Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Порівняти:
⇄

Четве'ртые црsтвъ
Четверта книга Царств
* У євреїв: «Друга Царів».
Глvа, а~”
Глава 1
1
1
И$ эTстђпи` моа'въ эT і^и^л~я по ё^мрътвїи а^ха'вли.
І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава.
2
2
и^ ѓ^хоѕїя' же впаде` эT ѓ^кна`. и^же в го'рницы е^го въ самарїи. и^ раꙁболњся ѕњ'ло. и^ посла` послы` и^ рече к ниM и^дњте и^ въпроси'те ё^ ваа'ла скве'рнаго бо'га а^ка'рскихъ а^ще жиv бђдђ эT бо'леꙁни мое'я сея” І$ и^до'ша въпраша'ти е^го ради.
Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]
3
3
и^ а^гг~лᲆ гн~ь рече къ и^лїи` џеꙁви'ᲄянинђ гл~я. въста'въ і^ и^ди` на срњте'нїе посло'мъ ѓ^хоѕїя' цр~я самарїиска. и^ гл~еши к нимᲆ и^л^и нњсᲄь б~а вᲆ і^и^л~и ја%ко грядете` въпраша'ти ваа'ла, скве'рнаго бога в# каро'нњ”
Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула, божество аккаронське?
4
4
И$ сего ради си'це гл~етъ г~ь, на ѓ'дръ на'ньже воZше'лъ е^си т^ђ не и'маши слњсᲄи с него ја%кот^ђ и%маши см~ртїю ё^мрњти. і^ и^де` и^лїя`, и^ рече к ни'мъ”
За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм].
5
5
И$ ѓ^брати'шася послы` к немђ” ѓ%нже рече иM чт^о ја%ко възврати'сᲄеся”
І повернулися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися?
6
6
И$ рњша к немђ мђжъ възы'иде въ срњте'нїе намъ, и^ рече к на'мъ, възврати'теся и^дњте къ цр~ю посла'вшемђ вы` и^ гл~њте к немђ`, си'це гл~етᲆ г~ь и^л^и нњ'сть б~а въ і^и^л~и да вы` грядете въпраша'ти ваа'ла скве'рнаго бо'га въ каронњ. сего ради на ѓ^дрњ` на немже ты` лежи'ши не и'маши слњсᲄи с не'го, н^отђ` и%маши см~ртїю ё^мрњти”
І сказали йому: назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш запитувати Веельзевула, божество аккаронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
7
7
И$ рече к ни'мъ цр~ь гл~я. како'въ бя'ше мђжъ то'и въше'дыи въ срњте'нїе ва'мъ и^ гл~авыи ваM словеса` си`”
І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці?
8
8
И$ рњша к немђ` мђжъ косма'тъ, и^ по'ясъ ё^смя'нъ ѓ^ чре'слњхъ е^го. и^ рече цр~ь, и^лїя` џеѕви'тянинᲆ се'и е^сть”
Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин.
9
9
И$ посла` к немђ старњишинђ пя'тьдеся'тника. и^ н~, мђжъ е^го и^ вшеDше прїидо'ша к не'мђ. и^ с^е и^лїя` бњ` сњдя` връхђ горы`. и^ гл~а пятьдеся'тникъ к немђ. и^ рече зовеT т^я цр~ь чл~че бж~їи сни'ди”
І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди.
10
10
И$ эTвњща` и^лїя` и^ рече къ пятьдеся'тникђ. а^ще е^смь чл~къ бж~їи. т^о да сни'деT ѓ%гнь с нб~си и^ снњсᲄь т^я, и^ н~ твою` с тобо'ю. и^ сни'де ѓ%гнь с нб~си и^ снњсть и&, и^ н~ мђжъ с ни'мъ”
І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його.
11
11
И$ приложи` цр~ь посла'ти к немђ дрђга'го пятьдеся'тника, и^ н~ мђжъ с ниM и^ вшеD и^ гл~а пятьдеся'тниk к немђ и^ рече чл~че бж~їи. си'це гл~етъ цр~ь пот#ща'вся сни'ди”
І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше.
12
12
И$ эTвњща'въ и^лїя` гл~а к немђ и^ рече. а^ще чл~къ бж~їи а'ꙁъ е^смь т^о да сни'детᲆ ѓ%гнь с нб~се и^ да снњсть т^я, и^ н~ мђжъ с тобо'ю. и^ сни'де ѓ%гнь с нб~се и^ снњсть и&. и^ н~ мђжъ е^го”
І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його.
13
13
И$ приложи` цр~ь е^ще` посла'ти тре'тїја^го старњ'ишинђ. пятьдеся'тника, и^ н~. мђжъ с ниM. и^ прїиде к немђ` пятьдеся'тникъ тре'тїи. и^ поклони'ся на колњнђ свое'ю преD и^лїе'ю, и^ моли` е^го и^ гл~а к немђ, и^ рече чл~че бж~їи с^е гото'ва е^сть дш~а моя` преD тобо'ю. и^ дш~а ра'бъ твои^хъ сихъ н~. преD ѓ^чи'ма твои'ма”
І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знехтувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми;
14
14
Се бо сни'де ѓ%гнь с нб~се и^ поја%сть ѓ%ба пятьдеся'тника старњишая, съ н~ е^ю. и^ с^е ё^бо гото'ва е^сть дш~а рабъ твои^хъ преD ѓ^чи'ма твои'ма”
ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми!
15
15
И$ гл~а а^гг~лᲆ бж~їи къ и^лїи` и^ рече. сниди с ни'мъ не ё^бо'ися эT лица` и^хъ, и^ въстаv и^лїя` и^ сни'де с нимъ къ цр~ю
І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя.
16
16
и^ гл~а к немђ` и^ рече, си'це гл~етъ г~ь понеже посла` послы` въпраша'ти ваа'ла сквернаго бога в каро'нњ. ја%ко да не бы'ти б~ђ въ і^и^л~и е^гоже словеси` можа'ше въпраша'ти, сего ра'ди на ѓ^дрњ` на не'мже ты` лежи'ши т^ђ нн~њ не и'маши слњсти с него н^о смр~тїю ё'мреши”
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
17
17
И$ ё'мре по гл~ђ гн~ю, е^же гл~а рђкою и^лїиною. и^ про'чая словесъ ѓ^хозі'иn е^ли'ко сътвори`. не се` л^и пи'сана въ кни'гахъ словесъ дн~їи цр~ь. і^и^л~евъ” И црsтвова` и^ѓ^ра'мъ въ мњсто е^го наD і^и^л~емъ, в# самарїи. в лњто, в~ е, и^ѓ^ра'ма сн~а и^ѓ^сафа'това цр~я і^ё'дина поне'же не и^мњ` сн~а ѓ^хозїя”
І помер він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іорама, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.
18
18
И$ про'чая словесъ ѓ^хозї'инъ е^лико сътвори`, не се` л^и пи'сана въ кн'игахъ дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
Глvа, в~”
Глава 2
1
1
И$ бы'сть внегда` взя'ти г~ђ и^лїю` въ ви'хрњ ја%ко на' нб~о. і^ и^дя'ше и^лїя` і^ е^лисе'и эT гаlга'лъ”
У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала.
2
2
И$ рече и^лїя` къ е^лисе'е^ви сњди ё^бо здњ` ја%ко г~ь посла` м^я до веџи'ля. и^ рече і^е^лисе'и жи'въ г~ь и^ жива` дш~а твоя` а^ще ѓ^ста'влю т^я. и^ прїидо'ста до веџи'ля”
І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли вони у Вефиль.
3
3
И$ прїидо'ша сн~ы прoрческїя и^же в# веџиле къ е^лисе'ю и^ рњша к немђ раꙁђмњ'еши л^и, ја%ко възима'етъ г~ь господи'на твое^го ве'рхђ главы` твое'я эT тебе`, и^ рече і^е^лисе'и и^ а'ꙁъ разђмњ'хъ молчи'те”
І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господаря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
4
4
И$ рече е^мђ и^лїя`, ся'ди ё^бо здњ` ја%ко г~ь посла` м^я въ е^рихонъ. и^ рече і^е^лисе'и жи'в# г~ь, и^ жива дш~а твоя` ја%ко не ѓ^ста'влю т^я. и^ прїидо'ста до і^е^рихо'на”
І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон.
5
5
И$ приближи'шася сн~ове прoркъ и^же въ е^рихо'нњ къ і^е^лисе'ю, и^ рњша е^мђ разђмњ'еши л^и ја%ко дне'сь възе'млеT г~ь господи'на твое^го свы'ше главы` твое^я эT тебе`. и^ рече и^б^о и^ а'ꙁъ разђмњ'хъ молчите”
І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
6
6
Рече же и^лїа` къ і^е^лисееви сњди` здњ` ја^ко г~ь посла` м^я до і^ѓ^рда'на. и^ рече і^е^лисе'и живᲆ г~ь и^ жива` дш~а твоя` ја%ко не ѓ^ста'нђ тебе`. и^ поидо'ста ѓ%ба”
І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє.
7
7
И$ н~ мђж# эT сн~овъ прoрчъ, и^ ста'ша проти'вђ и^здалеча, и^ сїи` ѓ%ба ста'ста при і^ѓ^рда'нњ”
П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану.
8
8
И$ прїја%ть и^лїя` ми'лоть свою сви'тъ ю& и^ ё^да'ри и& въ во'дђ и^ растђпися вода` сюдђ и^ сю'дђ, и^ проидо'ста ѓ%ба по' сђхђ”
І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому.
9
9
И$ бы'сть прешеDшима и%ма, и^ рече и^лїя` къ і^е^лисе'е^ви, проси` чт^о сътворю` т^и. прежде дажде не взяT бђдђ эT тебе`, и^ рече і^е^лисе'и да бђдетъ ё^бо дх~ъ и^же въ тебњ` сђгђ'бъ въ мнњ`”
Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.
10
10
И реq и^лїя` ѓ^жести'лᲆ е^си проси'ти. и^ рече а^ще ё'зриши м^я въспрїе'млема эT тебе` бђдетъ т^и та'ко. а^ще л^и не ё'зриши не и'маᲄь т^и бы'ти”
І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.
11
11
И$ быs и%ма и^дђщема и^дя'ста и^ гл~аста. и^ с^е колесни'ца ѓ%гненая и^ ко'ни ѓ%гненїи. и^ раздњли'ша междђ` ѓ^бњма. и^ взя'тъ бы'сть и^лїя` ви'хромъ ја^ко на' нб~о”
Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.
12
12
І$ е^лисе'и зря'ше и^ въпїя'ше эTч~е эTч~е колесни'ца і^и^л~ева и^ ко'н#ницы е^я`, и^ не ви'дњ е^го ктомђ`. и^ ја%тся і^е^лисе'и ꙁа ри'зы своя` и^ растерꙁа` я&, въ дв^њ растерза'нїи”
Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.
13
13
И$ вꙁя'тъ ми'лоть и^лїи^нђ і^е^лисе'и паDшђю на неM и^ въꙁвраᲄи'ся і^е^лисе'и и^ ста` на' бреꙁᲇ і^ѓ^рдановњ”
І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану;
14
14
И$ прїја%ть і^е^лисе'и ми'лоть и^лїи'нђ ја%же паде` на верхђ е^го и^ ё^да'ри въ во'дђ и^ не растђпи'ся вода` и^ рече где` б~ъ и^лїи'нъ. и^ ё^да'ри і^е^лисе'и втори'цею и^ расᲄђпи'ся вода` сю'дђ и^ сю'дђ. і^ е^лисе'и про'иде по' сђхђ”
і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей.
15
15
И$ ви'дњша и& сн~ове прoрчи и^же и^ въ е^рихо'нᲇ проти'вђ. и^ рњша с^е почива'ет# дх~ъ и^лїи'нъ на і^е^лисе'ю. и^ прїидо'ша на срњте'нїе е^мђ. и^ поклони'шася е^мђ до ꙁемля`”
І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі,
16
16
И$ рњша к нем'ђ с^е нн~њ съ ѓ%троки твои'ми, н~, мђжи сн~овъ си'лныхъ. и^ да шеDше взы'щђтъ господина твое^го, е^да ка'ко дх~ъ гн~ь въꙁе'мъ положи'лъ и& на и^ѓ^рда'нњ на ве'рхђ горы`. и^л^и на ве'рхђ хо'лма. и^ рече і^е^лисе'и не посылаите”
і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте.
17
17
И$ принђ'диша и& до'ндеже ё^крњпи'шася. и^ рече пошлњте и^ посла'ша, н~. мђжъ і^ и^ска'ша г~ дн~и и^ не ѓ^брњто'ша е^го”
Але вони приступали до нього довго, так що надокучили йому, і він сказав: пошліть. І послали п’ятдесят чоловік, і шукали три дні, і не знайшли його,
18
18
И$ въꙁврати'шася к немђ. и^ то'и бњ` сњдя'и въ е^рихо'нњ. и^ рече і^е^лисе'и к ни'мъ не гл~ахъ л^и к ваM не посыла'иᲄе,
і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть?
19
19
и^ рњша мђжїе гра'да къ і^е^лисе'ю” Се жи'тїе гра'да бл~го ја%коже ты` господи'не ви'диши н^о во'ды ѕлы`, и^ ꙁемля` непло'дна”
І сказали жителі того міста Єлисеєві: ось, розташування цього міста добре, як бачить господар наш; але вода погана і земля неплідна.
20
20
И$ рече і^е^лисе'и принесњте м^и водоно'съ но'въ и^ всы'плете во'нь со'ль. и^ взе'мше и^ принесо'ша к немђ.
І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому.
21
21
І$ и^ꙁы'иде і^е^лисе'и на и^схо'дища во'дная и^ всы'па т^ђ со'ль, и^ рече си'це гл~етъ г~ь и^сцњли'хъ во'ды сїя. и^ ё^же` не бђдетъ эT нея ктомђ` смр~ти и^ неплоDства”
І вийшов він до джерела води, і кинув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смерти, ні неплідности.
22
22
І$ и^сцњли'шася во'ды до дн~е сего, по гл~ђ і^е^лисе'е^вђ и^же гл~а”
І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав.
23
23
И$ въꙁы'иде эTтђдђ въ веџи'ль. и^ в#ходя'щђ е^мђ пђте'мᲆ и^ с^е дњти ма'лы і^ и^ꙁыидо'ша и^ꙁ гра'да и^ рђга'хђся е^мђ и^ рњша е^мђ гряди` пляши'ве гряди`
І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий!
24
24
И$ ѓ^зрњвся въ слњдъ себе` и^ ви'дњ я&, и^ прокля'тъ я& и%менемъ гн~имъ. и^ с^е и^зыдо'стњ дв^њ медвњ'дицы эT лђга и^ растерго'ша и& эT нихъ, м~в, ѓ^тро'чища”
Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дитини.
25
25
І$ и^де` эTтђдђ въ горђ` карми'льскђю, и^ эTтђдђ възврати'ся в# самарїю”
Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.
Глvа, г~”
Глава 3
1
1
И$ ѓ^ра'мъ сн~ъ а^хавоv црsтвова` надъ і^и^л~емъ въ самарїи`. в лњто и~і и^ѓ^сафа'та цр~я і^ё'дина. и^ црsтвова` лњтᲆ в~і”
Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,
2
2
И$ сътвори` лђка'вное преD ѓ^чи'ма гн~има. н^о не ја%ко эTц~ъ и^ мт~и е^го и^ разрђши ка'пища ваалова ја%же бњ` сътворилъ эTц~ъ е^го.
і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його;
3
3
н^ото'кмо въ грњсњхъ і^е^ровоа'ма сн~а нава'това и^же съгрњши` въ і^и^л~и. прилњпи'ся и^ не эTстђпи` эT него”
однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.
4
4
И$ мо'са цр~ь моа'вль б^њ пригоня'я на и^схо'дьбђ цр~еви і^и^л~евђ, р~, ты'сяu а%гнятъ, р~, ты'сящъ ѓ%вновъ и^ съ рђнесы` и^хъ”
Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів.
5
5
И$ бы'сть по ё^мрᲆтвїи а^ха'вли. и^ эTвръжеся цр~ь моа%вль цр~я і^и^л~ева”
Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Ізраїльського.
6
6
И$ꙁы'иде цр~ь и^ѓ^ра'мъ въ дн~и ѓ%ны эT самарїя и^ съгляда` і^и^л~я”
І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;
7
7
І$ и^де` и^ посла къ и^ѓ^сафатђ цр~ю і^ё^динђ гл~я. цр~ь моа'вль эTврьжеся мене` а%ще и%деши со мно'ю на' брань на моа'ва. и^ рече взы'идђ си'це мнњ` ја%коже и^ тебњ`. и^ ја%коже лю'дїе мои`, та'ко лю'дїе твои`. ја^коy ко'ни мои`, та'ко ко'ни твои`”
і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
8
8
И$ реq кои'мъ пђте'мъ в#зы'идемъ, и^ рече пђте'мъ пђсты'ня е^до'мъскїя”
І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської.
9
9
И$де` цр~ь і^и^л~евъ, и^ цр~ь і^ё'динъ, и цр~ь е^до'мль, і^ и^до'ша пђтеM се'дмь дн~їи, и^ не бњ` по'лкђ воды`, и^ скотђ е^го пи'ти”
І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними.
10
10
И$ рече ѓ%трокомъ своиM цр~ь і^и^л~евъ ЭO ја%ко затвори` г~ь г~, сїя цр~я и^дђща преда'ти в рђцњ моа'вли”
І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава.
11
11
И$ рече и^ѓ^сафа'тъ к немђ цр~ь і^ё'динъ. а%ще не бђдетъ прoрка гн~я. и^ въпро'симъ г~а иM. и^ эTвњща` е^ді'нъ ѓ^трокъ цр~я і^и^л~ева. здњ` еs і^е^лисе'и сн~ъ и^ѓ^сафа'товъ. и^же възлива` во'дђ на рђ'цњ и^лїи'нњ”
І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі.
12
12
И$ реq и^ѓ^сафа'тъ е^сть на то'мъ гл~ъ гн~ь, и^ сни'де к немђ` цр~ь і^и^л~евъ и^ѓ^сафа'т# цр~ь і^ё'динъ, и^ цр~ь е^до'мескᲆ”
І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський.
13
13
И$ реq і^е^лисе'и къ цр~ю і^и^л~евђ. чт^о мнњ` и^ тебњ` прїиди` нн~њ къ прoркомъ эTц~а твое^го, и^ къ прoркомъ мт~ре свое'я. и^ рече е^мђ цр~ь і^и^л~евъ сего л^и ради събраl е^сть г~ь трїи цр~евъ преда'ти я& в рђцњ моа'вли”
І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава.
14
14
И рече і^е^лисе'и жи'в# г~ь си'лъ и^же преDстою пред ни'мъ ја%ко не лица` и^ѓ^сафа'това стыжђся. и^л^и възрњ'въ на' тя ё^сђмню'ся”
І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе;
15
15
Но с^е ви'ждь приведи` м^и пњве'цъ. и^ бы'сть е^гда` пњва'ше пњве'цъ. и^ бы'сть рђка` гн~я на не'мъ”
тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,
16
16
И$ рече та'ко гл~етъ г~ь сътвори'те пото'ки сїя глђбо'кїя”
і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами,
17
17
ЈА/кота'ко гл~етъ г~ь не преста'нетъ дх~ъ и^ не преста'неT до'ждъ. и^ пото'цы сїи` напо'лнятся воды` и^ пі'ете в^ы, и^ сᲄяжа'нїя ва'ша и^ ско'ты ва'ша”
бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша;
18
18
И$ ле'гко си` бђдетᲆ преD ѓ^чи'ма гн~има. и^ преда'мᲆ моа'ва в рђки ва'ши”
але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші,
19
19
И$ побњди'те всякъ гра'дъ твердъ. и^ вс^я дре'ва бл~га низложи'те, и^ вся'къ и^сто'чникъ воды` разгради'те. и^ вся'кђ ча'сть бл~гђ разбі'ете ка'менїемъ
і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням.
20
20
и^ бы'сть заё'тра ја%ко въсхожда'хђ къ жрътвњ. и^ с^е во'ды и^дя'хђ пђтеM е^доMским#. і^ и^спо'лнися воды` земля`”
Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.
21
21
И$ вс^и моа^ви'тяне слы'шаша ја%ко възыидо'ша тр^и цр~и побњ'дђ на' ня. и^ събра'шася вс^и эT ю'нотъ и^же препоја^са'хђся ѓ^рђжїи` и^ вы'шеDше и^ ста'ша ё^ предњла”
Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні.
22
22
И$ ё^рани'ша заё'тра и^ слн~це въсїя` на во'ды. и^ ви'дњ моа'въ проти'вђ на вода'хъ ја%ко лђча крова'вы”
Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров.
23
23
И$ рече кро'вь си е^сть эT ѓ^рђ'жїя би'ша б^о ся сђть ё^же` цр~и и^ ё^би'лъ е^сть мђжъ и%скреняго своеh и^ с^е нн~њ гряде'тъ на кори'сᲄь моа'влю
І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав!
24
24
и^ въста'вше внидо'ша въ по'лкъ і^и^лв# і^и^л~ьтя'не въста'вше и^зби'ша моа%вляны, и^ побњго'ша пред ни'ми”
І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.
25
25
И$ вшеDше в зе'млю и^хъ гра'ды разби'ша. и^ вся'кђ ча'сᲄь бл~гђ наверго'ша мђжи ка'менїя. і^ и^сполниша я& и^ вся'къ и^сто'чниk воды` разгради'ша и^ вся'ко дре'во бл~го и^с#сњко'ша и^ до ѓ^ста'вшихъ стњ'нъ ка'меныхъ не разбїе'ныX. и^ ѓ^б#стђпиша праuницы и^ разби'ша я&”
І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його.
26
26
И$ видњ цр~ь моа'вль ја%ко ё^крњпися наD ними бра'нь, и поја%тъ со собо'ю з~ сотъ мђжъ держащихъ ѓ^рђжїя хотя` бити на цр~я е^до'мля, и^ не возмого'ша”
І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли.
27
27
И$ пояT сн~а свое^го прь'венца и^же црsтвова'ти и^мњя'ша в него мњ'сто, и^ сътвори жр'ътвђ, и^ въꙁнесе` вс^есъж#же'ная на стњна'хъ. и^ бы'сть мяте'жъ въ і^и^л~и вели'къ, и^ възрати'шася эT ни'хъ, и^ прїидо'ша в зе'млю свою”
І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.
Глvа, д~”
Глава 4
1
1
И$ жена` б^њ е^ді'на эT сн~овъ пророчъ. и^ возопи` кᲆ і^е^лисе'е^ви гл~юще. ра'бъ тво'и, а^ мо'и мђжъ ё%мре, а^ т^ы вњ'си ја%ко ра'бъ б^њ боя'ся г~а. и^ зае'мникъ нњ'кїи прїиде. взя'ти сн~а моя` ѓ%ба се бњ` в рабо'тђ”
Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
2
2
И$ рече е'й і^е^лисе'и чт^о да сътворю т^и повQњ м^и. чт^о и'маши нн~њ в до'мђ. ѓ^наy рече нњ'сть ё^ рабы` твое'я ничто'же в домђ`. н^ото'кмо ма'ло і^е^ле'я в# сосђдњ,
І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
3
3
и^ реq к не'и прїиди. і^ и^спроси` себњ` внњ` эT всњхᲆ сђсњ'дъ твои^хъ сосђды пра'зны и^ не ё^ма'ли”
І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,
4
4
И$ вшеDши затво'риши две'ри ѓ^ себᲇ, и^ ѓ^ сн~ђ твое'ю и^ влње'ши эT і^е^ле'я ᲄвое^го во вся` сосђ'ды сїя и^ наполне'ное во'змеши”
і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
5
5
І$ и^де` эT него` и^ сътвори та'ко. и^ затвори` ѓ^ себњ` две'ри и^ ѓ^ сн~ђ свое'ю. и^ т^а приближи'шася к не'и и^ лњя'ста с не'ю”
І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.
6
6
И$ е^гдаy и^сполни'шася вс^я сосђ'ды. и^ рече сн~ома свои'ма, приближи'та м^и е^ще` сосђ'дъ. и^ рњста е'й, нњ'сть е^ще` сосђ'да, и^ ста` і^е^ле'и”
Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
7
7
И$ пришеD възвњсᲄи чл~кђ бж~їю. и^ рече і^е^лисе'и и^ди` и^ прода'ждь сїи і^е^ле'и. и^ заплаᲄи` лише'вникомᲆ своиM. и^ т^ы и^ сн~а твоа` жи'ва бђ'дета эT ѓ^ста'вшаго і^е^ле'я”
І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
8
8
И$ бы'сть въ е^ді'нъ дн~ь и^ ми'мои^де` і^е^лисе'и въ сома'нъ. и^ т^ђ жена` ве'лїя, и^ ё^дръжа и& снᲇсти хлњбᲆ, и^ бы'сть е^мђ вᲆходи'ти. і^ и^схо'дити множи'цею и^ ё^клоня'шеся та'мо ја%сᲄи хлbњ.
Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
9
9
И$ рече жена` к# мђж'ђ свое^мђ. с^е ё'бо разђмњхъ ја%ко чл~къ бж~їи ст~ъ се'й. и^же ми'мохо'диT скво'ѕњ н^ы при'сно”
І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
10
10
И$ сътвориM ё^бо е^мђ пола'тђ мњ'сто ма'ло. и^ поста'вимᲆ е^мђ ѓ%дръ и^ трапе'зђ, и^ прsтлъ и^ свᲇщни'къ. и^ бђдеT внегда` в#ходи'ти е^мђ к на'мъ и^ ё^клони'тся та'мо”
зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11
11
И$ бы'сть во е^ді'нъ дн~ь и^ вни'де т^ђ, и^ ё^клони'ся вᲆ го'ръницђ и^ спа` т^ђ”
В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
12
12
И$ рече къ гиѓ^зїю ѓ^тро'чищђ свое^мђ. призови м^и сђмантяны'ню сїю. и^ призва ю&, и^ сᲄа` преD нимъ”
і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
13
13
И$ рече е^мђ р#цы ё^бо е'й. с^е ё^диви'ла е^си наM вс^е дн~евное сі'е. чт^о подоба'етъ м^и твори'ти т^и. а%ще е^сть т^и сло'во къ цр~ю, и^ли къ кня'ѕю си'лњ. ѓ^на' же рече нњ'сть. посредњ людїи своиX аZ е^смь живђщ'и”
І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
14
14
И$ рече къ гиѓ^зїю чт^о подоба'етъ сътвори'ти е'й. и^ реq гиѓ^зїи ѓ%трочище е^го ѕњло сн~а нњсть ё^ неи`. а^ мQђ ея` ста'ръ”
І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
15
15
И$ реq призови ю&. и^ призва ю& и^ ста` при две'рехъ”
І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
16
16
И$ рече і^е^лисе'и к не'и. во время с^е и^ въ ча'съ сїи бђ'деши л^и жи'ва. т^ы зачне'ши сн~а ѓ^наy рече н^и г~и не солъжи` рабњ` свое'й”
І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
17
17
И$ зача'тъ въ чре'вњ жена` сн~ъ и^ роди` во вре'мя с^е и^ въ ча'съ сі'и, ја^коже гл~а к не'и і^е^лисе'и”
І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
18
18
И$ растя'ше ѓ^тро'чиu. и^ бы'сть е^гда` и^зы'иде ѓ%троk къ эTц~ю свое^мђ къ жнђщиM”
І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
19
19
И$ рече къ эTц~ю свое'мђ глава` м^и боли'тъ. и^ рече кᲆ ѓ%трокђ неси` и& к# ма'тери е^го
І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
20
20
и^ несе` и& къ ма'тери е^го. и^ лежа'ше на колњ'нђ е^я` до полђ' дн~и и^ ё'мре” ѓ^на'
І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
21
21
же вознесе и& и^ положи` на ѓ%дрњ чл~ка бж~їя. и^ затвори` ѓ^ неM и^ и^зы'иде” И$ призва` мђж'а своего и^ ре'че е^мђ
І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла,
22
22
посли` м^и ё%бо е^ді'ного эT ѓ%трокъ и^ еді'ного эT ѓ^сляT, и^ текђ` до чл~ка бж~їа и^ возвращђ я&”
і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
23
23
И$ рече чт^о ја^ко и%деши к не'мђ и с^е дньs не но'въ мsць, ниже сђбо'та. ѓ^на' же рече ми'ръ”
Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.
24
24
И$ ѓ^сњдла ѓ^сля` свое и^ реq къ ѓ^тро'чищђ свое^мђ веди` и^ ходи` не ё^дрᲆжи мене`, да вся'дђ ја%коже рекђ т^и”
І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
25
25
І$ и^де` и^ прїиде до чл~ка бж~їя вᲆ го'рђ карми'льскђю. и^ бы'сть ја%ко ви'дњ ея` і^е^лисе'и грядђщђю. и^ рече къ гиѓ^зїю ѓ^тро'чищђ свое^мђ. с^е ё^бо сђман#тяныни гряде'тъ”
І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
26
26
Тецы` ё^бо въ срњте'нїе е'й, и^ рцы е'й ми'ръ тебњ`. и^ тече во срњте'нїе е'й, и^ рече е'й ми'ръ тебњ`, ми'ръ мђж'ђ твое^мђ, ми'ръ ѓ^тро'чищђ. ѓ^на' же реq ми'ръ”
Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.
27
27
И$ прїиде къ і^е^лисе'ю въ го'рђ и^ е'мся за но'ѕњ е^го и^ прибли'жися гиѓ^зїи и^ хотя` эTринђти ю&. и^ реq і^е^лисе'и, ѓ^ста'ви ея` ја%ко дш~а ея` прискоrбна е^сть нн~њ. и^ г~ь ё^таи` эT мене` и^ не въꙁвњсти мнњ`”
Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
28
28
И$ рече жена` е^да` проси'хъ сн~а ё^ г~а мое^го, ја^ко реко'хъ не прелсᲄи мене`”
І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
29
29
И$ реq і^е^лисе'и къ гиѓ^зїю, препоя'ши чре'сла своя` и^ возми` же'злъ мо'и въ рђцњ свои`, і^ и^ди`. и^ ја%ко а%ще ѓ^бря'щеши мђ'жа не блsви е^го. и^ а'ще блsвиT т^я мђжъ не эTвњща'и е^мђ. и^ возложи` же'злъ мо'и на лице` ѓ^тро'чищђ”
І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
30
30
И$ реq мт~и ѓ^тро'чища жи'вᲆ г~ь и^ жива` дш~а ᲄвоа` а%ще ѓ^ста'нђ тебе` и^ въста` і^е^лисе'и і^ и^де` вᲆ слDњ е^я`”
І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
31
31
Гиѓ^зїи же ё^преди и& и^ воꙁложи же'злᲆ на лице` ѓ^тро'чищђ. и^ не бњ гла'са ни послђша'нїя. и^ възврати'ся въ срњте'нїе е^го и^ повњ'да е^мђ гл~я, не въста` ѓ^тро'чищъ”
Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
32
32
И$ вни'де і^е^лисе'и въ хра'мᲆ, и^ с^е ѓ^тро'чищъ ё^мры'и положе'нъ б^њ на ѓ%дрњ е^го”
І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
33
33
И вни'де і^е^лисе'и в до'мъ. и^ затвори` две'ри эT ѓ^бо'ю само'ю. и^ помоли'ся г~ђ,
І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.
34
34
и^ вᲆзы'де и^ ля'же на ѓ^тро'чищи. и^ положи` ё^ста` своя` на ё^стXњ е^го. и^ ѓ'чи свои` на ѓ'чи е^го. и^ рђ'цњ свои` на рђ'цњ е^го, и^ пле'снњ свои` на пле'снђ е^го. и^ дђнђ на'нь і^ и^де` ѓ^ не'мᲆ и^ разъгорњ я пло'ть ѓ^тро'чищђ”
І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.
35
35
И$ ѓбрати'ся и^ ѓ^бходи` в# хра'мњ сю'дђ и сю'дђ. и^ въꙁы'де и^ преклони'ся на ѓ^тро'чища сеDмижды. и^ эTвр~ъзе ѓ^тро'чищъ ѓ'чи свои`”
І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.
36
36
И$ воз#пи і^е^лисе'и къ гиѓ^зїи, и^ рече. призови м^и сђман#тяны'ню сїю. и^ вᲆзва ю& и^ вни'де к не'мђ. и^ рече е'й і^е^лисе'и прїими сн~ъ тво'и”
І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
37
37
И$ вни'де жена` и^ паде` на' ногђ е^го и^ поклони'ся е^мђ до земля`, и^ поја%тъ сн~а свое^го и^зы'де”
І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
38
38
І$ е^лисе'и, возврати'ся в# галга'лы. и^ б^њ гла'дъ в# земли` то'й. и^ сн~ове прoрчи сњдя'хђ преD нимъ. и^ рече і^е^лисе'и ѓ^тро'чищђ свое^мђ, наста'ви ко'нобъ ве'лїи, и^ свари` варе'нїе сн~омᲆ проро'чиM”
Єлисей же повернувся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
39
39
І$ и^зы'де е^ді'н# эT ниX на село` собра'ти ѕелїа ди'вїа и^ ѓ^брњтъ винограD на селњ`, и^ набра` в не'мᲆ ја%блока ди'вїяго, по'лнђ ри'зђ свою`, и^ всы'па в коте'лъ на сваре'нїе. ја^ко не разђмњша”
І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .
40
40
И$ принесе мђжеM ја%сти. и^ бы'сть ја^дђщиM и^мъ эT варе'нїя. и^ с^е возопи'ша и рњша смр~ть еs въ коно'бњ чл~че бж~їи, не мого'ша ја%сти”
І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
41
41
И$ рече возми'те мђки` и^ въсы'пте в# коно'бъ. и^ рече і^е^лисе'и къ гиѓ^зїю ѓ%трочищђ свое^мђ, и^знеси` лю'демъ да ја^дяT. и^ не бы'сть ктомђ` лђка'ваго гла'са ѓ^ коно'бњ”
І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
42
42
И$ мђжъ прїиде эT веџарылисы, и^ принесе` къ чл~кђ бж~їю прьвороDныи хлbњ я^чныи, к~. и^ смо'квы. и^ рече да'ите лю'демъ да ја^дя'тъ”
Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
43
43
И рече ѓ%трокᲆ е^го не довлњ'етъ с^е преD сто'мъ мђж'ъ. и^ реq лю'демъ да'ждъ я& да ја^дя'тъ, ја%ко си'це гл~етъ г~ь да ја^дя'тъ и^ ѓ^ста'неT и%мъ”
І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
44
44
И$ ја^до'ша и^ ѓ^ста по гл~ђ гн~ю и^же гл~а і^е^лисе'и”
Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.
Глvа, е~”
Глава 5
1
1
И$ нее^ма'нъ кня'ѕь си'лныхъ а^сљ=рїи б^њ мђж'ъ ве'лїи преD господи'номъ своиM, и^ ди'веn в ли'цњ. ја%ко е^го ра'ди да'сть г~ь сп~се'нїе сљ=рїи`. и^ сїи мQђ б^њ ве'лїи и^ си'ленъ, н^о ѕњло б^њ прокаже'нъ”
Неєман, воєначальник царя Сирійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим.
2
2
И$ эT сљ=рїи и^зыйдо'ша во'ини ма'ли. и^ плњни'ша ю'нотъкђ ма'лђ эT зе'мли і^и^л~евы, и^же преD жено'ю нее^ма'новою слђжа`”
Сиріяни одного разу пішли загонами і взяли в полон із землі Ізраїльської маленьку дівчинку, і вона служила дружині Неємановій.
3
3
И$ реq госпо'жи свое'и по'лезно б^ы господи'нђ мое^мђ было` а%ще б^ы бы'лъ ё^ прoрка бж~їя и^же въ самарїи. то'й б^о ѓ^чи'ститъ эT прока'зы е^го”
І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його!
4
4
И$ шеDши возвњсти' господи'нђ свое^мђ и^ рече. та'ко, и^ та'ко гл~а ю%нотъка ја%же е^сть эT земля` і^и^л~евы”
І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської.
5
5
Рече же цр~ь сљ=рїискїи къ нее^ма'нђ, прїиди и^ вни'ди, и^ пошлю` кни'гђ къ цр~ю і^и^л~евђ, і^ и^де` и^ вꙁя` в рђ'цњ свои`, і~, тала'нтъ сре'бра. и^ Wѕ~, зла'тник#, и^ і~, ри`зъ и^змnњ кра'снъ”
І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльського. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу;
6
6
И$ внесе` кни'гђ къ цр~ю і^и^л~евђ гл~я с^е нн~њ ја%ко прїиде кни'га сїя к тебњ` с^е послаX к тебᲇ нее^ма'на раба` моеh, да ѓ^чи'сᲄиши и& эT прока'зы е^го”
і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неємана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його.
7
7
И$ бы'сть ја^ко прочᲄе` кни'гђ цр~ь і^и^л~евᲆ разDра ри'зы своа` и^ реq. е^да` азъ боh е^смь ё^мрᲆтви'ти и^ жи'вотвори'ти, ја%ко се'й посла` къ мнњ` да ѓ^чищђ` мђж'а эT прока'ꙁы е^го, н^о про'чїе разђмᲇ'ите и^ ви'дите ја%ко с^е і^ и'щетъ вины` къ мнњ`”
Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.
8
8
И$ бысᲄь ја%ко ё^слы'ша і^е^лисе'и ја^ко раздра` ры'зы своя цр~ь і^и^л~евъ. и^ посла` къ цр~ю іи^л~евђ гл~я почт^о раздра` ры'зы своя`. да прїидеT къ мнњ нн~њ нее^ма'нъ и^ да разђмњеT ја%ко е^сть прoркъ въ і^и^л~и”
Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі.
9
9
И$ прїиде нее^ма'нъ на ко'нехъ и^ на колесни'цахъ. и^ ста` при две'рехъ до'мђ і^е^лисе'ева”
І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв.
10
10
И$ посла` і^е^лїсе'и посла` к не'мђ гл~я. шеD и^змы'ися седми'цею въ і^ѓ^рда'ни. і^ и^ꙁмњни'т# ти ся пло'ть и^ ѓ^чи'стится”
І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.
11
11
И$ разгнњ'вася нее^ма'нъ эTи^де` и^ реq, с^е ё^бо гл~ахъ ја%ко и^зы'идетъ ко мнњ` и^ ста'нетъ и^ призове'тъ и%менемъ б~а свое^го. и^ возло'житъ рђ'кђ свою` на мњ'сто, и^ ѓ^чи'ститъ прока'зђ”
І розгнівався Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу;
12
12
То нᲇ'сть л^и ё%нше а^ва'на и^ фарфа'на рњки` дама'сковњ па'че і^ѓ^рда'на, и^ вс^я во'ды і^и^л~евы. т^о не и'мамъ л^и шеD и^змы'тися в ни'хъ, и^ ѓ^чи'щђся и^ ё^клони'ся гнњ'венъ і^ и^де`”
хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві.
13
13
И$ приближи'шася ѓ%троцы е^го и^ рњша е^мђ гл~юще. а%ще б^ы ве'лїе сло'во гл~алъ прoркъ теб^њ не бы л^и сътвори`лъ е^си ја%коже с^и, с'и же рече к тебњ` и^змы'ися и^ ѓ^чи'стишися”
І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий».
14
14
И$ сни'де нее^маn и^ погрђзи'ся въ і^ѓ^рда'нњ сеDмери'цею. по гл~ђ і^е^лисе'я. и^ ѓ^брати'ся пло'ть е^го ја%ко пло'ть ѓ^троча'те мла'да и^ ѓ^цысти'ся”
І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.
15
15
И$ возврати'ся па'ки кᲆ іе^лисе'ю то'й са'мъ, и^ вс^е ѓ^плъче'нїе е^го. и^ пришеD ста` преD нимъ. и^ рече, а%зъ нн~њ разђмњхъ ја%ко нњ'сть б~а въ все'и земли`. н^ото'кмо въ і^и^л~и. то с^е ё^же` прїими блsвенїе эT раба` свое^го”
І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого.
16
16
И$ рече і^е^лисе'и жи'въ г~ь и^же преDстою` преD ниM. а%ще прїимђ чт^о, и^ нђжда'ше и& взяти и^ не послђша е^го н^и взя`”
І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився.
17
17
И$ рече нее^ма'нъ а%ще ли, не хо'щеши взя'ти т^о да'ждъ м^и рабђ` твое^мђ бре'мя сђпрђ'гома м#щима. эT земля се'я чрьме'ныя, ја%ко не сътвори'тъ эTсе'лњ ра'бъ тво'и вс^есожъже'нїя и^ жрътвы богоM и%нњмъ, н^о г~ђ е^ді'номђ”
І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви іншим богам, крім Господа;
18
18
Э$ гл~ђ же сеM и^ словеси` се'мъ да эTпђститъ г~ь рабђ` твое^мђ, внегда` вни'детъ господи'нъ мо'и в до'мъ рем#ма'новᲆ на поклоне'нїе е^мђ, и^ та'мо почїе^тъ в рђ'кђ мое'ю, и^ поклоню'ся в до'мђ рем#ма'ни, е^гда` кланя'тися е^мђ в до'мђ рем#ма'ни. и^ да ѓ^чи'ститъ ё^бо г~ь раба` твое^го ѓ^ словеси` се'мъ”
тільки ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпреться на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому.
19
19
И$ рече і^е^лисе'и къ нее^ма'нђ. и^ди` с ми'роM и^ эTи^де` эT не'го въ хавра'ньскђ зе'млю”
І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.
20
20
И$ реq гиѓ^зїи ѓ^тро'чищъ і^е^лисеѓ'въ. се господи'нᲆ мо'и. эTра'ди нее^ма'нђ сљ=ряни'нђ семђ`. не взя'ти эT рђки` е^го и^же принесе`. жи'въ г~ь ја%ко и%мамъ тещи` въ слDњ е^го и^ возмђ` эT не'го нњ'что”
І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.
21
21
И$ тече` гиѓ^зїи въ слDњ нее^ма'новъ” и^ ви'дњ е^го нее^ма'нъ текђща въ слDњ е^го. и^ въꙁврати'ся съ колесни'ца на срњте'нїе е^мђ. и^ рече гиѓ^зїи ми'ръ т^и, сїи
І погнався Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром?
22
22
же рече ми'ръ” Господи'нъ мо'и посла` м^я гл~я. с^е нн~њ прїидо'ста ко мнњ` дв^а ѓ^тро'чища эT го'ры е^фре'мля эT сн~овъ пророчъ, да'ждъ ё^бо рече е^ю` ради тала'нтъ сре'бра, и^ дв^њ и^змњ'нњ ри'зъ”
Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чоловіка із синів пророчих; дай їм талант срібла і дві зміни одягу».
23
23
И$ рече нее^маn возми` нн~њ дв^а тала'нта сре'бра. и^ взя` дв^а тала'нта во два` мњшца и^ дв^њ и^змњ'нњ ри'зъ. и^ възложи на' два ѓ^тро'чища своя`. і^ и^до'ша преD ниM
І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І просив його. І зав’язав він два таланти срібла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним.
24
24
и^ прїидо'ша в сђмра'ки, и^ взя'тъ эT рђкђ ею` и^ сокры` въ хра'мњ, и^ эTпђсᲄи мђжа”
Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли.
25
25
И$ са'мъ вшеD преDста` господи'нђ свое^мђ, и^ рече к немђ і^е^лисе'и эTкђдђ прїиде гиѓ^ꙁїи. и^ реq гиѓ^ꙁїи не и^сходи'лъ ра'бъ тво'и ника'може”
Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій.
26
26
И$ реq к не'мђ і^е^лисе'и нњ'сть л^и ходи'ло срDце мое` с тобо'ю, и^ ви'дњ ја%ко возвраща'лъся мђжъ с колесни'ца е^го въ срᲇтенїе тебњ`. и^ нн~њ прїяl е^си сре'бро и^ ри'зы взялъ е^си себњ`. да кђ'пиши за ни'хъ верто'грады, и^ масли'ны и^ виногра'ды, и^ ѓ'вца и^ волы`. и^ ѓ'трокы и^ ѓ^трокови'ца”
І сказав він йому: хіба серце моє не супроводжувало тебе, коли обернувся назустріч тобі чоловік той з колісниці своєї? чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь?
27
27
И$ прока'за нее^ма'нова да прильнетъ на тебњ`, и^ на сњмени твоеM во вњки. і^ и^зы'де эT лица` е^го прокаженъ ја%ко снњ'гъ”
Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.
Глvа, ѕ~”
Глава 6
1
1
И$ рњша сн~ове прoрчи кᲆ і^е^лисе'ю с^е ё^бо мњсто и^дњже м^ы живе'мъ проти'вђ тебе`. тњ'сно е^сть на'мъ”
І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас;
2
2
То да и^де'мъ нн~њ до і^ѓ^рда'на. и^ да во'ꙁмемъ эTтђдђ мђжъ по беръвнђ` е^ді'номђ, и^ да сътвори'мъ себњ т^ђ ѓ^би'телища пребыва'ти т^ђ. и^ сїи рече и^дњте”
підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть.
3
3
И$ рече е^ді'нъ гряd и^ са'мъ съ рабы` свои^ми, и^ сїи рече аZ и^дђ`”
І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.
4
4
І$ и^де` с ни'ми и^ дошеDше до і^ѓ^рда'на сњко'ша дре'во”
І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева.
5
5
И$ е^гда е^ді'нъ эTсњка'ше бер#вно`, и^ с^е желњ'зо спаде` с топори'ща и впаде` в# во'дђ. и^ възопи` и^ рече ЭO господи'не мои и^ си` е^заа'х#”
І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена!
6
6
И рече чл~кᲆ бж~їи где` паде`, и^ покаꙁа` е^мђ мњ'сто. ѓ%нъ же вломи` дре'во и^ в#ве'рже и& т^ђ. и^ въсплы` желњꙁо”
І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира.
7
7
И$ рече воꙁми` са'мъ, и^ сїи просте'ръ рђкђ свою` и^ взяT е&”
І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8
8
И$ цр~ь сљ=рскїи б^њ вою'я на і^и^л~я, и^ совњща` съ ѓ%троки свои^ми гл~я. на мњ'сто нњ'кое і^е^лмо'не преи^дђ`”
Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан.
9
9
И$ посла` і^е^лисе'и къ цр~ю і^и^л~евђ гл~я съхрани` не преити` на мњ'сто с^е. ја%кот^ђ сљ=ря'не ꙁаляго'ша”
І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли.
10
10
И$ посла` цр~ь і^и^л~евᲆ на мњсᲄо ѓ^ не'мже реq е^мђ і^е^лисе'и, соблюде'ся эTтђдђ ни е^ді'ною ни два'жды”
І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два.
11
11
И$ смђти'ся срDце цр~ю сљ=рскђ ѓ^ словесᲇ семъ. и^ приꙁва` ѓ%троки своя` и^ рече к ни'мъ, не возвњща'ете м^и кт^о предае'тъ м^я в рђцњ цр~ю і^и^л~евђ”
І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським?
12
12
И$ рече е^ді'нъ эT ѓ'трокъ е^го. н^и господине мо'и цр~ю, ја%ко прoркъ і^е^лисе'и и^же въ і^и^л~и возвњща'етъ цр~ю і^и^л~вђ вс^я словеса` ја%же а%ще гл~еши въ сокро'вищи ло'жница свое'я”
І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.
13
13
И$ рече и^дњте и^ ё^вњдњте гдњ` е^сть с^е. и^ посла'въ приведђ и&, и^ возвњсᲄи'ша е^мђ гл~юще се е^сть во е^вдоџаи'ме”
І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі.
14
14
И$ посла` та'мо ко'ня и^ колесни'ца и^ си'лђ тя'жкђ, и^ прїидо'ша но'щїю и^ ѓ^бъја%ша гра'дъ”
І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.
15
15
И$ ё^рани` заё'тра раb і^е^лисе'ѓ^въ, и^ въста'въ и^зы'иде, и^ с^е си'ла ѓ^бъстђпи` граD и^ ко'ни и^ колесни'ца, и^ рече ѓ%ᲄрокъ е^го к немђ ЭO господине чт^о сътвори'мъ”
Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити?
16
16
И$ рече і^е^лисе'и не бо'ися ја%ко бо'лїи е^сть со на'ми, па'че не'же и^же сᲆ ни'ми”
І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними.
17
17
И$ помоли'ся і^е^лисе'и и^ рече, г~и эTвръзи` нн~њ ѓ%чи ѓ%трока свое^го и^ ё'зриT, и^ эTвръ'ꙁе ѓ%чи ѓ^тро'чища и^ ви'дњ и^ с^е гора` и^спо'лнь ко'нь и^ колесни'ца ѓ%гньна ѓ%крsтъ і^е^лисе'я”
І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея.
18
18
И$ снидо'ша к немђ и^ помоли'ся і^е^лисе'и къ г~ђ. и^ рече, порази` ё^бо ја^ꙁы'къ се'и невидњ'нїем# и^ порази` и^хъ невидњ'нїемъ по гл~ђ і^е^лисе'е^вђ”
Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея.
19
19
И$ рече к ни'мъ і^е^лисе'и, не се` пђть и^ не се` гра'дъ. гряди'те по мн^њ и^ ведђ` в^ы къ мђж'еви е^гоже и%щете в^ы. и^ веде` я& в# самарїю”
І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію.
20
20
И$ бы'сть е^гда` внидо'ша въ самарїю, и рече і^е^лисе'и эTвръзи` ё^бо и^мъ г~и ѓ%чи и^хъ и^ да ви'дятᲆ. и^ эTвръзе` г~ь ѓ%чи и^хъ и^ ви'дњша. и^ с^е бя'хђ посредњ самарїя”
Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії.
21
21
И$ рече цр~ь і^ил~евъ къ і^е^лисе'ю ја%ко ви'дњ я& а%ще поражђ` я& пораже'нїемъ эTч~е”
І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій?
22
22
И$ рече і^е^лисе'и не порази'ши. н^отоkмо е^же е^си плњниl ѓ^рђжїемъ си'мъ, и^ лђкомъ свои^мъ и^ꙁбїе'ши. предложи` и^мъ хлњбы и^ во'дђ да ја^дя'тъ. и^ да пі'ютъ. и^ да и^дђтъ къ господи'нђ свое^мђ”
І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого.
23
23
И$ преDложи` и^мъ предъложе'нїе ве'лїе и^ ја%ша и^ пи'ша. и^ эtпђсᲄи` я& і^ и^до'ша кᲆ господинђ свое^мђ, и^ не приложи'ша ктомђ` приходи'ти и^с# сљ=рїя въ ꙁеMлю і^и^л~евђ”
І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.
24
24
И бы'сть по сихъ. и^ събра` сн~ъ а^де'ровъ цр~ь а^сљ=рїискїи, вс^е ѓ^полче'нїе свое. и^ вше'дъ ѓ^бъсњде самарїю”
Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію.
25
25
И$ бы'сть гла'дъ вели'къ въ самарїи`, и^ с^е ѓ^бъсњдо'ша ю&” до'ндеже бы'сть глава` ѓ^сло'ва за н~, си'кль сребра`, и^ четве'ртая ча'сть мњры гно'ю голђби'наго, за е~ си'кль сребра`”
І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла.
26
26
И$ бы'сть цр~ь і^и^л~въ ходя` по стњна'мъ. и^ жена` нњ'кая возопи` к немђ гл~ющи, сп~си м^я господине мои цр~ю”
Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю.
27
27
И$ рече е'й а^ще ᲄебе не спsаеT г~ь, ка'ко а^ꙁъ сп~сђ тя. е^да` эT гђмна` и^л^и эT точи'ла”
І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?
28
28
И$ рече е'й цр~ь что` т^и е^сть, ѓ^на' же эTвњща`, и^ рече, сїя жена` къ мн^њ рече` да'ждь ми сн~ъ твои да и^ ја^ди'мъ и& дне'сь. а^ ё'тро мое^го сн~а з#ја^ди'мъ.
І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра».
29
29
і^ и^спеко'хомъ сн~а мое^го і^ и^з#ја^до'хомъ и&. и^ рњхъ ко не'и въ дн~ь вторы'и. да'ждь сн~а твое^го і^ и^з#ја^ди'мъ и&, и^ съкры` сн~а свое^го”
І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина.
30
30
И$ бы'сᲄь ја%ко слы'ша цр~ь і^и^л~евъ словеса` жены`. и^ раздра` ри'зы своя. и^ хожда'ше по стњнњ`. и^ ви'дњша лю'дїе вре'тище на пло'ти е^го внђтръ”
Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31
31
И$ рече цр~ь сїя да сътвори'тъ м^и б~ъ и^ с^и да приложи'тъ м^и а^ще бђдетъ і^е^лисе'и съ главо'ю свое'ю днесь”
І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні.
32
32
І$е^лисе'и же сњдя'ше в домђ` свое^мъ. и^ ста'рцы сидя'хђ с нимъ, и^ посла` цр~ь мђжа преD лицемъ своиM и^ преже да'же прїити` посла'вшемђ к немђ. и^ то'и рече къ ста'рцемъ. не вњсте л^и ја%ко посла` сн~ъ ё^бїици сего`, да эTсњчетъ главђ` мою. и^ ви'дите до'ндеже прїидетъ посе'лъ. ё^тверди'те две'ри и^ печа'лна сътвори'те и& ё^ две'рїи. не то'потъ л^и но'гђ господина е^го въслњдъ е^го”
Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!
33
33
И$ е^ще` е^мђ гл~ющђ с ни'ми. и^ с^е посе'л# сни'де к немђ, и^ пости'же и& цр~ь и^ реq, с^е си` ѕло'ба эT г~а. т^о потръплю` гв~и ксемђ`”
Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?
Глvа, з~”
Глава 7
1
1
И$ рече і^е^лисе'и слы'шите слово гн~е. си'це гл~етъ г~ь ја%ко в ча'съ сїи ё'тро. мњра мђки` пшени'чны бђдетъ ꙁа си'кль е^ді'н#, и^ дв^њ мњрњ ја^чме'ню ꙁа си'кль е^дїнъ, въ вра'тXњ самарїя”
І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
2
2
И$ эTвњща` триста'тъ, на него'же цр~ь въспочива'ше рђцњ свои`. и^ рече къ і^е^лисе'ю. с^е а^ще ѓ^тво'ритъ г~ь и^ хля'би нбsныя. т^о не бђдетъ гл~ъ се'и. і^е^лисе'и рече с^е т^ы ё'зриши ѓ^чи'ма свои^ма. и^ эTтђдњ не и%маши ја%сти”
І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.
3
3
И$ бя'хђ д~ мђжи прокаже'ни при вра'техᲆ гра'да и^ рече мђжъ къ и'скренемђ си` чт^о мы` сњди'мъ здњ` дондеже ё'мреM”
Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
4
4
А$ще речемъ вни'демъ во' градᲆ. т^о гла'дъ е^сть во' граде. и^ ё'мремъ та'мо. а^ще л^и сњди'мъ здњ` т^о и^ та'ко ё'мремъ. и^ нн~њ и^демъ, и^ внїидемъ въ по'лкъ сљ=рїискїи, а^ще живяT н^ы жи'ви бђ'демъ. а^ще л^и ё^мрътвя'тъ н^ы, т^о ё'мреM.
Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
5
5
И$ въста'вше тмо'ю внидо'ша в по'лкᲆ сљ=рїискїи. и^ внидо'ша срњди` по'лка сљ=рїиска. и^ с^е не бњ мђжа т^ђ.
І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
6
6
и^ г~ь слы'шано сътвори` полкђ сљ=рїискђ. гла'съ ѓ^рђжїя. и^ гла'съ ко'нь и^ глsа си'лы вели'ки. и^ рече мђжъ къ браᲄђ свое'мђ с^е нн~њ наја%лъ е^сть на на'съ цр~ь і^и^л~евъ цр~я хетъџе'иска и^ цр~я е^гљ=пет#ска прїити` на на'съ”
Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.
7
7
И$ въста'вше въ нощи бњжа'ша и^ ѓ^ста'виша сњни своя и^ ко'ни и^ ѓ^слы` своа ја%коже е^сть въ станђ` и^ ја%коже бњхђ са'ми же бњжа'ша дш~а ради свое'я”
І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
8
8
И$ снидо'ша прокаже'ни с^и до срњди поlка и внидо'ша в сњнь е^дїнђ, и^ ја%ша и^ пи'ша, и^ взя'ша эTтђ'дђ сребро` и^ зла'то, и^ ѓ^де'жда. ше'дше съкры'ша и^ па'ки възврати'вшеся и^ внидо'ша въ дрђгђю сњнь и^ взя'ша эTтђ'дђ и^ съкры'ша”
І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
9
9
И$ рече мђжъ кождо къ и'скренемђ своемђ. не бл~го м^ы ᲄво'римо дне'сь, дн~ь б^о сїи дн~ь бл~говᲇще'нїя е^сть. а^ мы` молчиM и^ а'ще пребђдемъ до свњта ё'трђ, ѓ^бря'щет# насъ безако'нїе, нн~њ прїидемъ и^ вни'демъ и^ възвњсти'мъ в домђ` цр~евњ”
І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
10
10
И$ внидо'ша и^ возопи'ша ко вра'томъ гра'да. и^ возвњсти'ша иM гл~юще. внидо'хомъ в по'лкъ сљ=рїискїи и^ с^е не бы'сть т^ђ мђжа ни гласа чл~ча. н^ото'кмо ко'ни привя'зани, и^ ѓ^сля'та и^ сњни и^хъ ја%коже сђть”
І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
11
11
И$ вра'тницы возопи'ша и^ возвњсти'ша в домђ` цр~евњ внђтръ”
І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
12
12
И$ въста'въ но'щїю цр~ь. и^ рече къ ѓ%трокоM свои'мъ возвњщђ ё'бо ва'мъ нн~њ ја%же сътвориша наM сљ=ря'не. раꙁђмњша ја%ко гла'дни е^смы и^зыидо'ша и^с# станђ`, и^ сокры'шася на селњ` гл~ще ја%ко и^зы'идђтъ и^ꙁ# гра'да і^ и^ме'мъ я& живы. и^ во' градъ вънидемᲆ”
І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
13
13
И$ эTвњща'въ е^дїнъ эT ѓ'трокъ е^го рече. да по'имђтъ нн~њ е~ эT ко'нь ѓ^сᲄа'вшиX и^же сђть ѓ^ста'ли зд^њ. с^е б^о сђть толико всњхъ ё^ мно'жествњ і^и^л~я, ѓ^ста'вльшихъся. и^ по'слемᲆ та'мо и^ ё'зримъ”
І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
14
14
И$ поја%ша дв^а всаDника и^ посла` цр~ь і^ил~евъ въ слњдъ цр~я сљ=рска, гл~я и^мъ грядњте, и видњте”
І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
15
15
І$ и^зыидо'ша по неM до і^ѓ^рда'на. и^ с^е пђть бя'ше ве'сь и^спо'лнь ѓ^де'ждъ и^ ѓ^рђжїя и^же поверго'ша сљ=ря'не, внегда` ё^страшитися иM. и^ возвратишася послы` и^ возвњстиша с^е цр~ю”
І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
16
16
І$ и^зыидо'ша лю'дїе и^ раZгра'биша вс^и станы` сљ=рски. и^ быs мњ'ра мђки` пшеничны ꙁа сикль е^диn, и^ дв^њ мњ'рњ ја^чме'ню за сикль по гл~ђ гн~ю”
І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
17
17
И цр~ь приста'ви триста'та на не'мже цр~ь ѓ^почива'ше рђка'ма е^го ё^ вра'тъ. и^ попра'ша е^го лю'дїе при вра'тњхъ. и^ ё'мре ја%ко гл~а чл~кᲆ бж~їи и^же гл~а е^гда посе'лъ прїиде к немђ”
І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
18
18
И$ бы'сть ја%коже гл~а чл~къ бж~їи гл~я къ цр~ю дв^њ мњ'рњ ја%ч#ме'ню за сикль е^динъ. и^ мњ'ра мђки п#шениqны за сик#ль. бђдеT бо ре'че ја%ко въ сеи ча'съ ё%тро во вра'тњхъ самарїя”
Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
19
19
И$ эTвњща же тристаT і^е^лисе'ю. и^ реq а^ще г~ь ѓ^тво'ритъ хля'би нбsныя. и^ не бђдетъ гл~ъ се'и. и^ рече і^е^лисе'и с^е ё'зриши ѓ^чи'ма свои^ма а^ эTтђдђ не и'маши ја^сти”
тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
20
20
И$ бы'сть та'ко и^ попра'ша и& лю'дїе ё^ враT и^ ё'мреT”
Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.
Глvа, и~”
Глава 8
1
1
И$ посе'мъ гл~а і^е^лисе'и к# женњ` е'иже въскр~еси сн~а гл~я. въста'ни ты`, и^ до'мъ твои. і^ и^ди`. и^ пребыва'и и^дњже а^ще мо'жеши. ја%ко нарече г~ь гла'дъ на' землю. и^ с^е ё^бо прїидеT на седмь лњтъ”
І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років.
2
2
И$ въсᲄавши жена` сътвори` т^о по гл~ђ і^е^лисе'евђ. і^ и^де` т^а сама` и^ доM е^я`. и^ всели'ся в зе'млю и^ноплеме'нникъ, з~, лњтᲆ”
І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого; і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років.
3
3
И$ быs по скон#ча'нїи, з~ ми лњтъ възврати'ся жена` эT и^ноплеме'нникъ во' граD и^ прїиде возопи'ти къ цр~ю ѓ^ домђ` свое^мъ и^ ѓ^ се'лехъ свои^хъ,
Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє.
4
4
и^ гл~а цр~ь къ гиѓ^зїю' ѓ%трокђ і^е^лисе'евђ чл~кђ бж~їю гл~я. и^сповњж'дь м^и нн~њ вели'кая ја%же сътвори` і^е^лисе'и”
Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що́ зробив Єлисей.
5
5
И$ бы'сᲄь е^мђ и^сповњда'ющђ цр~еви, ја%ко жи'ва сътвори` сн~а ё^мръшаго и^ с^е жена` е'йже въскр~еси і^е^лисе'и сн~а ея` въпию%щи цр~еви ѓ^ домђ` свое'мъ и^ ѓ^ се'лехᲆ свои^хᲆ, и^ рече гиѓ^зїи господи'не цр~ю сїя е^сть жена` и^ сїи сн~ъ ея` е^гоже жи'ва сътвори` і^е^лисе'и”
І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей.
6
6
И$ въпроси` цр~ь женђ` и^сповњ'да е^мђ. и^ да'сть е'й цр~ь ско'пца е^ді'наго гл~я, возврати` е'й ја%же е^я вс^я сђть. и^ вс^я пло'ды села` ея`. эT дн~я того` во'ньже ѓ^ста'ви зе'млю и^ досе'лᲇ”
І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.
7
7
И$ прїиде і^е^лисе'и в дама'скъ, и^ сн~ъ а^деровъ цр~ь сљ=ръскїи разболњл#ся бя'ше. и^ возвњсти'ста е^мђ гл~юще, прїиде чл~къ бж~їи до здњ`”
І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди.
8
8
И$ рече цр~ь къ а^заи'лю прїими` в рђкђ твою да'ръ і^ и^ди` въ срњте'нїе чл~кђ бж~їю. и^ вопроси` г~а и^м# гл~я а^ще м^и жи'вђ быᲄи эT бо'лњзни сея`”
І сказав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби?
9
9
І$ и^де а^заи'ль на срњте'нїе е^мђ взеMше да'ръ в рђкђ свое^ю`. и^ вс^я бл~гая дама'скова ја%ко можа'хђ носи'ти м~. вельблю'дъ и^ пришеD ста` пред нимᲆ, и^ реq къ і^е^лисе'ю сн~ъ твои сн~ъ а^де'ровъ цр~ь сљ=рскъ. посла` м^я к тебњ гл~я, бђ'дђ ли жи'въ эT бо'лњзни сея`”
І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: «чи видужаю я від цієї хвороби?»
10
10
И$ реq к немђ і^е^лисе'и, и^ди` и^ рцы` е^мђ живя` живе'ши. н^о показа м^и г~ь ја%ко смр~тїю ё'мретъ”
І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: «видужаєш»; однак же відкрив мені Господь, що він помре.
11
11
И$ посе'мъ пред#ста'ви лице свое` и^ возложи` рђкђ закрыва'яся и^ пла'кася чл~къ бж~їи”
І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий.
12
12
И рече а^заи'ль чт^о ја%ко господинъ мои пла'четъ. ѓ%нже рече ја%ко сътвори'ши ѕл^о сн~омъ і^и^л~евымъ. гра'ды и^хъ и^ждеже'ши ѓ^гнеM и^збраnныя и^хъ и^збїеши ѓ^рђжїеM, и^ младе'нца и^хъ и^ꙁбїе'ши, и^ ја%же во чревњ и^мњ'ютъ и^здави'ши”
І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш.
13
13
И$ реq а^заи'ль чт^о е^сть е^да л^и а^зъ рабъ твой пеs ја%ко сътвори'тъ гл~ъ се'и. и^ рече і^е^лисе'и показа` м^и т^я г~ь црsтвђю^ща сљ=рїею”
І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії.
14
14
И$ эTи^де эT і^е^лисе'я и^ вни'де къ господинђ свое^мђ, и^ рече е^мђ цр~ь чт^от^и рече і^е^лисе'и. эTвњща` рече м^и і^е^лисе'и живя` живе'ши”
І пішов він від Єлисея, і прийшов до господаря свого. І сказав йому цей : що говорив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш.
15
15
И бы'сть поё'трїя и^ прїяT маха'мђ и^ намочи` во во'дђ и^ возложи` на лице е^го и^ ё'мре. и^ црsтвова` а^заи'ль в него мњсто”
А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.
16
16
Въ лњто, е~ е`. и^ѓ^ра'ма сн~а а^ха'вля цр~я і^и^л~ва. нача` црsтвова'ти и^ѓ^раM сн~ъ и^ѓ^сафа'товъ цр~ь і^ё'динъ,
У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського.
17
17
сы'и, л~ и^ двою лњтђ. б^њ в ня'же црsтвова'ти е^мђ. и^ и~ лTњ црsтвова` въ і^ерsли'мњ”
Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі,
18
18
И$ ходи` въ пђти` цр~ь і^и^л~евъ, ја%коже сътвори` доM а^ха'вль б^њ б^о дщи` а^ха'вля жена` е^мђ и^ сътвори` лђкавное преD гм~ъ”
і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх.
19
19
И$ не хотя'ше г~ь расᲄочи'ти і^ё'ды дв~да раd раба` свое^го. ја%коже рече дати е^мђ свњти'лникъ сн~ом# е^го въ вс^я дн~и”
Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи.
20
20
И$ въ дн~и же е^го эTвръже'ся е^до'мъ эT поD рђкђ і^ё'динђ. и^ црsтвова` са'мъ ѓ^ себњ,
У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя.
21
21
і^ и^зы'иде и^ѓ^ра'мъ въ сироM и^ вся колесни'ца с ни'мъ. и^ бы'сᲄь е^мђ въста'вшђ и^зби` е^до'мъ. въста'вшихъ на' ня кн~ѕя колесни'цъ. и^ бњжа'ша лю'дїе въ сокро'вище свое`”
І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої.
22
22
И$ та'ко эTстђпи` е^до'мъ и^ повинђся поD рђкђ і^ё'динђ до дн~е сего. тогда` эTвръжеся ло'вна въ время т^о”
І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.
23
23
И$ про'чихъ словесъ и^ѓра'мль и^ вся` е^ли'ко сътвори`. не се` л^и пи'сана въ кни'гахъ слове'съ дн~їи цр~ь і^ё'дин#”
Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
24
24
И ё'мре и^ѓ^ра'мъ и^ погребе'нъ бы'сть съ эTц~ы свои'ми въ' градњ двд~вњ. и^ црsтвова` ѓ^хозїя сн~ъ его в него мњсто”
І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.
25
25
В лњто, в~і. и^ѓ^ра'ма сн~а а^ха'вля цр~я і^и^л~ева. црsтвова'ти нача` ѓ^хозїя сн~ъ и^ѓ^ра'мль”
У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського.
26
26
И$ к~в, лњта бы'сть ѓ^хозїи` егда нача цр~ъствова'ти. и^ лњто е^дїно црsтвова` въ іерsли'мњ. и%мя б^њ мт~ри е^го гоџолїя дщи` заMврїи'на цр~я і^и^л~ва”
Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського.
27
27
И$ хожда'ше по пђте'мᲆ домђ а^ха'вля и^ сътвори` лђка'вое преD гм~ъ, ја%коже и^ домъ а^ха'вль зя'ть б^о бњ` домђ а^ха'вля”
І ходив шляхом дому Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахава, тому що він був родичем дому Ахавового.
28
28
І$ и^де` и^ѓ^ра'мᲆ сн~ъ а^ха'вль на' брань на заи'ля цр~я и^ноплемеnнича въ раме'џъ гала'дъскїи. и^ ја^зви'ша сљ=ря'не и^ѓ^ра'ма”
І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама.
29
29
И$ възврати'ся и^ѓ^ра'мъ цњли'тися въ і^и^л~ь эT ја%звъ и%миже ја^зви'ша и& въ ромоа'џᲇ. е^гда брани'ся съ а^заи'лемъ цр~емъ сљ=рскиM и^ сего ради хозїя' сн~ъ и^ѓ^ра'мль цр~ь і^ё'динъ сни'де ви'дњти и^ѓ^ра'ма сн~а а^ха'вля въ і^и^л~и ја%ко боля'ше се'и”
І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.
Глvа, џ~”
Глава 9
1
1
Ге^лисе'и прoркᲆ призва` е^ді'ного эT сн~овъ прoрчъ, и^ рече е^мђ препоја^ши` чре'сла своя`, и^ возми` ро'гъ свои съ і^е^ле'ѓ^мъ в рђцњ твои`. і^ и^ди` в рамоg гала'дъскїи”
Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський.
2
2
И$ вни'деши та'мо и^ ё'зриши и^ё'я сн~а и^ѓ^сафа'та сн~а и^а^месї'ева. и^ вни'деши к не'мђ. і^ и^зведе'ши и& эT срњды бра'тїя е^го. и^ в#веде'ши и& внђтреню клᲇть.
Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату;
3
3
и^ прии%мъ і^е^ле'и эT ро'га и^ възлїи на главђ` еh и^ рцы` си'це гл~етъ г~ь пома'ꙁахъ т^я на црsтво і^и^л~ю и^ посемъ эTвръзеши две'ри и^ да бњжи'ши, и^ не пребђди та'мо”
і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай.
4
4
І$ и^де` ѓ^тро'чищъ прoркъ въ рама'џђ гала'дъскђю
І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський,
5
5
и^ вни'де и^ с^е кня'ѕь си'лныхъ сњдя'хђ, и^ реq сло'во м^и е^сть к тебњ ЭO кня'же. и^ рече и^ё'е къ комђ` эT всњхъ насъ, и^ рече к тебњ` кня'же”
і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.
6
6
И въсᲄа'въ и^де` с ниM в домъ, и^ възлїя` і^е^ле'и на главђ` е^го и^ рече е^мђ, си'це гл~ет# г~ь б~ъ і^и^л~въ пома'захъ т^я на црsтво лю'дем# гн~иM въ і^и^л~и”
І встав він, і ввійшов у дім. І отрок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем,
7
7
И$ да потреби'ши домъ а^ха'вль господина свое^го эT лица` моеh и^ эTм#сти'ши кро'вь ра'бъ мои^хъ прoрк# и^ кро'ве всњхъ рабъ гн~ь эT рђки` і^е^заве'лины,
і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі;
8
8
и^ эT рђки` всего до'мђ а^ха'вля и потреби'ша домъ а^ха'вовъ надњю^щася на стњны. и^ съдрᲆжа'щася и^ ё^се'льшаја^ся въ і^и^л~и”
і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі,
9
9
И$ преда'мᲆ до'мъ а^ха'вль. ја%коже домъ і^е^ровоа'мль сн~а нава'това. и^ ја%ко и^ домъ ваа^сїинъ сн~а а^хїина”
і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиїного;
10
10
І$е^заве'ль снᲇдя'тъ ўи` в ча'сᲄи і^и^л~евњ. и^ не бђдеT погрњба'ющаго е^я`” И$ посеM эTвръзе две'ри, и^ ё^бњжа`”
Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік.
11
11
И$ё'е же и^ꙁы'иде къ ѓ%трокоM господина свое^го, и^ рᲇша е^мђ ми'ръ. чт^о ја^ко въходи` привњтникъ се'и к тебњ`. и^ рече и^мъ вы` вњсте мђжа и^ ле'сть е^го.
І вийшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить.
12
12
и^ рњша непра'ведно е^сть а^ще не възвᲇсти'ши намъ. възвњсти` ё^бо наM. и^ рече и^ё'е к нимъ. та'ко и^ та'ко рече къ мнњ` гл~я, си'це гл~етъ г~ь пома'заX т^я на црsтво і^и^л~ево”
І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем».
13
13
И$ сїи слы'шавше теко'ша спњшни и^ взя` ко'ждо ри'зы своя`. и^ положи'ша под ни'мъ. понеже на е^ді'ноM эT степе'нїи сњдяхђ и^ въстрђби'ша в ро'гъ и^ рњша цр~ь быs и^ё'е”
І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і сказали: царем став Іиуй!
14
14
И$ възврати'ся и^ё'е сн~ъ и^ѓ^сафа'товъ сн~а а^месїе'ва. ко и^ѓ^ра'мђ и^ѓ^ра'мъ са'мъ стрежа'ше рамо'џа гала'дъскаго. то'и самъ и^ весь і^и^л~ь эT лица` а^заи'ля цр~я а^сљ=рїиска”
І повстав Іиуй, син Іосафата, сина Намессієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського.
15
15
И$ возврати'ся и^ѓ^раM цр~ь цњли'тися въ і^и^л~ь, эT ја%зв# и%миже ё^ја^зви'ша и& сљ=ряне на' брани. е^гда бра'ся съ а^заи'лемъ цр~емъ а^сљ=рїискимъ. и^ рече и^ё'е а^ще е^сть дш~а ва'ша со мно'ю. т^о не и^ꙁыидњте эT гра'да, и^ да не бњжи'те, и^ възвњсти'ти въ і^и^л~и”
Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі.
16
16
И$ пот#ща'вся и^ по'иде и^ё'е и^ сни'де вᲆ і^и^л~ь, ја%ко и^ѓ^ра'мъ цр~ь і^и^л~евᲆ цњля'шеся въ і^и^л~и эT стрњле'нїи и%миже ё^стрњли'ша и& ра'ма и^ въ рама'џњ, е^гда побњди'ся, съ а^ꙁаи'лемъ цр~ем# сљ=рьскимъ. ја^котои б^њ си'ленъ и^ мђжъ си'лныхᲆ ё^спе` т^ђ. и^ ѓ^хоꙁїа цр~ь і^ё'диn прїиде ви'дњти и^ѓ^рама”
І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама.
17
17
И$ стра'жъ и^ꙁы'иде на сᲄо'лпъ въ і^и^л~и и^ ви'дњ пра'хъ и^ё'е^въ е^гда и^ти` е^мђ и^ рече пра'хъ а^ꙁъ ви'жђ. и^ рече и^ѓ^раM всади` мђжа на ко'нь и^ пошли` проᲄи'вђ и^мъ и^ рцы` и^мъ ми'рᲆ”
На вежі в Ізреелі стояв сторож, і побачив він полчище Іиуєве, коли воно йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром?
18
18
І$ и^де` всаDниk ко'нныи на срᲇте'нїе е^мђ. и^ рече та'ко гл~етъ цр~ь а^ще ми'ръ. и^ рече и^ё'е, чт^оты` е^си и^ ми'ръ твои, ѓ^брати'ся въ слњдъ мене. и^ въꙁвњсти` стра'жъ гл~я, прїиде посе'лъ до не'го и^ не въꙁврати'ся”
І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається.
19
19
И$ посла` всаDника конна'го втора'го. и^ прїиде к немђ и^ рече. та'ко рече цр~ь ми'ръ л^и е^сть и^ рече и^ё'е, чтоты` и^ ми'ръ твои въꙁврати'ся въ слDњ мене”
І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною.
20
20
И$ рече страQ прїиде до него и^ не въꙁвраᲄися. и^ во'жъ ведя'ше и^ё'я сн~а и^а^месїина ја^ко въ премњ'нњ бы'сть”
І доніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина Намессієвого, тому що він іде стрімко.
21
21
И$ рече и^ѓ^ра'мъ въпряꙁњте и^ въпряго'ша колесни'цђ. і^ и^ꙁы'иде и^ѓ^раM цр~ь і^и^л~въ и^ ѓ^хоꙁїя цр~ь і^ё'динъ. и^ мђжи и^хᲆ съ ѓ^рђжїемъ свои^мъ. і^ и^зыидо'ша на срњте'нїе и^ё'я и^ ѓ^брњто'ша и& на ча'стњ навђџњя^нњ'и і^и^л~ьтяни'на”
І сказав Іорам: запрягай. І запрягли колісницю його. І виступив Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І виступили назустріч Іиую, і зустрілися з ним на полі Навуфея ізреелитянина.
22
22
И$ бы'сть ја%ко ви'дњ и^ѓ^ра'мъ и^ё'я. и^ рече а^ще ми'ръ и^ё'е. и^ рече и^ё'е чт^оты` и^ ми'ръ твои доко'лњ е^ще блђдныя е^ꙁаве'ле ма'тере твое'я, и^ ча'рове е^я мно'гїя”
І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І сказав він: який мир при любодійстві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її?
23
23
И$ ё^вратися и^ѓ^ра'мъ на бњжа'нїе. и^ рече къ ѓ^хоꙁїю лесть ѓ^хозїе”
І повернув Іорам руки свої, і побіг, і сказав Охозії: зрада, Охозіє!
24
24
И$ взя'тъ и^ё'е в рђцњ свои` стрњлђ. и^ ё^стрњ'ли и^ѓ^ра'ма посрњди пле'щђ е^го. і^ и^зы'иде стрњла` поD срDце е^го. и^ преклони'ся на колњна своя и^ ё'мре”
А Іиуй натягнув лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй.
25
25
И$ рече и^ё'е къ вадека'ртђ приста'вникђ свое^мђ возми` и&. въверзи` е^го в# ча'сти навђџе'я і^и^л~ьтяни'на. ја%ко по'мню а^ꙁъ и^ ты`, в#сњдшїи` на сђпрђ'гъ и^до'хом# въ слњдъ а^ха'ва эTц~а е^го. и^ г~ь гл~а ѓ^ немъ гласомъ си'мᲆ гл~я”
І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, батька його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво:
26
26
Со кро'вїю навђџњ'евою и^ кро'вїю сн~овъ е^го и^же ви'дњхъ, вче'ра рече г~ь въздаM е^мђ въ части се'и рече г~ь и^ нн~њ ё^бо въꙁемъ въверзи` и& на ча'сти се'и по гл~ђ гн~ю”
істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візьми, кинь його на полі, за словом Господнім.
27
27
И$ ѓ^хоꙁїя цр~ь і^ё'динъ ви'дњвъ и^ побњже пђтеM веџъя^ниM. и^ гна` по не'мъ и^ё'е, и^ рече в себњ` не и%мамъ ѓ^ста'вити е^го, и^ ё^да'ри и& ѓ^рђжїемъ. е^гда в#ходя'щђ е^мђ къ га'и е^же е^сть и^е^влаа'мъ. и^ ё^бњжа` въ македо'нъ, и^ ё'мре т^ђ”
Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там.
28
28
И$ възложи'ша и& ѓ%троцы е^го на колесни'цђ и^ везо'ша и& въ і^ерsли'м#. и^ погребо'ша и& въ' гробњ е^го въ' градњ двд~вњ”
І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.
29
29
Въ а~і, лњто і^е^ровоа'ма цр~я і^и^л~ева. црsтвова` ѓ^хоꙁїа наD і^ё'дою”
В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї.
30
30
И$ прїиде и^ё'е до е^зре'ли гра'да. и^ е^заве'ль ё^слы'шавши нама'за лице свое и^ ё^краси` главђ` свою, и^ приника'ше ѓ^кно'мъ”
І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову свою, і дивилася у вікно.
31
31
І$ и^ё'е в#хожда'ше въ' градъ и^ рече а^ще е^сть миръ, зам#врїю ё^бїи'ца господина свое^го”
Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого?
32
32
И$ възрњ лицемъ свои^мъ на ѓ^кно` и^ видњ ю&. и^ рече ктоты` е^си сни'ди сњмо. и^ преклони'стася к немђ дв^а скопца`”
І підняв він лице своє до вікна і сказав: хто зі мною, хто? І виглянули до нього два, три євнухи.
33
33
И рече и^ё'е прободњта ю&. и^ прободо'ша ю&. и^ ѓ^кропи'шася кро'вїю ея` стњ'ны, и^ попра'ша ю& ко'ни”
І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бризнула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її.
34
34
И$ вни'де и^ё'е и^ ја%сть и^ пи'тъ. и^ рече и^ё'е съхрани'те нн~њ прокля'тђю сїю, и^ погребе'те ю& ја%ко дщ^и цр~я е^сть”
І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки царська дочка вона.
35
35
І$ и^до'ша погрести` ея` и^ не ѓ^брњто'ша ея` ничто'же и%но. н^ото'кмо ло'бъ е^ді'нъ, и^ дла'ни рђкђ и^ но'гђ.
І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого, крім черепа, і ніг, і кісток рук.
36
36
и^ възъвра'щ#шеся възвњсти'ша е^мђ с^е. и^ рече и^ё'е, с^е сло'во гн~е е^сть, е^же гл~а рђко'ю раба` свое^го и^лїи` џезви'тянина гл~я. въ ча'сти и^е^зре'ля и^зъја^дя'тᲆ ўи` пло'ть и^е^заве'линђ”
І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фесвитянина, сказавши: на полі ізреельському з’їдять пси тіло Ієзавелі,
37
37
И$ с^е е^сть знаменїе, ё^ме'рши и^е^заве'ли, ја%ко и^ гно'и на лицы` села` в ча'сᲄи и^е^зре'левњ. ја%ко не рещи` ксемђ с^е е^сть и^е^заве'ль”
і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.
Глvа, і~”
Глава 10
1
1
И$ а^ха'вђ бњша ѓ~ сн~овъ въ самарїи. и^ написа` кни'гђ и^ё'е. и^ посла` въ самарїю къ кня'ѕемъ самарїи'скомᲆ и^ къ ста'рцемъ, и^ къ ё^го'днымъ а^ха'влимъ всњмъ гл~я,
У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту:
2
2
и^ нн~њ ја%ко прїидетъ кни'га сїя къ ва'мъ, съ ва'ми б^о сн~ове господина ва'шеh. и^ съ ва'ми колесни'ца и^ ко'ни. и^ гра'ды тве'рды и^ ѓ^рђжїя”
коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, —
3
3
И$ ё'зрите бл~гаго и^ пра'ваго въ сн~њхъ господина ва'шего. и^ поста'виᲄе е^го на прsтлњ эTц~а е^го. и^ вою'ете ѓ^ до'м# господина ва'шего”
виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого.
4
4
И$ ё^боя'шася ѕњло. и^ рњша с^е дв^а цр~я не възмого'ста ста'ти проти'вђ лицђ` е^го. т^о ка'ко м^ы ста'немъ”
Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти?
5
5
И$ посла'ша и^же наD до'момъ і^ и^же наD градомъ. и^ сᲄа'рцы и^ ё^го'дницы къ и^ё'е цр~ю гл~ще ѓ%троцы мы` твои` е^смы. и^ е^лико а^ще рече'ши к на'мъ т^о сътвори'мъ не ё& въцрsтвимъ мђжа. н^о бл~гое преD ѓ^чи'ма твои'ма сътвори'мъ”
І послав начальник над домом царським , і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби.
6
6
И$ написа` к ни'мъ и^ё'е кни'гђ вᲄорђю гл~я а^ще е^сте вы` мои` и^ гла'са мое^го вы` послђшае^те, эTсњцыте главы` сн~омъ господи'на ва'шего. и^ принесе'те я& къ мн^њ в се'и же чаs ё'тро до е^зре'ля, и^ б^њ сн~овъ цр~евыхъ о~ мђж# си' же мђжи гра'да въскорми'ша и^х#”
І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.]
7
7
И$ бы'сть ја%ко прїиде к ни'мъ кни'га. и^ поја%ша сн~ы цр~евы і^ и^скла'ша я& всXњ о~, мђжъ, и^ въложи'ша главы` и^хᲆ въ ко'шницы, и^ посла'ша и^хъ к немђ въ і^и^л~ь,
Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх — сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики, і послали до нього в Ізреель.
8
8
и^ прїиде посолъ и^ възвњсᲄи` е^мђ гл~я” Принесо'ша гла'вы сн~овᲆ цр~я. и^ рече положи'те я& хо'лмами двњма при вра'тњхъ града до заё'тра”
І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку.
9
9
И$ бы'сть заё'тра. и^ ше'дъ ста` въ вра'тњхъ гра'да. и^ рече и^ё'е къ всњмъ лю'демъ, пра'ведни вы` сђть е^сте. се` б^о а^ꙁᲆ е^сми` и^ възврати'лъся на господина мое^го и^ ё^биX и& сїя же вся` кт^о порази`”
Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив?
10
10
ѓ^ба'че в^ы ви'дњсте ја%ко не паде'тъ никто'же кро'мњ словесе` гн~я на земли`. ја^ко гл~а г~ь на до'мъ а^ха'вль. се б^о г~ь сътвори` е^ли'ко гл~а рђко'ю раба` свое^го и^лїи`”
Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю.
11
11
І$ и^зби` и^ё'е вся` ѓ^ста'вшая в домђ` а^хавли въ і^и^л~и и^ вся вельмо'жа е^го. и^ зна'емыя е^го, и^ жръцы` е^го, ја%ко не ѓ^ста'ти в ниX ѓ^стаnкђ”
І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близьких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного вцілілого.
12
12
И$ въста'въ и^де` въ самарїю са'мъ. въ веџака'ль па'стыр#скїи при пђти`”
І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому,
13
13
И$ с^е ѓ^брњте` ᲄа'мо бра'тїю ѓ^хозїинђ цр~я і^ё'дина, и^ рече кт^о вы` е^сте. и рњша бра'тїя ѓ^хозїина м^ы е^смы`” И$ снидо'хомъ поздравити сн~ы цр~вы и^ сн~ы силныхъ”
зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині.
14
14
И$ рече поимњте я& жи'вы і^ и^зъсњче'те я& въ веџека'лњ, м~в, мђжа. и^ не ѓ^ста` эT ниX мђжа ни е^ді'ного”
І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх — сорок два чоловіка, біля колодязя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного.
15
15
І$ и^де` эTтђ'дђ и^ ѓ^брњте` и^ѓ^нада'ва сн~а риха'вля на пђти` на срњте'нїе е^мђ. и блsви и&. и^ рече к немђ и^ё'е. а^ще е^сть срDце твое` съ срDцемъ мои^мᲆ пра'во ја%коже и^ срDце мое` с ᲄобо'ю, и^ рече и^ѓ^нада'въ е^сть. и^ рече и^ё'е а^ще е^сть т^о да'ждь м^и рђкђ твою`, и^ да'въ е^мђ рђкђ свою и^ възведе` и& на колесни'цђ свою”
І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю,
16
16
И$ реq к немђ поиди` со мно'ю, и^ ви'ждь ка'ко поревнова'хъ по г~њ саваѓ%џњ. и^ посади и& на колесни'цђ свою”
і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю.
17
17
И$ вни'де въ самарїю. і^ и^зби` вс^я ѓ^ста'вшая а^ха'вля въ самарїи. ја^ко не ѓ^ста'ти никомђже по гл~ђ гн~ю. и^же гл~а къ и^лїи`”
Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.
18
18
И$ събра` и^ё'е вся лю'ди и^ рече к ни'мъ. а^ха'въ порабо'та лю'ди ваа%лђ ма'ло. і^ и^ё'е порабо'таᲄи и%мать мно'го”
І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше.
19
19
И$ вс^и проро'цы ваа'ловы и^ вс^и рабы` е^го, и^ жръца` е^го призовњте къ мн^њ, да не потаи'тся ни е^ді'нъ мђжъ нигде'же, ја%ко жрᲆтвђ хощђ` сътвори'ти вели'кђ ваа'лђ. и^ всякᲆ и^же потаи'тся не бђдетъ жи'въ. и^ с^е и^ё'е цр~ь сътвори` ле'сть, хоᲄя` погђби'ти слђжа'щихъ ваа'лђ.
Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала, всіх служителів його і всіх священиків його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жертва Ваалу. А всякий, хто не з’явиться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала.
20
20
и^ реq и^ё'е ст~ите жрътвђ ваа'лђ. и^ слђженїе е^го. и^ проповњдаша”
І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання .
21
21
И$ посла` и^ё'е въ весь і^и^л~ь. и^ рече гл~я. и^ нн~њ вс^и събери'теся раби` ваа'лови и^ вс^и жръцы` е^го и^ вс^и прoрцы е^го. да никто'же ѓ^ста'нетъ ја%ко жръᲄвђ вели'кђ творю` ваа'лђ. і^ и^же ѓ^ста'неT не и'мать жи'въ бы'ти. и^ прїидо'ша раби` ваа'ловы. и^ вс^и жръцы` е^го. и^ вс^и проро'цы е^го. и^ не ѓ^ста` ни е^ді'н# мђжъ и^же не прїиде. и^ внидо'ша въ хра'мъ ваа'ловъ. и^ напо'лнися хра'м# ваа'ловъ эT кра'я до кра'я”
І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю.
22
22
И рече и^ё'е и^же бя'хђ наD ѓ^деждами, и^знесњте ѓ^де'ждђ рабомъ всњмъ ваа'ловымъ. і^ и^знесе` иM ри'зы”
І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служителів Ваала. І він приніс їм одяг.
23
23
И$ вни'де и^ё'е и^ѓ^нада'въ сн~ъ риха'вль въ хра'минђ ваа'ловђ. и^ рече рабо'мъ вааловымъ, пои^щњте и^ съгледа'ите е^да` е^сть гд^њ ра'бъ гн~ь въ ва'съ. и^ вы'шлите всњхъ рабо'въ гн~ихъ ѓ^брњтшиXся т^ђ” И$ бы'сть тако ја%коже гл~а и^ё'е. и^ ја%ко не бњ` ра'бъ гн~ь. н^ото'кмо е^ді'ни раби` ваа'лови”
І ввійшов Іиуй з Іонадавом, сином Рихавовим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала.
24
24
И$ вни'де сътвори'ти жрътвђ и^ вс^есъж#же'нїя. і^ и^ё'е вн^њ хра'ма поста'ви себ^њ, п~, мђжъ свои^хъ съ ѓ^рђжїемъ. и^ рече и^мъ и^ё'е аще вы` и^ е^ді'нъ мђжъ гонꙁе'тъ эT мђжъ сиX и^хже а^зъ и^зведо'хъ в рђцњ ва'ши. то дш~ђ ва'шђ положђ` за дш~ђ е^го”
І приступили вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується .
25
25
И$ бы'сть ја%ко сконча` творя'ше вс^есъж#же'нїя. и^ рече и^ё'е преDри'щђщимᲆ и^ триста'томъ, вшеDше и^ꙁбїите и& и^ да ни е^ді'нъ мђжъ и^збђдетъ эT ниX і^ и^зби'ша я& ѓ^рђжїеM. и^ повръгоша я& преDтекђщая во'ини и^ триста'ты. і^ и^до'ша да'же до до'мђ ваа'лова”
Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і начальникам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ваалове.
26
26
І$ и^знесо'ша ѓ^де'ждђ ваа'ловђ и^ съж#го'ша ю&.
І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх.
27
27
и^ съби'ша тњло ваа'лово и^ съкрђши'ша въ пра'хъ до дн~и сего”
І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня.
28
28
И$ погђби` и^ё'е храM ваа'ловъ эT і^и^л~я”
І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської.
29
29
Ното'кмо грњховъ і^е^ровоа'ма сн~а нава'това, и%миже съблазни` грешити і^и^л~я. не эTстђпи` и^ё'е эT послњдниX и^хъ кла'няю^щеся ю%ницамᲆ зла'тыM ја%же въ веџи'ли и^ въ да'нњ”
Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, — від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.
30
30
И$ рече г~ь къ и^ё'еви понеже ја%ко ё^блж~и и^ сътвори' ти ё^го'дная мн^њ преD ѓ^чи'ма мои^ма. и^ вся` ја%же сътвори` по срDцђ мое^мђ сътвори'лъ е^си до'мђ а^ха'влю сего ради да'же до четве'ртаго ро'дђ твое^го ся'дђтъ на прsтлњ въ і^и^л~и”
І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім.
31
31
И$ё'е не съхрани` ходи'ти по и%мени г~а б~а і^и^л~ева всњмъ срDцемъ своиM. не эTврати'ся эT грњхъ і^е^ровоа'ма сн~а нава'това, и^же въ грњхъ въведе` і^и^л~я”
Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієровоама, який увів Ізраїля в гріх.
32
32
Въ дн~и же ѓ%ны нача` г~ь пђща'ти на і^и^л~я, і^ и^зби` я& а^заи'ль въ всњхъ предњлехъ і^и^л~евыхъ”
У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому,
33
33
эT і^ѓ^рдана на въсто'къ слн~ца всю` зе'млю галаа'дъскђю, и^ гадїинђ, и^ рђви'мовђ. и^ манасїинђ эT а^рои'ра даже до ё'стїя а^рно'ньска, и^ галааDска и^ васа'ньска”
на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове, Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.
34
34
И$ про'чая словесъ и^ё'евыхъ вс^я ја%же сътвори`. и^ вс^я си'ла е^го и^ събра'нїе е^го е^же събра`. т^о не се' ли напи'сана въ кни'зњ словеs дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльських.
35
35
И$ ё'мре и^ё'е и^ погребе'нъ бы'сть съ эTц~ы свои'ми въ самарїи'. и^ црsтвова` и^а^ха'з# в него` мњ'сто сн~ъ е^го”
І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього.
36
36
И$ въ дн~и в ня'же и^ё'е црsтвова` въ самарїи бы'сть, к~и, лњтъ”
Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.
Глvа, а~і”
Глава 11
1
1
И$ гоџолїя мт~и и^ѓ^хозїина, ви'дњвши ја%ко ё^мрњт# сн~ъ е^я`, и^ воста` и^ погђби вся'ко сњмя цр~ево”
Гофолія, мати Охозії, бачачи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я.
2
2
И$ѓ^саве'я же дщ^и цр~я и^ѓ^рама сестра` ѓ^хозїина поя и^ѓа'са сн~а бра'та своеh. и ё^краде и& средњ сн~овъ цр~евыX и^ꙁбїеныхъ, того и^ дои'лицђ е^го съкрыи въ клњти постельнеи твердњ, и^ ё^таи` эT лица гоџолїина, и^ не ё^мрътвиша е^го”
Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постільну кімнату; і сховали його від Гофолії, і він не був умертвлений.
3
3
И б^њ с не'ю кры'емъ въ до'мђ гн~и, ѕ, лњтъ. и^ гоџо'лїя б^њ црsтвђ'ющи в зе'мли то'й”
І був він з нею переховуваним у домі Господньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.
4
4
И$ въ сеDмое лњто посла` и^ѓ^да'и жрецъ. и^ поя'тъ тысђщни'ки. хори'ма и^ расима и^ възведе я& кᲆ себњ` въ доM гн~ь, и^ завњща и^мъ завњтъ гн~ь. и^ заклятъ и^хъ преD гм~ъ, и^ показа` и^мᲆ и^а^до'я сн~а цр~ьска”
У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина.
5
5
И$ заповњ'да и^мъ гл~я с^е сло'во да сътвори'те тре'тїя ча'сть эT ваs да сни'деT в сђбо'тђ. и^ да сᲄре'жете стра'жбђ до'мђ цр~ва”
І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі;
6
6
И$ третїя часть ё^ вратъ ё^ две'рїи пђти, и^ третїя часть ё^ вратъ соза'ди протекђщиX, и^ ё^стреже страQбђ до'мђ”
третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження;
7
7
И$ дв^а нача'лника эT ва'съ вся'къ и^сходяи в сђбо'тђ. и^ да храняT страж#бђ до'мђ гн~я съ цр~еM
і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя;
8
8
И$ ѓ^сᲄђпи'те цр~я ѓ%коло, ко'ждо ѓ^рђжїе свое` и^мы'и в рђкђ, і^ и^сходя'и въ преDѓ^гра'дїе да ё%мретъ. и бђдете съ цр~емъ е^гда` въходи'ти е^мђ і^ и^сходи'ти”
і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить.
9
9
И$ сътвори'ша со'тникы вс^я е^ли'ка заповњ'да и^ѓ^да'и смысле'ныи. и^ поя` ко'ждо мђжа своя` и^же и^мња'ше входи'ти въ сђбо'тђ. съ тыми и^же и^мњја%хђ эTходи'ти в# сђбо'тђ. и^ вни'доша къ и^ѓ^да'ю жерцђ”
І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика.
10
10
И да'сть жре'цъ соTникомъ преDходя'щая, и^ копїя цр~я дв~да. и^же быша в до'мђ гн~и”
І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господньому.
11
11
И бњша в рђкаX вое^воD и^ преDходя'щиX и^ сътвориша сотники, и^ преDходящїи по всемђ` е^ли'ко заповњ'да иM жрецъ” И$ собра` жрецъ гн~ь вс^я лю'ди земля во до'мъ гн~ь. и^ ста'ша преDрищђщїи ко'ждо иX ѓ^рђжїе и^мы'и в рђцњ свое'и. эT страны` до'мђ десно'я. да'же до страны` до'мђ шђе^я жрътвеныя. и^ по до'мђ цр~я ѓ%коло”
І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя.
12
12
І$ и^зведе сн~а цр~ева. и^ возложи на'нь вњнецъ цр~ьскыи. и^ свњдњнїе. и^ въцр~и е^го и^ пома'ꙁа е^го и^ плеска'ли рђка'ма. и^ рњша да' живеT цр~ь”
І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар!
13
13
И$ слы'ша гоџолїя глаs предътекђщ'их# люде'и. и^ вни'де къ наро'дђ в до'мъ гн~ь”
І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній.
14
14
И$ ви'дњ и^ с^е цр~ь стоа'ше на столпњ по сђ'дђ. и^ бя'хђ преD цр~ем# пњсни и^ трђ'бы. и^ вс^и лю'дїе радђющеся, и^ трђ'бяще въ трђ'бы. и^ раздра` гоџолїя ри'зы своя`. и^ въз#пи и^ рече, зра'да зра'да”
І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова!
15
15
И$ заповњ'да и^ѓ^да'и жрецъ тысящником#, и^ вла'стелемъ си'лы. и^ рече к ни'мъ и^зведњте ю& во'нъ эT пригра'ды, и^же а%ще кт^о и^зы'детъ по неи смр~тїю да ё'мретъ эT ѓ^рђжїя, понеже рече жреw, не ё^мрътвњте е^я` въ до'мђ гн~и”
І дав наказ Іодай священик сотникам, які начальствують над військом, і сказав їм: «виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем», тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому.
16
16
И$ възложи'ша на ню` рђцњ, і^ и^зведо'ша ю& скопцы` пђтемъ и^схода к не'и до'мђ цр~ева и^ ё'мре т^ђ”
І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умертвили її там.
17
17
И завњща и^ѓ^да'и ꙁавњтᲆ ме'ждђ гм~ъ и^ междђ цр~емъ, и^ междђ люDми, ја%ко бы'ти имъ въ лю'ди гн~я”
І уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом.
18
18
И$ внидо'ша вс^и лю'дїе земля` в до'мъ ваа'ловъ, и^ разбиша и&, и^ жрътвеники е^го, и^ ѓ^бра'зы е^го съкрђши'ша до'брњ. и^ маџа'на жръца ваа'лова ё^би'ша преD лицемъ жрътвеника. и^ поста'ви жрецъ вла'стеля в# до'мђ гн~и”
І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертовники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваалового, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім.
19
19
И$ прїя'ша со'тᲆники, хорима и^ раси'ма, и^ вс^я лю'ди земля. і^ и^зведе` цр~я эT до'мђ гн~я. и^ внидо'ша пђтемъ вра'тᲆ преDтекђщихъ до до'мђ цр~ева и^ посади'ша и& на прsтолњ цр~евњ”
І взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів.
20
20
И$ въꙁрадовашася вси лю'ди земля` то'я. и^ граD ё^млᲆча, и^ гоџолїю ё^мрътви'ша ѓ^рђжїеM въ до'мђ цр~евњ” Цр~ь же
І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі.
21
21
б^њ и^ѓ^а'са, въ сеDми, лњтњхъ е^гда` нача црsтвовати”
Семи років був Іоас, коли став царем.
Глvа, в~і”
Глава 12
1
1
Въ лњто сеDмое, и^ё'я. цр~ьствова и^ѓ^а'съ. и^ м~, лTњ, црsтвова въ і^ерsли'мњ. и^мя бњ мт~ри е^го а^вїя. вирсавїя”
У сьомий рік Іиуя став царем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії.
2
2
И сᲆтвори` и^ѓ^а'съ преD ѓ^чи'ма гн~има ёгоDная, въ вс^я дн~и в ня'же просвњти е^го и^ѓ^да'и і^е^ре'и”
І робив Іоас угодне в очах Господніх у всі дні свої, доки наставляв його священик Іодай;
3
3
То'кмо высокиX не преста'виша. т^ђ е^ще` кадя'хђ и^ жря'хђ лю'дїе на высо'киX”
тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
4
4
И$ рече и^ѓ^а^съ къ же`рцеM вс^е сребро` ст~ое внесе'ное в до'мъ гн~ь. и^ сребро` со цњно'ю мђжа. и^ вся'ко сребро` е^же а'ще вᲆзы'идеT на срDце мђжђ внесᲄи` в до'мъ гн~ь”
І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячується, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній,
5
5
И$ да прїимђтъ е& на се` жръцы и^ мђжъ эT преда'нїя свое^го. и^ тїи` да строя'тъ ведекъ въ все'мъ. и^дњже а%ще ѓ^бря'щеTся сокрђшено'е веде'ка”
нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження.
6
6
И$ бы'сть въ к~г е, лњто цр~ю и^ѓ^а'сђ, и не ё^сᲄрои'ша жрᲆцы веде'ка хра'ма”
Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі,
7
7
И$ приꙁва` цр~ь и^ѓ^дая жерца и ста'рца и^ рече к ни'мъ. чт^о се ја^ко не построи^сте веде'ка хра'мђ. и^ нн~њ ё^же` не прїима'ите сребра`. эT продажњ ва'шея. ја%ко в# ведекᲆ хра'мђ да'сте и&”
то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його.
8
8
И$ совњща'шася жръцы не прїя'ти сре'бра эT лю'дїи, на строе^нїе веде'ка хра'мђ”
І погодилися священики не брати срібла у народу на лагодження пошкоджень у храмі.
9
9
И$ вꙁя` и^ѓ^да'и жрецъ кїѓ'тъ е^диn. и содњла` ковче'жецъ дъсками е^мђ, и^ да'сть е^го и^е^зеѓ^ви в домђ мђжа до'мђ гн~я. и^ даша жрᲆцы храня'щїи число всего` сребра`, е^же ѓ^брњтеся в домђ гн~и”
І взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній.
10
10
И бы'сть ја%ко ви'дњша и^же мно'го е^сть сре'бра вᲆ ковчеѕњ. и^ възы'иде писчїи цр~евъ, и^ жреw вели'кїи и^ чи'сленикъ. и^ эTкры'ша і^ и^счетоша сре'бро ѓ^брњтъшее въ домђ` гн~и”
І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки , і перераховували срібло, знайдене в домі Господньому;
11
11
И$ даша сре'бро ё^гото'ванное в рђцњ творя'щемђ на сосђды до'мђ гн~ю. и^ даша и& древодњлямᲆ и^ дњ'лателемъ ѕиждђщимъ в домђ гн~и”
і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому,
12
12
И$ ко'лющимъ и^ хђдо'жникомъ. и^ сњкђщим# ка'менїя на кђпле'нїе дре'вђ. и^ каменїя те'санаго на строенїе веде'ка хра'мђ гн~ю” І$ и^ на все` е^ли'ко раздая'ти хра'мђ на ё^твръже'нїе”
і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Господньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму.
13
13
Токмо не твори'шася хра'мђ гн~ю две'ри сре'брены, гвоздїе фїа'лы. и^ трђбы, н^и вс^я сосђды зла'ты, и^ сосђ'ды сре'брены эT сре'бра принесе'наго в до'мъ гн~ь.
Але не зроблено було для дому Господнього срібних блюд, ножів, чаш для окроплення , труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній,
14
14
н^отворя'щимᲆ дњ'ла дадяT я&, и^ сїи ё^тверди'ша и^ми` до'мъ гн~ь”
а виконавцям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній.
15
15
и^ не сочитахђ, и%м#же дая'хђ сре'бро в рђ'ки. дати творя'щимъ дњ'ло. зане` вњрнотво'рятъ”
І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно.
16
16
И$ сре'бро за грњхи, и^ сребро ꙁа престђпленїе. понеже внесе'но бысть в до'мъ гн~ь да бђ'детᲆ жерцемъ”
Срібло на жертву за провину і срібло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.
17
17
Тогда` вᲆзы'иде а^заи'лᲆ цр~ь сљ=рьскїи. и^ вое^ва на геџы и^ прїатᲆ и& а^заи'лъ и^ разби` и&. и^ ѓ^браᲄи а^ꙁаи'лъ лице свое, и^ вᲆзы'ити хотя на і^ерsли'мъ”
Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим.
18
18
И$ взя'тъ и^ѓ^а'съ цр~ь і^ё'дин# вс^я ст~ыя. и^же ѓ^ст~и и& и^ѓ^сафатᲆ и^ѓ^а^рамᲆ, и^ ѓ^хоꙁїя эTц~и е^го цр~и і^ё'дини. и^ ст~ая е^го и^ вс^е зла'то ѓ^брњтшее^ся вᲆ хра'мњ гн~њ, и^ въ сокрови'щехъ до'мђ цр~я. и^ посла` а^заи'лю цр~ю сљ=рьскђ”
Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїлу, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.
19
19
И$ про'чая словесъ и^ѓ^асинᲆ, и^ вс^я е^ли'ко сотвори`. не се л^и пи'сана бы'ша въ кни'ѕе словеs дн~їи цр~ь і^ё'динъ”
Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
20
20
И$ воста'ша ѓ%троцы е^го. и^ совњща'ша совњтъ велиk. и^ ё^би'ша и^ѓ^а'са в# хра'мњ махои^невњ и^же въ саа^лњ,
І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Милло, на дорозі до Силли.
21
21
и^е^зеха'ра сн~а е^мђа'хова. и^ е^зевђџа сн~а исовира. рабы` иX и^зби'ша и^хъ и^ ё^мро'ша, и^ погребо'ша и^хᲆ съ эTц~ы и^хъ въ гра'дњ дв~двᲇ. и^ црsтвова а^масїа'съ сн~ъ е^го въ него` мњ'сто”
Його убили слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.
Глvа, г~і”
Глава 13
1
1
Въ лњто, к~г е, и^ѓ^а'са сн~а а^хозїина цр~я і^ё'дина, цр~ьствова и^ѓ^аха'зъ сн~ъ и^ёеv в# самарїи, з~і лњтъ”
У двадцять третій рік Іоаса, сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років,
2
2
И сотвори` лђка'вое преD ѓ^чима гн~има. и^ нача` ходи'ти по пђте'мъ і^е^ровоа'млимъ сн~а нава'това, и^же съгрњши'ти воведе` і^и^л~я. и^ не ѓ^стася ѕло'бы то'я”
і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них.
3
3
И$ раꙁгнњ'вася г~ь гнњ'вомъ на і^и^л~я. и^ въда'сть и^хъ в рђ'цњ а^заи'лю цр~ю а^сљ=рьскђ, и^ в рђцњ сн~а а^дерова сн~а а^ꙁаи'лева во вся дн~и.
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні.
4
4
И$ помоли'ся и^ѓ^а^хазъ лицю гн~ю. и^ ё^слы'ша и& г~ь ја^ко ви'дњ скорбъ і^и^л~евђ. е^ю'же ѓ^скорби цр~ь сљ=рїискїи”
І помолився Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський.
5
5
И$ да'сть и^мъ сп~сенїе г~ь. і^ и^ꙁбыша эT рђкђ а^сљ=рьскђ. и^ въсели'шася сн~ве і^и^л~ви в села своа` ја%коже и^ преже”
І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня.
6
6
Ното'кмо не эTстђпи'ша эT грXњ до'мђ і^е^ровоа'мля сн~а наватова и^же съгрᲇшити въведе` і^и^л~я. по неM ходя'хђ и^ принесо'ша кђмиръ, и^же бњ въ самарїи”
Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії.
7
7
ЈА/ко не ѓ^ста'вишася а^хазђ лю'дїе. н^ото'кмо, н~, ко'нникъ. и^ і~, колесни'ць, и^ л~ пњшецъ. ја%ко и^ꙁгђбилъ бя'ше и^хъ цр~ь сљ=рїискїи. и^ положи я& ја%ко прахъ на попра'нїе”
В Іоахаза залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.
8
8
и^ про'чая словесъ и^ѓ^ахазовыхᲆ и^ вс^я е^ли'ко сътвори`, и^ вс^я си'ла е^го. не с^е ли пи'сана бы'ша въ кни'ѕњ слове'съ дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльських.
9
9
И$ ё'мре и^ѓ^а^хаз# и^ погребенъ бы'сть съ эTц~ы своими в# самарїи. и^ црsтвова и^ѓ^а'съ сн~ъ е^го в# него' мњ'сто”
І спочив Іоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.
10
10
Въ лњто, л~џ е, и^ѓ^а'са цр~я і^ё'дина црsтвова и^ѓ^а'съ сн~ъ а^хаꙁовъ наD і^и^л~емъ в# самарїи, ѕ~і, лњтъ”
В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років,
11
11
И$ сътвори лђка'вое преD гм~ъ и^ не эTстђпи эT грњхᲆ всXњ і^е^ровоа'мль сн~а нава'това и^же сᲆгрњшити воведе і^и^л~я. потњмъже и^ то'й хождаше”
і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.
12
12
И$ про'чая слове'съ и^ѓ^а'совыX и^ вс^я е^ли'ка сътвори`, и^ вс^я си'ла е^го ја%же сътвори` съ а^масњеM цр~емъ і^ё'динымъ. т^о не се л^и сїя писана быша въ кни'ѕњ словеs дн~їи цр~ь і^и^л~евъ”
Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.
13
13
И$ ё'мретъ и^ѓ^а'съ и^ погребе'нъ бысть съ эTц~ы свои'ми въ самарїи съ сн~ъми і^и^л~евыми” І$ е^ровоаM же сњде на престо'лњ е^го”
І спочив Іоас з батьками своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.
14
14
І$ е^лисе'и раꙁболњся бо'лезнїю свое'ю, е^ю'же и^ ё'мре. и^ прїиде к немђ и^ѓ^а'съ цр~ь і^и^л~евъ. и^ пла'кася наD лицеM е^го и^ рече. эTч~е эTч~е, колесни'ца і^и^л~ева и^ снђзници е^я`”
Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його!
15
15
И$ реq е^мђ і^е^лисе'и возми` лkђ и^ стрњлђ. и^ взяT преD ниM лђкᲆ и^ сᲄрњлђ”
І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли.
16
16
И$ реq цр~ю возложи рђкђ свою на лkђ” И$ возложи и^ѓ^аs рђкђ свою на лkђ. і^е^лисе'и возложи рђкђ свою` верхђ рђкђ цр~евђ”
І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя,
17
17
И$ рече эTвръзи ѓ^кно ја%же е^сть на восто'кᲆ и^ эTверзе. и^ рече і^е^лисе'и стрњли, и^ стрњли цр~ь и^ рече і^е^лисе'и сїя сᲄрњла спsнїя гн~я” и^ сᲄрњла сп~са'ющаго въ сљ=рїи. и^ побњди'ши сљ=рїю, на џекђ даже до сконча'нїя”
і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистріли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту.
18
18
И$ рече е^мђ і^е^лисе'и воꙁми` лkђ и^ взя'тъ. и^ рече цр~ю і^и^л~евъ. ё^да'ри ного'ю на' ꙁемлю, и^ ё^да'ри цр~ь три'жды и^ ста`”
І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився.
19
19
И$ ѓ^скорбᲇ чл~кᲆ бж~їи ѓ^ немъ и^ рече. а%ще б^ы ё^дарилъ е^си пяти'щи, и^л^и шести'щи. тогда` б^ы е^си попралъ сљ=рїю до сконча'нїя. и^ нн~њ побњди'ши сљ=рїю толи'котрищи”
І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян.
20
20
И$ ё'мре і^е^лисе'и, и^ погребо'ша и&” Во'ини же эT моа'ва в#неꙁа'пђ прїидо'ша въ ꙁе'млю. настава'ющђ лњтђ томђ`”
І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році.
21
21
И$ бысть и^мъ погрњба'ющимъ тњло мђжа мрътва. и^ с^е ви'дњша во'и внезапђ. и^ поверго'ша мђжа во' гробњ і^е^лисеѓ'вњ. и^ впаде тњло чл~ка мр~тва и^ прикоснђ'ся ко'стемъ і^е^лисеѓ'вымъ. и^ ѓ^жи мQђ и^ ста` на но'гђ свое^ю”
І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачивши це полчище, ті, що ховали , кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.
22
22
А$заи'лъ же ѓ^скоrбляше і^и^л~я, во вся` дн~и а^хаꙁовы”
Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза.
23
23
И$ поми'лова я& г~ь и^ ё^щедри я&. и^ приꙁри на' ня ꙁавњта ради свое^го и^же съ а^враа'момъ і^саа'комъ і^ и^а'ковомᲆ. и^ не хотя'ше г~ь потребити иX ниже эTвръже и^хъ эT лица своего”
Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині.
24
24
И$ ё'мре а^заи'лъ цр~ь сљ=рьскїи и^ црsтвова адерᲆ сн~ъ его в него` мњ'сто”
І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього.
25
25
И$ воꙁврати'ся и^ѓ^а'съ сн~ъ а^хаꙁовъ. и^ прїя'тъ граD эT рђкы а^деровы сн~а а^ꙁаи'лева. ја%же б^њ прїя'лъ эT рђкђ и^ѓ^а^хаꙁа эTц~а е^го вᲆ бра'ни. трижды б^о побњди е^го и^ѓ^а'съ. и^ възврати грады і^и^л~я”
І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.
Глvа, д~і”
Глава 14
1
1
И$ бысть в лњто вто'рое, и^ѓ^а'са сн~а а'хаꙁова цр~я і^и^л~ева црsтвова амесїя сн~ъ и^ѓ^а'соv цр~ь і^ё'динъ”
На другий рік Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський:
2
2
Сы'и к~е лTњ б^њ е^гда` црsтвовати е^мђ” к~џ, лTњ црsтвова въ і^ерsли'мњ. и%мя б^њ мт~ри его і^ѓ^а'дина эT і^ерsли'ма”
двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима.
3
3
И$ сотвори ё^гоDное преD ѓ^чи'ма гн~има то'кмо не ја%ко двDъ эTц~ъ е^го, раZвᲇ по в#семђ ја%же сотвори эTц~ъ е^го и^ѓ^а'съ”
І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас.
4
4
То'кмо высокиX не раꙁрDђши е^ще` лю'дїе коля'хђ и^ жряхђ на высокиX”
Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.
5
5
И$ быs ја^ко ё^твръди'ся црsтво е^го в рђкђ е^го. і^ и^зби` рабы` своа`. ё^бившаа эTц~а е^го”
Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його.
6
6
И$ сн~ы ё^бїицᲆ тXњ не и^ꙁби`, ја%коy пи'сано в# кни'зњ зако'на мољ=сїина. и^же заповњ'да г~ь гл~я. да не ё^мира'юT эTц~ы за сн~ы. и^ сн~ове не ё^мира'юT за эTц~а. н^о коQдо за сво'и грXњ да ё'мреT”
Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеєвого, в якій заповів Господь, говорячи: «не повинні бути карані смертю батьки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю».
7
7
Сїи же ё^би` е^дома въ гмелњ, Wі~. и^ взяT ка'мень эT бра'ни. и^ нареq и%мя е^мђ и^е^џои'ль до днешнеh дн~и”
Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.
8
8
Тогда` посла` а^месїа послы` ко і^а'сђ сн~ђ і^ё'евђ цр~ю і^и^л~вђ гл~я. прїиди да ся ви'диM в# лице”
Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоахаза, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто.
9
9
И$ посла` и^ѓ^аs цр~ь і^и^л~еv къ а^месїю цр~ю і^ё'динђ гл~я. те'рнъ и^же в# ливанњ посла` къ ке'дрови сђщемђ в ливанњ гл~я. да'ждь дще'рь свою` сн~ђ мое^мђ в# женђ и^ пришеDши ѕвњрїе лђжнїи и^же в# ливанњ, и^ попра'ша те'рнїе”
І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: «віддай дочку свою за дружину синові моєму». Але пройшли дикі звірі, що на Ливані, і стоптали цей терен.
10
10
Побњдиl е^си и^дђме'я. и^ възнесе'ся срDце твое` и^ слави'шися вᲆ домђ` сњдя свое^мъ. да чт^о велича'ешися ѕло'бою свое'ю. и^ па'деши т^ы і^ и^ё'да с тобо'ю”
Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою.
11
11
И$ не послђша а^месїя. и^ възы'иде и^ѓ^асъ цр~ь і^и^л~евъ, и^ ви'дњстася лицемъ сїи. и^ а^месїя цр~ь і^ё'динъ. въ веџᲆса'ме і^ё'динњ”
Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї.
12
12
И$ паде` і^ё'да предᲆ лицемъ і^и^л~евыM. и^ бњжа'ша мђжи ко'ждо въ домы` своя`”
І розбиті були юдеї ізраїльтянами, і розбіглися по наметах своїх.
13
13
И$ а^месїю сн~а і^ѓ^а'сова. сн~а ѓ^хозїина цр~я і^ё'дина ја%тъ и^ѓ^а'съ сн~ъ а^хазовъ цр~ь і^и^л~ев# въ ваџъсами'се, и^ прїиде въ і^ерsлиM. и^ пришеD разби` стњнђ і^ерsли'мђ эT враT е^фрњмль до вра'тъ ё^голныхъ. у~, лакотъ”
І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єрусалим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів.
14
14
И$ взятъ сребро и^ зла'то и^ вс^я сосђды ѓ^брᲇтеныя в до'мђ гн~и и^ въ сокрови'щихᲆ до'мђ цр~ева. и^ сн~ы смњш#шая^ся и^ въꙁврати'ся в# самарїю”
І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заручників, і повернувся в Самарію.
15
15
И$ про'чая словъ и^ѓ^а'совыхъ, е^ли'ко сътвори` въ силњ е^го. ја^коже бра'ся съ а^месїемъ цр~емᲆ і^ё'диныM. не с^е л^и сїя напи'сана въ кни'ѕе словеs дн~їи цр~ь і^и^л~евых#”
Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.
16
16
И$ ё'мре и^ѓ^а'съ съ эTц~ы свои'ми. и^ положенъ бы'сть въ самарїи сᲆ цр~и і^и^л~евы. и^ црsтвова і^еровоа'мъ сн~ъ е^го в него` мњсто”
І спочив Іоас з батьками своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.
17
17
И$ житъ а^месїя сн~ъ и^ѓ^а'совᲆ цр~ь і^ё'динъ. по ё^мрътвїи и^ѓ^а'са сн~а а^хазова цр~я і^и^л~ева, е~і, лTњ”
І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років.
18
18
И$ про'чая сло'въ а^месїѓ'выхъ и^ вс^я е^ли#ка сътвори`. не с^е ли сїя напи'сана въ кни'ѕе сло'въ дн~їи цр~ь і^ё^диныхъ”
Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських.
19
19
И$ воꙁврати'шася на него въ і^ерsлиM. и^ бњжа в лахи'сы. и^ посла'ша въ слDњ е^го в лахи'сы, и^ ё^би'ша и& т^ђ”
І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там.
20
20
И$ вᲆꙁя'ша и& на ко'ни и^ погребенъ бысть съ эTц~ы свои'ми въ і^ерsли'мњ въ' градњ двд~вњ”
І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому.
21
21
И$ поя'ша вс^и лю'дїе і^ё'дини, а^за'рїю. и^ то'й б^њ, ѕ~і, лTњ. и^ поста'виша и& цр~емъ въ эTц~а е^го мᲇсто а^месїя”
І взяв весь народ юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії.
22
22
То'и же соꙁда` е^ло'џа, и^ въꙁврати и& і^ё'дњ, по ё^мр~твїи цр~я эTц~а е^го”
Він збудував Елаф, і повернув його Іуді, після того як цар спочив з батьками своїми.
23
23
В лњто, е~і, и^ а^месїа сн~а и^ѓ^а'сова цр~я і^ё'дина. црsтвоваy і^еровоа'мъ сн~ъ и^ѓ^асовъ наD і^и^л~емъ в самарїи, м~а, лњто”
У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік,
24
24
И$ сътвори` лђка'вое преD гм~ъ, не ѓ^сᲄа'ви б^о н^и е^ді'ного грњха і^е^ровоаMля сн~а наватова, и^же съгрњшити въведе і^и^л~я”
і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
25
25
И$ то'й привраᲄи предlњ і^и^л~евъ эT вᲆхода е^ма'џова даже до мо'ря а^рави'т#скаго, по гл~ђ г~а б~а і^и^л~ева. и^же гл~а рђко'ю раба` свое^го и^ѓ^на'я сн~а а^маџїи'на прoрка. и^же эT ге'џа хофе'рова”
Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера,
26
26
ЈА/ко видњ г~ь смире'нїе і^и^л~ево го'рко ѕњло и^ ма'ло б^њ ѓ^дръжи'мыхъ. и^ въсхита'емыхъ. и^ въско'рмленыX. и^ не б^њ помага'ющаго і^и^л~ю”
бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’язненого, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля.
27
27
И$ не гл~а г~ь и^скорени'ти сњмене і^и^л~ева поD всею нбsною. и^ сп~се я& рђко'ю і^е^ровоа'млею сн~а и^ѓ^а'совымъ”
І не зволив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.
28
28
И$ про'чая сло'въ і^е^ровоа'мовыхъ и^ вся` е^ли'ка сътвори` и^ си'ла е^го е^лика повое^ва`, и^ е^ли'ко ѓ^брати` дама'скђ. і^ е^ма'џъ і^ё'дњ въ і^и^л~и. не се` л^и сђть пи'сана въ кни'зњ сло'въ дн~їи цр~еи і^и^л~евыхъ”
Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських.
29
29
И$ ёмретъ і^е^ровоаM, и^ положеn бы'сть съ эTц~ы свои'ми со цр~и і^и^л~евыми” и^ црsтвова` а^за'рїя сн~ъ а^месїиn въ эTц~а свое^го мњсто”
І спочив Ієровоам з батьками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.
Глvа, е~і”
Глава 15
1
1
В лњто, к~з. і^е^ровоа'ма цр~я і^и^л~ева. црsтвова` а^за'рїя сн~ъ а^месїи'нъ цр~ь і^ё'диn.
У двадцять сьомий рік Ієровоама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський:
2
2
ѕ~і, лњтъ б^њ е^гда нача` црsтвова'ти, и^ н~в лњтᲇ, црsтвова` въ і^ерsли'мњ. и%мя б^њ мт~ри е^го е^хелїя, эT і^ерsли'ма”
він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима.
3
3
И$ сътвори` бл~гое преD ѓ^чи'ма гн~има, по всемђ е^ли'ко сътвори` эTц~ъ е^го а^месїя”
Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його.
4
4
То'кмо высо'кихъ не разори`, и^ е^ще лю'дїе коля'хђ и жря'хђ на высо'киX”
Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.
5
5
И$ пђсти` г~ь гнњвъ на цр~я и^ бы'сть прокажеn до смр~ти свое^я. и^ црsтвова` в домђ` а^пфђ'совњ, и^ѓ^а^џа'мъ сн~ъ цр~я. б^њ наD до'момъ сђдя` лю'демъ земля` тоя”
І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був начальником над палацом і управляв народом землі.
6
6
И$ про'чая слове'съ а^за'рїя. и^ вся` е^ли'ка сътвори` не се` л^и сїя напи'сана въ кни'зњ словъ дн~їи цр~ь і^ё'диныхъ.
Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
7
7
и^ ё'мре а^за'рїя и^ погребо'ша и& съ эTц~ы е^го въ' градњ двд~вњ. и^ црsтвова` и^ѓ^а^џа'мъ сн~ъ еh в него мњ'сто”
І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Іофам, син його, замість нього.
8
8
В лњто, к~з. а^за'рїя цр~я і^ё'дина, црsтвова` а^за'рїя сн~ъ і^е^ровоа'мль въ і^и^л~и. и^ в самарїи ѕ~, мsць.
У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців.
9
9
и^ сътвори` лђка'вое предъ ѓ^чи'ма гн~има, ја%коже сътвори'ша эTц~ы е^го. не эTстђпи` эT всњ'хъ грњх# і^е^ровоа'мль сн~а нава'това, и^же съгрњши'ти въведе` і^и^л~я”
Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
10
10
И$ въста` на'нь селђмъ сн~ъ и^а^ви'совъ, і^ и^е^вдаа'мъ и^ во'и и^хъ ё^би'ша и& и^ ё'мре. и^ селђмъ црsтвова` в него мњсто”
І склав проти нього змову Селлум, син Іависа, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.
11
11
И$ про'чая словᲆ а^за'рїевыX, се` е^сᲄь напи'сана в# кни'зњ гл~ъ дн~їи цр~ь і^и^л~евыX”
Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських.
12
12
Се'же слово гн~е е^же гл~а кᲆ и^ё'е рекїи сн~ове четвертїи ся'дђтъ на прsтлњ і^и^л~евњ, и^ бы'сть та'ко”
Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.
13
13
И$ селђмъ сн~ъ и^а^ви'совъ црsтвова` въ іи^л~и въ лњто л~џ е, а^за'рїя цр~я і^ё'дина. црsтвова' же селђмъ мsць дн~їи въ самарїи”
Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії.
14
14
И$ в#ꙁы'иде манаа'мъ сн~ъ гадїинъ, эT џереси'лы. и^ прїиде в самарїю и^ ё^би` салђма сн~а и^а^ви'сова въ самарїи, и^ ё^мр~тви и&. и^ са'мъ црsтвова в мњсто е^го”
І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависового, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.
15
15
И$ про'чая слове'съ селђмовыхъ. и^ ѓ^браще'нїе еh и^мже ѓ^браща'ся с^е сђть пи'сана вᲆ кни'зњ гл~ъ дн~їи цр~ь і^ё'диныX”
Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських.
16
16
Тоhда` разби` манаи'мъ џе'рсђ, и^ все` е^же б^њ в не'и, и^ предњ'лъ е^го эT џерси'ла. понеже не эTвръзо'ша е^мђ, и^ разби` и^х# и^ вс^я и^же в ниX, и^ сђщая непра'здны тогда` и^зби`”
І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт , і розбив його , і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.
17
17
В лњто л~џ е. а^за'рїа цр~я і^ё'дина. црsтвова` манаи'мъ сн~ъ гадїинъ въ і^и^л~и, і~, лњтъ въ самарїи”
У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Менаїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії;
18
18
И$ сътвори` лђка'вое преD ѓ^чи'ма гн~има. въ вся дн~и своя` и^ не эTвръжеся эT всњхъ грњхъ і^е^ровоа'ма сн~а нава'това. и^же съгрᲇшиᲄи вᲆведе` і^и^л~я”
і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої.
19
19
Въ дн~и же е^го взы'иде фђ'ла цр~ь а^сљ=рїискїи на зеMлю і^и^л~евђ, и^ мана'имъ да'сть фђ'лњ ты'сящђ тала'нтъ сребра` да бђдетᲆ рђка е^го с ни'мъ”
Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх.
20
20
И$ възложи` манаи'м# да'нь на і^и^л~я. эT всњхъ си'лныхъ, да'ти цр~ю сљ=рскђ. н~, си'кль сребра` мђжђ кое^мђждо. и^ възврати'ся цр~ь сљ=ръскъ. и^ не стоя` т^ђ въ земли то'и”
І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад цар Ассирійський і не залишився там у землі.
21
21
И$ прочая сло'въ манаи'мовыхъ и^ вс^я е^ли'ка сътвори`. не се' ли сїя напи'сана въ кни'зњ словъ цр~еи і^и^л~евыX”
Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
22
22
И$ ё'мре манаи'мъ и^ погребе'нъ быs съ эTц~ы свои'ми. и^ црsтвова` факїа'сᲆ сн~ъ е^го в него мњ'сто”
І спочив Менаїм з батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.
23
23
В лњто, н~ а^за'рїя цр~я і^ё'дина, црsтвова' же факї'асъ сн~ъ манаи'мль въ і^и^л~и въ самарїи, лњтъ, в~”
У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки;
24
24
И$ сътвори` лђкавое преD ѓ^чи'ма гн~има, и^ не эTстђпи` эT всњхъ грњхъ і^е^ровоа'мль сн~а нава'това, и^же съгрњши'ти въведе` і^и^л~я”
і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
25
25
И$ възвра'тися нань факе'и сн~ъ ромелі'инъ триста'тъ е^го. и^ ё^би` и& в самарїи бли'зь до'мђ цр~ева. съ а^рга'вомъ и^ съ а'рїемъ. и с ни'ма. н~, мђжъ эT галади'товъ и^ ё^би'ша и& и^ црsтвова` в него` мњсᲄо”
І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи із собою п’ятдесят чоловік галаадитян, і умертвив його, і став царем замість нього.
26
26
И$ про'чая сло'въ факеси'ѓ^выX, и^ вся` е^лика сътвори` се` сђть пи'сана въ кни'ѕњ гл~ъ цр~еи і^и^л~евыX”
Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
27
27
Въ лњто н~в е, а^за'рїа цр~я і^ё'дина. црsтвова` џаке'и сн~ъ ромелїи'нъ въ і^и^л~и въ самарїи, к~, лњтъ”
У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії і царював двадцять років;
28
28
И$ сътвори` лђка'вое преD ѓ^чи'ма гн~има. и^ не эTстђпи` эT всњхъ грњхъ і^е^ровоа'мль сн~а нава'това и^же съгрњши'ти въведе` і^и^л~я”
і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
29
29
Въ дн~и же џаке'я цр~я і^и^л~ва прїиде ваглафал#ласа'ръ цр~ь а^сљ=рїискїи. и^ взя` а^гїю, и а^велъве'џа и^ маа'хђ и^ а^ѓ'ха. и^ кене'зђ, и^ а^со'ра и^ галаа'дъ и^ галиле'ю, и^ всю зе'млю неџали'млю. и^ поведе` я& в сљ=рїю”
У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неффалимову, і переселив їх в Ассирію.
30
30
И$ въста` ѓ^сїя' сн~ъ и^лаи'нъ. на џаке'я сн~а ромелїи'на, и^ порази` и& и^ ё^мрътви и&, и^ црsтвова` в него мњ'сто въ к~ е, лњто. и^ѓ^ха'ма сн~а ѓ^хоѕїи'на”
І склав змову Осія, син Или, проти Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафама, сина Озиїного.
31
31
И$ про'чая словъ фаге'нныX. и^ вс^е е^ли'ко сътвори` се` сїя напи'сана въ кни'ꙁњ словъ цр~еи і^и^л~евыхъ”
Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
32
32
Въ лњто. в~ е, факе'я сн~а ромелїина цр~я і^и^л~ева. црsтвова` и^ѓ^а^џа'мъ сн~ъ ѓ^хоѕїи^нъ цр~ь і^ё'диn”
У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського.
33
33
Сы'и, к~е, лTњ. е^гда` нача` црsтвова'ти. и^ ѕ~і, лњтъ црsтвова въ і^ерsлимњ. и%мя б^њ мт~ри е^го і^е^рђ'са дщи садо'кова”
Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока.
34
34
И$ съᲄвори` ё^годное преD ѓ^чи'ма гн~има по всемђ` ја%же сътвори` эTц~ъ е^го а^за'рїя”
Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він.
35
35
То'кмо высокихъ не разори`. и^ е^ще` лю'ди коля'хђ и^ жря'хђ въ высо'кихъ” Тоиy създа'лъ двери хра'мђ гн~ю вы'шняа
Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.
36
36
и^ про'чая сло'въ и^ѓ^а^џа'мовыX, и^ вс^е е^ли'ко съᲄвори`. не се' ли сїя напи'сана въ кни'ꙁњ гл~ъ дн~їи цр~еи і^ё'диныX”
Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
37
37
И$ въ дн~и ѓ%ны нача'тъ г~ь посыла'ти на і^ё'дђ роса'на цр~я сљ=рска. и^ факе'а сн~а ромелїи'на”
У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного.
38
38
И$ ё'мре и^ѓ^а^џа'мъ и^ погребе'нъ бы'сть съ эTц~ы свои'ми въ' градњ дв~да эTц~а свое^го. и^ црsтвова` а^ха'зъ сн~ъ е^го в него` мњсто”
І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього.
Глvа, ѕ~і”
Глава 16
1
1
В лњто, з~і, факе'я сн~а ромелїи'на. црsтвова` а^ха'ꙁъ сн~ъ и^ѓ^а^џама цр~я і^ё'дина”
У сімнадцятий рік Факея, сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського.
2
2
Сы'и. к~, лњтъ. а^ха'зъ е^гда нача` црsтвова'ти, и^ з~і лTњ въ і^ерsли'мњ црsтвова` и^ не сътвори` ё^го'дное преD ѓ^чима г~а б~а свое^го. вњрно ја%ко и^ дв~дъ эTц~ъ еh”
Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його,
3
3
И$ ходи` въ пђти` і^е^ровоа'ма сн~а нава'това цр~я і^и^л~ева, и^ ксемђ и^ сн~а своеh ѓ^ст~и ѓ^гне'мъ по мръзостяхᲆ ја^зы'ковъ, и^хже эTяT г~ь эT сн~овᲆ і^и^л~ев#”
але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих,
4
4
И$ пожрњтъ и^ кади'лъ на высо'кихъ и на хлъмњхъ. и^ поD всњмъ дре'вомъ часты'мъ”
і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом.
5
5
Тогда` взы'иде раа^со'н# цр~ь сљ=рскъ, и^ факе'и сн~ъ ромелїи'нъ цр~ь і^и^л~евъ въ і^ерsли'мъ на' брань. и^ мно'го побњжа'хђся съ а^ха'ꙁоM. и^ не можа'хђ е^мђ что сътворити”
Тоді пішов Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли.
6
6
Въ время ѓ'но възврати'ся цр~ь сљ=рскїи раа^со'нъ, въ і^е^ла'мъ сљ=рїю. і^ и^згна` і^ё^де'я и^ꙁᲆ е^ла'да, і^ и^дђме'и, и^ прїидо'ша въ е^ла'џъ, и^ ё^сели'шася т^ђ до дн~е сего`”
У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідумеяни вступили в Елаф, і живуть там до цього дня.
7
7
И$ посла` а^ха'зъ послы` и^ къ веглафал#ласа'рђ цр~ю а^сљ=рїискђ гл~я, рабъ твои и^ сн~ъ твои а%ꙁъ е^смь, взыи^ди`. и^ эTи^ми` м^я эT рђки` цр~я сљ=рска и^ эT рђкђ цр~я і^и^л~ева, въста'вшая на' мя”
І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене.
8
8
И$ прїя'тъ а^ха'зъ зла'то и^ сребро` ѓ^брњт#шее^ся въ сокро'вищихъ до'мђ гн~я. и^ въ сокро'вищи до'мђ цр~ева. и^ посла` цр~ю да'ры”
І взяв Ахаз срібло і золото, яке знайшлося в домі Господньому й у скарбницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок.
9
9
И$ послђша и& цр~ь а^сљ=рїискъ и^ вꙁы'иде цр~ь а^сљ=рїискїи в дама'скъ, и^ прїја%тъ е^го і^ и^зведе е^го. и^ раа^со'на цр~я ё^би`”
І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив.
10
10
І$ и^де` цр~ь а^ха'въ на срњте'нїе веглафал#ласарђ цр~ю а^сљ=рїискђ в# дама'скъ. и^ ви'дњ жрътве'никъ и^же в дама'сцњ, и^ посла` цр~ь а^ха'зъ къ ё'рїю і^е^ре'ю подо'бїе жрътве'ника. и^ число на все подо'бїе е^мђ”
І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффелласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його.
11
11
И$ създа` ё'рїя і^е^ре'и жрътве'никъ по всемђ` ја%же посла` цр~ь а^ха'зъ эT дама'ска.
І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска.
12
12
и^ ви'дњ цр~ь жрътве'никъ. и^ взы'иде на'нь.
І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву;
13
13
и^ покади` всесъж#же'нїе е^го, и^ жрътвђ е^го, и^ по'пелъ е^го, и^ пролїя кро'вь ми'рнђю на жрътве'никъ.
і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник.
14
14
ѓ^лтар# же мњ'дяныи, и^же преD гм~ъ принесе преD лице` до'мђ гн~я, и^ эT среды жрътве'ника, и^ эT сре'ды до'мђ гн~я. и^ поста'ви и& ѓ^ е^ді'нђ странђ` жрътве'ника и^же на сњверъ”
А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Господнім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ.
15
15
И$ заповњ'да цр~ь а^ха'ꙁъ ё'рїеви і^е^ре'ю гл~я в# жертвеницњ велицMњ приноша'и всесож#же'нїа ё'треняя. и^ жръᲄвђ вечер#нюю` и^ вся`сож#женїа цр~ева и^ жертвђ е^го и^ всесъж#же'нїя всXњ людїи, и^ жрᲆтвђ людїи. и^ по'пелᲆ иX. и^ вся'ка кро'вь всесож#же'ныX. и^ вся'кђ кро'вь жрътвенђю и^злїе'ши на неM. и^ ѓ^лтаr мњ'дяn. и^ да бђде м^и на въхоD заё'тра”
І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них, і узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд.
16
16
И$ сотвори` ё'рїа і^е^реи по всемђ` е^ли'ко ꙁаповњда е^мђ а^хаZ”
І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз.
17
17
І$ и^с#сњче` а^хаZ цр~ь спое'нїа поDста'воv и^ взяT эT него ба'ню и^ мо'ре. низложи` эT воло'вᲆ мњ'дяныX и^же бњша поD ниM, и^ вда'сть иM хоже'нїе ка'мено.
І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу.
18
18
И$ ѓ^снова'нїе по'дне и^же създа'но быs в домђ` гн~и. и^ въхо'дъ цр~евᲆ и^же во'нь възврати` в до'мъ гн~ь, эT лица` цр~я а^сљ=рїиска”
І скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.
19
19
И$ про'чая сло'въ а^ха'зовыхъ и^же сътвори`, не се' ли сїя написана въ кни'зњ цр~еи і^ё'диныхъ”
Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
20
20
И$ ё^спе` а^ха'зъ съ эTц~ы свои'ми. и^ погребе'нъ бы'сть съ эTц~ы свои^ми въ' градњ двд~вњ. и^ црsтвова` е^зекїя сн~ъ е^го в него мњ'сто”
І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.
Глvа, з~і”
Глава 17
1
1
В лњто, в~і, а^ха'за цр~я і^ё'дина, црsтвова` ѓ^сїя и^лаи'нъ в# самарїи наD і^и^л~ем# џ~, лњтъ”
У дванадцятий рік Ахаза, царя Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем і царював дев’ять років.
2
2
И$ сътвори` лђка'вое преD ѓ^чима гн~има. н^о не та'ко ја%ко цр~и і^и^л~еви. и^же бњша пре'жде е^го”
І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього.
3
3
И$ вᲆꙁы'иде на'нь саламанаса'ръ цр~ь а^сљрїискъ. и^ быs е^мђ ѓ^сїя раb, и^ дава'ше е^мђ да'нь”
Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину.
4
4
И$ ѓ^брњте цр~ь а^сљ=рїискъ въ ѓ^сїи непра'вдђ зане'же посла` послы` къ сисо'рђ цр~ю е^гљ=пет#скђ. и^ не принесе` да'ни цр~ю а^сљ=рїискђ лњта того. и^ пои^ма` е^го цр~ь а^сљ=рїискъ въ халъде'и, и^ ꙁатвори е^го въ хра'мњ темни'чнњ”
І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці.
5
5
И$ прїиде цр~ь а^сљ=рїискъ в зе'млю е^го, и^ прїиде в самарїю. и^ вое^ва` ю& три лњта”
І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки.
6
6
И$ в лњто, џ~ е, ѓ^сїево прїја%тъ цр~ь а^сљ'рьскїи самарїю. и^ заве'дени бы'ша і^и^л~ьтя'не въ а^сљ=рїю. и^ посади'ша и^хъ въ е^ла'и, и^ на наво'рњ рњцњ` гоза'ни въ предњлехъ ми'д#скихъ”
В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.
7
7
И$ с^е бы'сть и^же съгрњши'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ б~ђ свое^мђ и^звеDшемђ и^хъ и^з# ꙁемля` е^гљ=петъскїя эT рђкђ фараѓ'ня цр~я е^гљ=пеTска и^ ё^боја%шася боh и%нњх#”
Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших,
8
8
И$ ходи'ти нача'ша по преда'нїеM јазыкъ, и%хже и^стреби` г~ь эT лица` сн~овъ і^и^л~евъ и^ цр~и і^и^л~еви е^ли'ко сътвори'ша,
і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони;
9
9
і^ е^ли'ко премени'ша сн~ове і^и^л~еви словесы`. не та'ко ја%ко по г~њ б~ђ и^хъ, и^ създа'ша себњ` высо'кая въ всњхъ гра'дњхъ свои^хъ эT сто'лпъ стрегђщихъ. и^ до гра'дъ тверъды'хъ”
і стали робити сини Ізраїлеві діла неугодні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, починаючи від сторожової вежі до укріпленого міста,
10
10
И$ поста'виша себњ` кђмиры. и меръска бя'ше на вся'цMњ хо'лмњ высоцњ, и^ поD вся'комъ дре'вомъ ча'стымъ”
і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом,
11
11
И$ кажахђ т^ђ всњхᲆ на высо'киX ја%коже и^ ја^зы'цы. ја%же ё^да'ли г~ь эT лица иX, и^ сътвори'ша ѓ%бща ѕло'бы, и^ начашA прогнњ'вати г~а,
і стали там звершувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа,
12
12
и^ послђжи'ша и%долоM ја%же рече и^мъ г~ь. не сътвори'те гл~а сего гв~и”
і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: «не робіть цього»;
13
13
И$ засвњдњтельствова г~ь въ і^и^л~и и^ въ і^ё'дњ. рђка'ми всњхъ прoркъ е^го, и^ всњмъ ви'дящимъ е^го гл~я. ѓ^брати'теся эT пђтїи ва'шиX лђка'выхъ. и^ съхрани'те за'повњди моа и^ ѓ^правда'нїя моа. и^ весь за'коn и^же заповњ'дахъ эTц~емъ ва'шимᲆ, и^ е^ли'коже послахъ рђка'ма ра'бъ моиX прoркъ.
тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків.
14
14
и^ не послђшаша и^ ѓ^жести'шA выю свою, ја%ко и^ эTц~ы и^хъ и^же не вњроваша г~ђ б~ђ свое^мђ”
Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого;
15
15
И$ погордᲇша за'повњдїю е^го, и^ ꙁавњтомъ е^го. и%мже завњща эTц~емъ и^хъ и^ свњдњтельства е^го е^ли'коже засвњдњтельствова и^мъ не съхрани'ша. і^ и^до'ша въ слDњ сђе'тныхъ. и^ ѓ^сђе'тишася паче ја^ꙁы'къ сђщихъ ѓ%крsтъ и^хъ, ѓ^ нихже заповњ'да г~ь е^же не сътвори` по семђ”
і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони,
16
16
И$ ѓ^ста'виша за'повњди г~а б~а свое^го. и^ сᲆтвори'ша себњ дв^њ ю%ницы слиᲄы. и^ сотвори'ша кђмиры и^ поклони'шася все'и твари ја%же на небесњ, и^ послђжи'ша ваа'лђ”
і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу,
17
17
И$ преDвождахђ сн~ы своа и^ дще'ри своя чресъ ѓ%гнь. и^ влъш#вляхђ влᲆшвова'нїем# и^ вражахђ. и^ разжиꙁахђся е^же сътвори'ти лђка'въство, преD ѓ^чи'ма гн~има е^же прогнњ'вати е^го”
і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.
18
18
И$ разᲆгнњ'вася г~ь на і^и^л~я ѕњло и^ эTринђ иX эT лица своеh. и^ не ѓ^ста то'к#мо колњно і^ё'дино”
І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного.
19
19
І$ и^ё'да та'коже не съхрани пђти г~а б~а свое^го. и^ хождахђ по преда'нїемъ і^и^л~евоM ја%же сътвори'ша и^ эTвръго'шася г~а”
І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями ізраїльтян, як чинили вони.
20
20
И$ разгнњ'вася г~ь на все` колњно і^и^л~ево и^ смђти я&. и^ дасть я& в рђ'ки расхища'ющиM я&. доnдеже эTврᲆже я& эT лица свое^го”
І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого.
21
21
ЈА/ко эTторжеся і^и^л~ь эT до'мђ дв~два и^ поста'виша себњ црsтвовати і^е^ровоа'мA сн~а нава'това. и^ эTринђ і^еровоа'мъ і^и^л~я эT г~а, и^ сᲆблазни и^хъ съгрᲇшити грᲇхоM вели'киM”
Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина Наватового; і відвернув Ієровоам ізраїльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх.
22
22
И$ хождахђ сн~ове і^и^л~еви по всемђ грњхђ і^е^ровоа'млю. и^же сътвори, и^ не эTсᲄђпиша эT ниX”
І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них,
23
23
до'ндеже эTвр'ъже г~ь і^и^л~я эT лица свое^го. ја%коy гл~а рђко'ю всXњ ра'бᲆ своиX пророk. і^ и^зведеn бысᲄь і^и^л~ь эT все'я земля` свое'я въ а^сљ=рїяны до' дн~е сего”
доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.
24
24
И$ въведе цр~ь а^сљ=рїискїи лю'ди эT вавило'на и^же эT рђџа, и^ эT а^и^я'. и^ эT е^ма'џа, и^ сеџарђе'ма. и^ вселе'ни быша во гра'деX самарїискиX, въ сн~овъ мњсто і^и^л~въ и^ наслᲇди'ша самарїю. и^ ё^сели'шася въ' градњхъ е^я`”
І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Самарією, і стали жити в містах її.
25
25
И$ бысть въ пр'ьвое сњденїе и^хъ не ё^боя'шася б~а. и^ пђсти на' ня г~ь львы. и^ бяхђ ё^бива'ющи я&”
І оскільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх.
26
26
И$ рњша цр~ю а^сљ=рїискђ гл~ще ја^зы'ки и^же приведе и^ посади я& во' градњхъ самарїискихъ, не разђмњша сђда бж~їя земли. и^ посла в нихᲆ г~ь львы, и^ с^е бы'ша ё^бива'юще и^хъ ја%ко не раꙁђмњша сђда бж~їя земли`”
І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі.
27
27
И$ ꙁаповᲇ'да цр~ь а^сљ=рїискїи гл~я эTведите та'мо е^ді'наго жерца` эT плене'ныX да и^дђтъ и^ да вселяTся та'мо. и^ да просвњтиT и^хъ сђ'доM бж~їиM земли”
І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі.
28
28
И воведо'ша е^ді'ного жерца е^гоy поя'ша эT самарїя. и^ сњде въ веџилњ. и^ б^њ просвњща'я жре'цъ иX. ја^ко да ё^бояTся г~а”
І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа.
29
29
И$ бњша творя'ще ја^ꙁы'цы боги и^х#. и^ поста'виша я& въ хра'мXњ на высоких#, и^хже сътвори'ша самаряне ја^ꙁыцы въ гра'дњхъ и^х#. в ниX же бњша живђщеи пр'ьвїе
Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, — кожен народ у своїх містах, де живуть вони.
30
30
мђжи вавилоnстїи. сътвори'ша сокхоџᲆ. и^ вениg и^ мђжи хђ'џовы сᲆтвори'ша гиге'ль. и^ мђжи сема'џови съᲄвори'ша а^симаg”
Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму,
31
31
И$ е^ве'и сътвори'ша валаꙁеръ. и^ џарахъ, и^ сепџо'риM и^дњже съжегахђ сн~ы своа` ѓ^гнемъ. а^нъдрамескъ, и^ а^намелехђ бо'гомъ. сепфарђ, е^меMлимъ”
аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським.
32
32
И$ бя'хђ боа'щеся б~а, и^ всели'ша мерскїя своя въ хра'мы на высокихъ, и%хже сътвори'ша въ самарїи ја%зы'кᲆ кое^гождо гра'да. в неMже живя'ше кого'ждо и^хъ” И$ бњша боя^щеся г~а. и^ сᲆтвори'ша в ниX жерца` въ высокихъ. и^ сътвори'ша себњ въ хра'мњхъ высо'киX,
Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот.
33
33
и^ г~а боя'тися. і^ и^доломъ слђжахђ. по сђдђ ја^зы'коv, иXже иZгнаша эTтђдђ
Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх.
34
34
даже до дн~е сеготїи творя'хђ по сђ'дђ иX не боя'хђся г~а и^ не творя'хђ по ѓ^правда'нїемъ иX, и^ по сђ'дђ иX и^ по за'конђ. и^ по за'повᲇди е^ю'же заповњ'да сн~омъ і^а'ковлимъ. идњже и^ нарече и'мя е^мђ і^и^л~ь”
До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля.
35
35
И$ положи г~ь съ ни'ми завTњ. и^ заповњда и^мъ гл~я. не ё^бо'итеся бо'гъ и%нXњ, и^ не поклони'теся и^мъ. и^ не послђ'жите и^мᲆ, и^ не пожре'те иM”
Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм,
36
36
Ното'кмо гв~и, и^же и^ꙁведе в^ы и^ꙁ# земля е^гљ=пта крњпостїю вели'кою и^ мышцею высо'кою. того ё^бо'итеся и^ томђ поклони'теся. и^ томђ пожре'те,
але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, — Його шануйте і Йому поклоняйтеся, і Йому приносьте жертви,
37
37
и^ ѓ^правда'нїя е^го и^ сђ'ды е^го и^ зако'нъ е^го, и^ за'повњди ја%же написа` ва'мъ хранити, творити я& по в#ся дн~и,
і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших;
38
38
и^ завњтъ и^же завњща с ва'ми не забыва'ите и^ не ё^бо'итеся бо'гъ и%ныX. и^ не ё^бо'итеся богъ чђж'дихъ”
і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших,
39
39
Ното'кмо г~а б~а ва'шего ё^бо'итеся, и^ то'и и^зметъ в^ы эT всњхъ вра'гъ ва'шихъ”
тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших.
40
40
И$ не послђшаша сего`, и^ ходиша въ беꙁако'нїи первом#.
Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями.
41
41
и^ бяхђ ја^зыцы сїи боя'щеся г~а, і^ и^звая'ныM свои^мъ слђжа'хђ, та'коже и^ сн~ы иX. и^ сн~ове сн~овъ иX. ја^коже сътвориша эTц~ы иX, та'котворяT и^ до сего дн~е”
Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.
Глvа, и~і”
Глава 18
1
1
И$ бы'сть в лњто, г~ е. і^ѓ^сие^во сн~а и^лаи^на цр~я і^ил~ева. црsтвова е^зекїя сн~ъ а^хазоv цр~я і^ё'дина.
У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.
2
2
сы'и к~е, лTњ б^њ, е^гда` нача` црsтвоваᲄи, и^ к~џ, лњтъ црsтвова въ і^ерsлимњ. и^мя б^њ мт~ри его а^вђџа дщ^и захарїина”
Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії.
3
3
И$ се'и съᲄвори ё^гоDное предъ ѓ^чи'ма гн~има, по в#семђ ја^коже сътвори эTц~ъ е^го дв~дъ”
І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його;
4
4
То'и б^о раZдрђши высокая. и^ съкрђши вс^я ка'пища і^ и^скорени кђмиры и^ змїю` мњдя'нђю, ю%же сътвори мољ=сїи. ја%ко и^ до дн~їи тњхъ сн~ове і^и^л~еви бњхђ кадя'ще е'й. наꙁва же и^мя е^го нее^ста'нъ”
він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан.
5
5
ѓ^ г~и б^о бѕ~њ і^и^л~евᲇ ё^пова и^ по немъ не бы'сть подо'бна е^мђ въ цр~ихъ і^ё'диныхъ. и^ въ бы'вшихъ прежде е^го”
На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього.
6
6
И$ прилњпися гв~и и не эTстђпи эT него. и^ съхрани за'повdњ е^го е^ли'ко заповњ'да мољ=сїи”
І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.
7
7
И$ б^њ г~ь с ни'мъ и^ на вся` и^же твори приꙁира'ше. и^ сопротивися цр~ю а^сљ=рїискомђ. и^ не порабо'та е^мђ”
І був Господь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому.
8
8
И$ то'й побњди и^ноплемеnники до га'зы. и^ до предњлъ е^я`. эT столпа стражили'щᲆнаго, и^ до граD твръдых#”
Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.
9
9
И$ бы'сть въ время, д~ е цр~я и^е^ꙁекїя. сїе же лњто сеDмо'е и^ѓ^сїеви сн~ђ и^лаи^нђ цр~ю і^и^л~евђ, възы'иде саламанасаръ цр~ь а^сљ=рїискъ на самарїю. и^ побњди'ся мно'го ѓ^ не'и”
У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її,
10
10
И$ прїя'тъ и& ё^ конца тре'хъ лњтъ. въ ѕ~ е, лњто и^е^зекїево. и^ сїе же б^њ лњто и^ѓ^сїево цр~я і^и^л~ва, потребися самарїя.
і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Самарію.
11
11
і^ и^ꙁведе цр~ь а^сљ=рїискїи самаря'не въ а^сљ=рїю. и^ посади я& въ а^ла'и и^ въ а^во'рњ при рњцњ` гаꙁо'нњ. и^ въ предњлеX миDскиX”
І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Гозан, і в містах мідійських,
12
12
Понеже не послђшаша гла'са г~а бг~а свое^го. и^ престђпиша завњтъ е^го вс^е е^ли'ко заповњ'да и^мъ мољ=сїи рабᲆ гн~ь. и^ не послђшаша и^ не сотворишA”
за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.
13
13
И$ въ д~і, лњто, цр~я и^е^зекїя възы'иде сенахири'мъ цр~ь а^сљ=рїискїи на вся` гра'ды і^ё'дины тве'рдыя, и^ и^ вꙁятъ я&”
У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх.
14
14
И посла` е^зекїя цр~ь і^ё'динъ послы` къ цр~ю а^сљ=рїискђ в лахиs гл~я. съгрњшиX воZврати'ся эT мене. а%ще м^и велиши ё^же` чт^о дая'ти, т^о ё^же да'ю ти. и^ воꙁложи цр~ь а^сљ=рїискїи да'нь великђ на и^е^зекїя цр~я і^ё'дина. да да'сть, т~, тала'нтᲆ сребра`. и^ л~, талаnтовъ зла'та”
І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.
15
15
И$ да'сть и^е^зекїя вс^е сребро` ѓ^брњтъшееся въ домђ` гн~и. и^ въ сокровищеX до'мђ цр~ева”
І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.
16
16
Во время же ѓ^но с#сњче и^е^ꙁекїя цр~ь і^ё'динъ две'ри хра'ма гн~я и^ ё^тврᲆженїя ја%же б^њ позлаᲄиl и^е^ꙁекїя цр~ь і^ё'динъ. и^ дасть и^хъ цр~ю а^сљ=рїискђ”
У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.
17
17
И$ посла` цр~ь а^сљ=рїискъ џарџа'на и^ равосана. и^ равсака эT лахи'са, въ і^ерsлиM къ цр~ю и^е^зекїю съ силою тя'жкою ѕњло. и^ взыидо'шA и^ прїидоша ко і^ерsли'мђ и^ ста'ша ё^ и^сто'чника кђпели. свы'ше, е^же е^сᲄь на пђти` села` чевни'чного”
І послав цар Ассирійський Тартана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного.
18
18
И$ воꙁопи'ша къ и^е^зекїю. і^ и^зы'иде к ниM е^леа^киM сн~ъ селкїинъ строи'тель и^ сомна'съ кни'гочїи. и^ѓ^а'съ сн~ъ і^ѓ^сафа'товъ въспомина'яи”
І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів.
19
19
И$ рече к ни'мъ раўаk. и^дњте нн~њ къ и^е^зекїи, и^ рцњте. си'це гл~етъ цр~ь вели'кїи цр~ь а^сљ=рїискїи. чт^о е^сть ё^пова'нїе сїе е^мђже ё^пова'еши”
І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся?
20
20
Гл~еши толи'ко сло'во ё^стнама на совњт# и^ си'ла на' брань. подоба'етъ т^о нн~њ ё^же на кого` надњя'ся эTвръглъ е^си мене`”
Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене?
21
21
Нн~њ ви'дњ надњ'ешися т^ы на жеꙁлъ тростяны'и и^ сло'мленыи е^гљ=пет#скїи. е^гда` а%ще подо'прется мђж'ъ ею` вни'детъ въ рђкђ е^го, и^ ꙁаизетъ ю&. та'ко и^ фараѓ'нъ цр~ь е^гљпеTскъ всMњ надњ'ющимся нань сътвори'тъ”
Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього.
22
22
И$ а'ще м^и речете на' г~а б~а надњ'емся н^о нњ'сть ли с^е та'ко эTстђпи эT е^зекїя высо'кая е^го и^ жрътвеники е^го. и^ рече і^ё'дњ і^ерsли'мђ поклони'теся преD жрътвеникомъ си'мъ въ і^и^л~и”
А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»?
23
23
И нн~њ поTщи'теся и^ти` къ господи'нђ мое^мђ цр~ю а^сљ=рїискђ. и^ дасть т^и, Wв~, ко'нь. а'ще мо'жеш имњти всаDники на' ня”
Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?
24
24
И$ ка'ко ѓ^брати'ши лице` по'не е^пархђ е^ді'номђ ра'бᲆ господи'на моеh ме'нших#. и^ ё^вњрил#ся е^си са'мъ е^гљ=птђ, на ѓ^рђжїя и^ ко'ня”
Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней?
25
25
Нн~њ ё^бо не безъ господи'на взыидохомъ на мњ'сто с^е и^стощити е&, рече б^о господи'нъ къ мнњ` в#зы'иди на' землю сїю и^ расточи ю&”
Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її».
26
26
И$ реq е^леа^кимъ сн~ъ хелекїинъ, и^ сомънасъ. и^ѓ^а'съ, къ раўа'кђ. гл~и нн~њ къ ѓ'трокомъ симъ а^сљ=рїискимъ, ја%ко слы'шимъ м^ы. а^ не гл~и к на'мъ і^ё^де'скїи, въ ё'ши лю'деи си'хъ и^же на стњнњ”
І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні.
27
27
И$ рече к нимъ раўа'къ, е^да` къ господи'нђ твое^мђ и^ли к тебњ` посла'лъ мя е^сть господи'нъ мо'и гл~ати словеса` сїя. н^о не къ мђжемъ сњдящиM на стњнњ. ја%ко ја%сти и^мъ гно'и сво'и и^ пити иM се'чъ свою съ ва'ма вкђпњ”
І сказав їм Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
28
28
И$ стоя` раўа'къ. и^ въꙁопи` гла'сомъ вели'комъ і^ё^де'искїи, гл~а. и^ рече слы'шите словеса` вели'коh цр~я а^сљрїиска”
І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
29
29
Си'це гл~ет# цр~ь да не соблаQняеT васъ цр~ь и^е^зекїя. ја%ко не възмо'жеT ва'съ изяти и^з рђки мое'я”
Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї;
30
30
И$ да не ё^вњритъ васъ и^е^зекїя на г~а гл~я, и^земля я& и^ꙁмеT в^ы г~ь. и^ не и'мать преда'тися граD се'й в рђцᲇ цр~ю а^сљрїискђ”
і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського».
31
31
Не послђшаите и^е^зекїа. ја%ко си'це гл~ъ цр~ь а^сљ=рїискъ сътвори со мно'ю блsве'нїе і^ и^зыидњте къ мнњ`. и^ да пїетъ мђжᲆ эT виногра'да свое^го. и^ мђжъ въкђси'тъ эT смоко'въ своиX. и^ да пїетъ во'дђ эT ръвенїя свое^го”
Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
32
32
до'ндеже пришеD поимђ` в^ы въ ꙁе'млю такђ. ја%коже е^сть земля' ва'ша. ꙁемля` пшени'ца и^ вина` земля` и^ хлᲇбомъ, и^ виногра'довъ. земля` ма'слинамъ и^ маслђ, и^ пчелаM. и^ живи бђ'дете и^ не ё'мрете. и^ не послђш'аите и^е^ꙁекїя, ја%ко прельща'етъ в^ы гл~я г~ь н^ы и^ꙁба'витъ”
поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас».
33
33
Є$да` и^ꙁбавля'юще и^ꙁба'виша бо'ѕи. ја%зы'къ ко'ждо иX въ свою` странђ` и^ꙁ рђки цр~я а^сљрїиска”
Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
34
34
Гд^њ е^сть бо'гъ е^маџоv. и^ а^рфа'довъ. гд^њ е^сть богᲆ серапфарђе'мовъ, и^ мїана, и^ а^ва. е^да` и^зба'вися самарїя. и^ꙁ рђкђ мое'ю съ свои'ми бо'гами и^хъ”
Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
35
35
Є$гда` и^збы'ша земля` иX эT рђки мое'я, и^ ка'ко и^з#меT г~ь і^ерsли'ма и^з рђки` мое'я.
Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?
36
36
и^ ё^молко'ша лю'дїе, и^ не эTвњща'ша е^мђ сло'ва ја%ко заповњ'да и^мъ цр~ь гл~я. не эTвᲇща'ти е^мђ ничтоже”
І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому».
37
37
И$ вни'де е^леа^кимъ сн~ъ хелекїинъ строи'тель. и^ съмнасъ кни'гочїи. и^ѓ^а'съ сн~ъ и^ѓ^сафатовъ, въспомина'я къ и^е^ꙁекїи раꙁ#дра'вше ри'зъ своя, и^ въꙁвњсти'ша е^мђ словеса` раўа'кова.
І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.
Глvа, џ~і”
Глава 19
1
1
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша цр~ь и^е^зекїя. раздра ри'зы своа`, и^ ѓ^блечеся въ врњтище и^ вни'де въ до'мъ гн~ь”
Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
2
2
И$ посла` е^леа'кима строи'теля, и^ саMна'нђ кни'гочїя. и^ старца и^ жеrца ѓ^блече'ны въ врњтище къ і^саїи пророкђ сн~ђ а^м#мо'совђ”
І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
3
3
И$ рњша е^мђ си'це гл~етъ и^е^ꙁекїя дн~ь скор#би и^ ѓ^бличенїю. и^ прогнњва'нїю дн~ь сїи еs. ја%ко прїидо'ша сн~ве до не'мощи, и^ крᲇпости нᲇсть ража'ющїи”
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
4
4
Є$да` ка'ко послђшаеT г~ь б~ъ тво'и всњхъ слове'сᲆ раўа'ковыхъ, е^гоже посла цр~ь а^сљ=рїискїи, гн~ъ е^го поноси'ти б~ђ живо'мђ. и^ хђли'ти словесы`, и%хже слы'шA г~ь б~ъ твои. и^ прїими мл~твђ ѓ^сᲄаnкђ ѓ^брњтᲆшемся”
Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
5
5
И$ прїидо'ша ѓ%троцы цр~я и^е^зекїя къ і^саїи”
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6
6
И$ реq иM і^саїа. си'це рцњте господи'нђ вашемђ. та'ко гл~етъ г~ь. не ё^бо'ися эT лица` словесъ и%хже слы'ша ја%же хђлиша м^я ѓ%троцы цр~я а^сљ=рїиска”
і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
7
7
Се а'зъ даю` е^мђ дх~ъ, и^ ё^слы'шит# въꙁвњщенїе, и^ въꙁврати'тся въ зе'млю свою`. и^ ниꙁложђ е^го ѓ^рђжїеM въ земли е^го.
Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
8
8
и^ въꙁврати'ся раўаk. и^ ѓ^брњте цр~я а^сљ=рїиска побњжда'ющеся ѓ^ ловнђ. ё^слы'ша б^о и^ эTсᲄђпи` эT лахи'са”
І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
9
9
И$ слы'ша ѓ^ џара'кђ цр~и е^фїѓ'пъстемъ гл~ы. с^е и^зыиде побњди'тися хотя` с тобо'ю. и^ възврати'ся и^ посла послы` ко и^е^ꙁекїю гл~я”
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
10
10
Та'ко р#цњте и^е^ꙁекїю цр~ю і^ё^де'искђ да тебе` не возно'ситъ г~ь б~ъ тво'и, на'ньже т^ы надњ'ешися гл~я. не и'мать преда'нъ быти і^ерsли'мъ въ рђ'цњ цр~я а^сљ=рїиска”
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
11
11
Се т^ы слы'шалъ е^си вс^е е^ли'ко сътвори'ша цр~и а^сљ=рїистїи всњмъ земля'мъ ја%ко прокля'ти иX. и^ т^ы ли и^збђ'деши”
Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?
12
12
ЈА/ко не и^зба'виша и^ꙁбавле'нїемъ и^хъ бо'ѕи ја^зы'къ. и^хже расᲄочи'ша эTц~ы мои` гаꙁо'нђ, и^ хара'нђ, и^ џаре'сђ. и^ сн~ы а^до'ня и^же въ џалас#саримњ”
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
13
13
Гд^њ е^сть цр~ь е^ма'џовъ, и^ цр~ь а^рфа'довъ. и^ гд^њ е^сть цр~ь граD а^сафарђ и^ маа'ны, и^ а'на”
Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14
14
И$ прїя'тъ цр~ь и^е^зекїя кни'ги эT рђки` посла`. и^ прочъте я& и^ вни'де въ хра'мᲆ гн~ь и^ поплева и^хъ и^е^зекїя преD гм~ъ”
І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
15
15
И$ моли'ся и^е^ꙁекїя преD гм~ъ. и^ реq г~и б~е і^и^л~евъ сњдя'и на херђви'мњ. т^ы е^си б~ъ е^діn въ всњхъ црsтвїихъ земли`, т^ы сътвори нб~о и^ зе'млю”
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
16
16
Приклони` г~и ё'хотвое` и^ ё^слы'ши м^я. эTвеrꙁи` г~и ѓ^чи ᲄвои` и^ ви'ждь. и^ ё^слы'ши словеса` сенахира'ма ја^же посла` понаша'я тебњ б~ђ жи'вђ”
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
17
17
ЈА/ко по и'стиннњ г~и и^скаꙁи'ша цр~и а^сљ=рїистїи ја^ꙁы'ки”
Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,
18
18
И$ да'ша бо'ги и^хᲆ на ѓ%гнь ја%ко не бо'ѕи бњша, н^о дњла рђкђ чл~чђ. древа и^ ка'менїя и^ погђби'ша я&”
і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.
19
19
И$ нн~њ г~и б~е сп~си н^ы и^ꙁ рђкы и^хъ, и^ раꙁђмњюT вс^я црsтвїа зе'мли ја^коты е^си г~ь б~ъ е^ді'нъ”
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
20
20
И$ посла` і^саїя сн~ъ а^м#мо'соv къ и^е^ꙁекїи гл~я. та'ко гл~етъ г~ь б~ъ си'лъ б~ъ і^и^л~евъ. слы'шаX ѓ^ ни'хже моли'ся къ мнњ` ѓ^ сенахири'мђ цр~ю а^сљ=рїискђ”
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
21
21
И$ се сло'во е^же гл~а г~ь ѓ^ не'мъ. ё^ничижи т^я и^ порђга' ти ся дв~це дщ^и сїѓ'ня, и^ покива'я главо'ю сниде въ слDњ тебе` дщ^и і^ерsли'мля”
Ось слово, яке прорік Господь про нього: знехтує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
22
22
Комђ` поноси` и^ кого` похђли, и^ на кого` воꙁнесе гласъ свои. и^ воꙁдви'же на высотђ` ѓ%чи свои` на ст~го і^и^л~ева”
Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
23
23
рђка'ма посе'лъ твои^хᲆ поноси'лъ е^си г~ђ. и^ реклъ е^си съ мно'жествомъ колесни'цъ мои^хъ, възы'идђ а'зъ на вы'шнюю ча'сть горы` ливаньскїя. и^ ё^сњкђ вели'чество эT ке'дръ е^я`. и^ эT собо'рныхъ кљ=париса е^я`. и^ прїиде въ ча'съ кончи'ны е^го в ча'ща корми'льскїя”
Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
24
24
А/зъ сохраниX и^ пїяX во'дђ чђжDђ и^скаꙁи'хъ стопа'ми но'гъ мои^хъ. вс^я рњки въ ѓ'коло”
і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
25
25
Є$да` не слы'шаl е^си эT да'внаго ю& сътворихъ. эT дн~їи пр'ьвыхъ соꙁдахъ ю& и^ принесо'хъ ю&. и^ бы'сть на взятїе, на съграже'нїе воюю'щихъ. гра'ды твръды
Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?
26
26
и^ живђщїи в нихъ” И$знемого'ша рђко'ю ѓ^бита'ющїи и^ ё^падо'ша и^ постыдњшася. и^ бы'ша ја%котра'ва се'лная и^ ја%ко зла'чна па'жить и^ли ја%ко ꙁла'къ домовы'и. и^ попра'нїя проти'вђ стоја%щимъ”
І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
27
27
И$ сњденїе твое` і^ и^схо'дъ тво'и, и^ вхоD твои разђмњхъ и^ гнvњ тво'и
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.
28
28
и^мже разгнњ'вася на' мя. и^ строп#ти'вость твоя` в#ни'де во ё'ши мои. и^ воложђ` ё'дицђ мою вᲆ но'здри твоа`. и^ бра'зды въ ё^стна` твоя. и^ воꙁвращђ т^я по пђти` и^м#же прїидеши иM”
За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
29
29
И$ се т^и зна'менїе. ја%жъ сїе лњто проѕяба'ющая сама жи'тA и^ въ лњто второ'е, проѕяба'ющая са'мо. и^ в лњтотре'тїе, сњ'ите сњмена` и^ жнњте. садᲇте виногра'ды, и^ да ја^сте` плоD и^хъ”
І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх.
30
30
И$ приложи'тъ сп~са'емымъ до'мђ і^ё'довђ, ѓ^ста'виши и^ ко'рень до'лњ, и^ сътвори плодъ горњ`”
І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
31
31
ЈА/ко и^зъ і^е^рsли'ма и^зыиде ѓ^сᲄа'нокᲆ и^ сп~са'емыи эT горы` сїѓ'ня, ре'вность г~а си'лъ тво'ритъ с^е”
тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
32
32
Сего раd та'ко гл~етъ г~ь сиl на цр~я а^сљ=рїиска не и'мать вни'ти въ' граD се'й. и^ не и'мать ё^стрелиᲄи на неM сᲄрњлы, ниy и^мать положиᲄи на неM щи'та. и^ не и'мать ѓ^бᲆя'ти е^го припло'тоM”
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
33
33
Но пђтеM и^мже прїиде тMњже и^ воꙁвратиTся и^ въ' граD не и'мать се'й вни'ти гл~еT г~ь”
Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь.
34
34
А/зъ б^о ꙁащищђ ѓ^ градњ сеM, и^ сп~сђ е^го мене` ради и^ дв~да раба` мое^го”
Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
35
35
И$ бысᲄь в ноu ѓ%нђ, и^ сни'де а^гг~лᲆ гн~ь и^ ёби` эT поlка а^сљ=рїискаго, р~ п~, и^ Wе~. и^ въстаvше ё%тро и^ с^е ѓ^брњтоша вс^я трђпїя мрътва”
І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві.
36
36
И$ воста'въ и^ эTи'де възвра'щъся, и^ въꙁврати'ся сенахириM цр~ь а^сљ=рїискїи, и^ всели'ся в# ниневгїю”
І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
37
37
И$ бысть е^мђ кланя'ющђся, и^ въ храмњ месараха бо'га е^го а^дремелехъ, и^ сараса'ръ сн~ове е^го ё^би'ста и& мече'мъ. са'ми же бњжа'ста въ а^рме'нїю. и^ въцр~ися а^сорда'нᲆ сн~ъ е^го в него` мњ'сто”
І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
Глvа, к~”
Глава 20
1
1
И$ въ дн~ехъ ѓ'нњхъ раZболњ'ся и^е^зекїя цр~ь до смр~ти. и^ вни'де к немђ і^саїя прoркъ сн~ъ а^м#мо'совъ. и^ реq к немђ та'ко гл~етъ г~ь, ꙁаповњж# до'мђ свое^мђ, ё%мреши б^оты`. и^ не бђ'деши живъ”
У ті дні занедужав Єзекія смертельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш.
2
2
И$ ѓ^брати и^е^ꙁекїя лице` свое къ стенњ` и^ помоли'ся къ г~ђ гл~я”
І відвернувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи:
3
3
Помяни м^я г~и, ја%ко ё^бо и%стин#ною ходиX преD тобо'ю и^ срDцемъ съвръше'нном#, и^ ё^гоDная преD тобо'ю сътвориX. и^ пла'кася и^е^ꙁекїя пла'чеM вели'кимъ”
«О, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.
4
4
И$ бы'сть і^саїя е^ще` въ дворњ вели'цњ. и^ бысть сло'во гн~е кᲆ немђ гл~я”
Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє:
5
5
Въꙁврати'ся и^ р#цы и^е^зекїи во'ждђ лю'дїи мои^хъ. та'ко гл~етъ г~ь б~ъ двд~въ эTц~а твое^го. ё^слы'шахъ мл~твы твоа и^ ви'дњхᲆ сле'зы твоя`. и^ с^е а'зъ ѓ^ста'влю тебњ`. и^ въ дн~ь, г~, и^ възы'идеши в доM гн~ь”
повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній;
6
6
И$ приложђ` к лњтомᲆ твоиM. лTњ, е~і” и^ эT рђки` цр~я а^сљ=рїиска и^зба'влю т^я и^ граD се'и защищђ`, граD се'й мене раd и^ дв~да раба` мое^го”
і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого.
7
7
И$ рече і^саїя да во'змђтъ перевя'сло смо'квїи, и^ принесоша смо'кви. и^ приложи'ша на вреD і^ и^сцњлњ”
І сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав.
8
8
И$ рече и^е^зекїя къ і^саїи чт^о се ꙁна'менїе, ја%ко и^сцњля'етъ м^я г~ь. и^ взы'идђ в& до'мъ гн~ь въ дн~ь тре'тїи”
І сказав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній?
9
9
И$ рече і^саїя с^е зна'менїе эT г~а ја%ко сътвориT г~ь слово е%же гла” хо'щеши л^и да поидетъ стњнь, і~, степе'нїи. и^ли воꙁврати'тся, і~, степе'нїи”
І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів?
10
10
И$ рече и^е^зекїя ё^до'бїе стњ'ни и^зы'ити, і~, сᲄепе'нїи. не'же ли возврати'тися, і~, степе'нїи, воспя'тъ”
І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на десять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів.
11
11
И$ въꙁопи` і^саїя къ г~ђ. и^ воꙁврати'ся стᲇнь по числђ` назадъ і~, степе'нїи”
І воззвав Ісая пророк до Господа, і повернув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.
12
12
Въ вре'мя ѓ%но посла` маро'дахъ валада'нᲆ сн~ъ валада'новᲆ цр~ь вављ=лоньскїи, кни'ги и^ дары къ и^е^зекїи. слы'ша б^о ја%ко разболњ'ся цр~ь и^е^зекїя”
У той час послав Беродах Баладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий.
13
13
И$ пора'довася цр~ь и^е^зекїя ѓ^ ни'хъ. и^ покаꙁа и^мъ весь до'мъ и^ сокровище свое` сребра` и^ зла'тA и^ а^рама'ты, и^ е^ле'и бл~гыи. и^ сосђ'ды храма, и^ е^ли'ко ѓ^брњтеся въ сокро'вищихъ е^го. и^ не бњ` мњ'ста е^гоже не покаꙁа и^мъ и^е^зекїя в домђ` своеM, и^ въ все'и ѓ%бласти свое'и”
Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.
14
14
И$ вни'де і^саїя прoркъ къ и^е^зекїю цр~ю. и^ рече к немђ, чт^о гл~аша мђжи сїи и^ эTкђдђ прїидо'ша к тебњ`. и^ рече и^е^зекїя эT ꙁемля` да'лнњя прїидо'ша къ мнњ` эT вављ=лона”
І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона.
15
15
И$ реq чт^о ви'дњша въ домђ` твое^мъ. и^ рече и^е^зекїя вс^я е^ли'ка в домђ` моеM ви'дњша. и^ нњсть в домђ` мое^мъ, е^гоже и^мᲆ не покаꙁаX н^о и^ ја%же сђть въ сокро'вищихъ моиX и^ т^а ви'дњша”
І сказав Ісая : що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх.
16
16
И$ рече і^саїя кᲆ и^е^зекїю, слы'ши сло'во гн~е.
І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє:
17
17
с^е дн~їе грядђтъ рече г~ь, вꙁя'та бђдђтъ вс^я ја%же въ домђ` твое^мъ, и^ вс^я ја^же събра'ша эTц~ы твои` до дн~е сего`. вни'дTђ въ вављ=лонъ, и^ не ѓ^ста'нетᲆ ничтоy рече г~ь”
ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь.
18
18
И$ сн~ы твоя` ја%же ро'дятся эT тебе` во'змђтся, и^ бђ'дђтъ скоп#цы в домђ` цр~я вављ=лоньскаго”
Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці царя Вавилонського.
19
19
И$ реq и^е^зекїя ко і^саїи. бл~го сло'во гн~е и^же гл~а да бђ'детъ ми'ръ во' дн~и моя`”
І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!
20
20
И$ про'чая сло'въ е^ꙁекїевыхъ, и^ вс^я сила е^го, и^ е^лико сътвори. въдоле'иницђ и^ трђ'бы, и^ воведе` во'дђ во' граD. не с^е ли сїя напи'сана въ кни'ѕњ гл~ъ цр~еи і^ё'диныхъ”
Інше про Єзекію і про всі подвиги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в місто, написано в літописі царів юдейських.
21
21
И$ ё'мре и^е^ꙁекїя и^ погребенъ бы'сть съ эTц~ы свои'ми во' градњ двд~вњ. и^ црsтвова манасїа сн~ъ е^го в него` мњ'сто”
І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.
Глvа, к~а”
Глава 21
1
1
Манасїя же б^њ, в~і, лњтъ, е^гда` нача` црsтвовати. и^ н~е, лTњ црsтвова во і^ерsли'мᲇ. и%мя мт~ри е^го ѓ^фо'вїя”
Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба.
2
2
И$ сътвори лђка'вое преD ѓ^чи'ма гн~има. и^ хожда'ше въ слDњ мръз#скихъ ја^зы'ческихъ, и%хже и^скорени г~ь эT сн~овъ і^и^л~евъ”
І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих.
3
3
И$ ѓ^брати'ся и^ созда` высо'кая ја%же б^њ раꙁориl эTц~ъ е^го и^е^зекїя, и^ въꙁдви'же жрᲆтвениk ваа'ловъ. и^ сътвори кђмиры ја^коже сътвори а^ха'въ цр~ь і^и^л~евъ. и^ поклонися все'и тва'ри нбsнњи и^ порабо'та и^мъ”
І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому.
4
4
И$ соꙁда` ѓ^лта'рь в домђ` гн~и ја%коже реq г~ь въ і^ерsлимњ положђ` и%мя мое`”
І спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: «в Єрусалимі покладу ім’я Моє».
5
5
И$ сотвори ѓ^лта'рь все'и тва'ри нбsнњи, на' двђ двораX хра'мђ гн~ю”
І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього,
6
6
И$ ѓ^свещаше сн~ы своя` во ѓ^гни`, и^ вража'ше и^ влъшве'нїя творя'ше, и^ сътвори во'лнђю мр'ъꙁость. и^ ё^мно'жи ја^внотвори'ти лђка'вое преD ѓ^чимA гн~има и^ прогнњ'вати и&”
і провів сина свого через вогонь, і чаклував, і ворожив, і завів викликувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його.
7
7
И$ положи и^звая'ныя мръꙁ#скыя бо'гы, въ хра'мњ ѓ^ немъ и^же рече г~ь къ двд~ђ, и^ къ соло'монђ сн~ђ е^го, въ хра'мњ сеM въ і^ерsли'мњ е^гоже и^ꙁбра'хъ эT всњхъ колњ'нъ і^и^л~евъ. положђ т^ђ и%мя мое` на' вњки”
І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: «у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки;
8
8
И$ не приложђ подвиѕа'тися но'гы і^и^л~евы эT ꙁемля` ю%же даX эTц~емъ и^хъ. а%ще тїи съблюдђтъ е^ли'ко ꙁаповњ'дахъ и^мъ, по все'и за'повњди и^же ꙁаповњ'да ра'бᲆ мо'и мољ=сїи”
і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згідно з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб Мій Мойсей».
9
9
И$ не послђшаша, и^ прельсти иX манасїя. и^же сътвори` лђка'вое преD ѓ^чима гн~има, паче ја^зы'къ ја%же ё^празDни г~ь эT лица` сн~овъ і^и^л~евъ”
Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.
10
10
И$ гл~а г~ь рђкама ра'бъ свои^хъ гл~я”
І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав:
11
11
Поне'же е^лико сътвори манасїя цр~ь і^ё'динъ мръꙁ#ская сїя и^ лђка'вая, паче всњхъ ја%же сᲆтвориша а^м#море'и и^же прежде сего` бы'ша прельсти же і^ё'дђ въ кђмирњхъ свои^хъ
за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми,
12
12
мр'ъзъскихъ” Сице гл~тъ г~ь б~ъ і^ил~евᲆ с^е а%зъ наведђ` ѕла'я на і^ерsлимъ и^ на і^ё'дђ, ја%ко всњмъ слы'шащимъ пошђми'та ѓ%бњ ё%ши е^го”
за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього;
13
13
И$ воздви'гнђ на і^ерsли'мᲆ мњ'рђ самарїинђ и^ превњсы до'мђ а^ха'вля и^ ѓ^треблю` і^ерsли'ма ја%коже потребля'ется а^лава'стрᲆ эTмыва'емыи. и^ ѓ^брати'тся в# лице` свое”
і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, — витруть і перекинуть її;
14
14
І$ и^ꙁведђ` ѓ^ста'н#ки достоа'нїа мое^го, и^ преда'мъ и^хъ в рђки вра'гъ и^хъ. и^ бђдђтъ въ расхищенїе и^ въ плњнь всњмъ врагомъ иX”
і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм,
15
15
Поне'же сътвори'ша лђка'вое преD ѓ^чима мои^ма. и^ бы'ша прогнњ'вающи м^я, эT дн~е во'ньже и^ꙁведоX эTц~ы иX эT зе'мля е^гљ=петъскїя и^ до' дн~е сего”
за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня.
16
16
И$ кро'вь непови'ннђ проли манасїа мно'гђ ѕᲇло до'ндеже наполни'ся і^ерsлимᲆ до сы'ти до ё^стъ ра'звњ грњха и^мже съгрњшити воведе` і^ё'дђ, творя'ще лђка'вое преD ѓ^чима гн~има”
Ще ж пролив Манассія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх — робити неугодне в очах Господніх.
17
17
И$ про'чая словъ манасїин# и^ вс^я е^лика сътвори` і^ и^же съгрᲇши. не с^е ли сїя напи'сана въ книѕњ гл~ъ цр~еи і^ё'диныX”
Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських.
18
18
И$ ё'мре манасїи, съ эTц~ы свои'ми, и погребе'нъ бысть вᲆ вертогра'дњ до'мђ свое^го въ вертогра'дњ ѓ^зїя. и^ цр~ьствова а^м#моn сн~ъ е^го в него` мњсᲄо”
І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.
19
19
Сы'и, к~в, лњтњ б^њ а^м#мо'нъ, внегда` нача` црsтвова'ти. и^ дв^њ, лњтњ црsтвова въ і^ерsлимњ. и%мя мт~ри е^го месолаа^мъ дщ^и а^рђ'сова, эT тава'я”
Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби.
20
20
И$ сътвори лђка'вое преD ѓ^чи'ма гн~има, ја%коже сътвори` манасїи эTц~ъ е^го”
І робив він неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його;
21
21
И$ ходи` по всемђ` пђти и%мже ходи эTц~ъ е^го. и^ порабо'та кђми'ромъ и%мже порабо'та эTц~ъ е^го, и^ поклони'ся и^мъ”
і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм,
22
22
И$ ѓ^ста'ви г~а б~а эTц~ъ свои^хъ, и^ не ходи` пђтеM гн~имъ”
і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми.
23
23
И$ въста'ша ѓ%троци а^м#мо'нови на'нь, и^ ё^мрътви'ша цр~я въ домђ` е^го”
І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його.
24
24
Лю'дїе же земля` тоя` и^зби'ша всњхъ воста'вшихъ на цр~я а^м#мо'на и^ въцр~иша лю'дїе зеMля` тоя і^ѓ^сїю сн~а е^го в него мњсто”
Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.
25
25
И$ про'чая сло'въ а^м#мо'новыX и^же сътвори. не с^е л^и сїя напи'сана въ кни'ѕњ гл~ъ цр~еи і^ё^диныX”
Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
26
26
И$ погребо'ша и& въ' гробњ е^го въ вертогра'дњ ѓ^зїинњ. и^ црsтвова і^ѓ^сїя сн~ъ е^го в него мњсᲄо”
І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.
Глvа, к~в”
Глава 22
1
1
Бњ же, и~, лњтъ, і^ѓ^сїя е^гда` нача` црsтвова'ти. и^ л~а, лњто, црsтвова въ і^ерsли'мњ. и%мя мт~ри е^го и^е^дїе дщ^и е^дње'ва эT восоро'џа”
Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи.
2
2
И$ сътвори сїи пра'вое преD ѓ^чи'ма гн~има. и^ ходи` во вся` пђти двDа эTц~а свое^го. и^ не эTврати'ся н^и на де'сно ни на шђе'”
І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.
3
3
И$ бысᲄь въ и~і лњто црsтва і^ѓ^сїина, въ з~, мsць, посла` цр~ь сапфона сн~а келїи'на сн~а мосола'мля кни'гочїя в домђ` гн~и гл~я.
У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши:
4
4
възы'иди къ хелкїи жръцђ вели'комђ, и^ запеча'тлњи сребро` внесе'ное в до'мъ гн~ь. е^же собра'ша стрегђщїи число` эT лю'дїи”
піди до Хелкії первосвященика, нехай він перерахує срібло, принесене в дім Господній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу,
5
5
И$ да дадђтъ е& в рђ'кы приста'вникомᲆ и^же наD дњлесы в# хра'мњ гн~и да и^ тїи дадяT е& творя'щиM дњла в# домђ` гн~и е^же поDкрњпля'ти прикроv хра'мђ
і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Господньому, на полагодження пошкоджень дому,
6
6
древодњ'лямъ, и^ ѕи'ждђщиM ка'менїемъ. и^ притяжа'ющиM древо, и^ ка'менїе те'саное на ё^тврᲆже'нїе покро'вђ хра'ма”
теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому;
7
7
Но не прїимахђ числа` эT сребра да'н#ного и^м#, ја^ко вњ'рнотїи творя'хђ”
втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.
8
8
И$ рече хелкїя жрецъ вели'кїи. ко сапфа'нђ кни'гочїи. кни'гђ зако'на бж~їя ѓ^брњто'хᲆ в домђ` гн~и. и^ да'сть хелъкїя сапфа'нђ кни'гочїи кни'гђ и^ прочетъ ю&.
І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її.
9
9
и^ принесе` къ цр~ю і^ѓ^сїи. и^ возвњсти цр~еви сло'во и^ рече. и^ сочли` сђть раби` твои` сребро` ѓ^брњтшее^ся в домђ` гн~и. и^ даша и& приста'вники в рђ'ки творя'щиM дњло въ хра'мњ гн~и.
І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього.
10
10
и^ реq сапфаn кни'гочїя къ цр~ю гл~я. книгђ закона да'сᲄь м^и хелкїя жрецъ. и^ прочетъ ю& сапфаn преD цр~емъ”
І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем.
11
11
И$ бы'сть ја%ко ё^слы'ша цр~ь словеса` кни'ги ꙁако'нныя. и^ раꙁ#дра ри'ꙁы своя`
Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій.
12
12
и^ заповњ'да цр~ь хелкїю жръцђ, и^ а^хика'мђ сн~ђ сапфа'ню, и^ а^хово'рђ сн~ђ михїинђ, и^ сапфа'нђ кни'гочїю. и^ а^са'н^ю рабђ` цр~евђ гл~я”
І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи:
13
13
Прїидњте помолите б~а ѓ^ мнњ`, и^ ѓ^ всњхъ лю'дехᲆ. и^ ѓ^ всемъ і^ё'дњ, ѓ^ словеси` кни'жнњмъ ѓ^брњт#шимся се'мъ. ја%ко вели'къ гнњвᲆ гн~ь ражде'женыи въ на'съ. поне'же не слы'шаша эTц~ы на'ши словесъ кни'гъ си'хъ творити по всемђ` писа'нїю ѓ^ наs”
підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї знайденої книги, бо великий гнів Господній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас.
14
14
І$ и^де` хелкїя жрецъ и^ а^хика'мъ, и^ а^ховаr, и самъпфа'нъ и^ а^саи^а'сᲆ. къ е^ѓ^да'нњ прoрчицы женњ` сели'мли, сн~а џекђ'ева сн~а а^ростђе'ва ри'зохрани'телника. и^ сїя бя'ше въ і^ерsли'мњ чsтна е^ді'на. и^ гл~аша к не'и по всемђ`”
І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею.
15
15
И$ рече и^мъ си'це гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. рцњте мђ'жеви посла'вшемђ в^ы къ мнњ`”
І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене:
16
16
Та'ко гл~етᲆ г~ь. с^е а%ꙁъ наведђ` ѕла'я на мњ'сто с^е, и^ на живђ'щая в не'мъ вс^я словеса` кни'жная. ја%же прочте цр~ь і^ё'дин#”
так говорить Господь: наведу зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський.
17
17
Поне'же ѓ^ста'виша м^я и^ жряхђ бого'мъ дрђги'мъ. ја%ко да прогнњ'ваюᲄъ м^я дњлесы` рђкъ своиX” и^ ражже'ся ја%рость моя` на мњсто с^е, и^ не ё^га'снетъ”
За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне.
18
18
И$дњте кᲆ цр~ю і^ё'динђ посла'вшемђ васъ и^скати г~а. си'це рцњте е^мђ, та'ко гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ” Словеса` ја%же слы'шалᲆ е^си.
А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув:
19
19
поне'же ја%ко раZшири'ся срDце твое` и^ смири'ся преD лицемъ гн~имъ. ё^слы'шавше е^ли'ко гл~ахъ на мњсто с^е и^ на живђщ'ая в# немᲆ бы'ти въ расточе'нїи, и^ въ прокля'тїе. и^же раꙁдраl е^си ри'ꙁы своя и^ пла'кася предо мно'ю и^ а'ꙁъ ё^бо ё^слы'шаX гл~еT г~ь”
оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь.
20
20
Сего ради аZ приложђ т^я къ эTц~емъ твоиM и^ соберешися въ гро'бъ тво'и в# ми'рњ. и^ не ё'зриши ѓ^чи'ма свои'ма всXњ ѕлыX ја%же а%зъ и%мамъ навести` на мњсто с^е, и^ на живђщая в не'мъ”
За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь.
Глvа, к~г”
Глава 23
1
1
И$ възвњсᲄи'ша сїя гл~ы цр~ви и^ посла` цр~ь, и^ собра` к себњ` вс^я ста'рца, і^ё'дины. і^ерsли'мляны”
І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима.
2
2
И$ вни'де цр~ь въ до'мъ гн~ь, и^ вси` мђжи і^ё'дины. и^ вс^и живђщїи въ і^ерsли'мᲇ с нимъ. и^ жръцы` и^ прoрцы. и^ вс^и люDе эT ма'ла и^ до велика. и^ прочто'ша преD ни'ми словеса` кни'жная завњта ѓ^брњт#шагося в домђ` гн~и”
І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.
3
3
И$ ста` цр~ь ё^ прsтла свое^го, и^ положи` завTњ преD гм~ъ ходи'ти въ слњдᲆ г~а, и^ храни'ти заповњди е^го, и^ свᲇдњнїя е^го и^ ѓ^правда'нїя е^го, по всемђ` срDцђ и^ по все'и дш~и, въста'вити словеса` завњта сего пи'санаго` въ кни'зњ се'и и^ ста'ша вси` лю'дїе въ завᲇтњ гн~и”
Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.
4
4
И$ заповњда цр~ь хелкїю жръцђ` вели'комђ, и^ жръце'мъ вторы'мъ, и^ храня'щимъ число` и^знести` эT храма гн~я вся` сосђды сътворе'ныя ваа'лђ и^ все'и тва'ри нбsнеи, и^ съж#же` я& внᲇ і^ерsли'ма в садамо'џњ ке'дръстњ. и^ взя'тъ пра'хъ и^хъ въ веџи'ль”
І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль.
5
5
И$ съж#же` хомари'мы ја%же созда'ша цр~и і^ё'дины и^ кажа'хђ въ высо'кихъ и^ въ' градњхъ і^ё'диныхъ и^ ѓ'крsтъ і^ерsли'ма. и^ кадя'щиX ваа'лђ и^ слн~цђ и^ мsцю. и^ маꙁђро'џђ и^ все'и тва'ри нбsнњи”
І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, — і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному;
6
6
І$ и^знесе` кђми'ръ и^с хра'ма гн~я и^зъ і^ерsли'ма на потоk ке'дръскъ и^ съж#же` и& в пото'цњ ке'дръстњ и^ расточи` въ пра'хъ. и^ въвръже` пра'хъ и^хъ въ' гробы сн~овъ лю'дъскихъ”
і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кедрону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний;
7
7
И разъдрђши` хра'мъ касидимовъ и^же бњ` въ хра'мᲇ гн~и. и^дњ'же же'ны прядя'хђ ри'зы кђми'рђ”
і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жінки ткали одяг для Астарти;
8
8
И$ преведе` вс^я жръца` эT гра'дъ і^ё'динъ, и^ ѓ^скверни` высо'кая и^дњ'же кадя'хђ жръцы`, эT да'на до версавїя. и^ раꙁᲆдрђши` хра'мъ вра'тᲆ и^же бњ` при две'рехъ вратныхъ и^ѓ^сїи кня'ѕя граDнаго, и^же ѓ^шђю'ю в#ходя'щиM двеrми ё^краше'ными”
і вивів усіх жерців з міст юдейських, і осквернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, — ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт.
9
9
Но не вхожда'хђ жръцы` на высо'кїя къ ѓ^лтарю` бж~їю въ і^ерsли'мъ, н^ото'кмо ја%сти и^мъ ѓ^прњ'сноки по'средњ бра'тїя свое'я”
Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми.
10
10
И$ ѓ^скверни` тафе'џа и^же въ де'бри сн~овъ е^но'млихъ, е^же не привести` мђжђ сн~а свое^го и^ мђжђ дще'ри свое'а въ ѓ^гни` сожещи` моло'хђ”
І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху;
11
11
И$ сож#же` ко'ня ја^же да'ша цр~и і^ё'дини слн~цђ въ и^схо'дњ хра'мђ гн~я. на влага'лище наџа'нђ цр~евђ скопцђ`. въ рафаи'мњ, и^ колесни'цђ слн~чнђю сож#же на ѓ^гни`”
і відмінив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем.
12
12
И$ ѓ^лтаря` ја%же на пола'тњ въ го'рницы а^ха'зовњ ја%же съᲄвори'ша цр~и і^ё'дины. и^ ѓ^лтаря` ја%же созда` манасїи, въ дво'ю дворђ` хра'мђ гн~я раскопа` эTтђдђ цр~ь и^ всыпа пра'хъ и^хъ в# пото'къ ке'дръскъ”
І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон.
13
13
И$ хра'мᲆ преD лицемъ і^ерsли'мђ ѓ^деснђю горы` мосъџа'џовы и^же созда` соло'монᲆ цр~ь і^и^л~евъ а^ста'рџђ и%долђ ме'рзости сљ=до'ньскїя, и^ хамо'сови и%долђ сквеrны моа'вли” И$ молхо'лђ ме'рзости сн~овъ а^м#мо'нь, сїе вс^е ѓ^скверни` цр~ь”
І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар;
14
14
И$ съкрђши` столпы`. і^ и^скорени` га'и. и^ наплъни` мњ'ста и^хъ ко'стьми чл~ческими.
і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими.
15
15
и^ ѓ^лта'рь и^же въ веџи'лњ высо'кїи и^же сътвори` і^е^ровоа'мъ сн~ъ нава'товъ, и^же съгрњши'ти въведе` і^и^л~я. и^ ѓ^лта'рь то'й вели'кїи раскопа` и^ съкрђши` ка'менїе е^го. и^ рас#сы'па въ пра'хъ, и^ съж#же кђми'ры”
Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, — також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.
16
16
И$ въсклони'ся и^ѓ^сїя и^ ви'дњ гро'бы сђщая въ' градњ т^ђ и^ посла` и^ взя` ко'сти эT гро'бъ. и^ сож#же` на ѓ^лтари` и^ ѓ^скверни` и& по гл~ђ гн~ю, и^же гл~а чл~къ бж~їи, е^гда` стоя` і^е^ровоа'мъ въ пра'зникъ преD ѓ^лтареM. И$ ѓ^бра'щся възвеD ѓ%чи свои` на гробъ чл~ка бж~їя гл~авшаго словеса` с^и.
І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, й осквернив його за словом Господнім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [коли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обернувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,]
17
17
и^ рече чт^о моги'ла ѓ^на` е^сть ю%же аZ ви'ждђ. и^ рњша е^мђ мђжи гра'да, гро'бъ с^е чл~ка бж~їя е^сть и^же прїиде эT і^ё'ды и^ прогл~а словеса` с^и ја%же сътвори'лъ е^си ѓ^лта'рь веџи'левъ”
і сказав Іосія : що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чоловіка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським.
18
18
И$ рече небреꙁете е^го ничто'же. да не подви'жетъ ни е^ді'нъ мђжъ ко'сти е^го. и^ ѓ^ста'виша ко'сти е^го с косᲄьми` прoрческими пришеDшаго эT самарїя
І сказав він: залиште його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії.
19
19
ᲄакоже” И$ вс^я хра'мы высокїа сђщаа в# самарїи ја%же сътвори'ша цр~и і^и^л~еви прогнњваю^ще г~а эTвръже и^ѓ^сїя и^ сътвори` иM вс^я дњла ја%же сотвори` вᲆ веџиле”
Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляючи Господа , зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі;
20
20
І$ и^скла` вся жръца` въ высо'киX. сђщїя т^ђ предъ ѓ^лтарми` и^хъ. и^ съж#же` на ниX ко'сти чл~ча. и^ по семᲆ възврати'ся въ і^ерsли'мъ”
і заколов усіх жерців висот, які там були, на жертовниках, і спалив кістки людські на них, — і повернувся в Єрусалим.
21
21
И$ заповњда цр~ь всњмъ лю'демъ гл~я. сътвори'те па'схђ гв~и б~ђ на'шемђ. ја%коже пи'шетъ въ кни'гахъ завњта сего`”
І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту», —
22
22
ЈА/ко не бы'сть па'сха с^и эT дн~їи сђде'и и^же сђди'ша і^и^л~еви, и^ въ всXњ дн~ехъ цр~еи і^и^л~евыхъ, и^ цр~еи і^ё'диныхᲆ”
тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських;
23
23
Ното'кмо, въ и~і лњто цр~я иѓ^сїя. бы'сть па'сха г~ђ въ і^ерsлі'мњ”
а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі.
24
24
И$б^о хо'тныя и^ зна'емыа и^ џераџи'мъ кђмиры, и^ вс^я дњла ме'ръзкая бы'вшая въ земли` і^ё'динњ. и^ въ і^ерsли'мњ и^скорени` цр~ь и^ѓ^сїя. да ё^твер#дя'тся словеса` зако'н#на пи'санна въ кни'зњ ја%же ѓ^брњте` хел#кїя жре'цъ въ хра'мњ гн~и”
І викликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому.
25
25
И$ подо'бенъ е^мђ не бы'сть пред ни'мъ цр~ь. и^же ѓ^брати'ся къ гв~и всњмъ срDцемъ свои^мъ и^ всею` дш~ею свое'ю, и^ всею` си'лою свое'ю по всемђ зако'нђ мољ=сїѓ^вђ. и^ по не'мъ не въста` подо'бенъ е^мђ никто'же въ цр~ехъ”
Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього.
26
26
То'кмо не ѓ^брати'ся г~ь эT ја%рости гнњ'ва свое'го вели'каго и%мже ё^ја^ри'ся гнњвомъ на і^ё'дђ. и^ на прогнњваю^щихъ е^го и%мже прогнњ'ва и& манасїя”
Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія.
27
27
И$ рече г~ь с^е і^ё'дђ эTринђ` эT лица мое^го ја%коже эTринђхъ і^и^л~я и^ гра'дъ се'и эTве'ргђ е^гоже и^збра'хъ і^ерsли'ма. и^ хра'мъ ѓ^ немже рњхъ. да бђдетᲆ и%мя мое т^ђ”
І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».
28
28
И про'чаа сло'въ і^ѓ^сᲇ'евыхъ и^ вс^е е^ли'ко сътвори` не се' ли сђть сїя напи'сана въ кни'гаX сло'въ цр~ь і^ё'диныхъ”
Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
29
29
Въ дн~ех же сихъ възы'иде фараѓ'нъ неѓ^ха'и цр~ь е^гљ=пет#скъ, на цр~я а^сљ=рїиска на рњкђ` е^в#фра'т#скђ. і^ и^зы'иде цр~ь и^ѓ^сїя на срњте'нїе е^мђ. и^ ё^би` и& неѓ^хаи цр~ь въ македо'нњ. внегда` е^го ё^зрњ`”
У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його.
30
30
И възложи'ша и& на ко'нь ѓ%троцы е^го мертва в макидо'нњ. и^ несо'ша и& въ і^е^рsлиM, и^ погребо'ша и& въ гро'бњ въ' градњ двд~вњ” И поја^ша лю'дїе земля тоя и^ѓ^ха'за сн~а и^ѓ^сїина, и^ пома'заша и& на црsтво. и^ црsтвова` над ни'ми въ эTц~а свое^го мњсто”
І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привезли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.
31
31
Сы'и, к~г лњта б^њ. и^а^ха'ꙁъ внегда` нача` црsтвова'ти. и^ г~, мsцы црsтвова` въ і^ерsли'мњ. и%мя мт~ри е^го а^мата'на, дщ^и і^е^ремїя и^ѓ^ли'вна”
Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
32
32
И$ сътвори` лђка'вое преD ѓ^чи'ма гн~има. по всемђ` е^ли'коже сътвори'ша эTц~ы е^го
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
33
33
и^ преста'ви и& фараѓn неѓ^ха'и, и^ въ рефлаю въ зеMли е^ма'нъскои е^гда` црsтвова` въ і^ерsли'мᲇ и^ възложи` да'нь на' землю т^ђ. р~. тала'н#тъ сребра`. и^ р~, тала'нтъ зла'та.
І затримав його фараон Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів срібла і [сто] талантів золота.
34
34
и^ поста'ви цр~емъ фараѓ'н# неѓ^ха'и наD ни'ми. е^лїаки'ма сн~а и^ѓ^сїина цр~я і^ё'дина, въ ѓ^сїя мњсᲄо эTц~а е^го. и^ преврати` и%мя е^мђ и^ѓ^а^ки'мъ. и^ ѓ^за'ра. пое'мъ и^ въведе` въ е^гљ=петъ, и^ ё'мре т^ђ”
І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоакима; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер.
35
35
И$ сребро` и^ зла'то да'сть и^ѓ^а^ки'мъ фараѓ'нђ и^ написа` е^ще` зе'млю дая'ти сребро` фараѓ'нђ, мђжемъ. по ценњ` е^го да'сть же сребро` и^ зла'то эT людїи земля` тоя, фараѓ'нђ неѓ^ха'ю”
І срібло і золото давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.
36
36
Бњ же. к~ и^ е~. лњтъ и^ѓ^а^ки'мђ внегда` нача` црsтвова'ти. и^ а~і лTњ црsтвова` въ і^ерsли'мњ. і^ и'мя мт~ри е^го и^е^лъда'фъ дщ^и фадњля эT рђмы”
Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Руми.
37
37
И$ сътвори` лђка'вое преD гм~ъ по всемђ` е^ли'ко же съᲄвори'ша эTц~ы е^го”
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
Глvа, к~д”
Глава 24
1
1
Въ дн~и же е^го вꙁы'иде навходоносо'ръ цр~ь вавило'ньскъ. и^ бы'сть е^мђ и^ѓ^а^ки'мъ ра'б# г~, лњта. и^ эTврати'ся и^ эTвръжеся е^го”
У дні його виступив Навуходоносор, цар Вавилонський, і зробився Іоаким підвладним йому на три роки, але потім відійшов від нього.
2
2
И$ посла` г~ь е^мђ по'ясники халде'искїя и^ по'ја^сники сљ=рїискія. и^ по'ясники моа'вля. и^ по'ясники сн~овъ а^м#мо'нь. и^ посла` и^хъ в зе'млю і^ё'довђ на побᲇжде'нїе по словеси` гн~ю. и^же гл~а ё^сты` ра'бъ свои^хъ прoркъ”
І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сиріян, і полчища моавитян, і полчища аммонитян, — посилав їх на Іуду, щоб погубити його за словом Господа, яке Він прорік через рабів Своїх пророків.
3
3
И$ по повеле'нїю гн~ю с^е прїиде на і^ё'дђ и^же эTста'вити е^го эT лица` свое^го грњхъ ради манасїи^ныхъ, и^ по всемђ е^лико сътвори`.
За велінням Господа було це з Іудою, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манассії, за все, що він зробив;
4
4
и^ кро'ви ради непови'нныя и^же пролїя`. наплъ'ни б^о і^ерsли'мъ кро'ви непови'нныа. и^ сего ради не въсхотњ` г~ь поми'ловати е^го”
і за кров невинну, яку він пролив, наповнивши Єрусалим кров’ю невинною, Господь не захотів простити.
5
5
И$ прочая сло'въ і^ѓ^а^ки'мовыхъ и^ вс^я ја%же сътвори`. не се` л^и сїя напи'сана въ кни'зњ гл~ъ цр~ь і^ё'диныхъ”
Інше про Іоакима і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
6
6
И$ ё'мре і^ѓ^а^ки'мъ и^ погребо'ша и& съ эTц~ы свои'ми” И$ црsтвова` е^хонїя сн~ъ е^го в# него мњ'сто”
І спочив Іоаким з батьками своїми, і став царем Ієхонія, син його, замість нього.
7
7
И$ не приложи` к# семђ` цр~ь е^гљ=петъскїи и^зыити` и^зъ земля` свое'я. ја%ко прїя цр~ь вављ=лоньскъ эT пото'ка е^гљ=пет#ска, до рњки` е^фра'тъски. вс^я е^ли'ко бњша цр~я е^гљ=пет#ска”
Цар Єгипетський не виступав більше із землі своєї, тому що взяв цар Вавилонський усе, від потоку Єгипетського до ріки Євфрату, що належало цареві Єгипетському.
8
8
И$ б^њ, и~і лTњ і^е^хонїи внегда` нача` црsтвова'ти. и^ г~, мsцы црsтвова` въ і^ерsли'мњ. и%мя мт~ри е^го не'с#џа, дщ^и е^ланас#џа'на эT і^ерsлима”
Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Нехушта, дочка Елнафана, з Єрусалима.
9
9
И$ сътвори` лђка'вое преD гм~ъ, по всемђ` е^ли'ко сътвори` эTц~ъ е^го і^ѓ^а^ки'мъ”
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив батько його.
10
10
И$ въ время т^о взы'иде навходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскїи на і^ерsлимъ. и^ бы'сть гра'дъ въ ѓ^бъдержа'нїи вели'цњ ѕњло.
У той час підступили раби Навуходоносора, царя Вавилонського, до Єрусалима, й обложили місто.
11
11
и^ вни'де навходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскїи въ і^ерsлі'мъ. и^ ѓ'троцы е^го ѓ%коло ѓ^бсњдя'хђ гра'дъ”
І прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до міста, коли раби його облягали його.
12
12
І$ и^зы'иде и^е^хонїя цр~ь і^ё'динъ къ цр~ю вављ=лоньскомђ самъ то'и и^ ѓ'троцы е^го и^ мт~и е^го. и^ кня'ѕи е^го. и^ скопцы` е^го” И$ пояT и^хъ цр~ь вављ=ло'ньскъ. въ и~ е. лњто црsтва е^го”
І вийшов Ієхонія, цар Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, — і взяв його цар Вавилонський у восьмий рік свого царювання.
13
13
І$ и^знесе сокро'вища эTтђдђ сђщая въ хра'мњ гн~и, и^ сокро'вища до'мђ цр~ева. и^ взя` вс^я сосђды зла'тыя. ја%же сътвори` соло'монъ цр~ь і^и^л~евъ въ хра'мњ гн~и по гл~ђ гн~ю”
І вивіз він звідти всі скарби дому Господнього і скарби царського дому; і поламав, як прорік Господь, усі золоті сосуди, які Соломон, цар Ізраїлів, зробив у храмі Господньому;
14
14
И$ плени` і^ерsли'мляны. и^ вся` кня'ѕя, и^ си'лныя крњпостїю плњни`, Wі~. и^ вся'кого древодњля и^ хђдо'жники. и^ не ѓ^ста` никто'же” то'кмо маломо'щныя земля` тоя`.
і виселив весь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, — десять тисяч було переселених, — і всіх теслів і ковалів; нікого не залишилося, крім бідного народу землі.
15
15
И$ приведе` і^е^хонїю въ вављ=ло'нъ. и^ мт~ръ цр~евђ и^ же'ны цр~евы и^ скопца` еh и^ крњпкїя земля` тоя` въведе` я& на преселе'нїе эT і^ерsли'ма въ вављ=ло'нъ.
І переселив він Ієхонію у Вавилон; і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і сильних землі відвів на поселення з Єрусалима у Вавилон.
16
16
и^ вся` мђжа си'лныя, Wз~, и^ древодњл# и^ хђдо'жниковъ, Wа~, вси` си'лныи творя'щїи бра'нь, и^ въведе` и^хъ цр~ь вављ=ло'ньскᲆ вᲆ преселе'нїе въ вављ=ло'н#.
І все військо числом сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, всіх хоробрих, які ходять на війну, відвів цар Вавилонський на поселення у Вавилон.
17
17
и^ поста'ви цр~ь вављ=ло'ньскїи цр~я ваgџа'нїю сн~а е^го в него` мњсᲄо и^ преложи` и%мя е^мђ седекїа'.
І поставив цар Вавилонський царем Матфанію, дядька Ієхонії , замість нього, і перемінив ім’я його на Седекію.
18
18
сы'и к~ и^ е^ді'неM лњтомъ седекїя' внегда нача` црsтвова'ти, и^ а~і, лњтъ црsтвова` въ і^е^рлsи'мњ. і^ и^мя мт~ри е^го а^мита'я дщ^и і^е^ремі'ина эT ло'вны”
Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
19
19
И$ соᲄвори` лђка'вое преD ѓ^чи'ма гн~има по всемђ` е^ли'ко сътвори` і^ѓ^а^ки'мъ.
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив Іоаким.
20
20
ја%ко ја%роs б^њ гн~я на і^ерsли'мњ и^ на і^ё'дњ. доnдеy эTвръже я& эT лица` свое^го. и^ эTвръжеся седекїя цр~я вављ=ло'ньска”
Гнів Господній був над Єрусалимом і над Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого. І відійшов Седекія від царя Вавилонського.
Глvа, к~е”
Глава 25
1
1
И$ бы'сть, в лњто џ~ е црsтва е^го въ мsць в~і, въ і~ дн~ь мsца, прїиде навходоносо'рᲆ цр~ь вављ=ло'ньскїи, саM и^ вс^я си'ла е^го на і^ерsли'мъ и^ ѓ^бъстђпи` и& эTвсю'дђ. и^ созда'ша ѓ%крsт# гра'да бо'иницы.
У дев’ятий рік царювання свого, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, й обложив його, і спорудив навколо нього вал.
2
2
и^ бы'сть гра'дъ въ ѓ^б#держа'нїи до а~і, лњта црsтва седекїи'на, џ~ дн~я мsца”
І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.
3
3
И$ бы'сть въ' градњ гладъ. и^ не бы'сть хлњба лю'демъ земля` тоя`”
У дев’ятий день місяця посилився голод у місті, і не було хліба у народу землі.
4
4
И$ эTвръзеся гра'дъ. и^ вси мђжи во'и^н#стїи и^зыидо'ша но'щїю пђтемъ вра'тнымъ. и^же посредњ стњны` ја^же е^сть ё^ верътограда цр~ева, и^ халъдеи^ же ѓ%крsтъ града бњша. и^ побњжа` цр~ь седекїя пђтемъ а^ра'вскиM”
І взяте було місто, і побігли всі військові уночі по дорозі до воріт, між двома стінами, що біля царського саду; халдеї ж стояли навколо міста, і цар пішов дорогою до рівнини.
5
5
И$ погна` си'ла хал#де'иская въ слњ'дъ цр~я. и^ пои^маша и& въ а^раво'џњ е^рихо'ньстеM. и^ вс^я си'ла е^го раꙁ#сы'пася эT него.
І погналося військо халдейське за царем, і наздогнали його на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього.
6
6
и^ поя'ша цр~я и^ приведо'ша и& къ цр~ю вављ=ло'ньскђ въ девла'џђ. и^ гл~а с ни'мъ сђд#”
І взяли царя, і відвели його до царя Вавилонського в Ривлу, і вчинили над ним суд:
7
7
И$ сн~ы седекїи'ны и^скла'ша преD ѓ^чи'ма е^го и^ ѓ'чи седекїи'нњ и^зяT. и^ ѓ^слњпи` и& и^ связа` и& ё%ꙁами, и^ въведе` и& въ вављ=ло'нъ”
і синів Седекії закололи перед очима його, а самому Седекії осліпили очі і закували його в кайдани, і відвели його у Вавилон.
8
8
Въ мsць же е~, и^ вᲆ и~ дн~ь мsца, с^е е^сᲄь в лњто џ~і, навходоносо'ра цр~я вављ=ло'ньска прїиде наё^зарданъ. а^рхимахи'рᲆ рабъ цр~я вављло'ньскаго въ і^ерsлимъ”
У п’ятий місяць, у сьомий день місяця, тобто в дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилонського, прийшов Навузардан, начальник охоронців, слуга царя Вавилонського, в Єрусалим
9
9
И$ заж#же` хра'мъ гн~ь и^ до'мъ цр~евъ и^ вс^я домы і^ерsли'мля и^ вся` храмы вели'кїя съж#же` а^рхимахи'ръ”
і спалив дім Господній і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем;
10
10
И$ стњ'ны і^ерsли'мля ѓ%крsтᲆ раскопа` си'ла халде'искаа”
і стіни навколо Єрусалима зруйнувало військо халдейське, що було у начальника охоронців.
11
11
И$ ѓ^ста'токъ людїи и^збы'вшихъ въ' градњ ѓ^ста'виша, і^ и^збњжавшихъ и^же и^збњжа'ша къ цр~ю вављ=ло'ньскђ. и^ про'чее ё^тверженїе пренесе` наё^заrда'нъ вое^во'да”
І інший народ, який залишався в місті, і перебіжчиків, які передалися цареві Вавилонському, й інший простий народ виселив Навузардан, начальник охоронців.
12
12
И$ эT ни'щих# земля` тоя`, ѓ^ста'ви а^рхимахиr виногра'ды блюсти`, и^ връᲄограды”
Тільки деяких із бідного народу землі залишив начальник охоронців працівниками у виноградниках і землеробами.
13
13
И$ стоlпы` и^же бњша мњдяны въ храмњ гн~и и^ поDстав#ки, и^ мо'ре мњдяное сђщее в# хра'мњ гн~и, и^ съкрђши'ша халде'и и^ взя'ша мњдь и^хъ въ вављ=лонъ”
І стовпи мідні, які були в домі Господньому, і підстави, і море мідне, яке в домі Господньому, зламали халдеї, і віднесли мідь їх у Вавилон;
14
14
И$ коно'бы и^ котлы`” и^ ё^кро'пница и^ кади'лницы и^ вс^я сосђды мᲇдяныя в ни'х же слђжа'хђ. взя'ша
і тази, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, які вживалися при служінні, взяли;
15
15
и^ свњща и^ фїа'лы зла'тыя и^ сре'бреныя взяT а^рхимахи'ръ
і кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, узяв начальник охоронців:
16
16
столпа дв^а. и^ мо'ре е^ді'но и^ поDставки ја%же сътвори` соло'монъ храмђ гн~ю, и^ не бњ` числа` мᲇди, всњхъ сосђдъ.
стовпи числом два, море одне, і підстави, які зробив Соломон у дім Господній, — міді у всіх цих речах не було ваги.
17
17
и^ и~і лакоT бы'сᲄь въ высотђ столпа` е^ді'ного. и^ глава` мњдяна на стол#пђ`. и^ высота` главњ`, г~, ла'ктњ. и^ на главњ` мре'жа и^ ши'пки ѓ'крsтᲆ вс^я мњдяны по семђy и^ сто'лпъ вторы'и и^ ши'пки ѓ^крsтъ”
Вісімнадцять ліктів висоти в одному стовпі; вінець на ньому мідний, а висота вінця три лікті, і сітка і гранатові яблука навколо вінця — усе з міді. Те саме і на іншому стовпі з сіткою.
18
18
И$ пояT а^рхимахиръ сарїи'на жръца` старњ'ишаго, и^ ѓ^џїні'ю сн~а втораго и^ е~, приста'вникᲆ стрегђщиX число` мњди”
І взяв начальник охоронців Сераію первосвященика і Цефанію, священика другого, і трьох, що стояли на варті біля порогу.
19
19
И$ эT гра'да взя` скопца` е^ді'ного. и^же б^њ приста'вникъ наD мђжи борющимися, и^ е~, мђжъ преDстоя'щиX преD лицемъ цр~евыM. ѓ^брњтшихся т^ђ въ' градњ, и^ кни'гочїю княѕе'и си'лныхᲆ и^же строя'ше лю'ди земля` то'я. и^ ћ~, мђжъ людїи ꙁемля` то'я. ѓ^брњт#шиXся въ' градᲇ”
І з міста взяв одного євнуха, який був начальником над людьми військовими, і п’ять чоловік, які стояли перед лицем царя, що знаходилися в місті, і писаря головного у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу землі, що знаходилися в місті.
20
20
И$ поя'тъ я& наё^ꙁарда'нъ и^ а^рхимахиръ и^ приведе я^ къ цр~ю вављ=лоньскомђ, въ девлаџђ”
І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського в Ривлу.
21
21
И$ порази и& цр~ь вављ=лоньскїи и^ ё^мори я& въ девла'џњ въ земли` и^е^мъма'џовњ. и^ пресели'ся і^ё'да свы'ше земля` свое'я”
І вразив їх цар Вавилонський, і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф. І виселені були юдеї з землі своєї.
22
22
И$ лю'дїе ѓ^ста'вшїи эT ꙁемля і^ё'довы ја%же ѓ^ста'ви нав#ходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскъ, и^ поста'ви наD ними годолїю сн~а а^хика'мля сн~а сафа'ня”
Над народом же, що залишався в землі Юдейській, який залишив Навуходоносор, цар Вавилонський, — над ними поставив начальником Годолію, сина Ахикама, сина Шафанового.
23
23
И$ слы'шаша вс^и кня'ѕи, си'лнїи е^го и^ мђжи е^го. ја^ко ѓ^ста'ви цр~ь вављ=лоньскїи годолїю, и^ прїидо'ша къ годолїи въ ма'сифџђ и^змаи'лъ сн~ъ наџа'нинъ. и^ѓ^нанъ сн~ъ кари'новъ. и^ саре'и сн~ъ џанама'џовъ нетофафитъскїи” и^ е^зо'нїя сн~ъ лахаџа'н#џовᲆ сами тїи и^ мђ'жи и^хъ прїидо'ша”
Коли почули всі воєначальники, вони і люди їхні, що цар Вавилонський поставив начальником Годолію, то прийшли до Годолії в Массифу, і саме : Ісмаїл, син Нефанії, й Іоханан, син Карея, і Сераія, син Танхумефа з Нетофафа, й Ієзанія, син маахитянина, вони і люди їхні.
24
24
И$ кля'тся и^мъ годолїя и^ мђж'емъ и^хъ. и^ рече и^мъ не бо'итеся прише'ствїя халъдњя. сњди'те на ꙁемли и^ рабо'таите цр~ю вављ=ло'ньскомђ, и^ добро` бђдетъ ва'мъ”
І поклявся Годолія їм і людям їхнім, і сказав їм: не бійтеся бути підвладними халдеям, оселяйтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде добре вам.
25
25
И$ бы'сть въ мsць, и~, прїиде и^змаи'лъ сн~ъ наџа'нинъ, сн~а е^лиса'мля эT сњмени цр~ьска. и^ і~ мђжъ с ни'мъ, и^ поби` годо'лїю и^ ё'мре. і^ё^де'и же и^ хаlдњи и^же с ниM бя'хђ въ масиџа'џњ”
Але в сьомий місяць прийшов Ісмаїл, син Нефанії, сина Елишами, з племені царського, з десятьма людьми, й уразив Годолію, і він помер, і юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифі.
26
26
И$ воста'ша вс^и лю'дїе, эT ма'ла и^ до вели'ка. и^ княѕя си'лныя, и^ внидо'ша въ е^гљ=петъ” ја%ко ё^боа'шася эT лица` халде'иска”
І встав весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли в Єгипет, тому що боялися халдеїв.
27
27
И$ бысть въ лᲇто, л~з е, преселе'нїя и^а'кима цр~я і^ё'дина, въ і~ мsць. въ к~з, дн~ь мsца, възнесе е^вїалъ марода'хъ, цр~ь вављ=лоньскъ, въ лњто црsтва свое^го. главђ` и^а'кимовђ цр~я і^ё'дина і^ и^зведе е^го и^з до'мђ темни'ца”
У тридцять сьомий рік переселення Ієхонії, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять сьомий день місяця, Евилмеродах, цар Вавилонський, у рік, коли він став царем, вивів Ієхонію, царя Юдейського, із в’язниці
28
28
И$ гл~а с ни'мъ бл~го, и^ да'сть прsтлъ е^мђ. сᲆвы'ше прsтлъ цр~ь и^же бя'ше с ни'мъ въ вављ=лонᲇ”
і говорив з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні;
29
29
І$ и^змњни ри'зы е^готемни'чныя. и^ ја^дя'ше хлњбъ с ни'мъ вы'нђ, въ вся дн~и живота` свое^го”
і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди мав їжу в нього, в усі дні життя його.
30
30
И$ пища е^го эT до'мђ цр~ьска, да'вана вы'нђ, и^ вс^е и^зобилїе въ' дн~и е^го. въ вся` дн~и живота е^го”
І утримання його, утримання постійне, видаване було йому від царя, з дня у день, в усі дні життя його.