|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Тогда` цр~ь тяQце и^спол#нися гнњва, и^ крђчи'ны по всемђ` непремњнне, и^ приꙁва` е^рмона сло'номᲆ нача'лника, и^ повелњ вᲆ грядђщїи дн~ь и^зобилне накорми'ти слоны ѓ^броки плода ливан#ска, и^ виномъ несмњшенымъ всњх# напои^ти, и%хже б^њ числомъ, ф~. и^ ѓ^сверњпњвши виноM нещаDно, въвести въ срњтенїе сме'рти і^ё^де'искїя”*
|
Тоді цар, сповнений сильного гніву і незмінний у своїй ненависті, покликав Ермона, який завідував слонами, і наказав наступного дня всіх слонів, числом п’ятсот, нагодувати ладаном у якомога більшій кількості й удосталь напоїти цільним вином, і, коли вони розлютуються від даного їм достатньо питва, вивести їх на юдеїв, приречених зустріти смерть.
|
|
2
|
2
|
|
Сїя же повелњвъ въꙁврати'ся, и^ множа'е дрђговъ въ пирова'нїе сᲆбра`. во'и же ненави'дяще бњша і^ё^де'ѓвᲆ” а^ слононача'лник# повеле'нное прилњжно съвръша'ше.
|
Давши такий наказ, він вирушив на бенкет, запросивши особливо тих зі своїх друзів і воїнів, які ворогували проти юдеїв; а Ермон, який начальствував над слонами, у точності виконав його повеління.
|
|
3
|
3
|
|
кси'м же слђги въ вече'ръ досто'ини дњ'ющеся свяꙁа'ша рђцњ стра'сᲄныX, и^ прочїе ё%зъ ѓ^нихъ ё^крњпля'хђ. мня'ще в но'щъ т^ђ прїя'ти и^мъ въкђпњ конечнђю поги'бель.
|
Призначені для цього служителі пішли увечері в’язати руки нещасним й інші вживали проти них застережні заходи, думаючи, що через ніч весь народ буде остаточно знищений.
|
|
4
|
4
|
|
ѓ^ни' же вся'кого ѓ^сененїя ја%зы'ков# пђсти непщђ'ющеся бы'ти, ради ѓ^бъе%мшїа и^хъ эTвсю'дђ нђжды. призыва'хђ вседръжи'теля г~а, и^ вся'коя си'лы крњпльшаго млsтиваго б~а иX и^ эTц~а непреста'ннымъ гла'сомъ вс^и съ слеза'ми моля'щи, ја%же на ни'хъ совTњ непреподо'бныи и^змњни'ти. і^ и^зба'вити и^хъ эT и^же преD нога'ма ё^готова'нныя смр~ти, съ ѕњлною ча'стїю проја%вленїя.
|
Юдеї ж, які здавалися язичникам позбавленими всякого захисту, бо звідусюди вони були стиснені тяжкими путами, прикликали всемогутнього Господа, Який володарює над усякою владою, свого милосердого Бога і Отця, прикликали всі безперестанним воланням зі сльозами, благаючи відвернути від них нечестивий намір і спасти їх від приготованої їм смерти Своїм славним явленням.
|
|
5
|
5
|
|
си'хъ ё^бо прилњжна мл~тва възыиде на' нб~о” Є$рмон# же нещаDно слоны напо'и виноM і^ и^сполни всякоя сверњпости, и^ ливан#скими плоды напита`. ра'но въ дворъ прїиде ѓ^ си'х# възвњсти'ти цр~ю”
|
Старанне моління їхнє зійшло на небо. Ермон, напоївши неприборканих слонів, після споживання ними у великій кількості вина і ладану, вранці з’явився у палац донести про це царю.
|
|
6
|
6
|
|
Зда'нїе же бл~гое эT вњ'чнаго времени в но'щи, и^ въ дн~и мни'мое бы'ти. эT дарђ'ющаго всњмъ и%мже а^ще са'мъ въсхо'щетъ. сна` ча'сть посла` въ цр~я,
|
Але Бог послав цареві міцний сон, цей добрий дар, що від віку посилається Ним і вночі і вдень усім, кому Він хоче.
|
|
7
|
7
|
|
и^ слаDце и^ глђбо'це ё^дръжа'ся в неM дња'нїемъ влDки. и^ повеленїя преDё^ста'вленаго мно'го погрњши. и^ непремњ'нныи е^го совњт# ѕњлне солга`”
|
Божим провидінням занурений у приємний і глибокий сон, він забув про свій беззаконний намір і зовсім обманувся у своєму неодмінному рішенні.
|
|
8
|
8
|
|
І$ё^де'и же проназнаменова'ннаго вре'мени и^збњжа'ша ст~го б~а и^хъ воспњва'хђ. и^ паки моля'хђ бл~гоизмњнна показа'ти е^го и^ ве'лма немо'щна ја^зы'комъ прегорды'мъ рђкою дръжа'вы свое'я”
|
Юдеї ж, позбавившись призначеної години, прославляли святого Бога свого і знову благали Благопримирителя показати гордим язичникам силу всемогутньої правиці Своєї.
|
|
9
|
9
|
|
Преполовя'щи же ся ё^бо деся'томђ ча'сђ і^ и^же къ зва'нїю ё%чине'ныи видя` зва'н#ныхъ събра'вшиXся. тогда` дръзнђ в#ни'де, и^ пристђпль къ цр~ю е^два` въз#дви'же е^го`, и^ покаꙁа` пи'ра врњмя прешеDше ё^же`. і^ и^же ѓ^ сихъ словесеX въспомянђ. е^же цр~ь в# себњ размы'сли. и^ ѓ^бращ#ся въ мњсто, повелњ пришеDшиX в# пирова'нїе кое^гожDо въ свое^мъ мњсте, въсклони'ти.
|
Коли минула вже половина десятої години, служитель, якому доручені були запрошення, бачачи, що запрошені вже зібралися, увійшов до царя будити його. Насилу розбудивши його, він оголосив, що час бенкету минає, і дав звіт у своєму дорученні. Повіривши йому і вирушивши пити, цар наказав тим, що прийшли на бенкет, возлягти прямо навпроти себе.
|
|
10
|
10
|
|
е^гда' же быs сїе в# пирова'нїе вда'ша себе`, и^ в немъ сђщи ѓ' мно'ѕњ че'сти гл~ахђ, е^же чаs въ веселїе поста'вити.
|
Коли це було виконано, він заохочував тих, що зібралися на бенкет, проводити теперішню частину бенкету в цілковитих веселощах.
|
|
11
|
11
|
|
въ мно'ѕе же бесњде бы'вши и^мᲆ, цр~ь е^рмо'на приꙁва`. и^ съ ве'лїем# преще'нїемъ въпрошаше. чт^о ради и^ ко'я вина е^же ѓ^ста'вишася і^ё^де'и в сїи дн~ь жи'ви бы'ти.
|
Під час тривалої бесіди, цар, покликавши Ермона, суворо і грізно запитував, з якої причини юдеї допущені пережити нинішній день?
|
|
12
|
12
|
|
ѓ%номђ же показа'вшђ и^же но'щїю повеле'нное съвершене сътвори, ксемђ же и^ дрђгоM с#послђшествова'вшиM семђ` бы'ти та'ко. и^ сего ра'ди лю'теише фалари'да сᲆтвори'ша е^го. и^ пригл~а дне'шнемђ снђ` блгDть да и%мђтъ”
|
Той заявив, що ще вночі виконав доручене йому, і друзі царя підтвердили це. Тоді цар, у жорстокості лютий більше, ніж Фаларис, сказав, що вони повинні бути вдячні сьогоднішньому сну:
|
|
13
|
13
|
|
Ты' же непрело'жне вᲆ грядђщїи дн~ь по прьвомђ ё^готђи сло'ны, въ погђбленїе иX.
|
«А ти неодмінно на завтрашній день так само приготуй слонів на знищення беззаконних юдеїв».
|
|
14
|
14
|
|
сїя же рекшђ цр~ю, любезне вс^и и^ съ ра'достїю прїя'ша, и^ въспњвше въкђпњ, ко'ждо в до'мъ сво'и эTи^до'ша” и^ не проводи'ша в сїе вре'мя но'щное тако. н^о совњща'ша да'же прелю'тњише посмᲇа'нїе нанесTђ стра'стнымъ.
|
Коли цар сказав це, всі присутні з задоволенням і радістю виявили йому своє схвалення, і розійшлися кожен у свій дім. Час ночі вжитий був не стільки на сон, скільки на винаходження усяких наруг над уявними злочинцями.
|
|
15
|
15
|
|
и^ ё^бо пᲇтлђ воꙁ#гласи'вшђ ё^трьнемђ, и^ ѕвњри ё^готова е^рмо'нъ, въ вели'цњмъ столпњ повапленомъ, і^ и^же по гра'деX мно'жество сᲆбра'шеся, ко ꙁрњнїю мђченїа и^хъ, ча'юще ё%тра съ тща'нїем#”
|
Рано-вранці, лиш тільки заспівав півень, Ермон вивів звірів, і став дратувати на широкому дворі. У місті юрби народу зібралися на жалісне видовище, з нетерпінням очікуючи світанку.
|
|
16
|
16
|
|
І$ё^деи же бес#преста'но эT дш~а стеня'щи, мно'го слезнђ мл~твђ съ слаDкимъ пњнїемъ простира'юще рђцњ на' нб~о, моля'хђ вели'каго б~а. па'ки и^мъ помощи` въскорњ”
|
Юдеї безперестанно, томлячись духом, творили молитву з многими сльозами і плачевними піснями, і, простягаючи руки до неба, благали найвеличнішого Бога знову послати їм швидку допомогу.
|
|
17
|
17
|
|
Внегда' же слн~це лђ'ча рас#сњя, и^ цр~ь дрђговъ въспрїя. е^рмо'нъ преDста ꙁва'ше къ и^схо'дђ. покаꙁђя провожделᲇное цр~еM готово бы'ти.
|
Не поширилися ще промені сонця, і цар ще приймав своїх друзів, як постав перед ним Ермон і запрошував на вихід, доповідаючи, що все готове, чого бажав цар.
|
|
18
|
18
|
|
ѓ%н же въспрїя'вши е^го ё^страшися зако'нопресᲄђпнаго ради повелњнїя. и^ по всемђ невњдњнїемъ ѓ^дръжи'мъ бы'сть. въпрошAше чт^о ве'щь сїя ю%же въско'рњ е^мђ съверши” Сїе же б^њ дња'нїе всњхъ влDки б~а, и^же проё^готова'ныя на і^ё^де'и мђченїа въ забве'нїе е^мђ в#ложи”
|
Вислухавши це і здивувавшись пропозиції незвичайного виходу, він зовсім про все забув, і запитував: що це за справа, яку він з таким поспіхом виконав? Було ж це дією Володаря над усім Бога, Який навів на розум його забуття про все, що він сам раніше придумав.
|
|
19
|
19
|
|
Є$рмо'н же показова'ше, та'коy и^ вс^и дрђѕи е^го, ѕвњры, и^ во'и ё^готованы цр~ю потвое^мђ непрело'жномђ повеле'нїю,
|
Ермон і всі друзі пояснювали, говорячи: царю! звірі і війська приготовані за твоїм настійним велінням.
|
|
20
|
20
|
|
ѓ%н же гл~ъ ради и^х# и^споlнися тяж#ча'е ја%рости, и^б^о разори` ѓ^ сихᲆ провидњнїе бж~їе вс^е е^го ё^мышленїе” И$ въꙁрњвъ рече съ прещенїемъ.
|
Він же сповнився сильного гніву за такі слова, — бо промислом Божим зруйновані були всі його замисли, — і, блискаючи очима, сказав з погрозою:
|
|
21
|
21
|
|
е^лицы роди'тели сђть здњ и^л^и ѓ^трочатъ роди'тели, и^же сверњпымъ и^ дивїимъ ё^готова'ша и^ꙁоби'ленъ ѓ^брокᲆ, вмњсто неѓ^клеветан#ныхъ мнњ` и^ прароди'телемъ мои^мъ, и^ ѓ^бъја^ви'вших# вс^ецњлђю і^ и^ꙁвњстнђю вњрђ вы'нђ. и^б^о а^ще не любви ра'ди съвоспита'телныя, и^ потрребы, живота` ё^бо си'хъ ра'ди ко'и^ждо гоньзнђлᲆ б^ы”
|
якби у тебе були батьки, або діти, то вони послужили б багатою їжею для диких звірів, замість безневинних юдеїв, які мені і предкам моїм зберігали незмінну і довершену вірність. Якби не прихильність моя до тебе за вихованням і не заслуги твої, то ти замість них був би позбавлений життя.
|
|
22
|
22
|
|
Сице е^рмо'нъ съ нечая'ннымъ, и^ пребњднымъ прещенїемъ эTи^де, и^ зраком#, и^ лицем# иꙁмᲇни'ся” По е^ді'номђ же и^ вс^и дрђѕи събранїи сњтованїемъ ѓ^дръжими бы'вше эTи^доша кождо въ свое беZвременїе”
|
Так зустрів Ермон несподівану і страшну погрозу, і змінився в погляді й лиці, а кожен із друзів вийшов з невдоволенням, і всіх тих, що зібралися, відпустили кожного на свою справу.
|
|
23
|
23
|
|
І$ё^де'и же ја%же эT цр~я слы'шавше проја^вля'ющаго б~а и^ г~а, и^ и^ цр~я цр~емᲆ хваля'хђ ѓ^ полђченїи по'мощи е^го”
|
Коли юдеї почули про таку прихильність царя, то прославили Бога і Царя царів за допомогу, отриману від Нього.
|
|
24
|
24
|
|
Поси'х же предани иX цр~ь па'ки състави пи'ръ. и^ моли` дрђгов# въ весе'лїе премњни'тися. е^рмона же призва`, и^ рече съ прещенїемъ, коли'кот^и мнится страсᲄныи ѓ^ сиX повелњти; е^ще` и^ нн~њ ё^готђи сло'ны въ ё'трїе на погђбленїе і^ё^деи'ско”
|
Після таких рішень, цар знову влаштував бенкет, і запрошував віддатися веселощам. Покликавши ж Ермона, грізно сказав: скільки разів я повинен наказувати тобі, негідний, про одне й те саме? Озброй знову слонів на ранок для знищення юдеїв.
|
|
25
|
25
|
|
СроDницы же съвоꙁлежа'щїи непостоа'нномђ е^го смы'слђ дивя'щеся, прои^знесо'ша сїя. доколњ ѓ& цр~ю а^ки беслове'сныX наs и^скђша'еши, повелᲇва'я ё^же сиX третее погђби'ти, и^ па'ки ѓ^ вещаX раꙁрDњша'я вᲆ премененїе ја%же тобо'ю повелњнна.
|
Тоді родичі, що возлежали разом з ним, дивуючись непостійним його думкам, сказали: чи довго, царю, ти будеш спокушати нас як нерозумних, утретє повеліваючи знищити їх, і знову, коли дійде до справи, відміняєш і скасовуєш свої повеління?
|
|
26
|
26
|
|
иXже ради чая'нїя гра'дъ стђжа'етъ. і^ и^спо'лнися ё^же смете'нїя. и^ множицею нђ'дится разыити'ся”
|
Від цього і місто від очікування перебуває у тривозі, наповнюється юрбами народу і часто піддається небезпеці розграбування.
|
|
27
|
27
|
|
Цр~ь же и^спо'лнися беслове'сїя по всемђ ја%ко фалари'дъ. и^ бы'вшимᲆ къ призре'нїю і^ё^де'искђ повелњ` т#щатися. а^ в# своеиy дш~и премњне'нїе нивᲆчто'же в#мени.
|
Після цього цар, зовсім, як Фаларис, сповнившись безрозсудства і вважаючи за ніщо душевні зміни, які відбувалися у ньому на користь юдеїв,
|
|
28
|
28
|
|
и^ съврьше'ною і^ и^звњ'стною кля'твою кля'тся, сихъ неэTло'жно посла'ти въ а'дъ, ногами и^ копы'ты ѕвњреи сверњпыхᲆ съкрђши'ти и^хъ, и^ посеM вое^ва'ти ѓ^гне'мъ на і^ё&дею, и^ гро'бища в не'и сътвори'ти. и^ про'чая ко'пїемъ низложи'ти въскорњ. и^ непроходи'мыи на'ми хра'мъ и^хъ ѓ^гнеM съжещи`. и^ съвръшаю'щихъ та'мо жрътвђ въ вњ'чное время поста'вити”
|
підтвердив найнечестивішою клятвою, і визначив негайно послати їх у пекло, покалічених ногами і ступнями звірів, потім почати похід на Юдею, незабаром спустошити її вогнем і мечем, і недоступний нам, — говорив він, — храм їхній спалити вогнем і зробити його назавжди порожнім для всіх, хто бажає приносити там жертви.
|
|
29
|
29
|
|
Тогда дрђзи съ ра'достїю эTи^до'ша, и^ сродницы съ вњрою. и^ повелњша во'иномъ стрещи` бл~говре'мен#ныя мњста града.
|
Тоді друзі і родичі, дуже зраділі, розійшлися з довірою і розташували у місті в найзручніших місцях війська для варти.
|
|
30
|
30
|
|
слононачалниk же звњремъ въско'рњ, ја%ко и^ прежде въ поставле'нїе ѓ^бро'къ повелњ` и^зоѓ^би'ленъ эT ливан#скихъ плоD ё^готова'ти, и^ пи'тїе эT вина` несмњшеnнаго. и^хже ё^готова` стра'шне на погђбле'нїе и^хъ. сего же дњлма бесчи'сленни чл~цы и^же эT града в# конорыста'теlное мњсто събра'шася ви'дњти. ѓ^н# же вни'де въ дво'ръ преDлежи'маго ра'ди възбђди'ти цр~я”
|
А начальник над слонами, привівши звірів, можна сказати, у скажений стан запашним питтям вина, приправленого ладаном, озброїв їх страшними знаряддями, і рано-вранці, коли вже незліченні юрби прямували з міста на кінську арену, прийшов він у палац і нагадав цареві про те, що належало виконати.
|
|
31
|
31
|
|
цр~ь же гнњвомᲆ тя'жцемъ и^спо'лнися съ звњр#ми сверњпыми и^ꙁы'иде, хотя` непремеnнымъ срDцемъ, и^ зњницею ѓ'ка ви'дᲇти бо'лњꙁнь, и^ страсть проназнаменова'нныхъ въ сме'рть болњзнђю.
|
Цар же, сповнений сильного гніву, з нечестивим задумом, вийшов цілим походом зі звірами, бажаючи з жорстокости серця бачити власними очима жалюгідну і тяжку загибель згаданих людей.
|
|
32
|
32
|
|
вънегда же сло'ны и^сходи'ша и^ꙁᲆ ѓ^гра'ды, и^ съпослњдова'ша и^мъ во'и въѓ^рђже'нны. и^ эT мно'гихъ ше'ствїя пра'хъ ви'дњша, и^ тя'жка гласа кли'чь слы'шаша і^ё^де'и. и^ мнњша бы'ти коне'цъ живоᲄа свое^го въ м#гновенїи,
|
Коли юдеї побачили пил, що піднімався від слонів, які виходили з воріт, і від озброєного війська, яке йшло слідом за ними, і також від безлічі народу, і почули виклики, що сильно лунали, то подумали, що настала остання хвилина їхнього життя і кінець їхнього найнещаснішого чекання.
|
|
33
|
33
|
|
и^ стра'стнаго чая'нїя и^хъ. въ ё^миле'нїе и^ стена'нїе и^ꙁмени'шаs и^ ѓ^блобыꙁа'хђ дрђгъ дрђга съплњта'ющеся сро'дникомъ, и^ на вы'я напада'юще прародителемъ свои^м#. такоже и^ эTц~ы сн~ом# и^ матере ча'доM.
|
Здійнявши плач і волання, вони цілували одне одного, обіймалися з рідними, кидаючись на шиї — батьки синам, а матері дочкам,
|
|
34
|
34
|
|
но'во же поро'ждьшїи ё^ со'сцъ и^мђще младе'нцы коне'чно здоя'хђ мле'ко.
|
деякі ж тримали біля грудей новонароджених немовлят, що ссали останнє молоко.
|
|
35
|
35
|
|
въспомянђвши же ё^бо паки преDбы'вшђю и^мъ съ нб~си по'мощь, въско'рњ и^ еді'нодђшне възврᲆгше себе на ню`. и^ младе'нца эTлђчиша эT со'сцъ и^ възᲆпи'ша гласом# велїи'мᲆ ѕњло.
|
Знаючи ж однак заступлення з неба, що раніше були їм, вони одностайно впали ниць, відірвавши від грудей немовлят,
|
|
36
|
36
|
|
и^ силнаго всњхъ нача'ша моли'ти, ё^щедри'ти ихъ съ ја^вле'нїемъ, при вратехъ ё^же` стоя'щихъ”
|
і голосно волали до Володаря над усякою владою, благаючи Його помилувати їх і явити допомогу їм, які стоять уже біля врат пекла.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.