же вита́ющихъ и оскверни́ша ю́ въ блуже́ніи єя́, и оскверни́ся въ ни́хъ, и отступи́ душа́ єя́ от ни́хъ:

І прийшли до неї сини Вавилона на любовне ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її.

и откры́ блуже́ніє своє́ и откры́ срамоту́ свою́. И отступи́ душа́ моя́ от нея́, я́коже отступи́ душа́ моя́ от сестры́ єя́.

Коли ж вона явно віддалася блудодіянням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її.

И умно́жила єси́ блуже́ніє твоє́, є́же помяну́ти дни́ ю́ности твоєя́, въ ня́же блуди́ла єси́ во Єги́птѣ,

І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні молодости своєї, коли блудила у землі Єгипетській;

и возлегла́ єси́ на халде́и, и́хже пло́ти бы́ша а́ки пло́ти о́сли, и я́ко ло́на ко́нская ло́на и́хъ,

і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців.

и посѣти́ла єси́ беззако́ніє ю́ности твоєя́, я́же твори́ла єси́ во Єги́птѣ во вита́лищи твоє́мъ, идѣ́же сосцы́ ю́ности твоєя́ спадо́ста.

Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх.

Того́ ра́ди, ооліво́, сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ воздви́гну похотники́ твоя́ на тя́, от ни́хже отступи́ душа́ твоя́, и наведу́ и́хъ на тя́ о́крестъ,

Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх боків:

сыно́въ Вавило́нскихъ и всѣ́хъ халде́євъ, факу́да и су́да и ку́да, и вся́ сы́ны Ассирі́йски съ ни́ми, ю́ношы избра́нны, старѣ́йшины и воєво́ды, вся́ тріста́ты и наро́читыя, ко́нники на ко́нехъ вси́.

синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників.

И пріи́дутъ на тя́ вси́ от сѣ́вера, колесни́цы и коле́са со мно́гимъ наро́домъ, щиты́ и су́лицы и шле́мы, и поста́вятъ стражбу́ о́крестъ тебе́, и да́мъ предъ лице́мъ и́хъ су́дъ, и отмстя́тъ ти́ въ судѣ́хъ свои́хъ:

І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом.

и да́мъ рве́ніє моє́ въ тебѣ́, и сотворя́тъ съ тобо́ю гнѣ́въ я́рости моєя́, но́здри твоя́ и у́шы твои́ обрѣ́жутъ, и оста́вшихъ твои́хъ мече́мъ изсѣку́тъ: ті́и сыно́въ твои́хъ и дще́рей твои́хъ во́змутъ, и оста́вшихъ твои́хъ потреби́тъ о́гнь:

І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте;

и совлеку́тъ съ тебе́ ри́зы твоя́ и во́змутъ сосу́ды хвалы́ твоєя́.

і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє.

И отвращу́ нече́стія твоя́ от тебе́ и блу́дъ тво́й от земли́ Єги́петскія: и не воздви́гнеши оче́съ твои́хъ на ни́хъ и Єги́пта не помяне́ши ктому́.

І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш.

Поне́же сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ предаю́ тя въ ру́цѣ, и́хже ненави́диши, от ни́хже отступи́ душа́ твоя́:

Бо так говорить Господь Бог: ось, Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя.

и сотворя́тъ въ тебѣ́ въ не́нависти, и во́змутъ вся́ труды́ твоя́ и дѣла́ твоя́, и бу́деши нага́ и посра́млена, и откры́єтся сту́дъ блуда́ твоєго́ и нече́стіє твоє́.

І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє.

И блуже́ніє твоє́ сотвори́ сія́ тебѣ́, єгда́ блуди́ла єси́ вслѣ́дъ язы́ковъ и оскверня́лася въ кумі́рѣхъ и́хъ:

Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе.

въ пути́ сестры́ твоєя́ ходи́ла єси́, и да́мъ ча́шу єя́ въ ру́цѣ твои́.

Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її.

Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: ча́шу сестры́ твоєя́ испіє́ши глубо́кую и широ́кую, и бу́детъ на смѣ́хъ и подражне́ніє, изоби́лную ко соверше́нію пія́нства,

Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її.

и разслабле́нія напо́лнишися: ча́ша же потребле́нія и погубле́нія ча́ша сестры́ твоєя́ самарі́и:

Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Самарії!

и испіє́ши ю́ и истощи́ши, и чре́пъ єя́ яду́щи потреби́ши, и сосца́ твоя́ отто́ргнеши: и пра́здники и новоме́сячія твоя́ отвращу́: поне́же а́зъ глаго́лахъ, рече́ Адонаі́ Госпо́дь.

І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої пошматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог.

Сего́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же забы́ла мя́ єси́ и отве́ргла мене́ наза́дъ тѣ́ла твоєго́, и ты́ возми́ нече́стіє твоє́ и блу́дъ тво́й.

Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Мене і відвернулася від Мене, то і терпи за беззаконня твоє і за блудодійство твоє.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, не бу́деши ли суди́ти оолѣ́ и оолівѣ́, и возвѣсти́ши ли и́ма беззако́нія єю́?

І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш судити Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх;

я́ко любодѣ́йствовастѣ, и кро́вь въ рука́хъ єю́, и въ кумі́рѣхъ єю́ прелюбодѣ́йствовастѣ, и ча́да своя́, я́же роди́стѣ мнѣ́, провожда́стѣ и́мъ сквозѣ́ о́гнь.

бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюбствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм.

Да́же и сія́ сотвори́стѣ ми́, оскверня́стѣ свята́я моя́ въ то́й де́нь, и суббо́ты моя́ оскверня́стѣ:

Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи Мої;

и внегда́ закала́стѣ ча́да своя́ кумі́ромъ свои́мъ, и вхожда́стѣ во свята́я моя́ въ то́й де́нь, є́же скверни́ти я́: и се́, та́ко творя́стѣ средѣ́ до́му моєго́:

тому що, коли вони заколювали дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму!

и посыла́стѣ ко муже́мъ гряду́щымъ издале́ча, къ ни́мже посло́въ посыла́стѣ. И єгда́ приходи́ти и́мъ, а́біє умыва́лася єси́ и утваря́ла єси́ о́чи твои́ и украша́лася у́тварію,

Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями,

и сѣдѣ́ла єси́ на одрѣ́ по́стланѣ, и трапе́за укра́шенна предъ лице́мъ єя́, и ѳиміа́мъ мо́й и єле́й мо́й предлага́ла предъ ни́ми, и веселя́хуся въ ни́хъ:

і сідали на чудове ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій.

и гла́сомъ сли́чнымъ возглаша́ху, и ко муже́мъ от мно́жества человѣ́ча приходя́щымъ от пусты́ни, и дая́ху пе́рстни на ру́ки и́хъ и вѣне́цъ хвалы́ на главы́ и́хъ.

І лунав голос народу, який радів у неї, і до людей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки.

И реко́хъ: не въ си́хъ ли прелюбодѣ́йствуютъ? и дѣла́ блудни́цы, и сама́ соблуди́.

Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею.

И вхожда́ху къ не́й: я́коже вла́зятъ къ женѣ́ блудни́цѣ, та́ко вла́зяху ко оолѣ́ и ко оолівѣ́, жена́мъ беззако́нницамъ, є́же сотвори́ти беззако́ніє.

Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці, так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок.

Му́жіє же пра́ведніи, ті́и и отмстя́тъ и́ма отмще́ніємъ любодѣ́йницъ и отмще́ніємъ пролива́ющихъ кро́вь, я́ко любодѣ́йцы су́ть, и кро́вь въ рука́хъ и́хъ.

Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках.

Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: приведи́ на ни́хъ наро́ды и да́ждь на ни́хъ мяте́жъ и разграбле́ніє,

Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок.

и ве́ржи ка́меніє на ни́хъ, ка́меніє наро́довъ, и да избоду́тъ и́хъ мечьми́ свои́ми: сы́ны и́хъ и дще́ри и́хъ избію́тъ и до́мы и́хъ огне́мъ сожгу́тъ:

І зібрання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем.

и отвращу́ нече́стіє от земли́, и нака́жутся вся́ жены́ и не сотворя́тъ по нече́стіємъ и́хъ:

Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас;

и да́стся нече́стіє ва́ше на вы́: и [вся́] грѣхи́ кумі́ръ ва́шихъ пріи́мете и уразумѣ́єте, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.

і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́, въ девя́тоє лѣ́то, въ ме́сяцъ деся́тый, въ деся́тый де́нь ме́сяца, глаго́ля:

І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця:

сы́не человѣ́чь, напиши́ себѣ́ и́мя дне́ сего́, от него́же укрѣпи́ся ца́рь Вавило́нскій на Ієрусали́мъ, от сего́ дне́, и́же дне́сь,

сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима.

и рцы́ при́тчу къ до́му прогнѣвля́ющему, и рече́ши къ ни́мъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: наста́ви коно́бъ, наста́ви и влі́й въ о́нь во́ду,

І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води;

и ве́рзи въ о́нь на дво́є разсѣче́ная, вся́коє разсѣче́ніє до́броє, го́лень и ра́мо, обрѣ́зана от косте́й,

склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками;

о избра́нныхъ ското́въ взя́тая, и подгнѣща́й костьми́ подъ ними́: возврѣ́ и воскипѣ́, и свари́шася ко́сти єго́ посредѣ́ єго́.

добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому.

Того́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: о, граде́ крове́й! коно́бе, въ не́мже є́сть я́дъ, и я́дъ не изы́де изъ него́: по у́домъ єго́ изнесе́, не паде́ на не́мъ жре́бій.

Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.

Я́ко кро́вь єго́ средѣ́ єго́ є́сть, на гла́дцѣмъ ка́мени вчини́хъ ю́: не пролія́хъ єя́ на зе́млю, є́же покры́ти ю́ земле́ю,

Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом.

є́же навести́ я́рость мою́ [на ню́], во отмще́ніє є́же отмсти́ти: да́хъ кро́вь єго́ на гла́дцѣмъ ка́мени, є́же не покры́ти єя́.

Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася.

Того́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: о, лю́тѣ, граде́ крове́й! а́зъ же возвели́чу главню́

Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття.

и умно́жу дрова́ и возгнѣщу́ о́гнь, я́ко да иста́ютъ мяса́, и оскудѣ́єтъ юха́, и ко́сти иста́ютъ,

Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять.

и ста́нетъ на главня́хъ єго́, [то́щь] разгорѣ́ся, я́ко да изгори́тъ, и распали́тся и сгори́тъ мѣ́дь єго́, и иста́єтъ средѣ́ єго́ нечистота́ єго́, и оскудѣ́єтъ я́дъ єго́:

І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.

да смири́тся я́дъ єго́, и не изы́детъ изъ него́ мно́гій я́дъ єго́, и посрами́тся я́дъ єго́:

Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його.

въ нечистотѣ́ твоє́й укро́пъ, поне́же оскверня́лся єси́ ты́ и не очи́стился от нечистоты́ твоєя́: и что́ бу́детъ а́ще не очи́стишися по се́мъ, до́ндеже испо́лню я́рость мою́ въ тебѣ́?

У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі.

А́зъ Госпо́дь глаго́лахъ, и пріи́детъ, и сотворю́, и не укосню́, и не пощажу́, и не бу́ду умоле́нъ: по путе́мъ твои́мъ и по помысло́мъ твои́мъ сужду́ тебѣ́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: сего́ ра́ди, се́, а́зъ сужду́ тебѣ́ по кро́вемъ твои́мъ и по помысло́мъ твои́мъ сужду́ тебѣ́, нечи́сте, преслову́те и вели́кій на разгнѣ́ваніє.

Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, се́, а́зъ взе́млю от тебе́ жела́нія оче́съ твои́хъ въ пораже́ніи, не воспла́чи, ниже́ возрыда́й, ниже́ да пріи́дутъ тебѣ́ сле́зы,

сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе;

возстени́ молчя́: стена́ніє кро́ве, чре́слъ пла́чь є́сть: да бу́дутъ вла́си твои́ сплете́ни на тебѣ́, и сапо́зи твои́ на нога́хъ твои́хъ, и да не утѣ́шишися устна́ми и́хъ, и хлѣ́ба муже́й да не снѣ́си.

зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж.

И глаго́лахъ къ лю́демъ зау́тра, я́коже заповѣ́да ми́, и у́мре жена́ моя́ въ ве́черъ, и сотвори́хъ зау́тра, я́коже повелѣ́ся ми́.

І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені.

И реко́ша ко мнѣ́ лю́діє: не возвѣсти́ши ли на́мъ, что́ су́ть сія́, я́же ты́ твори́ши?

І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш?

И реко́хъ къ ни́мъ: сло́во Госпо́дне бы́сть ко мнѣ́ глаго́ля:

І сказав я їм: до мене було слово Господнє:

рцы́ къ до́му Ізра́илеву, сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ оскверню́ свята́я моя́, велича́нія крѣ́пости ва́шея, жела́нія оче́съ ва́шихъ, и и́хже щадя́тъ ду́ши ва́шя: и сы́нове ва́ши и дще́ри ва́шя, я́же оста́висте, мече́мъ паду́тъ:

скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча.

и сотворите́, я́коже а́зъ сотвори́хъ: от у́стъ и́хъ не утѣ́шитеся и хлѣ́ба муже́й не снѣ́сте,

І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти;

и вла́си ва́ши на глава́хъ ва́шихъ, и сапо́зи ва́ши на нога́хъ ва́шихъ: не бу́дете терза́тися, ниже́ пла́кати, и иста́єте въ непра́вдахъ ва́шихъ, и не утѣ́шите кі́йждо бра́та своєго́.

і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним.

И бу́детъ ва́мъ Ієзекі́иль въ чу́до: по всему́ єли́ка сотвори́хъ, сотворите́: єгда́ пріи́дутъ сія́, и уразумѣ́єте, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.

І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог.

И ты́, сы́не человѣ́чь, не въ де́нь ли то́й, єгда́ возму́ от ни́хъ крѣ́пость и́хъ, вознесе́ніє хвальбы́ и́хъ, жела́нія о́чію и́хъ и возноше́ніє души́ и́хъ, сы́ны и́хъ и дще́ри и́хъ:

А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, —

въ то́й де́нь пріи́детъ уцѣлѣ́вый къ тебѣ́ возвѣсти́ти тебѣ́ во у́шы,

у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої.

въ то́й де́нь отве́рзутся уста́ твоя́ ко уцѣлѣ́вшему, и возглаго́леши и не премолчи́ши ктому́, и бу́деши и́мъ въ чу́до: и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.

У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

І було до мене слово Господнє:

сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твоє́ на сы́ны Аммо́ни и прорцы́ на ня́,

сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво,

и рече́ши сыно́мъ Аммо́нимъ [глаго́ля]: слы́шите сло́во Го́спода Адоная́, сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же пора́довастеся от святы́хъ мои́хъ, я́ко оскверне́на бы́ша, и о земли́ Ізра́илевѣ, я́ко поги́бе, и о дому́ Іу́динѣ, я́ко отъи́де въ плѣне́ніє:

і скажи синам Аммоновим: слухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьблене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у полон, —

того́ ра́ди, се́, а́зъ предаю́ ва́съ сыно́мъ Кеде́млимъ въ наслѣ́діє, и вселя́тся со имѣ́ніємъ свои́мъ въ тебѣ́ и поста́вятъ въ тебѣ́ селе́нія своя́: ті́и поядя́тъ плоды́ твоя́, и ті́и испію́тъ ту́къ тво́й:

за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у тебе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє.

и да́мъ гра́дъ Аммо́нь па́ствы велблю́довъ и сы́ны Аммо́ни на па́ству ове́цъ, и уразумѣ́єте, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.

Я зроблю Равву стійлом для верблюдів, і синів Аммонових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь.

Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: поне́же восплеска́лъ єси́ руко́ю твоє́ю и потопта́лъ ного́ю твоє́ю и пора́довался єси́ душе́ю твоє́ю о земли́ Ізра́илевѣ,

Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, —

того́ ра́ди, се́, а́зъ простру́ ру́ку мою́ на тя́ и да́мъ тя́ въ разграбле́ніє язы́комъ, и потреблю́ тя от люді́й и погублю́ тя от стра́нъ па́губою, и увѣ́си, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.

за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з числа земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь.

Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же рече́ Моа́въ и Сиі́ръ: се́, я́коже вси́ язы́цы, до́мъ Ізра́илевъ и Іу́да,

Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!»,

сего́ ра́ди, се́, а́зъ разсла́блю мы́шцу Моа́влю от градо́въ кра́йнихъ єго́, избра́нную зе́млю, до́мъ Іасіму́ѳовъ надъ исто́чникомъ гра́да примо́рскаго [ваєлмо́на и каріаѳаі́ма]:

за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмеона і Киріафаїма, відкрию бік Моава

сы́ны Кеде́мли на сы́ны Аммо́ни да́хъ я́ въ наслѣ́діє, я́ко да не бу́детъ па́мяти сыно́въ Аммо́нихъ во язы́цѣхъ:

для синів сходу і віддам його у спадщину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів.

и въ Моа́вѣ сотворю́ отмще́ніє, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь.

І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь.