|
Глvа, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Тогоже времени а^нтїѓ'хъ бещестїемъ ѓ^братися эT перси'ды,
|
Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Персії.
|
|
2
|
2
|
|
вшедъ б^о въ гл~емыи персиполисъ, и^ нача` расхища'ти храM и^ граD ѓ^бъдержа'тїи тњмже множесᲄво ё^стремляю^щиXся съ ѓ^рђжїи въ по'мощъ, в# бњгъ ѓ^брати'ша. и^ тако слђчи'ся а^нтиѓхђ бњжати эT поселя'нъ и^ ѓ^браᲄися сраменъ.
|
Бо він увійшов у так званий Персеполь і мав намір пограбувати храм і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад.
|
|
3
|
3
|
|
пришедшђ же е^мђ къ е^квата'нђ, възвњсᲄи'ся е^мђ бы'вшаа ѓ^ никано'ре и^ тимоџе'ю”
|
Коли знаходився він біля Екбатани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм.
|
|
4
|
4
|
|
възнесе же ся ја%ростїю мня'ся ѕло'бђ е^го нанести на і^ё^дея эTбњгшихъ ради” тњмже повелњ а^рматилатђ беспреста'ни бњжа'ти ше'ствїе. нбsномђ сђдђ понђжда'ющђ е^го. сице б^о гордели'ве реq, многомђжїе і^ё^де'иское пришедъ сътворю вът#ще.
|
Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди.
|
|
5
|
5
|
|
вседрᲆжитель же г~ь б~ъ і^и^л~евъ пораꙁи` е^го неи^сцњлною и^ неꙁри'мою ја%звою” Внеꙁапђ же и^ꙁмњншђся е^го сло'вђ јать е^го внђтреняя лютая болњꙁнь, и^ гръко мђча'шеся”
|
Але всевидючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки,
|
|
6
|
6
|
|
ѕњло праведне многими и^ чю'ждими раꙁличїи и^ныхъ ё^тробы мђчившаго. ѓ%н же ника'коже гордыня своея` преста`
|
і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших.
|
|
7
|
7
|
|
е^щеy велича'нїа и^сполня'шеs более ѓ'гнедышђще ја%ростїю на і^ё^де'а. и^ заповњда ё^скори'ти шесᲄвїе, слђчися е^мђ ё^стромлене и^дђщђ пасти эT колесница, и^ злымъ паде'нїеM паDша вся ё%ды плоти съкрђши.
|
Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла.
|
|
8
|
8
|
|
ѓ%н же е^ще мняи волна'мъ морскимъ повелњвати горды'ня ради паче чл~къ” и^ множество великихъ горъ мняся въ мњри'лехъ и^змњрити. на ꙁеMли быs в носи'лњ ноша'шеся. ја^вленђ бж~їю силђ всњмъ покаꙁђя.
|
І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу,
|
|
9
|
9
|
|
ја%коже эT телеси е^го червемъ кипњти. и^ живђщђ въ бо'лњꙁнехъ плоти е^го и^ꙁлїяхђ смра'дъ, эT смрада же е^го и^ гно'я вси вои гнђша'хђся”
|
так що з тіла нечестивця у безлічі виповзала черва, і ще у живого випадали частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерпний був у цілому війську.
|
|
10
|
10
|
|
і^ и^же мало прежде нбsныX ѕвњꙁдъ коснђтися мня'щаго, е^гоже никто можа'ше носи'ти смрада ради лютаго.
|
І того, який незадовго перед тим мріяв торкатися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід.
|
|
11
|
11
|
|
эTсюдђ ё^бо нача` тя'гость мно'гїя горды'ня своея поꙁнава'ти дх~овною наё^ченъ ја%ывою. м#гновенїемъ е^ді'нњмъ болњзни своея пребыва'нїе прїемлюще”
|
Тепер-то, будучи розтрощеним, почав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною.
|
|
12
|
12
|
|
И$ е^гда ниже самъ смрада свое^го носи'ти можа'ше, тако реq. пра'ведно е^сть повинђтися б~ђ. и^ не смр~тна сђща равне б~а мђдръствова'ти го'рде.
|
Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу.
|
|
13
|
13
|
|
моля'ше же ся скверныи къ никогда поми'ловавшемђ е^го влDце, ᲄако гл~я.
|
Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив:
|
|
14
|
14
|
|
ст~ыи граD е^гоже спњшахся пришеD въ пра'хъ ѓ^братити, и^ гробища соꙁда'ти свободна ѓ^ста'влю
|
«Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним;
|
|
15
|
15
|
|
і^ё^деѓ'въ, и^хже хотњхъ ниже погребенїю сподобиᲄи но пти'цамъ и^ ꙁвњремъ на растеръза'нїе предати съ младенцы. и^ всXњ и^хъ равно а^џине'ѓмъ сътвори'ти
|
юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам;
|
|
16
|
16
|
|
храм же ст~ыи е^гоже прежде плени предобрњ'ишими да'ры ё^краси'ти и&, и^ сщ~е'нныя сосђды мно'го множице'ю возда'ти и^ подоба'ющая къ жертваM эT свои^хъ расхоD даровати.
|
святий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у більшій кількості, і необхідні для жертов витрати буду робити з моїх прибутків;
|
|
17
|
17
|
|
къ сиM же і^ё^де'я бы'ти на вся'комъ мњстњ вселе'нныя, проходи'ти и^ проповњда'ти бж~їю дръжа'вђ.
|
понад те сам зроблюсь юдеєм, і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу».
|
|
18
|
18
|
|
н^о ника'коже преста бо'лњꙁнь, на'иде б^о на'нь пра'вым# бж~їимъ сђ'доM. на себе же не ё^пова`. писа` къ і^ё^де'ѓмъ симъ ѓ%браꙁомъ посланїе моли'твеныи чинᲆ мђще. и^мњше же ся си'це”
|
Але коли болі ніскільки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упавши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого змісту:
|
|
19
|
19
|
|
Предо'брыM гражаномъ і^ё^деѓ'мъ, ѕњло радова'тися и^ ꙁдравъствова'ти, и^ бл~годњи^ствовати” Цр~ь и^ стратигъ а^нтїѓX.
|
«Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам — багато радуватися, і бути здоровими і благоденствувати.
|
|
20
|
20
|
|
А$ще бл~го можете и^ чада ва'ша, и^ своя поꙁнана ваM сђть, молюs б^о б~ђ величесᲄва раd на' нб~о ё^пова'нїе и^мыи
|
Якщо ви здорові з дітьми вашими, і справи ваші йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо.
|
|
21
|
21
|
|
и^ аZ в немощи лежа` вашея чесᲄи и^ бл~гораꙁђмїя въспоминая любеꙁне, воз#вращаяся эT перси'д#скихъ мњстъ, и^ впадо'хъ в болеꙁнь тяжкђ нђжно и^мњхъ радити ѓ^бщаго ради всњх# ё^тверже'нїя.
|
Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх.
|
|
22
|
22
|
|
и^ не нерадя ѓ^ сихъ ја^же ѓ^ мнњ, н^о ё^пова'нїе много и^мњ'ющи ё^бњжа'ти недђга,
|
Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби,
|
|
23
|
23
|
|
ꙁряy ја%ко и^ эTц~ъ мои въ ѓ^нњхъ временех# въ вы'шнихъ мњстехъ вое^ва`, покаꙁа` и^же по немъ прїиметъ нача'л#ство,
|
але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника,
|
|
24
|
24
|
|
да а^ще чт^о проти'вно слђчится, и^л^и въꙁвњсти'тся чт^о бњ'дно, вњдђще сїя и^же въ страна'хъ е^мђже ѓ^ста'вишася ве'щи не смђтя'тся.
|
щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися;
|
|
25
|
25
|
|
къ си'м же помышля'а прилежа'щихъ си'лныхъ. и^ съсњдъ црsтвїю временемъ придръжа'щих#, и^ прїемлющихъ эTшедшее. прїях# сы'на а^нтїѓ'ха цр~я, е^гоже мно'гащи въсᲄњка'ющаго на вы'шняя е^пар#хїа мно'гимъ вашимъ препорђчахъ и^ составля'хъ. писа'х же к немђ ја%же подъпи'сана сђть”
|
понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто.
|
|
26
|
26
|
|
Молю ё^бо ваs и^ прошђ, помяните бл~готворенїе ѓ'бщее, да кождо же съдръжиT бл~гораꙁђмїе къ мнњ и^ сн~ђ.
|
Отже, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперішню прихильність до мене і до сина мого.
|
|
27
|
27
|
|
ё^пова'ю б^о е^го кротце и^ чл~колюбне послњдђюща мое^мђ прои^ꙁволе'нїю, ѓ^бще с вами быти.
|
Бо я впевнений, що він, ідучи за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно».
|
|
28
|
28
|
|
мђже ё^бїица же ё^бо и^ хђлникъ ꙁлњ'ишая пострада, јако сеи и^ныхъ преложи на стра'н#нђю, на гора'хъ лю'тою смр~тїю и^счеꙁе`”
|
Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скінчив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю.
|
|
29
|
29
|
|
Принесе же тњло е^го фили'п#пъ съвръстникъ е^го. и^же боя'щися сн~а а^нтїѓ'ха къ птоломе'ю филомиторђ въ е^гљ=петъ эTи^де”
|
Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохового, відійшов до Птоломея Филопатора в Єгипет.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.