Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

Порівняти:
⇄

Тре'тїе црsтвъ
Третя книга Царств
* У євреїв: «Перша Царів».
Глvа, а~”
Глава 1
1
1
И$ цр~ь дв~дᲆ бы'сть состарњ'вᲆся. и^ прешеD дн~и своя. и^ ѓ^дњва'хђ и& ри'зами мно'гими. и^ не съгрњва'шеся”
Коли цар Давид постарів, увійшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися.
2
2
И$ рњша ѓ%троцы е^мђ да пои%щемъ господи'нђ свое^мђ цр~ю. дв~ица ё'ныи и^ преDста'нетъ цр~еви. и^ бђдетъ грњ'ющи е^го, и^ да лежи'тъ с ни'мъ, и^ съгрњ'етъ господи'на на'шего цр~я”
І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і лежала з ним, — і буде тепло господарю нашому, цареві.
3
3
И$ възыска'ша ё%нотка до'бры въ всемъ предњ'ли і^и^л~евњ. и^ ѓ^брњто'ша а^виса'нђ сђман#тяны'ню. и^ приведо'ша я& къ цр~ю”
І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя.
4
4
И$ б^њ ю%нотка добра` видњ'нїемъ ѕњло. и^ бы'сть грњ'ющи цр~я, и^ слђжа'щи е^мђ. цр~ь же не позна'ше ея`”
Дівчина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.
5
5
И$ посеM а^до'нїя сн~ъ а^сги'џовъ поDне'съся гл~я а%ꙁъ и%мамъ црsтвова'ти. и^ сътвори` себњ` колесни'ца и^ ко'ня, и^ н~, мђжъ и^же хожда'хђ преD ни'мъ”
Адонія, син Аггифи, загордувавши, говорив: я буду царем. І завів собі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів.
6
6
И$ не ѓ^ста'ви е^го эTцъ е^го никогда'же гл~я почто` с^е т^ы та'котвори'ши. и^ б^њ то'и кра'сенъ зра'комъ ѕњ'ло” и^ того` роди'лъ по а^весоло'мњ”
Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома.
7
7
И$ бњша совњти е^го съ і^ѓ^а'вомъ сн~омъ сарђиа'совымъ. и^ съ вїа^џа'ромъ і^е^ре'ѓ^мъ. и^ помага'хђ въ слDњ а^донїя'”
І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Авиафаром священиком, і вони допомагали Адонії.
8
8
Садо'к же і^е^ре'и. и^ ванњя сн~ъ и^ѓ^а^наданїи'нъ. и^ наџа'нъ прoркъ, и^ семеи'нъ и^ рисі'и и^ сн~ове си'лнїи, двд~вњ не бњша по а^до'нїи”
Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії.
9
9
И$ жря'ше а^до'нїя ѓ%вца и^ те'лца и^ а'гнеца. при ка'мени зое^ле'џњ. и^же ѓ^блежа'ше ё%стїе кла'дяѕю роги'ля. и^ призва` вс^ю бра'тїю свою, сн~ы цр~евы. и^ вс^я мђжа і^ё'довы ѓ%троки цр~евы.
І заколов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя.
10
10
наџа'на же прoрка и^ ване'я. и^ вс^я си'лнїи. и^ соло'мона бра'та свое^го не зва`”
Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.
11
11
И$ рече наџа'нъ къ вирсаві'и ма'тери соло'мони гл~я” Слы'шала л^и е^си ја%ко црsтвђ'етъ а^до'нїя. сн~ъ а^сги'џы. господи'нъ нашъ дв~дъ не вњ'дњ.
Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це?
12
12
и^ н~нњ прїиди` совњща'ю т^и совњтъ, і^ и^зба'виши дш~ђ свою и^ дш~ђ сн~а свое^го соло'мона”
Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона.
13
13
Прїиди` и^ вни'ди къ цр~ю дв~дђ. и^ речеши к не'мђ гл~ющи, нњ'си л^и г~и мои цр~ю кля'лся рабњ` свое'и преD гм~ъ бм~ъ гл~я. ја^ко соло'монъ сн~ъ ᲄвои црsтвђе^тъ по мн^њ. и^ то'и ся'детъ на престо'лњ мое'мъ” Чт^о с^е е%сть да црsтвђетъ а^до'нїя,
Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: «син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж воцарився Адонія?
14
14
и^ с^е бђ'детъ гл~юще тебњ` съ цр~емъ, и^ а'зъ вни'дђ въ слњ'дъ тебе` и^ сконча'ю гл~ъ тво'и”
І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої.
15
15
И$ вни'де вир#саві'я къ цр~ю въ ло'жницђ, и^ цр~ь состарњ'лся бя'ше ё^же ѕњ'ло, и^ ави'са сђман#тяны'ни бя'ше слђжащи цр~ю”
Вирсавія ввійшла до царя в спальню; цар був дуже старий, і Ависага сунамитянка прислуговувала цареві;
16
16
И$ прикло'ньшеся вир#савїя, поклони'ся цр~еви. и^ рече цр~ь что` т^и е^сть”
і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі?
17
17
ѓ^на' же рече г~и мои цр~ю. т^ы кля'ся преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ рабњ` твое'и. ја%ко црsтвђ'етъ сн~ъ твои соло'монъ по мн^њ, и^ то'и ся'детъ на прsтлњ мое^мᲆ”
Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: «син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму».
18
18
И$ с^е нн~њ а^до'нїя црsтвђ'ет#, и^ ты` господи'не мои цр~ю не вњ'си”
А тепер, ось, Адонія став царем , і ти, господарю мій царю, не знаєш про це.
19
19
И$ поже'рлъ е^сть телца` и^ а'гнеца. и ѓ'вца мно'жество. и^ созва` вс^я сн~ы цр~евы. и^ а^вїа^џа'ра жерца` и^ѓ^а'ва. кня'ѕя си'лныхъ. соло'мона же раба` твое^го не призва`”
І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і священика Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив.
20
20
Ты' же г~и мои цр~ю ѓ%чи всего і^и^л~я к тебњ возира'юT да въꙁвњсти'ши и^мъ кт^о ся'детъ на прsтњ господи'на мое^го и^ цр~я”
Але ти, господарю мій, — цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього;
21
21
И$ бђдетъ ја%ко ё^сне'тъ господиn мои цр~ь съ эTц~ы свои'ми. и^ бђ'девњ а^ꙁъ и^ сн~ъ мо'и соло'монъ грњшна”
інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.
22
22
И$ быs е^ще е'и гл~ющи съ цр~емъ и^ наџа'нъ прoркъ прїиде”
Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан.
23
23
И$ възвњсᲄи'ша цр~ю гл~юще с^е наџа'нъ прoркъ и^ вни'де преD лице` цр~ево. и^ поклони'ся цр~ю преD лицемъ е^го до ꙁемля`”
І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І увійшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі.
24
24
И$ рече наџа'нᲆ г~и мо'и цр~ю. ты' ли рече а^до'нїи да црsтвђ'етъ по мнњ`. и^ да ся'детъ на прsтлњ мое^мъ”
І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: «Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму»?
25
25
ЈА/ко сни'де днsь и^ ꙁакла` те'лца, и^ ја^гня'та. и^ ѓ^вца` въ мно'жесᲄво. и^ созва` вс^я сн~ы цр~вы и^ кня'ѕя си'лныX. и^ а^вїа^џа'ра и^ере'я, и^ с^е сђть ја^дђщи и^ пїю'щи преD ниM. и рњша да живе'тъ цр~ь а^до'нїя”
Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія!
26
26
И мене` самого раба` твое^го. и^ садо'ка і^ере'я. и^ ванњя сн~а и^ѓ^да'ева. и^ соло'мона раба` твое^го не зва`”
А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив.
27
27
эT господи'на л^и цр~я мое^го бы'сть гл~ъ се'и. не сказа` б^о рабђ` свое^мђ, кт^о ся'деT на прsтлᲇ господи'на мое^го цр~я по неM”
Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього?
28
28
И$ эTвњща` цр~ь дв~дъ, и^ рече ꙁови` м^и вирсавїю. и^ вни'де вирсавїя, и^ ста` преD цр~емъ”
І відповів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем.
29
29
И$ кля'тся цр~ь и^ рече, жи'въ г~ь и^же и^зба'ви дш~ђ мою` эT всея` печа'ли.
І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!
30
30
ја%коже кляX ти ся преD гм~ъ бм~ъ і^и^л~евымъ гл~я ја%ко соло'монъ сн~ъ твои, се'и црsтвђ'етъ по мнњ`. и^ то'и ся'детъ на прsтлњ моеM въ мене` мњсто. ја%кота'ко сътворю` е^мђ въ дне'шнїи дн~ь”
Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні.
31
31
И$ преклони'ся вирсавїя лице'мъ на' ꙁемлю, и^ поклони'ся цр~еви. и^ рече да живе'тъ господи'нъ мо'и цр~ь дв~дъ въ вњ'ки”
І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!
32
32
И$ рече дв~дъ цр~ь. приꙁови` м^и садо'ка жеrца` и^ наџа'на прoрка. и^ ванњя сн~а и^ѓ^да'е^ва. и^ въшеDше ста'ша преD цр~емъ”
І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя.
33
33
И$ рече и^мъ цр~ь, пои^мњте съ собо'ю рабы` господи'на свое^го. и^ всади'те сн~а мое^го соло'мона на м#ща` мое`. и^ ведњте и& на ѓ^лта'рь”
І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона,
34
34
И$ да пома'жет# е^гот^ђ садо'къ і^ере'и и^ наџа'нъ прoркᲆ на црsтво въ і^и^л~и і^ и^ё'дњ. и^ въстрђби'те ро'гомъ. и^ речете` живе'тᲆ цр~ь соло'монъ”
і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон!
35
35
І$ и^ꙁыидњте и^ в^ы въ слDњ е^го. и^ вни'детъ и^ ся'детъ на прsтлњ мое^мъ. ја%кото'и црsтвђ'етъ въ мое` мњ'сто. и^ а'ꙁъ заповњ'дахᲆ да бђдеT властели'нъ, надъ і^и^л~емъ і^ и^ё'дою”
Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди.
36
36
И$ эTвњща'вᲆ и^ ванњя' сн~ъ и^ѓ^а^нада'евъ, ц~рю и^ рече. да бђдет# та'ко вњренъ г~ђ б~ђ гл~ъ се'и господи'на мое^го цр~я”
І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, — нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя!
37
37
ЈА/коже е^сть г~ь съ господи'номъ мои^мъ цр~емъ. та'ко да бђдетъ и^ с# соло'мономъ. и^ да възвели'читъ прsетлъ е^го паче прsтла господи'на мое^го дв~да”
Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!
38
38
И$ сни'де садо'къ і^е^ре'и, и^ а^наџа'нъ прoркъ. и^ ванњя' сн~ъ и^ѓ^да'евᲆ. и^ хере'џ#џи и^ ѓ^ џелеџїи'. и^ всади'ша соло'мона на м#ща` цр~я двDва. и^ възведо'ша и& на ѓ^лтаr.
І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона.
39
39
И взя'тъ садо'къ і^е^ре'и ро'гъ съ и^еле'ѓM эT скљ'нїя. и^ помаза` соло'мона, и^ вᲆстрђби'ша ро'гомъ, и^ рњша вс^и лю'дїе, живе'тъ цр~ь соло'монъ”
І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон!
40
40
И$ възыидо'ша вс^и лю'дїе въслњд# е^го. и^ ликова'хђ в ли'цњхъ, и^ веселя'хђся весе'лїемъ вели'кимъ, и^ рас#сњде'ся земля` эT гласа и^хъ”
І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.
41
41
И$ слы'ша а^до'нїя и^ вс^и и^збра'ннїи е^го, и^ тїи бя'хђ сконча'ли ё^же` ја^дђще, и^ слы'ша іѓ^а'въ гла'съ ро'жныи, и^ рече чїи' глаs е^сть гра'дђ шђмя'щђ”
І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося?
42
42
И$ с^е е^мђ е^ще` гл~ющђ. и^ се'и і^ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ и^а^вїа^џа'рь і^е^ре'я прїиде. и^ рече а^до'нїя, вни'ди ја%ко мђжъ си'лныи т^ы е^си. и^ бл~га'я възвњща'еши”
Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти — чесна людина і несеш добру звістку.
43
43
И$ эTвњща` і^ѓ^а^наџа'нъ и^ рече, и^звњстно господи'нъ нашъ цр~ь дв~дъ постави` соло'мона цр~ем#”
І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем;
44
44
И$ посла` с ни'ми цр~ь садо'ка і^е^ре'я, и^ наџа'на прoрка. и^ ванњя' сн~а и^ѓ^да'ева. и^ хереџі'я, и^ фелеџїю', и^ всади'ша и& на м#ща` цр~ево”
і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського;
45
45
И$ помаза'ста и& садо'кᲆ і^е^ре'и, и^ наџаn прoрк# на црsтво на ѓ^лтари`. и^ взыидо'ша эTтђдђ веселя'щеся, и^ то'и т^и е^сть бы'лъ шђмъ гра'да. и^ гласъ и^же слы'шасте”
і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте.
46
46
И$ сњ'де соло'монъ на прsтлњ црsтњмъ”
І Соломон уже сів на царському престолі.
47
47
И$ внидо'ша раби` цр~еви блsви'ти господи'на на'шего цр~я дв~да гл~юще. да ё^бл~житъ г~ь да ё^бл~житъ и%мя соломоне сн~а твое^го, паче и%мени твое^го, и^ да възвели'читъ прsтлъ е^го. па'че прsтола твое^го. и^ поклони'ся цр~ь къ ѓ^дрђ е^го”
І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму,
48
48
И$ си'це рече цр~ь. блsвен# г~ь б~ъ і^и^л~евъ. и^же да'стъ днесь эT сњмене мое^го, на прsтлњ мое^мᲆ. и^ ѓ'чи мои` с^е ви'дњста”
і сказав цар так: «благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!»
49
49
И$ ё^жасо'шася ё'жасомъ, и^ въста'ша вс^и и'збра'ннїи а^до'нїе^вы. і^ и^дя'хђ коQдо пђте'мъ свои'мъ”
Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою.
50
50
И$ а^до'нїя ё^боя'ся эT лица` соло'моня. и^ въстаv и эTи'де. и^ ја%ся ꙁа ро'гъ ѓ^лтаря`,
Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника.
51
51
и^ възвњсти'ша соло'монђ гл~юще. с^е а^до'нїя ё^боја%ся эT лица` цр~я соло'мона, и^ держи'тся за ро'гъ ѓ^лтаря` гл~я. да клене'тъ м^и ся цр~ь днесь ја^ко да не ё^бїетъ раба` свое^го ѓ^рђжие^мъ”
І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем.
52
52
И рече соло'монъ, а^ще бђдеT съ сн~ы си'лныхъ т^о ни власъ главы` е^го ё^падеT на' землю. и^ а'ще ѕло'ба ѓ^бря'шется в неM потоM, т^о да ё'мретъ”
І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукавство, то помре.
53
53
И$ посла` цр~ь соло'моn, и^ сведо'ша и& со ѓ^лтаря`, и^ поклони'ся цр~ю соло'монђ, и^ рече е^мђ соло'моn и^ди` в доM свои”
І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.
Глvа, в~”
Глава 2
1
1
И$ приближи'шася дв~дђ дн~їе ё^мрњти. и^ заповњ'да соло'монђ сн~ђ е^мђ гл~я”
Наблизився час помирати Давиду, і заповідав він синові своєму Соломону, говорячи:
2
2
А/зᲆ эTхождђ` въ пђть все'я земля`. ты' же крњ'пися, и^ бђди мђж# съвръшеn”
ось, я відходжу в путь усієї землі, ти ж будь твердим і будь мужнім
3
3
И$ съхрани` храни'лище г~а и^ б~а твое^го ходити вᲆ вся` пђти` е^го. съхраня'и за'повᲇди е^го и^ ѓ^пра'вданїа и^ сDђбы` и^ свњдњ'нїя е^го пи'санныя въ ꙁако'нњ мољ=сїѓ^вњ. да разђмњ'еши ја%же сътвори'ши ѓ^ всXњ, е^ли'коже заповњдаX т^и”
і зберігай завіт Господа Бога твого, ходячи путями Його і дотримуючись уставів Його і заповідей Його, і визначень Його і постанов Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб бути тобі розсудливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся;
4
4
да поста'витъ г~ь сло'во е^го. и^же гл~а к не'мђ гл~я, а%ще съхраня'тъ сн~ове твои` пђти е^го, ја%ко ходи'ти предо мно'ю вои%стиннњ всњмъ срDцеM и%хъ. и^ все'ю дш~ею и%хъ, гл~я не сожене'тъ тебе` мђж'ъ съ прsтола і^и^л~ева”
щоб Господь виконав слово Своє, яке Він сказав про мене, говорячи: «якщо сини твої будуть стежити за путями своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не припиниться муж від тебе на престолі Ізраїлевім».
5
5
Се бот^ы вњ'си е^ли'ко сᲆтвори` м^и и^ѓ^а^въ сн~ъ сарђ'инъ колико соᲄвори м^и ѓ^бњ'ма старњ'ишинома си'лы і^и^л~евы. а^вени'рђ сн~ђ ни'ровђ, и^ а^месїю сн~ђ н^е^џе'ровђ вое^водњ і^ё'динђ ё^би` я&. и^ вы'лїя кро'ви бра'ни в ми'рная и^ да'сть кро'ви неви'нныхъ. на ѓ^поясанїе чре'слом# е^го и^ поD ногђ е^го поDложи` е^го”
Ще: ти знаєш, що зробив мені Іоав, син Саруїн, як учинив він із двома вождями війська ізраїльського, з Авениром, сином Нировим, і Амессаєм, сином Ієферовим, як він умертвив їх і пролив кров бранну під час миру, обагривши кров’ю бранною пояс на стегнах своїх і взуття на ногах своїх:
6
6
И$ сътвори'ши по мђ'дрости свое'и. и^ не сведе'ши ста'рость е^го эT ми'ра во а%дъ.
вчини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно в пекло.
7
7
И$ сн~омъ верꙁовелеи^номъ галатьскоh сътвори'ши млsть. и^ да бђ'дђтъ съ ја^дђщими ᲄрапе'зђ ᲄвою`. ја%кота'ко приближи'шася мн^њ. и^ вънегда` бњжа'ти м^и эT лица` а^весоло'мля бра'та твое^го”
А синам Верзеллія галаадитянина зроби милість, щоб вони були між тими, хто годується за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав від Авессалома, брата твого.
8
8
И$ с^е бђ'детᲆ с тобо'ю семенїи сн~ъ гирїи'нъ сн~ъ и^ю^минеи'нъ эT ваџарїи'ма” И$ то'й кляT м^я кля'твою не'мощною въ дн~ь во'нже и^схожа'хъ с полки. и^ то'й сниде на срњтенїе м^и на і^ѓ^рда'нъ. и^ кля'хъся е^мђ ѓ^ г~њ гл~я. не ё^бїю т^я ѓ^рђж'їемᲆ,
Ось ще в тебе Семей, син Гери веніамитянина з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я поклявся йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем».
9
9
и^ не погђбиши е^го” И$ ё^вњ'си чт^о сътвори'ши е^мђ ја%ко мђж'ъ мђ'дръ е^си. и^ сведе'ши ста'росᲄь е^го сᲆ кровїю во а%дъ”
Ти ж не залиш його безкарним; бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його у крові в пекло.
10
10
И$ ё^спе` дв~дъ, и^ погребен# бы'сть ё^ эTц~ъ свои^хъ. въ' градњ давы'довњ”
І спочив Давид з батьками своїми і похований був у місті Давидовому.
11
11
И$ бы'сть дн~їи въ ня'же црsтвова дв~дъ въ і^и^л~и, м~, лњтᲆ. в хевро'нњ црsтвова, ꙁ~, лњтъ, а^ въ і^ерsли'мњ, л~г, лњта”
Царював Давид над Ізраїлем сорок років: у Хевроні царював він сім років і тридцять три роки царював у Єрусалимі.
12
12
И$ соло'монъ сњде на прsтолњ дв~да эTц~а свое^го. сы'и, в~і, лњтъ. и^ ё^чести'ся црsтвїе е^го ѕњ'ло”
І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцним.
13
13
И$ вни'де а^до'нїя сн~ъ а^ги'џоновъ. къ вирсавїи` мт~ри соло'мони и^ поклони'ся е'й. ѓ^на' же реq, ми'ръ вᲆходђ твое^мђ. и^ рече а^до'нїа ми'ръ”
І прийшов Адонія, син Аггифи, до Вирсавії, матері Соломона, [і поклонився їй]. Вона сказала: чи з миром прихід твій? І сказав він: з миром.
14
14
И па'ки рече. рњчъ м^и е^сть к тебњ`. и^ рече е^мђ вирса'вїя гл~и”
І сказав він: у мене є слово до тебе. Вона сказала: говори.
15
15
И$ рече е'й т^ы вњ'си, ја%ко б^њ мое` цр~ьство. къ мнњ` б^њ ё^же ве'сь і^и^л~ь ѓ^брати'лъ лице` свое, ја%ко црsтвовати мн^њ в ни'хъ. и^ ѓ^брати'ся црsтво мое` эT мене`, и^ бы'стъ на бра'тњ моеM, ја%ко ѓ^ г~њ бы'сть та'ко”
І сказав він: ти знаєш, що царство належало мені, і весь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося братові моєму, бо це було йому від Господа;
16
16
И$ нн~њ проше'нїя е^ді'ного ма'ла прошђ` эT тебе`, т^о не эTврати лица` свое^го. и^ реq е^мђ вирсавїя проси`”
тепер я прошу тебе про одне, не відмов мені. Вона сказала йому: говори.
17
17
И$ рече к не'и а^до'нїа рцы` къ соло'монђ цр~ю гл~я. ја%ко не и%мать эTврати'ти лица` свое^го эT тебе`, и^ дабы м^и далъ а^веса'нђ сђман#тяны'ню въ женђ`”
І сказав він: прошу тебе, поговори з царем Соломоном, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені Ависагу сунамитянку за дружину.
18
18
И$ рече вирсавїа добрᲇ а%зъ и'маM гл~ати ѓ^ тебњ` кᲆ цр~ю”
І сказала Вирсавія: добре, я поговорю про тебе з царем.
19
19
И$ вни'де преD цр~я вирсаві'а гл~ати е^мђ ѓ а^до'нїи. и^ воста` цр~ь на срᲇте'нїе е'й и^ поклони'ся е'й и^ сњде на прsтолᲇ своеM. и^ поста'виша прsтолъ дрђгїи мт~ери цр~евїи. и^ сњ'де ѓ^де'снђю сн~а”
І увійшла Вирсавія до царя Соломона говорити йому про Адонію. Цар встав перед нею, і поклонився їй, і сів на престолі своєму. Поставили престіл і для матері царя, і вона сіла праворуч від нього
20
20
И реq сн~ђ свое^мђ проше'нїя мала е^ді'ного прошђ` ё^ тебе` и^ не эTврати` лица` твое^го эT мене. и^ реq к не'и цр~ь проси` мт~и моя`, ја%ко не эTвращђся эT тебе`”
і сказала: я маю до тебе одне невелике прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: проси, мати моя; я не відмовлю тобі.
21
21
И$ рече да'жᲆ а^веса'нђ сђмантяны'ню а^до'нїю братђ свое^мђ въ женђ`”
І сказала вона: дай Ависагу сунамитянку Адонії, братові твоєму, за дружину.
22
22
И$ эTвњща цр~ь соло'монъ мт~ри свое'и и^ рече. вᲆскђ'ю т^ы про'сиши а^виса'ны сђмантяны'нњ въ женђ` е^мђ, т^о и^ проси` ё%же е^мђ и^ црsтво. ја%кото'й еs браT мо'и старњ'и надо мно'ю. того б^њ а^вїаџа'ръ і^е^ре'и, и^ того і^ѓ^а'вᲆ сн~ъ сарђи'нъ вое^вода дрђ'гыи”
І відповідав цар Соломон і сказав матері своїй: а навіщо ти просиш Ависагу сунамитянку для Адонії? проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Авиафар і Іоав, син Саруїн, [воєначальник, друг].
23
23
И$ кляTся цр~ь соло'монъ преD гм~ъ гл~я. с^и да сътвори'тᲆ м^и б~ъ, и^ с^и да приложиT м^и ја%ко ѓ^ дш~и свое'и гл~я а^до'нїя слово”
І поклявся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово;
24
24
И$ нн~њ жи'въ г~ь, и^же ё^гото'ва м^я, и^ посади` м^я на прsтолњ эTц~а мое^го дв~да. и^ то'й сътвори м^и до'мъ, ја%коже гл~а г~ь. ја%ко да днsь ё%мре а^до'нїя”
нині ж, — живий Господь, Який укріпив мене і посадив мене на престолі Давида, батька мого, і Який влаштував мені дім, як говорив Він, — нині ж Адонія повинен померти.
25
25
И$ посла` цр~ь соло'монъ рђкою ванњѓ'вою сн~а и^ѓ^да'ева, и^ ё^би и&. и^ ё'мре а^до'нїя в то'й дн~ь”
І послав цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, який уразив його, і він помер.
26
26
И$ а^виаџа'рђ і^е^ре'ю рече цр~ь соло'мон#. теци` т^ы во а^наџа'џъ на село` свое. ја%ко мQђ смр~ти е^си въ дн~ешнїи дн~ь, да не ё^мръщ#вяю тебе` ја%ко носи'лъ е^си кїѓT завњта гн~я преD эTц~емъ моиM дв~доM. и^ къ семђ` ја%ко ѓ^ꙁлоби'ся ѓ^ все'мъ. и%мже ѓ^ꙁлоби'ся эTц~ъ мо'и”
А священику Авиафару цар сказав: іди в Анафоф на твоє поле; ти гідний смерти, але в даний час я не умертвлю тебе, бо ти носив ковчег Владики Господа перед Давидом, батьком моїм, і терпів усе, що терпів батько мій.
27
27
І$ и^згна` соло'монъ а^вїаџа'ра, не бы'ти і^е^рею гн~ю” ЈА/коже собы'тися словеси гн~ю е^же гл~а в домђ и^л^и в сило'мњ”
І відсторонив Соломон Авиафара від священства Господнього, і сповнилося слово Господа, яке сказав Він про дім Ілія в Силомі.
28
28
И$ слXђ до'иде сїй до і^ѓ^а'ва сн~а сарђ'ина ја^ко і^ѓ^а'въ послњ'дова а^до'нїи. и^ въ слDњ соло'монь не ё^клони'ся, и^ бњжа` і^ѓ^а'въ въ кро'въ гн~ь, и^ ја%ся по ро'гъ ѓ^лтаря` гн~я”
Чутка про це дійшла до Іоава, — бо Іоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, — і втік Іоав у скинію Господню і схопився за роги жертовника.
29
29
И$ въꙁвњсти'ша соло'монђ гл~юще. ја%ко бњжа` і^ѓ^а'въ въ кро'въ гн~ь, и^ дръжи'тся по рогъ ѓ^лтаря`, и^ посла цр~ь соло'монъ къ і^ѓ^а'вђ гл~я. что` т^и е^сть да бњжаl е^си въ ѓ^лта'рь гн~ь, и^ рече і^ѓ^а'въ ја%ко ё^боя'хся эT лица твое^го, и^ бњжа'хъ къ г~ђ” И$ посла соло'монъ ванњ'ю сн~а и^ѓ^да'ева гл~я. и^ди` ё^бїи і^ѓ^а'ва и^ погреби и&”
І донесли царю Соломону, що Іоав утік у скинію Господню і що він біля жертовника. І послав Соломон Ванею, сина Іодаєвого, говорячи: піди, умертви його [і поховай його].
30
30
И$ прїиде ванњ'я сн~ъ и^ѓ^даиn къ і^ѓ^авђ въ кро'вᲆ гн~ь свњдњнїя. и^ рече е^мђ с^е гл~етъ т^и цр~ь и^зы'ди. и^ рече і^ѓ^а^въ не и^зы'дђ, н^о да ꙁдњ` ё^мрђ. и^ воꙁврати'ся и^ ванњя сн~ъ и^ѓда'евъ. и^ рече цр~еви гл~я, с^и гл~а іѓ^аv, и^ с^и эTвњща м^и”
І прийшов Ванея в скинію Господню і сказав йому: так сказав цар: виходь. І сказав той: ні, я хочу померти тут. Ванея передав це царю, говорячи: так сказав Іоав, і так відповів мені.
31
31
И$ рече е^мђ цр~ь и^ди` и^ сътвори е^мђ та'ко ја%коже т^и е^смь ре'клъ. ё^бїи и^ погреби и& и^ эTи'ми днsь кровь ю%же безђма` пролїя і^ѓ^аv эT мене. и^ эT домђ эTц~а мое^го”
Цар сказав йому: зроби, як він сказав, і умертви його і поховай його, і зніми невинну кров, пролиту Іоавом, з мене і з дому батька мого;
32
32
И$ воꙁвратиT г~ь днsь кро'вь непра'вды е^го на главђ` е^го, ја%коy и^ ѓ'нъ ё^би` дв^а мђж'а правеDна, и^ бл~же'ише па'че е^го и^ ё'би я& ѓ^рђжїеM, и^ эTц~ъ мо'и дв~дъ не разђмњ кро'ви то'я. и^ а^вени'ра сн~а ни'рова. вое^во'ды і^и^л~ева, и^ а^месїа сн~а и^е^џи'рова вое^воды і^ё'дина”
нехай поверне Господь кров його на голову його за те, що він убив двох мужів невинних і кращих за нього: вразив мечем, без відома батька мого Давида, Авенира, сина Нирового, воєначальника ізраїльського, і Амессая, сина Ієферового, воєначальника юдейського;
33
33
И$ воꙁвратиTся кро'вь е^го на главђ` е^го. и^ на главђ` сњмени е^го во вњ'ки. дв~дђ же и^ сњмени е^го и^ до'мђ е^го. и^ прsтолђ е^го ми'рᲆ да бђдеT до' вњка эT г~а”
нехай обернеться кров їх на голову Іоава і на голову потомства його повіки, а Давиду і потомству його, і дому його і престолу його нехай буде мир навіки від Господа!
34
34
И$ възы'де ванᲇя сн~ъ и^ѓ^да'евъ. и^ ѓ^брњте і^ѓ^а'ва и^ ё^би и& и^ погребе и& в домђ е^го въ пђстыни”
І пішов Ванея, син Іодаїв, і вразив Іоава, і умертвив його, і він був похований у домі своєму в пустелі.
35
35
И$ востави` цр~ь соло'монъ ванњя сн~а и^ѓ^да'ева. во і^ѓ^а'ва мњ'сто вла'стеля. и^ црsтво и^спра'вися въ і^ерsли'мњ и^ садо'ка і^е^ре'я да'сть соло'монъ цр~ь пр'ьвого. и^ въ и^а^џа'ра мњ'сто” И$ соло'монъ сн~ъ дв~дᲆ въцр~ися въ і^ерsли'мњ и^ наD і^ё'дою въ е^ли'мњ. и^ дасᲄь г~ь смы'слъ соло'монђ и^ мђдрость мно'гђ ѕњ'ло. и^ широтђ срDца ја%ко и^ пњсокъ и^же въ мо'ри” І$ и^спл'ънися смы'сла соло'моn ѕњло, паче смысла всXњ сн~овъ сᲄарњишиX и^ паq всXњ мђдрыX е^гљ=пеTскиX”
І поставив цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, замість нього над військом; [управління ж царством було в Єрусалимі,] а Садока священика поставив цар [первосвящеником] замість Авиафара. [І дав Господь Соломону розуміння і мудрість дуже велику і обширний розум, як пісок при морі. І Соломон мав розум вище за розум усіх синів сходу і всіх мудрих єгиптян. І взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і, по-перше, дому Господнього і стіни навколо Єрусалима; за сім років закінчив він будівництво. І було у Соломона сімдесят тисяч чоловік, які носили важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах. І зробив Соломон море і підпори, і великі лазні і стовпи, і джерело надворі і мідне море, і побудував замок і укріплення його, і розділив місто Давидове. Тоді дочка фараона перейшла з міста Давидового в дім свій, який він побудував їй; тоді побудував Соломон стіну навколо міста. І приносив Соломон тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він спорудив Господу, і куріння звершував на ньому перед Господом, і закінчив будівництво дому. Головних приставників над роботами Соломоновими було три тисячі шістсот, які керували народом, що виконував роботи. І побудував він Ассур, і Магдон, і Газер, і Вефорон вишній і Валалаф; але ці міста він побудував після побудови дому Господнього і стіни навколо Єрусалима. І ще за життя Давид заповідав Соломону, говорячи: ось у тебе Семей, син Гери, сина Ієминиїного з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнув йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем». Ти ж не залиш його безкарним, бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його в крові у пекло.]
36
36
И$ поя'тъ соло'мон# дще'рь фараѓ'на цр~я е^гљ=пет#ска себњ въ женђ и^ приведе' ю& въ' граD дв~двъ до'ндеже сконча себњ здати до'мъ свои и^ доM гн~ь пе'рвое и^ стњнђ і^ерsли'мовђ ѓ%крsтъ. За сеDмь лњтъ, сътвори и^ сконча`” И$ бя'ше ё^ соло'мона, Wо~, мђж'ъ, нося'щихъ бре'мена. дњ'лающихъ ка'менїе. и^, Wп~, сњкђщ'ихъ въ горњ` дре'во. и^ сътвори` соло'монъ мо'ре и^ ё^крњпленїа, и^ ба'ня вели'кїя и^ столъпы`, и^ ё^глы дво'рныя и^ море мњ'дяное, и^ созда` кра'инаа и^ среднаа е^го. и^ разби` граD двд~вᲆ. та'ко дщ^и фараѓ'ня преиде эT гра'да двд~ва, в до'мъ сво'и е%же соꙁда` е'й. и^ тогда` соꙁда ѓ%лтарь и^ соло'монᲆ воꙁноша'ше трижды лњтомᲆ жрътвђ” И$ ми'рная на ѓ'лтарь и^же созда гв~и. и^ жря'ше преD гм~ъ, и^ скон#ча до'мъ. и^ сїи старњ'ишины притсавле'ныи` наD дњ'ломъ цря~ соло'мона, Wг~, и^ х~, приста'вниk за люDми дњ'лающими дњ'ло. и^ созда` а^сђръ, и^ магъдо'нᲆ, и^ газе'ръ, и^ вњтђрђ. и^ вы'шнїи а^вела'џъ. тоkмо же по соꙁданїи домђ гн~я, и^ стњны і^е^рsли'мъскїя ѓ%кsртъ” Таже потомъ созда` грады сїя. вънегда` е^щеy сђщ'е двд~ђ жи'вђ, ꙁаповњ'да соло'монђ гл~я” Се'й да е^сть с тобо'ю семе'и сн~ъ гираи'нъ, сн~ъ семе'не и^е^менеи'на эT хевро'на” И$ с^е кля'тъ м^я клятво'ю ё^кори'зненою. въ дн~ь вонже и^дя'хђ с по'лки. ты же сни'де въ срњтенїе м^и на і^ѓ^рда'нᲆ. и^ кляXся е^мђ гм~ъ гл~я. ја%ко не ё^мръщ#влю тебе ѓ^рђжїемъ. и^ нн~њ не каса'ися е^мђ ја%ко мђж'ъ смы'сленъ е^си т^ы. и^ раꙁђмњи ја%же сътвори'ши е^мђ. и^ сведе'ши ста'рость е^го со кро'вїю во аD”
І послав цар і покликав Семея і сказав йому: побудуй собі дім в Єрусалимі і живи тут, і нікуди не виходь звідси;
37
37
И$ посла цр~ъ соло'монъ, и^ призва` семе'я, сн~а гираа'ша, и^ рече е^мђ. соѕи'жди себњ` доM въ і^е^рлsи'мњ, и^ сᲇди` ᲄђ и^ не ходи эTтђдђ ника'моy”
і знай, що в той день, у який ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.
38
38
И$ бђдеT в# дн~ь исхо'да ᲄвое^го, и^ пре'идеши поᲄоки ке'дрᲆскїя. и^ разђмњя раꙁђмᲇи, ја%ко смрт~їю ё%мреши. и^ кровь твоя бђдеT на главњ` твое'и. и^ ꙁакляT и& цр~ь в# дн~ь то'й.
І сказав Семей цареві: добре; як наказав господар мій цар, так зробить раб твій. І жив Семей в Єрусалимі довгий час.
39
39
и^ рече семе'и къ цр~ю. бл~гᲆ гл~ъ и^же гл~а г~и мо'и цр~ђ та'ко да сътвориT рабъ тво'и, и^ сњде семе'и въ і^е^рлsи'мњ, г~, лњта.
Але через три роки трапилося, що у Семея двоє рабів утекли до Анхуса, сина Маахи, царя Гефського. І сказали Семею, говорячи: ось, раби твої в Гефі.
40
40
и^ бы'сть потреX лњтеX. и^ бњжасᲄа дв^а раба` семе'ина ко а^к#хђсђ сн~ђ маа^ха'инђ, цр~ю геџᲆскђ. и^ воꙁвњсти'ша семе'ю гл~юще, с^е е%ста раба` твоа въ геџ#тњ,
І встав Семей, і осідлав осла свого, і вирушив у Геф до Анхуса шукати рабів своїх. І повернувся Семей і привів рабів своїх з Гефа.
41
41
и^ вᲆстаv семеи`. и^ ѓ^сњдла ѓ^сля` свое, и%де в# ге'џђ ко а^кхђсђ взыска'а рабђ` свое'ю, і^ и'де семе'и и^ꙁъ і^е^рлsи'ма. и^ приведе` раба` своа эT геџа.
І донесли Соломону, що Семей ходив з Єрусалима у Геф і повернувся.
42
42
и^ воꙁвњстиша соло'монђ гл~юще. ја%ко семе'и ходи` и^зᲆ і^е^рлsи'ма въ геџы, и^ воꙁврати раба` своя”
І пославши, покликав цар Семея і сказав йому: чи не клявся я тобі Господом і чи не оголошував тобі, говорячи: «знай, що в той день, у який ти вийдеш і підеш куди-небудь, неодмінно помреш»? і ти сказав мені: «добре»;
43
43
И$ посла цр~ь и^ призва семе'я, и^ рече цр~ь к немђ`. не кля'хъ ли т^и ся гм~ъ и^ засвњдњтельствова'хъ т^и гл~я, во'нже а'ще дн~ь и^зы'деши и^зъ е^рлsи'ма. і^ и^зы'деши на' десно, и^л^и на шђ'е, раꙁђмњя разђмњи, ја%ко смр~тїю ё%мреши” И$ рече м^и бл~гъ гл~ъ и%же слы'шаX.
навіщо ж ти не дотримав наказу, який я дав тобі перед Господом із клятвою?
44
44
чтоy ја%ко не сохрани` кля'твы гн~я, и^ за'повњди и%же бњхъ т^и ꙁаповњ'далъ”
І сказав цар Семею: ти знаєш і знає серце твоє все зло, яке ти зробив батькові моєму Давиду; нехай же поверне Господь злість твою на голову твою!
45
45
И$ ре'че цр~ь къ семе'ю, т^ы вњ'си вс^ю ѕло'бђ свою ја%же вњ'сть срDце твое, и^ ја%же сътвори дв~дђ мое^мђ эTц~ђ. и^ воꙁврати` г~ь ѕло'бђ твою на главђ твою.
а цар Соломон нехай буде благословенний, і престіл Давида нехай буде непохитним перед Господом повіки!
46
46
и^ цр~ь соло'монъ е^сть блsве'нъ. и^ прsтолъ двDвъ е^сть гото'въ преD бм~ъ во' вњки,
і повелів цар Ванеї, синові Іодаєвому, і він пішов і вразив Семея, і той помер.
Глvа, г~”
Глава 3
1
1
и^ заповњ'да цр~ь соло'монъ ванњю сн~ђ і^ѓ^да'евђ, и^ шеD ё^бїи семе'я, и^ ё'мре семе'и” И$ б^њ цр~ь соло'монъ смы'слеn ѕњло и^ мђдрᲆ.
[Коли утвердилося царство в руках Соломона,] Соломон поріднився з фараоном, царем Єгипетським і взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і дому Господнього і стіни навколо Єрусалима.
2
2
і^ё'да же і^и^л~ь мно'ѕи бњхђ ѕњло, ја%ко пњсокъ и%же при мо'ри, въ мно'жествњ ја^дђще и^ пїюще и^ веселя'щеся”
Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був побудований дім імені Господа до того часу.
3
3
И$ соло'моn б^њ ѓ^блада всњми црsтвы, эT рњкъ и^ до земля` џилистиMскїя, даже до предњлъ е^гљ=петъскъ, и^ бњхђ принося'ще да'ры и^ рабо'тающе соло'монђ во вс^я дн~и живота е^го” И$ соло'монъ нача` развръза'ти си'лная лива'нова, и^ то'й саM соꙁда` џермі'ю въ пђсты'ни”
І полюбив Соломон Господа, ходячи за уставом Давида, батька свого; але і він приносив жертви і куріння на висотах.
4
4
И$ сїе снњ'дь бываше соло'монђ, и^ сїи` потребованїя соло'монова въ дн~ь е^ді'нъ, л~, мњръ смида'леныя мђки`, и^ ћ~, ја%дїи раꙁли'чныхъ,
І пішов цар у Гаваон, щоб принести там жертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всепалень підніс Соломон на тім жертовнику.
5
5
и^ і~ те'лецъ иꙁ#бра'нныхъ, и^ к~, говяD тђчныхъ, и^ ст^о, ѓ%вноv, ра'звњ е%ленїи, и^ сернъ и^ бђи'воловᲆ. и^ вс^я потре'бна ѕвњрїи и^ эT кђрятъ тђ'чныхъ и^збра'нныX, и^ эT вся'кого пти'ча и^же на потре'бђ, мно'гое мно'жество”
У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі.
6
6
И$ бя'ше соло'монъ ѓ^блада'я всњми стра'нами, и^ ѓ^б о'нъ полъ рњки`” И$ эT џара'џы до га'зы, и^ всњми црsтвїи, ѓ^б о'нᲆ полъ рњки`, и^ б^њ е^мђ ми'рно эT всњ X стра'нъ ѓ%крsтъ е^го”
І сказав Соломон: Ти зробив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді і з щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дарував йому сина, який сидів би на престолі його, як це і є нині;
7
7
И$ живя'хђ і^ё^де'и і^и^л~ьтя'не беꙁъ печа'ли коQдо въ домђ` свое^мъ, и^ поD виногра'домъ свои^мъ, и^ поD смоко'вницами свои^ми ја^дђще и^ пїю'ще, и^ ликђ'юще, и^ эT да'на и^ до вирсавїя въ вся дн~и соло'моня” И$ с^е старњ'ишины бя'хђ соло'моня, а^зорњя сн~ъ садо'коv, і^ере'я и^ ѓ^рнїя сн~ъ і^а^вїа^џа'рь, ја%же бњ` старњ'ишина преDстоя'щимъ, и^ е^сара'нъ и^же наD до'моM е^го к~а, кни'гочїя и^ ва'ра сн~ъ и^ѓ^а'ра вое^во'ды, и^ а^химаM сн~ъ вара'конь, гаᲄарси'на, и^ ванњ'я сн~ъ и^ѓ^даеv, наD а^лђхї'ею, на воꙁда'нїи бя'ше, и^ сак#хђ'съ сн~ъ наџа'нь, и^же въ свњтеX,
і нині, Господи Боже мій, Ти поставив раба Твого царем замість Давида, батька мого; але я отрок малий, не знаю ні мого виходу, ні входу;
8
8
и^ бя'ше ё^ соло'мона Wм~, ко'нїи и^ꙁбра'нныхъ со колесни'цами, Wв~і, ко'нникъ, и^ бњ` ѓ^блада'я всњми црsтвы, и^ эT рњки` и^ до земля` и^ноплеме'нникъ и^ до предњлᲆ е^гљ'пта” И$ соло'монъ сн~ъ дв~двъ, црsтвова` наD і^и^л~емъ, и^ наD і^ё'дою въ і^ерsли'мњ
і раб Твій — серед народу Твого, який обрав Ти, народу настільки численного, що за безліччю його не можна ні порахувати його, ні оглянути;
9
9
то'кмо” Лю'дїе же тогда` бя'хђ жрђщ'е на высина'хъ, ја^ко не бњ` созда'нъ до'мъ и%мени гн~ю да'же и^ до дн~и ѓ%ного”
даруй же рабові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро і що зло; бо хто може керувати цим численним народом Твоїм?
10
10
И$ възлюби` соло'монъ г~а. ходи'ти в наё^че'нїиX дв~двыхъ эTц~а свое^го, то'кмо на хоlмњхъ жря'ше и^ кадя'ше”
І благоугодно було Господу, що Соломон просив цього.
11
11
И$ въста` соломонъ и%де в гаваѓ'нъ пожрњти т^ђ, ја%кота'мо бњ` высота` ве'лїя и^ ты'сящђ жрътвъ възнесе`, на жрътвеницњ в гаваѓ%нњ”
І сказав йому Бог: за те, що ти просив цього і не просив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, —
12
12
И$ ја^ви'ся г~ь соло'монђ въ снњ` но'щїю, и^ рече е^мђ проси` чт^о хо'щеши и^ да'мᲆ т^и”
ось, Я зроблю за словом твоїм: ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше тебе, і після тебе не постане подібний до тебе;
13
13
И$ рече соло'монъ, ты` е^си сътвориl со ра'бомъ твои^мъ дв~домъ эTц~емъ мои'мъ млsть ве'лїю, ја%коже е^сть ходи'лъ преD тобо'ю, и%стинною и^ пра'вдою, и^ пра'вымъ срDцемъ с тобо'ю и^ съхрани` е^мђ млsть вели'кђю, и^ еy да'ти сн~ови е^го сњ'сти на прsтлњ е^го ја%ко и^ дне'сь ја%вњ”
і те, чого ти не просив, Я даю тобі, і багатство і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої;
14
14
И$ н~нњ г~и бж~е мо'и ты` сътвори'лъ е^си раба` свое^го цр~емъ въ дв~да мњсто эTц~а мое^го, и^ а'ꙁъ е^смь ѓ^тро'чищъ ма'лъ, и^ не ви'дњ и^схо'да свое^го и^ вхо'да”
і якщо будеш ходити путями Моїми, зберігаючи устави Мої і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу і дні твої.
15
15
Раb же твои посредњ людїи твои^хъ. ја%же и^ꙁбра` лю'ди мно'ги, ја%ко пњсо'къ и^же при' мори, е^гоже никᲄо'же не и^зочте'тъ эT мно'жества”
І пробудився Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він в Єрусалим і став [перед жертовником] перед ковчегом завіту Господнього, і приніс всепалення і звершив жертви мирні, і зробив великий бенкет для всіх слуг своїх.
16
16
Сего ради да'ждь рабђ` свое^мђ срDце смы'слено. на послђша'нїе и^ сђже'нїе лю'дем# твоиM въ пра'вдђ и^же раꙁђмᲇва'ти посреди добрђ и^ ѕл^ђ, ја^ко кт^о мо'жетъ сђди'ти людемъ твои^мъ тя'жкимᲆ си'мъ”
Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя і стали перед ним.
17
17
И$ ё^го'дно бы'сть сло'во с^е преD гм~ъ бм~ъ. ја%ко и^спроси` соло'мон# гл~ъ се'и”
І сказала одна жінка: о, господарю мій! я і ця жінка живемо в одному домі; і я народила при ній у цьому домі;
18
18
И$ рече г~ь к немђ зане'же проси` эT мене` гл~ъ се'и. и^ не проси` эT мене` дн~їи мно'го, и^ не проси` богаTства, ниже проси` дш~а вра'гъ ᲄвоиX н^о и^спроси` себњ мђ'дросᲄи и^ ра'зђма, да послђш'аеши сђ'да”
на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в домі;
19
19
с^е съᲄвориX по гл~ђ твое^мђ. с^е да'хъ т^и срDце смы'слено, и^ мђ'дрость” ЈА/коже нњсть бы'лъ мђж'ъ преD тобо'ю и^ потебњ` не воста'неT подо'бенъ тебњ”
і помер син цієї жінки вночі, бо вона заспала його;
20
20
И к семђ и^хже не проси` да'хъ т^и, и^ бога'тъство и^ сла'вђ. ја%ко нњ'сть бы'лъ ни е^ді'нъ мђжъ подо'бенъ т^и въ цр~ехъ по вс^я дн~и твоя”
і встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей;
21
21
И$ а'ще хо'диши по пђти` мое^мђ, и^ сохраниши за'повњди моя и^ повеленїа моя. ја^коже ходи и^ дв~дᲆ эTц~ъ тво'и ё^мно'жђ дн~и твоя`”
вранці я встала, щоб погодувати сина мого, і ось, він був мертвий; а коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила.
22
22
И$ въз#бнђ соло'монъ и^ се бњ` со'ненъ. и^ воста'въ и%де въ і^ерsли'мъ, и^ ста` преD лицемъ жрътевникђ преD лицемъ кїѓ'та завњта гн~я въ сїѓ'нњ. и^ вознесе жрътвђ, и^ сътвори ми'рная. и^ сътвори пи'ръ ве'лїи себњ` и^ всњмъ ѓ%трокоM свои^мъ”
І сказала друга жінка: ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони так перед царем.
23
23
Тогда преDста'стњ дв^њ женњ` блђ'дницы преD цр~емъ, и^ стоя'ста преD нимъ”
І сказав цар: ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: ні, твій син мертвий, а мій син живий.
24
24
И$ рече жена` е^ді'на, въ мнњ` е^сть бњда` г~и мо'и. а%ꙁъ и^ с^и по'дрђга ми, и^ живе'вњ в домђ` е^ді'ноM и^ породи'ховњ въ домђ”
І сказав цар: подайте мені меч. І принесли меч до царя.
25
25
И$ бысть потретїем# дн~и роженїа мое^го. и^ роди` и^ жена` сїя, и^ бњ'ховњ са'ми ме'ждђ собо'ю. и^ не бњ` никто'же с нама ра'звᲇ наs в домђ` на'ю”
І сказав цар: розсічіть живе дитя надвоє і віддайте половину одній і половину другій.
26
26
И$ ё%мре сн~ъ жены` се'я в но'щи, ја%ко лежа` на не'мъ”
І відповіла та жінка, син якої був живий, царю, бо схвилювалося все нутро її від жалю до сина свого: о, господарю мій! віддайте їй цю дитину живу і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай же не буде ні мені, ні тобі, рубайте.
27
27
И$ восᲄа'вши полђно'щїю взя` ѓ^троча` мое и^з рђкђ мое'ю. и^ ё^спи` на ло'нњ своеM, и^ ё^мръшее ѓ%троча свое` положи'ла бяше ё^ ме'не”
І відповів цар і сказав: віддайте цій живе дитя, і не умертвляйте його: вона — його мати.
28
28
И$ востаX ꙁаё%тра накарми'ти ѓ^троча'ти. и^ ѓ^брᲇтоX е& мрътво. и^ внегда` сотща'нїемᲆ зря` заё%тра. и^ с^е нњсть сн~ъ мои е^гоже е^смь а%ꙁᲆ родила”
І почув весь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і стали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд.
Глvа, д~”
Глава 4
1
1
И$ реq дрђга'я жена н^и, н^о с^е е^сть сн~ъ мо'и живы'и, а^ с^е е^сть сн~ъ твои ё^мры'и. и^ пря'стася преD цр~емъ”
І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем.
2
2
И$ рече и%ма цр~ь. т^ы гл~еши тако с^е е^сть сн~ъ мо'и живы'и а^ сн~ъ се'я мр~твыи с^е. и^ т^ы гл~еши н^и, н^о живы'и е^сть сн~ъ мо'и, а^ твой сн~ъ ё^мръшїи”
І ось начальники, які були в нього: Азарія, син Садока священика;
3
3
Принесите м^и меq и^ принесо'ша мечъ преD цр~я”
Елихореф і Ахия, сини Сиви, писарі; Іосафат, син Ахилуда, діловод;
4
4
И$ рече цр~ь раꙁсњцыте ѓ%троча сђщее жи'во на' двое, и^ дади'те е'й полъ, а^ ѓ^но'и дрђгђю по'лъ”
Ванея, син Іодая, воєначальник; Садок і Авиафар — священики;
5
5
И$ эTвњща жена` е'йже б^њ сн~ъ живы'и къ цр~ю. понеже смятеся ё^троба е^я` ѓ^ сн~ђ е^я и^ реq во мнᲇ е^сть бњда господи'не мо'и. дади'те е'й ѓ%троча с^и жи'во, смр~тїю же не ё^морите е^го. и^ т^а рече да не бђдетъ н^и мнњ н^и тебњ, н^о пресицᲇте е&”
Азарія, син Нафана, начальник над приставниками, і Завуф, син Нафана священика — друг царя;
6
6
И$ эTвњща цр~ь рече, дади'те дњтиu живы'и женњ рекше'и дади'те се'и е&, а^ смр~тїю не ё^мори'те е^го, сїя е^сть мт~и е^го”
Ахисар –начальник над домом царським , і Адонірам, син Авди, — над податками.
7
7
И слы'шавъ весь і^и^л~ь сDђ се'й, и^м#же сђди` цр~ь, и^ ё^боя'шася эT лица` цр~ева, разђмњша б^о ја%ко смы'слᲆ бж~їи б^њ в немъ сътвори'ти ѓ^правда'нїя”
І було у Соломона дванадцять приставників над усім Ізраїлем, і вони постачали продовольство цареві і дому його; кожен повинен був постачати продовольство на один місяць у рік.
8
8
И$ б^њ цр~ь соло'монъ црsтвђя наD і^и^л~емъ”
Ось імена їхні: Бен-Хур — на горі Єфремовій;
9
9
И$ сїи старњ'ишины и^же бњша с ни'мъ, а^за'рїя сн~ъ садо'ка жерца` жрецъ”
Бен-Декер — у Макаці й у Шаалбимі, у Вефсамисі та в Елоні й у Беф-Ханані;
10
10
И$ е^лїя и^ а^хїя сн~ы си'сы кни'гочїи, и^ѓ^а^саџа'тъ, сн~ъ а^хали'довъ, повњ'дая ѓ^ всемъ”
Бен-Хесед — в Арюбофі; йому ж належали Соко і вся земля Хефер;
11
11
И$ ванњя сн~ъ и^ѓ^да'евъ надъ си'лными, и^ садо'къ, и^ а^вїаџа'ръ і^ерњя”
Бен-Авинадав — над усім Нафаф-Дором; Тафаф, дочка Соломона, була його дружиною;
12
12
И$ а^ꙁарїя сн~ъ наџа'нь наD престоя'щими. и^ завgђ сн~ъ наџа'нь бли'жнїи цр~я”
Ваана, син Ахилуда, у Фаанаху і Мегиддо і в усьому Беф-Сані, що біля Цартана нижче Ієзрееля, від Беф-Сана до Абел-Мехола, і навіть за Іокмеам;
13
13
И$ а^хисаръ б^њ строи%тель. и^ е^лїа'въ сн~ъ сафа'товъ наD эTчествомъ. и^ а^донира'мъ сн~ъ а^вдои^нъ наD данїю”
Бен-Гевер — у Рамофі галаадському; у нього були селища Іаїра, сина Манассіїного, що в Галааді; у нього також область Аргов, що у Васані, шістдесят великих міст зі стінами і мідними засувами;
14
14
И$ ё^ соло'мона бњ'ста в~і, приста'вникъ, надо всMњ і^и^л~емъ строя'ща цр~я и^ домъ е^го по мsцђ, в# лњто быва'ющи е^ді'нъ”
Ахинадав, син Гиддо, у Маханаїмі;
15
15
И$ сїя и^ме'на и^хъ бњша. вено'ръ эT предњ'лъ е^фремль е^ді'нъ”
Ахимаас — у землі Неффалимовій; він узяв собі за дружину Васемафу, дочку Соломона;
16
16
Сн~ъ дакарь, и^же в махема'те. и^ въ вифсалами'мњ, и^ веџ#сами'се, и^ е^ло'мњ, и^ во е^џана'не е^ді'нъ”
Ваана, син Хушая, в землі Асировій і в Баалофі;
17
17
Сн~ъ се'довъ во е^сараво'џњ, въ фтђсоXџе, вс^я ꙁемля ѓ^фе'рова”
Іосафат, син Паруаха, у землі Іссахаровій;
18
18
Сн~ъ а^минадава, и^ вс^я нефџадо'рїя. и^ тефа'џъ же дщ^и соло'моня б^њ е^мђ в женђ`”
Шимей, син Ели, у землі Веніаміновій;
19
19
Въ ваа'нњ сн~ъ а^хилђџоv, вᲆ џаа^на'хђ, и^ магеDдо, и^ весь до'мъ саны'и, и^же ѓ^ е^солњ сареџа'нᲆ, поD ни'мже і^и^л~ь. и^ эT виџ#са'на, и^ до савелмаё%ма. и^ до вееMмера'ила эT ма'ла е^диn”
Гевер, син Урія, в землі Галаадській, у землі Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського. Він був приставником у цій землі.
20
20
Сн~ъ и^а^ве'ровъ, въ равеџᲇ галаDскомъ. с^е ѓ%бласть въ е^рга'вњ, и%же б^њ въ ва'сњ, ћ~, граD вели'кихъ поD рђко'ю е^го. и^ врата мњ'дяная бяхђ и^мъ”
Іуда й Ізраїль, численні, як пісок біля моря, їли, пили і веселилися.
21
21
А$хидана'въ же сн~ъ са'довъ, в манаи^мъ”
Соломон володів усіма царствами від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгипту. Вони приносили дари і служили Соломону в усі дні життя його.
22
22
А$хима'съ в неџали'мњ. и^ се'й поя васема'џђ, дще'рь соло'моню въ женђ себњ`”
Продовольство Соломона на кожен день складали: тридцять ко́рів борошна пшеничного і шістдесят ко́рів іншого борошна,
23
23
Ванїинъ сн~ъ хђсїи, и^же въ а^си'рњ, и^ вало'џњ”
десять волів відгодованих і двадцять волів з пасовища, і сто овець, крім оленів, і сарн, і сагайдаків, і відгодованих птахів;
24
24
А$саџаџ# сн~ъ џарђа'нь. и^ въ и^сахарїи”
бо він володарював над усією землею по цей бік ріки, від Типсаха до Гази, над усіма царями по цей бік ріки, і був у нього мир з усіма навколишніми країнами.
25
25
Семеѓn же сн~ъ и%ла, и^же эT венїами'на” Кълџа'на,
І жили Іуда й Ізраїль спокійно, кожен під виноградником своїм і під смоковницею своєю, від Дана до Вирсавії, в усі дні Соломона.
26
26
гавеr сн~ъ гада'инъ въ ꙁемли галаа'дњ, въ ꙁемли сїѓ'новњ цр~я веса'в#ска, и^ ѓ'га цр~я васа'нᲆска” И$ наси'фъ старњ'ишина въ земли і^ё'довᲇ.
І було у Соломона сорок тисяч стійл для коней колісничних і дванадцять тисяч для кінноти.
27
27
и^ тако стоя'хђ приста'вницы цр~я соло'мона и^ вс^я потребная дая'хђ на трапе'зђ цр~евђ. и^ всњмъ приходя'щимъ къ трапеꙁњ е^го, ко'ждо свое^го мsца не премњняше н^и сло'во”
І ті приставники постачали цареві Соломону все необхідне до столу царя, кожен у свій місяць, і не допускали недоліку ні в чому.
28
28
да'юще е^чмень ко'немъ и^ плњвы м#скомъ ко'ждо ја%ко заповњ'дано бысть е^мђ” И$ ѓ^рђжїа ноша'хђ на мњ'сто, а%може а'ще и^дя'ше цр~ь. и^ ко'ждо иX по свое^мђ чинђ”
І ячмінь і солому для коней і для мулів постачали кожен у свою чергу на місце, де знаходився цар.
29
29
И$ дасть г~ь смы'слъ и^ мђдрость соло'монђ, мно'го ѕњл'о и^ раꙁли'тїе срDца ја^ко пњсокъ и^же при' мори”
І дав Бог Соломону мудрість і дуже велике розуміння, і обширний розум, як пісок на березі моря.
30
30
И$ распространи'ся мђдрость соло'монђ ѕњло паче смы'сла всњхъ стары'хᲆ чл~къ, и^ паче смы'сленыX всњхъ е^гљ=птяn”
І була мудрість Соломона вище за мудрість усіх синів сходу і всієї мудрости єгиптян.
31
31
И$ ё^мђдрњ` паче всњхъ чл~къ. и^ ё^мђдрњ паче геџа'ны і^и^л~ьтянина. и^ е^ма'на, и^ халга'да, и^ да'рды сн~а сама'дова и^ просла'вися и%мя е^го во всXњ стра'нахъ ѓ%крsтъ”
Він був мудрішим за всіх людей, мудрішим і за Ефана езрахитянина, й Емана, і Халкола, і Дарди, синів Махола, й ім’я його було у славі в усіх навколишніх народів.
32
32
И$ гл~а соло'моn, Wг~, при'тчеи, и^ быша пњсни, Wе~”
І вирік він три тисячі притч, і пісень його було тисяча і п’ять;
33
33
И гл~а ѓ^ древXњ и^же эT ке'дръ лива'ньскиX и^ до и^с#со'па. и^дђщего и^зъ стњны`. и^ гл~а ѓ^ ско'тњ и^ ѓ^ пти'цахъ, и^ ѓ^ гадеX и^ ѓ^ ры'бахъ”
і говорив він про дерева, від кедра, що в Ливані, до ісопа, що виростає зі стіни; говорив і про тварин, і про птахів, і про плазунів, і про риб.
34
34
И$ прїидо'ша вс^и лю'дїе слы'шати премђдрость соло'моню, и^ прїима'ше дары эT всњх# цр~ь ꙁемныX и^же слы'шахђ премђдрость е^го”
І приходили від усіх народів послухати мудрості Соломона, від усіх царів земних, які чули про мудрість його.
Глvа, е~”
Глава 5
1
1
И$ посла хира'мъ цр~ь тљ=рскъ ѓ%троки своа помаза'нїя раd соло'мони слы'ша б^о ја%ко пома'ꙁаша е^го на црsтво вᲆ двDа мњсто эTц~а е^го. ја%ко любя'ше б^њ хираM дв~да вс^я дн~и”
І послав Хирам, цар Тирський, слуг своїх до Соломона, коли почув, що його помазали на царя на місце батька його; бо Хирам був другом Давида у все життя.
2
2
И$ посла` соло'монъ кᲆ хира'мђ гл~я”
І послав також і Соломон до Хирама сказати:
3
3
Ты вњ'си эTц~а мое^го дв~да, ја%ко не возмо'же созда'ти домђ и%мени г~ђ б~ђ мое^мђ, эT лица` проти'вныхъ, ѓ%крsтныX е^го, до'ндеже дасть я& е^мђ г~ь поDножїе нога'ма е^го”
ти знаєш, що Давид, батько мій, не міг побудувати дім імені Господа Бога свого через війни з навколишніми народами, доки Господь не підкорив їх під стопи ніг його;
4
4
И$ нн~њ ё^покои` г~ь б~ъ мо'и мнњ` ѓ%крsтъ. нњсть врага`, ни'же сопротивля'ющагося лђка'вно”
нині ж Господь Бог мій дарував мені спокій звідусюди: немає супротивника і немає більше перепон;
5
5
И$ с^е а%ꙁъ гл~ю соꙁда'ти домъ и'мени б~а мое^го. ја%коже гл~а г~ь къ дв~дђ эTц~ђ мое^мђ гл~я. с^е сн~ъ твои е^гоже даM въ тебе` мњсто на прsтолъ тво'и, то'й соѕи'ждет# храM и%мени мое^мђ”
і ось, я маю намір побудувати дім імені Господа Бога мого, як сказав Господь батькові моєму Давиду, говорячи: «син твій, якого Я посаджу замість тебе на престолі твоєму, він побудує дім імені Моєму»;
6
6
И$ нн~њ заповњжъ да эTсњкђтъ м^и ке'дрова древа эT лива'на. и^ с^е рабъ мо'и съ рабы` твои^ми, и^ нае'мъ по'мощи твое'и дамъ т^и, по всемђ` е^ли'ко речеши. т^ы вњси ја%ко нњсть мн^њ вњ'данїя дре'ва сњщи, ја%коже сидо'нове”
отже, накажи нарубати для мене кедрів Ливану; і ось, раби мої будуть разом із твоїми рабами, і я буду давати тобі плату за рабів твоїх, яку ти призначиш; бо ти знаєш, що в нас немає людей, які вміли б рубати дерева так, як сидоняни.
7
7
И$ бысть ја%ко слы'ша хираM слово соло'моне, въꙁра'довася ѕᲇло и^ рече блsве'нъ б~ъ днsь. и^же дасть дв~дђ сн~а разђмна, наD люDми сими` мно'гими”
Коли почув Хирам слова Соломона, дуже зрадів і сказав: благословенний нині Господь, Який дав Давиду сина мудрого для управління цим численним народом!
8
8
И$ посла` хира'мъ къ соло'монђ гл~я. слы'шахъ ѓ^ всњхъ е^гоже ради посла` ко мнњ`, и^ а'ꙁъ творю` вс^е хотњнїе твое. и^ дамъ ё^сњкнђти древа ке'дрова, и^ пе'вгова”
І послав Хирам до Соломона сказати: я вислухав те, за чим ти посилав до мене, і виконаю все бажання твоє про дерева кедрові і дерева кипарисові;
9
9
Слђ'ги моя и^знесђтъ я& эT лива'на вᲆ мо'ре, и^ а'ꙁъ положђ` я& въ складенїе на мњсто, и^дњже воꙁвњсти'ши мн^њ, довезђтъ я&. и^ та'мо во'змеши я& и^ сотвори'ши хоᲄњнїе мое, и^же да'ти кръмлю до'мђ мое^мђ”
раби мої звезуть їх з Ливану до моря, і я плотами доставлю їх морем до місця, яке ти призначиш мені, і там складу їх, і ти візьмеш; але і ти виконай моє бажання, щоб постачати хліб для мого дому.
10
10
И$ б^њ хираM да'я соло'монђ, ке'дры смере'чи, и^ вс^е хотњнїе е^го сотвори”
І давав Хирам Соломону дерева кедрові і дерева кипарисові, цілком за його бажанням.
11
11
И$ дасть соло'монъ, Wк~, мњръ пшеницы и^ пищђ до'мђ е^го” И$ к~, корчаh и^е^ле'ю чи'ста по семђ` даваше хира'мђ на въся'ко лњто,
А Соломон давав Хираму двадцять тисяч ко́рів пшениці для споживання дому його і двадцять ко́рів оливкової вибитої олії: стільки давав Соломон Хираму щороку.
12
12
и^ г~ь дасть соло'монђ премђдрость. ја%коже гл~а е^мђ, и^ б^њ ми'рᲆ ме'ждђ хира'моM, и^ соло'моноM, и^ положиша ꙁавњтᲆ междђ собо'ю”
Господь дав мудрість Соломону, як обіцяв йому. І був мир між Хирамом і Соломоном, і вони уклали між собою союз.
13
13
И$ приведе` цр~ь вы'бранїе эT всего і^и^л~я, л~, ты'сящъ мђжъ”
І наклав цар Соломон повинність на весь Ізраїль; повинність же полягала в тридцяти тисячах чоловік.
14
14
И$ посла` я& в лива'нъ, Wі~, на мsць въ премњнђ, мsць бывше в лива'нњ, а^ дв^а мsца, в домђ` свое^мъ. и^ бя'ше а^донира'мᲆ, наD выбра'нїеM”
І посилав їх на Ливан, по десять тисяч на місяць, поперемінно; місяць вони були на Ливані, а два місяці в домі своєму. Адонирам же начальствував над ними.
15
15
И$ бя'ше соло'монђ. Wо~ нося'щихъ бремена`. и^ Wп~, сњкђщиX въ горњ`”
Ще у Соломона було сімдесят тисяч, що носять важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах,
16
16
Кро'мњ старњ'ишин# и^ приста'вниk, и^же бњхђ наD дњломъ соло'мониM, Wг~, и^ х~, приста'вниk дњл'ающиX дњло,
крім трьох тисяч трьохсот начальників, поставлених Соломоном над роботою для нагляду за народом, що виконував роботу.
17
17
І повелів цар привозити камені великі, камені дорогі, для основи дому, камені оброблені.
18
18
и^ готова'ша дре'ва и^ ка'менїя, г~, лњта”
Тесали ж їх робітники Соломонові і робітники Хирамові і гивлитяни, і готували дерева і камені для побудови дому [три роки].
Глvа, ѕ~”
Глава 6
1
1
И$ бы'сть в# четы'ридеся'тное в четве'ртосо'тное лњто, и^схода сн~овъ і^и^л~евыX эT е^гљ=пта. в# лњто, четве'ртое въ мsць вто'рыи. црsтвђю^щђ цр~ю соло'монђ наD і^и^л~ем#, соꙁда` хра'мъ гв~и”
У чотириста вісімдесятому році після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у четвертий рік царювання Соломона над Ізраїлем, у місяці Зиф, який є другим місяцем, почав він будувати храм Господу.
2
2
И$ с^е храM е^гоже соꙁда` соло'монъ цр~ь гв~и. бяше, м~, лакоT долгота е^го. и^ к~, лако'тᲆ широта е^го. и^ к~е, лако'тъ высота е^го”
Храм, який побудував цар Соломон Господу, довжиною був у шістдесят ліктів, шириною в двадцять і висотою в тридцять ліктів,
3
3
И$ кома'ра ја%же' б^њ преD лицемᲆ е^го, к~, лако'тъ долгота` е^го. толи'ко же ја%ко в# высинђ` до'ма. в# ширинђy, і~ лакоT” Кома'ра бысть и^ сїя преD лицеM хра'мђ. и^ соꙁда` храмъ и^ сконча` и&.
і притвор перед храмом у двадцять ліктів довжини, відповідно до ширини храму, і в десять ліктів ширини перед храмом.
4
4
и^ сътвори храмђ ѓ%кна преклоне'ны, с#кровены
І зробив він у домі вікна ґратчасті, глухі з відкосами.
5
5
ѓ^крsтъ стњны храMныя, притво'ры ѓ%коло цр~кви всея`. сътвори` ё^ дави'ра,
І зробив прибудову навколо стін храму, навколо храму і давира*; і зробив бічні кімнати кругом.
6
6
и^ сътвори закро'вы ѓ%коло” Закро'въ и^ нижнїи странњ`, е~, лакоT ширина б^њ. и^ сре'днеи, ѕ~, лако'тъ ширина`, и^ треᲄеи, з~, лакоT ширина` е^го, поне'же ё^твръженїе хра'мђ сътвори`, ѓ%крsтъ внњ`ё'дђ хра'ма ја%ко да не прїимаюTся стњнњ храма”
Нижній ярус прибудови був шириною у п’ять ліктів, середній шириною у шість ліктів, а третій шириною у сім ліктів; бо навколо храму ззовні були зроблені уступи, щоб прибудова не доторкалася до стін храму.
7
7
И$ хра'мђ ѕиждемђ сђщђ ка'менїемᲆ несњченымъ е^дина'цњмъ ја%ко приноша'шеся, мла'тъ же, и^ тесли'ца, и^ всњхъ дњ'лныX желњꙁᲆ не слы'шася въ хра'мњ е^гда ꙁда'ша. І$
Коли будувався храм, для будівництва використовувалися тесані камені; ні молота, ні тесла, ні всякого іншого залізного знаряддя не було чутно в храмі під час будівництва його.
8
8
и^ две'ри закро'вђ сътвори, ја%же сђть ниQняя страны` хра'ма з десны'я, і^ и^ꙁвїе'ныи бяше восхоD, въ среDнїи, и^ эT среди'на г~, ча'сти бяше въхоD”
Вхід у середній ярус був із правого боку храму. По круглих сходинках сходили в середній ярус , а від середнього — в третій.
9
9
И$ созда` храM и^ соверши е^го, и^ ѓ^ста'ви ѓ%коло всего` хра'ма до'щками. и^ свори` ке'дрїемъ
І побудував він храм, і закінчив його, і обшив храм кедровими дошками.
10
10
и^ сътвори вяза'нїя ѓ%крsтъ всего` хра'ма, е~, лако'тъ въ высотђ` е^го и^ сн^я вяза'нїе, дре'вомъ ке'дровыM”
І прибудував до всього храму бічні кімнати висотою в п’ять ліктів; вони прикріплені були до храму за допомогою кедрових колод.
11
11
И$ бысть слово гн~е къ соло'монђ гл~я”
І було слово Господа до Соломона, і сказано йому:
12
12
Хра'мъ сїи е^сть и^же т^ы ѕи'ждеши. аще хо'диши въ за'повњдехъ мои^хъ и^ сђдбы` моя сътвори'ши, и^ съхрани'ши вс^я повелњнїа моя, ѓ^браща'ющися въ нихъ, ё^ста'влю слово мое к тебњ`, е^же гл~ах# дв~дђ эTц~ђ твое^мђ”
ось, ти будуєш храм; якщо ти будеш ходити за уставами Моїми, і чинити за визначеннями Моїми і дотримуватися всіх заповідей Моїх, керуючись ними, то Я виконаю на тобі слово Моє, яке Я сказав Давиду, батькові твоєму,
13
13
И$ вселю'ся по'средњ сн~овъ і^и^л~евъ, и^ не ѓ^ста'влю люді'и моиX і^и^л~я”
і буду жити серед синів Ізраїлевих, і не залишу народу Мого Ізраїля.
14
14
И$ созда` соло'монъ храмъ и^ сконча и&”
І побудував Соломон храм і скінчив його.
15
15
И$ созда` стњ'ны хра'мђ внђтръ древомъ ке'дровомъ эT земля` до стњны` и^ эT стњны до верха` въ ѓ%коло ѓ^ста'ви ја%ко съдръжати древомъ внђтръё%дђ хра'мђ, и^ ё^крњпля'ти внђтрᲆ страны` пе'вгїеM”
І обклав стіни храму всередині кедровими дошками; від підлоги храму до стелі всередині обклав деревом і покрив підлогу храму кипарисовими дошками.
16
16
И$ созда`, к~, лако'тᲆ эT конца` стњны` странђ` е^ді'нђ эT земля до верха`, и^ сътвори внђтръ” эT ѓ^лтаря` до ст~ая ст~ыхъ,
І влаштував на задній стороні храму, за двадцять ліктів від краю, стіну, і обклав стіни і стелю кедровими дошками, і спорудив давир для Святого Святих.
17
17
м~, лако'тъ, б^њ цр~кви преD лицеM ѓ^лтаря`”
Сорока ліктів був храм, тобто передня частина храму.
18
18
На кедрах всередині храму були вирізані подоби огірків і квітів, що розпускаються; усе було покрито кедром, каменю не було видно.
19
19
По'средњ храма внђтръ, т^ђ же бяше лњ'по поставля'ти кїѓ'та гн~я,
Давир же всередині храму він приготував для того, щоб поставити там ковчег завіту Господнього.
20
20
и^ бяше к~, лакоT в# долгоᲄђ, и^ к~, лакоT в# широᲄђ. и^ к~, лакоT высота е^го, и^ ѓ^бъяT и& зла'томъ и^ ё^твръди” И$ сътвори` ѓ^лта'рь ке'дровый
І давир був довжиною у двадцять ліктів, шириною у двадцять ліктів і висотою у двадцять ліктів; він обклав його чистим золотом; обклав також і кедровий жертовник.
21
21
проти'вђ ѓ^лтаря` ѓ^бъя'тъ и& златомъ
І обклав Соломон храм усередині чистим золотом, і протягнув золоті ланцюги перед давиром, і обклав його золотом.
22
22
и^ весь хра'мъ ѓ^бъя'тъ зла'тоM до сконча'нїа всемђ` хра'мђ”
Весь храм він обклав золотом, весь храм до кінця, і весь жертовник, що перед давиром, обклав золотом.
23
23
И$ сътвори въ ѓ^лтарю`, дв^а херђви'ма древомъ кипарисноM, і~, лако'тъ мњ'рою вели'чество, і~, лакотъ ко'ждо ѓ^ себњ`”
І зробив у давирі двох херувимів з оливкового дерева, висотою у десять ліктів.
24
24
Пя'ть лакоT кры'лњ бяста херђви'мђ е^ди'номђ. и^ е~, лакоT крылњ херђви'мђ второ'мђ. і~, лакоT эT крила` до крила е^мђ.
Одне крило херувима було у п’ять ліктів і друге крило херувима у п’ять ліктів; десять ліктів було від одного кінця крил його до другого кінця крил його.
25
25
Та'ко мᲇра бњ`, херђви'ма вᲄора'го в ᲄђже мᲇрђ и^ тако совръшены мњры ѓ%ба”
У десять ліктів був і другий херувим; однакової міри й однакового вигляду були обидва херувими.
26
26
И$ высота` б^њ херђви'ма кое^гождо б^њ, і~, лако'тᲆ” Та'коже и^ второ'мђ,
Висота одного херувима була десять ліктів, також і другого херувима.
27
27
и^ ѓ'ба херђви'ма бᲇста посредњ` хра'ма внђтръняго, и^ простира'хђ кры'ла иX, досяꙁа'ше крыло` е^ді'но до стњны` е^ді'ноя хра'мђ, и^ крыло дрђга'го херђві'ма досяꙁа'ше до стњны` вторыя, и^ кры'ла е^я` и^же посредњ хра'ма каса'шеся крыло` съ крылоM”
І поставив він херувимів усередині внутрішньої частини храму. Крила ж херувимів були розпростерті, і доторкалося крило одного до однієї стіни, а крило другого херувима доторкалося до іншої стіни; інші ж крила їхні посеред храму сходилися крило з крилом.
28
28
И$ ѓ^бъя'та бњста херђви'ма ꙁла'томъ.
І обклав він херувимів золотом.
29
29
и^ вс^я стњны хра'ма ѓ%коло, и^ꙁъваја%нна писа` подо'бна херђви'мома, и^ фљ=ни'комъ внђтръё%дђ, и^ вн^њё%дђ”
І на всіх стінах храму навколо зробив різьблені зображення херувимів із пальмових дерев і квітів, що розпускаються, всередині і ззовні.
30
30
И$ помо'стъ и^зᲆвнђ и^ внњ` ѓ^бъя` ꙁла'томъ”
І підлогу у храмі обклав золотом у внутрішній і передній частині.
31
31
И$ две'ри ѓ^лтарю` сътвори` древомъ лњ'пымъ, пра'ги пятери'цею,
Для входу в давир зробив двері з оливкового дерева, з п’ятикутними одвірками.
32
32
и^ дво'я две'ри дре'вомᲆ пе'вговыM и^ꙁвая'н#на на ни'хъ подо'бїя херђви'момъ древомъ фљ=ни'ковымъ, и^ позоло'тою ё^строи`, и^ сня'ть ꙁла'тоM и^ бяше златоM ё^строе'но до херђвимовъ, и^ до фљ=ниk”
На двох половинах дверей з оливкового дерева він зробив різьблених херувимів і пальми і квіти, що розпускаються, і обклав золотом; покрив золотом і херувимів і пальми.
33
33
И$ тако сотвори` и^ вра'томъ цр~кви и^ пра'ги дре'вомъ лњпыM на четы'ри ё%глы”
І біля входу до храму зробив чотирикутні одвірки з оливкового дерева,
34
34
И$ вс^я двери дре'вомъ пев#говым# ё^краси`. засови'ты две'ри пе'рвыя, и^ эTвръзенїе и%хъ къ себњ. и^ вторы'е две'ри ꙁасови'ты эTвръꙁа'юща къ себњ”
і двоє дверей з кипарисового дерева; обидві половинки одних дверей були рухомі, і обидві половинки других дверей були рухомі.
35
35
На ни'х же сотвори и^ꙁвая'н#ни херђви'ми и^ фљ=ники и^ ё^строе'ны бᲇхђ позла'тою и^ преима'ны ꙁлатоM, и^ свњшены до'лђ”
І вирізав на них херувимів і пальми і квіти, що розпускаються, і обклав золотом по різьбленню.
36
36
И$ созда` дворецъ внђтренїи, треми` стњна'ми нете'санымъ дре'вомъ. и^ е^ді'на стњна` те'сана древа ке'дръска въѓ%коло” И$ соꙁда дворецъ до'мђ госпо'дню, и^ вънђтрењя. и^ кома'ра. ја^же б^њ проти'вђ хра'мђ”
І побудував внутрішній двір із трьох рядів обтесаного каменю і з ряду кедрових брусів.
37
37
На четвертий рік, у місяці Зиф, [у місяці другому,] поклав він основи храму Господнього,
38
38
а на одинадцятому році, в місяці Булі, — це місяць восьмий, — він закінчив храм з усім приладдям його і за всіма кресленнями його; будував його сім років.
Глvа, з~”
Глава 7
1
1
И$ посла'въ цр~ь соло'монъ. въ тљ'ръ приведе` хира'ма эT тљ'ра,
А свій дім Соломон будував тринадцять років і закінчив увесь дім свій.
2
2
сн~а жены` вдови'ца. и^ то'и б^њ эT колњ'на неџали'мля, и^ эTц~ъ е^го б^њ мђжъ ᲄириn. бїя'и мњ'дь. и^спо'лнъ хђдо'жества и^ ра'зђма и^ вњ'дњнїя е^же дњ'лати вся'ко дњ'ло мᲇ'дяное. и^ приведо'ша и& къ цр~ю соло'монђ” И$ сътвори` вс^я дњла`,
І побудував він дім з дерева ливанського, довжиною в сто ліктів, шириною у п’ятдесят ліктів, а висотою у тридцять ліктів, на чотирьох рядах кедрових стовпів; і кедрові колоди покладені були на стовпах.
3
3
и^ солїя` дв^а сто'лпа кома'рњ цр~ко'внњи, и~і, лако'тъ высота` столпа`. и^ ѓ'крsтъ мњ'ра е^го, д~і, лако'тъ. и^ тол#стота` столпђ` д~, пе'рс#ты. та'коже б^њ и^ вторы'и сто'лпъ.
І настелений був поміст із кедра над колодами на сорока п’яти стовпах, по п’ятнадцять у ряд.
4
4
и^ дв^њ главњ` сотвори`, и^же възложи'ти на ве'рхъ столпо'в#. солїя'ны эT мњ'ди, е~, лако'тᲆ въ высотђ`, възложе'нїе е^ді'но. и^ е~, лако'тъ въ высотђ` на возложе'нїе дрђго'мђ”
Віконних луток було три ряди; і три ряди вікон , вікно навпроти вікна.
5
5
И$ сотвори` дв^њ мре'жи. и%ма же покрыти главы` возложе'нїя и^ дв^њ мре'жи сътвори` е^же покры'ти возложе'нїе столпо'въ” И$ мре'жђ возложе'нїя е^ді'наго, и^ мре'жђ возложе'нїя втора'го.
І всі двері й одвірки були чотирикутні, і вікно навпроти вікна, у три ряди.
6
6
и^ дњ'ло вывешенно дв^њ стро'ки солїя'нныхъ. мњ'дяныX сомрежены, дњло вывешеnно строка` наD строко'ю, та'коже сътвори` возложе'нїю второ'мђ”
І притвор із стовпів зробив він довжиною у п’ятдесят ліктів, шириною у тридцять ліктів, і перед ними ґанок, і стовпи, і поріг перед ними.
7
7
И$ возложе'нїя на сᲄо'лпXњ, подо'бна криновђ цвᲇтђ ја%ко и^ въ кома'ре”
Ще притвор із престолом, з якого він судив, притвор для судилища зробив він і покрив усі підлоги кедром.
8
8
И$ поста'ви сто'л#па въ кома'ре цр~ко'внњи. и^ поста'ви сто'л#пъ е^диn. и^ нареq и%мя е^мђ і^ја%кMђ, и^ поста'ви сто'л#пъ вторы'и, и^ нареq и%мя е^мђ вало'зъ.
У домі, де він жив, інший двір позаду притвору був так само влаштований. І в домі дочки фараонової, яку взяв за себе Соломон, він зробив такий самий притвор.
9
9
и^ на главњ` столᲆпо'ма, дњ'ло кри'нова цвњтђ. и^ скоvча` дњло столпо'въ,
Усе це зроблено було з дорогих каменів, обтесаних за розміром, обрізаних пилою, з внутрішнього і з зовнішнього боку, від підвалин до виступів, і з зовнішнього боку до великого двору.
10
10
ја%коже наD кома'рою д~ ла'ктњ, и^ поDставки поD ѓ'ба столпа`, и^ совы'ше стра'нъ возложе'нїе бњ`. поDставки и^ солїя'нныX строk с~, ѓ%коло на главњ` вторы'я тол#стоты”
І в основу покладені були камені дорогі, камені великі, камені в десять ліктів і камені у вісім ліктів,
11
11
И$ сътвори` мо'ре лїя'но, е~. лакоT, эT кра'я до кра'я е^го, крђ'гло ѓ%коло е^го, е~, лако'тъ высота` е^го. и^ ѓ'коло е^го, л~. ла'ктеи,
і зверху дорогі камені, обтесані за розміром, і кедр.
12
12
и^ поDпо'ры е^мђ бя'хђ и^ спо'ди въѓ'коло, і~. лако'тъ, и^ състоя` мо'ре ѓ'коло
Великий двір був обгороджений навколо трьома рядами тесаних каменів і одним рядом кедрових колод; так само і внутрішній двір храму Господнього і притвор храму.
13
13
в~і, воло'въ поD мо'емъ, г~, зря'щи на сᲇверъ. и^ г~, зря'щи на ю'гъ, и^ г~. на ꙁа'падъ, г~ же, на восто'къ. и^ всњмъ бя'хђ соза'ди къ себњ и^ мо'ре бя'ше верхђ` и^х#.
І послав цар Соломон і взяв з Тира Хирама,
14
14
и^ ё'стїе е^го бя'ше ја^ко ё'стїе поти'ра прозяба'ющаго кри'на, и^ тол#стота` е^го вели'ка”
сина однієї вдови, з коліна Неффалимового. Батько його тирянин був мідник; він володів здатністю, мистецтвом і вмінням виробляти всякі речі з міді. І прийшов він до царя Соломона і виконував у нього всякі роботи:
15
15
И$ сътвори` і~ мњхоно'џъ мњ'дянъ, е~, лако'тъ мњхоно'џъ е^ді'нъ. и^ д~ ла'кти широта` е^г~о, и^ ѕ~ лако'тъ высота` е^го,
і зробив він два мідних стовпи, кожен у вісімнадцять ліктів висотою, і шнур у дванадцять ліктів обіймав навкруги один і другий стовпи;
16
16
и^ с^е дњ'ло мњхоно'џовъ и^ спое'нїе и^хᲆ, и^ спое'нїе срњди и^сходя'щихъ.
і два вінці, відлитих з міді, він зробив, щоб покласти наверху стовпів: п’ять ліктів висоти в одному вінці і п’ять ліктів висоти у другому вінці;
17
17
и^ во спое'нїе и^хъ бя'хђ по'средњ и^сходя'щихъ. подо'бїе львоv и^ воло'въ и^ херђви'моv. та'ко же бя'хђ и^ внњ` содержа'щихъся, и^ свы'шеи поD и^ львы` и^ поD волми ё^тверже'нїя” дњло сохожде'нїа,
сітки плетеної роботи і шнури у вигляді ланцюжків для вінців, що були наверху стовпів: сім на одному вінці і сім на другому вінці.
18
18
и^ д~ ко'ла мᲇдяны мњхоноџђ кое^мђждо. и^ преDдержа'нїя мњдяна, и^ д~ ча'сти и^хъ, и^ ра'ма иX поD ё^мыва'лницею. ра'ма же солїя'ныя ко ѓ^бъѓ^нђ странђ`, мђжа прилежа'ще,
Так зробив він стовпи і два ряди гранатових яблук навколо сітки, щоб покрити вінці, що наверху стовпів; те саме зробив і для другого вінця.
19
19
и^ ё^ста` е^го внᲇ главы`, и^ вы'ше е^ді'наго ла'ктя, и^ ё'стїе е^го крђ'гло на ѓ^смь лако'т#, и^ на ё'стїю е^го мᲇхоно'џы, и^ мњхоно'џы е^го четвероё^го'лны, а^ не крђглы,
А в притворі вінці наверху стовпів зроблені на зразок лілеї, у чотири лікті,
20
20
и^ д~ колеса поD мњхоно'џами, и^ рђцњ во колесе'хъ, во мњхоно'џђ, и^ высота` е^ді'наго ко'ла ла'коть и^ поl.
і вінці на обох стовпах угорі, прямо над випуклістю, що поряд із сіткою; і на другому вінці, рядами навкруги, двісті гранатових яблук.
21
21
и^ дњло ко'лъ возовы'хъ, рђцњ и^хъ и^ хрибты` и^хъ и^ вс^я вещи иX лїя'ны
І поставив стовпи до притвору храму; поставив стовп на правому боці і дав йому ім’я Іахин, і поставив стовп на лівому боці і дав йому ім’я Воаз.
22
22
четы'ри рама на четырехъ ё'глехъ мехоно'џы е^ді'ноя, и^ эT мњхоно'џы ра'ма и^хъ.
І над стовпами поставив вінці , зроблені на зразок лілеї; так закінчена робота над стовпами.
23
23
и^ на главњ` мњхоноџы полъ ла'ктя вели'чество ихъ, крђ'гло же ѓ%крст# главы` мехоноџовы, и^ нача'ла рђ'къ е^го. и^ споенїя е^го” И$ эTвръꙁа'шеся въ нача'лњ рђкъ е^го
І зробив лите з міді море, — від краю його до краю його десять ліктів, — зовсім кругле, висотою у п’ять ліктів, і шнур у тридцять ліктів обіймав його навкруги.
24
24
и^ спое'нїя е^го” Подо'бїя херђви'моv и^ льво'въ. и^ џљ=ни'ковъ стоя'щи и^ содержа'щися. ко'ждо противђ лица` е^го. внђт'ръ ѓ%крsтъ”
Подоби огірків під краями його оточували його по десять на один лікоть, оточували море з усіх боків у два ряди; подоби огірків були відлиті з ним одним литтям.
25
25
Потомђ же сътвори`, і~. мњхоно'џъ по чинђ` е^ді'номђ, и^ по мњре е^ді'нои въ всњхъ”
Воно стояло на дванадцяти волах: три дивилися на північ, три дивилися на захід, три дивилися на південь і три дивилися на схід; море лежало на них, і зади їх повернені були усередину під нього.
26
26
И$ сътвори` і~ лїя'ныхъ столповъ мњ'дяныхъ. м~, мњръ въмеща'ющи ко'ждо со'пль” Число` д~ ла'ктњ столпъ е^ді'нъ. на мњхоно'џњ е^ді'номъ”
Товщиною воно було в долоню, і краї його, зроблені подібно до країв чаші, були схожі на лілею, що розпустилася. Воно вміщало дві тисячі батів.
27
27
И$ поста'ви і~ мњхоно'џовъ, е~ по десно'и странњ` въ хра'мњ, на восто'къ. и^ е~ по лњвои странњ` въ хра'мᲇ. и^ мо'ре во дрђгђю странђ` хра'ма ѓ^деснђю на восᲄо'ки. вᲆ ё'глњ полђ'денноM.
І зробив він десять мідних підстав; довжина кожної підстави — чотири лікті, ширина — чотири лікті і три лікті — висота.
28
28
и^ сътвори` хираM коно'бы, и^ тепли'ца г~, и^ џїя'лы” И$ сконча` хира'мъ вс^я дњла` творя`. ја%же творя'ше цр~еви соло'монђ” Въ хра'мњ гн~и
І ось будова підстав: у них стінки, стінки між кутовими пластинами;
29
29
столпа` дв^а. и^ о^бъви'тїя столпо'въ наD гла'вныхъ дв^а мре'жи дв^њ, е^же покрыва'ти ѓ%ба ѓ^бви'тїя, и^ꙁвая'ныхъ. ја%же на столпњхъ сђть.
на стінках, що між кутами, були зображені леви, воли і херувими; також і на кутах, а вище і нижче левів і волів — розлогі вінки;
30
30
ши'пковᲆ мњ'дяныхъ, у~. ѓ^бњма` мре'жема дв^њ строцњ ши'пковъ мре'жи е^ді'нои, покрива'ти ѓ%ба ѓ^б#ви'тїя, на ѓ'бњ X столпњхъ,
у кожної підстави по чотири мідних колеса й осі мідні. На чотирьох кутах виступи на зразок пліч, виступи литі внизу, під чашею, біля кожного вінка.
31
31
и^ мњхоно'џъ і~ лїя'ныхᲆ со'пль пра'ꙁныхᲆ і~, на мњхоно'џњ.
Отвір від внутрішнього вінка до верха в один лікоть; отвір його круглий, подібно до підніжжя стовпів, у півтора ліктя, і при отворі його статуї; але бічні стінки чотирикутні, не круглі.
32
32
и^ мо'ре е^ді'но, и^ волоv в~і, и^ споD подъ мо'реM
Під стінками було чотири колеса, і вісі коліс на підставах; висота кожного колеса — півтора ліктя.
33
33
и^ коноб#, и^ тепли'цы г~, и^ џїя'лы и^ вс^я сосђ'ды, и^же сътвори` хира'м# цр~ю соло'монђ въ хра'мњ гн~њ, и^ стоlпо'въ м~ и^ и~, до'мђ цр~евђ, и^ домђ гн~ю, вс^я дњла` цр~ева, ја%же сътвори` хираM мњ'дяна солїя'на”
Будова коліс така сама, як будова коліс на колісниці; вісі їх, і ободи їх, і спиці їх, і ступиці їх, усе було лите.
34
34
И$ множествђ мњ'дьномђ не бњ` числа`. и^м#же твори` вс^я дњла` с^и мно'га ѕњ'ло, не б^њ конца` числђ` мњ'ди.
Чотири виступи на чотирьох кутах кожної підстави; з підстави виходили виступи її.
35
35
и^же сътвори` при ѓ^бита'нїю і^ѓ^рда'на” И$ солїя` и^хъ цр~ь въ тол#стотњ` зеMля` и^ межи кохо'џътоM, и^ межи геи^ра'ма”
І наверху підстави кругле підвищення на півліктя висоти; і наверху підстави руків’я її і стінки її з однієї з нею маси.
36
36
И$ да'сть цр~ь соло'монъ вс^я сосђды, ја%же сътвори` въ храM гн~ь, и^ ѓ^лтаr злаᲄыи и^ трапе'зђ, на не'иже хлњби прино'снїи, и^ зла'ты
І відлив він на дощечках її руків’я і на стінках її херувимів, левів і пальми, скільки де дозволяло місце, і навколо розлогі вінки.
37
37
свuњники, е~, ѓ^деснђ'ю, е~, ѓ^шђ'юю преD лицемъ дави'ра, ст~ая ст~ыхъ зла'томъ спо'ены, и^ свњти'ла и^ свњща, и^ вс^я цњ'ла зла'та,
Так зробив він десять підстав: у всіх них одне лиття, одна міра, один вигляд.
38
38
и^ преDдве'рїе и^ гво'здїе, и^ џїя'лы, и^ блю'да, и^ кади'лницы зла'ты, спо'енїи” И$ две'рца две'ри хра'мђ внђтрънемђ, ст~ая ст~ыM, и^ две'ри хра'мђ цр~ко'вномђ зла'ты”
І зробив десять мідних умивальниць: кожна умивальниця вміщала сорок батів, кожна умивальниця була в чотири лікті, кожна умивальниця стояла на одній з десяти підстав.
39
39
И$ скончася вс^е дњло, и^же сътвори` соло'монъ въ хра'мњ гн~и” И$ вънесе` соло'монъ ст~ая дв~да эTц~а свое^го и^ вс^я ст~ая соло'монова сребро` и^ зла'то и^ сосђды, на сокро'вище да'сть въ хра'мъ гн~ь”
І розставив підстави — п’ять на правому боці храму і п’ять на лівому боці храму, а море поставив на правому боці храму, на східно-південній стороні.
40
40
И$ до'мъ свои соꙁида` соло'монᲆ треми` на' і~ лњты и^ совръши соло'монъ весь доM свои”
І зробив Хирам умивальниці і лопатки і чаші. І закінчив Хирам усю роботу, яку виконував у царя Соломона для храму Господнього:
41
41
И$ созида` та'кожде доM древоM лива'ньскомъ, р~ лакотъ в# долготђ` е^го, и^ л~ лако'тъ въ высотђ` е^го. и^ н~, лако'тъ в широтђ` е^го. и^ д~, ряды древа ке'дрова. и^ ра'ма ке'дрова сто'лъпная”
два стовпи і два опоясання вінців, що наверху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що наверху стовпів;
42
42
И$ поби'лъ дщи'цами ке'дровыми домъ эT горы` во странђ` столповъ. и^ число` столпоv м~, и^ е~.
і чотириста ґранатових яблук на двох сітках; два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стовпах;
43
43
и^ е~і, ря'довъ, и^ ѓ'кна, г~” И$ кома'ра наD кома'рою трижды`,
і десять підстав і десять умивальниць на підставах;
44
44
и^ вс^я ѓ%кна и^ кома'ры на д~ ё%глы притво'рени и^ эT ѓ^коn до дверїи троя'ко”
одне море і дванадцять волів під морем;
45
45
И$ сњни ја%же на столпњ`, н~, лакоT в долготђ, и^ л~, в широтђ. и^ сїя сњ'ни бяхђ на сᲄолпXњ преD лицеM до'мђ. и^ столпи` хожденїя преD лицеM е^я`”
і тази, і лопатки, і чаші. Всі речі, що зробив Хирам царю Соломону для храму Господнього, були з полірованої міді.
46
46
Сътвори` полатђ на неиже стоа'ще прsтолᲆ е^го на неMже сђдя'ше т^ђ. и^ ѓ^би и& сверха даже до земля` дщи'цами ке'дровыми и^ т^о слы'шашеся кома'ра сђ'диqная”
Цар виливав їх у глинистій землі, в околиці Йордану, між Сокхофом і Цартаном.
47
47
И$ домъ в не'мже живяше. и^ дворе'цъ е^ді'нъ и^збраn по дњ'лђ семђ сътвори` и^ дворъ дще'ри фараѓ'ни. и^же бяше за соло'мономъ при кома'рњ то'й соѕи'жде”
І поставив Соломон усі ці речі на місце . Через надзвичайну їх кількість, вага міді не визначена.
48
48
И$ с^е вся` бяхђ ка'менемъ многоцњнныM ё^краше'на. эT ростоя'нїя внђтръё%дђ. и^ эT ѓ^снова'нїя до кро'ва.
І зробив Соломон усі речі, що у храмі Господньому: золотий жертовник і золотий стіл, на якому хліби предложення;
49
49
и^ внᲇё'дђ в# дворњ` велицMњ” ѓ^снова'нїе же бысть ка'менїем# дра'гыM и^ вели'кимъ ка'менїемъ, і~, лакоT, і^ и^но'е, и^ и~, лакотъ”
і світильники — п’ять праворуч і п’ять ліворуч, перед заднім відділенням храму, з чистого золота, і квіти, і лампадки, і щипці із золота;
50
50
И$ съ верхђ` та'кожде чтsного ка'менїа, по числђ четверо ё^го'лно. и^ ке'дри ѓ^бїено”
і блюда, і ножі, і чаші, і лотки, і кадильниці з чистого золота, і завіси у дверях внутрішнього храму у Святому Святих і у дверях у храмі теж із золота.
51
51
И$ ѓ'крsтъ двора` вели'кого, г~, ряды эT ка'менїя те'саного. и^ е^ді'нъ ря'дъ те'санымъ ке'дрїемъ. и^ съвръши соло'моn весь доM свои”
Так звершена вся робота, яку виконав цар Соломон для храму Господнього. І приніс Соломон посвячене Давидом, батьком його; срібло і золото і речі віддав у скарбниці храму Господнього.
Глvа, и~”
Глава 8
1
1
И$ бысть е^гда совръши соло'моn ѕижда'и домъ гн~ь, и^ домъ свои, по к~, лњтеX” И$ тогда` собра цр~ь соло'монъ вс^я старᲇ'ишины і^и^л~вы во і^ерsлиM да въꙁдви'гнђтъ кїѓ'тъ завњта гн~я, эT гра'да дв~дова. т^о е^сть эT сїѓ'на”
Тоді скликав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб перенести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона.
2
2
И$ собра'шася къ цр~ю соло'монђ вс^и лю'дїе і^и^л~евы въ мsць, а^џаниM. въ пра'зниk, сїи б^о е^сть мsць сеDмыи”
І зібралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць.
3
3
И$ прїидо'ша вс^я старᲇи'шины і^и^л~евы и^ вꙁя'ша і^е^реи` кїѓ'тъ,
І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег,
4
4
и^ сњнь завњтнђю, и^ вс^я сосђды ст~ыя. и^же бњша в сњни свњдњнїя” И$ несо'ша і^ и^е^реи` и^ левљ=ти
і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики і левити.
5
5
цр~ь же и^ весь і^и^л~ь и^дђще преD кїѓ'томъ, жряхђ ѓ^вны` и^ волы бес числа`”
А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кількість їх.
6
6
Внесо'ша кїѓ'тъ і^ереи` в# мњсто е^го въ ѓ^лта'рь въ храM гн~ь въ ст~ая ст~ыхъ. поD кры'ла херђви'мова”
І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під крила херувимів.
7
7
Херђви'ма б^о бњста раскри'лила кры'лњ свои наD мњсᲄе кїѓ'та и^ прикры'ста херђви'ма наD кїѓ'том#. и^ наD ст~ыми е^го сверхђ”
Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його.
8
8
И$ ѓ^бдержа'ста сщ~енїя. и^ принича'ста главњ` сщ~енныма. эT ст~ыхъ преD лице ѓ^лᲆта'ра, и^ не ја^вля'хђся внњ`”
І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня.
9
9
И не б^њ ничтоже въ кїѓ%тњ то'кмо дв^њ скрижа'ли ка'меннњ, скрижа'ли ꙁавњта и^же положи т^ђ мољ=сїи въ хоривњ. и^же завњща г~ь междђ сн~ъми і^и^л~евы. внегда` и^зыти` иM эT ꙁемля` е^гљ=петᲆскїя”
В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх із землі Єгипетської.
10
10
И$ бысть ја%ко и^зыдо'ша і^е^реи` эT ст~и'лища, и^ ѓ^блаk и^спо'лни храмъ гн~ь”
Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній;
11
11
И$ не можа'хђ і^е^реи` ста'ти слђжи'ти преD лице'мъ ѓ'блака. ја%ко и^спо'лни сла'ва гн~я храM”
і не могли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній.
12
12
И$ рече соло'монъ, г~и, и^же ѓ^бњща пребыва'ти во м#глњ`”
Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі;
13
13
зи'жда соѕиждохъ хра'мъ жи'лища тебњ”
я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки.
14
14
И$ ѓ^брати` цр~ь лице` свое. и^ блsви цр~ь всего і^и^л~я и^ весь собо'ръ і^и^л~евъ и^же стоя'ше та'мо”
І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло, —
15
15
И$ реq цр~ь блsве'нъ г~ь б~ъ і^и^л~евᲆ днsь. и^же гл~а ё^сты свои'ми дв~дђ эTц~ђ мое^мђ, и^ вс^я е^мђ и^сплъни гл~я”
і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:
16
16
Въ дн~ь во'ньже и^зведоX лю'ди моя і^и^л~я эT е^гљ=пта. не и^ꙁбра'хъ града эT всњ'хъ племе'нъ въ і^и^л~и. на созда'нїе хра'мђ, и^ на пребыва'нїе и%мени мое^мђ т^ђ. н^о и^ꙁбра'хъ въ і^ерsли'мњ бы'ти и%мени мое^мђ. і^ и^зᲆбра'хъ дв~да бы'ти е^мђ властели'нђ наD люDми мои'ми і^и^л~емъ”
«з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем».
17
17
И$ бысть на срDцы эTц~ђ мое^мђ дв~дђ. е^же созда'ти хра'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева”
У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
18
18
И$ рече г~ь къ дв~дђ эTц~ђ мое^мђ, понеy възы'де на срDце твое, е^же созда'ти храмъ и%мени мое^мђ. до'брњ сътвориl е^си, ја%ко бысть т^и на срDцы”
але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці;
19
19
Тыy не соѕи'ждеши хра'ма. н^о сн~ъ твои и^же и^ꙁы'детъ и^зъ чреслъ твои^хъ. то'й соѕи'ждетᲆ храM и%мени мое^мђ”
однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму».
20
20
И воста'ви г~ь гл~ы свои` и^же гл~а. и^ воста'ви въ дв~да мњсто эTц~а мое^го мене`, и^ сњдо'хъ на прsтолњ і^и^л~евњ, ја^коже гл~а г~ь. и^ соѕи'ждохъ хра'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева”
І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
21
21
И$ поста'вихᲆ на мњ'стњ т^ђ кїѓ'тъ, в не'мже завњтъ гн~ь. и^же завњща` г~ь съ эTц~ы на'шими, во и^ꙁвоже'нїю иX и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#скїя”
і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.
22
22
И$ ста` соло'монъ преD лицемъ ѓ^лтаря` гн~я. преD всњмъ собо'ромъ і^и^л~евомъ, и^ воздви'же рђцњ свои` на' нб~о”
І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба,
23
23
И$ реq. г~и б~е і^и^л~въ нњсть б~а ра'звњ тебе` на нб~си го'рњ, и^ на земли` ни'ꙁђ. сохрани` ꙁавњтъ и^ млsть даже рабђ` твое^мђ ходя'щемђ преD тобо'ю, всњмᲆ срDцемъ е^го”
і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм.
24
24
ЈА/коже сохрани дв~дђ рабђ` свое^мђ, эTц~ђ мое^мђ. ја%коже е^мђ ѓ^бњща`. и^ гл~а ё^сты свои'ми, и^ рђко'ю свое'ю съвръши, и^ до дне'шняго дн~е”
Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю.
25
25
И$ нн~њ г~и б~е і^и^л~евᲆ сохрани` раба` своеh дв~да эTц~а мое^го, ја%коже реq е^мђ гл~я не ѓ^скђдњ'етᲆ мђжъ эT лица` мое^го, сњдя'и на прsтолњ і^и^л~евњ. то'кмо а%ще сохраня'тъ ча'да твоя пђти` моя, по ниMже ходи'ти предо мно'ю. ја%коже ходиl е^си предо мно'ю”
І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: «не припиниться у тебе перед лицем Моїм той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною».
26
26
И$ нн~њ г~и б~е і^и^л~евъ. да ё^вњри'тся гл~ъ твои, е^же ѓ^бᲇща двDђ эTц~ђ мое^мђ”
І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму!
27
27
ЈА/ко а%ще и'стинно пребывае^т# б~ъ съ чл~кы на ꙁемли`. а%ще б^о нб~о нб~си не довлњ'ютъ т^и. не то'кмо хра'мъ се'й, и^же соꙁда'хᲆ и%мени твое^мђ”
Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму];
28
28
И$ да при'зритъ на мл~твђ мою г~ь б~ъ і^и^л~евъ. послђшати моле'нїя и^ моли'твы. е^ю'же ся мо'лиT ра'бъ тво'и преD тобо'ю днsе”
але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині.
29
29
И$ да бђ'дђтъ ѓ%чи твои` эTвр'ъсты на хра'мъ сїи дн~ь и^ но'щъ на мњсто ѓ^ не'мъже рече. ја%ко быти и%мени мое^мђ т^ђ на послђшанїе мл~твы. ею'же помо'лится ра'бъ тво'и на мњсᲄњ се'мъ дн~ь и^ ноu”
Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: «Моє ім’я буде там»; почуй молитву, якою буде молитися раб Твій на місці цім.
30
30
И$ ё^слы'ши мл~твђ мою раба` своеh, и^ людїи свои^хъ і^и^л~я, е^гда помо'ляT ти ся на мњстњ сеM. и^ т^ы ё^слы'ши на мњ'стњ ѓ^биᲄа'лища свое^го на' нб~си и^ ё^слы'шимᲆ и^ поми'лђе^ши”
Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй.
31
31
Є$ли'ко а%ще съгрњши'тъ бли'жнїи къ и^скрънемђ свое^мђ. и^ а'ще прїи'метъ эT ниX кля'твђ кля'тїе. и^ прїидетъ і^ и^сповњ'сть преD лицемᲆ ѓ^лтаря` твое^го, въ хра'мњ се'мъ”
Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей,
32
32
И$ т^ы ё^слы'ши эT нб~съ и^ сътвори сђдъ люде'мъ своиM і^и^л~ю. ја^вля'я безаконова'ти безако'нїя да'ти пђть е^го на главђ` е^го. і^ и^ꙁба'вити пра'веDнаго, и^ да'ти е^мђ по пра'вдњ е^го”
тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, звинувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.
33
33
Є$да` съгрњши'тъ лю'демъ твоиM і^и^л~ю. преD врагы` е^го ја%ко съгрњшаT т^и, и^ воꙁвратяTся. и^сповњдя'тъ ти ся и%мени твое^мђ, и^ мо'лятся. и^ въꙁгл~ютъ мл~твђ к тебњ` въ хра'мњ семъ”
Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповíдають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,
34
34
И$ т^ы ё^слы'шиши съ нб~се, и^ млsтиv бђ'деши ѓ^ согрњше'нїихъ людїи свои^хъ і^и^л~я, и^ возврати'ши я& въ ꙁе'млю и^же да'лᲆ е^си эTц~емъ и%хᲆ”
тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав батькам їхнім.
35
35
Внегда` затягнђтися нб~си, ја%ко не бы'ти до'ждђ. ја^ко съгрњшатъ т^и и^ помо'лятся на мњ'стњ се'мъ. і^ и^сповњдя'тся и%мени твое^мђ. и^ эT грњхъ и^хъ възвратяTся е^гда` смири'ши я&”
Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти смирив їх,
36
36
И$ ё^слы'шиши съ нб~се. и^ млsтиv бђ'деши ѓ^ грњсњхъ ра'бъ свои^хъ людїи свои^хᲆ і^и^л~я. ја%ко воꙁвњстиши и^мъ пђть бл~гыи ходи'ти по немђ`. и^ даси` и^мъ до'ждъ на' землю, ю'же далᲆ е^си людеM свои^мъ въ достоа'нїе”
тоді почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.
37
37
Гла'дъ а'ще бђ'детъ и^ли смр~ть на ꙁемли`. и^ а'ще бђ'детъ, ја%ко в раж#женїе гђсе'ница, и^ хрђщеве, и^ а'ще ѓ^скорбяT я& вра'ѕи иX и^ли въ е^ді'номъ эT граD и^хъ вс^е проти'вное вся'ка бо'лњꙁнь и^ вся'ка ја%ꙁва”
Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи буде яка біда, яка хвороба, —
38
38
Вся'ка мл~тва, вся'ко приноше'нїе а%ще бђ'детъ вся'комђ чл~кђ эT людїи і^и^л~евыхъ. е^ли'ко ё^разђмњеT ко'ждо бо'лезнь эT срDца свое^го. и^ въздви'гнеT рђцњ свои` въ хра'мњ се'мъ”
всяку молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,
39
39
И$ т^ы ё^слы'ши эT нб~се, эT гото'ваго жи'лищA т^и, и^ млsтиv бђ'деши. и^ сотвори'ши и^ даси` мђ'жеви по пђтеM е^го. ја%коже б^о совњ'си срDце е^го. ја%кот^ы саM то'кмо совњ'си всњхъ срDца сн~овъ чл~чъ”
Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських:
40
40
да боя'тся тебе вс^я дн~и, в ня'же т^и живђтъ на земли`. ю%же далъ е^си эTц~емъ на'шимъ”
щоб вони боялися Тебе в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.
41
41
И$ чю'ждимъ” ја%же не сђть эT людїи твои^хъ і^и^л~я а%ще прїидђтъ и%мени ради твое^го
Якщо й іноплемінник, що не від Твого народу Ізраїля, прийде з землі далекої заради імені Твого, —
42
42
и^ помо'лятся на мњ'стњ се'мъ”
бо і вони почують про Твоє ім’я велике і про Твою руку кріпку і про Твою силу простерту, — і прийде він і помолиться біля храму цього,
43
43
И$ т^ы ё^слы'шиши сᲆ нб~се, эT гото'ваh жи'лища т^и. и^ сотвори'ши по всемђ` е^ли'ко а%ще приꙁовет# т^я сі'и чюжїи. ја%ко да разђмњ'ютъ вс^и лю'дїе зеMнїи и%мя твое`. и^ ё^боя'тъся тебе`. ја%коже и^ лю'дїе твои` і^и^л~ь. и^ раꙁђмᲇюT ја%ко и%мя твое` наречется на хра'мњ се'мъ и^же созда'хъ”
почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде взивати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі знали ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що ім’ям Твоїм називається храм цей, який я побудував.
44
44
ЈА/ко и^ꙁыдђт# лю'дїе твои` на' брань на врагы` своя, пђтем# иMже возвратиши я&. и^ помо'ляTся и%менеM гн~им#. пђте'мъ граDныM и^же и^ꙁбра` себњ`. и^ къ хра'мђ и^же а%зᲆ созда'хъ и%мени твое^мђ”
Коли вийде народ Твій на війну проти ворога свого дорогою, якою Ти пошлеш його, і буде молитися Господу, обернувшись до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
45
45
И$ т^ы ё^слышиши съ нб~се мл~твђ и^хъ. и^ моле'нїя и^хъ. и^ сътвори'ши ѓ^правда'нїя иX. и^ внегда`
тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє і зроби, що потрібно для них.
46
46
согрњшаT т^и” ЈА/ко нњсть чл~ка, и^же не съгрњшиT. и^ разгнњ'вае^шися на' ня, и^ предаси` я& преD врагы` и^хъ. и^ поплњня'тъ иX плњня'щїи землю дале'че и^ бли'зъ”
Коли вони згрішать перед Тобою, — бо немає людини, яка не грішила б, — і Ти прогніваєшся на них і віддаси їх ворогам, і ті, що полонили їх, відведуть їх у ворожу землю, далеку або близьку;
47
47
И$ ё^вратя'тъ срDца вᲆ ꙁе'млю и^дњже пресели'шася. т^ђ и^ възвритя'тся и^ помо'лятся въ зе'мли преселе'нїя иX гл~юще. съгрњши'хоM и^ безаконова'хоM и^ не ѓ^правди'хомъ”
і коли вони в землі, в якій будуть знаходитися в полоні, ввійдуть у себе і звернуться і будуть молитися Тобі в землі тих, хто полонив їх, промовляючи: «ми згрішили, вчинили беззаконня, ми винні»;
48
48
И$ ѓ^брати'тся к тебњ`, всњмъ срDцемъ свои^мъ, и^ всею` дш~ею свое'ю. въ зе'мли врагъ иX и^дњже возведе я&. и^ помо'лятся к тебњ` на пђтехъ земля` свое'я ю%же далъ е^си эTц~емъ иX, и^ къ гра'дђ е^гоже и^збра`. и^ къ хра'мђ и^же создаX и%мени твое^мђ”
і коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі ворогів, які полонили їх, і будуть молитися Тобі, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
49
49
И$ ё^слы'ши эT нб~се, эT гоᲄова'го жи'лища твое^го. мл~твђ и^ моленїе и^хъ и^ сътвори'ши и^мъ сђдъ”
тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву і прохання їхні і вчини, що потрібно для них;
50
50
И$ млsтивъ бђ'деши на непра'веDных#, и^миже съгрњши'ша т^и. и^ по всњхъ эTмњта'нїи и^хъ и^миже эTвр'ъгTђся тебе`. да даси и^мъ въ щедроты`” преD всњми` плњн#шими я&. и^ ё^щедря'тъ я&”
і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, які він зробив перед Тобою, і пробуди співстраждання до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милостиві до них:
51
51
ЈА/ко лю'дїе твои` сђтъ и^ наслњдїе ᲄвое. ја%же и^ꙁведе` и^ꙁ# ꙁеMля` е^гљ=пеTски. эT сре'ды пе'щи желњзныа”
бо вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.
52
52
И$ да бђ'дета ё%ши твои` и^ ѓ'чи твои` эTвр'ъз#ты на мл~твђ раба` свое^го. и^ къ моле'нїю лю'дїи твои^хъ і^и^л~я. и^ послђшати и^хъ ѓ^ всњхъ ѓ^ ни'хже приꙁовђт# т^я”
Нехай будуть [вуха Твої і] очі Твої відкриті на молитву раба Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, щоб чути їх завжди, коли вони будуть закликати Тебе,
53
53
ЈА$кот^ы и^збра я& себњ въ наслњ'дїе эT всњ'хъ лю'дїи. эT всњ'хъ людїи ꙁе'мныX. ја%коже гл~а рђкою раба` свое^го мољ=сїя. е^да и^звести тебњ` и^ꙁ# земля е^гљ=пеTски эTц~ы на'ши г~и г~и” Тогда` гл~а соло'монъ ѓ^ хра'мњ ја%ко съвръши ѕи'жда е^го, сл~нце позна` на нб~си. г~ь реq пребыти во м#глњ`, соѕи'жди хра'мᲆ мой. храM прелњпъ е^го, ја%ко пребыва'ти в новости се'й. и^ не с^е л^и пи'сано въ кни'гаX пњ'сни”
бо Ти відокремив їх Собі в наділ з усіх народів землі, як Ти вирік через Мойсея, раба Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господи!
54
54
И$ бы'сть ја%ко скон#ча соло'моn моля'ся б~ђ всею` мл~твою и^ моле'нїеM си'мъ. и^ воста эT лица` ѓ^лтаря` гн~я и^ паки поклони'в#ся на колњнђ` свое'ю, и^ рђ'цњ свои` воздњ` на' нб~о”
Коли Соломон промовив усі ці моління і прохання до Господа, тоді встав з колін від жертовника Господнього, руки ж його були підняті до неба.
55
55
И$ е^ще` блsви весь собо'ръ і^и^л~евъ. гласомъ ве'лїимъ гл~я”
І стоячи благословив усе зібрання ізраїльтян, гучним голосом промовляючи:
56
56
Блsвенъ г~ь б~ъ днsь, и^же да'лъ е^сть поко'и лю'демъ своиM і^и^л~ю. по в#семђ и^же гл~а, не забы` словесе` нико'егоже въ словесеX е^го бл~гихъ и^ми'же гл~а въ рђцњ мољ=сїѓ'вњ раба` свое^го”
благословенний Господь [Бог], Який дав спокій народу Своєму Ізраїлю, як говорив! не залишилося невиконаним жодне слово з усіх благих слів Його, які Він вирік через раба Свого Мойсея;
57
57
да бђдеT г~ь б~ъ на'шᲆ с на'ми ја^коже б^њ съ эTц~ы на'шими. да не ѓ^ста'витъ на'съ” Но да возвратиT наs,
нехай буде з нами Господь Бог наш, як був Він з батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,
58
58
преклони'ти срDца на'ша к немђ`. е^же ходи'ти въ вс^я пђти` е^го. и^ храни'ти вс^я за'повњди е^го. и^ повеленїа е^го, и^ ѓ^правда'нїя е^го. ја%же заповњ'да эTц~емъ на'шимъ”
схиляючи до Себе серця наші, щоб ми ходили всіма путями Його і дотримувалися заповідей Його й уставів Його і законів Його, які Він заповів батькам нашим;
59
59
И$ да бђдTђ словеса с^и и^миже мо'лимся преD гм~ъ бм~ъ на'шим#. днsь приближа'ющеся г~ђ б~ђ на'шемђ. дн~ь и^ ноu твори'ти ѓ^правда'нїя рабђ` твое^мђ. и^ ѓ^правданїя лю'демъ твои^мъ і^и^л~ю, во вся` дн~и”
і нехай будуть слова ці, якими я молився [нині] перед Господом, близькі до Господа Бога нашого день і ніч, щоб Він робив, що потрібно для раба Свого, і що потрібно для народу Свого Ізраїля, з дня у день,
60
60
ЈА/ко да разђмњ'ютъ вс^и лю'дїе земля`. ја%ко г~ь б~ъ то'й саM б~ъ и^ нњ'сть и%ного”
щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог і немає, крім Нього;
61
61
И$ да бђ'дђтъ срDца на'ша съвръшена кᲆ г~ђ б~ђ на'шемђ. прпDбно да ходи'ти въ повеле'нїиX е^го, и^ храни'ти ꙁа'повᲇди е^го до дне'шняго дн~е”
нехай буде серце ваше цілком віддане Господу Богу нашому, щоб ходити за уставами Його і дотримуватися заповідей Його, як нині.
62
62
И$ цр~ь и^ вс^и сн~ове і^и^л~еви пожро'ша жрътвђ преD бм~ъ”
І цар і всі ізраїльтяни з ним принесли жертву Господу.
63
63
И$ пожре цр~ь соло'монъ жрътвы ми'рныя, и^же пожре` гв~и. воло'въ. Wв~і. и^ ѓ^вецъ, р~, и^ к~, ты'сящъ. и^ ѓ^бнови цр~ь храM гн~ь, и^ вс^и сн~ове і^и^л~еви”
І приніс Соломон у мирну жертву, яку приніс він Господу, двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної худоби. Так освятили храм Господу цар і всі сини Ізраїлеві.
64
64
В то'иже дн~ь ѓ^ст~и цр~ь соло'монъ среDняя двоr и^же преD лицемъ хра'ма гн~я. ја%ко сътвори т^ђ вся`соQженїя, и^ жрътвы и^ тђчныя ми'рныхъ. ја%ко ѓ^лта'рь мњ'дяныи, и^же преD гм~ъ малыи б^њ ја^ко не возмощи прїя'ти вс^есоQженїя и^ да'ровъ и^ жрътвы тђ'чная”
У той же день освятив цар середню частину двору, що перед храмом Господнім, зробивши там всепалення і хлібне приношення і вознісши жир мирних жертв, тому що мідний жертовник, який перед Господом, був малий для розміщення всепалення і хлібного приношення і жиру мирних жертв.
65
65
И$ сътвори соло'моn празнDикъ в то'й дн~ь и^ весь і^и^л~ь с ниM, собоr ве'лїи эT и^схода и^хима до рњки е^гљ=пта, преD гм~ъ бм~ъ на'шиM, ё^ хра'ма е^гоже созда`, ја^ды'и и^ пїя и^ веселя'ся преD гм~ъ бм~ᲆ на'шимъ. по сеDмь дн~їи,
І зробив Соломон у цей час свято, і весь Ізраїль з ним, — велике зібрання, яке зійшлося від входу в Емаф до ріки Єгипетської перед Господом Богом нашим; [і їли, і пили, і молилися перед Господом Богом нашим біля побудованого храму] — сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.
66
66
и^ во ѓ^смы'и дн~ь распђсти` лю'ди. и^ блsвиша лю'ди цр~я. і^ и^до'ша ко'ждо в до'мъ сво'и, ра'дђющеся весе'ломъ срDцеM ѓ^ бл~гыX. ја%же сътвори` г~ь дв~дђ рабђ свое^мђ, і^и^л~ю и^ лю'демъ свои^мъ”
У восьмий день Соломон відпустив народ. І благословили царя і пішли в намети свої, радіючи і веселячись у серці за все добро, яке зробив Господь рабові Своєму Давиду і народові Своєму Ізраїлю.
Глvа, џ~”
Глава 9
1
1
И$ бы'сть ја%ко сконча` соло'монᲆ ꙁи'жда хра'мъ гн~ь. и^ до'мᲆ цр~евъ. и^ вся'кђ ве'щъ е^го соло'монъ сътвори`, е^ли'ко въсхотњ`”
Після того, як Соломон скінчив будівництво храму Господнього і дому царського й усе, що Соломон бажав зробити,
2
2
И ја%ви'ся г~ь соло'монђ вторицею. ја%коже бᲇ ја^виlся е^мђ въ гаваѓ'нњ”
явився Соломону Господь удруге, як явився йому в Гаваоні.
3
3
И$ рече к немђ` г~ь ё^слы'шахъ гла'съ мл~твы твое'я. и^ моле'нїя твое^го и%мже моли' ми ся предо мно'ю, сътвори'х ти по все'и мл~твњ твое'и. и^ ѓ^ст~ихъ храM се'и. е^гоже созда е^же положи'ти и%мя мое т^ђ въ вњки. и^ бђдTђ ѓ%чи мои` т^ђ, и^ срDце мое` въ вся` дн~и”
І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене; [зробив усе за молитвою твоєю]. Я освятив цей храм, який ти побудував, щоб перебувати імені Моєму там повік; і будуть очі Мої і серце Моє там в усі дні.
4
4
И$ т^ы а^ще хо'диши предо мно'ю, ја%коже ходи` и дв~дъ эTц~ъ тво'и въ прпDбїи срDца, и^ въ просᲄотњ` и^ е'же ᲄвори'ти по всемђ` ја%коже заповњ'дахъ е^мђ. и^ повелњнїя моя`, и^ за'повњди моя съхрани'ши”
І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив батько твій Давид, у чистоті серця й у правоті, виконуючи все, що Я заповів тобі, і якщо будеш зберігати устави Мої і закони Мої,
5
5
И$ ё^твержђ` прsтлъ црsтвїя твое^го въ і^и^л~и въ вᲇки. ја%коже гл~аX къ дв~дђ эTц~ђ твое^мђ гл~я. не ѓ^скђдњ'етъ т^и мђжъ властели'нъ въ і^и^л~и”
то Я поставлю царський престіл твій над Ізраїлем повік, як Я сказав батькові твоєму Давиду, говорячи: «не припиниться в тебе той, хто сидить на престолі Ізраїлевім».
6
6
А$ще въꙁвраща'ющеся въз#враᲄи'теся в^ы, и^ ча'да ваша эT мене и^ не съхрани'те за'повњдеи мои^хъ, и^ повелњ'нїи мои^хъ, ја%же да'лъ е^сᲄь мољ=сїи преD всњми` ва'ми, и^ по'идђт# и^ порабо'таю^тъ бого'мъ дрђги'мъ. и^ покло'нятся иM”
Якщо ж ви і сини ваші відступите від Мене і не будете дотримуватися заповідей Моїх і уставів Моїх, які Я дав вам, і підете і станете служити іншим богам і поклонятися їм,
7
7
І$ и^зринђ` і^и^л~я и^з# земля` ю'же да'хъ и^мъ. и^ хра'мᲆ се'и е^гоже ѓ^ст~ихъ и%мени мое'мђ, эTвръ'гђ эT лица` мое^го. и^ бђдеT і^и^л~ь въ и^зринове'нїе. и^ въ гл~анїе всњмъ лю'демъ”
то Я знищу Ізраїля з лиця землі, яку Я дав йому, і храм, який Я освятив імені Моєму, відкину від лиця Мого, і буде Ізраїль притчею і посміховиськом у всіх народів.
8
8
И$ до'мъ высо'кїи се'и всяk и^же прїидетъ во'нь ё^жасне'тся. и^ възмяте'тся” И$ речетъ чесо` ради сътвори` г~ь та'ко земли` се'и и^ хра'мђ семђ”
І про храм цей високий усякий, хто проходитиме мимо нього, вжахнеться і свисне, і скаже: «за що Господь зробив так із цією землею і з цим храмом?»
9
9
И$ рекђтъ поне'же ѓ^ста'виша г~а б~а и^х#. и^же и^зведе` эTц~ы иX и^зъ е^гљ=пта. эT до'мђ рабоTна и^ прїја%ша боги` чђжая. и^ поклони'шася и^мъ. и^ порабо'таша и^мъ. сего ради наведе` на' ня г~ь ѕло'бђ сїю”
І скажуть: «за те, що вони залишили Господа Бога свого, Який вивів батьків їхніх із землі Єгипетської, і прийняли інших богів, і поклонялися їм і служили їм, — за це навів на них Господь усю цю біду».
10
10
И бы'сть въ к~ лњтъ в ня'же созда` соло'монъ дв^а домы`. хра'мъ гн~ь и^ до'мъ цр~евъ.
Після закінчення двадцяти років, за які Соломон побудував два будинки, — дім Господній і дім царський, —
11
11
хира'мᲆ цр~ь тљ'рскїи помага'ше соло'монђ дре'вы ке'дръскими. и^ дре'вы пе'вгиновыми. и^ зла'тоM и^ всњмъ хотњ'нїемъ е^го. тогда` да'сть соломонъ хира'мђ, к~ градоv въ земли` галиле'истᲇи”
на що Хирам, цар Тирський, постачав Соломону дерева кедрові і дерева кипарисові і золото, за його бажанням, — цар Соломон дав Хираму двадцять міст у землі Галилейській.
12
12
И$ шеD хираM эT тљ'ра. и^дя'ше в галиле'ю. ви'дњти хотя` гра'ды, ја%же е^мђ даде` соло'монъ. и^ ви'дњ и^ не бы'ша е^мђ го'дни”
І вийшов Хирам з Тира подивитися міста, які дав йому Соломон, і вони не сподобалися йому.
13
13
И$ рече чт^о м^и сђть гра'ди си`. ја%же м^и да'лъ е^си бра'те, и^ нарече я& земля` хавђль до дне'шняго дн~е”
І сказав він: що це за міста, які ти, брате мій, дав мені? І назвав їх землею Кавул, як називаються вони до сьогодні.
14
14
И$ принесе хира'мъ соло'монђ, р~, и^ к~. тала'нтъ зла'та
І послав Хирам царю сто двадцять талантів золота.
15
15
сїя же е%сть вина` да'нїе ја%же ё^ста'ви цр~ь соло'монъ. да сози'ждетъ хра'м# гн~ь и^ хра'мъ свои. и^ мильло'нъ. и^ сᲄњнђ` і^ерsли'мъскђ, и^ а^сљ=ръ и^ магда'ль и^ газе'рђ”
Ось розпорядження про податки, які наклав цар Соломон, щоб побудувати храм Господній і дім свій, і Милло, і стіну єрусалимську, Гацор, і Мегиддо, і Газер.
16
16
фараѓ'нъ же цр~ь е^гљ=пет#скїи и^зы'иде и^ взя` газе'ръ. и^ съж#же` и& ѓ^гне'мъ, и^ ханаѓ'на живђщаго въ гра'дњ то'мъ погђби`, и^ да'сть гра'д# въ прида'ное дще'ри свое'и женњ` соло'мони”
Фараон, цар Єгипетський, прийшов і взяв Газер, і спалив його вогнем, і хананеїв, які жили в місті, повбивав, і віддав його в посаг дочці своїй, дружині Соломоновій.
17
17
И$ съгради` соло'монъ газе'ръ и^ веџиро'нъ ни'жнїи.
І побудував Соломон Газер і нижній Бефорон,
18
18
и^ валаа'џъ. и^ палми'рђ в# земли` пђсто'и”
і Ваалаф і Фадмор у пустелі,
19
19
И$ вс^и гра'ды и^же бя'хђ жи'тницы е^го. и^ вс^и гра'ды и^деже бњхђ колесни'цы и^ ко'нницы е^го и^ вс^е е^же бысᲄь ё^годно цр~ю соло'монђ съзи'жде въ і^ерsли'мњ и^ в лива'нњ, и^ въ все'и земли` црsтва свое^го”
і всі міста для запасів, які були у Соломона, і міста для колісниць, і міста для кінноти і все те, що Соломон хотів побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі свого володіння.
20
20
Лю'дїе же ѓ^ста'вшїи эT аMморе'и. и^ хет#џе'и. и^ ферезе'и, и^ е^ве'и. и^ е^вђсе'и, ѓ^ни' же не сђть эT сн~овъ і^и^л~евъ”
Весь народ, який залишився від аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [хананеїв,] евеїв, ієвусеїв і [гергесеїв], які були не із синів Ізраїлевих,
21
21
Сн~ове и^хъ и^же ѓ^ста'ша по ни'хъ на земли`, и^хже не возмого'ша сн~ове і^и^л~евы и^стощи'ти эT средњ себе, цр~ь соло'монъ порабо'ти и^хъ, и^ дава'хђ да'ни да'же до дне'сь”
дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких сини Ізраїлеві не могли знищити, Соломон зробив оброчними робітниками до цього дня.
22
22
эT сн~ов же і^и^л~евыхъ не да'сть на дњло соло'монъ ја%котїи бя'хђ мђжи хра'брїи е^го и^ ѓ'троцы е^го и^ кня'ѕи и^ вое^во'ды е^го и^ властели'ни колесни'цъ и^ ко'неи е^го”
Синів же Ізраїлевих Соломон не робив робітниками, але вони були його воїнами, його слугами, його вельможами, його воєначальниками і вождями його колісниць і його вершників.
23
23
И$ бя'хђ старњ'ишины приста'вленым# наD дњлы цр~я соло'мона. и^ бы'сть и^хъ, фн~. заповњдаю^ще дњлаю^щимъ”
Ось головні приставники над роботами Соломоновими: тих, що управляли народом, який виконував роботи, було п’ятсот п’ятдесят.
24
24
дще'рь же фараѓ'ня пренесе'ся и^з гра'да двд~ва. в до'мъ свои, и^же созижде е'и соло'моn” И$ посеM сози'жде мильло'нъ.
Дочка фараонова перейшла з міста Давидового у свій дім, який побудував для неї Соломон; потім побудував він Милло.
25
25
и^ приноша'ше соло'монъ три'жды в го'дъ всесъж#же'нїя. и^ ми'рныя жр'ътвы на ѓ^лта'рь е^гоже сози'жде г~ђ. и^ кадя'ше џимија%мъ бл~гово'нныи преD гм~ъ, и^ съвръши хра'мъ”
І приносив Соломон три рази на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він побудував Господу, і куріння на ньому звершував перед Господом. І закінчив він будівництво дому.
26
26
И$ сътвори` цр~ь соло'моn кора'бль въ е^рга'зњ гаве'рскомъ. и^же при е^ла'џе. при ё'стїи мо'ря послњднего. в земли` е^до'м#стњи”
Цар Соломон також зробив корабель в Ецион-Гавері, що при Елафі, на березі Червоного моря, в землі Ідумейській.
27
27
И$ посла` хира'мъ нњкоиX эT ѓ%трокъ своиX мђжа. ко'рмъчїя направля'ти свᲇдђщихъ мо'ре съ ѓ'троки соло'мони,
І послав Хирам на кораблі своїх підданих корабельників, які знають море, з підданими Соломоновими;
28
28
и^ прїидо'ша ко е^фи'рђ, и^ взя'ша эTтђдђ зла'та у~, и^ к~ тала'нтъ и^ принесо'ша цр~ю соло'монђ”
і вирушили вони в Офир, і взяли звідти золота чотириста двадцять талантів, і привезли цареві Соломону.
Глvа, і~”
Глава 10
1
1
И$ цр~ца са'въска слы'шавше и%мя соло'моне. і^ и'мя гн~е. и^ прїиде и^скђси'ти е^го приTчами.
Цариця Савська, почувши про славу Соломона в ім’я Господа, прийшла випробувати його загадками.
2
2
и^ прїиде въ і^ерsли'мᲆ съ си'лою тя'жкою ѕњло. и^ на вельблю'дXњ принесо'ша слаDкости зе'леи, и^ зла'то мно'го ѕњло. и^ ка'мень дра'гїи, и^ вни'де к соло'монђ и^ гл~а е^мђ. вс^е е^ли'ко и^мњ` на срDцы си`”
І прийшла вона в Єрусалим з дуже великим багатством: верблюди нав’ючені були пахощами і великою кількістю золота і коштовного каміння; і прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було у неї на серці.
3
3
И$ възвњсти` е'и соло'монъ вс^я гл~ы е^я`. и^ не бњ` сло'ва ни е^ді'наго, е^же гонзе` цр~ь и^ е^го'же не възвњсти` е'и”
І пояснив їй Соломон усі слова її, і не було нічого невідомого царю, чого він не пояснив би їй.
4
4
И$ ви'дњ цр~а са'вска, ве'сь смы'слъ соло'монь, и^ до'мъ и^же сози'жде
І побачила цариця Савська всю мудрість Соломона і дім, який він побудував,
5
5
и^ ја^де'нїя соло'моня и^ сњда'нїе эT ѓ%троk е^го. и^ преDстоја%нїе слђжа'щихъ е^мђ и^ ѓ^блаче'нїе и^хъ, и^ виноче'рп#цы е^го и^ вс^ясож#же'нїя е^го ја%же приноша'ше въ хра'мъ гн~ь” И$ в себњ` бы'вше
і їжу за столом його, і житло рабів його, і стрункість слуг його, і одяг їхній, і виночерпіїв його, і всепалення його, які він приносив у храмі Господньому. І не могла вона більше утриматися
6
6
реq к# соло'монђ цр~ђ. и%стин#на сђть словеса` ја%же слы'шахъ в ꙁемли` мое'и
і сказала цареві: правда те, що я чула в землі своїй про діла твої і про мудрість твою;
7
7
ѓ^ словесњхъ твои^хъ, и^ ѓ^ смы'слњ твое'мъ” И$ не и^няхᲆ вњры гл~ющиM м^и, до'ндеже и^ прїидо'хъ сњмо, и^ ви'жђ ё^же ѓ^чи'ма свои'ма. и^ с^е нњсть ни поl того` е^же м^и повњда'ша н^оты` приложи'лъ е^си бл~гая къ си'м# па'че вся'каго слђха и^же слы'шахъ в ꙁемли` мое'и сђщи”
але я не вірила словам, доки не прийшла, і не побачила очима моїми: і ось, мені й половини не сказано; мудрости і багатства в тебе більше, ніж як я чула.
8
8
Блж~ены же'ны твоя, и^ бл~жени ѓ%троцы твои` сїи, и^же т^и преDстояT преD тобо'ю, всегда` слы'шащи смы'слъ твой”
Блаженні люди твої і блаженні ці слуги твої, які завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою!
9
9
И$ бђди г~ь б~ъ твои блsвенъ, и^же въсхотᲇ т^я да'ти на прsтлъ і^и^л~евъ, ꙁа любо'вь гн~ю ю%же наD і^и^л~емъ поста'ви въ вњки, и^ поста'ви ᲄя цр~я наD ними твори'ти сђдъ въ пра'вдђ, в# сђдбаX е^го,
Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благоволив посадити тебе на престіл Ізраїлів! Господь, з вічної любови Своєї до Ізраїля, поставив тебе царем, чинити суд і правду.
10
10
и^ да'сть соло'монђ, р~, и^ к~, тала'нтᲆ зла'та, и^ слаDкосᲄи мно'ги ѕњ'ло, и^ ка'менїе драго'е, не прїиде ктомђ` такова` сла'дкость и^ та'ко мно'жество ея` ја%ко сла'дкости сїя мно'жествомъ ја%же да'сть цр~ца саvска, цр~ю со'ло'монђ”
І подарувала вона царю сто двадцять талантів золота і велику кількість пахощів і коштовне каміння; ніколи ще не приходило такої великої кількості пахощів, як подарувала цариця Савська царю Соломону.
11
11
И$ кора'бль хира'мль, принося'щи и^ злаᲄо эT фира и^ дре'ва мно'га ѕњло принесе` нете'саного, и^ ка'менїе драго'е”
І корабель Хирамів, який привозив золото з Офира, привіз з Офира велику кількість червоного дерева і коштовних каменів.
12
12
И$ съᲄвори` цр~ь дре'вомъ недњланомъ подъпо'ры хра'мђ гн~ю, и^ до'мђ цр~евђ, и^ сопᲇ'ли и гђ'сли пњвцо'мъ, не пришло` по сеM такова'го дре'ва недњ'лана на земли` ниже ви'дњно бы'сть нигде'же и^ да'же до дне'сь”
І зробив цар з цього червоного дерева поручні для храму Господнього і для дому царського, і гуслі і псалтирі для співців; ніколи не приходило стільки червоного дерева і не бачено було до цього дня.
13
13
И$ цр~ь соло'монъ да'сть цр~цы са'в#стњи вс^я е^ли'ко въсхотњ` и^ е^гоже проси` ё^ него эT всего и^же даs е'й рђка'ма свои'ма соло'монъ цр~ь, и^ възвра'щ#шися и%де в# зе'млю свою, т^а сама` и^ вс^и ѓ%троцы е^я`”
І цар Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого просила, зверх того, що подарував їй цар Соломон своїми руками. І вирушила вона назад у свою землю, вона й усі слуги її.
14
14
И$ б^њ число` прине'сенаго зла'та соло'монђ е^ді'наго лњта, х~, и^ ћ~, и^ ѕ~, тала'нтъ зла'та
Вага золота, що надходило Соломону щороку, була шістсот шістдесят шість талантів золотих,
15
15
ра'ꙁвњ да'нїи притяжа'ныхъ эT кђпцо'въ, и^ эT всњхъ цр~ь стра'нныхъ, и^ эT вое^воD зе'мныX”
зверх того, що отримувалося від рознощиків товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських і від обласних начальників.
16
16
И сътвори` цр~ь соло'монъ, т~ ко'пїи зла'тыхъ и^збра'нныхъ, пот~, зла'тыхъ въ е^ді'нђ копїю` в#дњла`”
І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, по шістсот сиклів пішло на кожен щит;
17
17
И$ т~, ѓ^рђж'їи и^збра'нныхъ зла'тыX потре'мъ фђн#томъ зла'та бя'ше на кое'м#ждо ѓ^рђжїи`, и^ да'сть я& цр~ь въ хра'мъ. и^же б^њ здњланᲆ эT дре'ва ливан#скаго”
і триста менших щитів з кованого золота, по три міни золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева.
18
18
И$ сътвори` цр~ь прsтлъ эT ко'стїи слоно'выхъ вели'къ. и^ позлати` и` зла'томъ и^скђше'нымъ”
І зробив цар великий престіл зі слонової кості й обклав його чистим золотом;
19
19
ѕ~, степе'нїи прsтлђ. и^ на врᲆхђ е^го бы'сть ѓ^крђглость соза'ди. и^ рђцњ сю'дђ и^ сю'дђ на прsтлњ и^дњже сњ'сти и^ дв^а льва стоја%ща ё^ рђкђ,
до престолу було шість сходинок; верх позаду престолу був круглий, і були з обох боків у місцях сидіння підлокітники, і два леви стояли біля підлокітників;
20
20
и^ в~і. льва` стоја%ща бњста т^ђ ё^ степе'нїи сю'дђ и^ сю'дђ. и^ не бњ` та'ко ни в# кое'же црsтво”
і ще дванадцять левів стояли там на шести сходинках з обох боків. Подібного до цього не було в жодному царстві.
21
21
И$ вс^и сосђди и^же бя'ше при цр~и соло'монњ зла'ти бњша. и^ ё^мыва'лница златы. и^ вс^и сосђди хра'ма дре'ва лива'ньска, зла'томъ чи'стымъ сни'мано, безъ сребра`. за ничто'же б^о бњ` сребро` въ дн~и соло'моня,
І весь посуд для пиття у царя Соломона був золотий, і весь посуд в домі з ливанського дерева був з чистого золота; зі срібла нічого не було, тому що срібло в дні Соломона вважалося нічим;
22
22
кора'бль б^о џа'рьскїи и^мњя цр~ь соло'монъ, в# мо'ри съ сн~ы хира'мовыми, е^ді'ною, въ тре'хъ лњтехᲆ прихожда'ше цр~еви эT џарси'са и^ приноша'ше зла'та и^ сребра`. зђбы слоно'вы и^ пифи'ки и^ па'вы, и^ ка'менїе дњ'лано и^ не дњ'лано” Сїя б^њ ве'щь коры'сти ю%же прине'съ цр~ь соло'монъ на созида'нїе хра'мђ гн~ю. и^ до'мђ цр~евђ, и^ стњнњ` і^ерsли'мъстњи. и^ кра'инђю же ѓ^ради` стњно'ю гра'да двд~ва” И$ а^сђ'ръ, и^ магда'лᲆ. и^ гезе'рђ, и^ веџе'рђ вы'шнюю. и^ еvџермаg и^ вс^я гра'ды. и^ в ни'х же бњша ѓ^рђжницы. и^ вс^я гра'ды в ни'х же бя'хђ беꙁ#зако'нницы и^ ко'зни соло'мони, и%мже зижда'ше въ і^ерsли'мњ и^ въ все'и земли` ја%ко не смђти` е^мђ всњхᲆ людїи'. и^ эT ѓ^ста'вленыX и^же эT хе'та и^ эT а^марїи, и^ џерезїи' и^ эT ханане'и и^ эT е^в#ве'и. и^ эT е^вђсе'и, и^ эT гергесе'и, и^же не бы'ша эT сн~вᲆ і^и^л~евъ. и^ ча'да и^хъ ѓ^ста'виша с ни'ми на ꙁемли`. и^же не воꙁмого'ша сн~ове і^и^л~евы и^стощи'ти и^хъ, і^ и^ възведе` я& соло'монᲆ въ дан#ники` да'же до дне'сь, эT сн~о'в# же і^и^л~евъ не да'стъ на дњ'ло соло'монъ, ја%котїи' бя'хђ мђжи хра'бри и^ ѓ'троцы е^го и^ вое^во'ды трїе е^го, и^ вое^во'ды ѓ^рђж'никъ е^го, и^ ко'нникъ е^го”
бо у царя був на морі фарсиський корабель з кораблем Хирамовим; один раз на три роки приходив фарсиський корабель, який привозив золото і срібло, і слонову кістку, і мавп, і павичів.
23
23
И$ возвели'чися соло'монъ па'че всњхᲆ цр~ь зе'мныхъ. и^ бога'тъствомъ и^ смы'сломъ”
Цар Соломон перевершував усіх царів землі багатством і мудрістю.
24
24
И$ вс^и цр~и ꙁе'м#стїи`. и^ска'хђ ви'дњти лице` е^го. и^ слы'шати смы'слъ е^го, и^же да'сть е^мђ г~ь въ срDцы е^го”
І всі [царі] на землі хотіли бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку Бог вклав у серце його.
25
25
И$ тїи' приноша'хђ ко'ждо да'ры своя`. и^ сосђ'ды зла'ты и^ сре'брены, и^ ри'зы и^ ѓ^рђ'жїя и^ слаDкости. и^ ко'ня и^ м#ща'та, и^ вся'кђю ве'щь лњто по лњтђ.
І вони підносили йому, кожен від себе, в дар: сосуди срібні і сосуди золоті, і одяг, і зброю, і пахощі, коней і мулів, щороку.
26
26
и^ бњша ё^ соло'мона, Wм~, ста'дъ ко'нныхᲆ въ колесни'ца. и^ Wв~і, сонђзDницъ. и^ поста'ви я& въ гра'дњхъ со колесни'цами. и^ дрђзїи' бя'хђ ё^ цр~я въ і^ерsли'мњ” И$ б^њ властели'нъ всњмъ цр~емъ. эT рњки` и^ до ꙁемля` и^ноплеме'нникъ. и^ до предњлъ е^гљ=пта.
І набрав Соломон колісниць і вершників; у нього було тисяча чотириста колісниць* і дванадцять тисяч вершників; і розмістив він їх по колісничних містах і при царі в Єрусалимі. [І панував він над усіма морями від ріки до землі Филистимської і до меж Єгипту.]
27
27
и^ сложи` цр~ь зла'то и^ сребро` въ і^ерsли'мњ. ја%ко ка'менїе и^ ке'дръ сложи`. ја%ко и^ черни'чїе е^же на' поли эT мно'жества”
І зробив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним із простими каменями, а кедри, через їх безліч, зробив рівноцінними із сикоморами, що ростуть на низинних місцях.
28
28
И$ привожда'хђ соло'монђ ко'ни эT е^гљ=пта. и^ эT џе'кђ и^ кђпцы` цр~ьсᲄїи` кђпова'хђ и& эT џекђя' и^ꙁмњ'ною”
Коней же царю Соломону приводили з Єгипту і з Куви; царські купці купували їх з Куви за гроші.
29
29
И$ прихожда'ше ко'ни со колесни'цами эT е^гљ=пта, ꙁа х~, сре'бреникъ. и^ ко'ни за рн~ сре'бреникъ. та'коже и^ въ все'мᲆ црsтвᲇ хиџи'м#скомъ, и^ сљ=рїи'скомъ и^схожда'ше”
Колісницю з Єгипту одержували і доставляли за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли все це царям хеттейським і царям арамейським.
Глvа, а~і”
Глава 11
1
1
И$ цр~ь соло'мон# бњ` любя` же'ны ѕњло, и^ поја%тъ же'ны чђждая. и^ дще'рь фараѓ'ню, моа^ви'тяныня, и^ а^м#мани'тяныня, и^ а^сљ=ряны'ня и^домњаны'ня, и^ хеџе'ѓныня. и^ а^меџены'ня.
І полюбив цар Соломон багато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, аммонитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок,
2
2
эT ја^зы'къ, ја^коже ꙁаповњ'да г~ь сн~омъ і^и^л~евымъ не входи'ти в ня`. и^ тїи' да не вхо'дятъ въ ва'съ. и^ да не эTвратя'тъ дш~ъ ва'шихъ, въ слњ'дъ и%долъ и^хъ. и^ тXњ приложи'ся соло'моn люби'ти”
з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: «не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів»; до них приліпився Соломон любов’ю.
3
3
И$ бы'ста е^мђ же'ны нача'лныX. з~ соT” и^ подло'жниць, т~”
І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його.
4
4
И$ быs въ вре'мя ста'рости соло'моня. и^ съврати'ша же'ны чђж'дая срDце е^го въ слDњ бо'гъ и%ныхъ. не бњ` срDце е^го съ гм~ъ бм~ъ е^го, ја%коже срDце дв~да эTц~а е^го”
В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його.
5
5
И$ хожда'ше соло'моn въ слњдъ а^стаrса и^ скве'рнаго сидо'ньскаго. и^ въ слњ'дъ цр~я и^хъ и%доловъ. сн~овъ а^м#мо'нь.
І став Соломон служити Астарті, божеству сидонському, і Милхому, мерзоті аммонитській.
6
6
и^ сътвори` соло'моn лђка'вное преD гм~ъ. и^ не ходи` въ слњ'дъ г~а, ја^коже дв~дъ эTц~ъ е^го”
І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його.
7
7
Тогда соꙁда` соло'монъ высо'ко ка'пище и%дола моа'вля, и^ цр~я и^хъ и%долы сн~овъ а^м#мо'нь. и^ а^ста'ртђ скве'рнђю сидо'ньскђю на горњ` и^же преD і^ерsли'момъ”
Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській.
8
8
И$ та'ко сътвори` всњмъ жена'мъ свои^мъ чђжи'мъ. ја%же ꙁакала'хђ и^ жря'хђ и%доломъ свои^мъ”
Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам.
9
9
И$ раꙁ#гнњ'вася г~ь на соло'мона. ја%ко ё^клони` срDце свое` эT г~а б~а і^и^л~ева. ја%вльшагося е^мђ два'жды”
І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому,
10
10
И$ заповњ'давшемђ е^мђ два'жды ѓ^ словеси` се'мъ прsно. ја%ко не ходи'ти е^мђ въ слњдъ бо'гъ и%нњх# и^ храни'ти и^ сътвори'ти ја%же заповњ'да е^мђ г~ь б~ъ”
і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог].
11
11
И$ рече г~ь к# соло'монђ, поне'же бы'ша сї'и с тобо'ю. и^ не съхрани` ꙁа'повњдїи мои^хъ и^ повеле'нїи мои^хъ, и^миже заповњ'дахъ ти` и^ разве'ргъ разве'ргђ црsтвотвое` и^з рђ'кђ твое'ю. и^ да'мъ е& рабђ` твое^мђ”
І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму;
12
12
Во' дн~и же твоя` не сътворю` си'хъ дв~да ради эTц~а ᲄвое^го. эT рђкиy сн~овъ твои^хъ эTи^мђ`
але в дні твої Я не зроблю цього заради Давида, батька твого; від руки сина твого відніму його;
13
13
и&” То'кмо всего црsтва не прїимђ`. хорђгве' иже да'мъ сн~ђ твое^мђ дв~да ра'ди раба` мое^го. і^ерsли'ма ра'ди гра'да е^гоже и^збра'хъ”
і не все царство відніму; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, раба Мого, і заради Єрусалима, який Я обрав.
14
14
И$ въздви'же г~ь на соло'мона стђжа'ющаго. раздро'на сн~а е^лиде'кова. и^же и^збᲇжа` эT вараме'џы и^ а^драза'ра цр~я сђ'вска господи'на своеh
І підняв Господь супротивника на Соломона, Адера ідумеянина, з царського Ідумейського роду.
15
15
и^ събра'шася к немђ мђ'жи, и^ б^њ вое^во'да по'лкђ в#негда` побњжда'ше я& дв~дъ. и^ прїидо'ша в дама'скъ” и^ всели'шася в неM и^ воц~рися в# седо'кђ”
Коли Давид був у Ідумеї, і воєначальник Іоав прийшов для поховання убитих і побив усю чоловічу стать в Ідумеї, —
16
16
И$ б^њ стђжа'я і^и^л~еви въ вс^я дн~и соло'моня.
бо шість місяців прожили там Іоав і всі ізраїльтяни, доки не знищили всю чоловічу стать в Ідумеї, —
17
17
и^ вњздви'же г~ь стђжа'ю^щаго на соло'мона. и^ а^да'ра и^дђмњја^нина, эT сњмени цр~ьска въ и^дђме'и
тоді цей Адер утік у Єгипет і з ним кілька ідумеян, що служили при батькові його; Адер був тоді малою дитиною.
18
18
И бы'сть е^гда и^скорени` дв~дъ е^до'ма. е^гда` и%де і^ѓ^а'въ вое^во'да, во'и погреба'ти ја%звенїи. і^ и^с#сњче вся'къ мђ'жескъ по'лъ въ и^дђмњи”
Вирушивши з Мадиама, вони прийшли у Фаран і взяли з собою людей з Фарана і прийшли в Єгипет до фараона, царя Єгипетського. [Адер увійшов до фараона, і] він дав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.
19
19
ЈА/ко ѕ~ мsцъ. сњде т^ђ і^ѓ^а'въ, и^ весь і^и^л~ь въ и^дђмњ'и. до'ндеже и^зби'ша вся'къ мђжескъ по'лъ въ и^дђмњ'и”
Адер здобув у фараона велику милість, так що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси.
20
20
И$ бњжа` а^да'ръ самъ и^ вс^и мђжи и^дђмњ'истїи. и^ ѓ'троки эTц~а е^го с ниM. а^да'дъ же бы'сть ѓ^тро'чищᲆ ма'лъ” И$ внидо'ша въ е^гљ=пет#.
І народила йому сестра Тахпенеси сина Генувата. Тахпенеса виховувала його в домі фараоновім; і жив Генуват у домі фараона разом із синами фараоновими.
21
21
и^ въста'ша мђжи гра'да мадїаMска. и^ прїидо'ша въ фара'нъ. и^ поја%ша мђжа съ собо'ю и^ прїидо'ша къ фараѓ'нђ цр~ю е^гљ=пет#скомђ. и^ вни'де а^да'рᲆ къ фараѓ'нђ. и^ да'сть е^мђ цр~ь до'мъ и^ ё^роk ја%ди. и^ зе'млю даде` е^мђ”
Коли Адер почув, що Давид спочив з батьками своїми і що воєначальник Іоав помер, то сказав фараонові: відпусти мене, я піду у свою землю.
22
22
И$ ѓ^брњте` а^даr ра'досᲄь преD ѓ^чи'ма фараѓ'нима ѕњло. и^ да'сть е^мђ женђ` сесᲄрђ жены` свое'я сестрђ џекеми'ны старњ'ишђю”
І сказав йому фараон: хіба ти маєш потребу в чомусь у мене, що хочеш іти у свою землю? Він відповів: ні, але відпусти мене. [І повернувся Адер у землю свою.]
23
23
И$ роди` е^мђ сестра` џекеме'ина сн~а а^деръ ганава'џа. и^ въскорми` и& џекеми'на по'средњ сн~овъ фараѓ'нь. и^ б^њ ганива'џъ по'средњ сн~овъ фараѓ'нь”
І підняв Бог проти Соломона ще супротивника, Разона, сина Елиади, який утік від господаря свого Адраазара, царя Сувського,
24
24
И$ а^де'ръ слы'ша въ е^гљ=пᲄњ ја%ко ё^спе` дв~дъ, съ эTц~ы свои'ми. і^ ја^ко ё%мре і^ѓ^а'въ вое^во'да старњ'ишинамъ. и^ рече а^де'рᲆ къ фараѓ'нђ. пђсти` м^я да ся възвращђ` въ зе'млю свою”
і, зібравши біля себе людей, зробився начальником зграї, після того, як Давид розбив Адраазара ; і пішли вони в Дамаск, і оселилися там, і володарювали в Дамаску.
25
25
И$ рече а^де'рови фараѓ'нъ. чт^о недово'ленъ е^си ё^ мене. и^ с^е ты` проси'шися в ꙁе'млю свою. и^ рече е^мђ а^деr ја%ко эTпђща'я эTпђсти'ши м^я” И$ възврати'ся а^де'ръ в зе'млю свою. с^и ѕло'ба и^же сътвори` а^де'рᲆ. ѓ^тяQчи'ся на і^и^л~я. и^ црsтвова' же в ꙁемли` е^до'м#стњи.
І був він супротивником Ізраїлю в усі дні Соломона. Крім зла, заподіяного Адером, він завжди шкодив Ізраїлю і став царем Сирії.
26
26
и^ е^ровоа'м# сн~ъ нава'тоv и^ е^фра'џи, и^же эT сари'ра. сн~ъ жены` вдови'цы рабы` соло'мони. и^ сїи' възъдви'же рђцњ на цр~я соло'мона”
І Ієровоам, син Наватів, єфремлянин з Цареди, — ім’я матері його вдови: Церуа, — раб Соломонів, підняв руку на царя.
27
27
И$ сїа вина` и^же въз#дви'же рђцњ на цр~я, внегда` цр~ь соло'монъ созда'лъ б^њ кра'и, и^ совръши` пло'тоM. въ' градњ дв~да эTц~а свое^го.
І ось обставина, за якої він підняв руку на царя: Соломон будував Милло, лагодив пошкодження в місті Давида, батька свого.
28
28
и^ чл~къ б^њ е^ровоаM крњпокъ си'лою. и^ ви'дњ соло'моn ја%ко мђжъ ѓ%трок на дњ'ло е^сть, и^ поста'ви и& надо всњми строе'нїи до'мђ і^ѓ'сифова”
Ієровоам був чоловіком мужнім. Соломон, помітивши, що цей молодий чоловік вміє робити справу, поставив його наглядачем над оброчними з дому Йосифового.
29
29
И$ бы'сть во врњмя т^о. и^ е^ровоа'мъ и^зы'де и^ꙁъ е^рsли'ма. и^ ѓ^брњте и&, а^хїя силонитяниn прoркъ на пђти`, и^ соврати и& с пђти`. и^ б^њ а^хїя ѓ^болченъ в# ри'зђ но'вђ. и^ бњсᲄа ѓ%ба е^ді'на на' поли”
У той час трапилося Ієровоаму вийти з Єрусалима; і зустрів його на дорозі пророк Ахия силомлянин, і на ньому був новий одяг. На полі їх було тільки двоє.
30
30
И$ взя` а^хїя за ри'ꙁђ свою` но'вђю и^же б^њ на неM. и^ раздра и&, на в~і, жре'бїя”
І взяв Ахия новий одяг, який був на ньому, і роздер його на дванадцять частин,
31
31
И$ рече и^е^ровоа'мђ, прїими себᲇ, і~, жребїи ја%кота'ко гл~етъ г~ь і^и^л~евъ, с^е а%ꙁъ эTи^мђ црsтво и^з рђки соло'моня, и^ даM ти хорђгвїи, і~”
і сказав Ієровоаму: візьми собі десять частин, тому що так говорить Господь Бог Ізраїлів: ось, Я відторгаю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін,
32
32
А$ дв^њ хорђгви ѓ^ставлю е^мђ, раба` ра'ди мое^го давы'да, і^ерsли'ма ради града мое^го, и^же и^ꙁбрахъ себњ въ все'мъ колњ'нњ і^и^л~евњ”
а одне коліно* залишиться за ним заради раба Мого Давида і заради міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін Ізраїлевих.
33
33
Зане'же ѓ^стави м^я, и^ поклони'шася а^ста'ртђ скврᲆномђ сидо'нскђ, и^ хамо'сђ кђми'рђ моа'влю и^ цр~ю и^хъ на срамленїе сн~омъ а^м#монимъ” И$ не ходи'ша по пђтиX моиX, е^же творити ёDго'ная предо мно'ю, ја^коже и^ дв~дъ эTц~ъ е^го. сего ра'ди прилага'я приложђ` в#ся дн~и живота` е^го,
Це за те, що вони залишили Мене і стали поклонятися Астарті, божеству сидонському, і Хамосу, богу моавитському, і Милхому, богу аммонитському, і не пішли путями Моїми, щоб робити угодне перед очима Моїми і дотримуватися уставів Моїх і заповідей Моїх, подібно до Давида, батька його.
34
34
и^ не эTи^мђ` црsтва в#сего эT рђ'кђ е^го дв~да раd ра'ба моеh, е^го'же и^збраX”
Я не беру всього царства з руки його, але Я залишаю його владикою на всі дні життя його заради Давида, раба Мого, якого Я обрав, який дотримувався заповідей Моїх і уставів Моїх;
35
35
И$ эTи^мђ црsтво эT рђки сн~а е^го, и^ даM ти, і~ хорђгви.
але візьму царство з руки сина його і дам тобі з нього десять колін;
36
36
сн~ови же е^го дамъ дв^њ хорђгвњ, ја%коже завњщаx рабђ` мое^мђ дв~дђ. во вс^я дн~и предо мно'ю въ і^ерsли'мњ градњ. е^гоже и^збрахъ на положе'нїе и%мени мое^мђ т^ђ”
а синові його дам одне коліно, щоб залишався світильник Давида, раба Мого, в усі дні перед лицем Моїм, у місті Єрусалимі, яке Я обрав Собі для перебування там імені Мого.
37
37
И$ т^я прїимђ и^ црsтвђе'ши, ѓ^ ниXже жадаеT т^и дш~а. и^ т^ы бђ'деши цр~ь наD і^и^л~емъ”
Тебе Я обираю, і ти будеш володарювати над усім, чого побажає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем;
38
38
И$ бђ'детъ а%ще съхрани'ши вс^е е^ли'ко заповᲇ'даю ти. и^ да ходи'ши пђте'мъ моиM и^ сътвори'ши ё^гоDная предо мно'ю. храни'ти за'повњди моя и^ повеле'нїя моя` ја%коже сътвори дв~дъ ра'бъ мо'и, и^ бђ'дђ с тобо'ю. и^ соѕи'ждђ т^и домъ вњреn. ја%коже создаX дв~дђ и^ дамᲆ т^и і^и^л~я.
і якщо будеш дотримуватися всього, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити путями Моїми і робити угодне перед очима Моїми, дотримуючись уставів Моїх і заповідей Моїх, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою й зроблю твій дім міцним, як Я зробив Давиду, і віддам тобі Ізраїля;
39
39
и^ накажђ ро'дъ дв~двъ ради сего н^о не во вся` дн~и”
і смирю Я рід Давидів за це, але не на всі дні.
40
40
І$ и^ска'ше соло'монъ ё^би'ти и^е^ровоа'ма. и^ воста'въ и^е^ровоа'мъ бњжа' въ е^гљ=петъ къ сђсаки'мђ цр~ю е^гљ=пет#скђ. и^ б^њ въ е^гљ=птњ, до'ндеже соло'монᲆ ё%мре”
Соломон же хотів умертвити Ієровоама; але Ієровоам встав і втік у Єгипет до Сусакима, царя Єгипетського, і жив у Єгипті до смерті Соломонової.
41
41
И$ проча'я слове'съ соло'монихᲆ, и^ вс^я е^ли'ко сътвори. и^ весь смы'слъ е^го. не с^е л^и пи'сана быша в# кни'зе гл~емой соло'монᲆ”
Інші події Соломонові й усе, що він робив, і мудрість його описані в книзі діл Соломонових.
42
42
И$ бњ дн~їи в няже црsтвова соло'монъ въ і^ерsли'мњ надо всњмъ і^и^л~емъ, м~, лњтᲆ.
Царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років.
43
43
и^ ё^спе` соло'моn съ эTц~ы свои^ми. и^ погребо'ша и& въ градњ дв~да эTц~а е^го. и^ бысть е^гда` ё^слы'ша и^е^ровоа'мъ сн~ъ нава'товᲆ, е^мђже е^ще` сђщђ въ е^гљ=пте. ја%ко ё^бњжа эT лица соло'моня и^ пребываше в# е^гљ=птњ. и^ въстаv прїиде во' граD е^го в# зе'млю сарираи^ню, и^же въ предњлеX е^фрњмлиX” Цр~ь же соло'монᲆ ё^спе` съ эTц~ы свои^ми. и црsтвова ровоа'мᲆ сн~ъ е^го в него` мњсто”
І спочив Соломон з батьками своїми і похований був у місті Давида, батька свого, і став царем замість нього син його Ровоам.
Глvа, в~і”
Глава 12
1
1
И$ дяше цр~ь ровоаM въ сики'мђ. ја^ко въ сики'мъ прїиде весь і^и^л~ь въцрsтви'ти и&”
І пішов Ровоам у Сихем, бо в Сихем прийшли всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем.
2
2
И$ быs е^гда` ё^слы'ша и^е^ровоамъ сн~ъ нава'тоv и^ томђ` е^ще` сђщђ въ е^гљ=п#тњ. ја%ко ё^бњжа` эT лица` соло'моня. и^ пребыва'ше въ е^гљ=птњ” Въста'въ же и^ прїиде въ' градъ свои въ зе'млю сарират#скђ. въ предњлы е^фрњмля,
І почув про те Ієровоам, син Наватів, коли перебував ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Ієровоам з Єгипту;
3
3
и^ гл~аша лю'дїе къ цр~ю ровоа'мђ гл~юще”
і послали за ним і покликали його. Тоді Ієровоам і все зібрання ізраїльтян прийшли і говорили [цареві] Ровоаму і сказали:
4
4
эTц~ъ твои ѓ^тягча` ја^ре'мъ нашъ. поне` т^ы нн~њ ѓ^блегчи` работђ` эTц~а твое^го ѕлђ'ю и^ эT ја^ре'ма е^готя'жкаго. и^же възложи` на' ны, и^ порабо'тае^мъ т^и”
батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він наклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі.
5
5
И$ рече к ни'мъ и^дњте и^ пребђдњте дотре'тїја^го дн~е. и^ па'ки възврати'теся къ мн^њ і^ и^до'ша”
І сказав він їм: підіть і через три дні знову прийдіть до мене. І пішов народ.
6
6
И$ возвњсти` ровоа'мъ цр~ь ста'рцемъ, и^же бњша преDстоја%ще преD соло'моном# эTц~емъ е^го, е^гда` е^ще жи'вђ е^мђ сђщђ. гл~я ка'ко в^ы мы'слите. да эTвњща'ю людемᲆ сиM слово”
Цар Ровоам радився зі старцями, які стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: як порадите ви мені відповісти цьому народу?
7
7
И$ рњша е^мђ гл~юще. а^ще въ дн~ешнїи дн~ь бђдеши ра'бъ лю'демъ симᲆ. и^ порабо'тае^ши и^мъ. и^ гл~еши и^м# словеса` бл~га. и^ бђдђтъ т^и раби` въ вся` дн~и”
Вони говорили йому і сказали: якщо ти в цей день будеш слугою народу цього і будеш слугувати йому, і задовольниш їх і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть твоїми рабами на всі дні.
8
8
И$ небрњжа'ше совњта ста'реw и^же совњща'ша с ним#. и^ совњща'ша съ ѓ%троки и^же бњша вᲆско'р#млени с ниM и^ съ преDстоја%щима преD ѓ^чи'ма е^го”
Але він зневажив пораду старців, що вони радили йому, і радився з молодими людьми, які виросли разом з ним і які стояли перед ним,
9
9
И$ рече иM чт^о вы` совњщава'ете. и^ чт^о эTвњща'ю людемъ симᲆ, и^же рњша къ мнњ гл~юще. ѓ^блегча'и нн~њ ја^ре'м# и^же въꙁложи эTц~ъ твои на' ны”
і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені і сказав: «полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій»?
10
10
И$ гл~аша к немђ ѓ%троцы и^же бњхђ въскоrмлени с ниM. и^ рњша е^мђ. сице да гл~еши людеM си'м#, и^же рњша к тебњ гл~ще ја%ко, ѓ^тягчи` эTц~ъ ᲄвои ја^ре'м# наj и^ т^ы ѓ^блегчи` эT наs, си` да рече'ши к нимъ. ю%ность моя тол#стњ'иши е^сть, чре'слъ эTц~а мое^го”
І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу цьому, який говорив тобі і сказав: «батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам»; так скажи їм: «мій мізинець товщий за стегна батька мого;
11
11
И$ понеy е^сть эTц~ъ мои на' вы ја^ре'мъ тя'жеk наложи'лъ. и^ а^ꙁъ приложђ` къ ја^ре'мђ ва'шемђ. эTц~ъ мои наказа` в^ы ра'нами. и^ а'ꙁъ накажђ` в^ы расточе'нїеM”
отже, якщо батько мій обтяжував вас тяжким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами».
12
12
И$ прїиде весь і^и^л~ь къ цр~ю ровоа'мђ. въ дн~ь тре'тїи ја%коже рече и^мъ цр~ь гл~я възврати'теся къ мнњ` въ дн~ь тре'тїи”
Ієровоам і весь народ прийшли до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене на третій день.
13
13
И$ эTвњща` цр~ь к лю'демъ тя'жцњ. и^ ѓ^ста'ви цр~ь совTњ стареw и^миже совњща'ша е^мђ”
І відповідав цар народу суворо і зневажив пораду старців, що вони радили йому;
14
14
И$ гл~а к ниM по совњтђ ѓ%трокъ гл~я. эTц~ъ мои ѓ^тягчи` ја^ре'мъ вашъ, и^ а'ꙁъ приложђ` ја^ремђ` ва'шемђ эTц~ъ мои ѓ^тягчи` и^ накаꙁа'ше в^ы ра'нами. и^ а'ꙁъ накажђ` в^ы расточе'нїемъ”
і говорив він за порадою молодих людей і сказав: батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами.
15
15
И$ не послђ'ша цр~ь людїи. ја%ко б^њ раз#враще'нїе эT г~а. ја%коже ё^ста'вити гл~ъ свои'. ја%коже гл~а рђко'ю а^хі'ия силони'т#скаго. къ і^е^ровоа'мђ сн~ђ нава'товђ”
І не послухав цар народу, бо так суджено було Господом, щоб сповнилося слово Його, яке прорік Господь через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові Наватовому.
16
16
И$ ви'дњ весь і^и^л~ь ја%ко не послђш'а цр~ь гла'са и^хъ, и^ эTвњща'ша лю'дїе цр~ю гл~юще. ка'я намъ часᲄь въ дв~дњ. и^ нњсть на'мъ наслњдїя въ сн~њ і^е^с#се'инњ, разыидњтеся сн~ове і^и^л~ьстїи` въ кро'вы своя. нн~њ паси` до'мъ твои дв~де. и^ эTи'де і^и^л~ь въ кро'вы своя”
І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповів народ цареві і сказав: яка нам частина в Давиді? немає нам частки в сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїль! тепер знай свій дім, Давиде! І розійшовся Ізраїль по наметах своїх.
17
17
НаD сн~ъми' же і^и^л~выми и^же живя'хђ въ' градехъ і^ё'диныхъ црsтвова` ровоаM сн~ъ соло'монь”
Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, царював Ровоам.
18
18
И$ посла` цр~ь а^донира'ма. и^же наD да'нью и^ поби` е^го ка'менїе^мъ весь і^и^л~ь и^ ё'мре. и^ цр~ь ровоа'мъ, пот#ща'ся на колесни'цђ бњжа` и^ вни'де въ і^ерsли'м#”
І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над податками; але всі ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; цар же Ровоам поспішно зійшов на колісницю, щоб утекти в Єрусалим.
19
19
И ктомђ` не пристђпи` і^и^л~ь к до'мђ дв~двђ даже до дне'сь”
І відокремився Ізраїль від дому Давидового до цього дня.
20
20
И$ бы'сть ја%ко слы'ша і^и^л~ь. ја%ко възврати'ся і^е^ровоа'мъ эT е^гљ=пта. и^ посла'вше по него и^ призва'ша и& на собо'ръ. и^ поста'виша цр~я наD і^и^л~ем#. и^ не бњша по до'мђ двд~вњ. то'кмо, и^же бя'хђ с хорђго'вїю і^и^ё'диною, и^ венїа^ми'нею”
Коли почули всі ізраїльтяни, що Ієровоам повернувся [з Єгипту], то послали і прикликали його на зібрання, і поставили його царем над усіма ізраїльтянами. За домом Давидовим не залишилося нікого, крім коліна Іудиного [і Веніамінового].
21
21
И$ ровоа'мъ вни'де въ і^ерsли'мъ. и^ собра` собо'ръ і^ё'динъ. и^ хорђгви` венїа^ми'ня. р~, и^ Wк~ ю%ношъ и^ твори'ти бра'нь на' брань до'мђ і^и^л~ева, воз#врати'ти црsтво ровоа'мђ сн~ђ соло'моню”
Ровоам, прибувши в Єрусалим, зібрав з усього дому Іудиного і з коліна Веніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з домом Ізраїлевим для того, щоб повернути царство Ровоаму, синові Соломона.
22
22
И$ бы'сть сло'во гн~е къ саме'ю чл~кђ бж~їю гл~я”
І було слово Боже до Самея, чоловіка Божого, і сказано:
23
23
Рцы` къ ровоа'мђ сн~ђ соло'моню цр~ю і^ё'динђ, и^ къ всемђ` до'мђ і^ё'динђ, и^ вениа^ми'новђ, и^ къ про'чимъ лю'демъ гл~я”
скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому дому Іудиному і Веніаміновому й іншому народу:
24
24
Та'ко гл~етъ г~ь. не взы'идᲇте ни побњди'теся съ бра'тїею свое'ю съ сн~ъми і^и^л~евыми, н^о возврати'теся ко'ждо в домы` своя`, ја%ко эT мене` бы'сть гл~ъ се'и” И$ послђшаша слове'съ гн~ь, и^ ё^сᲄави'шася и^ не и^до'ша по гл~ђ гн~ю” И$ цр~ь соло'моn спя'ше съ эTц~ы свои'ми, и^ положе'нъ бы'сᲄь въ' градњ дв~двњ, црsтвова' же ровоа'мъ сн~ъ е^го в него` мњ'сто въ і^ерsли'мњ сы'и ѕ~і лњтъ, е^гда` цр~ь бы'сть. и^ з~і лњтъ црsтвова` въ і^ерsли'мњ, и%мя б^њ мт~ри е^го наа^на'на дщи` а^но'ня сн~а наа'са цр~я сн~овъ а^м#мо'нь” И$ сътвори` лђка'вое преD гм~ъ, и^ не начатъ ходи'ти по пђте'мъ дв~да эTц~а е^го. бњ же чл~къ се'и эT предњлъ е^фрњмль раb соло'монь, и%мя е^мђ і^е^ровоа'мъ. і^ и'мя мт~ри еh сари'ра жена` блђ'дница, и^ да'лъ е^го соло'монъ въ кня'ѕя ски'томъ. въ ѓ^держа'нїю до'ма и^ѓ'сифова. и^ созда` соло'монђ сари'рђ. вᲆ предњлеX е^фреMлиX и^ бњша е^мђ, т~, колесни'ц# и^ ко'неи. се'и созда` а%крђ. въ ѓ^держанїе до'мђ и^е^фрњмова. се'и совръши граD двд~вᲆ и^ б^њ поднося'ся на црsтво. и^ вꙁыска` соло'монъ ё^би'ти е^го. и^ ё^боја%ся и^ эTбᲇже` до сђсаки'ма цр~я е^гљ=пет#ска и^ б^њ с ниM до'ндеже ё%мре соло'монъ” И$ слы'ша і^е^ровоа'мъ въ е^гљ=пте ја%ко ё%мре соло'монъ, и^ гл~а въ ё'ши сђсакимђ цр~ю е^гљ=пет#скђ гл~я. эTпђсти' мя и^ эTи'дђ въ зе'млю мою`” и^ рече е^мђ сђсаки'мъ. проси` нњкое проше'нїе и^ да'мъ т^и. сђсаки'м же да'сть і^е^ровоа'мђ а%нђ сестрђ` џеко'минђ, старњ'ишёю жены свое'я е^мђ въ женђ`. и^ сїя б^њ вели'ка въ дще'рехъ црsкихъ. и^ роди` и^е^ровоа'мђ а^вїя сн~а е^го. и^ рече і^е^ровоа'мъ къ сђсаки'мђ сђще эTпђсти' мя, и^ эTи'дђ і^ и^зы'иде і^е^ровоа'мъ эT е^гљ=пта. и^ прїиде въ зе'млю сари'рю въ предњлы е^фрњмля. и^ собра'ся т^ђ вс^я хорђгви` е^фрњмля къ і^е^ровоа'мђ. и^ созда` т^ђ і^е^ровоа'мъ ѓ^гра'дђ. и^ разболњся дњтищ# е^го бо'лњзнїю крњ'пкою ѕело і^ и^де` і^е^ровоа'мъ въпроси'ти ѓ^ дњтищђ. и^ рече а%не женњ` свое'и, въсᲄа'ни і^ и^ди`. въпроси` б~а ѓ^ дњтищђ а^ще жи'въ бђдетъ, эT бо'лезни е^го” Бњ' же чл~къ въ сило'ме и%мя е^мђ а^хїа' и^ с^е сы'и ћ~ лњтъ, и^ гл~ъ бж~їи б^њ с ни'мъ. и^ рече і^е^ровоа'мъ къ женњ` свое'и. въста'ни и^ возми` в рђцњ ᲄвои` чл~кђ бж~їю хлњ'бы, и^ ѓ^прњ'снокъ дњтемъ е^го, и^ гро'здїе, и^ сосђдъ ме'дђ. и^ въста` жена` и^ взя` в рђцњ е^я` хлњбы и^ дв^а ѓ^прњ'сноки, и^ гро'здїя и^ сосђдᲆ ме'дђ, а^хі'и. чл~къ же ста'ръ б^њ. и^ ѓ'чи е^го ѓ^мрачи'стася не видњти, и^ въста` эT сари'ра і^ и'де и^ бы'сть входя'щи е'й въ градъ къ а^хі'ю силони'т#скомђ, и^ рече а^хїя' ѓ%трокђ свое^мђ. и^зыди` ё%бо въ срњте'нїе а%ны жены` і^е^ровоа'мли и^ рече'ши к не'и. вни'ди и^ не сᲄо'и, ја%ко сїя гл~етъ г~ь, жесто'ко аZ послю` на' тя и^ вни'де а%на къ чл~кђ бж~їю, и^ рече е'и а^хі'я въскђ'ю принесе` м^и хлњбы и^ ѓ^прњ'сноки и^ гро'здїе и^ сосђдъ ме'дђ. сїя гл~етъ г~ь, с^е ты` эTи'деши эT мене. и^ бђдетъ в#ходя'щђ тебњ` въ' градъ сари'рђ. и дњвицы твои` и^зыидђтъ на срњте'нїе тебњ, и^ рекђтъ т^и, ја%ко дњтищъ ё^ме'ръ еs ја%ко сїя гл~етъ г~ь. с^е а^зъ и^скореню` і^е^ровоа'мова моча'щаго къ стенњ`. и^ бђдетъ ё^ме'ршаго і^е^ровоа'мова въ' граде и^зъе^дя'т# ўи` и^ ё^ме'ршаго на селњ` и^зъе^дя'т# пти'цы нбsныя. и^ дњтища рыда'ются ЭO г~и, ја%ко ѓ^брњте'ся в немъ гл~ъ до'бръ ѓ^ г~њ” И$ эTи'де жена` ја%ко слы'ша, и^ бы'сть е^гда вни'де въ сари'рђ. и^ дњтищъ ё'мре і^ и^зы'иде во'пль въ срњтенїе е^я` і^ и'де і^е^ровоа'мъ въ сики'мђ и^же въ предњле е^фре'мли. и^ собра` т^ђ колњна і^и^л~ева; и^ възы'иде т^ђ ровоа'мъ сн~ъ соло'моноv и^ сло'во гн~е бы'сᲄь къ са'мњю е^лами'тянинђ гл~я. възми` себњ ри'зђ но'вђ. ја%же не вни'де въ во'дђ. и^ раздри` ю& на в~і ча'стїи. и^ даси` і^е^ровоа'мђ и^ рече'ши к немђ`, сїя гл~етъ г~ь възми` себњ і~ ча'сᲄеи е^же покры'ти т^я и^ взя` і^е^ровоа'мъ. и^ рече саме'я сїя гл~етъ г~ь с^е а^ꙁъ разделю` црsтво соло'моново. и^ даM т^и і~, скљ=петровъ. и^ дв^а скљ=петра бђдђтъ ровоа'мђ сн~ђ соло'моню” И$ бы'сть по ё^мрътвїи` цр~я соло'мона въцр~ися сн~ъ е^го ровоа'мъ в него мњсто” И$ реко'ша лю'дїе къ ровоа'мђ эTц~ъ твои ѓ^тягчи` ја^рмо` свое` на наs и^ ѓ^тягчи` ја^де'нїя трапе'зы свое'я нн~њ ѓ^блегчи` нам#, и^ послђжиM т^и. и^ рече ровоа'мъ къ лю'демъ. е^ще потрехъ дн~ехъ, эTвњща'ю ва'мᲆ рњчъ и^ рече ровоа'мъ, приведњте м^и преѕви'теры, и^ совњтђ'ю с ни'ми чт^о эTвњща'ю лю'демъ рњ'чъ въ дн~ь тре'тїи. и^ гл~а ровоа'мъ въ ё'ши и^хъ. ја%коy посла'ша лю'дїе к немђ, и^ реко'ша ста'рцы людїи та'ко ја%ко гл~аша к тебњ лю'дїе, да гл~еши къ лю'дем#. И$ разори` ровоа'мъ совњтъ и^хᲆ. и^ не ё^го'дно б^њ преD нимъ, и^ посла`, и^ вᲆведе` въспита'н#ныхъ с ни'мъ, и^ гл~а и^мъ сїя и^ сїя. посла'ша лю'дїе къ мн^њ, и^ рњша въспита'н#нїи с ни'мᲆ та'ко гл~и къ лю'демъ. ю%ность моя тол#стњ'иши паче чре'слъ эTц~а моеh. эTц~ъ мо'и бїя'ше ва'съ биче'мъ аZ же начнђ` васъ би'ти съ расточе'нїемъ ё^го'денъ б^њ гл~ъ преD ровоа'момъ. и эTвњща лю'демъ ја%коже совᲇща'ша е^мђ въспита'ннїи с ни'мъ ѓ%троцы, и^ реко'ша лю'дїе ја%ко мђжъ е^ді'нъ, ко'ждо бли'жнемђ свое^мђ, и^ възопи'ша вс^и гл~юще. нњ'сть ча'сти наM въ дв~де. ниже наслњ'дїя въ сн~ђ і^е^с#се'ѓ^вњ. ко'ждо въ домы` своя` і^и^л~ю да и%детъ ја%ко чл~къ се'и, не е'сть вᲆ нача'лника, ниже въ во'жда и^ разыидо'шася вс^и лю'дїе эT сики'ма, и^ эTи'де ко'ждо въ до'мᲆ сво'и. и^ низдержа` ровоа'мъ, и^ эTи'де и^ възы'иде на колесни'цђ свою и^ вни'де въ і^ерsли'мъ, і^ и^зы'иде въ слњдъ е^го ве'сь ски'петръ і^ё'динᲆ, и^ весь ски'петръ венїа^минь и^ бы'сть въ стоја^нїи` е^ді'ного лњта. и^ собра` ровоа'мъ вс^я мђжи і^ё'дины и^ венїа^ми'ни. и^ възы'иде бра'тися съ і^е^ровоа'момъ въ сики'мъ, и^ бы'сᲄь гл~ъ гн~ь къ саме'ю чл~кђ бж~їю гл~я, рцы` ровоа'мђ цр~ю і^ё'динђ, и^ къ всемђ` до'мђ і^ё'динђ, и^ венїа^ми'ню, и^ къ всњмъ про'чїи^мъ людемъ гл~я сїя гл~етъ г~ь, не восходи'те ниже бі'итеся съ бра'тїею вашею сн~ы і^и^л~евыми эTврати'теся кождо в# доM сво'и зане` эT мене бы'сть гл~ъ се'и, и^ послђшаша гл~а гн~я, и^ не пои^до'ша по гл~ђ гн~ю”
так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими, синами Ізраїлевими; поверніться кожен у дім свій, бо від Мене це було. І послухалися вони слова Господнього і пішли назад за словом Господа.
25
25
И$ созда` і^е^ровоа'мъ сики'мђ въ предњлехъ е^фрњмлихъ. и^ всели'ся в немъ, і^ и^сшеD эTтђдђ созда` џанђ'иля”
І оббудував Ієровоам Сихем на горі Єфремовій й оселився в ньому; звідти пішов і побудував Пенуїл.
26
26
И$ рече і^е^ровоа'мъ въ срDцы свое^мъ. с^е нн~њ възъврати'тся црsтво в до'мъ дв~двъ”
І говорив Ієровоам у серці своєму: царство може знову перейти до дому Давидового;
27
27
А$ще въꙁы'идђтъ лю'дїе сїи` възнести` жр'ътвы въ хра'мъ гн~ь въ і^ерsлиM и^ ѓ^брати'тся срDце людїи къ г~ђ и^ къ господи'нђ иX ровоа'мђ цр~ю і^ё'динђ” И$ ё^бїю'т# м^я,
якщо народ цей буде ходити в Єрусалим для жертвоприношення в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до господаря свого, до Ровоама, царя Юдейського, і уб’ють вони мене і повернуться до Ровоама, царя Юдейського.
28
28
и^ смышль си'це цр~ь и^ сътвори` дв^њ ю%ницы ꙁла'тњ. и^ реq к лю'демъ довлњ'етъ вамъ ходи'ти въ і^ерsлимъ. с^е бѕ~и твои і^и^л~ю и^зведшїи т^я и^ꙁ# земля е^гљ=пеTски”
І порадившись, цар зробив двох золотих тельців і сказав [народу]: не потрібно вам ходити в Єрусалим; ось боги твої, Ізраїль, які вивели тебе з землі Єгипетської.
29
29
И поста'ви е^ді'нђ въ веџи'ли. а^ дрђгђю поста'ви в# да'нњ”
І поставив одного у Вефилі, а іншого в Дані.
30
30
И$ бы'сть слово с^е на согрњше'нїе до'мђ і^е^ровоа'млю. і^ и^дя'хђ лю'дїе преD лицемъ ю%нца е^ді'ноя до да'на” И$ ѓ^стави'ша хра'мъ гн~ь”
І привело це до гріха, бо народ став ходити до одного з них , навіть у Дан, [і залишили храм Господній].
31
31
И$ сътвори` ка'пища на высо'кихъ. и^ сътвори` жръцоv ча'сть эT людїи. и^же не бњша эT сн~овъ левгі'инъ”
І побудував він капище на висоті і поставив з народу священиків, які не були із синів Левіїних.
32
32
И$ сътвори` і^е^ровоа'мъ пра'ꙁдникъ въ и~ мsць. въ е~і дн~ь мsца. по пра'ꙁнDикђ, и^же въ ꙁемли` б^њ і^ё'динњ. и^ вꙁы'иде въ ѓ^лта'рь, и^же сътвори` въ веџи'ли. пожрети` ю%ницамъ, и^хже б^њ сътвори'лъ, и^ поста'вилъ въ веџи'ли жръцо'въ на высо'кихъ на вся'кое мњсто е^же сътвори`”
І встановив Ієровоам свято у восьмий місяць, у п’ятнадцятий день місяця, подібне до того свята, яке було в Юдеї, і приносив жертви на жертовнику; те саме зробив він у Вефилі, щоб приносити жертву тельцям, яких зробив. І поставив у Вефилі священиків висот, які спорудив,
33
33
И$ вꙁы'иде въ ѓ^лᲄа'рь и^же бњ` сътвори'лъ, въ и~ мsць, въ е~і дн~ь мsца. въ пра'ꙁникъ и^же съста'ви ѓ^ себњ` са'мъ, и^ сътвори` пра'ꙁникъ сн~омъ і^и^л~евомъ. и^ вꙁы'иде на ѓ^лта'рь е^же пожрњти”
і приніс жертви на жертовнику, який він зробив у Вефилі, у п’ятнадцятий день восьмого місяця, місяця, який він довільно призначив; і встановив свято для синів Ізраїлевих, і підійшов до жертовника, щоб зробити куріння.
Глvа, г~і”
Глава 13
1
1
И$ с^е чл~къ бж~їи прїиде. эT и^ё'ды по словеси` гн~ю въ веџи'ль, и^ е^ровоа'мъ б^њ стоя` въ ѓ^лтари свое'мъ жрњти хоᲄя`”
І ось, чоловік Божий прийшов з Юдеї за словом Господнім у Вефиль, в той час, коли Ієровоам стояв біля жертовника, щоб звершити куріння.
2
2
И$ възопи` къ ѓ^лтарю` словомъ гн~имъ и^ рече ѓ^лта'рю ѓ^лта'рю си'це гл~етъ г~ь. с^е сн~ъ ся ража'етъ до'мђ двд~вђ. и^ѓ^сїя и%мя е^мђ. и^ пожре'тъ жръцы` жрђщ'ая нн~њ на тебњ. и^ ко'сти чл~ческїя съж#же'тъ в# тебњ`”
І промовив до жертовника слово Господнє і сказав: жертовник, жертовник! так говорить Господь: ось, народиться син дому Давидовому, ім’я йому Іосія, і принесе на тобі в жертву священиків висот, які звершують на тобі куріння, і людські кістки спалить на тобі.
3
3
И$ дасть эT дн~їи того чю'до гл~я. с^е гл~ъ и^же гл~а г~ь гл~я. с^е ѓ^лта'рь раз#ся'деTся. і^ и^злᲇю^тся сы'ти ја%же сђть в# немъ”
І дав у той день знамення, сказавши: ось знамення того, що це прорік Господь: ось, цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсипеться.
4
4
И$ бы'сть е^гда ё^слы'ша цр~ь и^е^ровоаM. слово чл~ка бж~їя въꙁопи'вшаго къ ѓ^лтарю` въ веџи'лњ. и^ простре'тъ цр~ь рђкђ свою эT ѓ^лтаря` гл~я. и^мњте и&, и^ с^е ё^сше` рђка` е^го, ю%же простре` на'нь, и^ не можа'ше възврати'ти ю& к# себњ”
Коли цар почув слово чоловіка Божого, промовлене до жертовника у Вефилі, то простягнув Ієровоам руку свою від жертовника, говорячи: візьміть його. І одерев’яніла рука його, яку він простягнув на нього, і не міг він повернути її до себе.
5
5
И$ ѓ^лта'рь рас#сњдеся і^ и^ꙁли'тся насыще'нїе эT ѓ^лтаря`, по чюдеси` е^же рече чл~къ бж~їи по словеси` гн~ю”
І жертовник розпався, і попіл з жертовника розсипався, за знаменням, яке дав чоловік Божий словом Господнім.
6
6
И$ рече і^е^ровоа'мъ цр~ь чл~кђ бж~їю. помоли'ся преD лицемъ г~а б~а твое^го. дабы' ся преклони'ла рђка` моя` къ мн^њ” И$ помоли'ся чл~къ бж~їи преD лицемъ гн~имᲆ. и^ преклони'ся рђка` цр~я к немђ`. и^ бы'сть ја%коже и^ пре'жде”
І сказав цар [Ієровоам] чоловіку Божому: умилостив лице Господа Бога твого і помолися за мене, щоб рука моя могла повернутися до мене. Й умилостивив чоловік Божий лице Господа, і рука царя повернулася до нього і стала, як раніше.
7
7
И$ гл~а цр~ь къ чл~кђ бж~їю. вни'ди со мною в# домъ и^ ѓ^бњдђевњ, и^ да'мъ т^и да'ръ”
І сказав цар чоловіку Божому: зайди зі мною в дім і підкріпи себе їжею, і я дам тобі подарунок.
8
8
И$ рече чл~къ бж~їи къ цр~еви. а^ще даси` м^и по'лъ и^мњнїя твое^го. не въни'дђ с тобо'ю ниже ја%мᲆ хлњ'ба. ни'же пїю воды` на мњ'сте се'мъ”
Але чоловік Божий сказав цареві: хоч би ти давав мені половину дому твого, я не піду з тобою і не буду їсти хліба і не буду пити води в цьому місці,
9
9
ЈА/кота'ко м^и ꙁаповњ'да г~ь словомъ гл~я. ни ја%жъ хлњ'ба ни пїи воды`, ниже въз#врати'ся пђте'мъ тњмже”
бо так заповідано мені словом Господнім: «не їж там хліба і не пий води і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».
10
10
Но вᲆꙁврати'ся пђте'мъ и%нњм#. а^ не и^де пђте'мъ и%мже бњ` прише'лъ въ веџи'ль”
І пішов він іншою дорогою і не пішов назад тією дорогою, якою прийшов у Вефиль.
11
11
И$ прoркъ е^ді'нъ ста'рᲆ живя'ше въ веџи'лњ. и^ прїидо'ша сн~ове е^го и^сповњда'ша е^мђ вс^я дњла`. ја%же сътвори чл~къ бж~їи въ дн~ь то'и въ веџи'лњ. и^ словеса` ја%же гл~а цр~еви. повњда'ша эTц~ђ свое^мђ”
У Вефилі жив один пророк-старець. Син його прийшов і розповів йому все, що зробив сьогодні чоловік Божий у Вефилі; і слова, які він говорив цареві, переказали сини батькові своєму.
12
12
И$ гл~а к ниM эTц~ъ и^хъ гл~я. кљ=и^мъ пђте'мъ и%де. и^ показа'ша е^мђ сн~ове е^го пђть и^мже и^де чл~къ бж~їи. и^з#ше'дыи эT и^ё'ды.
І запитав їх батько їхній: якою дорогою він пішов? І показали сини його, якою дорогою пішов чоловік Божий, який приходив з Юдеї.
13
13
и^ рече сн~омъ свои^мъ ѓ^сњдла'ите м^и ѓ^сля` и ѓ^сњдлаша е^мђ` ѓ^сля` и^ всњде на' ня”
І сказав він синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали йому осла, і він сів на нього.
14
14
І$ и'де в# слDњ чл~ка бж~їя. и^ ѓ^брњте` и& поD дђбоM сидя'ща, и^ реq е^мђ ты' ли е^си чл~къ бж~їи прише'дыи эT і^ё'ды. и^ реq а^зъ”
І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, що сидів під дубом, і сказав йому: чи ти чоловік Божий, який прийшов з Юдеї? І сказав той: я.
15
15
И$ реq е^мђ прїиди` со мною снњ'си хлњ'ба”
І сказав йому: зайди до мене в дім і поїж хліба.
16
16
И$ реq е^мђ не могђ` вᲆзврати'тися с ᲄобо'ю ниже ја%мъ хлњба. ни пїю' эT воды` эT мњ'ста сего”
Той сказав: я не можу повернутися з тобою і піти до тебе; не буду їсти хліба і не буду пити в тебе води в цьому місці,
17
17
ЈА/ко заповњ'да м^и г~ь словесе'мъ гл~я. не ја%жъ хлњ'ба. ни пїи воды` т^ђ, и^ не възврати'шися пђте'мъ тMњ, и^мже и%деши та'мо.
бо словом Господнім сказано мені: «не їж хліба і не пий там води, і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».
18
18
И$ рече к не'мђ, и^ а'ꙁъ прoркъ е^смь ја%коy и^ ты`, и^ а^гг~лъ къ мн^њ гл~а словесе'м# гн~имъ гл~я, възврати` и&. к себњ` в до'мъ свои да снњсть хлњба и^ пї'етᲆ воды`. и^ сълга` е^мђ
І сказав він йому: і я пророк такий самий, як ти, і ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: «поверни його до себе в дім; нехай поїсть він хліба і нап’ється води». — Він сказав неправду йому.
19
19
и^ въꙁврати` и&. и^ ја%сть хлњбъ и^ пї'етъ во'дђ в домђ` е^го”
І той повернувся з ним, і поїв хліба в його домі, і напився води.
20
20
И$ бы'сть и^мъ сњдя'щимъ на трапе'зњ. и^ бы'сть сло'во гн~е къ прoркђ възвращ#шемђ е^го”
Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який повернув його.
21
21
И$ рече къ чл~кђ бж~їю пришеDшемђ эT і^ё'ды. си'це гл~етъ г~ь. поне'же престђпи` гл~ъ гн~ь. и^ не съхрани за'повњди, ю^же заповњ'да ти г~ь б~ъ твои”
І промовив він до чоловіка Божого, який прийшов з Юдеї, і сказав: так говорить Господь: за те, що ти не підкорився вустам Господа і не дотримав повеління, яке заповів тобі Господь Бог твій,
22
22
И$ възврати'вся и^ ја%лъ е^си хлњбъ. и^ пи'лъ е^си во'дђ на мњ'стњ семъ. и^же реклъ къ тебњ` гл~я. да не ја^си` хлњба и^ не пі'еши воды`. т^оты` ја%сть и^ пи'тъ. да ё^же не и'маши погребеn бы'ти съ эTц~ы свои^ми”
але повернувся, їв хліб і пив воду в тому місці, про яке Він сказав тобі: «не їж хліба і не пий води», тіло твоє не ввійде у гробницю батьків твоїх.
23
23
И$ бы'сть по ја^де'нїи хлњба и^ пи'тїи` воды`. и^ ѓ^сњдла'ша е^мђ ѓ^сля` прoрка” И$ въз#вра'щъся и^ эTи^де.
Після того, як той поїв хліба і напився, він осідлав осла для пророка, якого він повернув.
24
24
и^ срњте` и& ле'въ на пђти`, порази` и& и^ ё'мре. и^ б^њ тњло е^го разбїе'но на пђти`. и^ ѓ^се'лᲆ стоя'ше над ни'мъ. и^ ле'въ стоја^ше бли'зь телесе` е^го”
І вирушив той. І зустрів його на дорозі лев і умертвив його. І лежало тіло його, кинуте на дорозі; осел же стояв біля нього, і лев стояв біля тіла.
25
25
И$ с^е мђжи и^дђщи и^ ви'дњша мр~тва разбїе'на на пђти`. и^ льва` стоја%ща близђ тњла мр~тваго. и^ пришеDше повњ'даша въ' градњ в немже живя'ше прoркъ старъ”
І ось, люди, які проходили мимо, побачили тіло, кинуте на дорозі, і лева, що стоїть біля тіла, і пішли і розповіли в місті, в якому жив пророк-старець.
26
26
И$ ё^слы'шавъ с^е прoркъ възврати'выи е^го с пђти`. и^ рече ја%ко чл~къ бж~їи с^е е^сть. и^же престђпи` гл~ъ бж~їи. и^ преда` е^го г~ь львђ` и^ съкрђши` е^го. и^ ё^мори` е^го. по гл~ђ гн~ю и^же рече е^мђ”
Пророк, який повернув його з дороги, почувши це , сказав: це той чоловік Божий, який не підкорився вустам Господа; Господь віддав його леву, який роздер його й умертвив його, за словом Господа, яке Він прорік йому.
27
27
И$ повелᲇ сн~омъ свои^мъ гл~я ѓ^сњдла'ите м^и ѓ^сля` и^ ѓ^сњдла'ша”
І сказав синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали вони.
28
28
І$ и'де и^ ѓ^брњте`тњло е^го на пђти`. и^ ѓ^се'лъ и^ ле'въ стоја%ста наD тњломъ. и^ не бя'ше яl телесе` ле'въ чл~ка бж~їя. и^ ни бя'ше раꙁби'лъ ѓ^сла`”
Він вирушив і знайшов тіло його, кинуте на дорозі; осел же і лев стояли біля тіла; лев не з’їв тіла і не роздер осла.
29
29
И$ взя'тъ прoркъ тњло чл~ка бж~їя, и^ възложи` и& на ѓ^се'лъ, и^ възвраᲄи` и& прoркъ и^ прїиде въ' градъ на погребе'нїе”
І підняв пророк тіло чоловіка Божого, і поклав його на осла, і повіз його назад. І пішов пророк-старець у місто своє , щоб оплакати і поховати його.
30
30
И$ положи` и& въ' градњ свое^мъ. и^ рыдастася по немъ с^е го'ре бра'те мои”
І поклав тіло його у своїй гробниці і плакав за ним: жаль, брате мій!
31
31
И$ бы'сть побїе'нїе по не'мъ, и^ рече къ сн~омъ свои^мъ гл~я, а^ще ё^мрђ` т^о положи'те м^я въ гробњ се'мъ, и^дњже и^ чл~къ бж~їи погребеn е^сть, при костеX е^го положи'те м^я, да съхрани'тся ко'сть моя` с ко'стьми е^го”
Після поховання його він сказав синам своїм: коли я помру, поховаєте мене в гробниці, в якій похований чоловік Божий; біля кісток його покладете кістки мої;
32
32
ЈА/ко пребђдетъ гл~ъ и^же гл~а словесемъ гн~им# ѓ^ ѓ^лтари` и^же въ веџи'лњ, и^ ѓ^ до'мXњ высо'кихъ и^же в# самарїи'”
бо збудеться слово, яке він за велінням Господнім промовив про жертовник у Вефилі і про всі капища на висотах, у містах самарійських.
33
33
И$ по гл~њ се'мъ не въꙁврати'ся і^е^ровоамъ эT ѕло'бы свое^я и^ възврати'ся, и^ сътвори` эT ча'сᲄи е^ді'ноя людїи. і^е^ре'я высокїя е^же помы'сли т^о и^ съвръши` рђко'ю, и^ бы'сть і^е^ре'и въ высо'ких#”
І після цієї події Ієровоам не зійшов зі своєї поганої дороги, але продовжував ставити з народу священиків висот; хто хотів, того він посвячував, і той ставав священиком висот.
34
34
И$ бы'сть гла'съ се'и въ прегрњшенїе в домђ` і^е^ровоа'мли на и^спроверже'нїе, на и^щезнове'нїе эT лица` зе'мли”
Це вело дім Ієровоамів до гріха і до загибелі і до знищення його з лиця землі.
Глvа, д~і”
Глава 14
1
1
Въ вре'мя ѓ%но раZболњ'ся а^вїя сн~ъ і^е^ровоа'мль”
У той час занедужав Авия, син Ієровоамів.
2
2
И$ реq і^еровоаM женњ` свое'и, востани. і^ иZмᲇни ри'ꙁы своа да не познаюT т^я ја%коты жена і^е^ровоа'мова і^ и^ди` в силоM, се б^ота'мо а^хїя прoркъ то'й гл~а ѓ^ мнњ`, е^же црsтвовати наD люDми си'ми”
І сказав Ієровоам дружині своїй: встань і переодягнися, щоб не довідалися, що ти дружина Ієровоамова, і піди в Силом. Там є пророк Ахия; він передрік мені, що я буду царем цього народу.
3
3
И$ возми в# рђцњ твои` чл~кђ бж~їю хлњбы и^ ѓ^прњсноки и^ гро'здїе, и^ сосђ'дъ ме'дђ. і^ и^ди` к не'мђ, и^ то'й воꙁвњсти'т# т^и чт^о бђ'детъ съ ѓ^троча'темъ си'мъ”
І візьми із собою [для чоловіка Божого] десять хлібів, і коржів, і глечик меду, і піди до нього: він скаже тобі, що буде з сином.
4
4
И$ сътвори` та'ко жена` і^е^ровоа'мля. и^ воста'въ и%де в сило'мъ, и^ вони'де в доM а^хїи'нъ, а^хїя же старᲆ бы'сть и^ ѓ'чи е^го ѓ^мрачи'стася не ви'дњти”
Дружина Ієровоама так і зробила: встала, пішла в Силом і прийшла в дім Ахиї. Ахия вже не міг бачити, бо очі його зробилися нерухомі від старости.
5
5
И$ рече г~ь къ а^хїи, с^е в#ходит# к тебњ` жена` і^е^ровоа'мова вопраша'ти т^я ѓ^ сн~ђ е^я` ја%ко болњзнђ'ет#, и^ по семђ да гл~еши к ней внегда` бо в#ходи'ти и'мать ја^ви'тся и%ною”
І сказав Господь Ахиї: ось, іде дружина Ієровоамова запитати тебе про сина свого, тому що він хворий; так і так говори їй; вона прийде переодягнена.
6
6
И$ бысть е^гда ё^слы'ша а^хїа стђпа'нїе но'гъ е^я`, въходя'щи е'й ко вра'тоM. и^ реq вни'ди же'но і^е^ровомова, почт^о кры'ешися, а%зъ б^о е^смь посла'н#никъ к тебњ` лю'тъ”
Ахия, почувши шерех від ніг її, коли вона ввійшла у двері, сказав: увійди, дружино Ієровоамова; для чого було тобі переодягатися? Я грізний посланець до тебе.
7
7
Воꙁврати'ся и^ возвњсти` і^е^ровоа'мђ. та'ко гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, поне'же вознесо'хъ т^я эT сре'ди людїи, и^ дахъ т^я во'жда лю'демъ моиM і^и^л~ю.
Піди, скажи Ієровоаму: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я підняв тебе із середовища простого народу і поставив вождем народу Мого Ізраїля,
8
8
и^ эTя'хъ црsтво эT домђ двд~ва. и^ дахъ е& тебᲇ ты' же не бы'сть ја%ко ра'бъ мо'и дв~дъ ѓ%нже сохрани` за'повᲇди моа`. и^ ходи` въ слDњ мене всњмъ срDцемᲆ творя'ще сїя е^же ё^гоDно бы'сть предо мно'ю”
і відторгнув царство від дому Давидового і дав його тобі; а ти не такий, як раб Мій Давид, який дотримувався заповідей Моїх і який ішов за Мною всім серцем своїм, роблячи тільки угодне перед очима Моїми;
9
9
Ты' же ѕолъ и^ ѕла'я творя` па'че всXњ и^же преD тобо'ю бы'ша, ја%ко по'иде и^ сотвори` себњ бо'ги чю'жды солїа'нны. въ прогнњва'нїе мн^њ, и^ эTвръже м^я соза'ди себе`”
ти чинив гірше за всіх, які були раніше тебе, і пішов, і зробив собі інших богів і ідолів, щоб прогнівати Мене, Мене ж відкинув назад;
10
10
Сего ради с^е а'зъ навождђ ѕла'я на до'мъ і^е^ровоа'мовᲆ, и^ потреблю` і^е^ровоа'ма мочащаго ко стњнњ. эTве'ржена бесче'стна въ і^и^л~и, і^ соберђ і^е^ровоа'ма ја^коy собираеTся гно'и до'ндеже соверши'ти. і^ и^стощђ ѓ^ста'н#ки і^е^ровоа'мовы”
за це Я наведу лиха на дім Ієровоамів і знищу в Ієровоама до того, хто мочиться до стіни, ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, і вимету дім Ієровоамів, як вимітають сміття, дочиста;
11
11
Оу^мершаh і^е^ровоа'мова и^ во граде и^зъјадя'тъ ўи. и^ ё^мръшаго на селњ` и^зъја^дяT пти'цы нбsныя, си'це гл~а г~ь б~ъ”
хто помре в Ієровоама в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють птахи небесні; так Господь сказав.
12
12
Ты' же воста'въ и^ди` в до'мъ тво'и. и внегда` входи'ти нога'ма твои'ма во' граD. ё%мретъ дњтищъ”
Встань і йди в дім твій; і як тільки нога твоя ступить у місто, помре син;
13
13
И$ въспла'чется по не'мъ весь і^и^л~ь и^ погребђтъ и&. то'й б^отоли'ко е^ді'нᲆ погребе'нъ бђ'детъ эT ро'дђ і^е^ровоа'мля, ја%ко ѓ^брњтеся в немᲆ гл~ъ бл~гъ ѓ^ г~њ бѕ~њ і^и^л~евњ въ домђ і^е^ровоа'мли”
і оплачуть його всі ізраїльтяни і поховають його, бо він один у Ієровоама ввійде в гробницю, тому що в ньому, з дому Ієровоамового, знайшлося щось добре перед Господом Богом Ізраїлевим.
14
14
И$ воста'виT себњ г~ь цр~я наD і^и^л~емъ, и^же и^скорени'тъ домъ і^е^ровоа'мовъ в то'и дн~ь”
І поставить Собі Господь над Ізраїлем царя, який знищить дім Ієровоамів у той день; і що? навіть тепер.
15
15
И$ нака'жеT г~ь б~ъ і^и^л~я, и^ поколњблеT и'ми, ја%коже колњблеTся тро'сть вњтроM на водњ`” І$ и^ꙁоръвеT і^и^л~я эT высоты` земли` бл~гїя сїя, ю%же даl е^сть эTц~емъ иX, и^ проженеT я& эT ѓ^бо'нђ странђ`. понеже сотвори'шA себњ` ка'пищи прогнњва'юще г~а”
І вразить Господь Ізраїля, і буде він , як очерет, що колишеться у воді, і викине ізраїльтян з цієї доброї землі, яку дав батькам їхнім, і розвіє їх за ріку, за те, що вони зробили в себе ідолів, дратуючи Господа;
16
16
Сего ради преда'сть г~ь і^и^л~я грњха` ради і^е^ровоаMля иMже согрᲇши, і^ и^мже грњшити приведе` і^и^л~я”
і видасть [Господь] Ізраїля за гріхи Ієровоама, які він сам учинив і якими ввів у гріх Ізраїля.
17
17
И$ воста` жена` і^е^ровоа'мля. і^ и^де`, и прїиде въ сари'рђ, и^ бы'сть е^гда` вни'де во преDдверїе до'мђ, и^ дњтищъ ё%мре”
І встала дружина Ієровоамова, і пішла, і прийшла у Фирцу; і лише тільки переступила через поріг дому, син помер.
18
18
И$ погребо'ша и&, и^ пла'кася по неM ве'сь і^и^л~ь по слевеси` гн~ю е^же гл~а рђко'ю раба` свое^го а^хїя прoрка”
І поховали його, й оплакали його всі ізраїльтяни, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию пророка.
19
19
ѓ^сᲄа'нок# же сло'вᲆ і^е^ровоа'мовыхъ е^ли'ко сътвори`, и^ е^ли'ко црsтвова с^е сїя напи'сана въ кни'ѕе гл~ъ дн~їи цр~еи і^и^л~евыхъ”
Інші діла Ієровоама, як він воював і як царював, описані у літописі царів ізраїльських.
20
20
И$ дн~їе в ни'хже црsтвова` і^е^ровоамъ, быша лњтъ, к~в. и^ ё^спе` съ эTц~ы свои'ми. и^ въцр~ися а^да'нъ сн~ъ е^го в него` мњсто”
Царював Ієровоам двадцять два роки; і спочив він з батьками своїми, і став царем Нават, син його, замість нього.
21
21
Ровоа'м же сн~ъ соло'монь црsтвова наD і^ё'дою и^ бысть е^мђ м~, и^ е^ді'но лњто. е^гда нача` црsтвова'ти. и^ з~і, лTњ црsтвова въ і^ерsли'мњ гра'дњ е^же и^збра` г~ь в неM положи'ти и%мя свое т^ђ эT вся'кого колњ'на і^и^л~ева. и%мя б^њ мт~ри е^го наа'на амані'тяныни”
Ровоам, син Соломонів, царював у Юдеї. Сорок один рік було Ровоаму, коли він став царем, і сімнадцять років царював у Єрусалимі, у місті, яке обрав Господь із усіх колін Ізраїлевих, щоб перебувало там ім’я Його. Ім’я матері його Наама аммонитянка.
22
22
И$ сътвори ровоаM лђка'вое преD гм~ъ, и^ раZдражи и& ѓ^ всXњ ја%же сътвори'ша эTц~ы иX. ѓ^ грњсњхъ и^хъ и%миже съгрњши'ша”
І робив Іуда невгодне перед очима Господа, і прогнівляли Його більше всього того, що зробили батьки їхні своїми гріхами, якими вони грішили.
23
23
И$ съгради'ша сїи` себњ` высо'кая. и^ стоlпы` и^ ка'пища на вся'коM хл'ъмњ высо'цњмᲆ и^ поD вся'цMњ древоM смоко'вничнымъ”
І спорудили вони собі висоти й ідолів і капища на всякому високому пагорбі і під усяким тінистим деревом.
24
24
И$ сплетенїе б^њ ѕл^о въ земли` и^хъ. и сътвори'ша эT всњхъ ме'рскиX ја^зыk, ја%же и^спровръже г~ь эT лица` сн~овъ і^и^л~ев#”
І блудники були також у цій землі і робили всі мерзоти тих народів, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих.
25
25
И$ бысᲄь в# лњто, е~ е, црsтвђю^щи ровоа'мђ. в#ꙁы'де сђсакиM цр~ь е^гљ=пеTскїи на і^ерsлиM”
На п’ятому році царювання Ровоамового, Сусаким, цар Єгипетський, виступив проти Єрусалима
26
26
И$ взя` вс^я сокро'вища до'мђ гн~я и^ сокро'вища в домњ цр~евњ. и^ ѓ^рђжїа зла'таа ја%же б^њ взял# двDъ и^з рђки` ѓ%троk а^драза'ра цр~я сђв#скаго и^ вне'слъ я& б^њ въ і^ерsлимъ вс^я взя же и^ щита зла'тая, ја%же б^њ сътвори'лъ соло'монъ и^ внесе я& въ е^гљ=петъ”
і взяв скарби дому Господнього і скарби дому царського [і золоті щити, які взяв Давид від рабів Адраазара, царя Сувського, і вніс у Єрусалим]. Усе взяв; взяв і всі золоті щити, які зробив Соломон.
27
27
И$ сътвори` цр~ь ровоаM ѓ^рђжїя мњденая в# того` мᲇсто. и^ поста'ви наD ни'мъ вла'стеля. эT преDри'щђщиX преD ни'мъ и^же храня'хђ вра'тъ домђ цр~ева”
І зробив цар Ровоам замість них мідні щити і віддав їх у руки начальникам охоронців, які охороняли вхід у дім царя.
28
28
И$ бысть внегда` въходи'ти нача цр~ь в до'мъ гн~ь нося'хђ я& преDри'щђщїи. и^ па'ки возвращахђ во сокро'вище”
Коли цар виходив у дім Господній, охоронці несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців.
29
29
Прочїи же гл~ъ ровоамль и^ вс^я ја%же сотвори. не с^е ли сђть пи'сана въ кни'ѕњ слоv дн~и црsтва і^ё'дина”
Інше про Ровоама і про все, що він робив, описано в літописі царів юдейських.
30
30
И$ бра'нь б^њ ме'ждђ ровоа'моM. и^ междђ і^е^ровоа'момъ въ вся дн~и ты`”
Між Ровоамом та Ієровоамом була війна в усі дні життя їхнього .
31
31
И$ ё'мре ровоа'мъ, и^ погребе'нъ бы'сть съ эTц~ы свои'ми, во' градњ двд~вњ. и^ цр~ьствова` а^вїя сн~ъ е^го въ е^го мᲇсто.
І спочив Ровоам з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давидовому. Ім’я матері його Наама аммонитянка. І став царем Авия, син його, замість нього.
Глvа, е~і”
Глава 15
1
1
Во ѓ'смоена'десяте, лњто црsтва і^е^ровоа'мова сн~а нава'това. нача црsтвова'ти а^вїя сн~ъ ровоа'мль, надъ і^ё'дою”
У вісімнадцятий рік царювання Ієровоама, сина Наватового, Авия став царем над юдеями.
2
2
И$ тр^и лњта цр~ьствова въ і^ерsли'мњ. и%мя мт~ри его маа'ха дщ^и а^весало'мля”
Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мааха, дочка Авессалома.
3
3
И$ хожда'ше въ всњхъ грњсњхъ эTц~а свое^го ја%же сътвори преD нимъ. и^ не бњ` срDце е^го съвръшено съ гм~ъ бм~ъ е^го ја%коy б^њ двDђ срDце эTц~а е^го”
Він ходив у всіх гріхах батька свого, які той робив раніше нього, і серце його не було віддане Господу Богу його, як серце Давида, батька його.
4
4
Но двDа раd ѓ^сᲄа'ви и& г~ь б~ъ ѓ^ста'ноk во і^ерsли'мњ. да воставля'я поста'ви по неM ча'да е^го ё^твер#ждая і^ерsли'м#”
Але заради Давида Господь Бог його дав йому світильник в Єрусалимі, поставивши після нього сина його й утвердивши Єрусалим,
5
5
ЈА/коже сътвори` дв~дъ ё^гоDное преD гм~ъ. и^ не ё^клони'ся эT всего` е^же заповᲇ'да е^мђ вс^я дн~и живота` е^го. кро'мњ е^ді'наго сло'ва ё%рїя хетџе'искаго”
тому що Давид робив угодне перед очима Господа і не відступав від усього того, що Він заповів йому, в усі дні життя свого, крім вчинку з Урією хеттеянином.
6
6
И$ бра'нь б^њ ме'ждђ ровоа'момъ, и^ междђ і^е^ровоа'моM въ вс^я дн~и живота е^го”
І війна була між Ровоамом та Ієровоамом в усі дні життя їхнього.
7
7
И прочая словесъ а^вїиныX и^ вс^я ја%же сътвори` не се л^и сїя напи'сана въ кни'гахъ слоv бы'тїя цр~еи і^ё'диныхᲆ. и^ брань б^њ ме'ждђ а^вїемъ и^ междђ і^е^ровоа'моM”
Інші діла Авиї, усе, що він зробив, записано в літописі царів юдейських. І була війна між Авиєю і Ієровоамом.
8
8
И ё'мре а^вїи и^ положе'нъ бысть съ эTц~ы свои'ми. въ к~ е лњто і^е^ровоа'ма, и^ погребо'ша и& съ эTц~ы е^го во' градњ двд~вњ. и^ црsтвова а^са сн~ъ е^го въ мњсто е^го”
І спочив Авия з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього.
9
9
И$ въ лњто, к~ е, і^е^ровоа'ма цр~я і^и^л~ева, црsтвова'ша а%са наD і^ё'дою”
У двадцятий рік царювання Ієровоама, царя Ізраїльського, став царем Аса над юдеями
10
10
И$ м~ и^ а~, лњто, црsтвова въ і^ерsли'мᲇ. и%мя же мт~ри е^го а%на дщ$и а^весало'мля”
і сорок один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ана́, дочка Авессалома.
11
11
И$ сотвори` а%са ё^гоDное преD гм~ъ ја%коже и^ дв~дъ эTц~ъ е^го”
Аса робив угодне перед очима Господа, як Давид, батько його.
12
12
И$ эTя'тъ скверная эT ꙁемля`. і^ и^скорени вс^я и^ꙁвая'нная ја%же сътвори'ша эTц~ы е^го”
Він вигнав блудників із землі і викинув усіх ідолів, яких зробили батьки його,
13
13
И$ а'нђ мт~рь свою ѓ^ста'ви ја%ко не владњти е'й. ја%ко сотвори соборᲆ ѓ^ ка'пищђ ея` и^ эTсњче а%са га'и е^я`. и^ сож#же ѓ^гне'м# в потоцњ ке'дръстњмъ”
і навіть матір свою Ану́ позбавив звання цариці за те, що вона зробила ідола Астарти; і порубав Аса ідола її і спалив біля потоку Кедрона.
14
14
ВысокиX же не и^скорени срDце же а^сїино б^њ съвръшенно преD гм~ъ во вся' дн~и е^го”
Висоти ж не були знищені. Але серце Аси було віддано Господу в усі дні його.
15
15
И$ вънесе сосђ'ды ст~ыя эTц~а свое^го и^ ст~ая своя` внесе` въ храмъ гн~ь, сре'брены и^ зла'ты сосђ'ды”
І вніс він у дім Господній речі, освячені батьком його, і речі, освячені ним: срібло і золото і сосуди.
16
16
И$ бра'нь б^њ межи а^сїею. и^ межи ваа'соM цр~емъ і^и^л~евыM въ вся` дн~и и^хъ”
І війна була між Асою і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні.
17
17
И$ възы'де ваа'са цр~ь і^и^л~евъ на і^ё'дђ. и^ созда` ра'мђ ја%ко не бы'ти на вохожде'нїе і^ и^схожде'нїе а%сњ цр~ю і^ё'динђ”
І вийшов Вааса, цар Ізраїльський, проти Юдеї і почав будувати Раму, щоб ніхто не виходив і не йшов до Аси, царя Юдейського.
18
18
И$ взяT а'са вс^е сребро` и^ ꙁла'то, и^ ѓ^брњтъшее^ся въ сокровищихъ до'мђ гн~я. и^ в# сокро'вищахъ до'мђ цр~ева. и^ дасть я& въ рђцњ ѓ%трокъ свои^хъ. и^ посла` и& цр~ь а%са къ сн~ђ а^деровђ, тавїинђ въ рама'нъ, къ сн~ђ а^ꙁеи'левђ, цр~я а^сљ=рїиска живђщаго вᲆ дама'сцњ гл~я”
І взяв Аса все срібло і золото, що залишалося в скарбницях дому Господнього й у скарбницях дому царського, і дав його в руки слуг своїх, і послав їх цар Аса до Венадада, сина Тавримона, сина Хезионового, царя Сирійського, який жив у Дамаску, і сказав:
19
19
Положи` завњтᲆ межи мно'ю и^ тобо'ю и^ межи эTц~ем# моиM и^ эTцм~ъ ᲄвоиM. с^е послаX т^и дары сребро` и^ ꙁла'то. прїиди и^ раZдрђши ꙁавTњ ᲄвои и^же сᲆ ваа'сою цр~емъ і^и^л~евымъ. да и^зы'детъ эT мене`”
союз нехай буде між мною і між тобою, як був між батьком моїм і між батьком твоїм; ось, я посилаю тобі в дарунок срібло і золото; розірви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відійшов від мене.
20
20
И$ послђша сн~ъ а^да'ровъ цр~я а%сы. и посла` вое^водъ си'лныX е^го на гра'ды і^и^л~евы. и^ побњди` а^и'на, и^ а^да'нъ. и^ а^ве'ля домђ махїи'на, и^ весь хенере'џъ до всея` ꙁемля` неџали'мля”
І послухався Венадад царя Аси, і послав воєначальників своїх проти міст ізраїльських, і вразив Аїн і Дан і Авел-Беф-Мааху і весь Киннероф, по всій землі Неффалима.
21
21
И$ бысть ја%ко ё^слы'шавъ ваа'са. и^ ѓ^ста'ви ѕи'жда ра'мђ, и^ возврати'ся въ џе'рсђ”
Почувши про це , Вааса припинив будувати Раму і повернувся у Фирцу.
22
22
И цр~ь а%са ꙁаповњ'да всемђ` і^ё'дњ въ е^наки'мњ. и^ вꙁя'ста ка'менїе эT ра'мы и^ дре'во е^я`, и%мже б^њ ѓ^снова'лъ ваа'са. и^ соꙁда` в ниX цр~ь а%са вся'къ хл'ъмᲆ венїа^ми'нь и^ стра'жища”
Цар же Аса скликав усіх юдеїв, нікого не виключаючи, і винесли вони з Рами каміння і дерева, що Вааса вживав для будівництва. І побудував з них цар Аса Гиву Веніамінову і Мицпу.
23
23
И$ прочаа словеса` а%сина и^ вс^ю си'лђ е^го и^ вся ја%же сътвори, и^ грады ја%же созда`. и^ с^е сђть писана въ кни'зњ слове'съ дн~їи цр~ь і^ё'диныX, въ вре'мя же ста'рости свое'я нача'тᲆ болњти но'ги е^го”
Всі інші діла Аси і всі подвиги його, і все, що він зробив, і міста, які він побудував, описані у літописі царів юдейських, крім того, що в старості своїй він був хворий на ноги.
24
24
И$ ё'мре а%са, и^ погребо'ша и& съ эTц~ы е^го во' градњ давы'довњ. и^ црsтвова и^ѓ^сафаT сн~ъ е^го въ е^го мњсто”
І спочив Аса з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давида, батька свого. І став царем Іосафат, син його, замість нього.
25
25
Нада'волъ же сн~ъ і^е^ровоа'мль нача` црsтвова'ти наD і^и~леM въ второ'е лњто а%сы цр~я і^ё'дина и^ црsтвова наD і^ерsли'момъ дв^њ лњтњ”
Нават же, син Ієровоамів, став царем над Ізраїлем на другий рік Аси, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем два роки.
26
26
И сътвори лђка'вное преD гм~ъ. и^ хожда'ше пђтемъ эTц~а свое^го. и^ по грᲇхо'мъ е^го и%миже сᲆгрњши` въ і^и^л~и”
І робив він неугодне перед очима Господа, ходив шляхом батька свого і в гріхах його, якими той увів Ізраїля у гріх.
27
27
И ѓ^б#сњ'де и& ваа'са сн~ъ а^хїинъ в домђ` веланїи сн~а а^хїина. и^ ё^би'ша е^го в# гаваѓ'нњ и^ноплеме'нникъ. и^ надаv б^о и^ весь і^и^л~ь ѓ^бъсњдо'ша а^гаваџоn”
І зробив проти нього змову Вааса, син Ахиї, з дому Іссахарового, й убив його Вааса біля Гавафона филистимського, коли Нават і всі ізраїльтяни облягали Гавафон:
28
28
І$ и^зби` я& ваа'са въ лњто, г~ е, а%сы цр~я і^ё'дина. и^ црsтвова` в него мњсто”
і умертвив його Вааса на третій рік Аси, царя Юдейського, і став царем замість нього.
29
29
И$ бысᲄь ја^ко црsтвова. и^ поби` весь до'мъ і^е^ровоа'мль, и^ не ѓ^ста'ви ничтоже эT всего дыха'нїя і^е^ровоаMля до'н#деже и^скорени` и^хъ по гл~ђ гн~ю. и^же гл~а рђкою раба` свое^го а^хїя силониTскаго”
Коли він став царем, то вибив увесь дім Ієровоамів, не залишив ні душі в Ієровоама, доки не знищив його, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию силомлянина,
30
30
Грњхъ ради і^е^ровоа'млиX и%миже съгрњши, и%миже і^и^л~я въ грњхъ въведе`. и^ въ прогнњ'ванїи е^го и%мже прогнᲇ'ва г~а б~а і^и^л~ева”
за гріхи Ієровоама, які він сам робив і якими ввів у гріх Ізраїля, за образу, якою він прогнівив Господа Бога Ізраїлевого.
31
31
И$ про'чая словеса` нада'ва. и^ вс^е ја%же сътвори`. не с^е ли сђть вс^я пи'сана въ кни'ꙁњ словъ дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інші діла Навата, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських.
32
32
И$ быs бра'нь междђ а%сою цр~емъ і^ё'диным# и^ ваа'сою цр~емᲆ і^и^л~евыM во вся` дн~и иX”
І війна була між Асою і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні.
33
33
И$ въ тре'тїе лњто а%сы цр~я і^ё'дина. црsтвова ваа'са сн~ъ а^хїи'нъ надо всMњ црsтвомъ і^и^л~евымъ въ џе'рсњ. к~, и^ д~ лњта”
На третій рік Аси, царя Юдейського, став царем Вааса, син Ахиї, над усіма ізраїльтянами у Фирці і царював двадцять чотири роки.
34
34
И$ сътвори` лђка'вное преD гм~ъ, і^ и%де пђтемъ і^е^ровоа'млимъ сн~а нава'това. и^ во грњсњхъ е^го иMже въ согрњше'нїе приведе` і^и^л~я”
І робив неугодне перед очима Господніми і ходив шляхом Ієровоама й у гріхах його, якими той увів у гріх Ізраїля.
Глvа, ѕ~і”
Глава 16
1
1
И$ бы'сть сло'во гн~е рђко'ю сн~а а^на'нина ко ваа'се гл~я”
І було слово Господнє до Іуя, сина Ананієвого, про Ваасу:
2
2
Поне'же вознесоX т^я на земли`. и^ даX т^я вла'стеля наD люDми` мои^ми і^и^л~емъ. и^ хо'диши пђтемъ і^е^ровоа'млимъ. и^ въведе` въ грњхъ лю'ди моя і^и^л~я. е^же прогнњ'вати м^я сђе'тными иX”
за те, що Я підняв тебе з пороху і зробив тебе вождем народу Мого Ізраїля, ти ж пішов шляхом Ієровоама і ввів у гріх народ Мій ізраїльтян, щоб він прогнівляв Мене гріхами своїми,
3
3
Се а%зᲆ эTвръгђ наслњ'дїе ваа'са. и^ наслњдїе до'мђ твое^го и^ сътворю до'мъ тво'и ја%ко доM і^е^ровоа'мль, сн~а нава'това”
ось, Я відкину дім Вааси і дім потомства його і зроблю з домом твоїм те саме, що з домом Ієровоама, сина Наватового;
4
4
Оу^мръшего воа^со'ва во' градњ снњдяT ўи`. и^ ё^мръшего на' по'ли снњдя'тъ пти'ца нбsныя”
хто помре у Вааси в місті, того з’їдять пси; а хто помре в нього на полі, того склюють птахи небесні.
5
5
И$ про'чая слове'съ ваа'синᲆ и^ вс^е е^же сотвори. и^ си'лная е^го. не с^е ли сђть пи'сана въ кни'зе сло'въ дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інші діла Вааси, все, що́ він зробив, і подвиги його описані в літописі царів ізраїльських.
6
6
И$ ё'мре ваа%са и^ погребеn бысть съ эTц~ы свои^ми в# џа'рсᲇ. и^ црsтвова` и%ла сн~ъ е^го в него` мњсто”
І спочив Вааса з батьками своїми, і похований у Фирці. І став царем Ила, син його, замість нього.
7
7
И в рђцњ сн~а а^на'нїя прoрка гл~а г~ь на ваа'сђ и^ на доM е^го вс^ю ѕлобђ е^же сътвори` преD гм~ъ е^же прогнњ'вати и& дњ'ломъ рђ'кђ е^го. быти е^мђ ја%коже и^ до'мђ і^е^ровоа'млю. и^ ѓ^ то'мъ е^же е^мђ пораже'нђ быти”
Але через Іуя, сина Ананієвого, уже було сказане слово Господнє про Ваасу і про дім його і про все зло, яке він учинив перед очима Господа, прогнівляючи Його ділами рук своїх, наслідуючи дім Ієровоамів, за що́ він знищений був.
8
8
В лњто к~ѕ е, а%сы цр~я і^ё'дина црsтвова` и%ла сн~ъ ваа'синъ наD і^и^л~емъ въ џе'рсњ, в~, лњтњ.
У двадцять шостий рік Аси, царя Юдейського, став царем Ила, син Вааси, над Ізраїлем у Фирці, і царював два роки.
9
9
и^ воꙁдви'же г~ь на'нь ѓ'троки е^го зам#врїи кня'ѕь полови'ны ко'н#никъ. и^ се'й б^њ въ џе'рсњ ё^пи'въся и^ пїя'нъ сы'и в до'мђ а%сы, б^њ строя'ше въ џе'рсњ”
І вчинив проти нього змову раб його Замврій, який був начальником над половиною колісниць. Коли він у Фирці напився доп’яну в домі Арси, який начальствував над палацом у Фирці,
10
10
И$ вни'де замъврїи, и^ ё^би и& и^ ё^мрътви`. в лњто, к~з е а%сы цр~я і^ё'дина. и^ црsтвова` в него` мњсто”
тоді ввійшов Замврій, уразив його і умертвив його, у двадцять сьомий рік Аси, царя Юдейського, і став царем замість нього.
11
11
И бысть црsтвђ'ющђ е^мђ, е^гда` сњ'сти е^мђ на прsтлњ е^го,
Коли він став царем і сів на престолі його, то знищив увесь дім Вааси, не залишивши йому того, хто мочиться до стіни, ні родичів його, ні друзів його.
12
12
и^зби` весь до'мъ ваа'синъ по гл~ђ гн~ю. и^же гл~а на до'мъ ваа'синᲆ. и^ ко е'хђ прoркђ
І знищив Замврій весь дім Вааси, за словом Господа, яке Він прорік про Ваасу через Іуя пророка,
13
13
ѓ^ всњхъ грњсњхъ ваа'сїихъ, і^ и'ле сн~ђ е^го и^же съгрњши въ і^и^л~и, е^же раꙁгнᲇ'вати г~а б~а і^и^л~ева сђ'етными свои'ми”
за всі гріхи Вааси і за гріхи Или, сина його, які вони самі чинили і якими вводили Ізраїля в гріх, прогнівляючи Господа Бога Ізраїлевого своїми ідолами.
14
14
Э$ всњх же про'чїих словесXњ и%лы и^ ѓ^ всњхᲆ и^же сътвори`. не с^е ли пи'сана въ кни'гахъ словесъ дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інші діла Или, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських.
15
15
В лњто, к~з е, цр~я і^ё'дина црsтвова замъврїи сеDмь дн~їи въ џе'рсњ. и^ б^њ по'лкъ і^и^л~евъ на гаваџо'нњ и^ноплеме'нничестњм#”
У двадцять сьомий рік Аси, царя Юдейського, став царем Замврій і царював сім днів у Фирці, коли народ облягав Гавафон филистимський.
16
16
И$ слы'шаша лю'дїе сђщїи в# по'лцњ гл~ющиX превраᲄи'ся заMврїи нападе` на цр~я и^ ё^би и&, и^ посᲄа'виша цр~емъ во і^ерsли'мњ замъврїя властїлина, и^же наD во'ями въ і^и^л~и во дн~и ѓ'ны в# по'лцXњ”
Коли народ, який облягав, почув, що Замврій учинив змову й умертвив царя, то всі ізраїльтяни поставили царем Амврія, воєначальника, над Ізраїлем у той же день, у стані.
17
17
И$ възы'де а^м#врїи и^ весь і^и^л~ь с ни'мъ эT гаваџо'на. и^ ѓbсњде џе'рсђ”
І відступили Амврій і всі ізраїльтяни з ним від Гавафона й обложили Фирцу.
18
18
И$ бы'сᲄь ја^ко ви'дњ зам#врїи ја%ко преD и^ма'етъ граD. и^ вни'де въ странђ` до'мђ цр~я, и^ заж#же до'мъ цр~евъ верхђ себе” И$ ё'мре
Коли побачив Замврій, що місто взяте, увійшов у внутрішню кімнату царського дому і запалив за собою царський дім вогнем і загинув
19
19
за грњхи своя` ја%же сътвори` сътворе'нїя ради лђка'ваго преD гм~ъ, и^же ходя пђтеM і^е^ровоа'млеM сн~ом# нава'товыM. и^ въ грњсњхъ своиX ја^же съгрњши`, и^ ја%же воведе` во грXњ і^и^л~я”
за свої гріхи, у чому він згрішив, роблячи неугодне перед очима Господніми, ходячи шляхом Ієровоама й у гріхах його, які той учинив, щоб увести Ізраїля в гріх.
20
20
И$ про'чая словеs заMврїинъ, и^ възвњщенїи е^го ја%же и^звњща`. не с^е ли сђть пи'сана в# кни'гаX сло'въ дн~їи цр~ь і^и^л~въ”
Інші діла Замврія і змова його, яку він учинив, описані в літописі царів ізраїльських.
21
21
Тогда` раздњли'шася лю'ди і^и^л~ьстїи, по'лъ людїи бы'сть за џаMнїемъ сн~ом# гона'џовымъ е^же да црsтвђетᲆ ѓ'нъ, и^ полъ лю'дїи бысть по а^мъврїю”
Тоді розділився народ ізраїльський надвоє: половина народу стояла за Фамнія, сина Гонафового, щоб поставити царем його, а половина за Амврія.
22
22
Лю'дїе же сђщїи по а^м#врїю ё^дръжа'ша лю'ди, бы'вшая по џамнїю сн~њ гона'џовњ. и^ ё'мретъ џам#нїи, и^ ѓ^ра'мъ братъ е^го. въ вре'мя ѓ'но. и^ црsтвова а^м#врїи по џамънїю.
І взяв гору народ, який за Амврія, над народом, який за Фамнія, сина Гонафового, і помер Фамній, і став царем Амврій.
23
23
въ а~ е лњто а%сы цр~я і^ё'дина” В лњто л~а, а%сы цр~я і^ё'дина црsтвова а^мъврїи въ і^и^л~и, в~і, лTњ” въ џе'рсњ же ѕ~, лњтъ црsтвова”
На тридцять першому році Аси, царя Юдейського, став царем Амврій над Ізраїлем і царював дванадцять років. У Фирці він царював шість років.
24
24
И$ кђпи` а^мъврїи горђ семе'рьскђ, в семи'ра двᲇма` тала'нтома сребра`, и^ созда` горђ. и^ нарече и%мя горњ` и^же созда` въ и%мя семи'ра, по и'мени семе'ра господи'на горы` ѓ^но'я гора` семи'ръ”
І купив Амврій гору Семерон у Семира за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав побудоване ним місто Самарією, за ім’ям Семира, власника гори.
25
25
И$ сътвори` а^м#врїи лђка'вое преD гм~ъ, и^ прелђка'во. па'че всњхъ бы'вшихъ преD ниM”
І робив Амврій неугодне перед очима Господа і чинив гірше за всіх, які були перед ним.
26
26
И$ хожда'ше по всњмъ пђтеM, і^е^ровоа'млимᲆ сн~а нава'това. и^ во безако'нїиX е^го и%миже съгрњши въ і^и^л~и. и^же раз#гнњ'вати г~а б~а і^и^л~ева, вᲆ сђеTныX е^го”
Він у всьому ходив шляхом Ієровоама, сина Наватового, й у гріхах його, якими той увів у гріх ізраїльтян, щоб прогнівляти Господа Бога Ізраїлевого ідолами своїми.
27
27
И$ про'чая слове'съ а^м#врїевыхъ и^ вс^е е^ли'ко сътвори и^ вс^я си'ла е^го. не с^е ли сђть пи'сана в# кни'ѕњ слоv дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інші діла Амврія, які він учинив, і мужність, яку він показав, описані у літописі царів ізраїльських.
28
28
И$ ё'мре а^м#врїи, и^ погребе'нъ бы'сть съ эTц~ы свои^ми в# самарїи. и^ нача` црsтвова'ти а^хааv сн~ъ е^го въ е^го мњсто”
І спочив Амврій з батьками своїми і похований у Самарії. І став царем Ахав, син його, замість нього.
29
29
А$хаа'въ же сн~ъ а^м#врїевъ црsтвова наD і^и^л~емъ, в лњто, л~и е. а%сы цр~я і^ё'дина. црsтвова же а^хаа'въ, сн~ъ а^м#врїевъ наD і^и^л~емъ в самарїи, лњтъ, к~в. и^ въ а~і, лњто, а^м#врїино црsтвова'ти начатъ і^ѓ^сафа'тъ сн~ъ а^сїи'н# лњтъ, л~е, въ црsтвњ е^го. и^ к~е, лTњ црsтвова въ і^ерsли'мњ” И/мя б^њ мт~ри е^го газђ'ва дщ^и селїина, и^ хоd по пђте'мᲆ а%сы эTц~а свое^го и^ не ё^клони'ся эT него` е^же твори'ти бл~гое преD гм~ъ. то'кмо высо'киX не развръже, н^о жря'хђ на высо'киX” И$ и%же сложи'ся и^ѓ^сафатъ съ цр~емъ і^и^л~евымъ, и^ вс^я си'ла е^го ю^же сътвори` і^ и'хже побᲇди`, не се' ли сђть пи'сана в# книзᲇ слове'съ дн~їи цр~ь і^ё'дин#”
Ахав, син Амвріїв, став царем над Ізраїлем у тридцять восьмий рік Аси, царя Юдейського, і царював Ахав, син Амврія, над Ізраїлем у Самарії двадцять два роки.
30
30
И$ прочая смњше'нїя ја%же бњша въ дн~и а%сы эTц~а е^го и^стреби` эT земля`,
І робив Ахав, син Амврія, неугодне перед очима Господа більше за усіх, які були раніше нього.
31
31
и^ цр~я не бњ` въ а^сљ=рїи наси'в#стеи
Мало було для нього впадати у гріхи Ієровоама, сина Наватового; він узяв собі за дружину Ієзавель, дочку Ефваала, царя Сидонського, і став служити Ваалу і поклонятися йому.
32
32
и^ цр~ь и^ѓ^сафа'тъ съᲄвори` ка'рабль въ џарси'се и^ти` въ софиgрђ по зла'то и^ не и%де ја^ко съкрђши'ся кара'бль въ гасиѓ'не га'в#стемъ
І поставив він Ваалу жертовник у капищі Ваала, яке побудував у Самарії.
33
33
тогда` рече цр~ь і^и^л~евъ къ а^сафа'тђ пошлю` ѓ%троки мои` съ ѓ%троки твои'ми, и^ не въсхотњ` і^ѓ^сафа'тъ, и^ ё'мре і^ѓ^сафа'тъ и^ положе'нъ бы'сᲄь съ эTц~ы свои^ми въ градњ двд~вњ, и^ црsтвова и^ѓ^ра'мъ сн~ъ е^го в него мњ'сто, въ вто'рое лњто і^ѓ^сафа'та цр~я і^ё'дина” А$ха'в же сїи сн~ъ а^м#врїи'н# црsтвова` наD і^и^л~ем# въ самарїи к~в лњта,
І зробив Ахав діброву, і більше за усіх царів ізраїльських, які були раніше нього, Ахав робив те, що прогнівляло Господа Бога Ізраїлевого, [і погубив душу свою].
34
34
и^ сътвори` а^ха'въ сн~ъ а^м#врїи'нъ лђка'вое пред гм~ъ, и^ слђкова` па'че всњхъ пре'жниX е^го”
В його дні Ахиїл вефилянин побудував Єрихон: на первістку своєму Авирамі він поклав підвалини його і на молодшому своєму сині Сегубі поставив ворота його, за словом Господа, яке Він прорік через Ісуса, сина Навина.
Глvа, з~і”
Глава 17
1
1
И$ б^њ е^мђ дово'лно е^же ходи'ти въ грњсњхъ і^е^ровоа'млихъ сн~а нава'това, и^ поја%тъ женђ`, и^е^заве'лю дще'рь и^е^џава'лю цр~я сидо'ньска, и^ шеD и^ нача` слђжи'ти кђми'рђ и^е^ваа'лю, и^ поклони'ся е^мђ”
І сказав Ілля [пророк], фесвитянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом.
2
2
И$ сътвори` тре'бникъ ваа'лђ в домђ` приноше'нїи е^го, и^же соꙁда` въ самарїи”
І було до нього слово Господнє:
3
3
И$ сътвори а^хаа'въ мръ'ское преD гм~ъ, и^ приложи а^хаа'въ сътворити разъгнњва'нїе, е^же разгнњ'ва г~а б~а і^ил~ева паче всњхъ цр~ь і^и^л~евъ бы'вшихъ пре'жнихъ е^го”
піди звідси і повернися на схід і сховайся біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану;
4
4
Въ дн~и же е^го созда` а^хїи'лъ и^ веџїилъ е^рихо'нᲆ наD а^вира'мњ пръворо'дномъ свое^мъ ѓ^снова` и&. и^ на ѕегђ'вњ ю^нњ'ишемъ свое^мъ. и^ ё^строи` две'ри е^го по гл~ђ гн~ю е^же гл~а рђкою і^сђса сн~а нављ=и^на”
з цього потоку ти будеш пити, а во́ронам Я повелів годувати тебе там.
5
5
И$ прїиде и^лїя` прoрк# эT џеꙁві'я галаа'дъскїя къ а^хаа'вђ, и^ рече, жи'въ г~ь б~ъ і^и^л~въ и^же преDстою` пред ни'мъ. а^ще бђдетъ в лᲇто с^и роса` и^л^и дождъ, то'лїи эT ё'стᲆ словеси` мое^го”
І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану.
6
6
И$ бы'сть гл~ъ гн~ь къ и^лїи`,
І во́рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив.
7
7
и^ди` эTсю'дђ на восто'къ. и^ скры'ися в# потоцњ хора'џа пря'мо лицђ` і^ѓ^рда'новђ”
Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю.
8
8
И$ бђдеши пи'ти эT пото'ка во'дђ и^ вра'номъ заповњ'дахъ препита'ти т^я тђ`”
І було до нього слово Господнє:
9
9
И$ сътвори` и^лїя` по г~лђ гн~ю, и^ сњдњ при пото'цњ хора'џи пря'мо лицђ` і^ѓ^рда'новђ”
встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе.
10
10
И$ вра'нове приноша'хђ е^мђ хлњ'бы ꙁаё'тра, и^ мя'са к ве'черђ, и^ эT поᲄо'ка пїја%ше во'дђ”
І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися.
11
11
И$ бы'сть по дн~ехъ и^сше` и^с#то'чникъ. ја%ко не бњ` до'жда на' ꙁемлю”
І пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказав: візьми для мене і шматок хліба в руки свої.
12
12
И$ бы'сть гл~ъ гн~ь къ и^лїи` гл~я”
Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо.
13
13
Въста'ни і^ и^ди` въ саре'џђ сидо'ньскђю и^ пребђди ᲄа'мо. се' бо заповњдахъ т^ђ женњ` вдови'ци препита'ти т^я”
І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що́ ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після;
14
14
И$ въста'въ и%де въ саре'џђ сидо'ньскђю. и^ прїиде къ вра'томъ гра'да, и^ с^е т^ђ жена` вдови'ца събира'ющи дровца, и^ възопи` съзаd и^лїя`, и^ рече е'и. принеси` ё%бо ма'ло воды` в# сосђ'дњ и^ да пїю”
бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю.
15
15
І$ и'де взяᲄи и^ възопи` въ слњдъ е^я` и^лїя`. и^ рече прїими` ё^бо ё^крђхъ хлњба в рђцњ свое'и и^ да ја%м#”
І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час.
16
16
И рече жена`, жи'въ г~ь б~ъ мои а^ще е^сть въ сокро'вищи мое^мъ чт^о. н^ото'кмо при'горща мђки` въ водоно'сњ, и^ ма'ло ма'сла въ чва'нцњ. и^ с^е а^ꙁъ събира'ю дв^њ полњнцы. и^ вни'дђ и^ сътворю` себњ` и^ дњтемъ свои^мъ и^ ја%мы и^ ё'мреM”
Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю.
17
17
И$ рече к ней и^лїя`. потщи'ся вни'ди и^ сътвори` ја%коже рече. и^ сътвори' ми эTтђдђ ѓ^прњ'снокъ ма'лъ пре'жде принеси` м^и. себњ` же и^ ча'домъ своиM сътвори'ши послњжде”
Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання.
18
18
ЈА/кота'ко гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ водоно'съ мђки` не ѓ^скђдњ'етъ, и^ чва'нецъ ма'сла не ё^мали'тся. до дн~е дондеже дасть г~ь до'ждъ на' землю”
І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого.
19
19
І$ и'де жена` и^ сътвори`, по гл~ђ и^лїи^нђ` и^ да'сть е^мђ, и^ ја^сть саM, и^ та` и^ ча'да е^я`”
І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль,
20
20
И$ съсђдъ мђ'чныи не ѓ^скђдњ. и^ чва'нецъ ма'сла не ё^мали'ся по гл~ђ гн~ю и^же гл~а рђко'ю и^лїи^но'ю”
і воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її?
21
21
Бы'сть по си'хъ и^ разболњся сн~ъ господы'ня до'мђ. и^ бо'лњзнь е^го бњ` крњ'пка ѕњ'ло, до'н#деже и^зы'иде эT него дх~ъ е^го”
І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього!
22
22
И$ реq къ и^лїи` чт^о мнњ` и^ тебњ чл~че бж~їи, вни'де къ мнњ` въспомянђти непра'вдъ моиX, и^ ё^мори'ти сн~а мое^го”
І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив.
23
23
И$ рече и^лїя` къ женњ`, да'ждь м^и сн~а твое^го, и^ взя'тᲆ е^го эT ло'на е^я` и^ възнесе` и& в го'рницђ, и^дњже са'мъ т^ђ почива'ше, и^ положи` и& на ѓ^дрњ свое'мъ”
І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці в дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий.
24
24
И$ възопи` и^лїя` къ г~ђ и^ рече, ё^вы' мнњ г~и свњдњтелю вдовы` ё^ неја%же нн~њ а^ꙁъ пребыва'ю, т^ы ѓ^ѕлоби` е^же ё^мори'ти сн~а е^я`”
І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне.
Глvа, и~і”
Глава 18
1
1
И$ дђнђ на ѓ^тро'чище три'жды, и^ призва` г~а и^ рече, г~и бж~е мо'и да възвраᲄи'тся ё^бо дш~а ѓ^тро'чища сего во'нь
Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.
2
2
и^ бы'сть та'ко” И$ възопи` ѓ^тро'чищъ.
І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії.
3
3
и^ сведе` и& съ го'рницы в домђ и^ да'сть и& мт~ри е^го. и^ рече и^лїя` ви'ждъ ја^ко жи'въ е^сть сн~ъ твои”
І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,
4
4
И$ рече жена` къ и^лїи`, с^е а'ꙁъ разђмњхъ ја%ко чл~кᲆ бж~їи е^си ты`, и^ гл~ъ гн~ь въ ё^стњхъ твои^х# и%стиненъ”
і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.
5
5
И$ бы'сть по дн~ехъ мно'ѕњхъ гл~ъ гн~ь къ и^лїи` в лњто, г~ е, гл~я” ше'дъ и^ ја^ви'ся а^ха'вови, да'мъ б^о до'ждъ на лицы` ꙁемли”
І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби.
6
6
І$ и^де и^лїа` къ а^ха'вђ ја^ви'тися. и^ бњ` глаD крњпоk въ самарї'и”
І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.
7
7
И$ призва` а^ха'вᲆ а^вдїа строи'теля до'мђ. и^ а^вдњи' бњ` боја%ся г~а ѕњ'ло”
Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?
8
8
И$ бы'сть е^гда нача` би'ти е^заве'ль прoрки гн~я. и^ поя` а^вдїи, р~, мђжъ прoрки. и^ скры` я& по н~, въ дво'ю връте'пђ, и^ кормя'ше и^хъ хлњбомъ и^ водо'ю”
Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».
9
9
И$ рече а^ха'въ кᲆ а^вдїю поиди` б^о про'идевњ на' ꙁемлю на и^сто'чники во'дныя, и^ на вся'къ пото'къ, да негли` ка'ко ѓ^бря'щевњ бы'лїе, и^ преко'рмивњ ко'ня и^ м#ска`, и^ да не и^ꙁги'нTђ эT скоT”
Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене?
10
10
И$ раздњли'ста себњ` пђть и^ти` и^мъ. а^ха'въ и^де` пђтеM е^дин#. и^ а^вдїи и^де` пђтем# дрђги'мъ е^ді'нъ”
Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;
11
11
И$ бњ` а^вдїи е^ді'нъ на пђти`. и^ прїиде и^лїя` на срњте'нїе е^мђ. и^ а^вді'и поTща'вся, поклонися на лицы` свое^мъ и^ паде`. и^ рече а^ще т^ы е^си здњ` са'мъ г~и мои и^лїя`”
а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».
12
12
И$ рече и^лїя` къ а^вдїю с^е а^зъ е^смь и^ди` и^ повњ'ждъ господи'нђ свое^мђ гл~я, с^е и^лїя`”
Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.
13
13
И$ рече а^вдїя чт^о съгрњши'хъ а^зъ ја%ко предае'ши м^я раба` твое^го в рђцњ а^ха'вли на ё^мре'нїе мое`”
Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
14
14
Жи'въ г~ь б~ъ твои. а^ще е^сть ја^ꙁыk где поD црsтвом# е^го. ка'мо нњ'сть пђща'лᲆ господиn мои и^ска'ти тебе`. и^ е^гда` рњша нњсᲄь, и^ закля` и^ взыска'ста тебе` въ все'мъ црsтвїи свое^мъ, и^ въ всњхъ земля'хъ своиX и^ не ѓ^брњто'ша тебе`.
А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.
15
15
и^ нн~њ ты` гл~еши м^и, и^ди` вᲆзвњсᲄи` господи'нђ свое^мђ и^ рцы` с^е и^лїя`”
І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому.
16
16
И$ бђдетъ е^гда` а'зъ эTи^дђ` эT тебе` и^ дх~ъ гн~ь во'зметъ т^я. и^ в зе'млю нњ'вкђю в ню'же не вњ'дњ, и^ вни'дђ възвњсти'ти а^ха'вђ и^ не ѓ^бря'щетъ тебе` и^ ё^бї'етъ м^я. и^ ра'бъ твои е^смь боя'ися г~а эT ю'ности мое^я”
І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.
17
17
И$л^и не сђть възвњсти'ли г~и мо'и ја%же сътвори'хъ. е^гда хотњ` и^зби'ти е^заве'ль прoрки гн~я. и^ взяX эT прoркъ гн~ь, р~, мђжъ. и^ скрыхъ я& въ веrте'пњ по н~, и^ корми'хъ я& хлњбом# и^ водо'ю.
Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
18
18
и^ нн~њ ты` гл~еши и^ди` и^сповњждᲆ господи'нђ с^е здњ` и^лїя` и^ ё^бїеT м^я”
І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;
19
19
И$ рече и^лїя` жи'въ г~ь си'лъ е^мђже преDстою` пред ни'мъ ја^ко днsь покажђ'ся е^мђ”
тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.
20
20
І$ и^де` а^вдїя противђ а^ха'вђ и^ възвњсти` е^мђ, и^ ё^скори` а^ха'въ и^де` на срњте'нїе и^лїи`”
І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.
21
21
И$ бысть е^гда ё^зрњ а^ха'въ и^лїю`. и^ рече а^ха'въ къ и^лїи`, а^ще ты` л^и е^си развраща'я і^и^л~я”
І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.
22
22
И$ реq и^лїя` не развраща'ю а^ꙁъ і^и^л~я н^оты` и^ до'мъ эTц~а твое^го внегда` ѓ^стави'сте вы` г~а б~а вашеh і^ и^до'сте въ слDњ ваа'ла”
І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
23
23
И$ нн~њ пђсти и^ събери къ мнᲇ весь і^и^л~ь, на горђ` кармильскђю, и^ прoрки без#стђдныя. ваа'ловы. у~, и^ н~, и^ прoркъ, ме'рскихъ у~, и н~. ја^дђщиX трапе'зђ і^е^завелинђ”
нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;
24
24
И$ посла` а^ха'въ въ ве'сь і^и^л~ь и^ приведе` вся прoрки на горђ` карми'льскђю”
і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].
25
25
И$ приведе` къ всњмъ и^мъ и^лїю`. и^ реq и^мъ и^лїя` доко'лњ в^ы хра'млете на ѓ%бњ пле'снђ ва'шею. а^ще е^сᲄь г~ь б~ъ и^дњте въ слњ'дъ е^го. а^ще л^и ваа'ль е^сть т^о и^дњте ꙁа ни'мъ и^ не эTвњща'ша лю'дїе”
І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
26
26
И$ рече и^лїя` к лю'деM а^зъ е^смь ѓ^ста'хъ прoркъ гн~ь е^ді'нъ и^ прoрцы ваа'ловы, у~ и^ н~, мђжъ”
І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили.
27
27
И$ рече и^лїя` дади'те н^ы дв^а ю%нца и^ да и^ꙁберете` себњ е^ді'нъ и^ да расте'шђтъ и& на ё'ды, и^ възло'жатъ на дрова` и^ да не пригнњтя'тъ ѓ^гня` и^ а^зъ растешђ` ю'нецъ дрђгїи. и^ ѓ^гня` не пригнещђ`”
Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!
28
28
И$ да призовете` и%мена бо'гъ ва'ших#, и^ а'ꙁъ призовђ` и%мя г~а б~а мое^го, и^ то'и е^сть б~ъ и^же а'ще послђшае^тъ ѓ^гне'мъ т^о е^сть б~ъ. и^ эTвњща'ша вс^и лю'дїе рњша до'бръ гл~ъ, и^же гл~а, да бђдеT та'ко”
І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.
29
29
И$ рече и^лїя` прoркомᲆ беZстDђнымъ и^зберњте себњ` ю%нецъ е^ді'нᲆ. и^ сътворите вы` пре'жде, ја%ко вы` еs мно'жаише. и^ призовњте и^мена боh ва'шихъ. и^ ѓ^гня` не пригнњща'иᲄе”
Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фесвитянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.]
30
30
И$ поја%ша ю%нецъ, и^ съᲄвориша та'ко и^ призыва'хђ и^мя ваа'лово эT ё'тра и^ до по'лђ дн~е. и^ рњша послђшаи наs ваа'ле послђшаи насъ. и^ не бњ` гла'са ни послђша'нїя. и^ риста'хђ ѓ^ жрътве'ницњхъ и^же съᲄвориша”
Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.
31
31
И$ быs в# полђ дн~е, и^ порђга'ся и^мъ и^лїя` џезвитянинъ, и^ рече ꙁовите гла'соM великиM ја%ко непра'зньство е^мђ е^сть. е^да чт^о и^но строи и^л^и ё^снђлᲆ бђдеT и^ да ѓ^бђ'дите и&”
І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє.
32
32
И$ зовя'хђ гласоM вели'кимъ. и^ кра'ја^хђся по ѓ^бы'чаю свое^мђ но'жи. и^ мно'ѕи би'шася съ бичми до проли'тїя кро'ви свое^я”
І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна,
33
33
И$ бы'сть до эTвече'рїя и^ прорица'хђ до'ндеже бы'сть врњмя взыти жрътвњ и^ не бњ` гла'са” И$ рече и^лїя` џезви'тянинъ проро'комᲆ безстђдныM гл~я ѓ^ста'неᲄе эT нн~њ і^ а'зᲆ сътворю` жрътвђ мою`, и^ ё^ста'ша и^ ё^млъко'ша”
і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,
34
34
И$ рече и^лїя` к лю'демъ пристђпите къ мн^њ. пристђпиша вс^и лю'дїе к немђ`
і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє,
35
35
и^ прїја%тъ, в~і, ка'менїи по числђ` колњнъ і^и^л~евъ, ја^коже гл~а к немђ` г~ь гл~я і^и^л~ь бђдеT и%мя твое`”
і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.
36
36
И$ създа` ѓ^лта'рь въ и^мя гн~е і^ и^сцњли` ѓ^лта'рь гн~ь раско'пан#ныи и^ сътвори` мо'ре въмњща'ю^ще дв^њ мњ'рњ сњмене ѓ%крsтъ ѓ^лтаря`”
Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.
37
37
И$ въскладе` дрова` на ѓlтаr и^же сътвори. и^ растеса` на ё'ды вс^ясъжига'емая, и^ възложи` на дрова`”
Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].
38
38
И$ рече и^лїя` прїимњте м^и д~ водоно'сы воды`. и^ възлива'ите на вс^есъж#же'ная и^ дрова`. и^ сътвори'ша та'ко. и^ рече ё^двои'те и^ ё^двои'ша. и^ рече ё^троите и^ ё^трои'ша
І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.
39
39
и^ прохожа'ше вода` ѓ%крsтъ ѓ^лтаря` и^ мо'ре и^спо'лнь воды`”
Побачивши це , весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!
40
40
И$ възопи` и^лїя на' нб~о и^ рече. г~и бж~е а^враа'моv и^саа'ковъ і^а'ковль послђшаи мене г~и послђшаи мене дне'сь ѓ^гне'мъ. да дне'сь раꙁђмњ'ютъ вс^и лю'дїе сїи` ја%коты` е^си г~ь б~ъ е^ді'нъ і^и^л~евъ и^ а'зъ ра'бъ твои и^ тебе` ради сътвори'х# дњла` с^и”
І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.
41
41
Послђшаи м^я г~и послђшаи мене` ѓ^гне'мъ, и^ да разђмњ'ют# вс^и лю'дїе сїи` ја%коты` е^си е^ді'нъ г~ь б~ъ и^ ты` ѓ^брати'лъ е^си срDца людїи сихᲆ въ слњдъ”
І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.
42
42
И$ спаде` ѓ%гнь эT г~а с нб~се и^ поја%сть вс^ясъжига'емая и^ дрова` и^ ка'менїе и^ пе'рсть, и^ во'дђ ја%же бњ` в мо'ри вс^я полиза` ѓ%гнь”
І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Кармила і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми,
43
43
И$ падо'ша вс^и лю'дїе ни'цы и^ рњша въи'стиннђ г~ь то'и е^сть б~ъ
і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.
44
44
И$ реq и^лїя` к лю'деM поима'ите прoро'ки ваа'ловы да ни е^діn скры'ется эT ниX. и^ прїя'ша и^ веде` я& и^лїя` на пото'къ ки'совъ, и^ закла` иX т^ђ”
На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ».
45
45
И$ рече и^лїя` къ а^ха'вђ взы'иди ја%жъ и^ пїи. ја%ко глsа е^сть дожде'внаh и^схожде'нїя”
Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.
46
46
И$ възы'иде а^ха'въ ја%сти и^ пи'ти і^ и^лїя` взы'иде на каръми'лъ и^ прекло'нься на' землю и^ положи` лице` свое` междђ` колњнома свои'ма”
І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.
Глvа, џ~і”
Глава 19
1
1
И$ рече ѓ^тро'чищђ свое^мђ в#зы'иди, и^ възри` пђте'мъ мо'рскиM. и^ възы'иде и^ възрњ` ѓ^тро'чищᲆ и^ рече нњ'сть ничᲄо'же. и^ рече и^лїя` т^оты` ѓ^брати'ся седми'жды”
І переповів Ахав Ієзавелі все, що зробив Ілля, і те, що він убив усіх пророків мечем.
2
2
И$ бы'сть ја%ко ѓ^брати'ся се'дмое. и^ с^е ѓ%блак# ма'лъ ја^ко нога'ма мђжескама възнося` во'ды эT мо'ря. и^ рече взы'иди и^ рцы` а^ха'вови въпряжи колесни'цђ свою. и^ сни'ди да тебе не ѓ^бы'идетъ до'ждъ” И$ бы'въ до'здњ и^ до'здњ,
І послала Ієзавель посланця до Іллі сказати: [якщо ти Ілля, а я Ієзавель, то] нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо я завтра до цього часу не зроблю з твоєю душею того, що зроблено з душею кожного з них.
3
3
и^ нб~о примрачи'ся ѓ%блаки и^ дх~омъ. и бы'сть дождъ ве'лїи. и^ пла'чася и^де` а^ха'въ до і^и^л~я”
Побачивши це, він встав і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив слугу свого там.
4
4
И$ рђка` гн~я быs на и^лїи. и^ стя'гл# чре'сла своя и^ тече` преD а^ха'вомъ до і^и^л~я”
А сам відійшов у пустелю на день путі і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх.
5
5
И$ воꙁвњсти` а^ха'вᲆ и^е^ꙁаве'ли женњ свое'й вс^е. е^ли'ко сътвори` і^лїя`. ја^ко и^зби` пророки ѓ^рђжїемъ”
І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: встань, їж [і пий].
6
6
И$ посла` е^заве'ль къ и^лїи` и^ рече, ты ли еси и^лїя`, а%з же и^е^заве'ль. сїя да сътворятъ м^и бо'ѕи. и^ с^и да приложатъ м^и ја%ко в с^еи^ же ча'съ ё%тро положђ дш~ђ твою ја%коже дш~ђ е^ді'ноh эT си'хъ”
І глянув Ілля, і ось, біля голови його печений корж і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув.
7
7
И$ ё^боя'ся и^лїя`. и^ восᲄаv и%де дш~а ради свое'я. и^ прїиде въ вир#савїю ꙁемлю` і^ё'динђ. и^ ѓ^ста'ви ѓ^тро'чища свое^гот^ђ” И$ то'й
І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж [і пий], бо далека дорога перед тобою.
8
8
саM и%де въ пђсты'ню дн~ь и^ пришеD сњде подъ смерчїем#, и^ проси` дш~и свое'и смр~ти и^ рече, довлње^тъ м^и. возми` ё^бо нн~њ эT мене` дш~ђ мою` г~и. ја%ко нњсть а%зъ лђ'чшїи эTц~ъ мои^хъ”
І встав він, поїв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива.
9
9
И$ ля'же и^ ё^спе` поD са'доM, и^ с^е а^гг~лъ гн~ь коснђ'ся е^мђ. и^ рече е^мђ воста'ни ја%ждъ. и^
І увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь : що ти тут, Іллє?
10
10
и^ възрњвъ и^лїя, и^ с^е ё^ воZгла'вїя е^го ѓ^прњснокъ пыря'нъ, и^ чва'неw воды`. и^ въста'въ ја%сть и^ пи'тъ, и^ воꙁврати'вся ё^спе`”
Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
11
11
И$ воZврати'ся а^гг~лъ гн~ь втори'цею и^ коснђ'ся е^мђ и^ реq е^мђ въста'въ ја^ждъ ја%ко дале'кот^и е^сть пђть”
І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь;
12
12
И$ воста'въ и^ ја%де и^ пи'тъ, і^ и^де` въ крᲇпости ја%ди то'я, м~ дн~їи и^ м~, но'щїи, до горы` бж~їа хори'вы”
після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, [і там Господь].
13
13
И$ вни'де т^ђ во вертепъ, и^ ѓ^бита т^ђ. и^ с^е а%гг~лъ гн~ь прїиде к немђ`. и^ рече чт^оты ꙁдњ` и^лїя”
Почувши це , Ілля закрив лице своє милоттю своєю, і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос і сказав йому: що ти тут, Іллє?
14
14
И$ реq и^лїя` ревнђя поревнова'хъ по г~њ вседръжи'тели. ја%ко ѓ^ста'виша т^я сн~ове і^и^л~ви. и^ ѓ^лтаря` твоя раскопа'ша. и^ прoркы твоя и^зби'ша ѓ^рђжїемъ, и^ ѓ^стаX а'ꙁъ е^ді'нъ. і^ и^щђтъ дш~а мое'я и^ꙁяти ю&”
Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували жертовники Твої і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
15
15
И$ рече и^зы'ди ё%тро и^ ста'ни преD гм~ъ въ горњ` се бо ми'мохо'дитъ г~ь. и^ с^е дх~ъ вели'къ крњпоk раста'а го'ры и^ съкрђша'я ка'менїе в горњ` преD гм~ъ. н^о не в# дђсњ г~ь и^ по дђ'сњ трsђ. и^ не въ трђ'сњ г~ь”
І сказав йому Господь: піди назад своєю дорогою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Азаїла на царя над Сирією,
16
16
И$ потрђ'сњ ѓ%гнь. и^ не въ ѓ^гни` г~ь. и^ по ѓ^гни` гла'съ свњта то'нка. и^ т^ђ г~ь”
а Іиуя, сина Намессіїного, помаж на царя над Ізраїлем; Єлисея ж, сина Сафатового, з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе;
17
17
И$ бы'сть ја%ко ё^слы'ша и^лїя`. и^ покры` лице` свое` ми'лотїю свое'ю. и^ шеD ста` преD връте'помъ. и^ с^е к не'мђ бысть глаs и^ рече чт^оты здњ` и^лїя`”
хто втече від меча Азаїлового, того умертвить Іиуй; а хто врятується від меча Іиуєвого, того умертвить Єлисей.
18
18
И$ рече и^лїя` ревнђя' поревнова'хᲆ по г~њ вседръжи'тели. ја^ко ѓ^ста'виша завTњ тво'и сн~ве і^и^л~еви. и^ ѓ^лтаря` твоа` разрђши'ша. и^ проро'ки твоя` и^зби'ша ѓ^рђж'їемъ, и^ ѓ^ста'хъ а%зъ е^ді'нъ. і^ и^щђтъ дш~а мое'я и^зя'ти ю&”
Утім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч [мужів]; всіх цих коліна не схилялися перед Ваалом, і всіх цих уста не цілували його.
19
19
И$ рече г~ь к не'мђ, възврати'ся и^ди` пђтемъ свои^мᲆ. і^ и^зы'деши на пђть пђсты'ни дама'сковы. и^ пома'жеши а^заи'ла на црsтво въ сљ=рїи”
І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, сина Сафатового, коли він орав; дванадцять пар [волів] було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою.
20
20
І$ и^ё'я сн~а а^масїина пома'жеши на црsтво наD і^и~леM. і^ е^лисе'я сн~а а^сафа'това, эT велимаё'лы пома'жеши прoрка в себе` мњ'сто”
І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: піди і приходь назад, бо що зробив я тобі?
21
21
И$ бђдђтъ сп~са'емаго, эT ѓ^рђж'їя а^заи'лива ё^бїетъ и& и^ё'я. и^ сп~се'наго эT ѓ^рђж'їя и^ё'и^на, ё^биеT і^е^лисе'и”
Він, відійшовши від нього, взяв пару волів і заколов їх і, запаливши плуг волів, засмажив м’ясо їх, і роздав людям, і вони їли. А сам встав і пішов за Іллею, і став служити йому.
Глvа, к~”
Глава 20
1
1
И$ сохраню` ѓ^ста'нокъ въ і^и^л~и, Wз~, мђжъ. вс^я колњ'на и^же не прекло'нъшая, ваа'лђ. и^ всяка ё^ста` ја%же не моли'шася е^мђ”
Венадад, цар Сирійський, зібрав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.
2
2
І$ и^де эTтђ'дђ и^ ѓ^брњте і^е^лисе'я сн~а а^сафа'това. и^ се'й ѓ^раше двњмана'десятьма сђпрђга'ма воло'въ преD ни'мᲆ. и^ то'й саM по дво'юна'десять сђпрђ'гђ. и^ прїиде и^лїя` к немђ`. и^ свержетъ ми'лоть свою` на'нь”
І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,
3
3
И$ ѓ^ста'ви і^е^лисе'и волы` и^ тече` въ слDњ и^лїи`. и^ рече молю т^я да ѓ^блобыжђ` эTц~а мое^го и^ мт~рь мою` і^ и^дђ` въ слDњ тебе`. и^ рече е^мђ и^ди`. и^ възврати'ся ја%ко нњсть т^и ё^же` дњ'ла”
і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.
4
4
И$ возврати'ся эT него` и^ пояT сђпрђ'гы волоv, и^ закла`. і^ и^спече` я& сосђ'ды воло'вными, и^ дасᲄь людеM и^ ја^до'ша. и^ востаv и^де` въ слDњ и^лїи` и^ слђжа'ше е^мђ”
І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм, господарю мій царю: я і все моє — твоє.
5
5
И$ сн~ъ а^де'ровъ цр~ь сљ=ръскїи бя'ше собра` вс^ю си'лђ свою`. и^ въшеD ѓ^бъсњ'де самарїю, и^ с ни'мъ, л~в, цр~я. и^ вс^и коnницы и^ ѓ^рђж'ницы. и^ вшеDше ѓ^бъсњ'доша самарїю. и^ побњжа'хђся ѓ^ ню`.
І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;
6
6
и^ посла` къ а^ха'вђ цр~ю і^и^л~евђ во' граD” И$ рече к немђ. сице гл~етъ сн~ъ а^де'ровъ.
тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.
7
7
сре'бротвое` и^ зла'тотвое` мое е^сть. и^ же'ны твоа` и^ ча'да твоя и^ до'брая моя` сђть”
І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.
8
8
И эTвњща` цр~ь і^и^л~евъ и^ рече. ја%коже гл~а г~и мо'и цр~ю тво'и е^смь а'зъ, и^ вс^е е^же и'маM”
І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.
9
9
И$ па'ки в#тори'цею прїидо'ша послы` къ а^ха'вђ и^ рњша. си'це гл~ет# сн~ъ а^де'роv. а^ꙁъ посылаX к тебњ` гл~я сре'бротвое` и^ златотвое` и^ же'ны ᲄвоя` и^ ча'да ᲄвоя` да'жDь мн^њ”
І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити, а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.
10
10
ЈА/ко в се'и же ча'съ ё^тро пђщђ` ра'бы` моя` к тебњ`. і^ и^зыщђтъ доM тво'и и^ до'мъ ѓ%трокъ твои^хъ, и^ бђ'дђтᲆ помышля'емая ѓ%чїю и^хъ. на ниXже а%ще воꙁло'жатъ рђ'кы своя` т^о да во'змђтъ”
І послав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.
11
11
И$ приꙁва цр~ь і^и^л~евъ вс^я ста'рца земля`. и^ реq чт^о мы'слите нн~њ ви'дите ја%кото'й ѕл^њ про'сиT. посыла'я б^о ко мнњ` гл~етъ, ѓ^ женаX мои^хъ, и^ ѓ^ сн~њхъ моиX, и^ ѓ^ дще'реX мои^хъ. и^ ѓ^ сре'брњ мое^мъ и^ златњ мое^мъ и^ не послђшаи ни восхощи да'ти.
І відповів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.
12
12
И$ рњша е^мђ ста'рцы и^ лю'ди вс^и не послђшаи ни восхощи да'ти.
Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.
13
13
и^ сего ра'ди рече послоM сн~а а^де'рова р#цњте господи'нђ ва'шемђ. всего е^ли'коже дњ'льма посыла'лᲆ е^си кᲆ рабђ` свое^мђ преже того` сътворю`. а^ сего` гла'са не мо'гђ т^и сътвори'ти. и^ прїимъше эTвњтъ мђж'а а^де'рова воZвратишася сᲆ си'ми словесы`”
І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.
14
14
И$ па'ки посла` к не'мђ сн~ъ а^де'ровъ гл~я. с^е да сътворя'тъ м^и бо'ѕи. и^ с^и приложи'тъ м^и. а%ще не сътвори'тъ да и^ пръсть самарїиска не бђ'детъ всњмъ лю'демъ пњш'иM”
І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.
15
15
И$ эTвњща` цр~ь і^и^л~евᲆ и^ реq. да не хва'лиTся дово'лно слђ'кы, ја%ко и^ про'сᲄыи”
[Ахав] перелічив слуг обласних начальників, і знайшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів Ізраїлевих, сім тисяч.
16
16
И$ бы'сть е^гда` эTвњща` е^мђ сло'во с^е. и^ б^њ и^спивалъ са'мъ то'й. и^ цр~и и^же бњхђ с ниM во со'нмњхъ. и^ рече ѓ%трокоM своиM сътвори'те лњ'ствица, и^ приста'вите гра'дњ”
І вони виступили опівдні. Венадад же напився доп’яну в наметах разом з царями, із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.
17
17
И$ с^е прoркъ е^ді'нᲆ прїиде къ а^ха'вђ цр~ю і^и^л~евђ. и^ рече сїи гл~етъ г~ь и^же ви'диши ве'сь нароD се'й вели'кїи. и^ с^е а%зᲆ да'мъ и^хъ днsь в рђ'цњ твои`. и^ разђмњ'еши ја^ко аZ е^смь г~ь.
І виступили спершу слуги обласних начальників. І послав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.
18
18
И$ рече а^ха'въ въ че'мъ. и^ рече. си'це гл~етъ г~ь въ ѓ'троцњхᲆ и^ кня'ѕь ꙁемля`. и^ рече а^ха'въ кт^о собереT бра'нь. и^ реq т^ы”
Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.
19
19
И$ созрњ а^ха'въ ѓ%трокъ кня'ѕь земля` то'я. и^ бысть иX, с~ л~ и^ в~. и^ по сиX сочте` лю'ди вс^я, и^ б^њ сн~овъ си'лныX, Wз~”
Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.
20
20
І$ и^зы'де в полђ'дн~е, и^ сн~ъ а^де'роv пїянᲆ б^њ ѕњло въ сокхо'тњ. са'мъ и^ цр~и, и^же с ни'мᲆ, л~в, цр~я. помо'щника е^мђ”
І вражав кожен супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Сирійський, урятувався на коні з вершниками.
21
21
І$ и^до'ша ѓ%троцы вое^водъ земля` тоя въ пе'рвыхъ, сїи' же и^же посла` сн~ъ а^де'ровъ въꙁвᲇсти'ша цр~ю сљ=рскђ гл~ще, мђж'и сђть и^зышли эT самарїя”
І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.
22
22
И$ рече и^мъ а%ще и^ на миr и^зышли сђть т^о пои^мете я& жи'вы и^ а'ще л^и на' брань сђть и^зышли т^о жи'во я& пои^мњте, да и^но'гда бы'ша не и^сходили и^ꙁ# гра'да”
І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміцнися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.
23
23
И$ тїи и^зыдо'ша эT гра'да ѓ%троцы вое^водᲆ страны` то'я, и^ си'ла въ слDњ и^хъ”
Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.
24
24
И$ бњша ко'ждо проти'вника себњ`, и^ бњжа а^сљ=рїя, и^ погна иX і^и^л~ь, и^ гонзе то'кмо сн~ъ а^де'ров# цр~ь сљ=рьскїи на коня` пресᲇдаа”
Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;
25
25
І$ и^зыиде цр~ь і^и^л~евъ, и^ пояT вс^я ко'ня и^ колесница, и^ побњди я& ја%звою вели'кою въ сљ`рїи`”
і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
26
26
И$ прїиде прoркъ къ цр~ю і^и^л~евђ, и^ рече крњпися и^ разђмᲇи, и^ виждь чт^о сотвориши ја%ко преходя'щђ лњтђ семђ`, сн~ъ а^де'роv цр~ь а^сљ=рїискїи прїидеT на' тя”
Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.
27
27
И$ ѓ%троцы цр~я а^сљ=рїиска рњша е^мђ, б~ъ го'ръ б~ъ і^ил~вᲆ, а^ не б~ъ ё^до'лнїи, сего ра'ди ё^крњпися па'че насъ н^о а%ще ли побњдимъся с ни'ми на' поли ё^крњпимся на' ня
Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.
28
28
по гл~ђ же семђ` сътвори, и^ распђсти цр~ь ко'гождо на мᲇсто свое`, и^ поста'ви в ни'хъ мњсто вое^во'ды
І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.
29
29
і^ и^змњниM т^и силђ, по силњ эTпаDшїи эT тебе`, и^ ко'ня в ко'нь мњсто, и^ ѓ^рђжїя въ ѓ^рђж'їя мњсто, и^ побњдимъся с ни'ми ё^до'бъ, и^ ё^крњпимся паче и^хъ” И$ послђша гла'са и^хъ и^ сотвори та'ко,
І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.
30
30
и^ бысть минђвши лњтђ томђ`, сочте` сн~ъ а^де'ровъ сљ=рїю, и^ възы'де въ саџе'кђ на' брань на і^ил~я”
Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.
31
31
И$ сн~ове і^ил~еви съгляда'вшеся и^дя'хђ на срњтенїе и%мъ, и^ вᲆполчишася і^ил~ьтяне противђ и^мъ, ја%ко дв^њ ста'дњ ко'зъ, и^ сљ=ряни и^сполниша зе'млю”
І сказали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; може, він пощадить життя твоє.
32
32
И$ прїиде чл~къ бж~їи, и^ рече къ цр~ю і^ил~евђ, сице гл~етъ г~ь, поне'же рече сљ=рїя б~ъ го'ръ, г~ь б~ъ і^и^л~евъ, и^ не б~ъ ё^до'лнїи, да'мъ си'лђ вели'кђю сїю в рђ'цњ твои`, и^ разђмњ'еши ја^ко г~ь е^смь а%зъ”
І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.
33
33
И$ ѓ^полчи'шася тїи` противђ и^мъ сеDмь дн~їи, и^ бы'сть въ дн~ь сеDмыи приближишася побᲇдњ, и^ побњди'ша і^и^л~ьтяне сљ=рян#, р~ Wк, пњшцеv, вᲆ а~ дн~ь”
Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив його із собою на колісницю.
34
34
И$ бњжа'ша ѓ^стаvшїи во а^џе'кђ граD, и^ паде` стњна`, на к~ Wз, мQђ збывшиX, сн~ъ же а^дероv бњжа и^ вни'де въ храM лож#чныи внђтренїи”
І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
35
35
И$ рњша к немђ ѓ%троцы е^го, с^е нн~њ вњмы ја%ко цр~и до'мђ і^и^л~ева млsтиви сђть. да возло'жимъ нн~њ врњтища на чре'сла наша и^ ё'жа на вы'я наша. і^ и^зы'деM къ цр~ю і^и^л~евђ да негли` живиT дш~а на'ша”
Тоді один чоловік із синів пророчих сказав іншому, за словом Господа: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.
36
36
И$ препоја%сашася въ врњтища по чре'слоM своиM и^ возложи'ша ё%жа на вы'я своя. и^ прїидо'ша къ цр~ю і^и^л~евђ и^ рњша, раb тво'и сн~ъ а^деровъ гл~етъ да живе'т# дш~а моя. и^ сїи реq, а%ще е^сть и^ е^ще` жи'въ братъ м^и е^сть”
І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.
37
37
И$ мђж'и ё^кроти'шася и^ ё^тњши'ша, прїеMше сло'во эT ё^стъ е^го. и^ рњша бра'тъ т^и е^сть сн~ъ а^де'ровъ. и^ рече и^дњте и^ приведњте и&. і^ и^зы'де к немђ сн~ъ а^де'ров#. и^ възведо'ша и& к немђ на колесни'цђ”
І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.
38
38
И$ реq к немђ, гра'ды ја%же б^њ прїя'лᲆ эTц~ъ мо'и, эT ѓ^ц~а твое^го эTда'мъ т^и. и^ на и^схоD сотвори'ши я& себњ` в дама'сцᲇ. ја%коже положи` эTц~ъ мо'и в самарїи`. и^ а'зъ въ завᲇтњ пђщђ т^я. и^ положи` е^мђ завњтъ и^ эTпђсти и&”
І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.
39
39
И$ чл~къ е^ді'нъ эT сн~овъ прoрчь рече къ бли'жнемђ си` по словеси` гн~ю побїи м^я ё%бо. и^ не хотя'ше поби'ти е^го чл~къ”
Коли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант срібла».
40
40
И$ реq к немђ поне'же не послђш'а гла'са гн~я. с^е ты нн~њ эTи'деши эT мене` и^ расхитиT т^я ле'въ и^ эTи'де эT него. и^ ѓ^брњте и& ле'вᲆ и^ порази и&”
Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.
41
41
И$ ѓ^брњте чл~ка и%ного и^ реq побїи м^я нн~њ. и^ поби и& чл~кᲆ и^ поби'выи, сокрђши и&”
Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.
42
42
І$ и^де` прoркъ и^ стаv ё^ цр~я і^и^л~ева на пђти` і^ и^ꙁмњнися посы'павъ ѓ%чи своя` пра'хоM”
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій замість його народу.
43
43
И$ бы'сть ја%ко и^дя'ше цр~ь и^ се'и^ вопїя'ше ко цр~ю и^ реq, раb твои и^зы'де на' воинђ бра'ни. и^ с^е мQђ приведе` ко мнњ` мђжа. и^ реq ко мнњ` сохрани` мђ'жа сего`. а%ще ли эTрешиvся эTско'чиT и^ бђ'детъ дш~а твоя` за дш~ђ е^го. и^л^и тала'нтъ эTдаси` сре'бра”
І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.
Глbа, к~а”
Глава 21
1
1
И$ бы'сть ја%ко призрњ ра'бъ тво'и и^ здњ`. и^ зд^њ и^ сего не бы'сть и^ рече к не'мђ цр~ь і^и^л~евъ с^е е^сть сђдᲆ тво'и е^же са'мъ ѓ^сђди`”
І було після цих подій: у Навуфея ізреелитянина в Ізреелі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського.
2
2
И$ се'й пот#ща'вся эTја^тъ пра'хъ эT ѓ^чїю свое'ю. и позна и& цр~ь і^и^л~евъ ја%ко эT прoркъ сїи е^сть”
І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує.
3
3
И рече к не'мђ, та'ко гл~етᲆ г~ь поне'же взятъ т^ы мђж'а ѕвњрїи сверепїиша эT рђ'кђ твое'ю. и^ да е^сть дш~а твоя` въ дш~а е^го мњ'сто. и^ люd твои` въ лю'ди е^го мњ'сто”
Але Навуфей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх!
4
4
І$ и^де` цр~ь і^и^л~евъ в до'мъ сво'и раслабленъ и^ печа'ленъ”
І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Навуфей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв.
5
5
И$ бы'сть по гл~њхъ си'хᲆ. винограD б^њ навђџее^въ і^и^л~ьтяни'на при гђмнњ` а^ха'вли, цр~и самарњ'истњ”
І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси?
6
6
И$ рече а^ха'въ къ навђџњю гл~я. да'ждь м^и винограD твои. и^ бђ'детъ м^и ѓ^граD ѕе'лїю, ја%ко блиZ е^сть до'мђ мое^го, и^ да'мᲆ т^и винограD и%нъ па'че сего`. и^ а'ще ли бђ'детъ не ё^гоDно преD тобо'ю. т^о даM т^и сре'бро и^ꙁмњ'нђ виногра'дђ твое^мђ, и^ бђ'детъ м^и винограD ѕе'лїю”
Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: «віддай мені виноградник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього», тоді він сказав: «не віддам тобі виноградника мого, [спадщини батьків моїх]».
7
7
И$ рече навђџњ'и къ а^ха'вђ. да не бђ'детъ м^и с^е эT г~а б~а мое^го да'ти наслњ'дїе эTц~ъ мои^хъ тебњ`”
І сказала йому Ієзавель, дружина його: що за царство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник Навуфея ізреелитянина.
8
8
И$ прїиде а^ха'въ в до'мъ свои засмђще'нъ и^ ѓ^скръбленъ ѓ^ словеси` е^же гл~а к не'мђ навђџе'и і^и^л~ьтяниn. и^ е^же рече не даM наслњдїя эTц~ъ моиX тебњ`. и^ бы'сть дх~ъ а^ха'вль смђщеn и^ ё^спе` на ѓ'дрњ своеM, и^ покры` лице свое`, и^ не ја%сть хлњба”
І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфеєм.
9
9
И$ вни'де и^е^завель жена` е^го к не'мђ, и^ реq к не'мђ что` с^е дх~ъ тво'и е^сть смђще'нъ, и^ не ја^си` ты хлᲇ'ба”
У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі;
10
10
И$ рече к неи и^ а^хаv ја^ко гл~аX навђџе'ю і^и^л~ьтянинђ гл~я. да'ждь м^и винограD тво'и на сре'брњ, и^ а'ще хо'щеши да'м# т^и винограD и%нъ в него мњ'сто, и^ рече м^и не да'мъ наслњ'дїя эTц~ъ мои^хъ”
і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: «ти хулив Бога і царя»; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер.
11
11
И$ рече к не'мђ и^е^заве'ль жена` е^го. т^ы ли нн~њ тво'риши та'ко цр~ю і^и^л~евъ. н^о воста'вᲆ ја^жъ хлњбъ и^ молча бђ'ди, а'зъ даM т^и винограD навђџееv і^и^л~ьтянина”
І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них.
12
12
И$ напи'савши кни'гђ на и'мя а^ха'вле и^ запечатлᲇ я& печа'тїю е^го. и посла` кни'гђ къ ста'рцемъ и^ свобоDнымъ, живђщимъ с навђџе'емᲆ”
Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу;
13
13
И$ пи'сано бњше въ кни'ѕњ та'ко. пости'теся постомъ, и^ посади'те навђџе'я вы'ше всњхъ людїи”
і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто, і побили його камінням, і він помер.
14
14
И$ приведњте пред онь дв^а мђж'а сн~а зако'нопрестђпныхъ. и^ т^а свњдњтельствђ'ета на'нь гл~юще. ја%ко не блsви б~а и^ цр~я. і^ и^звеDше е^го и^ побїите и& ка'менїемᲆ. и^ да ё'мретъ”
І послали до Ієзавелі сказати: Навуфей побитий камінням і помер.
15
15
И$ сътвори'ша та'ко мђж'и гра'да е^го старњ'иши. и^ свобоDницы живђщїи` въ гра'дњ е^го. ја%коже посла` к ни'мъ и^е^заве'ль, ја%коy пи'сано бя'ше въ кни'гаX, и^же пђсти к ниM”
Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер.
16
16
И$ нареко'ша по'стъ и^ посади'ша навђџе'я на челњ` лю'дїи”
Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізреелитянина і взяти його у володіння.
17
17
И$ прїидо'ста дв^а мђж'а сн~а зако'нопрестђпныX. и^ сњдоста подлњ е^го, и^ свњдњтель ва'ста на'нь мђж'и воста'вшая на навђџе'я преD всњми люDми гл~ще. се'й не блsви б~а и^ цр~я. і^ и^зведо'ша и& во'нъ и^з гра'да. и^ побиша и& ка'менїеM и^ ё'мре”
І було слово Господнє до Іллі фесвитянину:
18
18
И$ посла'ша къ и^е^заве'ли гл~юще. побїенᲆ бы'сть навђџе'и и^ ё'мретъ”
встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння;
19
19
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша и^е^заве'ль, гл~ющихъ ја%ко побїе^нъ навђџе'и и^ ё'мре. и^ рече а^ха'вђ, воста'ни наслњдђй винограD навђџе'евᲆ і^и^л~ьтянина, и^же не взя'тᲆ т^и сре'бра. и^ ё^же нњ'сть навђџе'и жи'въ, н^о ё'мре”
і скажи йому: «так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?» і скажи йому: «так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров».
20
20
И$ бы'сть ја%ко ё^слы'ша а^ха'въ ја%ко ё^бїенᲆ бы'сть навђџе'и і^и^л~ьтянинᲆ. и^ све'рже ри'зы своа и^ ѓ^блече'ся въ врњти'ще. и^ бысть по си'хъ и^ въста'въ і^ и^де а^ха'въ въ винограD навђџе'я і^и^л~ьтянина наслњдити и&”
І сказав Ахав Іллі: знайшов ти мене, во́роже мій! Він сказав: знайшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його].
21
21
И$ рече г~ь ко и^лїи` џезви'тянинђ гл~я,
[Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха і вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни, й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі.
22
22
въста'въ и^ сни'ди на срњте'нїе а^ха'вђ цр~ю і^и^л~евђ, и^же в# самарїи. се бо се'й въ виногра'дњ навђџе'евᲇ, ја^ко сни'де т^ђ прїя'ти е^го”
І зроблю з домом твоїм так, як зробив Я з домом Ієровоама, сина Наватового, і з домом Вааси, сина Ахиїного, за образу, якою ти прогнівив Мене і ввів Ізраїля в гріх.
23
23
И$ речеши е^мђ гл~я си'це гл~етъ г~ь. поне'же т^ы ё^би` навђџе'я. и^ прїя'тᲆ винограD е^го. сего ради гл~етъ г~ь. на мњстњ и^дњж'е полиза'ша ўи` кро'вь е^гот^ђ поли'жTђ и^ кро'вь твою`. и^ блDђница и^змы'юtся въ кро'ви твое'й”
Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’їдять Ієзавель за стіною Ізрееля.
24
24
И$ реq а^ха'въ къ и^лїи` ѓ^брњте ли м^я враже мои. и^ реq и^лїя ѓ^брњто'хъ поне'же т^ы всђе' разᲆждежеся. и сᲆтвори` лђка'вное преD гм~ъ, въ раз#гнњ'вати
Хто помре у Ахава в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні;
25
25
и&” Си'це гл~етᲆ г~ь с^е а%зᲆ наведђ на' тя ѕла'я. и^ попалю` за'дняя твоя`. и^ расточђ` вс^я а^ха'вова ё^вращ#шагося эT мене` кро'мњ. и^ съдръжи'мыя, и^ ѓ^ста'вшая въ і^и^л~и”
не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель;
26
26
И$ преда'мъ до'мъ твои ја%ко до'мъ и^е^ровоа'ма сн~а нава'това” и^ ја%коже до'мъ ваа'синъ сн~а а^ха'и^на ѓ^ прогнњванїихъ, и%миже мя прогнњ'ва. и^ съгрњши` въ і^и^л~и”
він чинив дуже мерзенно, поклоняючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих.
27
27
И$ е^заве'ль рече гл~етъ г~ь ўи` снњдятъ ю& в# пе'рвое паде'нїе въ і^ил~и”
Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний.
28
28
И$ ё^мръшихъ а^ха'влихъ и^ въ гра'дњ снњдяT ўи`. и^ ё'мръшая е^го на' поли снњдяT пти'ца нбsныя”
І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь:
29
29
И$ в сђе'тњ т^ы е^си а^ха'вњ. поне'же нача'тъ твори'ти лђка'вое преD гм~ъ. ја%ко преврати` и^е^заве'ль жена` е^го”
бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.
Глvа, к~в”
Глава 22
1
1
И$ ѓ^мраꙁи'ся ѕњ'ло в мерꙁ#скихъ, по все'мъ ја%же сᲆтвори'ша в самарїи. и%хже и^стощи` г~ь эT лица сн~овъ і^и^л~евъ”
Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.
2
2
И$ внегда` слы'ша а^ха'въ словеса` с^и. склони'ся преD лицеM гн~имъ, і^ и^дя'ше пла'чася, и^ сверже ри'зы своя` и^ препоя'сася вре'тищемъ потᲇлђ свое^мђ и^ пости'ся и^ б^њ ѓ^блечеn въ вре'тище эT дн~и во'ньже ё^би` навђџе'я і^и^л~ьтянина” И$ хожда'ше скорбенᲆ
На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.
3
3
и^ бы'сть гл~ъ гн~ь рђко'ю раба` е^го и^лїи` ѓ^ а^ха'вњ”
І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського.
4
4
И$ рече г~ь ви'дњхъ ја%ко склони'ся а^ха'въ предо мно'ю. сего ра'ди не наведђ зло'бы е^го во' дн~и е^го. н^о во' дн~и сн~а е^го наведђ ѕло'бђ на до'мъ е^го”
І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іосафат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
5
5
И$ прїиде в# самарїю и^ сњде, г~, лњта. и^ не бњ` бра'ни ме'жDђ сљ=рїе^ю, и^ ме'ждђ і^и^л~емъ”
І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.
6
6
И бысть въ лњтотре'тїе, и^ сниде и^ѓ^сафа'тᲆ цр~ь і^ё'динъ къ цр~ю і^и^л~евђ”
І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя.
7
7
И$ реq цр~ь і^и~леv къ ѓ'трокомъ свои^мᲆ. вњсте л^и ја%ко моя` е^сть рема'џа галаDска, и^ м^ы молчи'мᲆ прїя'ти ю& эT рђки цр~я сљ=рїиска”
І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа?
8
8
И$ рече цр~ь і^ил~евъ къ і^ѓ^сафа'тђ а%ще възы'идеши с на'ми на' брань въ рама'џђ галаDскђю, и^ рече і^ѓ^сафа'т# ја%коже и^ а'зъ та'коже и т^ы, ја^коже лю'ди мои` та'коже и^ лю'дїе твои`, ја%коже ко'ни мои` та'коy и^ ко'ни твои`”
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори, царю, так.
9
9
И$ рече и^ѓ^сафаT цр~ь і^ё'динъ къ цр~ю і^и^л~евђ. въпро'симъ ё^бо днsь г~а”
І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая.
10
10
И$ собра` цр~ь і^и^л~евъ вс^я прoрки. ја%ко у~, мђжъ. и^ рече цр~ь и^мъ а'ще и^дђ` в рема'џъ галаDскїи, и^л^и ѓ^ста'влю. и^ рњша вꙁы'иди и^ дая` пода'сть т^и г~ь в рђ'цњ твои` цр~я”
Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
11
11
И$ рече і^ѓ^сафаT къ цр~ю і^и^л~евђ. нњ'сть л^и здњ` прoрка гн~я, и^ въпроси'ли бы'хоM г~а и^мъ”
І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.
12
12
И$ рече цр~ь і^и^л~евъ къ і^ѓ^сафа'тђ а%ще е^сть е^ді'нъ мђжъ на вопрошенїе г~а и^ а'зъ възненави'дXњ и&. ја%ко не гл~етᲆ ѓ^ мнњ` до'брњ н^о ѕлњ`. михїя сн~ъ и^е^м#влаа'нь. и^ рече цр~ь і^ѓ^сафа'тъ і^ё'динᲆ не гл~и цр~ю тако”
І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
13
13
И$ призва` цр~ь і^и^л~евъ скопца` е^ді'ного, и^ реq ско'ро и^ди` по михїя сн~а е^м#влаи'на”
Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголосно передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре.
14
14
И$ цр~ь і^и^л~евъ і^ѓсафа'тъ цр~ь і^ё'динъ. сњдя'ше ко'ждо на прsтлњ свое^мъ во ѓ^рђ'жїи при вра'техъ самарїя и^ вс^и прoрцы прорицахђ преD ними”
І сказав Михей: живий Господь! я проречу те, що скаже мені Господь.
15
15
И$ сътвори` себњ` седекїа сн~ъ ханаа'нь ро'га желњз'на и^ реq, та'ко гл~етъ г~ь си'ма ро'гома сљ=рїю сконча'еши. до'ндеже сконча'юTся”
І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
16
16
И$ вс^и прoрцы прорица'хђ ᲄа'ко гл~юще. вᲆзы'иди в рема'џъ галаDскїи. и^ наста'виT т^я и^ да'сть т^и г~ь в рђц'њ цр~я а^сљ=рїиска”
І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа.
17
17
И$ посоl шеD призва'ти михїя. и^ рече е^мђ гл~я, с^е вси` прoрцы ё^сты е^ді'ными нн~њ гл~ютъ до'брњ ѓ^ цр~и, бђ'ди и^ т^ы въ словесњхъ си'хъ. и^ по словесеM сиM и^ гл~и до'брњ”
І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім.
18
18
И$ реq михїя жи'въ г~ь. ја^ко а%ще чт^о речетъ г~ь мнњ` с^и гл~ю”
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
19
19
И$ прїиде кᲆ цр~ю и^ реq е^мђ цр~ь, михїя взы'дђ л^и в рема'џђ галаDскђю на' брань и^л^и ѓ^ста'влю. и^ рече сїи взы'иди и^ наста'витᲆ т^я г~ь и^ вда'сть т^и в рђ'цњ цр~я”
І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього;
20
20
И$ реq е^мђ цр~ь е^ще` два'жды а%ꙁъ кленђ т^я ја%ко да гл~еши и%сᲄиннђ преD гм~ъ”
і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;
21
21
И$ рече михїя ви'дњхъ весь і^и^л~ь раз#сњя'нъ въ гора'хᲆ ја%ко ста'да и%мже нњсть па'стыра. и^ рече г~ь, не г~ь си'мъ въ б~а. да воꙁврати'тся ко'ждо в до'мъ сво'и с ми'ромъ”
і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим?
22
22
И$ рече цр~ь і^и^л~евᲆ ко і^ѓ^сафа'тђ цр~ю і^ёдинђ не рњхъ л^и тебњ` ја^ко не прори'чет# м^и се'й до'брњ, н^о ѕлњ`”
Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вустах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так.
23
23
И$ рече михїя не та'ко б^о и^ а'зъ слы'шђ гл~ъ гн~ь не та'ко. ви'дXњ г~а б~а і^и^л~ева сњдя'ща на прsтлњ своеM. и^ вс^е во'ин#ство нбsное предᲆстоя'ше е^мђ, ѓ^де'снђю е^го и^ ѓ^шђю'ю е^го”
І ось, тепер попустив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Господь прорік про тебе недобре.
24
24
И$ рече г~ь кт^о прельстиT а^ха'ва цр~я і^и^л~ева. и^ взы'деT и^ паде'т# в рама'џњ галаDстњи, и^ реq се'й та'ко и^ се'й рече та'ко”
І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Господній, щоб говорити в тобі?
25
25
І$ и^зы'де дх~ъ и^ ста` преD гм~ъ. и^ рече а'зъ прельщђ и&.
І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кімнати в іншу, щоб сховатися,
26
26
и^ реq к не'мђ г~ь ка'ко. и^ реq и^зы'идђ и^ бђдђ дђхъ ло'жъ во ё^стњхъ всњхᲆ прoркᲆ е^го, и^ реq прельстиши и&. и^ ё^бо мо'жеши и^зы'иди, и^ сътвори` та'ко”
і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя,
27
27
И$ с^е нн~њ да'сть г~ь дђхъ лоQ во ё^ста всњхъ прoркъ твои^хъ си'хъ. и^ г~ь гл~а на' тя ѕла'я”
і скажіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі.
28
28
И$ прїиде седекїя сн~ъ ханаа'нь, и^ порази` михїя въ лице`. и реq кїи дх~ъ е^сть гн~ь гл~авыи к тебᲇ
І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!
29
29
и^ рече михїя с^е т^ы ё%зриши въ дн~ь ѓ%нъ е^гда` вни'деши въ сокро'вище съкро'вища свое^го скры'тися т^ђ”
І пішов цар Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського.
30
30
И$ реq цр~ь і^и^л~евъ пои^мњте михе'я и^ въз#врати'те и& къ а^монᲇ кня'ѕю гра'да, и^ къ і^ѓ^а'сђ сн~ђ цр~евђ
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський і вступив у битву.
31
31
да и& поса'дятъ в# темни'цы. и^ да и& ко'рмятᲆ хлњбоM печа'лныM, и^ водо'ю печа'лною до'ндеже возвра'щђся в ми'рњ”
Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було тридцять два, сказавши: не боріться ні з малим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським.
32
32
И$ рече михїя а%ще воꙁвраща'я возврати'шися въ ми'рњ. т^о да вњ'си ја%ко нњ'сть гл~алъ г~ь мно'ю. и^ рече слы'шиᲄе лю'дїе вс^и.
Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: «мабуть, це цар Ізраїльський», і повернули на нього, щоб битися з ним . І закричав Іосафат.
33
33
и^ взы'де цр~ь і^и^л~евᲆ і^ѓ^сафаT цр~ь і^ё'диn с ни'мᲆ, и^ во рема'џђ галаDскђю”
Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього.
34
34
И$ реq цр~ь і^и^л~въ кᲆ і^ѓ^сафа'тђ цр~ю і^ё'динђ прикры'и м^я и^ въни'дђ в сњчъ. и^ т^ы ѓ^блеци'ся въ ризђ мою`. и^ прикры'ся цр~ь і^и^л~евъ, и^ вни'де в сњчᲆ”
А один чоловік випадково натягнув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений.
35
35
Цр~ь б^о сљ=рскїи заповњ'да кня'ѕеM и^ ѓ^рђжникоM свои^мъ, л~, и^ двњма гл~я. не побњди'теся н^и с вели'кимъ н^и сᲆ малыM. н^отоkмо и^щᲇте цр~я і^и^л~ва е^ді'ного”
Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю.
36
36
И$ бы'сть ја%ко ё^зрњша вое^во'ды и^ ѓ^рђжникы і^ѓ^сафа'та цр~я і^ё'дина. и^ рњша с^е е^сть цр~ь і^и^л~евъ, и^ ѓ^бᲆстђпи'ша и^ побњди'шася с ни'ми. и^ возопи і^ѓ^сафаT”
І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю!
37
37
И$ бы'сть ја%ко ё^зрᲇша вое^во'ды ѓ^рђж'ныя ја%ко нњсть цр~ь і^и^л~евъ то'й, и^ воZврати'шася эT не'го.
І помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії.
38
38
и^ ѓ^тязаv лђ'къ е^ді'нъ мђжъ е^мђже и%мя е^восто'гъ ё^стрᲇли` цр~я і^и^л~ва ме'ждђ воздђ'ховъ подлᲇ щиT. и^ рече цр~ь скопцђ` свое^мђ возвраᲄися і^ и^звеd мя эT бра'ни се'я ја%ко ја%звенъ е^смь”
І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.
39
39
И$ ё^мно'жися бра'нь в то'й дн~ь. и^ цр~ь б^њ стоя` со колесни'цею проᲄи'вђ сљ=ряn эT ё%тра до' вечера. и^ натеко'ста кро'ви по'лни ня'дра е^го и^ꙁ# ја%звы и^ ё'мре до' вечера. и^схожа'ше кровь ја%звеная эT ня'дръ по' колесни'цы”
Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів ізраїльських.
40
40
И$ вопїя` проповњ'дникъ ѓ^ западњ сл~нца гл~я. ко'ждо васъ да и%детъ въ сво'и граD, и^ въ свою` зеMлю ја%ко ё%мре цр~ь”
І спочив Ахав з батьками своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.
41
41
И$ прїидо'ша в самарїю. и^ погребо'ша въ самарїи` цр~я”
Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського.
42
42
И$ раздњли'ся кро'вь по всемђ` цвњтђ самарњ'искђ. и^ полиꙁашA сви'ни и^ ўи` кро'вь е^го. и^ блDђница и^з#мы'шася вᲆ кро'ви е^го по гл~ђ гн~ю и^же гл~а”
Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля.
43
43
И$ про'чая словеs а^ха'вовъ и^ вс^я ја%же сътвори`. и^ храM слоно'выи и^же сътвори` и^ вс^я града ја%же сътвори`. не с^е ли бы'ша пи'сана въ кни'гаX словеs во' дн~и цр~ь і^и^л~евъ”
Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив з нього, роблячи угодне перед очима Господніми. Тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
44
44
И$ ё'мре а^ха'въ и^ положенъ бы'сть съ эTц~ы своими. и^ црsтвова ѓ^хозїя сн~ъ е^го в него` мњсто”
Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.
45
45
І$ѓ^сафаT сн~ъ а^сїинъ црsтвова наD і^ё'дою, в лᲇто, д~ е, а^ха'ва цр~я і^и^л~ева”
Інші діла Іосафата і подвиги його, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських.
46
46
Црsтвова же і^ѓ^сафа'тᲆ сн~ъ а^сі'инъ. въ і^ерsли'мњ лњтъ, л~е. внегда` нача` црsтвова'ти. к~е, лTњ црsтвова въ і^ерsли'мњ. и%мя мт~ри е^го б^њ а^зђ'ва дщ^и салаи'ля”
І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі.
47
47
И$ хожда'ше по всњмъ пђте'мъ а^сїиномъ эTц~а свое^го. и^ не ё^клони'ся эT не'го, е^же твори'ти ё^гоDно преD ѓ^чи'ма гн~има” То'кмо высо'кыX не разори` е^ще` лю'дїе закалахђ и^ жря'хђ на высокиX”
В Ідумеї тоді не було царя; був намісник царський.
48
48
И$ ё^мири'ся і^ѓ^сафаT съ цр~емᲆ і^и^л~выM”
[Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Гавері.
49
49
И$ про'чая словеs і^ѓ'сафа'тов# и^ си'лы е^го ја%же сътвори`. не с^е ли пи'сана сђть в# кни'зᲇ словесъ въ дн~е цр~еи і^ё'диn”
Тоді сказав Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився.
50
50
И$ ё'мре і^ѓ^сафаT сᲆ эTц~ы свои'ми. и^ погребе'нъ бы'сть ё^ эTц~ъ своиX во' градњ двд~вњ эTц~а свое^го. и^ црsтвова и^ѓ^раM сн~ъ е^го в него` мᲇ'сто”
І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.
51
51
И$ ѓ^хозїя сн~ъ а^ха'воv црsтвова наD і^и~лемъ в# самарїи` в лњто, з~і, і^ѓ^сафаᲄа цр~я і^ё^дина. и^ црsтвова наD і^и~леM в самарїи, лTњ в~”
Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки,
52
52
И$ сотвори` лђка'вное преD гм~ъ. и^ нача` ходи'ти по пђтеM эTц~а свое^го а^ха'ва. и^ по пђти` е^заве'лиными мт~ри свое'я и^ во грњсXњ до'мђ і^е^ровоа'мля сн~а наватова. и^же согрᲇши во і^и^л~и”
і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом батька свого і шляхом матері своєї і шляхом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх:
53
53
И$ порабо'та ваа'лђ и^ поклони'ся е^мђ. и^ раZгнᲇва г~а б~а і^и^л~ева па'че всњхъ бы'вшиX прежде е^го”
він служив Ваалу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.