|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Єгда оу^бо разђмњ і^с~, ја%ко оу^слы'шашя фарисе'е, ја%ко і^с~ множаиша оу^чн~кы творитᲆ и^ кр~ща'етъ, неже і^ѓ^а'ннъ.
|
Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, —
|
|
2
|
2
|
|
і^с~ же самъ не кр~ща'ше, н^о ё^чн~цы е^го.
|
хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, —
|
|
3
|
3
|
|
ѓ^ста'ви і^оу^де'ю, і^ и^де пакы в# галиле'ю”
|
то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
|
|
4
|
4
|
|
подобаше же е^мђ проити` сквозњ самарїю”
|
Належало ж Йому проходити через Самарію.
|
|
5
|
5
|
|
Прїиде оу^бо въ' граD самарїи'скїи, гл~емыи сљ=харь, близъ ве'си ю&же дасᲄъ і^а`ковъ іѓ'сифђ сн~ђ свое^мђ”
|
Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
|
|
6
|
6
|
|
Бњ же т^ђ и^сточникъ і^а^ковль. і^с~ же трђжDъся эT пђти, сњдя'ше та'ко на и^сто'чницњ, бњ же ја%ко чаs шестыи”
|
Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години.
|
|
7
|
7
|
|
Прїиде жена` эT самарї'а почръпа'ти во'дђ” Гл~а е'й і^с~, да'жDъ м^и пи'ти.
|
Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися.
|
|
8
|
8
|
|
оу^чн~цы б^о е^го эTшли бњхђ въ' градъ, да бр'ашна кђ'пять”
|
Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі.
|
|
9
|
9
|
|
Гл~а е^мђ жена` самаряныни. ка'кот^ы жидови'нъ сыи, эT мене пити про'сиши жены` самаряныни сђщей; не прикаса'юT бо ся жидове самаря'нњхъ”
|
Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами.
|
|
10
|
10
|
|
эTвњща` і^с~, рече е'й. а^ще б^ы вњ'дала да'рᲆ бж~їи, и^ кт^о е^сть гл~яи` т^и, да'жDь м^и пити, т^ы бы проси'ла оу^ него, и^ далъ т^и бы` во'дђ жи'вђ”
|
Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.
|
|
11
|
11
|
|
Гл~а е^мђ жена`, г~и ни почрᲆпа'ла и^маши, и^ сᲄђденецᲆ е^сть глђбо'къ. эTкђдђ оу^бо и'маши во'дђ жи'вђ;
|
Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?
|
|
12
|
12
|
|
е^да т^ы болїи е^си эTц~а нашего і^а'кова, и^же дастᲆ наM стђденецᲆ се'й. и^ то'й и^ꙁ# него пиT, и^ сн~ове е^го, и^ скоти` е^го;
|
Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
|
|
13
|
13
|
|
эTвњща` і^с~, и^ рече е'й. вся'къ пїаи` эT воды` сеа`, вжа'жDется па'кы.
|
Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим.
|
|
14
|
14
|
|
а^ и^же пїе'тъ эT воды` ю&же а^зъ дамъ е^мђ, не вжа'жDется въ' вњкы. н^о вода` ю&же а^зъ дамъ е^мђ, бђ'дет# в немъ и^сто'чникъ воды` текђща в# жївотъ вњчныи”
|
А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
|
|
15
|
15
|
|
Гл~а к немђ жена`. г~и, да'жDь м^и сїю во'дђ, да ни жа'жDђ, нї прихожDђ сᲇмо почрᲆпаᲄи”
|
Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.
|
|
16
|
16
|
|
гл~а е'й і^с~, и^ди` пригласи` мђж'а свое^го, и^ прїиди` сњмо”
|
Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди.
|
|
17
|
17
|
|
эTвњща` жена`, и^ рече е^мђ. не и'мамъ мђж'а” Гл~а е'й і^с~. до'брњ реq ја%ко мђжа не и'мамъ.
|
Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш,
|
|
18
|
18
|
|
пять б^о мђжїи и^мњ'ла е^си, и^ нн~њ е^гоже и'маши, нњсть т^и мђжъ. с^е въи%стинђ рекла` е^си”
|
бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала.
|
|
19
|
19
|
|
Гл~а е^мђ жена. г~и, ви'жђ ја%ко пррoкъ е^си т^ы.
|
Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк.
|
|
20
|
20
|
|
эTц~ы на'ши в го'рᲇ се'й поклони'шася. и^ в^ы гл~ете, ја^ко въ і^е^рsли'мњхъ е^сть мњ'сто, и^дњже кла'нњтися подоба'етᲆ”
|
Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
|
|
21
|
21
|
|
Гл~а е'й і^с~, же'но, вњрђ м^и и^ми`, ја%ко грядетъ часъ, е^гда ни` в# горњ` се'й, ни въ і^ерsлі'мXњ покло'нитеся эTц~ђ”
|
Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі.
|
|
22
|
22
|
|
в^ы кла'няе^теся. е^гоже не вњ'сте. м^ы кла'няемся е^гоже вњ'мы. ја%ко сп~се'нїе эT і^оу^де'й е^сть”
|
Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
|
|
23
|
23
|
|
н^о грядетъ часъ, и^ нн~њ е^сть, е^гда и^стиннїи поклонницы покло'нятся эTц~ђ дх~омᲆ і^ и^стиною. и^б^о эTц~ъ, таковњхъ и^щеT поклоня'ющихъся е"мђ”
|
Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі.
|
|
24
|
24
|
|
дх~ъ е^сть б~ъ, і^ и^же кла'няется е^мђ, дх~омъ і^ и'стиною достои'тъ кла'нятися”
|
Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.
|
|
25
|
25
|
|
Гл~а е^мђ жена`, вњм'ы, ја%ко месїа прїидеT гл~емыи` х~с, е^гда то'й прїидетъ, въꙁвњститъ наM вс^я”
|
Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.
|
|
26
|
26
|
|
Гл~а е'й і^с~. а'зъ е^смь гл~яи` с тобою”
|
Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою.
|
|
27
|
27
|
|
И$ тогда` прїидо'шя оу^ченицы е^го, и^ чюжDахђся ја%ко съ жено'ю гл~аше. никтоже б^о рече чесо' и%щеши, и^ли чт^о гл~еши с нею';
|
В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею?
|
|
28
|
28
|
|
ѓ^стави же водоно'съ свой жена`, і^ и'де въ г'раD, и^ гл~а чл~комъ.
|
Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:
|
|
29
|
29
|
|
прїдњте, и^ видите чл~ка, и^же рече м^и вс^я е^ли'ка сътворихъ. е^да то'й еs х~с;
|
ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?
|
|
30
|
30
|
|
и^зыдоша же и%з града, и^ грядя'хђ к немђ”
|
Вони вийшли з міста і пішли до Нього.
|
|
31
|
31
|
|
МежDђ же симъ, моля'хђ е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще, ра'вви, ја%жDъ”
|
Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.
|
|
32
|
32
|
|
ѓ%н же рече и^мъ. а^зъ бра'ш#но и%маM ја%сти, е^гоже в^ы не вњ'сте”
|
Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте.
|
|
33
|
33
|
|
Гл~ахђ же оу^чн~цы к# себᲇ. е^да кт^о принесе е^мђ ја%сти;
|
Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?
|
|
34
|
34
|
|
гл~а и^мъ і^с~. мое` бра'шно е^сть, да сᲆтворю во'лю пославшаго м^я, и^ съвершђ дњ'ло е^го”
|
Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.
|
|
35
|
35
|
|
не вы` л^и гл~ете, ја%ко е^ще четы'ри мњсяци сђть, и^ жатва прїидетъ; с^е гл~ю вамъ, възведњте ѓ%чи ваши, и^ ви'дите ни'вы, ја%ко пла'вы сђть к# жа'твњ оу^же.
|
Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.
|
|
36
|
36
|
|
и^ жняи`, м#здђ` прїе'млетъ. и^ събира'етъ плоD в# животᲆ вњ'чныи, да сњаи` в#кђпњ радђется и' жняи`.
|
Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи.
|
|
37
|
37
|
|
ѓ^ семъ б^о сло'во е^сть и^стинное, ја^ко и%нъ еs сњ'аи`, і^ и'нъ е^сть жняи`.
|
Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.
|
|
38
|
38
|
|
а^зъ послахᲆ в^ы жати, и^дњже в^ы не трђди'стеся. и^нїи трђди'шася, и^ в^ы в# трђдъ иX в#нидо'сте”
|
Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.
|
|
39
|
39
|
|
эT града же ᲄого мно'ѕи вњ'роваша во'нь эT самарянъ, за' слово женњ свњдњтельствђющи. ја%ко рече` м^и вс^я е^ли'ка сътворихъ”
|
І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила.
|
|
40
|
40
|
|
Є$гда же прїидо'ша к немђ самаря'не, моля'хђ е^го дабы` пребылъ оу^ ниX. и^ пребысть т^ђ два` дн~и.
|
І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
|
|
41
|
41
|
|
и^ мно'го па'че вњ'роваша ꙁа' слово е^го”
|
І ще більше увірувало в Нього за Його словом.
|
|
42
|
42
|
|
Женњ ж'е гл~ахђ, ја%ко не ктомђ за твою бесњ'дђ вњ'рђемъ. сами б^о слы'шахомъ. и^ вњмы, ја%ко се'й е^сть въи%стинђ сп~съ мирђ х~с”
|
А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.
|
|
43
|
43
|
|
По двоюy дн~ю и^зыде эTтђдђ, і^ иде в# галилею.
|
Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,
|
|
44
|
44
|
|
самъ б^о і^с~ свњдњтельствоваше, ја%ко пррoкъ въ свое^мъ эTч~ьстви чьсти не и%мат#.
|
бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести.
|
|
45
|
45
|
|
е^гда же прїиде в галиле'ю, прїа'шя е^го галиле'ане, вс^я видњв#ше, ја%же сътвори` въ і^е^рsли'мњхъ в# пра'зDникъ. и^ тїи б^о прїидо'шя в# пра'зDникъ”
|
Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.
|
|
46
|
46
|
|
Прїиде же пакы і^с~ в# ка'нђ галилеи^скђ, и^дњже сътвори` во'дђ в# вино`” И/ б^њ нњ'кїи цр~евъ мђж'ъ, е^гоже сн~ъ боляше в# капернаоу^мњ
|
Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий.
|
|
47
|
47
|
|
се'й слы'шавᲆ ја%ко і^с~ прїиде эT і^оу^де'а в# галиле'ю, и%де к немђ, и^ моля'ше е^го, да снидетъ і^ и'сцњлитъ сн~а е^го. хотяше б^о оу^мрети”
|
Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.
|
|
48
|
48
|
|
Рече оу^бо і^с~ к# немђ. а^ще зна'менїи и^ чюдесъ не ви'дите, не и'мате вњ'ровати”
|
Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.
|
|
49
|
49
|
|
Гл~а к# немђ цр~ев# мђжъ. г~и, сни'ди прежDе даже не оу%мретъ ѓ^троча мое`”
|
Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій.
|
|
50
|
50
|
|
Гл~а е^мђ і^с~. и^ди`, сн~ъ твой жи'въ еs. и^ вњ'рова чл~къ словеси` е^же рече е^мђ і^с~, і^ и^дя'ше”
|
Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
|
|
51
|
51
|
|
А$бїе же в#ходя'щђ е^мђ, с^е раби` е^го срњто'ша е^го. и^ въꙁвњсᲄи'ша е^мђ гл~юще, ја%ко сн~ъ твой живъ еs”
|
Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий.
|
|
52
|
52
|
|
Въпрашаше оу^бо эT нихᲆ часᲆ, в коᲄо'ры= бо'ле е^мђ бысᲄь, и^ рњшя е^мђ. ја%ко вчера` в# чаs сеDмыи, ѓ^стави е^го ѓ%гнь”
|
Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
|
|
53
|
53
|
|
Разђмњ же эTц~ъ, ја%кото'й б^њ часъ, во'ньже рече е^мђ і^с~, ја^ко сн~ъ твой живъ е^сть. и^ вњ'рова самъ. и^ ве'сь домъ е^го”
|
Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його.
|
|
54
|
54
|
|
Се^ пакы в#то'рое зна'менїе сътвори` і^с~, пришедъ эT і^оу^де'а въ галиле'ю”
|
Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.