Порівняти Біблія церковнослов'янською (Острозька, 1581р.) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Пр'вые е%здра

Порівняти:

⇄

Пр'вые е%здра	Перша книга Ездри

Глvа, а~”	Глава 1

1	1
Въ лњто пр'ьвое кљ=ра цр~я пр'ьскаго. въ съврьше'нїи сло'ва гн~я эT ё'стъ і^е^ремїиныX. въздви'же г~ь дх~ъ кљ=ра цр~я пр'ьскаго и^ простре` гласъ въ все црsтво свое. въкђпњ по писа'нїю	У перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього з уст Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово:
2	2
рекђщи, сїе рече кљ=ръ цр~ь пр'ьскїи. вся` црsтва земная да'лъ мнњ` г~ь б~ъ нбsныи. и^ то'и повелњ` м^и да съѕи'жDђ е^мђ до'мъ въ і^ерsлимњ, и^же е^сть въ і^ё^де'и.	так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї.
3	3
а^ще ё^бо кт^о е^сть въ ва'съ всњхъ лю'дехъ е^го. бђ'детъ г~ь е^го с ни'мъ. да възы'идетъ въ і^ерsлимᲆ и^же е^сть въ і^ё^де'и” И$ съзи'ждетᲆ до'мъ б~ђ і^и^л~евђ. то'и е^сть г~ь и^же еs въ і^ерsлимњ.	Хто є з вас, із усього народу Його, — нехай буде Бог його з ним, — і нехай він іде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа Бога Ізраїлевого, Того Бога, Який в Єрусалимі.
4	4
и^ вся'кᲆ ѓ^ста'выи эT всXњ гра'дъ и^дњж'е ѓ^бита'етъ. да помо'гђтъ е^мђ мђж'и эT мњ'ста е^го сре'бромъ и^ зла'томъ. и^ съсђ'ды и^ ско'ти. и^ съ про'чими доброво'лными ѓ^беща'нїи принесђтъ цр~кви бж~їи и^же еs въ і^ерsлимњ”	А всі, хто залишився в усіх місцях, де б той не жив, нехай допоможуть йому жителі місця того сріблом і золотом та іншим майном, і худобою, з добровільним даруванням для дому Божого, що в Єрусалимі.
5	5
И$ въста'ша кня'ѕи эTц~ъ эT і^ё'ды и^ венїами'на и^ сщ~еnницы и^ левљ=ти, и^ вс^и и%мже въздви'гъ г~ь б~ъ дх~ъ да в#зы'идђтъ къ създа'нїю цр~кви гн~и, и^же бы'сть въ і^ерsлимᲇ”	І піднялися глави поколінь Іудиних і Веніамінових, і священики і левити, кожен, у кому збудив Бог дух його, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі.
6	6
И$ вси же и^же бя'хђ ѓ%крsтъ помого'ша и^мъ въ сре'брњ и^ зла'тњ. съ ко'ньми и^ ско'ты. съсђ'ды, про'чая тњхъ и^же доброво'лно принесо'ша.	І всі сусіди їхні допомагали їм срібними сосудами, золотом, іншим майном, і худобою, і коштовними речами, зверх усякого вільного дару для храму.
7	7
и^ цр~ь же кљ=ръ эTда'лъ съсђды цр~кви гн~и. и^же взя` наё^ходоносо'ръ эT і^ерsлима. и^ положи` т^а въ цр~кви б~а свое^го,	І цар Кир виніс сосуди дому Господнього, які Навуходоносор узяв з Єрусалима і поклав у домі бога свого, —
8	8
въздаl же т^а кљ=ръ цр~ь прь'скїи поD рђки миџрида'тђ гавари'новђ сн~ђ, и^ преZ е^го эTда'на санаваса'рђ, кн~ѕю і^ё^де'искђ.	і виніс їх Кир, цар Перський, рукою Мифредата хранителя скарбів, а він за переліком здав їх Шешбацару князю Іудиному.
9	9
и^ тоже е^сть число` и^хъ б^њ” ё^мова'лникъ ꙁла'тыхъ, л~. ё^мова'лникъ сре'бряныхъ. Wа~. кадиlниц# зла'тыхъ, к~џ.	І ось число їх: блюд золотих тридцять, блюд срібних тисяча, ножів двадцять дев’ять,
10	10
фїа'лъ ꙁла'тыхъ л~. и^ фїа'лъ сре'бряны, с~. и^ съсђдов# и%ныхъ, Wа~.	чаш золотих тридцять, чаш срібних подвійних чотириста десять, інших сосудів тисяча:
11	11
и^ вся` сосђ'ды сїя прине'сены зла'тыя и^ сре'бряныя, Wе~, и^ у~” Вс^я вꙁя` санаваса'рᲆ, е^гда` въсхожа'хђ эT преселе'нїя ва'вљ=ло'ньскаго въ і^ерsлимъ”	всіх сосудів, золотих і срібних, п’ять тисяч чотириста. Все це взяв із собою Шешбацар, при вирушенні переселенців з Вавилона в Єрусалим.
Глvа, в~”	Глава 2

1	1
Сїи же сђть сн~ове вла'стїи и^же възыидо'ша эT плњна преселе'нїя, и%хже преве'де навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи вᲆ вављ=ло'нъ. и^ въꙁ#врати'шася въ і^ерsлимᲆ і^ и^ё^де'ю. кожDо мђж'ъ въ гра'дъ свои,	Ось сини країни з полонених переселення, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, відвів у Вавилон, які повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, —
2	2
и^же прїидо'ша съ зороваве'лемъ. і^и^сђсъ, нее^мїа, сараи^я, рее^лїя, мардохе'и, валасанъ, масџаръгђ'и, реё%мъ, ваа^на`” Сїе число` мђжеM людїи і^и^л~ев#”	ті, що прийшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараієм, Реєлаєм, Мардохеєм, Билшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Вааном. Кількість людей народу Ізраїлевого:
3	3
Сн~ове форо'совы, Wв~, р~, о~, и^ в~”	синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два;
4	4
Сн~ове сав#ватїевы, т~, о~в”	синів Сафатії триста сімдесят два;
5	5
Сн~ве а^ре'соевы, ꙁ~ со'тъ, о~е”	синів Араха сімсот сімдесят п’ять;
6	6
Сн~ове фааџовы, моа'въ, сн~омъ и^ѓ^сђе'выM, и^ѓ^а'въ, Wв~, и~ со'т, в~і”	синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса [та] Іоава, дві тисячі вісімсот дванадцять;
7	7
Сн~ове а^и^ла'мли, Wа~, сн~д”	синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири;
8	8
Сн~ове заџђе^вы џ~, со'тъ, м~е”	синів Заттуя дев’ятсот сорок п’ять;
9	9
Сн~ве заха'иновы, ꙁ~, со'тъ, ћ~”	синів Закхая сімсот шістдесят;
10	10
Сн~ове ванђе^вы, ѕ~ со'тъ, м~в”	синів Ванія шістсот сорок два;
11	11
Сн~ове вевае^вы, ѕ~ соT, к~г”	синів Бебая шістсот двадцять три;
12	12
Сн~ове а^вга'довы, Wа~, ск~в”	синів Азгада тисяча двісті двадцять два;
13	13
Сн~ове а^доникамовы, ѕ~, со'тъ, ћ~ѕ”	синів Адоникама шістсот шістдесят шість;
14	14
Сн~ове вагђа'евы, Wв~, н~ѕ”	синів Бигвая дві тисячі п’ятдесят шість;
15	15
Сн~ове а^дины, у~. н~д”	синів Адина чотириста п’ятдесят чотири;
16	16
Сн~ове а^ти'ровы и^же бя'хђ эT е^зехїа, ч~и”	синів Атера, з дому Єзекії, дев’яносто вісім;
17	17
Сн~ве вассђе'вы, тк~г”	синів Бецая триста двадцять три;
18	18
Сн~ове и^ѓ^ра`вовы, рв~і”	синів Іори сто дванадцять;
19	19
Сн~ове а^сђмли, ск~г”	синів Хашума двісті двадцять три;
20	20
Сн~ове гава'ровы, ч~е”	синів Гиббара дев’яносто п’ять;
21	21
Сн~ове веџлеѓ'мли, рк~г”	уродженців Вифлеєма сто двадцять три;
22	22
Сн~ы нетофа'евы, е~, соT ѕ~”	жителів Нетофи п’ятдесят шість;
23	23
Сн~ы а^ноџо'џовы, рк~и”	жителів Анафофа сто двадцять вісім;
24	24
Сн~ове аZмо'џовы, м~г”	уродженців Азмавефа сорок два;
25	25
Сн~ове карїа^џїа^римли, хафира, и^ виро'џъ, ꙁ~, соT, м~г”	уродженців Кириаф-Іарима, Кефири і Беєрофа сімсот сорок три;
26	26
Сн~ове рама'е^вы, и^ гава'я, ѕ~, соT, к~а”	уродженців Рами і Геви шістсот двадцять один;
27	27
Мђж'їи мах#маа'совъ, рк~в”	жителів Михмаса сто двадцять два;
28	28
Мђжїи веџи'ль и^ хаи, у~, к~г”	жителів Вефиля і Гая двісті двадцять три;
29	29
Сн~ове навовы, н~в”	уродженців Нево п’ятдесят два;
30	30
Сн~ове мегевиs, рн~ѕ”	уродженців Магбиша сто п’ятдесят шість;
31	31
Сн~ове и^лама дрђга'го, Wа~, сн~д”	синів іншого Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири;
32	32
Сн~ове и^рамли, т~к”	синів Харима триста двадцять;
33	33
Сн~ове лидо'новы и^ лодадини, и^ ѓ^но`вы, ꙁ~, соT, к~е”	уродженців Лидди, Хадида й Оно сімсот двадцять п’ять;
34	34
Сн~ове и^е^ри'ховы, тм~е”	уродженців Єрихона триста сорок п’ять;
35	35
Сн~ове сенаи^е^вы, Wг~, ѕ~, соT, л~”	уродженців Сенаї три тисячі шістсот тридцять.
36	36
Сщ~еницыy, Сн~ве и^е^дђе^вы в домђ` и^ѓ^сђе'воM, џ~ соT о~г”	Священиків: синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три;
37	37
Сн~ове е^м#ми'рины, Wа~, н~в”	синів Іммера тисяча п’ятдесят два;
38	38
Сн~ове фас#сђровы, Wа~, см~з”	синів Пашхура тисяча двісті сорок сім;
39	39
Сн~ове и^ри'мли, Wа~, з~і”	синів Харима тисяча сімнадцять.
40	40
Левљ=тиy, сн~ове и^ѓ^сђе'вы, и^ каDмїиl” Сн~ове ѓ^дђи^а, о~д”	Левитів: синів Ісуса і Кадмиїла, із синів Годавії, сімдесят чотири;
41	41
Пњвцыy сн~ове а^са'фовы, рк~и”	співців: синів Асафа сто двадцять вісім;
42	42
Сн~ове две'рникъ, сн~ове сел#лђмъ. сн~ове а^ти'ровы. сн~ове телмо'новы. сн~ове а^к#кђвъ. сн~ове а^тита. сн~ове соваие^вы, всњх же, рл~џ”	синів воротарів: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шовая, — всього сто тридцять дев’ять.
43	43
И$ наџине'и и^ сн~ове сђ'аа. сн~ове сђва'товы. сн~ове и^а^в#ваѓ'џь.	Нефинеїв: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа,
44	44
сн~ове хираѓ'совы. сн~ове сїа'рᲆсы. сн~ове фадонины.	сини Кероса, сини Сиаги, сини Фадона,
45	45
сн~ове лава'новы. сн~ове а^га'ва. сн~ове а^къкђвовы”	сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува,
46	46
Сн~ове а^га'вовы, сн~ове селамїи'ны. сн~ове а^на'новы.	сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана,
47	47
сн~ове гDеди'лины. сн~ве гаа'ровы. сн~ве раа^е^вы.	сини Гиддела, сини Гахара, сини Реаії,
48	48
сн~ве, расоновы. сн~ве, неко'довы. сн~ове гаꙁамли.	сини Рецина, сини Некоди, сини Газзама,
49	49
сн~ове а^ꙁо'ковы. сн~ове фасїевы. сн~ове расїины”	сини Уззи, сини Пасеаха, сини Бесая,
50	50
Сн~ове а^сена'евы. сн~ове мђни'новы. сн~ове нефђси'мли.	сини Асни, сини Меунима, сини Нефисима,
51	51
сн~ве ковђковы. сн~ве кђфи'ны. сн~ве а^нђрины.	сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,
52	52
сн~ве васалоg. сн~ве меи%дановы. сн~ве а%рсановы.	сини Бацлуфа, сини Мехиди, сини Харші,
53	53
сн~ве ва'ркосовы. сн~ве сиса'рины. сн~ве џема'вли	сини Баркоса, сини Сисри, сини Фамаха,
54	54
сн~ве наџїевы. сн~ве а^ти'фовы”	сини Нециаха, сини Хатифи;
55	55
Сн~ове слђ'гъ соло'моновыхъ. сн~ове соᲄа'евы. сн~ве сефи'рины.	сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Гассоферефа, сини Феруди,
56	56
сн~ве и^е^а'лае^вы. сн~ве керконовы. сн~ове геgди'лины	сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела,
57	57
сн~ове сафатїя. сн~ове а^тти'левы. сн~ове фахера'џовы, и^же бњхђ эT а^севоваи^на. сн~ве иMме'ины	сини Сефатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццебаїма, сини Амія, —
58	58
всњ`. и^ наџа'неины. и^ сн~ове слђ'гъ соло'моновыX, тч~в”	усього — нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два.
59	59
И$ сїи` и^же сђть въсхожда'хђ эT џелмелеха, џелари'са, херђ'въ, и^да'нъ, и^м#ме'ръ. и^ не мого'ша сказа'ти до'мђ эTц~а свое^го и^ сњмени, эT і^и^л~я л^и бы'ша.	І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херуб-Аддан-Іммера, які не могли показати про покоління своє і про плем’я своє — чи від Ізраїля вони:
60	60
сн~ове далагїя. сн~ове товїё'евы. сн~овъ негода`, х~, н~в”	сини Делаї, сини Товії, сини Некоди, шістсот п’ятдесят два.
61	61
И$ эT сн~въ сщ~еническиX. сн~ове і^ѓ^вїавли. и^ сн~ве ак#косовы. сн~ве мерзела'евы, и^же прїялъ эT дще'реи верꙁел#ла'и галаа^диᲄина же'ны. и^ наречено е^сть и^ме'ны иX.	І з синів священичих: сини Хабаї, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який узяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися ім’ям їх.
62	62
тїи же и^ска'ша писа'нїя ро'дђ свое^мђ и^ не ѓ^брњтоша” І$ и^згна'ни сђть эT сщ~ен#ства	Вони шукали запису свого родоводу, і не знайшлося його, а тому виключені зі священства.
63	63
и^ рече а^џерсалаиM да не ја^дяT эT ст~ая ст~ыхъ. до'ндеже воста'нетъ сщ~е'нникъ ё^че'нъ и^ съвръше'нъ”	І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.
64	64
И$ вс^е мно'жество б^њ ја%ко е^ді'н#, д~, тм^ы, и^ Wв~, и^ ћE.	Уся громада разом складалася із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти чоловік,
65	65
развњ рабъ иX и^ рабынь иже бя'хђ и^мъ. Wз~, тл~з. и^ сїи пњвцы, и^ пњвни'цы, с~.	крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті.
66	66
конїи и^хъ, х~, л~ѕ. м#сковᲆ и^х#, см~е.	Коней у них сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять;
67	67
велблю'доv ихъ, у~, л~е. ѓ^словᲆ и^хъ, Wѕ~, з~ соT и^ к~”	верблюдів у них чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять.
68	68
И эT княѕїи эTч~ьскихᲆ. е^гда` въхожда'хђ въ цр~ьковь гн~ю и^же е^сть въ і^ерsли'мњ. бл~гово'лно принесо'ша въ до'мъ бж~їи на строе'нїе е^го в мњсᲄо е^го. посᲄа'вити	Із глав поколінь деякі, прийшовши до дому Господнього, що в Єрусалимі, добровільно жертвували на дім Божий, щоб відновити його на основі його.
69	69
по си'лњ свое'и, да'ша в# росхоD дњ'лђ. зла'тыX драгмъ, WћE. и^ Wа~. и^ сребра` мна'съ, Wе~. и^ ѓдњаніи сщ~е'нническиX, р~”	За достатком своїм, вони дали в скарбницю на виконання робіт шістдесят одну тисячу драхм золота і п’ять тисяч мін срібла і сто священичих одеж.
70	70
Э$бита'шаy сщ~е'нницы и^ левљ=ти. и^ эT лю'дїи и^ пњвцевъ и^ две'рницы и^ а^наџи'нїи^м# въ гра'дњхъ свои^хъ. ве'сь же і^и^л~ь въ гра'дњхъ свои^хъ”	І стали жити священики і левити, і народ і співці, і воротарі і нефинеї в містах своїх, і весь Ізраїль у містах своїх.
Глvа, г~”	Глава 3

1	1
Приходя'щђ же мsцђ сеDмомђ, и^ бяхђ сн~ове і^и^л~еви въ' градњхъ свои^х#. собра'нъ е^сть полкъ ја^ко чл~къ е^ді'нъ въ і^ерsли'мњ”	Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві вже були в містах, тоді зібрався народ, як одна людина, в Єрусалимі.
2	2
И$ воста` і^ѓ^сђ'е сн~ъ і^ѓ^седе'ковъ и^ бра'тїа е^го сщ~е'нници, и^ зороваве'ль, сн~ъ салаџїилевъ и^ бра'тїя е^го. и^ соꙁда'ша ѓ'лтарь б~ђ і^и^л~евђ, да принесђть в нем# вс^есож#женїе. ја%ко пи'санно е^сть въ зако'нњ мољ=сїѓвњ чл~ка бж~їа”	І встав Ісус, син Іоседеків, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїлів, і брати його, і спорудили вони жертовник Богові Ізраїлевому, щоб підносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.
3	3
И$ ё^гото'ваша ѓ'лтарь бж~їи на ё^гото'ванїи е^го ја%ко разоренїе б^њ иX по ѓ'крsтъ эT лю'дїи земныхъ” И$ въꙁда'ша на то'мъ вс^есожженїе гв~и, и^ ё'трњ и^ ве'черъ.	І поставили жертовник на основі його, тому що вони були в страху від іноземних народів; і стали возносити на ньому всепалення Господу, всепалення ранкові і вечірні.
4	4
и^ сътвори'ша празнDенїе жили'щемъ ја%ко пи'сано е^сть. и^ вс^есоQже'нїе дн~їи всњхъ. по числђ` и^ по повеленїю дњ'ло бж~їе въ дн~ь свои”	І звершили свято кущів, як написано, із щоденним всепаленням у визначеній кількості, за уставом кожного дня.
5	5
И$ посе'мъ вс^есож#женїе при'снаго, и^ в# но'вомњсячїа, и^ пра'зницњхъ гн~ихъ и^же бњхђ просщ~е'ни. и^ вся'комђ бл~гово'лномђ съ ё^сердїемъ да'ти гв~и.	І після того звершували всепалення постійне, і в новомісяччя, і в усі свята, присвячені Господу, і добровільне приношення Господу від усякого, хто мав ревність.
6	6
эT пр'ьваго дн~и мsца сеDмаго нача'ша воꙁдава'ти жрътвђ гв~и” И$ цр~квь бж~їя не б^њ е^ще` ѓ^сно'вана.	З першого ж дня сьомого місяця почали возносити всепалення Господу. А храму Господньому ще не була покладена основа.
7	7
възда'ша же лю'дїе пњняѕи плин#џникомъ, и^ дре'водњляM. ја%ствђ же и^ пи'тїе, и^ е^ле'и, сидо'номъ, и^ ти'ромъ да принесђть дре'ва ке'дрова эT лива'на къ морю и^ѓ^пенᲆ. ја%коy повелњ кљ=ръ цр~ь прьскїи.	І стали видавати срібло каменотесам і теслярам, і їжу і питво й олію сидонянам і тирянам, щоб вони доставляли кедровий ліс з Ливану морем в Яфу, з дозволу їм Кира, царя Перського.
8	8
и^ въ лњто вто'рое вънегда прїити иM къ цр~кви бж~їи въ і^ерsли'мъ. мsца, вто'раго нача` зороваве'ль сн~ъ салаџїи^левъ. и^ ѓ^сђя сн~ъ и^ѓ^седековъ, и^ про'чїи эT бра'тїя и^хъ сщ~е'нници и^ левљ=ти, и^ вс^и и^же прїидо'ша эT плњненїя въ і^ерsли'мъ” И$ поста'виша левљ=ты эT к~, лњтъ и^ вы'шше. да настояT дњ'лђ бж~їю въ хра'мњ гн~и”	На другий рік після приходу свого до дому Божого в Єрусалим, у другий місяць Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, та інші брати їхні, священики і левити, й усі, хто прийшов з полону в Єрусалим, поклали початок і поставили левитів від двадцяти років і вище для нагляду за роботами дому Господнього.
9	9
И$ ста'в же і^ѓ^сђа, и^ сн~ве е^го и^ бра'тїа е^го. кадои^лъ, и^ сн~ове е^го ја%ко мђж'ᲆ е^ді'нъ, ја%ко дабы настоя'ли на нихъ и^же строя'хђ дњ'ло въ цр~кви бж~їи. сн~ове надавовы, и^ сн~ове иX, и^ бра'тїа и^хъ левљ=ти,	І стали Ісус, сини його і брати його, Кадмиїл і сини його, сини Іуди, як одна людина, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенадада, сини їхні і брати їхні левити.
10	10
и^ ѓ^сно'ваша б^о эT дњ'латель цр~кви гн~я” И$ ста'ша же сщ~е'нницы въ ё^краше'нїи свое^мъ съ трђбники и^ левљ=ти. сн~ове а^саџовы въ кимъва'лњхъ да хва'лятъ г~а. поD рђ'кою зако'на, дв~да цр~я і^и^л~ева”	Коли будівельники поклали підвалини храму Господнього, тоді поставили священиків в одязі їхньому з трубами і левитів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа за уставом Давида, царя Ізраїлевого.
11	11
И$ въпїа'хђ въ пњснехъ і^ и^сповњ'данїи гн~и ја%ко бл~гъ, ја^ко въ вњки млsть е^го на і^и^л~я” И$ вс^и лю'дїе возгл~ша'хђ гла'сомъ вели'комъ въ хвале'нїи г~ђ. сего ра'ди и^же ѓ^сно'вана бы'сть цр~ьковь гн~я”	І почали вони поперемінно співати: «хваліте» і: «славте Господа», «бо — благий, бо повіки милість Його до Ізраїля». І весь народ викликував голосно, славлячи Господа за те, що покладено основу дому Господнього.
12	12
Мно'ѕи е^ще` эT сщ~е'никовъ и^ левљ=тъ, и^ княѕе'и эTч~еств# и^ сᲄа'рцеи, ви'дњша цр~ковь пре'жнюю на ѓ^снова'нїи ея`” И$ сїю цр~квь пла'кахђ гла'сомъ ве'лїимъ. и^ мно'ѕи воз#глаша'юще въ весе'лїи възъвыша'хђ гла'съ.	Втім, багато хто зі священиків і левитів і глав поколінь, старі, які бачили попередній храм, під час заснування цього храму перед очима їхніми, плакали голосно, але багато хто і викликували з радости гучномовно.
13	13
и^ не мого'ша никто'же поꙁна'ти глаs въпњнїя веселя'щися эT глаs пла'ча плъко'внаго. смњше'нъ б^о полъкъ глаоова'ше гла'сомъ вели'кимᲆ и^ глаs вели'кᲆ слы'шашеся далече”	І не міг народ відрізнити вигуків радости від криків плачу народного, тому що народ викликував голосно, і голос чути було далеко.
Глvа, д~”	Глава 4

1	1
ЭОуслы'шаша же вра'ѕи і^ё'дины и^ венїами'ни, и^же сн~ове плњненїя соѕида'ютъ цр~коv г~ђ б~ђ і^и^л~евђ”	І почули вороги Іуди і Веніаміна, що ті, хто повернувся з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому;
2	2
И$ пристђпи'ша къ ꙁорова'велю, и^ къ кня'ѕемъ эTч~ествъ, и^ съдњлаеM съ ва'ми. понеже та'ко ја%ко и^ в^ы и%щемъ б~а вашего, и^ е^мђ пожреM жрътвђ эT дн~їи а^сђра'нъда цр~я а^сђр#ска, и^же и^зведе' ны т^ђ”	і прийшли вони до Зоровавеля і до глав поколінь, і сказали їм: будемо і ми будувати з вами, тому що ми, як і ви, прибігаємо до Бога вашого, і Йому приносимо жертви від днів Асардана, царя Сирійського, який перевів нас сюди.
3	3
И$ рече и^мᲆ ꙁорова'вель і^ ѓ^сђе и^ про'чїи кня'ѕи эTч~ьствъ і^и^л~евыхъ” Нњ'сть на'мъ и^ ва'мъ созда'ти до'мъ б~а на'шего, н^о мы` са'ми съѕидаеM г~ђ б~ђ на'шемђ ја%ко повелњ намъ кљ=ръ цр~ь пр'ьскїи.	І сказали їм Зоровавель і Ісус та інші глави поколінь ізраїльських: не будувати вам разом з нами дім нашому Богу; ми одні будемо будувати дім Господу, Богу Ізраїлевому, як повелів нам цар Кир, цар Перський.
4	4
сего ради сᲄоворено бысть, и^же лю'дїе земнїи помњшива'ютъ рђ'ки лю'дїи і^ё^де'искихъ” И$ въздръжа'хђ и^хъ въ соѕида'нїи,	І став народ землі тієї ослаблювати руки народу юдейського і перешкоджати йому в будівлі;
5	5
и^ꙁведо'ша же на нихъ совњтницы да раꙁоря'тъ совњтъ иX вс^я дн~и кљ=ра цр~я пр'ьскаго. и^ да'же до црsтва да'рїя цр~я пр'ьскаго”	і підкуповували проти них радників, щоб зруйнувати намір їхній, в усі дні Кира, царя Перського, і до царювання Дарія, царя Перського.
6	6
Въ црsтво же а^сђера и^же е^сть а^ртаћерћеs въ нача'лњ црsтва е^го, напи'са сви'тоk на і^ё^де'и живђщая въ і^ерsлимњ.	А в царювання Ахашвероша, на початку царювання його, написали звинувачення на жителів Юдеї та Єрусалима.
7	7
и^ и^ въ дн~и а^ртаћерћовы, и^ писа'ша вᲆ ми'рњ михрида'тъ, и^ тавеи'ль, и^ съ про'чїими и^же бњхђ въ совњтњ иX къ а'ртаћерћђ цр~ю пр'ьскомђ написа кні'гочїи посла'нїе сљ=рскіM ја^зыкоM.	І в дні Артаксеркса писали Бишлам, Мифредат, Табеєл та інші товариші їхні до Артаксеркса, царя Перського. Лист же написаний був літерами сирійськими і сирійською мовою.
8	8
реёM валтараM, и^ саMўа кні'гочїи написаша посла'нїе е^ді'но іерsлима ради а^ртаћеrћђ цр~ю	Рехум радник і Шимшай писар писали один лист проти Єрусалима до царя Артаксеркса такий:
9	9
сїя си'це сђдъ” Реё'мъ, валтара'мъ, и^ са'мўа` кни'гочїи, и^ прочїи` совњтницы на'ши. дине'искїя, и^ а^фарсаџахе'и, и^ тарфале'и, и^ а^рфасе'и. а^рхїей вављ=ло'няне, и^ сђсанахе'не, савяне”	Тоді-то. Рехум радник і Шимшай писар та інші товариші їхні, — динеї й афарсафхеї, тарпелеї, апарси, арех’яни, вавилоняни, сусанці, даги, еламитяни,
10	10
И$ прочїи` эT ја^зыk и%хже преведе а^с#сенафарᲆ вели'кїи преславныи. и^ всели и^хъ въ' градњхъ ѓ^морьскихъ. и^ въ про'чихъ странаX чреꙁ рњкђ”	та інші народи, яких переселив Аснафар [Сеннахирим] великий і славний і оселив у містах самарійських і в інших містах за рікою, та інше.
11	11
Сїе е^сть скаꙁа'нїе посланїи ја%же посла'ша к немђ`” А$ртаћерћђ цр~ю раби` твои` мђж'и и^же сђть за рњкою.	І ось список з листа, який послали до нього: Царю Артаксерксу — раби твої, люди, які живуть за рікою, та інше.
12	12
вњдомо да бђдеT т^и цр~ю, ја%ко і^ё^де'е е^же възыидо'ша эT тебе` къ на'мъ прїидо'ша въ і^ерsлимъ граD эTмњтны и^ лђка'вы, е^гоже соѕидаюT строя'ще стњ'ны и^хъ, и^ крњпле'нїе слага'ющи въ высотђ`”	Нехай буде відомо цареві, що юдеї, які вийшли від тебе, прийшли до нас в Єрусалим, будують це бунтівне і негідне місто, і стіни роблять, і основи їх уже відновили.
13	13
Нн~њ ё^бо вњдомо да бђдеT ти цр~ю. ја%ко а'ще граD се'й со'зданъ бђ'детъ, и^ стњны е^го воста'влены бђ'дђтъ. да'нь и^ вожделе'нїе и^ лњтняго въꙁда'нїа не дадђт# т^и. и^ сїе цр~емъ ѕл^отво'ритᲆ.	Нехай буде ж відомо цареві, що коли це місто буде побудоване і стіни відновлені, то ні данини, ні податку, ні мита не будуть давати, і царській скарбниці буде зроблений збиток.
14	14
и^ посрамощенїе твое цр~ю, не подобае^т# намъ вњ'дᲇти” Сего ради посла'хоM да възвњстиM т^и цр~ю	Тому що ми їмо сіль від палацу царського, і збиток для царя не можемо бачити, тому ми посилаємо донесення цареві:
15	15
да раꙁ#смо'триj въ кни'ги па'мятопи'сныхъ эTц~евᲆ твои^х#. и^ ѓ^бря'щеши пи'сано въ преложенїихъ. и^ поꙁна'еши ја%ко граD ѓ'нᲆ эTмњтенъ е^сть” И$ ѓ^би'дящи цр~еи и^ вла'стеи ё^бњ'жище слђгъ быва'ет# среди е^го, эT дн~їи дре'внихъ. сего раd и^ граD то'й разоренъ е^сть”	нехай пошукають у пам’ятній книзі батьків твоїх, — і знайдеш у книзі пам’ятній, і дізнаєшся, що місто це — місто заколотне і шкідливе для царів і областей, і що відпадіння бували в ньому здавна, за що місто це і спустошене.
16	16
Знано ё^ботво'римъ т^и цр~ю. ја^ко а'ще граD то'й со'зданъ бђ'детъ, и^ стњны е^го ё^твръдя'тъ и^ не бђ'дет т^и ми'ра”	Тому ми повідомляємо царя, що коли місто це буде добудоване і стіни його дороблені, то після цього не буде в тебе володіння за рікою.
17	17
И$ посла` цр~ь ко а^реё'мђ, и^ ваlтара'мђ и самўа'ю кни'гочїю. и^ къ прочїи^м# и^же бяхђ въ совњте иX. ѓ^бита'ющиM въ самарїи и^ прочїимъ за рњко'ю гл~ющи ми'ръ”	Цар послав відповідь Рехуму раднику і Шимшаю писарю й іншим товаришам їхнім, які живуть у Самарії та в інших містах зарічних: Мир… та інше.
18	18
И$ рече да'ньныи возима'тель е^гоже посла'сте к на'мъ. ја^вле'но же еs предо мно'ю.	Лист, який ви надіслали нам, виразно прочитаний переді мною;
19	19
но и^ эT мене` повелњно е^сть” И$ съгледахоM и^ ѓ^брњто'хомъ ја%ко граD то'и эT дн~їи дре'вниX на сђпротивле'нїе цр~е'мъ поDно'сится эTмњта'нїе и^ бњга'нїа быва'юT.	і від мене дано повеління, — і розшукували, і знайшли, що місто це здавна повставало проти царів, і відбувалися в ньому заколоти і заворушення,
20	20
и^ цр~и крипки въ і^ерsлимњ, и^же г~ьствова'ли сђть вся'кою стра'ною ја%же за рњкою е^сть. да'ни же мно'ги и^ ча'сть дава'шеся и^мᲆ”	і що були в Єрусалимі царі могутні і які володіли всім заріччям, і їм давали данину, податки і мито.
21	21
И$ нн~њ ё^бо положите вњ'данїе. и^ не повели'те мђжемᲆ ѓ%нњмъ да селенїа того не соѕида'ют# ктомђ`.	Отже, дайте наказ, щоб люди ці перестали працювати, і щоб місто це не будувалося, доки від мене не буде дано повеління.
22	22
да эT воли иX ё^дръжатся и^ да ѓ^ста'вятъ твори'ти сїе. е%же б^ы когда` не ё^мно'жилася ꙁги'бель нњ'кая на ѕло` цр~ю”	І будьте обережні, щоб не зробити в цьому недогляду. Для чого допускати розмноження шкідливого на шкоду царям?
23	23
Тогда` кни'гочїи а^ртећерћа цр~я прочте сви'токъ преD реё^момъ валтара'момᲆ а^самўаеM, кни'гочїемъ, и^ совњтники и^хъ” І$ и^до'ша тща'телно въ і^ерsлимъ къ іё^деѓ'мъ. и^ въздръжаша и^хъ мы'шцею си'лною”	Як тільки цей лист царя Артаксеркса був прочитаний перед Рехумом і Шимшаєм писарем і товаришами їхніми, вони негайно пішли в Єрусалим до юдеїв, і сильною озброєною рукою припинили роботу їхню.
24	24
Тогда` преста'ло е^сᲄь дњ'ло до'мђ гн~я въ і^ерsли'мњ. и^ не сътворя'шеся да'же до лњта вто'раго, црsтва да'рїя цр~я` пр'ьскаго”	Тоді зупинилася робота при домі Божому, який в Єрусалимі, і зупинка ця тривала до другого року царювання Дарія, царя Перського.
Глvа, е~”	Глава 5

1	1
Пррoкова'ша же, а^г#ге'и прoркъ и^ ꙁаха'рїя сн~ъ аDдов#” Прорица'ющи къ і^ё^де'ѓмᲆ иже бяхђ въ і^ё^де'и і^ и^ерsлимњ въ и^мя б~а і^и^л~ева”	Але пророк Аггей і пророк Захарія, син Адди, говорили юдеям, які в Юдеї та Єрусалимі, пророчі слова в ім’я Бога Ізраїлевого.
2	2
ТогDа воста'ша зороваве'ль сн~ъ салафїилеv, и^ ѓ^сђе сн~ъ і^ѓ^седе'ковъ” И$ нача'ша зда'ти цр~квь гн~ю и^же въ і^ерsлі'мњ и^ с ни'ми прoрцы бж~їи помага'ющи иM”	Тоді встали Зоровавель, син Салафиїлів, та Ісус, син Іоседеків, і почали будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними пророки Божі, які підкріплювали їх.
3	3
В то' же вре'мя прїиде к ниM џаџана'и иже бы'сть княѕь за рњко'ю, и^ саџа'рьвђꙁана'и и^ совњтницы и^хъ” Такоже гл~а и^мъ, кт^о да'лъ вамъ совњтъ. да до'мъ той съзи'ждете и^ стњ'ны е^го въста'вите”	У той час прийшов до них Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай і товариші їхні, і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і доробляти стіни ці?
4	4
Тогда` сїя реко'ша и^мъ, ја%кова` и^мена` мђжїи тњхъ и^же съзида'ютъ гра'дъ се'и”	Тоді ми сказали їм імена тих людей, що будують цей дім.
5	5
И$ ѓ'чи бж~їи на плњне'нїя і^ё'дина, и^ не възбрани'ша иM до повеле'нїя да'рїева, дондеже эTне'сено бђдетъ посланїе” И$ тогда` посла` да'нино'сца, сего ра'ди	Але око Бога їхнього було над старійшинами юдейськими, і ті не забороняли їм, доки справу не відправили до Дарія, і доки не прийшло рішення у цій справі.
6	6
и^ възвњще'нїя съ псанїемъ ја%же посла` кн~ѕь эT ѓ^бо'нђ страны` рњки`” Сказа'нїеy посла'нїя си'це” Саџарвђꙁа'нъ и^ совᲇтницы е^го а^џарсаџе'и, и^же бя'хђ за рњко'ю, да'рїю цр~ю	Ось зміст листа, який послав Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай з товаришами своїми — афарсахеями, які за рікою, до царя Дарія.
7	7
ми'ръ вся'къ”	В донесенні, яке вони послали до нього, ось що написано: Дарієві царю — всякий мир!
8	8
Вњдомо да бђдетъ цр~ю ја%ко ходи'хоM въ і^ё^де'искђю странђ` къ до'мђ бж~їю вели'комђ и^же съзида'ется ка'менїеM ё^краше'н#нымъ и^ дре'во ста'вится въ стњна'хъ. дњло же т^о съ т#ща'нїемъ строится. и^ поспњша'ется въ рђка'хъ и^хъ.	Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську область, до дому Бога великого; і будується він з великих каменів, і дерево вкладається в стіни; і робота ця виконується швидко і з успіхом йде в руках їхніх.
9	9
въспроси'хомъ б^о ста'рецъ тњхъ, и^ та'ко рекохомъ и^мъ” Кт^о да'лъ ва'мъ ѓ%бласть да до'мъ тои съзи'ждете, и^ стњны тїи въста'вите.	Тоді ми запитали у старійшин тих і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і стіни ці доробляти?
10	10
н^о і^ и^мена и^хъ и^ска'хомъ эT нихъ да възвњсти'мъ тебњ. ја%ко да пи'шемъ и^мена иX мђжемъ и^же сђть нача'лницы в ниX.	І крім того, ми запитали їх про імена їхні, щоб дати знати тобі й написати імена тих людей, які є головними у них.
11	11
И$ си'цевы словеса` эTвњща'ша намъ гл~ющи” Мы` е^сми раби` б~а нб~си и^ ꙁемли`. и^ съзида'емъ цр~ковь и^же бы'сть ё^стро'ена пре'жде тњхъ лTњ мно'гихъ. и^ цр~ь і^и^л~евᲆ вели'кїи създа'лъ ю& и^ сътвори'лъ, и^ раꙁори` ю&	І вони відповіли нам такими словами: ми раби Бога неба і землі і будуємо дім, який був побудований за багато років раніше цього, — і великий цар у Ізраїля будував його і довершив його.
12	12
и^хъ ра'ди” Поне'же въ ја%рости прогнњвахђ эTц~ы на'ши б~а нбsнаго и^ преда'лъ ихъ в рђки нав#ходоносо'рђ цр~ю вављ=ло'ньскомђ и^ халде'искомђ, и^ доM тои разори'лъ, и^ лю'ди преве'лъ въ вављ=лонъ”	Коли ж батьки наші прогнівили Бога небесного, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя Вавилонського, халдеянина; і дім цей він зруйнував, і народ переселив у Вавилон.
13	13
Но лњта, а~ го кљ=ра цр~я. кљ=ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи поста'вилъ повеле'нїе, да до'мъ бж~їи съзи'ждется.	Але в перший рік Кира, царя Вавилонського, цар Кир дав дозвіл побудувати цей дім Божий;
14	14
и^ сосђды цр~кви бж~їя ꙁла'тыя и^ сре'бреныя и^хже навходоносо'ръ вꙁя'лъ эT цр~кви и^же бы'сть въ і^ерsлимњ. и^ эTнеслъ я& въ цр~ковь вављ=ло'ньскђю. в#ꙁя'лъ кљ=ръ цр~ь эT цр~кви вављ=ло'ньскїя и^ да` и^хъ санаваса'рђ храни'телю, и^же наD сокро'вищеM	та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у храм Вавилонський, — виніс Кир цар із храму Вавилонського; і віддав їх на ім’я Шешбацару, якого він призначив областеначальником,
15	15
рече же е^мђ сїи сосђди вс^и въꙁми` и^ поиди`. и^ посᲄа'ви и^хъ въ цр~кви и^же е^сть въ і^ерsлимњ въ мњсте и^хъ”	і сказав йому: візьми ці сосуди, піди і віднеси їх у храм Єрусалимський, і нехай дім Божий будується на своєму місці.
16	16
Тогда саванаса'ръ тои прїиде, и^ поста'вилъ ѓ^снованїе цр~кви бж~їи въ і^ерsлимњ. и^ эT того вре'мени даже и^ до нн~њ съꙁидаеTся, и^ ни` е^ще` съвръше'на е^сть. и^ нн~њ зи'ждется и^ не совръши'ся”	Тоді Шешбацар той прийшов, поклав основи дому Божого в Єрусалимі; і з тих пір до цього часу він будується, і ще не закінчений.
17	17
И$ нн~њ ё^бо а^ще ви'диTся цр~ю бл~го. раꙁ#смотри` въ книгохрани'телницы цр~евњ, и^же е^сть въ вављ=ло'нњ ја%ко да ё^вњси ја%ко эT кљ=ра цр~я си` повелњно бы'сть да съзида'е^тся до'мъ бж~їи въ і^ерsлимњ. и^ ё^вњдњвъ цр~ю ѓ^ семъ посли` к намъ”	Отже, якщо царю благоугодно, нехай пошукають у домі царських скарбів, там у Вавилоні, чи дійсно царем Киром дано дозвіл будувати цей дім Божий в Єрусалимі, і царську волю про це нехай надішлють до нас.
Глvа, ѕ~”	Глава 6

1	1
Тогда` да'рїи цр~ь повелњ` расмотрњти въ книгохранителницы и^же бы'сть посᲄа'влена въ вављ=ло'нњ”	Тоді цар Дарій дав повеління, і розшукали у Вавилоні в книгосховищі, куди складали скарби.
2	2
И$ ѓ^брњте'но е^сᲄь” ѓ^брњте же ся въ а^ма'џђ гра'дњ тя'жкомъ мидїискомъ, тетрать е^ді'на” И$ сїе пи'сано бы'сть в неи на па'мять.	І знайдений в Екбатані в палаці, який в області Мідії, один сувій, і в ньому написано так: «Для пам’яті:
3	3
вᲆ лњто, а~ е. кљ=ра цр~я. кљ=ръ цр~ь повелњ` да до'мъ бж~їи съзида'ется и^же е^сть въ і^ерsлимњ, и^ мњсто гдњ` пожрђтъ приноше'нїе, и^ положи` мњрђ въꙁнося'щи высотђ` лакоT, ћE, и^ ширинђ` лакотъ, ћE”	в перший рік царя Кира, цар Кир дав повеління про дім Божий в Єрусалимі: нехай будується дім на тому місці, де приносять жертви, і нехай будуть покладені міцні основи для нього; висота його в шістдесят ліктів, ширина його в шістдесят ліктів;
4	4
и^ стњны эT ка'менїя тол#стаготрїего, и^ кроv эT дре'въ е^ді'нъ. ѓ^бро'к же эT до'мђ цр~ева да да'сться”	рядів з каменів великих три, і ряд з дерева один; витрати ж нехай видаються з царського дому.
5	5
И$ сосђди цр~кви бж~їи ꙁла'тїи и^ сре'брянїи, и^хже навходоносо'ръ вꙁя` эT цр~кви, иже въ і^ерsлимњ и^ принесе` и^хъ во вављ=ло'нᲆ. въздаю'тся и^ в#несђтся въ цр~ковь въ і^ерsли'мъ в мњсто и^же и^ поста'влены сђть въ цр~кви бж~їи”	Та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у Вавилон, нехай повернуться і підуть у храм Єрусалимський, кожен на своє місце, і будуть розміщені в домі Божому.
6	6
Нн~њ ё%бо да'ите кня'земъ и^же сђть за рњко'ю и^ сђщимъ дале'че ꙁаџарвђꙁана'ю, и^ совњтникомъ и^хъ а^џарсахе'и и^же е^сᲄь за рњко'ю далече эTи^деᲄе эT тњхъ.	Отже, Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай, з товаришами вашими афарсахеями, які за рікою, — відійдіть звідти.
7	7
и^ эTпђ'стиᲄе сътвори'ти цр~ковь бж~їю кн~ѕи, і^ё^де'искїа и^ ста'рцы и^хъ, да до'мъ бж~їи той съꙁида'ется въ мњстњ свое^мъ”	Не зупиняйте роботи при цьому домі Божому; нехай юдейський областеначальник і юдейські старійшини будують цей дім Божий на місці його.
8	8
Но и^ эT мене` повелњно еs” да ничт^о не сътвори'те никогда` презви'теромъ жидо'вскимъ и^же съзида'ютъ до'мᲆ б~а ѓ%ного. и^ эT тXњ цр~еи и^же ѓ^бо'нђ страны` рњки` даюT да'нь. приле'жно на росхо'дъ, да дае'тся мђжемъ тњмъ е^же бы неё^медлᲇло дњ'лот^о	І від мене дається повеління про те, чим ви повинні сприяти старійшинам тим юдейським у побудові того дому Божого, і саме: з майна царського — із зарічної податі — негайно беріть і давайте тим людям, щоб робота не зупинялася;
9	9
и^ е'же а%ще ѓ^скђдњваеT, вс^е да дае^те та'коже и^ те'лцы и^ а'гнецы и^ ѓ'вны въ все`съж#же'нїе б~ђ нбsномђ. п#шени'ца, со'ль, вино` и^ е^ле'и. по ѓ^бы'чаю сщ~ен#номђ и^же сђть въ і^ерsлі'мњ дае'тся и^мъ по вся` дн~и`.	і скільки потрібно — чи тельців, чи баранів і агнців, на всепалення Богу небесному, також пшениці, соли, вина й олії, як скажуть священики єрусалимські, нехай буде видано їм кожного дня без затримки,
10	10
да бђдTђ принося'ще възноше'нїе б~ђ нбsномђ. и^ да мо'лятся за живо'тъ цр~евъ и^ сн~овъ е^го.	щоб вони приносили жертву приємну Богу небесному і молилися за життя царя і синів його.
11	11
и^ эT мене` б^о поставлено еs повеле'нїе” да в#сякъ чл~къ и^же т^о престђ'питъ повелњнїе, во'змеTся дре'во эT до'мђ е^го. и^ въздви'гся и^ да ѓ^бњ'сится на не'м#, и^ до'мъ е^го мн^њ да бђдетъ взя'тъ.	Мною ж дається повеління, що коли яка людина змінить це рішення, то буде вийнята колода з дому її, і буде піднята вона і прицвяхована до неї, а дім її за те буде перетворений на руїни.
12	12
и^ б~ъ и^дњже ѓ^битаеT и%мя е^гот^ђ, да ѓ^братиT вся` црsтва, и^ лю'ди и^же прострђт# рђкђ свою, и^ възбраня'тъ и^ разоряT до'мъ бж~їи, ѓ%нъ, и^же е^сᲄь въ і^ерsлі'мњ” А/ꙁъ да'рїи поста'вихъ повелњнїе, да дњло сїе съ прилежа'нїем# да бђдетъ”	І Бог, Якого ім’я там живе, нехай скине всякого царя і народ, який простяг би руку свою, щоб змінити це на шкоду цьому дому Божому в Єрусалимі. Я, Дарій, дав це повеління; нехай буде воно в точності виконане».
13	13
Тогда` џаџа'нїи кн~ѕь страны` зарњчныа, и^ саџарвђзана'и и^ совᲇтницы е^го, къ ја%же посла` да'рїи цр~ь та'ко сътвори'ша т#ща'тельно.	Тоді Фафнай, зарічний областеначальник, Шефар-Бознай і товариші їхні, — як повелів цар Дарій, так у точності і зробили.
14	14
Ста'рцы же і^ё^де'истїи созида'хђ, и^ левљ=ти по прoрчествђ а^г#ге'я прoрка, и^ заха'рїи сн~а аDдова. и^ съзидаша и^ стро'иша веля'щи, б~ђ і^и^л~евђ, и^ веля'щђ кљ=рђ, и^ да'рїю, и^ а^ртаће'рћђ цр~емъ пе'ръскимъ”	І старійшини юдейські будували і процвітали, за пророцтвом Аггея пророка і Захарії, сина Адди. І побудували і закінчили, з волі Бога Ізраїлевого і з волі Кира і Дарія й Артаксеркса, царів перських.
15	15
И$ съвершиша домъ бж~їи, да'же до дн~е тре'тїаго мsца а^до'ра, и^же е^сть в лњᲄо, ѕ~ е, црsтва да'рїя цр~я”	І закінчений дім цей до третього дня місяця Адара, у шостий рік царювання царя Дарія.
16	16
Сътвори'ша же сн~ове і^и^л~евы, сщ~енницы и^ левљ=ти и^ про'чїи сн~овъ преселенїя ѓ^бновле'нїе домђ бж~їя въ ра'дости”	І завершили сини Ізраїлеві, священики і левити та інші, які повернулися з полону, освячення цього дому Божого з радістю.
17	17
И$ принесо'ша въ ѓ^бновле'нїе бж~їя до'мђ, те'лецъ, р~, и^ ѓ'венъ, с~, а%гнецъ, у~, козло'въ эT ко'зъ за грњхи всего` і^и^л~я, в~і, по числђ` колњнъ і^и^л~евъ”	І принесли при освяченні цього дому Божого: сто волів, двісті баранів, чотириста агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх за весь Ізраїль, за числом колін Ізраїлевих.
18	18
И$ ста'ша сщ~ен#ницы в чи'нњхъ свои^хъ, и^ левљ=ти въ ча'стехъ своиX на дњлњ бж~їя до'мђ и^же въ і^ерsлимњ. ја%ко пи'сано е^сть въ кни'зњ мољ=сїѓвњ”	І поставили священиків за відділеннями їхніми, і левитів за чергами їхніми на службу Божу в Єрусалимі, як приписано в книзі Мойсея.
19	19
Съᲄворишаy сн~ове преселе'нїя па'схђ. д~і, дн~я прь'ваго мsца”	І звершили ті, що повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця,
20	20
ѓ^чище'ни б^о бя'хђ сщ~ен#ницы и^ левљ=ти даже до е^ді'наго, вси чи'сти на пожре'нїе па'схи, всњм# сн~овомъ, преселе'нїя и^ братїи и^хъ сщ~ен#никомъ и^ себе`”	тому що очистилися священики і левити, — усі вони, як один, були чисті; і закололи агнців пасхальних для всіх, хто повернувся з полону, для братів своїх священиків і для себе.
21	21
И$ ја^до'ша сн~ве і^и^л~еви и^же ѓ^браще'ни бя'хђ эT преселе'нїа, и^ всњ и^же разлђчи'шася эT скверне'нїя ја^ꙁы'комъ земли`, съ ни'ми да помо'лятъ г~а б~а і^и^л~ева”	І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з переселення, і всі, що відокремилися до них від нечистоти народів землі, щоб прибігати до Господа Бога Ізраїлевого.
22	22
И$ сътвори'ша пра'здникъ ѓ^прњсночныи з~, дн~їи въ весе'лїи, ја%ко возвесели иX г~ь. и^ съврати` срDце цр~я а^сљ=ра к ниM. да пособля'етъ и^мъ ё^крњпля'я рђки и^хъ в дњло г~ђ б~ђ і^и^л~евђ”	І святкували свято опрісноків сім днів у радості, тому що обрадував їх Господь і навернув до них серце царя Ассирійського, щоб підкріплювати руки їхні при будівництві дому Господа Бога Ізраїлевого.
Глvа, з~”	Глава 7

1	1
По си'х же словесњхъ въ црsтво а^ртаће'рћа цр~я пе'рскаго, възыиде ездра сн~ъ сарњеv. сн~а а^за'рїева, сн~а хелки'е^ва,	Після цих подій, у царювання Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераї, син Азарії, син Хелкії,
2	2
сн~а сел#лђмля, сн~а садокова, сн~а а^хи'товля,	син Шаллума, син Садока, син Ахитува,
3	3
сн~а самарїева,	син Амарії, син Азарії, син Марайофа,
4	4
сн~а е^ћараи^вля сн~а е^зїи'ева сн~а вък#кїева,	син Захарії, син Уззія, син Буккія,
5	5
сн~а а^висђ'ева, сн~а финее'сова, сн~а е^леа^за'рова” Сн~ве а^а^ро'на сщ~ен#ника прь'ваго.	син Авишуя, син Финеєса, син Єлеазара, син Аарона первосвященика, —
6	6
се'и е^здра съвоꙁ#шелъ эT вављ=ло'на, и^ се'и писеw ско'ръ въ ꙁако'нњ мољ=сїѓ^вњ, е^гоже г~ь б~ъ далъ і^и^л~ю” И$ да'лᲆ е^мђ цр~ь ја^ко рђка` г~а б~а е^го бл~га на неM б^њ, въ всемъ въ не'м#же в#ꙁыска` ѓ%нъ”	цей Ездра вийшов з Вавилона. Він був книжник, який знався на законі Мойсеєвому, який дав Господь Бог Ізраїлів. І дав йому цар усе за бажанням його, тому що рука Господа Бога його була над ним.
7	7
И$ възыидо'ша эT сн~овъ і^и^л~евъ, и^ эT сн~овъ сщ~ен#ническихъ и^ эT сн~овъ левљ=т#скихъ, и^ эT пњвце'въ, и^ эT придве'рникъ, и^ ст~ыхъ, слђжи'тели въ і^ерsлимъ” Въ лњто з~ е, а^ртаксе'рћа цр~я,	З ним пішли в Єрусалим і деякі з синів Ізраїлевих, і зі священиків і левитів, і співців, і воротарів, і нефинеїв у сьомий рік царя Артаксеркса.
8	8
и^ прїидо'ша въ і^ерsлимъ мsца, е~ го, се` е^сть лњто седмо'е цр~ево.	І прийшов він в Єрусалим у п’ятий місяць, — у сьомий же рік царя.
9	9
и^же въ прь'выи дн~ь мsца прь'ваго нача` въсходи'ти эT вављ=ло'на” И$ въ прь'выи дн~ь мsца пя'таго прїиде въ і^ерsлимъ, ја^ко рђка` б~а е^го бл~га на неM б^њ”	Бо в перший день першого місяця був початок виходу з Вавилона, і в перший день п’ятого місяця він прийшов у Єрусалим, тому що благодійна рука Бога його була над ним,
10	10
Є/здра б^о ё^гото'ва срDце свое, да възы'щетъ зако'на гн~я, и^ сътвори'тъ и^ ё^чи'тъ въ і^и^л~и повелњнїе и^ сђдъ”	тому що Ездра построїв серце своє на те, щоб вивчати закон Господній і виконувати його, і навчати в Ізраїлі закону і правди.
11	11
И$ сїе е^сть сказа'нїе посла'нїя, ю%же да'лъ цр~ь а^ртаће'рћъ е%здре сщ~ен#никђ писцђ` наё^ченђ въ словесXњ и^ повеленїихъ гн~иX, въ кни'ѕе зако'на и^ повелњнїи е^го въ і^и^л~и”	І ось зміст листа, який дав цар Артаксеркс Ездрі священику, книжнику, який навчав слів заповідей Господа і законів Його в Ізраїлі:
12	12
А$ртаћерћъ цр~ь цр~емъ, е%здре сщ~енникђ писцђ зако'на бг~а нбsнаго, съвръшити сло'во и^ эTвTњ,	Артаксеркс, цар царів, Ездрі священикові, учителеві закону Бога небесного довершеного, та інше.
13	13
эT мене` повелњно е^сть да кождо и^же и%мать ё^сердїе бл~го эT людїи і^и^левыX въ црsтвњ мое^м#, и^ эT сщ~енниковᲆ е^го и^ эT левљ=товъ пои^ти въ і^ерsлиM с ᲄобо'ю да и'детъ”	Від мене дано повеління, щоб у царстві моєму кожен з народу Ізраїлевого і зі священиків його і левитів, який бажає йти в Єрусалим, ішов з тобою.
14	14
эT лица б^о цр~ева и^ сеDми совњтниковъ е^го по'сланъ е^си да посᲇти'шъ і^ё^де'ю і^ерsлима вᲆ ꙁако'нњ б~а твое^го и^же е^сть въ рђ'кђ твою”	Тому що ти посилаєшся від царя і семи радників його, щоб оглянути Юдею та Єрусалим за законом Бога твого, який знаходиться в руці твоїй,
15	15
И$ да несеши сребро` и^ зла'то, чт^о цр~ь и совњтницы е^го съ ё^се'рдїемᲆ да'ша б~ђ і^и^л~евђ, и^же въ і^ерsлимњ ѓ^битаеT	і щоб доставити срібло і золото, яке цар і радники його пожертвували Богу Ізраїлевому, Якого оселя в Єрусалимі,
16	16
и^ вс^е зла'то і^ сребро` кое а'ще наи^дешї въ все'и ѓ'бласти вављ=лоньстеи съ во'лею люDскою и^ сщ~енниk, и^же во'лею принесо'ша до'мђ б~а свое^го и^же е^сть въ і^ерsлимњ.	і все срібло і золото, яке ти збереш по всій області Вавилонській, разом з добровільними дарами від народу і священиків, які пожертвують вони для дому Бога свого, що в Єрусалимі;
17	17
и^ вс^я и^же до расходђ того` заповњдахъ въ пи'санїи тоM да даюT телцы, и^ ѓ'вны, и^ а'гньцы. и^ пожренїя и^хъ и^ възлїянїя и^хъ. и^ принеси` т^а на ѓ'лтарь цр~кви б~ђ ва'шемђ, и^же е^сть въ і^ерsлимᲇ”	тому негайно купи на ці гроші волів, баранів, агнців і хлібні приношення до них і узливання для них, і принеси їх на жертовник дому Бога вашого в Єрусалимі.
18	18
Но а'ще чт^отебњ и^ бра'тїи твоей въсхощеTся, и^ эT прочаго сребра` и^ зла'та. е^же по во'ли б~ђ ва'шемђ твори'ти, да съвориᲄе.	І що ти і брати твої вважатимете за благо зробити зі срібла і золота, що залишаться, те з волі Бога вашого робіть.
19	19
и^ съ сосђды и^же да'ны тебњ` въ слђжбђ до'мђ б~а твое^го да'и преD бм~ъ въ і^ерsлимњ”	І сосуди, які дано тобі для служб у домі Бога твого, постав перед Богом Єрусалимським.
20	20
Но и^ прочїи` потребы въ до'мђ б~а твое^го коли'коy потребно е^сть да раꙁда'си. даси' же эT съкро'вища и^ эT съкро'вища цр~ева	І інше потрібне для дому Бога твого, що ти визнаєш за потрібне, давай з дому царських скарбів.
21	21
и^ эT мене`. а%ꙁъ а^ртаћерћъ цр~ь поста'вихъ и^ повелњхъ всњмъ стра'жемъ съкро'вищъ и^же сђть за рњко'ю. да чт^о е^ли'коже въспро'ситъ эT ваs е%зрDа сщ~е'нникъ пи'сецᲆ ꙁако'нђ б~а нбsнаго беZ стоа'нїя дава'ите,	І від мене, царя Артаксеркса, дається повеління всім хранителям скарбів, що за рікою: все, чого вимагатиме у вас Ездра священик, учитель закону Бога небесного, негайно давайте:
22	22
р~, тала'нтᲆ сребра`, та'коже и^ пшени'цы, до р~, мњръ. та'коже и^ вина`, до р~, бочеk та'коже и^ е^ле'я, до р~, чва'новъ. и^ соли безъ мњры,	срібла до ста талантів, і пшениці до ста ко́рів, і вина до ста ба́тів, і до ста ж батів олії, а соли без означення кількости.
23	23
вс^е чт^о къ ѓ^бы'чаю б~ђ нбsномђ достои^тъ да възда'еться” Вон#мњте да' никт^о ꙁазлитᲆ до'мђ б~а нбsнаго и^же бы` не быl когда` гнњ'въ на црsтво цр~ево и^ сн~въ е^го	Все, що повелено Богом небесним, повинно виконуватися старанно для дому Бога небесного; [дивіться, щоб хто не простяг руки на дім Бога небесного,] щоб не було гніву Його на царство, царя і синів його.
24	24
и^ ваM же зна'емотвори'мъ. всњмъ сщ~ен#никомъ и^ левљ=томъ пњв#цемъ и^ дверникомъ наџинеѓ^мъ слђга'мᲆ до'мђ бж~їя, с^е да е^сть т^и вњ'домо да'ни не бери'те ниже и^мњите ѓ'бласти наста'вляти на ни'хъ чт^о”	І даємо вам знати, щоб ні на кого зі священиків або левитів, співців, воротарів, нефинеїв і службовців при цьому домі Божому, не накладали ні данини, ні податку, ні мита.
25	25
Ты' же е%ꙁдра по премђдрости б~а твое^го и^же е^сть вᲆ рђ'кђ твое'ю” Поста'ви книQники и^ сђдїя` и^ намᲇстницы да сђ'дяT вс^я лю'ди, и^же е^сть ꙁа рњко'ю. всMњ и^же ꙁна'ютъ зако'нᲆ б~а твое^го. и^ не вњдаю^щемђ вњдати сътвори'те”	Ти ж, Ездро, за премудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, постав правителів і суддів, щоб вони судили весь народ за рікою, — усіх, хто знає закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть.
26	26
И всяk и^же не сътвориT зако'на б~а твое^го и^ закона цр~ева ᲄъщно. сDђ да бђдеT сотвореn ѓ^ него, а%ще же въ смр~ть, и^ли въ наказа'нїе, и^ли въ ѓ^тщетенїе живота`, и^ли въ темни'цђ”	Хто ж не буде виконувати закон Бога твого і закон царя, над тим негайно нехай чинять суд, чи на смерть, чи на вигнання, чи на грошову пеню, або на ув’язнення у в’язницю.
27	27
Блsвенъ г~ь б~ъ эTц~ъ на'шихъ и^же даl си'це въ срDце цр~еви да прославиT доM гн~ь и^же е^сть въ і^ерsлимњ.	Благословенний Господь, Бог батьків наших, Який вклав у серце царя — прикрасити дім Господній, який у Єрусалимі,
28	28
и^ вᲆ мя ё^клони'лъ млsрдїе свое преD цр~емъ, и^ совњтникъ е^го и^ всњхъ княѕе'и цр~евыхᲆ и^ силныхъ. и^ а'ꙁъ ё^крњпленᲆ рђкою г~а б~а мое^го и^же бысть на мнњ`, и^ собрахъ эT і^и^л~я кня'ѕїи въꙁыити со мно'ю”	і схилив на мене милість царя і радників його, і всіх могутніх князів царя! І я підбадьорився, тому що рука Господа Бога мого була наді мною, і зібрав я глав Ізраїля, щоб вони пішли зі мною.
Глvа, и~”	Глава 8

1	1
И$ тїи сђть кн~ѕи эTч~ьствъ гђме'ни. и^же взыидо'ша со мно'ю въ црsтво а^ртаксерᲆћа цр~я вављ=ло'ньска.	І ось глави поколінь і родовід тих, які вийшли зі мною з Вавилона, у царювання царя Артаксеркса:
2	2
эT сн~оv џинее'съ, гирсо'нᲆ” эT сн~ов# и^џама'ръ дани'лъ. эT сн~овъ дввDыхъ а^т#тђ'съ.	із синів Финеєса Гирсон; із синів Іфамара Даниїл; із синів Давида Хаттуш;
3	3
эT сн~овъ саха'нїа. и^ эT сн~оv фаре'совыхъ ꙁаха'рїя. и^ с ни'мъ съчте'ни сђть мђжїи, р~н”	із синів Шеханії, із синів Пароша Захарія, і з ним за списком родовідним сто п’ятдесят людей чоловічої статі;
4	4
эT сн~овъ фаа'џъ моа'ва, е^лїа^е'на, сн~ъ сараїеv и^ с ни'мъ, с~, мђжїи”	із синів Пахаф-Моава Ел’єгоєнай, син Зерахії, і з ним двісті людей чоловічої статі;
5	5
А$ эT сн~овъ ꙁаџои^совыхъ е^хенїя, сн~ъ а^зїи'левъ, и^ с ни'мъ, т~, мђжїи”	із синів [Зафоя] Шеханія, син Яхазиїла, і з ним триста людей чоловічої статі;
6	6
эT сн~овъ а^д#динь. ѓ^ви'нъ, сн~ъ и^ѓ^наџа'новъ, и^ с ни'мъ, н~, мђжїи”	із синів Адина Евед, син Іонафана, і з ним п’ятдесят людей чоловічої статі;
7	7
эT сн~овъ е^даM і^е^се'я сн~ъ а^џелїа, и^ с ни'мъ, о~, мђжїи”	із синів Елама Ієшаія, син Афалії, і з ним сімдесят людей чоловічої статі;
8	8
эT сн~овъ сафаᲄїевъ, зав#дїа сн~ъ миха'иловъ, и^ с ни'мъ, п~, мђжїи”	із синів Сафатії Зевадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят людей чоловічої статі;
9	9
эT сн~овъ і^ѓ^а'въ, а^вдїя сн~ъ и^е^і^и'ль, и^ с ни'мъ, си~і, мђжїи”	із синів Іоава Овадія, син Ієхиєлів, і з ним двісті вісімнадцять людей чоловічої статі;
10	10
И$ эT сн~овъ ваа^ни` селоми'џъ, сн~ъ и^ѓ^сефїя, и^ с ни'мъ, р~ћ, мђжїи.	із синів [Ваанія] Шеломиф, син Іосифії, і з ним сто шістдесят людей чоловічої статі;
11	11
эT сн~овъ вавизая, ꙁаха'рїя сн~ъ вавњеv и^ с ни'мъ, к~и, мђжїи”	із синів Бевая Захарія, син Бевая, і з ним двадцять вісім людей чоловічої статі;
12	12
И$ эT сн~овъ а^ꙁ#га'довыхъ, и^ѓ^на'нъ сн~ъ и^ката'новъ, и^ с ни'мъ, р~і, мђжїи”	із синів Азгада Іоханан, син Гаккатана, і з ним сто десять людей чоловічої статі;
13	13
эT сн~овъ аDдоникама, и^же бя'хђ послDњнїи. и^ сїя и^мена` и^хъ, е^дфала'џ#. и^е^и'ль, и^ сама'ия, и^ с ними, ћE, мђжїи.	із синів Адоникама останні, і ось імена їхні: Елифелет, Ієиєл і Шемаія, і з ними шістдесят людей чоловічої статі;
14	14
эT сн~овъ вагђа^и'левыхъ. ё^џа'и, и^ ꙁађ'дъ, и^ с ни'ми, о~, мђжїи”	із синів Бигвая, Уфай і Заббуд, і з ними сімдесят людей чоловічої статі.
15	15
Събра'х# же и^хъ к рњцњ` и^же бли'ꙁъ е^вїя. и^ пребыхомъ т^ђ тр^и дн~и, и^ска'х# же въ лю'дехъ и^ въ сщ~енницњхъ эT сн~овъ левљ=и^нъ и^ не ѓ^брто'хъ т^ђ”	Я зібрав їх біля ріки, що втікає в Агаву, і ми простояли там три дні, і коли я оглянув народ і священиків, то із синів Левія нікого там не знайшов.
16	16
Сего ра'ди эTдњлиX е^лиза'ръ, и^ а^рїе'лмъ и^ семея и^ маа^на наи^е^ри'ва и^ е^лнаџа'ма и^ наџа'на, и^ ꙁаха'рїю, и^ мес#сала'ма. і^ и^ѓ^а^ри'ма и^ е^лнаџа'на премђ'дрыи”	І послав я покликати Єлиєзера, Ариела, Шемаію, та Елнафана, й Іарива, й Елнафана, і Нафана, і Захарію, і Мешуллама — головних, й Іоярива і Елнафана — вчених;
17	17
И$зведо'хъ и^хъ и^ поста'вихъ нача'лниками въ мњ'стњ сре'бренњ” И$ заповњ'дахъ въ ё^ста` и^мъ словеса` гл~ати къ бра'тїи и^хъ ст~ослђжи'телемъ, и^же въ сре'бренњ мњ'стњ” Привести` наM пою'щихъ, въ до'мъ бж~їи.	і дав їм доручення до Іддо, головного в місцевості Касиф’є, і вклав їм у вуста, що говорити до Іддо і братів його, нефинеїв у місцевості Касиф’є, щоб вони привели до нас служителів для дому Бога нашого.
18	18
и^ прїидо'ша къ намъ. поне'же б^о рђка` бж~їа б^њ бл~га на на'съ” эT сн~овъ моѓ^се'вь сн~ъ лїеви, сн~овъ і^и^л~евъ и^ саравїя, и^ сн~ве е^го и^ бра'тїа е^го, и~і.	І привели вони до нас, тому що благодійна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного із синів Махлія, сина Левіїного, сина Ізраїлевого, саме Шеревію, і синів його і братів його, вісімнадцять чоловік;
19	19
и^ а^савїа и^ с ни'мъ и^са'їа эT сн~овъ мера'ри. бра'тїя же е^го и^ сн~ове е^го, к~.	і Хашавію і з ним Ієшаію із синів Мерариних, братів його і синів їх двадцять;
20	20
и^ эT саџинеи'мъ и%х#же да'лъ дв~дъ. и^ кн~ѕи къ слђж'бњ левљ=томъ. наџине'и, с~к, и^ вс^и тїи свои^мъ и^мене'мъ нарица'хђся”	і з нефинеїв, яких дав Давид і князі його на слугування левитам, двісті двадцять нефинеїв; усі вони названі поіменно.
21	21
И$ проповњ'дахъ т^ђ говњнїе бли'зъ рњки` а^џђра е^же пока'ятися преD гм~ъ бм~ъ нашимъ, и^ проси'ти эT него пђть пра'выи на'мъ и^ сн~овомъ на'шимъ, и^ всемђ` сђществђ на'шемђ”	І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого,
22	22
ПосрамиX бо ся и^спроси'ти эT цр~я по'мощи и^ ко'нникъ и^же ё^щитя'тъ наs эT вра'гъ на пђти`. ја%ко гл~ахомъ цр~ю рекђщи” Рђка` б~а на'шего е^сть на всњ'хъ и^же и%щђтᲆ е^го въ блгsти. и^ крњ'пость е^го и^ ја%рость е^го на всњхъ и^же ѓ^ставля'ютъ е^го”	оскільки мені соромно було просити в царя військо і вершників для охорони нашої від ворога на дорозі, бо ми, говорячи з царем, сказали: рука Бога нашого для всіх, що прибігають до Нього, є благодійна, а на всіх, хто залишає Його, — могутність Його і гнів Його!
23	23
Говњ'хоM же и^ моли'хомся б~ђ на'шемђ” Того раd и^ прїидетъ на'мъ преспњва'ющи	Отже, ми постились і просили Бога нашого про це, і Він почув нас.
24	24
и^ эTлђчи'хъ эT кн~ѕе'и сщ~ен#ническихъ, в~і. сирїю и^ а^савїя с ни'ми эT бра'тїи и^хъ,	І я відокремив з начальників над священиками дванадцять людей: Шеревію, Хашавію і з ними десять із братів їхніх;
25	25
і~” Възвњсил# же и^мъ сребро` и^ зла'то и^ сосђ'ды сщ~енныхъ до'мђ б~а на'шего, и^же въздава'ше цр~ь и^ совњтницы е^го, и^ кн~ѕи е^го”	і віддав їм за вагою срібло, і золото, і сосуди, — усе, пожертвуване для дому Бога нашого, що пожертвували цар, і радники його, і князі його, і всі ізраїльтяни, які там знаходилися.
26	26
И$ да'хъ въ рђ'ки и^хъ сребро`, тала'нтовъ, ѕ~, соT, н~. и^ съсђ'довъ сре'бряныX. р~. и^ зла'та, р~, тала'нтъ”	І віддав на руки їм за вагою: срібла — шістсот п’ятдесят талантів, і срібних сосудів на сто талантів, золота — сто талантів;
27	27
И$ съсђди зла'тїи, к~. и^же и^мя'хђ сребрениk поты'сящи” И$ съсђдовъ мњди пресвњтлыя предо'брыя, Wв~. кра'сно ја%ко зла'то.	і чаш золотих — двадцять, на тисячу драхм, і два сосуди з кращої блискучої міді, що цінується, як золото.
28	28
и^ реко'хъ и^мᲆ” Вы` ст~и г~ђ б~ђ, и^ съсђ'ди ст~їи. и^ сре'бро и^ зла'то, чт^о во'лею въда'но е^сть г~ђ б~ђ эTц~ъ на'шихъ”	І сказав я їм: ви — святиня Господня, і сосуди — святиня, і срібло і золото — добровільний дар Господу Богу батьків ваших.
29	29
Бди'те и^ стрежи'те до'ндеже въздади'те преD кн~ѕи сщ~ен#никовъ и^ левљ=товъ, и^ кн~ѕевъ ѓ^би'телныхъ і^и^л~евыхъ въ і^ерsлимњ, вᲆ сокро'вищи до'мђ гн~я”	Будьте ж пильні і збережіть це, доки за вагою не здасте начальникам над священиками і левитами і главам поколінь Ізраїлевих в Єрусалимі, у сховищі при домі Господньому.
30	30
И$ въспрїя'ша же сщ~енницы и^ левљ=ти бре'мя сре'бра, и^ зла'та, и^ съсђ'довъ да възнесђтъ въ і^ерsлимъ, въ до'мъ б~а на'шего”	І прийняли священики і левити зважене срібло, і золото, і сосуди, щоб віднести в Єрусалим у дім Бога нашого.
31	31
Въздвиго'хомся эT рњки` даё%си, въ в~і, дн~ь. мцsа, а~ го. да и%демъ въ і^ерsлимъ” И$ рђка` б~а на'шего бы'сть на на'съ, і^ и^зба'вилъ насъ эT рђ'къ вра'жїи^хъ и^ лаа'теле'и пђтныхъ.	І вирушили ми від ріки Агави у дванадцятий день першого місяця, щоб іти в Єрусалим; і рука Бога нашого була над нами, і рятувала нас від руки ворога і від тих, що підстерігали нас на шляху.
32	32
и^ прїидохомъ въ і^ерsлиM и^ пребы'хомъ т^ђ, г~, дн~и”	І прийшли ми в Єрусалим, і пробули там три дні.
33	33
дн~и же д~ го, поста'вихомъ сребро` и^ зла'то, и^ съсђ'ди въ домђ` б~а на'шего поD рђ'кђ маримо'џа, сн~а ё^рїи^на сщ~енника, и^ с ни'мъ е^лїаза'ръ сн~ъ финее^совъ. и^ с ни'мъ и^ѓ^зава'дъ сн~ъ і^и^сђевъ и^ ноа^дїя сн~ъ ванаке'въ и^ левљ=ты,	У четвертий день ми здали за вагою срібло, і золото, і сосуди в дім Бога нашого, на руки Меремофу, синові Урії, священику, і з ним Єлеазару, сину Финеєсовому, і з ними Іозаваду, сину Ісусовому, і Ноадії, сину Виннуя, левитам,
34	34
по числђ`. и^ бре'мя всњмъ ѓ^пи'сано е^сть вс^е по мњ'рњ	усе за рахунком і вагою. І все зважене записано в той же час.
35	35
въ вре'мя т^о” І$ и'же прїидо'ша эT плњне'нїа сн~ове преселе'нїа принесо'ша вс^есъж#же'нїе б~ђ і^и^л~евђ, телецъ, в~і. за всXњ люде'и і^и^л~евыX. ѓ%венъ, ч~ѕ. а%гнецъ, о~з. козло'вᲆ за грњхи`, в~і. вс^я въ все`съж#же'нїе гн~е”	Переселенці, які прийшли з полону, принесли у всепалення Богу Ізраїлевому дванадцять тельців з усього Ізраїля, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх: усе це у всепалення Господу.
36	36
И$ да'ша же повеле'нїе цр~ево си'л#нымъ, и^же бя'хђ эT преDстоя'щихъ цр~еви, и^ кн~ѕемъ и^же за рњко'ю. и^ въздви'гнђша лю'дїе до'мъ бж~їи”	І віддали царські повеління царським сатрапам і зарічним областеначальникам, і вони вшанували народ і дім Божий.
Глvа, џ~”	Глава 9

1	1
И$ ја%ко съвръше'на сђть сїя. пристђпи'ша къ мнњ` кн~ѕи гл~юще. нњсть эTлђче'ни людїе і^и^л~евы и^ сщ~еницы и^ левљ=ти эT людїи зе'мныхᲆ, н^о съ нечистота'ми и^хъ бя'хђ. и^же е^сть ханане'и, и^ е^в#ве'и, и^ ферезе'и, и^ е^вђсеи. и^ съ а^мони'тяны, и^ моа^ви'тяны, и^ а^мореа^ны,	Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і аморреїв,
2	2
и^же прїя'ша эT дще'реи и^хъ себњ и^ сн~омъ свои^мᲆ” И$ смњси'ша сњ'мя ст~ое съ люDми зе'м#ными” И$ рђки же кн~ѕїи мно'жае быша въ престђпле'нїи. с^е а^зъ	тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
3	3
е^гдаже слы'шахᲆ словеса` т^а. раздраX ри'зы своя` и^ рида'хъ, терза'хᲆ вла'сы главы` мое'я и^ брадђ. и^ сњдоX тђжа`”	Почувши це слово, я роздер нижній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний.
4	4
И$ събра'шася къ мнњ` вс^и боя'щися сло'ва б~а і^и^л~ева за престђпле'нїе и^же эT плњне'нїа прїидо'ша” И$ а'зъ сњдяX приско'рбенъ да'же до жрьᲄвы вече'рняа	Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви.
5	5
и^ в жрьтвђ вече'рнюю въстаX эT покая'нїа, и^ вънегда` раздра'хᲆ ри'зы своа` и^ пла'кахся преклониX колњнᲇ мои` и^ простро'хъ рђцњ мои` къ г~ђ б~ђ мое^мђ	А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого
6	6
и реко'хъ” Бж~е мои сᲄыжDђся и^ срамлю'ся въздви'гнђти лице` мое` к тебњ. ја%ко безако'нїя на'ша ё^мно'жена сђть на главаX на'шихъ. и^ безако'нїя на'ша вᲆзрасто'ша да'же до нб~си	і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес.
7	7
эT дн~їи эTц~ъ на'шихъ. въ престђпле'нїи на'шемъ е^смы да'же до дн~и сего” И$ въ безако'нїи на'шиX преда'ни е^смы`. и цр~и на'ши и^ сщ~енницы на'ши въ рђ'кђ цр~емъ земли, и^ въ ме'чь и^ въ плњне'нїе и^ въ расхище'нїе и^ въ ѓ^стыдњ'нїе лица` ја^ко и^ въ дн~ь то'и”	Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.
8	8
И$ нн~њ ја%ко въ ма'лњ м#гнове'нїи сътворе'но е^сть моле'нїе на'ше къ г~ђ б~ђ на'шемђ. да ся ѓ^ста'вятъ наM ѓ^ста'н#ки. и^ да ся да'сть намъ ми'ръ въ мњ'стњ ст~емъ е^го. и^ да просвњти'тъ ѓ%чи на'ши б~ъ наj” И$ да ся да'сть намъ живо'тъ ма'лъ въ рабо'тњ на'шеи.	І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.
9	9
ја%ко раби` е^смы` и^ въ работњ` на'шеи не ѓ^ста'ви насъ б~ъ на'шъ” И$ ё^клони` на наs млрsдїе преD цр~емъ прьскимъ да да'сть намъ животъ, въздви'гнђти до'мъ б~ђ на'шемђ и^ ё^стро'ити пђсты'ня е^го. и^ даде` на'мъ ё^пова'нїе въ і^ё^де'и і^ и^ерsлимњ”	Ми — раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
10	10
И$ нн~њ речемъ г~и б~е на'шᲆ въ сїе, и^же ѓ^ставихомъ повеле'нїя твоя`.	І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх,
11	11
и^же повелњлъ е^си рђко'ю рабᲆ твои^хъ пррoкъ гл~ющи. земля` на ню'же в^ы взы'идете да въздержи'те е^я`, земля` нечи'ста е^сть по нечистотњ` людїи про'чихъ земли`, въ ноше'нїи и^хъ, и^же и^спо'лниша ю& эT ё'стъ даже до у'стъ скверне'нїе иX”	які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.
12	12
нн~њ ё^бо дще'ри ва'ши не да'ите сн~омᲆ и^хъ, и^ дще'ри иX не прїемли'те сн~овоM вашимъ, и^ не и%щᲇте ми'ра и^хъ, и^ бл~гая и^хъ, да'же до' вњка, да'же ё^крњпи'теся и^ ја^ди'те, и^же бл~га сђть ꙁемли`. и^ наслњ'дїе и^мњю^тъ сн~ове ва'ши да'же до' вњка”	Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.
13	13
И$ по всXњ и^же прїидо'ша на насᲆ в дњ'лехъ на'шиX строп#ти'выхъ. и^ грњсњ на'шемъ вели'ком#. ја%ко нњ'сть и^нъ ја%ко б~ъ наj и^же и^зба'ви наs эT безако'нїи на'шиX” И$ да'лъ е^сть на'мᲆ спsнїе,	І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, — тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, —
14	14
мы же ѓ^брати'хомся раꙁори'ти ꙁа'повᲇди твоа`. и^ съженя'емся съ люDми ꙁе'мными” Не прогнњва'еши ли ся на на'съ да'же до сконча'нїя. ниже ѓ^ста'виши л^и намъ ѓ^ста'нокъ на спsнїе”	невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?
15	15
Ги~ б~е і^и^л~евъ пра'веденᲆ е^си т^ы. ја%ко ѓ^ста'вихомъ спsнїе, ја%ко и^ въ дн~ь сїи” с^е м^ы преD тобо'ю е^смы` вс^и въ беꙁако'нїи на'шемъ. ни бо` ста'ти мо'жемъ преD тобо'ю се'го ра'ди”	Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.
Глvа, і~”	Глава 10

1	1
И$ ја%ко моля'шеся е%здра. въпроша'ющи б~а и^ пла'чющи лежа'ше преD цр~ковїю бж~їею” И$ собра'но е^сть к немђ эT і^и^л~я собранїе ве'лїе ѕњ'ло, мђж'и и^ же'ны и^ ѓ'троки. и^ ја%ко пла'кахђся лю'дїе, и^ въꙁнесе'ся пла'чъ”	Коли так молився Ездра і сповідувався, плачучи і волаючи перед домом Божим, зійшлося до нього дуже велике зібрання ізраїльтян, чоловіків і жінок і дітей, тому що і народ багато плакав.
2	2
И$ эTвњща` сехенїя сн~ъ и^е^и'левъ эT сн~овъ и^л#ла'мъ. и^ рече е^здре” Мы престђпи'хомъ преD бг~омъ на'шимъ. и^ поја^хом# же'ны чюждїа эT людїи земли`. и^ нн~њ да е^сть долготерпе'нїе вᲆ і^и^л~и”	І відповів Шеханія, син Ієхиїла із синів Еламових, і сказав Ездрі: ми зробили злочин перед Богом нашим, що взяли собі дружин іноплемінних з народів землі, але є ще надія для Ізраїля в цій справі;
3	3
Сего ра'ди и^ ꙁавњща'емъ ꙁавњтᲆ съ гм~ъ бг~омъ на'шимъ. да эTве'ржемᲆ вс^и же'ны, и^ тњ'хъ и^же эT тњ'хъ рожде'ны сђть. ја%ко хо'щеши, въста'ни и^ ё^стро'иши повеле'нїе г~а б~а на'шего. и^ по ꙁако'нђ да бђ'детъ.	укладемо тепер завіт з Богом нашим, що, за порадою господаря мого і тих, що благоговіють перед заповідями Бога нашого, ми відпустимо від себе усіх дружин і дітей, народжених ними, — і нехай буде за законом!
4	4
вᲆста'ни, поне'же на тебњ е^сть гл~ъ. мы же бђ'демъ с тобо'ю. ё^крњпи'ся и^ сътвори`”	Встань, тому що це твоя справа, і ми з тобою: підбадьорись і дій!
5	5
И$ въста'въ ё^бо е%здра и^ ꙁакля` кн~ѕисщ~ен#ническїя и^ левљ=ты, и^ всего і^и^л~я. да сътво'рятъ по сло'вђ томђ`, и^ кля'шася”	І встав Ездра, і повелів начальникам над священиками, левитами і всім Ізраїлем дати клятву, що вони зроблять так. І вони дали клятву.
6	6
И$ воста` е%здра эT лица` до'мђ бж~їя, і^ и'де въ сокро'вищныи до'мᲆ. и^а^н#на'нᲆ сн~ъ е^лисђѓ'въ и^ а^ꙁи'въ. и^ преста` т^ђ. хлњ'ба не ја%сть и^ воды` не пи'тъ, тђжа'ше б^о престђпле'нїя и^хъ, и^же прїидо'ша эT плњне'нїя”	І встав Ездра і пішов від дому Божого в житло Іоханана, сина Елияшивового, і прийшов туди. Хліба він не їв і води не пив, тому що плакав за злочин переселенців.
7	7
И$ послано е^сть сло'во въ і^ё^де'ю и^ въ і^ерsлимъ, всњ'мъ сн~овомъ преселе'нїя, да съберђтся въ і^ерsлимъ”	І оголосили в Юдеї і в Єрусалимі всім, хто був у полоні, щоб вони зібралися в Єрусалимі;
8	8
И$ вся'къ и^же не прїидетъ въ тр^и дн~и по совњтђ кн~ѕїи и^ ста'рцевъ. во'ꙁмется вс^е и^мњ'нїе е^го. и^ то'и эTлђче'нъ бђ'детᲆ эT соньмища преселе'нїя”	а хто не прийде через три дні, на все майно того, за визначенням начальників і старійшин, буде накладене закляття, і сам він буде відлучений від громади переселенців.
9	9
И$ събра'шася вс^и лю'дїе і^ё^дины и^ венїами'ни въ і^ерsлимъ. тре'ми дн~ьми. и^же е^сть мцsъ, џ~. к~ го дн~я мцsа. и^ сњдо'ша вс^и лю'дїе на преD домоM бж~їиM ѓ^ дрожа'нїя ꙁа грњ'хъ и^ съ ꙁимо'ю”	І зібралися всі жителі Юдеї і землі Веніамінової в Єрусалимі за три дні. Це було в дев’ятому місяці, у двадцятий день місяця. І сидів весь народ на площі біля дому Божого, тремтячи як у цій справі, так і від дощів.
10	10
И$ въста` е%здра сщ~енникъ и^ рече к ниM, вы престђпи'сте и^ вꙁя'сте же'ны и^ноплеме'н#нически. да не приложи'те на грњхъ і^и~л~ю”	І встав Ездра священик і сказав їм: ви зробили злочин, узявши собі дружин іноплемінних, і тим збільшили провину Ізраїля.
11	11
И$ нн~њ дади'те хвалђ г~ђ б~ђ эTц~ъ вашиX. и^ сътворите ё^гоDное преD ни'мъ. и^ эTлђчи'теся эT людїи ꙁемли`. и^ эT же'нъ и^ноплеме'н#ническъ”	Отже, покайтеся в цьому перед Господом Богом батьків ваших, і виконайте волю Його, і відлучіть себе від народів землі і від дружин іноплемінних.
12	12
И$ эTвњща'ша вс^е мно'жество рекђщи гла'сомъ вели'кимъ. по сло'вђ твое^мђ к на'мᲆ та'ко бђ'ди”	І відповіло все зібрання, і сказало гучним голосом: як ти сказав, так і зробимо.
13	13
ѓ^ба'че лю'дїе мно'ѕи сђть, и^ вре'мя снњж'но. и^ нњ'сть мо'щно стоя'ти внњ`. и^ дњ'ло нњ'сть дн~и е^ді'наго и^ли двђ`. ѕњ'ло б^о съгрњши'хомъ въ словеси` се'мъ.	Однак же народ численний і час тепер дощовий, і немає можливости стояти на вулиці. Та й ця справа не одного дня і не двох, тому що ми багато в цій справі згрішили.
14	14
да ста'нђтᲆ кн~ѕи на'ши въ все'мъ мно'жествњ, и^ вс^и и^же въ гра'дехъ на'шихᲆ и^же вᲆведо'ша же'ны и^ноплеме'нничи, да прїидетᲆ вре'мя повеле'н#ное. и^ с ни'ми ста'рцы эT граD, и^ сђдїи эT граD. е%же ѓ^браᲄити ја%рость б~а на'шего эT насъ грњха` ра'ди сего”	Нехай наші начальники заступлять місце всієї громади, і всі в містах наших, які взяли дружин іноплемінних, нехай приходять сюди в призначений час і з ними старійшини кожного міста і су́дді його, доки не відвернеться від нас розпалений гнів Бога нашого за цю справу.
15	15
Сего ра'ди і^ и^ѓа^наџа'нъ сн~ъ а^са'їи^нᲆ. и^ а^саїя сн~ъ џекђе'въ съ мно'ю ста'ша и^ мосол#ла'мъ и^ севеха'и левљ=ти помога'ша и^мъ.	Тоді Іонафан, син Асаїла, і Яхзеія, син Фикви, стали над цією справою, і Мешуллам і Шавфай левит були помічниками їм.
16	16
сътвори'ша та'ко сн~ове преселе'нїя” И$ эTлђчи` е%здра сщ~енᲆникъ и^ мђж'и, кн~ѕи ѓ^би'телни въ домы` эTц~ъ свои^х#, и^ вс^и по и^менехъ свои^хъ. ја%ко ѓбрати'шася въ дн~ь пе'рвыи, мцsа, і~ го. да взы'щђтъ гл~а”	І зробили так ті, що вийшли з полону. І виділені на це Ездра священик, глави поколінь, від кожного покоління їх, і всі вони названі поіменно. І зробили вони засідання в перший день десятого місяця, для дослідження цієї справи;
17	17
И$ сконча'ша вс^и мђж'и, и^же въведо'ша же'ны и^ноплемеnничи да'же до дн~е, а~ го, мцsа, а~ го.	і закінчили дослідження про всіх, які взяли дружин іноплемінних, до першого дня першого місяця.
18	18
и^ ѓ^брњте'ни сђть эT сн~овъ сщ~ен#ническиX и^же въведо'ша же'ны и^ноплеме'нничи, эT сн~овᲆ і^и^ѓ^сђе', сн~а и^ѓ^седе'кова и^ бра'тїя е^го маа^сїя, и^ е^лїезе'ръ и^ ја^риM, и^ гада'лїя.	І знайшлися з синів священичих, які взяли дружин іноплемінних, — із синів Ісуса, сина Іоседекового, і братів його: Маасея, Єлиєзер, Іарив і Гедалія;
19	19
и^ да'ша рђ'цњ себњ, да и^зго'нятъ же'ны своя. престђпле'нїя ра'ди свое^го. ѓ%вны эT ѓ^ве'цъ да принесђтъ”	і вони дали руки свої в запевнення, що відпустять дружин своїх, і що вони повинні принести в жертву барана за свою провину;
20	20
И$ эT сн~овъ е^м#миа'рᲆ. а^н#нагнїи и^ завдїя.	і з синів Іммера: Хананій і Зевадія;
21	21
и^ эT сн~овъ и^раM. маа^сїя и^ е^л#лїя, и^ самїа і^ и^ѓ^и'ль и^ ѓ^зїя.	і з синів Харима: Маасея, Елия, Шемаія, Ієхиїл і Уззія;
22	22
и^ эT сн~овъ фассђ'ръ, е^лїѓ^е'на, и^ маа^сїя, и^зма'иль, наџанае'ль, и^ѓ^нада'дъ і^ и^ла'са.	і з синів Пашхура: Елиоєнай, Маасея, Ісмаїл, Нафанаїл, Іозавад і Еласа;
23	23
и^ эT сн~овъ левљ=товъ, и^ѓ^наваD и^ џамђ'и, и^ коле'а. то'и е^сть коли'тъ и^ феџїя, і^ и^ё^да і^ е^лїе^зе'ръ”	і з левитів: Іозавад, Шимей і Келаія, він же Клита, Пафахія, Іуда та Єлиєзер;
24	24
И$ эT пњвцо'въ, е^лїа^зђв#, и^ эT две'рникъ, солминъ и^ телми'нъ и^ ѓ^дђя.	і зі співців: Елияшив; і з воротарів: Шаллум, Телем і Урій;
25	25
и^ эT і^и^л~я эT сн~овᲆ форе'съ раме'їя и^ а^зїя и^ мелхїя. и^ мельми'нь и^ е^лїа^зе'ръ, и^ а^са'вїя, и^ ване'я.	а з ізраїльтян, — із синів Пароша: Рамаія, Іззія, Малхія, Миямин, Єлеазар, Малхія і Венаія;
26	26
эT сн~овъ и^ла'мовыхᲆ маџ#џа'нїя, заха'рїя, і^ и^и'ль, и^ а^вдїи, и^ е^римоџъ, і^ и^лїа”	і з синів Елама: Матфанія, Захарія, Ієхиєл, Авдій, Іремоф і Елія;
27	27
И$ эT сн~ов# заџђа, е^лїѓ^мина'и е^лїа^сђв# маџа'нїа, и^ а^рмђџ, и^ заваD и^ ѓ^зи'ва”	і з синів Заффу: Елиоєнай, Елияшив, Матфанія, Іремоф, Завад і Азиса;
28	28
И$ эT сн~овъ вавїа, и^ѓ^ннаn, а^нанїя, и^ зав#вђи и^ џалли`”	і з синів Бевая: Іоханан, Хананія, Забвай і Афлай;
29	29
И$ эT сн~оv вани мосолам#, и^л#лђхъ, и^ а^д#да'їя, и^ а^сђвъ, и^ а^саа'лъ, и^ римоg”	і з синів Ванія: Мешуллам, Маллух, Адая, Іашув, Шеал та Ієрамоф;
30	30
И$ эT сн~оv фаа'џовыхъ, моа'въ, е^дъне'я, и^ хал#лилъ, и^ вана'їя, и^ маа'сїя, маsџа'нїя, и^ веселеи'лъ, ванђ'и, и^ манасе'и”	і з синів Пахаф-Моава: Адна, Хелал, Венаія, Маасея, Матфанія, Веселеїл, Биннуй і Манассія;
31	31
И$ эT сн~овъ и^ра'мовыхъ, е^лїезеръ, и^е^сђїя, мельхїя, саме'и^я симеѓ'нъ,	і з синів Харима: Єлиєзер, Ішшія, Малхія, Шемаія, Симеон,
32	32
венїаминъ, малђхъ, сама'рїя,”	Веніамін, Маллух, Шемарія;
33	33
И$ эT сн~овъ а^си'мъ, меgџанаїя, меџа'џа, а^ꙁавадъ, е^лифа'лџъ, и^е^римїа и^ манасе` семе'и”	і з синів Хашума: Мафнай, Мафафа, Завад, Елифелет, Ієремай, Манассія і Шимей;
34	34
И$ эT сн~овъ ва'ни, дїя, а^мра'мъ, и^ ё^и'ль,	і з синів Ванія: Маадай, Амрам і Уел,
35	35
ванаїя, и^ ваџ#даїя, хелїя	Бенаія, Бид’я, Келугі,
36	36
нђнђа^нънїя, меримђџъ, и^е^лїасиv	Ванея, Меремоф, Елияшив,
37	37
маџъџанїя”	Матфанія, Мафнай, Іаасай,
38	38
И$ сътвори'ша сн~ове ванђие^вы, и^ сн~ове семе'и,	Ваній, Биннуй, Шимей,
39	39
и^ са'лемїа, и^ наџа'нъ, и^ а^да'їя,	Шелемія, Нафан, Адаія,
40	40
минада, а^вђсеси`,	Махнадбай, Шашай, Шарай,
41	41
а^рђ е^среи'ли, и^ сама'рїя.	Азариел, Шелемиягу, Шемарія,
42	42
селлMђ а^марїя, и^ѓ^си'фъ”	Шаллум, Амарія і Йосиф;
43	43
эT сн~овъ вђ'и, а^і^и'ль, маџа'џїя, зава'дъ, ћевена'и, и^ѓ^да'и, і^и^ль.	і з синів Нево: Ієіел, Матфифія, Завад, Зевина, Іаддай, Іоель і Бенаія.
44	44
вс^и тїи` прїя'ша жены` и^ноплеме'нически. и^ роди'ша эT ни'хъ сыны`”	Усі ці взяли за себе дружин іноплемінних, і деякі з цих дружин народили їм дітей.

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт