|
І$саїа пррoкъ
|
Книга пророка Ісаї
|
|
Глvа, а~”
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Видњнїе е^же ви'дњ і^саїа сн~ъ а^мо'совъ. е^же ви'дњ на і^ё^де'ю, и^ на і^ерsли'мъ. въ дн~и ѓ^ѕїевы, і^ѓ^а^џа'мовы, и^ а^ха'ꙁовы і^ е^ꙁекїины, и^же црsтвова'ша въ і^ё^де'и”
|
Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.
|
|
2
|
2
|
|
Слы'ши нб~о, и^ внђши земле, ја%ко г~ь гл~а” Сн~ы родихъ, и^ възнесо'хъ. сїи же эTвръго'шася мене`”
|
Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
|
|
3
|
3
|
|
Поꙁна` во'лъ стяжа'вшаго и&, і^ ѓ^селъ ја%сли господи'на свое^го, і^и^л~ь же мене не поꙁна`, и^ лю'дїе мои` не раꙁђмњша мене`”
|
Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє.
|
|
4
|
4
|
|
ЭO лю'тњ, страно грњшна. лю'дїе по'лни грњховъ. племя` ѕло'е, сн~ове безако'ннїи. ѓ^ста'висте г~а, и^ раꙁ#гнњ'васте ст~го і^и^л~ева. эTврати'сᲄеся воспя'тᲆ.
|
На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, — повернулися назад.
|
|
5
|
5
|
|
чт^о и^ е^ще` ё^ја^ꙁвля'еᲄеся, прилага'юще беꙁако'нїя” Вся'ка глава въ бо'лњзнь, и^ вся'ко срDце в печа'ль.
|
У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
|
|
6
|
6
|
|
эT но'гђ и^ до главы`, нњсть в немъ цњ'лости. ни стрђпђ, н^и ја%ꙁвњ, ниже ра'нњ гни'ющи, нњсть пластыра` приложи'ти, н^и ма'сла н^и ѓ^бяꙁа'нїа”
|
Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
|
|
7
|
7
|
|
Земля` ва'ша пђ'ста, гра'ди ваши ѓ^гнеM пож#жени, странђ` вашђ преD вами чю'ждїи поја^да'ют#. и^ ѓ^пђстњ'етъ расы'пана ја%ко в расы'панїи вра'гᲆ.
|
Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями.
|
|
8
|
8
|
|
ѓ^ста'виTся дщ^и сїѓ'ня ја%ко кђщ'а въ виногра'дњ, и ја%ко страQба во ѓ%вощи, ја%ко граD вою'емъ”
|
І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
|
|
9
|
9
|
|
І$ а^ще не бы` г~ь саваѓ'џ# ѓ^ста'вилъ наM сњмене. ја%ко содо'ма бы'ли бы'хомᲆ. и^ гомо'рњ ё^подоби'лися бы'хомъ”
|
Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
|
|
10
|
10
|
|
Слы'шите сло'во гн~е кня'ѕи содо'мъстїи. внемли'те гл~ъ бж~їи лю'дїе гомо'рстїи”
|
Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
|
|
11
|
11
|
|
Чт^о ми мно'жество жрътвъ вашихъ гл~етъ г~ь. по'лнъ е^смь вс^есож#женїя ѓ%вня, и^ ло'я а%гньча, и^ кро'ве ю%ньча и^ ко'злїя не хощђ.
|
Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
|
|
12
|
12
|
|
і^дњ'же а^ще прихо'диᲄе ја^ви'ти ми ся” Кт^о бо в#ꙁыска сиX эT рђк'ъ ва'шиX. ходи'ᲄи по дворђ мое^мђ не прило'жите”
|
Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
|
|
13
|
13
|
|
І$ аще принесете м^и мђкђ` пшени'чнђ всђе. кади'ло ме'рьꙁость м^и еs”
|
Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і святкування!
|
|
14
|
14
|
|
Новомᲇсячїя ва'ша, и^ сђ'боты, и^ вели'ка дн~е не прїемлю. по'стъ и^ праZнованїя и^ праZники ва'ша воZненавидњ дш~а моа” Бы'сте м^и до сыᲄости. ксемђ` не ё^и^мђ грXњ ва'шиX”
|
Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх.
|
|
15
|
15
|
|
Є$гда` воꙁдви'гнете рђ'цњ ваши къ мнњ`, эTвращђ ѓ%чи свои` эT васъ. и^ а'ще ё^мно'жите мо'льбђ, не послђш'аю васъ. рђ'ки б^о ваша по'лны кро'ве”
|
І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
|
|
16
|
16
|
|
И$змы'итеся и^ чи'сти бђдете, эTи^мњте лђка'въство эT дш~ъ вашиX преD ѓ^чима мои^ма” пресᲄанᲇте эT злоb вашиX”
|
Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
|
|
17
|
17
|
|
Наё^чи'теs до'бро твори'ти. въꙁыщите сђ'да. и^ꙁбави'те ѓ^биди'маго, сђдиᲄе си'рђ и^ ѓ^правдите вдови'цђ”
|
навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
|
|
18
|
18
|
|
И$ прїидᲇте да ся съвопрашаеM гл~етъ г~ь. и^ а'ще бђдђт# грњси ва'ши ја%ко чрьвле'ни, т^о ја%ко снњгъ ё^бњлю я&. и^ а'ще л^и бђ'дђтъ ја^ко багоръ, т^о ја%ко во'лнђ ё^бњлю”
|
Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю.
|
|
19
|
19
|
|
И$ а^ще хо'щете и^ послђша'ете мене, бл~гая зеMли снњсте.
|
Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі;
|
|
20
|
20
|
|
а^ще ли же не хо'щете ни послђша'ете мене, мечь вы поја%сть. ё^ста б^о гн~я гл~аша с^и”
|
якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
|
|
21
|
21
|
|
Како бы'сть блDђница граD вњрныи сїѓнъ по'лнъ сђда, в неMже пра'вда ё^спе`. в неM же нн~њ ё^бїицы”
|
Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці.
|
|
22
|
22
|
|
Сребро` ва'ше не потребно, корче'мници твои` мешаюT вино` с водо'ю”
|
Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою;
|
|
23
|
23
|
|
Княѕи твои` не покаря'юTся ѓ^бещницы та'тем#, лю'бяще м#зDђ погоня'ще эTдаа'нїе. си'ротамъ не сђдя'ще, и^ сђ'дђ вдови'цъ не вне'млюще”
|
князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
|
|
24
|
24
|
|
Сего ради с^е гл~етъ влDка г~ь саваѓ'џъ. ЭO горе крњпкиM въ і^и^л~и. не преста'етъ б^о ја%рость моя на проти'вныя, и^ сђдъ эT вра'гъ мои^хъ сътворю`”
|
Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
|
|
25
|
25
|
|
И$ наведђ рђкђ мою` на тя и^ раꙁъжегђ въ чистотђ`. не покаря'ю^щаяся погђблю`. и^ эTи^мђ всњхъ беꙁако'нныхъ эT тебе, и^ всњхъ гръдыхъ смирю`.
|
І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відокремлю від тебе все свинцеве;
|
|
26
|
26
|
|
и^ приста'влю сђдїя твоя ја%ко и^ прежде, и^ совњтники твоя ја%ко и^спе'рва” И$ по си'хъ прозове'шися гра'дъ пра'веDныи, ма'ти градовомъ вњрныи сїѓ'нъ”
|
і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».
|
|
27
|
27
|
|
Съ сђдомъ б^о сп~сђтся плњ'нницы е^го,
|
Сион спасеться правосуддям, і сини його, які навернулися, правдою;
|
|
28
|
28
|
|
и^ съкрђшаTся беꙁако'ннїи и^ грњшницы въкђпњ. и^ ѓ^ста'вившеи г~а сконᲆча'ются”
|
усім же відступникам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.
|
|
29
|
29
|
|
Зане' же постыдя'тся ѓ^ и'долњхъ своихъ, ја%же са'ми смышляхђ” И$ посрамяTся ѓ^ садXњ и^хъ ја%же възлюбиша.
|
Вони будуть посоромлені за діброви, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;
|
|
30
|
30
|
|
бђдTђ б^о ја%ко дђбъ эTметнђвъ своя` ли'ствїя, и^ ја%ко врьтограD воды` не и^мы'и”
|
бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.
|
|
31
|
31
|
|
И$ бђдеT крњпость иX, ја^ко паздерїе иZгребное, и^ дњла и^хъ ја%ко и%скры ѓ%гнены. и^ съж#гђтся беꙁако'н#ницы и^ грњшницы въкђпњ, и^ не бђдетъ ё^гаша'яй”
|
І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить.
|
|
Глvа, в~”
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во бы'вшее къ і^саїи` сн~ђ а^мо'совђ, ѓ^ і^ё^де'и, і^ ѓ^ і^е^рлsимњ”
|
Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим.
|
|
2
|
2
|
|
ЈА/ко бђдетъ въ послњдняя дн~и ја^вле'на гора` гн~я” И$ до'мъ бж~їи на врьсњхъ го'рьскихъ, и^ възвысиTся превы'ше хо'лмовъ” И$ прїидђтъ на ню` вс^и ја^зы'цы,
|
І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи.
|
|
3
|
3
|
|
и^ по'идђтᲆ лю'дїе мно'ѕи, и^ рекђтъ. прїидњте да в#зы'идемъ на горђ` гн~ю, и^ в до'мъ б~а і^а'ковля. и^ възвњсти'тъ наM пђть свои, и^ по'идеM по немђ`” эT сїѓ'на б^о и^зы'идетъ ꙁако'нъ, и^ сло'во гн~е и^з# і^ерsлі'ма.
|
І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима.
|
|
4
|
4
|
|
и^ раз#сђ'дитъ по'средњ ја^зыk и^ ѓ^бличи'тъ лю'ди мно'ги” И$ раскђю'тъ меча` своя` на лемеша`, и^ ко'пїя своя` на срьпы`. и^ не въз#дви'гнђтъ ја^зы'къ на ја^зы'къ меча`, и^ не навы'кнђтъ ктомђ` ратова'тися”
|
І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.
|
|
5
|
5
|
|
И$ нн~њ до'ме і^а'ковль, прїидњте да ходимъ свњтомъ гн~имъ.
|
О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.
|
|
6
|
6
|
|
и^зведе` бо лю'ди своя` до'мъ і^а'ковль” ЈА/ко напо'лнися страна` иX ја%коже и^ пре'жде вол#хвова'нїя, ја%ко и^ноплеме'н#никъ, и^ чада и^ноплеме'н#на роди'шася и^м#”
|
Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого перейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні.
|
|
7
|
7
|
|
Напо'лни бо ся страна` и^хъ сребра` и зла'та, и^ не бя'ше числа` сᲆкро'вищ# и^хъ. и^ напо'лнися земля` иX ко'неи, и^ не бя'ше числа` ѓ^рђжїю и^х”
|
І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його;
|
|
8
|
8
|
|
И$ напо'лнися ꙁемля` мр'ьзостеи дњлъ рђ'кђ и^хъ, и^ поклони'шася ја%же сътвори'ша прь'сты и^хъ.
|
і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх.
|
|
9
|
9
|
|
преклони'ся чл~къ, и^ смири'ся мђжъ. и^ не претрьплю` и^мъ”
|
І схилилася людина, і принизився муж, — і Ти не простиш їх.
|
|
10
|
10
|
|
И$ нн~њ вълњзете в# ка'менїе, и^ съкры'етеся в# ꙁе'млю, эT лица` страха гн~я, и^ эT сла'вы крњпости е^го. е^гда въста'нетъ погђби'ти зе'млю”
|
Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його.
|
|
11
|
11
|
|
ѓ%чи б^о гн~и высо'ци, а^ чл~къ смире'нъ. и^ ѓ^бни'ꙁњетъ высота` чл~ча, и^ възнесется г~ь е^ді'нъ въ дн~ь ѓ'нъ”
|
Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день.
|
|
12
|
12
|
|
дн~ь б^о г~а саваѓ'џа на вся'кого досади'теля и^ горди'ваго, и^ на вся'каh высо'каго, и^ на высо'це гля даю^щаго, и^ смиряTся.
|
Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, —
|
|
13
|
13
|
|
и^ на вся'къ ке'дръ лива'ньскїи высо'къ и^ превоꙁнесе'нъ. и^ на вся'къ дђбъ желђ'дя васа'ньска.
|
і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські,
|
|
14
|
14
|
|
и^ на вся'кђ горђ` высокђ, и^ на вся'къ хо'лмъ высо'къ.
|
і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби,
|
|
15
|
15
|
|
и^ на всяk сто'лпъ высокъ, и^ на вся'кђ стњнђ` высо'кђ.
|
і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну,
|
|
16
|
16
|
|
и^ на вся'къ кора'бль морьскїи и^ на всяко видњнїе доброты` корабле'и”
|
і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх.
|
|
17
|
17
|
|
И$ смири'тся всякъ чл~къ, и^ падеTся высота` чл~ча. и^ възнесеTся г~ь е^диn въ дн~ь ѓ%нъ”
|
І впаде велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день,
|
|
18
|
18
|
|
И$ рђкотворе'ная вся` съкры'ютъ,
|
й ідоли зовсім зникнуть.
|
|
19
|
19
|
|
вне'сше в пеще'ры и^ вᲆ рас#сњ'лины ка'менїя, и^ в# верте'пы зе'мныя, эT лица` стра'ха гн~я, и^ эT сла'вы крњпости е^го. е^гда въста'нетъ погђби'ти зе'млю”
|
І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
|
|
20
|
20
|
|
В то'и дн~ь и^зло'житъ чл~къ мр'ьзостная своя` сребреная и^ зла'тая. ја%же сътвори` покланя'тися сђ'етнымъ, и^ нетопыремъ но'щным#.
|
У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм,
|
|
21
|
21
|
|
ја%ко влњсᲄи в рас#сњлины твердаго ка'мене, и^ въ пещеры ка'менїя, эT лица` страха гн~я, и^ эT сла'вы крњ'пости е^го, е^гда въста'нетъ погђби'ти зе'млю”
|
щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
|
|
22
|
22
|
|
Оу^ста'вити вамъ эT чл~ка, е^мђже е^сть дыха'нїе в но'здряхъ. ја%ко преминя'ется симъ”
|
Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?
|
|
Глvа, г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Се^ влDка г~ь саваѓ'џъ, эTи^меT эT і^ё^де'я и^ эT і^ерsлима крњпкаго, и^ крњ'пкђю си'лђ хлњ'ба, и^ си'лђ воды`,
|
Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою,
|
|
2
|
2
|
|
и^споли'на и^ крњ'пка, и^ чл~ка ра'тника, и^ сђдїю и^ пррoка, и^ смотрели'ва, и^ ста'рца,
|
хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця,
|
|
3
|
3
|
|
и^ пятьдесяTника, и^ ди'вна совњтника, и^ премђдра хђдо'жника, и^ ра'ꙁђмна послђш'ника.
|
п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові.
|
|
4
|
4
|
|
и^ поста'влю ю%ноша кня'ѕя и^хᲆ, и^ рђга'тели ѓ^блада'ютъ и%ми”
|
І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними.
|
|
5
|
5
|
|
И$ падTђ лю'дїе чл~къ къ чл~кђ, и^ чл~къ къ бли'жнемђ свое^мђ. ѓ^браꙁиTся ѓ%трокъ ѓ^ ста'рца, и^ беZче'стныи ѓ^ чsтнMњ”
|
І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею.
|
|
6
|
6
|
|
ЈА/ко и^ме'тся чл~къ бра'та свое^го, и^ при'сныи эTц~а свое^го, гл~я, ри'ꙁђ и%маши, старњ'ишина намъ бђ'ди, и^ пи'ща моя` эT тебе` да бђдетъ.
|
Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі батька свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руїни під рукою твоєю.
|
|
7
|
7
|
|
и^ эTвњща'въ в# то'и дн~ь речеT, не бђдђ старњ'ишина, нњ'сть б^о в домђ` моеM ни хлњ'ба ни ри'зы. не бђ'дђ старњ'ишина лю'демъ си'мъ”
|
А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу.
|
|
8
|
8
|
|
ЈА/ко ѓ^пђстњся і^ерsли'мъ, і^ё^де'я раꙁори'ся. и^ ја^ꙁы'цы и^хъ съ беꙁако'нїемъ не покаря'ются гв~и”
|
Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх — проти Господа, образливі для очей слави Його.
|
|
9
|
9
|
|
Зане'же смири'ся сла'ва и^хъ, и^ стђдъ лица и^хъ противи'ся и^мъ. грњ'хъ же свои ја%ко содо'м#скїи въꙁвњстиша и^ ја^ви'ша” Го'ре дш~и и^хъ, ꙁане` ё^мы'слиша совњтъ лђкавъ в себњ,
|
Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як содомляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло.
|
|
10
|
10
|
|
ре'кше. свя'жеM правди'ваго, ја%ко непотре'бенъ намᲆ е^сть. ё^бо пло'ды дњ'лъ свои^хъ поја^дя'тъ”
|
Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх;
|
|
11
|
11
|
|
Го'ре безако'нникђ, ѕла'а б^о приключаются е^мђ по дњ'лоM е^го”
|
а беззаконникові — горе, бо буде йому відплата за діла рук його.
|
|
12
|
12
|
|
Лю'дїе мои приста'вницы ва'ши пожира'ютъ васъ, и^ постиза'ющеи ѓ^блада'ютъ ва'ми” Лю'дїе мои блажа'щеи васъ льстя'тᲆ в^ы, и^ стеѕя` но'гъ вашихъ въꙁмђща'ютъ”
|
Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували.
|
|
13
|
13
|
|
Но нн~њ ё^стро'ится г~ь на сђ'дъ, и^ поста'витъ на сђ'дњ лю'ди своя`.
|
Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи.
|
|
14
|
14
|
|
самъ г~ь на сђ'дъ прїидеT съ ста'рцы людїи, и^ съ кня'ѕи и^хъ. вы же чт^о запали'сте виногра'дъ мои, и^ раз#грабле'нїе ё^бо'гихъ в домо'хъ вашихъ.
|
Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах;
|
|
15
|
15
|
|
почто` вы ѓ^бидите лю'ди моя`, и^ лица` ё^бо'гихъ ѓ^срамля'ете” Гл~етъ г~ь саваѓ'џъ.
|
навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? говорить Господь, Господь Саваоф.
|
|
16
|
16
|
|
сїе же гл~етъ г~ь, поне'же възнесо'шася дще'ри сїѓ'ня, и^ ходи'ша высо'кою вы'ею. и^ помиза'нїеM ѓ%чнњм# и^ стђпа'нїемъ но'гъ, ри'зы влекђща подолђ, и^ нога'ма кђп'но красђ'ющася.
|
І сказав Господь: за те, що дочки Сиону гордовиті і ходять, піднявши шию і зваблюючи поглядами, і виступають величною ходою і гримлять ланцюжками на ногах, —
|
|
17
|
17
|
|
и^ смири'тъ г~ь княги'ня дщи сїѓ'ня. и^ г~ь эTкры'етъ сличе'нїе иX
|
оголить Господь тім’я дочок Сиону і відкриє Господь сором їх;
|
|
18
|
18
|
|
в то'и дн~ь” И$ эTи^метъ г~ь сла'вђ риZ и^хъ, и^ красоты и^хъ, и^ в#плета'нїа зла'тая на главњ`, и^ тресны риZныа, и^ мsца гривен#ныа,
|
у той день відніме Господь красиві ланцюжки на ногах і зірочки, і півмісяці,
|
|
19
|
19
|
|
и^ срачи'ца тон#кїа, и^ красђ ли'чнђю, и^ състрое'нїе красы` сла'вныя, и^ ѓ^брђчи, и^ пер#стни, и^ мони'ста, и^ запя'стїя, и^ хђдо'ж#ная ё^серя'ѕя,
|
серги, і намиста, й опахала, запонки і зап’ястя, і пояси, і сосудці з парфумами, і привіски чарівні,
|
|
20
|
20
|
|
и^ багря'ница, и^ пребагрянаа, и^ ё^тва'рь храмнђю”
|
персні і кільця в носі,
|
|
21
|
21
|
|
и^ свњтлая лако'ньская, и^ синеты`, и^ чер#влени'ца,
|
верхній одяг і нижній, і хустки, і гаманці,
|
|
22
|
22
|
|
и^ синетђ` съ зла'тоM претыка'нђ, и^ тончица преи^маны зла'томᲆ”
|
світлі тонкі опанчі і пов’язки, і покривала.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бђ'детъ вᲆ во'ня мњсᲄо до'брыя, смра'дъ, и^ в по'яса мњ'сто ё%жемъ препоя'шетеся. и^ въ ё^твари мњсто злаᲄыя ја%же на главњ` плњшъ прїимъши дњлеs твоиX ра'ди и^ вᲆ ри'зы мњсто багряни'чныя, препоя'шешися въ врњти'ще.
|
І буде замість пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся — проплішина, і замість широкої опанчі — вузьке веретище, замість краси — клеймо.
|
|
24
|
24
|
|
и^ сн~ъ тво'и добрњи е^гоже любилъ е^си поD ме'чем# паде'тъ, и^ крњпцыи ва'ши поD мечеM падђть. і^ изнемогђть
|
Чоловіки твої впадуть від меча, і хоробрі твої — на війні.
|
|
25
|
25
|
|
и^ вожделњюT лежа'лница ё^тва'рїи ва'шихъ. и^ ѓ^ста'неши е^ді'нъ, и^ въ ꙁемля плњненᲆ бђдеши”
|
І будуть зітхати і плакати ворота столиці, і буде вона сидіти на землі спустошена.
|
|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
И и'мђться сеDмь же'нъ ꙁа мђжа е^ді'наго гл~юще. хлњ'бъ на'шъ ја%сти бђдемъ, и^ въ ры'ꙁы наша да ся ѓ^дње'м#” То'чїю да ся наречетᲆ и%мя твое на на'съ, и^ эTвръзи ё^кори'ꙁнђ на'шђ”
|
І вхопляться сім жінок за одного чоловіка у той день, і скажуть: «свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім’ям, — зніми з нас ганьбу».
|
|
2
|
2
|
|
Въ то'и дн~ь просвњтитъ г~ь въ свњте съ сла'вою на земли`, ја%ко въꙁнести и^ просла'вити ѓ^ста'нокъ ѓ%трокъ і^и^л~евъ.
|
У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі — у величі і славі, для уцілілих синів Ізраїля.
|
|
3
|
3
|
|
и^ бђ'дет# ѓ^ста'выи въ сїѓ'нњ, и^ ѓ^ста'выи въ і^ерsли'мњ, ст~и проꙁовђтся вс^и, и^же сђть въпи'сани на жи'ꙁнь въ і^ерsли'мњ”
|
Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі,
|
|
4
|
4
|
|
ЈА/ко ѓ^мы'етъ г~ь сквернђ сн~овъ і^и^л~евъ и^ дще'рь сїѓ'нь, и^ кро'вь і^ерsли'мъскђ ѓ^цыститъ эT среды иX. дх~омъ сђд#нымъ и^ дх~омъ ва'рнымъ”
|
коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню.
|
|
5
|
5
|
|
И@ прїидетъ г~ь, и^ бђдетъ все` мњсто го'ры сїѓ'ня. и^ вс^я ја%же ѓ%крsтъ ея` ѓ^сњниT ѓ%блакъ въ дн~е. и^ ја%ко ды'ма, и^ свњта ѓ%гнена горя'ща въ но'щи, все'ю сла'вою покры'ется.
|
І створить Господь над усяким місцем гори́ Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров.
|
|
6
|
6
|
|
и^ бђдетъ въ сњни эT ꙁно'а и^ въ кро'вњ, и^ въ съкровᲇ эT же'стости до'жда”
|
І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу.
|
|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Въспо'ю въꙁлю'блен#номђ пњснь, въꙁлю'бленаго мое^го” ВинограD бы'сть възлю'бленномђ на холмњ, на мњ'стњ бла'ѕњ”
|
Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори,
|
|
2
|
2
|
|
И$ ѓ^гражденїемъ ѓ^градихъ и^ ё^колихъ, и^ насади'хъ ло'зђ и^ꙁбран#нђ. и^ соꙁда'хъ сто'лпъ среди е^го, и^ преDточилїе и^ско'пахъ в немъ” И$ ждахъ да сътвори'тъ гро'здїе, сътвори' же те'рнїе”
|
і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди.
|
|
3
|
3
|
|
І$ нн~њ чл~къ і^ё'динъ, и^ живђщїи` въ і^ерsли'мњ, сђди'те мн^њ и^ виногра'дђ мое^мђ.
|
І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм.
|
|
4
|
4
|
|
чт^о сътворю виногра'дђ мое^мђ, и^ не сътвориX е^мђ. ꙁане'же ждахъ да сътвори'тъ гро'ꙁдїе, н^о сътвори` тернїе”
|
Що ще належало б зробити для виноградника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди?
|
|
5
|
5
|
|
Нн~њ ё^бо възвњщђ ё^же` вамъ, чт^о сътворю виногра'дђ мое^мђ, эTи^мђ ѓ^гражденїе е^го и^ бђ'детᲆ на раꙁъграбленїе. и^ раꙁорю стњнђ е^го, и^ бђдетъ въ попра'нїе.
|
Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним,
|
|
6
|
6
|
|
и^ ѓ^ста'влю винограD мо'и, и^ не порњжеTся ни'же покопа'ется, и^ въꙁы'идеT в немъ ја%ко на цњлиꙁнњ те'рнїе. и^ ѓ%блакомъ ꙁаповњмъ е^же не ѓ^дождити на не'го”
|
і залишу його у запустінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його, — і заросте він терням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ.
|
|
7
|
7
|
|
ВинограD б^о г~а саваѓ^џа, до'мъ і^и^л~евъ е^сть. и^ чл~къ і^ё'довъ, но'въ са'дъ возлю'бленъ” Жда'хъ да сътвори'тъ сђдъ, и^ сътвори беꙁако'нїе и^ во'пль и^ неправDђ”
|
Виноградник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди — улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось — кровопролиття; чекав правди, і ось — волання.
|
|
8
|
8
|
|
Го'ре приближа'ющиM до'мъ къ до'мђ, и^ село` к# селђ, да бли'жнемђ эTи'мђть чт^о. е^да` всели'сᲄеся е^ді'ни на' ꙁеMли”
|
Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі.
|
|
9
|
9
|
|
Слыша бо ся с^е вᲆ ё%ши г~а саваѓ'џа. а^ще б^о и^ бђ'дђтъ до'мове мно'ѕи, ѓ^пђстњ'ютъ вели'ци же и^ до'брїи, и^ не бђ'дђтъ живђщеи в ниX”
|
У вуха мої сказав Господь Саваоф: численні доми ці будуть порожні, великі і красиві — без мешканців;
|
|
10
|
10
|
|
И$дњже б^о въꙁорютъ і~, воло'въ, по'жнетъ г~ спђды. и^ всњ'яи і~, спђ'дъ, и^ сᲆтвориT мњ'ры тр^и”
|
десять ділянок у винограднику дадуть один бат, і хомер посіяного зерна ледь принесе ефу.
|
|
11
|
11
|
|
Го'ре вᲆста'ющиM ꙁаё'тра гоня'щимᲆ сикеръ. ждђщимъ вечера, вино` б^о пож#жетᲆ я&.
|
Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином;
|
|
12
|
12
|
|
сᲆ гђсльми б^о и^ прегђ'дницами, и^ тљMпа'ны, и^ свирњльми вино` пїю'ще” А$ дњлъ гн~ихъ не вњ'дятъ, и^ дњлесъ рђкђ е^го не сматря'ютъ”
|
і цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не дивляться і про діяння рук Його не думають.
|
|
13
|
13
|
|
Оу^бо плене'ни бы'ша лю'дїе мои`, ꙁане` не вњ'дятъ г~а. и^ мно'жество бы'сть мертвыхъ глада ра'ди, и^ жа'жди во'дныя”
|
За те народ мій піде у полон непередбачено, і вельможі його будуть голодувати, і багатії його будуть знемагати від спраги.
|
|
14
|
14
|
|
И$ раз#шири` а'дъ дш~ђ свою, и^ разве'рѕе ё^ста своя не преста'ти. и^ снидђтъ сла'внїи и^ велицїи и^ бога'тїи, и^ гђби'тели иX, и^ веселя'ися в немъ”
|
За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все́, що веселить їх.
|
|
15
|
15
|
|
И$ смири'тся чл~къ, и^ ѓ^бесчестится мђжъ. и^ ѓ%чи высо'ко глядающеи ѓ^бниꙁњтася”
|
І принизиться людина, і смириться муж, і очі гордих поникнуть;
|
|
16
|
16
|
|
И$ възнесется г~ь саваѓ%џъ сђдомъ, и^ б~ъ ст~ыи прославится пра'вдою”
|
а Господь Саваоф звеличиться у суді, і Бог Святий виявить святість Свою у правді.
|
|
17
|
17
|
|
И$ напасђтся расточе'нїи ја%ко ю'нцы, и^ пђстыня ѓ^ста'нокъ а%гньцы поја^дя'тъ”
|
І будуть пастися вівці за своєю волею, і чужі будуть живитися залишеними плідними пасовищами багатих.
|
|
18
|
18
|
|
Го'ре привлача'ю^щимъ грњхи` ја%ко ё'жемъ до'лгоM, и^ ја%ко и'гомъ стягнђтымъ. ю^ница беꙁако'нїя и^хъ
|
Горе тим, хто тягне на себе беззаконня мотузками суєти, і гріх — ніби ременями колісничними;
|
|
19
|
19
|
|
гл~юща, скоро да приближи'тся. е^же е^мђ сътвори'ти да ви'димъ. и^ да прїидетъ совњтъ ст~ого і^и^л~ева, да раꙁђмњ'емъ”
|
які говорять: «нехай Він поспішить і прискорить діло Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїлевого, щоб ми пізнали!»
|
|
20
|
20
|
|
Го'ре гл~ющимъ ѕлђ` добро`, и^ добрђ` ѕло`. полага'ющимъ т#мђ` свњтъ, а^ свњтъ т#мђ`. полага'ющиM го'ркое сла'дко, а^ сла'дкое го'рко.
|
Горе тим, які зло називають добром, і добро — злом, пітьму вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким!
|
|
21
|
21
|
|
Го'ре мђдрыM в себњ, и^ преD собо'ю хи'трымъ”
|
Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою!
|
|
22
|
22
|
|
Го'ре крњпкимъ ва'шимъ вино` пїющиM, и^ вельмо'жамъ че'рплющимъ сике'ра.
|
Горе тим, які сміливі пити вино і сильні готувати міцний напій,
|
|
23
|
23
|
|
ѓ^правда'ющимъ нечести'ва м#зды` ра'ди, и^ пра'вдђ пра'ведныхъ эTмещђщимъ”
|
які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного!
|
|
24
|
24
|
|
Сего ради ја%коже погараеT те'рнїе главня'ми ѓ%гнеными, и^ погори'тъ пла'менемъ раꙁгорњвшиMся ко'рень и^хъ ја^ко прь'сть бђдетъ, и^ цвњтъ и^хъ ја%ко пра'хъ взы'идеT” Не въсхотњша б^о ꙁако'на г~а саваѓ'џа, и^ сло'во ст~ого і^и^л~ева прогнњваша”
|
За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого.
|
|
25
|
25
|
|
И$ възъја^ри'ся г~ь саваѓ'џъ гнњ'вомъ на лю'ди своя, и^ положи` рђкђ свою на нихъ и^ пораꙁи` и^хъ. и^ раZгнᲇвася на' горы и^ бы'ша мр~твцы` и^хъ ја%ко гно'и посреди пђти`. и^ въ всњхъ сихъ не эTврати'ся ја%рость е^го н^о и^ еще рђка` е^го высо'ка”
|
За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього й уразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть як послід на вулицях. І при усьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута.
|
|
26
|
26
|
|
Въꙁдви'гнетъ ё^бо зна'менїе страна'мъ да'лнимъ, и^ съвоздви'жетъ я& эT конецъ земли`. и^ с^е ско'ро ле'гце прїидTђ
|
І підніме прапор народам далеким, і дасть знак тому, хто живе на краю землі, — і ось, він легко і скоро прийде;
|
|
27
|
27
|
|
не въꙁа'лчютъ, ни трђдятся, ни въздрњмлютъ, ни поспя'тъ, ни распоја%шђтъ по'ясъ свои^хъ эT чресл# свои^хъ, ни раꙁ#слабя'тся възвђꙁы сапо'гомъ и^хъ.
|
не буде у нього ні втомленого, ні знеможеного; жоден не задрімає і не засне, і не зніметься пояс зі стегон його, і не розірветься ремінь на взутті його;
|
|
28
|
28
|
|
стрњлы и^хᲆ ѓ'стры сђть, и^ лђцы и^хъ напря'жени. копы'та ко'немъ и^хъ, ја%ко тве'рдъ ка'мень намњни'шася. колеса` колесни'цамъ и^хъ ја%ко бђря ё^стремляются.
|
стріли його загострені, і всі луки його натягнуті; копита коней його подібні до кременю, і колеса його — як вихор;
|
|
29
|
29
|
|
рыка'нїе иX ја%ко льво'ве. и^ преDста'ютъ ја%ко льви'чища. і^ и^меT и^ воꙁопїетъ ја%ко ѕвњръ і^ и^звержеT, и^ не бђдетъ эTе%млющаго и&.
|
ревіння його — як ревіння левиці; він рикає подібно до скимнів, і зареве, і схопить здобич і віднесе, і ніхто не відніме.
|
|
30
|
30
|
|
и^ возопїетъ иX ра'ди в то'и дн~ь, ја%ко звkђ мо'ря мђтя'щася. и^ възря'тъ на' ꙁемлю, и^ с^е т#ма` же'стока въ недоё^мњнїи и^хъ”
|
І зареве на нього у той день ніби ревіння розбурханого моря; і спогляне він на землю, і ось — пітьма, горе, і світло померкло у хмарах.
|
|
Глvа, ѕ~”
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть в лњто въ неже ё^мрњтъ і^ѓ^ѕїя цр~ь. видXњ г~а саваѓ'џа, сидя'ща на прsтлњ высо'цњ и^ превознесе'нњ. и^ по'лнъ до'мъ сла'вы е^го.
|
У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм.
|
|
2
|
2
|
|
и^ серафи'ми стоя'хђ ѓ%крsтъ е^го шесть кры'лъ е^ді'номђ, и^ шесть кры'лъ дрђгомђ. двњма ё^бо покрива'хђ лица` своя, двњма же но'ги своя, а^ двњма лњта'хђ.
|
Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав.
|
|
3
|
3
|
|
и^ възыва'хђ дрђгъ къ дрђгђ гл~я. ст~ъ, ст~ъ, ст~ъ, г~ь саваѓ'џъ, и^спо'лнь вся` земля` сла'вы е^го”
|
І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його!
|
|
4
|
4
|
|
И$ вꙁя'ся завњ'са наDдве'рняя эT гла'са и^же въпїяхђ, и^ до'мъ напо'лнися ды'ма”
|
І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням.
|
|
5
|
5
|
|
И$ рекохъ, ЭO ѓ^кая'нныи а^зъ, ја%ко сподоби'хся чл~къ сы'и и^ нечи'сты ё^стнњ` и^мы'и. и^ среди людїи нечи'сᲄы ё^стнњ` и^мђщи а^зъ живђ`. и^ г~а саваѓ'џа ви'дњхъ ѓ^чи'ма мои'ма”
|
І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, — і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа.
|
|
6
|
6
|
|
И$ пђсти'ся къ мнњ` е^ді'нъ эT серафиM и^ в рђцњ` и^мњя'ше ё'гль горя'щъ. е^го'же клеща'ми взятъ эT ѓ^лтаря`
|
Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника,
|
|
7
|
7
|
|
и^ прикоснђся ё^стњхъ моиX, и^ рече. с^е прикоснђ'хся ё^стна'хъ твои^хъ и^ эTвръжена бђдTђ беꙁаконїя твоя, и^ грњхи` твоя ѓ^чи'ститъ”
|
і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.
|
|
8
|
8
|
|
И$ слы'шахъ глsа гн~ь гл~ющъ. кого` пђщђ` и^л^и кт^о и^де'тъ к лю'демъ симъ. и^ реко'хъ, с^е а^зъ пђсти' мя,
|
І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене.
|
|
9
|
9
|
|
и^ рече. и^ди` и рцы` лю'демъ сиM. ё^ши'ма ё^слы'шите и^ не раꙁђмњ'ете. и^ ви'дяще ё^вњдите, и^ не и^мате ви'дњти.
|
І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите.
|
|
10
|
10
|
|
ѓ^дебелњ' бо срDце людїи си'хъ, и^ ё^ши'ма свои^ма тя'жко слы'шаша и^ ѓ'чи свои` смњжи'ша. е^да когда ѓ^чи'ма ё^зря'тъ, и^ ё^ши'ма ё^слы'шатъ, и^ срDцемъ раꙁђмњю'тъ и^ ѓ^братяTся, і^ и^сцњлю` я&”
|
Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рекоX доко'лњ г~и, рече же. дондеже ѓ^пђстњ'ютъ гра'ди невселе'нїемъ, и^ домо'ве небы'тїемъ чл~чемъ, и^ ꙁемля` ѓ^ста'нетъ пђста`.
|
І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє.
|
|
12
|
12
|
|
и^ посемъ ё^дали'тъ б~ъ чл~ки, и^ ѓ^ста'вшїи на земли` ё^мно'жатся.
|
І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі.
|
|
13
|
13
|
|
и^ е^ще на не'и е^сть десяти'ны по'лъ и'на. и^ па'ки бђдеT на собра'нїе, ја%ко дђбъ и^ желђ'дь е^гда и^спадетъ и^с плюски своея. племя` ст~о ё^ стоя'нїе е^го”
|
І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її.
|
|
Глvа, з~”
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть въ дн~и а^ха'зовы, і^ѓ^а^џа'мля, сн~а і^ѓ^ѕїина, цр~я і^ё'дина. вꙁы'иде раі^си'мъ, цр~ь а^ра'мль. и^ факе'и, сн~ъ ромелїе'въ, цр~ь і^и^л~евъ, на і^ерsлим#, вое^ва'ти на'нь, и^ не мого'ша вое^ва'ти на'нь.
|
І було у дні Ахаза, сина Іоафамового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завоювати його, але не могли завоювати.
|
|
2
|
2
|
|
и^ съвњсти'ша в до'мъ двд~овъ гл~ющемъ, съвњща'лся е^сть а^ра'мъ съ е^фре'моM. і^ ё^жасе'ся дш~а е^го, и^ дш~а людїи е^го. ја%коже в дђбра'вњ дђ'бъ вњтромъ поколњбле'тся”
|
І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече г~ь къ і^са'їи, и^зыиди въ срњте'нїе а^ха'ꙁово т^ы, и^ ѓ^ста'выи и^а^сђ'въ сн~ъ твои, къ кђпелњ вы'шняго пђти` села` гнаџе'ѓ^ва.
|
І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного,
|
|
4
|
4
|
|
и^ рече'ши е^мђ снабди'ся и^ ё^молкни`, и^ не бо'ися, и^ да не ѓ^слабњ'ет# дш~а твоя` эT дво'ю древесђ главе'ннђю кђря'щђся. е^гда б^о гнњ'въ ја%рости мое^я` бђ'детъ па'ки и^сцњлю`.
|
і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного.
|
|
5
|
5
|
|
сн~ъ же а^ра'мль, и^ сн~ъ ромелїевъ, ја%ко совњща'ста совњтъ зо'лᲆ ѓ^ тебњ гл~ще”
|
Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи:
|
|
6
|
6
|
|
вꙁы'идемъ въ і^ё^де'ю, и^ съгл~авше с ни'ми ѓ^брати'мъ я& к себњ`, и^ въцр~иM в ни'хъ сн~а тавелїева”
|
підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового.
|
|
7
|
7
|
|
Се^ гл~етъ г~ь саваѓ'џъ. не събђ'дется совTњ се'и, ни ё^ста'вится.
|
Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться;
|
|
8
|
8
|
|
н^о глава` а^ра'мђ дама'скъ, а^ глава` дама'скђ раа^сиM. н^о е^ще ше'стьдеся'тъ и^ пя'ть лTњ, ѓ^скђдњ'етъ црsтво е^фре'мово эT людїи.
|
бо глава Сирії — Дамаск, і глава Дамаска — Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом;
|
|
9
|
9
|
|
глава` же е^фрем'ови сама'ръ, и^ глава` сама'рска сн~ъ ромелїѓ'въ. и^ а'ще не вњ'рђете, и^ не и%мате раꙁђмњти”
|
і глава Єфрема — Самарія, і глава Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені.
|
|
10
|
10
|
|
И$ приложи г~ь гл~ати къ а^ха'зђ, рекїи.
|
І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав:
|
|
11
|
11
|
|
проси` себњ` зна'менїя эT г~а б~а твое^го, въ глђбинђ и^ли въ высотђ”
|
проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті.
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече а^ха'зъ, не прошђ ниже и^скђшђ г~а”
|
І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа.
|
|
13
|
13
|
|
И$ рече і^са'їа, слы'ши ё^бо до'ме двд~овъ. е^да` ма'лъ ваM е^сть трђ'дъ дая'ти чл~комъ, т^о ка'ко гв~и даете трђ'дъ”
|
Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруднювати і Бога мого?
|
|
14
|
14
|
|
Сего ради да'сть г~ь самъ зна'менїе вамᲆ” Се дв~ца въ чре'вњ за'чнетъ, и^ роди'тъ сн~ъ, и^ проꙁове'ши и^мя е^мђ е^м#манђи^лъ”
|
Отже, Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл.
|
|
15
|
15
|
|
Ма'сло и^ ме'дъ снњ'сть, пре'жде да'же не раꙁђмњ'етъ, и^ не и^зво'литъ ѕл^а, и^ събере'тъ бл~гое.
|
Він буде годуватися молоком і медом, доки не буде розуміти відкидати зле й обирати добре;
|
|
16
|
16
|
|
зане` пре'же ё^вњде'нїа дњтищђ бл~га и^ ѕл^а, эTи^детъ ѕло'ба ја%ко и^збра'ти бл~гое” І$ и^ꙁбђдTе ꙁемля` е^я'же т^ы бои^шися эT лица сею` дво'ю цр~ю”
|
бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати зле й обирати добре, земля та, якої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її.
|
|
17
|
17
|
|
Но наведе'тᲆ г~ь на' тя, и^ на лю'ди твоа, и^ на до'мъ эTц~а твое^го дн~и. и^же не сђть е^ще` пришли`, эT негоже дн~е эTи^метъ е^фре'ма эT і^ё'ды цр~ь а^сљ=рїиск#”
|
Але наведе Господь на тебе і на народ твій і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Іуди, наведе царя Ассирійського.
|
|
18
|
18
|
|
И$ бђ'детъ в то'и дн~ь, поꙁвиждетъ г~ь мђхамᲆ, и^же владњ'ютъ ча'стїю рњки` е^гљ=пеTскїя, и^ пче'лы ја%же е^сть въ стра'нњ а^сљ=рїистњ.
|
І буде у той день: дасть знак Господь мусі, яка при гирлі ріки Єгипетської, і бджолі, що у землі Ассирійській, —
|
|
19
|
19
|
|
и^ прїидђтъ вс^и и^ почї'ютъ на гра'динаX стра'нъ, и^ в пеще'рахъ, и^ въ все'и рас#сњ'линњ, и^ въ вся'комъ дре'ве”
|
і прилетять і всядуться усі вони по долинах опустілих і по розщелинах скель, і по всіх колючих чагарниках, і по всіх деревах.
|
|
20
|
20
|
|
В то'и же дн~ь побръснетᲆ г~ь бри'чемᲆ вели'комъ, и^ напое'номъ ѓ^б# ѓ'нђ стра'нђ рњки` цр~я а^сљ=рїиска. главђ` и^ вла'сы но'жныя, и^ бра'дђ ѓ^стриже'тъ”
|
У той день поголить Господь бритвою, найнятою по той бік ріки, царем Ассирійським, голову і волосся на ногах, і навіть відніме бороду.
|
|
21
|
21
|
|
И$ бђ'детъ въ то'и дн~ь, кормя'и чл~къ ю%нцђ эT воло'въ и^ дв^њ ѓ^вцы.
|
І буде у той день: хто буде мати корову і двох овець,
|
|
22
|
22
|
|
и^ бђ'детъ эT мно'жества мле'чнаго ма'сло и^ ме'дъ ја%сти, вся'къ ѓ^ста'выи на ꙁемли`”
|
за достатком молока, яке вони дадуть, буде їсти масло; маслом і медом будуть годуватися усі, хто залишився у цій землі.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бђ'детъ в то'и дн~ь, вся'ко мњ'сто и^дњж'е а^ще бђ'детъ ты'сяща ло'ꙁъ виногра'да, по ты'сящи вњ'дръ, цњли'ꙁною бђ'дђтъ и^ те'рнїемᲆ.
|
І буде у той день: на кожному місці, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібників, буде терня і колючий чагарник.
|
|
24
|
24
|
|
съ стрела'ми стрњля'юще вни'дђтъ во'нь. ја%ко цњли'зною и^ те'рнїемъ бђдетъ вс^я земля`”
|
Зі стрілами і луками будуть ходити туди, бо уся земля буде терням і колючим чагарником.
|
|
25
|
25
|
|
И$ вся'ка гора` ѓ^ре'мая въз#ѓ^ре'тся, и^ не на'идетъ та'мо стра'хъ. бђдетъ б^о по цњли'ꙁнњ и^ по те'рнїю па'ства ѓ^вци`, и^ попра'нїе волђ'е”
|
І на жодну з гір, які розчищалися сапами, не підеш, боячись терня і колючого чагарника: туди будуть виганяти волів, і дрібна худоба буде топтати їх.
|
|
Глvа, и~”
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И реq г~ь къ мнњ`, прїими` себњ сви'токъ но'въ вели'къ. и^ въпиши в не'мъ писа'лоM чл~чеM. ја%коже бы'стро сътвори'ти плњ'нь плњне'нїю, приспњл# б^о е^сть.
|
І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*.
|
|
2
|
2
|
|
и^ по'слђхи м^и сътвори и^звњстни чл~цы, ё%рїя жерца`, и^ ꙁаха'рїю сн~а варахїи^на.
|
І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, —
|
|
3
|
3
|
|
и^ пристђпи'хъ къ проро'чицы, и^ зача` въ ё^тро'бњ и^ породи` сн~а. и^ рече г~ь мнњ`. проꙁови и^мя е^мђ, ско'ро поDви'гни, ѓ^стрњ плњни.
|
і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз,
|
|
4
|
4
|
|
ꙁане` пре'же поꙁна'нїя дњтищђ призыва'ти эTц~а и^ли мт~ре, и^ прїимеᲄъ си'лђ дама'ска, и^ плњ'нъ самарїискъ прDе цр~емъ а^сљ=рїискомъ”
|
бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, мати моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.
|
|
5
|
5
|
|
И$ приложи г~ь гл~ати къ мнњ` е^ще`, гл~я.
|
І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще:
|
|
6
|
6
|
|
и%мже не и^ꙁво'лиша лю'дїе сїи воды` силоа'мля текђщая ти'сњ. н^о и^ꙁво'лиша и^мњти раа^со'на сн~а рамелїева цр~я в ни'х#.
|
за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним,
|
|
7
|
7
|
|
сего ради с^е възво'дитъ г~ь на' вы водђ рњки`, си'лнђ и^ мно'гђ цр~я а^сљ=рїиска и^ сла'вђ е^го. и^ взы'идетъ на вся'кђ де'брᲆ ва'шђ, и^ ѓ^бы'идетᲆ вс^я гра'ды ваша,
|
наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх;
|
|
8
|
8
|
|
и^ эTи^метъ эT і^ё^де'я чл~къ. и^же мо'жетъ главђ` въꙁдви'гнђти, и^л^и си'лно чт^о съверши'ти. и^ бђдеT по'лкъ е^го, ја%коже не съмњсти`ти ширинаM страны` твое^я” С на'ми б~ъ
|
і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле!
|
|
9
|
9
|
|
ё^вњдите страны` и^ повинитеся. послђшаите до конца` ꙁемли`. крњпи'вшеися повини'теся, а^ще б^о па'ки ё^крњпля'етеся, т^о па'ки повини'теся.
|
Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть!
|
|
10
|
10
|
|
и^же совTњ а^ще совњща'ете, расы'плетъ и& г~ь. и^ сло'во е^же а^ще въз#гл~ете, т^о не пребђдеT въ ваs. ја%ко с на'ми б~ъ”
|
Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!
|
|
11
|
11
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь не покаря'ющимся, крњ'пкою рђко'ю. и^ хоже'нїю пђти` людїи си'хъ гл~юще,
|
Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав:
|
|
12
|
12
|
|
е^да` когда` речете` жесто'ко. все` б^о е^же а^ще рекђтъ лю'дїе сїи жесто'ко е^сть. стра'ха же и^хъ не ё^бо'итеся, ни въꙁмятњтеся.
|
«Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться.
|
|
13
|
13
|
|
г~а си'лᲆ, того ѓ^сщ~аите. и^ то'и бђдетъ вамъ въ бо'яꙁнь.
|
Господа Саваофа — Його шануйте свято, і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше!
|
|
14
|
14
|
|
и^ а'ще бђдеши на него ё^пова'я, то'и бђдетъ т^и въ ѓ^сщ~енїе и^ ника'коже ѓ^ ка'мень прет#кне'шися, н^и ја%ко ѓ^ ка'мень паде'нїя до'мъ же і^а'ковль, въ прђ'глњ и^ в раꙁдо'лїи сњдя'щеи` въ і^ерsлимњ.
|
І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима.
|
|
15
|
15
|
|
сего ради и^ꙁнемо'гђтъ в ни'хъ мно'ѕи, и^ падђтъ и^ съкрђшатся. и^ прибли'жатся, и^ плњня'тся чл~цы въ ё^тверже'нїи сђще”
|
І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений.
|
|
16
|
16
|
|
Тогда` ја^вле'ни бђдђтъ зна'мена'ющїи ꙁако'нъ, ја%ко не ё^чи'тися”
|
Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх».
|
|
17
|
17
|
|
И$ речетъ, пождђ б~а эTвра'щ#шаго лице` свое` эT до'мђ і^а'ковля, и^ ё^пова'я бђ'дђ на'нь”
|
Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього.
|
|
18
|
18
|
|
Се аZ, и^ дњти ја%же м^и да'лъ б~ъ” И$ бђдђтъ зна'менїя и^ чюдеса` въ і^и^л~и эT г~а саваѓ'џа, и^же в#сели'ся на горњ` сїѓ'нъ”
|
Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Саваофа, Який живе на горі Сионі.
|
|
19
|
19
|
|
И$ а'ще рекђтъ ва'мъ, проси'те ё^тро'бныхъ влъхвова'нїи, и^же эT земля` глася'щихъ. т#щеславђющиX, и^ эT чре'ва гл~ющихъ. не ја^ꙁы'къ л^и ё^бо къ б~ђ, ја%же ничесо` въпраша'ет# ѓ^ живыхъ и^ мр~твыхъ.
|
І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих?
|
|
20
|
20
|
|
ꙁако'нъ б^о на по'мощь да'сть. да рекђтъ не ја%ко с^е сло'во, ѓ^ не'мже нњ'сть м#зDы` да'ти ѓ^ немъ”
|
Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла.
|
|
21
|
21
|
|
И$ прїидетъ на' вы жестоk гла'дъ. и^ бђ'детъ е^гда` въз#а%лчете ско'рбни бђдете. и^ ѕл^њ речете кня'ѕю, и^ эTч~ествђ”
|
І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого.
|
|
22
|
22
|
|
И$ въꙁря'тъ на' нб~о го'рњ, и^ на' ꙁемлю ни'ꙁђ приꙁряT. и^ с^е эTчая'нїе тњснота и^ тма`, печаl и^ тђга`, и^ сђмра'кь ја%коже не ви'дњᲄи. и^ не ѓ^скђдњ'етъ и^же въ тњснотњ сы'и до вре'мене”
|
І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він загуснув.
|
|
Глvа, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Се^ пре'же и^спїи, ско'ро сътвори странњ ꙁаё^ло'нњ, ꙁемли` неџали'мовњ. и^ про'чїи и^же при мо'ри живђщеи, и^ ѓ^бонђ` странђ` і^ѓ^рдана, стра'ны галиле'я ја%зы'комъ”
|
Час, що минув, принизив землю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку.
|
|
2
|
2
|
|
Лю'дїе ходя'щеи въ тмњ`, видњша свњтъ вели'къ. живђщеи въ стра'нњ и^ в сњни см~ртнњи, свњтъ просвњтиTся на' вы”
|
Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє.
|
|
3
|
3
|
|
Множа'е людїи, ја%же и^ꙁведе` въ весе'лїе. и^ възвеселя'тся преD тобо'ю, ја%ко ра'дђющеися въ жа'твђ, и^ ја%ко дњля'щеи коры'сть.
|
Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі.
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко эTја%ться ја^ре'мъ лежа'и на ниX, и^ же'ꙁлᲆ и^же на выи и^хъ. же'ꙁлᲆ б^о погоня'ющиX расы'па, ја%ко и^ въ дн~и при мадїа'мᲇ”
|
Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама.
|
|
5
|
5
|
|
ЈА/ко вся'кђ ѓ^де'жђ сᲆбра'ннђю ле'стїю, и^ ри'ꙁђ съ прибы'ткомъ и^стяжTђ. и^ въсхотя'тъ да бы'ша и^ ѓ^гнемъ съж#же'ны были”
|
Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню.
|
|
6
|
6
|
|
ЈА/ко ѓ^тро'ча роди'ся наM сн~ъ, и^ да'сться намъ” Є$мђже вла'сть бы'сть на рамњ е^го” И$ нарњцаеTся и^мя е^го вели'ка совњта а^гг~лᲆ. Чю'денъ совњтникъ” б~ъ крњ'покъ властели'нъ, кня'ѕь смире'нїя” эTц~ъ бђдђщаго вњ'ка. приведетᲆ б^о мирна княѕя, и^ ꙁдра'вїе е^мђ.
|
Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*.
|
|
7
|
7
|
|
вели'ка вла'сть е^го. и^ мирђ е^го нњ'сть конца`. на престо'лњ двд~вњ, и^ на црsтвњ е^го ся'детъ. напра'вити и&, и поDя'ти сђдом# и^ пра'вдою, эT нн~њ и^ до' вњка. р#ве'нїе г~а саваѓ'џа сътво'ритᲆ с^е”
|
Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.
|
|
8
|
8
|
|
Смр~ть посла` г~ь на і^а'кова, и^ прїиде на і^и^л~я.
|
Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля,
|
|
9
|
9
|
|
и^ ё^вњдятъ вс^и лю'дїе е^фре'мовы, и^ сњдя'щеи въ самарїи съ ё^коре'нїемъ, и^ высо'киM срDцеM, гл~ющемъ.
|
щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять:
|
|
10
|
10
|
|
пли'нџы падо'ша. н^о гряди'те да ё^сњче'мъ ка'менїе, и^ посњче'мъ ја%годи'чїе и^ смрњ'чїе, да съгради'мъ себњ` сто'лпъ”
|
цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сикомори вирубані — замінимо їх кедрами.
|
|
11
|
11
|
|
И$ поразитъ б~ъ вᲆста'вшая на горђ` сїѓ'ню, и^ на і^ерsлимъ, и^ враги` и^хᲆ расы'плеT.
|
І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть:
|
|
12
|
12
|
|
сирїю эT въсто'ка слн~чнаго, и^ е'ллины эT за'пада слн~чнаго. поја^да'ющая і^и^л~я всњми ё^сты`” ѓ^ всњхъ си'хᲆ не эTврати'ся ја%рость е^го, но и^ е^ще рђка` е^го высо'ка.
|
сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
|
13
|
13
|
|
и^ лю'дїе не наврати'шася, до'ндеже ја^зви'шася. и^ г~а не въꙁыска'ша”
|
Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає.
|
|
14
|
14
|
|
И$ эTја%тᲆ г~ь эT і^и^л~я главђ` и^ ѓ'шибъ вели'ка и^ ма'ла, въ е^ді'нъ дн~ь.
|
І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день:
|
|
15
|
15
|
|
ста'рца и^ чюдя'щаася лице'мъ, с^е вла'сть. и^ пррoка ё^ча'ща беꙁако'нная, с^е ѓ%шибъ.
|
старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст.
|
|
16
|
16
|
|
и^ бђ'дђт# блажа'щеи людїе с^и, льстя'ще льстяT, ја%ко да поглотяT я&”
|
І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть.
|
|
17
|
17
|
|
Сего раd ю^нотами иX не възвесели'тся г~ь, и^ сиро'тъ и^хъ и^ вдови'цъ и^хъ не поми'лђетъ. ја%ко вс^и беꙁако'нницы, и^ ѕл^и. и^ вся'ка ё^ста` гл~аша непра'вдђ” ѓ^ всњхъ сихъ не эTврати'ся ја%росᲄь е^го, н^о и^ е^ще` рђка` е^го высо'ка”
|
Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
|
18
|
18
|
|
РаꙁгориTся ја%ко ѓ%гнь беꙁако'нїе, и^ ја%ко тро'скотъ сђхъ поја%сться ѓ^гнеM. и^ ꙁаж#же'тся в частинахъ дђбра'въскихъ, и^ поја%сть е^же ѓ%крsтъ холмъ вс^е.
|
Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму.
|
|
19
|
19
|
|
ја%рости дњ'ля гн~я погори'тъ вс^я ꙁемля`. и^ бђ'дђтъ лю'дїе ја^ко ѓ^гне'мъ пож#же'ни. чл~къ не поми'лђеT бра'та свое^го.
|
Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого.
|
|
20
|
20
|
|
н^о ё^кло'нится на десно, ја%ко въз#а%лчетъ. і^ и^ꙁъја%сть эT лњ'выхъ, и^ не насыти'тся. чл~къ ја^ды'и пло'ть мы'шца свое^я. иZја%сть б^о манасїи е^фре'мово, и^ е^фре'мъ манасїино. ја%ко вкђ'пњ повою'ета і^ё'дђ”
|
І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх:
|
|
21
|
21
|
|
И$ въ всњхъ сихъ не эTврати'ся ја%рость е^го, н^о и^ е^ще` рђка` е^го высо'ка”
|
Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
|
Глvа, і~”
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре пи'шђщимъ непра'вдђ. пи'шђще бо лђка'вая пишTђ
|
Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення,
|
|
2
|
2
|
|
ё^кланя'юще сђдъ ё^бо'гиX. и^ въсхища'юще сђдъ ни'щиX людїи мои^хъ. ја%коже бђдеT и^мъ вдова` на въсхище'нїе, и^ сиротA на ѓ^грабле'нїе.
|
щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт.
|
|
3
|
3
|
|
что' же сътворятъ въ дн~ь присњще'нїя. печа'ль б^о ва'м# эTдале'че прїидеT. и^ к# комђ` прибњ'гнете, да ва'мъ помо'жетъ. гдњ' ли ѓ^ста'вите сла'вђ ва'шђ,
|
І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше?
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко не въпа'сти въ плњне'нїе, и^ поD ё^бїеными падђтᲆ. и^ эT всњхъ сиX не эTврати'ся ја%рость е^го, н^о и^ е^ще рђка` е^го высо'ка”
|
Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
|
5
|
5
|
|
Го'ре а^сљ=рїемъ, же'ꙁлъ ја%рости моея, и^ гнњвъ е^сть в рђкђ и^хъ.
|
О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення!
|
|
6
|
6
|
|
гнњ'въ мои пђщђ` на странђ беꙁако'ннђ, и^ свои^хъ людїи повелю` сътвори'ти плњнъ и^ плњне'нїе. и^ попра'ти гра'ды, и^ положи'тї я& въ праX
|
Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях.
|
|
7
|
7
|
|
с^е же не та'ко помы'слитъ, и^ дш~ею не та'ко намени'тъ. н^и и^ꙁмњни'тъ ё'мъ е^го, ја%коже потреби'ти страны` не ма'лы.
|
Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів.
|
|
8
|
8
|
|
и^ а^ще рђкђтъ е^мђ, ты' ли е^си е^ді'нъ кня'ѕь,
|
Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої?
|
|
9
|
9
|
|
и^ речеT. нњсм# л^и взя'лъ страны`, ја%же вы'ше вављ=ло'на, и^ хала'нъ и^дњже сто'лпъ съграже'нъ бњ. вꙁя'лъ е^смь а^равїю, и^ дама'скᲆ и^ самарїю.
|
Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск?
|
|
10
|
10
|
|
ја%коже и^ сїа взяX и^ вся страны` възмђ`” Въспла'четеся и^звая'нїи въ і^ерsлі'мњ, и^ въ самарїи,
|
Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, —
|
|
11
|
11
|
|
ја^коже б^о сътвориX самарїи, и^ рђкотворе'ннымъ ея`, та'коже сътворю` і^ерsлі'мови и^ кђми'ромъ е^го”
|
то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?»
|
|
12
|
12
|
|
И$ бђдетъ е^гда сконча'етъ г~ь вся` тва'ри в горњ` сїѓ'нъ, и^ въ і^ерsлі'мњ наведе'тъ на смы'слъ вели'каго цр~я а^сљ=рїиска, и^ на высотђ` сла'вы ѓ^чїю е^го.
|
І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його.
|
|
13
|
13
|
|
рече б^о, крњпостїю си'лы моея сътворю`, и^ премђдростїю ра'ꙁђма мое^го эTи^мђ` предњ'лы ја^зы'комъ, и^ си'лђ и^хъ плњню`,
|
Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;
|
|
14
|
14
|
|
и^ съᲄрясђ` гра'ды насе'леныя. и^ вселе'ннђю всю` ѓ^бои^мђ` рђко'ю мое^ю ја%ко гнњꙁдо`, и^ ја%ко ѓ^ста'вленыя ја%ица въꙁмђ`. и^ не бђдеT никтоже и^же ё^бњжи'тъ мене`, и^л^и эTвњща'етъ м^и съпроти'внњ”
|
і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».
|
|
15
|
15
|
|
Є$да просла'вится секи'ра беꙁъ сњкђщаго ею`, и^л^и въꙁнесе'тся пила` безъ влача'щаго ю&. та'коже а^ще кт^о во'ꙁметъ же'зль и^л^и дре'во, и^ не та'ко.
|
Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!
|
|
16
|
16
|
|
н^о по'слетъ г'ь саваѓ'џъ на твою че'сть беꙁъче'стїе, и^ въ твое'и сла'вњ ѓ^гнь горя` въꙁгориTся.
|
За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.
|
|
17
|
17
|
|
и^ бђдетъ свњтъ і^и^л~евъ въ ѓ'гнь. и^ ѓ^свњтитъ и& ѓ^гне'мъ горя'щемᲆ, и^ поя'сть ја%ко сњ'но ве'щь”
|
Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;
|
|
18
|
18
|
|
Въ то'и дн~ь ё^га'снђтъ го'ры и^ хо'лми и^ дђбра'вы, и^ поја%сть эT дш~а до пло'ти” И$ бђдетъ бњжа'и, ја%ко бњжа'нїе эT пла'мене горя'ща.
|
і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.
|
|
19
|
19
|
|
и^ ѓ^ста'вшеи эT ниX бђдђтъ в число`, и^ дњтищъ впи'шеT я&”
|
І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.
|
|
20
|
20
|
|
И$ бђдетъ в то'и дн~ь, не прило'жится посе'мъ ѓ^ста'нокъ і^и^л~евъ. и^ ё^цњлњ'вшїи і^а'ковли, не бђдђтъ ксемђ` ё^пова'юще на ѓ^би'дњвшая иX н^о бђдђтъ ё^пова'юще къ б~ђ ст~омђ і^и^л~евђ, и%стин#номђ.
|
І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.
|
|
21
|
21
|
|
и^ бђдетъ ѓ^ста'нокъ і^а'ковль къ б~ђ крњ'пкомђ”
|
Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного.
|
|
22
|
22
|
|
І$ а'ще бђ'дђтъ сн~ове і^и^л~еви ја%ко пњсоk мор#скїи, ѓ^ста'нокъ и^хъ сп~сется.
|
Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою;
|
|
23
|
23
|
|
слово б^о съврьша'я и^ съвъкђпля'я пра'вдою, ја%ко сло'во съкраще'но сътвори'тъ г~ь въ все'и вселе'ннњи”
|
бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі.
|
|
24
|
24
|
|
Сего ради с^е гл~етъ г~ь саваѓ'џъ, не бо'итеся лю'дїе мои` эT а^сљ=рїи живђщеи въ сїѓ'нњ. ја^ко жезло'мъ пора'ꙁиT т^я, ја^звђ б^о наведе'тъ на' тя, ја%ко ви'дњти пђть е^гљ=петьскъ,
|
Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.
|
|
25
|
25
|
|
е^ще б^о ма'ло и^ преста'нетъ гнњвъ. н^о ја^рость моя` на совње и^хъ”
|
Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх.
|
|
26
|
26
|
|
И$ въста'витъ б~ъ на' ня ра'нђ, ја%ко ја%звђ мадїаMлю, и^ ја%рость е^го по пђти` и^же по помо'рїю, на пђть и^же въ е^гљ=петъ”
|
І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.
|
|
27
|
27
|
|
И$ бђ'детъ в то'и дн~ь. эTја%то бђдеT вре'мя е^го съ ра'мене твоеh, і^ и%го е^го эT вы'а твое^я`, и^ съгнїеT и%го эT твари е^ле'а”
|
І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру.
|
|
28
|
28
|
|
ПрїидеT б^о въ граD а^г#га'и, и^ минеT маге'ддаѓ, и^ в маXма'сњ поло'житъ сосђ'ды своя.
|
Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси.
|
|
29
|
29
|
|
и^ минеT де'бръ, и^ прїидетъ въ а^г#га'и. страX прїиметъ ра'ма, гра'дъ саё'ловъ
|
Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася.
|
|
30
|
30
|
|
пробњгнетъ дщи` гали'мля, покорится лаи'са, покори'тся въ е^нанаџо'џњ.
|
Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф!
|
|
31
|
31
|
|
ё^жасе'ся мадеми'на, и^ живђщїи в гљ=винњ”
|
Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати.
|
|
32
|
32
|
|
Оу^тњшите дн~есь на пђти` пребы'ти. ё^тњшите рђко'ю горђ` дще'рь сїѓ'ню, и^ хо'лми и^же въ і^ерsлі'мњ”
|
Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському.
|
|
33
|
33
|
|
Се` влDка г~ь саваѓ'џъ, смятеT сла'вныя крњ'постїю, и^ высо'кїа ё^кори'ꙁною съкрђшаTся, и^ смиряTся.
|
Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю.
|
|
34
|
34
|
|
и^ падTђ высо'цїи мечеM, дђбра'ва же сᲆ высо'кими падеTся”
|
І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.
|
|
Глvа, а~і”
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
Изы'иде жеꙁлᲆ и^с ко'рене і^ес#се'ѓ'ва, и^ цвњтъ процвњтеT.
|
І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його;
|
|
2
|
2
|
|
и^ почїетъ на неM дх~ъ бж~їи. дх~ъ премђдрости, и^ смы'сла. дх~ъ совњта, и^ крњпости. дх~ъ видњ'нїя, и^ бл~гочестїя.
|
і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух вíдання і благочестя;
|
|
3
|
3
|
|
и^спо'лнитъ и& дх~ъ стра'ха бж~їя” Не по сла'вњ ѓ^сђдитъ, ни по гл~анїю ѓ^бличи'тъ.
|
і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла.
|
|
4
|
4
|
|
н^о ѓсђдитᲆ смире'нномђ сђдъ, и^ ѓ^бличи'тъ сла'вныя на ꙁемли`. и^ порази'тᲆ ꙁе'млю словесе'мъ ё^стъ е^го. и^ дх~омъ ё^стна'ми ё^бїетъ нечести'ваго.
|
Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого.
|
|
5
|
5
|
|
и^ бђдетъ препоя'санъ пра'вдою въ чре'сла е^го, і^ и'стинною пома'ꙁана ре'бра е^го”
|
І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його — істина.
|
|
6
|
6
|
|
И$ напасе'тся въкђпњ во'лк# съ а'гньцемъ, и^ ры'сь почїетъ съ ко'злищемъ, и^ ю'нець со льво'мъ вкђпᲇ напасђтся. и^ ѓ^троча` ма'ло поведеT я&.
|
Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх.
|
|
7
|
7
|
|
и^ во'лᲆ и^ медвњдь вкђпњ напасе'тася, и^ въкђпњ племя` иX бђдеT” И$ во'лъ и^ ле'въ вкђпњ зо'блеᲄа плњвы”
|
І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому.
|
|
8
|
8
|
|
І$ ѓ^троча` мла'до на пеще'рђ а%спиDскђ, и^ на ло'же племене а'спид#ска рђкђ възло'жит#.
|
І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії.
|
|
9
|
9
|
|
и^ не сътворятъ ѕл^а, н^и въꙁмо'гђтᲆ погђби'ти нико'гоже ё^ горы` ст~ыя моея. ја%ко напо'лнися вся` ё^вᲇдњти г~а, ја%ко водњ` мно'ѕᲇ покрыти мо'реса”
|
Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море.
|
|
10
|
10
|
|
И$ бђдетъ в то'и дн~ь ко'рень і^ес#се'ѓвъ, и^ въставля'е^мы владњти страна'ми. к немђ страны` надњ'ются, и^ бђ'детъ поко'и е^го чи'стъ”
|
І буде у той день: до кореня Ієссеєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, — і спокій його буде слава.
|
|
11
|
11
|
|
И$ бђдетъ в то'и дн~ь, приложитъ г~ь ја%ко покаꙁа'ти рђкђ свою. и^ възревнова'ти ѓ^стаnкђ про'чемђ людїи, е^же а^ще ѓ^ста'нет# эT а^сљ=рїи и^ эT е^гљ=пта, и^ вављ=ло'на, и^ ефїѓпїя, и^ эT е^лами'ти, и^ эT солне'чныхъ въсто'къ, и^ эT а^равїя”
|
І буде у той день: Господь знову простягне руку Свою, щоб повернути Собі залишок народу Свого, який залишиться в Ассура, і в Єгипті, і в Патросі, й у Хуса, і в Елама, й у Сеннаарі, й у Емафі, й на островах моря,
|
|
12
|
12
|
|
И$ воZдвигнетъ зна'менїе въ страны`, и^ сᲆберетъ поги'бшая і^и^л~евы. и^ расточе'нныя і^ё'дины съберетъ эT четырь ё'глъ земли`.
|
І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі.
|
|
13
|
13
|
|
и^ эTи^мется рве'нь эT е^фре'ма, и^ вра'ѕи і^ё'дины поги'бнђтъ. и^ ефремъ не въꙁревнђеT і^ё'дњ, і^ё'да не ꙁазриT е^фремђ”
|
І припиниться заздрість Єфрема, і ті, що ворогують проти Іуди, будуть знищені. Єфрем не буде заздрити Іуді, й Іуда не буде пригноблювати Єфрема.
|
|
14
|
14
|
|
И$ въсперђтъ в# кораблихъ и^ноплемеnникъ мо'ре и^ногдо'ю повою'ютъ, і^ и^же на восᲄо'кы слн~чныя. і^ и^дђмею и^ на моа'ва прь'вое рђцњ възло'жатᲆ. сн~ове же а^м#мо'ни прежде покаряTся,
|
І полетять через плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей Сходу; на Едома і Моава накладуть руку свою, і діти Аммона будуть підданими їм.
|
|
15
|
15
|
|
и^ ѓ^пђститъ г~ь мо'ре е^гљ=пет#ско, и^ възло'житъ рђкђ свою на рњкђ` вњтромъ преси'лномъ. и^ пораꙁитᲆ на седмь де'брїи. ја%коже ходи'ти е^мђ ѓ^бђве'нђ.
|
І висушить Господь затоку моря Єгипетського, і простягне руку Свою на ріку в сильному вітрі Своєму, і розіб’є її на сім струмків, так що у сандаліях можуть переходити її.
|
|
16
|
16
|
|
и^ бђ'детъ прохо'дъ лю'деM мои^мъ ѓ^ста'вшимъ въ е^гљ=пте. и^ бђдеT і^и^л~ю ја%ко и^ дн~ь е^гда и^ꙁы'иде и^ꙁъ е^гљ=пта”
|
Тоді для залишку народу Його, що залишиться в Ассура, буде велика дорога, як це було для Ізраїля, коли він виходив із землі Єгипетської.
|
|
Глvа, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
И речеши в то'и дн~ь блsвлю т^я г~и, и^мже раZгнњвася на' мя. и^ эTврати` ја%рость свою эT мене и^ поми'лова м^я”
|
І скажеш у той день: славлю Тебе, Господи; Ти гнівався на мене, але відвернув гнів Твій і утішив мене.
|
|
2
|
2
|
|
Се б~ъ мои сп~съ мои г~ь, ё^пова'я бђдђ к немђ, и^ не ё^бою'ся. зане` сла'ва моя и^ хвала` г~ь, быs м^и на сп~сенїе”
|
Ось, Бог — спасіння моє: уповаю на Нього і не боюся; бо Господь — сила моя, і спів мій — Господь; і Він був мені на спасіння.
|
|
3
|
3
|
|
Почерпњте во'дђ съ весе'лїем#, эT и^сточникъ сп~сенїя”
|
І у радості будете черпати воду із джерел спасіння,
|
|
4
|
4
|
|
И$ рече'ши в то'и дн~ь, хвали'те г~а, въспо'ите и^мя е^го. въꙁвњсти'те въ ја^зы'цехъ сла'вная е^го, помина'ите ја%ко възнесе'ся и^мя е^го.
|
і скажете у той день: славте Господа, закликайте ім’я Його; сповіщайте у народах діла Його; нагадуйте, що велике ім’я Його;
|
|
5
|
5
|
|
хвалиᲄе и%мя гн~е, ја%ко высо'кая сътвори`. възвњсти'те с^е вс^е по всеи ꙁемли`”
|
співайте Господу, бо Він створив велике, — нехай знають це по усій землі.
|
|
6
|
6
|
|
Весели'теся и^ ра'дђитеся живђщїи в сїѓ'нњ, ја%ко въꙁнесе'ся ст~ыи і^и^л~вᲆ посреди тебе”
|
Веселися і радуйся, жителько Сиону, бо великий посеред тебе Святий Ізраїлів.
|
|
Глvа, г~і”
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
Видњнїе на вављ=ло'на. е^же видњ і^са'їа сн~ъ а^мо'совъ”
|
Пророцтво про Вавилон, яке прорік Ісая, син Амосів.
|
|
2
|
2
|
|
На горњ` ра'внњ въз#дви'гнеᲄе зна'менїе, въꙁнесете глsа свои, и^ не бо'итеся. поё^щаите рђко'ю, эTврьзи'те княѕи.
|
Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб ішли у ворота володарів.
|
|
3
|
3
|
|
аZ повелю`, аZ же я& поведђ`. щюдове и^дTђ сконча'ти ја%росᲄи мое^я, ра'дђющеся въкђпњ и^ ё^каря'юще”
|
Я дав повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй.
|
|
4
|
4
|
|
Глsа стра'н# мно'гъ на гора'хъ, подобенъ стра'н# мно'гъ. гласъ цр~ь, и^ стра'нъ събра'нъ. г~ь саваѓg ꙁаповњда странњ` въѓ^рђже'неи
|
Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо.
|
|
5
|
5
|
|
прїити эT ꙁемля` и^здале'ча, эT конца ѓ^снова'нїя нб~си г~ь, и^ въѓ^рђжи` е^го сњчца, расы'пати всю вселе'ннђю”
|
Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю.
|
|
6
|
6
|
|
Рыда'ите бли'ꙁъ б^о дн~ь гн~ь. и^ съкрђше'нїе эT б~а прїидеT”
|
Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього.
|
|
7
|
7
|
|
Сего ради вся'ка рђка раꙁъслабњ'етъ и^ вся'ка дш~а чл~ча ё^бои'тся,
|
Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло.
|
|
8
|
8
|
|
и^ смятђтся послы`. и болњꙁни прїимђтъ я&, ја%ко женњ` ражда'ющи. и^ поскорбя'тъ дрђгъ ко' дрђгђ и^ ё^жаснђтся, и^ лице и^хъ ја%ко пла'мы премњня'тъ”
|
Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися.
|
|
9
|
9
|
|
Се` б^о дн~ь гн~ь беꙁᲆ цњльбы` гряде'тъ ја^рости и^ гнњва, положи'ти вселе'ннђю всю пђстђ, и^ грњшники погђби'ти эT нея”
|
Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її.
|
|
10
|
10
|
|
Звњзды б^о нбsныя и^ крђжи'лїя, и^ вся` тва'ръ нбsная свњта не просия'ют#. и^ помрьчеT слн~це въсїя'ющее и^ мsць не дасть свњта свое^го”
|
Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм.
|
|
11
|
11
|
|
и^ ꙁаповњ'дњ вселе'ннњи все'и ѕло`, и^ нечести'вымъ грњхи` и^хъ. и^ погђблю` ё^кори'ꙁнђ беꙁако'нныхъ, и^ ё^кори'знђ преꙁори'выхъ смирю`”
|
Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів;
|
|
12
|
12
|
|
И$ бђдTђ ѓ^ста'вшеи честнњ'и, паче нежели ꙁлато пож#же'ное. и^ чл~къ честенъ бђдетъ, паче нежели ка'мень и^же эT сапџи'ра”
|
зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офирське.
|
|
13
|
13
|
|
Поколњблетъ бо ся нб~о, и^ земля` потрясеTся и^з д#на` свое^го” ЈА/рости дњля и^ гнњ'ва г~а саваѓ'џа, въ дн~ь е^гда` прїидетъ ја^рость е^го”
|
Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його.
|
|
14
|
14
|
|
И$ бђдђтъ ѓ^ста'вшеи ја%ко сернъ бњжA и^ ја%ко ѓ^вца` ꙁаблђди'вши. и^ не бђдеT сᲆбира'ющаго и&. ја%коже чл~кђ в люd своя ѓ^брати'тися, и^ чл~кђ въ странђ` свою прїити.
|
Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю.
|
|
15
|
15
|
|
и^же б^о а^ще плњни'тся повине'тся. і^ и^же събра'ни сђть мечемъ падђтъ.
|
Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ча'да и^хъ преD ними раꙁбїютъ. и^ домы` и^хъ плњня'тъ, и^ же'ны и^хъ по'имTђ”
|
І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені.
|
|
17
|
17
|
|
Се` а^зъ въста'влю на вы ми'ды, и^ не мњнятъ сребра` ни зла'та требђюT”
|
Ось, Я підніму проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасти до золота.
|
|
18
|
18
|
|
стрњле'нїе ю'ношеско съкрђша'тъ, и^ ча'дъ вашихъ не поми'лђютъ. и^ не пощади'та ѓчи и^хъ ча'дъ твоиX”
|
Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми.
|
|
19
|
19
|
|
и^ бђдетъ вављ=ло'нᲆ добрыи и^ сла'вныи поD цр~и халде'иски. ја^коже расы'па б~ъ содомђ и^ гомо'рђ,
|
І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра,
|
|
20
|
20
|
|
и^ не насели'тся въ вњчное время. и^ не вни'дђтъ в ни'хᲆ до многᲆ рожде'нїи, ни вни'дђтъ во'нь а^равля'не, и^ пастђси` не почїютъ в немъ”
|
не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там.
|
|
21
|
21
|
|
И$ почїютъ т^ђ ѕвњрїе, и^ напо'лнятся домо'ве гласа. и^ почїютъ т^ђ сљ=рины, и^ бњ'си т^ђ въс#пля'шђтъ.
|
Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там.
|
|
22
|
22
|
|
и^ ѓ^нокен#таљ=ры т^ђ въселя'тся, и^ въгнњздя'тся е^же'ве в домо'хъ и^хъ”
|
Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах.
|
|
Глvа, д~і”
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Скоро и%детъ и^ не ё^меDлит#. и^ поми'лђетъ г~ь і^а'кова. и^ сᲆберет# е^ще` і^и^л~я, и^ почїеT на ꙁемли` свое'и. и^ прихо'дниk приложи'тся къ домђ` і^а'ковлю.
|
Близький час його, і не забаряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова.
|
|
2
|
2
|
|
и^ по'имђтъ я& страны`, и^ въведђтъ я& въ мњсто и^хъ и^ преи^мTђ, и^ ё^мно'жатся на ꙁемли` бж~їи в рабы` и^ рабы'ня. и^ бђдђтъ плњнени плњни'вшеи я&, и^ владњти бђдTђ ѓ^бладавшеи и^ми.
|
І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
|
|
3
|
3
|
|
и^ бђдетᲆ в то'и дн~ь, покои'тъ т^я г~ь эT болњзнї и ја%рости твое'я, и^ эT рабо'ты жесто'кїя, е^ю^же рабо'тасте и^мъ”
|
І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений,
|
|
4
|
4
|
|
И$ прїиметъ приTчю сїю на цр~я вављ=лоньска, и^ речеши въ то'и дн~ь, ка'ко почи` въꙁемля'и. и^ почи` пот#щава'яи”
|
ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво!
|
|
5
|
5
|
|
съкрђши б~ъ ја^ремъ грњшничъ, ја^реM кня'ѕь
|
Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик,
|
|
6
|
6
|
|
пораѕи` вᲆ странђ` ја%ростїю, и^ ја%звою беZ и^сцњленїя. поража'я странђ` ја%ꙁвою ја%рости. е^ја%же не пощадњ почи` ё^пова'ющи”
|
який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням.
|
|
7
|
7
|
|
Вс^я ꙁемля да вопїетъ сᲆ весе'лїемъ.
|
Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости;
|
|
8
|
8
|
|
и^ сла'ва дђбравы да ся възра'дђетъ до тебе`, и^ смрњчїе дђбра'вы речеT. эTнелњ же ё^спе`, не въꙁы'иде посњка'яи насъ”
|
і кипариси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас».
|
|
9
|
9
|
|
А/дъ до'лњ раз#гнњ'вася срњтъ т^я. вᲆста'ша с тобо'ю вс^и щђдове ѓ^блаDшей зеMле'ю” І$ и'же въста'ша эT прsтолъ свои^хъ вс^и цр~їе стра'ньстїи.
|
Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх.
|
|
10
|
10
|
|
вс^и эTвњща'ютъ и^ рекђтъ тебњ`, и^ т^ы плњне'нъ е^си ја^коже и^ м^ы, и^ въ наs намњненъ е^си”
|
Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас!
|
|
11
|
11
|
|
И$ сни'де сла'ва твоя въ а%дъ, мно'гое веселїе твое. поD тобо'ю посте'летъ гно'и, и^ покроv тво'и че'рвь”
|
У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій.
|
|
12
|
12
|
|
Ка'ко ся спаде съ нб~се деnница, вᲆсходя'щїа ꙁаё%тра. съкрђшися на ꙁемли`, пђща'яи къ всњмъ странаM”
|
Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи.
|
|
13
|
13
|
|
Ты б^о рече въ ё%мњ свое^мъ. на' нб~о въꙁы'идђ, и^ вы'ше ѕвњꙁдъ нбsныхъ поста'влю прsтлъ сво'и. и^ сядђ на горњ` высоцњ, на гора'хъ высока'хъ ја%же на сњ'веръ.
|
А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі;
|
|
14
|
14
|
|
въꙁыидђ вы'ше ѓ%блакъ” и^ бђдђ ра'венъ вы'шнемђ”
|
зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього».
|
|
15
|
15
|
|
Нн~њ же во а%дъ сни'деши, и^ въ ко'ренїе ꙁеMли`”
|
Але скинутий у пекло, у глибини пекельні.
|
|
16
|
16
|
|
И$ ё%ꙁрњвшеи ᲄя въчюдяTся ѓ^ тебњ и^ рекђтъ. се'й чл~къ и^же раꙁгнњва` вс^ю зе'млю, потряса'яи цр~я.
|
Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства,
|
|
17
|
17
|
|
порњва'яи вселе'ннђю вс^ю, грады расы'па и^ плњненыхъ не раꙁDрњши”
|
всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?».
|
|
18
|
18
|
|
Вс^и цр~и страньсᲄїи ё^спо'ша в чести. и^ чл~къ въ домђ` свое^м#. а^
|
Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці;
|
|
19
|
19
|
|
ты` повръжешися въ гора'хъ ја%ко мр~твецъ. похђленъ съ мно'гими мр~твъцы и^сњче'ными мечемъ. съходя'щимъ во а%дъ”
|
а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп,
|
|
20
|
20
|
|
ЈА/коже и^ ри'ꙁа въ кро'ви намо'чена не бђдетъ чи'ста. та'коже и^ т^ы не бђ'деши чи'стъ, ꙁане` зе'млю мою` погђби`, и^ лю'ди моа` и^ꙁби. не пребђ'деши въ вњ'чное вре'мя” Племя` ѕло'е
|
не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв.
|
|
21
|
21
|
|
ё^готови` ча'да своя на ё^бїе'нїе, грњхи` эTц~а твое^го, да не въстанTђ и^ прича'стятъ с^и ꙁе'млю, и^ напо'лнятᲆ зе'млю ра'ти.
|
Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами.
|
|
22
|
22
|
|
и^ вᲆста'нђ на' ня гл~етъ г~ь саваѓ'џъ. и^ погђблю` и^мя и^хъ и^ ѓ^ста'нокъ и^ племя” Се^ гл~етъ г~ь.
|
І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь.
|
|
23
|
23
|
|
положђ вављ=лона пђ'ста ја%ко въгнњꙁди'тися е^жемъ, и^ бђ'детъ нивочто'же. и^ положђ` и& бре'нїю пождь в па'гђбђ”
|
І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф.
|
|
24
|
24
|
|
Се^ гл~етъ г~ь саваѓ'џᲆ. ја%коже гл~ахъ та'ко и^ бђ'детъ. и^ ја%коy совњща'хъ, та'ко и^ ё^ста'вится”
|
З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться,
|
|
25
|
25
|
|
ЈА/ко погђби'ти а^сљ=рїю на земли` мое'и и на гора'хъ мои^хъ, и^ бђ'детъ въ попра'нїе. и^ эTи'мется эT нихъ ја^ре'мъ и^хъ, и^ бре'мя иX эT ра'ма иX эTи'меTся”
|
щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх.
|
|
26
|
26
|
|
Се'и совњтъ и^же совњща` г~ь на вселе'ннђю всю`. и^ с^и рђка` высо'кая на вся` страны` вселе'ныя.
|
Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи,
|
|
27
|
27
|
|
е^же б^о совњщаеT б~ъ, кт^о раꙁори'тъ, и^ рђкђ е^го высо'кђю кт^о эTвратиT”
|
бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?
|
|
28
|
28
|
|
Въ лњто в не'же ё%мре а^ха'ꙁъ цр~ь. бы'сть сло'во с^е.
|
У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово:
|
|
29
|
29
|
|
не ра'дђитеся вс^и и^ноплеме'нницы. съкрђши б^о ся ја%ре'мъ поража'ющаго в^ы. эT племе'не б^о ꙁмїина и^зы'идет# поро'дъ а^спидьскъ, и^ поро'дъ и^хъ и^ꙁы'идетъ змїя паря'ща”
|
не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон.
|
|
30
|
30
|
|
И$ напасђтся ё^бозїи гм~ъ. ни'щїи же чл~цы въ ми'рњ почїютъ. и^ потребиT гладомъ племя` твое, и^ ѓ^ста'нокᲆ тво'и и^ꙁбїетъ”
|
Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій.
|
|
31
|
31
|
|
Пла'читеся вра'та граDная, да въꙁопїютъ гра'ды въꙁмятенїи. и^ноплеме'нници вс^и ја%ко ды'мъ эT сњ'вера и^детъ, и^ нњсть л#зњ бы'ти.
|
Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх.
|
|
32
|
32
|
|
чт^о ли эTвњща'ютъ кня'ѕи стра'ньстїи, ја%ко г~ь ѓ^снова` сїѓ'на. и^ тњмъ сп~сђтся смире'нїи въ лю'дехъ”
|
Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.
|
|
Глvа, е~і”
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во на моа^виTскђю зе'млю” Но'щїю поги'бнетъ моа^виTска земля`, но'щїю б^о поги'бнеT граD моа^витьскь.
|
Пророцтво про Моав. — Так! уночі буде зруйнований Ар-Моав і знищений; так! уночі буде зруйнований Кир-Моав і знищений!
|
|
2
|
2
|
|
пла'читеся въ себњ`, поги'бнетъ б^о лаѓ^диво'нᲆ, в неMже требниk вашъ. та'мо въꙁы'дњте пла'катися къ наваљ=вђ моа^вљ=тъскђ” Пла'читеся, на все'и главњ` плњшъ, вс^я мы'шца ѓ^сњ'чены.
|
Він піднімається до Баїта і Дивона, піднімається на висоти, щоб плакати; Моав ридає над Нево́ і Медевою; у всіх них обстрижені голови, в усіх поголені бороди.
|
|
3
|
3
|
|
на стогнаX е^го препоя'шетеся въ ја^ри'ги. и^ въспла'четеся на храми'нахъ е^го, и^ на ё%лицахъ е^го, и^ на распђтїи е^го вс^и въꙁрыда'ютъ съ пла'чеM.
|
На вулицях його опоясуються веретищем; на покрівлях його і площах його усе ридає, потопає у сльозах.
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко воꙁопи е^сево'нь, и^ гл~а. до'ндеже ё^слы'шася гла'съ е^го” Сего ради чресла` моа^виTска въпїю'тъ, дш~а е^я` ё^вњсть.
|
І волає Есевон і Елеала; голос їх чується до самої Іааци; за ними і воїни Моава ридають; душа його збурена в ньому.
|
|
5
|
5
|
|
срDце моа'витьскїя въпїетъ в не'и до сиго'ра. ю^ница б^о е^сть третиа^ки Въ вошествїи же е^же к тебњ пла'чющеся въꙁыдTђ пђтемъ а^рони'млем#, въпїетъ сътренїе и^ трђсъ.
|
Ридає серце моє за Моавом; біжать з нього до Сигора, до третьої Егли; піднімаються на Лухит з плачем; по дорозі Хоронаїмській здіймають страшний крик;
|
|
6
|
6
|
|
вода` неври'мля пђста бђ'детъ, и^ сњ'но е^я` ѓ^скђдњ'ет#, сњ'на бо ѕе'лена не бђдеT”
|
тому що води Нимрима вичерпалися, луки засохли, трава вигоріла, не стало зелені.
|
|
7
|
7
|
|
е^да си'це хо'щетъ спасе'нъ бы'ти” Наведђ бо на де'брь а^ра'вскђ и^ во'ꙁмTђ ю&
|
Тому вони залишки запасів і те, що збережено ними, переносять за ріку Аравійську.
|
|
8
|
8
|
|
съвокђпи б^о во'пль прењлъ моа^витьскь, съ а^галимлемъ, и^ пла'чь ея` до кла'дяѕя е^сали'мля.
|
Бо волання по усіх краях Моава, до Еглаїма плач його і до Беер-Елима плач його;
|
|
9
|
9
|
|
вода` рем#мо'ня напо'лнится кро'ви. наведђ` б^о на рем#мо'на а^равляны, и^ во'змђть племя` моа'вле, и^ а^рїилево. и^ прокъ а^дамо'нь,
|
тому що води Димона наповнилися кров’ю, і Я наведу на Димон ще нове — левів на тих, що втекли з Моава, і на тих, що залишилися у країні.
|
|
Глvа, ѕ~і”
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
пђщђ а^ки гаD на' ꙁемлю” Єда` камы'къ пђстъ е^сть гора` сїѓ'ня.
|
Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону;
|
|
2
|
2
|
|
бђ'деши б^о а^ки пти'ца въсперђщи птиu. эTја^ть дщ^и моа'вля прохоd а^рно'ни боле совњщава'ите.
|
бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських.
|
|
3
|
3
|
|
сътворя'ите кро'вᲆ желя' е^я` прsно въ плаDнђю тмђ` пробњгнђтъ, ё^жAснђшася. е^да` и^спе'рва
|
«Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають.
|
|
4
|
4
|
|
ѓ^бита'ютъ тебњ` ё^бњ'ꙁи моавли бђ'дђтъ вᲆ покрове'нїе вам#, эT лица` прогоня'ща ја%ко эTја%ся по'мощь твоя`. и^ кня'ѕь погиба'етъ попира'яи на ꙁемли`.
|
Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі.
|
|
5
|
5
|
|
і^ и^спра'вится съ ми'лостїю прsтлъ, и^ ся'детъ на не'мъ съ и^стинною въ хра'мњ двд~вњ сђдя` и^ възыска'я сDђ, и^ подвижа пра'вдою”
|
Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуддя».
|
|
6
|
6
|
|
Слы'шахомъ ё^кори'знђ моа'влю, ё^коре'нъ бы'сть ѕњ'ло. преꙁо'рь эTвръже, не та'ко воlхвова'нїе твое не та'ко.
|
«Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його».
|
|
7
|
7
|
|
въспла'чеTся моа'въ, въ моа'витьстњи б^о вси` воспла'чюTся живђщи. и%мже въсхотњ поё^чи'ши, и^ не ё^срамля'ешися.
|
Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кирхарешета: вони зовсім зруйновані.
|
|
8
|
8
|
|
дњти е^сево'ня, пожелњ'ютъ винограD севама'нь. пожира'ющеи сратны`, попорете` виногра'ды е^го до наа^ꙁира не съвокђпи'теся. попла'ваите пђсты'ню, пђщенїи ѓ^ста'ша прои^до'шA пђсты'ню.
|
Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море.
|
|
9
|
9
|
|
сего ради въспла'чюTся, ја%ко пла'чь наꙁи'ревъ виногра'дъ севама'нь. дђ'бїе ти посече е^сево'нь, и^ е^леа'ли. ја%ко на жа'твђ твою` и^ на и^манїе винђ` поперђ е&, и^ вс^е падеTся”
|
Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости.
|
|
10
|
10
|
|
и^ въꙁдви'гнется ра'дость и^ весе'лїе эT виногра'да и^хъ, и^ въ виногра'дехъ твои^хъ не въꙁра'дђюTся. и^ не и^ꙁгнетђтъ вина` въ тњсцњх#, преста'ло б^о е^сть”
|
Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у точилах: Я припинив радість.
|
|
11
|
11
|
|
Сего ради чре'во мое` на моа^ва а^ки гђ'сли въꙁ#гласитъ, и^ ё^тро'ба моа` а^ки граD и^же понови`.
|
Від того нутрощі мої стогнуть за Моавом, як гуслі, і серце моє — за Кирхарешетом.
|
|
12
|
12
|
|
и^ бђдетъ ја%ко срамля'тися тебњ, ја%ко трђ'дися моа'въ ѓ^ требницњхъ. и^ вни'детъ въ сотворе'нныя рђка'ма еа` ја%ко помоли'тися, и^ не возмо'жетъ и^ꙁба'вити е^го”
|
Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе.
|
|
13
|
13
|
|
Се сло'во е^же гл~а г~ь на моа'ва. е^гда же гл~а
|
Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна.
|
|
14
|
14
|
|
и^ н~нњ гл~ю. въ тре'хъ лњтеX лњтъ нае%мника, похђ'лится слава моа'вля въ все'мъ бога'тьствњ мно'ѕњ. и^ ѓ^ста'виTся ё^мненъ и^ безъ че'сти”
|
Нині ж так говорить Господь: через три роки, рахуючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний.
|
|
Глvа, з~і”
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во е^же на дама'скъ” Се^ дама'скъ во'ꙁмется эT граD и^ бђдетъ въ паде'нїе
|
Пророцтво про Дамаск. — Ось, Дамаск виключається з числа міст і буде купою руїн.
|
|
2
|
2
|
|
ѓ^ста'вленна въ вњ'къ, в ло'же па'стваM и^ въ поко'и. и^ не бђ'деT гоня'щаго.
|
Міста ароерські будуть покинуті, — залишаться для стад, які будуть відпочивати там, і нікому буде лякати їх.
|
|
3
|
3
|
|
и^ къ семђ` не бђдетъ тве'рди ја%ко въбњгнђти е^фремђ. и^ къ семђ` не бђ'детъ црsтво въ дама'сцњ, и^ прокь сирь, нњси б^о ты` ё%н#ше сн~въ і^и^л~евъ, и^ сла'вы и^хъ” Се гл~етъ г~ь саваѓ'џъ.
|
Не стане твердині Єфремової і царства Дамаскського зі всією Сирією; з ними буде те саме, що зі славою синів Ізраїля, — говорить Господь Саваоф.
|
|
4
|
4
|
|
бђдетъ въ то'и дн~ь, поме'рькнетъ сла'ва і^а'ковля. и^ си'лная сла'вы е^го потрясђтся”
|
І буде у той день: умалиться слава Якова, і повне тіло його стане худим.
|
|
5
|
5
|
|
И$ бђ'детъ ја%ко е^гда` кт^о сᲆбира'етᲆ жа'твђ стоа'щђ, и^ сᲇмя кла'съ пожина'етъ. и^ бђ'детъ ја%коy е^гда` кт^о сᲆбира'етъ кла'сы въ де'бри твердᲇ,
|
Те саме буде, що після збору хліба женцем, коли рука його пожне колосся, і коли зберуть колосся у долині Рефаїмській.
|
|
6
|
6
|
|
и^ ѓ^ста'нетъ в не'и сте'блїе. и^ли а^ки ꙁе'рна масли'чна дв^њ и^л^и г~ на концы высо'цњ, и^л^и четы'ри и^л^и пя'ть на вњтви ея` ѓ^ста'нђтъ” Се гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ.
|
І залишаться у нього, як буває при оббиванні маслин, дві-три ягоди на самій вершині, або чотири-п’ять на плодючих гілках, — говорить Господь, Бог Ізраїлів.
|
|
7
|
7
|
|
в то'и дн~ь ё^пова'я бђ'детъ чл~къ къ сътво'ръшемђ и&. и^ ѓ'чи е^го къ ст~мђ і^и^л~евђ во'ꙁрятъ.
|
У той день зверне людина погляд свій до Творця свого, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїлевого;
|
|
8
|
8
|
|
и^ не бђдђтъ ё^пова'юще къ требникомъ, н^и дњ'лы рђкђ и^хъ е^же сътвори'ста прьсты и^хъ. и^ не ё%ꙁрятᲆ дђбравъ иX, н^и гнюсныX и^хъ”
|
і не гляне на жертовники, на діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили пальці її, на ідолів Астарти і Ваала.
|
|
9
|
9
|
|
Въ то'и дн~ь бђ'дђтъ гра'ди твои` ѓ^ста'влени. ја%коже ѓ^ста'виша и& а^мор#реи і^ ељ=веи эT лица` сн~въ і^и^л~ев#, и^ бђдђтъ пђсти”
|
У той день укріплені міста будуть, як руїни у лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, — і буде порожньо.
|
|
10
|
10
|
|
Зане` ѓ^ста'ви бг~а сп~са твое^го, и^ г~а по'мощ#ника твое^го не помянђ`. сего ради насади'ши саD невњренъ, и^ сњмя невњрно.
|
Бо ти забув Бога спасіння твого, і не згадував про скелю притулку твого; від того розвів розважальні сади і насадив живці від чужої лози.
|
|
11
|
11
|
|
вон#же б^о дн~ь а^ще насади'ши ꙁаблђди'ши” А$ще л^и ꙁаё%тра насади'ши т^о процвњтеT на жатвђ, и^ во'ньже дн~ь причастиT, а^ки эTц~ь б^о чл~къ причастиT сн~ы своя`”
|
У день насадження твого ти піклувався, щоб воно росло і щоб посіяне тобою рано розцвіло; але у день збирання не купа жни́ва буде, але скорбота жорстока.
|
|
12
|
12
|
|
ЭO лю'те мно'жесᲄвђ страn мно'гᲆ а^ки мо'ре мятяся, та'коже ся смятеT. и^ ю'гъ б^о страn мно'гᲆ ја^ко вода` воZшђмиT,
|
На жаль! шум народів багатьох! шумлять вони, як шумить море. Ревіння племен! вони ревуть, як ревуть сильні води.
|
|
13
|
13
|
|
а^ки множество во'дъ ја^зыцы мнози, а^ки во'ды мно'ги нђди'ми сходя'ще. и^ запретиT е^мђ, и^ дале'че проженеT и&. а^ки праX плњвныи вњ'ющиX проти'вђ вњтрђ, и^ ја%ко праX ко'лныи бђ'ря възнося'щи”
|
Ревуть народи, як ревуть сильні води; але Він пригрозив їм і вони далеко побігли, і були гнані, як порох по горах від вітру і як пил від вихору.
|
|
14
|
14
|
|
К ве'черђ бђдеT же'ля, и^ преже заё%трины. и^ не бђдеT сїя ча'сть плњни'вшиX в^ы. и^ жре'бїи причасти'вшихъ ва'съ”
|
Вечір — і ось жах! і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.
|
|
Глvа, и~і”
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре земли` е^я'же кора'бльная кры'ла ѓ^бо'нђ странђ` рњки` мљ=рьски.
|
Горе землі, яка осіняє крилами по той бік рік ефіопських,
|
|
2
|
2
|
|
пђща'яи по' морю послы`, и^ кни'ги по'сланныя ве'рхђ воды`. по'идђтъ б^о вњ'стницы ле'гцы къ странњ` высо'цᲇ и^ къ лю'демъ сᲄра'нномъ и^ стра'шноM. кт^о ѓ^бо'нђ странђ` и^хᲆ страна не причаща'ема и^ попра'на”
|
і посилає послів по морю, у папірусних суднах по водах! Ідіть, швидкі посли, до народу міцного і бадьорого, до народу страшного від початку і донині, до народу рослого і який усе топче, землю якого розрізають ріки.
|
|
3
|
3
|
|
Нн~њ рњки ꙁемныя вс^я а^ки страна` насе'лена насе'лится. страна` и^хᲆ а^ки ꙁна'менїе съ го'ръ въз#дви'гнется. а^ки гла'съ трђбы` ё^слы'шанъ бђ'детъ”
|
Усі ви, що населяєте всесвіт і живете на землі! дивіться, коли знамено підніметься на горах, і, коли засурмить труба, слухайте!
|
|
4
|
4
|
|
ЈА/ко та'ко м^и рече г~ь. ё^тверженїе бђдеT въ мое^мъ градњ. а^ки свњтъ зно'я полђденьнаго. а^ки ѓ%блакъ ро'сныи въ дн~ь жа'твы. и^ бђ'детъ
|
Бо так Господь сказав мені: Я спокійно дивлюся з оселі Моєї, як світла теплота після дощу, як хмара роси під час жнивної спеки.
|
|
5
|
5
|
|
пре'же жа'твы е^гда` сконча'ется цвњтъ. и^ гре'ꙁнᲆ ꙁе'ленъ процвњте'тъ цвњтᲆ ки'селъ. и^ ѓ^бъе'млеT греꙁны ма'лыя се'рпомъ. и^ ло'зїе эTвръжетъ и^ посњчет#,
|
Бо раніше збирання винограду, коли він відцвіте, і грона почнуть дозрівати, Він обріже ножем гілки і відкине, і відрубає гілля.
|
|
6
|
6
|
|
и^ ѓ^ста'витъ въкђпњ п#тицамъ нбsнымъ и^ ѕвњ'ремъ зе'мныM. и сᲆберђтся на' ня пти'ца нбsныя, и^ вс^и ѕвњрїе земли на'нь прїидђтᲆ”
|
І залишать усе хижим птахам на горах і звірам польовим; і птахи будуть проводити там літо, а всі звірі польові будуть зимувати там.
|
|
7
|
7
|
|
Въ то` вре'мя принесђтся да'рове г~ђ саваѓ'џђ, эT лю'дїи ско'рбныX и^ посњче'ныX. и^ эT лю'дїи вели'киX, эT нн~њ и^ въ вњ'чное время. страна` надњ'ющися и^ попра'на, ја%же е^сть въ ча'сти рњчнњи земля своея`. на мњсте и^дњже и%мя г~а саваѓ'џа, въ горњ` сїѓ'нњ”
|
У той час буде принесений дар Господу Саваофу від народу міцного і бадьорого, від народу страшного від початку і донині, від народу рослого, і який усе́ топче, землю якого розрізають ріки, — до місця імені Господа Саваофа, на гору Сион.
|
|
Глvа, џ~і”
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
Видњнїе на е^гљ=пта” Се^ г~ь сњди'тъ на ѓ%блацњ ле'гцњ. и^ прїидетъ въ е^гљ=петъ, и^ потрясђтся рђка'ми сътворе'нїи вс^и е^гљ=пет#стїи эT лица` е^мђ, и^ срDца и^хъ покаря'тся в ни'хъ,
|
Пророцтво про Єгипет. — Ось, Господь сидить на хмарі легкій і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане у ньому.
|
|
2
|
2
|
|
и^ въста'нђтъ е^гљ=птя'не на е^гљ=птя'ны. и^ въѓ^рђжи'тся чл~кᲆ на бра'та свое^го, и^ чл~къ на бли'жняго свое^го. и^ въста'нетъ гра'дъ на гра'дъ. и^ ꙁако'нъ на ꙁако'нъ.
|
Я озброю єгиптян проти єгиптян; і будуть битися брат проти брата і друг проти друга, місто з містом, царство з царством.
|
|
3
|
3
|
|
и^ въꙁмяте'тся дх~ъ е^гљ=пет#скъ в ни'хъ, и^ совњтъ и^хъ расы'плю” И$ въпро'сятъ бого'въ своиX и^ кђми'ръ и^хъ, и^ глася'щихъ эT ꙁемля`, и^ влъхвова'нїи эT ё^тро'бы.
|
І дух Єгипту знеможе у ньому, і зруйную раду його, і вдадуться вони до ідолів і до чаклунів, і до тих, що викликають мертвих, і до ворожбитів.
|
|
4
|
4
|
|
и^ преда'мъ е^гљ=петъ в рђцњ чл~чи властелемъ жесто'комъ, и^ цр~и жесто'цы ѓ^блада'ютъ и%ми” Се гл~етъ г~ь саваѓ'џъ.
|
І віддам єгиптян до рук володаря жорстокого, і лютий цар буде панувати над ними, говорить Господь, Господь Саваоф.
|
|
5
|
5
|
|
и^ пїю'тъ е^гљ=пти во'дђ ја%же на помо'рїи, а^ рњка` ѓ^скђдњ'етъ и^ по'схнетъ.
|
І виснажаться води у морі і ріка вичерпається і висохне;
|
|
6
|
6
|
|
и^ ѓ^скђдњ'ютъ рњ'ки, и^ рвени'ца рњ'чныя, и^ по'схнетъ ве'сь со'нмъ во'дныи. и^ въ всякомъ лђ'ѕњ тро'стнњмъ и^ си'тнњмъ,
|
і збідніють ріки, і канали єгипетські обміліють і висохнуть; очерет і тростина зав’януть.
|
|
7
|
7
|
|
и^ лђ'чїе ꙁеле'но, и^ все е^же ѓ%крsтъ рњки`, и^ вс^е сњ'емое рњко'ю по'схнетъ вњтренымᲆ расыпа'нїемъ.
|
Поля біля ріки, по берегах ріки, і все, посіяне біля ріки, засохне, розвіється і зникне.
|
|
8
|
8
|
|
и^ въꙁдохнђтъ рыбарїе вси в#мещђщеи мрежа в рњкђ, и^ вме'щђщеи не'воды, и^ вме'щђщеи ѓ^ме'ты вᲆжделњ'ютъ”
|
І заплачуть рибалки, і заридають усі, хто кидає вудку в ріку, і ті, що ставлять сіті у воді, засмутяться,
|
|
9
|
9
|
|
И$ стђдъ прїимђтъ дњлающая ле'нъ, и^ дњлающая синетђ`. и^ бђ'дђтъ сновђю^щеи съ болњꙁнїю,
|
і будуть збентежені ті, що обробляють льон, і ткачі білих полотен;
|
|
10
|
10
|
|
и^ творя'щеи ѓ^ловинђ попекђтся, и^ поболя'тъ дш~а и^хъ.
|
і будуть роздерті сіті, й усі, які мають насадки для живої риби, впадуть духом.
|
|
11
|
11
|
|
и^ ё^роди'ви бђ'дђтъ кня'ѕи џанеѓ'ви, и^ мђ'дрїи цр~евы совњтницы, совњты и^хъ ѓ^бъю^родњ'ютъ” Ка'ко речете` цр~ю сн~ове смы'сленыхъ, вы сн~ове цр~ь первыхъ.
|
Так! збожеволіли князі цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуздою. Як скажете ви фараонові: «я син мудреців, син царів древніх?»
|
|
12
|
12
|
|
гдњ сђть мђдрїи твои, да т^и совњстя'тъ, и^ да рекђтъ. чт^о съвњща г~ь саваѓ'џᲆ на е^гљ=пта”
|
Де вони? де твої мудреці? нехай вони тепер скажуть тобі; нехай довідаються, що́ Господь Саваоф визначив про Єгипет.
|
|
13
|
13
|
|
ѓ^скђдњша княѕи џане'ѓви, и^ въꙁнесо'шася княѕи меMфи'т#стїи, и^ прельстятъ е^гљ=пта по племе'немъ.
|
Збожеволіли князі цоанські; впали в оману князі мемфиські, і звів Єгипет з путі глав племен його.
|
|
14
|
14
|
|
г~ь чрьпа и^мъ дђх'ъ прельще'нїя. и^ прельсти'ша е^гљ=пта всњми дњлесы` и^хъ, ја%коже прельща'ется пїа'ныи, і^ и^ꙁблева'выи воспяT”
|
Господь послав у нього дух сп’яніння; і вони ввели Єгипет в оману в усіх ділах його, подібно до того, як п’яний бродить по блювотині своїй.
|
|
15
|
15
|
|
и^ не бђ'детъ е^гљ=птя'номъ дњ'ла, е^же бы сътвори'ло главђ` и^ ѓ'шибъ. ре'кше нача'токъ и^ коне'цъ”
|
І не буде в Єгипті такого діла, яке вміли б зробити голова і хвіст, пальма і тростина.
|
|
16
|
16
|
|
В то'и дн~ь бђдђтъ е^гљ=пти а^ки же'ны въ стра'сњ и^ въ трђсњ, эT лица` рђки` г~а саваѓ'џа, ю%же то'и въꙁложитъ на' ня.
|
У той день єгиптяни будуть подібні до жінок, і затремтять і убояться руху руки Господа Саваофа, яку Він підніме на них.
|
|
17
|
17
|
|
и^ бђдетъ стра'на жидо'въска въ странахъ е^гљ=птя'номъ. всяк# и^же а^ще въспомяне'тъ я& и^мъ, ё^боя'тся совњта ради г~а саваѓ'џа, и^же съвњща г~ь на' ня”
|
Земля Іудина зробиться жахом для Єгипту; хто згадає про неї, той затремтить від визначення Господа Саваофа, яке Він ухвалив про нього.
|
|
18
|
18
|
|
В то'и дн~ь бђ'детъ пя'ть гра'дъ въ е^гљ=птњ, гл~юще ја^ꙁы'комъ ханани'т#скомъ, и^ кленђщася и^менемъ гн~имъ. грDа а^се'дескъ, проꙁове'тся е^ді'нъ грDа”
|
У той день п’ять міст у землі Єгипетській будуть говорити мовою ханаанською і клястися Господом Саваофом; одне назветься містом сонця.
|
|
19
|
19
|
|
В то'и дн~ь бђ'детъ тре'бникъ гв~и въ ꙁемли` е^гљ=пет#стњи, и^ сто'лпъ въ предњ'лехъ гв~и.
|
У той день жертовник Господу буде посередині землі Єгипетської, і пам’ятник Господу — біля меж її.
|
|
20
|
20
|
|
и^ бђ'детъ въ ꙁна'менїе въ вњ'къ гв~и въ ꙁемли` е^гљ=пет#стњ. ја%ко въскричатъ къ гв~и ꙁаѕля'щихъ и^мъ дњ'ля, и^ пђститъ и^мъ г~ь чл~ка, и^же сп~сетъ я&. сђдя'и сп~сетъ я&.
|
І буде він знаменням і свідченням про Господа Саваофа у землі Єгипетській, тому що вони воззвуть до Господа з причини гнобителів, і Він пошле їм спасителя і заступника, і визволить їх.
|
|
21
|
21
|
|
и^ зна'емъ бђ'детъ г~ь е^гљ=птя'номъ, и^ ё^вњ'дятъ е^гљ=птя'не г~а в то'и дн~ь. и^ сътво'рятъ тре'бы и^ да'ры, и^ ѓ^бњща'ютъ моли'твы гв~и, и^ эTдадя'тъ.
|
І Господь явить Себе в Єгипті; і єгиптяни у той день пізнають Господа і принесуть жертви і дари, і дадуть обітниці Господу, і виконають.
|
|
22
|
22
|
|
и^ поразиT г~ь е^гљ=птя'ны ја%ꙁвою вели'кою, і^ и^сцњлитъ я& цњльбо'ю. и^ ѓ^братяTся къ гв~и, и^ ё^слы'шиT я& і^ и^сцњлиT я&”
|
І уразить Господь Єгипет; уразить і зцілить; вони навернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх.
|
|
23
|
23
|
|
В то'и дн~ь бђдетъ пђть е^гљ=птђ къ асирїемъ, и^ вни'дђтъ а^сирїи въ е^гљ=петъ. а^ е^гљ=пти по'идђтъ въ а^сирїю, и^ рабо'таютъ е^гљ=пти а^сиріеM”
|
У той день з Єгипту в Ассирію буде велика дорога, і буде приходити Ассур у Єгипет, і єгиптяни — в Ассирію; і єгиптяни разом з ассиріянами будуть служити Господу.
|
|
24
|
24
|
|
В то'и дн~ь бђдетъ і^и^л~ь трижды въ асирїи^хъ, и^ въ е^гљ=птянеX. блsвенъ в зе'млю,
|
В той день Ізраїль буде третім з Єгиптом і Ассирією; благословення буде посеред землі,
|
|
25
|
25
|
|
ю%же блsви г~ь саваѓ'џ#, гл~я. блsвени лю'дїе мои и^же въ е^гљ=птњ, і^ и'же въ а^сирїи^хъ. и^ прича'стїе мое і^и^л~ь”
|
яку благословить Господь Саваоф, говорячи: благословенний народ Мій — єгиптяни, і діла рук Моїх — ассиріяни, і спадщина Моя — Ізраїль.
|
|
Глvа, к~”
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
В лњто в не'же преиде наџа'нᲆ въ а^ꙁо'тъ, е^гда пђсти и^ а^рна` цр~ь а^сљ=рїискъ, и^ вое^ва` на а^ꙁо'тъ, и^ взя` и&”
|
У рік, коли Тартан прийшов до Азота, бувши посланим від Саргона, царя Ассирійського, і воював проти Азота, і взяв його,
|
|
2
|
2
|
|
Тогда рече г~ь къ і^са'їи` сн~ђ а^мо'совђ, гл~я. и^ди` и^ свер#зи врњтище съ чреслъ свои^хъ, и^ санда'лїи своиX и^зђ'ися, и^ сътвори` си'це. ходя` на'гъ и^ бо'съ.
|
у той самий час Господь сказав Ісаї, синові Амосовому, так: піди і зніми веретище зі стегон твоїх і скинь сандалії твої з ніг твоїх. Він так і зробив: ходив нагий і босий.
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече г~ь, ја%коже хо'диT рабъ мо'и і^са'їа на'гᲆ и^ бо'съ, г~ лњта бђдђтъ е^гљ=птяномъ зна'менїа и^ чюдеса`, и^ еџїѓ'пляномъ”
|
І сказав Господь: як раб Мій Ісая ходив нагий і босий три роки, на вказівку і знамення про Єгипет і Ефіопію,
|
|
4
|
4
|
|
ЈА/ко такоже эTведетъ цр~ь а^сљ=рїискъ плњнники е^гљ=пет#ски и^ еџїѓ'пъски, ю%ноша и^ ста'рца, на'ги и^ бо'сы эTкрове'ны стыдњнїи е^гљ=пет#ски.
|
так поведе цар Ассирійський полонених з Єгипту і переселенців з Ефіопії, молодих і старих, нагими і босими і з оголеними стегнами, для посоромлення Єгипту.
|
|
5
|
5
|
|
и^ срамя'тся ѓ^меншавше е^гљ=птяне съ е^џїѓ'пляны, и^миже ё^пова'хђ. бњша б^о и^хъ хвала`,
|
Тоді жахнуться і засоромляться через Ефіопію, надію свою, і через Єгипет, яким хвалилися.
|
|
6
|
6
|
|
и^ рекђтъ живђщеи въ ѓ'стровњ се'мъ. се` мы бњхомъ ё^пова'юще бњжа'ти к нимъ на по'мощъ. сїи же не мого'ша и^ꙁбы'ти цр~я а^сљ=рїиска, то` ка'ко мы` сп~семся”
|
І скажуть у той день жителі цієї країни: ось які ті, на яких ми надіялися і до яких зверталися по допомогу, щоб урятуватися від царя Ассирійського! і як урятувалися б ми?
|
|
Глvа, к~а”
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
Виденїе пђстыня” ЈАко бђ'ря сквозњ пђсты'ню про'идетъ, эT пђ'сты и^сходя'щи земли`.
|
Пророцтво про пустелю приморську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної.
|
|
2
|
2
|
|
стра'шно видњ'нїе и^ жестоко повњдася мн^њ. ё^каря'яи ё^каряеT, и^ беꙁакоnная дњяи беꙁако'ниT на' мя е^ламите, и^ послы` прьстїи на мя и^дђтъ. нн~њ въздохнђ, и^ ё^тњшђся сам#.
|
Грізне видіння показане мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець.
|
|
3
|
3
|
|
сего дњля наплънишася чресла моя раслабленїя, и^ болњзни прїяша м^я а^ки ражда'ю^щђю. смято'хся ја%ко не слы'шати пот#ща'хся а^ки не ви'дњти.
|
Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу.
|
|
4
|
4
|
|
срDце мое мяте'тся, і^ беꙁако'нїе погрђжа'е^тъ м^я. дш~а моя въ сᲄра'сᲇ стоиT.
|
Серце моє тремтить; дрож б’є мене; відрадна ніч моя перетворилася на жах для мене.
|
|
5
|
5
|
|
Оу^гото'ви трапе'ꙁђ, ја^ди'те и^ пїите въста'вше княѕи ё^готовите щи'ты.
|
Готують стіл, розстилають покривала, — їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!»
|
|
6
|
6
|
|
ја%ко та'ко рече г~ь къ мнњ. шеD ё^ста'ви себњ стражбђ`, и^ е^гоже а^ще ё'зриши и^ въꙁвњсти`.
|
Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить.
|
|
7
|
7
|
|
и^ ё^зрXњ снђзника дв^а, е^ді'нъ на ѓ^сля'ти, а^ дрђгїи на вельблюдњ. послђшати послђшанїя мно'га,
|
І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попарно; і вслухався він старанно, з великою увагою, —
|
|
8
|
8
|
|
и^ приꙁови` ё'рїю на стражбђ гн~ю, и^ рцы`. ста'ни весь дн~ь, ста'ни всю но'щь ё^ по'лчища.
|
і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишався цілі ночі:
|
|
9
|
9
|
|
и^ с^е самъ грядетъ снђꙁнь мђжъ, и^ эTвњща'въ рече. падеся паде'ся вављ=ло'нъ, и^ вс^и кђми'ры е^го и^ вси` творенїи рђка'ми съкрђши'шася на зеMли
|
і ось, їдуть люди, вершники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті.
|
|
10
|
10
|
|
Послђшаите ѓ^ста'нки, и^ ѓ^болезненїи послђшаите. е^же слы'шахъ эT г~а саваѓ'џа. б~ъ і^и^л~евъ, възвњсти` намъ”
|
О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.
|
|
11
|
11
|
|
Видњ'нїе на и^дђме'я” Къ мнњ` зоветъ эT сељ'ра. снабди'те забра'ла,
|
Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі?
|
|
12
|
12
|
|
снабжђ` заё'тра и^ но'щїю. а^ще и%щеши т^о и^щи`, и^ ко мнњ` прїиди`”
|
Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.
|
|
13
|
13
|
|
Въ дђбра'вњ вечеръ прележиши, и^л^и на пђти` деда'нове
|
Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські!
|
|
14
|
14
|
|
Въ срњте'нїе жа'ждђщемђ во'дђ принесите, живђщїи въ странњ` џема'новњ. съ хлњбы срњта'ите бњжа'щая мно'жества ради ё^бїеныхъ,
|
Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать,
|
|
15
|
15
|
|
и мно'жества ради прельщеныхъ, и^ мно'жества дњля мечнаго, и^ мно'жества дњля стрњле'цъ протяже'ныхъ, и^ мно'жества дњля падшиX на сњ'чи”
|
бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни.
|
|
16
|
16
|
|
ЈА/ко сице рече г~ь къ мнњ. е^ще въ е^ді'номъ лњте, ја%коже в лњте нае^мника. ѓ^скђдњ'етъ сла'ва сн~овъ кљ=да'рь,
|
Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне,
|
|
17
|
17
|
|
и^ ѓ^ста'нцы стрlњцеv си'лныхъ сн~овъ кљ=дарь ё^ме'ншени бђдђтъ. ја%ко г~ь гл~а, б~ъ і^и^л~евъ”
|
і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.
|
|
Глvа, к~в”
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Видњ'нїе де'бри сїѓ'ни” Чт^о бы'сть тебњ нн~њ. ја%ко възлњꙁосте вси` на хра'мы т#ща`,
|
Пророцтво про долину видіння. — Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі?
|
|
2
|
2
|
|
напо'лнися гра'дъ въпїющиX. ја^зве'нїи твои` не мече'мъ л^и сђть ё^бо ё^ја^ꙁвени. и^ мертвᲆцы` твои` не ё^мер#щве'ни л^и сђть ё^бо ра'тїю.
|
Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли;
|
|
3
|
3
|
|
вси` кня'ѕи твои` побњ'гнђша. и^ плененїи жестоцњ сђть свя'ꙁани, и^ крњпцїи` в тебњ дале'че эTбњжа'ша.
|
усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли.
|
|
4
|
4
|
|
сего дњля реко'хъ, не дњ'ите мене да ся го'рцњ воспла'чю. не наляжи'те ё^тᲇша'юще м^я, ѓ^ сᲆкрђше'нїи дщери рожде'нїя мое^го.
|
Тому говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого.
|
|
5
|
5
|
|
ја%ко дн~ь мятежен# и^ па'гђбенъ” И$ попра'нїя льще'нїя, эT г~а саваѓ'џа, в де'бри сїѓ'ни прельща'ются. и^ ма'лъ и^ вели'къ тђля'ющеся въ гора'хъ”
|
Бо день сум’яття і потоптання і збентеження у долині видіння від Господа, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори.
|
|
6
|
6
|
|
е^ламитеy взя'ша тђ'лы” Въся'дите чл~цы на ко'ня, и^ сᲆбо'ръ по'л#чныи.
|
І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит.
|
|
7
|
7
|
|
и^ бђдTђ и^збра'ни де'бри твоя`, и^ напо'лняTся ѓ^рђжїя, ко'н#ницы же ꙁастђ'пятъ бра'та твоя.
|
І ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт,
|
|
8
|
8
|
|
и^ эTкрыютъ вра'та і^ё'дина” И$ възря'тъ в то'и дн~ь въ и^ꙁбра'н#ныя домы` гра'да,
|
і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому.
|
|
9
|
9
|
|
и^ эTкры'ю^тъ съкрове'н#ная до'мовъ конца` двд~ва, и^ ё^ꙁря'тъ ја%ко множа'иши сђть” И$ ја%ко эTврати'ша во'дђ прьвы'я кђ'пели въ' градњ,
|
Але ви бачите, що багато проламів у стіні міста Давидового, і збираєте во́ди у нижньому ставку;
|
|
10
|
10
|
|
и^ ја%ко ё^стро'и^ша домы` і^ерsли'мля, на ё^твержDе'нїе стᲇнњ` гра'днеи.
|
і відзначаєте доми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну;
|
|
11
|
11
|
|
и^ съᲄвористе себᲇ во'дђ межDђ двњма ѓ^гра'дома, в#нђтръё'дђ паче кђ'пели дре'вняя” и^ не въꙁрњсте и^же и^спе'рва сътвори` ю&, и^ съгра'ждᲆшаго ю& не вњдњсте”
|
і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод старого ставка. А на Того, Хто це робить, не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це.
|
|
12
|
12
|
|
И$ прозва` г~ь саваѓ'џъ в# то'и дн~ь плаq и^ рыда'нїе. и^ ѓ^бръсе'нїе, и^ препоя^са'нїе въ врњтища.
|
І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем.
|
|
13
|
13
|
|
си' же сътвори'ша ра'дость и^ весе'лїе, ꙁакала'юще теlца и^ полага'юще тре'бы ѓ%вцами, ја%ко ја%сти мя'са, и^ пи'ти вино`. гл~юще ја^ди'мъ и^ пїемъ, ё'трњ б^о ё'мреM.
|
Але ось, веселощі і радість! Убивають волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: «будемо їсти і пити, бо завтра помремо!»
|
|
14
|
14
|
|
се' же не покрове'н#но е^сть въ ё'шїю г~а саваѓ'џа, ја%ко не ѓ^ста'вится грњх# то'и вамъ, до'ндеже ё'мрете”
|
І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф.
|
|
15
|
15
|
|
Си'це гл~етъ г~ь саваѓ'џъ. и^ди` в кђщђ к сана'нђ строи'телю до'ма. и^ рцы` е^мђ
|
Так сказав Господь, Господь Саваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника палацу [і скажи йому]:
|
|
16
|
16
|
|
что' т^ы ꙁдњ`, что' ли тебᲇ здњ`, да ꙁдњ` е^си и^стеса'лъ гро'бъ себњ, и^ сътвори'лъ е^си себњ на высо'цњ гробъ, и^ вписа'лъ е^си себњ` на камени кђщђ”
|
що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю? — Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі.
|
|
17
|
17
|
|
Се` ё^бо г~ь саваѓg, сътре'тъ и^ свержетъ мђжа, и^ эTи^метъ ё^тва'ръ твою, и^ вњне'цъ тво'и сла'вныи.
|
Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок;
|
|
18
|
18
|
|
и^ поврьжетъ т^я въ странђ` вели'кђ и^ беꙁъ мњры, и^ т^ђ ё'мреши. и^ поло'житᲆ ѓ^рђжїе твое` доброе въ беꙁъче'стїе, и^ доM кня'ѕя твое^го въ попра'нїе.
|
згорнувши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти помреш, і там чудові колісниці твої будуть ганьбою для дому господаря твого.
|
|
19
|
19
|
|
і^ и^ꙁвержешися эT строи'тельства домо'внаго, и^ эT стоя'нїя твое^го”
|
І зіштовхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого.
|
|
20
|
20
|
|
И$ бђдетъ в то'и дн~ь, призовђ` раба` мое^го е^лїаки'ма хел#кїева.
|
І буде у той день, прикличу раба Мого Елиакима, сина Хелкиїного,
|
|
21
|
21
|
|
и^ ѓ^блекђ и& въ ё^тва'ръ твою, и^ вњне'цъ твои дамъ е^мђ, и^ держа'вђ твою, и^ стро'и домо'вныи дамъ в рђцњ е^го. и^ бђдеT ја%ко эTц~ъ живђщимъ въ і^ерsлимњ, и^ живђщиM въ і^ё^де'и.
|
і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жителів Єрусалима і для дому Іудиного.
|
|
22
|
22
|
|
и^ да'мъ е^мђ сла'вђ дв~двђ и^ съвладњ'етъ, и^ не бђдеT съгл~юща проти'вђ” И$ даM ключь до'мђ двд~ва на ра'мᲇ е^го, и^ эTврьꙁетъ и^ не бђдет# ꙁатворя'ющаго. и^ ꙁатво'ритъ и^ не бђдетъ эTврьꙁа'ющаго”
|
І ключ дому Давидового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить.
|
|
23
|
23
|
|
И$ поста'влю кня'ѕя на мᲇстњ вњрнњ, и^ бђдеT на прsтлњ сла'внњ домђ эTц~а е^мђ”
|
І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сідалище слави для дома батька свого.
|
|
24
|
24
|
|
и^ бђдетъ ё^пова'я к немђ всякъ сла'венъ в домђ эTц~а е^го, и^ малъ и^ вели'къ бђдетъ, ѓ^бњсяTся е^мъ
|
І буде висіти на ньому вся слава дому батька його, дітей та онуків, усього домашнього начиння до останніх музичних інструментів.
|
|
25
|
25
|
|
в то'и дн~ь” Се` гл~етъ г~ь саваѓ'џъ подви'гнется чл~къ ё^тверженᲆ на мњстᲇ вњрнњ, и^ паде'тся, и^ эTи^мется сла'ва ја%же на немъ, ја%ко г~ь гл~а”
|
У той день, — говорить Господь Саваоф, — похитнеться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить.
|
|
Глvа, к~г”
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
|
Видњнїе на тљ=ра” Пла'читеся кора'бли кархидоnстїи, ја%ко поги'бе и^ кᲆ семђ не прїидTђ эT земля` ките'иски приведе'ся плњнена.
|
Пророцтво про Тир. — Ридайте, кораблі Фарсиса, бо він зруйнований; немає домів, і нема кому входити у доми. Так їм сповіщено із землі Киттийської.
|
|
2
|
2
|
|
комђ` подо'бни бы'ша живђщеи во ѓ^стровњ. кђпцы фљ=ничести преходя'ще мо'ре,
|
Замовкніть, мешканці острова, який наповнювали купці сидонські, що плавають по морю.
|
|
3
|
3
|
|
въ во'дњ мно'ѕњ, племя кђпечьско а^ки жа'твњ вноси'мњ, кђпцы стра'ньстїи.
|
По великих водах привозили в нього насіння Сихора, жниво великої ріки, і був він торговищем народів.
|
|
4
|
4
|
|
срамля'ися сидо'не, ре'че мо'ре. крњ'пость же мо'рьская рече, не болњхъ н^и поро'диX ни въскормихъ ю%ношъ, н^и въꙁнесоX дв~ицъ.
|
Посоромся, Сидоне; бо ось що говорить море, сила морська: «як би не мучилося я пологами і не народжувало, і не виховувало юнаків, не вирощувало дівчат».
|
|
5
|
5
|
|
е^гда' же слы'шано бђ'детъ е^гљ=птђ, прїимеT я& бо'лњзнь ѓ^ тљ=ре
|
Коли звістка дійде до єгиптян, здригнуться вони, почувши про Тир.
|
|
6
|
6
|
|
и^дњте въ кархидо'нъ. пла'читеся живђще въ ѓ^стровњ се'м#,
|
Переселяйтеся у Фарсис, ридайте, мешканці острова!
|
|
7
|
7
|
|
не бњ` ли с^е ё^бо ё^кориꙁне ваM и^сперва. преже плњненїя е^го
|
Чи це ваше радісне місто, початок якого від днів древніх? Ноги його несуть його блукати у країні далекій.
|
|
8
|
8
|
|
кᲄо совᲇща` с^е на тљ=ра. е^да` точенъ е^сть и^л^и не мо'жетъ. кђпцы е^го сла'вны, кня'ѕи ꙁемли`.
|
Хто визначив це Тиру, який роздавав вінці, якого купці були князями, торговці — знаменитостями землі?
|
|
9
|
9
|
|
г~ь саваѓ'џъ совњща расы'пати вс^ю ё^кори'знђ сла'вныхъ, и^ похђли'ти всего сла'внаго на' земли.
|
Господь Саваоф визначив це, щоб посоромити гордовитість усякої слави, щоб принизити всі знаменитості землі.
|
|
10
|
10
|
|
дњлаи зеMлю твою`, посе'мъ б^о кора'бли не прїидTђ эT кархидо'на,
|
Ходи по землі твоїй, дочко Фарсиса, як ріка: немає більше перепони.
|
|
11
|
11
|
|
и^ рђка твоа` къ семђ` не ё^крњпње^тъ по' морю” Раꙁгнњ'вавшїя цр~я. г~ь саваѓ'џъ ꙁаповњ'да ѓ^ хананеисте, погђби'ти крᲇ'пость е^я.
|
Він простяг руку Свою на море, потряс царства; Господь дав повеління про Ханаана зруйнувати укріплення його
|
|
12
|
12
|
|
и^ рекTђ къ семђ` не приложи'те ё^каря'ти, и^ ѓ^би'дњти дще'ри сїѓ'ня. а^ще и%деши вᲆ скљ=тины, и^ т^ђ не бђ'детᲆ т^и поко'я.
|
і сказав: ти не будеш більше радіти, осоромлена дівчино, дочко Сидона! Вставай, іди в Киттим, але і там не буде тобі спокою.
|
|
13
|
13
|
|
и^ на' землю хаlде'искђ, т^о и^ та` ѓ^пђстњ'ла а^сљ=рїими, ја^ко стњна ся е^и паде.
|
Ось земля халдеїв. Цього народу раніше не було; Ассур поклав йому початок з мешканців пустель. Вони ставлять вежі свої, руйнують палаци його, перетворюють його на руїни.
|
|
14
|
14
|
|
Пла'читеся кора'бли кархидо'ньстїи ја%ко погиба'етъ твердь ва'ша.
|
Ридайте, кораблі фарсиські! Бо твердиня ваша розорена.
|
|
15
|
15
|
|
и^ бђдетъ въ то'и дн~ь. ѓ^ста'виTся тљ=рᲆ о~ лњтъ, ја%ко и^ лњто црsко, ја^ко и^ лњто члчsко” И$ бђ'детъ по сеDми десять лњтъ тљ=ръ ја%ко пњснь блDђница,
|
І буде в той день, забудуть Тир на сімдесят років, мірою днів одного царя. Після закінчення ж сімдесяти років з Тиром буде те саме, що співають про блудницю:
|
|
16
|
16
|
|
воꙁми гђсли, ѓ^быими гра'ды блђ'дница ꙁабвена до'брњ согђди” мно'го спо'и, да т^и па'мять бђдеT”
|
«візьми цитру, ходи по місту, забута блуднице! Грай складно, співай багато пісень, щоб згадали про тебе».
|
|
17
|
17
|
|
И$ бђ'детъ по сеDмидесять лњтъ. прᲇсњще'нїе сътвори'тъ б~ъ тљ=рђ, и^ па'ки ё^ста'вится ја%ко и^ прежде, и^ бђ'детъ торжище` всњмъ цр~емъ вселен#ныя.
|
І буде, після закінчення сімдесяти років, Господь відвідає Тир; і він знову почне одержувати прибуток свій і буде блудодіяти з усіма царствами земними по всьому всесвіту.
|
|
18
|
18
|
|
и^ бђдетъ ея` кђпля и^ м#ꙁда, ст~о гв~и. не тњм ся совокђпите, н^о живђщиM преD гм~ъ. ве'сь кђпь ея` ја%сти и^ пити, и^ напо'лнитеся во ѓ^дежDђ, на па'мять преD гм~ъ”
|
Але торгівля його і прибуток його будуть присвячувані Господу; не будуть замкнені і покладені в комори, бо до тих, що живуть перед лицем Господа, буде переходити прибуток від торгівлі його, щоб вони їли до ситости і мали одяг міцний.
|
|
Глvа, к~д”
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
Се^ г~ь расы'плетъ вселе'нђю, и^ ѓ^пђститъ ю&, и^ эTкры'ет# лице ея`, и^ расточитъ живђщаа на не'и.
|
Ось, Господь спустошує землю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній.
|
|
2
|
2
|
|
и^ бђдђтъ лю'дїе а^ки жрецъ, и^ ра'бъ а^ки господи'н#, и^ раба` а^ки и^ госпо'жа. бђ'детъ же кђпђя'и, ја%ко прода'яи. и^ длᲆжныи, а^ки е^мђже е^сть до'лженᲆ
|
І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст.
|
|
3
|
3
|
|
и^ тлњнїемъ и^стлњ'етᲆ ꙁемля`. ё^ста б^о гн~я гл~аша с^е”
|
Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це.
|
|
4
|
4
|
|
Пла'кася зе'мля и^ ꙁемнїи высоцїи.
|
Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі.
|
|
5
|
5
|
|
земля` б^о беꙁако'нїе сътво'ри живђщихъ ради на не'и” Поне'же престђпи'ша ꙁа'коn и^змᲇниша ꙁа'повњди, и^ꙁрђшиша ꙁавTњ вᲇчныи.
|
І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт.
|
|
6
|
6
|
|
сего ради прокля'тїе поја%стъ зе'млю, ја%ко съгрњши'ша живђще'и на не'и” Сего ра'ди ё^боѕи бђ'дђтъ живђще'и на ꙁемли`, и^ ѓ^ста'нетъ чл~къ ма'ло.
|
За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей.
|
|
7
|
7
|
|
воспла'чеTся вино` да' рыда'етъ винограD. въꙁдъхнђт# вс^и ра'дђющеися дш~ею.
|
Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем.
|
|
8
|
8
|
|
преста'ло е^сть весе'лїе, и^ бђ'бень преста'лъ е^сть гла'съ, и^ бога'тьство нечести'вых#, преста'лъ е^сть глаs гђсленыи,
|
Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів;
|
|
9
|
9
|
|
и^ срами'шася не пи'ша вина`. горка бы'сть ѓ^лови'на пї'ющим#.
|
уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її.
|
|
10
|
10
|
|
ѓ^пђстњша вс^и гра'ди, ꙁатво'ритъ хра'мъ ја%коже не вни'ти”
|
Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти.
|
|
11
|
11
|
|
Пла'читеся ѓ^ винњ. всю'дђ пресᲄа'ла е^сть ра'досᲄь вся` зе'мная.
|
Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі.
|
|
12
|
12
|
|
и^ ѓ^станTђ гра'ди пђсти, и^ до'мове ѓ^ста'влени поги'бнђтъ”
|
У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися.
|
|
13
|
13
|
|
с^е все` бђ'детъ на' земли среди страn. ја^коже кт^о ѓ^бира'етъ масли'чинђ, ѓ^бы'щђтъ я&. и^ а'ще ѓ^ста'нетъ и^ма'нїе виногра'дђ,
|
А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання.
|
|
14
|
14
|
|
сїи въꙁопїютъ. ѓ^ста'вшеи же на земли`, въꙁра'дђюTся съ сла'вою гн~ею. возмяте'тся бода` мо'рьская.
|
Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря.
|
|
15
|
15
|
|
сего ра`ди сла'ва гн~я въ ѓ^стро'вњхъ бђ'детъ мо'рьскихъ и%мя гн~е просла'влено бђ'детъ”
|
Отже, славте Господа на сході, на островах морських — ім’я Господа, Бога Ізраїлевого.
|
|
16
|
16
|
|
Гь~ б~ъ і^и^л~евъ, эT ё^глъ земныхъ чюдеса` слы'шахом#, наде'жа бл~гочестивомђ” И$ рекђтъ, го'ре хђля'щимᲆ и^же хђ'лятъ ꙁако'нъ. го'ре престђпником#, и^же престђпили сђть за'конъ.
|
Від краю землі ми чуємо пісню: «Слава Праведному!» І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії злодійствують, і злодійствують лиходії як злочинники.
|
|
17
|
17
|
|
стра'хъ и^ про'пасть, и^ прђгло на ва'съ живђщихъ на ꙁемли`.
|
Жах і яма і петля для тебе, жителю землі!
|
|
18
|
18
|
|
и^ бђ'дет# бњж'ай страха, въпадеTся въ пропасᲄь. і^ и^ꙁлазя и^с пропа'сти, и%мется въ прђглњ” ЈА/ко две'ри съ нб~се эTвръзо'шася, и^ потря'сђтся ѓ^снова'нїа зеMная.
|
Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти розкриються, і основи землі потрясуться.
|
|
19
|
19
|
|
мяте'жеM възмятется зеMля,
|
Земля розтрощується, земля розпадається, земля сильно трясеться;
|
|
20
|
20
|
|
преклониT и^ потрясеTся земля а^ки кђща ѓ^гра'ды`, и^ а^ки пивыи пїанъ сыи падеTся и^ не возмо'жеT вᲆста'ти, съдолњ` б^о иM безако'нїе”
|
хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане.
|
|
21
|
21
|
|
И$ бђдеT въ то'и дн~ь, наведеT г~ь на ё^тваръ нбsнђю рђкђ, и^ на цр~я зеMныя
|
І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі.
|
|
22
|
22
|
|
и^ съберђтъ събра'нїе е^го, и^ ꙁатво'ряT въ тверди и^ в темницы. мно'ѕњми ро'ды бђдетᲆ присњщенїе иX,
|
І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані.
|
|
23
|
23
|
|
і^ и^стаюT ла'ина и^ лова'я. и^ падеTся граD і^ и^змњниTся лђна` и^ посрами'тся сн~це. ја%ко црsтвђетъ г~ь въ сїѓ'нњ и^ въ і^ерsли'мњ. и преD ста'рцы сла'венъ бђдетъ”
|
І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава.
|
|
Глvа, к~е”
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
Пњснь” Ги~ б~е мо'и въсхвалю т^я, вᲆспо'ю и%мя твое, ја%ко сътвори чюDнаа дњла” СовTњ пра'выи да бђ'детъ г~и”
|
Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь.
|
|
2
|
2
|
|
ЈА/ко положи гра'ды въ перъсть” Гра'ды тве'рды ја^ко па'стися ѓ^снова'нїю и^хъ” Нечести'выхъ гра'ди въ вњ'ки не съградя'тся”
|
Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене.
|
|
3
|
3
|
|
И$ гра'ди чл~къ ѓ^биди'мыхъ въꙁ#блsвяT т^я”
|
Тому будуть прославляти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе,
|
|
4
|
4
|
|
Бы'сть б^о вся'комђ гра'дђ смире'ннђ помо'щникъ” И$ пренемага'ющимъ недоста'тка ради покро'въ” эT чл~къ ꙁлы'хъ и^ꙁба'витъ я&” Покро'въ жа'ждђщихъ. и^ ѓ^дше'нїе ѓ^бидимыX чл~къ”
|
бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни.
|
|
5
|
5
|
|
А$ки чл~цы малодш~ънїи и^ жа'ждђщїи в# сїѓ'нњ” эT чл~къ нечесᲄи'выX и%мже насъ преда`”
|
Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів.
|
|
6
|
6
|
|
И$ сътвори` г~ь саваѓ'џъ всњмъ страна'мъ. Оу^ горы` сея и^спїютъ ра'доs, і^ и^спїютᲆ вино`”
|
І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин;
|
|
7
|
7
|
|
Пома'жђтся бл~гово'нною ма'стїю в сеи горњ`” Преда'ждь с^е все страна'мъ, то'и б^о совTњ на вся страны`”
|
і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах.
|
|
8
|
8
|
|
И$ пожре'тъ смр~ть въꙁмо'гши” Паки же эTја%тᲆ б~ъ всю` слезђ эT всякого лица`” Поноше'нїе людїи эTја%тъ эT всея земля`, ё^ста` б^о гн~я гл~аша сїя”
|
Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь.
|
|
9
|
9
|
|
И$ рекTђ в ᲄои дн~ь” Се` б~ъ нашъ к немђже надњја%хоMся” И$ веселова'хоMся ѓ^ сп~сњ на'шеM ЈА/ко
|
І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!
|
|
10
|
10
|
|
поко'и да'сть б~ъ ё^ горы` сея” И$ попереTся моа^виTская” ЈА/коже потока'ютъ токъ колесни'цею”
|
Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною.
|
|
11
|
11
|
|
И$ возᲆдви'гнеT рђцњ свои`” ЈА/коже и^ то'и смири` на погђбле'нїе” И$ смири` ё^кознђ е^го, на неже рђцњ възложи`”
|
І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його.
|
|
12
|
12
|
|
И$ высотђ` ё^бњжи'ща гра'да твое^го смириT. и^ ѓ^бни'зится до земля`”
|
І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох.
|
|
Глvа, к~ѕ”
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
|
Въ то'и дн~ь въста'вятъ пњснь сїю на ꙁемли` і^ё'динᲇ гл~юще” Се граD тве'рдъ и^ сп~съ на'шъ” Съгради'тъ гра'дъ, и^ пригра'д#”
|
У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
|
|
2
|
2
|
|
эTврьзњте вра'та, да вни'дђтъ лю'дїе” Снабдњва'яи пра'вдђ, и^ снабдњва'яи и%стиннђ”
|
Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
|
|
3
|
3
|
|
ПоDе'мляй и%стиннђ и^ снабдњва'яй ми'рᲆ”
|
Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
|
|
4
|
4
|
|
ЈА/ко к тебњ надњя'хомся г~и въ вњкъ” Бг~ъ вели'кїи вњчныи”
|
Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
|
|
5
|
5
|
|
и^же смириv сведеT живђщая въ высо'киX” Гра'ды тверды разори'ши, и^ ѓ^бни'ꙁиши я& до земля`”
|
Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
|
|
6
|
6
|
|
И$ поперђтъ я& но'ги кроTкихъ и^ смире'нныхъ”
|
Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
|
|
7
|
7
|
|
Пђть бл~гочести'выхъ пра'въ бы'сть” И$ ё^творенъ пђть бл~гочести'выхъ”
|
Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
|
|
8
|
8
|
|
Пђть б^о гн~ь сђдъ” Оу^повахомъ къ и%мени твое^мђ” И$ къ па'мяти твое'и ю'же помышляеT дш~а на'ша”
|
І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
|
|
9
|
9
|
|
Эt но'щи ё'тренюеT дх~ъ мои к тебњ бж~е” Зане свњтъ повеле'нїя ᲄвоя` на ꙁемли`” Пра'вдњ наё^чи'теся живђщеи на ꙁемли`,
|
Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
|
|
10
|
10
|
|
помо'лче б^о нечести'выи” Не наё^чи'тся пра'вдњ на земли`” Истинны не сътво'риT. да ся во'ꙁметъ нечести'выи, да не ви'дитъ сла'вы гн~я”
|
Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
|
|
11
|
11
|
|
Ги~ высо'ка мы'шца твоя`, и^ не ё^вњдњша” Оу^вњдњвше же ё^срамя'тся” За'висть прїимеT лю'ди ненака'заны” И$ нн~њ ѓ'гнь сђпостаTныя поја%сть”
|
Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
|
|
12
|
12
|
|
Ги~ б~е нашᲆ ми'рᲆ даждь наM, вс^я б^о вᲆздаl е^си наM”
|
Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
|
|
13
|
13
|
|
Ги~ бж~е наj прїими` н^ы. г~и, раZвњ тебе и%наго не вњмы, и^мя твое наричемъ”
|
Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
|
|
14
|
14
|
|
Мр~твїи б^о живота` не и'мђть ви'дњти” И$ вра'чеве же не и'мђть въста'ти” Сего ради наведе` и^ погђби`, и^ взяT весь мђжескъ полъ и^хъ”
|
Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
|
|
15
|
15
|
|
Приложи` иM ѕла` г~и, приложи ѕла` сла'внымъ ꙁемли”
|
Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі.
|
|
16
|
16
|
|
Ги~ въ печа'ли помянђхоM т^я. въ печа'ли ма'ло накаꙁа'нїе твое намъ”
|
Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його.
|
|
17
|
17
|
|
ЈА/ко боля'щїя дњтищемъ приближается роди'ти, и^ ѓ^ бо'лњꙁни свое'и кричи'тъ” Та'ко быхомъ въꙁлю'бленномђ твее^мђ”
|
Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи.
|
|
18
|
18
|
|
Стра'ха ради твое^го г~и, въ чревњ прїяхомъ, и^ поболњ'хомъ и^ роди'хоM дх~ъ сп~сенїя твое^го, и^же сътвори` на ꙁемли`” Не паде'мся, н^о падTђся живђщїи на ꙁемли`”
|
Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
|
|
19
|
19
|
|
Въскр~снђтъ мр~твїи, и^ въста'нђтъ и^же въ гро'бњхъ. и^ възра'дђются и^же на ꙁемли” Роса` б^о ја%же эT тебе цњльба` и^мъ е^сть, земля' же нечестивыX паде'тъ”
|
Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців.
|
|
20
|
20
|
|
И$дњте лю'дїе мои` вни'дњте въ храмъ ва'шъ, заᲄвори'те две'ри своя. съкры'итеся ма'ло е^ли'ко е^ли'ко, дондеже мине'тъ гнњвъ гн~ь”
|
Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів;
|
|
21
|
21
|
|
Се^ г~ь эT ст~ого мњсᲄа наво'дитъ гнњвъ на живђщая на ꙁемли`. и^ эTкры'етъ ꙁемля` кро'вь свою, и^ не покры'етъ и^ꙁбїеныхъ”
|
бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.
|
|
Глvа, к~з”
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
Въ то'и дн~ь наведе'тъ г~ь ме'чъ ст~ыи вели'кїи и^ крњпкїи, на ꙁмїя бњжа'ща и^ на ꙁмїя лђка'ваго, и^ ё^бїетъ змїя”
|
У той день уразить Господь мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське.
|
|
2
|
2
|
|
В то'и дн~ь виногра'дъ до'брыи помышленыи съвладђ на'нь
|
У той день оспівайте його — улюблений виноградник:
|
|
3
|
3
|
|
а^ꙁъ. гра'дъ си'лныи гра'дъ вою'емыи, въсђ'е напая'ю и&. плњне'нъ б^о бђдетъ но'щїю, днїюy паде'тся стњна` е^го, не бђдетъ того и^же не воꙁмеT эT не'го”
|
Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу його, щоб ніхто не увірвався в нього.
|
|
4
|
4
|
|
Кт^о мя приста'витъ стрещи` на ни'вњ сте'блїю. ра'ти дњля сея похђли'хъ и& нн~њ ё^бо сего ради г~ь б~ъ вся` е^ли'ка ѓ^бњща` и^ꙁгори'тъ
|
Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім.
|
|
5
|
5
|
|
и^мъ. въꙁопїютъ живђщеи в немъ” Сътвори'мъ ми'ръ е^мђ, сътворь ми'ръ.
|
Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною.
|
|
6
|
6
|
|
приходя'щїя чада і^а'ковля прозябнђтъ, и^ процвњтетъ і^и^л~ь, и^ напо'лнится вселенная пло'да е^го”
|
У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами вселенна.
|
|
7
|
7
|
|
да ја%ко са'мъ порази`, и^ самъ си'це ё^яꙁви'тся. и^л^и ја%ко самъ ё^би`, та'коже ё^бїенъ бђдетᲆ.
|
Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його?
|
|
8
|
8
|
|
сваря'ся и^ ё^каря'я эTпђстиT я&. не бњ ли т^ы помышля'я дх~омъ же'стокимъ, ё^би'ти я& дх~омъ ја%рости”
|
Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру.
|
|
9
|
9
|
|
Сего ради эTврьжется беꙁако'нїе і^а'ковле е^же е^сть блsвенїе е^го. е^гда эTврьгђ грњхъ е^го, е^да` поло'житъ вся` камы'ки требникъ кђмир#скъ съкрђше'ны а^ки пра'хъ дро'бенъ. и^ не пребђдетъ дђбїе и^хъ, и^ кђми'ры и^хъ посњчени а^ки дђбра'ва ѕњло”
|
І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця.
|
|
10
|
10
|
|
Вселе'нная па'ства расла'блена бђдет#, а^ки па'ства попђщена. и^ бђдђтъ на мно'га лњта, тоже почїютъ,
|
Бо укріплене місто спорожніє, оселі будуть покинуті й обезлюднені, як пустеля. Там буде пастися теля, і там воно буде спочивати і об’їдати гілки його.
|
|
11
|
11
|
|
и^ по вре'мени не бђдетъ в неи травы` ꙁане` посхнетъ” Же'ны грядђща с поꙁо'ра прїидњте, не сђть б^о лю'дїе и^мђще смы'слъ. сего ради не поми'лђетъ сътвори'выи я&, и^ съꙁда'выи не ѓ^ста'витъ и^мъ”
|
Коли гілки його засохнуть, їх обламають; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його.
|
|
12
|
12
|
|
И$ бђдетъ в то'и дн~ь, ꙁагради'тъ г~ь эT р#веница рњчны'я, до водоте'чи е^гљ=пет#ски. вы' же съберете сн~ы і^и^л~евы по е^ді'номђ е^ді'номђ”
|
Але буде у той день: Господь потрясе усе́ від великої ріки до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного;
|
|
13
|
13
|
|
И$ бђдетъ в тои дн~ь, въстрђбятъ трђбо'ю вели'кою. и^ прїидђтъ погђбля'еми въ странњ` а^сљ=рїистеи, и^ погђбля'еми въ е^гљ=птњ. и^ покло'нятся гв~и ё^ горы` ст~ыя въ і^ерsли'мњ”
|
і буде у той день: засурмить велика труба, і прийдуть заблудлі в Ассирійській землі і вигнані у землю Єгипетську і поклоняться Господу на горі святій у Єрусалимі.
|
|
Глvа, к~и”
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре вњнцђ` ё^кори'ꙁньномђ. наи'мницы е^фремовы, цвTњ эTпады'и эT сла'вы. на версњ горы` вели'кїя пїяни беꙁъ вина`.
|
Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином!
|
|
2
|
2
|
|
се крњпко и^ же'стоко ја%рость гн~я а^ки гра'дъ и^спђщаеM не и^мыи ꙁавњтїа, нђжею спђща'ем# ја%ко воды` вели'ко мно'жесᲄво подира'я странђ` ꙁемли` сътвори'тъ поко'и. рђка'ма
|
Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю.
|
|
3
|
3
|
|
и^ нога'ма поперется вњнеw ё^кори'ꙁньныи наи'мницы е^фремовы”
|
Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян.
|
|
4
|
4
|
|
И$ бђдетъ эTпады'и цвњтъ и^ сла'вы на врьсњ горы` высо'кїя, а^ки прьвыи плодъ смок#винъ. ви'дњвыи же, и^ преже в#ꙁятїя в рђцњ е^го въсхо'щетъ пожрᲇти и&”
|
І з зів’ялою квіткою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.
|
|
5
|
5
|
|
В тои дн~ь бђдетъ г~ь саваѓ'џъ, вњнецъ надежа спле'теныи сла'вою ѓ^ста'вшиM лю'демъ.
|
У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого,
|
|
6
|
6
|
|
и^ ѓ^ста'вятся дх~омъ сђднымъ на сђдъ, и^ крњпость въз#браня'я погђби'ти я&”
|
і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт.
|
|
7
|
7
|
|
Сїи б^о виноM сђть прельще'ни, прельсти'шася ѓ^ловинъ дњля. жрецъ, и^ прoркъ ё^жасо'стася. вина` ради потрясошася, эT пїя'нъства ѓ^ловин#наго прел#сти'шася” Се` е^сть видњнїе,
|
Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються.
|
|
8
|
8
|
|
прокля'тїе поја%сть па'ки совњтъ то'и совњтъ лиха'го дњля и^мњнїя”
|
Бо усі столи наповнені гидкою блювотиною, немає чистого місця. —
|
|
9
|
9
|
|
Комђ совњсти'хомᲆ ѕл^о, и^л^и комђ повњда'хомъ вњсть, эTдое'нїи мле'комъ, эTторженїи эT со'са.
|
А говорять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері?
|
|
10
|
10
|
|
печа'ль кᲆ печа'ли прїемли наде'жђ кᲆ наде'жи. и^ еще ма'ло
|
Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи».
|
|
11
|
11
|
|
ѕло'бїю ё^сте'нною ја^зы'комъ и%нњмъ, ја%ко съгл~ютъ лю'деM си'мъ рекђще и^мъ.
|
За те белькотливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.
|
|
12
|
12
|
|
с^е паки а'лчномђ и^ се` съкрђше'нїе, и^ не въсхотњша слы'шати.
|
Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — заспокоєння». Але вони не хотіли слухати.
|
|
13
|
13
|
|
и^ бђдетъ и^мъ слово г~а б~а, печа'ль кᲆ печа'ли, надежда къ наде'жди. е^ще ма'ло, е^ще ма'ло, да и^дђтъ и^ падђтся въспя'тъ, и^ вᲆ бњдђ въпадђтъ и^ съкрђшаTся, и^ плњне'ни бђдђтъ”
|
І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потраплять у сітку і будуть уловлені.
|
|
14
|
14
|
|
Сего дњля слы'шасте слово гн~е мђжи печа'лни и^ кня'ѕи лю'дъстїи и^же въ і^ерsлимњ
|
Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі.
|
|
15
|
15
|
|
ЈА/ко рекосте сътвори'хомъ ꙁавњтъ со а'домъ, и^ сᲆ сме'ртїю ꙁаложе'нїе” Бђря носи'ма а^ще ми'мои^детъ, не прїидетъ на на'съ. приложи'хом# лжђ` надежђ нашђ, и^ лжею покры'хоMся”
|
Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».
|
|
16
|
16
|
|
Сего ради та'ко гл~етъ г~ь, се а^ꙁъ вложђ` въ ѓ^снова'нїе сїѓ'не ка'мень многоцњненъ, и^збра'нъ, краеё^го'ленъ, честенъ, въ ѓ^снова'нїе е^мђ. и^ вњрђяй во'нь не постыди'тся.
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться.
|
|
17
|
17
|
|
и^ положђ` сђдъ въ надежђ, млsть же мою в# мњры” И$ ё^пова'ю^щеи вът#ще лже'ю, ја%ко не минет# васъ бђря” Є$д^а
|
І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування.
|
|
18
|
18
|
|
и^ эTврьжетъ ꙁалоh эT васъ смр~тныи, и^ надежа ва'ша ја%же къ а'дђ не пребђдетъ. бђря и^дђщїя а^ще мимои^детъ, бђдеT е'й в# попра'нїе,
|
І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані.
|
|
19
|
19
|
|
и^ егда ми'мои^де'тъ прїиметъ васъ” Заё'тра ꙁаё'тра минетъ дн~ь, и в нощи бђдет# надежа ѕл^а” Наё^чи'теся слы'шати тђжа'щеи,
|
Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах.
|
|
20
|
20
|
|
не мо'жемся котора'ти. сами же и^ꙁнемага'емъ ја%коy събра'ти ны`”
|
Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї.
|
|
21
|
21
|
|
ЈА/коже гора` нечести'выхъ въста'нетъ, и^ бђдеT въ дебри гаваѓ'ньстњ, съ ја%ростїю сътвори'тᲆ дњла своя`, го'рести дњла. и^ ја%рость же е^го чюжа бђдетъ, и^ гнњвъ е^го чю'жъ”
|
Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.
|
|
22
|
22
|
|
И$ вы не ра'дђитеся, да не възмо'гђтъ на' вы вя'жђщеи. ꙁане` сконча'ны и^ съкраще'ны ве'щи слышахъ эT г~а саваѓ'џа, ја%же сътвори'тъ по всеи земли`”
|
Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі.
|
|
23
|
23
|
|
Внђши'те и^ слы'шите глаs мои, вънемлњте и^ слы'шите словеса моя.
|
Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою.
|
|
24
|
24
|
|
е^д^а весь дн~ь хощетъ ѓ^ря'и ѓ^ра'ти и^л^и сњмя ё^готовати, преже въꙁдњла'нїя ꙁе'мнаго.
|
Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою?
|
|
25
|
25
|
|
н^о е^гда ё^бо ё^мякчи'тъ ве'рхъ е'и, тогда всњеT ма'ло кђколи'ца, и^ кљ=ми'на. потоM же в#сњеT пшени'цђ, и^ ја^чме'нь, и^ пы'ро, въ предњлехъ твои^хᲆ.
|
Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним.
|
|
26
|
26
|
|
и^ нака'жешися сђдомъ б~а твое^го, и^ възра'дђе^шися.
|
І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його.
|
|
27
|
27
|
|
не съ жесто'тою бо ся и^стребляеT кђколи'ца. и^ колоко'льное не ѓ^бы'идетъ кљ=ми'на. н^о жеѕломъ и^степется кђколи'ца. а^ кљ=ми'нъ с# хлњ'бомъ снњсться.
|
Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою.
|
|
28
|
28
|
|
Не въ вkњ б^о а^ꙁъ раꙁгнњваюся на' вы, и^ гласъ гнњва мое^го не попере'тъ васъ”
|
Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому молотильні колеса з конями їх, але не розтирають його.
|
|
29
|
29
|
|
Се` эT г~а саваѓ'џа и^ꙁы'иде. чюдеса` совњща'ите, възнесњте т#ще` ё^тњше'нїе”
|
І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!
|
|
Глvа, к~џ”
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре гра'дђ а^рїи'левђ, на'нь же дв~дъ вое^ва`. събери'те жи'та эT го'да до года. ја%сть б^о в#кђпњ съ моа'вомъ,
|
Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви.
|
|
2
|
2
|
|
ꙁа ѕоль а^рїи'лю. и^ бђдетъ крњпоs е^го и^ богаTство мн^њ,
|
Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл.
|
|
3
|
3
|
|
и^ ѓ^бся'дђ тя а^ки дв~дъ, и^ поста'влю ѓ%крстъ тебе` пра'ща, и^ съгражђ столпы`.
|
Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую проти тебе укріплення.
|
|
4
|
4
|
|
и^ смиря'тся словеса` твоя до ꙁемля`, и^ в ꙁе'млю вни'дђтъ словеса` твоя. и^ бђдетъ гла'съ твои, а^ки глася'щихъ эT ꙁемля`, и^ къ ꙁемли эTнемо'жется гла'съ твои”
|
І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій.
|
|
5
|
5
|
|
И$ бђдетъ ја%ко прьсть поD ко'лы бога'тъство нечести'выхъ, и^ а^ки пра'хъ летя'и” и^ бђдетъ в# часњ в#неꙁа'пь, эT г~а саваѓ'џа.
|
Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить.
|
|
6
|
6
|
|
присњще'нїе б^о бђдетъ съ гро'момъ и^ съ трђсомъ, и^ гла'сомъ вели'комъ. бђря грядђщи, и^ пла'мы ѓ'гньнᲆ попаля'я”
|
Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усепожерливого вогню.
|
|
7
|
7
|
|
И$ бђдетᲆ а^ки ви'дяи со'нїя спя`, бога'т#ство стра'н# всњхъ. и^же вое^ва'ша на і^ерsли'ма и^ вси събра'нїи на'нь. и^ ꙁаѕля'ющеи е^мђ
|
І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його.
|
|
8
|
8
|
|
бђдђтъ, а^ки въ снњ ја^дђщеи и^ пїющеи, въста'вшем же то'щъ иX со'нъ. ЈА/коже жа'ждяи въ снњ` и^ пїеT въс#прянђв же е^ще жа'ждеT, дш~а же е^го вотще надњя'ся. та'ко бђдет# бога'т#ство всњхъ стра'нъ, е^ли'коy и^хъ вое^ва` на горђ` сїѓ'ню”
|
І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спрагла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Сион.
|
|
9
|
9
|
|
ѓ^слабњ'ите и^ ё^жаснитеся, и^ ё^пїитеся не ѓ^ловиною ни вино'мъ.
|
Чудуйтеся і дивуйтеся: вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери;
|
|
10
|
10
|
|
ја%ко напои` в^ы г~ь дх~омъ покая'нїя, и^ смњжиT ѓ%чи иX, и^ пррoкомᲆ иX, и^ кня'ѕеM и^х#, ви'дящеи съкрове'ная”
|
бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці.
|
|
11
|
11
|
|
И$ бђдђтъ ваM вся си` словеса`, а^ки словеса` кни'гъ печатлњнных#. е^мђже а^ще дасᲄь я& чл~кђ ё^мњ'ющђ книга'мъ, гл~юще. почти с^е, и^ речетъ. не могђ` почести`, печатлњнны б^о сђть.
|
І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана».
|
|
12
|
12
|
|
и^ дадя'тся кни'ги сїи мђжђ не ё^мњю^щђ кни'гамъ, и^ речется е^мђ почти с^е, и^ речеT. не могђ почести`”
|
І передають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати».
|
|
13
|
13
|
|
И$ рече г~ь, приближа'ются лю'дїе си мн^њ ё^сты` свои'ми, и^ ё^сᲄна'ми и^хъ чтђтъ м^я, а^ срDце и^хъ далеq е^сть эT мене. въ т#ще же чᲄђтъ м^я наё^ча'юще ꙁа'повњди чл~чески, и^ ё^че'нїя”
|
І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;
|
|
14
|
14
|
|
Сего ради с^е а^зъ приложђ ја%ко преста'вити лю'ди с^и. и^ погђблю` премђдрость премђдрыхъ, и^ ра'ꙁђмъ раꙁђмныхъ съкры'ю”
|
то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане.
|
|
15
|
15
|
|
Го'ре творя'щимъ глђбоче совњтъ, а^ не гм~ъ” Го'ре творя'щимъ совњтъ ѓ^та'и, и бђдђтъ въ т#мњ` дњла иX. и^ рекђтъ, кт^о ны ви'дњ, и^л^и кт^о ны` раꙁђмњ ја^же мы` творимъ.
|
Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?»
|
|
16
|
16
|
|
не ја%ко л^и ё^бо гли'на горньча'рска намњни'тся, е^да речетъ зданїе създа'вшемђ, нњ'си ты м^я създаl. и^л^и ᲄворе'нїе соᲄво'ршемђ, нераꙁђмна м^я сътвори`”
|
Яка нерозсудливість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив мене»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»?
|
|
17
|
17
|
|
Но` е^ще ма'ло, и^ прибли'жится лива'нъ а^ки гора` хермель, и^ хермель в лђгъ намени'тся”
|
Ще трохи, дуже трохи, і Ливан чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вважати за ліс?
|
|
18
|
18
|
|
И$ ёслы'шатъ въ дн~ь ѓ^нъ глђсїи словеса кни'гъ си'хъ, і^ и^же въ тмњ` і^ и^же въ м#глњ`, ѓ%чи слњпы'хъ ё%зрятъ.
|
І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих.
|
|
19
|
19
|
|
и^ въꙁрадђются ни'щїи гм~ъ съ ра'достїю, и^ эTчая'вшеися чл~цы напо'лнятся весе'лїя”
|
І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля,
|
|
20
|
20
|
|
И$щеѕе` беꙁако'нникъ, и^ поги'бе гръдыи, и^ потреби'шася беꙁаконђ'ющеи ѕло'бою,
|
бо не буде більше кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправди,
|
|
21
|
21
|
|
и^ творя'щеи сᲆгрњша'ти чл~ки въ словњ. вся' же ѓ^блича'ющая при вратехъ претыка'нїе полага'ютъ, и^ пополꙁо'ша в непра'вдњ пра'веднаго
|
які заплутують людину у словах, і тому, хто вимагає суду, біля воріт розставляють сіті, і відштовхують правого.
|
|
22
|
22
|
|
Сего ра'ди та'ко гл~етъ г~ь на до'мъ і^а'ковль, и^же нарече эT а^враа'ма. не нн~њ постыди'тся і^а'ковъ, н^и нн~њ лице е^го и^ꙁмњни'тся.
|
Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у соромі, і лице його більше не зблідне.
|
|
23
|
23
|
|
н^о е^гдA ви'дяT ча'да и^хъ дњла моя, мене ради ѓ^ст~ятъ и'мя мое, и^ ѓ^ст~яT ст~ого і^а'ковля, и^ б~а і^и^л~ева ё^бояTся”
|
Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шанувати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим.
|
|
24
|
24
|
|
И$ раꙁђмњ'ютъ льстя'щеися дх~омъ смышле'нїя, и^ ропщђщеи наё^ча'тся послђшати. и^ ја^зы'цы нњмђ'ющеи наё^чаTся гл~ати миръ”
|
Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі навчаться послуху.
|
|
Глvа, л~”
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре чада эTврьгшаяся” Се^ гл~еT г~ь, сътвори'сте совTњ не мно'ю, и^ ꙁавњты не дх~оM мои^мъ, приложи'ти грњхи къ грњхомъ.
|
Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха:
|
|
2
|
2
|
|
и^дђщеи сни'дђтъ въ е^гљ=петъ, мене же не въпрашаша, ја^ко помощи фараѓ'ном#, и^ ꙁастђпи'тися е^гљ=птянъми.
|
не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту.
|
|
3
|
3
|
|
бђдетъ же вамъ поро'въ фараѓ'на постыдњнїе, и^ ё^пова'ющимъ къ е^гљ=птђ ё^кори'ꙁна.
|
Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям;
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко сђть в та'инњ старњишины, вњстныцы ꙁл^и
|
тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса.
|
|
5
|
5
|
|
въ т#ще трђ'дятся къ лю'демъ, и^же не ё^спњ'ютъ, и^мъ, н^и на' помощъ, н^и на по'лзђ, н^о на стDђ и^ на ё^кориZнђ”
|
Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором.
|
|
6
|
6
|
|
Видњнїе четвероно'гихъ, и^же въ пђсты'ни” Въ печа'ли и^ въ тђѕњ` левъ и^ львичиu. эTтђдђ и^ а'спидъ и^ племя` а%спидъ паря'щиX, и^же несяхђ на ра'мђ и^ на вельблю'дехъ бога'тьство иX, къ сᲄранњ и^же не бы'сть и^мъ въ по'мощъ н^о на стђ'дъ и^ ё^кори'ꙁнђ.
|
Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм користи.
|
|
7
|
7
|
|
е^гљ=птяны въ тще и^ въ сђ'е ё^спњваютъ ваM. совњсти и^мъ ја%ко тщета ё^тњше'нїе ва'ше”
|
Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно.
|
|
8
|
8
|
|
Нн~њ ё^бо сњдъ вᲆпиши с^е въ д#скђ, и^ въ кни'ги, ја^ко бђдет# с^е въ дн~и вре'менъ и^ въ вњкъ.
|
Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки.
|
|
9
|
9
|
|
ја%ко лю'дїе непокори'ви сђть, сн~ове же лжи'вїи, и^же не похотᲇша слы'шати ꙁа'кона бж~їя.
|
Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього,
|
|
10
|
10
|
|
и^же гл~ютъ пррoкомъ, не повњда'ите на'мъ дрђга'го прельщенїя,
|
які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне;
|
|
11
|
11
|
|
да ны съврати'те съ пђти сего. эTи^мњте эT насъ пђть, и^ эTи'мњте эT на'съ сђ'дъ і^и^л~евъ”
|
зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого».
|
|
12
|
12
|
|
Того` ради си'це гл~етъ г~ь ст~ыи і^и^л~евъ, ја^ко не покори'стеся словесемъ си'мъ, и^ надњ'астеся къ л#жи. и^ ја%ко поропᲄа'сте, и^ ё^пова'я бы'сте къ словеси семђ`”
|
Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово це, а сподіваєтеся на обман і неправду, і спираєтеся на те:
|
|
13
|
13
|
|
Того ради бђ'детъ ва'мъ сїи грњхъ, ја%ко стњна` пада'ющися внеꙁа'пђ, и^ гра'да тверда плњне'на в не'мже въско'ре бђ'детъ паде'нїе.
|
то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить.
|
|
14
|
14
|
|
бђ'детъ ја%ко сокрђше'нїе сосђ'да гли'нена и^ эT гли'ны да дро'бно, ја%коже не ѓ^брњсти и^мъ чрњпа. в немже ѓ%гнь во'ꙁмеши, и^ во'ньже влїеши воды` ма'ло”
|
І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми;
|
|
15
|
15
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь ст~ыи і^и^л~евъ. е^гда` воꙁврати'шися и^ въꙁдохнеши, т^о тогда` сп~сешися, и^ раꙁђмњ'еши где е^си бы'лᲆ е^гда` ё^поваше сђи^ми” Тща` крњ'пость ва'ша бы'сть, и^ не хотњсте послђ'шати.
|
бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли
|
|
16
|
16
|
|
н^о реко'сте, къ конемъ прибњ'гнемъ, того ради побњ'гнеᲄе, и^ речеᲄе на ско'рыя воZсядеM” Того ради т#щи бђдTђ гоня'щеи в^ы.
|
і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі.
|
|
17
|
17
|
|
гла'сомъ е^ді'наго пробњгнеT ты'сяща и^ гла'сомъ пяти` пробњгнђтъ мно'ѕи. до'ндеже ѓ^ста'влени бђ'дете а^ки поста'въ на' горњ, и^ ја%ко ꙁна'менїе нося на холмњ`.
|
Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі.
|
|
18
|
18
|
|
па'ки пребђдетᲆ б~ъ щедрова'ти вамъ. и^ сего ради въꙁнесе'тся ја%ко помилова'ти ва'съ зане сђдїи г~ь б~ъ на'шᲆ е^сть. где л^и ѓ^ста'вите сла'вђ вашђ” Бл~жени вс^и пребыва'ющеи в него,
|
І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього!
|
|
19
|
19
|
|
ꙁане лю'дїе ст~їи въ сїѓ'нњ вселя'тся. і^ерsлиM же пла'чеM въспла'кася, поми'лђи м^я” поми'лђетъ т^я гла'съ крыча'нїя твое^го, е^гда` ё'ꙁрњ послђша'юща тебе`”
|
Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі.
|
|
20
|
20
|
|
И$ да'сть б~ъ ваM хлbњ печа'л#ныи, и^ во'дђ тњснђю. и^ ктомђ` не приближа'тся к тебњ льсᲄя'щеи т^я ја%ко ѓ%чи твои` ё%ꙁрятъ льстя'щая т^я,
|
І дасть вам Господь хліб у горі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх;
|
|
21
|
21
|
|
и^ ё'ши твои` ё^слы'шатъ словеса` прельсти'вшихъ т^я съꙁа'ди, и^же гл~ютъ. с^е пђть и^дњмъ по не'мђ, и^л^и на' десно л^и на' лњво”
|
і вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч.
|
|
22
|
22
|
|
И$ эTвръже'ши кђми'ры посребре'ныя и позлаще'н#ныя, и^ на дро'бно сътвори'ши, и^ разлїеши ја%ко во'дђ скверна'выя, и^ а^ки мотыла` эTвръжеши я&”
|
Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси.
|
|
23
|
23
|
|
Тогда` бђдетъ до'ждъ сњмени земля` твоея`, и^ хлњбъ жи'тA земля` твое^я` бђ'деT и^ꙁъѓ^би'ла бл~гъ. и напасђтся ско'ти твои` въ то'и дн~ь на мњстњ бла'ѕњ и^ простра'н#нњ.
|
І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах.
|
|
24
|
24
|
|
ю%н#цы ва'ши и^ воло'ве дњ'лаю^щеи зеMлю, наја^дяTся плњвъ смњшенъ съ ја^чме'немъ и^ꙁвњ'яномъ”
|
І воли й осли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом.
|
|
25
|
25
|
|
И$ бђ'детъ на вся'кои горњ` высо'цњ, и на вся'комъ хо'лмњ проꙁра'чнњ вода` текђщ'и. въ то'и дн~ь, е^гда` поги'бнTђ мно'ѕи, и^ е^гда` падђтся стол#пи”
|
І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день великої поразки, коли упадуть вежі.
|
|
26
|
26
|
|
И$ бђдетъ свњтъ мњ'сячъ а^ки свњтъ слн~чь и^ свњтъ слн~чь бђдетъ сеDмори'цею, въ то'и дн~ь е^гда` и^сцњлитᲆ г~ь съкрђшенїе людїи своиX, и^ болњзнь ја%ꙁвы твое'я и^сцњ'литъ”
|
І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.
|
|
27
|
27
|
|
Се^ и^мя гн~е вре'менемъ и%детъ мно'гомъ, горя'щи ја%рость съ сла'вою сло'во ё^стенъ е^го. сло'во гнњ'ва по'л#но, гнњвъ же ја%рости ја%ко ѓ%гнь попали'тъ,
|
Ось, ім’я Господа йде здаля, горить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає,
|
|
28
|
28
|
|
и^ дх~ъ е^го а^ки вода` в# дебри влекђщи прїидеT до вы'я. и^ раꙁдњ'лится ја^ко смя'сти страны` ѓ^ прельщенїи сђи^мъ. и^ проженетъ я& пре'лесть тща`, и^ прїимеT я& преD лици и^хъ”
|
і подих Його, як потік, що розлився, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани.
|
|
29
|
29
|
|
Є$да при'сно е^сть вамъ ра'доватися, и^ въходи'ти въ ѓ^сщ~енїа моа прsно, а^ки праꙁнђ'ющеM и^ ја%ко веселя'щеMся вни'ти съ сопњлїю въ го'рђ гн~ю къ б~ђ і^и^л~евђ.
|
А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої.
|
|
30
|
30
|
|
и^ слы'шанђ сътво'ритъ б~ъ сла'вђ гла'са своеh, и^ ја%рость мы'шца свое'я, покаꙁа'ти съ ја%ростїю и^ съ гнњ'вомъ. и^ с пла'менемъ попаля'ющемъ, и^ съ трясновенїемъ бњ'дномъ, и^ ја%ко вода` и^ граD съходя` нђ'жею”
|
І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді.
|
|
31
|
31
|
|
Гла'сомъ б^о гн~им# ё^менша'ютъ ја%ꙁвою а^сљ=рїи, е^ю%же а^ще пораѕиT я&.
|
Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений.
|
|
32
|
32
|
|
и^ бђдетъ ѓ%крsтъ эTнђ'дђже б^њ е^мђ наде'жа помышля'ти, е^ю'же то'и ё^пова'ше, съ сопᲇльми и^ гђ'сльми ратђ'ютᲆ на'нь эT премњне'нїя”
|
І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде проти нього війною спустошливою.
|
|
33
|
33
|
|
Не преже б^о дн~ь въспро'сится эT тебе`. е^да` и^ тебњ ё^гото'вася црsтвова'ти въ дебри` глђбо'цњ, и^ древеса лежа'ща ѓ%гнь и^ древеса мно'га. ја^рость б^о гн~я а^ки дебрᲆ ка'мы'комъ горя'щемъ жего'ма”
|
Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.
|
|
Глvа, л~а”
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре сходя'щемъ въ е^гљ=пет# на по'мощъ, ё^пова'ющим# ко'ньми и^ ѓ^рђж'їемъ, е^сть б^о мно'го. и^ ко'н#ническо мно'жество мно'го. и^ не бњша ё^пова'ли къ ст~мђ і^и^л~евђ, и^ б~а не въꙁыскаша.
|
Горе тим, які йдуть у Єгипет по допомогу, сподіваються на коней і покладаються на колісниці, тому що їх багато, і на вершників, тому що вони дуже сильні, а на Святого Ізраїлевого не дивляться і до Господа не прибігають!
|
|
2
|
2
|
|
то'и же премђ'дръ привожа'ше ѕл^о, и^ сло'во е^го не похђ'лит#ся. и^ вᲆста'неT на домы` чл~къ ѕлыX, и^ на наде'жђ иX т#щђю.
|
Але премудрий Він; і наведе біду, і не скасує слів Своїх; повстане проти дому нечестивих і проти допомоги тих, що чинять беззаконня.
|
|
3
|
3
|
|
е^гљ=петъска чл~ка, а^ не б~а, ко'ньски пло'ти, и^ не бђ'детъ по'мощи” Гь~ же наведе'тᲆ рђ'кђ свою` на' ня, и^ трђ'дяᲄся помага'ющеи. и^ вси` и^ногдою погы'бнђт#,
|
І єгиптяни — люди, а не Бог; і коні їхні — плоть, а не дух. І простягне руку Свою Господь, і спіткнеться захисник, і упаде той, кого захищають, і усі разом загинуть.
|
|
4
|
4
|
|
ја^коже рече мнњ` г~ь” ЈА/коже въꙁреветъ ле'въ, и^ льви'чищъ ѓ^ лови'твњ ю^же и^ме'тъ, и^ въꙁопїетъ ѓ^ не'и, до'ндеже напо'лняTся го'ры гла'са е^го. и^ ё^менши'шася, и^ мно'жества ја%ростнаго ё^боа'шеся” Си'це сни'деT г~ь саваѓ'џъ вое^ва'ти на' горђ сїѓ'ню, и^ на' горы е^го,
|
Бо так сказав мені Господь: як лев, як скимен, який реве над своєю здобиччю, хоч би багато пастухів кричало на нього, від крику їхнього не здригнеться і безлічі їх не поступиться, — так Господь Саваоф зійде воювати за гору Сион і за пагорб його.
|
|
5
|
5
|
|
ја%ко пти'ца паря'ща. си'це защитиT г~ь і^ерsли'ма, і^ и^ꙁба'виT и^ потво'ритъ и^ сп~сетъ”
|
Як птахи — пташенят, так Господь Саваоф покриє Єрусалим, захистить і визволить, пощадить і спасе.
|
|
6
|
6
|
|
Э$брати'ᲄеся совњщава'ющей глђбо'къ совњт# безако'ненъ.
|
Наверніться до Того, від Якого вас стільки відпало, сини Ізраїля!
|
|
7
|
7
|
|
ја^ко въ то'и дн~ь эTвръгђтся чл~цы эT кђми'ръ свои^хъ сре'бреныхъ и^ златыхъ, ја%же сђть съᲄворили рђ'ки и^хъ”
|
У той день відкине кожна людина своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, яких руки ваші зробили вам на гріх.
|
|
8
|
8
|
|
И$ падетъ а^сљ=ръ не мече'мъ чл~чьскомъ, н^и меq мђж'ескъ потреби'тъ и&, и^ пробњ'гнетъ не эT лица` ме'чю. ю%ноты же бђдђтъ въ ё^мен#шенїе,
|
І Ассур упаде не від людського меча, і не людський меч уразить його, — він уникне меча, і юнаки його будуть податтю.
|
|
9
|
9
|
|
ка'менеM б^о ѓ^бы'имTђся ја%ко ѓ^граже'нїемъ, и^ пови'н#ни бђдђтъ. и^ бњжай плњненᲆ бђдеT” Се^ гл~еT г~ь. бл~жеn и^же и'мать племя` въ сїѓ'нњ, и^ ё'жики въ і^ерsли'мњ”
|
І від страху пробіжить повз укріплення своє; і князі його будуть лякатися прапора, — говорить Господь, Якого вогонь на Сионі і горно в Єрусалимі.
|
|
Глvа, л~в”
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
|
Се б^о цр~ь правди'въ црsтвђеT. и^ княѕи съ сђдомъ владњти начнђтъ”
|
Ось, Цар буде царювати за правдою, і князі будуть правити за законом;
|
|
2
|
2
|
|
И$ бђдетъ чл~къ кры'ай словеса своа. и^ съкры'ется ја^ко во'дныи потоk, и^ ја^ви'тся въ сїѓ'нњ ја%ко рᲇка и^сточникъ текђщи сла'вныи въ земли жа'ждђщеи.
|
і кожен з них буде як захист від вітру і покрив від негоди, як джерела вод у степу, як тінь від високої скелі у землі спраглій.
|
|
3
|
3
|
|
и^ ксемђ` не бђдђтᲆ ё^пова'юще чл~кы. н^о ё%ши дадя'тᲆ на послђша'нїе,
|
І очі тих, що бачать, не будуть закриватися, і вуха тих, що чують, будуть слухати.
|
|
4
|
4
|
|
и^ срDце и^ꙁнемо'гшиXся во'ньметъ послђш'ати. и^ ја^зы'цы нњмђ'ющихъ ско'ро наё^чаTся гл~ати ми'ръ.
|
І серце легковажних буде вміти міркувати; і недорікуваті будуть говорити ясно.
|
|
5
|
5
|
|
и^ къ семђ не рекђтъ ю^роди'вомђ владњти. и^ къ семђ не рекђтъ слђгы` твоа помолчи”
|
Невігласа уже не будуть називати шановним, і про підступного не скажуть, що він чесний.
|
|
6
|
6
|
|
Ю/родъ б^о ю^роди'вњ совњщава'етъ, и^ срDце е^го тще разђмњ'етъ съвръшевати безако'нная, и^ гл~ати къ гв~и пре'лесᲄь ја^ко раꙁ#сњя'ти дш~а а%л#чны, и^ дш~а жа'ждђща тща` сътвори'ти”
|
Бо невіглас говорить дурне, і серце його думає про беззаконне, щоб діяти лицемірно і промовляти хулу на Господа, душу голодного позбавляти хліба і віднімати питво у спраглих.
|
|
7
|
7
|
|
СовTњ б^о злы'хъ беꙁако'н#ная съвњщаваеT, расы'пати смиренныя словесы` непра'веDными, и^ расы'пати словеса` смире'ныхъ на сђ'дњ”
|
У підступного і дії згубні: він задумує підступи, щоб згубити бідного словами неправди, хоч би бідний був і правий.
|
|
8
|
8
|
|
Бл~гочsтивїи же смы'сленњ совњща'ша, то'и же совњтъ ё^ста'неT”
|
А чесний і думає про чесне і твердо стоїть у всьому, що чесне.
|
|
9
|
9
|
|
Же'ны бога'тыя вᲆста'ните и^ слы'шите гла'съ мо'и, дще'ри с наде'жDею слы'шите словеса` моа.
|
Жінки недбалі! встаньте, послухайте голосу мого; дочки безтурботні! прихиліть слух до моїх слів.
|
|
10
|
10
|
|
дн~е лњтня па'мять сътворите въ бо'лњзнъ с наде'ждею. потребиTся и^ма'нїе ви'н#ное, ё^ста` сњмя и^ събира'нїе к семђ` не прїидетъ”
|
Ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, недбалі! бо не буде оббирання винограду, і час жнив не настане.
|
|
11
|
11
|
|
Оу^жаснитеся съжали'те с^и ё^пова'вшая, съвлецњтеся на'гы бђ'дете препоя'шите чре'сла своа вᲆ ја^риги,
|
Здригніться, безтурботні! жахніться, недбалі! скиньте одяг, оголіться й опояшіть стегна.
|
|
12
|
12
|
|
и^ по персемъ бїитеся. эT селњ помышленїя, и^ ѓ^ винограDнњмъ пло'дњ.
|
Будуть бити себе у груди за прекрасні поля, за плідну виноградну лозу.
|
|
13
|
13
|
|
на ꙁемли` людїи мои^хᲆ те'рнїе и^ бы'лїе въꙁни'кнеT, и^ эT всего` до'мђ ра'дость въсхити'тся” ГраD бога'тъ
|
На землі народу мого будуть рости терни і бур’ян, також і на усіх домах веселощів у радісному місті;
|
|
14
|
14
|
|
до'мове ѓ^ста'влени, бога'тьство граDное и^ до'мы похотњны ѓ^ста'вятъ, и^ бђдTђ вс^и пеще'ры до' вњка. ра'дость ѓ^слоM дивїимъ, па'ствы пастђш#скы”
|
бо палаци будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте; Офел і вежа назавжди будуть служити, замість печер, притулком диких ослів і стад, що пасуться,
|
|
15
|
15
|
|
До'ндеже на'идетъ на' вы дх~ъ эT вы'ш#няго, и^ бђ'детъ пђ'стъ хермель. херме'ль же въ дђбра'вђ намњни'тся
|
доки не виллється на нас Дух звище, і пустеля не зробиться садом, а сад не будуть вважати лісом.
|
|
16
|
16
|
|
и^ почие^ть въ пђсты'ни сђдᲆ, и^ правда въ карми'ль всели'тся”
|
Тоді суд установиться у цій пустелі, і правосуддя буде перебувати на плодоносному полі.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бђдTђ дњлеса пра'веDная ми'ръ, и^ ё^дръжиT пра'вда поко'и, и^ ё^пова'юще бђдђтᲆ до' вњка.
|
І справою правди буде мир, і плодом правосуддя — спокій і безпека навіки.
|
|
18
|
18
|
|
и^ вселяTся лю'дїе е^го въ гра'дњ ми'рне, и^ вселя'тся ё^пова'юще и^ почїютъ съ бога'тьствоM”
|
Тоді народ мій буде жити в оселях миру й у селищах безпечних, і у покоях блаженних.
|
|
19
|
19
|
|
ГраD же а^ще сни'детъ, т^о не на' вы прїидеT” И$ бђдђтъ живђщ'еи въ дђбра'вахъ, ё^пова'юще ја%ко и^же на по'лихъ.
|
І град буде падати на ліс, і місто спуститься у долину.
|
|
20
|
20
|
|
блаже'ни сњю'щеи при вся'кои водњ`, и^дњже во'лъ и^ ѓ^се'лъ попира'етъ”
|
Блаженні ви, що сієте біля усіх вод і посилаєте туди вола й осла.
|
|
Глvа, л~г”
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре ѓ^би'дящимъ ва'съ. ваs никтоже ѓ^би'дитъ, и^ хђляи же ва'съ не хђ'литъ. плњнени бђдђтᲆ хђля'щеи васъ и^ предадя'тся, и^ ја%ко мо'леве вᲆ ри'ꙁњ ё^меншатся”
|
Горе тобі, спустошувач, який не був спустошуваним, і грабіжник, якого не грабували! Коли закінчиш спустошування, будеш спустошений і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе.
|
|
2
|
2
|
|
Ги~ поми'лђи ны, к тебњ б^о ё^пова'хом# Бы'сть племя непокаря'ющихся въ па'гђбђ, сп~съ же н^ы въ вре'мя печа'лно”
|
Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви.
|
|
3
|
3
|
|
Гла'сомъ стра'ха твое^го ё^жасошася лю'дїе, эT стра'ха твое^го раZсᲇа'шаs страны.
|
Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена,
|
|
4
|
4
|
|
нн~њ же събереTся плњн# вашъ, вели'ка и^ мала. ја%коже а^ще кт^о сᲆберетᲆ прђ'гы, та'ко ся нарђга'ютъ ва'мъ”
|
і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана.
|
|
5
|
5
|
|
Ст~ъ б~ъ живя'и въ вы'шних#. напо'лнися сїѓ'нъ сђ'да и^ правды.
|
Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою.
|
|
6
|
6
|
|
ꙁаконоM предадяTся. во и^менїихъ сп~съ на'шъ. т^ђ премђдрость и^ хи'трость и^ бл~гоче'стїе къ гв~и, с^е сђть съкро'вища пра'вды”
|
І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм.
|
|
7
|
7
|
|
Се ё^бо въ стра'сњ ва'шемъ тїи ё^боя'тся, и%хже ся боя'сте въꙁопїютъ эT ва'съ” Вњстницы б^о пђстяTся горцы плачющеся моля'щася ми'рђ,
|
Ось, сильні їхні кричать на вулицях; посли для миру гірко плачуть.
|
|
8
|
8
|
|
ѓ^пђстњюT б^о сиX пђтїе” Преста` страX стра'ньскъ, и^ ꙁавTњ иже к ниM вᲆземлеTся, и^ не намњни'те иX чл~къ.
|
Спорожніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей.
|
|
9
|
9
|
|
желњ земля, и^ посрамлеn лђгъ быs а^ки саро'нь” ЈА/влена бђдеT гали'лея, и^ кар#миль.
|
Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил.
|
|
10
|
10
|
|
нн~њ въскрsнђ гл~етъ г~ь. нн~њ прославлю'ся. нн~њ възнесђся.
|
Нині Я повстану, — говорить Господь, — нині піднімуся, нині піднесуся.
|
|
11
|
11
|
|
нн~њ ё^зриᲄе, нн~њ почю'е^те т#ща крњ'посᲄь дх~а ва'шеh, ѓ%гнь в^ы попалитъ.
|
Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше — вогонь, який пожере вас.
|
|
12
|
12
|
|
и бђ'дђтъ страны` пож#жены, а^ки тернїе на ни'вњ раꙁъме'тано и^ пож#жено.
|
І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане терня, будуть спалені у вогні.
|
|
13
|
13
|
|
ё^слы'шатъ да'лнїи е^же сътворихᲆ, гл~етъ г~ь. ё^вњдяT приближа'ющеися крњ'пость мою`.
|
Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою.
|
|
14
|
14
|
|
эTстђпи'ша и^же въ сїѓ'нњ беꙁако'нницы, прїиметъ трђсъ нечестивыя” Кт^о со'вњститъ ва'мъ ја%ко ѓ%гнь горитъ, кт^о совњститᲆ ва'мъ мњсто вњчно'е”
|
Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: «хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?»
|
|
15
|
15
|
|
Ходя'и въ пра'вдњ гл~яи правы'и пђть, ненавидя'и беꙁако'нїя и^ непра'вды, и^ рђцњ эTтряса'яи эT м#зды. ѓ^тяж#чава'яи ё%ши, да не слы'шиT сђда` кро'внаго, смњжа'яи ѓ%чи да не ё%ꙁритъ непра'вды.
|
Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла;
|
|
16
|
16
|
|
се'и в#селиTся въ высо'цњ пещерњ ка'мене крњпка. хлњбъ ся е^мђ да'сᲄь, и^ вода` е^го вњрна.
|
той буде жити на висотах; притулок його — неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне.
|
|
17
|
17
|
|
цр~я съ сла'вою ё%ꙁриᲄе. и^ ѓ'чи ваши ё^ꙁряT землю и^ꙁдалече,
|
Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену;
|
|
18
|
18
|
|
дш~а ваша поё^чи'тся страхђ`” Гдњ` сђть кни'гочїя, гдњ сђть совњщава'ющеи, гдњ` е^сть съчита'яи смята'ющая ма'лы и^ вели'ки лю'ди.
|
серце твоє буде тільки згадувати про жахи: «де той, хто робив перепис? де той, хто зважував данину? де той, хто оглядав вежі?»
|
|
19
|
19
|
|
и%мже не совњща'ша, ни глђ'бокиM гла'сомъ ё^же`, ја%ко не слы'шати лю'дїи и^скаженїи. и^ нњсть слы'шащемђ смышле'нїя”
|
Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою.
|
|
20
|
20
|
|
Се сїѓn граD сп~съ нашᲆ, ѓ%чи твои` ё%ꙁрита і^ерsли'ма граD бога'тыи. хра'ми не поколњ'блются н^и подви'гнђтся, ко'лїе хра'ма е^го въ вњ'чное вре'мя, и^ ё'жа е^го не претръгнђтся.
|
Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься.
|
|
21
|
21
|
|
ја%ко и^мя гн~е вели'ко ва'мъ. мњсто вамъ бђдеT рњки`, рвени'ца широ'ки и^ просᲄра'нны. не пои^дете по семђ` пђти` н^и корабль пловыи.
|
Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель.
|
|
22
|
22
|
|
б~ъ б^о мо'и вели'къ е^сть не минетъ мене` г~ь. сђдїи наj г~ь, кня'ѕь наj г~ь, цр~ь на'шъ г~ь, то'и насъ сп~сетъ”
|
Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас.
|
|
23
|
23
|
|
Прерва'шася ё%жа твоя`, ја%ко не ёкрњпи` нњдро твое. преклони'ся не поло'житъ нњдръ, не въꙁдви'гнетъ зна'менїя. до'ндеже преда'сться на плњненїе” Тњмже ё^бо мно'ѕи хро'мїи плњнь сътворяT.
|
Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок.
|
|
24
|
24
|
|
и^ не рекђтᲆ трђжда'емся лю'дїе живђщеи в не'мъ, ѓ^ста'ви бо ся и^мъ грњхъ”
|
І жоден з жителів не скаже: «я хворий»; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи.
|
|
Глvа, л~д”
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
|
Приведњте страны`, и^ слы'шите кня'ѕи. да слы'шиT ꙁемля` и^ живђщеи` на не'и.
|
Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній!
|
|
2
|
2
|
|
ꙁане` ја%рость гн~я на вся` страны`, и^ гнњ'въ на число` и^хъ. ја%ко погђби'ти я& и^ преда'ти я& на сњ'чь.
|
Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення.
|
|
3
|
3
|
|
и^ ја^зве'нїи и^хъ повергTђся и^ мертвᲆцы, и^ в#ꙁы'идетъ и^хъ смраD. и^ намо'кнђтъ предњ'ли кровїю и^хъ,
|
І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.
|
|
4
|
4
|
|
и^ възмђтя'тся вся` си'лы нбsныя. и^ съвье'тся нб~о а^ки сви'токъ. и^ вс^я ѕвњзды спадђтъ, ја%ко ли'ствїе съ лоꙁы`, и^ ја%коже спа'даетъ ли'ствїе съ смоквичїя”
|
І зотліє все небесне воїнство*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці.
|
|
5
|
5
|
|
Оу^пи'ся ме'чь мои на' нб~си. се'и на и^дђме'ю сни'детъ, и^ на лю'ди па'гђбныя съ сђ'домъ.
|
Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю.
|
|
6
|
6
|
|
меq гн~ь насыти'ся кро'ве, растол#стњ ло'емъ а%гньчимъ, и^ эT ло'я ко'зля и^ ѓ'вня. ја%ко тре'бы гв~и въ восо'рњ, и^ сњ'чь ве'лїи въ и^дђме'и.
|
Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома.
|
|
7
|
7
|
|
и^ падђтъ с ни'ми висо'цїи ѓ%вни и^ ю'нцы, и^ ё^пїеTся ꙁемля` эT кро'ве, и^ эT тђ'ка и^хъ насыти'тся.
|
І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром.
|
|
8
|
8
|
|
дн~ь б^о сђда гн~я, и^ лњто эTдая'нїя сђ'да сїѓ'ня.
|
Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион.
|
|
9
|
9
|
|
и^ ѓ^братя'тся де'бри е^го въ смолђ`, и^ ꙁемля` е^го в горя'щїи камы'къ.
|
І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою:
|
|
10
|
10
|
|
и^ бђ'детъ земля` е^го горя'щи ја%ко смола`, дн~їю и^ но'щїю, и^ не ё^га'снетъ въ вњ'чное вре'мя. и^ вꙁы'идетъ ды'мъ е^я` высо'че, в роже'нїя ѓ^пђстњ'етъ.
|
не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній;
|
|
11
|
11
|
|
и^ въгнњꙁдяTся в не'мъ пти'ца, и^ е'жеве, со'вы, и^ вра'нове. и^ въꙁло'жатъ на'нь ё%же ꙁемлемњ'рно пђсты'ня. и^ ѓ^нокен#таљ=ри вселя'тся в не'мъ.
|
і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протягнуть по ній шнур руйнування і висок знищення.
|
|
12
|
12
|
|
кня'ѕи е^го не бђ'дђтъ, цр~и б^о е^го и^ кн~ѕи и^ велмо'жа е^го бђ'дђтъ въ па'гђбђ”
|
Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо.
|
|
13
|
13
|
|
И$ въꙁни'кнетъ въ гра'дњхъ иX те'рнїе и дђ'бїе, и^ въ твердњ'лехъ е^го. и^ бђдетъ село` ѕмїемъ, и^ сели'ще пти'цамъ.
|
І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів.
|
|
14
|
14
|
|
и^ сря'щђтся бњ'си съ ѓ^нокен#та'љ=ры, и^ въꙁопїюT дрђ'гъ къ дрђ'гђ. т^ђ почїю'тъ ѓ^нокетаљ=ры, ѓ^брњто'ша б^о себњ поко'ище.
|
І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій.
|
|
15
|
15
|
|
тђ ся въгнњꙁди'тъ е%жь. и^ сп~се ꙁемля` дᲇти своя` съ ё^тверже'нїемъ. т^ђ е^ле'ни стрњто'шася, и^ ё^ви'дњша лица` своя` вᲆкђпњ,
|
Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного.
|
|
16
|
16
|
|
число'мъ минђша, и^ е^ді'нъ эT ни'хᲆ не поги'бе, дрђ'гъ дрђ'га не въꙁыска, ја%ко г~ь ꙁаповњда и^мъ, и^ дх~ъ е^го събра` е^я`.
|
Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх.
|
|
17
|
17
|
|
то'и же в#вержеT и^мъ жре'бїя, и^ рђка` е^го раꙁдњлитъ жирова'ти въ вњ'чное вре'мя, причасти'тъ в ро'дъ роже'нїи почїюT в неM”
|
І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.
|
|
Глvа, л~е”
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
|
Ра'дђися пђсты'ни жа'ждђщїя. да ся веселђе'тъ пђсты'ни, и^ да процвњте'тъ ја%ко цвњтець,
|
Звеселиться пустеля і суха земля, і зрадіє країна ненаселена і розцвіте як нарцис;
|
|
2
|
2
|
|
и^ процвњте'тъ. и^ възвесели'тся пђсты'ни і^ѓ^рда'нска, и^ сла'ва лива'нова да'сться е'и, и^ чsть карми'лова, и^ ё'ꙁрятъ лю'дїе мои` сла'вђ гн~ю, и^ высотђ` бж~їю”
|
чудово буде цвісти і радіти, буде торжествувати і тріумфувати; слава Ливану дасться їй, пишнота Кармила і Сарона; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого.
|
|
3
|
3
|
|
ё^крњпи'теся рђ'ки расла'блены, и^ колњ'на расы'пана.
|
Укріпіть ослаблені руки й утвердіть коліна тремтячі;
|
|
4
|
4
|
|
моли'теся т#щи'вїи ё^мо'мъ крњпи'теся, не бо'итеся” Се^ б~ъ на'шъ, сђдъ възда'сть. то'и прїидетъ и^ сп~сетъ наs”
|
скажіть боязким душею: будьте тверді, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прийде і спасе вас.
|
|
5
|
5
|
|
Тогда` эTверꙁђтся ѓ%чи слњпы'мъ, и ё'ши глђхихъ ё^слы'шатъ.
|
Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються.
|
|
6
|
6
|
|
тогда` ско'читъ хромыи ја%ко е%лень, и^ ја%сенъ бђ'детъ ја^ꙁы'къ гђгни'выхъ. ја%ко проторже'ся вода` в пђсты'ни, и^ де'бръ в ꙁемли` жа'ждђщеи.
|
Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати; бо проб’ються води у пустелі, і у степу — потоки.
|
|
7
|
7
|
|
и^ беꙁвоDная бђ'детъ вᲆ бла'та, и^ на жа'ждђщеи ꙁемли` и^сто'чникъ воDныи бђ'детъ” Тђ бђ'детъ в#селе'нїе пти'цамъ, и^ стая вельбђ'домъ, и^ лђ'ѕи.
|
І перетвориться примара вод на озеро, і спрагла земля — на джерела вод; у житло шакалів, де вони спочивають, буде місцем для тростини й очерету.
|
|
8
|
8
|
|
и^ т^ђ бђдетъ пђть чи'стᲆ, и^ пђть ст~ъ нарече'тся. и^ не минеT тђдђ нечи'стыи. рас#сњя'нїи же по'идђтъ по немђ, и^ не ꙁаблђдятъ.
|
І буде там велика дорога, і путь по ній назветься шляхом святим: нечистий не буде ходити по ньому; але він буде для них одних; ті, що йдуть цим шляхом, навіть і недосвідчені, не заблукають.
|
|
9
|
9
|
|
и^ не бђдетъ т^ђ льва`, ни эT ѕвњ'реи ѕлы'хъ не вꙁы'детъ на' ня, и^ не ѓ^бря'щется т^ђ. н^о по'идђтъ по немђ и^ꙁбавле'нїи
|
Лева не буде там, і хижий звір не зійде на нього; його не знайдеться там, а будуть ходити відкуплені.
|
|
10
|
10
|
|
и^ събра'нїи гм~ъ, ѓ^братяTся и^ прїидђтъ въ сїѓ'нъ с ра'достїю, и^ ра'дость вњ'чная наD главо'ю и^хъ. наD главо'ю б^о и^хъ хвала` и^ весе'лїе, и^ ра'дость прїиметъ я&, эTбњже бо'лњꙁнь и^ печа'ль и^ въꙁдыха'нїе”
|
І повернуться визволені Господом, прийдуть на Сион з радісними вигуками; і радість вічна буде над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі, а сум і зітхання відійдуть.
|
|
Глvа, л~ѕ”
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть в четве'ртоена'десяте лᲇто црsтвђ'ющђ е^зекїи. вꙁы'иде сенахери'мъ цр~ь а^сљ=рїискъ, на гра'ды тве'рды жидо'в#ски, и^ вꙁя` я&.
|
І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх укріплених міст Юдеї і узяв їх.
|
|
2
|
2
|
|
и^ посла` цр~ь а^сљ=рїискъ раўа'ка эT лахи'съ въ і^ерsлимъ къ цр~ю е^ꙁекїи съ си'лою вели'кою, и^ ста` ё^ веде'нїя воDнаго, кђ'пњли вы'шняа, на пђти` села` гнаџе'ѓва”
|
І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єрусалим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного.
|
|
3
|
3
|
|
І$ и^ꙁы'иде к немђ е^лїаки'мъ сн~ъ хел#кїевъ сам#чїи, и^ съмна'съ кни'гъчїи, і^ и^ѓ^а'хъ а^са'фовъ па'мятопи'счїи”
|
І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач.
|
|
4
|
4
|
|
И$ рече и^мъ раўа'къ, р#цњте е^ꙁекїи. се гл~етᲆ цр~ь вели'кїи, цр~ь а^сљ=рїискъ, чимъ ё^пова'яи е^си,
|
І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти уповаєш?
|
|
5
|
5
|
|
совњтомъ л^и, и^ли словесы` ё^стными по'лкъ быва'етъ. и^ нн~њ чи'мъ ё^пова'еши, ја%ко не покори'шася мнњ`
|
Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що відійшов від мене?
|
|
6
|
6
|
|
жеꙁло'мъ л^и тростяномъ съкрђше'нымъ тњмъ, и^ли е^гљ=птомъ. и^же а^ще на'нь въсклонится влњ'ꙁетъ в рђ'цњ е^го и^ прободе и&. та'ко е^сть фараѓ'нъ цр~ь е^гљ=пет#скїи, и^ вс^и ё^пова'ющеи к немђ”
|
Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто зіпреться на неї, ввійде тому у руку і проколе її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього.
|
|
7
|
7
|
|
А$ще гл~ете мнњ` на г~а б~а на'шего ё^пова'емъ. не сеи л^и е^сть и^же эTяT эT е^зекїа высо'кая и^ тре'бища е^го, и^ ꙁаповᲇда і^ё'дњ і^ и^рsлимђ преD ѓ^лтареM симъ моли'теся дне'сь. т^о
|
А якщо скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»?
|
|
8
|
8
|
|
нн~њ поDда'иᲄеся господи'нђ мое^мђ цр~ю а^сљ=рїискђ, и^ даM ваM дв^њ ты'сящї ко'нь. а^ще мо'жеᲄе да'ти всњда'ющаа на ни'хъ.
|
Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них?
|
|
9
|
9
|
|
не'гли ка'ко мо'жете эTврати'ти в# лице` вое^во'ды е^ді'ного, раби` сђть ё^пова'юще е^гљ=птя'н#ми, конемъ, и^ ко'н#никомᲆ”
|
І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней?
|
|
10
|
10
|
|
И$ нн~њ е^гда` без# господа е^смы` пришли на странђ сїю вое^ва'ти на ню`. г~ь реq ко мнњ` в#зы'иди на зеMлю сїю и^ погђби ю&”
|
Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її.
|
|
11
|
11
|
|
И$ реq к немђ е^лїакиM, и^ съмнаs кни'гъчїи, и^ ѓ^а'хъ, гл~и к# рабо'мъ свои^мъ сљ=ръски, ё^слы'шимᲆ б^о м^ы, а^ не гл~и к наM жидо'в#ски. и^ въскђ'ю гл~еши въ ё%ши чл~комъ сњдя'щимъ на гра'дњ”
|
І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні.
|
|
12
|
12
|
|
И$ реq раўа'къ к ни'мъ, е^да л^и кᲆ господинђ ва'шемђ и^л^и к ва'мъ, пђсти'лъ м^я е^сть господи'нъ мои гл~ати словеса с^и, а^ не къ чл~комъ и^же сњдяT на гра'дњ, да ја^дя'тъ моты'ла, и^ пїю'тъ мо'чь с ва'ми вкђ'пњ.
|
І сказав Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
|
|
13
|
13
|
|
и^ ста'въ раўа'къ, и^ въꙁопи' гла'сомъ ве'лїимъ жидо'в#ски, и^ рече” Слы'шите словеса` цр~я вели'каго, цр~я а^сљ=рїиска”
|
І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
|
|
14
|
14
|
|
Се^ гл~етъ цр~ь, да не льсти'тъ ва'съ е^ꙁекїя словесы`. ја%же не въꙁмо'гђт# и^ꙁба'вити васъ,
|
Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас;
|
|
15
|
15
|
|
и^ да не гл~етъ вамъ е^ꙁекїя ја%ко и^ꙁба'витъ в^ы б~ъ. и^ не преда'сться гра'дъ сїи в рђцњ цр~я а^сирїиска,
|
і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського».
|
|
16
|
16
|
|
не послђшаите е^ꙁекїи” Се^ гл~етъ цр~ь а^сљ=рїискъ. а^ще хо'щете блsвени бы'ти. т^о и^злњꙁите къ мнњ`, и^ ѓ^бъе^млете ко'ждо винограD сво'и и^ смо'квинїе, и^ пїете эT пото'ка свое^го.
|
Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
|
|
17
|
17
|
|
до'ндеже прїидђ и^ поимђ в^ы на' ꙁемлю, и^же а^ки ва'ша ꙁемля`, земля` пшени'цы и^ винђ`, и^ хлњ'бы и^ виногра'дъ”
|
доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників.
|
|
18
|
18
|
|
да не льсти'тъ ва'съ е^ꙁекїя гл~я, б~ъ вашъ и^ꙁба'виT в^ы. е^да и^ꙁба'виша бо'ѕи ко'жDо странђ` свою` эT рђ'кђ цр~я а^сљ=рїиска.
|
Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
|
|
19
|
19
|
|
гдњ` е^сть бо'гᲆ е^маџовъ, и^ а^рфаџо'въ, гдњ` е^сть б~ъ гра'да сем#фарђема. е^да` въꙁмого'ша и^зба'виᲄи самарїю эT рђ'кђ моею.
|
Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
|
|
20
|
20
|
|
кт^о эT бо'гъ ја%зы'къ всњхъ сиX и^ꙁба'ви зе'млю свою` эT рђ'кђ мое^ю, и^ ја%ко и^зба'витъ б~ъ і^ерsлима эT рђ'кђ моею”
|
Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї?
|
|
21
|
21
|
|
И$ помол#кнђша, и^ никтоy не эTвњща` е^мђ словесе`, повелњ'нїа дњля цр~ва, ја%ко никто'же да не эTвњща'етъ”
|
Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому.
|
|
22
|
22
|
|
И$ вни'де е^леа^ки'мъ хелкїевъ самчїи, и^ съмна'съ кни'гъчїи, и^ ѓ^а^хъ а^са'фовъ памятопи'счїи, къ е^ꙁекїи, в растерꙁа'ныхъ ри'ꙁахъ, и^ повњда'ша е^мђ словеса` раўа'кова”
|
І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака.
|
|
Глvа, л~з”
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть внегда` слы'ша цр~ь е^ꙁекїя, растер#ꙁа` ри'ꙁы, и^ ѓ^блече'ся въ вре'тище, и^ вни'де въ хра'мъ гн~ь.
|
Коли почув це цар Єзекія, те роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній;
|
|
2
|
2
|
|
и^ пђсти е^лїаки'ма самчїю, и^ съмнђ` кни'гъчїя, и^ ста'рца жре'чески ѓ^болче'ны въ врᲇтища. къ і^саїи пррoкђ сн~ђ а^мо'совђ,
|
і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового.
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече е^мђ`” Се^ гл~етъ е^ꙁекїя. дн~ь печа'ли и^ ё^кори'зны и^ ѓ^бличе'нїя и^ гнњ'ва въ дне'шнїи дн~ь. ја%ко прїиде бо'лњзнь ража'ющеи, крњ'пости же не и^мђщи роди'ти”
|
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити.
|
|
4
|
4
|
|
да ё^слы'шитъ г~ь б~ъ твои словеса` раўа'кова, ја%же е^сть пђстиl цр~ь а^сљ=рїискъ господи'нъ е^го, ё^корити б~а жива'го, и^ ё^кори'ти словесы` ја%же слы'ша г~ь б~ъ твои. и^ да моли'шися къ гв~и б~ђ твое^мђ, ѓ^ ѓ^сᲄа'вшиX сиX”
|
Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих.
|
|
5
|
5
|
|
И$ прїидо'ша ѓ%троцы цр~евы къ і^саїи.
|
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї.
|
|
6
|
6
|
|
и рече и^мъ і^саїа, си'це рцњте къ господи'нђ ва'шемђ” Се^ гл~етъ г~ь. не бо'ися эT слове'съ ја%же е^си слы'шалъ, и^миже ё^кори'ша м^я послы` цр~я а^сљ=рїиска”
|
І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
|
|
7
|
7
|
|
Се^ а^зъ вложю` во'нь дх~ъ, и^ ё^слы'шавъ вњ'сть възврати'тся на' ꙁемлю свою`, и^ пораꙁиTся мече'мъ на свое'и земли`”
|
Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його.
|
|
8
|
8
|
|
И$ ѓ^брати'ся раўа'къ, и^ ѓ^брњте цр~я а^сљ=рїискаго ѓ^блежа'ща ломна'мъ.
|
І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса.
|
|
9
|
9
|
|
и^ ё^слы'ша цр~ь а^сљ=рїискъ, ја%ко прише'лъ е^сть џарака цр~ь мљ=рскъ вое^ва'ти на'нь, и^ ё^слы'шавъ ѓ^брати'ся” И$ пђсти послы` къ е^ꙁекїи гл~я.
|
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав послів до Єзекії, сказавши:
|
|
10
|
10
|
|
си'це рцњте е^зекїи цр~ю жидо'в#скђ, да не льсти'т# б~ъ твои тебе` на негоy ё^повая е^си, гл~я. ја%ко не преда'сться і^ерsлимъ в рђ'цњ цр~я а^сљ=рїиска.
|
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
|
|
11
|
11
|
|
и^ли нњ'си слы'шалъ, чт^о сђть сътвори'ли цр~и а^сљ=рїистїи все'и земли`, ка'ко погђби'ша.
|
Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш?
|
|
12
|
12
|
|
е^да` и^ꙁба'виша страны бо'ѕи иX, ја%же погђби'ша эTц~ы мои, гоꙁа'нъ, и^ харра'нъ, и^ расемъ, и^же сђть въ стра'нњ џее^маџи.
|
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
|
|
13
|
13
|
|
гд^њ сђть цр~и е^маџови, и^ а^рфа'џови, и^ гра'ды е^сфарђма, а^нагђга'нса”
|
Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
|
|
14
|
14
|
|
И$ вꙁя` е^ꙁекїа кни'ги эT посло'вᲆ и^ прочте` я&. и^ вни'де въ храM гн~ь, и^ эTве'рꙁе я& прDе гм~ъ,
|
І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім;
|
|
15
|
15
|
|
и^ помоли'ся е^зекїя къ гв~и гл~я”
|
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив:
|
|
16
|
16
|
|
Ги~ саваѓ'џе б~е і^и^л~евъ, сњдя'и на херђви'мњ, т^ы е^ді'нъ цр~ь е^си всемђ` цр~ьствђ зе'мномђ. т^ы сътвори нб~о и^ зе'млю.
|
Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю.
|
|
17
|
17
|
|
приклони` г~и ё%хо твое, ё^слы'ши г~и, эTве'рзи г~и ѓ%чи твои`, и^ при'зри г~и, и^ ви'жDь, и^ слы'ши вся` словеса` ја%же пђсти'лъ е^сть сенахериM, ё^каря'а б~а жива'го. по
|
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити Тебе, Бога живого.
|
|
18
|
18
|
|
и%стиннњ б^о г~и, пђстђ съᲄвори'ша цр~и а^сљ=рїисᲄїи всю` зе'млю, и^ стра'ны и^хъ.
|
Правда, о, Господи! царі ассирійські спустошили усі країни і землі їх
|
|
19
|
19
|
|
и^ вᲆвръго'ша кђми'ры и^хъ въ ѓ%гнь, не бњша б^о боѕи, н^о дњло рђ'къ чл~чь, дре'во, ка'менїе, и^ погђби'ша я&”
|
і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх.
|
|
20
|
20
|
|
Ты же г~и б~е нашъ сп~сы н^ы эT рђ'кђ и^хъ, да ё^вњдятъ вс^я црsтвїя зе'мная, ја%ко т^ы е^си г~ь б~ъ е^ді'нъ”
|
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один.
|
|
21
|
21
|
|
И$ пђсти'ся і^саїа сн~ъ а^мо'совъ къ е^зекїи, и^ рече е^мђ” Се^ гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, слы'шахъ е^же моли'ся къ мнњ` ѓ^ сенахери'мњ цр~и а^сљ=рїисти”
|
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, —
|
|
22
|
22
|
|
Се^ сло'во е^же гл~а ѓ^ немъ б~ъ, похђли` т^я и^ порђга'ся тебњ дв~це дщи сїѓ'ня, на тя главо'ю покива дщи і^ерsлимля.
|
ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сиону, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима.
|
|
23
|
23
|
|
кого ё^кори и^ разгнњ'ва, и^ли к# комђ` простре` гла'съ свои, и^ не въздви'же на высотђ` ѓ%чїю свое^ю къ ст~мђ і^и^л~вђ
|
Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого.
|
|
24
|
24
|
|
ја%ко посла'ми ё^кори г~а. т^ы бо рече, мно'жествомъ ѓ^рђж'їя а^зъ възыидоX на высотђ го'ръ, и^ напослњ'докъ дђбра'вы, и^ посњко'хъ высотђ` е^я`, и^ добротђ кљ=пари'совђ. и^ внидо'хъ въ высотђ ча'сти дђбрав#ски,
|
Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його;
|
|
25
|
25
|
|
и^ положи'хъ мо'стъ, і^ и^скази'хъ во'ды, и^ весь събо'ръ воDныи”
|
і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
|
|
26
|
26
|
|
Не слы'шала ли е^си ё^бо и^спе'рва, е^же а^зъ сътвори'хъ эT первыхъ дне'и ѓ^бњщахъ. нн~њ же ё^каза'хъ расы'пати страны въ твердыняхъ и^хъ. и^ живђщая въ твердыхъ гра'дњхъ,
|
Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн?
|
|
27
|
27
|
|
и^ѓ^брати'хъ рђ'цы і^ и^схо'ша, и^ бы'ша сђси а^ки сᲇ'но на клњтехъ, и^ а^ки тро'скотъ”
|
І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився.
|
|
28
|
28
|
|
нн~њ же поко'и ᲄвои, і^ и^схоD твои, и^ вхоD твои, а^зъ съвњдᲇ,
|
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене.
|
|
29
|
29
|
|
и^ ја%рость твою е^ю'же разгнњ'вася. и^ гнњвъ твои взы'иде къ мнњ`, и^ вложђ прито'къ в но'здри твоя`, и^ ё^здђ въ ё^ста` твоя`, и^ възвращђ т^я пђтемъ и%мже е^си прише'лъ”
|
За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов.
|
|
30
|
30
|
|
Се же тебњ` зна'менїе, ја%ждь сего лњта е^же е^си всњ'ялъ, а^ во второ'е лњто е^же эT себе растеT, а^ въ тре'тее насњя'вше пожнете. и^ насади'те виногра'ды, и^ снњ'сте пло'ды и^хъ.
|
І ось, тобі, Єзекіє, знамення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік — самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх.
|
|
31
|
31
|
|
и^ бђдђтъ ѓ^ста'вшеи въ і^ё^де'и, прони'кнђтъ ко'ренїя до'лђ, и^ сътворятъ съверхђ пло'дъ.
|
І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі,
|
|
32
|
32
|
|
ја%ко эT і^ерsлима бђдђт# ѓ^ста'вленїи, эT горы` сїѓ'ня. рве'нїе г~а саваѓ'џа сътвори'тъ с^е”
|
бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння — від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
|
|
33
|
33
|
|
Сего раd си'це гл~етъ г~ь, на цр~я а^сљ=рїиска, не вни'детъ в сїи градъ, ни въстрњлитъ вонь стрњлы`, ни възло'жит# нань щи'та, ни ѓ^гради'тъ ѓ%крsтъ е^го ѓ^гражденїя.
|
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не увійде він у це місто і не кине туди стріли́, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу.
|
|
34
|
34
|
|
н^о пђтемъ иMже е^сть прише'лъ, тњмже ся ѓ^братиT и^ въ градъ се'и не вни'дет#” Се` гл~еT г~ь.
|
Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, а у місто це не ввійде, — говорить Господь.
|
|
35
|
35
|
|
ꙁащищђ градъ се'и, ја%ко спsти е^го мене ради, и^ дв~да раба` мое^го”
|
Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
|
|
36
|
36
|
|
І$ и^зы'иде а^гг~лъ гн~ь, і^ и^зби` эT поlка а^сљ=рїиска, р~, и^ п~, и^ пя'ть ты'сящъ. и^ въста'вше ꙁаё'тра ѓ^брњтоша вся` телеса` ме'ртва.
|
І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі тіла мертві.
|
|
37
|
37
|
|
и^ ѓ^брати'вся эTи^де сенахери'мъ цр~ь а^сљ=рїискъ, и^ всели'ся в ниневїю.
|
І відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
|
|
38
|
38
|
|
и^ внегда` бы'сть покланя'тися е^мђ, в домђ` несереховњ бо'гђ е^го. а^драмеле'хъ и^ сарасаръ, сн~ове е^го ё^би'ша и& мече'мъ. тїи же ё^бњжа'ша въ а^рме'нїю. и^ црsтвова` а^сорда'нъ сн~ъ е^го в него мњсто”
|
І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
|
|
Глvа, л~и”
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
Бысть же в т^о время, раꙁъболњся е^ꙁекїя до смр~ти. и^ прїиде к немђ і^саїа прoркъ сн~ъ а^мо'совъ. и^ рече к немђ Се^ гл~етъ г~ь, ё^стро'и ѓ^ домђ` свое^м# ё^мира'еши б^о т^ы и^ не бђдеши жи'в#.
|
У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш.
|
|
2
|
2
|
|
и^ ѓбрати и^е^ꙁекїя лице свое къ стњнњ`, и^ моли'ся къ гв~и гл~я”
|
Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи:
|
|
3
|
3
|
|
Помяни` г~и ка'ко ходиX преD тобою съ и%стинною, срDцемъ и%стиннымъ, и^ ё^го'дная преD тобо'ю сътвори'хъ. и^ пла'кася е^зекїя гла'сомъ великомъ”
|
«о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.
|
|
4
|
4
|
|
И$ быs сло'во гн~е къ і^саїи гл~я,
|
І було слово Господнє до Ісаї, і сказано:
|
|
5
|
5
|
|
и^ди` и^ рцы` къ е^зекїи” Се` гл~етъ г~ь б~ъ дв~да эTц~а твое^го. ё^слы'шахъ мл~твђ твою, и^ ви'дњхъ сле'зы твоя. с^е прилага'ю къ лњтомᲆ твои^мъ, лTњ е~і.
|
піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років,
|
|
6
|
6
|
|
и^ эT рђкђ цр~я а^сљ=рїиска и^ꙁба'влю т^я, и^ граD се'и, и^ ꙁащищђ и&”
|
і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це.
|
|
7
|
7
|
|
Сеy тебњ ꙁна'менїе эT г~а, ја^ко б~ъ сътвори'тъ гл~ъ се'и ја^коже гл~а.
|
І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік.
|
|
8
|
8
|
|
с^е аZ ѓ^бращђ` сњнь степенеи ја%же сни'де слн~це, десять сᲄепенеи домђ эTц~а твоего, и^ въꙁвращђ` слн~це десять степенеи, иXже сни'де сњнь, и^ в#ꙁы'иде слн~це десять степенеи, иXже сни'де сњнь”
|
Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило.
|
|
9
|
9
|
|
Мл~тва е^зекїя цр~я і^ё'дина, е^гда заболњ`, и^ въста` эT недђга свое^го.
|
Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби:
|
|
10
|
10
|
|
А$зъ рекохъ въ высотњ` дн~їи мои^хъ идђ въ вра'та а'дова, ѓ^ста'вля'я лњта про'чая”
|
«Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх.
|
|
11
|
11
|
|
Реко'хъ ксемђ, не ё^зрю` сп~сенїя бж~їя на ꙁеMли` живыX. ксемђ не ё^зрю` чл~ка съ живђщими
|
Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі;
|
|
12
|
12
|
|
ѓ^ста'хъ эT срод#ства мое^го, ѓ^ставиX прочее живота` мое^го” И$зы'иде эTи^де эT мене, ја%ко расы'паяи кђщђ пот#кнђвъ” дх~ъ мои въ мн^њ быs, а^ки плаᲄно дњлаемо приближающиs ё^рњꙁати.
|
оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
|
|
13
|
13
|
|
в то'и дн~ь преда'хся до заё'тра а^ки льво'ви” Та'ко ко'сти моя съкрђши`, эT дн~е б^о до нощи преда'нъ быхъ”
|
Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
|
|
14
|
14
|
|
ЈА/ко ла'стовица та'коy въщебечю, и^ ја%ко го'лђбъ та'ко поё^чю'ся” И$щезо'сте б^о ѓ'чи мои` ја%ко възира'ти на высотђ` нбsнђю къ г~ђ, и^же и^ꙁба'ви мя, и^ эTврьже бо'лᲇзни дш~а моея”
|
Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене.
|
|
15
|
15
|
|
Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї.
|
|
|
16
|
16
|
|
Ги~ ѓ^ тои б^о съвњсти'ся тебњ. и^ въздви'глъ е^си дыха'нїе мое, и^ ё^тњшився ѓ^жи'х#”
|
Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя.
|
|
17
|
17
|
|
Въздви'же б^о дш~ђ мою, да не поги'бнеT, и^ ꙁаверже ꙁа мя вся грњхи`”
|
Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.
|
|
18
|
18
|
|
Не похва'лятъ бо тебе и^же въ а'дњ, ни ё^мръшїи въꙁъблsвятъ т^я” И$ не надњ'ются и^же въ а'дњ млsти твоея”
|
Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою.
|
|
19
|
19
|
|
Живїи же блsвятъ т^я ја^коже и^ а'зъ. эT днесь б^о дњти сътворю`, ја%же съвњстя'тъ пра'вдђ твою.
|
Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою.
|
|
20
|
20
|
|
г~и сп~сенїя мое^го, и^ не почїю блsвя т^я съ пњснїю вся дн~и животA мое^го, пря'мо домђ бж~їю”
|
Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому».
|
|
21
|
21
|
|
И$ рече і^саїа къ е^зекїи, воꙁми` г~и молю ᲄя` эT смо'квїи, и^ сътеръ приложи`, и^ цњлъ бђдеши.
|
І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим.
|
|
22
|
22
|
|
и^ рече е^зекїя, се' ли зна'менїе ја%ко взы'идђ в до'мᲆ г~а б~а”
|
А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній?
|
|
Глvа, л~џ”
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
|
В т^о вре'мя посла` меродаX сн~ь лаа^да'нь, цр~ь вављ=ло'ньскь книги и^ послы` и^ да'ры е^зекїи” Слы'ша б^о ја%ко болlњ е^сть до смр~ти, и^ вᲆста`.
|
У той час Меродах Валадан, син Валадана, цар Вавилонський, надіслав Єзекії лист і дари, бо чув, що він був хворий і одужав.
|
|
2
|
2
|
|
и^ ѓ^брадова'ся е^зекїя ра'достїю вели'кою” И$ покаꙁа и^мъ хра'мъ во'нь, и^ бл~говонїя и^стак#ти, и^ џимїяма и^ сребра` и^ зла'та, и^ всњхъ хра'мъ и^ сосђдъ гаZских#, и^ все` е^ли'коже бњше въ сокро'вищи его. и^ не ѓ^ста` ничтоy е^гоже не показа и^мъ е^зекїя въ домђ` свое^мъ”
|
І зрадів посланим Єзекія, і показав їм дім скарбів своїх, срібло і золото, й аромати, і дорогоцінні масті, весь збройовий свій дім і усе, що знаходилося у скарбницях його; нічого не залишилося, чого не показав би їм Єзекія у домі своєму і в усьому володінні своєму.
|
|
3
|
3
|
|
И$ прїиде і^саїа пррoкъ къ е^зекїи цр~ю, и^ рече к немђ. чт^о гл~юT сїи мђж'и, и^ эTкђдђ прїидо'ша к тебњ. и^ рече е^зекїя, эT земля` и^здалеча пришли сђть къ мнњ` эT вављ=ло'на”
|
І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди? і звідки вони приходили до тебе? Єзекія сказав: з далекої землі приходили вони до мене, з Вавилона.
|
|
4
|
4
|
|
И$ рече і^саїа, чт^о видњша вᲆ домђ` твое^мъ” И$ рече е^зекїя, вс^е е^лико въ домђ` моеM ви'дњша. и^ нњсть въ домђ` мое^мъ е^гоже не сђть ви'дњли, н^о і^ е^же въ ри'ꙁницахъ мои^хъ”
|
І сказав Ісая: що бачили вони у домі твоєму? Єзекія сказав: бачили все, що є у домі моєму; нічого не залишилося у скарбницях моїх, чого я не показав би їм.
|
|
5
|
5
|
|
И$ рече е^мђ і^саїа, послђша'и словесе` г~а саваѓ'џа”
|
І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господа Саваофа:
|
|
6
|
6
|
|
Се дн~їе грядTђ гл~ть г~ь, и^ възмђтъ вс^е е^же в домђ` твоеM и^ е^ликоy сᲆбра'ша эTц~ы твои` и^ до дне'ш#няго дн~е, въ вављ=лонъ прїидетъ, и^ ничесо'же не ѓ^ста'вятъ”
|
ось, прийдуть дні, і все, що є у домі твоєму і що зібрали батьки твої до цього дня, буде віднесене у Вавилон; нічого не залишиться, — говорить Господь.
|
|
7
|
7
|
|
Рече же г~ь. ја%ко и^ эT чаD твои^хъ ја%же е^си родиl пои%мђтъ, и^ сътворят# ка'женики въ домђ` цр~я вављ=ло'ньска”
|
І візьмуть із синів твоїх, які народяться від тебе, яких ти народиш, — і вони будуть євнухами у палаці царя Вавилонського.
|
|
8
|
8
|
|
И$ рече е^зекїя къ і^саїи, бл~го слово гн~е е^же е^сть гл~алъ, да бђ'детъ ё^бо ми'ръ и^ правда въ дн~и моя`”
|
І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік; тому що, — додав він, — мир і добробут будуть у дні мої.
|
|
Глvа, м~”
|
Глава 40
|
|
1
|
1
|
|
Оу^тњша'ите ё^тњша'ите лю'ди моа` жерцы гл~тъ б~ъ,
|
Утішайте, утішайте народ Мій, — говорить Бог ваш;
|
|
2
|
2
|
|
гл~ите вᲆ срDци і^ерsли'мђ, ётњша'ите и&, ја%ко напо'лнися смиренїе е^го, расы'пася грњхъ е^го, ја%ко прїя'тᲆ эT рђки гн~я сђгђбы грњхи своя`”
|
говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.
|
|
3
|
3
|
|
Глаs въпїющаh въ пђсты'ни, ё^готова'ите пђть гн~ь, пра'вы сътвори'те стеѕя бг~а на'шего”
|
Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому;
|
|
4
|
4
|
|
Вся'ка де'брь напо'лнится, и^ всяка гора` и^ хо'лмъ ѓ^бниꙁњ'етъ. и^ бђ'деT вс^е кривое въ пра'во, и^ ѓ^строаво'е вᲆ пђти глаDки.
|
усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими;
|
|
5
|
5
|
|
и^ ја%ви'тся сла'ва гн~я. и^ ё'зритъ всяка пло'ть сп~сенїе бж~їе, ја^ко г~ь гл~а”
|
і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вуста Господні вирекли це.
|
|
6
|
6
|
|
Гла'съ въпїю'щаго въꙁопїи, и^ рекохъ чт^о въꙁопїю, всяка пло'ть сњно, и^ всяка сла'ва чл~ча ја%ко цвњтъ тра'вныи.
|
Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її — як цвіт польовий.
|
|
7
|
7
|
|
пос#ше трава', и^ цвњтъ эTпаде`,
|
Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава.
|
|
8
|
8
|
|
а^ гл~ъ б~а на'шего пребђ'детъ в# вњки”
|
Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме вічно.
|
|
9
|
9
|
|
На' горђ высокђ възы'ди бл~говᲇствђи сїѓ'нђ, въꙁвыша'и крњ'постїю глаs сво'и” Бл~говњствђ'яи і^ерsли'мђ, и^ возвыси'те не бо'итеся” Рцы` гра'доv і^ё'диномъ
|
Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іудиним: ось Бог ваш!
|
|
10
|
10
|
|
с^е б~ъ ва'шъ, с^е г~ь крњпостїю и%деT, и^ мы'ца е^го съ вла'стїю. с^е м#ꙁда е^го с ни'мъ, и^ дњ'ло е^го предᲆ ни'мъ.
|
Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед лицем Його.
|
|
11
|
11
|
|
а^ки пастђхъ ё^пасетъ па'ствђ свою, и^ мы'шцею свое'ю сᲆберет# а%гньца, і^ и^мђща въ ё^тро'бњ ё^тњшитъ”
|
Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних.
|
|
12
|
12
|
|
Кт^о и^ꙁмњри го'рстїю во'дђ, и^ нб~о пя'дїю, и^ всю ꙁе'млю го'рьстїю. кт^о постави` го'ры въ мњрђ, и^ хо'лми а^ки въ ја^рмњ”
|
Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби?
|
|
13
|
13
|
|
Кт^о раꙁђмњ ё%мъ гн~ь, и^ли кт^о е^мђ совњтникъ бы'сть, и^же поё^ча'етъ и&
|
Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його?
|
|
14
|
14
|
|
и^л^и къ комђ` совњща, и^ поё^чи и&” Кт^о ли ё^каꙁа е^мђ сђдᲆ, и^л^и пђть смышленїя ё^каꙁа` е^мђ. и^ли кт^о преже да'сть е^мђ, да ся воздасть е^мђ”
|
З ким радиться Він, і хто напоумляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вказує Йому путь мудрости?
|
|
15
|
15
|
|
Се вся` страны` ја%ко ка'пля эT ка'ди, и^ ја%ко преᲄяженїе превњсьнъ намњни'шася е^мђ. а^
|
Ось народи — як крапля з відра, і вважаються як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він.
|
|
16
|
16
|
|
дђбра'ва непостиж#на на съж#женїе. и^ вс^е четвероно'жное непости'жно на все`съж#женїе.
|
І Ливану недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому — для всепалення.
|
|
17
|
17
|
|
и^ вс^я страны` ја%ко нивъчто'же сђть, и^ въ ничтоже въмњни'шася”
|
Усі народи перед Ним як ніщо, — менше за нікчемність і порожнечу вважаються у Нього.
|
|
18
|
18
|
|
Комђ` ё^подоби'сте г~а, и^ кое^мђ подо'бїю ё^подоби'сте е^го.
|
Отже, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому?
|
|
19
|
19
|
|
е^да` б^о ѓ%браꙁъ съᲄвори древодњля, и^л^и ꙁла'тарь слїявᲆ ꙁла'то позлати и&, и^л^и подо'бїемъ сътвори` е^го.
|
Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки.
|
|
20
|
20
|
|
дре'во б^о негнїющее и^збира'етъ дре'водњля, и^л^и мђдръ и^спытђе'тъ ка'ко поста'витъ ѓ%браZ е^го, да ся не поколњ'блеT.
|
А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо.
|
|
21
|
21
|
|
не раꙁђмњсте л^и, не слы'шасте л^и, не възвњсти л^и ся вамъ и^спе'рва, не раꙁђмњсте л^и ѓ^снова'нїя земли`”
|
Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі?
|
|
22
|
22
|
|
Съдръжа'и крђгъ ꙁемли`, и^ живђщаа на не'и а^ки прђ'ги. пропныи нб~о ја^ко кома'рю и^ простерь е& ја%ко покроv вселя'тися”
|
Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, — як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла.
|
|
23
|
23
|
|
да'выи кня'ѕя н^и вочто'же владᲇти и^ ꙁемлю а^ки н^ичто'же сᲆтвори`.
|
Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі.
|
|
24
|
24
|
|
не насњ'ютъ б^о, н^и наса'дятъ, и^ не въкорени'тся въ ꙁемли` ко'ренїе иX. дъхнђ на нихъ вњтръ и^ посхо'ша, и^ бђря а^ки плњвы прїиметъ и^хъ”
|
Ледь вони посаджені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому.
|
|
25
|
25
|
|
Нн~њ ё^бо комђ` м^я ё^подобисте, и въꙁнесђ'ся рече ст~ыи.
|
До кого ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте? — говорить Святий.
|
|
26
|
26
|
|
возри'те на высотђ` ѓ^чима ва'шима, и^ ви'дите кт^о сътвори` сїя вс^я” Нося'и по числђ` тва'рь свою`, и^ вся` по и^мени приꙁоветъ. эT мно'гїя сла'вы и^ въ дръжа'вњ крњ'пости е^го, ничто'же ё^та'ися эT тебе`”
|
Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває.
|
|
27
|
27
|
|
Почто` рече і^а'кове, и^ чт^о гл~а і^и^л~ю, ё^та'ися пђть мо'и эT бг~а, и^ б~ъ мо'и эTвръглᲆ е^сть сђдъ и^ эTстђпиl.
|
Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»?
|
|
28
|
28
|
|
нн~њ же не разђмњ, а%ще б^ы не слы'шалᲆ е^си” Бг~ъ вњчныи, г~ь ё^строи'выи конца ꙁемли`. не въза'лчетъ ниже ё^трђ'дится, ниже е^сть и^ꙁъѓбрњт^енїя премђдрости е^го”
|
Хіба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.
|
|
29
|
29
|
|
да'яи а%лчющимъ крᲇпость, и^ небо'лњꙁнымᲆ скорбь.
|
Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність.
|
|
30
|
30
|
|
въꙁалчютъ б^о ѓ%троцы, и^ ё^трђ'дяTся ю%ноты, і^ и^збраннїи не крᲇпцы бђдTђ
|
Стомлюються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають,
|
|
31
|
31
|
|
Терпя'щеи г~а и^змњняT крњ'пость. ѓкрилатњ'ютъ ја%ко ѓ^рли текђтъ и^ не ё^трђ'дятся”
|
а ті, що надіються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть — і не втомляться, підуть — і не зморяться.
|
|
Глvа, м~а”
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
|
Понови'теся кᲆ мнњ` ѓ%сᲄрови, кн~ѕи б^о и^ꙁмњняT ѓ%бласть. да ся приближатъ и^ да гл~юT вкђ'пњ, тогда` сђ'дъ да совњстђ'ютъ”
|
Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд».
|
|
2
|
2
|
|
Кт^о въста'ви эT въсто'къ пра'вдђ. приꙁыва я& ꙁапя'ть но'гђ е^го, и^ по'идетъ. станет# же преD странами, и^ цр~я ё^жаси'тъ. и^ пове'ржетъ на земли` меча и^хъ, и^ а^ки плњвы эTве'ржены лђцы ихъ,
|
Хто воздвиг від сходу мужа правди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром.
|
|
3
|
3
|
|
и^ прожене'тъ я&, и^ по'идеT с ми'ромъ. пђть но'гђ е^го
|
Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми.
|
|
4
|
4
|
|
кт^о съдњла, и^ сътвори с^е приꙁыва'я, призыва'яи эT рожде'нїи и^спе'рва” А$зъ б~ъ пе'рвыи, и^ вᲆ приходя'щее аZ е^смь.
|
Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий.
|
|
5
|
5
|
|
ви'дњша ја^зы'цы, и ё^боя'шася кон#цы зе'мнїи, приближи'шася и^ прїидо'ша вкђ'пњ.
|
Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися;
|
|
6
|
6
|
|
сђдя'и ко'ждо бли'жнемђ помощи бра'тђ, и^ речетъ.
|
кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму братові: «кріпися!»
|
|
7
|
7
|
|
ё^крњпи мђ'жъ дре'водњ'ля, и^ коваq бїя мла'томъ, вкђ'пњ прокова'я” ѓ^ воли же речетъ спое'нїе добро` е^сть. ё^тверди'ша е& въ гво'здњхъ, и^ положатъ е& и^ не подвигнется”
|
Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо.
|
|
8
|
8
|
|
Ты же і^и^л~ю рабе мои і^акове, е^гоже и^з#бра'хъ, племя` а^враа'мле е^гоже възлюби'хъ.
|
А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, —
|
|
9
|
9
|
|
е^гоже поDя'хъ эT конець зе'мныхъ, и^ эT стра'жбы е^я` призваX т^я, и^ реко'хъ т^и. ра'бᲆ мои е^си і^ и^збра'хъ т^я, и^ не ѓ^ста'вихъ тебе.
|
ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»:
|
|
10
|
10
|
|
не бо'ися, с тобо'ю б^о е^смь. не прелща'ися, а^зъ б^о е^смь б~ъ твои. ё^крњпи'выи т^я, и^ помого'хъ т^и, и^ ё^тверди'хъ т^я десни'цею свое^ю пра'веDною”
|
не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї.
|
|
11
|
11
|
|
Се^ постыдя'тся и^ посрамя'тся вс^и сђпротивя'щеися тебњ`. бђдђтъ б^о ја%ко не сђщеи, и^ поги'бнђтъ вс^и сђперницы твои.
|
Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою.
|
|
12
|
12
|
|
възы'щеши и^хъ, и^ не ѓ^бря'щеши. чл~кы и^же порђга'ются тебњ, бђдђтъ б^о а^ки не бы'вшеи, и^ не бђдђтъ ратя'щеися с тобо'ю”
|
Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо;
|
|
13
|
13
|
|
ЈА/ко а^ꙁъ б~ъ твои держа'и т^я ꙁа десницђ твою, гл~яи тебњ.
|
бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі».
|
|
14
|
14
|
|
не бо'ися і^а'кове малы'и і^и^л~ю, а^зъ помогоX т^и гл~еT г~ь, и^збавля'аи т^я ст~ыи і^и^л~ев#”
|
Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів.
|
|
15
|
15
|
|
Се^ сътвориX т^я а^ки колеса` ко'лная но'ва, верхђща пи'лныM ѓ%бразомъ. і^ и^ꙁвержеши го'ры, и^ ѓ^бтон#чи'ши хо'лмы. и^ а^ки пра'хъ положи'ши
|
Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову.
|
|
16
|
16
|
|
і^ и^ꙁвњ'еши, и^ вњтръ воZмеT я&, и^ бђ'ря раꙁвњ'етъ я&” ты же възвесели'шися въ ст~ыхъ і^и^л~ю,
|
Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим.
|
|
17
|
17
|
|
и^ възра'дђюTся ё^бо'ѕїи, и^ не и^мђщеи пои%щђтъ б^о воды`, и^ не бђ'детъ, ја^зы'къ и^хъ эT жа'жди и^с#хнђлъ е^сть” А$зъ г~ь б~ъ, послђшаю ё^бо'гихъ і^и^л~евъ, и^ не ѓ^ста'влю и^хъ.
|
Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх.
|
|
18
|
18
|
|
н^о эTверзђ на рогахъ рњки, и^ среди по'ля и^сто'чники. и^ сътворю пђсты'ню въ лђ'ги, и^ жа'ждђщђю зе'млю въ водоте'чахъ.
|
Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води;
|
|
19
|
19
|
|
положђ` в# вђзвоDнњи земли` с#мрњчїе, и^ зелени'чїе, и^ ми'рътђ и^ кљ=пари'съ, и^ топо'ль.
|
посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом,
|
|
20
|
20
|
|
да ё^зряT и^ разђмњ'ютъ, и^ помы'слятъ, и^ пристђ'пятъ въкђ'пњ. ја%ко рђка гн~я сътвори с^е вс^е, и^ ст~ыи і^и^л~евъ ё^каза'лъ е^сть.
|
щоб побачили і пізнали, і розглянули й зрозуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це.
|
|
21
|
21
|
|
приближа'ется сDђ вашᲆ гл~етъ г~ь б~ъ. приближи'шася совњти ваши гл~етъ цр~ь і^а'ковль.
|
Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова.
|
|
22
|
22
|
|
да ся приближатъ и^ съвњстяT ваM, е^мђ'же е^сть събы'тися. а^ще пе'рвое кое е^сть рцњте, да приста'влю ёM, и^ разђмњ'емъ чт^о послњ'днее, чт^о л^и приходя'щее рцњте намъ,
|
Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє.
|
|
23
|
23
|
|
и^ съвњстите намъ грядђщ'ее послњжDе и^ ё^вњмъ ја%ко бо'ѕи е^сте. бл~го сътвори'те и^ ꙁаꙁли'те, и^ почюди'мся и^ ё'ꙁримъ въкђпњ.
|
Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили.
|
|
24
|
24
|
|
ја%ко эTкђдђ е^сᲄе в^ы, и^ эTкђдђ дњ'ло ваше, эT ꙁемля` гнђшенїе и^з#бра'выи в^ы.
|
Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас.
|
|
25
|
25
|
|
а%зъ же съста'вихъ и^же эT сњ'вера, і^ и'же эT востокъ сл~нчныхᲆ приꙁовђтся и^мени мое^мђ. да прихо'дятъ кня'ѕи ја^ко бла'то, и^ ја%ко горньчарь первыи гли'нђ, та'ко же ся поперете.
|
Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину.
|
|
26
|
26
|
|
кт^о б^о възвњститъ е^же и^спе'рва да ё^вњмы, ја%же и^спе'рва и^ речемъ, ја%ко и%стин#на еs. и^ нᲇсть проповᲇда'ющаго, н^и слы'шаща слове'съ нашихъ.
|
Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших.
|
|
27
|
27
|
|
зача'токъ сїѓ'нђ дамъ, і^ерsлима ё^тњшђ въ пђть,
|
Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника.
|
|
28
|
28
|
|
эT стра'нъ б^о сиX н^и е^ді'нъ же, и^ эT кђми'ръ и^хъ нњсть и^же совњсти'тъ. и^ а'ще въпрошђ иX эTкђдђ е^сте, т^о не эTвњща'юᲄъ м^и.
|
Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь.
|
|
29
|
29
|
|
сђть б^о творя'щеи ва'съ, и^ прельща'ю^щеи ва'съ”
|
Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх.
|
|
Глvа, м~в”
|
Глава 42
|
|
1
|
1
|
|
Іа'ковъ ра'бъ мо'и, и^ поDи^мђ и& і^и^л~ь и^ꙁбра'нныи мо'и, прїяT и& дш~а моя`. дахъ дх~ъ мо'и нань, сђдъ јазы'комъ възвњстит#.
|
Ось, Отрок Мій, Якого Я тримаю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд;
|
|
2
|
2
|
|
н^и въꙁопїетъ ни прельстиT, и^ не ё^слы'шиTся внњ` глаs е^го”
|
не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях;
|
|
3
|
3
|
|
Тро'сти съкрђше'ны не сътреT и^ льна кђря'щася не ё^гаситъ, н^о въ и%стиннђ и^ꙁнесетᲆ сђдъ.
|
тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною;
|
|
4
|
4
|
|
просвᲇтится и^ не потђ'хнетъ, до'ндеже положитъ на' ꙁемли сђда, и^ на и^мя е^го ја^зы'цы надњ'ются”
|
не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови*.
|
|
5
|
5
|
|
Сице гл~еT г~ь б~ъ, сътвори'выи нб~о и^ поста'влеи е&, ё^тверже'и ꙁе'млю и^ ја%же на не'и. и^ дааи дыха'нїе людемъ и^же на не'и, и^ дх~ъ ходя'щиM на не'и”
|
Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній.
|
|
6
|
6
|
|
А/зъ г~ь б~ъ приꙁвахᲆ т^я пра'вдою. и^ прїимђ т^я по рђкђ, и^ ё^крњплю т^я. и^ дахъ т^я въ ꙁавњтᲆ ро'дђ въ свњт# странамъ
|
Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників,
|
|
7
|
7
|
|
эTвръсти ѓ%чи слњпымᲆ і^ и^ꙁвести эT ю'ꙁъ свяꙁа'ныя, і^ и^зъ до'мђ темница сњдящаа во т#мњ”
|
щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі, — з темниць.
|
|
8
|
8
|
|
А$ꙁъ г~ь б~ъ с^е е^сть и%мя мое. сла'вы мое'я и%номђ не да'мъ, н^и доброты мое'я и^стђка'н#нымъ.
|
Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам.
|
|
9
|
9
|
|
ја%же и^з нача'ла с^е грядђтъ, и^ но'вая и^же а%ꙁъ вᲆꙁвњщђ, и^ преже възвњщенїя повњдася ва'мъ.
|
Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам.
|
|
10
|
10
|
|
въспо'ите гв~и пњснь но'вђ, вла'сть е^го сла'вится і^ и'мя е^го эT ко'нець земли`. сᲆходя'щеи въ мо'ре и^ плава'ющеи по не'мђ ѓ%строви и^ живђщеи в ниX”
|
Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них.
|
|
11
|
11
|
|
Ра'дђися пђсты'ни и^ вс^я ея` ѓ^гра'ды и^ живђщеи вᲆ кљ=дарњ. въꙁра'дђются живђще'и на ка'мени эT верхъ го'рныхъ въꙁопїюT.
|
Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір.
|
|
12
|
12
|
|
дадяT гв~и сла'вђ, нра'вы е^го до'брыя въ ѓ^стро'вњхъ въꙁвњстя'тъ”
|
Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на островах.
|
|
13
|
13
|
|
Гь~ б~ъ си'лъ и^ꙁы'идетъ, и^ съкрђшитъ ра'ть. въз#дви'гнет# рве'нїе, и^ въꙁопїет# на враги своа` съ крњ'постїю.
|
Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх.
|
|
14
|
14
|
|
помолча'хъ, е^да` ё^бо и^ всегда` помолчю и^ претръплю, тръпњхъ ја%ко ражDа'ющїя. потреблю и^ посђшђ въкђ'пњ
|
Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе;
|
|
15
|
15
|
|
пђ'сты сътворю` го'ры и^ хо'лми, и^ вся'кђ травђ` и^с#сђшђ. и положђ рњки вᲆ ѓ%стровы. и^ лђги и^с#сђшђ.
|
спустошу гори і пагорби, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера;
|
|
16
|
16
|
|
и^ наведђ слњпы'я на пђть е^гоже не ви'дњша, и^ стеѕя иXже не зна'ютъ ходи'ти по ни'мъ сътворю` и^мъ” Сътворю` иM т#мђ на свњтъ, и^ сᲄро'потное въ право'е. с^е гл~ю ја%же сътворю` и^ не ѓ^ста'влю иX, гл~етъ г~ь.
|
і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи — прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх.
|
|
17
|
17
|
|
сїи же воZврати'шася въспя'тᲆ” Срамля'итеся стыдњ'нїеM ё^пова'ющеи и^звая'ными гл~ющеи сълїя'нныM, вы` е^сте бо'ѕи наши”
|
Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: «ви наші боги».
|
|
18
|
18
|
|
Глђсїи слы'шите, и^ слњпїи` про'ꙁрите
|
Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити.
|
|
19
|
19
|
|
и^ ви'дњте. т^о кто` слњпᲆ н^о раби` мои`, и^ глђсїи н^о владђщеи и%ми. и^ ѓ^слњ'поша раби` бж~їи.
|
Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа?
|
|
20
|
20
|
|
ви'дњсᲄе многа'жды, и^ не снабди'сте. эTврᲆзенњ ё%ши и^мђщи и^ не слы'шасте.
|
Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув.
|
|
21
|
21
|
|
г~ь б~ъ хотњ да ѓправдиTся и^ воꙁвели'чиT хвалђ`”
|
Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон.
|
|
22
|
22
|
|
И$ видXњ и^ бы'ша лю'дїе съблђждени и' раꙁ#граблени. прђ'гло б^о вложихъ вездњ, и^ в домохъ въкђп'њ и^же съкры'ша я& бы'ша въ плњнъ. и^ не бы'сть эTи^ма'ющаго раZграбленїа, и^ не бњ` гл~ющаго въ ва'съ эTдаждь”
|
Але це народ розорений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: «віддай назад!»
|
|
23
|
23
|
|
Кт^о въ ва'съ и^же внђши'тъ с^е, и^ послђша'ет# въ грядђщая.
|
Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього?
|
|
24
|
24
|
|
кт^о да'сᲄь на раꙁ#грабленїе і^а'кова, і^и^л~я плњня'ющиM е^го. не б~ъ л^и ё^бо е^мђже съгрњшиша, и^ не и^зволиша в# пђти е^го ходи'ти, н^и послђшати за'кона е^го.
|
Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його.
|
|
25
|
25
|
|
и наведе` на' ня гнњвъ ја%рости свое'я, и^ ё^крњпи на' ня ра'ть и^ паля'щеи е^го ѓ%крsтъ. и^ не ё^вњдњша ко'ждо и^хᲆ, и^ не положи'ша на ё'мњ”
|
І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем.
|
|
Глvа, м~г”
|
Глава 43
|
|
1
|
1
|
|
И нн~њ си'це гл~етъ г~ь б~ъ, сътвори'выи т^я і^а'кове, създа'выи т^я і^и^л~ю, не бо'ися ја^ко и^зба'вихᲆ т^я. проꙁваX и^мя твое мо'и е^си т^ы.
|
Нині ж так говорить Господь, Який створив тебе, Якове, і Який упорядкував тебе, Ізраїлю, не бійся, тому що Я відкупив тебе, назвав тебе на ім’я твоє; ти Мій.
|
|
2
|
2
|
|
и^ а'ще минђ'еши по водњ т^о с тобо'ю е^смь, и^ рњки не покрыюT тебе” И$ а'ще скво'ѕњ ѓ%гнь про'идеши не сож#жешися, и^ пла'мень не ѓ^палитъ тебе.
|
Чи будеш переходити через води, Я з тобою, — чи через ріки, вони не потоплять тебе; чи підеш через вогонь, не обпалишся, і полум’я не обпече тебе.
|
|
3
|
3
|
|
ја%ко а^ꙁъ г~ь б~ъ твои, ст~ыи і^и^л~евъ сп~са'яи т^я” Сътворихъ премњнђ твою е^гљ=пта, и^ мљ=ры и^ сљ=инђ ꙁа тя.
|
Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Спаситель твій; у викуп за тебе віддав Єгипет, Ефіопію і Савею за тебе.
|
|
4
|
4
|
|
эTнели' же че'стенъ бы'сть предо мно'ю и^ просла'вися, и^ аZ т^я въꙁлюбиX. дамъ чл~ки по ᲄебњ`, и^ кн~ѕя по главњ` твое'и”
|
Оскільки ти дорогий в очах Моїх, коштовний, і Я полюбив тебе, то віддам інших людей за тебе, і народи за душу твою.
|
|
5
|
5
|
|
Не бо'ися ја%ко с тобо'ю е^смь. эT восто'къ приведђ племя` твое, и^ эT ꙁа'пада сᲆберђ т^я.
|
Не бійся, бо Я з тобою; від сходу приведу плем’я твоє і від заходу зберу тебе.
|
|
6
|
6
|
|
рекђ сњверђ приведи, и^ восто'чнђ не воꙁъбраня'и. приведи сн~ы моя` эT ꙁемля` далняя, и^ дще'ры моа эT кра'и ꙁеMныX вс^я, и^ приꙁываютъ и^мя мое.
|
Півночі скажу: «віддай»; і півдню: «не утримуй; веди синів Моїх здалеку і дочок Моїх від країв землі,
|
|
7
|
7
|
|
въ сла'вђ б^о свою` ё^готовахъ и^ соꙁдаX и& и^ сътвориX и&,
|
кожного, хто називається Моїм ім’ям, кого Я створив для слави Моєї, утворив і впорядкував.
|
|
8
|
8
|
|
і^ иꙁведоX люди слњпы, и^ ѓ'чи сђть та'коже слњ'пы, и^ глђси ё%ши и^мђща.
|
Виведи народ сліпий, хоч у нього є очі, і глухий, хоч у нього є вуха».
|
|
9
|
9
|
|
вс^и ја%ꙁы'цы сᲆбра'шаs въкђпᲇ, и^ сᲆберђтся кня'ѕи эT ниX” Кт^о совњсти'тъ с^е, и^л^и е^же и^спр'ьва кт^о совњститъ ва'мъ. да и^зведђтъ свњдњтеля своа` и^ да ся ѓ^правдяT, и^ да рекTђ и%стин#но и^ да послђшаюT и^х#.
|
Нехай усі народи зберуться разом, і з’єднаються племена. Хто між ними передбачив це? нехай звістять, що було від початку; нехай представлять свідків від себе і виправдаються, щоб можна було почути і сказати: «правда!»
|
|
10
|
10
|
|
бђдете м^и по'слђси, и^ а'зᲆ послXђ гл~еT г~ь б~ъ. и^ ра'бъ е^гоy и^з#браX, да ё^вњсте и^ вᲇрђете м^и. и^ ё^вњсте ја%ко а^зъ е^смь, предо мно'ю нњсть быl и%нъ б~ъ, и^ по мнњ` не бђ'детъ.
|
А Мої свідки, говорить Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я: раніше Мене не було Бога і після Мене не буде.
|
|
11
|
11
|
|
а%ꙁъ б~ъ, и^ не бђ'дет# ра'ꙁвњ мене сп~са'яи
|
Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім Мене.
|
|
12
|
12
|
|
совњстихъ и^ сп~сохъ ё^корихъ, и^ не бњ` въ ва'съ чю'ждего. в^ы мнњ` по'слђси, и^ а'ꙁъ по'слђхъ, гл~етъ г~ь б~ъ”
|
Я передрік і спас і сповістив; а іншого немає у вас, і ви — свідки Мої, говорить Господь, що Я Бог;
|
|
13
|
13
|
|
Є$ще и^спе'рва, и^ нњсть и^же эT рђ'кђ мое'ю эTи'метъ, сътворю` и^ кт^о вовратитъ е&”
|
від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я зроблю, і хто скасує це?
|
|
14
|
14
|
|
Та'ко гл~етᲆ г~ь б~ъ, и^ꙁбавивыи в^ы ст~ыи і^и^л~евъ. ва'съ рада пђщђ въ вављ=лоn, и^ въставлю` вс^я бњжа'щая, и^ халде'и въ кораблеX свя'жђтся”
|
Так говорить Господь, Відкупитель ваш, Святий Ізраїлів: заради вас Я послав у Вавилон і скрушив усі запори і халдеїв, які величалися кораблями.
|
|
15
|
15
|
|
А$ꙁъ г~ь б~ъ ст~ыи ваj, показа'выи і^и^л~я цр~я ва'шего”
|
Я Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля, Цар ваш.
|
|
16
|
16
|
|
Си'це гл~етъ г~ь, да'яи пђть по' морю, и^ по во'дњ си'лнњ сте'ѕя.
|
Так говорить Господь, Який відкрив у море дорогу, у великих водах шлях,
|
|
17
|
17
|
|
и^ꙁводя'и ѓ^рђжїе и^ коня` и^ нароD мно'гъ. и^ ё^спо'ша и^ не вᲆста'нђтъ, ё^гасо'ша аки пря'диво ё^га'шен#но.
|
Хто вивів колісниці і коней, військо і силу; усі лягли разом, не встали; потухли як світильня, згасли.
|
|
18
|
18
|
|
не помина'ите прьвыX и^ ветхиX не помышля'ите.
|
Але ви не згадуєте минулого і про давнє не помишляєте.
|
|
19
|
19
|
|
с^е сътворю но'вая, нн~њ просїаюTся и^ ё^вᲇсте я&. и^ сътворю в# пђсты'ни пђть и^ въ беꙁвоDнњи рњки”
|
Ось, Я творю нове; нині ж воно явиться; невже ви і цього не хочете знати? Я прокладу дорогу в степу, ріки у пустелі.
|
|
20
|
20
|
|
Блsвятъ м^я ѕвњрїе по'льстїи сљ=рини, и^ дще'ри пти'ча. ја%ко дахᲆ въ пђсты'нњ водђ и^ рњки въ беꙁвоDнњи, напои^ти роD мо'и и^з#бра'нныи.
|
Польові звірі прославлять Мене, шакали і страуси, тому що Я у пустелях дам воду, ріки у сухому степу, щоб напувати обраний народ Мій.
|
|
21
|
21
|
|
и^ лю'ди моа` ја%же прострох#, нравы моа` и^сповњдова'ти”
|
Цей народ Я утворив для Себе; він буде звіщати славу Мою.
|
|
22
|
22
|
|
Не приꙁваX л^и нн~њ ё^бо тебе і^а'кове, и не трђди'тися сътвориX т^и і^и^л~ю”
|
А ти, Якове, не волав до Мене; ти, Ізраїлю, не трудився для Мене.
|
|
23
|
23
|
|
Не приведе` б^о мнњ` ѓ^вецъ требы твое^я, и^ не просла'ви мене въ требахъ твои^хъ. н^и трDђна сътворихъ тя въ дђбра'вњ,
|
Ти не приносив Мені агнців твоїх у всепалення і жертвами твоїми не шанував Мене. Я не змушував тебе служити Мені хлібним приношенням і не обтяжував тебе фіміамом.
|
|
24
|
24
|
|
и^ не притяжа мнњ цњною џимїама, ни ло'я требъ твоиX въсхотњхъ. н^о въ грњсњхъ твои^х# и^ в# неправдахъ твои^хъ трђди м^я”
|
Ти не купував Мені запашної трави за срібло і жиром жертв твоїх не насичував Мене; але ти гріхами твоїми утруднював Мене, беззаконнями твоїми обтяжував Мене.
|
|
25
|
25
|
|
А/ꙁъ е^смь, а^ꙁъ е^смь, потира'яи беꙁако'нїя твоа мене ради, и^ грњхъ твоиX не помянђ.
|
Я, Я Сам згладжую злочини твої заради Себе Самого і гріхів твоїх не пом’яну:
|
|
26
|
26
|
|
тыy помяни` и^ да ся съприве`, гл~и т^ы преже безако'нїя своа` да ся ѓ^правдиши.
|
пригадай Мені; станемо судитися; говори ти, щоб виправдатися.
|
|
27
|
27
|
|
эTц~ы ва'ши пр'ьвое грᲇши'ша, и^ вещ#цы ᲄвои` беꙁакониша къ мнњ`,
|
Праотець твій згрішив, і заступники твої відступили від Мене.
|
|
28
|
28
|
|
и^ ѓ^скверниша кня'ѕи ст~ая моа`. и^ дахъ погђбити і^а'кова, і^и^л~я въ ё^кори'ꙁнђ”
|
За те Я предстоятелей святилища позбавив священства і Якова віддав на закляття й Ізраїля на ганьбу.
|
|
Глvа, м~д”
|
Глава 44
|
|
1
|
1
|
|
И н~њ же слы'ши ра'бе мои і^а'кове, и^ вᲆꙁлю'бленыи і^и^л~ю е^гоy и^ꙁбрахъ”
|
А нині слухай, Якове, рабе Мій, і Ізраїлю, якого Я обрав.
|
|
2
|
2
|
|
Сице гл~етъ г~ь б~ъ. сътвори'выи т^я, и^ соꙁдавыи т^я вᲆ ё^тробᲇ е^ще` сђщђ т^и помо'же т^и” Не бо'ися ра'бе мо'и і^а'кове, и^ въꙁлю'бленныи і^и^л~ю е^гоже и^з#брахъ.
|
Так говорить Господь, Який створив тебе й утворив тебе, Який допомагає тобі від утроби матері: не бійся, рабе Мій, Якове, й улюблений [Ізраїлю], якого Я обрав;
|
|
3
|
3
|
|
ја%ко а^ꙁъ да'мъ во'дђ въ жа'ждђ ходя'щимъ въ беꙁъво'днњи, наложђ дх~ъ мои на племя твое, и^ блsвенїя моа на ча'да твоя`
|
бо Я виллю во́ди на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх.
|
|
4
|
4
|
|
и^ проѕябнTђ а^ки трава средњ во'ды и^ ја%ко верба подолгъ рњки текђща”
|
І будуть рости між травою, як і ви при потоках вод.
|
|
5
|
5
|
|
Се'и речетъ бж~їи е^смь, и^ се'и въꙁопїетъ къ и^мени і^а'ковлю. и^ дрђгыи напишет#ъ гл~я, бж~їи е^смь къ и^мени і^и^л~ю”
|
Один скаже: «я Господній», інший назветься ім’ям Якова; а ще інший напише рукою своєю: «я Господній», і прозветься ім’ям Ізраїля.
|
|
6
|
6
|
|
Сице гл~етъ б~ъ цр~ь і^и^л~вᲆ, и^ꙁбавле'и е^го б~ъ саваѓg” А$зъ б~ъ пр'ьвыи а^з же посемъ, ра'ꙁвњ мене нњсть б~а
|
Так говорить Господь, Цар Ізраїля, і Відкупитель його, Господь Саваоф: Я перший і Я останній, і, крім Мене, немає Бога,
|
|
7
|
7
|
|
ктомђ ја%коже аZ да ста'ни и^ приꙁови и^ ё^готови м^и, эTнелњ же сътворихъ чл~ка въ вњкᲆ. и^ грядђщая преD прише'ствїемъ да совњстят# ва'мъ.
|
бо хто як Я? Нехай він розповість, сповістить і в порядку представить Мені усе з того часу, коли Я утворив народ древній, або нехай звістять про те, що настає, і про майбутнє.
|
|
8
|
8
|
|
не покрыва'ите, и^ не съблђди'те. не и^спр'ьва ли внђшисте и^ совњстихъ ва'мᲆ. по'слђси в^ы е^сте, а^ще еs б~ъ ра'ꙁвњ мене.
|
Не бійтеся і не страшіться: чи не здавна Я звістив тобі і пророкував? І ви Мої свідки. Чи є Бог, крім Мене? немає іншої твердині, ніякої не знаю.
|
|
9
|
9
|
|
и^ не бњ` тогда` ꙁда'ющихъ и^ вая'ющихъ, вс^и тщи творя'щеи по'мыслы свои^ми и^же не ё^спњ'ютъ и^мъ.
|
Ті, що роблять ідолів, усі нікчемні, і найжаданіші їхні не приносять ніякої користи, і вони самі собі свідки у тім. Вони не бачать і не розуміють, і тому будуть посоромлені.
|
|
10
|
10
|
|
н^о срамяTся вс^и соѕида'ющи б~а, и^ вая'ющїи беꙁ# ё^спᲇха,
|
Хто зробив бога і відлив ідола, який не приносить ніякої користи?
|
|
11
|
11
|
|
и^ вс^и эTкђдђ же бы'ша и^схоша” И$ глђсїи эT чл~къ съберњтеся вс^и, и^ ста'нете вᲆкђпњ, посрамля'и^теся и^ ё^врати'теся въкђпњ”
|
Усі, хто бере участь у цьому, будуть посоромлені, бо і художники самі з людей же; нехай усі вони зберуться і стануть; вони злякаються, й усі будуть посоромлені.
|
|
12
|
12
|
|
ја%ко наѓ^стри дре'водњля сњ'чиво, те'слою съдњла е& на гла'вняX, и^ длатомъ съдолбе е&, сᲆдњла е& крњпосᲄїю мы'шца е^го. и^ воꙁа'лчетъ і^ и^ꙁнемо'жет#, и^ не напїется воды`”
|
Коваль робить із заліза сокиру і працює на вугіллі, молотами обробляє її і трудиться над нею сильною рукою своєю до того, що стає голодний і безсилий, не п’є води і знемагає.
|
|
13
|
13
|
|
И$ꙁбра'в# древодњля дре'во поста'ви е& в мњрђ, и^ начерта'вᲆ сътвори е&. и^ сътвори е% ја%ко ѓ%браꙁъ мђжескъ, и^ ја%ко красђ чл~чю. поста'ви е& в домђ` е^же
|
Тесля [вибравши дерево], накреслює на ньому лінію, гострим знаряддям робить на ньому обрис, потім оброблює його різцем і округлює його, і витворює з нього образ людини, красивої на вигляд, щоб поставити його у домі.
|
|
14
|
14
|
|
посњче древо в# дђбра'вњ, е^же насади г~ь, и^ до'ждь продожDи.
|
Він рубає собі кедри, бере сосну і дуб, які вибере між деревами в лісі, саджає ясен, а дощ вирощує його.
|
|
15
|
15
|
|
даже бђдеT чл~коM на ж#женїе, и^ вꙁя` эT него` съгрᲇся, і^ и^ж#жегше я& и^спеко'ша и%ми хлњбы. и^ съ ѓ^ставшаго же сътвориша бо'ги, и^ покланя'ются и^мᲆ. и^ сътвори'ша и^ꙁвая#нна, и^ прекланяюTся и^мъ.
|
І це служить людині паливом, і частину з цього вживає вона на те, щоб їй було тепло, і розводить вогонь, і пече хліб. І з того самого робить бога, і поклоняється йому, робить ідола, і падає перед ним.
|
|
16
|
16
|
|
поl е^го и^жжеглъ е^сть ѓ^гнемъ, и^ полъ же е^го съж#же на ё'глїе і^ и^спече в ниX хлњбы`, и^ верхђ иX и^спече мя'со и^ ја^де и насыти'ся. и^ съгрњ` вс^я, реq. слаDко мнњ` ја^ко съгрњхᲆся, и^ ви'дњхъ ѓ%гнь.
|
Частину дерева спалює у вогні, іншою частиною варить м’ясо для їжі, смажить печеню і їсть досита, а також гріється і говорить: «добре, я зігрівся; відчув вогонь».
|
|
17
|
17
|
|
и^ съ ѓ^ста'вшаго же съᲄвори бо'га и^звая'на, преклоняеTся е^мђ, и^ покланя'еᲄся и^ мо'лится е^мђ, гл~я, и^ꙁбави м^я ја%ко б~ъ мо'и е^си т^ы.
|
А з залишків від того робить бога, ідола свого, поклоняється йому, падає перед ним і молиться йому, і говорить: «спаси мене, бо ти бог мій».
|
|
18
|
18
|
|
не ё^вњ'дњша смы'слит^и, ја%ко ѓ^темнњстњ ѓ%чи иX гля'даᲄи, и^ разђмњти срDцемъ иX.
|
Не знають і не розуміють вони: Він закрив очі їхні, щоб не бачили, і серця їхні, щоб не розуміли.
|
|
19
|
19
|
|
и^ не помы'сли въ дш~и свое'и, н^и ё^вњдњ смышленїем#. ја%ко по'лъ е^го и^ж#жеглъ е^сть ѓ^гнемъ, і^ и^спеклъ еs въ ё%глїеX е^го хлњ'бы, і^ и^спеклъ мя'са и^ ја%лъ е^сть. и^ ѓ^ста'в#шее е^го вᲆ ме'рꙁосᲄь сътвори`, и^ покла'няю^тся е^мђ.
|
І не візьме він цього до свого серця, і немає у нього стільки знання і глузду, щоб сказати: «половину його я спалив у вогні і на вугіллі його спік хліб, засмажив м’ясо і з’їв; а із залишку його чи не зроблю я мерзоту? чи буду поклонятися шматку дерева?»
|
|
20
|
20
|
|
ё^вњждь ја%ко пе'пелъ е^сть срDце иX и^ прельща'ются, и^ н^и е^ді'нъ мо'жетъ дш~а свое'я и^ꙁба'вити. ви'дњте и^ не рцњте ја%ко л#жа вᲆ десницы мое'и”
|
Він ганяється за пилом; обмануте серце ввело його в оману, і він не може звільнити душу свою і сказати: «чи не обман у правій руці моїй?»
|
|
21
|
21
|
|
Помяни сїя і^а'кове і^и^л~ю, ја%ко ра'бᲆ мои е^си т^ы. сътвориX т^я раба` мое^го і^и^л~ю и^ т^ы не ꙁабываи мене.
|
Пам’ятай це, Якове й Ізраїлю, бо ти раб Мій; Я утворив тебе: раб Мій ти, Ізраїль, не забувай Мене.
|
|
22
|
22
|
|
се б^о потроX ја^ко ѓ%блак# беꙁако'нїя твоя`, и^ ја%ко примракъ грњхи твоя`. ѓ^брати'ся къ мнњ` і^ и^зба'влю т^я”
|
Згладжу беззаконня твої, як туман, і гріхи твої, як хмару; звернися до Мене, бо Я відкупив тебе.
|
|
23
|
23
|
|
Ра'дђитеся нб~са ја%ко помилова б~ъ і^ил~я. въстрђби'те ѓ^снова'нїя ꙁе'мная, въꙁопїиᲄе го'ры съ веселїемъ, и^ холми и^ вся'ко дре'во е^же насадихᲆ. ја%ко и^ꙁба'ви б~ъ і^а'кова і^и^л~ь просла'вится”
|
Торжествуйте, небеса, бо Господь створив це. Викликуйте, глибини землі; шуміть з радости, гори, ліс і всі дерева у ньому; бо відкупив Господь Якова і прославиться в Ізраїлі.
|
|
24
|
24
|
|
Си'це гл~еT г~ь и^збави'выи т^я и^ созDавыи т^я эT чре'ва. а^зъ г~ь съвер#ша'яи вс^е, протягоX нб~о е^ді'нъ и^ ё^твердиX зеMлю.
|
Так говорить Господь, Який відкупив тебе й утворив тебе від утроби материнської: Я Господь, Який створив усе, один розпростер небеса і Своєю силою розстелив землю,
|
|
25
|
25
|
|
кт^о и%нъ рас#сы'плетъ ꙁна'менїя ё^тробныхъ влъхвова'нїи и^ волшᲆбы эT срDца. эTвращая мђ'дрыя воспяᲄъ и^ совњты и^хъ ѓ^бђа'я.
|
Який робить нікчемними знамення лжепророків і виявляє безумство чарівників, мудреців проганяє назад і знання їх робить дурістю,
|
|
26
|
26
|
|
и^ ё^ставля'а гл~ы раба` свое^го, и^ совњтъ вњститеl твои^хъ съвръша'яи” Гл~я і^ерsли'мђ насели'шися. и^ гра'домъ і^ё^де'искимъ, ја^ко въꙁгради'теся и^ пђсᲄы'ня е^го просїя'ются”
|
Який утверджує слово раба Свого і здійснює висловлювання Своїх посланців, Який говорить Єрусалиму: «ти будеш населений», і містам Іудиним: «ви будете побудовані, й руїни його Я відновлю»,
|
|
27
|
27
|
|
Гл~яи беꙁDнњ ѓ^пђстње'ши, и^ рᲇки твоа` посђшђ.
|
Який безодні говорить: «висохни!» і ріки твої Я висушу,
|
|
28
|
28
|
|
гл~яи кљ=рђ смы'слиᲄи, и^ вс^я воля моа` сътвориши” Гл~яи і^ерsли'мђ воZгради'шися, и^ храM ст~ыи мо'и ѓ^снђю`”
|
Який говорить про Кира: пастир Мій, і він виконає усю волю Мою і скаже Єрусалиму: «ти будеш побудований!» і храму: «ти будеш заснований!»
|
|
Глvа, м~е”
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
|
Си'це гл~етъ г~ь б~ъ, пома'ꙁаnномђ свое^мђ кљ=рђ. е^гоже держа'хъ по десни'цђ, повинђти преD нимъ страны`, и^ крњпость црsкђ разрђшю. эTвръꙁђ преD нимъ вра'та, и^ гра'ди не затво'рятся.
|
Так говорить Господь помазаникові Своєму Киру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і зніму пояси зі стегон царів, щоб відчинялися для тебе двері, й ворота не зачинялися;
|
|
2
|
2
|
|
а^ꙁъ преD нимᲆ поидђ` и^ го'ры ё^равна'ю. вра'та мњденая сᲆкрђшђ, и^ верїя желњꙁныя слоMлю.
|
Я піду перед тобою і гори вирівняю, мідні двері розтрощу і запори залізні зламаю;
|
|
3
|
3
|
|
и^ да'мъ т^и и^мњнїя те'мная и^ съкрове'ная, и^ неви'димая эTврьꙁђ тебњ. да ё^вњси ја%ко а^ꙁъ г~ь б~ъ, прозыва'я и%мя твое, б~ъ і^и^л~евъ.
|
і віддам тобі збережені у тайні скарби і приховані багатства, щоб ти пізнав, що Я Господь, який називає тебе на ім’я, Бог Ізраїлів.
|
|
4
|
4
|
|
раба` дњля мое^го і^а'кова, і^и^л~я и^з#бра'ннаго мое^го” А$зъ приꙁовђ т^я и%менемъ твои^мъ, и^ прїимђ т^я,
|
Заради Якова, раба Мого, й Ізраїля, обраного Мого, Я назвав тебе на ім’я, вшанував тебе, хоча ти не знав Мене.
|
|
5
|
5
|
|
ты' же не поꙁна` мене ја^ко аZ г~ь б~ъ, и^ нњсть ра'ꙁвњ мене е^ще б~а, и^ не позна` мене.
|
Я Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене; Я перепоясав тебе, хоча ти не знав Мене,
|
|
6
|
6
|
|
да бы'ша ё^вњдњли и^же эT востоk слн~чныхъ, і^ и^же эT за'пада ја%ко нњсть ра'ꙁвњ мене” А$ꙁъ г~ь б~ъ и^ нњсть по се'мъ.
|
щоб дізналися від сходу сонця і від заходу, що немає, крім Мене; Я Господь, і немає іншого.
|
|
7
|
7
|
|
а^ꙁъ ё^стро'ивыи свњтъ, и^ сътвори'выи тмђ`. творя'и ми'ръ, и^ зиждя'и ѕл^о, а^зъ г~ь б~ъ творя'и все` с^е.
|
Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це.
|
|
8
|
8
|
|
да ся радђетъ нб~о свы'ше, и^ ѓ'блаци да кро'пятъ пра'вдђ. да прозя'бнетъ земля`, и^ да прорасти'тъ млsть, и^ пра'вда проꙁя'бнетъ въкђпњ. а^ꙁъ е^смь г~ь съгради'выи ᲄя,
|
Кропіть, небеса, звище, і хмари нехай проливають правду; нехай розкриється земля і приносить спасіння, і нехай виростає разом правда. Я, Господь, творю це.
|
|
9
|
9
|
|
творя'и лђчшаа ё^гото'вахъ ја%ко гли'нђ скђде'лничђ не ѓ^ряи л^и въꙁореT зе'млю весь дн~ь. е^да речетъ гли'на скђде'лникђ, чт^о твори'ши, ја%ко не дњлае^ши, ниже и'маши рђкђ.
|
Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок з черепків земних! Чи скаже глина гончару: «що ти робиш?» і твоя справа чи скаже про тебе: «у нього немає рук»?
|
|
10
|
10
|
|
гл~яи эTц~ђ, чт^о роди'ши, и^ мт~ри, чиM поболиши”
|
Горе тому, хто говорить батькові: «навіщо ти породив мене на світ?», а матері: «навіщо ти народила мене?»
|
|
11
|
11
|
|
ЈА/ко та'ко гл~етъ г~ь б~ъ ст~ыи і^и^л~въ сътвори'выи грядђщая. въпраша'ите мене` ѓ^ сн~охъ мои^хъ, и^ ѓ^ дще'рехъ мои^хъ, и^ ѓ^ дњлесехъ рђкђ моею заповњдите мн^њ”
|
Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх?
|
|
12
|
12
|
|
Аꙁъ сътвори'хъ ꙁемлю, и^ чл~ка на неи. а^з# рђкою мое^ю ё^тверди'хъ нб~о, а^ꙁъ всњмъ звњзда'мъ ꙁаповњдахъ.
|
Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я.
|
|
13
|
13
|
|
аZ въста'вихъ съ пра'вдою цр~я, и^ вси` пђтїе е^го пра'вы. се'и възградитъ гра'дъ мои, и^ плњн#ники людїи моиX възврати'тъ, не по м#здњ ни по да'рђ рече г~ь саваѓ'џъ”
|
Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф.
|
|
14
|
14
|
|
Сице гл~етъ г~ь саваѓ'џъ, трђди'ся е^гљ=петъ, и^ кђпля е^џїѓ'пъски, и^ саваи'мъстїи мђжи высо'цыи, на тебе прїидђтъ и^ тебњ бђдђтъ раби`. и^ въ слњдъ тебе поидђтъ связани ё'ꙁами рђчны'ми, и^ прїидђтъ к тебњ, и^ покло'няᲄъ ти ся, и^ тебњ помо'ляTся, ја%ко в тебњ б~ъ е^сть. и^ рекTђ, нњсть б~а ра'ꙁвњ тебе,
|
Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога.
|
|
15
|
15
|
|
ты б^о е^си б~ъ, и^ не вњдњхомъ, б~ъ і^и^л~евъ и^ сп~съ.
|
Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель.
|
|
16
|
16
|
|
постыдя'тся и^ посрамя'тся вс^и противящеися е^мђ, и^ по'идђтъ въ стђдњ” Поновля'итеся къ мн^њ ѓ'строви
|
Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом підуть і всі, що роблять ідолів.
|
|
17
|
17
|
|
і^и^л~еви, сп~саитеся эT г~а сп~сенїемъ вњчныM. не постыдяTся ни посрамя'тся даже до' вњка.
|
Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку.
|
|
18
|
18
|
|
зане` та'ко гл~етъ г~ь б~ъ вседръжи'тель сътвори'выи нб~о. се'и б~ъ сътвори'выи зе'млю, и^ скаꙁа'въ ю&. то'и раꙁдњли ю&, не вът#ще сътвори ю&, н^о на вселе'нїе съꙁда ю&” А$зъ е^смь б~ъ и^ нњсть ксемђ`.
|
Бо так говорить Господь, Який створив небеса, Він, Бог, Який утворив землю і створив її; Він утвердив її, не марно створив її; Він утворив її для проживання: Я Господь, і немає іншого.
|
|
19
|
19
|
|
не ѓ^таи гл~ахъ ни въ те'мнњ мњсте зе'мльнњ” нњсмь ре'клъ племени і^а'ковлю в#сђ'е, проси'те сего” а^ꙁъ е^смь г~ь гл~яи пра'вдђ, и^ съвњствђя и%стин#нђ”
|
Не таємно Я говорив, не у темному місці землі; не говорив Я племені Якова: «марно шукаєте Мене». Я Господь, Який проголошує правду, Який відкриває істину.
|
|
20
|
20
|
|
Сᲆбери'теся и^ прїидњте, съвᲇща'итеся въкђпњ сп~сае^мїи эT стра'нъ” не раꙁђмњша въз#дви'жђщеи дре'во и^ꙁвая'нїя и^хъ, и^ моля'щеся а^ки богомъ, ѓ^ни же не мо'гђтъ спsти.
|
Зберіться і прийдіть, наблизьтеся усі, уцілілі з народів. Невігласи ті, які носять дерев’яного свого ідола і моляться богу, який не спасає.
|
|
21
|
21
|
|
ни съвњстя'тъ да ся прибли'жатъ да ё^вњдяT въкђпњ. кт^о слы'шана сътвори сїя и^спе'рва, тогда` съвњсти'ся и^мъ. не а'ꙁъ л^и г~ь б~ъ, и^ нњсть и%наго ра'ꙁвњ мене.
|
Оголосіть і скажіть, порадившись між собою: хто звістив це з давніх часів, наперед сказав це? Чи не Я Господь? і немає іншого Бога, крім Мене, Бога праведного і спасительного немає, крім Мене.
|
|
22
|
22
|
|
ѓ^брати'теся къ мн^њ и^ сп~сетеся и^же эT краа зе'мнаго. а^зъ е^смь б~ъ, и^ нњсть и%наго.
|
До Мене наверніться, і будете спасенні, усі кінці землі, бо я Бог, і немає іншого.
|
|
23
|
23
|
|
кленђся собо'ю, а^ще не и^зы'детъ и^ꙁъ ё'стъ мои^хъ пра'вда, словеса` моя не въз#вратя'тся. ја%ко мн^њ покло'нится вся'ко колњно, і^ и^сповњсться вся'къ ја^зы'къ бв~и, гл~я,
|
Мною клянуся: з уст Моїх виходить правда, слово незмінне, що переді Мною схилиться усяке коліно, Мною буде клястися усякий язик.
|
|
24
|
24
|
|
пра'вда и^ слава к немђ` прїидеT. и^ посрамя'тся вси` эTлђча'ющеися
|
Тільки у Господа, — будуть говорити про Мене, — правда і сила; до Нього прийдуть і посоромляться усі, що ворогували проти Нього.
|
|
25
|
25
|
|
эT г~а. ѓ^правдя'тся и^ ѓ^ бѕ~њ просла'виTся все племя` сн~овъ і^и^л~евъ”
|
Господом буде виправдане і прославлене усе плем’я Ізраїлеве.
|
|
Глvа, м~ѕ”
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
|
Паде'ся ви'лъ, и^ съкрђши'ся даго'нъ. бы'ша вая'нїя иX въ звњ'ри, и^ въ ско'тъ. задњ'ите я& свя'ꙁана ја%ко бре'мя трђжа'ющђся, и^ раслабњвшђ
|
Упав Вил, звалився Нево́; ідоли їх — на худобі і в’ючних тваринах; ваша ноша зробилася тягарем для стомлених тварин.
|
|
2
|
2
|
|
и^ а'лчющђ и^ не могђщђ вкђпᲇ. и^же не въꙁмогђтъ ё^цњлњти эT ра'ти, тїи бо плњне'ни приведо'шася”
|
Звалилися, упали разом; не могли захистити тих, які носили, і самі пішли у полон.
|
|
3
|
3
|
|
Послђшаите мене до'ме і^а'ковль, и^ весь ѓ^ста'нокъ і^и^л~евъ. въз#движемїи эT чрева, и^ накаꙁа'емїи эT дTњска до ста'рости”
|
Послухайте мене, доме Яковів і весь залишок дому Ізраїлевого, прийняті Мною від утроби, носимі Мною від утроби материнської:
|
|
4
|
4
|
|
А$ꙁъ е^смь, и^ дон#деже състарњ'етеся, т^о а'зъ е^смь. а^з# тер#плю` вамъ, а^ꙁъ сътвори'хъ, а^ꙁъ посла'блю, аZ подоимђ и^ сп~сђ вы`”
|
і до старости вашої Я той самий буду, і до сивини вашої Я ж буду носити вас; Я створив і буду носити, підтримувати й охороняти вас.
|
|
5
|
5
|
|
Комђ м^я ё^подоби'сте, ви'дњте ё^хи'трисᲄе прельща'ющеися
|
До кого уподібните Мене, і з ким порівняєте, і з ким звірите, щоб ми були подібні?
|
|
6
|
6
|
|
слага'ющеи зла'то и^ꙁ мњха. и^ сребро` въ превњсняхъ мњря'ще въ мњрђ. нае'мъши златаря сътвори'ша рђчнђю тва'рь, и^ преклони'вшеся поклAня'ются е^мђ.
|
Висипають золото з гаманця і зважують срібло на терезах, і наймають срібляра, щоб він зробив з нього бога; кланяються йому і падають перед ним;
|
|
7
|
7
|
|
въздви'жђтъ я& на ра'мњхъ и^ хо'дятъ, а^ще же положатъ я& на мњсте, т^о т^ђ лежаT не подвижђтся. і^ и^же а^ще възопїеT к немђ, т^о не ё^слы'шитъ печали е^го, ни сп~сетъ е^го”
|
піднімають його на плечі, несуть його і ставлять його на своє місце; він стоїть, з місця свого не рухається; кричать до нього, — він не відповідає, не спасає від лиха.
|
|
8
|
8
|
|
Помяните сїя и^ въздохнњте, пока'итеся прельсти'вшеся ѓ^браᲄи'теся срDцеM.
|
Згадайте це і покажіть себе мужами; прийміть це, відступники, до серця;
|
|
9
|
9
|
|
и^ помянњте прьвая эT вњка, ја%ко аZ е^смь б~ъ, и^ нњсть ктомђ ра'ꙁвњ мене.
|
згадайте, що було раніше, від початку віку, бо Я Бог, і немає іншого Бога, і немає подібного до Мене.
|
|
10
|
10
|
|
проповњда'яи прежде послњдняя, прежде даже не бђдетъ т^и а^бїе събђдђтся, и^ реко'хъ. весь совњтъ мои ста'нетъ, и^ вс^е е^ли'ко совњща'ю сътворю`.
|
Я звіщаю від початку, що буде у кінці, і від давніх часів те, що ще не сталося, говорю: Моя рада відбудеться, й усе, що Мені вгодно, Я зроблю.
|
|
11
|
11
|
|
добра эT восто'къ пти'ца, и^ эT земля` и^здале'ча ѓ^ нихже совњща'хъ. гл~ахъ, и^ приведохъ. стяжахъ, и^ сътвори'хъ приведохъ и&, и^ блгоё^годи'хᲆ пђть е^го”
|
Я прикликав орла від сходу, з далекої країни, виконавця визначення Мого. Я сказав, і приведу це до виконання; накреслив наперед, і зроблю.
|
|
12
|
12
|
|
Послђшаите мене погђбльшеи срDце далнїи эT пра'вды.
|
Послухайте Мене, жорстокі серцем, далекі від правди:
|
|
13
|
13
|
|
приближи'хъ пра'вдђ мою, и^ не ё^даляеTся и^ сп~сенїе е^же эT мене не ё^медлю. даX в сїѓ'нᲇ сп~сенїе і^и^л~ю вᲆ прославленїе”
|
Я наблизив правду Мою, вона не далеко, і спасіння Моє не забариться; і дам Сиону спасіння, Ізраїлю славу Мою.
|
|
Глvа, м~з”
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
|
Сни'ди ся'ди на ꙁемли` дњво дщи` вављ=лоня. вни'ди въ т#мђ` дщи` халде'иска, ја%ко не приложи'ши к семђ проꙁыва'тися млада и^ ю'на.
|
Зійди і сядь на порох, дівчино, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною.
|
|
2
|
2
|
|
воꙁми` жерновы смели` мђкђ`. эTкрыи покровъ ᲄвой, эTкры'и сњди'ны възсђчи` голени преиди` рњки.
|
Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки:
|
|
3
|
3
|
|
эTкры'е^тся стыдњнїе твое, ја^вя'тся ё^кори'ꙁны твоя, пра'ведное эT тебе въꙁмђ`, ксемђ не преда'мъ чл~ком#.
|
відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого.
|
|
4
|
4
|
|
Рече и^ꙁба'вивыи т^я г~ь саваѓ'џъ, и'мя е^мђ ст~ыи і^и^л~евъ.
|
Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів.
|
|
5
|
5
|
|
ся'ди ё^миле'на, вни'ди въ т#мђ дщи` халъдњ'иска, ксемђ не проꙁове'шися крњпость црsтвђ.
|
Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств.
|
|
6
|
6
|
|
раꙁгнњвахся на лю'ди моя, ѓ^скверни'хъ прича'стїе мое. а^зъ же подаX я& в рђкђ твою, ты' же не да` и^мъ млsти, ста'речь ја^ре'мъ ё^тяжчи'ла е^си ѕњло.
|
Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє.
|
|
7
|
7
|
|
и^ рекла` е^си, въ вњкъ бђдђ владђща тобою. не помы'слила е^си сего въ срDцы свое^мъ, ни помянђ'ла е^си послњдниX”
|
І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля.
|
|
8
|
8
|
|
Нн~њ же слы'ши с^е ю'ная сњдя'щаа ё^пова'ющаа. гл~ющаа въ срDцы свое^мъ, а^ꙁъ е^смь и^ нњсть и'ноя. не ся'дђ вдово'ю, и^ не поꙁна'ю сиротъства.
|
Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей».
|
|
9
|
9
|
|
нн~њ же ѓ^бо'е т^о на ᲄя прїидетъ в#неꙁа'пђ въ е^ді'нъ дн~ь, вдо'в#ство и^ бесча'дїе. прїидеT внеза'пђ на' тя вол#шебъствомъ твоиM, и^ крњпостїю вол#хвъ твои^хъ
|
Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; повною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх.
|
|
10
|
10
|
|
ѕњло надњя'нїемъ ѕлобы твоея” Ты` б^о рече а^ꙁъ е^смь и^ нњсть и%ноя, вњжDь ја%ко смышле'нїе си'хъ, и^ блђженїе твое бђ'детъ тебњ сра'мъ. и^ рече срDцемъ свои^мъ, а^ꙁъ е^смь и^ нњсть и%ноя.
|
Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене».
|
|
11
|
11
|
|
и^ прїидетъ на' тя па'гђба, и^ не ё^вњси про'пасти ё^паде'шися в ню. и^ прїидетъ на' тя печа'ль и^ не въꙁмо'жеши чи'ста бы'ти, и^ прїидетъ на тя внеꙁа'пђ па'гђба и^ не ё^вњси.
|
І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш.
|
|
12
|
12
|
|
ста'ни ё^бо нн~њ съ вол#хвы твои^ми, и^ съ мно'гими ча'ры твои^ми, и%мже ся наё^чи и^ꙁъ ю'на, а^ще възмо'гђтъ т^и помощи`,
|
Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш.
|
|
13
|
13
|
|
трђди'ся в# совњтехъ свои^хъ” да ста'нђтъ и^ спасђтъ т^я ꙁвњздочет#цы нб~си, смотря'щеи звњздъ да ти совњстяT, чесомђ е^сть на ᲄя прїити`.
|
Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою.
|
|
14
|
14
|
|
с^е вси` ја%ко х#вра'стїе ѓ^гнеM погоря'тъ, и^ не эTи^мђтᲆ дш~а своеа эT пла'мене, ја^ко и%маши главня` ѓ%гнены сњ'сти на нихъ.
|
Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього.
|
|
15
|
15
|
|
с^и бђдTђ тебњ по'мощъ, трђди'ся въ преложенїе твое эT ю'ности твоея. чл~кᲆ сам ся прельститъ, тебњ же не бђдетъ сп~сителя”
|
Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе.
|
|
Глvа, м~и”
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
|
Слы'ши сїя до'ме і^а'ковль, проꙁва'нїи и%менемᲆ і^и^л~евыM і^ и^ꙁшеDшеи и^зъ і^ё'ды. кленђщеися и'менемъ г~а б~а і^и^л~ева, помина'ющеися не съ и'стинною ни съ пра'вдою,
|
Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся ім’ям Ізраїля і походите від джерела Іудиного, клянетеся ім’ям Господа і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоча не за істиною і не за правдою.
|
|
2
|
2
|
|
и^ придержа'щїися и^мени гра'да ст~го, и^ къ б~ђ і^и^л~евђ ё^твержа'ющеся” г~ь саваѓ'џъ и'мя е^мђ”
|
Бо вони називають себе тими, хто походить від святого міста і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваоф — ім’я Йому.
|
|
3
|
3
|
|
Прь'вая лњта совњстихъ, і^ и^ꙁъ ё'стъ мои^хъ и^ꙁы'иде, и^ слы'шано бысть. внеꙁа'пђ сътворихъ и^ наиде.
|
Минуле Я задовго оголошував; з Моїх уст виходило воно, і Я звіщав це і раптово робив, і все збувалося.
|
|
4
|
4
|
|
вњдя ја%ко жестокъ е^си, и^ жи'ла желњꙁна вы'я твоя, и^ чело твое мњдяно.
|
Я знав, що ти впертий, і що у шиї твоїй жили залізні, і чоло твоє — мідне;
|
|
5
|
5
|
|
и^ совњсти'хъ т^и прьвая, прежде пришествїа на' тя, и^ слы'шано тебᲇ сътвори'хъ. не рцы` ја%ко кђми'ры мн^њ сътвори'ша сїя, и^ не рцы` ја%ко и^ꙁвая'нїи и^ слїянїи ꙁаповњдаша мн^њ.
|
тому й оголошував тобі задовго до того, як це приходило, і пред’являв тобі, щоб ти не сказав: «ідол мій зробив це, й істукан мій і вирізьблений мій повелів цьому бути».
|
|
6
|
6
|
|
слы'шасте все вы` и^ не раꙁђмњсте. н^о и^ слы'шано тебњ сътвори'х# новая эT нн~њ е^мђже бы'ти,
|
Ти чув, — подивися на усе це! і невже ви не визнаєте́ цього? А нині Я звіщаю тобі нове і таємне, і ти не знав цього.
|
|
7
|
7
|
|
и^ не рече нн~њ бђдеT а^ не прежде, и^ не въ прьвыя дн~и слы'шаl е^си с^е. не рцы ја%ко вњдњ сїя,
|
Воно відбулося нині, а не задовго і не за день, і ти не чув про те, щоб ти не сказав: «ось! я знав це».
|
|
8
|
8
|
|
ни вњдњлъ е^си, ни раꙁђмњлъ е^си и^сперва, нњси эTврьꙁлъ ё'шїю свое^ю. вњдњхъ б^о ја%ко похђля` похђли'ши, и^ беꙁако'нникъ е^ще эT чрева проꙁовешися.
|
Ти і не чув і не знав про це, і вухо твоє не було раніше відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш віроломно, і від самої утроби материнської ти прозваний відступником.
|
|
9
|
9
|
|
и%мени мое^го ра'ди покажђ т^и ја%рость мою, и^ сла'вная моя наведђ` на' тя, да не потреблю` тебе.
|
Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе.
|
|
10
|
10
|
|
се` прода'хъ т^я не сребра` ра'ди и^ꙁбра'х же т^я ис пе'щи ё^бо'жества.
|
Ось, Я розплавив тебе, але не як срібло; випробував тебе у горнилі страждання.
|
|
11
|
11
|
|
мене ра'ди сътворю` т^и ја%ко мое и'мя ѓ^скверняеTся, и^ сла'вы своея и'номђ не да'мъ”
|
Заради Себе, заради Себе Самого роблю це, — бо яке було б нарікання на ім’я Моє! слави Моєї не дам іншому.
|
|
12
|
12
|
|
Послђшаи мене і^а'кове і^и^л~ю е^гоже а^ꙁъ приꙁыва'ю а^ꙁъ е^смь прьвыи, а^ꙁъ же е^смь въ вњк#.
|
Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той же, Я перший і Я останній.
|
|
13
|
13
|
|
и^ рђка` моя ѓ^снова` ꙁе'млю, и^ десни'цA моя ё^тверди` нб~о. приꙁовђ` я& и^ ста'нђтъ въкђпњ,
|
Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса; покличу їх, і вони постануть разом.
|
|
14
|
14
|
|
и^ съберђтся вси` и^ ё^слы'шатъ. кт^о и^мъ съвњсти'тъ сїя, любя' тя сътвори'хъ во'лю твою въ вављ=лонњ, вꙁя'ти племя` халде'иско.
|
Зберіться усі і слухайте: хто між ними передрік це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і виявить силу Його над халдеями.
|
|
15
|
15
|
|
а^ꙁъ гл~ахъ, а^з# въꙁва'хъ, и^ приведо'хъ и&, и^ ё^годиX пђть е^го.
|
Я, Я сказав, і прикликав його; Я привів його, і путь його буде благоуспішною.
|
|
16
|
16
|
|
пристђпи'те къ мн^њ и^ слы'шите сїя, и^сперва нњњсмь ѓ^та'и гл~алъ. эT того ча'сђ прьвеи неже были`, т^о тђ` бњхъ” И$ нн~њ г~ь посла` м^я, и^ дх~ъ е^го”
|
Приступіть до Мене, слухайте це: Я і спочатку говорив не таємно; з того часу, як це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його.
|
|
17
|
17
|
|
Тако гл~еT г~ь, и^ꙁба'вивыи тя ст~ыи і^и^л~евъ. а^ꙁᲆ е^смь г~ь б~ъ твои, накаꙁаX т^я ја%коже ѓ^брњсти тебњ пTђ по немђже поидеши.
|
Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти.
|
|
18
|
18
|
|
и^ а'ще бы послђшалъ за'повᲇдїи моиX, т^о бы'л бы ё^бо а^ки рᲇка` ми'ръ твои и^ пра'вда ᲄвоа ја^ко волна` морьска'а
|
О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські.
|
|
19
|
19
|
|
и^ было б^ы ё^бо ја^ко пњсоk сњмя твое`, і^ и^с#ча'дїа чре'ва твое^го ја%ко пе'рсть ꙁеMнаа. и^ нн~њ не потреби'шися ниy поги'бнеT і^мя твое` предо мно'ю.
|
І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною.
|
|
20
|
20
|
|
и^зы'ди эT вављ=лона бᲇжа эT хаlд'еи. глаs ра'дости совњстите и^ да слы'шано сїе бђдеT, вᲆзвњсᲄите даy до послDњниX зеMли. гл~ите ја%ко і^ꙁба'вилᲆ еs г~ь раба` своеh і^а'кова.
|
Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова».
|
|
21
|
21
|
|
и^ а'ще вожа'ждTђ в# пђсᲄы'ни приведеT иX и^ во'дђ і^с ка'мени і^зведеT и^мᲆ, раZсядеTся ка'меn и^ потечеT вода` и^ пїюT лю'дїе мои`.
|
І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води.
|
|
22
|
22
|
|
нsњ ра'доватися нечесᲄи'выM гл~еT г~ь”
|
Нечестивим же немає миру, — говорить Господь.
|
|
Глvа, м~џ”
|
Глава 49
|
|
1
|
1
|
|
Послђшаите мене` ѓ%строви, и^ внима'ите страны`. вре'менемъ до'лгомъ ста'виTся, гл~етъ г~ь. эT чре'ва мт~ре мое^я нарече` и^мя мое`.
|
Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє;
|
|
2
|
2
|
|
и^ положи ё^ста` моя` ја%ко ме'чь ѓ%стръ. и^ поD кровомъ рђки` свое^я съкры` м^я. и^ положи м^я ја%ко стрњлђ и^ꙁбра'ннђ, и^ в тђ'лњ свое^мъ съкры` м^я.
|
і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене;
|
|
3
|
3
|
|
и^ реq м^и, ра'бъ мои е^си т^ы і^и^л~ю, и^ в тебњ просла'влюся”
|
і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся.
|
|
4
|
4
|
|
А$ꙁ# же реко'хъ, вът#ще` трђди'х#ся и^ всђе, и^ ни в чесо'мъже да'хъ крњ'пость мою. сего ради сђ'дъ мои прDе гм~ъ, и^ трђ'дъ мои прDе бм~ъ мои^мъ”
|
А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.
|
|
5
|
5
|
|
И$ нн~њ та'ко гл~етъ г~ь, съꙁда'выи м^я эT чре'ва раба` себњ`, ја%ко събра'ти і^а'кова, і^и^л~я к немђ съберђ. и^ просла'влюся преD гм~ъ, и^ б~ъ мои бђдетъ мн^њ крњ'пость”
|
І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій — сила Моя.
|
|
6
|
6
|
|
И$ реq м^и, ве'лїе т^и е^сть ја%ко прозватися рабђ` мое^мђ, ја%ко въста'вити племена і^а'ковля, и^ ѓ^стан#ки і^и^л~вы ѓ^брати'ти” Се^ да'хъ т^я въ ꙁавTњ ро'домъ и^, въ свњтъ ја^ꙁы'комъ, ја%ко бы'ти тебњ сп~сђ да'же до конца` ꙁемли`”
|
І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі.
|
|
7
|
7
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь, и^ꙁба'вивыи т^я б~ъ і^и^л~евъ. ѓ^ст~ите хђля'щаго дш~ђ е^го, мерзя'щаго по јазы'коX, рабXњ кня'ж#скиX. цр~їе ё%ꙁряT и&, и^ въстанTђ кн~ѕи, и^ покло'няTся е^мђ г~а ради. ја%ко вњренъ е^сть ст~ыи і^и^л~евъ і^ и^ꙁбра'выи т^я”
|
Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого ганьбить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний, заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе.
|
|
8
|
8
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь, въ вре'мя прїя'тно послђшаX тебе`, и^ въ дн~ь сп~сенїя помогоX т^и. и^ съᲄвориX т^я, и^ даX т^я въ ꙁавTњ вњчныи стра'наM. ја%ко ё^стро'ити ꙁеMлю, и^ наслњди'ти наслњдїе пђстыня.
|
Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені,
|
|
9
|
9
|
|
гл~юще ёZникоM и^ꙁы'идњте, и^же вᲆ тмᲇ эTкрыитеся. на всXњ пђтеX напасђтся, и^ на всњхъ стеѕяX па'житъ иX.
|
сказати в’язням: «виходьте», і тим, що у темряві: «покажіться». Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні;
|
|
10
|
10
|
|
не въꙁа'лчюT ни въжажTдђ, ни пораꙁиT и^хъ зно'и, н^и слн~це” Но ми'лђя и^хъ ё^тњшит#, и^ скво'ꙁњ и^сто'чники воDныя проведе'тъ я&.
|
не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод.
|
|
11
|
11
|
|
и^ положђ` вся'кђ горђ в# пђть, и^ вся'кђ стеѕю на па'ствђ иM”
|
І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті.
|
|
12
|
12
|
|
Се^ сїи и^ꙁдале'ча прїидTђ, сїи эT сњ'вера, а^ ѓ'нїи эT мо'ря, а^ дрђѕїи эT ꙁемля` пе'рски”
|
Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим.
|
|
13
|
13
|
|
Ра'дђитеся нб~са, и^ весели'ся ꙁемля. да эTвръзђтъ го'ры весе'лїе и^ хо'лми ра'дость, ја%ко поми'лова б~ъ лю'ди своя, и^ смире'нныя лю'дїи свои^хъ ё^тњшитъ”
|
Радуйтеся, небеса, і веселися, земле, і викликуйте, гори, з радости; бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх.
|
|
14
|
14
|
|
Рече же сїѓ'нъ, ѓ^ста'ви м^я г~ь, и^ б~ъ ꙁабы` м^я.
|
А Сион говорив: «залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!»
|
|
15
|
15
|
|
е^да` ꙁабђ'детъ мати ѓ^тро'ча свое, ја%ко не поми'ловати и^сча'дїя чре'ва свое^го. а^ще же и^ ꙁабђдетъ т^о жена`, н^о а^ꙁъ не ꙁабђ'дђ тебе` гл~етъ г~ь”
|
Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе.
|
|
16
|
16
|
|
Се^ в рђ'кђ мое^ю въписа'хъ гра'ды твоя`, и^ предо мно'ю е^си прsно.
|
Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною.
|
|
17
|
17
|
|
и^ въскорњ вᲆз#гради'шися и^миy раꙁори'ся. и^ потребив#шеи т^я и^зы'идђтъ и^с тебе`”
|
Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе.
|
|
18
|
18
|
|
Въз#дви'гни ѓ%крsтъ ѓ%чи твои и^ ви'ждь вся`, с^е събра'шася и^ прїидо'ша к тебњ`” Жи'въ а^ꙁъ гл~етъ г~ь, ја%ко вся я& ѓ^блече'ши. и^ въꙁложи'ши на' ня ја%ко ё^тва'рᲆ невњ'стьскђ. ја%ко
|
Зведи очі твої і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, — усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядишся ними, як наречена.
|
|
19
|
19
|
|
и^ пђста'а твоя` и^ расы'паная и^ паDшаася, нн~њ ё^тњснњ'ютъ эT всели'вшихся. и^ ё^даляTся эT тебе` смири'вшеи т^я”
|
Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе.
|
|
20
|
20
|
|
Рекђтъ б^о въ ё%ши твои сн~ове твои` и^хъже погђби`, тњ'сно намъ е^сть мњ'сто, сътвори м^и мњ'сто да ся вселю`”
|
Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: «тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити».
|
|
21
|
21
|
|
И$ рече'ши въ срDцы свое^мъ, кт^о м^и породи я&, кт^о л^и я& въскорми мн^њ, а^ꙁъ б^о без#ча'дъ, и^ въ вдо'в#ствњ ѓ^ста'хъ е^ді'нъ. сїи же мнњ` гд^њ бы'ша.
|
І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були?
|
|
22
|
22
|
|
та'ко гл~етъ г~ь” Се^ въꙁдви'гнђ въ страны рђ'кђ мою, и^ въ ѓ%стровы ꙁна'менїе мое. и^ прїимђтъ сн~ы твоя в ло'нњ, и^ дще'ри твоя на пле'щђ во'ꙁмђтъ.
|
Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах.
|
|
23
|
23
|
|
и^ бђдTђ цр~е дои^теле твои, и^ княги'ня коръми'теле твои. и^ до ꙁемля` ни'цы покло'няT ти ся, и^ пра'хъ но'гђ твое^ю ѓ^бли'жђтъ. и^ ё^вњ'си ја%ко а^ꙁъ г~ь б~ъ и^ не посрамяTся ё^пова'ющеи на' мя”
|
І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться.
|
|
24
|
24
|
|
Є$да во'ꙁмеT кто эT щђ'да плњн#, и^л^и а^ще кт^о плњниT непра'веDнњ сп~сет# л^и ся.
|
Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон?
|
|
25
|
25
|
|
зане` та'ко гл~етъ г~ь” А$ще кт^о плњниT щђда да по'имеT плњнᲆ, прїемля же эT крњ'пкаго сп~сеT л^и ся” А$з# же прю` твою раз#сђжю, и^ а'ꙁъ сн~ы твоя` и^ꙁба'влю.
|
Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу;
|
|
26
|
26
|
|
и^ ꙁазли'вшїи тебе` и^з#ја^дяT пло'ть свою`, і^ и^спїю'тᲆ ја%ко вино` но'во кро'вь свою, и^ ё^пїю'тся. и^ ё^вᲇ'сть вся'ка плоT, ја%ко а^ꙁᲆ и^ꙁба'вивыи т^я, и^ поDемля'и крњ'пость і^а'ковлю”
|
і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.
|
|
Глvа, н~”
|
Глава 50
|
|
1
|
1
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь. сїя кни'ги эTпђще'нїя мт~ре ва'шея, и^миже эTпђстихъ ю&. и^ли комђ во до'лгъ прода'хъ в^ы, с^е грњхи свои^ми продасᲄеся. и^ беꙁако'нїи ради вашихъ эTпђстиX матеръ вашђ.
|
Так говорить Господь: де розвідний лист вашої матері, з яким Я відпустив її? або якому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена мати ваша.
|
|
2
|
2
|
|
чт^о ја%ко прїидо'хъ и^ не бњше чл~ка, поꙁва'хъ и^ не бњ послђшающаh. да и^л^и не можеT рђка` моя` и^зба'вити, и^ли не могђ эTја%ти” Се^ ꙁапреще'нїемъ свои^мъ и^скажю` мо'ре, и^ положђ рњ'ки пђсты. і^ и^с#хнђтъ ры'бы и^хъ не сђщи водњ, и^ ё^мрђтъ жа'ждею.
|
Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука Моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили у Мені, щоб спасати? Ось, забороною Моєю Я висушую море, перетворюю ріки на пустелю; риби у них гниють від нестачі води і помирають від спраги.
|
|
3
|
3
|
|
и^ ѓ^блекђ нб~о въ тмђ`, и^ положђ а^ки врњтище ѓ^де'ждђ е^го”
|
Я одягаю небеса мороком, і веретище роблю покровом їх.
|
|
4
|
4
|
|
Гь~ даде м^и ја^ꙁы'къ наё^че'нїя, ја%коже раꙁђмњти въ вре'мя е^гда` лњ'по е^сть рещи сло'во. положи м^я ꙁаё^тра, приложи м^и ё%хо слы'шати.
|
Господь Бог дав Мені язик мудрих, щоб Я міг словом підкріплювати того, хто знемагає; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, подібно до учнів.
|
|
5
|
5
|
|
и^ накаꙁа'нїе гн~е эTверꙁаеT ё%ши мои, а^з же не съпротивлю'ся, ни проти'вђ гл~ю.
|
Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не заперечив, не відступив назад.
|
|
6
|
6
|
|
хребе'тъ свои даX на ра'ны, и^ лани'тњ мои на заё^ше'нїе, и^ лица свое^го не эTвратиX эT стђда ꙁаплева'нїя.
|
Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання.
|
|
7
|
7
|
|
и^ г~ь помо'щникъ м^и бы'сть, сего ради не ё^срами'хся. н^о положи'хъ лице` свое а^ки тве'рдъ камы'къ, и раꙁђмњхъ ја%ко не и^мамъ постыди'тися,
|
І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі.
|
|
8
|
8
|
|
ꙁане` приближаеTся ѓ^правда'выи м^я” Кт^о пря'ися съ мно'ю, да съпроти'вится мнњ`. и^ кт^о пря'ися съ мно'ю, да приближиTся къ мнњ`”
|
Близько Той, Хто виправдовує Мене: хто хоче змагатися зі Мною? станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? нехай підійде до Мене.
|
|
9
|
9
|
|
Се^ г~ь помо'жетъ м^и, кт^о ѓ^злобитъ м^я. с^е вс^и в^ы ја%ко ри'ꙁа ѓ^беTша'ете, и^ ја%ко мо'ль иZја%сть в^ы.
|
Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, як одяг, постаріють; міль з’їсть їх.
|
|
10
|
10
|
|
кт^о вᲆ ваs боя'ися г~а да послђшаеT глаs ѓ%трока е^го. ходя'щеи въ тмњ` и^ нњсть в ниX свњта. надњ'итеся на и^мя гн~е, и^ ё^твер#диᲄеся ѓ^ бѕ~њ”
|
Хто з вас боїться Господа, слухається гласу Раба Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай уповає на ім’я Господа і нехай утверджується у Бозі своєму.
|
|
11
|
11
|
|
Се вси в^ы ѓ%гнь раждиза'ете, и^ ё^крњпля'ете пла'меn. хо'дите свњтоM ѓ^гня` ва'шего, и^ пламенеM е^гоже ражDего'сте. мене ради бы'ша сїа ваM, в# печа'ли ё^с#пнете”
|
Ось, усі ви, що запалюєте вогонь, озброєні запалювальними стрілами, — йдіть у полум’я вогню вашого і стріл, розжарених вами! Це буде вам від руки Моєї; у муках помрете.
|
|
Глvа н~а”
|
Глава 51
|
|
1
|
1
|
|
Послђшаите мене` наслњдђющеи пра'вдђ, и^ възыска'ющеи г~а. въꙁри'те на твердыи камы'къ, и^же и^с#сњко'сте. и^ в раꙁдо'ль пото'ка и^же и^скопа'сте”
|
Послухайте Мене ті, що прагнуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті.
|
|
2
|
2
|
|
Въꙁри'те на а^враа'ма эTц~а ва'шего, и^ на сар#рђ породи'вшђю в^ы. ја%ко е^ді'нъ б^њ и^ призваX и&, и^ блsвиX и&, и^ възлюби'хъ и&, и^ ё^мно'жихъ и&.
|
Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його.
|
|
3
|
3
|
|
и^ т^я нн~њ ё^тњшђ сїѓ'не, ё^тњшихъ б^о вся` твоя пђсты'ня. и^ поста'влю пђсты'ню е^го ја%ко ра'и гн~ь. ра'дость и^ весе'лїе ѓ^бря'щђтъ в неM, и^сповњда'нїе и^ гла'съ хвале'нїя”
|
Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспіви.
|
|
4
|
4
|
|
Послђшаите мене` людїе мои` послђшаите, и^ цр~и къ мнњ` внђши'те, ја%ко ꙁако'нъ эT мене` и^ꙁы'идетъ, и сDђ мои на свњтъ странамъ.
|
Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів.
|
|
5
|
5
|
|
приближа'ется ско'ро пра'вда моя, и^ꙁы'идеT сп~сенїе мое, и^ къ мы'шцы мое'и страны надњюTся. мнњ ѓ%строви терпяT, и^ к# мышцы мое'и надњ'ются”
|
Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою.
|
|
6
|
6
|
|
Въз#двигнњте на' нб~о ѓ%чи ваши, и погляди'те по ꙁемли` долђ. поне'же нб~о ја%ко ды'мъ ё^тверди'ся, и^ ꙁемля` ја%ко ри'за ѓ^беTша'етъ, живђщеи же на земли` ја%ко и^ то и^ꙁᲆмрTђ. сп~сенїе же мое вᲆ вњ'къ бђ'детъ, и^ пра'вда моя не ѓ^скђдњ'етъ”
|
Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане.
|
|
7
|
7
|
|
Послђшаите мене вњдящеи сђдъ, людїе мои и^мже ꙁако'нъ мои въ срDцы вашемъ. не бо'итеся ё^коре'нїя чл~ча, и^ по хђле'нїю и^хъ не покаря'иᲄеся.
|
Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться.
|
|
8
|
8
|
|
ја%ко риза б^о ѓ^беTша'етъ лњтомъ, и^ ја%ко сђкно` иZја%сться мо'льми. а^ пра'вда моя` въ вњ'ки бђдетъ, и^ сп~съ мои въ ро'дъ и^ ро'дъ”
|
Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів.
|
|
9
|
9
|
|
Въста'ни въста'ни і^ерsлиме, и^ ѓ^блецися въ крњ'пость мы'шца свое^я. въста'ни ја%ко в нача'токъ дн~е, ја%ко ро'дъ вњ'чныи. нњ'си л^и т^ы побњдил# го'рдаго, и^ ё^ја%звиl ѕмїя.
|
Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила?
|
|
10
|
10
|
|
не т^ы л^и посђши мо'ре, во'дђ бе'ꙁдны мно'жество. и^же положи глђби'ны мо'рьскїа вᲆ пђть прохоDныи, и^ꙁбавле'ным# и^ эTја%тымъ.
|
Чи не ти висушила море, во́ди великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені?
|
|
11
|
11
|
|
гм~ъ б^о вᲆꙁвратяTся, и^ прїидђтъ въ сїѓ'нъ съ ра'достїю, и^ съ весе'лїемъ вњ'чнымъ. на главњ` б^о и^хъ весе'лїе и^ хвала`, и^ ра'дость прїиметъ я&. эTбњже бо'лњꙁнь и^ печа'ль и^ въꙁдыха'нїе”
|
І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться.
|
|
12
|
12
|
|
А$ꙁъ е^смь а^ꙁъ е^смь ё^тњша'яи т^я. раꙁђмњ'и кого бл~го страхова'вшися ё^боя чл~ка смр~тна и^ сн~а чл~ча, и^же ја%ко трава` посо'хша.
|
Я, Я Сам — Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава,
|
|
13
|
13
|
|
и^ ꙁабы` б~а създавшаго т^я, сътво'ршаго нб~о, и^ ѓ^снова'вшаго ꙁе'млю. и^ боја%шася прsно вся` дн~и лица` ја%рости стђжа'ющаго тебњ`” ЈА$ко б^о и^ꙁво'ли ё^годи'ти. и^ нн~њ гд^њ ја%рость стђжа'ющаго тебњ.
|
і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя?
|
|
14
|
14
|
|
сп~са'ющђ бо ся тебњ`, не ѓ^ста'нетъ ни премедлиT”
|
Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі.
|
|
15
|
15
|
|
ЈА/ко а^ꙁъ б~ъ твои. смђща'яи мо'ре, и^ възглаша'яи во'л#ны е^го. г~ь саваѓ'џъ и^мя мнњ`.
|
Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф — ім’я Його.
|
|
16
|
16
|
|
положђ словеса` моя` въ ё^стњхъ т^и, и^ поD сњ'нїю рђки` мое^я покры'ю т^я, е^ю'же поста'вихъ нб~о, и^ ѓ^снова'хъ зе'млю. и^ речетъ сїѓ'нъ, лю'дїе мои е^сте` в^ы.
|
І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити землю і сказати Сиону: «ти Мій народ».
|
|
17
|
17
|
|
въста'ни въста'ни въскресни` і^ерsлиме, и^спи'выи ча'шђ ја%рости эT рђки` гн~я” Ча'шђ б^о раꙁоре'нїя и^спи'тїе ја%рости и^спи`, і^ и^стощи`.
|
Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив.
|
|
18
|
18
|
|
и^ не бы'сть ё^тњша'яи тебе` эT всњ'хᲆ чаD твои^хъ ја%же породи. и^ не бы'сть поDемлющаго рђки` твое^я, ни эT всXњ сн~овъ твои^хъ ја%же въꙁнесе.
|
Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив.
|
|
19
|
19
|
|
дво'е с^е сђпротивляются тебњ`. кто ся пожалитъ с тобо'ю. раскаже'нїе, и^ съкрђше'нїе, глаD, и^ ме'чь” Кт^о т^я ё^тњшитъ.
|
Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе?
|
|
20
|
20
|
|
сн~ове л^и и^же не посты'жни сњдя'щеи на кра'и всемђ` и^схо'дђ. ја%ко ꙁе'лїе в полы ва'рено, и^же и^спо'лнь ја%рости гн~я, расы'пани г~мᲆ бм~ъ”
|
Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого.
|
|
21
|
21
|
|
Сего ради нарече'ся смире'нᲆ, и^ пїя'нъ не вино'мъ.
|
Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина.
|
|
22
|
22
|
|
та'ко гл~етъ г~ь б~ъ, сђдя'и лю'демъ свои^мъ. с^е в#ꙁяX эT рђки` твое^я ча'шђ расыпа'нїя, и^спитїе ја%рости мое^я, и^ не приложи'ши к#семђ пи'ти е^я`.
|
Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх,
|
|
23
|
23
|
|
и^ вложђ я& в рђ'цњ преѓ^бњдившихъ т^я, и^ смири'вшиX т^я, и^же рекоша дш~и твое'и. преклони'ся да мине'мъ, и^ положи ра'вно ꙁемли` пле'щи свои, кро'мњ ми'моходя'щихъ”
|
і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: «впади ниць, щоб нам пройти по тобі»; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили.
|
|
Глvа, н~в”
|
Глава 52
|
|
1
|
1
|
|
Въста'ни въста'ни сїѓ'не, ѓ^блеци'ся въ крњ'пость свою сїѓ'не, и^ ѓ^блеци'ся въ сла'вђ свою і^ерsлиме гра'де ст~ыи, к#семђ не приложитъ проиᲄи скво'ѕњ т^я, и^же неѓ^брњ'занъ и^ нечистъ.
|
Повстань, повстань, одягнись у силу твою, Сионе! Одягнись в одяг величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! бо вже не буде більше входити у тебе необрізаний і нечистий.
|
|
2
|
2
|
|
и^ сᲆтряси` прахᲆ и^ въста'ни ся'ди і^ерsли'ме, съвлеци ё%зђ ча'ши свое'я плњненая дщи сїѓ'ня.
|
Струси із себе порох; встань, полонений Єрусалиме! зніми ланцюги із шиї твоєї, полонена дочко Сиону!
|
|
3
|
3
|
|
ја%ко с^е гл~етъ г~ь, тђне прода'ни бы'сте, и^ беꙁъ цњны и^ꙁбави'стеся”
|
бо так говорить Господь: за ніщо були ви продані, і без срібла будете викуплені;
|
|
4
|
4
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь. въ е^гљ=петъ снидо'ша лю'дїе мои` пр'ьвое, ѓ^бита'ти та'мо, и^ въ а^сљ=рїю бњдо'ю приведо'шAся.
|
бо так говорить Господь Бог: народ Мій ходив колись у Єгипет, щоб там пожити, й Ассур тіснив його ні за що.
|
|
5
|
5
|
|
и^ нн~њ чт^о ꙁде е^сте, с^е гл~етъ г~ь. ја%ко вꙁя'шася лю'дїе мо'и тђне чюди'теся и^ пла'читеся гл~етъ г~ь, васъ ра'ди прsно и^мя мое` хђ'лится въ странаX”
|
І тепер що у Мене тут? говорить Господь; народ Мій узятий задарма, володарі їхні шаленіють, — говорить Господь, — і постійно, кожного дня ім’я Моє неславиться.
|
|
6
|
6
|
|
Сего ради поꙁна'ютъ лю'дїе мои` и^мя мое вᲆ то'и дн~ь, ја%ко а^ꙁъ самъ е^смь, аZ гл~я, и^ прїидоX
|
Тому народ Мій пізна́є ім’я Моє; тому дізнається у той день, що Я той самий, Який сказав: «ось Я!»
|
|
7
|
7
|
|
ја^ко время на' горы. ја^ко но'ѕᲇ бл~говњствђющиX вᲇсть ми'ра, ја%ко бл~говњсᲄвђя'и бл~госты'ню. ја%ко слы'шано сътворю` сп~сенїе твое, гл~я, сїѓ'не црsтвђет# въ тебњ` б~ъ тво'и.
|
Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: «воцарився Бог твій!»
|
|
8
|
8
|
|
ја%ко глаs снабдя'щиX т^я въꙁнесе`ся, и^ гла'сомъ въкђпњ въꙁрадђюTся. ја%ко ѓ%чи къ ѓ^чи'ма възрита, е^гда` поми'лђетъ г~ь сїѓ%на”
|
Голос вартових твоїх — вони піднесли голос і всі разом радіють, бо своїми очима бачать, що Господь повертається у Сион.
|
|
9
|
9
|
|
да и^злїютъ бл~горадова'нїе пђсты'ня і^ерsли'мля, ја^ко помилова и& г~ь, і^ и^ꙁба'ви і^ерsли'ма.
|
Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим.
|
|
10
|
10
|
|
и^ ја^ви'тъ г~ь мы'шцђ свою` ст~ђю преD всњми стра'нами. и^ ё'ꙁрятъ вс^и ја^зы'цы сп~се'нїе б~а на'шего”
|
Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів; і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого.
|
|
11
|
11
|
|
эTстђпи'те эTстђпи'те и^ꙁы'идњте эTсю'дђ, и^ нечистотамъ не прикаса'итеся. и^ꙁы'идњте эT среды е^го, эTлђчи'теся възDвижђщеи сосђ'ды гн~я.
|
Ідіть, ідіть, виходьте звідти; не доторкайтеся до нечистого; виходьте із середовища його, очистіть себе ті, що носите сосуди Господні!
|
|
12
|
12
|
|
ја%ко не с# мяте'жеM и^ꙁыидете, н^и ё^бњжа'нїемъ эTи'дете. по'идетъ б^о преD ва'ми г~ь, и^ сᲆбира'яи в^ы г~ь б~ъ і^и^л~евᲆ”
|
бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите; тому що попереду вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем позаду вас.
|
|
13
|
13
|
|
Се^ раꙁђмњ'етъ ѓ%трокъ мо'и и^ въꙁнесется и^ просла'виTся ѕᲇло.
|
Ось, раб Мій буде благоуспішний, підніметься і піднесеться, і звеличиться.
|
|
14
|
14
|
|
ја^коже б^о вᲆстанTђ на' тя мно'ѕи, та'ко ѓ%бесла'вится эT чл~къ видњнїе твое`, и^ сла'ва твоя` эT сн~овъ чл~чь”
|
Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, — настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його — більше за синів людських!
|
|
15
|
15
|
|
Та'ко б^о ё^дивяTся ѓ^ тебњ ја%зы'цы мно'ѕи, и^ заи%мђтᲆ цр~їе ё^ста` своя. ја%ко и%мже не воꙁвᲇсти'ся ѓ^ немъ ё%ꙁрятъ, і^ и'же не слы'шаша разђмњ'ютъ”
|
Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули.
|
|
Глvа, н~г”
|
Глава 53
|
|
1
|
1
|
|
Ги~, кт^о вњрова` слђ'хђ на'шемђ, и^ мы'ш#ца гн~я комђ ся ја%ви.
|
[Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня?
|
|
2
|
2
|
|
совњсти'хомъ предъ нимъ ја%ко по'ле, ја%ко ко'рень въ ꙁемли` жа'ждђщеи. нњсть ѓ%браꙁA е^мђ н^и сла'вы. и^ ви'дᲇхомᲆ е^го, и^ не и^мња'ше видњнїя н^и доброты`.
|
Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього.
|
|
3
|
3
|
|
н^о видњнїе е^го беꙁъче'стно, ё^мале'но паче сн~овъ чл~чьскиX. чл~къ въ ја%звњ сы'и и^ ё^мњя тръпњти мђ'кђ. не эTвратися лице е^го, беZ че'сти бы'сᲄь и^ не въмњни'ся”
|
Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його.
|
|
4
|
4
|
|
Се'и грњхи на'ша поDе^млетъ, и^ ѓ^ насъ поболњ. и^ м^ы възмњни'хоM е^го вᲆ бо'лњзни сђща и^ вᲆ ја^звњ и^ въ ꙁазленїи.
|
Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом.
|
|
5
|
5
|
|
то'и же ја%ꙁвеn бы'сть грXњ ради нашиX, и^ мђ'ченъ быs беꙁаконїи ради на'шихъ” Накаꙁа'нїе смире'нїя на'шего на'нь, ја%ꙁвою е^го м^ы и^сцњли'хоM
|
Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися.
|
|
6
|
6
|
|
вс^и. ја%ко ѓ%вца ꙁаблђди'хомъ, ходя` чл~къ пђтемъ свои^мъ прельсти'ся. и^ г~ь преда'сть е^го грњхъ ради на'шихъ,
|
Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас.
|
|
7
|
7
|
|
то'иже ꙁаѕлњнїа ради не эTвръꙁа'етъ ё'стъ свои^хъ” ЈА/ко ѓ%вча на заколе'нїе ведеся, и^ ја%ко а%гнецъ преD стрегђщиM е^го беꙁъгла'сенъ. та'коже не эTвръза'етъ ё%стъ свои^хъ.
|
Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх.
|
|
8
|
8
|
|
въ смире'нїи е^го сђдъ е^го в#зятся, роD же е^го кт^о и^сповњстъ. ја%ко въꙁемле'тся эT земля живоT е^го. эT беꙁако'нїи людїи моиX прїиде на смр~ть”
|
Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту.
|
|
9
|
9
|
|
И$ даM лђкавыа въ мњсто погребенїа е^го, и^ богаᲄыя въ мњсто смр~ти е^го. ја%ко беꙁаконїя не сътвори`, н^и ѓ^брњтеся ле'сть въ ё^стњхъ е^го.
|
Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його.
|
|
10
|
10
|
|
и^ хо'щеT г~ь ѓ^чи'стити е^го эT ја%звы” А/ще да'сте ѓ^ грњсњхъ дш~а ва'ша, ё%ꙁрите сњмя до'лгоживо'тно.
|
Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його.
|
|
11
|
11
|
|
и^ хо'щетъ г~ь эTја%ти бо'лезнь эT дш~а е^го, ја^ви'ти е^мђ свњтъ и^ сᲆзда'ти ра'зђмъ. ѓ^правда'ти пра'веDнаго до'брᲇ слђжа'ща мно'гомᲆ, и^ грњхи и^хъ то'и въз#двигнетъ”
|
На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе.
|
|
12
|
12
|
|
Сего ради то'и наслњ'дит# мно'гихъ, и крњпкихъ раꙁдњ'литъ кори'сть. зане предана бы'сть на смр~ть дш~а е^го, и^ съ беꙁако'нными вᲆмњни'ся. то'и б^о грњхи мно'гиX въꙁнесе`, и^ грXњ ради иX преда'сться”
|
Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником.
|
|
Глvа, н~д”
|
Глава 54
|
|
1
|
1
|
|
Възвесели'ся непло'ды неража'ю^щїа. воꙁ#гласи, и^ вᲆꙁопїи не болњ'вшїя. ја%ко мно'га ча'да пђсты'а па'че ниже л^и и^мђщїя мђжа”
|
Звеселись, неплідна, яка не народжує; викликни і виголоси, яка не мучилася пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка, — говорить Господь.
|
|
2
|
2
|
|
Ре'че б^о г~ь раꙁшири мњсто хра'ма свое^го, и^ дворовъ твои^хъ пот#кни и^ не пощади, продолжи ё%жа своя` и^ колца своа. ё^крњпи'ся
|
Розшир місце намету твого, розшир покрівлі осель твоїх; не соромся, пусти довше шнури твої і утверди кілки твої;
|
|
3
|
3
|
|
е^ще на' десно и^ на лњ'во прострися, и^ племя` твое преи%метъ страны`. и^ гра'ды ѓ^пђстњвшая населитъ.
|
бо ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста.
|
|
4
|
4
|
|
не бо'ися ја%ко ѓ^срами'ся” Ни эTвратися ја%ко ё^кори'ся, ја%ко срамленїе вњ'чное ꙁабђ'деши, и^ ё^кориꙁны вдов#ства твое^го не помянеши ктомђ`,
|
Не бійся, бо не будеш посоромлена; не знічуйся, бо не будеш у нарузі: ти забудеш посоромлення юности твоєї і не будеш більше згадувати про безславність удівства твого.
|
|
5
|
5
|
|
ја%ко г~ь творя'и т^я. г~ь саваѓ'џъ и^мя е^мђ, и^ꙁбави'выи т^я. то'и б~ъ і^и^л~евъ все'и ꙁемли проꙁовеTся”
|
Тому що твій Творець є чоловік твій; Господь Саваоф — ім’я Його; і Відкупитель твій — Святий Ізраїлів: Богом усієї землі назветься Він.
|
|
6
|
6
|
|
Не ја%ко л^и женђ` ѓ^ста'вленђ, і^ и^ꙁнемогшђ приꙁва т^я г~ь, не ја%ко ли женђ` и^ꙁъ ю'на ненави'дњнђ. реq б~ъ тво'и,
|
Бо як дружину, залишену і скорботну духом, закликає тебе Господь, і як дружину юности, яка була відкинута, — говорить Бог твій.
|
|
7
|
7
|
|
въ время ма'ло ѓ^ста'виX т^я, н^о съ млsтїю вели'кою поми'лђю т^я.
|
На малий час Я залишив тебе, але з великою милістю прийму тебе.
|
|
8
|
8
|
|
въ ја%рости ма'лњ эTвратиX лице свое` эT тебе, н^о млsтїю вᲇ'чною поми'ловаX т^я” Рече и^ꙁбави'выи т^я г~ь
|
У полум’ї гніву Я приховав від тебе лице Моє на час, але вічною милістю помилую тебе, — говорить Відкупитель твій, Господь.
|
|
9
|
9
|
|
эT повони ја^же при но'и, с^е ми е^сть ја^коже кля'хъся е^мђ в то` время, ја%ко на' ꙁемлю не раз#гнњ'ватися преD тобо'ю кᲆ семђ`, н^и ја%ростїю свое'ю
|
Бо це для Мене, як води Ноя: як Я поклявся, що води Ноя не прийдуть більше на землю, так поклявся не гніватися на тебе і не дорікати тобі.
|
|
10
|
10
|
|
го'ры преста'вити, и^ холми твои` не подви'гнTђся Та'кождеже и^ эT мене млsть моя` не ѓ^скђдњ'етъ тебњ`, и^ завTњ ми'ра твое^го не преста'вится. рече б^о г~ь ми'лђяи т^я
|
Гори зрушаться і пагорби захитаються, — а милість Моя не відступить від тебе, і завіт миру Мого не похитнеться, — говорить Господь, Який милує тебе.
|
|
11
|
11
|
|
смирен#наго и^ расыпа'наh с^е ё^тњши'шися. с^е аZ ё^готова'ю тебњ а^н#фраћъ камы'къ тво'и, и^ ѓ^снова'нїю твоемђ сап#фиръ.
|
Бідна, яку кидає буря, безутішна! Ось, Я покладу камені твої на рубіні і зроблю основу твою із сапфірів;
|
|
12
|
12
|
|
и^ ꙁабра'ломъ твои^мъ и^а^спи'съ, и^ вра'томᲆ твои^мъ камы'къ криста'ль, и^ ѓ^граженїю твое^мђ камы'кᲆ и^з#бранныи.
|
і зроблю вікна твої з рубінів і ворота твої — з перлин, і всю огорожу твою — із коштовних каменів.
|
|
13
|
13
|
|
и^ вс^я сн~ы твоа наё^чены бм~ъ, и^ въ мно'ѕњ ми'рњ ча'да твоя`,
|
І всі сини твої будуть навчені Господом, і великий мир буде у синів твоїх.
|
|
14
|
14
|
|
и^ пра'вдою въꙁ#гради'шися. ё^дали'ся эT неправеDнаго, и^ не ё^бои'шися, и^ трђсъ не приближи'тся тебњ.
|
Ти утвердишся правдою, будеш далека від гноблення, бо тобі боятися немає чого, і від жаху, бо він не наблизиться до тебе.
|
|
15
|
15
|
|
с^е прихо'ди прїидђтъ тебᲇ мно'ю, и^ к тебњ прибњгнђтъ”
|
Ось, будуть озброюватися проти тебе, але не від Мене; хто б не озброївся проти тебе, впаде.
|
|
16
|
16
|
|
Се^ а^ꙁъ съгражђ т^я, не ја%ко кђꙁнецъ раꙁдыма'я главня` і^ и^ꙁнося съсђ'дъ на дњ'ло. а^зъ б^о съградихъ т^я не на па'гђбђ расы'пати
|
Ось, Я створив коваля, який роздуває вугілля у вогні і робить знаряддя для своєї справи, — і Я творю губителя для знищування.
|
|
17
|
17
|
|
ве'сь сосђдъ расыпа'ющъ. и^ на' тя не бл~гоё^гожђ, и^ ве'сь глаs и^же на' тя въста'нетъ на прю ѓ^долње'ши и^мъ всњмъ. пови'ннїи же твои бђдђтъ в немъ. с^е е^сть прича'стїе слђжа'щиM гв~и. и^ в^ы бђ'дете мнњ` правди'ви гл~етъ г~ь”
|
Жодне знаряддя, зроблене проти тебе, не буде успішним; і всякий язик, який буде змагатися з тобою на суді, — ти звинуватиш. Це є спадщина рабів Господа, виправдання їх від Мене, — говорить Господь.
|
|
Глvа, н~е”
|
Глава 55
|
|
1
|
1
|
|
Жа'ждђщеи и^дњте на' водђ, и^ ели'коже ва'съ не и'мать сребра`, шедше кђпи'те и^ пїите беꙁᲆ сре'бреныя цњны` вино`, и^ тђкъ.
|
Спраглі! йдіть усі до вод; навіть і ви, у яких немає срібла, йдіть, купуйте і споживайте; йдіть, купуйте без срібла і без плати вино і молоко.
|
|
2
|
2
|
|
въскђю цњните сребро` не въ хлњбы, и^ трDђ вашъ не въ сы'тость. послђшаите и^ снњсте бл~гая, и^ наслади'тся въ бл~гихъ дш~а ва'ша.
|
Для чого вам відважувати срібло за те, що не хліб, і надбане трудами своїми за те, що не насичує? Послухайте Мене уважно і споживайте благо, і душа ваша нехай насолодиться жиром.
|
|
3
|
3
|
|
внемлњте ё^ши'ма ва'шима, и^ послњдђ'ите пђтемъ моиM. послђшаите мене, да живетъ въ бл~гихъ дш~а ва'ша. и^ завњща'ю вамъ завњтъ вњченъ, прпDбна дв~да и^ вњрна”
|
Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене: послухайте, і жива буде душа ваша, — і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду.
|
|
4
|
4
|
|
Се` послђшество въ страны` да'хъ е^го, кн~ѕя и^ повели'теля въ ја^зы'цеX.
|
Ось, Я дав Його свідком для народів, вождем і наставником народам.
|
|
5
|
5
|
|
с^е ја^зы'цы и^же не вњдятъ тебе приꙁовTђ т^я, и^ лю'дїе и^же не вњдяT тебе к тебњ прибњгнђтъ, г~а ради твое^го, и^ ст~го і^и^л~ева ја%ко просла'виl т^я еs”
|
Ось, ти прикличеш народ, якого ти не знав, і народи, які тебе не знали, поспішать до тебе заради Господа Бога твого і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.
|
|
6
|
6
|
|
Въꙁыщњте г~а, и^ внегда` ѓ^брњсти вамъ того приꙁовњте, и^ внегда приближа'ется к ва'мъ.
|
Шукайте Господа, коли можна знайти Його; прикликайте Його, коли Він близько.
|
|
7
|
7
|
|
да ѓ^ста'виT нечести'выи пђти` своя, и^ мђжъ беꙁако'ненъ совњты своя. и^ да ѓ^брати'тся къ г~ђ, и^ поми'лђется. ја%ко паче мно'жае ѓ^ста'витъ грњхи` ва'ша”
|
Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник — думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий.
|
|
8
|
8
|
|
Не сђть б^о совњти мои`, ја%коже совњти ва'ши, ни ја%ко пђтїе ва'ши, пђтїе мои`, гл~етъ г~ь.
|
Мої думки — не ваші думки, ні ваші путі — путі Мої, говорить Господь.
|
|
9
|
9
|
|
н^о е^ли'ко эTстоиT нб~о эT земля`, та'ко эTстои^тъ пђть мой эT пђтїи ва'шиX и^ ра'ꙁђми ва'ши эT ра'ꙁма мое^го.
|
Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші.
|
|
10
|
10
|
|
ја%коже б^о а^ще сни'детъ до'ждь и^ снњг# с нб~се, и^ не въз#врати'тся до'ндеже напоитъ ꙁе'млю, і^ и^ꙁрасти'тъ и^ проꙁя'бнетъ” И$ да'сть сњмя сњю^щемђ, и^ хлњбъ въ снњдь.
|
Як дощ і сніг сходить з неба і туди не повертається, але напуває землю і робить її здатною родити і вирощувати, щоб вона давала насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть, —
|
|
11
|
11
|
|
та'ко бђдетъ гл~ъ мои и^же а^ще и^ꙁы'идеT и^зъ ё'стъ мои^хъ, не въꙁвратиTся ко мн^њ то'щъ, до'ндеже сконча'еть все` е^ли'ка въсхотњхъ, і^ и^спра'влю пђти` твоя и^ ꙁаповњди моя,
|
так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх, — воно не повертається до Мене марним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його.
|
|
12
|
12
|
|
съ весе'лїемъ б^о и^ꙁыидњте, и^ со ра'досᲄїю наё^чи'теся. го'ры б^о и^ хо'лми въꙁопїютъ ждђще васъ съ ра'достїю” и^ вся'ко дре'во польское въспле'щетъ вњтвьми.
|
Отже, ви вийдете з веселощами і будете випроваджені з миром; гори і пагорби будуть співати перед вами пісню, і всі дерева у полі рукоплескати вам.
|
|
13
|
13
|
|
и^ въꙁни'кнеᲄъ въ драчїя мњсто кљ=пари'съ, и^ въ стволїя мњсто въꙁы'идетъ ми'рта. и^ бђдетъ г~ь въ и^мя и^ въ ꙁна'менїе вњчное, и^ не ѓ^скђдњ'етъ”
|
Замість терня виросте кипарис; замість кропиви виросте мирт; і це буде на славу Господа, у знамення вічне, незламне.
|
|
Глvа, н~ѕ”
|
Глава 56
|
|
1
|
1
|
|
Се гл~етъ г~ь, снабди'те сDђ сътвори'те пра'вдђ. блиZ б^о е^сть спsнїе мое, прїидᲇте и^ млsть моя эTкры'ется.
|
Так говорить Господь: зберігайте суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє й одкровення правди Моєї.
|
|
2
|
2
|
|
бл~женъ мђжъ творя'и с^е, и^ чл~къ дръжа'и и^ снабдњваяи сђбо'тъ не ѓ^скверни'ти, и^ блюды'и рђцњ свои` не твори'ти непра'вды”
|
Блажен муж, який робить це, і син людський, який міцно тримається цього, який зберігає суботу від осквернення й оберігає руку свою, щоб не зробити ніякого зла.
|
|
3
|
3
|
|
да не гл~етъ и^ноплемен#никъ прилњжа' гв~и, е^д^а эTлђчитᲆ м^я г~ь эT людїи свои^хъ. и^ да не гл~етъ кажени'къ ја%ко а^ꙁъ е^смь древо сђхо”
|
Нехай не говорить син іноплемінника, який приєднався до Господа: «Господь зовсім відокремив мене від Свого народу», і нехай не говорить євнух: «ось я сухе дерево».
|
|
4
|
4
|
|
Се` гл~ет# г~ь каженикомъ, е^ликоже и^хъ а^ще снабдя'тъ сђбо'ты моя. и^ съберTђ е^же а^ꙁъ хощђ, и^ держа'тъ завњт# мой.
|
Бо Господь так говорить про євнухів: які зберігають Мої суботи й обирають угодне Мені, і міцно тримаються завіту Мого, —
|
|
5
|
5
|
|
дамъ и^мъ в домђ` мое^мъ и^ вᲆ градњ мое^мъ мњсто и^мени'то, ё'не сн~овъ и^ дще'рь, и%мя вњчно дам# и^мъ, и^ не ѓ^скђдњ'етъ”
|
тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм вічне ім’я, яке не знищиться.
|
|
6
|
6
|
|
И$ноплемен#никомъ прилежа'щимъ гв~и рабо'тати е^мђ, и^ люби'ти и%мя гн~е, ја%ко бы'ти е^мђ рабо'мъ и^ рабы'няM. и^ вся` снабдя'щїя сђбо'ты моя и^ не ѓ^сквернавля'ющая, и^ дръжа'щая завњтъ мои.
|
І синів іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ім’я Господа, бути рабами Його, усіх, що зберігають суботу від осквернення її і твердо тримаються завіту Мого,
|
|
7
|
7
|
|
въведђ я& въ горђ` ст~ђю мою, и^ въꙁвеселю я& въ домђ` мл~твы мое^я. все`съж#же'нїя и^хъ и^ тре'бы бђдђтъ прїяты на требницњ мое^мъ” домъ б^о мои доM мл~твы нари'чеTся всњмъ ја^зы'коM,
|
Я приведу на святу гору Мою й обрадую їх у Моєму домі молитви; всепалення їхні й жертви їхні будуть благоприємні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для усіх народів.
|
|
8
|
8
|
|
гл~етъ г~ь събира'яи расњя'ныя і^и^л~евы, ја%ко съберђ` нань сᲆбо'ръ”
|
Господь Бог, Який збирає розсіяних ізраїльтян, говорить: до зібраних у нього Я буду ще збирати інших.
|
|
9
|
9
|
|
Вся` звњри дивїя прїидњте, и^ꙁъја^дњте вс^я звњ'ри дђбра'вныя.
|
Усі звірі польові, усі звірі лісові! йдіть їсти.
|
|
10
|
10
|
|
ви'дите ја%ко вс^и ѓ^слњпоша, не раꙁмњша смы'слити вси`. ўи` нњми не въꙁмогTђ ла'яти ви'дяще сны` на ло'жи любя'ще дрема'ти.
|
Вартові їхні сліпі усі й невігласи: усі вони німі пси, що не можуть гавкати, що марять лежачи, що люблять спати.
|
|
11
|
11
|
|
и^ ўи` беꙁъ срама дш~ею не вњдяще сы'тости и^ сђть лђка'ви не вњ'дяще смы'сла, вс^и въ пђтеX иX въслњ'дятъ. кождо въ свои пђть ё^клони'шася в раз#вращен#ная, эT пр'ьваго даже и^ до послњдняго.
|
І це пси, жадібні душею, які не знають ситости; і це пастирі безглузді: усі дивляться на свою дорогу, кожен до останнього, на свою користь;
|
|
12
|
12
|
|
прїидњте да во'ꙁмемъ вино`, и^ наплъниMся пїя'нъства, и^ бђдетъ ја^ко днsь тако и^ ꙁаё'тра и^ мно'го поᲄомђже”
|
приходьте, говорять, я дістану вина, і ми нап’ємося сикери; і завтра те саме буде, що сьогодні, та ще й більше.
|
|
Глvа, н~з”
|
Глава 57
|
|
1
|
1
|
|
Ви'дите ја^ко многажды пра'вдивыи погиба'етъ, и^ никт'оже не пожида'етъ срDцеM и^ мђжи пра'вдивїи эTе'млюTся, и^ никто'же раꙁђмњ'еT, эT лица` б^о неправдњ вꙁя'ся правди'выи”
|
Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла.
|
|
2
|
2
|
|
И$ бђдетъ с ми'ромъ погребенїе е^го, и^ вꙁя'ся эT среды”
|
Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх.
|
|
3
|
3
|
|
Вы' же прїидњте сњмо сн~ове беꙁаконнїи племя` любодњя и^ блђдница.
|
Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці!
|
|
4
|
4
|
|
ки'мᲆ въспита'стеся, и^ на кого эTврьзо'сᲄе ё^ста` ва'ша, и^ на кого ѓ^бори'сте ја%зы'къ вашъ. нњсте л^и вы ё^бо чада па'гђбы племя` беꙁакон#но”
|
З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди,
|
|
5
|
5
|
|
Моля'щеися къ кђми'ромъ поD дђбїеM ча'стом, ꙁакала'юще ча'да своя в де'брехъ среди ка'менїя.
|
розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель?
|
|
6
|
6
|
|
т^о твоя ча'сть, с^е твое прича'стїе. и^ тњм# пролїя възлїанїя, и^ тMњ принесе требы. ѓ^ сеM ё^бо не раз#гнњ'ваю л^и ся
|
У гладеньких каменях струмків доля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим?
|
|
7
|
7
|
|
на горњ` высо'цњ и^ въꙁнесе'нњ, т^ђ тебњ ло'же, и^ та'мо въꙁнесе тре'бы.
|
На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву.
|
|
8
|
8
|
|
и^ за поDбо'и дверїи твоихъ положи` па'мять свою. ЭO ты`, ја%ко а^ще эT мене эTсᲄђпиши, боле чт^о прїимеши. въꙁлюби` лежа'щая с тобою,
|
За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце.
|
|
9
|
9
|
|
ё^мно'жи блђже'нїе твое с ни'ми. и^ многи сътвори и^же далече эT тебе, и^ пђсти` послы` предњлъ ради твои^хъ, и^ смири'ся до а'да.
|
Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пекла.
|
|
10
|
10
|
|
мно'гими пђтьми` твои^ми трђди'ся, и^ не рече да премол#кнђ крњпя'щися, ја%ко сътвори` с^е” Сего ради не помоли` м^и ся” ᲄы`
|
Від довгого шляху твого стомлювалася, але не говорила: «надія загублена!»; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення.
|
|
11
|
11
|
|
кого бл~гочте'ши ё^боя'ся, и^ солга` м^и, и^ не помянђ мене. не прїя мене` въ ё^мњ, ни въ срDце твое. и^ аZ т^я ви'дњвъ, презрю`. и^ мене ся не ё^боя`,
|
Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому довго, ти перестала боятися Мене?
|
|
12
|
12
|
|
и^ а^ꙁъ и^сповњдњ пра'вдђ мою и^ ѕло'бы твоя ја%же не ё^спњюT тебњ.
|
Я покажу правду твою і діла твої, — і вони будуть не на користь тобі.
|
|
13
|
13
|
|
е^гда въꙁопїеши, да тя и^ꙁба'витъ въ печа'лехъ твои^хъ. сїя бо вся` вњтръ воꙁметъ, и^ эTнесетъ бђря. а^ держа'щеися мене притя'жђтъ зе'млю, и^ причастя'тъ горђ ст~ђю.
|
Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? — усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.
|
|
14
|
14
|
|
и^ рекђт#, потреби'те преD лицемъ е^го пђти`, и^ эTврьзᲇте препо'нђ эT пђти` людїи мои^хъ”
|
І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого.
|
|
15
|
15
|
|
Се` гл~етъ г~ь вы'шнїи и^же живе'тъ въ высо'кихъ, въ вњкъ ст~ъ въ ст~ыхъ почива'я. і^ и^ꙁнемо'гшимъ дая тръпᲇнїе, и^ даяи живо'тъ съкрђшенымъ срDцеM.
|
Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених.
|
|
16
|
16
|
|
не въ вњкъ эTм#щђ ва'мъ, ни до коnца раз#гнњваюся на вы. дх~ъ б^о эT мене и^ꙁы'идетъ, и^ дыха'нїе вс^е а^ꙁъ е^см# сътвори'лъ”
|
Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене.
|
|
17
|
17
|
|
Грњха` ра'ди въ ма'лњ чт^о съжали'хъ е^мђ и^ заꙁлихъ е^го, и^ эTврати'хъ лице` свое эT него, и^ съжали` с^и, и^ пои^де дря'хлъ въ пђти` своя.
|
За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурювався; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця.
|
|
18
|
18
|
|
пђти` е^го видXњ, і^ и^сцњлиX и&, и^ ё^тњшихъ и&. и^ да'хъ е^мђ ё^тњшенїе и'стин#но,
|
Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його.
|
|
19
|
19
|
|
ми'ръ на ми'ръ, сђщимъ далече, и^ блиꙁᲆ. и^ рече г~ь, и^сцњлю я&.
|
Я виконаю слово: мир, мир далекому і ближньому, — говорить Господь, — і зцілю його.
|
|
20
|
20
|
|
неправди'вїи же въꙁмятђтся, и^ почи'ти не возмо'гђтъ.
|
А нечестиві — як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і во́ди якого викидають мул і бруд.
|
|
21
|
21
|
|
нњсть ся ра'довати нечести'выM, рече г~ь б~ъ”
|
Немає миру нечестивим, — говорить Бог мій.
|
|
Глvа, н~и”
|
Глава 58
|
|
1
|
1
|
|
Въꙁопїи крњ'постїю, и^ не пощади`. ја%ко и^ трђ'бђ въꙁнеси глаs свои, и^ въꙁвњсти лю'демъ мои^мъ грњхи` иX, и^ до'мђ і^а'ковлю беꙁако'нїя ихъ.
|
Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його.
|
|
2
|
2
|
|
мене` дн~ь дн~е и%щђтъ, и^ раꙁђмњти пђти` моя` хотя'тъ. ја%ко лю'дїе сътвори'вшеи пра'вдђ, и^ сђ'да б~а свое^го не ѓ^ста'вившеи” Про'сяT ё^ мене` нн~њ сђда правди'ва, и^ приближи'тися къ г~ђ хотяT, гл~юще.
|
Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога:
|
|
3
|
3
|
|
чт^о ја%ко пости'хомся, и^ не ё^зрњ. и^ смири'хоM дш~а на'ша, и^ не ё^ви'дњ. въ дн~и бо поще'нїи вашиX ѓ^брњта'ете во'ля своя, и^ вся` поDрђ'чники ваша томите`.
|
«Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших.
|
|
4
|
4
|
|
а^ще в сђ'дњ и^ сва'рњхъ пости'теся, и^ бїете п#ха'юще смире'н#на. въскђ'ю м^и пости'те ся, ја%ко дне'сь ё^слы'шанђ бы'ти съ во'племъ гла'сђ вашемђ.
|
Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті.
|
|
5
|
5
|
|
не си'цеваго по'ста а^зъ и^з#бра'хъ, и^ дн~е, во'нже смириT чл~къ дш~ђ свою`. а^ще и^ сляче'ши ја%ко се'рпъ вы'ю свою`, и^ врᲇтище и^ пе'пелᲆ постелеши. т^о ни та'ко нарече'тъ ми ся по'стъ прїя'тенъ,
|
Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як тростину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу?
|
|
6
|
6
|
|
не такаго б^о по'ста а^зъ и^з#бра'хъ, гл~етъ г~ь. н^о раꙁрњша'и вся'къ съё'ꙁъ непра'вды, і^ и^справля'яи раꙁвраще'нїя нђ'жныхъ бре'менъ. эTпђсти плњне'ныя на свобо'дђ, и^ вся'ко въписа'нїе непра'ведно раздери.
|
Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо;
|
|
7
|
7
|
|
раз#драбля'и а%лчющимъ хлњ'бъ свои, и^ ни'щая без#кро'вныя въведи въ до'мъ свои. а^ще ви'диши на'га ѓ^дежи, и^ сђщая эT свое^го племе'ни не презри`.
|
розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся.
|
|
8
|
8
|
|
тогда` б^о просвњти'тся тебњ` ра'но свњтъ твои, і^ и^сцњле'нїя твоя` ско'ро въсїя'ютъ. и^ преDи^детъ преD тобо'ю пра'вда твоя`, и^ сла'ва бж~їя ѓ^бы'имет# т^я.
|
Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.
|
|
9
|
9
|
|
тогда` въꙁове'ши, и^ б~ъ ё^слы'шитъ т^я. и^ е^ще` гл~ющђ т^и, речеT, с^е прїидо'хъ. а^ще же эTимеши эT себе` ё%ꙁы, и рђкобїенїе, и^ гл~ъ роп#та'нїя.
|
Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе,
|
|
10
|
10
|
|
и^ даси а^лчющиM хлњ'бъ эT всея` дш~а твое^я, и^ дш~ђ смире'нђ насы'тиши. тогда` въсїя'етъ въ тмњ свTњ твои, и^ тма` твоя` бђ'детъ ја%ко полђ'дне.
|
і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень;
|
|
11
|
11
|
|
и^ бђ'детъ б~ъ твои с тобо'ю прsно, и^ насыти'шися ја%коже помышля'етъ дш~а твоя`. и^ ко'сти твоя` раз#блажа'ютъ, и^ бђ'дђтъ ја%ко градина напое'на, и^ ја%ко и^сто'чникъ е^мђ'же не ѓ^скђдњ'етъ вода`. и^ ко'сти твоя` проꙁя'бнђтъ ја%ко трава`, и^ раз#блажа'ютъ, и^ наслњдя'тъ роже'нїа роже'нїи.
|
і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають.
|
|
12
|
12
|
|
и^ въз#градя'тся пђсты'ня твоя` вњ'чныя, и^ бђ'дђтъ ѓ^снова'нїя твоя` вњ'чная роже'нїеM роже'нїи. и^ проꙁове'шися гради'тель прегра'даM, и^ стеѕя` ја%же посреди и^сказиши”
|
І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення.
|
|
13
|
13
|
|
А$ще эTврати'ши но'гђ твою эT сђбо'тᲆ е^же твори'ши во'ля своа вᲆ дн~ь ст~ыи, и^ проꙁове'ши сђбо'ты мла'ды ст~ы бв~и свое^мђ. да не въз#дви'гнеши ноги` свое^я на' лњво, н^и да въꙁгл~еши словесы` на гнњ'въ и^ꙁъ ё%стъ свои^хъ.
|
Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш називати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, —
|
|
14
|
14
|
|
и^ бђ'деши ё^пова'я къ гв~и, и^ възведе'тъ т^я на бл~готы ꙁе'мныя. и^ ё^рече'тъ т^и прича'стїе і^а'кова эTц~а твое^го. ё^ста` б^о гн~я гл~аше с^е”
|
то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це.
|
|
Глvа, н~џ”
|
Глава 59
|
|
1
|
1
|
|
Єда` не мо'жетъ рђка` гн~я спасти, и^ли ѓ^тягчи'лъ е^сть слђ'хъ свои не послђшати.
|
Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути.
|
|
2
|
2
|
|
н^о грњси ваши разлђча'ютъ межDђ вами, и^ бг~ом#, и^ грXњ ради вашихᲆ эTврати` лице` свое эT ваs, ја%коже не поми'ловати.
|
Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути.
|
|
3
|
3
|
|
рђцњ б^о ваши ѓ^кверне'ни кро'вїю, и ё^стны` ва'ша съгл~аша беꙁако'нїе, и^ ја^зы'къ вашъ непра'вдњ поё^ча'ется.
|
Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду.
|
|
4
|
4
|
|
и^ никтоже гл~етъ пра'вды, н^и е^сть сђ'да и%стин#на. ё^пова'ша б^о къ сђи^мъ, и^ гл~юT тща'я” ЈА/ко ража'ютъ трђ'дъ, и^ плодятъ беꙁако'нїе.
|
Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство;
|
|
5
|
5
|
|
ја%и^ца а^спиDска раꙁби'ша, и^ поста'въ паё'чь ткTђ, и^ хотя'тъ эT ја^иць и^хᲆ ја%сти. разби ꙁа'портокъ е^го, ѓ^брњте`, и^ с^е в неM васили'скъ.
|
висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна.
|
|
6
|
6
|
|
и^ поставъ и^хъ не бђдеT на ри'ꙁђ, и^ не ѓ^дежюTся эT дњ'ла свое^го. дњлеса` б^о и^хъ, дњлеса` беꙁако'нїя.
|
Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх.
|
|
7
|
7
|
|
но'ѕњ же и^хъ на ѕло` течета, ско'рњ пролїя'ти кро'вь. и^ ра'ꙁђми и^хъ, ра'ꙁђми эT ё^бо'ю.
|
Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх.
|
|
8
|
8
|
|
съкрђше'нїе и^ трDђ в пђте'хъ и^хъ. стеѕя` б^о иX рас#кривле'ны по нимже хо'дят#, и^ не вњдяT ми'ра.
|
Путі миру вони не знають, і немає суду на стежках їхніх; путі їхні викривлені, і ніхто, який іде ними, не знає миру.
|
|
9
|
9
|
|
того ради эTстђпи` эT ниX сђд#, и^ не пости'гнетъ и^хъ пра'вда. чая'вшемъ и^мъ свњта, бы'сть тма`. жда'вше ꙁарь, въ тмњ` походи'ша.
|
Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці.
|
|
10
|
10
|
|
ѓ^ся'жђтъ ја%ко слњ'пъ стњ'нђ, и^ ја%ко несђще съ ѓ^чи'ма ѓ^бъи^щђтъ. и^ падђтся въ пладни ја%ко въ полђно'щи, ја%ко мр~тви. въстенђтъ
|
Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві.
|
|
11
|
11
|
|
ја%ко медьвњдь, и^ ја%ко го'лђбъ въкђ'пњ по'идTђ. жда'хомъ сђ'да, и^ нњ'сть сп~сенїя, далече эTстђпи` эT наs.
|
Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас.
|
|
12
|
12
|
|
мно'го б^о беꙁако'нїе наше преD тобо'ю, и^ грњси наши проти'вђ ста'ша намъ. беꙁако'нїя бо наша в наs, и^ непра'вды на'ша раꙁђмњ'хомъ.
|
Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.
|
|
13
|
13
|
|
нечествова'хомъ, и^ сълга'хом#, и^ эTстђпи'хомъ эT въслњже'нїя б~а на'шего. съгл~ахомъ непра'вдђ, и^ не покори'хомся. въ ё^тро'бњ ꙁача'хомъ, и^ поё^чи'хоMся эT срDца на'шего словеса` непра'веDна.
|
Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова.
|
|
14
|
14
|
|
и^ ѓ^ста'вихомъ ꙁа'ди сђ'дъ, и^ пра'вда дале'че эTстђпи`. ја%ко и^ꙁнеможе в# пђте'хъ и^хъ и%стин#на, и^ пра'вымъ не въꙁмого'ша прїити.
|
І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотикнулася на площі, і чесність не може увійти.
|
|
15
|
15
|
|
и%стин#на вꙁя'ся, и^ преста'виша ё^мъ свои ја%ко смышлева'ти. и^ ви'дњ г~ь и^ негодова`, ја%ко не бњше сђ'да.
|
І не стало істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ви'дњ и^ не бњше мђжа, и^ раꙁмы'сли и^ не бњше поDемлющаго. и^ м#сти и^мъ мы'шцею своею, и^ помилова'нїемъ ё^тверди.
|
І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його.
|
|
17
|
17
|
|
и^ ꙁадњ'ся пра'вдою ја%ко щи'томъ, и^ възложи шле'мъ сп~сенїя на главђ`, и^ ѓ^блече'ся в ри'ꙁђ эTм#ще'нїя, и^ ѓ^дежею
|
І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голову Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе ревністю, як плащем.
|
|
18
|
18
|
|
ја%ко эTдава'яи эTдая'нїе, ё^кори'знђ сђпоста'тнымъ.
|
Мірою відплати, за цією мірою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помстою, островам віддасть належне.
|
|
19
|
19
|
|
и^ ё^боя'тся и^же эT ꙁа'пада и^мени гн~я, і^ и^же эT въсто'къ слн~чныхъ сла'вы е^го. прїидетъ б^о ја%ко рњка` бђ'рна, гнњв# эT г~а прїидетъ съ ја%ростїю”
|
І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сонця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його.
|
|
20
|
20
|
|
И$ прїидетъ сїѓ'на ради и^збавля'яи, и^ эTврати'тъ нечестїе эT і^а'кова.
|
І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь.
|
|
21
|
21
|
|
се же и^мъ эT мене ꙁавњтъ, рече г~ь. дх~ъ мои и^же е^сть в тебњ, и^ гл~и ја%же азᲆ да'хъ въ ё^ста` твоа, не ѓ^скђдњ'ют# эT ё%стъ твоиX, и^ эT ё%стъ племене твое^го. рече б^о г~ь, эT нн~њ и^ вᲆ вᲇки”
|
І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку.
|
|
Глvа, ћE”
|
Глава 60
|
|
1
|
1
|
|
Просвњща'ися просвњща'ися і^ерsлиме, прїиде бо т^и свTњ, и^ сла'ва гн~я на тебњ` восїа”
|
Восстань, світися, [Єрусалиме], бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою.
|
|
2
|
2
|
|
Се^ тма` покры'етъ зе'млю, и^ примра'къ на ја^ꙁы'ки. а^ в тебњ` ја^ви'тся г~ь, и^ сла'ва е^го в тебњ` ѓ^бличиTся.
|
Бо ось, темрява покриє землю, і морок — народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою.
|
|
3
|
3
|
|
и^ по'идђтъ ја^зы'ци свњтомъ твои^мъ, и^ цр~їе свњтлостїю просїя'нїя твое^го”
|
І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, яке сходить над тобою.
|
|
4
|
4
|
|
Въꙁведи` ѓ%крsтᲆ ѓ%чи свои и^ ви'жDь, сᲆбрана ча'да твоя`. с^е прїидо'ша вс^и сн~ове твои и^ꙁдале'ча, и^ дще'ри твоя` на ра'мђ въꙁдви'гнђтся.
|
Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть.
|
|
5
|
5
|
|
тогда` ё%ꙁриши и^ въꙁра'дђешися, и^ ё^бои'шися, и^ ё^жасне'шися срDцемъ. ја%ко ѓ^брати'тся к тебњ` бога'тьство мор#ское, и^ страны` людїи.
|
Тоді побачиш, і зрадієш, і затремтить і розшириться серце твоє, тому що багатство моря повернеться до тебе, надбання народів прийде до тебе.
|
|
6
|
6
|
|
и^ прїидђтъ тебњ` ста'да вельблюDска, и^ покрыють т^я вельблюd мадїа'мли, и^ гефар#стїи. вс^и эT сава прїидђтъ, несђще ꙁла'то и^ џимїя'мъ бњ'лъ принесђтъ, и^ сп~се'нїе эT г~а бл~говњстя'тъ.
|
Безліч верблюдів покриє тебе — дромадери з Мадіама й Ефи; усі вони із Сави прийдуть, принесуть золото і ладан і звістять славу Господа.
|
|
7
|
7
|
|
и^ вся` ѓ^вца кљ=да'рьскїя съберђтся тебњ, и^ ѓ%вни навеѓ%џ#стїи прїидђтъ тебњ`. и^ въꙁнесе'тся прїа'тная на жерто'вникъ мои, и^ до'мъ мл~тви мое^я просла'вится”
|
Усі вівці кидарські будуть зібрані до тебе; барани неваїофські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій жертвою благоугодною, і Я прославлю дім слави Моєї.
|
|
8
|
8
|
|
Нњцїи же ја%ко ѓ%блацы пловђтъ, и^ ја%ко голђби съ пте'нцы свои^ми.
|
Хто це летить, як хмари, і як голуби, — до голубників своїх?
|
|
9
|
9
|
|
Мене ѓ%строви жда'ша, и^ корабли џарсиTстїи. въ пе'рвыхъ привести ча'да твоя` и^ꙁдале'ча, и^ сребро` и^ зла'то с ни'ми. и^мени ради гн~я ст~го и%мже ст~ыи і^и^л~евъ сла'венъ е^сть.
|
Так, на Мене чекають острови, і попереду них — кораблі фарсиські, щоб перевезти синів твоїх здалеку і з ними срібло їх і золото їх, в ім’я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.
|
|
10
|
10
|
|
И$ съꙁи'ждђтъ сн~ове и^норо'днїи стњны твоя`, и^ цр~їе и^хъ слђжи'ти бђдTђ тебњ`. ꙁа гнњ'въ б^о мои пораꙁиX т^я, и^ млsти ради въꙁлюбиX т^я.
|
Тоді сини іноземців будуть будувати стіни твої, і царі їхні — служити тобі; бо у гніві Моєму Я вражав тебе, але у благоволінні Моєму буду милостивим до тебе.
|
|
11
|
11
|
|
и^ эTвер#зTђся вра'та твоя` прsно, дн~ь и^ но'щъ не ꙁатво'ряTся, въвести` к тебњ` си'лђ стра'нъ, и^ цр~и и^хъ ведо'ми.
|
І будуть завжди відкриті врата твої, не будуть зачинятися ні вдень ні вночі, щоб принесено було до тебе надбання народів і приведені були царі їх.
|
|
12
|
12
|
|
ја^ꙁы'цы б^о и^ цр~їе и^же а^ще не порабо'таютъ т^и, поги'бнђтъ. и^ ја^ꙁы'ци запђстњ'нїемъ ꙁапђстњ'ютъ”
|
Бо народ і царства, які не захочуть служити тобі, — загинуть, і такі народи зовсім знищаться.
|
|
13
|
13
|
|
И$ сла'ва лива'нова к тебњ прїидетъ, кљ=пари'сомъ и^ пе'вгомъ и^ ке'дромъ въкђпњ просла'вити мњ'сто ст~ое мое.
|
Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і певг і разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, і Я прославлю підніжжя ніг Моїх.
|
|
14
|
14
|
|
и^ по'идђтъ к тебњ боя'щеся сн~ове смири'вшиX т^я, и^ прогнњва'вшиX т^я. и^ нарече'шися граD гн~ь сїѓ'нъ, ст~го і^и^л~ева.
|
І прийдуть до тебе з покірністю сини гнобителів твоїх, і впадуть до стоп ніг твоїх усі, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сионом Святого Ізраїлевого.
|
|
15
|
15
|
|
ꙁа е^же бы'ти т^и ѓ^ста'вленђ и^ въꙁненави'дњнђ, и^ не бњ` помага'ющаго т^и” И$ положђ т^я вᲆ ра'дость вњ'чнђю, и^ весе'лїе ро'дъ ро'домъ.
|
Замість того, що ти був залишений і ненавидимий, так що ніхто не проходив через тебе, Я зроблю тебе величчю навіки, радістю у роди родів.
|
|
16
|
16
|
|
и^ пос#се'ши мле'ко стра'ньско, и^ бо гаTство цр~еи снњ'си. и^ раꙁђмњ'еши ја%ко аZ г~ь сп~сая'и т^я, і^ и^ꙁбавля'аи т^я ст~ыи і^и^л~евъ”
|
Ти будеш насичуватися молоком народів, і груди царські ссати будеш, і пізнаєш, що Я Господь — Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.
|
|
17
|
17
|
|
И$ въ мњди мњ'сто принесђтъ т^и ꙁла'то, и^ в желњ'за мњсто принесђтъ т^и сребро`. и^ въ дре'ва мњ'сто принесђтъ т^и мњ'дь, и^ в ка'менїя мњ'сто желњ'зо” И$ вда'мъ кня'ѕя твоя` в# ми'ръ, и^ сђдїя твоя` въ пра'вдђ.
|
Замість міді буду доставляти тобі золото, і замість заліза срібло, і замість дерева мідь, і замість каменів залізо; і поставлю правителем твоїм мир і наглядачами твоїми — правду.
|
|
18
|
18
|
|
и^ не ё^слы'шится посеM непра'вда въ ꙁемли` твое'и, ни съкрђше'нїе ни трђдъ въ предњ'лехᲆ твоиX. н^о проꙁовеTся сп~се'нїе ꙁабра'ла твоа, и^ вра'та твоя` хвала`.
|
Не чутно буде більше насильства в землі твоїй, спустошення і руйнування — у краях твоїх; і будеш називати стіни твої спасінням і ворота твої — славою.
|
|
19
|
19
|
|
и^ не бђ'детъ тебњ` слн~це на свњтъ дн~їю, ни просїя'нїе лђны просвњтиT тебњ но'щїю. н^о бђ'детъ тебњ` г~ь свњтᲆ вњ'чныи, и^ б~ъ сла'ва тебњ.
|
Не буде уже сонце служити тобі світлом денним, і сяйво місяця — світити тобі; але Господь буде тобі вічним світлом, і Бог твій — славою твоєю.
|
|
20
|
20
|
|
не ꙁа'идеT б^о слн~це тебњ, и^ лђна` не ѓ^скђдњ'етъ. бђдеT б^о г~ъ тебњ свњтъ вњ'чныи” И$ напоlнятся дн~їе рыда'нїя твое^го,
|
Не зайде уже сонце твоє, і місяць твій не сховається, бо Господь буде для тебе вічним світлом, і закінчаться дні сумування твого.
|
|
21
|
21
|
|
и^ лю'дїе твои вси правди'ви, и^ въ вњ'къ причастя'тᲆ ꙁе'млю” снаб#жа'юще са'дъ дњ'ло рђ'кђ и^хъ вᲆ сла'вђ.
|
І народ твій весь буде праведний, навіки успадкує землю, — паросток насадження Мого, справу рук Моїх, для прославляння Мого.
|
|
22
|
22
|
|
хђдыи бђ'детъ в ты'сяща, и^ мнїи бђ'дет# въ странђ вели'кђ. а^зᲆ г~ь по вре'мени съберђ я&”
|
Від малого вийде тисяча, і від найслабшого — сильний народ. Я, Господь, прискорю звершити це у свій час.
|
|
Глvа, ћEа”
|
Глава 61
|
|
1
|
1
|
|
Дх~ъ гн~ь на мнњ`, е^гоже ради помаꙁа м^я. бл~говњсти'ти ни'щимъ посла` м^я, и^сцњли'ти съкрђше'ныя срDцеM” проповњ'дати плњн#никомъ проще'нїе, и^ слњпы'мъ проꙁре'нїе”
|
Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці,*
|
|
2
|
2
|
|
нарещи лњто гн~е бл~гои^ꙁволе'но, и^ дн~ь въꙁда'нїя. ё^тњшити вся` пла'чющаа,
|
проповідувати літо Господнє благоприємне і день помсти Бога нашого, утішити усіх засмучених,
|
|
3
|
3
|
|
да'ти пла'чющиM сїѓ'на сла'вђ въ мњ'сто пе'пела, пома'ꙁанїе весе'лїя а^лчющимᲆ, ё^краше'нїа сла'вњ ꙁа дх~ъ ё^ны'нїя. и^ нарекTђся ро'дове пра'вды, насаже'нїе гн~е въ сла'вђ.
|
сповістити тим, що тужать на Сионі, що їм замість попелу дасться прикраса, замість плачу — єлей радости, замість сумного духу — славний одяг, і назвуть їх сильними правдою, насадженням Господа на славу Його.
|
|
4
|
4
|
|
и^ съꙁи'ждђтся пђсты'ня вњчныя, ꙁапђстњ'вшїя пре'же възDви'гнђтъ, ѓ^бно'вятъ гра'ды ѓ^пђстњвшая в ро'ды”
|
І забудують пустелі вікові, відбудують древні руїни і відновлять міста зруйновані, які залишалися в запустінні з давніх родів.
|
|
5
|
5
|
|
И$ прїидђтъ и^нороDнїи пасђще ѓ%вца твоя, і^ и^ноплеме'нницы ратаи твои, и^ винограDницы.
|
І прийдуть іноземці і будуть пасти стада ваші; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими виноградарями.
|
|
6
|
6
|
|
вы же наречеᲄеся жерцы` гн~и, и^ слђ'ги бж~їя. крњ'пость ја^ꙁы'къ поја%сте, въ бога'т#ствњ и^хъ ё^диви'теся.
|
А ви будете називатися священиками Господа, служителями Бога нашого будуть іменувати вас; будете користуватися надбанням народів і славитися славою їх.
|
|
7
|
7
|
|
си'це ꙁе'млю свою` втори'цею наслњдяT, и^ весе'лїе вњ'чное наD главою и^хъ”
|
За посоромлення вам буде удвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, тому що у землі своїй удвічі одержать; веселість вічна буде у них.
|
|
8
|
8
|
|
Аz б^о е^смь г~ь любя'и пра'вдђ, и^ ненавидя'и грабле'нїя эT непра'вды. и^ да'мъ трDђ и^хъ правди'вымъ, и^ ꙁавTњ вњче'нъ ꙁавњща'ю и^мъ.
|
Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством і воздам нагороду їм за істиною, і завіт вічний укладу з ними;
|
|
9
|
9
|
|
поꙁна'ется въ ја^ꙁы'цњхъ племя` и^хъ, и^ внђцы и^хъ посреди людїи. и^ вся'къ видя'и я& позна'етъ я&, ја%ко сїи сђть сᲇмя блsвно эT б~а” и^ ра'достїю въꙁра'дђются ѓ^ г~и”
|
і буде відомо між народами сíм’я їх, і потомство їх — серед племен; усі, що бачать їх, пізнають, що вони сíм’я, благословенне Господом.
|
|
10
|
10
|
|
да въꙁра'дђется дш~а моя` ѓ^ г~и, ѓ^блече бо м^я въ ри'ꙁђ сп~сенїа, и^ ѓ^де'жею весе'лїя ѓ^дњя м^я. ја%ко на жени'ха въꙁложи на' мя вњне'ць, и^ ја%ко невњ'стђ ё^краси м^я ё^тва'рїю.
|
Радістю буду радуватися у Господі, звеселиться душа моя у Бозі моєму: бо Він одягнув мене у ризи спасіння, одежею правди одяг мене, як на нареченого, поклав вінець і, як наречену, прикрасив убранням.
|
|
11
|
11
|
|
ја%ко ꙁемля` растя'щїя цвњтъ свои, ја%ко вертогра'дъ сњмена` своя проꙁяба'я. та'ко просїя'етᲆ г~ь пра'вдђ, и^ весе'лїе преD всњми странами”
|
Бо, як земля родить рослини свої, і як сад вирощує посіяне в ньому, так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами.
|
|
Глvа, ћEв”
|
Глава 62
|
|
1
|
1
|
|
Сїѓ'на ради не премолъчю, і^ерsли'ма ради не попђщђ. до'н#деже ё^бо и^ꙁы'идеT ја%ко свњтъ пра'вда моа`, и^ сп~се'мое ја%ко свᲇти'ло раж#жеTся”
|
Не вмовкну заради Сиону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда його, і спасіння його — як запалений світильник.
|
|
2
|
2
|
|
И$ ё%ꙁрятъ ја^ꙁы'цы пра'вдђ твою`, и^ цр~їе сла'вђ твою`. и^ прозовђтᲆ т^я и%менемъ но'воM, е^же г~ь и^менђеT е&.
|
І побачать народи правду твою і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим ім’ям, яке наречуть уста Господа.
|
|
3
|
3
|
|
и^ бђ'деши вњнецъ доброты` въ рђцњ гн~и, и^ глави'ꙁна црsтвїя вᲆ рђцњ б~а твое^го.
|
І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого.
|
|
4
|
4
|
|
и^ не проꙁове'шися късемђ` ѓ^ста'вленъ, и^ земля` твоа` ктомђ` не нарече'тся пђста. тебњ` б^о проꙁовеTся во'ля моа`, а^ земля` твоа` вселен#ная.
|
Не будуть уже називати тебе «залишеним», і землю твою не будуть більше називати «пустелею», але будуть називати тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь благоволить до тебе, і земля твоя поєднається.
|
|
5
|
5
|
|
и^ ја%ко живы'и ю%ноша съ дв~ою, та'ко воZживђтъ сн~ове твои` с тобо'ю” И$ бђ'детᲆ ја%коже ра'дђеTся жени'хъ ѓ^ невњсте, та'коже въꙁра'дђется г~ь ѓ^ тебњ`.
|
Як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій.
|
|
6
|
6
|
|
на стњнаX твоиX і^ерsли'ме приставихъ стра'жа ве'сь дн~ь и^ вс^ю но'щь, и^же до коnца не премоlкнђтъ помина'юще г~а.
|
На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив вартових, які не будуть умовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, що нагадуєте про Господа! не умовкайте, —
|
|
7
|
7
|
|
нњсть б^о къ ва'мъ подо'бенъ, а^ще и^с#пра'виши и^ сътвориши і^ерsли'ме непреꙁорьство на' земли”
|
не умовкайте перед Ним, доки Він не відновить і доки не зробить Єрусалим славою на землі.
|
|
8
|
8
|
|
Кля'тся г~ь десни'цею свое'ю, и^ крњ'постїю мы'ш#ца свое'я. а^ще ктомђ` эTда'мъ пшени'цђ твою` и^ пи'щђ твою` врагомъ твои^мъ. и^ а^ще ктомђ и^спїютᲆ вино` твое сн~ве чю'ждїи, ѓ^ нем#же трђди'лъся е^си.
|
Господь поклявся правицею Своєю і міцними м’язами Своїми: не дам зерна твого більше в їжу ворогам твоїм, і сини чужих не будуть пити вина твого, над яким ти трудився;
|
|
9
|
9
|
|
н^о събира'ющеи и^зъја%дяT е&, и^ похва'лятъ г~а. и^ е'млющеи и^спїютъ е& въ стаяX ст~ыхъ мои^хъ”
|
але ті, що збирають його, будуть їсти його і славити Господа, і ті, що оббирають виноград, будуть пити вино його у дворах святилища Мого.
|
|
10
|
10
|
|
И$дњте вра'ты мои'ми, и^ пђть сътвори'те лю'демᲆ мои^мъ. и^ ка'менїе е^же на пђти` раꙁ#мещњте, и^ въздви'гнњте ꙁна'менїе въ страны`.
|
Проходьте, проходьте у ворота, готуйте шлях народу! Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте камені, підніміть знамено для народів!
|
|
11
|
11
|
|
се` б^о г~ь слы'шAно сътвори до конца` земли`. рцњте дще'ри сїѓ'новњ, с^е сп~ситель тво'и гря'детъ, и^мы'и съ собо'ю м#ꙁдђ, и^ дњ'ло преD лицемъ своиM.
|
Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним.
|
|
12
|
12
|
|
и^ проꙁовеT я& лю'ди ст~ы, и^ꙁба'влены гм~ъ. тыy проꙁове'шися въꙁыска'нъ гра'дъ, и^ не ѓ^ста'вленъ”
|
І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть знайденим містом, незалишеним.
|
|
Глvа, ћEг”
|
Глава 63
|
|
1
|
1
|
|
Кт^о се'и прише'дыи эT е^дема, чрьвле'ны ры'ꙁы е^го эT восо'ра. се'и кра'сенъ въ ё^творе'нїи ѕњ'ло съ крњпостїю. а^зъ гл~яи пра'вдђ, и^ сђд# спsнїа.
|
Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати».
|
|
2
|
2
|
|
почто` чрьвлены ры'зы твоя`, и^ ѓ^де'жда твоа` ја%ко и^ꙁ#гнеTшаго в# ти'сцњ,
|
Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі?
|
|
3
|
3
|
|
и^спо'лнена гнетњнїя. и^ эT ја^ꙁы'къ нњсть мђ'жа со мно'ю, и^ попрахъ я& ја%ростїю, и^ сътро'хъ я& ја%ко пр'ьсть и^ сведо'хъ кровь и^хъ въ землю”
|
«Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє;
|
|
4
|
4
|
|
дн~ь б^о эTданїя прїиде на ни'хъ, и^ лњто и^ꙁбавленїя пристђпи'ло е^сть.
|
бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав.
|
|
5
|
5
|
|
възрњх#, и^ не бы'сть ни е^ді'ного же помоuника. и^ помы'слихъ, и^ никто'же не поDя. і^ и^зба'ви я& мы'ш#ца моя`, и^ ја%росᲄь моа` настђпи` на' ня.
|
Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене:
|
|
6
|
6
|
|
и^ попраX я& гнњ'вомъ мои^мъ, и^ сведо'хъ кро'вь иX въ ꙁе'млю”
|
і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх».
|
|
7
|
7
|
|
млsть гн~ю помянђхъ и^ нра'вы гн~я въ всемъ, в них# же г~ь намъ эTда'етъ” Гь~ сђдїи бл~гъ до'мђ і^и^л~евђ. эTда'етъ намᲆ по млsти свое'и, и^ по мно'жествђ пра'вды е^го.
|
Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече, ё^бо лю'дїе мои` ча'да не бђдTђ эTвръжени. и^ бы'сть и^мъ на сп~се'нїе эT вся'коя печа'ли”
|
Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем.
|
|
9
|
9
|
|
Ни ходата'и н^и а^гг~лъ, н^о саM г~ь сп~се я&. зане` лю'биT и^хъ и^ щади'тъ иX. то'и я& е^сть и^ꙁба'вилъ, и^ поDја%лъ я&, и^ въꙁнеслъ я& въ вся` дн~и вњка.
|
У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні.
|
|
10
|
10
|
|
тїи же не покори'шаs и^ раꙁгнᲇ'ваша дх~ъ ст~ыи е^го. и^ ѓ^брати'ся и^мъ на враждђ, то'и вое^ва на' ня.
|
Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них.
|
|
11
|
11
|
|
и^ помянђ дни` вᲇчныя” Възведыи эT ꙁемля` пасты'ря ѓ%вцаM своиM” гдњ е^сть в#ложи'выи в ниX дх~ъ ст~ыи,
|
Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого,
|
|
12
|
12
|
|
и^ вᲆꙁведы'и десни'цею мољ=сїа, мы'ш#цею сла'вы е^го. ё^крњпњ вода` эT лицA е^мђ, сътворити е^мђ и%мя вᲇчно.
|
Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я,
|
|
13
|
13
|
|
и^ проведе иX с#квоѕњ безнDђ, ја%ко коня` с#квоѕᲇ пђсты'ня, и^ ё^ не трђди'шаs,
|
Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися?
|
|
14
|
14
|
|
и^ ја%ко скоты по' полю. сниде дх~ъ эT г~а и^ настави и^хъ. та'ко проведе люd своя` сᲆтвори'ти тебњ` само'мђ и%мя сла'вно”
|
Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я.
|
|
15
|
15
|
|
Э$брати'ся эT нб~си, и^ ви'жDь эT до'мђ ст~го свое^го и^ сла'вы. гдњ` е^сᲄь ре'вность твоя`, и^ крњ'пость твоя`. гдњ` е^сть мно'жество млsти твое'я, и^ щедротъ твои^хъ, ја%ко претръпњ намъ.
|
Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані.
|
|
16
|
16
|
|
ты` б^о е^си эTц~ъ на'ш#, а^врааM не ё^вњдњ на'съ, і^и^л~ь не поꙁна` наs. н^о ты` г~и эTц~ъ наj и^спе'рва, і^ и%мя твое на на'съ е^сть”
|
Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш».
|
|
17
|
17
|
|
чт^о ё^клони'лᲆ е^си на'съ г~и эT пђти твое^го, и^ ѓ^жести'лъ е^си срDца на'ша ја%ко не боя'тися тебе” Э$брати'ся ра'бъ твоиX ради, и^ племенᲆ достоа'нїя твое^го.
|
Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї.
|
|
18
|
18
|
|
да поне ма'ло наслњ'димъ горы ст~ыя твое'я. проти'вницы на'ши попра'шA ст~ыню твою.
|
Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє.
|
|
19
|
19
|
|
быхомъ ја%ко и^спе'рва е^гда` не владᲇ на'ми, ни'же б^њ наречен#но и%мя твое на на'съ”
|
Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє.
|
|
Глvа, ћEд”
|
Глава 64
|
|
1
|
1
|
|
Аще эTвръꙁеши нб~о, трепеT прїимђтъ эT тебе го'ры. і^ и^ста'ются,
|
О, якби Ти розірвав небеса і зійшов! гори розтанули б від лиця Твого,
|
|
2
|
2
|
|
ја%ко та'етъ во'скъ эT лица` эTгню`. и^ пож#жеT ѓ%гнь сђпоста'ты твоя`, и^ јавњ бђ'деT и%мя гн~е въ сопроти'вныX. эT лица твое^го ја%зы'цы възмђтяTся.
|
як від вогню, який розплавляє, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого здригнулися б народи.
|
|
3
|
3
|
|
е^гда` сътвориши сла'внаа, трепетъ прїимђтъ эT тебе` го'ры.
|
Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, — гори танули від лиця Твого.
|
|
4
|
4
|
|
эT вњка не слы'шахомъ, ниже ѓ%чи на'ши ви'дњша б~а ра'звњ тебе. и^ дњла` твоа` ја%же сътвори'ши тръпя'щим# т^я.
|
Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього.
|
|
5
|
5
|
|
млsть б^о сря'щетъ творящиX пра'вдђ, и^ пђти` твоа` помянђт#” Се т^ы раꙁ#гнњ'вася, и^ м^ы съгрњшихомъ.
|
Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здавна грішили; і як же ми будемо спасені?
|
|
6
|
6
|
|
сего ради прельсти'хомся, и^ бы'хомъ ја^ко нечи'сти вс^и мы, ја%ко по'ртъ нечи'стъ, вс^я пра'вда на'ша. и^ ѓ^падо'хомъ ја%ко ли'ствїе, беꙁако'нїя ради на'шего, ја^ко вњтръ прїяT на'съ.
|
Усі ми зробилися — як нечистий, і вся праведність наша — як забруднений одяг; і всі ми зблякли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас.
|
|
7
|
7
|
|
и^ нᲇсть призыва'ющаго и%мя твое, и^ помянђ н^ы поDя'ти т^я. ја^ко эTврати лице` свое эT на'съ, и^ преда'сть н^ы безако'нїя ради на'шего”
|
І немає того, хто прикликає ім’я Твоє, хто поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти сховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших.
|
|
8
|
8
|
|
И$ нн~њ г~и эTц~ъ нашᲆ е^си т^ы, мы' же бе'рнїе, дњ'ло рђкђ твое'ю вси` м^ы.
|
Але нині, Господи, Ти — Отець наш; ми — глина, а Ти — утворитель наш, і всі ми — діло руки Твоєї.
|
|
9
|
9
|
|
не прогнњва'ися на' ны ѕᲇло`, и^ не помяни во вре'мя беꙁако'нїи на'шихъ. и^ нн~њ приꙁри ја%ко лю'дїе твои` вси м^ы”
|
Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми усі народ Твій.
|
|
10
|
10
|
|
ГраD ст~го твое^го быs пђстъ сїѓ^нъ ја^ко и^ пђстъ бы'сть і^ерsли'мъ на прокля'тїе.
|
Міста святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сион; Єрусалим спустошений.
|
|
11
|
11
|
|
до'мъ ст~ыи на'шъ и^ сла'ва ю^же блsви'ша эTц~ы на'ши, бы'сть ѓ^гнемъ пож#жена, и^ вся` сла'вная падо'шася.
|
Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші розграбовані.
|
|
12
|
12
|
|
и^ ѓ^ всемъ г~и семъ претръпњ и^ премоlча`, и^ смири н^ы ѕњ'ло”
|
Після цього чи будеш ще стримуватися, Господи, чи будеш мовчати і карати нас без міри?
|
|
Глvа, ћEе”
|
Глава 65
|
|
1
|
1
|
|
ЈАвле'нъ бы'хъ не и'щђщимъ мене`, ѓ^брњто'хся не вопраша'ющимъ ѓ^ мнњ. реко'хᲆ с^е е^смь, странњ, и^же не призва'ша и'мени мое^го.
|
Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене. «Ось Я! ось Я!» — говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм.
|
|
2
|
2
|
|
простро'хъ рђцњ свои` весь дн~ь, к лю'демъ не покаря'ющимся, и^ проти'вђ гл~ющемъ. и^же не ходи'ша пђте'мъ и%стин#нымъ, н^о въ слњдъ грњхъ свои^хъ”
|
Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, —
|
|
3
|
3
|
|
Лю'дїе сїи раз#гнњвающеи преD лицемъ мои^мъ прsно, тїи ᲄребы кладяхђ въ ѓ^гра'дњхъ, и^ кадяхђ въ чре'пњхъ бњсомъ и'хже нњсть.
|
до народу, який постійно ображає Мене у лице, приносить жертви у дібровах і спалює фіміам на черепках,
|
|
4
|
4
|
|
и^ въ гро'бњхъ и^ в пеще'рахъ лежа'тъ со'нїи ради, и^же ја^дя'тъ мя'са свина'я, и^ ю'хи требъ, ѓ^скверне'ни сосђди и^хъ вси`.
|
сидить у гробах і ночує у печерах; їсть свиняче м’ясо, і мерзенне вариво у посудинах у нього;
|
|
5
|
5
|
|
и^же гл~ютъ, эTи^ди` эT мене` и^ не прикосни'ся мнњ`, ја%ко чи'стъ е^смь. се` ды'мъ ја%рости моея, ѓ'гнь гори'тъ в неM вся` дн~и.
|
який говорить: «зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе». Вони — дим для нюху Мого, вогонь, що горить кожного дня.
|
|
6
|
6
|
|
с^е пи'шется предо мно'ю. не ё^моlчю дон#деже эTда'мъ в нњдра и^мъ грњхи` и^хъ, и^ грњхи` эTц~ъ иX, гл~етъ г~ь.
|
Ось що написано перед лицем Моїм: не змовчу, але воздам, воздам у надра їх
|
|
7
|
7
|
|
и^же кажда'хђ на гора'хъ, и^ на холмXњ ё^кори'ша мя. эTда'мъ дњлеса и^хъ в нњдра и^мъ”
|
беззаконня ваші, — говорить Господь, — і разом беззаконня батьків ваших, які курили фіміам на горах, і на пагорбах ганьбили Мене; і відміряю у надра їх попередні діяння їх.
|
|
8
|
8
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь. и^мже ѓ^браꙁомъ ѓбрњта'ется зеrно на гро'знњ. и^ рекђт#, не погђби` е^го, ја%ко блsвенїе е^сть в неM. та'ко сътворю` слђжа'щаго м^и ра'ди, и^ не и'мамъ погђби'ти сего ради всњхъ.
|
Так говорить Господь: коли у виноградному гроні знаходиться сік, тоді говорять: «не пошкодь його, тому що у ньому благословення»; те саме зроблю Я і заради рабів Моїх, щоб не усіх погубити.
|
|
9
|
9
|
|
і^ и^зведђ е^же и^ꙁъ і^а'кова племя`, і^ и^же и^ꙁъ і^ё'ды. и^ наслњдятъ горђ` ст~ђю мою, и^ причастя'тъ и^ꙁбраннїи мои` и^ раби` мои`, и^ вселя'тся т^ђ.
|
І виведу від Якова сíм’я, і від Іуди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там.
|
|
10
|
10
|
|
и^ бђдђтъ в# дђбра'вњ ѓ^гра'ды ста'домъ, и^ де'брь а^хор#ская въ поко'ище говя'доM людїи моих#, и^же в#ꙁыска'ша мене”
|
І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор — місцем спочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене.
|
|
11
|
11
|
|
Вы' же ѓ^ста'вившеи м^я, и^ забы'вшей горђ ст~ђю мою. и^ готоваю^щеи бњсоM трапе'ꙁђ, и^сполня'юще кђми'ромъ растворе'нїя.
|
А вас, які залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте повну чашу для Мени,* —
|
|
12
|
12
|
|
а^ꙁъ преда'мъ ва'съ въ ѓ^рђжїе, вси` в^ы сњче'нїеM падете`” ЈА/ко зва'хъ васъ и^ не послђшасте, гл~ахъ и^ преслђшасте. и^ сътвори'сᲄе лђка'вое предо мно'ю, и^ егоже не въсхотњхъ и^ꙁво'листе”
|
вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення: тому що Я кликав, і ви не відповідали; говорив, і ви не слухали, але робили лихе в очах Моїх і обирали те, що було неугодно Мені.
|
|
13
|
13
|
|
Сего ради тако гл~етъ г~ь. с^е рабо'тающеи ми наја^дяTся, вы' же въꙁа'лчете. с^е рабо'таю^щеи ми напїются, вы' же въжа'жDете.
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, раби Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; раби Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги;
|
|
14
|
14
|
|
с^е работающеи ми възра'дђюTся вы' же посрамитеся. с^е рабо'тающеи ми възвеселя'тся въ весе'лїи срDца, вы' же възопїете въ бо'лезни срDца ва'шего, и^ эT съкрђше'нїя дх~ђ въспла'четеся.
|
раби Мої будуть веселитися, а ви будете у соромі; раби Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сердечної скорботи і ридати від скрушення духу.
|
|
15
|
15
|
|
ѓ^ста'нетъ б^о и%мя ва'ше въ насыще'нїе и^з#бра'ннымъ мои^мъ, ва'съ же и^ꙁбїетъ г~ь” Рабо'тающиM же е^мђ проꙁове'тся и'мя но'во.
|
І залишите ім’я ваше обраним Моїм для прокляття; і вб’є тебе Господь Бог, а рабів Своїх назве іншим ім’ям,
|
|
16
|
16
|
|
е^же блsвится на ꙁемли`, блsвятъ б^о б~а и^стин#на. и^ кленђщеися на ꙁемли`, кленђтся бм~ъ и%стин#нымъ. ꙁабђдђтъ б^о печа'ль свою прьвђю, и^ не въꙁы'идетъ и^мъ на срDце”
|
яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде клястися на землі, буде клястися Богом істини, — тому що колишні скорботи будуть забуті і приховані від очей Моїх.
|
|
17
|
17
|
|
Бђ'деT б^о нб~о но'во, и^ ꙁемля` но'ва, и^ не помянђтъ прьвыхъ. и^ не възы'идетъ на срDце и^хъ,
|
Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце.
|
|
18
|
18
|
|
н^о ра'дость и^ весе'лїе ѓ^бря'щTђ на не'и” ЈА/ко с^е а^ꙁъ творю` і^ерsли'мђ весе'лїе, и^ лю'демъ мои^мъ ра'дость.
|
А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселістю і народ його радістю.
|
|
19
|
19
|
|
и^ весе'лїе бђдђ къ і^ерsли'мђ, и^ въꙁра'дђюся ѓ^ лю'дехъ мои^хъ. и^ ксемђ не ё^слы'шится в немъ гла'съ пла'ча, ни гласъ во'пля.
|
І буду радуватися за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте у ньому більше голосу плачу і голосу волання.
|
|
20
|
20
|
|
и^ не бђдет# т^ђ младе'нецъ ни ста'рецъ, и^же не наплънитъ лњтъ свои^хъ, бђдеT б^о ю'ныи ста лњтъ, ё^мира'яи же грᲇшникъ ста лњтъ. и^ про'клятъ бђдетъ”
|
Там не буде більше малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній грішник буде проклятим.
|
|
21
|
21
|
|
И$ съградя'тъ домы`, и^ вселя'тся. и^ насадяT виногра'ды, и^ тїи и^ꙁъја^дяT жита` и^хъ,
|
І буду будувати доми і жити у них, і насаджувати виноградники і їсти плоди їх.
|
|
22
|
22
|
|
и^ не соградя'тъ, и^ни вселяTся. и^ не наса'дятъ, і^ и^ни и^ꙁъја^дя'т#” Под ниM б^о дре'ва животнаго бђдђтъ людїи моиX дњлеса`, трђдъ свои^хъ ѓ^бет#шаT.
|
Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, й обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх.
|
|
23
|
23
|
|
і^ и^ꙁбра'ннїи мои` не трђдятся воTще и^ не поро'дятъ ча'дъ на прокля'тїе. ја%ко племя` блsвено е^сть бм~ъ, и^ внђцы и^хъ с ни'ми бђдђтъ.
|
Не будуть трудитися марно і народжувати дітей на горе; бо будуть сіменем, благословенним від Господа, і нащадки їх з ними.
|
|
24
|
24
|
|
и^ бђдетъ преже въꙁва'нїя и^хъ, а^зъ послђшаю и^хъ. е^ще гл~ещемъ и^м#, рекђ что е^сть”
|
І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую.
|
|
25
|
25
|
|
Тогда` во'лци и^ а'гньцы напасђтся вкђпњ, и^ ле'въ ја%ко во'лъ и^з#ꙁо'блетъ плњвы. змїя` зе'млю ја%ко хлњбъ. не вредя'тъ ни и^скаꙁяT въ горњ` ст~њи моеи, гл~етъ г~ь”
|
Вовк і ягня будуть пастися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею: вони не будуть чинити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, — говорить Господь.
|
|
Глvа, ћEѕ”
|
Глава 66
|
|
1
|
1
|
|
Тако гл~етъ г~ь, нб~о прsтлъ мои, а^ ꙁемля` поDно'жїе но'гђ моею. кїи хра'мъ съгради'те м^и, и^л^и кое мњсто поко'ища мое^го.
|
Так говорить Господь: небо — престіл Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого?
|
|
2
|
2
|
|
вс^е б^о сътвори` рђка` моя, и^ с^е е^сть все` мое, гл~етъ г~ь” И$ на кого възрю`, н^о на кро'ткаго и^ молчали'ваго, и^ трепе'щђщаго словесъ моиX.
|
Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, — говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм.
|
|
3
|
3
|
|
беꙁако'нниk же закала'яи телець, ја%ко ё^бива'яи ўа`” И$ принося'и крђпы` пшеничны ја%ко кро'вь свиню. даяй џимїамъ бњлъ на па'мять, ја%ко и^ хђля'и” Сїи б^о и^з#бра'ша пђти` своя, и^ ѓ^гнђше'нїя и^хъ ја%же дш~а иX и^ꙁво'ли.
|
[Беззаконник же,] який заколює вола — те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить агнця у жертву — те саме, що хто задушив пса; хто приносить семидал — те саме, що той, хто приносить свинячу кров; хто курить фіміам [у пам’ять] — те саме, що той, хто молиться ідолу; і як вони обрали власні свої шляхи, і душа їх знаходить задоволення у мерзотах їхніх, —
|
|
4
|
4
|
|
и^ а^ꙁъ съберђ рђга'нїя и^хъ, и^ грњхи` и^хъ эTда'мъ и^мъ. ја^ко възва'хъ я& и^ не послђшаша мене, гл~ахъ. и^ преслђшаша. и^ сътвори'ша ѕло предо мною, и^ егоже не хотXњ и^ꙁво'лиша”
|
так і Я вживу їх спокусу і наведу на них жахливе для них: тому що Я кликав, і ніхто не відповідав, говорив, і вони не слухали, а робили лихе в очах Моїх і обирали те, що неугодно Мені.
|
|
5
|
5
|
|
Слы'шите гл~ъ гн~ь, трепещђщеи словесе е^го. рцњте бра'тїа ненави'дящимъ васъ, и^ гнђша'ющиMся. да и'мя гн~е просла'вится, и^ ја^виTся ра'дость и^хъ, и^ ѓ^ни посрамя'тся”
|
Вислухайте слово Господа ви, що тремтите перед словом Його: ваші брати, які ненавидять вас і виганяють вас за ім’я Моє, говорять: «нехай явить Себе у славі Господь, і ми подивимося на радість вашу». Але вони будуть посоромлені.
|
|
6
|
6
|
|
Гла'съ во'пля эT града, глsа эT хра'ма бж~їя, гласъ гн~ь эTда'юща эTдаа'нїе съпротивя'щимся”
|
Ось, шум з міста, голос із храму, голос Господа, Який відомщає ворогам Своїм.
|
|
7
|
7
|
|
Прежде ражDа'ю^щи рожде'нїя, прежде пришествїя болњꙁни рожества эTбњже, и^ породи` мђжескъ полъ.
|
Ще не мучилася пологами, а народила; раніше ніж настали болі її, розрішилася сином.
|
|
8
|
8
|
|
кто е^сть слы'шавъ си'цево, кто' ли ви'дњвъ си'це а^ще е^сть роди'ла ꙁемля` сᲆ бо'леꙁнїю въ е^ді'нъ дн~ь, и^ роди'ся страна` е^ди'ною, ја%ко поболњ` и^ роди` сїѓ'нъ дњти своя.
|
Хто чув таке? хто бачив подібне до цього? чи виникала країна в один день? чи народжувався народ в один раз, як Сион, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх?
|
|
9
|
9
|
|
а^ꙁъ же да'хъ наде'жђ т^ђ, и^ не помянђ мене, рече г~ь. не сътвориX л^и ё^бо а^ꙁъ плодя'щея, и^ непло'две, рече г~ь”
|
Чи доведу Я до пологів, і не дам народити? — говорить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? — говорить Бог твій.
|
|
10
|
10
|
|
Радђитеся въкђпњ съ і^ерsлимомъ, и^ тръжествђите в немъ вс^и любя'щеи е^го. радђиᲄеся въкђпњ, ра'дђитеся вси` е^ли'цы пла'касте по нем#
|
Звеселіться з Єрусалимом і радійте за нього усі, хто любить його! радійте з ним радістю усі, хто сумував за нього,
|
|
11
|
11
|
|
да с#са'вше насы'титеся эT сес#цъ ё^тњше'нїя е^го, да с#са'вше насы'титеся эT въхо'да сла'вы е^го”
|
щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися перенасиченням слави його.
|
|
12
|
12
|
|
ЈА/ко с^е гл~етъ г~ь, с^е аZ съвращђ в ня` ја%ко рњкђ ми'ра, и^ ја%ко пото'къ потопля'ющъ сла'вђ ја^ꙁы'коM дњти и^хъ на ра'мђ въз#дви'гнђтся, и^ на колњнђ ё^тњшатся.
|
Бо так говорить Господь: ось, Я направляю до нього мир як ріку, і багатство народів — як потік, що розливається для насолоди вашої; на руках будуть носити вас і на колінах пестити.
|
|
13
|
13
|
|
ја%коже кого мт~и е^го ё^тњша'етᲆ, та'коже и^ а'ꙁъ ё^тњшђ в^ы. и^ въ і^ерsлимњ ё^тњшитеся,
|
Як утішає когось мати його, так утішу Я вас, і ви будете втішені в Єрусалимі.
|
|
14
|
14
|
|
и^ ё^зрите и^ възра'дђе^тся срDце ваше. и^ ко'сти ва'ша ја%ко трава` проꙁя'бнђтъ. и^ поꙁна'ется рђка` гн~я чтђщимъ и&, и^ въс#претиT непокаря'ющимся”
|
І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кістки ваші розцвітуть, як молода зелень, і відкриється рука Господа рабам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається.
|
|
15
|
15
|
|
Се' бо г~ь ја^ко ѓ%гнь прїидетъ, и^ ја%ко бђря ѓ^рђжїе е^го. въꙁда'ти ја%ростїю эTмще'нїя своя, и^ ꙁапреще'нїе въ пла'мени ѓ'гньнњ.
|
Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його — як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем.
|
|
16
|
16
|
|
ѓ^гнемъ б^о гн~имъ ѓ^сђдиTся вс^я ꙁемля`, и^ ѓ^рђжїемъ е^го вся'ка плоть, мно'ѕи ја%ꙁвени бђдTђ гм~ъ”
|
Бо Господь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом.
|
|
17
|
17
|
|
ѓ^чистя'щеи же ся и^ ѓ^свяща'ющеися въ градњхъ, и^ преD две'рми. ја%дђщеи мяса свина, и^ меръꙁость, и^ мы'ш#, вкђпњ поги'бнTђ, рече г~ь.
|
Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, — усі загинуть, — говорить Господь.
|
|
18
|
18
|
|
а^з же дњлеса и^хъ и^ раꙁђмы иX, приведђ` събра'ти вс^я страны` и^ ја^ꙁы'ки” И$ прїидђтъ и^ ё^зря'тъ сла'вђ мою.
|
Бо Я знаю діяння їх і думки їх; і ось, прийду зібрати всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою.
|
|
19
|
19
|
|
и^ ѓ^ста'влю на ни'хъ зна'менїя, и^ послю` эT нихъ спасаемыхᲆ въ ја^зы'ки въ тарси'съ” И$ въ фђдъ, и^ в лљ=дъ, и^ в мосо'хъ, и^ въ џове'ль, и^ въ е^ла'дђ, и^ въ ѓстровы да'лняя. и^же не слы'шаша и^мени мое^го, ни сTђ видњли сла'вы моея, и^ възвњстяT сла'вђ мою въ ја^зы'цехъ”
|
І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою
|
|
20
|
20
|
|
И$ приведTђ бра'тїю вашђ эT всXњ странъ, дарᲆ гв~и, сᲆ ко'ньми и^ съ ѓ^рђжїемᲆ, на колесницахъ м#щахъ подъ сњнїю, въ ст~ыи гра'дъ і^ерsлимъ, рече г~ь. ја%коже принесо'ша сн~ове і^и^л~еви жрътвы и^хъ съ ўалмы` вᲆ до'мъ гн~ь.
|
і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу гору Мою, в Єрусалим, — говорить Господь, — подібно до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді.
|
|
21
|
21
|
|
и^ эT тњхъ пои^мђ себњ жерца` и^ левљ=тᲆ рече г~ь”
|
З них буду брати також у священики і левити, — говорить Господь.
|
|
22
|
22
|
|
ЈА/коже б^о нб~о но'во, и^ зеMля` но'ва, е^же а^зъ творю` пребђдетъ предо мно'ю, гл~етъ г~ь. та'ко ста'неT племя` ва'ше і^ и'мя ва'ше”
|
Бо, як нове небо і нова земля, які Я створю, завжди будуть перед лицем Моїм, — говорить Господь, — так буде і сíм’я ваше й ім’я ваше.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бђдеT мsць эT мsца, и^ сђбо'та эT сђбо'ты. и^ прїидетъ всяка пло'ть, поклони'тися предо мно'ю въ і^ерsлимњ, реq г~ь”
|
Тоді з місяця у місяць і з суботи у суботу буде приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь.
|
|
24
|
24
|
|
І$ и^зы'идTђ и^ ё^зрятъ трђпы члчsки, престђпи'вшихъ ѓ^ мнњ. чрьвь б^о и^хъ не скончается, и^ ѓ'гнь и^х# не ё^га'снетъ. и^ бђдђтъ въ позо'рь все'и пло'ти”
|
І будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене: бо черва їх не помре, і вогонь їх не згасне; і будуть вони мерзотою для усякої плоті.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.