|
І$еремїа пррoкъ
|
Книга пророка Єремiї
|
|
Глvа, а~”
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Словеса` і^е^ремїи пррoка, сн~а хеlкїева, эT сщ~ен#ник# и^же бышA въ а^наџотњ, в# ꙁемли` венїами'новњ”
|
Слова Єремії, сина Хелкіїного, зі священиків у Анафофі, у землі Веніаміновій,
|
|
2
|
2
|
|
И$же бы'сть сло'во гн~е к немђ въ дн~и ѓ^сїя, сн~а а^ммо'ня цр~я і^ё'дина, въ г~і, лњто црsтва е^го”
|
до якого було слово Господнє у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, у тринадцятий рік царювання його,
|
|
3
|
3
|
|
И$ бы'сть въ дн~и і^ѓ^а^ки'ма сн~а ѓ^сїина, цр~я і^ё'дина. даy до сконча'нїя а~і лњта, седекїя цр~я і^ё'дина. да'же до преселе'нїя і^ерsлиMскаго. вᲆ мsць, е~”
|
і також у дні Іоакима, сина Іосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Іосіїного, царя Юдейського, до переселення Єрусалима у п’ятому місяці.
|
|
4
|
4
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` рекђщи”
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
5
|
5
|
|
Пре'же не'же създаX т^я въ чре'вњ познахъ т^я, и^ пре'же не'же и^зы'идеши эT ма'тери с^и ѓ^ст~иX т^я, и^ пррoка въ ја^зы'ки да'хъ т^я.
|
перше ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перше ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: пророком для народів поставив тебе.
|
|
6
|
6
|
|
и^ реко'хъ, сыи влDко г~и, с^е не вњмъ гл~ати и^же ѓ%трокъ е^смь.
|
А я сказав: о, Господи Боже! я не вмію говорити, бо я ще молодий.
|
|
7
|
7
|
|
и^ реq г~ь къ мнњ`, не моѕи` гл~ати и^же ѓ%трокъ е^смь. ја%ко на вся` и^же послю` т^я и^де'ши, и^ вся` е^ли'ка же повелю` тебњ` гл~еши.
|
Але Господь сказав мені: не говори: «я молодий»; бо до всіх, до кого пошлю тебе, підеш, і все, що повелю тобі, скажеш.
|
|
8
|
8
|
|
не ё^бо'ися эT лица` иX, ја%ко с ᲄобо'ю е^смь да и^ꙁба'влю т^я, рече г~ь.
|
Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб спасати тебе, сказав Господь.
|
|
9
|
9
|
|
и^ посла` г~ь рђкђ свою` и^ прикоснђся ё^сто'мъ мои^мъ, и^ рече къ мнњ`. се да'хъ словеса моя` въ ё^ста` твоя`.
|
І простяг Господь руку Свою, і торкнувся вуст моїх, і сказав мені Господь: ось, Я вклав слова Мої у вуста твої.
|
|
10
|
10
|
|
и^ се поста'вихъ т^я дне'сь на ја^ꙁы'ки и^ на црsтва. да и^стор#гнеши и^ раꙁори'ши, и^ расточи' ши и^ раз#дрђши'ши, и^ съꙁида'еши и^ насади'ши”
|
Дивися, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати.
|
|
11
|
11
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` рекђщи, чт^о т^ы ви'диши і^е^ремїа” И$ реко'хъ, же'ꙁлъ бдя'щь а^ꙁъ ви'жђ.
|
І було слово Господнє до мене: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу жезл мигдалевого дерева.
|
|
12
|
12
|
|
и^ реq г~ь къ мнњ`, бл~го ви'дњлъ е^си, и^же хощђ аZ бдᲇти на словеси мое^мъ да сътворю т^о”
|
Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося.
|
|
13
|
13
|
|
И$ быs сло'во гн~е ко мнᲇ в#торицею гл~я, чт^о т^ы ви'диши. и^ реко'хъ, горне'ць кипя'щь а^зᲆ ви'жђ, и^ лице е^го эT лица` сњвера.
|
І було слово Господнє до мене іншого разу: що бачиш ти? Я сказав: бачу киплячий казан, який піддувається вітром, і лице його з боку півночі.
|
|
14
|
14
|
|
и^ рече г~ь къ мнњ`, эT сњвера ја^ви'тся лђка'во на вXсњ ѓ^бита'ющиX на ꙁемли`.
|
І сказав мені Господь: від півночі відкриється біда на усіх жителів цієї землі.
|
|
15
|
15
|
|
зане с^е а^ꙁъ съꙁовђ вся` племе'на црsтвъ сњ'верныX, рече г~ь. и^ прїидђтъ и^ поста'витъ е^дінᲆ ко'жDо престо'лъ свои, въ вхо'дњхъ вра'том# і^е^рлsмђ, и^ на всњхъ стњна'хъ е^го ѓ%крестᲆ, и^ на всњхъ гра'дњхъ і^ё'диныхъ.
|
Бо ось, Я прикличу усі племена царств північних, — говорить Господь, — і прийдуть вони, і поставлять кожен престіл свій біля входу у ворота Єрусалима, і навколо усіх стін його, і у всіх містах юдейських.
|
|
16
|
16
|
|
и^ въз#гл~ю сђди мои` с ни'ми на вся` лђка'в#ства и^хъ, и^же ѓ^ста'виша м^я. и^ пожро'ша бого'мъ чю'ждим# и^ поклони'шася дњ'ломъ рђ'кђ свое^ю”
|
І вчиню над ними суди Мої за усі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і курили фіміам чужоземним богам і поклонялися ділам рук своїх.
|
|
17
|
17
|
|
Ты же препояши чре'сла твоя и^ ста'ни, и^ гл~и к ниM вся`, и^же а^ꙁъ ꙁаповњ'даю тебњ`. не ё^бо'ися эT лица` и^хъ, ни б^о боя'тися тебњ сᲆтворю` лица` и^хъ.
|
А ти опояши стегна твої, і встань, і скажи їм усе, що Я повелю тобі; не будь слабкодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе в очах їхніх.
|
|
18
|
18
|
|
а^ꙁъ б^о да'хъ т^я дне'сь въ гра'дъ твердъ, и^ въ сто'лпъ желњ'зныи, и^ въ стњны мњ'дяны на все'и ꙁемли` цр~їи і^ё'динъ, нача'л#ницы е^го и^ сщ~енницы, и^ лю'ди ꙁе'мъстїи,
|
І ось, Я поставив тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом і мідною стіною на усій цій землі, проти царів Іуди, проти князів його, проти священиків його і проти народу землі цієї.
|
|
19
|
19
|
|
и^ браня'тся на' тя и^ не премо'гђт#. и^же с тобо'ю а^ꙁъ е^смь рече г~ь, да и^ꙁба'влю т^я”
|
Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе.
|
|
Глvа, в~”
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` рекђщи. и^ди и^ въꙁопи` въ ё%ши і^ерsлимђ рекђщи, сїа рече г~ь,
|
І було слово Господнє до мене:
|
|
2
|
2
|
|
въспомянXђся е^смь к тебњ ми'лђющи ю%ность твою, и^ любы` ѓ^брђче'нїя твое^го, когда` слњдова'лъ е^си мене` в# пђсты'ни и^же не просњ'ется.
|
йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну.
|
|
3
|
3
|
|
ст~ыи і^и^л~ь г~ђ перве'нцы пло'довъ е^го, вси и^же пожираютъ е^го съгрњша'ютъ. зла'я прїидђтъ на ниX, рече г~ь”
|
Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь.
|
|
4
|
4
|
|
Оу^слы'шите сло'во гн~е доM і^а'ковль, и^ вси племе'на до'мђ і^и^л~ева”
|
Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!
|
|
5
|
5
|
|
Сїя рече г~ь, чт^о ѓ^брњто'ша эTц~ы ваши на' мя беꙁако'н#но, и^же ё^далишаs эT мене`, и^ ходи'ша по сђетњ, и^ ѓ^сђети'шася,
|
Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились,
|
|
6
|
6
|
|
и^ не реко'ша гд^њ е^сть г~ь, и^же и^зыити наs сътвори'лъ эT ꙁемля` е^гљ=пеTскїя. и^же преве'лъ наs по пђсты'ни, по ꙁемли` не ѓ^бита'ннои и^ не пђтнњи, по ꙁемли` жа'ж#днњи, и^ ѓ'браꙁомъ смрьтныM, по ꙁемли` по не'и же не и^сходиl мђ'жъ ни ѓ^бита'лъ чл~къ”
|
і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?»
|
|
7
|
7
|
|
И$ въведо'хъ ваs въ ꙁе'млю кармели, да и^зъја^ди'те плоD е^го, и^ бл~гая того. и^ вᲆшеDши ѓ^скверни'ли е^сте` ꙁе'млю мою и^ достоя'нїе мое поста'вили е^сте` в# поноше'нїе.
|
І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою.
|
|
8
|
8
|
|
сщ~енницы не реко'ша, гдᲇ е^сть г~ь, и^ держа'щїи ꙁако'нъ не вњдњша м^я. и^ пасты'ри престђпи'ли сђть на' мя, и^ пррoцы пррoчествова'ша въ ваа'ла, і^ и'доломъ послᲇдоваша
|
Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають.
|
|
9
|
9
|
|
Сего ра'ди е^ще сђдоM препрю'ся с вами реq г~ь, и^ сᲆ сн~ы ва'шими препрюся`”
|
Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися.
|
|
10
|
10
|
|
Преи^дᲇте въ ѓ^сᲄро'вы хетиM, и^ види'те. и^ в кедаr посли'те, и^ смоᲄри'те велми а^ще сътворено е^сть таковᲇ.
|
Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього?
|
|
11
|
11
|
|
а^ще премњнили ја%зыцы бг~ы своя`, і^ и^стинно тїи не сђть бози” Люdе бо мои` премњниша сла'вђ мою на и%дола”
|
чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає.
|
|
12
|
12
|
|
Оу^страши'теся нб~са ѓ^ то'м#, и^ вра'та е^го ё^ны'ите вельми, реq г~ь.
|
Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться, — говорить Господь.
|
|
13
|
13
|
|
дво'е б^о ѕл^о сътвори'ша лю'ди мои, мене` ѓ^ста'виша и^сто'чникъ воды` жи'вы, і^ и^скопа'ша себњ` кладен#ца разоре'ны и^же съдръжа'ти не възмогTђ воды.
|
Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води.
|
|
14
|
14
|
|
е^да` рабъ е^сᲄь і^и^л~ь, и^ли домоча'дець. вскђ'ю сътворенъ е^си въ плњне'нїе,
|
Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю?
|
|
15
|
15
|
|
на не'го рыка'ша льво'ве, и^ възда'ша глаs свои. поста'виша зе'млю е^го въ пђсты'ню, и^ гра'ди е^го съж#же'ни сђть, и^ нњсть и^же ѓ^бита'ютъ въ ни'хъ.
|
Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів.
|
|
16
|
16
|
|
сн~ове же меMџе'и, и^ тафне'и, разори'ша тебе` даже до пробо'ра.
|
І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє.
|
|
17
|
17
|
|
е^да` ли не ᲄо сᲆтворе'но е^сть тебᲇ, и^же ѓ^пђсти'лъ е^си г~а б~а твое^го в то вре'мя и^же вожDа'ше т^я по пђти`.
|
Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі?
|
|
18
|
18
|
|
и^ нн~њ чт^о ᲄебњ`, и^же хо'щеши на пђти` е^гљ=пеTстњмъ, да пїеши во'дђ мђтнђ. и^ чт^о тебњ` с пђтемъ а^сљ=рїискиM, да пїеши во'дђ рњ'чнђю.
|
І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її?
|
|
19
|
19
|
|
ѓ^бличаT т^я лђка'в#ства твоя, и^ эTше'ствїе твое запрети'тъ тебњ. вњж'дь и^ ви'дњ ја%же ѕл^о и^ го'рко е^сть эTпђсти'ти тебњ г~а б~а твое^го, и^ не быᲄи страхђ е^го преD тобо'ю, рече г~ь силъ.
|
Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф.
|
|
20
|
20
|
|
эT вњка съкрђши'лъ е^си и%го мое, раздра'л# е^си ё%зы моа, и^ ре'клᲆ е^си, не слђжђ. въ вся'къ б^о хо'лмъ въз#дви'гнђтыи и^ по вся'комђ дре'вђ листвянђ т^ы распростре'ши блђ'дъ.
|
Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв.
|
|
21
|
21
|
|
а^зъ же насадиX т^я винограD и^з#бранъ, вся'ко сњмя и%стин#но, како б^о превраще'нъ е^си мнњ` въ стропоTныи виногрDа чюжDїи”
|
Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози?
|
|
22
|
22
|
|
А$ще ё^мы'ешися ниᲄромъ, и^ ё^мно'жиши тра'вы бориџовы. поро'чна е^си въ беꙁако'нїи твое^мъ преD мно'ю, рече г~ь б~ъ.
|
Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог.
|
|
23
|
23
|
|
како гл~еши нњсмь поро'чна, по ваа'лђ не ходи'ла е^смь. видњ пђти ᲄвои` въ ё^долњ е^н#нонъ, ви'жDь чт^о сътворила е^си. ходокъ лег#кїи наряжаю^щи
|
Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх?
|
|
24
|
24
|
|
пђти` своа`. ѓ^нагръ ѓ^бы'чен# въ пђсты'ни, въжделњ'нїе дш~а свое'я привлеклъ вњтръ люб#ви свое'я. ничто'же ѓ^братитъ е^я. вс^и и^же и^щTђ е^я не ѓ^скђдњютъ, в не'мощехъ ея` ѓ^бря'щTђ ея`.
|
Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її.
|
|
25
|
25
|
|
въз#дръжи но'гђ твою` эT наго'ты, и^ горта'нь твои эT жа'жDи. и^ рекла е^си, эTчаа'хся н^и вочто'же сътворю. и^ въꙁлю'бихъ и%стин#но чю'ждихъ, и^ по тњхᲆ похожђ.
|
Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними».
|
|
26
|
26
|
|
ка'ко постыдњся та'ть е^гда` и^ꙁымаеTся та'ко посты'дни сђть до'мъ і^и^л~евъ тїи, и^ цр~и и^хᲆ нача'лницы и^ сщ~ен#ницы и^ прoрцы иX, рекђщи
|
Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, —
|
|
27
|
27
|
|
дре'вђ, эTц~ъ мо'и е^си т^ы, и ка'мени, ты м^я родиl е^си. эTврати'ша эT мене` стопы` а^ не лице. и^ въ время ѓ^слабленїя свое^го рекђтъ, вᲆста'ни і^ и^ꙁба'ви на'съ”
|
говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: «встань і спаси нас!»
|
|
28
|
28
|
|
Гдњ` сђть бо'ѕи твои` ја%же сътвори'лъ е^си тебњ`, да въста'нђтъ і^ и^ꙁба'вят# т^я въ вре'мя ѓ^слабле'нїя твое^го. по число'мъ б^о гра'доM твоиM, бњхђ бо'ѕи твои`, ЭO і^ё'до. что хо'щете съ мно'ю сђдомъ прњти,
|
Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо.
|
|
29
|
29
|
|
вси ѓ^ста'вили е^сте м^я, реq г~ь.
|
Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь.
|
|
30
|
30
|
|
сђе'тно б^о бихъ сн~ы ва'ша, накаꙁа'нїя не въспрїя'ша. пожре ме'чь ва'шъ пррoкы ва'ша, ја%ко ле'въ и^ гђби'тель роD ва'ш#.
|
Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись].
|
|
31
|
31
|
|
в#немлите сло'во гн~е, е^да ли е^ді'ненїе сътворе'нъ е^смь і^и^л~ю, и^ли земля` неплоDна. вскђ'ю б^о рече по'лкᲆ мо'и. эTи^до'хоM, и^ не прїидеM эTселе к тебњ`.
|
О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»?
|
|
32
|
32
|
|
е^да ли ꙁабђ'детъ дв~а красотђ свою`, и^ли ѓ^брђ'чница мони'сᲄа пе'рьсїи своиX. лю'дїе бо мои` ꙁабы'ша мене` дн~и беꙁᲆчислени”
|
Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням.
|
|
33
|
33
|
|
Чт^о си'лђешися бл~гъ покаꙁа'ти пђть твои, и^ на и^ска'нїе любви, и^же наипаче лђка'въсᲄвъ твоиX наё^чи'ла е^си пђти ᲄвоя`,
|
Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої.
|
|
34
|
34
|
|
и^ въ кри'лXњ твои^хъ ѓ^брњтена е^сть кро'вь дш~ъ ё^богихъ и^ непови'н#ныхъ. не в ро'вXњ ѓ^брњтохъ иX. н^о въ всњхᲆ и^же вы'ше памятова'хъ,
|
Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це,
|
|
35
|
35
|
|
и^ рекла е^си. беꙁъ грњха и^ непови'нна а^ꙁъ е^смь, и^ сего ради эTврати'ся ја%рость твоя` эT мене. с^е а^ꙁъ сђдомъ прᲇчю с тобо'ю, сего ради чт^о рекла е^си, не съгрњшиX
|
говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене». Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: «я не згрішила».
|
|
36
|
36
|
|
ко'ль гнюсна съᲄворе'на е^си ѕњ'ло эTвраща'ющи пђти` твоя`” И$ эT е^гљ=пта постыди'шиs, ја%ко посᲄыдњна е^си эT а^сђра.
|
Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією;
|
|
37
|
37
|
|
и^же і^ эT тоа` и^ꙁы'идеши, и^ рђцᲇ твои` бђдђтъ на главњ` твое'и. ја%ко сᲆкрђши` г~ь надња'нїе твое, и^ ничто и%маши преспњва'нно”
|
і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.
|
|
Глvа, г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Въ ѓ^бщеи притчи гл~ется. а^ще эTпђстит# мђжъ женђ` свою`, и^ эTходя'щи эT него въведеT мђжа и%наго, е^да ли ѓ^братиTся к неи ктомђ`. е^да` не поро'чна бђ'детъ и^ сквернена жена` т^а” Тыy съблђди'ла е^си съ любов#ными мно'гими, ѓ^баче ѓ^брати'ся къ мнњ`, рече г~ь, аꙁъ воспрїимTђ т^я.
|
Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла, — і однак же повернися до Мене, — говорить Господь.
|
|
2
|
2
|
|
въз#дви'гни ѓ%чи твои` на ё^правленїе и^ виждᲆ нн~њ гдњ` простерта е^си, на пђтехъ сњдя'щи ждђщихъ ја%ко раZбо'иникъ въ пђсты'ни. и^ ѓ^скверни'ла е^си ꙁе'млю въ любодњя'ниX,
|
Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й осквернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм.
|
|
3
|
3
|
|
и^ въ лђкаvствњхъ твои^хъ. сея` ради ве'щи въз#дръжа'ны сђть ка'пля дожDевныа и^ роса` вече'рня, и^ не бы'сᲄь. челоy жены` бляди'вы сътворено е^сть тебњ`, не хотњла е^си постыдњтися” Сего ради въ толи'цњ эTселњ въꙁ#зови м^я эTц~ъ мои,
|
За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором.
|
|
4
|
4
|
|
во'ждь дв~ьства мое^го т^ы е^си.
|
Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї!
|
|
5
|
5
|
|
е^да л^и раZгнњ'ваешиs вᲆ вᲇки, и^л^и насто'иши до конца. с^е гл~ала е^си, и^ сътвори'ла е^си зла'я и^ могла е^си”
|
Невже завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому.
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече г~ь къ мнњ` въ дн~и і^ѓсїя цр~я. е^да` ви'дњлъ е^си и^же сътвори сђпосᲄа'т^а і^и^л~ь. и^детъ сама` себњ` на всякђ горђ` высо'кђ, и^ поD всяко дре'во листвяно, и^ ѓ^блђдъствована е^сть т^ђ.
|
Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла.
|
|
7
|
7
|
|
і^ е^гда` сᲆтвори` сїа, рекоX ко мнᲇ ѓ^братися, и^ нњсть ѓ^бращена” И$ ви'дњ престђпница сестра ея` і^ё^де'я
|
І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея.
|
|
8
|
8
|
|
и^же того ради чт^о ѓ^блђжена бы'сть сђпоста'та і^и^л~ева, эTпђстиX ея`, и^ дахъ е'й кни'гђ распђс#тнђю. и^ не ё^боя'ся престђпница і^ё^де'я сесᲄра` ея`, н^о и^де и^ съблђдила е^сть е^ще и^ та`.
|
І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла.
|
|
9
|
9
|
|
и^ легостїю блђженїя свое^го ѓ^сквер#ни ꙁемлю, и^ съблђдила е^сть сᲆ ка'менемъ и^ съ древоM,
|
І неприхованим блудодійством вона осквернила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом.
|
|
10
|
10
|
|
и^ въ всњхъ сиX нњсᲄь ѓ^бращена ко мнњ`, престђпница сестра ея` і^ё^де'я въ всемъ срDцы свое^мъ. н^о въ л#жђ, рече г~ь”
|
Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, — говорить Господь.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече г~ь къ мнњ` ѓ^правдала дш~ђ свою сђпоста'та і^и^л~ь, подо'бїем# престђп'ницы і^ё^де'и.
|
І сказав мені Господь: відступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея.
|
|
12
|
12
|
|
и^ди` и^ възъпи` словеса` т^а проти'вђ сњ'вера, и^ рече'ши” ѓ^братиs сђпоста'та і^и^л~ь, рече г~ь. и^ не эTвра'щђ лице` мое` эT ва'съ ја%ко ст~ъ а^з# рече г~ь, и^ не прогнњ'ваюся въ вњкы”
|
Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, — говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися.
|
|
13
|
13
|
|
ѓ^ба'че вњжDъ безако'нїе твое, и^же вᲆ г~а б~а твое^го престђпи'ла е^си. и^ расточи'ла е^си пђти твоя` чю'жDим#, поD вся'кымъ дре'вомъ ли'ствянымъ. и^ гла'са мое^го не слы'шала е^си, реq г~ь.
|
Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Господь.
|
|
14
|
14
|
|
ѓ^брати'теся сн~ове эTвраща'ющеися рече г~ь. ја%ко аZ мђжъ ва'шъ, и^ поимђ в^ы е^ди'ного эT граD, и^ дв^а эT племене. и^ въведђ` ва'съ въ сїѓ'нъ,
|
Поверніться, діти-відступники, — говорить Господь, — тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион.
|
|
15
|
15
|
|
и^ да'мъ ваM пасты'ри по срDцђ мое^мђ, и^ пасђтъ ва'съ раꙁђмомъ и^ ё^че'нїемъ”
|
І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсудливістю.
|
|
16
|
16
|
|
Є$гдаy ё^множе'ни бђ'дете и^ възрастете` въ ꙁемли` въ дн~и т^њ, рече г~ь. не рекTђ да'лњ, кїѓ'тъ ꙁавњта гн~я. ни в#ꙁы'детъ на срDце, ни въспомянђтся того, ни л^и посњти'тся, ниже бђдетъ да'ле.
|
І буде, коли ви розмножитеся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде.
|
|
17
|
17
|
|
въ вре'мя т^о въз#ꙁовTђ і^е^рsли'ма прsтлъ гн~ь, и^ съберTђся к немђ вс^и ја%ꙁы'ци вᲆ и^мя` гн~е, въ і^ерsлиM. и^ не похо'дяT въ строптив#ствњ срDца свое^го ѕлњ'ишаго”
|
У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертістю злого серця свого.
|
|
18
|
18
|
|
Въ дн~ехъ тњхъ и^де'тъ доM і^ё'динъ к# до'мђ і^и^л~евђ, и^ прїидTђ в#кђпњ эT земля` сᲇверны, и^ къ земли` ю%же да'хъ эTц~емъ ва'шиM.
|
У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у землю, яку Я дав у спадщину батькам вашим.
|
|
19
|
19
|
|
а%з# же рњхъ, ка'ко положђ т^я въ сн~ове, и^ възDамъ тебњ зе'млю пожелњнїа, достоя'нїа пресвᲇтла вои^н#ствоM ја^зы'ческим#” и^ реко'хъ, эTц~а въꙁ#зове'ши м^я, и^ по мнњ` вни'ти не преста'неши.
|
І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене.
|
|
20
|
20
|
|
н^о ка'ко а%ще не по'мнитъ жена` любо'вника свое^го. та'ко не помнњлъ м^я доM і^и^л~евъ, рече г~ь”
|
Але воістину, як дружина віроломно зраджує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, — говорить Господь.
|
|
21
|
21
|
|
Глsа в# пђтехъ слы'шанъ е^сть, пла'чъ и^ рыда'нїе сн~овомъ і^и^л~евом#, ја%ко беꙁ#зако'ненъ сътвори'ша пђть сво'и. ꙁабвени сђть г~ђ б~ђ свое^мђ”
|
Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого.
|
|
22
|
22
|
|
Въз#врати'ᲄеся сн~ове эTвраща'ющеися, і^ и^сцњлю эTвраще'нїа ва'ша” Се м^ы и^де'мъ к тебњ, т^ы бо е^си г~ь б~ъ нашъ”
|
Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. — Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти — Господь Бог наш.
|
|
23
|
23
|
|
И$стин#но л#жи'ви бы'ша хоlми, и^ мно'жество гора'мъ. и^стин#но въ г~а б~а на'шего спsнїе і^и^л~ево”
|
Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве!
|
|
24
|
24
|
|
Стђдъ и^зъја%л# трђ'дъ эTц~ъ на'шихъ эT ю'ности на'шея. стада и^хъ и^ скоты и^хъ, сн~ве и^хъ и^ дще'ри и^хъ.
|
Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх.
|
|
25
|
25
|
|
спи'мъ в# постыдњнїи нашемъ, и^ покры'етъ насъ безгла'сїе на'ше. ја%ко г~ђ б~ђ на'шемђ съгрњши'хомъ м^ы и^ эTц~ы на'ши, эT ю'ности нашея да'же до сего дн~е. и^ не слы'шахомᲆ гла'са г~а б~а на'шего”
|
Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, — ми і батьки наші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого.
|
|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Аще въз#врати'шися і^и^л~ь рече г~ь, къ мн^њ ѓ^братиs. а^ще эTи'меши съгрњше'нїя твоя, эT лица` моеh не подви'жешися.
|
Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати.
|
|
2
|
2
|
|
і^ клене'шися, живетъ гь въи'стин#нњ и^ в сђдњ и^ въ пра'вдњ. и^ блsвятъ е^го ја^зы'цы и^ въс#хва'лятъ”
|
І будеш клястися: «живий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.
|
|
3
|
3
|
|
Сїя б^о рече г~ь, мђжђ і^ё'динђ и^ ѓ^бита'телю і^ерsли'млю. понови'те себњ поле, и^ не хощи'те сњя'ти на трънїи.
|
Бо так говорить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням.
|
|
4
|
4
|
|
ѓ^брњж'теся въ г~а, и^ эTи^мњте препђ'сїя срDцъ ва'шиX мђжи і^ё'дины, и^ ѓ^бита'тели і^ерsли'мђ. не ё'бо и^схо'диT ја%ко ѓ'гнь гнњвъ мои, и^ раꙁгорится. и^ не бђдеT кᲄомђ ё^гаси'ти, ради лђка'в#ствъ помышле'нїи ва'шиX.
|
Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла.
|
|
5
|
5
|
|
възвњсти'те въ і^ё^де'и, и^ въ і^ерsли'мњ слыша'нїе сътворите, гл~ите, и^ въспо'ите трђбо'ю на ꙁемли`. възопїите крњпко, и^ рьцњте. съвокђпи'теся и^ вни'демъ въ грады твер#ды,
|
Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста».
|
|
6
|
6
|
|
дви'гнеᲄе зна'мя въ сїѓ'нъ” Съкрњпи'теся не хо'щете ста'ти, и^же лђка'во а'з# и^зведђ эT сᲇвера, і^ сътренїе вели'ко”
|
Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель.
|
|
7
|
7
|
|
Вꙁы'иде ле'въ эT ло'жа свое^го, и^ хи'щ#никъ люDскїи въз#дви'жеся. и^ꙁше'лъ е^сть эT мњста свое^го да поста'витъ ꙁе'млю твою въ пђсты'ню, и^ гра'ди твои` ѓ^пђстњютъ ѓ^ста'вшеи беꙁъ ѓ^бита'теля”
|
Виходить лев зі своїх хащів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів.
|
|
8
|
8
|
|
На то'мᲆ препояшиᲄеся врњтищеM, пла'чите и^ рыда'ите, и^же нњсть ѓ^браще'нъ гнњвъ ја%рости гн~я эT васъ”
|
Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.
|
|
9
|
9
|
|
И$ бђдетъ въ дн~ь тои рече г~ь, поги'бнеT срDце цр~ево и^ срDца нача'лникомъ, и^ ё^жаснђтся сщ~енницы, и^ пррoцы мыслїю възнесђтся.
|
І буде у той день, — говорить Господь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.
|
|
10
|
10
|
|
и^ рекохъ, ѓ'хъ ѓ'хъ ѓ%хъ, г~и бж~е. е^да ѓ^больсти'лъ е^си люди сїа, і^ерsли'ма рекђщи, ми'рᲆ бђдеT вамъ. и^ с^е прїиде мечь да'же до дш~а.
|
І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі?
|
|
11
|
11
|
|
Въ время т^о речется лю'дем# симъ і^ерsли'мђ, вњтръ горя'щїи по пђтехъ и^же сђть по пђсᲄы'ни пђти` дщери людїи моиX, не к# вњянїю ни къ ѓ^чище'нїю.
|
У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення;
|
|
12
|
12
|
|
дх~ъ по'лнъ эT си'хъ прїиде мнњ. и^ нн~њ а^зъ, възъгл~ю сђды мои` с ни'ми.
|
і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними.
|
|
13
|
13
|
|
с^е ја%ко ѓ'блак# възы'идет#, и^ ја'ко ви'хръ колеса` е^го быстрње ѓ^рло'въ ко'ни е^го” Го'ре наM ја%ко ѓ^пђстњхомъ.
|
Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його — як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені.
|
|
14
|
14
|
|
ё^мыи эT лђка'въства срDце твое і^ерsлимъ, да сп~сенъ бђдеши. доко'лњ поживђтᲆ в# тебњ помышле'нїя бњдны.
|
Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки?
|
|
15
|
15
|
|
глаs б^о възвњще'ныи эT да'на, и^ вњдомъ сътворя'ющи и%долъ эT горы` е^фрњмля
|
Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової:
|
|
16
|
16
|
|
Рцњте ја^ꙁы'комъ, се` слышано еs въ і^ерsли'мњ, сᲄра'жи прїити эT ꙁеMля` да'лняя, и^ да'ти на гра'ды і^ё'дины гла'съ свои”
|
оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї.
|
|
17
|
17
|
|
ја%ко стра'жи селнїи сътворе'ни сђть нань ѓ'крsтъ, ја%же м^я къ гнњвђ прогнњваша, реq г~ь”
|
Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, — говорить Господь.
|
|
18
|
18
|
|
Пђти` твоя и^ помышле'нїя твоя сътвори'ша тебњ сїя. т^а лђка'ваа твоя ја^же го'рка, и^же прикоснђся срDцђ твое^мђ”
|
Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого.
|
|
19
|
19
|
|
Чрево мое чрево мое болњ м^я, чю'въства срDца мое^го смђще'ни сђть въ мн^њ. не ё^молчю ја%ко гласъ трђбы` ё^слы'шала дш~а моя во'пль ра'ти.
|
Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви.
|
|
20
|
20
|
|
сътренїе на сᲆтре'нїе възва'но бысть, ѓ^пђстᲇн#на е^сть вся земля`. ё^стремлен#но и^ ѓ^пђстњн#но жи'лище мое скоро ко'жи мое.
|
Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво — намети мої.
|
|
21
|
21
|
|
и^ доко'лњ зрю` бњжа'ща, слы'шђ гласъ трђбы`.
|
Чи довго бачити мені знамено, слухати звук труби?
|
|
22
|
22
|
|
и^же бђи` лю'ди моя мене не поꙁна'ша. сн~ове беꙁђмни сђть и^ бњсны. мђдры сђть да сᲆтворя'ютъ ѕла'я, бл~гоже твори'ти не позна'ша”
|
Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють.
|
|
23
|
23
|
|
ЗрXњ зе'млю, и^ се` праZна бы'сть и^ непотребна. и^ нб~съ, и^ не бњ свњтлость в нихъ.
|
Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, — на небеса, і немає від них світла.
|
|
24
|
24
|
|
ви'дњхъ го'ры и^ се гиба'хђся, и^ вси` хлъми възмђти'шася.
|
Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби коливаються.
|
|
25
|
25
|
|
възрXњ, и^ се не бњ чл~ка. и^ все летя'щее нб~си эTи'де.
|
Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися.
|
|
26
|
26
|
|
зрњхъ и^ с^е карме'ль пђстъ, и^ вси гра'ди е^го раꙁоре'ни сђть эT лица гн~я, и^ эT лица` гнњва ја%рости е^го”
|
Дивлюсь, і ось, Кармил — пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.
|
|
27
|
27
|
|
Сїа б^о реq г~ь, пђста` бђдетъ вся ꙁемля`, н^о и^стлњнїя не сътворю`.
|
Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена, але остаточного знищення не зроблю.
|
|
28
|
28
|
|
въс#плачеT ꙁемля` и^ поскорбя'тъ нб~са сᲆвы'ше, сего раd и^же гл~алъ е^смь” Помы'слиX, и^ не жалњхъ того, ни эTвраще'нъ е^смь эT него.
|
Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того.
|
|
29
|
29
|
|
эT гла'са ја^здя'щихъ, и^ посыла'ющихъ стрњ'лы бњжитъ всяk гра'дъ, и въшли сђть в# щњли. вси` гра'ди ѓ^ста'влени сђть, и^ не ѓ^битаеT в нихъ чл~къ.
|
Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя.
|
|
30
|
30
|
|
ты' же запђстњн#на чт^о сътвори'ши. е^гда ѓ^блече'шися въ багряни'цђ, и^ ё^краше'на бђдеши мони'сты зла'тыми, і^ и^спестри'ши сти'бїеM ѓ%чи твои`, сђетно ё^краша'ешися, ё^ничижи'ша б^о ᲄя любо'вницы ᲄвои`, дш~ђ твою пои'щTђ.
|
А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї.
|
|
31
|
31
|
|
гласъ б^о ја%ко родя'щїя слы'шахъ, тњсноты` ја%ко ѓ^тро'чица родя'щи. гласъ дще'ри сїѓ'ня междђ мрђщими, и^ рас#простира'ющи рђцњ свои`. го'ре мнњ и^же ѓ^скђдњ дш~а моя” ё^бїеныхъ ради”
|
Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями».
|
|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Обыидњте пђти` і^ерsлиMскїа, и^ възри'те, и^ промы'слиᲄе, і^ и^щᲇте на площа'дњхъ е^го. и^ егда` ѓ^бря'щете мђжа творя'ща сђдъ, і^ и'щђща вњры, и^ млsрдъ бђдђ е^мђ. да а'ще па'ки рекђтъ
|
Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим.
|
|
2
|
2
|
|
живеT г~ь, и^ т^о лжи'во кленђтся”
|
Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво.
|
|
3
|
3
|
|
Ги~ ѓ'чи твои` зря'тъ вњрђ. би'лъ е^си и^хъ, и^ не болњша. съкрђшилᲆ е^си иX, и^ эTринђли вᲆсприя^ти накаꙁа'нїе. ѓ^жести'ша лица` своя выше ка'мени, и^ не хотњша ѓ^брати'тися.
|
О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися.
|
|
4
|
4
|
|
а^з же рњхъ, ё%бо ё^боги сђть и^ бђ'и, не вᲇдђщи пђти` гн~я, и^ сђда б~а свое^го.
|
І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого;
|
|
5
|
5
|
|
и^дђ` бо къ дръжа'внымъ и^ гл~ю и^мъ, тїи б^о позна'ша пђть гн~ь, и^ сђдъ б~а свое^го. и^ се` на'ипаче сїи сᲆкрђши'ша и'го, и^ растерго'ша ё%жи.
|
піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани.
|
|
6
|
6
|
|
сего ра'ди поби'лъ иX ле'въ эT лњса, и^ во'лкъ къ ве'черђ погђби и^хъ. па'рдосъ бдя'щъ на гра'дXњ и^хъ, и^ всякъ же и^сходящ# эT нихᲆ бђдетъ ја^т#, и^же многа сђть престђпленїа и^хъ,
|
За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні.
|
|
7
|
7
|
|
покрњплены сђть эTвращенїя и^хъ. на кое^мъ млsрдъ тебњ быти могђ. сн~ве твои` ѓ^ставиша мя, и^ кленђт#ся в# тњхъ и^же не сђт# боꙁи. насытиX и^хъ и^ съблђдишя, и^ в домњ блђд#нњмъ блђд#стовахђ.
|
Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць.
|
|
8
|
8
|
|
кони любов#ницы на жены, и^ ѓ^реве сътворени сђт#. е^динъ кождо к женњ и'скреняго свое^го ржа'ше.
|
Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого.
|
|
9
|
9
|
|
е^да ли на сиX не посњщђ рече г~ь. и^ въ ја^зы'цехъ не м#сти'т ли ся дш~а моя,
|
Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
|
|
10
|
10
|
|
възы'идете на стњны и^хъ, и^ разорите`, и^стлњнїя не сътвори'те. во'ꙁмеᲄе эTра'сли е^го, и^же не сђть гн~и.
|
Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні;
|
|
11
|
11
|
|
престђпле'нїемъ б^о престђпи'лъ е^сᲄь на мя домъ і^и^л~евъ, и^ доM і^ё'динъ, реq г~ь.
|
бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь:
|
|
12
|
12
|
|
эTвръго'шася г~а и^ реко'ша, нњсть тои. ни прїидетъ на наs ѕл^о, ме'ча и^ гла'да не ё%ꙁримъ.
|
вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду.
|
|
13
|
13
|
|
пррoки бы'ша на вњтръ гл~али, и^ эTвњтъ не бы'сть в ни'хъ. сїя б^о слђ'чатся тњмъ”
|
І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».
|
|
14
|
14
|
|
Сїя рече г~ь си'лъ. и^же гл~али е^сте` сло'во т^о. с^е а^ꙁъ даю` словеса` моя` въ ё^ста` твоя` въ ѓ%гнь, и^ лю'ди сїя въ дре'ва и^ пожре'тъ и^хъ”
|
Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх.
|
|
15
|
15
|
|
Се^ а^ꙁъ наведђ` на ваs ја^зы'ки и^ꙁдале'ча до'ме і^и^л~евъ, рече г~ь. ја^ꙁы'къ си'лныи, ја^ꙁы'къ сᲄарыи, е^го'же ја^ꙁы'ка не ё^вњси ни въꙁраꙁђмњ'еши чт^о гл~ет#.
|
Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
|
|
16
|
16
|
|
тђ'лъ е^го ја%ко гро'бъ эTвер#стъ, вс^и крњ'пцы. і^ и^ꙁъја^дя'тъ кла'сы твоа`
|
Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі.
|
|
17
|
17
|
|
и^ хлњбъ твои, и^ пожре'тъ сн~овъ твои^хъ и^ дще'рїи твои^хъ. ста'до твое и ско'ты твоя` и^ꙁъја'сть, виногра'дъ твои и^ смо'квы твоя`. и^ съкрђшитъ гра'ды твоя твер#ды, в ниXже т^ы и%маши дръꙁнове'нїе мече'мъ.
|
І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся.
|
|
18
|
18
|
|
ѓ^ба'че въ дн~ехъ тњ'хъ реq г~ь, не сътворю ваs въ истлњнїе”
|
Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця.
|
|
19
|
19
|
|
да а^ще речете`, почто` сътвори` г~ь б~ъ на'шъ намъ сїя вся`. рече'ши к ни'мъ, ка'ко ѓ^ста'висᲄе м^я, и^ послђжи'сте богоM чю'ждимъ в ꙁемли` ва'шеи. та'ко послђжи'те бого'мъ чю'ждимъ в# ꙁемли` не ва'шеи.
|
І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.
|
|
20
|
20
|
|
въꙁвњсти'те сїя до'мђ і^а'ковлю, и^ ё^слы'шанїе сътвори'те въ і^ё'дњ рекђщи”
|
Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи:
|
|
21
|
21
|
|
Слы'ши по'лче бђ'и, и^же не и%маши срDца. и^же и^мњю^ще ѓ%чи не ви'дите, и^ ё%ши и^ не слы'шите”
|
вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує:
|
|
22
|
22
|
|
Мене б^о не ё^боите ли ся рече г~ь, и^ эT лица` мое^го не раꙁболи'теся. и^же положи'хъ пњсо'къ предњ'лъ мо'ря ꙁа'повњдь вњ'чнђ, и^же не ми'мои^детъ. и^ съдви'гнђтся і^ и^знемо'гђтъ, и^ надмђтся во'лны е^го и^ не пре'идђтъ того.
|
чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть.
|
|
23
|
23
|
|
лю'дем же сиM бы'сть срDце невњ'рно и^ жесᲄо'ко, эTи^до'ша и^ поидо'ша.
|
А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли;
|
|
24
|
24
|
|
и^ не реко'ша въ срDцы свое^мъ, ё^боимыся г~а б~а на'шего. и^же да'сть намъ до'жDь ра'нъ и^ по'ꙁден# въ вре'мя свое`, и^сполне'нїе лњтнїе жа'твы стрегђщи намъ”
|
і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив».
|
|
25
|
25
|
|
Беꙁако'нїя на'ша ё^клони'ша сїа, и^ грњхи` на'ша въз#дръжа'ша бл~го эT наs.
|
Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.
|
|
26
|
26
|
|
и^же ѓ^брњте'ны сђть в лю'дехъ моиX нечестиви лови'теле, ја%ко пти'чныи лове'ць сњти ставляющи, и^ поножы на ꙁацњпле'нїе мђжемъ.
|
Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей.
|
|
27
|
27
|
|
ја%ко пом#ча по'лна пти'ць, та'ко до'мы иX по'лны ле'сти. сего ради въꙁвели'чени сђть и^ ѓ^богаще'ни.
|
Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли,
|
|
28
|
28
|
|
ё^ты'ли сђть и^ ё^тол#стњли, и^ ми'мои^до'ша слове'съ мои^хъ ꙁлњише. прю` вдови'цы не сђди'ша, прю` си'ра не ё^пра'виша, и^ сђ'да ё^бо'гиM не сђдиша”
|
зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду.
|
|
29
|
29
|
|
Є$да` сихъ ра'ди не посњщђ рече г~ь, и^ли на лю'дехъ таковXњ не м#сти'тся дш~а моя`”
|
Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
|
|
30
|
30
|
|
Оу%жасъ и^ чюдеса сътворе'на сђть на ꙁемли`.
|
Дивне і жахливе відбувається на цій землі:
|
|
31
|
31
|
|
пррoцы пррoчествова'ша л#жђ, и сщ~ен#ницы плеска'хђ рђка'ми свои^ми, и лю'дїе мои въꙁлюби'ша такова. чт^о бо сътво'рится въ послњ'дняя е^го”
|
пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?
|
|
Глvа, ѕ~”
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
Оу^тверди'теся сн~ове вениами'нови посредњ і^ерsли'ма, и^ въ каџекђи въстрђбите трђбо'ю, и^ на веџахаремъ въз#дви'гнете хорђговь. ја^же ѕл^о ви'дњно е^сть эT сњвера, и^ сътре'нїе вели'ко. кра'снњи
|
Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель.
|
|
2
|
2
|
|
и^ въ стра'нъствњ живђщеи ё^подоби'лъ е^смь дще'рь сїѓ'ня,
|
Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.
|
|
3
|
3
|
|
к неи прїидђтъ пасты'рїе и^ стада и^хъ” Оу^глђби'ша в неи ѓ'крsтъ, пасе'тъ е^ді'нъ ко'ждо и^хъ и^же поD рђкђ свое^ю сђть.
|
Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку.
|
|
4
|
4
|
|
ѓ^ст~ите нань бра'нь, съвоста'ните и^ възы'идемъ въ полђдни” Го'ре намъ и^же ё^клони'ся дн~ь, и^же должае сътворе'ны сђть сњни вечернїи”
|
Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,
|
|
5
|
5
|
|
Въста'ните і^ и^зы'идемᲆ в# нощи, и^ расточиM домы` е^го”
|
Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її!
|
|
6
|
6
|
|
И$же сїя рече г~ь сил#. посњцњте дре'во е^го, эTврьꙁите ѓ%крsтъ і^ерsлима тыны`. се` е^сть граD посњще'нїя, вся'ка клевеᲄа` посреди е^го.
|
Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення.
|
|
7
|
7
|
|
ја%ко стђде'нђ сътвори'тᲆ и^сто'чникъ во'дђ свою, тако стђде'но сътвори` лђка'въство свое” Беꙁако'нїя и^ па'кости слы'шатся в неи, предо мно'ю всегда
|
Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани.
|
|
8
|
8
|
|
не'мощь и^ ја%зва” Оу^чи'ся і^ерsлиме да не эTи^детъ дш~а моя эT тебе, да не положђ тя пђсᲄђ ꙁе'млю не ѓ^бита'ннђ”
|
Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.
|
|
9
|
9
|
|
Сїя рече г~ь си'лъ. даже до гро'ꙁда съберђтъ ја%ко вᲆ виногра'дњ ѓ^ста'нки і^и^л~ьски. ѓ^брати` рђкђ твою ја^ко торгатель ко'шницы.
|
Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.
|
|
10
|
10
|
|
комђ въꙁъгл~ю, и^ комђ свњдњтельствђюся да слы'шаT. с^е неѓ^брњꙁаны ё^жеса` иX, и^ слы'шати не мо'гђтъ” Се` сло'во гн~е бы'сть к ни'мъ в# поноше'нїе, и^ не въспрїимTђ того.
|
До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.
|
|
11
|
11
|
|
сего ради ја%рости гн~я и^сполнихся ё^трђди'хся тръпя'щи” И$ꙁлїю на мало'е внњ, и^ на събра'нїе ю%ношъ въкђпњ. мђжъ б^о съ женою ја%тᲆ бђдеT, и^ ста'рецъ съ и^спол#неныM дн~їи.
|
Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́.
|
|
12
|
12
|
|
и^ преидђтъ домы` и^хъ къ чю'ждимъ, и^ поля` и^ же'ны та'коже. и^же прострђ рђкђ мою на ѓ^бита'ющиX зе'млю, рече г~ь.
|
І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь.
|
|
13
|
13
|
|
эT меншаh паки даy до бо'лшаго, вси` сребролюбїю ё^чаTся и^ эT прoрка даже до сщ~енн#ика, вси творятъ ле'сть.
|
Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно;
|
|
14
|
14
|
|
и^ цњля'хђ сътре'нїя дщерїи людїи мои^хъ, съ лестїю рекђщи, ми'рᲆ ми'ръ, и^ не бњ ми'ръ.
|
лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає.
|
|
15
|
15
|
|
стђдни сђть и^же поноше'нїе сътвори'ша. чт^о на'ипаче постыдњнїеM непостыдњни, и^ посрами'тися не вњдятъ. сея ради ве'щи падђтъ промежᲆ рђшаю^щихъ, и^ въ время посњще'нїя свое^го раꙁрђшаTся, рече г~ь.
|
Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.
|
|
16
|
16
|
|
сїя рече г~ь, стоите на пђте'хъ и^ ви'дњте, и^ въпроси'те эT стезь дре'внихъ, и^хже бђдетъ пђть бл~гъ. и^ ходи'те по ни'хъ, и^ ѓ^бря'щете прохлажде'нїе дш~амъ вашимъ. и^ реко'ша, не ходи'мъ.
|
Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо».
|
|
17
|
17
|
|
и^ поста'вихъ на ваs стра'жа. и^ реко'хъ, слы'шите гла'съ трђбы`. и^ реко'ша, не ё^слы'шимъ.
|
І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати».
|
|
18
|
18
|
|
Сего ради слы'шите ја%зы'цы, и^ позна'йте събра'нїе, коли'ко аZ сътворю` иM.
|
Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.
|
|
19
|
19
|
|
слы'ши ꙁемля`, се` аZ и^зведђ ѕлая на по'лкъ сїи пло'дъ помышле'нїя иX, и^же слове'съ мои^хъ не послђшаша, и^ ꙁако'нъ мои эTврьгоша.
|
Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.
|
|
20
|
20
|
|
въскђю мнњ кади'ло эT сава приносиᲄе, и^ касїа бл~гимᲆ ѓ^боня'нїеM эT ꙁемля` далняа. всесъж#же'нїа ваша не сђть ё^го'дна, и^ ꙁакла'нїя ва'ша не ё^годи'ша мнᲇ”
|
Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.
|
|
21
|
21
|
|
Сего ради рече г~ь, се а^ꙁъ дамъ на лю'ди сїи раꙁрDђше'нїе, и^ раꙁдрђша'ютъ в нихъ эTц~ы и^ сн~ове вкђпњ сосњдъ, і^ искренїи поги'бнђт#.
|
Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
|
|
22
|
22
|
|
Сїя рече г~ь. се` лю'ди прїидђтъ эT ꙁемля` сњверьски, и^ ја^зы'къ вели'къ въста'нетъ эT конець ꙁемля.
|
Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі;
|
|
23
|
23
|
|
стрњлђ` и^ щи'тъ въсхи'тятᲆ, мђчитель еs и^ не ё^млsрдится. глsа е^го ја%ко мо'ре въꙁшђмиT, и^ на ко'ни възы'идђтᲆ ё^гото'вани ја%ко мђжъ на ѓ^полче'нїе на тя дщи сїѓ'ня.
|
тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону.
|
|
24
|
24
|
|
слы'шахомъ слXђ е^го, беꙁъ въздержа'нїя сђть рђцњ на'ши, ско'рбь ѓ^бъя'тъ насъ болњзнїи ја%ко родя'щая.
|
Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах.
|
|
25
|
25
|
|
не хощњте и^сходи'ти на ни'вы ни и^сходњте на пTђ. ја%ко мечь врага`, и^ страхъ ѓ%крsтъ.
|
Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків.
|
|
26
|
26
|
|
дще'ро людїи мои^хъ препоя^шися вре'тищемъ, и^ посы'плися пе'пелоM. пла'чᲆ е^ді'нородныи, сътвори` себњ плаче'мъ горкиM. и^же ё^стремле'но прїидетъ запђстњнїе на ва'съ.
|
Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник.
|
|
27
|
27
|
|
и^скђси'теля дахъ тебе на люди моя крњпка, и^ вњси і^ и^скђсиши пђти` иX.
|
Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх.
|
|
28
|
28
|
|
вси` тїи нача'лницы ё^кланя'ющїи ходя'щи льсти'во. мњдь и^ желњзо вси` растлњни сђть.
|
Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі.
|
|
29
|
29
|
|
ѓ^скђдњ надђтїе на ѓ'гнь, и^стлњ ѓ'лово, в сђетђ` надымаl над#ми'тель, лђка'въства б^о и^хъ не сђть и^стлњни.
|
Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;
|
|
30
|
30
|
|
сребро эTмњтно ꙁовњте` иX, и^же г~ь эTврьглъ тњхъ”
|
відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.
|
|
Глvа, з~”
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во и^же бы'сть къ і^еремїи эT г~а гл~ющи,
|
Слово, яке було до Єремії від Господа:
|
|
2
|
2
|
|
ста'ни въ вра'тњхъ домђ гн~я. и^ проповᲇждь тђ` сло'во т^о, и^ гл~и. Слы'шите сло'во гн~е вс^я і^ё^де'я, входя'щеи по вра'тњхъ сиX, да поклони'теся г~ђ.
|
стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу.
|
|
3
|
3
|
|
сїя рече г~ь си'лъ б~ъ і^и^л~евъ” Бл~го твори'те пђти` ваша и^ мышле'нїя ваша, и^ ѓ^бита'ю с ва'ми на мњстњ томъ”
|
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці.
|
|
4
|
4
|
|
Не хощите надњяᲄися въ словесњхъ лжи'выX рекђщи, хра'мъ гн~ь, хра'мъ гн~ь, хра'мъ гн~ь е^сть”
|
Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній».
|
|
5
|
5
|
|
ЈА/ко а^ще бл~го речете пђти` ва'ша и^ мышле'нїя ва'ша. а^ще сътворите сђдъ просредњ мђжа і^ и'скреняго е^го,
|
Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її,
|
|
6
|
6
|
|
и^ прише'лца и^ си'ра, и^ вдови'ци не сътвори'те льсти'во. ни кро'вь неповиnнђ и^ꙁлїете в мњстњ семъ, и^ по бо'ѕXњ чюжиX не ходи'те в лђка'вствњ са'ми себњ.
|
не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, —
|
|
7
|
7
|
|
ѓ^бита'ю с ва'ми в мњстњ се'мъ, въ земли` ю'же да'хъ эTц~ем# вашимъ эT вњка даже и^ до вњка
|
то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів.
|
|
8
|
8
|
|
с^е вы` надњетеся на ся въ словесе'хъ лжи'выхъ, и^же не требњ вамъ”
|
Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи.
|
|
9
|
9
|
|
ё^кра'сти, ё^би'ти, блDђствовати кляти'ся лжи'во, жрᲇти ваа^лимђ и^ ходи'ти по боѕњхъ чю'ждихъ и^хже не вњсте”
|
Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ваалу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте,
|
|
10
|
10
|
|
И$ прїидо'сте и^ ста'сте предо мною в домђ се'м#, в не'мже възва'но е^сть и'мя мое. и^ рекли е^сте и^ꙁба'влени е^смы, сего ра'ди чт^о сътвори'хомъ поноше'нїя т^а.
|
і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти.
|
|
11
|
11
|
|
е^да б^о пеще'ра раꙁбо'иникомъ сътворе'нъ еs до'мъ сїи, в немже въꙁва'но е^сть и%мя мое въ ѓ'чїю вашею. а^ꙁъ е^см# а^ꙁъ е^смь, а^ꙁъ ви'дњхъ, рече г~ь”
|
Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь.
|
|
12
|
12
|
|
И$дњте к мњстђ томђ в сило'мъ идеже ѓ^бита'еᲄъ и%мя мое эT нача'ла и^ ви'дите чт^о сътвори'хъ е^мђ лђкаvствъ ра'ди людїи мои^хъ і^и^л~я.
|
Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за нечестя народу Мого Ізраїля.
|
|
13
|
13
|
|
и^ нн~њ и^же сътвори'ли е^сте вся` дњла сїя, рече г~ь. и^ гл~алъ е^смь къ ва'мъ въ ё'трїи въста'ющи, и^ гл~ющи, и^ не слы'шасте. и^ ꙁва'хъ васᲆ, и^ не эTвњща'сте мнњ.
|
І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, —
|
|
14
|
14
|
|
сътворю` до'мђ семђ в нем#же въꙁва'но е^сть и%мя мое, и^ в немже вы` и%мате дръꙁнове'нїе. и^ мњсто и^же да'хъ ва'мъ и^ эTц~емъ вашимъ, ја%ко сътвори'хъ сило'мђ.
|
то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом.
|
|
15
|
15
|
|
и^ эTврьгђ васъ эT лица` мое^го, ја^ко эTверьгоX всю бра'тїю ва'шђ, все сњмя е^фремово.
|
І відкину вас від лиця Мого, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове.
|
|
16
|
16
|
|
ты' же не моли'ся ꙁа лю'ди сїя, ни въспрїими ꙁа нихъ хвалђ и^ мл~твђ, и^ не предъстои^ши мнњ, и^же не ё^слы'шђ т^я.
|
Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе.
|
|
17
|
17
|
|
е^да ви'диши чт^о сїи творятъ въ градњхъ і^ё'диныхъ, и^ на площа'дњхъ і^ерsлима.
|
Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима?
|
|
18
|
18
|
|
сн~ове събира'ют# дрова`, и^ эTц~ы ꙁажига'ютъ ѓ^гне'мъ, и^ же'ны скропя'тᲆ тђки да сътворятъ хамоны` цр~ци нбsнњи, и^ пожрђтъ богомъ чюжим# и^ мене къ гнњвђ прогнњ'ваютъ. е^да
|
Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене.
|
|
19
|
19
|
|
мене къ гнњвђ прогнњ'ваютъ, рече г~ь. е^да` не са'ми себњ в# постыдњнїи лица свое^го.
|
Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі?
|
|
20
|
20
|
|
сего ради та'ко рече г~ь се` ја%рость моя и^ прогнњванїе мое събира'ется на мњсто т^о. на мђжи, и^ на скоты, и^ на древо страны, и^ на плоD ꙁе'мныи, и^ въꙁжеже'тся и^ не ё^га'снетъ”
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.
|
|
21
|
21
|
|
Сїя рече г~ь си'лъ б~ъ і^и^л~евъ. всесъж#же'нїя ваша преданы жрътвамъ ва'шимъ, і^ и^ꙁъја^ди'те мя'са,
|
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо;
|
|
22
|
22
|
|
и^же не гл~алъ е^смь съ эTц~ы ва'шими, и^ не заповњ'дахъ иM въ дн~ь въньже и^ꙁведо'хъ иX эT земля` е^гљ=петъски, эT сло'ва всесъж#же'нїа и^ жрътвамъ.
|
бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву;
|
|
23
|
23
|
|
н^о то'кмо заповњдаX и^мъ рекђщи. ё^слы'шите гла'са мое^го, и^ бђдђ вамъ б~ъ, и^ вы` бђдеᲄе мнњ лю'ди. и^ походи'те въ вся'комᲆ пђти` ја%же повелњхъ вамъ, да бл~го бђдетъ вамъ”
|
але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре».
|
|
24
|
24
|
|
И$ не слы'шаша ни приклони'ша ё'хо свое. н^о и^до'ша в похотњнїи и стропотъствњ срDца свое^го лђка'ваго, сᲆтворени же сђть въспятъ и^ не на преD,
|
Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем.
|
|
25
|
25
|
|
эT дн~е ја%же и^зошли` сђть эTц~ы и^хъ эT земля` е^гљ=петъскїя даже до дне сего. и^ послаX к ва'мъ всњхъ ра'бъ мои^хъ прoрокъ по дне, въста'ющи ꙁаётра, и^ посыла'ющи.
|
З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку;
|
|
26
|
26
|
|
и^ не ё^слы'шаша м^я, ни приклони'ша ё'хо свое. н^о ѓ^жести'ша вы'ю свою, и^ горши сътвори'ли сђть неже эTц~ы и^хъ”
|
але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх.
|
|
27
|
27
|
|
И$ гл~еши к ниM вся` словеса` сїя, и^ не ё^слышаT т^я. и^ воз#ꙁовеши и^хъ, и^ не эTвњща'ютъ тебњ.
|
І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді.
|
|
28
|
28
|
|
и^ речеши к нимъ, с^е е^сть ја^зы'къ и^же не послђша гласа г~а б~а свое^го, ни въспрїятъ наказа'нїя. поги'бе вњра, и^ эTя'та е^сть эT ё'стъ и^хъ.
|
Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх.
|
|
29
|
29
|
|
ѓ^стриꙁи` вла'сы твои` и^ эTмещи, и^ въспрїими плаq и^ рыда'нїе, и^же эTвръглъ г~ь и^ ѓ^ста'ви роD ја%росᲄи своея.
|
Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його.
|
|
30
|
30
|
|
и^же сътвори'ша сн~ове і^ё'дины лђка'во въ ѓ'чїю моею, рече г~ь” Поста'виша пораже'нїя своя в домђ` в нем же въꙁва'но е^сть и%мя мое, да ѓ^сквернятъ е^го.
|
Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його;
|
|
31
|
31
|
|
и^ съꙁда'ша высо'кая тофе'џъ, и^же е^сть в долђ` сн~овᲆ е^но'нь. да съжгђтъ сн~ове и^хъ и^ дще'ри свои` ѓ^гне'мъ. и^же не повелXњ ни помы'слихъ въ срDцы мое^мъ”
|
і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило.
|
|
32
|
32
|
|
Сего ра'ди с^е дн~їе прїидђтъ, реq г~ь. и^ не речется ктомђ тофеџъ тои до'лъ сн~овъ е^но'нихъ, н^о до'лъ ꙁакла'нїя, и^ погребђтся в# тофеџњ, того ра'ди и^же не бы'сть мњсто”
|
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця.
|
|
33
|
33
|
|
И$ бђдетъ трђпїе людїи сихъ въ снњдь пти'цаM нбsным#, и^ звњремъ зе'мнымъ, и^ не бђдетъ эTгоня'ющаго.
|
І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх.
|
|
34
|
34
|
|
и^ ё^поко'и^ти сᲆтворю` эT гра'дъ і^ё'динъ, и^ эT площади і^ерsлима, гласъ ра'досᲄи и^ гла'съ весе'лїя, гласъ жениха` и^ глаs невњсты, в печа'ли б^о бђдеT ꙁемля`”
|
І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.
|
|
Глvа, и~”
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
Въ время т^о рече г~ь. и^зве'ргђтъ ко'сти цр~еи і^ё^диныхъ. и^ ко'сти нача'лникоv е^го. и^ ко'сти сщ~енниковъ и^ ко'сти пррoкъ, и^ ко'сти и^же ѓ^бита'ша въ і^ерsлимњ, эT гро'бᲆ и^хъ,
|
У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх;
|
|
2
|
2
|
|
и^ прострђтъ и^хъ къ слн~цђ и^ лђнњ и^ къ всњмъ ѕвњꙁда'мъ нбsныM и^хже възлюби'ша. і^ и'мже слђжи'шA и^ вᲆ слњдᲆ и^хъ ходи'ша, і^ и^хже вꙁыска'ша и^ поклонишася” Не соберTђся ни погребђтся, н^о въ гнои` на лицы` земли` бђ'дђтᲆ.
|
і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі.
|
|
3
|
3
|
|
і^ и^зберђтᲆ на'ипаq смр~ть неже живоT вси` и^же ѓ^ста'ша эT племени сего стропти'ваго въ всXњ мњстехъ и^же ѓ^ста'влени сђть. эT ни'х же и^ꙁвергохъ я& рече г~ь си'лъ.
|
І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф.
|
|
4
|
4
|
|
и^ речеши к ни'мъ, сїя рече г~ь, е^да и^же падетъ не въста'неT л^и, и^л^и эTверъшїися не ѓ^брати'тъ л^и ся.
|
І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються?
|
|
5
|
5
|
|
въскђю б^о эTвраще'нъ е^сть по'лкъ сїи въ і^ерsлимњ эTвраще'нїемъ непокори'вымъ. вꙁя'ша лжђ, и^ не хотᲇша ѓ^брати'тися,
|
Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися.
|
|
6
|
6
|
|
внимахъ и^ послђшахъ, и^ никт^о что` бл~го е^сть гл~етъ, ни е^ді'нъ е^сть и^же дње^тъ покая'нїе на грњсњ` свое^мъ рекђщи, чт^о сътворихъ. вси` ѓ^браще'ни сTђ на тече'нїе свое ја%ко ко'нь съ стремле'нїемъ и^дђщъ на ѓ^полче'нїе.
|
Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій.
|
|
7
|
7
|
|
пилю'к# на нб~си позна` вре'мя свое. го'рлица і^ ла'стовица и^ сиконїа сᲆхрани'ша время прише'ствїя свое^го. людїе же мои` не поꙁна'ша сђда гн~я,
|
І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього.
|
|
8
|
8
|
|
ка'ко речете мы` мђ'дры е^смы, и^ ꙁакоn гн~ь с на'ми е^сть. и%стинно лжђ` дњ'лалъ е^сть ё^правле'нїе лжи'во пи'серамъ”
|
Як ви говорите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду.
|
|
9
|
9
|
|
Постыдњни сђть премђдрїи. ё^стра'шени пои^мани сђть, сло'во б^о гн~е эTврьгоша и^ премђдрость ни е^ді'на еs в нихъ.
|
Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня?
|
|
10
|
10
|
|
сего ра'ди дамъ же'ны и^хъ стра'ннымъ, поля` и^хъ преслњдова'телемъ” ЈА/же эT менша да'же до бо'лша, вси ꙁлатолю'бецᲆ послњдђю^тъ эT прoрка даже до сщ~енника, вси` сътворятъ лжђ`”
|
За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво.
|
|
11
|
11
|
|
І$ и^сцњля'хђ сътре'нїя дще'рїи людїи мои^хъ к постыдњнїю рекђщи, ми'ръ, ми'ръ. е^гда не бы'сть ми'ръ”
|
І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає.
|
|
12
|
12
|
|
Постыдњни сђть и^же гнђсьство сътвори'ша, ꙁа вся` сїя постыдњнїю не сђть постыдни, и^ срамитися не вњдњша сего ра'ди падђтъ междђ падающиX въ время посњще'нїя свое^го падђтᲆ рече г~ь.
|
Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь.
|
|
13
|
13
|
|
събира'ющи съберђ и^хъ реq г~ь, нњсть гроꙁдъ в лоꙁа'хъ, и^ не сTђ смо'кви въ смоко'вницњ, ли'стъ эTпаде, и^ далъ и^же пресᲄђпле'на сђть
|
До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них.
|
|
14
|
14
|
|
почт^о сњдимъ. съвокђпитеся и^ вънидеM вᲆ граD ꙁапа'сен#. и^ молчиM т^ђ, и^же г~ь б~ъ нашъ молча'ти сътвориl наs, и^ пити далъ намᲆ во'дђ желчи. съгрњшихомᲆ б^о г~ђ,
|
«Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом».
|
|
15
|
15
|
|
ждахомъ ми'р# и^ не бњ бл~го. время врачева'нїя. и^ с^е бо'яꙁнь.
|
Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи.
|
|
16
|
16
|
|
эT да'на слы'шана е^сть рꙁа'нїя ко'неи и^хъ. эT гла'са во'пля побо'рникъ е^го подвигнђта е^сть вся` земля`. и^ прїидо'ша и^ пожро'ша ꙁеMлю і^ и^сполне'нїе ея`. гра'дъ и^ ѓ^бита'ющиX в немъ”
|
Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому.
|
|
17
|
17
|
|
И$же с^е а^ꙁъ послю` вамъ змїи и^мже нњсть ꙁаклина'нїя і^ и^з#я^дя'тъ васъ рече г~ь.
|
Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, — говорить Господь.
|
|
18
|
18
|
|
болњꙁнь моа надъ бо'лњꙁнь, въ мнњ срDце мое пла'чюще.
|
Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені.
|
|
19
|
19
|
|
се` глsа во'пля дще'рїи людїи моихъ, эT земля` далеча. е^да г~ь нњсть в сїѓ'нњ, и^л^и цр~ь е^го нњсть в немъ. въскђ'ю м^я къ гнњвђ подвиго'сте, и^ въ и^звая'ныхъ свои^хъ и^ вᲆ сђетахъ чюжихъ”
|
Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними?
|
|
20
|
20
|
|
Про'иде жаTва сконча'но е^сть лњто и^ м^ы сп~сени нњсмы,
|
Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені.
|
|
21
|
21
|
|
надъ сокрђше'нїеM дще'ри людїи моиX, съкрђше'нъ е^смь и^ ско'рбенъ. ё'жасъ ѓ^бъяT м^я,
|
Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене.
|
|
22
|
22
|
|
е^да кле'я нsњ в# галаа'дњ, и^л^и врача нsњ т^ђ, воскђю б^о нsњ и^сцᲇле'на ра'на дще'рїи людїи моиX”
|
Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?
|
|
Глvа, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Кт^о дасть главњ моеи во'дђ и^ ѓ^чи'ма мои^ма и^сточникъ слеꙁъ. и^ пла'чю дн~ь и^ но'щь побїеныхъ дще'ри людїи мои^хъ”
|
О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого.
|
|
2
|
2
|
|
Кто дасᲄь мене въ ѓ^пђстњнїе ра'ꙁнымъ пђтемъ. и^ ѓ^ста'вль лю'ди моя и^ эTи'дђ эT ниX, и^же вси` ѓ^блђдъствова'ни сђть. и^ мно'жество престђпниковъ.
|
О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних.
|
|
3
|
3
|
|
и^ простро'ша ја^зы'къ свои ја%ко лђкъ лжи` и^ неи'стинны, съкрњпи'шася на ꙁемли`. и^же эT лђка'ва на лђка'въство и^ꙁошли` сђть, и^ мене не поꙁна'ша рече г~ь. е^ді'нъ
|
Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь.
|
|
4
|
4
|
|
кождо же эT и'скреняго свое^го да стреже'тся, и^ вся'комђ бра'тђ свое^мђ да не и'маᲄь дръꙁнове'нїа. и^же вся'къ бра'тъ льстя'щи прельсти'тъ, и^ всякъ дрђгъ льсти'ве наско'читъ.
|
Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жодному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи.
|
|
5
|
5
|
|
и^ мђжъ бра'та свое^го посмњ'ет#, і^ и'стин#нђ не въꙁгл~ют#. поё^чи'ша б^о ја^ꙁы'къ свои гл~ати лжђ`, да беꙁако'нно дњ'ютъ потрђжAшеся,
|
Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми.
|
|
6
|
6
|
|
ѓ^бита'нїа твоа посредњ льсᲄи вᲆ льсти`, въꙁдержа'шася вњдњти мене, рече г~ь”
|
Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь.
|
|
7
|
7
|
|
Сего раd рече г~ь сиl. се` а^ꙁъ разжегђ` і^ и^скђшђ` иX. что` б^о и'но сътворю` эT лица` дще'ри людїи мои^хъ.
|
Тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого?
|
|
8
|
8
|
|
стрњла` ё^ја^з#вля'юща ја^ꙁыk и^хъ, льстиво гл~алъ е^сть въ ё^стнђ своею. ми'ръ съ прїатели свои^ми гл~етъ, и^ в та'инњ поста'вит# е^мђ лови'тельства.
|
Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи.
|
|
9
|
9
|
|
е^да на сиX не посњщђ, рече г~ь. и^л^и на ја^зы'цXњ таковњхъ не м#сти'тъ л^и ся дш~а моя.
|
Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
|
|
10
|
10
|
|
на гора'хъ въспрїимђ` пла'чь и^ тђже'нїе, на красотњ пђсты'ни слезе'нїе, ја%ко възжеже'на сђть. сего ради и^же нњсть мђжа преходя'ща, и^ не слы'шаща гла'са владњюща. эT пти'ца нбsныя даже до ско'тъ пресели'шася и^ эTи^до'ша.
|
Про гори здійму плач і крик, і про степові пасовища — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися, пішли.
|
|
11
|
11
|
|
и^ дамъ і^ерsлимᲆ в хол#мы пᲇска, и^ ложи змїеM, и^ гра'ды і^ё^дины дамъ в# разоре'нїе. тњмже не бђдетъ живяи.
|
І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів.
|
|
12
|
12
|
|
кто е^сть мђжъ премђдрыи, и^же вᲆзразђмњ'етᲆ с^е до негоже сло'во ё^стъ гн~ихъ бђдет# да въꙁвᲇстиT. т^о въскђю поги'бнеT земля`, и^ съжежена е^сть ја^ко пђсᲄы'ня. е^я'же никтоже проходитъ”
|
Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?
|
|
13
|
13
|
|
Рече г~ь, и^же ѓ^сᲄа'виша ꙁако'нъ мои егоже дахъ иM. и^ не послђшаша гласа мое^го, и^ не походи'ша по немђ.
|
І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним;
|
|
14
|
14
|
|
і^ и^до'ша по стропти'въствђ срDца свое^го и^ по ваа^лимђ, чесо наё^чи'шаs эT ѓ^ц~ъ свои^хъ.
|
а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні.
|
|
15
|
15
|
|
сего ради та'ко рече г~ь силᲆ б~ъ і^и^л~евъ, се а^зъ напита'ю лю'ди сїя пелынемъ, и^ пи'танїе да'мъ и^мᲆ во'дђ жел#чнђю.
|
Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю;
|
|
16
|
16
|
|
и^ расточю и^хъ въ ја^ꙁы'ки, иXже не ꙁна'ша тїи и^ эTц~ы иX. и^ послю` на ниX мечь, дондеже и^стляTся”
|
і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх.
|
|
17
|
17
|
|
Сїа рече г~ь си'лъ, възыщи'те и^ зови'те тђжъбницы да прїидђтъ и^ к нимъ, и^же премђдрени сђть посли'те, и^ по'идђтъ съ тща'нїемъ
|
Так говорить Господь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли.
|
|
18
|
18
|
|
и^ прїемлютъ на на'съ пла'чь. да и^зведђтъ ѓ'чи на'ши сле'зы, и^ вњжди на'ши и^злњютъ во'ды,
|
Нехай вони поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода.
|
|
19
|
19
|
|
ꙁане гла'съ плача слы'шанъ эT сїѓ'на” Ка'ко па'костни бы'хомъ и^ посты'дни ѕњло. и^же ѓ^ста'вихомъ ꙁе'млю, ја%ко и^зве'ржены сђть жили'ща наша.
|
Бо голос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші».
|
|
20
|
20
|
|
тMњже слы'шите же'ны сло'во гн~е, и^ прїе'млите ё^ши'ма вашими ё^че'нїе ё'стᲆ е^го. и^ ё^чи'те дще'ри ва'ши тђже'нїю и^ еді'на ко'ждо и^скренїю свою плачю.
|
Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень.
|
|
21
|
21
|
|
и^же възы'иде смр~ть по ѓ^кномъ на'шимъ въшла е^сть в домы` на'ша, погђби'ти ѓ^троча'та наша и^звнђ`, и^ ю'ноша эT пло'щадїи.
|
Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах.
|
|
22
|
22
|
|
гл~и сїя, реq г~ь, и^ падеT мертвечи'на чл~ча ја%ко гнои^ще на лицы страны`, и^ ја%ко сњно за стопа'ми жнђщихъ, и^ нњсть и^же съберетъ,
|
Скажи: так говорить Господь: і будуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.
|
|
23
|
23
|
|
сїя рече г~ь. да не хва'лится мђдрыи въ мђдрости свое'и, ни да хва'лится крњпкїи крњпостїю своею, и^ да не хва'лится бога'тыи въ бога'т#ствњ свое^мъ.
|
Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм.
|
|
24
|
24
|
|
н^о ѓ^ семъ да хва'лится хваля'ися, вњдњти и^ ꙁна'ти м^я, и^же а'ꙁъ е^смь г~ь. и^же ᲄворю` млsть и^ сђдъ, и^ пра'вдђ на ꙁемли`. сїя б^о ё^го'дна мнњ, реq г~ь.
|
Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь.
|
|
25
|
25
|
|
се дн~їе грядTђ, рече г~ь. и^ посњщђ на всњхъ и^же неѓ^брњꙁанђ и^ ѓ^брњꙁанђ и^мђть пло'ть,
|
Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних:
|
|
26
|
26
|
|
на е^гљ'петъ и^ на і^ё'дђ и^ на е^до'мъ, и^ на сн~ы а^м#мо'ня и^ на моа'ва, и^ на всᲇхъ и^же стри'жени сђть вла'сы, ѓ^бита'ющеи в пђсᲄы'ни ја^ко вси` ја^зы'цы неѓ^брњзани плоᲄїю. весь же до'мъ і^и^л~евъ неѓ^брњꙁаны сђть срDцемъ”
|
Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.
|
|
Глvа, і~”
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Слы'шите сло'во и^же гл~алъ е^сть г~ь на ваs до'ме і^и^л~евᲆ.
|
Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів.
|
|
2
|
2
|
|
сїя рече г~ь, по пђти` ја^зыk не моѕи'те ё^чи'тися, и^ эT зна'менїи нбsныхъ не моѕи'те страши'тиs, и%хже стра'шатся ја^ꙁы'цы.
|
Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться.
|
|
3
|
3
|
|
понеже законы лю'дїи сђе^тны сђть. дре'во б^о эT лњ'са вы'сњкᲆ дњ'ло рђки ё^модњлника в лаги'рњ,
|
Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири,
|
|
4
|
4
|
|
сре'бромъ и^ зла'томъ ё^краси того`, гво'здьми и^ молоты` сложи'лъ да не разориTся.
|
покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося.
|
|
5
|
5
|
|
вᲆ подо'бїе фини'кђ ско'вана сђть и^ не воꙁ#г~люT. носи'ми но'сяTся, поне'же ходи'ти не возмогђтъ, не хощи'те б^о боа'тися иX, и^же н^и зл^а могђтъ сътвори'ти н^и добра`”
|
Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах.
|
|
6
|
6
|
|
Нњсть подо'бенъ тебњ г~и. вели'къ е^си т^ы, и^ вели'ко и^мя твое въ крᲇпости.
|
Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю.
|
|
7
|
7
|
|
кт^о не ё^бои'тся тебе` ЭO цр~ю ја^ꙁы'комъ. твоа` б^о че'сть, междђ всњхъ премђ'дрыхъ ја^ꙁы'къ, и^ въ всњхъ црsтвњхъ и^хъ, ни е^ді'нᲆ е^сть подо'бенъ тебњ`”
|
Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе.
|
|
8
|
8
|
|
Та'коже беꙁђмни и^ бђ'и и^скђся'тся. ё^че'нїе сђе'тно и^хъ дре'во е^сть.
|
Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево.
|
|
9
|
9
|
|
сре'бро и^ꙁвито эT тарси'съ прино'сиTся, и^ злато эT ѓ^фи'ръ, дњ'ло ё^модњ'лникᲆ и^ рђки зла'таря. и^ а^ћинџъ, и^ перфи^ра ѓ^дња'нїе и^хъ. дњ'ла ё^модњ'лникъ вс^я сїя.
|
Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей майстерних.
|
|
10
|
10
|
|
г~ь же б~ъ и%стиненъ е^сть, то'и б~ъ живђщїи, и^ цр~ь вᲇ'чныи. эT прогнњва'нїя е^го съдвигнеTся земля` и^ не сътръпя'тъ ја^ꙁы'цы съгрозенїа е^го.
|
А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його.
|
|
11
|
11
|
|
та'ко б^о р#цњте и^мъ, бо'ѕи и^же нб~си и^ земли не сᲆтвори'ша, да и^ꙁги'бнђтъ эT ꙁемля`, и^ эT си'хъ и^же поD нб~сеM сђть.
|
Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес.
|
|
12
|
12
|
|
творя'и же землю` въ крᲇпосᲄи свое'и, строя'и вселе'ннђю вᲆ премђ'дрости свое'и, и^ мђ дросᲄїю свое'ю простертъ нб~са.
|
Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
|
|
13
|
13
|
|
къ гла'сђ свое^мђ да'сть мно'жество во'дъ на' нб~си, и^ въз#двиѕа'етъ м#глы` эT да'лнњя ꙁемля. блиста'нїя в# дождь сътвори` і^ и^ꙁведе вњтръ эT съкрови'щъ своиX
|
За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
|
|
14
|
14
|
|
бђи сътворонъ е^сть вся'къ чл~къ эT ё^ма свое^го. постыдњнᲆ е^сть ё^модњлникъ въ вся'коM и^ꙁвая'нїи, ја%ко лжа` е^сть чт^о слїа, и нᲇсть дх~а в ниX.
|
Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу.
|
|
15
|
15
|
|
сђе'тни сђть и^ дњло смњ'хђ достои'но, въ вре'мя посњщенїя свое^го и^з#ги'нђтъ.
|
Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть.
|
|
16
|
16
|
|
нњсть къ симъ подо'бна ча'сть і^а'ковля. и^же б^о въѓ^бразиl вс^я, то'и е^сть, і^и^л~ь жеꙁлъ досᲄоа'нїя е^го” Гь~ си'лъ и^мя того.
|
Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф.
|
|
17
|
17
|
|
събери` эT ꙁемля` постыдњнїе твое, и^же ѓ^бита'еши въ ѓ^б#стоа'нїи,
|
Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;
|
|
18
|
18
|
|
и^же сїя рече г~ь” Се^ а^ꙁъ далече эTвръгђ ѓ^бита'тели земли` в то` вре'мя, и^ смђщђ и^хъ, та'ко да не ѓ^бря'щђтся.
|
бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх.
|
|
19
|
19
|
|
Го'ре мнњ` въ сокрђшенїи моеM, стропти'ва ја^ꙁва моа`. а^ꙁ# же рњхъ вина` сїя бо'лњзнь моа` е^сᲄь, и^ поношђ ея`.
|
Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справді, це моя скорбота, і я буду нести її;
|
|
20
|
20
|
|
жили'ще мое ѓ^пђстњн#но е^сть, вс^и верви'цы мои` и^ꙁорва'ны сђть. сн~ове мои` и^ꙁыидо'ша эT мене, и^ нњсть иX. нњсть и^же простретъ ктомђ` покроv мои, и^ въꙁDви'гнет# ко'жи мои`.
|
намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої,
|
|
21
|
21
|
|
и^же бђе' съдња'ша па'стыри, и^ г~а не възыска'ша. сего` ради не воZразђмњша и^ все` ста'до и^хъ расточено е^сᲄь.
|
бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне».
|
|
22
|
22
|
|
глаs слыша'нїя с^е прїиде, и^ съдви'гненїе вели'ко эT земля` сњ'верьски. да положитъ гра'ды і^ё'да в пђсты'ню, ѓ^бита'нїю змїемъ.
|
Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів.
|
|
23
|
23
|
|
вњм# г~и и^же нњсᲄь чл~кђ пђти е^го, н^и мђжа е^сть да хо'дитъ и^ ё^пра'витᲆ стопы` своа.
|
Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм.
|
|
24
|
24
|
|
накажи м^я г~и, ѓ^баче въ сђдђ и^ не въ ја%рости твое'и, ни ё^бо ниначто'же приведе'ши м^я.
|
Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене.
|
|
25
|
25
|
|
и^ꙁлњ'и прогнњва'нїе твое на ја^зы'ки и^же не поꙁна'ша т^я. и^ на вла'сти и^же и%мя твое не въꙁва'ша. и^же снᲇдо'ша і^а'кова, и^ пожроша е^го і^ и^стлиша того, и^ лњпотђ е^го расхити'ша”
|
Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.
|
|
Глvа, а~і”
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во и^же бысть эT г~а къ і^еремїи рекђщи”
|
Слово, яке було до Єремії від Господа:
|
|
2
|
2
|
|
Слы'шиᲄе словеса` ꙁавᲇта сего, и^ гл~ите къ мђж'емъ і^ё'динымъ, и^ къ ѓ^бита'телемъ і^ерsли'м#скимъ,
|
слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима;
|
|
3
|
3
|
|
и^ речеши к ни'мъ” Сїя реq г~ь б~ъ і^и^л~евъ, прокляT мђж'ъ и^же не послђша'етъ завњта сего словеs.
|
і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього,
|
|
4
|
4
|
|
и^же ꙁаповњдаX эTц~емъ ва'шимъ въ дн~ь, во'ньже и^зведохъ иX эT ꙁемля` е^гљ=пеTски, эT пещи желњзныа, рекђщи” Оу^слы'шите глаs мои и^ сътвори'те вс^я та`, и^же заповњ'даX ваM. и^ бђдете мнњ` въ лю'ди, и^ а'ꙁъ бђдђ ва'мъ въ б~а.
|
який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом,
|
|
5
|
5
|
|
да воз#дви'гнђ кля'твђ е^ю%же кляXся эTц~емъ ва'шиX, да'ти ми и^мъ зе'млю лїющђ мле'ко и^ меd, ја%ко е^сть дн~ь сїи” И$ эTвњщахъ и^ рекох#, а^ми'нь г~и”
|
щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, — дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи!
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече г~ь къ мнњ`, въꙁ#гласи` вс^я словеса` сїя въ градXњ і^ё'диныX, и^ внњ` і^ерsли'ма рекђщи” Слы'шиᲄе словеса` ꙁавᲇта сего и^ съᲄвори'те та`,
|
І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у містах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх.
|
|
7
|
7
|
|
и^же свњдњтельсᲄвђа свњдњтел#ствоваX эTц~ы вашими, въ дн~и в ня'же и^зведоX и^хъ эT ꙁеMля` е^гљ=пеTскїа да'же до дн~е сего`. заё%тра въста'а свᲇдњтельствоваX гл~я” Слы'шите глаs мои
|
Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ранку, говорячи: «слухайтеся гласу Мого».
|
|
8
|
8
|
|
и^ не слы'шаша н^и приклони'шA ё%ха свое^го. н^о и^до'ша е^ді'нъ ко'ждо въ стропоTствњ срDца свое^го ꙁла'го. и^ въꙁведо'хъ на ни'хъ вс^я словеса` ꙁавњта сего, и^же ꙁаповњ'дахъ да сътворяT, и^ не сътвори'ша”
|
Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.
|
|
9
|
9
|
|
И$ рече г~ь къ мнњ`, ѓ^брᲇтена е^сть клятва на мђж'еX і^ё'диныхъ, и^ на ѓ^бита'ющихъ і^ерsли'моM.
|
І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима:
|
|
10
|
10
|
|
ѓбрати'лися сђть къ беꙁако'нїю пр'ьвомђ эTц~ъ свои^хъ и^же не хотњша слы'шати словесъ мои^хъ. и^ сїи б^о и^доша по' боѕњхъ чю'жихъ да слђжатъ и^мъ” Ни въчто'же сътвори'ша до'мъ і^и^л~евъ, и^ до'мъ і^ё'динъ завњтъ мои и^же ꙁавњщахъ съ эTц~ы и^хᲆ”
|
вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх.
|
|
11
|
11
|
|
Сего ра'ди сїя рече г~ь. с^е а^ꙁъ наведђ на ни'хъ зла'а, эT ниX же и^ꙁыити не возмо'гTђ. и^ въꙁопїютъ къ мнњ` и^ не ё^слы'шђ и^хъ”
|
Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх.
|
|
12
|
12
|
|
І$ и^дђтъ гра'ды і^ё'дины, и^ ѓ^битатели і^ерsли'мђ. и^ възопїютъ к ни'мъ и%м#же жрђт#, и^ не сп~сђтъ иX въ вре'мя скор#би и^х#.
|
Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої.
|
|
13
|
13
|
|
по числђ` б^о градовъ бњхђ бо'ѕи твои` і^ё'до, и^ по числђ` пђтемъ твои^мъ і^ерsли'ме” поста'вилъ е^си ѓ%лтари постыDни, ѓ^лта'ри на пожренїе ваа^лимђ.
|
Бо скільки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу.
|
|
14
|
14
|
|
ты` б^о не моѕи моли'тися ꙁа лю'ди с^и, и^ не въспрїими ꙁа нихᲆ хва'лы и^ моли'твы, не ё^слы'шђ б^о во вре'мя во'пля иX къ мнњ`, и^ въ время ѓ^злобленїя и^хъ”
|
Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй.
|
|
15
|
15
|
|
Чт^о е^сть и^же въꙁлю'бленыи мо'и въ домђ` мое^мъ сътвори срамоты мно'ги” е^да мя'са ст~ая эTи^мTђ эT тебе` лђлав#ства твои`, в ниX же сла'влена е^си.
|
Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш.
|
|
16
|
16
|
|
масли'на со'чна кра'сна плодови'та зра'чна, въꙁва'лъ и^мя твое. къ гла'сђ гл~анїя вели'ка раꙁгорњся ѓ%гнь в не'и, и^ съж#жена сђть плоDная ея`.
|
Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її.
|
|
17
|
17
|
|
и^ г~ь си'лъ и^же насади тебе, гл~алъ е^сть на' тя ѕл^о ꙁа ꙁла'а до'мђ і^и^л~ева, и^ до'мђ і^ё'дина. и^же сътвори'ша себњ къ прогнᲇва'нїю м^я, жрђщи ваа^лимђ” Тыy
|
Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу.
|
|
18
|
18
|
|
г~и покаꙁа'лъ е^си мнњ` и^ поꙁнахъ, т^ы ја^ви'лъ е^си мнњ` хотњнїя.
|
Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх.
|
|
19
|
19
|
|
и^ а'ꙁ# ја%ко а%гнецъ кро'ткїи, и^же но'сится къ жрътвњ. и^ не поꙁна'хᲆ и^же помы'слиша на' мя совᲇты, рекђщи. прїидњте в#ложи'мъ дре'во въ хлњбъ е^го, і^ и^стреби'мъ е^го эT ꙁемля живђщих# і^ и^мя е^го да не помянеTся ктомђ`”
|
А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його більше не згадувалося».
|
|
20
|
20
|
|
Ты' же г~и саваѓ'џъ, и^же сђдиши пра'во, і^ и^спытаа срDца и^ ё^тробы, да ви'жђ м#щенїе твое на нихъ, тебњ` б^о эTкры'хъ прю мою`”
|
Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який випробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
|
|
21
|
21
|
|
Сего ради сїя рече г~ь къ мђжеM а^наџоџ#скиM, и^же и%щђтъ дш~ђ твою`. и^ рекTђ, не пророчествђ'еши во и^мя гн~е, и^ не ё%мреши въ рђка'хъ на'шихъ”
|
Тому так говорить Господь про мужів Анафофа, які шукають душі твоєї і говорять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»;
|
|
22
|
22
|
|
Сего ради сїя рече г~ь си'лъ. се а%зъ посњщђ на ни'хъ, ю%ноша иX ё%мрђтъ мечем# сн~ове ихъ и^ дщери иX ё^мрђтᲆ эT гла'да,
|
тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду.
|
|
23
|
23
|
|
и^ ѓста'нъки не бђ'дђтъ эT ниX. наведђ б^о зла'я на мђжи и^наџоџя въ лњто посњщенїя и^хъ”
|
І залишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.
|
|
Глvа, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
Пра'веденъ ё^бо т^ы е^си г~и, а^ще прюся с тобо'ю, ѓ^ба'че правеDна въꙁ#гл~ю к тебњ`. въскђю пђть нечести'вым# прибыва'етъ. бл~го е^сть всњмъ и^же престђпа'ютъ и^ беꙁако'нно дњютъ.
|
Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують?
|
|
2
|
2
|
|
насади'лъ е^си и^хъ и^ ко'рень пђстиша, корыстђ'ютъ и^ творятъ плоD. бли'ꙁъ е^си т^ы ё^стъ иX и^ далече эT ё^тробы иX.
|
Ти насадив їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близький, але далекий від серця їх.
|
|
3
|
3
|
|
и^ т^ы г~и вњси м^я видњлъ мя е^си, і^ и^скђсилъ е^си срDце мое` преD тобо'ю. сᲆбери иX ја^ко стадо к# жер#твᲇ, и^ ѓ^ст~и иX въ дн~ь закла'нїя.
|
А мене, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття.
|
|
4
|
4
|
|
доко'лњ стонетъ ꙁемля`, и^ трава` всея` земля` и^съхнет# ра'ди лђка'въства ѓ^бита'ющихъ на не'и. и^стлњно е^сть живо'тно и птица. ја%ко реко'ша, не ё%зритъ послDњнњя на'ша.
|
Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде».
|
|
5
|
5
|
|
а^ще с пњшими текђщи ё^трђди'лъся е^си, ка'ко проти'виᲄися мо'жеши с ко'ньми. е^гда' же вᲆ ꙁемли` ми'рнои беꙁъ боа'ꙁни бђ'деши, чт^о сътвори'ши в# горды'ни і^ѓ^рда'ньскои.
|
Якщо ти з пішими біг, і вони втомили тебе, як же тобі змагатися з кіньми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у повінь Йордану?
|
|
6
|
6
|
|
ја%коже и^ бра'тїя твоа`, и^ до'мъ эTц~а твое^го. и^ е^ще` тїи проти'вᲆ ѓ^полчи'шася тебњ, и^ възопи'ша поD тобо'ю по'лнымъ гла'сомъ” Не вњрђи и^мᲆ е^гда гл~ати бђдђтъ тебњ бл~гая.
|
Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре.
|
|
7
|
7
|
|
ѓ^ста'вилъ е^смь до'мъ мои, ѓ^ста'вихъ достоя'нїе мое, дахъ въꙁлю'бленђю дш~ђ мою в рђкђ врагомъ ея`.
|
Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.
|
|
8
|
8
|
|
бы'сть мнњ достоя'нїе мое ја%ко ле'вᲆ в# дђбра'вњ, да'лъ противъ мене глаs сего ради въꙁненави'дњхъ е^го”
|
Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його.
|
|
9
|
9
|
|
е^да пти'ца раꙁноцвњтна достоя'нїе мое мн^њ, е^да пти'ца и^спестрена вся” Прїидњте събери'теся вси` звњри ꙁемстїи, потецњте на пожрњнїе.
|
Наділ Мій став у Мене, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його.
|
|
10
|
10
|
|
па'сᲄыри мно'ѕи ѓ^тры'ли сђть виногра'дъ мои, потопта'ша ча'сть мою. да'ша ча'сть мою въжDелњннђю в# пђсты'ню запђстњнїя,
|
Багато пастухів зіпсували Мій виноградник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом;
|
|
11
|
11
|
|
поста'виша ея` в растерза'нїе, стена'ла же на' мя. разоре'нїемᲆ разоре'нA е^сть вся ꙁемля`. и^же ни е^ді'нъ е^сть и^же размы'слитъ срDцемъ.
|
зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.
|
|
12
|
12
|
|
въ всњх# пђте'хъ пђсты'ня. прїидоша вси па'костницы ꙁемля`, и^же мечь гн~ь пожре` эT края земля` даже до кра'и ея`. нњсть ми'ра всеи пло'ти.
|
На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті.
|
|
13
|
13
|
|
посњ'аша пшени'цђ и^ тер#нїе пожа'ша досᲄоя'нїе въспрїаша, и^ не тре'бњ иM. постыди'теся въ пло'дњхъ ва'шихъ ради гнњва ја%росᲄи гн~я”
|
Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа.
|
|
14
|
14
|
|
Сїя рече г~ь ѓ^ всњхъ сосњдехъ мои^хъ стропти'выX, и^же прикаса'ются достоя'нїю и^же раздњлихъ лю'демъ моиM і^и^л~ю. се а^ꙁъ и^сторгнђ и^хъ эT земля` иX, и^ до'мъ і^ё'динъ и^сто'ргнђ эT сре'ды иX
|
Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх.
|
|
15
|
15
|
|
и^ е^гда и^сто'ргнђ и^хъ, ѓ^бра'щђся и^ ё^млsрдюся иM, і^ и^зведђ и^хъ къ достоя'нїю свое^мђ, и^ мђжа в зе'млю свою.
|
Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його.
|
|
16
|
16
|
|
и^ бђдетъ а^ще ё'чни ё^чаTся пђтемъ людїи мои^хъ, да прися'гнTђ въ и^мя мое, жи'въ г~ь, ја%ко ё^чи'шA людїи мои^хъ клятися въ ваа^лима съꙁиждђтся посредњ людїи моиX.
|
І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого.
|
|
17
|
17
|
|
а^ще ли не послђшаютъ, и^сто'ргнђ людїи тњ'хъ, и^сторга'нїемъ и^ погђбле'нїемъ. рече г~ь”
|
Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь.
|
|
Глvа, г~і”
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
Си'це рече г~ь къ мн^њ, и^ди` и^ съдръжи себњ чресленикъ л#ня'ныи, и^ препояши того на чре'слњхъ твои^хъ, и^ в# во'дђ не вно'сиши того.
|
Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його.
|
|
2
|
2
|
|
и^ съдръжа'хъ чресленикъ по словеси` гн~ю, и^ положи'хъ ѓ^крsтъ чре'слъ мои^хъ.
|
І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої.
|
|
3
|
3
|
|
и^ бы'сть сло'во гн~е къ мн^њ втори'цею рекђщи,
|
І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:
|
|
4
|
4
|
|
въꙁми` чресленикъ, и^же съдръжа'лъ е^си и^же е^сть ѓ%крsтъ чреслъ твои^хъ. и^ въста'в# и^ди` къ е^фра'тњ, и^ съкры'и того въ рас#сњ'линњ ка'мен#нњ.
|
візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі.
|
|
5
|
5
|
|
і^ и^до'хᲆ и^ скрыX того въ е^фра'тњ, ја%ко ꙁаповњда мн^њ г~ь”
|
Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь.
|
|
6
|
6
|
|
И$ бы'сᲄь по днехъ мно'ѕXњ, рече г~ь къ мнњ. въста'ни і^ и^ди` къ е^фра'тњ, и^ възми` эTтђдђ чре'слениk е^гоже ꙁаповњдахъ тебњ да съкры'е^ши и& тамо.
|
Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там.
|
|
7
|
7
|
|
і^ и^до'хъ къ е^фра'тњ и^ копа'хъ, и^ вꙁя'хъ чресленикъ эT мњста и^дњже съкры'хъ е^го” И$ с^е и^ꙁгни'лъ чре'сленикъ, та'ко ја%ко ниначто'же бы'ти потребнђ е^мђ”
|
І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.
|
|
8
|
8
|
|
И$ бысть слово гн~е къ мнњ рекђщи, сїя рече г~ь.
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
9
|
9
|
|
та'ко согни'ти сътворю` горды'ню і^ё'динђ, и^ горды'ню і^ерsлі'ма мно'гђ. людїи сихъ стропти'выхъ
|
так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима.
|
|
10
|
10
|
|
и^же не хотя'тъ послђшати словесъ мои^хъ, и^ хо'дятъ въ стропти'въстве срDца свое^го” И$доша же по боѕњхъ чюжихъ, да слђжатъ и^мъ да покланя'ются и^мъ. и^ бђдђтъ ја%ко чресленикъ тои и^же никче'мђ потре'бенъ бњ`.
|
Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний.
|
|
11
|
11
|
|
ꙁане` ја%ко придрᲆжиTся чресленикъ къ чреслоM мђжа, та'ко съвокђпи'хъ мн^њ весь до'мъ і^и^л~евъ и^ весь до'мᲆ і^ё'динъ, реq г~ь. да бђдTђ мн^њ въ лю'ди и^ въ и^мя и^ въ хвалђ` и^ въ сла'вђ, и^ не послђшаша.
|
Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися.
|
|
12
|
12
|
|
сего ра'ди речеши к нимъ словеса` сїя, та'ко реq г~ь б~ъ і^и^л~евъ. вся'къ сосђдъ и^сполнится вина`. и^ рекђтъ к тебњ, е^да ли не вњдњхомъ, и^же вся'къ сосђдъ и^сполнится вина`.
|
Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?»
|
|
13
|
13
|
|
и^ рече'ши к нимъ, сїя рече г~ь. с^е а^ꙁъ и^спо'лню сихъ ѓ^бита'телїи земли` сеи, и^ цр~и иже сњдя'тъ эT колњна двд~ва на прsтлњ е^го. и^ сщ~енницы и^ прoрцы и^ всњхъ ѓ^бита'телїи і^ерsлима пїяnствомъ.
|
А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима,
|
|
14
|
14
|
|
и^сторгнђ и^хъ мђжа эT бра'та е^го, и^ эTц~ы и^ сн~ы в#кђпњ, реq г~ь. не прощђ не ѓ^сла'блю, и^ не ё^млрsдюся, е^же не расторгнђти и^хъ.
|
і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх.
|
|
15
|
15
|
|
слы'шите ё^ши'ма и^ внемлите, не хощи'те въꙁдви'гнђтися ја%ко г~ь гл~алъ е^сть
|
Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить.
|
|
16
|
16
|
|
дади'те г~ђ б~ђ ва'шемђ сла'вђ преже даже не помръкнетъ, и^ преже даже не прет#кнђтся но'ѕњ ваши гора'хъ ра'ныхъ. пожди'те свњта, и^ поло'житъ ю& в сњнь смр~ти и^ въ мра'къ.
|
Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою.
|
|
17
|
17
|
|
да а'ще того не послђшае^те в# та'инњ. попла'четъ дш~а моа эT лица` гор#дыни, и^ пла'ча восплачеT і^ и^ꙁведетъ ѓ'ко мое слеꙁђ, и^же пои^мано е^сть ста'до гн~е.
|
Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон.
|
|
18
|
18
|
|
рцы` цр~ю и^ влDцњ, смири'теся и^ ся'дњте на ꙁемли`, ја%ко взя'тся эT главы` ва'шея вњнецъ сла'вы ва'шея.
|
Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.
|
|
19
|
19
|
|
гра'ды ю%жные затво'рени сђть, и^ нњсть и^же ѓ^тво'ритъ. преведенᲆ е^сть весь і^ё'да преселе'нїемъ съвръше'номъ.
|
Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь.
|
|
20
|
20
|
|
въздви'гнњте ѓ'чи ва'ши и^ ви'дите приходя'щаа эT сњвера. гдњ` ста'до да'ное тебњ, ско'тъ нарочи'тыи твои.
|
Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє?
|
|
21
|
21
|
|
чт^о речеши е^гда посᲇтиT т^я ты` б^о наё^чи'лъ е^си иX на' тя, и^ наё^чи'лъ на главђ твою. е^да ли не въспрїимђтъ т^я бо'леꙁни ја%ко женђ` родя'щђ.
|
Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує?
|
|
22
|
22
|
|
а^ще ли рече'ши въ срDцы твое^мъ, почт^о прїидо'ша ми сїя. ради множествъ беꙁако'нїя твое^го эTкровена е^сть сра'мная твоя, ѓ^сквернены сђть стопы` твоя.
|
І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої.
|
|
23
|
23
|
|
а^ще можетъ премњни'ти е^фїѓ'плянинъ ко'жђ свою, и^л^и ры'сь пестроты` своа. и^ вы` мо'жете бл~готвори'ти, понеy наё^чи'стеся ѕлђ`.
|
Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле?
|
|
24
|
24
|
|
и^ разрњю и^хъ ја%ко сте'блїе, и^же вњтроM въсхитиTся въ пђсты'ню.
|
Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним.
|
|
25
|
25
|
|
сїи жре'бїи твои, и^ ча'сть мњры твоеа эT мене, реq г~ь. и^же ꙁабы` м^я и^ надњяся на лжђ`.
|
Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду.
|
|
26
|
26
|
|
тњмже и^ а'ꙁъ ѓ^бнажи'хъ бедры твоа проти'вђ лица твое^го,
|
За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій.
|
|
27
|
27
|
|
и^ яви'ся срамота` твоя на гораX, и^ на селаX ви'дњх# ме'рꙁости твоа, и^ любодᲇянїа твоа и^ ра'ненїе твое, срамо'тное блђженїа твое^го. го'ре тебњ і^ерsлим#, ја^ко не ѓ^чи'стишися по мнњ` толь бо'рꙁо”
|
Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?
|
|
Глvа, д~і”
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ і^е^ремїи эT слове'съ сђхо'тныхъ”
|
Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я.
|
|
2
|
2
|
|
стена'ла і^ё^дея и^ врата е^я` раꙁрђши'шася, и^ ѓ^темни'шася на земли`, и^ во'пль і^е^рsлима вꙁы'иде”
|
Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі.
|
|
3
|
3
|
|
Бо'лшїи посла'ша ме'ншихъ свои^хъ к во'дњ. прїидо'ша к черпа'нїю и^ не ѓ^брњто'ша воды`. и^ эTнесоша па'ки съсђды своя` то'щны” Посты'дни сђть и^ ѓ^ꙁлобле'ни, и^ покры'ша главы` своя`
|
Вельможі посилають слуг своїх по воду; вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови.
|
|
4
|
4
|
|
ради па'кости ꙁемли`, и^же не прїидеT до'жDь на' ꙁемлю. постыже'ни сђть нивнїи дњ'латели, покры'ша главы` своя`. и^же
|
Оскільки ґрунт розтріскався від того, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови.
|
|
5
|
5
|
|
и^ е^ле'ница в ни'вњ роди'ся и^ ѓ^ста'вила, и^же не бᲇ трава`.
|
Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави.
|
|
6
|
6
|
|
и^ ѓ^на'гри ста'ша на скалаX, бра'ша вњтръ ја%ко ѕмїеве. ѓ^скђдњша ѓ%чи и^хъ и^же не бњ` трава`. а^ще
|
І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
|
|
7
|
7
|
|
беꙁако'нїя на'ша эTвњща'ютъ наM. г~и сътвори ради и^мени твое^го, ја%ко мно'га сђть эTвраще'нїя на'ша, тебњ съгрњши'хом#.
|
Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.
|
|
8
|
8
|
|
пожда'нїе і^и^л~ево. сп~си'телю нашъ въ вре'мя ско'рби, въскђ'ю ја%ко пришле'цъ е^си на ꙁемли`, и^ ја%ко пђтникъ ё^кланя'ющся на жи'тїе”
|
Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати?
|
|
9
|
9
|
|
Въскђ'ю бы'лъ ја%ко мђж'ᲆ прошле'цъ е^си, и^ крњ'пкыи и^же не мо'жетъ спsти” Ты же в наs е^си г~и, і^ и^мя твое въꙁва'но е^сть на наs, не ѓ^ста'ви наs”
|
Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас.
|
|
10
|
10
|
|
Сїя рече г~ь лю'демъ сиM, и^же въꙁлюби, поDвиꙁа'ти но'ѕњ свои и^ не покои'шаs, и^ г~ђ не ё^годи'ша. нн~њ въспомяне'тъ беꙁако'нїя и^хъ и^ посњтя'тъ грњхи` и^хъ”
|
Так говорить Господь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече г~ь къ мнњ`, не хощи молитися ꙁа лю'ди с^и въ бл~го.
|
І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому.
|
|
12
|
12
|
|
е^гда постя'тся не ё^слы'шђ проше'нїя и^хъ. и^ а'ще принесђт# вс^есᲆж#же'нїа и^ жертвђ, не вᲆспрїимђ и^хъ. ја%ко мечеM и^ гла'домᲆ и^ мо'роM а%зъ и^стлю` и^хъ”
|
Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх.
|
|
13
|
13
|
|
И$ реко'хъ, ЭO г~и б~е пррoцы рекђтъ и^мъ, не ё^ꙁрите меча и^ гла'дъ не бђ'детъ вамъ, н^о ми'рᲆ и%стинныи да'сть вамъ на мњстњ семъ”
|
Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не буде у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці».
|
|
14
|
14
|
|
И$ рече г~ь къ мнњ`, л#жи'во пррoцы прорица'ютъ въ и^мя мое, не посла'хъ и^хъ, ни заповњ'дахъ и^мъ, ни гл~алъ е^смь к ниM. видњ'нїя л#жи'ва и^ ё^гада'нїе л#сти'во, и^ прел#ще'нїемᲆ срDца свое^го прорица'ютъ вамъ”
|
І сказав мені Господь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого.
|
|
15
|
15
|
|
Сего ради сїа рече г~ь ѓ^ пррoцњхъ, и^же пррoчествђ'ютъ въ и^мя мое, иXже а^ꙁъ не посла'хъ. рекђще, мечъ и^ гла'дъ не бђ'детъ на ꙁемли` се'и. в ме'чᲆ и^ глаD и^стляTся пррoцы тїи.
|
Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки,
|
|
16
|
16
|
|
и^ лю'деM и^мже пррoчествђ'ютъ бђ'дђтъ и^ꙁвержени на пђте'хъ і^ерsлима, ради гла'да и^ ме'ча. и^ не бђ'детъ и^же погреб#сти и^хъ. тїи и^ же'ны и^хъ, сн~ове и^ дще'ри и^хъ, і^ и^ꙁлњ'ю на нихъ ѕла'я и^хъ.
|
і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
|
|
17
|
17
|
|
и^ рече'ши к ни'мъ сло'во сїе, и^ꙁведђтᲆ ѓ%чи мои сле'ꙁы по но'щ# и^ дн~ь, и^ не ё^мо'лкнђтъ, ја%ко сътре'нїемъ вели'киM сътре'на дв~а дще'рь людїи мои^хъ, ја%ꙁвою ѕло'ю ѕњ'ло.
|
І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом.
|
|
18
|
18
|
|
а^ще и^сходя'щъ бђдђ на ни'вы, с^е ꙁакла'ни мече'мъ. и^ а'ще вни'дђ въ' градъ, с^е просте'рᲄы гла'домъ” Пррoкъ же и^ сщ~енникъ эTи^до'ша в зе'млю, е^я'же не вњдя'хђ.
|
Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; входжу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо.
|
|
19
|
19
|
|
Є$да ли эTме'щђщи эTве'рглъ е^си і^ёдђ, и^ли сїѓ'нᲆ в ме'рꙁость и^мњ дш~а твоа. въскђ'ю б^о поразиl е^си наs, та'ко да ни е^ді'но бђдетъ и^сцњле'нїе” Пожда'хоM мљ=ра, и^ нᲇсть бл~го, и^ вре'мя и^сцњле'нїя, и^ се смђще'нїе”
|
Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи.
|
|
20
|
20
|
|
Поꙁна'хомъ г~и нече'стїе на'ше беꙁаконїя эTц~ъ нашиX ја%ко съгрњши'хомъ к тебњ`,
|
Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.
|
|
21
|
21
|
|
не да'и наs в# поноше'нїе ради и^мени твое^го, ни сᲆтвори намъ доса'ды. на престо'лъ сла'вы твое^я въспомяни, и^ не раꙁори ꙁавњтъ твои с на'ми.
|
Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами.
|
|
22
|
22
|
|
е^да` сђть въ звая'ныхъ ја^зы'ческихᲆ и^же дож#дяT, и^ли нб~са могTђ да'ти ро'сђ, а^ще не т^ы воли'ши. е^да ли не ты е^си г~и б~ъ нашᲆ е^гоже жда'хомъ, ты б^о сътвори'лъ е^си вся сїя”
|
Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.
|
|
Глvа, е~і”
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ`” а^ще станђтъ мољ=сїи и^ самои^лъ предо мно'ю, нњсть дш~а моя к лю'демъ симъ” и^ꙁрини` тњ'хъ эT лица мое^го і^ и^ꙁы'идђтъ”
|
І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть.
|
|
2
|
2
|
|
А$ще ли рекTђ к тебњ, гдњ и^ꙁы'идемъ. рече'ши к ни'мъ, сїя рече г~ь. и^же къ смр~ти, къ сме'рти. и^же к ме'чю, къ ме'чю. і^ и'же къ гла'дђ, къ гла'дђ. і^ и'же къ плене'нїю, къ плене'нїю.
|
Якщо ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон.
|
|
3
|
3
|
|
и^ посњщђ на тXњ четырми ѓ%браꙁы, рече г~ь. ме'чъ на ꙁакла'нїе, и^ ўы на растерꙁа'нїе, и^ пти'ца нб~си, и ѕвњ'ри ꙁе'мли на пожре'нїя и^ расхище'нїе.
|
І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати;
|
|
4
|
4
|
|
и^ дамъ и^хъ в# поги'бель всњмъ црsтвомъ зе'мнымъ, раd манасїя сн~а е^ꙁекїина цр~я і^ё'дина всњхъ ради и^же сътвори въ і^ерsлимᲇ.
|
і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі.
|
|
5
|
5
|
|
кт^о бо ё^млsрдиTся к тебњ і^ерsлиме, и^ли кт^о поскорби'тъ ꙁа тя, и^ли и^деT к# моле'нїю ꙁа ми'ръ твои.
|
Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
|
|
6
|
6
|
|
т^ы ѓ^ста'вилᲆ м^я е^си рече г~ь, и^ въспя'тъ иZшеl е^си. и^ прострђ рђ'кђ мою` на' тя, и^ ё^бїю т^я” Оу^трђдиXся моля'щи.
|
Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати.
|
|
7
|
7
|
|
и^ расточю и^хъ вњя'ломъ въ приста'нища ꙁе'м#ская. ё^би'хъ и^ погђби'хᲆ лю'ди моя, и^ та'ко эT пђтїи свои^хъ не сђть ѓ^браще'ни”
|
Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
|
|
8
|
8
|
|
Оу^мно'жени сђть мнњ` вдови'цы е^го паq пњ'ска мор#скаго, и^ приведо'хъ и^мъ на ма'теръ ю%ноша гђби'теля полђден#наго, посла'лъ на гра'ды стремле'нїемъ гро'знымъ.
|
Удів їх у Мене більше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах.
|
|
9
|
9
|
|
и^ꙁнемогла е^сть и^же роди сеDмᲆ, ѓ^скђдњ дш~а е^я`. ꙁа'иде е^й слн~це е^гда` е^ще` бы'сть дн~ь. постыдњ'на е^сть и^ посрами'ся. и^ про'чїи е^я` в ме'чъ дамъ преD враги` и^хъ, рече г~ь.
|
Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь.
|
|
10
|
10
|
|
Го'ре мн^њ мт~и моя`, въскђ'ю роди'ла е^си мђж'а смђти'теля, мђж'а раз#враще'на по все'и ꙁемли`. не ꙁая'хъ ни ꙁаятъ ё^ мене` никтоy, вс^и кленђтъ м^я, рече г~ь. е^да` ѓ^ста'нцы твои несђть въ бл~го,
|
«Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».
|
|
11
|
11
|
|
е^да` не притекђ къ тебњ въ вре'мя ѓ^ꙁлобле'нїя, и^ въ вре'мя скорбњ'нїя на вра'га.
|
Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи.
|
|
12
|
12
|
|
е^да` ё^вњща'ется желњ'ꙁо желњ'ꙁђ эT сњв'ера, и^ мњ'дь. бога'тьства твоя`
|
Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь?
|
|
13
|
13
|
|
и^ сᲆкро'вища твоя` в# растрᲆѕа'нїе да'мъ тђ'не, въ всњ'хъ грњсXњ твои^хъ, и^ въ всњ'хъ предњ'лехъ твои^хъ.
|
Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх;
|
|
14
|
14
|
|
и^ приведђ вра'гъ твои^хъ эT ꙁемля` е^я'же не вњси, и^же ѓ%гнь воZжеже'нъ е^сть въ ја%рости мое'и, на ваs ꙁгори'тъ.
|
і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас.
|
|
15
|
15
|
|
т^ы вњси г~и, въспомяни на' мя и^ посњти м^я, и^ ꙁащити м^я эT всњ'хъ гоня'щихъ м^я. не хощи` въ тръпњ'нїе твое въс#прїя'ти м^я, вњси ја%ко тръпњ'хъ ради тебе` поноше'нїе.
|
О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
|
|
16
|
16
|
|
ѓ^брњте'ны сTђ словеса` твоя`, и^ поя'хъ и^хъ. и^ бы'сть мн^њ сло'во твое в ра'дость и^ въ весе'лїе срDца мое^го. ја%ко възва'но е^сть и^мя твое на мнњ`, г~и б~е си'лъ.
|
Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе.
|
|
17
|
17
|
|
не сњдњ'хъ въ со'нмᲇ и^гра'ющихъ, и^ сла'венъ е^смь эT лица` рђ'къ твоихъ. е^ді'нъ сњдя'хъ, ја%ко го'рести и^спо'лнилъ м^я е^си”
|
Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.
|
|
18
|
18
|
|
Въскђ'ю бы'сть бо'лњꙁнь моя` вњ'чна, и^ ја%ꙁва моя` беꙁъ ё^пова'нїя, не хо'щетъ и^сцњли'тися” Бы'сть мн^њ ја%ко лжа` вода'мъ невњ'рнымъ”
|
За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою?
|
|
19
|
19
|
|
Сего ради сїа рече г~ь, а^ще ѓ^брати'шися ѓ^бращђ т^я, и^ преD лицемъ моиM ста'неши. и^ а'ще эTлђчиши чsтное эT недосто'инаго, ја%ко ё^ста` моя` бђ'деши. ѓ^братяTся тїи к тебњ, и^ т^ы не ѓ^брати'шися к ни'мъ.
|
На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них.
|
|
20
|
20
|
|
и^ да'мъ т^я лю'демъ симъ въ стњ'нђ мњ'дянђ крњ'пкђ. и^ браня'тъ на' тя, и^ не въꙁмо'гTђ. и^же а^ꙁъ с тобо'ю е^смь да сп~сђ т^я і^ и^ꙁба'влю т^я, реq г~ь.
|
І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволяти тебе, — говорить Господь.
|
|
21
|
21
|
|
и^ꙁба'влю эT рkђ злњи'шихъ, і^ и^скђплю' т^я эT рђкъ си'лныхъ”
|
І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.
|
|
Глvа, ѕ~і”
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` рекђщи. не по'имеши женђ`,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
и^ не бђ'дђтъ тебњ` сн~ове, и^ дще'ри на мњ'стњ се'мъ.
|
не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому.
|
|
3
|
3
|
|
и^же сїя рече г~ь на сн~ы, и^ дще'ри, и^же родяTся на мњ'стњ се'м# и^ на мт~ри иX и^же роди'ша и^хъ, и^ на эTц~ы и^хъ эT и^хже племе'ни сђть роже'ни в# ꙁемли` сеи.
|
Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі:
|
|
4
|
4
|
|
смр~тми многих# не'мощїи и^ꙁъмрђтъ, не ѓ^пла'чюTся и^ не погребђт'ся, въ смяте'нїи на лицы` земли` бђдђтъ. и^ мече'мᲆ и^ гла'доM растляTся, и^ бђдетъ трђ'пїе и^хъ въ ја%дь пти'цамᲆ нбsным#, и^ ѕвњ'ремъ зе'мныM, ја%ко
|
тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним.
|
|
5
|
5
|
|
сїя реq г~ь. не вни'деши в до'мъ пи'рныи, ни ходи'ши къ пла'чю ниже ё^тњши и^хъ. поне'же в#ꙁяхъ ми'ръ мои эT людїи сиX, рече г~ь, ми'лости и^ щедроты.
|
Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль.
|
|
6
|
6
|
|
и^ ё^мрTђ вели'цыи и^ ма^лїи в ꙁе'мли се'и, не погребTђся ни ѓ^пла'чются. и^ ни ся эTтерзаюT, ниже плњшъ сътвори'ша ради и^хъ.
|
І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них.
|
|
7
|
7
|
|
и^ не и^ꙁло'мятъ межDђ и^хъ стеня'щиM хлњ'ба къ ё^тњше'нїю на мр~тва, и^ не дадђтъ и^мъ пи'тїя чаши къ ё^тњше'нїю эTц~а свое^го и^ мт~ре.
|
І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх.
|
|
8
|
8
|
|
и^ в доM пи'рныи не вни'деши да сњди'ши с ни'ми и^ ја^си` и^ пїеши.
|
Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити;
|
|
9
|
9
|
|
и^же сїя рече г~ь си'лъ б~ъ і^и^л~евъ” Се^ а^ꙁᲆ эTи^мђ эT мњ'ста сего въ ѓ%чїю ва'шею, и^ въ дн~еX ва'шиX глаs ра'дости и^ глаs весе'лїя, глаs жени'ха и^ глаs невњ'сты.
|
бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.
|
|
10
|
10
|
|
и^ е^гда` въꙁвњсᲄи'ши лю'демъ си'мъ вся словеса` сїя, и^ рекђтъ л^и к тебњ`. въскђ'ю гл~алъ е^сть г~ь на наs вся'ко ѕл^о вели'кое т^о. ка'а на'ша беꙁако'нїа, и^ли чт^о грXњ наj и%мже съгрњши'хоM г~ђ б~ђ на'шемђ”
|
Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» —
|
|
11
|
11
|
|
Рече'ши к ни'мъ. поне'же ѓ^ста'виша м^я эTц~ы ва'ши, рече г~ь. і^ и^до'ша по бо'ѕњхъ чюжихъ, и^ послђжи'ша и^мъ и^ поклони'шася и^м#. мене же ѓ^ста'виша, и^ зако'нъ мои не съхрани'ша.
|
тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали.
|
|
12
|
12
|
|
н^о и^ в^ы го'рње дњлали е^сте` нежели эTц~ы ва'ши. с^е бо похо'дитъ е^ді'нъ ко'ждо ꙁа ѕла'я срDца свое^го лђка'ваго, да м^я не слы'шитъ.
|
А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене.
|
|
13
|
13
|
|
и^зри'нђ ваs эT ꙁемля` сея` в ꙁе'млю е^я'же не вњ'сте в^ы, ни эTц~ы ва'ши. и^ слђжи'те та'мо бого'м# чюжиM дн~ь и^ но'щь, и^же не дадђтъ ваM поко'я”
|
За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя.
|
|
14
|
14
|
|
Сего ради с^е дн~и прїидђтъ рече г~ь. и^ не рече'тся ктомђ`, жи'въ г~ь. и^же и^ꙁве'лъ сн~овъ і^и^л~евъ эT ꙁеMля` е^гљ=пет#ски.
|
Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»;
|
|
15
|
15
|
|
н^о живе'тъ г~ь и^же и^ꙁвеl сн~овъ і^и^л~евъ эT земля` сњ'верскы, и^ эT всњх'ъ ꙁе'мль эT них же и^ꙁвергохъ и^хъ, и^ приведђ иX в ꙁе'млю и^хъ, юже дахъ эTц~емъ и^хъ”
|
але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім.
|
|
16
|
16
|
|
Се^ а^ꙁъ послю` ры'баря мно'ги, рече г~ь, и^ ло'вятᲆ иX. и^ посемъ послю` и^мъ мно'ги ло'вцы, и^ ло'вятъ иX эT вся'кїя горы, и^ эT вся'кого хо'лма, и^ эT пеще'ръ ка'мен#ных#”
|
Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель.
|
|
17
|
17
|
|
и^же ѓ%чи мои на всњхъ пђте'хъ и^хъ. не сђть съкрове'ни эT лица` мое^го. и^ не бы'сть ё^тае'на безако'нїя иX эT ѓ%чїю мое^ю.
|
Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх.
|
|
18
|
18
|
|
и^ възда'мъ первње сђгђ'быя безако'нїя и^ грњхи` и^хъ. и^же ѓ^скверни'ша зе'млю мою` въ мр~твечи'нњ и%долы свои^ми, и^ в поноше'нїихъ своиX и^спо'лниша достоя'нїе мое”
|
І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє.
|
|
19
|
19
|
|
Гь~ крњпосᲄь моя`, и^ ё^тверже'нїе мое и^ прибњжище мое въ дн~ь скорбњ'нїя. к тебњ ја^зы'цы прїидђтъ эT да'лнихъ зе'мль и^ рекђтъ. и%стин#но л#жђ въздержа'ша эTц~ы на'ши сђетно, и^же и^мъ не требе б^њ.
|
Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи».
|
|
20
|
20
|
|
е^да` сътворитъ себњ чл~къ бо'ѕи и^ тїи не сђть бо'ѕи”
|
Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги?
|
|
21
|
21
|
|
Сего ради с^е аZ покажђ и^мъ въ чаs сеи, покажђ` и^мᲆ рђ'кђ мою, и^ си'лђ мою`. и^ поꙁнаюT и^же и^мя мнњ` г~ь”
|
Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь.
|
|
Глvа, з~і”
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Грњхъ і^ё'динᲆ пи'санъ е^сть графїею желњ'ꙁною на ка'мени глаDцњ а^дама'нтовњ, и^ꙁ#бразденъ на простра'нъствњ срDца и^хъ, и^ в ро'ꙁњхᲆ ѓ%лтарњ и^хъ.
|
Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх.
|
|
2
|
2
|
|
е^гда` въспомянове'ни бђдђтъ сн~ове иX по ѓ^лтарњхъ своиX, и^ лњ'совъ свои^хъ, древом же ли'ственымъ на гора'хъ вы'шнихъ, жрђще на' поли.
|
Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах.
|
|
3
|
3
|
|
крњпосᲄи твоя и^ сᲆкро'вища твоя въ растерѕа'нїе да'мᲆ. и^ выш#нњя твоа` грњхъ ра'ди твои^хъ въ всњхъ ко'нцњхъ твои^хъ.
|
Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх.
|
|
4
|
4
|
|
и ѓ^ста'нешися са'мъ эT наслњдїя твое^го, ја%же да'хъ тебњ. и^ слђжи'ти т^я сътворю врагомъ твои^мъ въ ꙁемли` е^я'же не вњси. ја%ко ѓ%гнь раꙁ#жеглъ е^си въ ја%росᲄи мое'и, даже въ вњкъ раꙁгори'тся. сїя рече г~ь”
|
І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.
|
|
5
|
5
|
|
Прокля'тᲆ чл~къ и^же надњ'ется на чл~ка, и^ положитъ плоd мы'шца свое'я, и^ эT г~а эTи'детъ срDце е^го.
|
Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа.
|
|
6
|
6
|
|
бђдеT б^о ја%ко ми'рисе въ пђсты'ни, и^ не ё'ꙁритъ е^гда` прїидетъ бл~го. н^о ѓ^бита'етъ въ сђхотњ в# пђсты'ни, в# ꙁемли` го'рцњ и^ неѓ^бита'ющеи.
|
Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній.
|
|
7
|
7
|
|
блsве'нъ мђж# и^же надњ'ется на' г~а, и^ бђдетъ г~ь дръзновенїе е^го”
|
Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь.
|
|
8
|
8
|
|
И$ бђдетъ ја^ко дре'во и^же преса'дится на вода'хъ. и^же к# мокротњ поста'витъ коренїе свое`, и^ не ё^бои'тся е^гда` прїидетъ ꙁно'и. и^ бђдетъ ли'стъ е^го зе'ленъ, и^ въ вре'мя сђхо'ты не бђдеT докђчанїа. никогда` преста'нетъ сътвори'ти плоD.
|
Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід.
|
|
9
|
9
|
|
сᲄропти'во срDце чл~кђ, и^ неи^спытанно, кт^о е& поꙁнает#.
|
Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?
|
|
10
|
10
|
|
а^зъ г~ь и^спыᲄа'я срDце, і^ и^скђша'яи ё^тро'бы. и^же въꙁдаю комђдQо по пђти е^го, и^ по пло'домъ ѓ^брњтенїя е^го”
|
Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його.
|
|
11
|
11
|
|
Ря'бъ ко'рмитъ и^же не породи`. сътвори бога'тьства н^о не въ сђдъ, посредњ дн~їи свои^хъ ѓ^ста'витъ и^хᲆ, и^ въ послњ'докъ свои бђдетᲆ безђмеn.
|
Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму.
|
|
12
|
12
|
|
прsтлъ сла'вы высоты` эT нача'ла, мњсто ст~ыня на'шея
|
Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого.
|
|
13
|
13
|
|
чая'нїе і^и^л~я” Ги~ вс^и и^же т^я ѓ^ста'вятъ постыдя'тся. эTходя'щи эT тебе` в# ꙁемлю препи'шђтся, ја%ко ѓ^сᲄа'виша и^сто'чникъ водаM живђщимъ г~а.
|
Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої».
|
|
14
|
14
|
|
и^сцᲇли м^я г~и, і^ и^сцњлю, сп~си м^я, и^ сп~сеn бђдђ. ја%ко хва'ла моа` т^ы е^си”
|
Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя.
|
|
15
|
15
|
|
Се^ тїи гл~ютъ ко мнњ`, гдњ` е^сть сло'во гн~е да прїидетъ.
|
Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!»
|
|
16
|
16
|
|
и^ а'ꙁъ нњсмь смђщенъ тебњ` па'стырю послњдђ'ющи. и дн~ь чл~комъ не пожелњхъ, т^ы вњси, чт^о и^зошло е^сть эT ё'стъ моиX, пря'мо преD тобо'ю бы'сть.
|
Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм.
|
|
17
|
17
|
|
не бђ'ди же т^ы мнњ` въ бо'аꙁнь, и^ ё^пова'нїе мое т^ы въ дн~ь ѓ^ꙁлобленїа.
|
Не будь страшним для мене, Ти — надія моя у день біди.
|
|
18
|
18
|
|
да посᲄыдяTся и^же м^я го'няT, и^ не постыжђся. ё^страшаTся тїи, и^ не ё^страшђся а%ꙁъ. наведи на' ниX дн~ь ѓ^ꙁлобленїя, и^ съгђ'бымъ сътрясе'нїемъ сътряси и^хъ”
|
Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день бідування і скруши їх подвійним знищенням.
|
|
19
|
19
|
|
Сїя рече г~ь къ мнњ`. и^ди` и^ ста'ни въ вра'тXњ сн~овъ людїи моиX. по ниX же въхо'дятъ цр~їе і^ё'дины, і^ и^сходяT, и^ во всXњ вра'тXњ і^ерsли'ма. и^ речеши к ниM”
|
Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських,
|
|
20
|
20
|
|
Оуслы'шите сло'во гн~е цр~їе і^ё'дины, и^ вся` і^ё^де'я, вс^и же ѓ^битатели і^ерsли'ма, и^же вхо'дите по вра'тњхъ си'хъ”
|
і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами.
|
|
21
|
21
|
|
Сїя рече г~ь. съхрани'те дш~а ва'ша, и^ не хо'щете носити тяготы` въ дн~ь сђбо'ты, н^и вноси'те по вра'тњхъ і^ерsли'ма,
|
Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими,
|
|
22
|
22
|
|
и^ не хо'щите и^ꙁринђти бременъ въ домњхъ ва'шихᲆ въ дн~ь сђбо'тныи, и^ вся'кого дњ'ла не твори'те. ѓ^ст~ите дн~ь сђбо'тныи, ја%коже ꙁаповњ'даX эTц~емъ ва'шиM,
|
і не виносьте тягарів з домів ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів батькам вашим,
|
|
23
|
23
|
|
и^ не ё^слыша'ша, н^и приклони'ша ё%хо свое, н^о ѓ^жести'ша вы'а своа да не ё^слы'шатъ м^я, и^ не прїе'млютъ накаꙁа'нїя.
|
які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення.
|
|
24
|
24
|
|
и^ бђдеT а^ще ё^слы'шите мене`, рече г~ь. да не въꙁносите бре'менъ по вра'тњхᲆ гра'да сего` въ дн~ь сђбоTныи. и^ а'ще ѓ^ст~ите дн~ь сђбо'тныи, да не сътвори'те во'нь всяка'го дњ'ла.
|
І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жодною працею,
|
|
25
|
25
|
|
внидTђ по вра'тњхъ гра'да сего`, цр~и и^ нача'лницы сњдящїи на прsтлњ двд~вњ. и^ въсходя'щи на колесњхъ и^ конеX тїи и^ нача'лницы иX мђжи і^ё'дины, и^ ѓ^битатели і^ерsли'ма. и^ ѓ^бита'ютᲆ въ гра'дњ се'мъ въ вњки.
|
то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно.
|
|
26
|
26
|
|
и^ прїидђтъ эT граD і^ё^динъ ѓ%крsтъ і^ерsли'ма, и^ ѓ^бита'ется граD сїи въ вњки. и^ прїидђтъ эT граD і^ё'динъ ѓ%крsтъ і^ерsли'ма, и^ эT земля венїами'ня и^ эT по'льнихъ и^ эT го'рниX и^ эT ю'га, нося'щи всесоQженїя и^ заколенїа, и^ жер#твђ и^ џемїамъ, и^ въꙁносятъ приноше'нїе въ до'мъ гн~ь”
|
І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жертви у дім Господній.
|
|
27
|
27
|
|
А$ще же не ё^слы'шите мене, да ѓ^ст~иᲄе дн~ь сђбо'ты и^ не но'сите время, и^ не вносиᲄе по вра'тXњх і^е^рлsима въ дн~ь сђбоTныи. зажгђ ѓ^гнеM во вратеX еh. и^ пожреT домы` і^ерsлі'ма въ дн~ь сђбоTныи, и^ не ё^гасяTся”
|
А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне.
|
|
Глvа, и~і”
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во и^же бы'сть къ і^еремїи эT г~а рекђщи.
|
Слово, яке було до Єремії від Господа:
|
|
2
|
2
|
|
вᲆста'ни и^ вᲆзы'иди в до'м# скђделничїи, і^ т^ђ слы'шиши словеса` моа`.
|
встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої.
|
|
3
|
3
|
|
И$ внидохъ въ до'мъ скђде'льничь, и^ с^е то'и творя'ше дњ'ло на колесњ.
|
І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружалі.
|
|
4
|
4
|
|
и^ разваленъ е^сть сосђдᲆ е^гоже то'и творя'ше эT гли'ны рђка'ми свои'ми. и^ ѓ^брати'вся сътвори с того` сосђдъ и%ныи ја%ко ё^гоDно въ ѓ'чїю е^го да сътворитъ”
|
І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити.
|
|
5
|
5
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` рекђщи.
|
І було слово Господнє до мене:
|
|
6
|
6
|
|
е^да` л^и ја%ко скђде'л#никъ т^о и^ не възмогђ ва'мъ сътвори'ти до'ме і^и^л~евᲆ рече г~ь” Се^ ја%ко бе'рнїе въ рђ'кђ скђде'лничю. та'ко в^ы доме і^и^л~евᲆ, в рђкђ мою`.
|
чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього? — говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів.
|
|
7
|
7
|
|
ё^сᲄремлено гл~ю на ја^ꙁыки и^ на црsтва. да и^скореню и^ раꙁорю и^ расточю
|
Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його;
|
|
8
|
8
|
|
и&” А$ще покаа'нїе съдњ'ютъ лю'дїе эT лђкаvства свое^го и^же гл~алъ е^сть на' ня, дњ'ю і^ аZ покаа'нїе на лђка'в#ства чт^о помы'слиX да сътворю е^мђ,
|
але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити йому.
|
|
9
|
9
|
|
и^ скоро гл~ю ѓ^ ја^ꙁы'кахъ и^ црsтвахъ да соѕиждђ и^ насаждђ я&,
|
А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його;
|
|
10
|
10
|
|
а^ще л^и сътворяT лђка'во преD ѓ^чи'ма мои'ма. да не ё^слы'шат# гла'са мое^го, покаа'нїе дњ'ю на бл~го чт^о гл~алъ е^смь да сътворю и^мъ”
|
але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його.
|
|
11
|
11
|
|
нн~њ б^о рцы мђ'жђ і^ё'динђ и^ ѓ^битателю і^ерsли'ма рекђщи” Сїя рече г~ь. с^е а^ꙁъ совњща'ю на ва'съ лђка'во и^ помышлю на ва'съ помышленїе. ѓ^брати'теся е^ді'нъ ко'ждоy эT пђти` свое^го зла'го. і^ и^спра'вите пђти ва'ша и^ мышленїя ва'ша.
|
Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші.
|
|
12
|
12
|
|
и^же реко'шA эTчая'хомся, по помышле'нїихъ б^о на'шихъ и^демъ. и^ е^ді'нъ ко'ждо же строптив#ство срDца свое^го лђка'во да сътвори'мъ”
|
Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця».
|
|
13
|
13
|
|
Сего ради сїя рече г~ь въпроси'те ја^ꙁы'коv, кт^о слы'ша таковђ гроꙁђ и^же сътвори ѕњ'ло дв~а і^и^л~ева.
|
Тому так говорить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева.
|
|
14
|
14
|
|
е^да` ѓ^скђдњ'етъ эT ка'мене по'льска снњгᲆ лива'новъ, и^л^и и^стрᲆгнђти могђтъ воды` кипя'щи и^ сᲄђде'ны и^злїя'ющи.
|
Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають холодні води, що течуть з інших місць?
|
|
15
|
15
|
|
и^же ꙁабвены е^сть мнњ` лю'ди мои сђе'тво жрђще и^ попира'юще на пђтехъ свои^хъ. и^ на сте'ѕяхъ вњка да въсходя'тъ по ни'хъ пђти` нетре'нњмъ,
|
А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного,
|
|
16
|
16
|
|
да бђ'детъ ꙁемля` и^хъ въ ꙁапђстњнїе и^ въ звиѕда'нїе вњ'чное” Вся'къ и^же пре'идеT по не'и почюди'тся, и^ покива'етъ главо'ю свое'ю.
|
щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю.
|
|
17
|
17
|
|
ја%ко вњтръ горющїи расторгнђ и^хъ преD врагы`. хребетъ а^ не лице покажђ и^мъ въ дн~ь поги'бели и^хъ”
|
Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх.
|
|
18
|
18
|
|
И$ реко'ша прїидњте помы'слимъ на і^еремїю совњтъ, н^и б^о и^ꙁги'нетъ ꙁако'нъ эT сщ~е'нника н^и совњтъ эT премђ'драго. н^и сло'во эT проро'ка прїидњте и^ пораꙁи'мᲆ е^го ја%ꙁы'комъ, и^ не воньмњмъ въ всњхъ словесњхъ е^го”
|
А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його».
|
|
19
|
19
|
|
Во'ньми г~и кᲆ мнњ и^ слы'ши гла'съ сђпоста'тъ мои^хъ.
|
Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників.
|
|
20
|
20
|
|
е^да въздае'т ли ся ꙁа бл~го ѕл^о иже и^скопа'ша ро'въ дш~и моеи, помяни'ся и^же стоя'хъ преD тобо'ю да въꙁгл~ю ꙁа ни'хъ бл~гая, да ѓ^брящђ гнњвъ твои эT нихъ.
|
Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій.
|
|
21
|
21
|
|
сего ра'ди да'и сн~ове иX въ гла'дъ, і^ и^зведи` и^хъ в рђкђ мечю` да бђдђтъ же'ны и^хъ беꙁча'дны и^ вдо'вы, и^ мђжи и^хъ ё^бїются сме'ртїю, ю'ноша и^хъ и^ско'лются мечеM на ра'ти,
|
Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні.
|
|
22
|
22
|
|
да слышится во'пль эT домо'въ и^хъ” І$ и^ꙁведе'ши на нихъ разбо'иника ё^стремле'но, и^же и^скопа'ша мн^њ ровъ да и^мђтъ м^я, и^ сњти съкры'ша нога'мъ мои^мъ”
|
Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх.
|
|
23
|
23
|
|
Ты' же г~и вњси вс^я совњты и^хъ на' мя въ смр~ть, не и^сцњли'ши безако'нїе и^хъ эT лица` твое^го и^ грњхъ и^хъ да не изгла'дится, да бђдђтъ разᲆдрђше'ни преD тобо'ю. и^ въ время ја%рости твоея съблюди` и^хъ”
|
Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого.
|
|
Глvа, џ~і”
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
Сїя рече г~ь и^ди` и^ возми` сосDђ скђде'лничь ж#же'н#, эT ста'реw людїи и^ эT ста'рецᲆ сщ~енниk”
|
Так сказав Господь: піди і купи глиняний глечик у гончара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих,
|
|
2
|
2
|
|
і^ и^ди` въ ё^до'лᲆ сн~вᲆ е^н#но'ниX. и^же е^сть близь въсхо'да вра'тъ скђде'лничихъ. и^ проповњдае^ши т^ђ словеса` и^же а^ꙁъ гл~ю к ᲄебњ.
|
і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі,
|
|
3
|
3
|
|
и^ речеши, ё^слы'шите сло'во гн~е цр~и і^ё'дины, и^ ѓ^биᲄа'тели і^ерsлимA. сїя рече г~ь си'лъ б~ъ і^и^л~евъ. се а^ꙁъ наведђ ѓ^ꙁлобле'нїе на мњсто сїе. тако да вся'кᲆ и^же ё^слы'шитᲆ т^о, звђча'тъ ё^ши е^го того ради
|
і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це, — про яке хто почує, у того задзвенить у вухах,
|
|
4
|
4
|
|
и^же ѓ^ста'виша м^я и^ чю'же, сътвори'ша мњсто с^е. и^ пожро'ша на не'мъ богоM чюжиM, и^хже не вњдњша ᲄїи и^ эTц~ы и^хъ. и^ цр~їе і^ё'дины, і^ и^спо'лниша мњсто сїе кро'ве непови'нныхъ.
|
за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних
|
|
5
|
5
|
|
и^ съꙁда'ша вы'шняя ваа^лимђ на согорњнїе сн~овъ своиX ѓ^гнем#, въ всесъж#же'нїе ваа^лимђ и^же не ꙁаповњдахъ. ни гл~алъ е^смь ни вꙁы'иде на срDце мое.
|
і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені;
|
|
6
|
6
|
|
Сего ради с^е дн~їе грядђтъ рече г~ь. и^ не възове'тся ктомђ` мњсто сїе тофе'џъ и^ ё^долъ сн~овъ е^нонихъ. н^о ё^долъ ꙁакла'нїя.
|
за те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли місце це не буде більше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства.
|
|
7
|
7
|
|
и^ разточю` совњтъ і^ё'дњ, і^ и^ерsлимђ в мњстњ се'мъ. и^ превращђ иX мече'мъ предᲆ враги` иX, и^ в рђкђ и'щђщиX дш~ъ иX” и^ да'мъ пло'ти и^хъ ја%дь пти'цамъ нбsнымъ, и^ звњремъ зе'мныM.
|
І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним.
|
|
8
|
8
|
|
и^ поста'влю граD сїи въ ё'жасъ и^ въ звиꙁда'нїе” вся'къ и^же мимои^детъ по немъ почюдиTся, и^ позви'ждетъ по все'и ра'нњ е^го.
|
І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його.
|
|
9
|
9
|
|
и^ напита'ю и^хъ пло'тїю сн~овъ и^хъ и^ плотїю дще'рїи и^хъ, и^ еді'нъ ко'ждо пло'ти дрђга свое^го снњсть въ ѓ^бъстоя'нїи и^ въ тњснотњ`, в не'иже ꙁапрђтъ иX вра'ѕи и^хъ, и^же и'щђтъ дш~а и^хъ”
|
І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні.
|
|
10
|
10
|
|
И$ съкрђши'ши сосђдъ преD ѓ^чи'ма мђжїи и^же и^дђтъ с тобо'ю.
|
І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою,
|
|
11
|
11
|
|
и^ рече'ши к ни'мъ, сїя реq г~ь си'лъ” Та'ко сᲆкрђшђ лю'ди сїя и^ гра'дъ сїи, ја%ко съкрђшится сосђдъ скђде'лныи, и^же не мо'жетъ ктомђ въста'витися. и^ в тофе'џъ погребђтся того ради и^же не бђдетъ и%ного мњста на погребе'нїе.
|
і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання.
|
|
12
|
12
|
|
та'ко сътворю` мњстђ семђ рече г~ь, и^ ѓ^бита'телемъ е^го да поста'влю гра'дъ тои ја%ко тофе'џ#
|
Так зроблю з місцем цим, — говорить Господь, — і з жителями його; і місто це зроблю подібним до Тофета.
|
|
13
|
13
|
|
и^ бђдђтᲆ домы` і^ерsлима и^ домы` цр~їи і^ё'диныхъ. ја%ко мњсто тофеџъ нечи'сто, всњ домы` вᲆ и^хже кро'вњхъ жро'ша всњмъ во'емъ нбsным# и^ приноша'хђ възлїя'нїя бого'мъ чюжи'мъ”
|
І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим.
|
|
14
|
14
|
|
Прїиде же і^еремїя эT тофе'џ#, и^же посла` е^го г~ь къ прoрчествова'нїю, и^ ста` въ дворњ` до'мђ гн~я, и^ рече къ всњмъ лю'демъ.
|
І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові:
|
|
15
|
15
|
|
сїя рече г~ь си'лъ б~ъ і^и^л~евъ” Се` а^зъ наведђ на граD се'и, и^ на вся` гра'ды е^го вся` ѕла'я, и^же гл~алъ е^смь на'нь. ја^ко ѓ^жести'ша вы'я своя да не слы'шатъ слове'съ мои^хъ”
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстокосерді і не слухають слів Моїх.
|
|
Глvа, к~”
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
И ё^слы'ша фас#сђръ сн~ъ еMмеr сщ~енник#, и^же поста'вленᲆ бњ` нача'лникъ в домђ` гн~и, і^еремїю прoрчествђ'юща словеса` сїя.
|
Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці,
|
|
2
|
2
|
|
и^ ё^да'ри фас#сђр# і^еремїю пррoка, и^ посᲄа'ви е^го въ кладђ и^же бњ` въ вра'тњхъ венїами'нихъ вы'шнихъ в# домђ гн~я.
|
то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому.
|
|
3
|
3
|
|
е^гда' же в зAё'трїи дн~ь бысть, и^зве'де фассrђ і^еремїю эT кла'ды. и^ рече` к немђ і^еремїя, не фас#сђръ възва' г~ь и'мя твое, н^о стра'хъ эTвсю'дђ.
|
Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»*.
|
|
4
|
4
|
|
и^же сїя рече г~ь, се` а^ꙁъ да'мъ т^я въ страX и^ вси` дрђзи твои`. и^ разрDђша'тся мечемъ вра'гъ свои^хъ, и^ ѓ'чи твои` ё^ꙁрятъ. и^ всю` і^ё^де'ю даM в рђк'ђ цр~я вављ=лон#ска, и^ преведе'тъ и^хъ въ вављ=ло'н#, и^ побїетъ и^хъ мечеM.
|
Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем.
|
|
5
|
5
|
|
и^ дамъ все и^мњнїе гра'да сего, и^ веs трђдъ е^го. всю' же цњнђ` е^го, и^ вся` скровища црsтва і^ё'дина даM в рђкђ враго'мъ и^хъ. и^ расхитя'тъ и^хъ и^ во'ꙁмђтъ и^ ведђтъ въ вављ=лонъ”
|
І віддам усе багатство цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон.
|
|
6
|
6
|
|
Ты' же фассђръ, и^ всњ ѓ^бита'тели до'мђ твое^го и^дете въ плᲇне'нїе, и^ вᲆ вављ=лоn прїидеши, и^ та'мо ё'мреши, та'мо же и^ погребе'шися ты` и^ вси` дрђзи твои`, и^мже пррoчествовалъ е^си лжђ`”
|
І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво.
|
|
7
|
7
|
|
И$зве'лъ м^я е^си г~и, и^ прельще'нъ е^смь крњплњ'иши мене бы'лъ е^си и^ възмо'глъ е^си. сътворе'нъ е^смь в# посмњхъ весь дн~ь, вси порђга'ются мн^њ, и^же
|
Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене — і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене.
|
|
8
|
8
|
|
прежде ё^же` гл~ю възъглашаю^ще безако'нїе и^ па'кости възглаша'ю. и^ быs мн^њ сло'во гн~е в# поноше'нїе, и^ в посмXњ весь дн~ь.
|
Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння.
|
|
9
|
9
|
|
и^ рекохъ не въспомянђ е^го ниже гл~ю ктомђ во и^мя е^го” И$ быs въ срDцы мое^мъ ја%ко ѓ'гнь горя'щъ, ꙁатворенъ же в# костехъ мои^хъ и^ ѓ^скђдњхъ носи'ти не тръпя'щи,
|
І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг.
|
|
10
|
10
|
|
слы'шахъ бо досади'тельства мно'гимъ и^ стра'хъ ѓ'крsтъ, погони'те и^ пого'ниM е^го эT всњхъ мђжїи і^ и^же бњхђ ми'рнїи мои`. и^ съхраняющи странђ` мою, а^ще ка'ко прельсти'тся и^ премо'жемъ нань, и^ послњдђ'емъ мще'нїю эT него.
|
Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому».
|
|
11
|
11
|
|
г~ь же со мно'ю е^сть, ја%ко брани'тель крњпкїи” Сего ра'ди гоня'щеи м^я падђтъ, и^ не'мощни бђдTђ и посᲄыдяTся ѕњло, ја%ко не раꙁђмњшA поноше'нїа вᲇчнаго, и^же никогда` и^з#гла'дится”
|
Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, тому що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться.
|
|
12
|
12
|
|
И$ ты` г~и си'лъ, и^скђси'тель пра'веднаго, и^же и^ вњдаеши ё^тро'бы и^ срDце. молю ти ся да ви'ждђ мще'нїе твое на нихъ” тебњ б^о эTкры'хъ прю мою”
|
Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
|
|
13
|
13
|
|
По'ите г~ђ хвалиᲄе г~а, и^же и^зба'ви дш~ђ ё^бо'гаго эT рђкъ лђкавыхъ”
|
Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. —
|
|
14
|
14
|
|
Проклятъ дн~ь во'ньже родиXся, дн~ь воньже породи м^я мт~и моя, да не бђдетъ блsвенъ”
|
Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний!
|
|
15
|
15
|
|
прокля'тъ мђжъ, и^же възвњсти эTц~ђ мое^мђ, рекђщи. родися тебњ ѓ%трокъ мђжескъ, и^ ја%ко радостїю възвесели е^го.
|
Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», і тим дуже порадувала його.
|
|
16
|
16
|
|
да бђдетъ чл~къ то'и ја%ко сђть гра'ди ја^же превратиl г~ь, и^ не раска'яся. да слы'шиT вопль заё'тра, и^ рыданїе въ время полђден#ное,
|
І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання
|
|
17
|
17
|
|
и^же мене не ё^биl эT ма'тери с^и. да бы'сть мн^њ мт~и моа гро'бъ, и^ чре'сла е^я` ꙁача'тїе вњчное.
|
за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною.
|
|
18
|
18
|
|
въскђю эT ма'тери с^и и^ꙁше'лъ е^смь, да вижDђ трђдъ и^ болњзни, и^ растляTся въ постыдњнїе дн~и мои`”
|
Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?
|
|
Глvа, к~а”
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во и^же бы'сть эT г~а къ і^еремїи. когда` посла` к немђ цр~ь седекїа, фас#сђра сн~а гоlкїа, и^ софо'нїа сн~а манасїа сщ~е'нника рекђщ'и”
|
Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав до нього Пасхора, сина Молхіїного, і Софонію, сина Маасеї священика, сказати йому:
|
|
2
|
2
|
|
Въспроси за на г~а, и^же навходоно'соръ цр~ь вављ=ло'ньскїи ѓ^полчи'ся на наs. а^ще ё^бо сътвори'тъ г~ь с на'ми по всњмᲆ чюдесеM свои^мъ, да эTи'детъ эT наs”
|
«запитай про нас Господа, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, воює проти нас; можливо, Господь сотворить з нами що-небудь таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив від нас».
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече і^еремїя к ни'мᲆ. та'ко рцњте седекїи, сїя рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ”
|
І сказав їм Єремія: так скажіть Седекії:
|
|
4
|
4
|
|
Се^ аZ ѓ^бращђ сосђды браnныя, и^же сђть въ рђка'хъ ва'шиX, и%миже в^ы ѓ^полча'етеся на цр~я вављ=ло'ньска и^ и^ халде'иска, и^же ѓ^б#стоя'тъ ва'съ ѓ%крsтъ стњ'нъ. и^ сᲆберђ т^а по'средᲇ гра'да сего`,
|
так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну назад військове знаряддя, яке у руках ваших, яким ви воюєте з царем Вавилонським і з халдеями, які беруть вас в облогу поза стіною, і зберу їх посеред міста цього;
|
|
5
|
5
|
|
и^ поборю а%ꙁъ ваs въ рђкђ просᲄертђ, и^ в# мы'шцђ крњпкђ, и^ въ ја%рости и^ въ гнњвњ вели'цњ.
|
і Сам буду воювати проти вас рукою простягнутою і правицею кріпкою, у гніві й у люті й у великому обуренні;
|
|
6
|
6
|
|
и^ побїю ѓ^бита'тели гра'да сего, чл~комъ и^ звњремъ гђби'тельство вели'ко да мрђтъ”
|
і вражу тих, що живуть у цьому місті, — і людей і худобу; від великої моровиці помруть вони.
|
|
7
|
7
|
|
И$ посе'мъ рече г~ь, да'мъ седекїа цр~я і^ё'дина и^ рабы` е^го и^ лю'ди е^го і^ иже ѓ^сᲄа'влени сђть въ гра'дњ семᲆ эT гђби'тельства и^ меча и^ гла'доM в# рђ'кђ навходоносо'рђ цр~ю вављ=лоnскђ, и^ в рђкђ врагомъ иX, и^ в рђ'кђ и%щђщиX дш~а иX, и^ побїеT и^хъ ѓ%стрїем# меча`, и^ не ё%кло'нится, ни'же простиT ни'же ё^млрsдитъся.
|
А після того, — говорить Господь, — Седекію, царя Юдейського, слуг його і народ, і тих, що залишилися у місті цьому після моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їхні; і він уразить їх вістрям меча і не пощадить їх, і не пожаліє і не помилує.
|
|
8
|
8
|
|
и^ къ лю'демъ си'мъ речеши” Сїя рече г~ь б~ъ, с^е а%ꙁъ даю` преD ва'ми пђть живоTныи и^ пђть смр~тныи.
|
І народу цьому скажи: так говорить Господь: ось, Я пропоную вам путь життя і путь смерти:
|
|
9
|
9
|
|
и^же ѓ^бита'етъ во гра'дᲇ семъ ё%мретъ мечемъ и^ гла'домъ и^ гђби'тельствомъ. и^же и^сходя'щь бђ'детъ и^ прибњжи'тъ къ халдњ'ѓм# и^же ѓ^б#стоя'тъ ва'съ, жи'въ бђдеT. и^ бђдетъ е^мђ дш~а е^го ја%ко плњнъ.
|
хто залишиться у цьому місті, той помре від меча і голоду і моровиці; а хто вийде і віддасться халдеям, які обложили вас, той буде живий, і душа його буде йому замість здобичі;
|
|
10
|
10
|
|
поста'вихъ б^о лице мое` на граD сїи и^ въ зло` и^ не въ бл~го, рече г~ь. въ рђ'кђ цр~я вављ=ло'ньска да'сᲄься, и^ съж#жеT е^го ѓ^гнемъ,
|
бо Я повернув лице Моє проти міста цього, — говорить Господь, — на зло, а не на добро; воно буде віддане у руки царя Вавилонського, і той спалить його вогнем.
|
|
11
|
11
|
|
и^ до'мъ цр~я і^ё'дина” Слы'шите сло'во гн~е
|
І дому царя Юдейського скажи: слухайте слово Господнє:
|
|
12
|
12
|
|
до'ме двDвъ. реq г~ь, сђди'те заё%тра сђдъ, і^ иꙁба'вите си'лою ё^гнетена эT рђ'кђ клеве'щђщаго. не ё^бо и^зы'детъ ја%рости мое'а ја%ко ѓ%гнь и^ сᲆж#жется, и^ не бђдеT и^же пога'сиT, ради лђка'выхъ мыш#ленїи ва'шихъ.
|
доме Давидів! так говорить Господь: з раннього ранку чиніть суд і рятуйте того, кого скривдять, від руки кривдника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не розгорілася через злі діла ваші до того, що ніхто не погасить.
|
|
13
|
13
|
|
с^е а%ꙁъ к тебњ ѓ^бита'ющђ въ крњпцњ и^ по'лнњ ё^долїи, рече г~ь. и^же гл~ете кт^о побїет# наs, и^ кт^о вни'детъ въ домы` на'ша.
|
Ось, Я — проти тебе, жителько долини, скеле рівнини, — говорить Господь, — проти вас, які говорите: «хто виступить проти нас і хто ввійде у житла наші?»
|
|
14
|
14
|
|
и^ посњщђ на ва'съ по' плоти мышленїи ва'шим#, рече г~ь. и^ въж#гђ ѓ%гнь в лᲇсњ е^го, и^ пожретъ вс^я ѓ%крsтъ е^го”
|
Але Я відвідаю вас за плодами діл ваших, — говорить Господь, — і запалю вогонь у лісі вашому, і пожере усе навколо нього.
|
|
Глва, к~в”
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Сїя рече г~ь. вни'ди въ до'м# цр~я і^ё'дина, и^ гл~еши ᲄамо сло'во т^о,
|
Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це
|
|
2
|
2
|
|
и^ речеши. слы'ши сло'во гн~е цр~ю і^ё'дин#, и^же сњди'ши на прsтолњ двд~вњ т^ы и^ раби` твои` и^ лю'ди твоя входя'щеи по две'рехᲆ сиX”
|
і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами.
|
|
3
|
3
|
|
Сїя реq г~ь, твори'те сDђ и^ правдђ, і^ и^ꙁба'вите си'лою ё^гнетена эT рђкђ клевеTника. и^ пришелца и^ си'ра и^ вдови'цђ не хощите ѓ^скорби'ти, н^и ё^гнеᲄитебеꙁакоnно и^ кро'вь непови'ннђ не и^ꙁлїете на мњстњ то'мъ”
|
Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому.
|
|
4
|
4
|
|
А$ще б^о творя'ще сътворите сло'во т^о, вни'дђтъ по вра'тњхъ до'мђ сего` цр~и сᲇдя'щїи эT ро'дA двDва на прsтлњ е^го. и^ сњда'юще на колесни'ца и^ на коня`, тїи и^ раби` и^ лю'ди и^хъ” И$же
|
Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на колісниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.
|
|
5
|
5
|
|
а^ще не ё^слы'шите словеs сих#, самъ въ себњ закляXся рече г~ь. и^же в# пђсты'ню бђдетᲆ до'мъ сїи”
|
А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім.
|
|
6
|
6
|
|
И$же сїа рече г~ь, на доM цр~я і^ё'дина. галаа'дъ т^ы мнњ` глава лива'ньская а^ще не поста'влю тебе` в# пђсты'ню, въ гра'ды не ѓ^бита'нны,
|
Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними
|
|
7
|
7
|
|
и^ ѓ^сщ~ђ на ᲄя ё^бива'юща мђ'жа и^ ѓ^рђжїе е^го. и^ посњкTђ и^з#бра'нныя ке'дры твоя`, и^ врᲆгђтъ на ѓ%гнь.
|
і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
|
|
8
|
8
|
|
и^ преи^дђтъ ја^зы'цы мно'ѕи по гра'дђ семђ`. и^ речеT е^ді'нъ ко'ждо и^с#кренемђ свое^мђ, въскђ'ю сътвори г~ь та'ко гра'дђ семђ вели'комђ.
|
І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?»
|
|
9
|
9
|
|
и^ эTвњща'ютъ. сего ради и^же ѓ^ста'виша ꙁавњтъ г~а б~а свое^го, и^ поклони'шася бо'гомъ чюжDимъ и^ послђжи'ша и^мъ.
|
І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм».
|
|
10
|
10
|
|
не пла'чите мр~тваго ни жа'лите на'нь пла'чемᲆ” пла'чите е^го и^же эTи^детъ, и^же не въз#врати'тся ктомђ`, н^и ё^ви'диT ꙁемля` рожде'нїя свое^го”
|
Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
|
|
11
|
11
|
|
И$же сїя рече г~ь къ селђмᲆ сн~ђ і^ѓ^сїинђ цр~ю і^ё'динђ, и^же црsтвова за і^ѓ^сїю эTц~а свое^го. і^же и^ꙁшеl е^сть эT мњсᲄа сего`, не вᲆз#вратиTся ктомђ`
|
Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди,
|
|
12
|
12
|
|
н^о в мњсᲄо т^о на'ньже преведо'хъ е^го та'мо ё%мреT, и^ землю сїю не ё'ꙁритъ ктомђ`”
|
але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
|
|
13
|
13
|
|
Го'ре и^же съѕида'етъ до'мъ сво'и вᲆ непра'вдњ, и^ го'рницы свои` не въ сђ'дъ. дрђ'га свое^го погнететъ сђе'тно, и зMды не въꙁда'сть е^мђ.
|
Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його,
|
|
14
|
14
|
|
и^же рече съѕиждђ себњ до'мъ простра'ненъ, и^ го'рницы широ'ки, и^же ѓ^тво'ритъ себњ ѓ^кна`. и^ сътвори сво'ды кедровы, пи'шетъ же черв#цемъ”
|
хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.
|
|
15
|
15
|
|
е^да` л^и црsтвђе'ши ја%ко подоби'шиs ке'дрђ. эTц~ъ твои не ја^де л^и и^ не пи'т#, и^ твори сђдъ и^ пра'вдђ, тогда` е^гда` бл~го бњ` е^мђ.
|
Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.
|
|
16
|
16
|
|
сђдилъ прю` ё^бо'гаго, и^ требђ'ющаh въ бл~го свое`, не сего л^и раd и^же позна м^я, рече г~ь.
|
Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь.
|
|
17
|
17
|
|
твои' же ѓ%чи и^ срDце къ скђпости и^ къ кро'ви не повин#нњи и^ꙁлїя'нїю, и^ къ ѓ^клевета'нїю, и^ къ тече'нїю лђка'вым# дњлоM”
|
Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство.
|
|
18
|
18
|
|
Сего ради сїя реq г~ь, кᲆ і^ѓ^а^кимђ сн~ђ і^ѓ^сїинђ цр~ю і^ё'динђ. не пла'чютъ е^го, го'ре бра'те, и^ го'ре се'стро. не въспоюT е^мђ, го'ре господи'не, и^ го'ре нарочи'те.
|
Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!»
|
|
19
|
19
|
|
погребе'нїемъ ѓ%слимъ погребе'тся, смра'денъ і^ и^ꙁверженъ вн^њ вра'тъ і^ерsли'ма”
|
Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима.
|
|
20
|
20
|
|
Въꙁы'иди на ливаn и^ вᲆзопїи, і^ въ васанᲆ дажDь глаs тво'и. въꙁопїи кᲆ приходя'щиM, и^же сътрени сђть вс^и любовнїи твои`.
|
Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
|
|
21
|
21
|
|
гл~алъ е^смь к тебњ въ ё^множенїи твоеM, реклᲆ е^си не ё^слы'шђ. с^е е^сть пђть твои эT ю'ности твое'я, и^же не послђша гла'са мое^го”
|
Я говорив тобі під час благоденства твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого.
|
|
22
|
22
|
|
Вс^и па'стыри твои` пасђтъ вњтръ, и^ любо'внїи твои` въ плњненїе по'идђтъ. и^ тогда` посты'дишися и^ посрами'шися эT вся'каго лђка'вᲆства твое^го.
|
Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у полон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
|
|
23
|
23
|
|
и^же ся'деши въ ливанњх, и^ ё^гнњздишися въ ке'дрњхъ. ка'ко постенал# е^си и^же е^гда` прїидо'ша тебњ бо'лњзни, ја%ко бо'лњзни родя'щїя.
|
Ти, що живеш на Ливані, гніздишся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах!
|
|
24
|
24
|
|
живђ а^зъ рече г~ь. и^же аще бђдеT и^е^хо'нїа сн~ъ і^ѓ^а^кима цр~я і^ё'дина, прьстеn въ рђкђ деснђ'ю мою`, эTто'лњ и^стоrгнђ е^го.
|
Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе
|
|
25
|
25
|
|
и^ даM тебе въ рђкђ и%щђщиM дш~ђ твою`, и^ въ рђкђ и%хже т^ы бои'шися лица`. и^ вᲆ рђ'кђ нав#ходоносора цр~я вављ=ло'ньска, и^ въ рђкђ хаlдеѓM.
|
і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв,
|
|
26
|
26
|
|
и послю т^я и^ мт~рь твою` и^же роди т^я въ ꙁе'млю чю'ждђ, в не'иже рожDе нњсте, тђ же ё%мрете.
|
і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете;
|
|
27
|
27
|
|
и^ в# ꙁемлю` в нюже тїи възвDижютъ дш~ђ свою` да воZвратяTся т^ђ, и^ не ѓ^братяTся”
|
а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться.
|
|
28
|
28
|
|
е^да` сосђдъ скђдел#ничь и^ съкрђшенъ мђжъ се'и е^хо'нїя. е^да` сосђдъ беZ вся'кого хотњнїя. въскђю эTрине'ни сђть ᲄо'и и^ сњмя е^го, и^ повержени сђть въ ꙁемлю е^ја%же не ви'дњша.
|
«Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?»
|
|
29
|
29
|
|
зе'мле ꙁе'мле, ꙁе'мле слы'ши словеса` гн~я”
|
О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
|
|
30
|
30
|
|
Сїя рече г~ь, напиши мђж'а сего` неплоDна мђжа, и^же во' дн~ехъ свои^хъ не преспњва'етъ. ни б^о бђдеT эT сᲇмени е^го мђж# и^же ся'деT на прsтлᲇ двд~вᲇ, и^ влаs и%мыи ктомђ` въ і^ё'дњ”
|
Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.
|
|
Глvа, к~г”
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
|
Горе пасты'ремъ и^же растача'ютъ и^ растерꙁа'юT ста'да паствы мое^я, рече г~ь.
|
Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї! — говорить Господь.
|
|
2
|
2
|
|
сего ради сїя рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ къ пасты'рем#, и^же пасђть лю'ди моа. в^ы расточи'ли е^сте` ста'до мое, и^ поверго'сте е&, и^ не посњти'сте е^го. с^е а^ꙁъ посњщђ на ваs лђкав#ство мышле'нїи ва'шиX, рече г~ь.
|
Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь.
|
|
3
|
3
|
|
и^ а'ꙁъ съберђ ѓ^стан#ки ста'да мое^го эT всњ'хъ земль, в ня'же и^ꙁверго'хъ иX та'мо. и^ ѓ^брящђ иX к# селе'нїемᲆ и^хъ, и^ воZрастTђ и^ ё^множатся.
|
І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися.
|
|
4
|
4
|
|
и^ въꙁдвигнђ наD ни'ми пасты'ря и^ ё^пасђтъ и^хъ. не ё^боя'тся ктомђ` и^ не ё^жаснTђся, и^ ни е^ді'нъ и^щеTся эT числа, рече г~ь”
|
І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, — говорить Господь.
|
|
5
|
5
|
|
Се дн~їе грядђтъ рече г~ь. и^ възDви'гнђ двд~ђ сњ'мя пра'веDно, и^ црsтвђет# цр~ь, и^ премђ'дръ бђ'дет#, и^ сътво'риT сђдъ и^ пра'вдђ на земли`.
|
Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі.
|
|
6
|
6
|
|
вᲆ дн~ехᲆ тXњ сп~сется і^ё'да, і^и^л~ь пребђдетъ в наде'жди. и^ с^е е^сть и^мя и^же воZꙁовTђ е^го г~ь пра'веденъ нашъ”
|
У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправдання наше!»
|
|
7
|
7
|
|
Сего ради с^е дн~їе прїидђтъ рече г~ь, и^ не рекђт# ктомђ живет# г~ь, и^же и^ꙁве'лъ сн~ы і^и^л~евы эT земля` е^гљ=пет#ски.
|
Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»,
|
|
8
|
8
|
|
н^о живе'тъ г~ь и^же и^зведе` и^ преве'лъ сњмя до'мђ і^и^л~ева эT зеMля` сњвер#ски, и^ эT всXњ зе'мль в ня'же и^ꙁверго'хъ и^хъ та'мо ѓ^бита'ютъ в# ꙁемли` свое'и”
|
але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй.
|
|
9
|
9
|
|
Къ проро'комъ, сътре'но е^сть срDце мое въ мнњ`, и^ поᲄрепета'ша вся ко'сти моа. бы'хъ ја%ко мђж'ъ пїя'н#, и^ ја%ко чл~къ е^гоже ѓ^долњ вино`, эT лица` гн~я, и^ эT лица` сло'въ ст~ыхъ е^го.
|
Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його,
|
|
10
|
10
|
|
иже блђжDенїеM испоlнена е^сᲄь ꙁемля`. и^ эT лица` прокля'тїя пла'кася ꙁемля`, и^с#ше'на быs по'лная пђсты'ни. бы'сть тече'нїе и^хъ лђка'во, и^ крњ'пости и^хъ не съгла'сны.
|
тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і прагнення їх — зло, і сила їх — неправда,
|
|
11
|
11
|
|
пррoкъ же и^ сщ~ен#никъ с#кврънены сђть. и^ в домђ` мое^мъ ѓ^брњтоX лђка'въство иX, рече г~ь.
|
бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь.
|
|
12
|
12
|
|
того ради пђть и^хъ бђ'детъ ја%ко по'лзокъ въ тмаX, пот#кнђт# бо ся и^ раꙁDрђшаTся в не'мъ. принесђ б^о на ни'хъ ѕла'я лњто посњще'нїа и^хъ, рече г~ь.
|
За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь.
|
|
13
|
13
|
|
и въ пррoцехъ самарїи видњхъ бђ'иство, и^ пррoчествова'хђ въ ваали'ма, и^ прелща'хђ лю'ди моя` і^и^л~я.
|
І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля.
|
|
14
|
14
|
|
и^ въ пррoцњх# і^ерsлима ви'дњхᲆ подо'бїе блђдящихъ и^ пђть лжи'въ. и^ съкрњпи'ша рђки стропти'вымъ, да не ѓ^брати'тся е^ді'нъ ко'ждо эT лђка'въства свое^го. и^ бы'ша мн^њ вс^и содо'мляне, и^ ѓ^бита'тели е^го ја%ко гомо'ряне”
|
Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра.
|
|
15
|
15
|
|
Сего раd та'ко рече г~ь си'лъ къ пррoкомъ. с^е а^ꙁᲆ напита'ю иX пелыне'мъ, и^ напою и^хъ же'лчїю. эT пррoковᲆ б^о і^ерsлима и^ꙁошло е^сᲄь скверненїе на всю ꙁе'млю”
|
Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю.
|
|
16
|
16
|
|
Сїя реq г~ь си'лъ, не хо'щите послђшати слове'съ пррoкъ, иже пррoчествђ'ютъ ваM и^ прельща'ютъ ва'съ. видњ'нїе срDца свое^го гл~ютъ, не эT ё%стъ гн~ихъ.
|
Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх.
|
|
17
|
17
|
|
рекђтъ симъ и^же хђлятъ м^я, гл~аl е^сть г~ь, ми'ръ бђдетъ вамъ. и^ всMњ и^же хо'дятъ въ строптив#ствњ срDца свое^го реко'ша не прїидеT на наs лђка'во.
|
Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця, говорять: «не прийде на вас лихо».
|
|
18
|
18
|
|
кт^о бо бы'сть в# совњтњ гн~и, и^ ви'дњ и^ слы'ша словеса` е^го, кт^о помы'сли сло'во того и^ слы'ша”
|
Бо хто стояв у раді Господа і бачив і чув слово Його? Хто прислуховувався до слова Його і почув?
|
|
19
|
19
|
|
Се ви'хрᲆ ја%росᲄи гн~я и^ꙁы'идеT, и^ бђ'ря расᲄор#гающаа на главђ` нечести'выхъ прїидетъ.
|
Ось, іде буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову нечестивих.
|
|
20
|
20
|
|
не въз#врати'тся ја%рость гн~я да'же доко'лњ сътво'ритъ, и^ да'же доко'лњ съверши'тъ помышле'нїе срDца свое^го” въ послDњняя дн~и сᲆразђмњ'сте совTњ е^го.
|
Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це.
|
|
21
|
21
|
|
не послаX пррoки, а^ ѓ^ни теча'хђ. не гл~ах# к ниM, и^ тїи пррoчествовахђ.
|
Я не посилав пророків цих, а вони самі побігли; Я не говорив їм, а вони пророкували.
|
|
22
|
22
|
|
а^ще бы ста'ли въ совњтњ мое^мъ, и^ възвњсти'ли словеса` моя` лю'демъ моиM. эTврати'лᲆ быX ё^бо я& эT пђти` иX ꙁла'го, и^ эT помышле'нїи и^хъ стропти'выX”
|
Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх.
|
|
23
|
23
|
|
Є$да` мни'ши ја%ко то'чїю эT блиZка б~ъ а^ꙁъ е^смь рече г~ь, а^ не б~ъ эTдале'ча.
|
Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, — а не Бог і віддалік?
|
|
24
|
24
|
|
а^ще ё^таи'тся мђж'ъ въ съкрове'ныX, а^ а'ꙁъ не ё^ꙁрю е^го, рече г~ь. е^да` нб~о и^ ꙁе'млю не а^ꙁъ наполня'ю рече г~ь.
|
Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? — говорить Господь.
|
|
25
|
25
|
|
слы'шахъ и^же реко'ша пррoцы пррoчествђ'юще въ и^мя мое лжђ`, и рекђще. ви'дњхъ сонъ видњхъ сонъ.
|
Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося».
|
|
26
|
26
|
|
доколњ т^о е^сть въ срDцы пррoковъ прорица'ющихъ лжђ`, и^ пррoчествђ'ющихᲆ лще'нїемъ срDца свое^го, чт^о хотя'ще твори'ти,
|
Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця?
|
|
27
|
27
|
|
да забђдђтъ люди моя` и^мя мое ради со'нїя и^х#, и^же вњщаюT е^ді'нъ ко'ждо и%с#кренемђ свое^мђ. ја%ко ꙁабы'ша эTц~ы иX и^мени мое^го, ради ваа^ла”
|
Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала?
|
|
28
|
28
|
|
Пррoкъ и^же и%мать сновидњ'нїе, вњщает# сновидњ'нїе. і^ и'же и%мать слово мое, гл~етъ сло'во мое и%стинно. чт^о плњвелъ къ пшени'цњ рече г~ь.
|
Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? — говорить Господь.
|
|
29
|
29
|
|
е^да` словеса` моя` не сђть ја%ко ѓ%гнь горя'щїи рече г~ь, и^ ја%ко мла'тъ сътры'ющи ка'мень”
|
Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю?
|
|
30
|
30
|
|
Сего ради с^е а^ꙁъ къ пррoкомъ рече г~ь, и^же кра'дђт# словеса` моя` е^ді'нъ ко'ждо эT и%скреняго свое^го”
|
Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, — які крадуть слова Мої один в одного.
|
|
31
|
31
|
|
Се а^ꙁъ къ пррoкоM рече г~ь, и^же въспрїе'млютъ ја%зы'ки своя`, и^ гл~юT реq г~ь.
|
Ось, Я — на пророків, — говорить Господь, — які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав».
|
|
32
|
32
|
|
с^е а^зᲆ на пррoки мечта'юща лжђ` реq г~ь. и^же провњща'ша т^а, и^ прельсти'ша лю'ди моя въ лжђ` свою`, и^ в чюдесеX свои^хъ, ја%ко а^ꙁъ не посла'хъ иX, ни ꙁаповњдахъ иM. ѓ^ни же ничтоже ё^пњша лю'демъ симъ реq г~ь.
|
Ось, Я — на пророків неправдивих снів, — говорить Господь, — які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, — говорить Господь.
|
|
33
|
33
|
|
А$ще бо въспро'сяT по'лкъ то'и, и^ли пррoкъ и^ли сщ~енникъ рекђщи. чт^о е^сть бре'мя гн~е. рече'ши к ни'м#, в^ы е^сте` бре'мя. эTмещђ и%стин#но ваs рече г~ь.
|
Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас, — говорить Господь».
|
|
34
|
34
|
|
и^ пррoкъ и^ сщ~енник#, и^ по'лкъ и^же речеT бре'мя гн~е, посњщђ на мђжа того и^ на до'мᲆ е^го”
|
Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її.
|
|
35
|
35
|
|
Се гл~ите е^ді'нъ кожDо, къ и%скренемђ и^ къ бра'тђ свое^мђ, чт^о эTвњща г~ь, и^ чт^о гл~алъ е^с г~ь.
|
Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Господь?»
|
|
36
|
36
|
|
и^ бремя гн~е ктомђ не помяне'тся. и^же бремя бы'сть е^ді'номђ комђжDо слово е^го. и^ преврати'лъ е^си словеса г~а б~а живаго, г~а си'лᲆ б~а нашеh.
|
А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого.
|
|
37
|
37
|
|
сїа р#цы къ прoркђ, чт^о эTвњща тебᲇ г~ь, и^ чт^о гл~а г~ь.
|
Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?»
|
|
38
|
38
|
|
а^ще же речеᲄе бре'мя гн~е, сего ради та'ко рече г~ь, и^же рекли е^сте гл~ъ сеи бремя гн~е. и^ послахъ к вамъ рекђщи, не гл~ите бремя гн~е.
|
А якщо ви ще будете говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа», —
|
|
39
|
39
|
|
сего ради с^е а^зъ возмђ` васъ носящи, и^ ѓ^ста'влю васъ и^ граD ја^же да'хъ вамъ, и^ эTц~емᲆ вашимъ эT лица` мое^го.
|
за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого
|
|
40
|
40
|
|
и^ дамъ в# поноше'нїе вњчное, и^ въ срамотђ` вᲇчнђю, и^же никогда в# ꙁабве'нїе загла'дится”
|
і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.
|
|
Глvа, к~д”
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
Покаꙁа мн^њ г~ь, и^ с^е дв^њ ко'шницы полны смоквїи поста'влены преD хра'момъ гн~иM. понеже провелᲆ навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'нъскїи е^хонїю сн~а і^ѓ^а^ки'мова цр~я і^ё'дина и^ нача'лники е^го, и^ злаᲄокђꙁньца и^ ꙁатвори'теля эT і^ерsлима, преведе иX въ вављ=ло'нъ”
|
Господь показав мені: і ось, два кошики зі смоквами поставлені перед храмом Господнім, після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, вивів з Єрусалима полоненими Ієхонію, сина Іоакимового, царя Юдейського, і князів юдейських з теслями і ковалями і привів їх у Вавилон:
|
|
2
|
2
|
|
Ко'шница е^ді'на смо'кви добры` и^мњ'ющи ѕњло, ја%ко ѓ^бы'чаи смо'квемъ бы'ти прьвыхъ вре'менъ. и^ ко'шница е^ді'на смокви ꙁлы` ѕњло, и^хже ја%сти не можа'хђ того ради и^же бњхђ зли`”
|
один кошик був зі смоквами дуже добрими, якими бувають смокви ранні, а другий кошик — зі смоквами дуже поганими, які за непридатністю їх не можна їсти.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече г~ь къ мнњ, чт^о ты` ви'диши і^еремїе. и^ рекох# смо'кви. смокви бл~ги, бл~ги ѕњло, и^ ѕлїи ѕли` ѕњло, и^хже ја%сᲄи не можа'хђ, сего ради и^же сђть ѕли`.
|
І сказав мені Господь: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: смокви, смокви добрі — дуже добрі, а погані — дуже погані, так що їх не можна їсти, тому що вони дуже недобрі.
|
|
4
|
4
|
|
И$ бысть слово гн~е къ мн^њ рекђщи,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
5
|
5
|
|
сїя рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ. ја%коже смокви сїя бл~ги, та'ко позна'ю преселе'нїе і^ё'дино, иXже послаX эT мњста сего в# землю халдњискђ въ бл~го.
|
так говорить Господь, Бог Ізраїлів: подібно до цих смокв добрих Я ви́знаю добрими переселенців юдейських, яких Я послав з цього місця у землю Халдейську;
|
|
6
|
6
|
|
и^ поста'влю ѓ'чи мои` на нихъ на ё^тᲇше'нїе, и^ преведђ и^хъ паки в# ꙁе'млю сїю, и^ съзи'ждђ иX и^ не разорю`. и^ насажDђ и^хъ, и^ не и^сторгнђ.
|
і зверну на них очі Мої на благо їм і поверну їх у землю цю, і влаштую їх, а не розорю, і насажду їх, а не викоріню;
|
|
7
|
7
|
|
и^ дамъ и^м# срDце да ё^вњдятъ м^я ја^ко а^ꙁъ е^смь г~ь” И$ бђдђтъ мн^њ в лю'ди, и^ а^ꙁᲆ бђдђ и^мъ въ б~а. и^же ѓ^братятся къ мн^њ всњмъ срDцемъ свои^мъ”
|
і дам їм серце, щоб знати Мене, що Я Господь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм.
|
|
8
|
8
|
|
И ја%коже смо'кви злњиши и^хже ја^сти не можа'хђ, сего ради и^же сђть ѕли` Сїя ре г~ь. та'ко да'мъ седекїю цр~я і^ё'дина, и^ нача'лники е^го, и^ ѓ^ста'вшихъ эT і^ерsлима и^же ѓ^ста'ша въ градњ семъ, і^ и^же ѓ^бита'ют# въ земли` е^гљ=петъстеи”
|
А про погані смокви, яких і їсти не можна за непридатністю їх, так говорить Господь: таким Я зроблю Седекію, царя Юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, які залишаються у землі цій і живуть у землі Єгипетській;
|
|
9
|
9
|
|
И$ дамъ и^х# въ востђжанїе и^ ѓ^злобле'нїе, всᲇмъ црsтвомъ ꙁемнымъ въ поноше'нїе и^ въ при'тчю, и^ въ пререка'нїе и^ въ прокля'тїе въ всXњ мњстᲇхъ, эT которыX и^ꙁвергоX и^х#.
|
і віддам їх на озлоблення і на злостраждання в усіх царствах земних, на наругу, на притчу, на посміяння і прокляття в усіх місцях, куди Я вижену їх.
|
|
10
|
10
|
|
и^ послю на ни'хᲆ мечь и^ гладъ и^ па'гђбђ, доnдеже и^стляTся эT земля` ю^же дахъ и^мъ и^ эTц~ем# иX”
|
І пошлю на них меч, голод і моровицю, доки не знищу їх із землі, яку Я дав їм і батькам їхнім.
|
|
Глvа, к~е”
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во иже бы'сть къ і^еремїи ѓ^ всњхъ лю'дехъ і^ё'диныX. в лњто четве'ртое и^ѓ^а^кимA сн~а і^ѓ^сїина цр~я і^ё^дина. то е^сть лњто прьвое навходоносора цр~я вављ=лонъска”
|
Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, —
|
|
2
|
2
|
|
И$ гл~ал# е^сть і^еремїя прoркъ къ всњмъ лю'деM і^ё'диным#, и^ къ всњмъ ѓ^бита'телеM і^ерsлима рекђщи.
|
і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав:
|
|
3
|
3
|
|
эT третїягонадесяте лњта, і^ѓсїа сн~а а^м#мо'ня цр~я і^ё'дина даже до дн~е сего. т^о е^сть третее и^ к~ лњто. бы'сть слово гн~е къмн^њ, и^ гл~ахъ к# ва'мъ эT нощи въста'ющи и^ гл~ющи и^ не слы'шасте.
|
від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, — і ви не слухали.
|
|
4
|
4
|
|
и^ посла` г~ь к# вамъ всњхъ рабъ свои^хᲆ прoркъ въста'ющи заё'тра посыла'ю^щи, і^ не слы'шасте, ни приклонисте ё^шеса` ваша да слы'шиᲄе е^гDа гл~аше,
|
Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати.
|
|
5
|
5
|
|
ѓ^братитеся е^ді'нъ кождо эT пђти` свое^го зла'го, и^ эT злњишихъ помышленїи вашихъ. и^ ѓ^бита'ете в# ꙁемли ю^же г~ь дасть вамъ, и^ эTц~емъ вашимъ эT вњка даже и^ до' вњка.
|
Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік;
|
|
6
|
6
|
|
и^ не хощите и^ти` по боѕњхъ чюждихъ е^же слђжи'ти иM, и^ покланя'тися иM ни мене къ гнњвђ прозовњте в# дњлXњ рђкђ ва'шею, и^ не ѓ^злоблю` ваs.
|
і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла».
|
|
7
|
7
|
|
и^ не послђшасте мя, рече г~ь. е^же не подвиꙁа'ти м^я къ гнњвђ в# дњлеX рђкђ вашею в лђка'въствњ вашемъ”
|
Але ви не слухали Мене, — говорить Господь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі.
|
|
8
|
8
|
|
Того ради сїя рече г~ь си'лъ, иже не послђшасте словесъ мои^хъ.
|
Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх,
|
|
9
|
9
|
|
с^е а^ꙁъ послю и^ въспрїимђ вся племена сњверьска, реq г~ь. и^ навходоносора цр~я вављ=лоньска раба моего. и^ приведђ и^хъ на ꙁемлю сїю, и^ на ѓ^бита'тели ея, и^ на вся ја^зы'ки и^же ѓ%крsтъ е^го сђть, и^ ё^бїю иX и^ поста'влю и^хъ въ ё%жасъ, и^ въ звиꙁда'нїе и^ въ ꙁапђстњнїе бњчное.
|
ось, Я пошлю і візьму всі племена північні, — говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю цю і на жителів її і на усі навколишні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням.
|
|
10
|
10
|
|
и^ погђблю` эT нихъ гласъ ра'дости, и^ гла'съ веселїя, гла'съ жениха`, и^ глsа невњсты глаs жерновенъ, и^ свTњ свњтилникA.
|
І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника.
|
|
11
|
11
|
|
и^ бђдетъ вся ꙁемля е^го в# ꙁапђстњнїе и^ въ ё%жасъ. и^ послђжатъ вси ја^зы'цы сїи цр~ю вављ=ло'ньскђ, о~ лњтъ.
|
І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років.
|
|
12
|
12
|
|
е^гда же и^сполнени бђдђтᲆ о~ лњтъ. посњщђ на цр~я вављ=лоньска, и^ на люди сїи, реq г~ь, беꙁако'нїа и^хъ, и^ на ꙁемлю халдеискђ. и^ положђ т^ђ въ запђстњнїе вњчное,
|
І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, — говорить Господь, — за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею.
|
|
13
|
13
|
|
и^ приведђ на' землю т^ђ вся` словеса` моя, и^же гл~алъ е^смь проти'вђ ея, все` и^же пи'сано еs въ кни'ѕњ се'и. и^ е^ли'каже прoрчьствова і^еремїа на вся` ја^зы'ки
|
І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи.
|
|
14
|
14
|
|
и^же слђжи'ша и^мъ, е^гда бњша ја^ꙁы'цы мно'ꙁи, и^ цр~и вели'цы” и^ въꙁда'мъ и^мъ по дњломъ и^хъ, и^ по творе'нїю рђкђ и^хъ”
|
Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх.
|
|
15
|
15
|
|
Є$лико прорече і^еремїя до всXњ страn” Та'ко гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. възми` ча'шђ вина` несмњше'наго сего эT рђки мое^я. да напои^ши вся` страны` к нимъже а^ꙁъ послю` т^я.
|
Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе.
|
|
16
|
16
|
|
і^ и^спїют# і^ и^ꙁблю'ютъ. и^ ѓ^бђя'ютъ эT лица` мечю`, е^гоже а^зъ пђщђ средњ и^х#.
|
І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них.
|
|
17
|
17
|
|
И$ взя'хъ ча'шђ эT рђки гн~я, и^ напоиX вся` страны`, к ни'мже посла` мя г~ь.
|
І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких послав мене Господь:
|
|
18
|
18
|
|
на і^ерsлимъ и^ на гра'ды і^ё'дины, и^ на цр~я е^го и^ на кня'ꙁя е^го. ја%ко положи'ти я& въ ѓ^пђстњнїе, и^ в# непрохожDенїе, и^ въ звиꙁда'нїе.
|
Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині,
|
|
19
|
19
|
|
и^ фараѓ'на цр~я е^гљ=пет#ска, и^ дњти е^го, и^ веlмо'жа е^го. и^ вся` лю'ди е^го,
|
фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його,
|
|
20
|
20
|
|
и^ вся` примњсники еh. и^ вся` цр~я и^ноплеменниk а^скало'на, и^ га'ꙁђ, и^ а^к#кро'на, и^ ѓ^станокъ ха'ꙁовъ,
|
і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота,
|
|
21
|
21
|
|
і^ и^дђмея, и^ моа^вит#скђю, и^ сн~ы а^м#мо'ня.
|
Едома, і Моава, і синів Аммонових,
|
|
22
|
22
|
|
и^ вся` цр~я тљ=рски, и^ цр~я сљ=до'ньски, и^ цр~я ѓ^бонђ странђ моря.
|
і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем,
|
|
23
|
23
|
|
и^ деда'н#, и^ џема'н#, и^ росъ, и^ всего ѓ^сᲄрижена преD лицемъ е^го.
|
Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях,
|
|
24
|
24
|
|
і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі,
|
|
|
25
|
25
|
|
и^ вся` цр~я е^ла'м#ски и^ вся` цр~я прьски,
|
усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії,
|
|
26
|
26
|
|
и^ вся цр~я эT восᲄо'чїя далняя и^ бли'жняя, кого'жDо къ бра'тђ е^го. и^ вся` црsтва на лицы` земля`,
|
і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них.
|
|
27
|
27
|
|
и^ рече'ши. та'ко рече г~ь сиl б~ъ і^и^л~евъ. пїите и^ ё^пїитеся і^ и^з#блю'ите, и^ падетеся и^ не въста'нете эT лица` меча`, е^гоже а^ꙁъ послю среди васъ”
|
І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас.
|
|
28
|
28
|
|
И$ бђдетъ е^гда не въсхотя'тъ прїя'ти ча'ша эT рђки твоея ја%коже пи'ти, рече'ши си'це. та'ко рече г~ь, пїюще пїете,
|
Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пити, то скажи їм: так говорить Господь Саваоф: ви неодмінно будете пити.
|
|
29
|
29
|
|
ја^ко въ градњ в не'мже ся намњни и%мя мое, и^ а^ꙁъ начнђ зазля'ти. и^ вы` ѓ^чище'нїемъ не ѓ^чи'ститеся. ја%ко меча` а^ꙁъ поꙁыва'ю на вся` сидя'щая на земли.
|
Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф.
|
|
30
|
30
|
|
ты' же прорече'ши до нихъ вся` словеса` си`, и^ речеши. г~ь эT въсто'ка прїидетъ, эT ст~аго свое^го да да'сть гла'съ свои. слово проречетъ эT мњста свое^го, си же ја%ко и^ емлюще эTвњща'ютъ, и^л^и на сњдя'щая на земли. т^ђ потребле'нїе
|
Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі.
|
|
31
|
31
|
|
нача` эT земля`, ја%ко сосђдъ въ странахъ г~ђ сътвори'тся къ всеи пло'ти. нечести'вїи же эTда'шаs мечю`, гл~етъ г~ь
|
Шум дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, — говорить Господь.
|
|
32
|
32
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь, се` ѕло и^детъ эT страны` на странђ. и^ ви'хоръ вели'къ и^схо'дитъ эT конца` земли.
|
Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі.
|
|
33
|
33
|
|
и^ бђдђт# ја^зве'нїи эT г~а въ дн~ь гн~ь, эT ча'сти земля` и^ до ча'сти ꙁемля`, не въкопаюTся въ гнои, на лицы` ꙁемля` бђдђтъ.
|
І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі.
|
|
34
|
34
|
|
въс#кли'чете пастђси`, и^ вᲆзопїите, и^ въс#плачете ѓ'вни ѓ'вчїи ја%ко сконча'шася дн~їе ва'ши на заколенїе. и^ падете` ја%ко ѓ'вни и^з#браnнїи.
|
Ридайте, пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді стада; бо виповнилися дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий сосуд.
|
|
35
|
35
|
|
и^зги'бнетъ бњжа'нїе эT пас тђхъ, и^ сп~сенїе эT ѓ'венъ ѓ'вчихъ.
|
І не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада.
|
|
36
|
36
|
|
гла'съ во'пля пастђш#ска, и^ кличъ ѓ^вецъ и^ ѓ'венъ, ја%ко потребитъ г~ь па'жиT и^хъ.
|
Чутно волання пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх.
|
|
37
|
37
|
|
и^ премлъкнеT доброта` ми'ра эT лица` ја%рости гнњва гн~я”
|
Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього.
|
|
38
|
38
|
|
ѓ^ста'ви я& а^ки левъ ста'ю свою, ја%ко быs земля` и^хъ в# непрохоже'нїе эT лица` меча` великаго”
|
Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.
|
|
Глvа, к~ѕ”
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
|
В нача'токъ сн~а і^ѓ^сїина цр~я і^ѓ^а^кима. бы'сть сло'во с^е эT г~а”
|
На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко рече г~ь ста'ни въ дворњ домђ гн~я. и^ проповњси всемђ і^ё'дњ в#ходя'щимъ кла'няᲄися в до'мъ гн~ь вся` словеса` ја%же съчиниX тебњ проповњда'ти и^мъ, не ё^ими словесе`.
|
так говорить Господь: стань надворі дому Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які повелю тобі сказати їм; не відніми ні слова.
|
|
3
|
3
|
|
негли послђшавше ѓ^братя'тся ко'ждо эT пђти` свое^го зла'го. и^ почїю эT ѕло'бы е^же мы'шлю сътвори'ти иM ѕлыX ради хђдо'жествъ и^хъ.
|
Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні.
|
|
4
|
4
|
|
и^ рече'ши, та'ко рече г~ь. а^ще не послђшае^те мене, ја^коже ходи'ти в# ꙁако'ны моя. ја%же дахъ преD лицемъ ва'шим#
|
І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам,
|
|
5
|
5
|
|
в# послђшанїе словесъ ѓ'трокъ мои^хᲆ прoркъ. ја%же а'ꙁъ посылаю к ваM и^ꙁъ ё'тра, и^ посла'хъ и^ не послђшасте мене.
|
щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, —
|
|
6
|
6
|
|
и^ дамъ домъ сїи ја%ко и^ силђа^ма. и^ гра'дъ сеи дамъ въ кля'твђ всњмъ страна'мъ всея земля”
|
то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.
|
|
7
|
7
|
|
И$ слы'шаша жръцы и^ лжи` пррoцы, и^ вси` лю'дїе, і^еремїю гл~юща в домђ` гн~и
|
Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому.
|
|
8
|
8
|
|
И$ бысть і^еремїи премлъкнђвшђ, все е^ли'ко съчини е^мђ г~ь гл~ати всњм# лю'демъ. и^ я'ша і^ермїю жръцы` и^ лжи пррoци, и^ вси лю'дїе гл~юще, см~ртїю да ё'мрет#.
|
І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти;
|
|
9
|
9
|
|
ја%ко прорече и'менемъ гн~имъ гл~я, ја%ко и^ силђа'мъ бђдетъ сеи до'мъ, и^ гра'дъ се'и ѓ^пђстњетъ эT живђщиX. и^ събра'шася вси` лю'дїе на і^еремїю въ домђ гн~и.
|
навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому.
|
|
10
|
10
|
|
И$ послђшаша кня'ѕи і^ё'дины словеs сихъ, и^ в#ꙁыдоша эT домђ цр~ва в доM гн~ь, и^ сњдоша въ преDдверїи вратъ домђ гн~я.
|
Коли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього.
|
|
11
|
11
|
|
и^ рњша жерьцы и^ л#жи` прoрцы кн~ѕеM и^ всMњ людеM гл~ще. сђд# смр~тныи чл~кђ семђ, ја%ко прорече на сеи граD, ја%коже слы'шасᲄе въ ё'ши ва'ши”
|
Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами».
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече і^еремїя къ княѕемъ и^ всњмъ лю'демъ гл~я. г~ь посла м^я прорещи на до'мъ сеи, и^ на граD сеи вся` словеса` ја^же слы'шасте.
|
І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати проти дому цього і проти міста цього усі ті слова, які ви чули;
|
|
13
|
13
|
|
и^ нн~њ ё'ньша сътвори'те пђти` ва'ша, и дњлеса` ва'ша, и^ послђшаите гл~а г~а б~а ва'шего. и^ ѓ^ста'вится г~ь эT ѕлоb ю^же гл~а на вы”
|
отже, виправте путі ваші і діяння ваші і послухайтеся гласу Господа Бога вашого, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас;
|
|
14
|
14
|
|
и^ се а'ꙁъ в рђкђ ва'шею, съᲄвори'те ми ја%коже ся строиT ја%коже ё^не вамъ ја%вля'ется.
|
а щодо мене, ось — я у ваших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим;
|
|
15
|
15
|
|
н^о раꙁђмњ'юще да раꙁђмњ'ете, ја%ко а^ще ё^бїете м^я в^ы, кро'вь непови'ннђ дае^те сами на' ся, и^ на гра'дъ се'и, и^ на живђщая в немъ. ја%ко по и'стиnнᲇ посла мя г~ь гл~ати к# ва'мъ, въ ё'ши ва'ши вся` словеса` с^и.
|
тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші».
|
|
16
|
16
|
|
и^ рњша княѕи и^ вси людїе къ жръцемъ, и^ къ всњмъ лжи'мъ прoркомъ. нњсть чл~кђ семђ сђдъ смр~тныи, ја%ко во и^мя г~а нашего гл~а к# намъ”
|
Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він говорив нам ім’ям Господа Бога нашого».
|
|
17
|
17
|
|
И$ въста'ша мђжи эT ста'рецъ ꙁе'мныхъ, и^ рњша всемђ сᲆбо'рђ люDскомђ гл~ще.
|
І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам:
|
|
18
|
18
|
|
михе'я мораџи'тъскїи, б^њ въ дн~и і^езекїя цр~я і^ё'дина, и^ рече всњмᲆ лю'демъ і^ё'диномъ гл~я” Та'ко реq г~ь. сїѓ'нъ ја%ко ни'ва раꙁоре'тся, и і^е^рsлимъ ја%ко кђща пђдъска бђдеT, и^ гора ды'мная бђдетъ в лђгъ дђбрав#скь.
|
«Михей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейського, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде виораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом.
|
|
19
|
19
|
|
е^да ё^бива'а ё^би и& е^зекїа цр~ь і^ё'динъ, и^ вси` лю'дїе і^ё'дины. не ё^боя'ша ли ся ё^бо г~а, и^ ја%ко моли'шася лицђ гн~ю. и^ ѓ^ста'вися г~ь эT ѕло'бы ја%же гл~алъ б^њ на' ня. и^ мы` сътвори'хомъ ѕло'бы велики на дш~а наша.
|
Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим?
|
|
20
|
20
|
|
и^ бњ чл~къ прорица'я и'менеM гн~имъ, ё'рїя сн~ъ саме'ѓвъ эT кариа^џїари'ма. и^ прорече ѓ^ ꙁемли` се'и, по всњмъ словесе'мъ і^еремїиномъ.
|
Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, — і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія.
|
|
21
|
21
|
|
И$ слы'ша цр~ь і^ѓа^кимъ, и^ вси кн~ѕи вся словеса`, і^ и^скахђ да и& ё^бїют#. и^ слы'ша ё'рія и^ ё^бояся и^ бњжа`, и^ прїиде въ е^гљ=пеT.
|
Коли почув слова його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет.
|
|
22
|
22
|
|
и^ посла` цр~ь мђжа въ е^гљ=пеT,
|
Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним.
|
|
23
|
23
|
|
і^ и^зведоша и& эTтђдђ и^ приведоша къ цр~ю, и^ пораꙁи и& мечеM и^ въврьже и& въ гробъ сн~овъ людїи е^го
|
І вивели Урію з Єгипту і привели його до царя Іоакима, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні гробниці.
|
|
24
|
24
|
|
Раꙁвњ рђка хикама сн~а сафанїина бњ съ і^еремїею, ја%ко не преда'ти е^го в рђцњ людїи е^го, да не ё^бїюT е^го”
|
Але рука Ахикама, сина Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство».
|
|
Глvа, к~з”
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
В начат#ке црsтва і^ѓ^а^ки'ма сн~а і^ѓ^сїина цр~я і^ё'дина Бы'сть сло'во сїе къ і^еремїи эT г~а гл~я”
|
На початку царювання Іоакима (Седекії*), сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Господа:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко рече г~ь, сᲆтвори` себњ ё'зы и^ кла'ды и^ възложи` на вы'ю свою,
|
так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию;
|
|
3
|
3
|
|
и^ да послеши я& къ цр~ю и^дђме'искђ, и^ къ цр~ю моа'в#скомђ, и^ къ цр~ю сн~овъ а^м#мо'нь. и^ къ цр~ю тљ=рьскђ, и^ къ цр~ю сидо'ньскђ, в рђкђ посло'мъ и^хъ, и^дђщиM въ і^ерsлимъ въ срњте'нїе е^мђ къ седекїи цр~ю і^ё'динђ.
|
і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитського, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського;
|
|
4
|
4
|
|
и^ съчини и^мъ къ господемъ и^хъ рещи” Та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ, тако р#ците кᲆ господеM свои^мъ.
|
і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим:
|
|
5
|
5
|
|
а%ꙁъ сътвори'хъ ꙁе'млю и^ чл~ка, и^ скотъ е^же на лицы земли`, крњпостїю своею вели'кою, и^ мы'шцею своею высо'кою. и^ дамъ ю& е^мђже бђдетъ м^и лю'бо преD ѓ^чи'ма мои'ма. тњмже
|
Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутністю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благоугодно було.
|
|
6
|
6
|
|
и^ нн~њ а^ꙁъ да'хъ всю` ꙁемлю сїю в рђ'цњ навходоносо'рђ цр~ю вављ=лоnскђ, да е^мђ рабо'таютъ. ктомђ` и^ звњрь пол#скїи да'хъ дњлати е^мђ.
|
І нині Я віддаю усі землі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння.
|
|
7
|
7
|
|
и^ послђжатъ е^мђ вси` ја^зы'цы, и^ сн~ђ е^го, и^ сн~ђ сн~а е^го. до'ндеже не пришелъ часъ ꙁемли` е^го и^ е^го самого O. и^ послђжатъ е^мђ мно'ѕи народи и^ цр~и вели'цы.
|
І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі.
|
|
8
|
8
|
|
страна же и^ црsтво и^же а^ще не в#дежђтъ вы'я своея въ яреM цр~я вављло'ньска, мечемᲆ и^ гла'домᲆ посњщђ и^хъ, рече г~ь. дондеже скон#ча'ются в рђцњ` е^го”
|
І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоносору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського, — цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею, — говорить Господь, — доки не знищу їх рукою його.
|
|
9
|
9
|
|
Вы' же не послђшаите прoркъ свои^хъ, и^ влъхвђю^щихъ вамъ, и^ видящихъ сонїя ва'мъ. ни чарова'нїи вашихъ, ни врачевъ ва'шихъ гл~ющихъ вамъ. не послђжите цр~ю вављ=лонскђ,
|
І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волхвів, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському».
|
|
10
|
10
|
|
ја^ко лжђ прорица'ютъ тїи вамᲆ. ја%коже ё^дали'тися вамъ эT земля вашея и^звер#гли васъ е^же поги'бнђти ваM”
|
Бо вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули.
|
|
11
|
11
|
|
страна же ја%же въклонитъ вы'ю свою въ ја^ремъ цр~я вављ=лон#ска, и^ послђжитъ е^мђ. ѓ^ста'влю ю& на ꙁемли` е^го, гл~етъ г~ь. и^ ѓ^ра'ти бђдетъ ю& и^ всели'тся на неи.
|
Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй, — говорить Господь, — і він буде обробляти її і жити на ній.
|
|
12
|
12
|
|
и^ къ седекїи цр~ю і^ё'динђ гл~ахъ по всњмъ словесе'мъ си'мъ гл~я. въклони'те вы'я ва'ша поD и'го цр~я вављ=лоньска, и^ слђжи'те е^мђ и^ людемъ е^го, и^ жи'ви бђдете.
|
І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі.
|
|
13
|
13
|
|
почто ё^мира'ете, т^ы и^ лю'дїе твои` мечемъ, и^ гладомъ, и^ мо'ромъ. ја%коже рече г~ь кᲆ страна'мъ, не хотя'щимъ слђжи'ти цр~ю вављ=ло'н#скђ.
|
Навіщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському?
|
|
14
|
14
|
|
не послђшаите словъ пррoковъ гл~щиX вамъ, не послђжи'те цр~ю вављ=лонъскђ,
|
І не слухайте слів пророків, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському»; бо вони пророкують вам неправду.
|
|
15
|
15
|
|
ја%ко непра'ведно тїи прори'чюT вамъ” ја^ко не посла'хъ и^хъ рече г~ь. тїи же прорица'ютъ и'мя мое ѓ^ непра'вдњ, ја%коже погђбити в^ы. и^ поги'бнете в^ы, и^ прoрцы ваши прорица'ю^щеи вамъ ѓ^ неправдњ л#жею.
|
Я не посилав їх, — говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули, — ви і пророки ваші, які пророкують вам.
|
|
16
|
16
|
|
ва'мъ и^ всњмъ лю'демъ симъ, и^ жръцемъ гл~ахъ рекїи. та'ко рече г~ь, не послђшаите словесъ пррoческъ, прорица'ю^щихъ ва'мъ, и^ гл~ющихъ. се` сосђди до'мђ гн~я ѓ^браща'ются эT вављ=лона па'ки нн~њ въско'рњ. ја%ко лоQ пророкђ'ютъ вамъ, сего ради
|
І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: «ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього»; бо вони пророкують вам неправду.
|
|
17
|
17
|
|
не послђшаите и^хъ. н^о слђжи'те цр~ю вављ=лонъскђ да жи'ви бђдете. въскђю поDдава'ете мњсто сїе въ пђсᲄы'ню.
|
Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення?
|
|
18
|
18
|
|
а^ще сђть прoрцы, и^ е'сть сло'во гн~е в нихъ, да преста'нђтъ г~ђ вс^едръжи'телю, да не прїидђтъ сосђди ѓ^ста'вшаяся в домђ гн~и, и^ в домђ` цр~я і^ё'дина, и^ въ і^ерsлимњ, до вављ=ло'на”
|
А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Господньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон.
|
|
19
|
19
|
|
Та'ко б^о гл~етъ г~ь вседръжитель къ столпомъ и^ ко ё^мыва'лницы и^ къ поDставкомъ, и^ къ про'чимъ сосђдомъ ѓ^ста'вшиMся в# мњсте сеM,
|
Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про мідне море і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті,
|
|
20
|
20
|
|
и^хже не вꙁя` навходоносо'ръ цр~ь вављ=лонъскїи. е^гда пресели` і^ехонїю сн~а і^ѓ^а^кљ=мова цр~я і^ё'дина и^ꙁъ і^ерsлі'мA въ вављ=лонъ, и^ вси` старњ'ишины і^ё'дины і^ и^ерsлимля”
|
яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єрусалима у Вавилон,
|
|
21
|
21
|
|
Та'ко б^о гл~етъ г~ь вседръжитель б~ъ і^ил~ев#, къ сосђдоM ѓ^ста'вшиMся в# домђ` гн~и, и^ въ домђ` і^ё'динњ и^ въ і^ерsлњмњ.
|
бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського і в Єрусалимі:
|
|
22
|
22
|
|
въ вављ=лонъ пренесђтся, и^ та'мо бђдђтъ да'же до дн~е посњще'нїя свое^го гл~етъ г~ь. и^ повелю` принести` я&, и^ въз#врати'ти въ градъ се'и.
|
вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх, — говорить Господь, — і виведу їх і поверну їх на місце це.
|
|
Глvа, к~и”
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть в четвертое лњто, црsтвђ'ющђ седекїи цр~ю і^ё^динђ, в# пятыи мsць. Рече м^и а^на'нїя сн~ъ а^зоров# лжи пррoкъ гава ѓ^нит#скїи въ домђ` гн~и, преD ѓ^чима жреческама и^ всњхъ людїи, гл~я”
|
У той самий рік, на початку царювання Седекії, царя Юдейського, у четвертий рік, у п’ятий місяць, Ананія, син Азура, пророк із Гаваона, говорив мені у домі Господньому перед очима священиків і всього народу і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко рече г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~евъ, сᲆкрђшиX ја^ремъ цр~я вављ=лоньска.
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського;
|
|
3
|
3
|
|
е^ще дво'ю лњтђ дн~и, эTвращђ а^ꙁъ в с^е мњсᲄо вс^я сосђды до'мђ гн~я, е^же взя` навходоносорᲆ цр~ь вављ=лоньск# эT мњста сего и^ пренесе и& до вављ=лона.
|
через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, які Навуходоносор, цар Вавилонський, узяв з цього місця і переніс їх у Вавилон;
|
|
4
|
4
|
|
и^ е^хонїю сн~а і^ѓ^а'кимова цр~я і^ё'дина, и^ вс^е и^с#селенїе і^ё'дино в#шеDшее вᲆ вављ=лоn, и^ ѓ^бращђ въ мњсто с^е гл~етъ. и^ съкрђшђ ја^ремъ цр~я вављ=лоньска”
|
й Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, і всіх полонених юдеїв, які прийшли у Вавилон, Я поверну на місце це, — говорить Господь; бо знищу ярмо царя Вавилонського.
|
|
5
|
5
|
|
И$ рече і^е^ремїя пррoкъ къ а^на'нїи л#же пррoкђ, преD ѓ^чи'ма жре'цᲆ и^ преD ѓ^чи'ма всњхъ людїи стоящиX в домђ` гн~и”
|
І сказав Єремія пророк пророку Ананії перед очима священиків і перед очима усіх людей, які стояли у домі Господньому, —
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече і^е^ремїя по истиннњ, та'ко сътво'ритъ г~ь. ё^ста'виT г~ь сло'во твое е^же т^ы проричеши, ја%коже въз#врати'ти съсђды до'мђ гн~я, и^ вся и^с#селе'ныя и^ꙁ# вављ=ло'на в# мњ'сто с^е.
|
і сказав Єремія пророк: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилона сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це!
|
|
7
|
7
|
|
ѓ^ба'че слы'шите сло'во с^е, е^же аZ гл~ю въ ё^ши ваши, и^ въ ё%ши всњ'хъ людїи.
|
Тільки вислухай слово це, яке я скажу вголос тобі і вголос усьому народу:
|
|
8
|
8
|
|
пррoцы бы'вшїи пре'жде мене, и^ пре'жде васъ эT вњка, прореко'шася на мно'ѕи земли`, и^ на црsтва вели'ка ѓ^ ра'ти, и^ ѓ^ погђбле'нїи, и^ ѓ^ гла'дњ.
|
пророки, які здавна були раніше мене і раніше тебе, пророкували багатьом землям і великим царствам війну і біду і моровицю.
|
|
9
|
9
|
|
пррoкъ прорекїи миръ. пришеDшђ словђ познаюT пррoка, е^гоже посла` иM г~ь въ вњрђ”
|
Якщо який пророк пророкував мир, то тоді тільки він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збувалося слово того пророка.
|
|
10
|
10
|
|
И$ вꙁя` а^на'нїя преD ѓ^чи'ма всњ'хъ людїи кла'ды эT вы'я і^е^ремїи^ны, и^ съкрђши я&.
|
Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єремії пророка і розбив його.
|
|
11
|
11
|
|
и^ рече а^на'нїа преD ѓ^чи'ма всњ'хъ людїи гл~я. си'це рече г~ь. та'ко въско'рњ съкрђшђ ја^реM цр~я вављ=ло'н#ска съ вы'я всXњ стра'нᲆ. и эTи^де і^е^ремїя на пђть свои”
|
І сказав Ананія перед очима всього народу ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, знявши його з шиї усіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.
|
|
12
|
12
|
|
И$ быs сло'во гн~е къ і^е^ремїи, по съкрђше'нїи а^на'нїинњ кла'дъ с вы'я е^го гл~я,
|
І було слово Господнє до Єремії після того, як пророк Ананія розбив ярмо з шиї пророка Єремії:
|
|
13
|
13
|
|
и^ди` рцы` къ а^на'нїи гл~я. та'ко рече г~ь кла'ды древя'ныя съкрђши, и^ сътворю в# тњ'хъ мњ'сто кла'ды желњꙁны.
|
йди і скажи Ананії: так говорить Господь: ти скрушив ярмо дерев’яне, і зробиш замість нього ярмо залізне.
|
|
14
|
14
|
|
ја%ко та'ко рече г~ь, ја^ре'мъ желњ'ꙁенъ въꙁложи'хъ на вы'я всњ'хъ стра'нъ, слђжи'ти навходоносорђ цр~ю вављ=ло'н#скђ, и^ послђ'жатᲆ е^мђ. ктомђ и^ ꙁвњ'ра ꙁе'мныя да'хъ е^мђ.
|
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, царя Вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому.
|
|
15
|
15
|
|
и^ рече і^е^ремїя пррoкъ къ а^нанїи, нsњ тебе посла'лъ г~ь. ты же сътвори'лъ е^си лю'демъ си'мъ ё^пова'ти непра'вдою.
|
І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ананіє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправдиво.
|
|
16
|
16
|
|
того ради си'це рече г~ь. с^е а^ꙁ# эTпђщђ т^я эT лица` ꙁемли`, в се'мъ лњтњ ё%мреши, ја%ко на г~а б~а гл~а.
|
Тому так говорить Господь: ось, Я скину тебе з лиця землі; у цьому ж році ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господу.
|
|
17
|
17
|
|
и^ ё^мрњтъ а^на'нїя л#же пррoкъ семъ лњтњ, мsца сеDмаго”
|
І помер пророк Ананія у тому самому році, у сьомому місяці.
|
|
Глvа, к~џ”
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
И сїи словеса` кни'гъ ја%же посла` і^е^ремїя и^ꙁ# і^ерsлима къ ста'рцемъ и^ꙁ#се'лнымъ, и^ къ жерце'мъ и^ л#жи'мъ пррoком# и^ всњмъ людемᲆ е^же пресели навходоносо'ръ и^ꙁ# і^ерsлима до вављ=ло'на.
|
І ось слова листа, який пророк Єремія послав з Єрусалима до залишку старійшин серед переселенців і до священиків, і до пророків, і до усього народу, яких Навуходоносор вивів з Єрусалима у Вавилон, —
|
|
2
|
2
|
|
послњ'ди же шеDшђ і^е^хонїю цр~ю и^ цр~цы, и^ ка'женикомъ. и^ всемђ свободнђ и^ хи'трђ, и^ съвђꙁникђ и^ꙁъ і^ерsлима.
|
після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі, —
|
|
3
|
3
|
|
в рђ'цњ е^леа'са сн~а сафа'ня, и^ гамарїя сн~а хел#кїина. е^гоже посла` седекїя цр~ь і^ё%динъ къ цр~ю вављ=лон#скђ въ вављ=ло'нъ гл~я”
|
через Елеасу, сина Сафанового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносора, царя Вавилонського:
|
|
4
|
4
|
|
Та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ, ѓ^ и^ꙁ#селе'ныхъ ја%же и^ꙁ#сели и^з# і^ерsлима.
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я переселив з Єрусалима у Вавилон:
|
|
5
|
5
|
|
съградите храмины, и^ всели'теся. и^ насади'те ѓ^гра'ды, и^ снњ'сте пло'дъ и^хъ.
|
будуйте доми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх;
|
|
6
|
6
|
|
и^ пои^мњте жены, и^ ча'да сътвори'те сн~ы и^ дще'ри. и^ приведњте сн~омъ вашимъ жены, и^ дще'ри ваша дади'те за мђж'а, и^ ё^мно'житеся а^ не ё^ма'лите.
|
беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся;
|
|
7
|
7
|
|
и^ взыска'ите на ми'ръ земли`, на ню'же в^ы и^с#селиX та'мо” и^ моли'те г~а ꙁа ня, ја%ко в ми'ре и^хъ бђ'детъ ми'ръ вам#”
|
і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир.
|
|
8
|
8
|
|
ЈА/ко та'ко рече г~ь. да не препира'ютъ васъ л#жїи пррoцы и^же въ ваs, и^ да не препира'ютᲆ васъ вол#сви ваши. и^ не послђшаите сно'въ свои^хъ ја%же в^ы ви'дите.
|
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворожбити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться;
|
|
9
|
9
|
|
ја%ко непра'веDнњ тїи прорица'ютъ вамъ въ и^мя мое, а^ не посла'хъ и^хъ”
|
неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх, — говорить Господь.
|
|
10
|
10
|
|
ЈА/ко та'ко рече г~ь. е^гда` бђ'детъ сконча'ти вављ=ло'нђ, о~ лᲇтъ. посᲇщђ васъ и^ ё^ста'влю словеса` моя` на ваs, ја%коже въꙁврати'ти лю'ди своя` на се` мњ'сто.
|
Бо так говорить Господь: коли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повернути вас на місце це.
|
|
11
|
11
|
|
и^ помы'шлю на вы помышле'нїе ми'ра а^ не ѕл^а, ја%коже да'ти вамъ с^е.
|
Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, — говорить Господь, — наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію.
|
|
12
|
12
|
|
и^ помоли'теся къ мнњ` и^ послђшаю ваs.
|
І взиватимете до Мене, і підете і помолитеся Мені, і Я почую вас;
|
|
13
|
13
|
|
и^ взы'щете мене, и^ ѓ^бря'щете м^я. ја%ко и^ е^гда` вꙁы'щете мене` всњмъ срDцемъ,
|
і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим.
|
|
14
|
14
|
|
и^ ја^влю'ся ваM гл~етъ г~ь. и^ приведђ па'ки ё%ꙁники ваша, и^ съберђ ваs съ всњ'хъ стра'нъ и^ съ всXњ гра'довъ в няже и^ꙁгнаX васᲆ, гл~етъ г~ь. и^ въꙁврати'тися повелю` вамъ эT гра'дъ до него'же превести ваs повелњ'хъ.
|
І буду я знайдений вами, — говорить Господь, — і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, — говорить Господь, — і поверну вас у те місце, звідки переселив вас.
|
|
15
|
15
|
|
поне'же реко'сте, въста'витъ намъ г~ь пррoки въ вављ=ло'нњ”
|
Ви говорите: «Господь послав нам пророків і у Вавилоні».
|
|
16
|
16
|
|
Та'ко б^о рече г~ь къ цр~ю сњдя'щђ на прsтлњ двд~вњ, и^ къ всњмъ лю'демъ живђщимъ въ гра'дњ тоM, и^ бра'тїямъ вашимъ не и^з#шеDшиM с ва'ми до преселе'нїя”
|
Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон, —
|
|
17
|
17
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь вседержи'тель. с^е а^ꙁᲆ послю` на' ня ме'чъ, и^ гла'дъ, и^ мо'ръ, и^ положђ я& ја%ко смо'квы хђдыа, и^же не мо'гђт# ја%стися, понеже ѕњ'ло хђ'ды бы'шA”
|
так говорить про них Господь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх;
|
|
18
|
18
|
|
и^ сътрђ я& мече'мᲆ и^ гла'домъ и^ мо'роM, и^ да'мъ я& в# погђбле'нїе всњмъ црsтвїеM ꙁе'мнымъ въ прокля'тїе. и^ в подивле'нїе и^ в# посмњ'хъ и^ в порђга'нїе всMњ странамъ. междђ и^миже и^ꙁвергоX я&,
|
і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх,
|
|
19
|
19
|
|
ꙁане` не послђшаша слове'съ моиX гл~етъ г~ь, ја%же послаX к ни'мъ рабы` мои^ми пррoки в нощи въста'я и^ посыла'я, и^ не послђшасте гл~етъ г~ь. сего ради
|
за те, що вони не слухали слів Моїх, — говорить Господь, — з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали, — говорить Господь.
|
|
20
|
20
|
|
вы слы'шите сло'во гн~е все преведе'нїе, е^же в^ы слаX и^з# і^ерsлима въ вављ=ло'нъ”
|
А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє:
|
|
21
|
21
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~евъ, на а^хиа^в#ва сн~а кђлїева, и^ на седекїю сн~а маа^сїѓ^ва, и^же прорицаюT вамъ вᲆ и^мя мое л#жи'ве. с^е а^зъ даю` я& в рђцњ навходоносо'ра цр~я вављ=ло'н#ска, и^ побіеT я& преD ѓ^чи'ма ва'шима.
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима.
|
|
22
|
22
|
|
и^ въꙁмђтъ эT ни'хъ кля'твђ въ всњхᲆ и^с#се'лницXњ і^ё%динњхъ въ вављ=ло'нњ гл~юще, сътвори ти г~ь, ја%коже седекїи сътвори`, и^ а^хїа^в#вђ. ја%коже и^ждеже цр~ь вављ=лон#скъ въ ѓ^гни,
|
І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: «нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву», яких цар Вавилонський засмажив на вогні
|
|
23
|
23
|
|
безако'нїя ради е^же сътвори'ста въ і^ерsлимњ, и^ любодњя'хђ съ жена'ми гража'нъ своиX. и^ сло'во съгл~аша въ и^мя мое л#жи'ве, е^го'же не повелњ'хъ и^мъ. а^ꙁᲆ же е^смь сђдїя и^ по'слђхъ гл~етъ г~ь.
|
за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок, — говорить Господь.
|
|
24
|
24
|
|
и^ къ самеи е^лами'тинђ рече'ши”
|
І Шемаії нехеламитянину скажи:
|
|
25
|
25
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~евъ, сего ради поне'же посла'лъ е^си въ и^мя мое посла'нїя къ всњмъ лю'демъ и^же въ і^ерsлимᲇ. и^ к# софо'нїи сн~ђ маа^сᲇ'ѓвђ жерцђ, и^ къ всњмъ жерцемъ гл~я.
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Маасеї, і до усіх священиків, і писав:
|
|
26
|
26
|
|
г~ь да'лъ т^я е^сть жерца` въ мњ'сто и^ѓ^да'е жер#ца. бы'ти приста'вникђ в# домђ гн~и, всемђ чл~кђ прори'чющђ, и^ всемђ чл~кђ неи^стовђ'ющђ, и^ в#даси и& в# ꙁатво'ръ, и^ в# кла'дђ.
|
«Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду:
|
|
27
|
27
|
|
и^ нн~њ почто` не ꙁапрети'сте і^е^ремїи, и^же эT а^наџоџа прорица'ющемђ вамъ.
|
чому ж ти не заборониш Єремії анафофському пророкувати у вас?
|
|
28
|
28
|
|
ја%ко того ради посла` к на'мъ въ вављ=ло'нъ гл~я. дале'че е^сть ча'съ, съгради'те хра'мы и^ всели'теся. и^ насади'те ѓ^гра'ды, и^ снњсте плоD и^хъ.
|
Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх».
|
|
29
|
29
|
|
и^ прочте` кни'ги софо'нїя въ ё%ши і^е^ремїинњ”
|
Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії,
|
|
30
|
30
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ і^е^ремїи гл~я,
|
тоді було слово Господнє до Єремії:
|
|
31
|
31
|
|
посли къ и^с#се'лникомᲆ гл~я. та'ко рече г~ь на саме'я е^ламити'на, е^льма же прорече вамъ саме'а, а^з# же нњсмь посла'лъ е^го, и^ ё^пова'ти сътвори вамъ непра'вдою.
|
пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитянина: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво, —
|
|
32
|
32
|
|
того ради си'це рече г~ь, се а^ꙁᲆ посњщђ на саме'а и^ на родъ е^го. и^ не бђ'детъ чл~къ е^го среди ваs, ја%коже ви'дњти бл~гаа ја%же аꙁъ сътворю вамъ гл~етъ г~ь, ꙁане` сълга` на г~а”
|
за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму, — говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу.
|
|
Глvа, л~”
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во бы'вшее къ і^е^ремїи эT г~а гл~я.
|
Слово, яке було до Єремії від Господа:
|
|
2
|
2
|
|
та'ко реq г~ь б~ъ і^и^л~еv. въпиши вся` словеса` въ кни'ги, ја%же въписахъ а^зъ к тебњ.
|
так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу.
|
|
3
|
3
|
|
ја%ко се дн~їе грядTђ рече г~ь, и^ въз#вращђ и^с#селе'нїе людїи мои^хъ і^и^л~я і^ и^ё'ды, рече г~ь. и^ възвращђ я& на' ꙁемлю ю'же да'хъ эTц~емъ и^хъ, и^ съвладђть е^ю”
|
Бо ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею.
|
|
4
|
4
|
|
и^ си словеса ја%же гл~тъ г~ь ѓ^ і^и^л~и и^ ѓ^ і^ё'дњ,
|
І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду.
|
|
5
|
5
|
|
та'ко рече г~ь. гласъ стра'шенъ ё^слы'шите, стра'хъ и^ нњсть мира.
|
Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру.
|
|
6
|
6
|
|
въпраша'ите и^ ви'дњте, а^ще ся е^сть родилъ мђжескь полъ. и^ ѓ^ стра'сњ и^мже и^мђтъ чресла` и^х# сп~сенїе. и^мже ви'дњхъ всего чл~ка, и^ рђцњ е^го на чреслехъ его, и^з#врати'шася лица въ златени'цђ.
|
Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді?
|
|
7
|
7
|
|
ЭO люте ја%ко великъ дн~ь тои, и^ нњсть подо'бна е^мђ. и^ вре'мя тњсно е^сть і^а'ковђ, и^ потомъ сп~сется”
|
О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяжкий час для Якова, але він буде спасений від нього.
|
|
8
|
8
|
|
В то'и дн~ь рече г~ь, съкрђшђ ја^ре'мъ с вы'я и^хᲆ, и^ ё'зы и^хъ растор#гнђ. и^ не послђжатъ тїи ктомђ чюжDимъ,
|
І буде у той день, — говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям,
|
|
9
|
9
|
|
н^о послђжатъ тїи г~ђ б~ђ свое^мђ. и^ дв~да цр~я въста'влю и^мъ.
|
але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм.
|
|
10
|
10
|
|
сего раd т^ы не бо'ися ра'бе мои і^а'кове гл~етъ г~ь, ни ё^страша'ися і^и^л~ю. ја%ко с^е а^ꙁъ и^ꙁведђ т^я и^з# земли` да'лнея, и^ племя твое иZ ꙁемли плᲇненїя иX” и^ въз#врати'тся па'ки і^а'ковъ и^ почїетъ, и^ всего добра` и^сполнь бђдеT” и^ не бђдетъ ё^страша'яи т^я.
|
І ти, рабе Мій Якове, не бійся, — говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його,
|
|
11
|
11
|
|
ја%ко а^зъ с тобо'ю е^смь гл~етъ г~ь, сп~са'аи т^я. ја%ко сътвори'хъ сконча'нїе въ всњхъ странаX в няже раꙁсњаX т^я. тебе же не сътворю въ сконча'нїе, н^о накажђ т^я в сђдђ, дабы не бы'лъ ви'дњнᲆ себњ невин#ныи. ја^ко
|
бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе.
|
|
12
|
12
|
|
та'ко гл~еT г~ь, неи^сцњлно сᲆкрђше'нїе твое, преѕла` ра'на твоя.
|
Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока;
|
|
13
|
13
|
|
нњсть сђдїя сђда твое^го на бо'лњзнь и^з#врачева'ся полꙁы нњсть тебњ.
|
ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе;
|
|
14
|
14
|
|
вси` дрђзи твои` забы'ша т^я. ни въпро'сятъ т^я, ја%ко ја%звою вра'жїею порази'хъ т^я накаꙁа'нїемъ ё^тверженомъ. мно'жества ради непра'вды твоея ё^мно'жишася грњси твои`.
|
усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися.
|
|
15
|
15
|
|
чт^о въпїеши ѓ^ сᲆкрђше'нїи свое'мъ. неи^сцᲇлна е^сть бо'лњзнь твоя, мно'жесᲄвA ради непра'вды твоея, и^ тве'рдыхъ ради грњхъ твои^хъ сътвори'хъ т^и сїя вся.
|
Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися.
|
|
16
|
16
|
|
того ра'ди вси` ја^дђщеи тя` и^зъе^дени бђдђтъ, и^ вси` вра'зи твои` въ плњненїе эTведђтся. и^ погђбля'ющеи т^я погђбятся. и^ бђдђтъ раꙁъграбля'ющеи т^я въ раз#грабле'нїе.
|
Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування.
|
|
17
|
17
|
|
ја%ко ѓ^бяжђ срамъ твои, и^ эT ја%звъ твои^хъ и^з#врачђю т^я рече г~ь. ја%ко и^зверженђ наꙁыва'хђ тя сїѓне, с^е е^сть сеи и^же не имњ възыска'ющаго е^го”
|
Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, — говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»;
|
|
18
|
18
|
|
Та'ко гл~еT г~ь, с^е а^ꙁъ възвраще'нїе и^с#селе'нїя і^а'ковля, и^ плњн#ники е^го поми'лђю. и^ въз#гради'тся граD въ высотђ` свою и^ хра'мъ по чинђ` е^го ё^твердится.
|
так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше.
|
|
19
|
19
|
|
і^ изыидђтъ и^ꙁ него поющеи, глаs и^гра'ющихъ. и^ ё^мно'жђ я&, и^ не ё^малњ'ютъ.
|
І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені.
|
|
20
|
20
|
|
и^ вни'дђтъ сн~ове и^хъ ја%ко и^ прежде, и^ свњдњнїя и^хъ преD лицемъ мои^мъ и^спра'вятся. и^ посњщђ на вся` стђжа'ющая и^мъ.
|
І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його.
|
|
21
|
21
|
|
и^ бђдетъ крњплњ'иши е^го на' ня, и^ княѕь е^го и^ꙁ него и^ꙁы'идетъ. и^ съберђ я& и^ ѓ^братяTся къ мн^њ. кто' бо е^сть тои и^же приложитъ срDце свое ѓ^брати'тися къ мн^њ рече г~ь”
|
І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Мене; бо хто відважиться сам собою наблизитися до Мене? — говорить Господь.
|
|
22
|
22
|
|
И$ бђдете м^и в люди, и^ а'зъ ва'мъ бђдђ въ б~а.
|
І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом.
|
|
23
|
23
|
|
ја%ко гнњвъ гн~ь и^ꙁыиде ја%ръ, и^ꙁыиде гнњвъ ѓ^браща'емъ на нечести'выя прїидетъ.
|
Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор грізний; він упаде на голову нечестивих.
|
|
24
|
24
|
|
и^ не эTвратиTся гнњвъ ја%росᲄи гн~я, дондеже сътворитъ и^ въста'витъ мышле'нїя срDцA е^го. въ послDњняя дн~и позна'ете я&”
|
Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.
|
|
Глvа, л~а”
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Вᲆ то'и часъ рече г~ь, бђдђ вᲆ б~ъ родђ і^и^л~евђ, и^ тїи бђдђтъ м^и в люди,
|
У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом.
|
|
2
|
2
|
|
та'ко реq г~ь. ѓ^брњто'хъ то'плъ въ пђсты'ни съ и^зги'бшими эT меча`. и^дњте и^ не потреби'те і^и^л~я
|
Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля.
|
|
3
|
3
|
|
г~ь и^здалеча ја^виTся е^мђ, и^ любо'вїю вњчною въꙁлюби'хъ т^я. ᲄого дњля въвлеко'хъ т^я въ щедроты.
|
Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління.
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко въз#граждђ тя, и^ възградиTся дв~а і^и^л~ева. возмеши тљ=мпа'ны своа, і^ и^ꙁы'идеши съ собо'роM и^гра'ющиX.
|
Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться;
|
|
5
|
5
|
|
е^ще наса'дите виногра'ды в# горњ` самарїистеи, насажа'юще наса'дите” и^ доnдеже чаs не прїидеT не бђдTђ вина` сᲆбираᲄи и^ похва'лите
|
знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними.
|
|
6
|
6
|
|
ја%ко е^сть дн~ь въꙁда'нїа, эTвњщава'ющихъ въ гора'хъ е^фрњмовыхъ” Въста'ните, и^ вꙁыидњте въ сїѓ'нъ къ гв~и б~ђ на'шемђ.
|
Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Господа Бога нашого».
|
|
7
|
7
|
|
ја%ко та'ко рече г~ь і^а'ковђ, възвесели'теся и^ въс#кликнњте на главђ страn. слы'шано сътвори'те и^ похвали'те. р#цњте сп~се г~ь лю'ди своя ѓ^ста'нокъ і^и^л~я.
|
Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!»
|
|
8
|
8
|
|
с^е а^ꙁъ ведђ я& эT сњ'вера, и^ съберђ я& эT конца` ꙁемли`. межDђ и^ми же бђ'дђтъ слњ'пи и^ хро'ми, тяго'тна и^ ража'ющая в#кђпњ, наро'дъ вели'къ въꙁвраща'ющихся сњ'мо.
|
Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повернеться сюди.
|
|
9
|
9
|
|
съ пла'чеM прїидђтъ, и съ ё^тњше'нїемъ и^зведђ я&. и^ преведђ я& чресъ прђ'ды во'дъ по пђти` пра'вђ, и^ не ꙁаблђ'дятъ по немђ. ја%ко а^ꙁъ бXњ і^и^л~еви въ эTц~ъ, и^ е^фрњмъ первенецᲆ м^и е^сть”
|
Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій.
|
|
10
|
10
|
|
Слы'шите страны сло'во гн~е, и^ съвњсти'те въ ѓ%стровњхъ да'лнихъ. и^ рцњте, раꙁвњя'выи і^и^л~я събере'тъ и& и^ снабди'тъ и&, ја%ко па'стыръ ста'до свое.
|
Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»;
|
|
11
|
11
|
|
ја%ко и^ꙁба'ви г~ь і^а'кова, і^ и^ꙁяT и& эT рђки силнњ'ишь е^го.
|
бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього.
|
|
12
|
12
|
|
и^ прїидђтъ и^ въꙁвеселя'тся в# горњ сїѓ'нъ, и^ прїидђтъ къ бл~готамъ гн~им#, на ꙁеMля` пшени'ци и^ вина`, и^ пло'да и^ ско'та, и^ ѓ^вецъ. и^ бђ'детъ дш~а и^хъ ја%ко и^ дре'во плоDно, и^ не въꙁа'лчютъ потоM.
|
І прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати.
|
|
13
|
13
|
|
тогда` въꙁдра'дђются дв~ца в# собо'рњ ю%ноTстњ, и^ стра'цы въꙁра'дђюTся” и^ ѓ^бращђ желю и^хъ на ра'дость, и^ сътворю и^хъ весе'лы.
|
Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх.
|
|
14
|
14
|
|
въꙁвели'чю и^ ё^пою дш~ђ жре'ческђ сн~овъ левїи^нъ, и^ лю'дїе мои бл~готъ мои^хъ насытяTся”
|
І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь.
|
|
15
|
15
|
|
Та'ко рече г~ь. глsа в ра'мњ слы'шанъ бы'сть плаq и^ рыда'нїе и^ во'пль. рахи'ль пла'чющися ѓ^ сн~охъ своиX, и^ не хотя'ше ё^тњши'тися ја%ко нsњ и^хъ”
|
Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає.
|
|
16
|
16
|
|
Та'ко рече г~ь, да почїетъ гла'съ твои эT пла'ча, и^ ѓ^чи твои эT сле'ꙁъ, ја%ко е^сть м#зда дњлесе'мъ твои^м#, гл~етъ г~ь. и^ въꙁвратяTся эT ꙁемля` вра'жїя.
|
Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться вони із землі ворожої.
|
|
17
|
17
|
|
и^ е^сть наде'жDа послњднимъ твои^м#, гл~етъ г~ь. и^ навратя'тся сн~ове твои до своиX страn,
|
І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої.
|
|
18
|
18
|
|
слы'ша слы'шахъ е^фрњма преселе'на. накаꙁа'лъ мя е^си г~и, и^ не наста'виXся а^ꙁъ. ја%ко и^ телецъ не наё^чи'хся. ѓ^брати мя и^ ѓ^бращђся, ја%ко т^ы г~ь б~ъ мои.
|
Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій.
|
|
19
|
19
|
|
ја%ко послњжDе плњне'нїя мое^го покая'хся, и^ послњжде раꙁђмњ'нїя въстенахъ. въ дн~ь срамле'нїи сказа'хъ тебњ, ја%ко прїя'хъ ё^кори'знђ эT ю'носᲄи мое^я.
|
Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї».
|
|
20
|
20
|
|
сн~ъ любе'ꙁеn мн^њ е^фрњмъ, ѓ^тро'ча пита'яся. ја%ко е^лма же словеса` моя в немъ, па'мятїю помянђ и&, того ра'ди потща'хся к немђ. ми'лђя поми'лђю и& рече г~ь”
|
Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь.
|
|
21
|
21
|
|
Поста'вися самъ сїѓ'не, сътвори мђче'нїе. напра'ви срDце свое на пђть пра'въ, и^мже и^де. въꙁврати'ся дв~це і^и^л~ева, ѓ^брати'ся въ гра'ды своя желњ'ющи.
|
Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої.
|
|
22
|
22
|
|
доко'лњ эTвраща'ешися дщи нечистова'на. ја%ко създа г~ь сп~съ въ насажDенїе но'во, в не'мже сп~сенїи ѓ^бита'ютъ чл~цы”
|
Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка.
|
|
23
|
23
|
|
Та'ко рече г~ь, е^ще рекђтъ сло'во въ жидов#стеи и^ въ гра'дњхъ е^я`, е^гда` ѓ^бращђ и^с#селе'нїе е^го. блsви т^я г~ь лњпото пра'вды, горо ст~ая.
|
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!»
|
|
24
|
24
|
|
и^ живђщеи въ і^ё^де'и, и^ въ всњхъ градXњ е^я` вкђпᲇ, тяжа'теле и^ пасты'ри.
|
Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами.
|
|
25
|
25
|
|
ја%ко ё^поиX вся'кђ дш~ђ жа'ждђщђ, и^ вся'кђ дш~ђ а%лчющђ насытихъ.
|
Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну.
|
|
26
|
26
|
|
того ради въста'хъ и^ ви'дњхъ, и^ соn ми сла'докъ бы'сть”
|
При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені.
|
|
27
|
27
|
|
Се^ дн~їе грядTђ гл~етъ г~ь, и^ всњ'ю і^и^л~я і^ и^ё'дђ племя` чл~че, и^ племя` ско'тїе”
|
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби.
|
|
28
|
28
|
|
и^ бђдеT ја%коже бдњ'хъ на' ня потреби'ти и^ заꙁли'ти. та'коже ё^бђждђся до ниX съгражDати и^ насажDати, рече г~ь”
|
І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь.
|
|
29
|
29
|
|
В ты дн~и не рекђтъ ктомђ, эTц~ы ја^до'ша ки'село, а^ ꙁђ'бы дњтемъ ѓѓ^ско'минишася.
|
У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»,
|
|
30
|
30
|
|
н^о ко'ждо свои^мъ грњхомъ ё%мретъ. и^ ја%д#шемђ ки'село ѓ^ѓ^скоминя'тся ꙁђ'бы е^го”
|
але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде.
|
|
31
|
31
|
|
Се дн~їе грядђтъ гл~етъ г~ь, и^ ꙁавњщаю до'мђ і^и^л~евђ и^ до'мђ і^ё'динђ ꙁавњтъ нов#,
|
Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,
|
|
32
|
32
|
|
не по ꙁавњтђ и^же ꙁавњща'хъ эTц~емъ и^х#, въ дн~ь во'ньже появшђ ми ꙁа' рђкђ и^хъ, и^ възвести` я& эT ꙁемля` е^гљ=пет#ски. ја%ко тїи не пребы'ша в# ꙁавњтњ мое^мъ, и^ а'ꙁъ не брего'хъ и^хъ гл~етъ г~ь.
|
не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь.
|
|
33
|
33
|
|
ја%ко с^е завњтъ и^же ꙁавњщаю до'мђ і^и^л~вђ по' дн~ехъ тњхъ гл~етъ г~ь. даю ꙁако'ны моя въ ё%мы и^хъ, и^ на срDцыхᲆ и^хъ напишђ я&. и^ бђдђ и^мъ въ б~ъ и^ тїи бђдђтъ ми в лю'ди.
|
Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом.
|
|
34
|
34
|
|
и^ не наё^ча'тъ ко'ждо бли'жняго свое^го, ни кожDо бра'та свое^го гл~я, поꙁна'и г~а. ја%ко вс^и поꙁна'ютъ м^я эT мала'го иX до вели'каго. ја%ко млsтивъ бђдђ непра'вдамъ и^хъ, и^ грњхи и^хъ не помянђ ктомђ”
|
І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше.
|
|
35
|
35
|
|
А$ще въꙁнесе'тся нб~о на высотђ реq г~ь, и^ а'ще смириTся по'ждь ꙁемля` ни'ꙁђ, и^ а'ꙁъ не эTвергђ ро'да і^и^л~ева, ѓ^ всеM е^же съᲄвори реq г~ь”
|
Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому.
|
|
36
|
36
|
|
Та'ко рече г~ь, да'выи слн~це въ свњтᲆ дн~и, мsць и^ ѕвњзды на свTњ нощи. и^ во'пль на мори, и^ въꙁшђмњша во'лны е^го. г~ь вседержи'тель и^мя е^мђ.
|
Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди.
|
|
37
|
37
|
|
а^ще премо'л#кнђтъ сїи сђди эT лица` мое^го рече г~ь, т^о и^ ро'дъ і^и^л~евъ премол#кнетъ бы'ти стра'нњ преD лицемᲆ мои^мъ вся дн~и”
|
Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь.
|
|
38
|
38
|
|
Се^ дн~їе грядђтᲆ рече г~ь, и^ съгради'тся градъ гв~и эT сђна а^намеи^л#ля до враT ё^го'лныX”
|
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних,
|
|
39
|
39
|
|
і^ и^ꙁы'идетъ раꙁмњре'нїе е^го проти'вђ и^мъ до моги'лъ гари'въ,
|
і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф.
|
|
40
|
40
|
|
и^ ѓ^бы'имеTся ѓ%крsтъ и^збо'рными камы'ки, и^ ве'сь а^с#саримо'џ#, до водоте'чи нахал# смрњчнаго, до ё%го'лныхъ вра'тъ ко'ньскиX въсто'чное ѓ^сщ~енїе гв~и. и^ ктомђ не посњче'тъ, и^ не потреби'тся ктомђ въ вњ'ки”
|
І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.
|
|
Глvа, л~в”
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во бы'вшее къ і^е^ремїи эT г~а гл~я, в# деся'тое лњто седекїи цр~я і^ё'дина. т^о лњто ѓ%смоенадесяте, нав#ходоносо'рђ цр~ю вављ=лоньскђ.
|
Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора.
|
|
2
|
2
|
|
си'ла же цр~я вављ=лоньска ѓ^строжи ѓ^ і^ерsли'мњ. і^еремїа же стрегомᲆ бяше въ дворњ темни'чнемъ, ја^же е^сть въ дворњ цр~я і^ё'дина.
|
Тоді військо царя Вавилонського облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторожі, який був при домі царя Юдейського.
|
|
3
|
3
|
|
в не'иже затвори и& седекїа цр~ь, гл~я, почто т^ы прорица'еши, гл~я, та'ко реq г~ь, с^е а%ꙁъ даю се'и граD въ рђцᲇ цр~я вављ=леньска, и^ во'зметъ и&.
|
Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він візьме його;
|
|
4
|
4
|
|
и^ седекїя цр~ь і^ё'динъ не ё^цњлњетъ эT рђкђ хал#дњискђ. ја%ко преда'нїеM предаsся въ рђцњ цр~я вављ=лоньска. и^ съгл~ет# ё^сты` свои'ми къ ё^стомъ е^го, и^ и^ ѓ'чи е^мђ ѓ%чи е^го ё%ꙁрита.
|
і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його;
|
|
5
|
5
|
|
и^ въ вављ=лонъ вни'деT седекїя, и^ т^ђ ся'деT до'ндеже посњщђ е^го, гл~ет# г~ь. а^ще y ли вое^ва'ти бђ'дете на халдњи, ничесоже ё^спњете”
|
і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, — говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?»
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече і^еремїя, бы'сть сло'во гн~е ко мнњ` гл~я.
|
І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє:
|
|
7
|
7
|
|
с^е а^намеи'лᲆ сн~ъ сало'мль бра'та эTц~а твоеh и%детъ к тебњ, гл~я. прикђпи село` мое е^же въ е^наџо'џњ, ја%ко тебњ сђдъ прїя'ти въ приᲄяжа'нїе е^же кђпити е&
|
ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до тебе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його».
|
|
8
|
8
|
|
и^ прїиде къ мнњ` а^намеи'лᲆ сн~ъ сало'мль браᲄа эTц~а мое^го, по словеси` гн~ю въ дворᲆ темниqныи, и^ реq м^и. прикђпи себњ` село` мое е^же въ е^наџо'џњ в# ꙁемли венїаминњ. ја%ко тебњ сђдъ прикђпити, ты б^о старњи. и^ раꙁђмњхъ ја%ко сло'во гн~е е^сть.
|
Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє.
|
|
9
|
9
|
|
и^ прикђпихъ село` а^намеи'ле сн~а бра'та эTц~а мое^го эT а^наџо'џа. и^ поста'вихᲆ е^мђ сеDмьна'десять си'кль сребра`,
|
І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників;
|
|
10
|
10
|
|
и^ въписа'хъ в# кни'ги и^ ꙁнаменахъ, и^ поста'вихъ по'слђхи, и^ поста'вихъ сребро` въ превњсняхъ.
|
і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах.
|
|
11
|
11
|
|
и^ взяX книги скђпленїя, почᲄеныа и^ ꙁна'менаныа и^ въпрошанїя и^ эTвњта, и^ во'ля прида'нїя, и^ кни'гђ эTве'рꙁенђ.
|
І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий;
|
|
12
|
12
|
|
и^ да'хъ кни'ги кђпленїя варђхови сн~ђ нирїинђ сн~а маа'геѓ^ва, преD ѓ^чи'ма а^намеи'ля сн~ђ бра'та эTц~а мое^го. и^ преD ѓ^чима стоа'щихъ по'слђх#, и^ въписа'вшихъ въ кни'ги скђпленїя. и^ преD ѓ^чима всᲇхъ жидо'въ, сњдя'щиX въ дворњ темни'чномъ.
|
і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядька мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі;
|
|
13
|
13
|
|
и^ сᲆчинихъ варђхђ преD ѓ^чима и^хъ гл~я”
|
і заповів Варуху в присутності їх:
|
|
14
|
14
|
|
Тако рече г~ь вседержи'тель, возми` кни'ги сїя скђпленыя почтеныя, и^ въложи я& въ сосђдъ гли'нянъ, да пребђдђтъ дн~и множа'иша.
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів.
|
|
15
|
15
|
|
ја%ко та'ко реq г^ь” Є$ще притя'жђтся хра'ми и^ села и^ виногра'ды на се'и ꙁемли”
|
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники будуть знову купуватися у землі цій.
|
|
16
|
16
|
|
И$ молиXся къ гв~и по да'нїи кни'гъ прикђпленїя варђхђ сн~ђ нирїинђ гл~я.
|
І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу:
|
|
17
|
17
|
|
ѓ^ сђщїи г~и г~и, т^ы сътвори нб~о и^ ꙁеMлю крњпостњю твое'ю вели'кою, и^ мы'ш#цею твое'ю высо'кою. не потаи'тся эT тебе ничтоже,
|
«о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічого немає неможливого;
|
|
18
|
18
|
|
творя'и млsть вᲆ тысђща. и^ эTда'яи грᲇхи эTч~а в нњдрA чаD и^хъ с ни'ми, б~ъ великїи и^ крњпкїи
|
Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, сильний, Якому ім’я Господь Саваоф!
|
|
19
|
19
|
|
б~ъ вели'ка совњта и^ си'ленъ дњлесы, б~ъ вели'къ и^ вседръжи'тель, вели'ко и^мененᲆ г~ь. ѓ%чи твои` на пђтеX сн~в# чл~чь, да'ти комђждо по пђти е^го.
|
Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його,
|
|
20
|
20
|
|
и^же сътвори` зна'менїя и^ чюдеса въ земли е^гљ=петъстњ до сего дн~е. и^ въ і^и^л~и и^ въ лю'дехъ. и^ сътвори` и^мя себњ` ја^ко сїи дн~ь.
|
Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізраїлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день,
|
|
21
|
21
|
|
і^ и^зведе лю'ди своя` і^и^л~я и^ꙁ# ꙁемля е^гљ=петъски зна'менїи и^ чюдесы, рђкою крᲇ'пкою и^ мы'шцею высо'кою, и^ видњнїи вели'кими.
|
і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху,
|
|
22
|
22
|
|
и^ дасть и^мъ сїю зе'млю, кипящђю мле'комъ и^ ме'дом#, е^ю'же кляTся эTц~емъ иX”
|
і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом.
|
|
23
|
23
|
|
и^ внидо'ша и^ прїя'ша ю&. и^ не послђша'ша гла'са твое^го и^ въ ꙁаповњ'дехъ твоиX не ходи'ша. все` е^же ꙁаповеда` иM не сътвори'ша, и^ сътвори'ша събы'тися семђ всемђ
|
Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди.
|
|
24
|
24
|
|
Се наро'дъ и^деT на се'и гра'дъ вꙁяти е^го. и^ гра'дъ вда'нъ е^сть в рђцњ хаlдеистњ, и^ в рђцњ вою'ющимъ нань эT лица` мечю и^ гла'дђ и^ морђ. ја%коже гл~а та'ко и^ быs”
|
Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це.
|
|
25
|
25
|
|
А$ ты` ко мнњ гл~еши, притяжи себњ село сребро'мъ. и^ вписа'хᲆ в# книги и^ ꙁнаменаX, и^ послђшествовахъ послђхи, градъ же предаsся в рђцњ халдеистᲇ”
|
А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв».
|
|
26
|
26
|
|
И$ бысть сло'во гн~е къ мнњ гл~я.
|
І було слово Господнє до Єремії:
|
|
27
|
27
|
|
а^ꙁъ г~ь б~ъ всеи пло'ти. е^да эT мене ё^таи'тся чт^о.
|
ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене?
|
|
28
|
28
|
|
сего раd та'ко рече г~ь б~ъ і^и~леv, эTда'нъ преда'сться сеи гра'дъ в рђцᲇ цр~я вављ=ло'н#ска, и^ во'ꙁметъ и&.
|
Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його,
|
|
29
|
29
|
|
и^ прїидђтъ халде'и вою'ющеи на се'и гра'дъ, и^ пожгђтъ и& ѓ^гне'мъ, и^ хра'мъ пожгђтъ, и^ в нихже кади'шA на хра'минахъ свои^хъ ваа'лови. и^ воꙁлїяша въꙁлїянїя богомъ и'нњмъ ја%коже раꙁгнњвати мя.
|
і ввійдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене.
|
|
30
|
30
|
|
ја%ко бњша сн~ове і^и^л~еви и^ сн~ове і^ё'дины, е^ді'ни творя'ще ѕл^о преD ѓ^чима мои'ма эT ю'ности и^хъ. подвиꙁа'ющеи м^я доселњ на гнњвъ в# дњлехъ рђкъ свои^хᲆ рече г~ь.
|
Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь.
|
|
31
|
31
|
|
ја%ко на гнњвъ мои и^ на ја%росᲄь мою б^њ гра'дъ сеи, эT негоже дн~е съгради'ша и& до сего дне эTста'вити и& эT лица` мое^го.
|
І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого
|
|
32
|
32
|
|
ѕло'бы ра'ди сн~овъ і^и^л~евъ, і^ и^ё'динъ. ја%ко сᲆтвори'шA раꙁгнњвати м^я, и^ цр~и и^хᲆ и^ кн~ѕи и^хъ, и^ вельмо'жа и^хъ и^ жръцы и^хъ и^ проро'цы и^х#, мђжи і^ё'дини живђщеи въ і^ерsлимњ.
|
за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима.
|
|
33
|
33
|
|
и^ ѓ^брати'ша хребетъ и^хъ къ мн^њ а^ не лице`. и^ накаꙁа'хъ я& и^ꙁъ ё'тра, и^ не послђшаша прїяти накаꙁа'нїя.
|
Вони повернулися до Мене спиною, а не лицем; і коли Я навчав їх, з раннього ранку навчав, вони не хотіли прийняти настановлення,
|
|
34
|
34
|
|
и^ положи'ша ѓ^скверне'нїа и^хᲆ в# домђ, и^деже наречеся и%мя мое в нечистота'хъ и^хъ.
|
і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його.
|
|
35
|
35
|
|
и^ съгради'ша требища ваалђ, ја%же въ дебри сн~а е^н#наа'мова, ја%коже вноси'ти сн~ы и^хъ и^ дще'ри и^хъ моло'хђ е^гоже нњсмь заповњда'лъ и^мъ. и не възы'иде на срDце мое, ја%коже сътвори'ти ѓ^гнђше'нїя ᲄого, на согрњшенїе і^ё'дњ”
|
Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду.
|
|
36
|
36
|
|
И$ нн~њ та'ко реq г~ь б~ъ і^ил~еv до гра'да, е^мђже т^и гл~еши преда'тися въ рђ'цњ цр~я вављ=лоньска, мечеM и^ гла'домъ и^ ѓ^пђщенїемъ”
|
І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею», —
|
|
37
|
37
|
|
Се^ а^ꙁᲆ сᲆберђ я& эT всея` земля, и^дњже рас#сњя'хъ я& въ гнњвњ мое^мъ, и^ ја^росᲄи мое'и, и^ въ раꙁ#гнњ'ванїи велїемъ. и^ ѓ^бращђ я& на се` мњсто, и^ посажђ я& ё^пова'нњ.
|
ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя.
|
|
38
|
38
|
|
и^ бђдђтъ м^и вᲆ лю'ди и^ а'ꙁъ бђ'дђ и^мъ въ б~а.
|
Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом.
|
|
39
|
39
|
|
и^ да'мъ и^мъ пђть и%нъ, и^ срDце и%но, боя'тися мене` вс~я дн~и, и^ на бл~готђ и^мъ и^ ча'домъ и^хъ по нихᲆ.
|
І дам їм одне серце й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них.
|
|
40
|
40
|
|
и^ ꙁавњща'ю иM ꙁавњтъ вњ'чныи, е^гоже не эTвращђ по нихъ. и^ стра'хъ мо'и дамъ въ срDце ихъ, ја^коже не эTстђпити и^мᲆ эT мене,
|
І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене.
|
|
41
|
41
|
|
и^ посњщђ ја^коже ё^блажити я&. и^ насажђ я& в се'и ꙁемли съ вњрою, и^ съ всњмъ срDцемъ мои^мъ, и^ съ всею` дш~ею мое^ю”
|
І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї.
|
|
42
|
42
|
|
ЈА/ко та'ко рече г~ь, и^ ја%коже наведохъ на лю'ди моя` сїя вс^я ꙁло'бы сїя вели'кїа. та'коy а%ꙁᲆ наведђ на сїа вс^я бл~готы, ја%же а%ꙁъ съгл~ахъ к ни'мъ.
|
Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них.
|
|
43
|
43
|
|
и^ ѓ^блада'ют# села на земли ю%же т^ы гл~еши, непрохоDно е^сть эT чл~ка и^ скота. и^ предашася в рђцњ халде'истњ.
|
І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви говорите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»;
|
|
44
|
44
|
|
и^ притяжTђся села среброM, и^ въпи'шеши в# кни'ги, и^ знамена'еши, и^ послђшиши по'слђхи. въ ꙁе'мли венїями'нњ, и^ ѓ'крsтъ і^ерsли'ма, и^ въ градXњ і^ё'динњх#, и^ вᲆ градXњ горьскиX, и^ въ градᲇх# по'льскихъ, и^ въ градXњ наге'въ. ја%ко въз#вращђ и^с#селенїа и^хъ гл~еT г~ь”
|
будуть купувати поля за срібло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, — говорить Господь.
|
|
Глvа, л~г”
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ і^еремїи второе, то'и же бя'ше е^ще` свя'ꙁанъ въ ро'вᲇ темничнеM гл~я”
|
І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він ще утримувався у дворі сторо́жі:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко рече г~ь, творя'и зе'млю, и^ простира'я ю& јако и^спра'вити ю&, г~ь и^мя е^мђ”
|
Так говорить Господь, Який створив [землю], Господь, Який упорядкував і утвердив її, — Господь ім’я Йому:
|
|
3
|
3
|
|
възопїи къ мнњ` и^ эTвњща'ю ти, и^ совњстђю тебњ вели'ко и^ крњп#ко, е^гоже нњси раꙁђмњлъ.
|
взивай до Мене — і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш.
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ ѓ^ домохъ гра'да сего, и^ ѓ^ хра'мњхъ цр~я і^ё'дина, растерзаныхъ на ѓ^стро'гᲆ и^ на ꙁабра'ла.
|
Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про доми міста цього і про доми царів юдейських, які руйнуються для завалів і для битви
|
|
5
|
5
|
|
ја^коy проти'витися къ халдњ'емъ, и^ наполни'ти и& мр~твъ чл~къ, ја%же побиX въ гнњ'вњ мое^м#, и^ въ ја%рости мое'и. и^ эTвратиX лице свое эT ниX, ѓ^ всXњ ѕлобаX и^хъ”
|
тими, які прийшли воювати з халдеями, щоб наповнити доми трупами людей, яких Я уражу у гніві Моєму й у люті Моїй, і за всі беззаконня яких Я сховав лице Моє від міста цього.
|
|
6
|
6
|
|
Се а%зъ наведђ на ня срастенїе, і^ и^сцњленїеM иZврачюю я&. и^ ја^влю и^мъ послђшати і^ и^зврачю'ю я&, и^ сътворю и^мъ ми'ръ и^ вњрђ.
|
Ось, Я прикладу йому пластир і цілющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини,
|
|
7
|
7
|
|
и^ ѓ^бращђ и^с#селе'нїе і^ё'дино, і^ и^с#селенїе і^ерsли'мле, и^ съгражDђ я& ја%ко и^ прежDе.
|
і поверну полон Іуди і полон Ізраїля і влаштую їх, як спочатку,
|
|
8
|
8
|
|
и^ ѓ^чищђ я& эT всњхъ непра'вдъ и^хъ ја%же съгрњши'ша ми. и^ млsтивъ бђдђ всMњ непра'вдамᲆ иX, и^миже эTсᲄђпи'ша эT мене, и^ погордњша мно'ю.
|
і очищу їх від усього нечестя їхнього, яким вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною і відпали від Мене.
|
|
9
|
9
|
|
и^ бђдет# въ веселїе и^ въ хва'лђ, и^ въ величїе всњмъ лю'демъ земля`. ја%же ё^слы'шатъ вс^я бл~готы, ја%же а^ꙁᲆ творю. и^ ё^бояTся и^ разгнњваюTся ѓ^ всXњ бл~готаX, и^ ѓ^ всеM мире, и^же аZ творю иM”
|
І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про усі блага, які Я зроблю йому, і здивуються і затремтять від усіх благодіянь і всього благоденства, яке Я доставлю йому.
|
|
10
|
10
|
|
Та'ко рече г~ь, е^ще ё^слы'шится в семъ мњсте, е^мђже в^ы гл~ете, пђсто е^сть эT чл~къ и^ эT скота въ гра'дњхъ і^ё'динњхᲆ, и^ внњ і^ерsли'ма ѓ^пђстњвшихъ, понеже нњсть чл~ка н^и скота.
|
Так говорить Господь: на цьому місці, про яке ви говорите: «воно порожнє, без людей і без худоби», — у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби,
|
|
11
|
11
|
|
гла'съ веселїя, и^ гла'съ ра'дости. глаs женя'щагося, и^ гла'съ невњстенъ” гла'съ гл~ющиX и^сповњда'итеся гв~и вседръжи'телю ја^ко бл~гъ г~ь, ја%ко в# вњкъ млsть е^го. и^ принесђтъ да'ры похваленїя въ доM гн~ь, ја%ко въꙁвращђ вс^е и^с#селе'нїе земля тоя` по пе'рьвомђ, рече г~ь”
|
знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, голос тих, що говорять: «славте Господа Саваофа, бо благий Господь, бо повік милість Його», і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, — говорить Господь.
|
|
12
|
12
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь си'лъ, е^ще` бђдетъ на се'мъ мњстњ пђстњмъ, и%мже нњсть чл~ка н^и скота`, въ всXњ градXњ е^го ѓ^бителницъ, пастXђ поставля'ю^щь па'ствы, а^
|
Так говорить Господь Саваоф: на цьому місці, яке порожнє, без людей, без худоби, й у всіх містах його знову будуть оселі пастухів, які будуть пасти стада.
|
|
13
|
13
|
|
въ градXњ горныX, и^ въ градXњ по'льскиX, и^ въ градXњ наге'въ, и^ въ ꙁемли` венїаминњ, и^ въ ѓ^крsтъныхъ і^ерsли'ма, и^ въ гра'дњхъ і^ё'динњхъ, е^ще` поидђтъ ѓ%вца къ рђцњ чтђщаго, гл~ет г~ь”
|
У містах нагірних, у містах низинних і в містах південних, і в землі Веніаміновій, і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди знову будуть проходити стада під рукою того, який рахує, — говорить Господь.
|
|
14
|
14
|
|
Се дн~їе грядTђ рече г~ь, и^ въсᲄавлю сло'во бл~го, е^же гл~ахъ къ домђ і^и^л~евђ, и^ къ до'мђ і^ё^динђ.
|
Ось, настануть дні, — говорить Господь, — коли Я виконаю те добре слово, яке вирік про дім Ізраїлів і про дім Іудин.
|
|
15
|
15
|
|
въ тњхъ дн~ехъ и^ въ то'и чаs, с#плоди'тися повелю двDвђ пло'дђ пра'веDнђ, и^ сътворитъ сђдъ и^ пра'вдђ на земли`.
|
У ті дні й у той час вирощу Давиду Паросток праведний, і буде чинити суд і правду на землі.
|
|
16
|
16
|
|
въ тњхъ дн~ехъ спасенъ бђ'етъ і^ё'да, і^и^л~ь пребђдеT вᲆ наде'жди. и^ с^е е^сᲄь и^мя, и%мже нарекђтъ и&, г~ь пра'ведныи на'шᲆ”
|
У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жити безпечно, і наречуть ім’я Йому: «Господь виправдання наше!»
|
|
17
|
17
|
|
Та'ко б^о рече г~ь, не погибнеT эT дв~да мђжᲆ сњдя'и на прsтлᲇ до'мђ і^и^л~ева.
|
Бо так говорить Господь: не припиниться у Давида муж, який сидить на престолі дому Ізраїлевого,
|
|
18
|
18
|
|
и^ эT жрецъ и^ эT левљ=товъ не поги'бнет# мђжъ эT лица мое^го, приносяи всесоQженїе и^ ѓ^сщ~ен#ная, и^ побњдная приношенїя по вся` дн~и”
|
й у священиків-левитів не буде нестачі у мужі перед лицем Моїм, який в усі дні возносить всепалення і спалює приношення і звершує жертви.
|
|
19
|
19
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ і^еремїи гл~я.
|
І було слово Господнє до Єремії:
|
|
20
|
20
|
|
та'ко гл~етъ г~ь, мо'жетъ л^и прерђшитися завњтъ мо'и съ дн~емъ, и^ ꙁавњт# мо'и съ нощїю, е^же не бы'ти дн~ю и^ но'щи въ ча'съ свои.
|
так говорить Господь: якщо можете зруйнувати завіт Мій про день і завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час,
|
|
21
|
21
|
|
и^ ꙁавњтъ мо'и бђдет# мощи` прерђшитися съ дв~домᲆ рабоM мои^м#, е^же не бы'ти эT него` сн~ђ цр~ьствђ'ющђ на прsтлњ е^го, и^ левљ=ти и^ сщ~ен#ници раби` мои`.
|
то може бути зруйнований і завіт Мій з рабом Моїм Давидом, так що не буде у нього сина, який царює на престолі його, і також з левитами-священиками, служителями Моїми.
|
|
22
|
22
|
|
ја%коже сочᲄены бы'ти не могђтъ ѕвњзды нбsныя, н^и и^ꙁмњренъ бы'ти пњсок# мор#скїи. та'ко ё^мно'жђ сњмя раба` мое^го дв~да, и^ левљ=ты слђже'бники моа`”
|
Як незліченне небесне воїнство і невимірний пісок морський, так розмножу плем’я Давида, раба Мого, і левитів, які служать Мені.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було слово Господнє до Єремії:
|
|
24
|
24
|
|
е^да` не ви'дњлъ е^си чт^о рекоша лю'дїе сїи гл~юще. дв^а наро'да иXже и^ꙁволи г~ь завержены сђть, и^ люDми мои'ми погор#дњша. сего ради ја%ко да не бђдеT ктомђ нароD преD ними”
|
чи не бачиш, що народ цей говорить: «ті два племені, які обрав Господь, Він відкинув?» і через це вони зневажають народ Мій, ніби він уже не був народом у очах їх.
|
|
25
|
25
|
|
Та'ко рече г~ь не положихъ л^и ё^бо завњта межDђ дн~емъ и^ но'щїю, и^ ꙁако'новъ нб~ђ и^ земли`.
|
Так говорить Господь: якщо завіту Мого про день і ніч і уставів неба і землі Я не утвердив,
|
|
26
|
26
|
|
тогда` сњмя і^а'ковле, и^ двDа раба` мое^го эTвръгђ. е^же не прїя'ти эT сњмене е^го княѕеи сњмене а^врааMля, і^ и^а'ковля. ја%ко па'ки приведђ ѓ^бращенїе и^хъ, и^ поми'лђю я&”
|
то і плем’я Якова і Давида, раба Мого, відкину, щоб не брати більше владик з його племені для племені Авраама, Ісаака та Якова; бо поверну їх із полону і помилую їх.
|
|
Глvа, л~д”
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во е^же бы'сть къ і^еремїи эT г~а, е^гда навходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскь, и^ вс^и во'и е^го, и^ вся` земля` вла'сти е^го, и^ вс^и лю'дїе вое^ва'хђ на і^ерsли'ма, и^ на вся` гра'ды і^ё'дины, гл~я”
|
Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ, и^ди къ седекїи цр~ю і^ё'динђ, и^ речеши е^мђ. тако рече г~ь, преда'нїемᲆ преда'сться се'и граD в рђцњ цр~я вављ=лоньска, и^ во'змеT и& и^ пож#жеT и& ѓ^гнеM.
|
так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем;
|
|
3
|
3
|
|
и^ т^ы не ё^цњлње^ши эT рђкђ е^го, и^ ја^тїеM и%мешися, и^ в рђцњ е^го даси'ся и^ ѓ'чи твои` ѓ%чи е^го ё%ꙁрита, и^ ё^сᲄа твоа съ ё^сты е^го съгл~ютъ, и^ въ вављ=лонᲆ вни'деши.
|
і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон.
|
|
4
|
4
|
|
н^о ѓ^баче слы'ши сло'во гн~е седекїя цр~ю і^ё'динъ” Та'ко рече г~ь к тебњ`, не ё%мреши эT меча`, н^о въ ми'ре ё%мреши.
|
Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча;
|
|
5
|
5
|
|
и^ ја%коже ся сђть пла'кали эTц~ъ твои^х# црsтвова'вшиX прежDе тебе, пла'чюTся и^ тебе. ЭO г~и, и^ лю'тᲇ г~и. и^ вᲆспла'чются и^ тебе, ја%ко сло'во съгл~ахъ рече г~ь”
|
ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово, — говорить Господь.
|
|
6
|
6
|
|
И$ гл~а і^еремїа пррoкъ къ седекїи цр~ю і^ё'динђ, вс^я словеса` с^и въ і^ерsли'мњ.
|
Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі.
|
|
7
|
7
|
|
и^ си'ла цр~я вављ=лоньска вое^ва на і^ерsли'ма, и^ на гра'ды і^ё'дины нерасы'паныя, лахиs, и^ а'ѕика. ја%ко т^а ѓ^ста'ста во' градњхъ і^ё'динњхъ, гра'ды тве'рды”
|
Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені.
|
|
8
|
8
|
|
Сло'во бы'вшее къ і^еремїи эT г~а, по сконча'нїи цр~я седекїя завњтъ къ лю'демъ и^же въ і^ерsли'мњ. ја%ко поꙁва'ти эTпђщенїе,
|
Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу,
|
|
9
|
9
|
|
ја%коже и^спђстити комђждо рабъ свои^хъ и^ рабђ` свою`, жидови'на и^ жидовыню сво'бодь, ја%коже не рабо'тати мђжђ і^и^л~я.
|
щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.
|
|
10
|
10
|
|
и^ ѓ^брати'шася вс^я вельмо'жа и^ вс^и лю'дїе въстђпи'вшеи въ завњтъ, ја%коже пђстити комђждо ра'бъ свои, и^ комђждо рабђ` свою свобоD, и^ ктомђ е^же не владњти и%ми. сего ради послђшаша и^ пђстиша,
|
І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили;
|
|
11
|
11
|
|
и^ ѓ^брати'шася воспять. и^ въꙁдръжа'ша па'ки рабы и^ рабы'ня своя, и%хже пђстиша свобоD, и^ вꙁя'ша въ рабы` и^ рабы'ня”
|
але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.
|
|
12
|
12
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ і^еремїи эT г~а гл~я.
|
І було слово Господнє до Єремії від Господа:
|
|
13
|
13
|
|
та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ, а%зъ ꙁавњщаX завњтъ эTц~емъ ва'шиM, въ дн~ь вон#же и^ꙁба'вихъ я& эT земля е^гљ=петьски и^з до'мђ рабо'тна, гл~я.
|
так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав:
|
|
14
|
14
|
|
ја^ко скон#чае^тся, ѕ~ лњтъ, да пђсти'ши бра'та свое^го жидови'на, и^же продан# е^сть тебњ. и^ да дњ'лаеT т^и, ѕ~ лTњ, и^ да пђстиши свобоD эT себе” и^ не послђша'ша мене эTц~ы ва'ши, н^и приклони'ша ё%ха свое^го.
|
«наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого.
|
|
15
|
15
|
|
и^ ѓ^братисᲄеся в^ы дне'сь, съᲄвори'ти пра'вая преD ѓ^чима мои'ма, ја%коже поꙁвати комђждо проще'нїе бли'жнемђ свое^мђ. и^ сконча'ша ꙁавњтᲆ преD лицемъ моиM въ домђ, и^дњже наречеся и^мя мое` в неM.
|
Ви нині навернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє;
|
|
16
|
16
|
|
и^ эTврати'стеся и^ ѓ^сквернисте ꙁавTњ мо'и, ја^коy ѓ^брати'ти комђQдо ра'бъ свои и^ рабђ свою`, ја%же бњсте и^спђстили свобоD дш~ђ иX. покори'сте я& ја%коже бы'ти ва'мъ въ рабы` и^ въ рабы'ня”
|
але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.
|
|
17
|
17
|
|
Того ради си'це реq г~ь, в^ы не послђшасте мене` поꙁвати проще'нїа ко'ждо бра'тђ свое^мђ, и^ ко'ждо бли'жнемђ свое^мђ. с^е а%зъ ꙁовђ проще'нїе ва'мъ на ме'чъ, и^ на смр~ть и^ на глаD. и^ да'мъ в^ы на раZсыпа'нїе всMњ црsтвомъ зе'мнымъ,
|
Тому так говорить Господь: ви не послухалися Мене у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі;
|
|
18
|
18
|
|
и^ да'мъ мђжа престђпи'вшая ꙁавњтъ мо'и, и^ не храня'щая слове'съ завњта мое^го, к ниM же и^зво'лиша преD лицемъ моиM. те'льца е^же сђть раз#сњкли на двњ` сᲄранњ`, и^ ході'ша межDђ разDњ'леными е^го.
|
і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його,
|
|
19
|
19
|
|
кня'ѕи і^ё'дины, и^ кн~ѕи і^ерsли'мли, и^ вельмо'жя и^ жерцы, и^ вс^и люd ꙁемли, ходя'щая межDђ раꙁдњленыM те'льцемъ.
|
князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця, —
|
|
20
|
20
|
|
и^ да'мъ я& въ рђки врагоM и^хъ, и въ рђки и%щђщихъ дш~ђ иX. и бђдђтъ ᲄрђпи иX ја%дь птицамъ нбsныM и^ ѕвњремъ зе'мнымъ”
|
віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним.
|
|
21
|
21
|
|
Седекїю же цр~я жидов#ска, и^ кня'ѕя е^го, да'мъ в рђцњ врагомъ и^хъ, и^ в рђкђ стрегђщихъ дш~и и^хъ. и^ въ рђкђ во'иска цр~я вављ=лоньска, эTбњгающиX эT ниX.
|
І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас.
|
|
22
|
22
|
|
се а^ꙁъ съчиняю реq г~ь, и^ ѓ^бращђ я& въ землю сїю, и^ повоююT на' ня, и^ во'ꙁмTђ ю& и^ пожгTђ ю& ѓ^гнеM, и^ гра'ды і^ё'дины, даM я& в# непрожDенїе эT жївђщиX”
|
Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною.
|
|
Глvа, л~е”
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во бы'вшее къ і^еремїи эT г~а, въ дн~и і^ѓ^а'кима сн~а і^ѓ^сїина цр~я і^ё'дина, гл~я”
|
Слово, яке було до Єремії від Господа у дні Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського:
|
|
2
|
2
|
|
И$ди въ до'мъ раха'винъ и^ въꙁови я&, и^ ведї я& въ до'мъ гн~ь въ е^ді'нъ эT дво'ровъ, и^ напои'ши я& виномъ.
|
йди у дім Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх у дім Господній, в одну з кімнат, і дай їм пити вина.
|
|
3
|
3
|
|
и^ приведо'хъ е^зонїю сн~а і^еремїина, сн~а хавасїина и^ бра'тїю е^го, и^ сн~ы е^го, и ве'сь дом# раха'винъ.
|
Я взяв Іазанію, сина Єремії, сина Авацинії, і братів його, і всіх синів його і весь дім Рехавитів,
|
|
4
|
4
|
|
и^ въведохъ я& въ до'мъ гн~ь, въ хра'мъ и^мњнїя сн~овъ а^нанїинъ, сн~а годо'лїина чл~ка бж~їя. и^же е^сть близᲆ до'мђ кня'жа, вы'ше до'мђ маа^сеѓ'ва, сн~а сеело'мля стрегђщаго дво'ръ.
|
і привів їх у дім Господній, в кімнату синів Анана, сина Годолії, людини Божої, яка поряд з кімнатою князів, над кімнатою Маасеї, сина Селлумового, стража біля входу;
|
|
5
|
5
|
|
и^ поста'вихъ преD ни'ми кор#чагъ вина и^ ча'ша, и^ рекохъ пїите”
|
і поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші вина і склянки і сказав їм: пийте вино.
|
|
6
|
6
|
|
И$ реко'ша не пїемъ вина, ја%ко і^ѓ^надавъ сн~ъ рах'авль эTц~ъ наj ꙁаповњ'да намъ рекїи. не пїите вина` в^ы, и^ сн~ове ва'ши до' вњка.
|
Але вони сказали: ми вина не п’ємо; тому що Іонадав, син Рехава, батько наш, дав нам заповідь, сказавши: «не пийте вина ні ви, ні діти ваші, повіки;
|
|
7
|
7
|
|
и^ храминъ не съградите`, и^ сњмене не сᲇите, и^ виногра'дᲆ да не бђдетъ ваM. н^о въ кђщахъ да живете вс^я дн~и живота` ва'шего. да живете дн~и мно'ги на' ꙁемли, на неиже ходи'те в^ы”
|
і домів не будуйте, і насіння не сійте, і виноградників не розводьте, і не майте їх, але живіть у наметах в усі дні життя вашого, щоб вам довгий час прожити на тій землі, де ви подорожніми».
|
|
8
|
8
|
|
и^ послђшахомъ словесе і^ѓ^нада'вля эTц~а на'шего. ја%коже не пи'ти вина вся` дн~и живота на'шего, м^ы и^ же'ны на'ша, и^ сн~ове на'ши, и^ дще'ри на'ша.
|
І ми послухалися голосу Іонадава, сина Рехавового, батька нашого, в усьому, що він заповів нам, щоб не пити вина в усі дні наші, — ми і дружини наші, і сини наші і дочки наші, —
|
|
9
|
9
|
|
ја%коже не съгражDати храминъ жи'ти та'мо. винограда же и^ нивы и^ сњмене не бы'сть на'мъ,
|
і щоб не будувати домів для проживання нашого; і в нас немає ні виноградників, ні полів, ні посіву;
|
|
10
|
10
|
|
и^ жихомъ въ кђщахъ. и^ послђша'хоM и^ сътворихомъ по всемђ е^ли'ко ꙁаповњда на'мъ і^ѓ^а^нада'въ эTц~ъ на'шᲆ.
|
а живемо в наметах і в усьому слухаємося і робимо все, що заповів нам Іонадав, батько наш.
|
|
11
|
11
|
|
И$ быs е^гда` прїиде навходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскїи на' ꙁемлю на'шђ, и^ рекохомъ, в#шеDше да вни'демъ въ і^ерsлиM эT лица` халдњ'иска, и^ эT лица си'лы сљ=р#ски, и^ всели'хомся т^ђ”
|
Коли ж Навуходоносор, цар Вавилонський, прийшов у землю цю, ми сказали: «вийдемо, підемо в Єрусалим від війська халдеїв і від війська арамеїв», і ось, ми живемо в Єрусалимі.
|
|
12
|
12
|
|
И$ бы'сᲄь сло'во гн~е къ і^еремїи гл~я.
|
І було слово Господнє до Єремії:
|
|
13
|
13
|
|
та'ко гл~еT г~ь, и^ди` и^ рцы чл~кђ і^ё'динђ, и^ живђщимъ въ і^ерsли'мњ. е^да` не воспрїмете л^и наказа'нїа послђшати слове'съ мои^хъ.
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: іди і скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: невже ви не візьмете з цього настановлення для себе, щоб слухатися слів Моїх? — говорить Господь.
|
|
14
|
14
|
|
ё^ста'виша сло'во сн~ве і^ѓ^а^нада'вли сн~а рахаvля, е^же заповњда сн~омъ свои^мъ, ја%коже не пи'ти вина` и^ не пи'ша. а%ꙁ же гл~ахъ к# ва'м# ꙁаё%тра и^ вечеръ, и^ не послђшаста мене.
|
Слова Іонадава, сина Рехавового, який заповів синам своїм не пити вина, виконуються, і вони не п’ють до цього дня, тому що слухаються заповіту батька свого; а Я безперестанно говорив вам, говорив з раннього ранку, і ви не послухалися Мене.
|
|
15
|
15
|
|
и^ посылахъ к ваM рабы` своя` прoрки, гл~я” ѓбрати'теся ко'ждо эT пђти` свое^го ꙁла'го, и^ ё%н#ша сътвори'те дњ'ла своя, и^ не ходи'те въ слDњ бо'говъ и%нњхъ ја%ко слђжи'ти и^мъ. и^ вселю васъ на' ꙁемлю ю^же да'хъ ва'мъ и^ эTц~емъ ва'шимъ, и^ не приклони'сте ё^шїю свое'ю и^ не послђша'сте”
|
Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, і говорив: «наверніться кожен від злого шляху свого і виправте поведінку вашу, і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм; і будете жити на цій землі, яку Я дав вам і батькам вашим»; але ви не прихилили вуха свого і не послухалися Мене.
|
|
16
|
16
|
|
И$ ё^ста'виша сн~ове і^ѓ^а^нада'вли сн~а раха'вля за'повњдь эTц~а свое^го, е^же ꙁаповњ'да и^мъ. а^ лю'дїе мои` не послђшаша мене`.
|
Оскільки сини Іонадава, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, яку він заповів їм, а народ цей не слухає Мене,
|
|
17
|
17
|
|
Сего ра'ди си'це рече г~ь. се а^ꙁъ наведђ на і^ё^дђ, и^ на вся` живђщаа въ і^ерsли'мᲇ вс^е зло`, е^же съгл~ах# на' ня. того раd и^же гл~ахъ к ниM, и не послђша'ша. възыва'хᲆ я&, и^ не эTвњща'ша м^и.
|
тому так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на юдеїв і на усіх жителів Єрусалима усе те зло, яке Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не слухалися, кликав їх, а вони не відповідали.
|
|
18
|
18
|
|
н^о до'мђ раха'влю рече` і^еремїя. та'ко рече г~ь б~ъ вседръжи'тель, е%льмаже послђшаша сн~ове і^ѓ^а^нада'вли ꙁа'повᲇди эTц~а свое^го, твори'ти е^ли'ко ꙁаповњ'да и^мъ эTц~ъ иX.
|
А дому Рехавитів сказав Єремія: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ви послухалися заповіту Іонадава, батька вашого, і зберігаєте усі заповіді його і в усьому чините, як він заповів вам, —
|
|
19
|
19
|
|
не ѓ^скђдњ'етъ мђжъ эT сн~овъ і^ѓ^а^нада'вль сн~а рахавля, стоя преD лицемъ мои^мъ в^ся` дн~и ꙁемля`”
|
за те, так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: не відніметься в Іонадава, сина Рехавового, муж, який стоїть перед лицем Моїм в усі дні.
|
|
Глvа, л~ѕ”
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть вᲆ лњто д~ е і^ѓ^а^кимле, сн~а і^ѓ^сїина цр~я і^ё'дина. бы'сть сло'во гн~е къ і^еремїи гл~я”
|
У четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово до Єремії від Господа:
|
|
2
|
2
|
|
Воꙁми` себњ` рого'ꙁъ кни'жныи, и^ въпиши вонь вс^я словеса` ја%же съгл~ахъ к тебњ, на і^и^л~я и^ на і^ё'дђ, и^ на вся` страны`, эT негоже дн~е гл~авшђ м^и к тебњ`. эT дн~и і^ѓ^сїи цр~я і^ё'дина и^ до сего дн~е.
|
візьми собі книжковий сувій і напиши у ньому усі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля і про Іуду і про усі народи з того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Іосії до цього дня;
|
|
3
|
3
|
|
негли` ё^слы'шитъ доM і^ё'доv вс^е ѕло`, е^же а^ꙁъ мы'шлю сътвори'ти и^мъ. да ся ѓ^братя'тъ эT пђти` свое^го ꙁла'го, и^ млsтивъ бђдђ непра'вдамъ и^хъ и^ грњхомъ иX”
|
можливо, дім Іудин почує про усі біди, які Я думаю зробити їм, щоб вони навернулися кожен від злого шляху свого, щоб Я простив неправду їх і гріх їх.
|
|
4
|
4
|
|
И$ воꙁва` і^еремїа варђха сн~а нирїина, и вписа` варђхъ эT ё'стъ і^еремїинъ вс^я словеса` гн~я ја%же съгл~а к немђ, в рогоZ кни'жныи.
|
І покликав Єремія Варуха, сина Нирії, і написав Варух у книжковий сувій з уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив йому.
|
|
5
|
5
|
|
и^ заповњда і^еремїя варђхђ гл~я. мене` стрегTђ и^ не могђ вни'ти въ доM гн~ь.
|
І наказав Єремія Варуху і сказав: я ув’язнений і не можу йти у дім Господній;
|
|
6
|
6
|
|
н^о вни'ди т^ы и^ почти` в рого'зњ сеM, в не'мже написаl е^си эT ё'сᲄъ моиX словеса` гн~я, вᲆ ё%ши люDстњ в домђ` гн~и въ дн~ь а^л#ка'нїя. и^ въ ё%ши всемђ до'мђ і^ё'динђ приходя'щиM эT граD свои^х#, да почтеши иM.
|
отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх;
|
|
7
|
7
|
|
е^гда падетъ моли'тва и^хъ преD лицеM гн~имъ, и^ ѓ^братяTся эT пђти и^хъ ꙁла'го” ЈА/ко вели'ка ја%росᲄь и^ гнњвъ гн~ь, и^же съгл~а на лю'ди сїа.
|
можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого; бо великий гнів і обурення, яке оголосив Господь на народ цей.
|
|
8
|
8
|
|
и^ сътвори` варђхъ сн~ъ ни'рїинъ, по всемђ` е^ли'ко ꙁаповњда е^мђ і^еремїя пррoк#, почте въ кни'гахъ словеса` гн~я въ домђ` гн~и”
|
Варух, син Нирії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані у сувої, прочитати у домі Господньому.
|
|
9
|
9
|
|
И$ бы'сть вᲆ пятое лњто і^ѓ^аки'ма цр~я і^ё'дина, в# девя'тыи мsць. ꙁаповњ'даша а^л#ка'нїе преD лицемъ гн~имъ всњмъ лю'демъ въ і^ерsли'мњ, и^ всемђ` мно'жествђ, е^же сни'деся эT граD і^ё'динъ въ і^рsли'мъ.
|
У п’ятий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, у дев’ятому місяці оголосили піст перед лицем Господа усьому народу в Єрусалимі і всьому народу, який прийшов до Єрусалима з міст юдейських.
|
|
10
|
10
|
|
и^ почита'ше варђхъ въ кни'ѕњ словеса` і^еремїина въ домђ` гн~и, в# домђ гамарїевњ сн~а сафа'ня кни'гъчїя, въ дво'рњ вы'шнеM въ преDверїи враT до'мђ гн~я но'ваго, въ ё%ши всњхъ лю'дїи”
|
І прочитав Варух написані у сувої слова Єремії у домі Господньому, в кімнаті Гемарії, сина Сафанового, писаря, на верхньому дворі, біля входу у нові ворота дому Господнього, вголос усьому народу.
|
|
11
|
11
|
|
И$ слы'ша михе'я сн~ъ гамарїевъ сн~а сафа'ня, вс^я словеса` гн~я эT кни'гъ.
|
Михей, син Гемарії, сина Сафанового, чув усі слова Господні, написані у сувої,
|
|
12
|
12
|
|
и^ сни'де въ до'мъ цр~евъ, и^ въ до'мъ кни'жника. и^ с^е тђ вси` кня'ѕи сњдя'хђ, е^лиса'ма книг#чїи, и^ далеа сн~ъ семелїевᲆ, і^ѓ^а^наџа'н# сн~ъ а^хороv и^ гамарїя сн~ъ сафа'нь, и^ седекїа сн~ъ а^нанїи'нъ, и^ вс^и кня'ѕи.
|
і зійшов у дім царя, у кімнату царського писаря, і ось, там сиділи усі князі: Елисам, царський писар, і Делаія, син Семаії, й Елнафан, син Ахбора, і Гемарія, син Сафана, і Седекія, син Ананії, і всі князі;
|
|
13
|
13
|
|
и^ съвњсти иM михе'я вс^я словеса`, ја%же слы'ша чтђща варђха въ ё%ши лю'демъ”
|
і переказав їм Михей усі слова, які він чув, коли Варух читав сувій уголос народу.
|
|
14
|
14
|
|
И$ посла'ша вс^и кня'ѕи къ варђхђ сн~ђ ни'рїинђ, і^ё^де'ина сн~а наџанїина, сн~а семелїина, сн~а хђсїина, гл~юще. кни'ги ја%же почита'е^ши въ ё%ши лю'демъ, возми я& въ рђ'кђ свою и^ прїиди. и^ вꙁя` варђхъ сн~ъ нирїинъ кни'ги в рђкђ своею, и^ сни'де к ниM”
|
Тоді всі князі послали до Варуха Ієгудія, сина Нафанії, сина Селемії, сина Хусії, сказати йому: сувій, який ти читав уголос народу, візьми у руку твою і прийди. І взяв Варух, син Нирії, сувій у руку свою і прийшов до них.
|
|
15
|
15
|
|
и^ реко'ша е^мђ, паки почти` въ ё^ши наши. и^ почте варXђ въ ё%ши и^х#.
|
Вони сказали йому: сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Варух уголос їм.
|
|
16
|
16
|
|
и^ быs ја^ко слы'шаша вс^я словеса`, совњщашаs ко'ждо кᲆ бли'жнемђ свое^мђ, и^ рњша варђхђ. въꙁвᲇстя'ще въꙁвњстиM цр~ю вся словеса` с^и”
|
Коли вони вислухали усі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Варуху: ми неодмінно перекажемо усі ці слова царю.
|
|
17
|
17
|
|
и^ вᲆпрашаша варђха гл~юще, эTкђдђ е^си въписаl вс^я словеса с^и.
|
І запитали Варуха: скажи ж нам, як ти написав усі слова ці з уст його?
|
|
18
|
18
|
|
и^ реq варXђ эT ё'стъ і^еремїинъ. и^сповњ'да м^и вс^я словеса` с^и, а%ꙁ же писа'хъ въ кни'ги”
|
І сказав їм Варух: він промовляв мені вустами своїми усі ці слова, а я чорнилом писав їх у цей сувій.
|
|
19
|
19
|
|
И$ реко'ша кня'ѕи варђхђ, шеD съкры'ися т^ы і^ и^еремїа, и^ чл~къ да не ё^вњсть гдњ` в^ы е^ста.
|
Тоді сказали князі Варуху: піди, сховайся, ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви.
|
|
20
|
20
|
|
и^ внидо'ша къ цр~ю въ дворъ. кни'гиy в#даша снабдњти в# домђ` е^лисама'ни книг#чїа. и^ совњсти'ша цр~ю вс^я словеса`.
|
І пішли вони до царя у палац, а сувій залишили у кімнаті Елисама, царського писаря, і переказали вголос царю всі слова ці.
|
|
21
|
21
|
|
и^ посла` цр~ь і^ё^де'ина в#ꙁяти кни'ги. и^ взя я& эT домђ` е^лисама'ня. и^ почте і^ё^де'инъ въ ё'ши цр~евы, и^ въ ё%ши всњхъ кня'ѕь стоащихъ ё^ цр~я.
|
Цар послав Ієгудія принести сувій, і він узяв його з кімнати Елисама, царського писаря; і читав його Ієгудій уголос царю і уголос усім князям, які стояли поруч царя.
|
|
22
|
22
|
|
цр~ь же сњдя'ше въ храмњ зи'мнMњ, въ девя'тыи мsць. и^ поста'влено б^њ преD ни'мъ ѓ%гнище со ѓ%гнемᲆ”
|
Цар у той час, у дев’ятому місяці, сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня.
|
|
23
|
23
|
|
И$ быs чтђщђ і^ё^де'инђ, тре'тїи рядъ и четвертыи, раꙁ#дробї я& бри'твою книг#чїя, и^ въꙁмета'ше на ѓ^гненое ѓ%гнище. до'ндеже сконча'ся ве'сь рого'ꙁъ на ѓ%гненомъ ѓ%гнищи”
|
Коли Ієгудій прочитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножичком і кидав на вогонь у жаровню, доки не знищений був весь сувій у вогні, який був у жаровні.
|
|
24
|
24
|
|
И$ не ё^жасо'шася и^ не растер#ꙁаша риꙁъ свои^хъ, цр~ь и^ вс^и ѓ%троцы е^го слы'шавшїи вс^я словеса` с^и.
|
І не убоялись, і не роздерли одяг свій ні цар, ні всі слуги його, які чули усі слова ці.
|
|
25
|
25
|
|
е^н#наџан# же и^ далеа, и^ гамарїа', и^ годолїа, гл~аша цр~ю, ја%коже не сожещи рого'за. и^ не послђша и^хᲆ”
|
Хоч Елнафан і Делаія і Гемарія умовляли царя не спалювати сувій, але він не послухав їх.
|
|
26
|
26
|
|
И$ повелњ цр~ь і^е^ремеи'лю сн~ђ а^мале'ховђ, і^ сарае^ви сн~ђ е%ꙁрилевђ, и^ селемїю сн~ђ а^вда'евђ. да и^ꙁымђт# варђ'ха книг#чїя, і^ и^еремїю пррoка. н^о съкры я& г~ь”
|
І наказав цар Ієрамеїлу, синові царя, і Сераії, синові Азриїловому, і Селемії, синові Авдиїловому, взяти Варуха писаря і Єремію пророка; але Господь сховав їх.
|
|
27
|
27
|
|
И$ бысᲄь сло'во гн~е къ і^еремїи потомъ ја%ко сож#же цр~ь рого'ꙁъ, и^ вс^я словеса` ја%же въписа` варђхъ эT ё'стъ і^еремїинъ гл~я.
|
І було слово Господнє до Єремії, після того як цар спалив сувій і слова, які Варух написав з уст Єремії, і сказано йому:
|
|
28
|
28
|
|
паки воꙁми` рого'ꙁъ дрђгїи, и^ въпиши вс^я словеса` сђща'я в рого'ꙁᲇ, и^же соQже цр~ь і^ѓ^а^киM”
|
візьми собі знову інший сувій і напиши у ньому всі попередні слова, які були у першому сувої, які спалив Іоаким, цар Юдейський;
|
|
29
|
29
|
|
И къ і^ѓ^а^кимови рече'ши. та'ко рече г~ь, т^ы сож#же сїя кни'ги, гл~я, почто` въписа в ня`, гл~я въходя` вни'детъ цр~ь вављ=лоньскь, и^ потребитъ ꙁе'млю сїю, и^ потребиT с не'я чл~ки и^ ско'тъ”
|
а царю Юдейському Іоакиму скажи: так говорить Господь: ти спалив сувій цей, сказавши: «навіщо ти написав у ньому: неодмінно прийде цар Вавилонський і розорить землю цю, і знищить на ній людей і худобу?»
|
|
30
|
30
|
|
Того ра'ди си'це реq г~ь на і^ѓ^а^ки'ма цр~я і^ё'дина, не бђдеT е^мђ сњдя'щаго на столњ двд~вњ. и^ бђдетъ тњ'ло е^го мр~твое поврьжено на ꙁнои` де'ньнњмъ, и^ на мра'зњ но'щнњмъ.
|
за це, так говорить Господь про Іоакима, царя Юдейського: не буде від нього того, хто сидить на престолі Давидовому, і труп його буде кинутий на спеку денну і на холод нічний;
|
|
31
|
31
|
|
и^ посᲇщђ на'нь, и^ на рожDенїе е^го и^ на ѓтроки е^го. и^ наведђ на' ня и^ на живђщ'ая въ і^ерsли'мњ, и^ на' ꙁемлю і^ё'динђ вс^е ꙁло`. е^же съгл~ахъ на' ня и^ не послђшаша”
|
і відвідаю його і плем’я його і слуг його за неправду їх, і наведу на них і на жителів Єрусалима і на мужів Іуди усе зло, яке Я вирік на них, а вони не слухали.
|
|
32
|
32
|
|
И$ взя` варђх# рогоZ дрђгїи, и^ в#писа` вонь эT ё%сᲄъ і^е^ремїинъ вс^я словеса` кни'гъ ја%же соQже і^ѓ^а^ки'мъ, и^ е^ще` приложи'шася е^мђ словеса` множа'иша неже пр'ьвњи”
|
І взяв Єремія інший сувій і віддав його Варуху писарю, синові Нирії, і він написав у ньому з уст Єремії усі слова того сувою, який спалив Іоаким, цар Юдейський, на вогні; і ще додано до них багато подібних до тих слів.
|
|
Глvа, л~з”
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
И црsтвова седекїя сн~ъ і^ѓ^сїиn въ і^ехонїи мњсто сн~а і^ѓ^а^ки'мова, е^гоже поста'ви нанав#ходоносоръ цр~ь вављ=лонᲆскїи, црsтвоваᲄи вᲆ і^ё^де'и.
|
Замість Ієхонії, сина Іоакима, царював Седекія, син Іосії, якого Навуходоносор, цар Вавилонський, поставив царем у землі Юдейській.
|
|
2
|
2
|
|
и^ не послђша тои ни ѓ'троцы е^го, ни лю'дїе земля` словесъ гн~ь, ја%же гл~а в рђцњ і^еремїинњ”
|
Ні він, ні слуги його, ні народ країни не слухали слів Господа, які говорив Він через Єремію пророка.
|
|
3
|
3
|
|
И$ посла` цр~ь седекїя і^ѓ^а^хас#са сн~а сел#мїина, и^ софо'нїя сн~а мас#сеа жрьца, къ і^еремїи пррoкђ, гл~я, моли` ꙁа ны къ гв~и.
|
Цар Седекія послав Ієгухала, сина Селемії, і Софонію, сина Маасеї, священика, до Єремії пророка сказати: помолися за нас Господу Богу нашому.
|
|
4
|
4
|
|
І$еремїя же про'сᲄъ проиде средъ гра'дA не въведо'ша б^о е^го въ храмъ темни'чныи.
|
Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не ув’язнили його у дім в’язничний.
|
|
5
|
5
|
|
и^ си'ла фараѓ'ня и^ꙁыиде и^ꙁᲆ е^гљ=пта. и^ слы'шавше халде'и ѓ^бле'гшен і^ерsлимъ слђхᲆ и^хъ, эTстђпи'ша эT і^ерsлима”
|
Тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, які облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили від Єрусалима.
|
|
6
|
6
|
|
И бысть слово гн~е къ і^еремїи гл~я.
|
І було слово Господнє до Єремії пророка:
|
|
7
|
7
|
|
та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ, та'ко р#цњте цр~ю і^ё'динђ посла'вшемђ ва'съ къ мнњ въпроси'ти мя. с^е си'ла фараѓ'ня и^ꙁшеDшїа вамъ на пощъ, ѓ^братя'тся па'ки до ꙁемля е^гљпет#ски.
|
так говорить Господь, Бог Ізраїлів: так скажіть цареві Юдейському, який послав вас до Мене запитати Мене: ось, військо фараонове, яке йшло до вас на допомогу, повернеться у землю свою, у Єгипет;
|
|
8
|
8
|
|
и^ въз#вратя'тся халде'и, и^ вою'ютъ на градᲆ се'и и^ во'ꙁмђтъ и& и^ пожгђтъ и& ѓ^гнем#.
|
а халдеї знову прийдуть і будуть воювати проти міста цього, і візьмуть його і спалять його вогнем.
|
|
9
|
9
|
|
ја%ко та'ко рче г~ь, не прелща'иᲄе дш~ь свои^хъ гл~юще, эTходя'ще эTи'дђтᲆ эT насъ хал#деи, ја%ко не эTи'дђт#.
|
Так говорить Господь: не обманюйте себе, говорячи: «неодмінно відійдуть від нас халдеї», бо вони не відійдуть;
|
|
10
|
10
|
|
и^ а'ще побїете всю си'лђ халдњискђ, воюющихъ на вы. и^ ѓ^ста'нђтᲆ нᲇціи ја^ꙁвени кождо на мњсте свое^мъ, и^ въста'вше пож#гђтъ градъ ѓ^гнеM”
|
якби ви навіть розбили усе військо халдеїв, які воюють проти вас, і залишилися б у них тільки поранені, то і ті встали б, кожен з намету свого, і спалили б місто це вогнем.
|
|
11
|
11
|
|
И$ бысть ја^ко вꙁыиде си'ла хал#деиска эT і^ерsлима, эT лица си'лы фараѓ'ня.
|
У той час, як військо халдейське відступило від Єрусалима, з причини війська фараонового,
|
|
12
|
12
|
|
и^ꙁы'иде і^еремїя и^ꙁъ і^ерsлима, и^ти` в ꙁемлю венїами'ню. и^ раздᲇли та'мо и^мњнїе преD гражDа'ны.
|
Єремія пішов з Єрусалима, щоб іти у землю Веніамінову, ховаючись там серед народу.
|
|
13
|
13
|
|
ја%коже бы'ти е^мђ та'мо въ вра'техъ венїаминXњ. и^ бысᲄь въ среди людїи т^ђ чл~къ, ё' него же ѓ^бита` і^а^рђїа сн~ъ селемїин# сн~а а^нанїина. и^ взя` і^е^ремїю гл~я, къ халдеемъ ты` бњжи'ши.
|
Але коли він був біля воріт Веніамінових, начальник сторожі, який був там, на ім’я Іреія, син Селемії, сина Ананієвого, затримав Єремію пророка, сказавши: ти хочеш перебігти до халдеїв?
|
|
14
|
14
|
|
и^ рече і^еремїа, лжа`, н^и, не кᲆ хаlдїемъ аZ бњжђ, и^ не послђша е^го. и^ вꙁя` и^а^рђїа і^еремїю, и^ приведе и& къ кн~ѕеM”
|
Єремія сказав: це неправда; я не хочу перебігти до халдеїв. Але він не послухав його, і взяв Іреія Єремію і привів його до князів.
|
|
15
|
15
|
|
и^ раꙁгнњвашася кн~ѕи на і^еремїю и^ би'ша и&, и^ посла'ша и& в# домъ і^ѓ^наџа'нь кни'гочїя, ја%ко того съᲄвори'шA наD хра'момъ темни'чнымᲆ.
|
Князі озлобилися на Єремію і били його, і замкнули його у в’язницю, у дім Іонафана писаря, тому що зробили його в’язницею.
|
|
16
|
16
|
|
и^ прїиде і^еремїя въ хра'мъ ровныи и^ в# херреT, и^ сњде т^ђ дн~и мно'ги”
|
Коли Єремія увійшов у в’язницю і підвал, і пробув там Єремія багато днів, —
|
|
17
|
17
|
|
И$ посла седекїя и^ приꙁва и&, и^ въпраша и& цр~ь ѓ^таи, а^ще е^сть сло'во эT г~а. и^ рече е^мђ, е^сть. и^ рече, в рђцњ цр~я вављлонска предаси'ся.
|
цар Седекія послав і взяв його. І запитував його цар у домі своєму таємно і сказав: чи немає слова від Господа? Єремія сказав: є; і сказав: ти будеш відданий до рук царя Вавилонського.
|
|
18
|
18
|
|
и^ рече і^еремїя цр~ю, чимъ преѓ^бидихъ т^я и^ ѓ'троки твоя и^ люди сїя, ја^ко ты` вдае'ши м^я въ хра'мъ темни'чныи.
|
І сказав Єремія царю Седекії: чим я згрішив перед тобою і перед слугами твоїми, і перед народом цим, що ви посадили мене у в’язницю?
|
|
19
|
19
|
|
т^о гдњ сђть пррoци ва'ши прорица'вшеи вамъ и^ гл~ющеи, ја%ко не прїидеT цр~ь вављлонъскъ на васъ и^ на зе'млю сїю.
|
і де ваші пророки, які пророкували вам, говорячи: «цар Вавилонський не піде проти вас і проти землі цієї»?
|
|
20
|
20
|
|
нн~њ же послђшаи молю ти ся г~и мои цр~ю, да падетᲆ млsть твоа преD лицемъ мои^мъ. и^ не посыла'и мя паки до до'мђ и^ѓ^наџа'ня книгочїя да не ё^мрђ ᲄа'мо.
|
І нині послухай, господарю мій царю, нехай упаде прохання моє перед лицем твоїм; не повертай мене у дім Іонафана писаря, щоб мені не померти там.
|
|
21
|
21
|
|
и^ повелњ цр~ь, и^ вᲆвергоша и& въ хра'мъ темни'чныи. и^ дая'хђ е^мђ хлњбъ е^ді'нъ на дн~ь и^з#внђ, и^же работаю'тъ, кромњ варе'нїя. дондеже сконча'шася хлњби и^з# гра'да, и^ сњде і^еремїя въ дворњ` темни'чнемъ”
|
І дав повеління цар Седекія, щоб ув’язнили Єремію у дворі сторо́жі і давали йому по шматку хліба на день з вулиці хлібопекарів, доки не закінчився весь хліб у місті; і так залишався Єремія у дворі сторо́жі.
|
|
Глvа, л~и”
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
И слы'ша сафотеи сн~ъ наџаn и^ годолїя сн~ъ наа^схо'ровъ, і и^ѓ^а^ха'лъ сн~ъ селмїинъ, и^ фас#сђръ сн~ъ мелхїевъ, словеса` ја%же і^еремїя гл~а къ всњмъ лю'деM гл~я”
|
І почули Сафатія, син Матфана, і Годолія, син Пасхора, і Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко реq г~ь, сњдя'и въ градњ семъ ёмретᲆ мечеM и^ гла'домъ и^ моромъ. и^сходя'и же къ хал#дњемъ, живи'тся. и^ бђдет# дш~а е^го на ѓ^брњте'нїе и^ живи'тся.
|
так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий.
|
|
3
|
3
|
|
ја^ко та'ко рече г~ь. преда'нїемъ предасться гра'дъ се'и в рђцњ си'лы цр~я халдеиска, и^ во'ꙁметъ и&”
|
Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його.
|
|
4
|
4
|
|
И$ реко'ша цр~ю, да ё'мретъ чл~къ тои. ја%ко сеи раслабля'етъ рђцњ мђжїи боря'щихъ ѓ^ста'вшихъ въ градњ, и^ рђцњ всњхъ людїи, гл~я к нимъ по словесемъ си'мъ. ја%ко чл~къ сеи не проповњдаетъ лю'демъ мира, н^о ѕл^о.
|
Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди.
|
|
5
|
5
|
|
и^ рече цр~ь седекїя, се` тои в рђкђ ва'шею, ја%ко не можа'ше цр~ь проти'вђ и^мъ.
|
І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам.
|
|
6
|
6
|
|
и^ вꙁя'ша і^еремїю, и^ въвергоша и& въ ровъ мелхїинъ сн~а а^мале'хова, и^же бяше въ дворњ` теMничнемъ и^ въвњсиша и& ю'жи в ровᲆ, в ровњ же не бя'ше воды` н^о ти'на, и^ бя'ше в# ти'нњ і^еремїя”
|
Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина царя, що була у дворі сторо́жі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно.
|
|
7
|
7
|
|
И$ слы'ша а^в#демелеX мђринъ, и^ то'иже бњше въ дворњ` цр~еви, ја^ко въверго'ша і^еремїю в ровъ. цр~ь же в# тои ча'съ сњдя'ше въ вра' техъ венїами'нњхъ.
|
І почув Авдемелех ефіоплянин, один з євнухів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових.
|
|
8
|
8
|
|
і^ и^зы'иде а^в#демеле'хъ эT домђ цр~ева, и^ рече къ цр~ю гл~я. г~и мои цр~ю ѕл^о
|
І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві:
|
|
9
|
9
|
|
сътвори, ја%ко ё^би'ти повелњ чл~ка сего эT лица` гладђ, ја^ко нњсть хлњба въ гра'дњ к#семђ.
|
господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від голоду, тому що немає більше хліба у місті.
|
|
10
|
10
|
|
и^ повелњ цр~ь а^в#демелехђ гл~я, пои^ми` съ собо'ю эTсю'дђ придесять мђжь, і^ и^ꙁ#влеци і^еремїю и^ꙁ рова да не ё'мретᲆ.
|
Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візьми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер.
|
|
11
|
11
|
|
и^ поя'ть а^в#демеле'хъ мђжа, и^ прїиде въ дом# цр~ев поDзем#ныи. и^ взя` эTтђдђ ветхи по'рты, и^ ветха ё'жа, и^ въверже я& къ і^еремїи в ровъ. и^ рече к немђ,
|
Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодящих клаптів і опустив їх на мотузках у яму до Єремії.
|
|
12
|
12
|
|
положи` сїя поD ё'жи. и^ сътвори і^еремїя сице.
|
І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія.
|
|
13
|
13
|
|
і^ и^звлеко'ша и& ё'жи, і^ и^зя'ша и& эT ро'ва. и^ сњде і^еремїя въ дворњ` темни'чнемъ”
|
І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторо́жі.
|
|
14
|
14
|
|
И$ посла` цр~ь и^ въꙁва` к# себњ і^еремїю в домъ а^саласїиль, и^же в# домђ гн~и. и^ рече е^мђ цр~ь, въпраша'ю тя словесе е^дїного, и^ не ё^таи` эT ммене словесе`.
|
Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого.
|
|
15
|
15
|
|
и^ рече і^еремїя цр~ю, а^ще повњмъ т^и, т^о не смр~тїю л^и ё^мори'ши мя. и^ а^ще съвњща'ю ти, т^о не послђшаеши мене.
|
І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене.
|
|
16
|
16
|
|
и^ кля'ся е^мђ цр~ь гл~я, жи'въ г~ь, и^же сътвори` намъ дш~ђ сїю ја%ко не ё^бїю тя. ни предамъ в рђцњ чл~къ сихъ стрегђщихᲆ т^я, на смр~ть.
|
І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї.
|
|
17
|
17
|
|
и^ рече і^ремїя тако рече г~ь. а^ще и^ꙁыидыи и^зы'идеши кᲆ вое^во'дамъ цр~я вављ=лон#ска, жива` бђдетъ дш~а твоя. и^ гра'дъ сеи не пожже'тся ѓ^гнемъ, и^ жи'въ бђдеши т^ы, и^ до'мъ тво'и.
|
Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій;
|
|
18
|
18
|
|
а^ще л^и не и^ꙁы'идеши къ княѕемъ цр~я вављ=лонъска, преда'сться гра'дъ сеи в рђцњ халде'истњ. и^ пожгђтъ и& ѓ^гнемъ, и^ ты` не ё^цњлњ'еши”
|
а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх.
|
|
19
|
19
|
|
И$ рече цр~ь і^еремїи, а^ꙁъ слово и'маM эT жидо'въ бњжа'вшихъ въ хал#дея, не преда'ти м^я в рђцњ и^хъ, и^ кляли' ми ся сђть.
|
І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене.
|
|
20
|
20
|
|
и^ рече і^еремїя, не предадя'тъ тебе. послђшаи ё^бо словесе гн~я е^же а^ꙁъ гл~ю тебњ, и^ ё'не ти бђдетъ, и^ жива` бђдетъ дш~а твоя.
|
І сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя.
|
|
21
|
21
|
|
и^ а'ще не хо'щеши т^ы и^ꙁыити`. се` слово е^же скаꙁа мн^њ г~ь
|
А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:
|
|
22
|
22
|
|
и^ се вся` же'ны ѓ^ста'вленыя в# домђ цр~я і^ё'дина, и^зведђтся къ кня'ѕемъ цр~я вављ=лоnска. тїи же гл~хђ, прельсти'ша т^я, и^ премогоша т^я мђжи ми'рницы твои`. и^ вᲆзмогTђ преlще'нїемъ но'ѕњ свои` эTврати'ти эT тебе.
|
ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно, і вони віддалилися від тебе».
|
|
23
|
23
|
|
и^ же'ны твоя и^ ча'да твоя и^зведђтъ къ хал#дњемъ, и^ ты` не ё^цњлњ'еши. ја%ко рђко'ю и^мешися цр~я вављ=лонъска, и^ гра'дъ сеи пож#же'тся”
|
І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем.
|
|
24
|
24
|
|
И$ реq е^мђ цр~ь, чл~къ да не ё^вњсть словесᲆ сиX, да не ё'мреши т^ы.
|
І сказав Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш;
|
|
25
|
25
|
|
и^ а^ще слы'шаT кн~ѕи ја%ко гл~аX с тобо'ю. и^ прїидTђ и^ рекђтъ т^и, чт^о гл~а к тебњ цр~ь, повњжDь наM и^ не ё^таи эT на'сᲆ и^ не ё^бїеM тебе. и^ что гл~а к тебњ цр~ь
|
і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: «скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, — і також що говорив тобі цар»,
|
|
26
|
26
|
|
да речеши иM, помещђ а^ꙁъ ми'лованїе мое преD лицемъ цр~евомъ, ја^ко да не въз#вратитъ мене в# до'мъ і^ѓ^а^наџа'нь ё^мрњти та'мо”
|
то скажи їм: «я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там».
|
|
27
|
27
|
|
И$ прїидо'ша вси` кня'зи къ і^еремїи, и^ въпраша'ша и&. и^ повњда` и^мъ по всњм# словесемъ си'мъ, ја%же ꙁаповњда е^мђ цр~ь. и^ ё^мол#кнђша ја%ко нsњ слы'шано сло'во гн~е.
|
І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідалися про те, що було сказано цареві.
|
|
28
|
28
|
|
и^ сњде і^еремїя въ дворњ` темни'чнеM, дондеже в#ꙁя'ша і^ерsлиM”
|
І залишався Єремія у дворі сторо́жі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий.
|
|
Глvа, л~џ”
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть въ девя'тое лњто седекїя цр~я і^ё'дина, въ мsць і~. прїиде нав#ходоносо'ръ цр~ь вављ=лон#скъ, и^ вся` си'ла его на і^ерsлимъ, и^ вое^вахђ на'нь.
|
У дев’ятий рік Седекії, царя Юдейського, у десятий місяць, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, і обложили його.
|
|
2
|
2
|
|
и^ въ пер#военадесяте лњто седекїя, въ мsць четвер#тыи пятыи дн~ь мsца расы'пася градъ.
|
А в одинадцятий рік Седекії, у четвертий місяць, у дев’ятий день місяця місто було взяте.
|
|
3
|
3
|
|
и^ в#нидо'ша вси` кн~ѕи цр~я вављлоnска, и^ сидњша въ вра'техъ среднихъ. ни'ргелъ, сараса'ръ, самага'дъ, и^ навђхаса'ръ, и^ навђсари'съ, и^ нагаrга'съ, и^ насеръ, равама'гъ, и^ про'чая вое^во'ды цр~я вављлонъска”
|
І ввійшли у нього всі князі царя Вавилонського, і розташувалися в середніх воротах, Нергал-Шарецер, Самгар-Нево, Сарсехим, начальник євнухів, Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі інші князі царя Вавилонського.
|
|
4
|
4
|
|
И$ е^гда я& ё^зрњ седекїя цр~ь і^ё'динъ, и^ всњ мђжи рат#нїи и^ꙁбњгоша. і^ и^зыидо'ша в нощи эT града по пђти` загра'ды цр~евы, и^ скво'зњ вра'та е^же бњ междђ двою стњнъ, і и^зыидо'ша в# пђть пђсты'ни.
|
Коли Седекія, цар Юдейський, і всі військові люди побачили їх, — побігли, і вночі вийшли з міста через царський сад у ворота між двома стінами і пішли по дорозі рівнини.
|
|
5
|
5
|
|
и^ гна'ша я& во'инъство хал#дњиско, и^ постиго'шA седекїю на' поли пђсты'ни е^рихо'нъ, и^ е^м#ше приведо'ша к# навходоносо'рови цр~ю вављло'нъскђ до ревлата. е^же е^сть в# ꙁемли` е^ма'џъ, и^ рече к немђ сђды.
|
Але військо халдейське погналося за ними; і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських; і взяли його і відвели до Навуходоносора, царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив суд над ним.
|
|
6
|
6
|
|
и^ поби'лъ цр~ь вављ=лонъскїи сн~ы седекїины в ревла'тњ преD ѓ^чи'ма е^го. и^ вся вельмо'жа і^ё'дины поби` цр~ь вављ=лонъскїи.
|
І заколов цар Вавилонський синів Седекії в Ривлі перед його очима, й усіх вельмож юдейських заколов цар Вавилонський;
|
|
7
|
7
|
|
ѓ'чи же седекїи иꙁя'тъ, и^ ѓ^кова` е^го пђты, и^ти` въ вављ=лонъ.
|
а Седекії виколов очі і закував його у кайдани, щоб відвести його у Вавилон.
|
|
8
|
8
|
|
дом# же цр~евъ, и^ домы` всњхъ людїи пож#гоша халде'и ѓ^гнеM и^ стњнђ і^ерsлимъскђ преврати'ша”
|
Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і стіни Єрусалима зруйнували.
|
|
9
|
9
|
|
и^ ѓ^ста'нокъ людїи ѓ^ста'вшихъ въ градњ, и^ ё^бњг#шая и^же ё^теко'ша к немђ, і^ и^ꙁбы'токъ людїи ѓ^ста'вших#, пресели навђꙁарда'нъ вое^во'дA во'инъ до вављ=лона,
|
А залишок народу, який залишався в місті, і перебіжчиків, які перейшли до нього, й інший народ, який залишився, Навузардан, начальник охоронців, переселив у Вавилон.
|
|
10
|
10
|
|
и^ эT людїи ё^богихъ ничто'же не и^мђщихъ, не плњни` навђзарда'нъ вое^во'да во'инъ в# земли` і^ё'динњ. и^ даде и^мъ виногра'ды и^ рве'ники в то'и дн~ь”
|
Бідних же з народу, які нічого не мали, Навузардан, начальник охоронців, залишив у Юдейській землі і дав їм тоді ж виноградники і поля.
|
|
11
|
11
|
|
И$ ꙁаповеда` нав#ходоносо'ръ цр~ь вављ=лонъскїи ѓ^ і^еремїи прoрцњ, навђꙁарда'нови вое^во'дњ во'и, и^ рече.
|
А про Єремію Навуходоносор, цар Вавилонський, дав таке повеління Навузардану, начальникові охоронців:
|
|
12
|
12
|
|
воꙁми` е^го и^ положи` нань ѓ'чи твоа, и^ ничто'же е^мђ не сътвори` ѕл^а, н^о ја%коже въсхо'щеT та'ко сътвори е^мђ. сего ра'ди
|
візьми його і май його на увазі, і не роби йому нічого поганого, але чини з ним так, як він скаже тобі.
|
|
13
|
13
|
|
посла` навђꙁарда'нъ вое^во'да во'инъства, а^на'вђ, и^ сес#вана, и^ рав#саке'са, и^ ниrге'ла, и^ насера, и^ равама'га, и^ про'чая вое^во'ды цр~я вављ=лонъска.
|
І послав Навузардан, начальник охоронців, і Навузазван, начальник євнухів, і Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі князі царя Вавилонського
|
|
14
|
14
|
|
и^ посла'ша, и^ пояша і^еремїю эT двора` темни'чнаго. и^ да'ша и& къ годолїи сн~ђ а^хика'мовђ сн~а сафа'ня, і и^ꙁведо'ша и& и^ сњде средњ людїи”
|
послали і взяли Єремію з двору сторо́жі, і доручили його Годолії, синові Ахикама, сина Сафанового, відвести його додому. І він залишився жити серед народу.
|
|
15
|
15
|
|
И$ къ і^еремїи быs слово гн~е, въ дворњ темни'чнемъ гл~я,
|
До Єремії, коли він ще утримувався у дворі в’язничному, було слово Господнє:
|
|
16
|
16
|
|
и^ди` и^ рцы къ а^в#демеле'хђ мђринђ, гл~я. та'ко рече г~ь б~ъ іи^л~евъ. се` а^ꙁᲆ приношђ словеса` моа на градъ сеи, на ѕло` а^ не на бл~го. и^ бђдђ преD лицемъ твои^мъ в# тои дн~ь
|
йди, скажи Авдемелеху ефіоплянину: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я виконаю слова Мої про місто це на зло, а не на добро йому, і вони збудуться у той день перед очима твоїми;
|
|
17
|
17
|
|
і и^ꙁба'влю т^я в# тои дн~ь. и^ не дамъ тебе в рђцњ чл~къ, иXже т^ы бои'шися эT лица` и^хъ.
|
але тебе Я визволю у той день, — говорить Господь, — і не будеш відданий до рук людей, яких ти боїшся.
|
|
18
|
18
|
|
ја%ко и^збавля'я сп~сђ т^я, и^ мечемъ не паде'ши. и^ бђдеT дш~а твоя на ѓ^брњте'нїе, ја%ко ё^пова` къ мн^њ, рече г~ь”
|
Я визволю тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться у тобі замість здобичі, тому що ти на Мене поклав уповання, — сказав Господь.
|
|
Глvа, м~”
|
Глава 40
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во бывшее къ і^еремїи эT г~а послњжде попђще'нїи навђꙁарда'нњ а^рхимахи'ра. е^гда в#зя` е^го свяꙁанаго пђты эT сре'ды всXњ шеDшиX эT і^ерsли'ма и^ эT і^ё'ды, и^ ведени бы'шA до вављ=лона.
|
Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як Навузардан, начальник охоронців, відпустив його з Рами, де він узяв його скутого ланцюгами серед інших полонених єрусалимлян і юдеїв, яких переселяли у Вавилон.
|
|
2
|
2
|
|
и^ поя и& а^рхимахиръ, и^ рече е^мђ. г~ь б~ъ твои съгл~алъ е^сть ѕл^о на се мњсто,
|
Начальник охоронців узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій прорік цю біду на місце це,
|
|
3
|
3
|
|
и^ приведе. и^ сътвори г~ь ја%коже рече, ꙁане` сᲆгрᲇшисте е^мђ, и^ не послђшасте словеs е^го, и^ бысть вамъ гл~ъ сеи”
|
і навів його Господь і зробив те, що сказав; тому що ви згрішили перед Господом і не слухалися гласу Його, за те й спіткало вас це.
|
|
4
|
4
|
|
Сего ради нн~њ се разрњши'хъ т^я днесь эT ё'ꙁъ ја^же на рђкђ твое'ю. а^ще т^и е^сть добро прїити со мно'ю въ вављлоn пои^ди`, и^ положђ ѓ'чи свои` на тя. а^ще ли же н^и, ѓ^ста'ни здњ. и^ се` вся земля` преD лицемъ твои^мъ е^сᲄь чт^о и^ꙁволиши. идњже въсхо'щеши и^ти`, та'мо и^ди`, а^ со мно'ю не и^ди`.
|
Отже, ось, я звільняю тебе сьогодні від ланцюгів, які на руках твоїх: якщо тобі угодно йти зі мною у Вавилон, іди, і я буду мати піклування про тебе; а якщо неугодно тобі йти зі мною у Вавилон, залишайся. Ось, уся земля перед тобою; куди тобі завгодно, і куди подобається йти, туди і йди.
|
|
5
|
5
|
|
но пребыва'и ё^ годолїя сн~а а^хика'мова сн~а сафа'ня. е^гоже поста'ви цр~ь вављлонъскъ в# ꙁемли` і^ё'динњ, и^ живи` с нимъ среди людїи. всњми бл~готами преD ѓ^чи'ма твои'ма ја%коy ходи'ти, и^ ходи” И$ даде` е^мђ а^рхимахи'рᲆ пи'щђ и^ да'ры, и^ пђсᲄи и&
|
Коли він ще не відійшов, сказав Навузардан: піди до Годолії, сина Ахикама, сина Сафанового, якого цар Вавилонський поставив начальником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу; або йди, куди подобається тобі йти. І дав йому начальник охоронців продовольство і подарунок і відпустив його.
|
|
6
|
6
|
|
и^ прїиде і^еремїя къ годолїи сн~ђ и^а^хи'камовђ въ масифаT, и^ сњде средњ людїи ѓ^ста'вшихъ на земли`”
|
І прийшов Єремія до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і жив з ним серед народу, який залишався у країні.
|
|
7
|
7
|
|
И$ егда ё^слы'шаша вое^во'ды си'лы, ја%же на селњ тїи и^ си'лы и^хъ. ја%ко поста'вилъ е^сть цр~ь вављлон#скїи годолїю сн~а а^хи'камова властели'на наD землею, и^ ја%ко предаде` е^мђ мђжи и^ же'ны и^ дњти, и^ эT ё^богихъ зеMли, и^же не преве'дени быша до вављ=ло'на.
|
Коли усі воєначальники, які були у полі, вони і люди їхні, почули, що цар Вавилонський поставив Годолію, сина Ахикама, начальником над країною і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із бідних країни, які не були переселені у Вавилон;
|
|
8
|
8
|
|
прїидо'ша къ годолїи въ масифаT, и^смаи^лъ сн~ъ наџанїинъ, и^ѓ^а^на'нᲆ сн~ъ карїевъ, и^ сареа^съ сн~ъ џанее^меџовъ, и^ сн~ове ѓ'џи, и^же бњша с# неџофа'џы, и^ ехонїя сн~ъ маᲄа'џы тїи и^ мђжи и^хъ.
|
тоді прийшли до Годолії у Массифу й Ісмаїл, син Нафанії, й Іоанан та Іонафан, сини Карея, і Сераія, син Фанасмефа, і сини Офи із Нетофафи, й Ієзонія, син Махафи, вони і дружини їхні.
|
|
9
|
9
|
|
и^ кля'ся и^мъ годолїя, и^ дрђгомъ и^хъ гл~я. не ё^бо'итеся эT лица ѓ'трокъ халде'искъ. н^о вселитеся на ꙁемли`, и^ слђжи'те цр~ю вављ=лонъскђ, и^ ё'не вамъ бђдетъ.
|
Годолія, син Ахикама, сина Сафанового, клявся їм і людям їхнім, говорячи: не бійтеся служити халдеям, залишайтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде вам добре;
|
|
10
|
10
|
|
и^ се а^ꙁъ сњжђ вᲆ масифа'џњ ста'ти противђ лицђ халде'искђ и^же а^ще прїидђтъ на васъ. вы' же сᲆберњте вино` и^ ѓ'вощь и^ сᲆберњте ма'сло, и^ вълїите въ сосђды своя. и^ всели'теся въ гра'ды ја%же ё^дръжа'сте.
|
а я залишуся у Массифі, щоб заступатися перед лицем халдеїв, які будуть приходити до нас; ви ж збирайте вино і літні плоди, й олію і забирайте у посудини ваші, і живіть у містах ваших, які зайняли.
|
|
11
|
11
|
|
и^ вси` жи'дове и^же в ꙁемли` моа'вли, и^ въ сн~њхъ аMмо'нихъ, і^ и^же въ и^дђме'и, і^ иже въ всеи земли`. слы'шавше ја%ко да'лъ е^сть цр~ь вављ=ло'нъскъ ѓ^ста'нокъ въ і^ё'дњ. і^ ја%ко поста'вилъ е^сть наD ни'ми годолїю сн~а а^хикамова сн~а сафа'нова.
|
Також усі юдеї, які знаходилися у землі Моавитській і між синами Аммона і в Ідумеї, і у всіх країнах, почули, що цар Вавилонський залишив частину юдеїв і поставив над ними Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового;
|
|
12
|
12
|
|
и^ прїидоша вси` жи'дове со всXњ мњстъ до нихже бњхђ ё^бњгли. и^ прїидо'шA к# годолїи в# ꙁемлю і^ё'динђ в# масифаT и^ събра'ша вино` и^ ѓ'вощь мно'го ѕњло и^ масло”
|
і повернулися усі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані, і прийшли у землю Юдейську до Годолії в Массифу, і зібрали вина і літніх плодів дуже багато.
|
|
13
|
13
|
|
І$ѓ^а^ннан# же сн~ъ карїевъ и^ вся вое^во'ды си'лы ја%же на селњхъ, прїидо'ша к# годолїи в# масифа'тъ,
|
Тим часом Іоанан, син Карея, і всі військові начальники, які були у полі, прийшли до Годолії в Массифу
|
|
14
|
14
|
|
и^ реко'ша е^мђ. вњждь ја^ко вели'са цр~ь сн~овъ а^м#мо'нь, посла к тебњ исма'ила пораꙁи'ти дш~ђ твою” и^ не вњрова и^мъ годолїя.
|
і сказали йому: чи знаєш ти, що Вааліс, цар синів Аммонових, надіслав Ісмаїла, сина Нафанії, щоб убити тебе? Але Годолія, син Ахикама, не повірив ім.
|
|
15
|
15
|
|
и^ѓ^а^н#наn же рече годолїи ѓ^таи въ масифаџњ гл~я, да и^дђ ё'бо и^ побїю и^сма'ила сн~а наџа'ня, никто'же да не ё^вsњ. е^да ка'ко пораѕя'тъ дш~ђ твою, и^ расы'плется весь і^ё'да събра'ныи к тебњ, и^ поги'бнетъ ѓ^ста'нокъ і^ё'дин#.
|
Тоді Іоанан, син Карея, сказав Годолії таємно у Массифі: дозволь мені, я піду й уб’ю Ісмаїла, сина Нафанії, і ніхто не довідається; навіщо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, ті, які зібралися до тебе, розсіялися, і щоб загинув залишок Іуди?
|
|
16
|
16
|
|
и^ рече годолїя ко і^ѓ^а^н#на'нђ не сътвори` дњтели тоя, ја%ко лжђ` т^ы гл~еши ѓ^ и^сма'илњ”
|
Але Годолія, син Ахикама, сказав Іоанану, синові Карея: не роби цього, тому що ти неправду говориш про Ісмаїла.
|
|
Глvа, м~а”
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть въ седмыи мsць, прїиде и^сма'илъ сн~ъ наџанїи^нъ, сн~а е^леа^са'ня эT родA цр~я, и^ вельмо'жи цр~евы, и^ десять мђжь с нимъ кᲆ годолїи въ масифа'џъ. и^ ја%до'ша т^ђ в#кђпњ хлњбъ.
|
І було у сьомий місяць, Ісмаїл, син Нафанії, сина Елисама з племені царського, і вельможі царя і десять чоловік з ним прийшли до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і там вони їли разом хліб у Массифі.
|
|
2
|
2
|
|
и^ въста` и^сма'илъ, и^ десять мђжь и^же с нимъ, и^ поби'ша годолїю, е^гоже поста'ви цр~ь вављлонъскъ наD ꙁемле'ю,
|
І встав Ісмаїл, син Нафанії, і десять чоловік, які були з ним, й уразили Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового, мечем і умертвили того, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною.
|
|
3
|
3
|
|
и^ вся` жидовы и^же бњша с ни'мъ в# масифа'џњ и^ вся` хал#деа и^же ся ѓ^брњто'ша т^ђ, и^ мђжїи вои^н#ныхъ побилъ е^сть и^сма'илъ”
|
Також убив Ісмаїл і всіх юдеїв, які були з ним, із Годолією, у Массифі, і халдеїв, які знаходилися там, людей військових.
|
|
4
|
4
|
|
И$ бы'сть въ вторы'и дн~ь по ё^бїенїи годолїевњ, и^ чл~къ не ё^вњдᲇ
|
На другий день після убивства Годолії, коли ніхто не знав про це,
|
|
5
|
5
|
|
прїидоша мђжи эT сихеMма, и^ эT салиMма, и^ эT самарїа п~ мђжь, ѓ^бръсе'нами глава'ми, и^ растерꙁа'нами ри'зами пла'чющеся, и^ требђ и^ џимїамъ в рђкђ ихъ, ја%коже в#нести` въ до'мъ гн~ь”
|
прийшли із Сихема, Силома і Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами й у розідраному одязі, і, зранивши себе, з дарами і ливаном у руках для приношення їх у дім Господній.
|
|
6
|
6
|
|
І$ и^ꙁы'иде проти'вђ иM и^сма'илъ, тїи же и^дя'хђ и^ пла'кахђся. и^ егда срњте'ся с ни'ми рече к нимъ вни'дите к# годолїю.
|
Ісмаїл, син Нафанії, вийшов з Массифи назустріч їм, ідучи і плачучи, і, зустрівшись з ними, сказав їм: ідіть до Годолії, сина Ахикама.
|
|
7
|
7
|
|
и^ быs въшеDшимъ и^мъ среди гра'да, и^з#сњче я& и^сма'илъ ё^ кла'дязя тои и^ мђжи и^же бњша с нимъ”
|
І як тільки вони увійшли всередину міста, Ісмаїл, син Нафанії, убив їх і кинув у рів, він і люди, які були з ним.
|
|
8
|
8
|
|
І$ ѓ^брᲇтеся десять мђжїи тђ`, и^ рњша и^сма'илђ, не ё^бїи насъ, ја%ко сђть намъ и^мњнїя на ни'вахъ, пшени'цA и^ ја^чмене и^ медо'ве и^ масла. и^ минђ и& не ё^би и^хъ средњ бра'тїя и^хъ.
|
Але знайшлися між ними десять чоловік, які сказали Ісмаїлу: не умертвляй нас, бо у нас є в полі сховані комори з пшеницею і ячменем, і олією і медом. І він стримався і не умертвив їх з іншими братами їхніми.
|
|
9
|
9
|
|
и^ кладяꙁь же во'ньже вᲆве'рже исма'илъ вся` ја%же и^зби`, с^е кла'дязь вели'къ еs и^же сътвори цр~ь а'с#са эT лица` ваа'са цр~я і^и^л~ева, се'и наполни и^сма'илъ ја^ѕвеныхъ.
|
Рів же, куди кинув Ісмаїл усі трупи людей, яких він убив через Годолію, був той самий, який зробив цар Аса, боячись Вааси, царя Ізраїльського; його наповнив Ісмаїл, син Нафанії, убитими.
|
|
10
|
10
|
|
и^ ѓ^брати` и^сма'илъ вс^я лю'ди ѓ^ста'вшая въ масифа'џњ, и^ дщеры цр~евы и^ вся` лю'ди ѓ^ста'вшаа въ масифа'џњ, ја%же б^њ порђчи'лъ а^рхимахи'ръ годолїи сн~ђ а^хикамовђ. и^ поя и^сма'илъ сн~а наџаня и^ эTи'де на ѓ^нђ странђ сн~овъ а^м#мо'нь
|
І захопив Ісмаїл весь залишок народу, який був у Массифі, дочок царя і весь народ, що залишався у Массифі, який Навузардан, начальник охоронців, доручив Годолії, синові Ахикама, і захопив їх Ісмаїл, син Нафанії, і вирушив до синів Аммонових.
|
|
11
|
11
|
|
И$ слы'ша с^е и^ѓ^а^н#на'нъ сн~ъ карїев#, и вся` вое^во'ды си'лы ја%же с ни'мъ, все` ѕл^о е^же сътвори и^сма'илъ”
|
Але коли Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, почули про усі злодіяння, які звершив Ісмаїл, син Нафанії,
|
|
12
|
12
|
|
и^ приведоша вся во'я своя, і^ и^дя'хђ вое^ва'ти нань. и^ ѓ^брњтоша и& на водњ` мно'ѕњ в# гаваѓ'нњ.
|
узяли всіх людей і пішли воювати з Ісмаїлом, сином Нафанії, і наздогнали його біля великих вод, у Гаваоні.
|
|
13
|
13
|
|
и^ бысть е^гда ви'дњша вси` лю'дїе, и^же со и^сма'илеM, і^ѓ^а^нна'на сн~а карїева, и^ вся` вое^во'ды си'лы и^же бы'ша с ним#, ра'довахђся.
|
І коли весь народ, який був у Ісмаїла, побачив Іоанана, сина Карея, і всіх воєначальників, що були з ним, зрадів;
|
|
14
|
14
|
|
и^ ѓ^брати'шаs вси` лю'дїе, и^хже пои^ма` и^сма'илъ в# масифа'џи. и въꙁврати'вшеся эTи'де къ и^ѓ^а^нна'нђ”
|
і відвернувся весь народ, який Ісмаїл повів у полон з Массифи, і повернувся і пішов до Іоанана, сина Карея;
|
|
15
|
15
|
|
и^сма'и^л# же ё^цњлњ со ѓ^смїю мђжъ эT лицA і^ѓ^а^ннанђ, і^ и^де къ сн~омъ а^м#мо'неM”
|
а Ісмаїл, син Нафанії, утік від Іоанана з вісьмома людьми і пішов до синів Аммонових.
|
|
16
|
16
|
|
И$ поя і^ѓ^а^ннаn вое^воды, и^ си'лы ја%же с ни'м#, и^ вся` ѓ^ставшая лю'ди, иXже па'ки приведоша эT и^сма'ила сн~а наџа'ня съ масифа'џа. е^гда же ё^би годолїя сн~а а^хика'мова, мђжа сиlны на ра'ти, и^ же'ны и^ ѓ^стан#ки и^ каженики, ја%же ѓ^брати эT гаваѓ'на.
|
Тоді Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, узяли з Массифи весь народ, який залишився, який він визволив від Ісмаїла, сина Нафанії, після того як той убив Годолію, сина Ахикама, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, яких він вивів з Гаваона;
|
|
17
|
17
|
|
і^ идоша и сњдоша на ꙁемли вароха'вњ хамааMля, ја%же кᲆ виџлеѓ'мђ. ја%коy ити и^ в#нити въ е^гљ=пет#, эT лица` хаlдњиска. ја%ко ё^боя'шася эT лица` и^х#,
|
і пішли, і зупинилися у селищі Химам, поблизу Вифлеєма, щоб відійти в Єгипет
|
|
18
|
18
|
|
ја%ко ё^би и^смаи'лъ годолїю, е^гоже поста'ви цр~ь вављ=ло'нъскь на ꙁемли` і^ё'динњ”
|
від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ісмаїл, син Нафанії, убив Годолію, сина Ахикама, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною.
|
|
Глvа, м~в”
|
Глава 42
|
|
1
|
1
|
|
И прїидо'ша вся` вое^во'ды си'лы, и^ѓ^а^н#на'нъ, і^ и^е^ꙁонїа сн~ъ масее^въ, и^ вс^и лю'дїе ма'лъ и^ вели'къ,
|
І приступили усі воєначальники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого,
|
|
2
|
2
|
|
къ і^е^ремїи пррoкђ, и^ реко'ша е^мђ. да паде'тъ мл~тва на'ша преD лицемъ твои^мъ, и^ моли'ся ѓ^ насъ къ гв~и б~ђ твое^мђ ѓ^ ѓ^ста'вшиX сихъ, ја%ко ѓ^ста` ма'ло насъ эT многъ, ја%коже и^ ѓ'чи твои ви'дятъ.
|
і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас,
|
|
3
|
3
|
|
и^ да въꙁвњститъ наM г~ь б~ъ твои пђть, по немђже по'идемъ, и^ сло'во е^же сътворимъ”
|
щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити.
|
|
4
|
4
|
|
И$ рече и^мъ і^е^ремїа пррoкъ, слы'шахъ. с^е а^ꙁъ молю'ся гв~и б~ђ нашемђ, и^ по словесе'мъ вашимъ бђ'детъ. сло'во е^же эTвњща'етъ г~ь, повњмъ вамъ, и^ не потаю` эT ваs словесе`”
|
І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова.
|
|
5
|
5
|
|
Тїи же реко'ша і^е^ремїи. бђ'ди г~ь в наs по'слђхъ правди'въ и^ вњренъ, ја%ко по всемђ сло'вђ е^же а^ще по'слетъ г~ь к на'мъ, та'ко сътво'риM,
|
Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій:
|
|
6
|
6
|
|
любо добро` любо ѕл^о, гла'са г~а на'шего к немђже м^ы посыла'емъ т^я, послђшаемъ. да ё%не намъ бђ'детъ ја%ко послђшаеM гла'са г~а б~а нашего”
|
чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого.
|
|
7
|
7
|
|
И$ е^гда` сконча'ся і~ дн~їи. бысᲄь сло'во гн~е къ і^е^ремїи.
|
Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії.
|
|
8
|
8
|
|
и^ приꙁва` и^ѓ^а^ннана, и^ вое^во'ды си'лы, и^же с ни'мъ бы'ша, и^ вся лю'ди эT ма'ла и^ до вели'ка,
|
Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого,
|
|
9
|
9
|
|
и^ реq и^мъ. та'ко рече г~ь, к немђже посыла'сте м^я да прострђ мл~твы ваша преD нимъ.
|
і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше:
|
|
10
|
10
|
|
а^ще сњдя'ще сњди'те на ꙁемли се'и, т^о въз#гражDђ ваs, а^ не раꙁорю. и^ насажDђ ваs, а^ не посњкђ. ја%ко почи'хъ ѓ^ ꙁлобахъ ја%же сътвориX вамъ.
|
якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам.
|
|
11
|
11
|
|
не бо'итеся эT лица` цр~я вављ=лон#ска, е^го'же в^ы бои^теся эT лица` е^мђ. не бо'итеся рече г~ь, ја%ко а^зъ с ва'ми е^смь, ја^коже и^ꙁбавля'ти ваs, и^ спsти ваs эT рђки` е^го.
|
Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, — говорить Господь, — бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його.
|
|
12
|
12
|
|
и^ да'мъ вамъ млsть, и^ поми'лђю ваs, и^ ѓ^бращђ ваs на ꙁемля` ва'ша.
|
І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу.
|
|
13
|
13
|
|
и^ а'ще гл~ете в^ы не ся'демъ на ꙁемли` сеи, ја%коже слы'шати глаs г~а б~а на'шеh,
|
Якщо ж ви скажете: «не хочемо жити у цій землі», і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи:
|
|
14
|
14
|
|
гл~юще, никогда`. н^о въ зе'млю е^гљ=пет#скђ да вни'дем#, и^ не ё^зримъ ра'ти, и^ гла'сђ трђбнаго не ё^слы'шимъ, и^ ѓ^ хлᲇбехъ не въꙁ#а^лчемъ, и^ та'мо вселиMся”
|
«ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити»;
|
|
15
|
15
|
|
Того ради слы'шите сло'во гн~е ѓ^ста'вшїи і^ё'дини” Та'ко рече г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~евъ. а^ще вы дасте лице` ваше вни'ти въ е^гљпеT, и^ вни'дете та'мо жи'ти.
|
то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і підете, щоб жити там,
|
|
16
|
16
|
|
и^ бђ'детъ ме'чъ е^го'же в^ы бои^те'ся эT лица` е^го ѓ^брящетъ в^ы въ е^гљ=п#тњ. и^ глDа ѓ^ не'мже в^ы сло'во и%мате эT лица` е^мђ, пости'гнетъ в^ы въ слњ'дъ ваs въ е^гљ=птњ, і^ и^ꙁъмре'те в^ы та'мо.
|
то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у землі Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за вами там, у Єгипті, і там помрете.
|
|
17
|
17
|
|
и^ бђ'дђт# вс^и мђжи, и^ вс^и и^ноплеме'н#ницы положи'вшеи лице` свое на' ꙁеMлю е^гљ=пет#скђ жи'ти та'мо, ѓ^скђдњюT гла'домъ и^ мече'мъ. и^ бђ'детъ эT ниX ни е^ді'нъ сп~саемъ эT ꙁло'бы, ја%же а^ꙁ# наведђ на' ня”
|
І всі, які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них.
|
|
18
|
18
|
|
ЈА/ко та'ко рече г~ь. ја%коже въскапа` ја%рость моя на живђщая въ і^ерsлимᲇ. та'коже въска'плеT и^ на ваs ја%рость моя, въꙁ#шеDшимъ вамъ въ е^гљ=петъ. и^ бђ'дете в# непроходи'мая, и^ повин#ни въ кляTвђ, и^ въ ё^кори'ꙁнђ, и^ не ё%зрите к#семђ мњ'ста сего”
|
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: як вилився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не побачите більше місця цього.
|
|
19
|
19
|
|
Сло'во гн~е на ваs ѓ^ста'вшая і^ё'ды, не входи'те въ е^гљ=пеT. и^ нн~њ видяще ви'дите,
|
До вас, залишок Іуди, вирік Господь: «не ходіть у Єгипет»; твердо знайте, що я нині застерігав вас,
|
|
20
|
20
|
|
ја%ко слђкова'сте въ дш~ахъ вашиX. посла'вше къ мнњ` и^ гл~юще, моли'ся ꙁа на'съ гв~и, и^ по всемђ е^ли'ко съгл~етъ тебᲇ г~ь сътво'римъ”
|
бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: «помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо».
|
|
21
|
21
|
|
и^ въꙁвњсти'хъ ваM дне'сь, и^ не послђшасте гла'са гн~я къ все'мъ е^го'же посла` къ ва'мъ.
|
Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас.
|
|
22
|
22
|
|
и^ нн~њ мече'мъ и^ гла'домъ и^ мо'ромъ ѓ^скђдњ'ете на мњ'стњ, на не'же мы'слите и^ти` жи'ти та'мо”
|
Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там.
|
|
Глvа, м~г”
|
Глава 43
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть ја%ко преста` і^е^ремїа гл~я к лю'демъ вся словеса` гн~я, ја%же посла` г~ь к ни'м#”
|
Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бога їхнього, усі ті слова, з якими Господь, Бог їх, послав його до них,
|
|
2
|
2
|
|
И$ рече а^ꙁарїя сн~ъ и^ѓ^се'ев#, і^ѓ^а^н#на'нъ сн~ъ карїевъ, и^ вс^и мђжи преꙁори'вїи, кᲆ і^е^ремїи гл~юще, л#жеши. не посла` т^я к на'мъ г~ь рещи, не въходи'те въ е^гљ=петъ жи'ти тамо.
|
тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: «не ходіть у Єгипет, щоб жити там»;
|
|
3
|
3
|
|
но варђхъ сн~ъ нирїин# сважа'етъ т^я с на'ми, да наs в#даси в рђцњ халде'истњ ё^мори'ти наs, и^ превести наs повелњ въ вављ=ло'нъ.
|
а Варух, син Нирії, збурює тебе проти нас, щоб віддати нас до рук халдеїв, щоб вони умертвили нас або відвели нас полоненими у Вавилон.
|
|
4
|
4
|
|
и^ не послђша ѓ^а^н#на'нъ, и^ вся вое^во'ды си'лы, и^ вс^и лю'дїе не послђшаша гла'са гн~я жи'ти на земли` і^ё'динᲇ.
|
І не послухав Іоанан, син Карея, і всі воєначальники і весь народ гласу Господа, щоб залишитися у землі Юдейській.
|
|
5
|
5
|
|
и^ поя` і^ѓ^а^н#на'нъ, и^ вся вое^во'ды си'лы вся` ѓ^ста'вшаа і^ё'дины ѓ^браще'ныа жи'ти на ꙁемли` і^ё'динњ.
|
І взяв Іоанан, син Карея, і всі воєначальники увесь залишок юдеїв, які повернулися з усіх народів, куди вони були вигнані, щоб жити у землі Юдейській,
|
|
6
|
6
|
|
мђж'а си'лныя и^ же'ны и^ младе'нца, и^ дще'ри цр~я, и^ дш~а ја%же ѓ^ста'ви навђзар#да'нъ воево'да си'лы, съ годо'лїеM сн~оM а^хика'мовымъ сн~а сафа'нова, і^е^ремїю пррoка, и^ варђха сн~а нирїи^на,
|
чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царя, і всіх тих, яких Навузардан, начальник охоронців, залишив з Годолією, сином Ахикама, сина Сафанового, і Єремію пророка, і Варуха, сина Нирії;
|
|
7
|
7
|
|
и^ внидо'ша въ е^гљпетъ, ја%ко не послђшаша гла'са гн~я, и^ в#нидо'ша в# тафна'съ”
|
і пішли у землю Єгипетську, бо не послухали гласу Господнього, і дійшли до Тафниса.
|
|
8
|
8
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ і^е^ремїи в# тафна'сњ гл~я.
|
І було слово Господнє до Єремії у Тафнисі:
|
|
9
|
9
|
|
въꙁми` себњ ка'менїе вели'ко, и^ съкры'и е& преD вра'ты до'мђ фараѓ'ня в# тафнасњ, преD ѓ^чи'ма мђж'ъ і^ё'динъ. и^ рече'ши к ни'мъ”
|
візьми в руки свої великі камені і сховай їх у зім’ятій глині біля входу у дім фараона у Тафнисі, перед очима юдеїв,
|
|
10
|
10
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь, с^е а^ꙁъ послю`, и^ приведђ навходоносо'ра цр~я вављ=ло'нска раба` мое^го. и^ поста'виT сто'лъ на ка'мени семъ, е^же съкрыl е^си, и^ въз#дви'гнетъ ѓ^рђж'їе свое на' ня.
|
і скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і поставлю престіл його на цих каменях, схованих Мною, і розкине він над ним чудовий намет свій
|
|
11
|
11
|
|
и^ вни'детъ и^ пораꙁиT в# ꙁе'млю е^гљ=петъскђ. ја%же на смр~ть т^о на смр~ть, и^ ја%же на и^с#селе'нїе т^о на и^с#селе'нїе, а^ ја%же поD ме'чъ т^о поD ме'чъ.
|
і прийде, й уразить землю Єгипетську: хто приречений на смерть, той відданий буде смерті; і хто у полон, піде в полон; і хто під меч, під меч.
|
|
12
|
12
|
|
и^ пож#же'тъ ѓ^гне'мъ до'мы бого'въ и^хъ, и^ пожже'тъ я& і^ и^с#селиT я&. и^ покры'ется ꙁемля` е^гљпеTска, ја%коже покрыва'ется пастђхъ ри'ꙁою своею. і^ и^ꙁы'иде эTтђ'дђ с ми'ромъ.
|
І запалю вогонь у капищах богів єгиптян; і він спалить ті, а їх полонить, і одягнеться у землю Єгипетську, як пастух одягає на себе одяг свій, і вийде звідти спокійно,
|
|
13
|
13
|
|
и^ съкрђши'тъ столпы слн~чна гра'да и^же въ е^н#но'нњ, и^ до'мы и^хъ пож#жеT ѓ^гне'мъ”
|
і знищить статуї у Бефсамисі, що у землі Єгипетській, і капища богів єгипетських спалить вогнем.
|
|
Глvа м~д”
|
Глава 44
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во быvшее къ і^е^ремїи эT г~а, и^ къ всњмъ жи'довомъ сђщиM въ ꙁемли` е^гљ=петъстњ, и^ сњдя'щимъ въ магда'лњ, и^ в# тафна'сњ, и^ в# меMфи'сњ и^ в# ꙁемли` паџђстᲇ, гл~я”
|
Слово, яке було до Єремії про усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Магдолі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко гл~еT г~ь б~ъ і^и^л~евъ, в^ы ви'дњсте вс^е ѕло` е^же наведоX на і^ерsлимъ, и^ на гра'ды і^ё'дины. и^ с^е пђсти сђть эT живђщихъ
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них,
|
|
3
|
3
|
|
эT лица` зло'бы иX ю%же сътвори'ша. раз#гнњ'ваша м^я ходя'ще кади'ти бого'мъ чюжDимъ и^хже не ви'дњсте”
|
за нечестя їх, яке вони робили, прогнівляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші.
|
|
4
|
4
|
|
и^ посла'хъ к# ва'мъ ѓ%троки своя пррoки в но'щи ꙁаё%тра, и^ послаX я& гл~я. не сътвори'те дњтели ѓ^скверне'нїа сего, е^гоже вᲆꙁненавидXњ.
|
Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: «не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу».
|
|
5
|
5
|
|
и^ не послђшаша мене, ни приклони'ша ё%ха свое^го ѓ^браᲄи'тися эT ꙁло'бъ свои^хъ, ја%коже не кади'ти бого'мъ и%нњмъ.
|
Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам.
|
|
6
|
6
|
|
и^ въскапа` ја%рость моя`, и^ гнњ'въ мои раз#горњ'ся въ вра'тXњ і^ё'динњхъ, и^ вн^њё%дњ і^ерsлима. и^ бы'ша въ ѓ^пђстњ'нїе, и^ в# непроходи'мђю до сего дн~е”
|
І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині.
|
|
7
|
7
|
|
И$ нн~њ си'це рече г~ь вседержи'тель, въскђ'ю в^ы твори'те ѕл^о на дш~а своя, і^ и^сс#њщи ваs мђж'а и^ же'ны, и^ младе'нець с#сђщь эT среды і^ё'дины. ја%коже не ѓ^ста'ти ваs ни е^ді'номђже,
|
І нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку,
|
|
8
|
8
|
|
раз#гнњ'вати м^я в# дњ'лњхъ рђ'кђ ва'шею, и^ кади'ти бого'мъ и%нњмъ в# ꙁемли` е^гљ=пеTстњ в ню'же прїидо'сте жи'ти та'мо. да и^сс#њче'ни бђдете, и^ в# прокля'тїе да бђ'дете, и^ на ё^кори'знђ въ всњхъ стра'нахъ ꙁемя`.
|
прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі?
|
|
9
|
9
|
|
е^да` забы'сте ꙁло'бъ эTц~ь вашихъ, и^ ꙁло'бъ цр~еи і^ё'дин#, и зло'бъ же'нъ и^хъ. и^ злоб# вашихъ, и^ зло'бъ же'нъ вашиX. ја%же сътвори'ша в# ꙁемли` і^ё'динњ, и^ вн^њё%дњ і^ерsлима.
|
Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима?
|
|
10
|
10
|
|
и^ не ѓ^ста'стеся до сего дн~е. и^ не держа'сте повеле'нїи мои^хъ, ја%же да'хъ преD ѓ^чи'ма эTц~ь вашихъ”
|
Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за уставами Моїми, які Я дав вам і батькам вашим.
|
|
11
|
11
|
|
Того ради та'ко гл~тъ г~ь, с^е а^ꙁъ приста'влю лице свое ва'мъ къ ꙁло'мђ, и^ погђблю вся лю'ди і^ё'дины.
|
Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї
|
|
12
|
12
|
|
и^ прїимђ ѓ^ста'нокъ і^ё'динᲆ ѓ^ни' же поста'виша лица` своя, е^же вни'ти в# зе'млю е^гљ=пеTскђ, и^ жи'ти та'мо. и^ ꙁагла'дятся вс^њ в# земли` е^гљ=пет#стњ, и^ падђтъ мече'мъ, и^ гла'домъ ѓ^скђдњ'ютъ, эT ма'ла же и^ до вели'ка. и^ бђ'дђтъ на ё^кори'ꙁнђ и^ в па'гђбђ, и^ въ прокля'тїе.
|
і візьму юдеїв, які залишилися, які повернули лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою.
|
|
13
|
13
|
|
и^ посњщђ сњдя'щихъ в# ꙁемли` е^гљ=пеTстњ, ја%коже посњти'хъ на і^ерsлим#, мечеM, и^ гла'домъ, и^ смр~тїю.
|
Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею,
|
|
14
|
14
|
|
и^ не бђ'детъ ё^цњлњ'вша ни е^ді'наго же эT ѓ^став#шихъ і^ё'диныX, ѓ^бита'вшихъ въ ꙁемли` е^гљпет#стњ, ја%коже възврати'тися на' землю і^ё'динђ. е^и'же тїи ся надњ'ютъ дш~ами свои^ми, ја%коже въꙁ#врати'тися та'мо. не воZвратя'тся та'мо, ни ё^цњлњюT.
|
і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повернутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти.
|
|
15
|
15
|
|
И$ эTвњща'ша і^е^ремїи вс^њ мђжи раꙁђмњвшеи, ја%ко кадя'тъ же'ны и^хъ бого'мъ и%нымъ. и^ вся` же'ны съборъ вели'къ, и^ всњ лю'дїе сњдя'щеи въ ꙁемли` е^гљпет#стњ, въ ꙁемли` паџор#стњ, гл~юще.
|
І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали:
|
|
16
|
16
|
|
сло'во е^же гл~а к намъ въ и^мя гн~е, не послђшаемъ тебе`.
|
слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе;
|
|
17
|
17
|
|
ја%ко творя'ще сътво'римъ вс^е сло'во е^же и^ꙁы'идетъ и^ꙁ# ё%стъ на'шиX. кади'ти цр~цы нбsнеи, и^ воZлива'ти е'и въꙁлива'нїя, ја%коже сътвори'хомъ м^ы и^ эTц~ы наши, цр~и наши и^ кн~ѕи наши, въ гра'дњхъ і^ё'диныхъ, и^ внњё'дњ і^ерлsима. и^ насыти'хомся хлњ'бъ, и^ бл~го намъ бы'сть, и^ ѕл^а не ви'дњхомъ”
|
але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили.
|
|
18
|
18
|
|
И$ ја^ко преста'хомъ кади'ти цр~цы нбsнњи, и^ въꙁлива'ти въꙁлїя'нїя. ѓ^скђдњ'хомъ хлњ'бы вс^и м^ы, и^ мече'мъ и^ гладомъ скон#ча'хомся.
|
А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому нестаток і гинемо від меча і голоду.
|
|
19
|
19
|
|
и^ а'ще кадимъ м^ы цр~цы нбsнњи, и^ въꙁлїя'хомъ е'и въꙁлїя'нїа. е^гда` беꙁ мђж'ъ нашихъ сътвори'хомъ е'и ѓ^прњ'сноки, и^ въꙁлїя'хоM е'и въꙁлїя'нїя”
|
І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання?
|
|
20
|
20
|
|
И$ рече і^е^ремїя всњм# лю'демъ си'лнымъ, и^ всњмъ женаM, и^ всњмъ лю'демъ эTвњща'вшимъ словеса`, гл~я.
|
Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому:
|
|
21
|
21
|
|
не каже'нїе л^и ё^бо, е^же кади'те въ гра'дᲇхъ і^ё'динњхъ, и^ внњё%дњ і^ерsллима, в^ы и^ эTц~ы ваши, цр~и ваши и^ кн~ѕи ваши, и^ лю'дїе ꙁемля`. помянђ г~ь и^ въꙁы'иде на срDце е^го.
|
чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце?
|
|
22
|
22
|
|
и^ не можа'ше г~ь терпњти ктомђ эT лица` ꙁло'бы дњя'нїи вашихъ, и^ эT съгнђше'нїи ја%же сътвори'сте. и^ бы'сть ꙁемля` ваша въ ѓ^пђстᲇнїе, и^ в непрохожDенїе, и^ въ кля'твђ, ја%ко да не бђ'детъ живђща ја%коже е^сть дн~ь се'и.
|
Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині.
|
|
23
|
23
|
|
эT лица` и^мже кажа'сте и%доломъ, і^ и^ми'же сњгрњши'сте гв~и. и^ не послђшасте гла'са гн~я, и^ въ повеле'нихъ е^го и^ в# зако'нњ, и^ въ свњде'нихъ е^го не ходи'сте. и^ пости'гнђша вы зло'бы т^ы ја%коже е^сть се'и дн~ь.
|
Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Господа, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осягла вас ця біда, як бачите нині.
|
|
24
|
24
|
|
И$ рече і^е^ремїя лю'демъ, и^ жена'мъ. слы'шите сло'во гн~е ве'сь і^ё'да, и^же еs в# ꙁемли` е^гљ=пет#стњ.
|
І сказав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській:
|
|
25
|
25
|
|
та'ко рече г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~ев#, гл~я. в^ы и^ же'ны ваши ё^сты` вашими съгл~асте, и^ рђка'ми вашими сконча'сте гл~юще. сътво'римъ и^сповњда'нїя наша, ја%же ѓ^бњща'хомъ кади'ти цр~цы нбsнњи, и^ въꙁлива'ти въꙁлиа'нїя е'и. и^ пребыва'юще пребы'сте въ ѓ^бњтехъ ва'шиX, и^ творя'ще сътвори'сте”
|
так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: «станемо виконувати обітниці наші, які ми обіцяли, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання», — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші.
|
|
26
|
26
|
|
Того ради слы'шите сло'во гн~е ве'сь і^ё'да, сᲇдя'ще вᲆ ꙁеMли` е^гљ=пет#стњ” Се^ кля'хся и^менем# мои^мъ вели'киM, рече г~ь. а^ще бђдеT и^мя мое въ ё^стњхъ всемђ і^ё'дњ рещи, жи'въ г~ь б~ъ, въ все'и ꙁемли` е^гљ=пет#стњ.
|
За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, — говорить Господь, — що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: «живий Господь Бог!»
|
|
27
|
27
|
|
ја%ко с^е а^ꙁъ ё^бђдиXся на' ня съꙁли'ти иM, а^ не съблажи'ти. и^ сконча'ется ве'сь і^ё'да, и^ живђщеи в# земли` е^гљ=пеTстњ, мечеM, и^ гла'доM. до'ндеже и^ сконча'ются.
|
Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, доки зовсім не знищаться.
|
|
28
|
28
|
|
и^ ё^цњлњвшеи въз#вратя'тся на' ꙁемлю і^ё'динђ, ма'ломъ число'мᲆ. и^ ё^вњдяT ѓ^ста'вшеи і^ё'дины, и^ ѓ^бита'вшїи в# земли` е^гљ=пеTстњ, ѓ^бита'ти т^ђ. сло'во чїе пребђ'детъ мое, и^ли и^хъ.
|
Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і дізнаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх.
|
|
29
|
29
|
|
се же вамъ ꙁна'менїе, гл~етъ г~ь. ја%ко посњщђ а^зъ на вы` въ гра'дњ сеM, да ё^вњ'дите ја%ко въи%стиннђ и^спо'лнися гл~ъ мои на ваs къ ꙁло'мђ”
|
І ось вам знамення, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам.
|
|
30
|
30
|
|
Та'ко рече г~ь, с^е а^ꙁᲆ предаю фараѓ'на ё^а^фри'са цр~я е^гљ=пет#ска в рђцњ врагђ е^го, и^ в рђцњ и%щђщихъ дш~а е^го. ја%коже да'хъ и^ седекїю цр~я і^ё'дина, в рђцњ навходоносо'ра цр~я вављлон#ска вра'га е^мђ сђща, и%щђща дш~а е^го”
|
Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Вафрія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його.
|
|
Глава, м~е”
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во е^же гл~а і^е^ремїа пррoкъ къ варђ'хђ сн~ђ нирїе^вђ, е^гда` в#писа` словеса с^и въ кни'ги, эT ё%стъ і^е^ремїи^нъ. въ четве'ртое лњто і^ѓ^а^ки'мово сн~а и^ѓ^сїина цр~я і^ё'дина гл~я”
|
Слово, яке пророк Єремія сказав Варуху, синові Нирії, коли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського:
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь вседержи'теl ѓ^ тебњ варђше.
|
так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух:
|
|
3
|
3
|
|
ја%ко ре'клъ е^си, ЭO лю'тњ мн^њ ЭO лю'тњ мн^њ, ја%ко приложи г~ь трђ'дъ на трDђ мои. ё^споX съ стена'нїемъ, поко'я не ѓ^брњтоX” Та'ко
|
ти говориш: «горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою».
|
|
4
|
4
|
|
р#цы е^мђ, си'це гл~етъ г~ь. с^е азъ ја^же аZ съгради'хᲆ, а^ꙁъ раꙁорю” и^ ја%же а^ꙁъ насади'хъ, а^ꙁъ посњкђ.
|
Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, — усю цю землю.
|
|
5
|
5
|
|
ты же себњ просиши вели'ка, не проси. ја%ко с^е а^ꙁъ наведђ на вся'кђ плоᲄь гл~етъ г~ь. и^ дамъ дш~ђ твою на сп~се'нїе въ все'мъ мњ'стњ, а%може а^ще и^деши та'мо”
|
А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, — говорить Господь, — а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш.
|
|
Глvа, м~ѕ”
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во е^же бы'сть къ і^е^ремїи пррoкђ эT г~а проти'вђ наро'доM
|
Слово Господнє, яке було до Єремії пророка про народи язичницькі:
|
|
2
|
2
|
|
къ е^гљ=птђ, проти'вђ си'лы фараѓ'на нехаѓ& цр~я е^гљ=пеTска, и^же бы'сть наD рњко'ю е^љфра'тъ в# картами'съ. е^гоже поби навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'нскїи в лњте четве'ртемъ и^ѓ^а^ки'ма сн~а і^ѓ^сїина цр~я і^ё'дина.
|
про Єгипет, про військо фараона Нехао, царя Єгипетського, яке було біля ріки Євфрату в Кархемисі, і яке уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського.
|
|
3
|
3
|
|
ё^готовите ѓ^рђ'жїе и^ щи'тъ, і^ и^дњте на бра'нь.
|
Готуйте щити і списи, і вступайте у бій;
|
|
4
|
4
|
|
въпряжи'те коня, и^ посади'те всаDники. сто'ите въ шле'мехъ, ё^ста'вите копїя, и^ ѓ^блечњтеся въ бро'ня.
|
сідлайте коней і сідайте, вершники, і станьте у шоломах; гостріть списи, вдягайтеся у броню.
|
|
5
|
5
|
|
и^ что` ё^бо ви'дњхъ страшли'вы и^ хреп#ты ѓ^браща'ющася, крњп'кїя и^хъ и^ꙁби'ты. побњго'ша ско'ро, не ꙁря'ще въспя'ть. эTвсю'дђ стра'хъ гл~етъ г~ь.
|
Чому ж, бачу Я, вони злякалися і повернули назад? і сильні їх уражені, і біжать не оглядаючись; звідусюди жах, — говорить Господь.
|
|
6
|
6
|
|
не ё^тече'тъ ско'рыи, ниже въꙁмо'жетъ и^ꙁба'витися крњ'пкїи. на по'лъ нощъ блиZ рњки` е^љ=фра'тъ побњжDени сђть и^ падо'ша”
|
Не втече прудконогий, і не спасеться сильний; на півночі, біля ріки Євфрату, вони спіткнуться і впадуть.
|
|
7
|
7
|
|
Кт^о е^сть то'и и^же ја%ко рњка` въсходитъ, и^ ја%ко пото'цы въꙁDви'жђтся во'лны е^го.
|
Хто це піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його?
|
|
8
|
8
|
|
е^гљ=петъ по подо'бїю рњки` въсхо'дитъ, и^ ја%ко рњка` въсколњ'блются во'лны е^го. и^ рече в#зы'иди и^ покры'и ꙁе'млю, погђби граD и^ живђщая е^го.
|
Єгипет піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його, і говорить: «піднімуся і покрию землю, погублю місто і жителів його».
|
|
9
|
9
|
|
въз#ся'дите на коня, и^ всели'теся на колесни'цахъ. и^ бњжи'те напреD си'лнїи эT ꙁемля` мђрь, и^ шле'мы держа'ще щи'ты халдњ'иски взе'млюще и^ стрњля'юще стрњ'лы.
|
Сідайте на коней, і мчіть, колісниці, і виступайте, сильні ефіопляни і лівіяни, озброєні щитом, і лідяни, які тримають луки і натягують їх;
|
|
10
|
10
|
|
н^о дн~ь се'и г~а б~а вседръжи'теля, дн~ь мще'нїя, да въꙁметъ побњ'дђ наD враги` свои^ми. пожре'тъ я& мечь и^ насыти'тся, и^ ё^пїется кро'вїю и^хъ. ја%ко поби'тїе г~а вседержи'теля въ земли полђнощнеи, бли'зъ рњки е^љ=фра'тъ”
|
бо день цей у Господа Бога Саваофа є день помсти, щоб помститися ворогам Його; і меч буде пожирати, і насититься й уп’ється кров’ю їх; бо це Господу Богу Саваофу буде жертвоприношення у землі північній, біля ріки Євфрату.
|
|
11
|
11
|
|
Вни'ди въ галаа'дъ, и^ въꙁми те'кли дв~о дщи е^гљфпет#ска. въ сђетђ ё^мно'жи врачева'нїя твоя и^ з#дра'вїя не бђдет# т^и.
|
Піди у Галаад і візьми бальзаму, діво, дочко Єгипту; даремно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення.
|
|
12
|
12
|
|
ё^слы'шаша ја^ꙁы'цы срамотђ твою, и^ пла'чь твои напо'лни ꙁе'млю. ја%ко си'лныи срњте'ся съ си'лнымъ, и^ ѓ'ба в#кђ'пњ падо'ста”
|
Почули народи про посоромлення твоє, і волання твоє наповнило землю; бо сильний зіштовхнувся із сильним, і обоє разом упали.
|
|
13
|
13
|
|
Сло'во е^же гл~а г~ь къ і^е^ремїи пррoкђ ѓ^ се'мъ, ја%ко и^мњ прїити навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'нскїи, и^ поби'ти зе'млю е^гљ=пет#скђ.
|
Слово, яке сказав Господь пророку Єремії про нашестя Навуходоносора, царя Вавилонського, щоб уразити землю Єгипетську:
|
|
14
|
14
|
|
въꙁвњсти'те е^гљ=птђ, и^ ѓ^гласи'те въ магда'лђ. въꙁопїи въ мем#фи'съ, и^ в# тафна'съ повњдњте. сто'и и^ ё^готовися, ја%ко пожре'тъ ме'чъ сїя, ја%же ѓ%крsтъ тебе` сђть.
|
сповістіть у Єгипті і дайте знати у Магдолі, і дайте знати у Нофі і Тафнисі; скажіть: «ставай і готуйся, бо меч пожирає околиці твої».
|
|
15
|
15
|
|
почто` съгни си'лныи твои, не ста`, ја%ко г~ь преврати
|
Чому сильний твій повалений? — Не встояв, тому що Господь погнав його.
|
|
16
|
16
|
|
и&. ё^мно'жи па'дающая, и^ паде мђ'жъ бли'жнемђ свое^мђ. и^ рекђтъ въста'ни, и^ въз#врати'мся к лю'дем# нашимъ, и^ въ ꙁе'млю рожDенїя нашего эT лица` мечю го'лђбя.
|
Він примножив тих, що падають, навіть падали одне на одного і говорили: «вставай і повернемося до народу нашого у рідну нашу землю від згубного меча».
|
|
17
|
17
|
|
въꙁ#ꙁовњте и^мя фараѓ'на цр~я е^гљ=пет#ска, во'пль приведе ча'съ.
|
А там кричать: «фараон, цар Єгипту, знітився; він пропустив домовлений час».
|
|
18
|
18
|
|
жи'въ е^смь а^ꙁъ гл~етъ цр~ь, г~ь вседержи'тель и^мя е^го. ја%коже џаво'ръ на гора'хъ, и^ ја^ко карме'ль в мо'ри прїиде.
|
Живу Я, говорить Цар, Якого ім’я Господь Саваоф: як Фавор серед гір і як Кармил біля моря, так напевне прийде він.
|
|
19
|
19
|
|
сђ'ды плᲇне'нїя сътвори себњ живђщая д#щи е^гљ=пет#ска. ја%ко мем#фи'съ въ пђсты'ню бђ'детъ, и^ ѓ^пђстњетъ, и^ не бђ'детъ в не'мъ жи'ти.
|
Готуй собі потрібне для переселення, дочко — жителько Єгипту, бо Ноф буде спустошений, зруйнований, залишиться без жителя.
|
|
20
|
20
|
|
ю%ница и^ꙁбран#на и^ кра'сна е^гљ=петъ, погони'тель эT полђно'щи прїиде
|
Єгипет — прекрасна телиця; але загибель від півночі йде, йде.
|
|
21
|
21
|
|
е'и. кђпцы е^я` живђщеи посреди е^я`, ја%ко те'лцы тђ'чнїи ѓ^братишася и^ побњго'ша вкђ'пњ, и^ не мого'ша стати, ја^ко дн~ь поги'бели и^хъ прїиде на' ня, и^ чаs посњще'нїя иX.
|
І найманці його серед нього, як вгодовані тельці, — і самі повернулися назад, побігли всі, не устояли, тому що прийшов на них день загибелі їх, час відвідування їх.
|
|
22
|
22
|
|
глаs е^го ја%ко мњдь ꙁвњца'ти бђ'детъ. ја%ко съ си'лою приближи'ся, и^ съ секи'рами прїидTђ к немђ,
|
Голос його несеться, як зміїний; вони йдуть з військом, прийдуть на нього із сокирами, як дроворуби;
|
|
23
|
23
|
|
ја%ко дре'вїе сњча'ще, посњкTђ лњ'съ е^го, гл~етъ г~ь. и^же не мо'жеT съчте'нъ бы'ти. ё^мно'жишася паq прђ'говъ, и^ не бњ иM числа.
|
вирубають ліс його, — говорить Господь, — бо вони незліченні; їх більше, ніж сарани, і немає ліку їм.
|
|
24
|
24
|
|
посрамле'н#на е^сть дщи е^гљ=пет#ска, и^ дана в рђ'цњ лю'демъ полђнощнымъ”
|
Осоромлена дочка Єгипту, віддана до рук народу північного.
|
|
25
|
25
|
|
Рече г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~евъ. се аꙁъ посњщђ на'гъ лђкъ а^лећан#дрїискїи, и^ на фараѓ'на и^ на е^гљпетъ, и^ на боги е^го, и^ на цр~я е^го, и^ на ё^пова'ющая на'нь.
|
Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, говорить: ось, Я відвідаю Аммона, який у Но, і фараона і Єгипет, і богів його і царів його, фараона і тих, що надіються на нього;
|
|
26
|
26
|
|
и да'мъ а^ꙁъ е& в рђ'цњ и%щђщихъ дш~и и^хъ, и^ в рђ'кђ навходоносо'ра цр~я вављлон#ска, и^ в рђцњ слђ'гъ е^го. и^ посе'мъ поживђтъ в неM ја%ко и^ пе'рвње, гл~еT г~ь”
|
і віддам їх до рук тих, що шукають душі їхньої, і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук рабів його; але після того буде він населений, як у минулі дні, — говорить Господь.
|
|
27
|
27
|
|
Ты же не бо'ися рабе мои і^а'кове, ни ё^страша'ися іил~ю. се б^о а^зъ тебе` сп~сена сътворю и^ꙁдале'ча, и^ сњмя твое эT ꙁемля` плњне'нїя е^го. и^ въꙁвратя'ся і^а'коv и^ почїет#, и^ въ спњ'хъ бђ'детъ, и^ не бђ'детъ ё^страшаяи е^го” Ты же
|
Ти ж не бійся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю: бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і сíм’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде устрашати його.
|
|
28
|
28
|
|
не бо'ися рабе мои і^а'кове, гл~етъ г~ь, ја%ко с тобо'ю е^смь а^ꙁъ. ја%ко сътрђ аZ вся ја^зы'ки, в ня'же т^я и^ꙁвергох#, тебе же не сътрђ, н^о накажђ тя сђ'домъ, ниже ја%ко неви'нномђ эTпђщђ тебњ”
|
Не бійся, рабе Мій Якове, — говорить Господь: бо Я з тобою; Я знищу всі народи, до яких Я вигнав тебе, а тебе не знищу, а тільки покараю тебе за мірою; непокараним же не залишу тебе.
|
|
Глvа, м~з”
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во гн~е е^же бы'сть къ і^е^ремїи пррoкђ на и%ноплемен#ниk, пре'же нежели поби` фараѓ'нᲆ гаꙁа'мъ”
|
Слово Господа, яке було до пророка Єремії про филистимлян, перше ніж фараон уразив Газу.
|
|
2
|
2
|
|
Та'ко гл~еT г~ь. се воды възыидђтъ эT полђнощи, и^ бђ'дђтъ ја%ко пото'къ волнђющїи. и^ покры'ют# зе'млю, и^ ја%же на неи. гра'дъ, и^ живђщая в не'мъ” Та'ко гл~еT г~ь. се воды възыидђтъ эT полђнощи, и^ бђ'дђтъ ја%ко пото'къ волнђющїи. и^ покры'ют# ꙁе'млю, и^ ја%же на неи. гра'дъ, и^ живђщая в не'мъ” Въꙁопїютъ лю'дїе, и^ въспла'чђтся вси живђщеи на земли`,
|
Так говорить Господь: ось, піднімаються води з півночі і зробляться потоком, який наводнює, і потоплять землю й усе, що наповнює її, місто і тих, що живуть у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни.
|
|
3
|
3
|
|
эT шђ'ма го'рдости въѓ^рђже'ныX, и^ во'инъ е^го эT грњмњнїя колесни'ць е^го и^ мно'жества ко'лъ е^го. не ѓ^гледа'хђся эTц~ы на сн~ы, ѓ^пђсти'вши рђцы
|
Від гучного тупоту копит сильних коней його, від стукоту колісниць його, від звуку коліс його, батьки не оглянуться на дітей своїх, тому що руки у них опустяться
|
|
4
|
4
|
|
прише'ствїя ради дн~е, во'ньже поги'бнђтъ вси и^ноплеме'нницы. и^ раꙁме'щеTся тљръ и^ сидо'нъ, съ всњ'ми про'чими помощники свои^ми. ја%ко и^сплени'лᲆ е^сть г~ь палести'ны, ѓ^стан#ки ѓ^строва кападокїиска.
|
від того дня, який прийде знищити усіх филистимлян, відняти у Тира і Сидона усіх інших помічників, бо Господь розорить филистимлян, залишок острова Кафтора.
|
|
5
|
5
|
|
прїиде плњш# на гаꙁђ, ё^молче а^скало'нъ, и^ ѓ^ста'н#ки ё^до'лїя и^хъ”
|
Оплішивіла Газа, гине Аскалон, залишок долини їх.
|
|
6
|
6
|
|
И$ доко'лњ сњщи бђ'деши ЭO мечю бж~їи, и^ доко'лњ не ё^покои^шися. вни'ди в ножны своя, почїи и^ помолчи.
|
Доки будеш сікти, о, меч Господній! доки ти не заспокоїшся? повернися у піхви твої, перестань і заспокойся.
|
|
7
|
7
|
|
ка'ко ё^покоиTся поне'же г~ь ꙁаповњ'да е^мђ на а^скало'на, и^ на сђщая ꙁа моремъ вла'сти е^го, и^ т^ђ съречеся с ни'мъ”
|
Але як тобі заспокоїтися, коли Господь дав повеління проти Аскалона і проти берега морського? туди Він спрямував його.
|
|
Глvа, м~и”
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
|
О моа'ви, та'ко рече г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~евъ. ЭO лютњ на ва'мђ, ја%ко погђбле'но е^сть и^ посрамле'но. вꙁя'ся карїаџїа^римъ. посрами'ся силнњ и^ ё^жасе'ся.
|
Про Моав так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево́! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений.
|
|
2
|
2
|
|
нњсть ктомђ весе'лїе въ моа'вњ. проти'вђ е^сево'нђ мы'слиша ѕл^о. прїидњте и^ потреби'мъ я& эT ја%ꙁы'къ. сего ради молча ё^таи^шися, и^ по'идетъ затобо'ю ме'чь.
|
Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують проти нього зло: «підемо, знищимо його із числа народів». І ти, Мадмено, загинеш; меч іде слідом за тобою.
|
|
3
|
3
|
|
глsа во'пля съ ѓ^рона'иM погђбле'нїе и^ сътре'нїе вели'ко.
|
Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике.
|
|
4
|
4
|
|
сътре'ся моа'въ, въꙁвњсти'те во'пль малы'мъ е^го.
|
Знищений Моав; волання підняли діти його.
|
|
5
|
5
|
|
ја%ко по въз#ше'ствїи лђи'џъ пла'ча възы'иде пла'чъ, ја%ко на и^стђпованїи ѓ^ронаи^мᲆ вра'ꙁи рыда'нїе сътре'нїя слы'шали сђть.
|
На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування.
|
|
6
|
6
|
|
бњжи'те съблюди'те дш~а ваша, и^ бђ'дете ја%ко ди'вїа бы'ль въ пђсты'ни.
|
Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі.
|
|
7
|
7
|
|
сего б^о ради ја%ко и^мњ'лъ е^си наде'ждђ въ ѓ^гра'дахъ твои^хъ и^ въ сокро'вищиX твои^хъ, т^ы ё^бо ја%тъ бђ'деши. и^ по'идетъ хамо'съ въ преселе'нїе, сщ~ен#ники е^го и^ кн~ѕи е^го въкђ'пњ.
|
Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями.
|
|
8
|
8
|
|
и^ прїидетъ хи'щникъ въ вся'къ граD, и^ не и^ꙁба'вится ни е^ді'нъ гра'дᲆ. и^ поги'бнђтъ ё^до'лїя, и^ погђ'бятся по'ля, ја%ко ре'клъ е^сть г~ь.
|
І прийде спустошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь.
|
|
9
|
9
|
|
да'ите цвњтъ моа'вђ, ја%ко эTцвњтетъ” и^ гра'ди е^го бђ'дђтъ пђсты и^ без# живђщихъ.
|
Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них.
|
|
10
|
10
|
|
прокля'тъ чл~къ творя'и дњло гн~е съ небреже'нїем#, прокляT же въꙁбраня'яи мечђ свое^мђ эT кро'ве.
|
Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови!
|
|
11
|
11
|
|
плоDныи моа'въ б^њ эT мла'дости свое^я, и^ почи` въ квасни'цахъ свои^хъ, ниже прели'ся эT сосђ'да въ сосђдъ, ни пресели'ся. сего ради бы'сть сла'дость е^го в не'м#, и^ во'ня е^го нњ'сть премᲇне'на”
|
Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався.
|
|
12
|
12
|
|
Сего раd се дн~їе грядђтъ гл~ет# г~ь. и^ послю` е^мђ ꙁряди'теля, и^ простира'теля ла'гвицъ е^го. и^ просᲄрђ и& и^ съсђ'ды е^го и^змњ'рю, и^ ла'гвици е^го съкрђшђ.
|
Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я пошлю до нього переливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його.
|
|
13
|
13
|
|
и^ посрами'тся моа'въ эT хамо'съ, ја^коже посрамле'нъ е^сть домъ і^и^л~евъ эT веџиl, в неMже и^мяхђ надежDђ.
|
І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї.
|
|
14
|
14
|
|
ка'ко гл~ете, си'лни е^смы и^ мђ'жи крњ'пцы в# бою.
|
Чому ви говорите: «ми люди хоробрі і міцні для війни»?
|
|
15
|
15
|
|
погђби'ся моа'въ, въ гра'ды е^го вънидо'ша, і^ и^збра'нїи ю%ноши е^го снидо'ша поD мечь. гл~етъ цр~ь, г~ь вседержитель и^мя еh.
|
Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, — говорить Цар, — Господь Саваоф ім’я Його.
|
|
16
|
16
|
|
блиZ е^сть поги'бель моа'вля, да прїидетъ, и^ ѕл^о е^го ско'ро прїидеT ѕњ'ло.
|
Близька загибель Моава, і сильно поспішає біда його.
|
|
17
|
17
|
|
ё^тњша'ите и& вси и^же ѓ%крsтъ е^го, и^ вси вњ'дящеи и^мя е^го. рците, ка'ко съкрђши'ся же'злъ крњ'пости лоза сла'вна.
|
Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: «як знищений жезл сили, посох слави!»
|
|
18
|
18
|
|
сни'ди эT сла'вы и^ ся'ди въ а^л#ка'нїи жили'ща дще'ри диво'нь, ја^ко погђби'тель моа'в#скїи вᲆꙁы'идеT к тебњ, раꙁрђшиT ѓ^грады твоя”
|
Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко — жителько Дивона, бо спустошувач Моава прийде до тебе і знищить укріплення твої.
|
|
19
|
19
|
|
на пђти` сто'и, и^ поꙁри жили'ща а^рое^рь. въспроси бњжа'щаго, и^ къ ё^бњгшемђ рцы`, чт^о с^е бы'сть.
|
Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: «що трапилося?»
|
|
20
|
20
|
|
посрами'ся моавъ, ꙁане` побњжеn е^сть. рыда'ите и^ въпїите въꙁвњсти'те въ а^рно'нъ, ја^ко погђби'ся моа'вᲆ.
|
Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав.
|
|
21
|
21
|
|
и^ сђ'дъ прїиде на' ꙁеMлю по'лнђю, на е^лоn, и^ на е^са, и^ на мефа'џъ,
|
І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф,
|
|
22
|
22
|
|
и^ на диво'нъ, и^ на наво, и^ на до'мъ девла'таи^м#,
|
і на Дивон і на Нево́, і на Бет-Дивлафаїм,
|
|
23
|
23
|
|
и^ и^ на карїа^џїа^ри'мъ, и^ на ветамђлᲆ,
|
і на Кариафаїм і на Бет-Гамул, і на Бет-Маон,
|
|
24
|
24
|
|
и^ на карїѓ^тъ, и^ на во'зра, и^ на вся` грады зеMли моав#ли, и^же далече і^ и^же блиꙁђ сђть.
|
і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моавитської, далекі і близькі.
|
|
25
|
25
|
|
эTсњченъ е^сть рогъ моа'вль, и^ мы'шца е^го съкрђшися, гл~етъ г~ь.
|
Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, — говорить Господь.
|
|
26
|
26
|
|
ё^поите е^го ја%ко на г~а въздви'жеся. и^ ѓ^брази` рђкђ свою моа'въ въ всемъ раꙁвраще'нїи. и^ бђдетъ в# посмњхъ тако ѓ'нъ,
|
Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посміянням.
|
|
27
|
27
|
|
ја%ко в# посмњхъ былъ тебњ і^и^л~ь, и^ въ та'тьствњ твое^мъ ѓ^брњте е^го. тњмже словесъ ради си'хъ и^же нань реклъ е^си, ја%тъ веде'нъ бђдеши.
|
Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою?
|
|
28
|
28
|
|
ѓ^ста'вите гра'ды и^, пребыва'ите на ка'мени живђщїи моа^въстїи. и^ бђдите ја%ко го'лђбъ гнњꙁдя'ися в# самомъ врьхђ сква'жни”
|
Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру.
|
|
29
|
29
|
|
Слы'шахомъ го'рдость моа'влю, высокъ б^њ ѕњло. презо'ръство е^го и^ эTврьже'нїе е^го, въꙁноше'нїе и^ въꙁдвиже'нїе срDца е^го
|
Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування серця його.
|
|
30
|
30
|
|
а^ꙁъ вњмъ, гл~етъ г~ь, и^ похва'лђ е^го. сего ради ја%ко да не ѓ^ста'неT в немъ крњпость е^го, ниже блиꙁᲆ того чт^о мо'глъ хо'ти съᲄвори'ти.
|
Знаю Я зухвалість його, — говорить Господь, — але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять.
|
|
31
|
31
|
|
сего ради на моа'ва възрыда'ю, и^ къ всемђ моа'вђ въꙁопїю, къ мђжемъ гли'нянњ стњнњ гл~ющимъ.
|
Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса.
|
|
32
|
32
|
|
ЭO плачю и^а^серь. въспла'чются виногра'ди сава'ма. лњторасли твоя прешли` сђть мо'ре, даже до мо'ря и^а^серь прїидо'ша. на жа'твђ твою и^ на ви'нно събира'нїе твое, хи'щник# прїиде.
|
Буду плакати за тебе, винограднику Севамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград.
|
|
33
|
33
|
|
эTја%та еs ра'дость и^ весе'лїе эT кармель, и^ эT земли моаvли, и^ вино` эT точи'лъ побра'хъ. никогда' же гнетя'и вин#нђ ја%годђ по ѓ^бы'чаю пњсни не воспое^тъ,
|
Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піснями; крик битви буде, а не крик радости.
|
|
34
|
34
|
|
эT вопля е^сево'ньска даже до е^леа^ле, и^ а^е'са, даша гласъ свой. эT сего'ръ даже до ѓ^ронаи^мъ ю'ницђ трилњтнђ приходя'щђ. во'ды же немриM презлы бђдђтъ.
|
Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть.
|
|
35
|
35
|
|
и^ эTи^мђ эT моа'ва, гл~етъ г~ь, жрђщаго на гора'хъ, и^ ѓ^свњща'ющаго богоM е^го”
|
Знищу в Моаві, — говорить Господь, — тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його.
|
|
36
|
36
|
|
ᲄого ради срDце мое на моа'ва ја^ко пища'ль мњдяна ѕвњцая бђдетъ, и^ срDце мое къ мђжеM стњнњ глинянњ дасть гла'съ пища'льскь. па'че б^о сътвори` нежели възможе, тњмже погибо'ша.
|
Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кирхареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули:
|
|
37
|
37
|
|
вся'ка ё^бо глава` плᲇши'ва, и^ вся'ка бра'да ѓ^бръснется. на вся'кои рђцњ свяꙁа'нїе, и^ на вся'комъ хрептњ` стрђпъ.
|
у кожного голова го́ла й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище.
|
|
38
|
38
|
|
и^ на всњхъ хра'минахъ моа'вскихъ, и^ на стогнаX е^го вся'къ пла'чь. понеже съкрђшиX моа'ва ја%ко сосђдъ непотребен#, гл~еT г~ь.
|
На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Господь.
|
|
39
|
39
|
|
ка'ко побњдися възопи'ша” како повњси главђ` моа'въ, и^ посрами'ся. и^ бђдетъ моа'въ в# посмњхъ и^ въ при'тчю всњмъ ѓ'крsтъ себе”
|
«Який знищений він!» — будуть говорити ридаючи; «як Моав покрився соромом, повернувши тил!». І буде Моав осміяним і жахом для усіх навколишніх його,
|
|
40
|
40
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь, с^е ја%ко ѓ^ре'лъ летиT и распростре'тᲆ кры'лњ свои` на моа'ва.
|
бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом.
|
|
41
|
41
|
|
взя'тъ е^сть карїѓ'тъ, и^ ѓ^гра'ды е^го ѓ^бъстои'мы сђть. и^ бђдетъ срDце си'лныхъ моа'въскиX в# то'и дн~ь, ја%ко срDце жены` родящи.
|
Міста будуть узяті, й укріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами.
|
|
42
|
42
|
|
и^ преста'неT моа'въ бы'ти людми, ја%ко на г~а похвали'ся.
|
І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа.
|
|
43
|
43
|
|
стра'хъ и^ пропасть и^ сњть на тя ЭO живђщїи въ моа'ви, гл~етъ г~ь.
|
Жах і яма і петля — для тебе, жителю Моава, — сказав Господь.
|
|
44
|
44
|
|
кт^о ё^бњжитъ эT лица` страха, в#падетъ въ про'пасть. і^ и^ꙁлаѕя'и и^с пропасти, и^ме'тся сњтїю. понеже приведђ` на моа'ва лњто посњще'нїя и^хъ, гл~етъ г~ь.
|
Хто втече від жаху, впаде в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моава, час відвідання їх, — говорить Господь.
|
|
45
|
45
|
|
въ стњню е^сево'нъстњ ста'ша эT сњти и^збњг#ше. ѓ%гнь б^о и^зы'иде съ е^сево'нъ, и^ пла'мень эT среди сїѓ'нђ и^ пож#же ча'сть моа'ва, и^ вер#хъ сн~ов# смяте'нїя”
|
Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних.
|
|
46
|
46
|
|
Го'ре тебњ моа'въ. погибо'сте лю'дїе хамосъ. ја%ко эTведо'шася сн~ы твоя и^ дще'ри твоя въ плњнъ.
|
Горе тобі, Моаве! загинув народ Хамоса, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої — у полон.
|
|
47
|
47
|
|
и^ възвращђ плњнъ моа'вль в# послњдняя дн~и, гл~етъ г~ь” Даже досе'лњ сђди моа'вли”
|
Але в останні дні поверну полон Моава, — говорить Господь. До цього суд на Моаві.
|
|
Глvа, м~џ”
|
Глава 49
|
|
1
|
1
|
|
Рцы' же сн~омъ а^м#мо'нимъ. тако гл~етъ г~ь, е^да не сTђ сн~ове і^и^л~еви, и^л^и наслњдника нњсть е^мђ. почт^о ё^бо прїа наслњдїе мелхом# га'дъ, и^ лю'дїе е^го въ гра'дњхъ е^го живя'хђ.
|
Про синів Аммонових так говорить Господь: хіба немає синів у Ізраїлю? хіба немає у нього спадкоємця? Чому ж Малхом заволодів Гадом, і народ його живе у містах його?
|
|
2
|
2
|
|
сего ра'ди с^е дн~їе грядђт# гл~етъ г~ь, и^ ѓ^глашђ на рав#ватъ сн~овъ а^м#мо'нь ра'тныи ꙁвђкъ. и^ бђдетᲆ въ праX раꙁме'тано, и^ дще'ри е^го ѓ^гне'мъ ꙁаж#же'ны бђдђтъ. и^ въспрїиметъ і^и^л~ь вла'сть свою гл~етъ г~ь.
|
Тому ось, настають дні, — говорить Господь, — коли у Равві синів Аммонових чутно буде крик битви, і зробиться вона купою руїн, і міста її будуть спалені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, які володіли ним, — говорить Господь.
|
|
3
|
3
|
|
възопїи е^сево'нъ, ја%ко погђби'ся га'и. въпїите дще'ри равваџ#ски, препояши'теся вре'тищемъ, рыда'ите и^ бњга'ите по ꙁабра'лахъ. ја%ко мелхомъ въ плњнъ эTведется, сщ~ен#ницы и^ кня'ѕи е^го въкђпњ.
|
Ридай, Есевоне, бо спустошено Гай; кричіть, дочки Равви, опояшіться веретищем, плачте і блукайте по горо́дах, бо Малхом піде у полон разом зі священиками і князями своїми.
|
|
4
|
4
|
|
чт^о хва'лишися въ ё^до'лїяхъ, снїиде ё^до'лїе твое дщи прекра'сна, ё^повающїя бога'т#ствоM свои^мъ, гл~я, кт^о прїидеT на' мя
|
Чого хвалишся долинами? Потече долина твоя кров’ю, віроломна дочко, що сподіваєшся на скарби свої, що говориш: «хто прийде до мене?»
|
|
5
|
5
|
|
Се а^ꙁъ приведђ` на' тя страX, гл~еT г~ь вседръжи'тель, эT всњхъ сђщихъ ѓ%крsтъ тебе. и^ расњ'етеся вси эT лица` ва'шего, и^ ниже бђдетъ събира'юща бњжа`.
|
Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, — говорить Господь Бог Саваоф; розбіжитеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що розбіглися.
|
|
6
|
6
|
|
и^ посемъ въꙁращђ плњнники сн~овъ а^м#мо'нь” Гл~етъ г~ь
|
Але після того Я поверну полон синів Аммонових, — говорить Господь.
|
|
7
|
7
|
|
къ и^дђмеи. та'ко гл~етъ г~ь вседръжи'тель, е^гда нњсть к#семђ мђдрости въ џема'нњ. поги'бе совњтъ эT сн~овъ, и^ непотре'бна е^сть мђдроs иX
|
Про Едом так говорить Господь Саваоф: хіба немає більше мудрости у Фемані? хіба не стало ради у розумних? хіба збідніла мудрість їх?
|
|
8
|
8
|
|
бњжи'те и^ лица эTвраща'иᲄе снидите во а'дъ живђщеи деда'нъ. зане поги'бель и^са'влю приведоX на'нь, ча'съ посњще'нїя е^го.
|
Біжіть, повернувши тил, ховайтеся у печерах, жителі Дедана, бо загибель Ісава Я наведу на нього, — час відвідування Мого.
|
|
9
|
9
|
|
а^ще бы ѓ^бъи^ма'тели вина` пришли` на' тя, ё'бо не ѓ^ста'вили бы ни греꙁна`. а^ще ли же та'тїе бы` в нощи пришли похиᲄи'ли бы т^о, что` довлњ и^мъ.
|
Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то, напевне, залишили б кілька незібраних ягід. І якби злодії прийшли уночі, то вони украли б, скільки їм потрібно.
|
|
10
|
10
|
|
но а^ꙁъ ја^ви'хъ и^са'ва, эTкры'хъ та'иная е^го, и^ не въꙁможетъ ё^таи'тися. погђблено е^сть сњмя е^го, и^ бра'тїя е^го, и^ сосњди е^го,
|
А Я догола обберу Ісава, відкрию потаємні місця його, і сховатися він не може. Знищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його.
|
|
11
|
11
|
|
и^ не бђдетъ” ѓ^ста'ви си'роты твоя, а^ꙁ же и^мъ повелю` жи'вомъ бы'ти, и^ вдови'цы твоя на мя ё^пова'ти бђдђтъ”
|
Залиш сиріт твоїх, Я підтримаю життя їх, і удови твої нехай надіються на Мене.
|
|
12
|
12
|
|
Та'ко б^о гл~етъ г~ь, с^е и^мже не было сђдђ, да пїютъ ча'шђ, пїюще и^спїютъ. ты же ја%ко непови'нныи ѓ^ста'неши. не бђдеши непови'нен#, н^о пїя и^спїеши.
|
Бо так говорить Господь: ось і ті, яким не призначено було пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але неодмінно будеш пити чашу.
|
|
13
|
13
|
|
собо'ю б^о кляхся гл~етъ г~ь, ја%ко въ пђсты'ню и^ въ порђга'нїе, и^ въ посмњхъ и^ въ прокля'тїе бђдетъ во'зра, и^ вся гра'ды е^го бђдTђ въ пђсты'ню вњчнђю”
|
Бо Мною клянуся, — говорить Господь, — що жахом, посміянням, пустелею і прокляттям буде Восор, і всі міста його зробляться вічними пустелями.
|
|
14
|
14
|
|
СлXђ слы'шахъ эT г~а, и^ посолъ во ја%ꙁы'ки посланъ е^сть. съберᲇтеся і^ и^дњте противђ е^мђ, и^ въста'неM на ѓ^плъче'нїе. ја%ко
|
Я чув поголос від Господа, і посол посланий до народів сказати: зберіться і йдіть проти нього, і піднімайтеся на війну.
|
|
15
|
15
|
|
с^е мала да'хъ т^я въ сᲄранахъ, и^ порђга'нымъ среди людїи”
|
Бо ось, Я зроблю тебе малим між народами, знехтуваним між людьми.
|
|
16
|
16
|
|
Противле'нїе твое прельсти' тя, и го'рдость срDца твое^го. живя'и в# пещерахъ камен#нахъ, и^ похити'ти ё^крњпля'ешися верхђ хо'лма. е^гда въꙁнесеши ја%ко ѓ^ре'лъ гнњздо свое, эTто'лњ све'ргђ т^я, гл~етъ г~ь.
|
Грізне становище твоє і гордовитість серця твого звабили тебе, що живеш у розщілинах скель і займаєш вершини пагорбів. Але, хоч би ти, як орел, високо звив гніздо твоє, і звідти скину тебе, — говорить Господь.
|
|
17
|
17
|
|
и^ бђдетъ и^дђмея пђста`. всякъ ходя'и чреꙁъ ню` подиви'тся, и^ въꙁъгл~етъ наD всякими ја%звами е^я.
|
І буде Едом жахом; усякий, хто проходить мимо, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його.
|
|
18
|
18
|
|
ја%коже превраще'на е^сть содо'ма и^ гомо'ра, и^ сосњды е^я, гл~еT г~ь. не поживетъ та'мо мђжъ, ниже пребђдетъ в# неи сн~ъ чл~чь.
|
Як знищені Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і там жодна людина не буде жити, і син людський не зупиниться у ньому.
|
|
19
|
19
|
|
с^е ја%ко ле'въ и^ꙁыиде съ преꙁо'ръства і^ѓ^рда'ня эT красоты си'лны, ја%ко скорњ повњмъ е^мђ бњжа'ти к неи. и^ кт^о бђдетъ тако и^ꙁбраn, е^гоже посᲄа'влю наD нею. кто бо подо'бенъ мнњ, и^ кт^о постои^тъ предо мною. кто' же е^сть сеи па'стыръ, и^же съпроти'виTся лицђ мое^мђ”
|
Ось, виходить він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з Ідумеї, і хто обраний, того поставлю над нею. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме відповіді від Мене? і який пастир протистане Мені?
|
|
20
|
20
|
|
Сего ради слы'шите совTњ гн~ь, и^же совњща на е^до'ма. и^ мышле'нїе е^го, е^же помы'сли ѓ^ живђщихъ въ џема'нъ. не свергђ л^и и^хъ мала эT ста'да, и^ не раꙁмещђ ли с ни'ми жили'ща и^хъ.
|
Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він поставив про Едом, і наміри Його, які Він має щодо жителів Фемана: істинно, найменші зі стад поведуть їх і спустошать житла їх.
|
|
21
|
21
|
|
эT гла'са паде'нїа и^хъ потрясеся земля`, во'пль на' мори чрьмнемъ слы'шася гла'са и^хъ”
|
Від шуму падіння їх потрясеться земля, і відгомін крику їх чутно буде біля Червоного моря.
|
|
22
|
22
|
|
Се` ја%ко ѓ^ре'лъ въꙁы'идетъ и^ възлетиT, и^ простреT кры'лњ свои` наD во'зрђ. и^ бђдетᲆ срDце си'лныхъ и^дђме'искиX в# тои дн~ь, ја%ко срDце жены` родя'щїа”
|
Ось, як орел підніметься він, і полетить, і розпустить крила свої над Восором; і серце хоробрих ідумеян буде у той день, як серце жінки під час пологів.
|
|
23
|
23
|
|
Къ дама'скђ. посрами'ся е^ма'џъ, и^ а^рфа'џ#, ја^ко слђхъ ѕоl слы'шаша, въꙁмђти'шася на' мори за попече'нїе ё^покои'тися не воꙁмого'ша.
|
Про Дамаск. — Посоромлені Емаф і Арпад, бо, почувши скорботну звістку, вони впали у відчай; тривога на морі, заспокоїтися не можуть.
|
|
24
|
24
|
|
расторже'ся дама'скъ, и^ ѓ^брати'ся на бњжа'нїе, тре'петъ ѓ^бъя'ть и&, скорбь и^ бо'лњꙁнь ѓ^дръжа'шася е^го ја^ко ражда'ющђю.
|
Злякався Дамаск і кинувся навтіки; страх оволодів ним; біль і муки схопили його, як жінку під час пологів.
|
|
25
|
25
|
|
ка'ко сђть ѓ^ста'вили градъ славенъ, граD ра'дости”
|
Як не вціліло місто слави, місто радости моєї?
|
|
26
|
26
|
|
Сего ради падђтъ ю'ноша е^го на сто'гнахъ е^го, и^ вси` мђжи во'инъстїи премол#кнђтъ в# то'и дн~ь. гл~етъ г~ь вседръжи'тель.
|
Отже, впадуть юнаки його на вулицях його, і всі воїни загинуть у той день, — говорить Господь Саваоф.
|
|
27
|
27
|
|
и^ вожгђ` ѓ'гнь на стᲇнњ` дама'ска, и^ пож#же'тъ забра'ла венада'вля”
|
І запалю вогонь на стінах Дамаска, і знищить палаци Венадада.
|
|
28
|
28
|
|
Къ кеда'рђ и^ къ црsтвоM а^со'рь, и'хже поби навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи, та'ко гл~етъ г~ь” Въста'ните и^ вни'дњте въ кљ=да'ръ, и^ погђбњте сн~ы восто'чныя.
|
Про Кидар і про царства Асорські, які уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, так говорить Господь: вставайте, виступайте проти Кидара, і спустошуйте синів сходу!
|
|
29
|
29
|
|
селе'нїа и^хъ и^ стада` и^хъ эTи^мђ, ко'жа и^хᲆ и^ вся сосђды и^хъ, и^ вельблю'ды и^хъ пои^мђ себњ. и^ съзовђ` на' ня стра'х# ѓ%крsтъ”
|
Намети їхні і овець їхніх візьмуть собі, і покрови їхні і все начиння їхнє, і верблюдів їхніх візьмуть, і будуть кричати їм: «жах звідусюди!»
|
|
30
|
30
|
|
Бњжи'те и^ эTи^дњте въско'рњ, въ про'пастехъ сядите живђщеи съ а^со'рь, гл~етъ г~ь. ја%ко совњща` на' вы навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'нъскїи совњтъ, и^ помы'сли на васъ мышле'нїя”
|
Біжіть, ідіть скоріше, сховайтеся у прірві, жителі Асора, — говорить Господь, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, виніс рішення про вас і склав проти вас задум.
|
|
31
|
31
|
|
Въста'ните и^ вни'дите к лю'демъ ё^поко'еным#, и^ живђщимъ беꙁ вре'да, гл~етъ г~ь. ни две'ри ниже заво'ры и'мђть, са'ми ѓ^бита'ют#.
|
Вставайте, виступайте проти народу мирного, який живе безтурботно, — говорить Господь: ні дверей, ні запорів немає у нього, живуть поодинці.
|
|
32
|
32
|
|
и^ бђдђтъ вельблю'ди иX въ расхище'нїе, и^ мно'жество скота` вᲆ раꙁграбле'нїе. и^ рас#сњ'ю я& вся'цњм# вњтромъ, понеже ѓ^сᲄри'жени сђть ѓ'крsтъ. и^ эT всњхъ ѓ'крsтныхъ и^хъ приведђ` на' ня поги'бель, гл~еT г~ь.
|
Верблюди їхні віддані будуть у здобич, і безліч стад їхніх — на розкрадання; і розсію їх по усіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і з усіх боків їх наведу на них загибель, — говорить Господь.
|
|
33
|
33
|
|
и^ бђдетъ а^со'рь въ жили'ще змїемъ пђсто даже до' вњка. и^ не ѓ^ста'нет# тамо мђжъ, ниже бђдет# живя'и в# немъ сн~ъ чл~чь”
|
І буде Асор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде жити там, і син людський не буде зупинятися у ньому.
|
|
34
|
34
|
|
Сло'во гн~е е^же бы'сть къ і^еремїи прoркђ на и^ела'мъ, в нача'лᲇ црsтва седекїи цр~я і^ё'дина, гл~я”
|
Слово Господа, яке було до Єремії пророка проти Елама, на початку царювання Седекії, царя Юдейського:
|
|
35
|
35
|
|
Тако гл~ет# г~ь вседержи'тель, с^е а^зъ съкрђшђ лђкъ е^ла'мль, и^ возмђ` силђ и^хъ,
|
так говорить Господь Саваоф: ось, Я скрушу лук Елама, головну силу їх.
|
|
36
|
36
|
|
и^ въведђ на е^ла'мъ четы'ри вњтры эT четырехъ стра'нᲆ нбsныхъ, и^ раꙁвњ'ю я& въ вся` вњтры т^ы. и^ не бђдетъ ја^зы'ка во'ньже не прїидђтъ бњжа` е^лами'тяне”
|
І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох країв неба і розвію їх по усіх цих вітрах, і не буде народу, до якого не прийшли б вигнані еламити.
|
|
37
|
37
|
|
и^ повелю` ё^жаснђтися е^лами'тяномъ преD враги и^хъ, и^ преD лицемъ и'щђщиX дш~и и^хъ. и^ приведђ` на ня ѕла'я, гнњвъ ја%рости моея, гл~етъ г~ь. и^спђщђ на ниX ме'чь, дон#деже сотрђ и^хъ.
|
Й уражу еламитян страхом перед ворогами їх і перед тими, що шукають душí їх; і наведу на них біду, гнів Мій, — говорить Господь, — і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх.
|
|
38
|
38
|
|
и^ посᲄа'влю прsтлъ мои во е^лаM. и^ погђблю` эTтђдђ цр~я и^ кн~ꙁя, гл~еT г~ь.
|
І поставлю престіл Мій у Еламі, і знищу там царя і князів, — говорить Господь.
|
|
39
|
39
|
|
н^о въ послњдняя дн~и повелю` възврати'тися плњнђ и^е^ла'млю, гл~етъ г~ь”
|
Але в останні дні поверну полон Елама, — говорить Господь.
|
|
Глvа, н~”
|
Глава 50
|
|
1
|
1
|
|
Сло'во е^же реq г~ь ѓ^ вављ=ло'нњ, и^ ѓ^ земли` халдњисᲄеи, і^еремїеM пррoкоM”
|
Слово, що вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка:
|
|
2
|
2
|
|
Възвњсти'те въ ја^ꙁы'цњхъ и^ ѓ^гласи'те” въꙁдви'гнњте ꙁна'менїе, възопїиᲄе и^ не сᲆкрива'ите, рцњте. взя'ся вављ=ло'нъ посрами'ся вее^ль, побᲇди'ся мародахъ, посрами'шася и^ꙁвая'нїя е^го, победи'шася кђми'ры и^хъ.
|
сповістіть і розголосіть між народами, і підніміть знамено, оголосіть, не приховуйте, говоріть: «Вавилон узятий, Вил посоромлений, Меродах знищений, істукани його посоромлені, ідоли його знищені».
|
|
3
|
3
|
|
ја%ко прїиде на ня ја^ꙁы'къ эT полђнощи, тои поло'житъ ꙁе'млю е^го въ пђсты'ню, и^ не бђдетъ живя'и в немъ эT чл~ка даже и^ до скота`. и^ воZдви'гнђшася и^ эTи^до'ша”
|
Бо від півночі піднявся проти нього народ, який зробить землю його пустелею, і ніхто не буде жити там, від людини до худоби, усі рушать і підуть.
|
|
4
|
4
|
|
Въ ты` дн~и и^ въ то'и чаs, гл~етъ г~ь. прїидTђ сн~ове і^и^л~еви тїи и^ сн~ове і^ё'дины въкђпњ, ходя'ще и^ пла'чюще поспᲇша'тъ, и^ г~а б~а свое^го въꙁы'щђт#.
|
У ті дні й у той час, — говорить Господь, — прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Іудині разом, будуть ходити і плакати, і будуть шукати Господа Бога свого.
|
|
5
|
5
|
|
въ сїѓ'нъ въспытаюT стеѕњ, та'мо ѓ^брати'вши лица своя`. прїидђтъ и^ прило'жатся къ г~ђ ѓ^бњща'нїемъ вњчномъ, ја%ко ни е^ді'нњмъ ꙁаб#венїемъ не сотре'тся.
|
Будуть запитувати про путь до Сиону, і, звертаючи до нього лиця, будуть говорити: «йдіть і приєднайтеся до Господа союзом вічним, який не забудеться».
|
|
6
|
6
|
|
ѓ'вца поги'бшая бы'ша лю'дїе мои`. па'стыри и^хъ съврати'ша иX, и^ сътвори'ша я& кры'тися по гораX, съ горы` на хо'лмᲆ ходи'ша,
|
Народ Мій був, як загиблі вівці; пастирі їхні звабили їх з путі, розігнали їх по горах; блукали вони з гори на пагорб, забули постіль свою.
|
|
7
|
7
|
|
забы'ша поко'я свое^го. вся'къ ѓ^брњты'и я& ја^де` иX, и^ вра'ѕи и^хъ реко'ша, не съгрњшихомъ. сего раd ꙁане` сᲆгрњшиша г~ђ лњпотњ пра'вды, наде'жDи эTц~ъ и^хъ г~ђ.
|
Усі, які знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їх говорили: «ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед оселею правди і перед Господом, надією батьків їхніх».
|
|
8
|
8
|
|
эTи^дњте эT сре'ды вављ=лона, и^ эT ꙁеMля` халде'и и^ꙁыидњте, и^ бђдете ја%ко ко'злища преD ѓ^вца'ми.
|
Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть з Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець.
|
|
9
|
9
|
|
ја^ко с^е а^ꙁъ въста'влю и^ приведђ въ вављ=лонъ събо'ръ ја^ꙁы'ковъ велїихъ эT земля` полђнощны, и^ ё^гото'вятся нань, и^ потомъ во'змется. стрњла` е^го ја%ко мђжа си'лъна вражде'бника, не въꙁврати'тся па'ки пра'ꙁдна.
|
Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон збіговисько великих народів від землі північної, і розташуються проти нього, і він буде взятий; стріли у них, як у майстерного воїна, не повертаються марно.
|
|
10
|
10
|
|
и^ бђдетъ земля` халдњиска въ раз#грабле'нїе, вс^и гђби'тели е^я напо'лняTся, гл~етъ г~ь.
|
І Халдея зробиться здобиччю їх; і спустошувачі її наситяться, — говорить Господь.
|
|
11
|
11
|
|
зане` весели'стеся и^ велерњчева'сте расхища'юще наслњдїе мое. и^злїясте бо ся ја%ко телцы на травђ`, и^ рыка'сте ја%ко во'лъ.
|
Бо ви веселилися, ви торжествували, розкрадачі спадщини Моєї; стрибали з радости, як телиця на траві, й іржали, як бойові коні.
|
|
12
|
12
|
|
порђга'на е^сть ма'ти ва'ша ѕњло, и^ ё^подоби'ся пра'хђ роди'вшїя васъ. се послњдняя бђдетъ въ ја^зы'цехъ, и^ пђста` и^ непрохо'дна и^ сђха`
|
У великому соромі буде мати ваша, почервоніє та, яка народила вас; ось майбуття тих народів — пустеля, суха земля і степ.
|
|
13
|
13
|
|
эT гнњва гн~я, не поживђтъ в неи, н^о ѓ^брати'тся вся` въ пђсты'ню. вся'къ ходя'и сквоꙁњ вављ=ло'нъ, подивиTся и^ поꙁви'ждетъ ѓ^ всеи ја%звњ е^го.
|
Від гніву Господа вона зробиться безлюдною, і вся вона буде порожня; усякий, хто буде проходити через Вавилон, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його.
|
|
14
|
14
|
|
ё^готовитеся проти'вђ вављло'нђ вси` ѓ'крsтнїи. наляца'ющеи лђкъ вы' воюите и&. небреꙁите стрњлъ, поне'же преD гм~ъ съгрњши”
|
Вишикуйтеся у бойовий порядок навколо Вавилона; усі, що натягують лук, стріляйте у нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив проти Господа.
|
|
15
|
15
|
|
Възопїите нань, всю'дђ даде` рђкђ. падоша ѓ^снова'нїа е^го, сокрђши'шаs стњны е^го, ја%ко месть гн~я е^сть эTм#сти'те е^мђ, ја%коже сътвори` сътвори'те е^мђ”
|
Здійміть крик проти нього з усіх боків; він подав руку свою; упали твердині його, зруйнувалися стіни його, бо це — відомста Господа; помщайтеся йому; як він чинив, так і чиніть з ним.
|
|
16
|
16
|
|
Потреби'те сњ'ятеля эT вављ=ло'на, и^ дръжа'щаh сер#пъ в# годъ жа'твы, эT лица` меча` голђби'на. ко'ждо къ людемъ своиM ѓ^брати'ся, и^ вс^и до ꙁемля` своея ё^бњжаT”
|
Знищіть у Вавилоні і того, хто сіє і діє серпом під час жнив; від страху згубного меча нехай кожен повернеться до народу свого, і кожен нехай біжить у землю свою.
|
|
17
|
17
|
|
Ста'до растор#жено і^и^л~ь, льво'ве и^ꙁнђри'ша е&. прьвᲇе ја^де` я& цр~ь а^с#сљ=рь, сеи же послњднїи и^ кости ѓ^глода` е^мђ, навходоносо'ръ цр~ь вављ=лон#скїи”
|
Ізраїль — розсіяне стадо; леви розігнали його; раніше об’їдав його цар Ассирійський, а цей останній, Навуходоносор, цар Вавилонський, і кістки його розтрощив.
|
|
18
|
18
|
|
Сего ради та'ко гл~ет# г~ь вседръжи'тель б~ъ і^и^л~евъ. с^е а^з# посњщђ цр~я вављ=лон#ска и^ ꙁемлю е^го ја%коже посњти'хъ цр~я а^с#сљ=рьска”
|
Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я відвідаю царя Вавилонського і землю його, як відвідав царя Ассирійського.
|
|
19
|
19
|
|
и^ приведђ па'ки і^и^л~я въ жили'ще е^го и^ ё^пасется въ карме'лњ и^ васанњ, въ горњ же е^фраи'мли и^ галаа'дњ насы'тится дш~а е^го”
|
І поверну Ізраїля на пасовище його, і буде він пастися на Кармилі і Васані, і душа його насититься на горі Єфремовій і у Галааді.
|
|
20
|
20
|
|
Въ ты` дн~и и^ въ то'и часъ, гл~тъ г~ь, въꙁы'щется непра'вда і^и^л~ева, и^ не бђдетъ. и^ грњхъ і^ё'динъ, и^ не ѓ^бря'щеTся” ја%ко млsтивъ бђдђ и^мъ ѓ^сᲄавля'яи
|
У ті дні й у той час, — говорить Господь, — будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Іуди, і не знайдеться їх; бо прощу тих, яких залишу у живих.
|
|
21
|
21
|
|
На' ꙁемлю владњ'ющихъ възыиди`, и на живђщая е^я посњти, рас#сњ'и и^ ё^бїи сђщая по ни'хъ, гл~етъ г~ь. и^ сътвори` вся` е^ли'ка заповњ'даю по тебњ.
|
Іди на неї, на землю обурливу, і покарай жителів її; спустошуй і знищуй усе за ними, — говорить Господь, — і зроби усе, що Я повелів тобі.
|
|
22
|
22
|
|
глsа бра'ни въ ꙁемли` и^ сътре'нїе велико”
|
Шум битви на землі і велике руйнування!
|
|
23
|
23
|
|
Ка'ко съкрђши'ся и^ сътре'ся мла'тъ всеи ꙁемли`. ка'ко ѓ^брати'ся въ пђсты'ню вављ=ло'нъ въ ја^зы'цњхъ.
|
Який розбитий і розтрощений молот усієї землі! Як Вавилон зробився жахом між народами!
|
|
24
|
24
|
|
въ сњт'и ё^ловиX т^я и^ плњне'нъ е^си вављ=ло'не, и^ не ви'дњлъ е^си. ѓ^брњте'нъ е^си и^ на'иденъ, понеже разгнњвалъ е^си г~а.
|
Я розставив сіті для тебе, і ти пійманий, Вавилоне, не передбачаючи того; ти знайдений і схоплений, тому що повстав проти Господа.
|
|
25
|
25
|
|
эTврьꙁъ г~ь съкро'вища своя, и^ꙁнесъ сосDђ гнњ'ва свое^го. ја%ко дњло е^сть г~ђ вседръжи'телю в# земли` халдеи'стњ. поидњте к неи эT конець земли`,
|
Господь відкрив сховище Своє і взяв з нього сосуди гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваофа є діло у землі Халдейській.
|
|
26
|
26
|
|
эTврьꙁњте да внидTђ попира'ющеи ю&. эTи^мњте сᲆ пђти` ка'менїе, и^ смещи'те е& в#кђп# и^ погђбњте ю&, и^ да не ѓ^ста'нетъ ничто'же.
|
Ідіть на неї з усіх країв, відчиняйте житниці її, топчіть її як снопи, зовсім знищіть її, щоб нічого від неї не залишилося.
|
|
27
|
27
|
|
расњ'ите вся` си'лныя еа` і^ и^стђпитъ въ ꙁакланїе. горе и^мъ ја%ко прїиде дн~ь и^хъ, чаs посњще'нїя и^хъ”
|
Убивайте усіх волів її, нехай ідуть на заколення; горе їм! бо прийшов день їх, час відвідання їх.
|
|
28
|
28
|
|
Гласъ бњжа'щиX, і^ и^ꙁбњг#шиX эT земля вављ=ло'нъски. да въꙁвњстяT в сїѓнњ м#ще'нїе г~а б~а на'шего м#ще'нїе хра'ма е^го.
|
Чутний голос тих, що біжать і спасаються із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його.
|
|
29
|
29
|
|
възвњстњте въ вављ=лонњ мно'гимъ, всњмъ наляца'ющиM лђкъ. въкђпњ сто'ите проти'вђ е^мђ ѓ'крsтъ, да не ё^бњжиT ни е^ді'нъ, и^ възда'ите е^мђ по дњлоM е^го. по всемђ` е^ли'ка съᲄвори, сътвори'те е^мђ, ја%ко на г~а въздви'жеся на ст~аго і^и^л~ева.
|
Скличте проти Вавилона стрільців; усі, що натягують лук, розташуйтеся станом довкола нього, щоб ніхто не врятувався із нього; воздайте йому за ділами його; як він зробив, так робіть і з ним, бо він піднісся проти Господа, проти Святого Ізраїлевого.
|
|
30
|
30
|
|
сего ра'ди падђтъ ю'ноша е^го на сто'гнахъ е^го, и^ вси` мђжи во'инъстїи е^го ё^мол#кнђтъ въ тои дн~ь, гл~етᲆ г~ь.
|
За те упадуть юнаки його на вулицях його, й усі воїни його знищені будуть у той день, — говорить Господь.
|
|
31
|
31
|
|
се а^ꙁᲆ на' тя го'рде, гл~етъ г~ь б~ъ вседръжи'тель, ја%ко прїиде дн~ь твои часᲆ посњще'нїа твое^го.
|
Ось, Я — на тебе, гордине, — говорить Господь Бог Саваоф: бо прийшов день твій, час відвідання твого.
|
|
32
|
32
|
|
и^ падетъ го'рдыи и^ раз#дрђшится, и^ не бђдетъ въставля'яи е^го. и^ въжгђ ѓ'гнь въ гра'дњхъ е^го, и^ пож#же'тъ вся` ѓ'крsтъ е^го”
|
І спіткнеться гординя, й упаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, і пожере усе довкола його.
|
|
33
|
33
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь вседръжитель, срамотђ` тръпя'тъ сн~ове і^и^л~еви, и^ сн~ове і^ё'дины в#кђпњ. вси` ѓ^дръжа'щеи и^хъ не хо'щђтъ эTпђсти'ти и^хъ.
|
Так говорить Господь Саваоф: пригноблені сини Ізраїля, як і сини Іуди, і всі, хто полонив їх, міцно тримають їх і не хочуть відпустити їх.
|
|
34
|
34
|
|
и^збави'тель иX си'лныи, г~ь вседръжи'теl и%мя е^го, сђ'домъ възбрани'тъ ꙁа нихъ. да ё^стра'шитъ ꙁемлю, и^ потрясеT жи'тели вављ=лон#скими.
|
Але Відкупитель їх сильний, Господь Саваоф ім’я Його; Він розгляне діло їх, щоб заспокоїти землю і привести у тремтіння жителів Вавилона.
|
|
35
|
35
|
|
и^ мечь на халдеи`, гл~етъ г~ь, и^ на жи'тели вављ=лон#скїя, и^ на княѕи и^ на мђдрыя е^го.
|
Меч на халдеїв, — говорить Господь, і на жителів Вавилона, і на князів його, і на мудрих його;
|
|
36
|
36
|
|
мечь на вещцы е^го и^же бђ'и бђдTђ. и^ мечь на силныя е^го, да воꙁбоя'тся.
|
меч на знахарів, і вони збожеволіють; меч на воїнів його, і вони устрашаться;
|
|
37
|
37
|
|
мечь на коня е^го и^ на колесни'ца е^го, и^ на вся` про'чїя лю'ди, и^же сђть посредњ е^го, и^ бђдђтъ ја%ко же'ны. мечь на сᲆкро'вища е^го, и^же расхитяTся.
|
меч на коней його і на колісниці його і на усі різноплемінні народи серед нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть розкрадені;
|
|
38
|
38
|
|
и^с#ше'нїе на во'ды е^го бђ'детъ, і^ и^с#шђт#. ја%ко ꙁемля` и^звая'нныхъ е^сть, и^ ꙁавистїю хваля'хђся.
|
засуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля ідолів, і вони збожеволіють від ідольських страховиськ.
|
|
39
|
39
|
|
сего ра'ди поживђть ѕмїеве съ бђ'ими и^ ди'вими люDми, и^ поживђтъ в немъ сљ=рини. и^ не бђ'детъ живђща в немъ ктомђ въ вњ'ки, ниже съгради'тся эT ро'да в ро'дъ.
|
І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде населена повіки і безлюдна у роди родів.
|
|
40
|
40
|
|
ја^коже преврати г~ь содо'ма и^ гомо'ра, и^ ѓ'крsтныя гра'ды и^хъ. Гл~етъ г~ь, не пребђ'детъ та'мо мQђ, ниже поживеT в неM сн~ъ чл~чь”
|
Як знищені Богом Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і тут жодна людина не буде жити, і син людський не буде зупинятися.
|
|
41
|
41
|
|
Се^ лю'дїе прїидђтъ эT полђно'щи, и^ ја^ꙁыкъ великъ, и^ цр~їе мно'ѕњ въста'нђтъ эT конець ꙁемля`,
|
Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і багато царів піднімаються від країв землі;
|
|
42
|
42
|
|
лђ'ки и^ щи'ты възе'мше, гро'ꙁни сђть и^ немлsтиви. глsа и^хъ ја%ко мо'ре въз#шђми'тъ. и^ на коня въꙁ#ся'дђт#, ја%ко мђжъ ё^готовле'нныи на' брань, проти'вђ тебњ дщи вављ=ло'ня”
|
тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні; голос їх гучний, як море; несуться на конях, вишикувалися як одна людина, щоб битися з тобою, дочко Вавилона.
|
|
43
|
43
|
|
Оу^слы'ша цр~ь вављло'н#скїи сла'вђ и^хъ, и^ ё^вядо'ша рђ'цњ е^го. ско'рбь ѓбъя'тъ е^го и^ бо'лњꙁнь ја%ко ражDающђю”
|
Почув цар Вавилонський звістку про них, і руки у нього опустилися; скорбота огорнула його, муки, як жінку під час пологів.
|
|
44
|
44
|
|
Се^ ја%ко ле'въ и^ꙁы'иде съ преꙁо'рства і^ѓ^рда'ня къ красотњ си'лнњ, ја%ко си'лнђ побњгнђти повелю` е^мђ к не'и. и^ кт^о бђ'детъ и^ꙁбра'нъ е^го'же а^ꙁъ преDложђ е^мђ. и кт^о ё^бо подо'бенъ мн^њ, и^ кт^о мо'жетъ стоя'ти проти'вђ м^я. и^ кт^о е^сть па'стыръ се'и, и^же проти'виTся лицђ мое^мђ.
|
Ось, піднімається він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з нього, і, хто обраний, тому доручу його. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир протистане Мені?
|
|
45
|
45
|
|
тMњже слы'шите совTњ гн~ь, е^же нача` мы'слиᲄи на вављ=ло'на, и^ мышле'нїя е^го е^же ё^мы'сли на' ꙁеMлю халдњ'искђ. а^ще иX не и^стор#гнђ ма'ла эT ста'дъ, а^ще не бђ'детъ раꙁме'тано въкђ'пњ с ни'ми жили'ще и^хъ.
|
Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він ухвалив про Вавилон, і наміри Його, які Він має щодо землі Халдейської: істинно, найменші зі стад поведуть їх; істинно, він спустошить житла їхні з ними.
|
|
46
|
46
|
|
эT гла'са плњне'нїя вављ=лон#скаго потрясе'ся ꙁемля`, и^ во'пль въ ја^ꙁы'цеX слы'шася”
|
Від шуму взяття Вавилона затремтить земля, і волання буде чутне між народами.
|
|
Глvа, н~а”
|
Глава 51
|
|
1
|
1
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь. се а^ꙁъ въздви'гнђ на вављ=ло'нъ, и^ на живђщая в нем#, на възDви'гшихᲆ срDце свое на' мя, ја%ко вњтръ гђби'телныи.
|
Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх.
|
|
2
|
2
|
|
и^ послю` въ вављ=ло'нъ вњя, и^ въꙁвњю иM, і^ и^стлю ꙁе'млю е^го” поне'же прїиде на'нь эTвсю'дђ въ дн~ь поги'бели е^го”
|
І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків.
|
|
3
|
3
|
|
Не наляца'и наляца'яи лkђ свои, и^ не въходи` въ бро'ня ѓболче'ны. не пощади'те ю%ноша е^го, побїите все во'инъство е^го.
|
Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.
|
|
4
|
4
|
|
и^ падђтъ и^ꙁбїе'нїи въ ꙁемли` халдњ'истеи, и^ ја^зве'нїи въ сᲄранахъ и^хъ.
|
Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її.
|
|
5
|
5
|
|
поне'же не бњ` ѓ^вдов#ствова іи^л~ь і^ и^ё'да эT б~а свое^го г~а вседрᲆжи'теля, н^о земля` и^хъ напо'лнися грњха`, эT ст~го і^и^л~ева.
|
Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.
|
|
6
|
6
|
|
бњжите эT среды вављло'на, и^ сп~си кождо дш~ђ свою. не молчи'те ѓ^ непра'вдњ е^го, ꙁане` мще'нїе е^сᲄь эT г~а, мꙁDђ тои въꙁда'сть е^мђ.
|
Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.
|
|
7
|
7
|
|
ча'ша ꙁла'та е^сть вављло'нъ в рђцњ гн~и, напая'а вс^ю ꙁе'млю. эT вина` е^го пи'ша вс^и ја^ꙁы'цы, сего ради потрясо'шася.
|
Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували.
|
|
8
|
8
|
|
внеꙁа'пђ паде` вављло'нъ и^ съкрђши'ся. пла'чите по не'мъ. въꙁмњте ма'сти къ бо'лњꙁни е^го, да и^сцњли'тся”
|
Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться.
|
|
9
|
9
|
|
врачева'хомъ вављло'нъ и^ не и^сцелњ” ѓ^ста'вимъ и& і^ и^дњмъ ко'жDо вᲆ ꙁе'млю свою. вᲆꙁы'иде б^о къ нб~си сђ'дъ е^го, и^ въꙁDви'жеся къ ѓ^блакомъ.
|
Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар.
|
|
10
|
10
|
|
и^ꙁнесе г~ь пра'вды наша. прїидњте въꙁвᲇсти'мъ вᲆ сїѓ'нњ дњ'ло г~а б~а на'шего.
|
Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого.
|
|
11
|
11
|
|
наѓ^стрњте стрњ'лы, и^ напо'лните тђ'лы” Въꙁбђди г~ь дх~ъ цр~еи меDскихъ, и^ проти'вђ вављло'нђ мы'сль е^го, да погђ'бит# и&. поне'же мще'нїе гн~е е^сть мще'нїе до'мђ е^го.
|
Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.
|
|
12
|
12
|
|
на стњнаX вављло'н#скихъ въꙁDви'гнњте ꙁна'менїе, ё^ставите стра'жа, въꙁDви'гнњте сᲄра'жђ, ё^гото'вите зало'ги. ја%ко ё^мы'сли г~ь и^ съᲄвори, ја%же рече на живђщая въ вављло'нњ.
|
Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона.
|
|
13
|
13
|
|
живы'и наD вода'ми мно'гами, бога'тъ въ сокро'вищехъ. прїиде коне'цъ твои чаs пресњче'нїя твое^го”
|
О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.
|
|
14
|
14
|
|
Кля'ся г~ь вседержи'тель дш~ею свое^ю, ја%ко напоlню тебе` люDми ја%ко мши'цею, и^ въспоеTся наD тобо'ю пњснь”
|
Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе.
|
|
15
|
15
|
|
Сътвори'выи ꙁе'млю в си'лњ свое'и, и^ ё^стро'ивыи вселе'нђю въ мђ'дрости свое'и, и^ раꙁђмњ'нїемъ свои^мъ проп#ныи нб~са”
|
Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
|
|
16
|
16
|
|
е^гда` ѓ%нъ да'сть глаs, ё^мно'жатся во'ды на нб~си. въꙁDвиꙁа'яи ѓ%блаки эT коне'ць ꙁемля`, мо'лнїю в# до'ждь сътвори, и^ꙁводя` вњтрь эT сокро'вищь своиX”
|
За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
|
|
17
|
17
|
|
ѓ^бђя` вся'къ чл~къ эT раꙁђма, посрами'ся вся'къ слїя'тель въ и^ꙁвая'нїи е^го. ја%ко ло'жъ е^сть слїа'нїе е^го, и^ нњсᲄь дх~а в ниX,
|
Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу.
|
|
18
|
18
|
|
сђетни сђть дњ'ла и^ смњхђ досто'ини, вᲆ ча'съ посњще'нїя свое^го поги'бнђтъ.
|
Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть.
|
|
19
|
19
|
|
не ја%ко сїе ча'сть і^а'ковля, н^о сътвори'выи всяческая то'и е^сть, а^ і^и^л~ь же'ꙁлъ достоя'нїя е^го, г~ь вседержи'тель и^мя е^го.
|
Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф.
|
|
20
|
20
|
|
съкрђши'ши сими съсђ'ды бра'н#ныа. и^ а'ꙁъ съкрђшђ въ тебњ ја^ꙁы'ки, и^ погђблю в# тебᲇ црsтвїа,
|
Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства;
|
|
21
|
21
|
|
і^ и^ꙁбїю в# тебњ коня и^ всаDники е^го. і^ и^ꙁбїю в# тебњ колесни'цђ, и^ всњда'ющаго на ню.
|
тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;
|
|
22
|
22
|
|
і^ и^збїю в# тебњ мђж'а и^ женђ`. і^ и^збїю в# тебњ сᲄа'ра и^ ѓ'трока. і^ и^ꙁбїю в# тебњ ю%ношђ и^ дв~ђ,
|
тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину;
|
|
23
|
23
|
|
і^ и^збїю в# тебњ па'стыря и^ ста'да е^го. і^ и^ꙁбїю в тебᲇ ѓ^рю'ща и^ рабо'тна скота е^го, і^ и^збїю в# тебњ вое^во'дђ и^ прави'теля.
|
і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів.
|
|
24
|
24
|
|
и^ въꙁда'мъ вављло'нђ, и^ всњмᲆ жи'телем# халдњ'искимъ все ѕл^о, е^же сътвори'ша въ сїѓ'нњ преD лицемъ вашим#, гл~етъ г~ь”
|
І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь.
|
|
25
|
25
|
|
Се^ а^зъ на' тя го'ро смерᲄоно'сна, гл~етъ г~ь, порђша'яи всю зе'млю. и^ прострђ рђ'кђ мою на' тя, і^ и^ꙁвер#гђ т^я эT ка'мени, и^ да'мъ т^я въ горђ съж#же'нїа.
|
Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.
|
|
26
|
26
|
|
не въꙁмђ эT тебе ка'мень въ ё%гол#, и^ ка'мень вᲆ ѓ^снова'нїе, н^о потреби'шися въ вњ'ки, гл~еT гь.
|
І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь.
|
|
27
|
27
|
|
въꙁDви'гнњте ꙁна'менїе на зеMли`, въстрђби'те трђбо'ю въ ја^ꙁыцXњ. пост~ите наD ни'мъ ја^ꙁы'ки, въꙁвњсти'те на'нь цр~еи а^рараT, и^мен#нїи, и^ а^стенесъ, въчти'те на'нь во'и, приведњте коня ја%ко мши'ца съ жа'лы.
|
Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.
|
|
28
|
28
|
|
пост~ите ја^ꙁы'ки на'нь, цр~и меDски, и^ вое^во'дъ е^го, и^ всњхъ прави'телеи е^го, и^ вся крњ'пкїа земля` е^го”
|
Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй.
|
|
29
|
29
|
|
И$ потрясе'тся ꙁемля` и^ смђтиTся. зане` въста` на вављ=ло'нъ мышле'нїе гн~е, да положитъ зе'млю вављ=ло'нъскђ пђстђ и^ ненаселе'нђ.
|
Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.
|
|
30
|
30
|
|
преста'ша крњ'пцњи вављ=ло'на эT бо'ю, живя'хђ на поса'дехъ, поги'бе хра'брость иX, и^ бы'ша ја%ко же'ны. ꙁаж#же'ны сђть станы е^го, сътре'ны ꙁаво'ры е^го.
|
Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.
|
|
31
|
31
|
|
бњжа'и въ пђть текђща пости'же. и^ посолъ стрњте посла`, да въꙁвњстиT цр~ю вављ=лонъскђ, ја%ко вꙁя'ся грDа е^го
|
Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців,
|
|
32
|
32
|
|
эT кон#ца да'же до конца, и^ броды ꙁасᲄа'влени сђть, и^ е^ꙁе'ра ꙁаж#же'на ѓ^гнеM, и^ мђж'и воинъстїи смђще'ни сђть”
|
і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.
|
|
33
|
33
|
|
Та'ко б^о гл~етъ г~ь вседръжи'тель б~ъ іи^л~евъ. дщ^и вављ=ло'ня ја^ко гђмно ча'съ млаченїя е^го, е^ще ма'ло и^ прїидеT ча'съ жаTвы е^го.
|
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її.
|
|
34
|
34
|
|
снњде м^я и^ пожре м^я навходоносорь цр~ь вављ=лоньскь, сътвори м^я ја%ко сосђдъ пра'ꙁденъ, пожре м^я ја%ко ѕмїи, наполни чре'во свое тон#костїю мое'ю, і^ и^з#блева м^я. неправDа на' мя,
|
Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене.
|
|
35
|
35
|
|
и^ пло'ть моя` на вављ=лонъ, гл~етъ живы'и въ сїѓ'нњ. и^ кро'вь моа на живђщая въ халдњеX, рече і^ерsлиM”
|
Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим.
|
|
36
|
36
|
|
Сего раd тако гл~еT г~ь, с^е аZ сђ'дити бђдђ прю твою`, и^ эTм#щђ м#щенїе твое, и^ пђсто съᲄворю` море е^го, и^с#сђшђ пото'ки е^го.
|
Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.
|
|
37
|
37
|
|
и^ бђдетъ вављ=лонᲆ въ' гробы жили'ще ѕмїеM” чю'до и^ поꙁвиꙁда'нїе, сего ра'ди да не бђдетᲆ живђща.
|
І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів.
|
|
38
|
38
|
|
вкђпњ ја^ко львове въꙁревђтъ. вла'сы и^с# себе` терѕаᲄи бђдђтъ ја%ко скљ=мни.
|
Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі.
|
|
39
|
39
|
|
въ го'рести иX поста'влю пи'тїе и^хъ, и^ ё^пою я& и^ да ё^снђтъ, и^ спять сно'мъ вњ'чноM, и^ не воста'нђт#, гл~етᲆ г~ь.
|
Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь.
|
|
40
|
40
|
|
эTведђ я& ја%ко а^гньца на ꙁакла'нїе, и^ ја%ко ѓ%вны съ коꙁлы`.
|
Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами.
|
|
41
|
41
|
|
ка'ко взя'ся сеса'хъ, и^ ја%то сла'вное въ все'и ꙁемли`. ка'ко бы'сть въ ё^дивленїе вављ=ло'нъ въ ја%зы'цехъ.
|
Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!
|
|
42
|
42
|
|
въꙁы'иде на вављ=ло'нъ мо'ре, эT мно'жества во'лнъ е^го покры'ся.
|
Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його.
|
|
43
|
43
|
|
бы'ша гра'ды е^го въ ё^дивленїе, земля` ненаселе'на и^ пђста, ꙁемля` в не'иже никто'же поживетъ, и^ не пре'иде чресъ ню сн~ъ чл~чь”
|
Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.
|
|
44
|
44
|
|
И$ посњщђ на вее^ля въ вављ=ло'нњ, і^ и^ꙁвергђ т^о е^же поглоти эT ё%стъ е^го. и^ не съберђтся вя'щ#ше к немђ` ја^ѕы'цы, ктомђ` и^ стњны вављ=ло'ньски падђтъ”
|
І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.
|
|
45
|
45
|
|
И$зыидњте эT среды е^го лю'дїе мои` да сп~сеT кождо дш~ђ свою` эT гнњ'ва ја%росᲄи гн~я.
|
Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.
|
|
46
|
46
|
|
и^ да не ё^мякчиTся срDце ва'ше, и^ да не ё^бои^теся слы'шAнїя, е^же ё^слы'шится на' земли. и^ прїидетъ в лњто слыша'нїе, и^ по тоM лњте слыша'нїе, и^ непра'вда на' землю, и^ вла'сть на власть”
|
Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.
|
|
47
|
47
|
|
Сего раd с^е дн~їе градђтъ, и^ посњщђ на и^зваја%ныя вављ=лоня, и^ вс^я ꙁемля` е^го посрами'тся, и^ вси` ја%ꙁвенїи е^го падђтъ посредњ е^го.
|
Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.
|
|
48
|
48
|
|
и^ хвалђ` въздадђтᲆ наD вављ=ло'номъ нб~са и^ земля, и^ вся` сђщая в# нихᲆ. эT полђ'нощи б^о прїидTђ на'нь хи'щницы, гл~етъ г~ь”
|
І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
|
|
49
|
49
|
|
И$ ја%коже сътвори вављ=ло'нъ пада'ти ја^ꙁвенымᲆ въ і^и^л~и, та'ко вављ=ло'ня не падђтъ ја%ꙁвенїи на все'и ꙁемли`”
|
Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни.
|
|
50
|
50
|
|
И$ꙁбњг#шеи меча`, и^дњте и^ не сто'ите, въспомяни'те да'лняа гн~я, і^ерsли'мъ възы'иде на срDце ва'ше”
|
Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше.
|
|
51
|
51
|
|
Посрами'хоMся, зане слы'шахомъ рђга'нїе. покры срамота` лице на'ше, ја%ко прїидо'ша чюжDи на ѓ^сщ~енїе до'мђ гн~я”
|
Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього.
|
|
52
|
52
|
|
Сего ра'ди с^е дн~їе грядђтъ гл~еT г~ь. и^ посᲇщђ на и^ꙁвая'нїа е^го, и^ по все'и ꙁе'мли е^го воꙁревђтъ ја%ꙁвенїи.
|
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
|
|
53
|
53
|
|
въстђпитъ л^и вављ=ло'нъ на' нб~о, и^ ё^тверди'тъ на высотњ` крњпость свою, эT мене` прїидђтъ гђби'теле е^го, гл~етъ г~ь.
|
Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
|
|
54
|
54
|
|
гла'съ во'пля вављ=ло'ньска, и^ сътренїе вели'ко эT ꙁемля халдњ'иски.
|
Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської,
|
|
55
|
55
|
|
ја^ко погђби г~ь вављ=ло'нъ, и^ сътре эT него` гла'съ велїи. и^ возшђмя'тъ во'лны е^го ја%ко во'ды мно'ги, даде глаs шђмъ и^хъ.
|
бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх.
|
|
56
|
56
|
|
ја%ко прїиде на'нь. та'кожDе на вављ=лонъ хи'щникъ, і^ и^зыма'ни сђть си'лнїи е^го, и^ ё^вяде лђкъ иX. ја%ко си'лныи м#ститель
|
Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату.
|
|
57
|
57
|
|
г~ь въꙁвращаеT м#ꙁдђ. и^ ё^пою кня'ѕя е^го и^ мђ'дрыя е^го, вое^во'ды е^го и^ прави'теля е^го, и^ сил#ныа е^го, и^ ё^снђтъ сномъ вњ'чноM, и^ не въꙁбђжDђ, гл~еT цр~ь, г~ь вседръжи'тель и^мя е^го.
|
І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його.
|
|
58
|
58
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь вседръжитель. стњна` вављ=ло'ньска сїя преширо'ка поDкопа'нїеM поDкопана бђдетъ, и^ вра'та е^го высо'ки ѓ^гнеM сож#жены бђдђтᲆ. и^ крњпость лю'дьска в ничтоже, и^ ја^ꙁы'цы ѓ^гнемъ во'ꙁмђтся и^ поги'бнђт#”
|
Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
|
|
59
|
59
|
|
Сло'во е^же ꙁавњща і^еремїа прoркъ, сара'еви сн~ђ ни'рїинђ сн~а маа'сїѓва. внегда` и%де съ седекїею цр~емъ въ вављ=лон#, в лњто четве'ртое црsтва е^го. сара'и же бњ жрець пррoчествїя.
|
Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий.
|
|
60
|
60
|
|
и^ написа` і^еремїя вс^е ѕло` е^же и^мњ прїити на вављ=лонъ, въ е^ді'нђ кни'гђ вс^я словеса` сїа, ја%же пи'сана сђть на вављ=лоn. и^ рече і^еремїя къ сара'ю,
|
Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.
|
|
61
|
61
|
|
е^гда` вни'деши въ вављ=лон#, и^ ё'ꙁриши и^ проч#теши вс^я словеса сїа, гл~я.
|
І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова,
|
|
62
|
62
|
|
г~и т^ы реклъ е^си проти'вђ гра'дђ семђ` погђби'ти и&, и^ да не бђдетъ живя'и в немᲆ эT чл~ка и^ до ско'та, и^ да бђ'детъ въ вњ'чнђ пђсты'ню.
|
і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею».
|
|
63
|
63
|
|
и^ е^гда` прочте'ши кни'гђ сїю, привяжи` к не'и ка'мень, и^ в#верзи ю& по'средњ е^љ=фраᲄа, и^ рцы`.
|
І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату,
|
|
64
|
64
|
|
та'ко потопи'тся вављ=лонъ, и^ не въста'нетъ эT лица` ѓ^ꙁлобле'нїя, ја%же а'зъ приведђ` на'нь, и^ раꙁори'тся” Даже доселњ словеса` і^еремїина”
|
і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.
|
|
Глvа, н~в”
|
Глава 52
|
|
1
|
1
|
|
Сђщђ дв^ђдесяти и^ е^дїномђ лњтђ. бы'сть седекїя внегда` нача` црsтвова'ти. и^ црsтвова въ і^ерsли'мњ, а~і лњтъ” И$мя мт~ри е^го а^мита'ль, дщ^и і^еремїина эT ло'вна.
|
Седекія був двадцяти одного року, коли почав царювати, і царював у Єрусалимі одинадцять років; ім’я матері його — Хамуталь, дочка Єремії з Ливни.
|
|
2
|
2
|
|
и^ се'и твори зла'я преD ѓ^чи'ма гн~има по всемђ` е^же творяше і^ѓ^а'кимъ”
|
І він робив лихе в очах Господа, усе те, що робив Іоаким;
|
|
3
|
3
|
|
ЈА/ко ја%рость гн~я бы'сть на і^ерsли'мъ и^ на і^ё'дђ, даже і^ эTвр'ьже иX эT лица свое^го. и^ эTстђпи седекїя эT цр~я вављ=лоньска”
|
тому гнів Господа був над Єрусалимом та Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого; і Седекія відійшов від царя Вавилонського.
|
|
4
|
4
|
|
И$ бы'сть въ девя'тое лњто црsтва е^го, вᲆ деся'тыи мsць въ десятыи дн~ь мsца” Прїиде навходоно'соръ цр~ь вављ=лоньскь, и^ вся` сила е^го на і^ерsли'мъ. и^ ѓ^блего'ша и&, и^ сътвори'ша ѓ%крsтъ е^го ѓ^строгъ”
|
І було, у дев’ятий рік його царювання, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, сам і все військо його, до Єрусалима, і обложили його, і збудували навколо нього насип.
|
|
5
|
5
|
|
И$ бы'сть въ ѓ^бляженїи гра'дъ даже до е^ді'нагонадесяте лњта црsтва седекїина.
|
І знаходилося місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.
|
|
6
|
6
|
|
мsца же четвертаго въ џ~ дн~ь, ё^тверди'ся глаD въ гра'дњ, и^ не бња'ше хлњба лю'демъ ꙁемля`.
|
У четвертому місяці, у дев’ятий день місяця, голод у місті посилився, і не було хліба у народу землі.
|
|
7
|
7
|
|
и^ просњко'ша граD, и^ вс^и мђжи вои^нъстїи и^ꙁыдо'ша но'щїю пђтемъ враT и^же е^сть межDђ двњма стњна'ми, ја%же бња'ше ё^ ѓ^гра'ды цр~евы. хал#дњи же добыва'хђ граD ѓ%крsтъ лежа'ще. и^ эTи^до'ша пђтемъ во а^рава,
|
Зроблений був пролам у місто, і побігли усі військові, і вийшли з міста вночі воротами, що знаходяться між двома стінами, біля царського саду, і пішли дорогою степу; халдеї ж були навколо міста.
|
|
8
|
8
|
|
и^ гна` сила халдњ'иска въ слDњ цр~я. и^ постиже и& ѓ^бонђ сᲄранђ` і^ерихона, и^ вси` ѓ^троцы е^го расыпа'шеся эT него`.
|
Військо халдейське погналося за царем, і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього.
|
|
9
|
9
|
|
и^ ја%ша цр~я, и^ приведо'ша
|
І взяли царя, і привели його до царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив над ним суд.
|
|
10
|
10
|
|
и& къ цр~ю вављ=ло'ньскђ до ревла'та
|
І заколов цар Вавилонський синів Седекії перед очима його, і всіх князів юдейських заколов у Ривлі.
|
|
11
|
11
|
|
ѓ%чи же седекїи и^ꙁлђпи и^ связа и& ё%ꙁами. и^ приведе и& цр~ь вављ=лонъскъ въ вављ=лонъ. и^ вдаs и& въ граD же'рнъвар#скь, до дн~е во'ньже ё%мре”
|
А Седекії виколов очі і повелів закувати його мідними ланцюгами; і відвів його цар Вавилонський у Вавилон і посадив його у дім сторо́жі до дня смерти його.
|
|
12
|
12
|
|
Въ десятыи же дн~ь пя'таго мsца. лњто т^о девя'тоенадесятъ навходоносо'рђ цр~ю вављ=ло'ньскђ. прїиде навђꙁарданъ а^рхимахиръ, и^же стои'тъ преD лицемъ цр~ю вављ=лоnскђ, въ і^ерsли'мъ.
|
У п’ятий місяць, у десятий день місяця, — це був дев’ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя Вавилонського, — прийшов Навузардан, начальник охоронців, який стояв перед царем Вавилонським, у Єрусалим
|
|
13
|
13
|
|
и^ пож#же храM гн~ь и^ до'мъ цр~евъ, и^ вс^я до'мы гражDа'ньски, и^ вся'къ хра'мъ вели'къ съж#же ѓ^гнемъ.
|
і спалив дім Господній, і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем.
|
|
14
|
14
|
|
и^ всякђ стњ'нђ і^ерsли'млю ѓ%крsтъ разори си'ла халде'иска, и^же бња'ше съ а^рхимахироM.
|
І все військо халдейське, яке було з начальником охоронців, зруйнувало усі стіни навколо Єрусалима.
|
|
15
|
15
|
|
ѓ^ста'нок# же людїи и^же ѓ^ста'ша въ і^ерsли'мњ, і^ и^ꙁбњг#шихъ и^же ё^бњжа'ша къ цр~ю вављ=лоньскђ, і^ и'ныхъ людїи ꙁаведе навђзарда'нъ вое^во'да въ вављ=лонъ.
|
Бідних з народу та інший народ, який залишався у місті, і перебіжчиків, які перейшли до царя Вавилонського, і взагалі залишок простого народу Навузардан, начальник охоронців, виселив.
|
|
16
|
16
|
|
толи'ко ѓ^ста'ви лю'дїи ё^бо'гихъ и^ рабо'тныхъ, дњлателе'и виногра'да и^ ра'таевъ”
|
Тільки трохи з бідного народу землі Навузардан, начальник охоронців, залишив для виноградників і землеробства.
|
|
17
|
17
|
|
Столпы же мњдя'ныа и^же въ хра'мњ гн~и, и^ стпени, и^ мо'ре мњ'дяное е^же в# хра'мњ гн~и, съкрђши'ша халде'и” и^ взя'ша мњдь и^хъ, и^ эTнесо'ша въ вављ=лоn, и^ но'ги и^ поDпоры,
|
І стовпи мідні, які були у домі Господньому, і підстави, і мідне море, що в домі Господньому, зламали халдеї й віднесли усю мідь їх у Вавилон.
|
|
18
|
18
|
|
и^ ѓ'боды и^ чаша, и^ рожны и^ вс^я сосђды мњ'дяныя, в ни'хъже слђжа'хђ.
|
І тази, і лопатки, і ножі, і чаші, і ложки, і всі мідні сосуди, які вживалися при богослужінні, взяли;
|
|
19
|
19
|
|
и^ ѓ^паница, и^ пњсньница і^ и^ꙁлива'ла и^ свњти'ла, и^ кади'лница и^ ча'ша. е^же б^њ ꙁла'то и^ сребрено, вꙁя` а^рхимахи'ръ.
|
і блюда, і щипці, і чаші, і казани, і лампади, і фіміамники, і кру́жки, що було золоте — золоте, і що було срібне — срібне, узяв начальник охоронців;
|
|
20
|
20
|
|
столпа дв^а и^ мо'ре е^ді'но. и^ телецъ, в~і, мњдянᲆ, поD моремъ, ја%же сᲆтвори цр~ь соло'моn въ хра'мњ гн~и. не бњ` мњры мњ'ди сосђдъ тњхъ.
|
також два стовпи, одне море і дванадцять мідних волів, що служили підставами, які цар Соломон зробив у домі Господньому, — міді в усіх цих речах неможливо було зважити.
|
|
21
|
21
|
|
столпъ же ё^бо е^диn ко'ждо и~і, лакти б^њ высота`. вервь же, в~і лакти ѓ%крsтъ е^го ѓ^б#держаше. тол#стота' же четы'рь перьстъ ѓ%крsтъ, внђтръ же пра'ꙁденъ б^њ,
|
Стовпи ці були кожен стовп у вісімнадцять ліктів висоти, і шнурок у дванадцять ліктів обіймав його, а товщина стінок його, всередині порожнього, у чотири пальці.
|
|
22
|
22
|
|
и^ глава` на не'ю мњ'дяна, е~ ла'котᲆ высота` главы` ко'ждо вс^е мњ'дяно. Та'кождеy и^ второ'мђ столпђ. и^ мрежA зла'та, н~ пђг#ъвъ на вњн#ци ѓ%крsтᲆ вс^е бњяше мњдяно” Та'кожDе бы'сть и^ вторыи сто'лпъ.
|
І вінець на ньому мідний, а висота вінця п’ять ліктів; і сітка і гранатові яблука навколо були усі мідні; те саме і на іншому стовпі з гранатовими яблуками.
|
|
23
|
23
|
|
и^ бњя'ше пђг#въ ч~ и^ ѕ~, е^ді'на страна. и^ бњше всњхъ пђг#въ мре'жныX ѓ%крsтъ, р~”
|
Гранатових яблук було по усіх боках дев’яносто шість; усіх яблук навколо сітки сто.
|
|
24
|
24
|
|
И$ вꙁя` а^рхимахи'ръ саре'ю жеръца старњишаго, и жерца софо'нїя вто'раго, и^ тр^и набдя'щая пђть.
|
Начальник охоронців узяв також Сераію первосвященика і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порогу.
|
|
25
|
25
|
|
и^ эT гра'да поя` каже'ника е^ді'наго, иy б^њ приста'вникъ мђжь во'инъскиX. и^ сеDмь мђжь нарочитыхъ, и^же ся ѓ^брњтоша преD лицемъ цр~ю вᲆ градњ, и^ кни'гъчїя си'лныхъ, и^ ё^ча'щаго кни'гам#, и^ лю'ди и^ ꙁемля`, и^ ћE мQђ эT лю'дїи ꙁемля` и^же ся ѓ^брњто'ша среди гра'да.
|
І з міста узяв одного євнуха, який був начальником над військовими людьми, і сім чоловік, які стояли перед лицем царя, які знаходилися у місті, і головного писаря у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу країни, знайдених у місті.
|
|
26
|
26
|
|
и^ поя` я& навђзардаn архимахи'ръ, и^ приведе я& къ цр~ю вављ=лоньскђ до ревла'та.
|
І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського у Ривлу.
|
|
27
|
27
|
|
і^ и^ꙁби я& цр~ь вављ=лоньскъ в# ревла'тњ въ ꙁемли` и^и^џамлњ. и^ пренесе'нъ е^сть і^ё'да эT ꙁемля` своа”
|
І уразив їх цар Вавилонський і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф; і виселений був Іуда із землі своєї.
|
|
28
|
28
|
|
Си е^сть лю'дїе иXже пресели` навходоносорᲆ в сеDмое лњто. жидовъ Wг~, и^ к~ и^ г~.
|
Ось народ, який виселив Навуходоносор: у сьомий рік три тисячі двадцять три юдеї;
|
|
29
|
29
|
|
во и~і лњто, навходоносоръ и^ꙁъ е^рsли'ма дш~ъ ѓ^смьсотъ л~в, пресели”
|
у вісімнадцятий рік Навуходоносора з Єрусалима виселено вісімсот тридцять дві душі;
|
|
30
|
30
|
|
Въ к~г лᲇто навходоносора, пресели навђꙁардан# а^рхимахи'ръ жидовъ, дш~ъ сеDмь соT и^ м~е. всњх же дш~ъ Wд~ и^ х~”
|
у двадцять третій рік Навуходоносора Навузардан, начальник охоронців, виселив юдеїв сімсот сорок п’ять душ: усього чотири тисячі шістсот душ.
|
|
31
|
31
|
|
И$ быs въ л~з лњто, преселенїя іѓ^а'кима цр~я і^ё'дина, въ к~е дн~ь мsца в~і. взя` е^лемадарахъ цр~ь вављ=лоньскїи въ пр'ьвое лњто црsтва свое^го, главђ` і^ѓ^а^ки'ма цр~я і^ё'дина. і^ и^ꙁведе и& и^с# храма в немже стрежа'шеся,
|
У тридцять сьомий рік після переселення Іоакима*, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять п’ятий день місяця, Евильмеродах, цар Вавилонський, у перший рік царювання свого, підніс Іоакима, царя Юдейського, і вивів його із в’язничного дому.
|
|
32
|
32
|
|
и^ гл~а е^мђ бл~гая. и^ даде сто'лъ е^го вы'ше цр~ь, и^же с ни'мᲆ въ вављ=лонᲇ. і^ и^змᲇни ры'ꙁы е^го темни'чныя. и^ ја^дя'ше хлњбъ всегда` преD лицемъ е^го въ вся` дн~и живота` свое^го.
|
І розмовляв з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні; 33 і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди у нього обідав у всі дні життя свого.
|
|
33
|
33
|
|
и^ ё^роk е^мђ даа'шеся всегда` эT цр~я вављ=лоnска, до дн~е во'ньже ё%мре въ вся` дн~и живота` е^го”
|
Й утримання його, утримання постійне, видавалося йому від царя з дня у день до дня смерти його, у всі дні життя його.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.