|
Глvа, а~і”
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
Бњ же нᲇ'кто боля` ла'ꙁаr эT виџанїя, эT веси марїины и^ ма'р#џы сестры` е^а`”
|
Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи.
|
|
2
|
2
|
|
Бњ же марїа пома'завшїа г~а мїромъ, и^ ѓ^те'рши но'ѕњ е^го власы свои'ми, е^ја%же бра'тъ ла'ꙁарь боля'ше”
|
Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
|
|
3
|
3
|
|
Посла'стњ оу^бо сестрᲇ к немђ гл~ющи. г~и, с^е е^гоже лю'биши, боли'тъ”
|
Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає.
|
|
4
|
4
|
|
Слы'шав же і^с~, рече. сїа болњзнь, нњсть къ смр~ти, н^о ѓ^ сла'вњ бж~їи да просла'виTся сн~ъ бж~їи е^я` ради”
|
Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
|
|
5
|
5
|
|
Любляше же і^с~ ма'рџђ, и^ сестрђ е^я`. и^ ла'ꙁаря”
|
Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
|
|
6
|
6
|
|
Є$гда же оу^слы'ша ја^ко болитъ. тогда` пребы'сть на немже бᲇ мњ'стњ, дв^а дн~и”
|
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
|
|
7
|
7
|
|
Пото'м же гл~а оу^чн~комъ. и%демъ въ і^ю^де'ю па'ки”
|
Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
|
|
8
|
8
|
|
Гл~ашя е^мђ оу^чн~цы`. ра'вви, нн~њ и^ска'хђ тебе` ка'менїеM побити і^ю^де'е, и^ паки ли и%деши та'мо;
|
Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?
|
|
9
|
9
|
|
эTвњща і^с~, не дв^а л^и на'десяте часа` е^ста во' дн~е; а^ще кт^о хо'дитъ во' дн~е, не поткнется, ја%ко свњтъ ми'ра сего ви'диT”
|
Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
|
|
10
|
10
|
|
А$ще же кт^о хо'диᲄъ в нощи, потъкнется, ја^ко нњ'сть свњта в немъ”
|
а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
|
|
11
|
11
|
|
Сїа рече, и^ по семъ гл~а и%мъ, ла'ꙁарь дрђ'гъ нашь оу^спе. но и^дђ` да воꙁбђжDђ е^го”
|
Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
|
|
12
|
12
|
|
Рњшя же оу^чн~цы е^го. г~и, а^ще оу^спе, сп~сенъ бђдетъ”
|
Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
|
|
13
|
13
|
|
Рече же і^с~. ѓ^ смр~ти е^го” ѓ^ни же мнњшя, ја%ко ѓ^ оу^спе'нїи сн~а гл~етъ”
|
Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
|
|
14
|
14
|
|
Тогда рече и%мъ і^с~ не ѓ^бинђяся, ла'ꙁарь оу%мреT,
|
Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер;
|
|
15
|
15
|
|
и^ радђюся васъ, ради, да вњ'рђете, ја^ко не бњхъ ᲄамо, н^о и'демъ к немђ”
|
і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
|
|
16
|
16
|
|
Рече же џома, гл~емыи близне'цᲆ, оу^чн~комъ. и^демъ и^ м^ы, да оу%мремъ с ни'мъ”
|
Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним.
|
|
17
|
17
|
|
Пришедъ же і^с~, ѓ^брᲇте е^го четы'ри дн~и оу^же и^мђща въ гробњ”
|
Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
|
|
18
|
18
|
|
Бњ же виџанїа близъ і^ерsли'ма. ја%ко стадїи пятьнадесяT.
|
Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.
|
|
19
|
19
|
|
и^ мно'ѕи эT і^ю^деи бяхђ пришли` к ма'рџᲇ и^ марїи, да оу^тњшятъ и%хъ ѓ^ бра'ᲄњ е^ю`”
|
І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
|
|
20
|
20
|
|
Ма'рџа же е^гда оу^слыша ја%ко і^с~ грядетъ, срњте е^го. марїа же до'ма сњдяше”
|
Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
|
|
21
|
21
|
|
Рече же ма'рџа къ і^с~ђ. г~и, а^ще бы ꙁд^њ былъ, не бы бра'тъ мо'и оу^мерлъ.
|
Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
|
|
22
|
22
|
|
н^о и^ нн~њ вMњ, ја%ко е^ли'ка а%ще про'сиши эT б~а. да'ст# тебњ б~ъ.
|
Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
|
|
23
|
23
|
|
гл~а е'й і^с~, воскрsнетъ браT тво'й”
|
Ісус говорить їй: воскресне брат твій.
|
|
24
|
24
|
|
Гл~а е^мђ ма'рџа. вњ'мъ ја^ко воскрsнетъ въ воскресенїе в послDњнїи дн~ь”
|
Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день.
|
|
25
|
25
|
|
Рече же е'й і^с~. а%ꙁъ е^смь воскресе'нїе и^ живо'тъ” вњрђаи` в м^я, а^ще и^ оу^мретъ, ѓ^живетъ.
|
Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.
|
|
26
|
26
|
|
и^ всяk живыи`, и^ вњрђя в м^я, не оу^мреT въ вњкы” Є/млеши ли вᲇрђ семђ;
|
І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
|
|
27
|
27
|
|
гл~а е^мђ, е%й г~и. а^ꙁъ вњровахъ, ја^коты е^си х~с сн~ъ бж~їи, и%же в ми'ръ грядыи”
|
Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
|
|
28
|
28
|
|
И$ сїа ре'кши, и%де, и^ пригласи` марїю сестрђ свою тай ре'кши. оу^чи'тель прише'лъ е^сть, и^ глашаеT т^я”
|
Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
|
|
29
|
29
|
|
ѓ^на'же ја%ко оу^слы'ша, въста` ско'ро и^ і^де к немђ.
|
Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
|
|
30
|
30
|
|
не ё&же б^о бњ пришелъ і^с~ в# ве'сь, н^о бњ на мњ'стњ и^дњже срњте е^го ма'рџа”
|
Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
|
|
31
|
31
|
|
І$ю^де'е же оу^бо сђщїи с нею в домђ и^ оу^тњша'юще ю&. видњвше ма'рїю ја%ко ско'ро вᲆста` и^ і^зы'де, по неи и^до'шя, гл~юще, ја%ко и%детъ на' гроб# да пла'четъ та'мо”
|
Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
|
|
32
|
32
|
|
Ма'рїя же ја%ко прїиде и^дњже бњ і^с~, видњ'вши е^го, паде` е^мђ на' ногђ, гл~ющи е^мђ. г~и, а^ще бы бы'лᲆ зд^њ, не бы` оу^мерлъ мо'и бра'тъ”
|
Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
|
|
33
|
33
|
|
І$с~ же ја%ко видњ ю& пла'чющђся, и^ пришеDшая с не'ю і^ю^дея пла'чющђся, ꙁапрњти дх~ђ, и^ воꙁмђти'ся са'мᲆ,
|
Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
|
|
34
|
34
|
|
и^ реq, гдњ положи`сте е^го” Гл~ашя е^мђ. г~и, прїиди и^ ви'жDь.
|
І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
|
|
35
|
35
|
|
прослеꙁи'ся і^с~”
|
Заплакав Ісус.
|
|
36
|
36
|
|
Гл~ахђ оу%бо жи'дове, ви'жDь ка'ко любля'ше е^го”
|
Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
|
|
37
|
37
|
|
Нњцыи же эT нихъ рњша, не можа'ше ли се'и эTве'рꙁыи ѓ%чи слњпо'мђ, сътворити да и^ се'й не оу%мретᲆ;
|
А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
|
|
38
|
38
|
|
і^с~ же па'ки прњтя в себњ прїиде къ' гробђ” Бњ же пещера, и^ ка'мень лежа'ше на не'и”
|
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
|
|
39
|
39
|
|
Гл~а і^с~, возмњте ка'мень” Гл~а е^мђ сестра оу^ме'ршаго ма'рџа. г~и, оу^же смерди'т#, четверодне'вен# бо е^сть.
|
Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
|
|
40
|
40
|
|
Гл~а е'й і^с~, не рXњ л^и ти ја^ко а^ще вњ'рђеши, оу%зриши сла'вђ бж~їю;
|
Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
|
|
41
|
41
|
|
вꙁя'шя же ка'мень и^дњже бњ оу^мерыи лежа`” І$с~ же воꙁве'дъ ѓ%чи горњ, реq, эTч~е. хвалђ` тебњ въздаю`, ја%ко оу^слы'ша м^я.
|
Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
|
|
42
|
42
|
|
а^з же ви'дњхᲆ ја%ко всегDа м^я послђ'шяеши, н^о наро'да ради стоа'щаго ѓ%крестъ рњхъ, да вњ'рђ и%мђть ја%кот^ы мя посла`”
|
Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
|
|
43
|
43
|
|
И$ сїа реk, гла'сомъ вели'коM възва`. ла'заре гряди` вонъ.
|
Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
|
|
44
|
44
|
|
и^ и^зы'де оу^мерыи` ѓ^бя'ꙁан# рђка'ма и^ ногама оу^кро'емъ, и^ лице е^го оу^брђ'сомъ ѓ^бя'ꙁано. гл~а иM і^с~. разрњши'те е^го, и^ ѓ^ста'вите и^ти`”
|
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
|
|
45
|
45
|
|
Мно'ѕи оу^бо эT і^оу^де'й пришеDшеи` к# ма'рїи, и^ видњ'вше ја^же сътвори` і^с~, вᲇровашя во'нь”
|
Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
|
|
46
|
46
|
|
Нњцїи же эT нихъ и^дошя к# фарїсе'ѓмъ, и^ рекоша и^мъ ја^же сътвори` і^с~”
|
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
|
|
47
|
47
|
|
Събра'шя оу^бо а^рхїере'е и^ фарїсе'е со'н#мъ, и^ гл~ахђ, что сътворимъ. ја%ко чл~къ се'й мно'га зна'менїя творитᲆ;
|
Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
|
|
48
|
48
|
|
а^ще ѓ^ста'виM е^гота'ко, вс^и вњрђютъ в него. и^ прїидђтъ римляне, и^ възмђтъ мњ'сто и^ я^ѕы'къ на'шъ”
|
Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
|
|
49
|
49
|
|
Є$ди'нᲆ же нњ'кто эT нихъ, кайа'фа, а^рхїере'й сыи лњтђ томђ, рече иM. в^ы не вњ'сте ничесоже
|
Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
|
|
50
|
50
|
|
ни помышля'ете, ја%ко оу'не е^сть наM, да е^ді'нъ чл~къ оу%мрет# ꙁа' люди, а^ не ве'сь ја^зыk поги'бнетъ.
|
і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
|
|
51
|
51
|
|
сего же ѓ^ себњ не рече, н^о а^рхїере'й сыи лњтђ томђ, прореq, ја%ко хотяше і^с~ оу^мрети ꙁа' люди.
|
Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
|
|
52
|
52
|
|
и^ не то'кмо ꙁа' люd. н^о да и^ чя'да бж~їа расточеная съберетъ въ е^ді'но”
|
і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
|
|
53
|
53
|
|
эT того же дн~е съвњща'ша да оу^бїю'тъ е^го”
|
З того дня змовились убити Його.
|
|
54
|
54
|
|
І$с~ же ктомђ` не ја%вњ хожDаше въ і^оу^де'ехъ, но и^де эTтђ'дђ въ странђ близъ пђсты'ня, въ е^фремъ нарица'емыи граD, и^ т^ђ хожDаше сᲆ оу^ченикы свои'ми”
|
І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.
|
|
55
|
55
|
|
Бњ же близъ па'сха і'оу^де'иска, и^ вꙁыдо'шя мно'ѕи въ і^ерsлиM эT стра'нъ прежDе па'схы да ѓ^чи'сᲄят#ся”
|
Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
|
|
56
|
56
|
|
И$скахђ оу^бо і^с~а, и^ гл~ахђ к# себᲇ в# цр~кви стоа'ще. чт^о мнится ваM, ја^ко не и%маᲄь ли прїити` в# празDникъ;
|
Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято?
|
|
57
|
57
|
|
да'шя оу^бо а^рхїере'е и^ фарїсе'е за'повњдь. да а^ще кто` ѓ^щђти'тъ е^го гд^њ бђдеT, повњ'сть, ја^ко да и^мTђ е^го”
|
А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.