|
Глvа, г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
А/лефъ” Азъ мђ'жъ видя нищетђ мою, жезлоM ја%рости е^го на' мя.
|
Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
|
|
2
|
2
|
|
поя` м^я и^ веде` въ ᲄмђ а^ не въ свњтъ.
|
Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
|
|
3
|
3
|
|
ѓ^ба'че на мнњ ѓ^брати рђ'кђ свою ве'сь дн~ь”
|
Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
|
|
4
|
4
|
|
Бе'тъ” Э$бет#ши пло'ть мою и^ ко'жђ мою, и^ ко'сти моя съкрђши.
|
виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
|
|
5
|
5
|
|
съгради на' мя, и^ ѓ^бъя` главђ` мою`, и^ трђдиXся.
|
огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
|
|
6
|
6
|
|
въ те'мныX посади м^я ја%ко и^ мр~твеца вњ'чныя”
|
посадив мене у темне місце, як давно померлих;
|
|
7
|
7
|
|
Ги'мель” Э$гради м^я и^ не и^зы'идђ, ё^тяж#чи ѓ^ко'вы моа.
|
оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
|
|
8
|
8
|
|
се же ја^ко вᲆскричђ и^ возопїю, ѓ^гради мл~твђ мою.
|
і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
|
|
9
|
9
|
|
въꙁ#граd пђти моя, загради стеѕя` моя и^ възмяте”
|
камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
|
|
10
|
10
|
|
Далетъ” Бысᲄь ја%ко меDвњдь ловя'и, присᲇдя'и ми ја%ко и^ ле'въ вᲆ съкровеныхъ.
|
Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
|
|
11
|
11
|
|
гна` эTстђпи'вша и^ покои` м^я, и^ положи м^я поги'бша.
|
викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
|
|
12
|
12
|
|
напряже лђкъ свои, и^ поста'ви м^я ја%ко зна'менїе на стрњлянїе”
|
натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
|
|
13
|
13
|
|
Ге” И/спђсти въ лядвїя моа стрњлы тђла свое^го,
|
послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
|
|
14
|
14
|
|
и^ быхъ въ смњхъ всMњ лю'демъ, пњснь и^хъ весь дн~ь.
|
Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
|
|
15
|
15
|
|
насыти м^я горести, напои^ мя жел#чи.
|
Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
|
|
16
|
16
|
|
Вафъ” И/ꙁъя` числомъ зђбы моа`, напиᲄа мя пепеломъ.
|
Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
|
|
17
|
17
|
|
эTринђ эT ми'ра дш~ђ мою`, и^ забыX бл~готы.
|
І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
|
|
18
|
18
|
|
и^ рњх# поги'бе побыть моа` и^ надежда моя эT г~а”
|
і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
|
|
19
|
19
|
|
Заи'нъ” Помяни нищетђ мою`, и^ ѓ^тогнанїя мое^го.
|
Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
|
|
20
|
20
|
|
го'ресть и^ желчь мою помянђхъ, и^ стђжиT с^и въ мнњ` дш~а моя`.
|
Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
|
|
21
|
21
|
|
сїя въспомина'я въ срDци моеM на' бг~а надња'тися бђ'дђ”
|
Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
|
|
22
|
22
|
|
Гетъ” Млsть гн~я ја%ко не погибо'хомъ, не минђша б^о щедроты е^го.
|
з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
|
|
23
|
23
|
|
позна'хъ вᲆ ё%трїи ја%ко мно'га е^сть вᲇра твоа.
|
Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
|
|
24
|
24
|
|
ча'сть моа г~ь, реq дш~а моа. сего раd пождђ е^го”
|
Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього.
|
|
25
|
25
|
|
Тетъ” Бл~гъ г~ь надњющимся на'нь,
|
Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
|
|
26
|
26
|
|
дш~и ищђщеи е^го. бл~го е^сᲄь надњя'тися съ молча'нїемъ сп~сенїя бж~їя.
|
Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
|
|
27
|
27
|
|
бл~го е^сть мђжђ е^гда` въꙁдви'гнетъ ја^реM въ ю%ности свое'и”
|
Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
|
|
28
|
28
|
|
І$ѓ'дъ” Ся'детъ е^ді'нъ и^ ё^млъкнетъ, ја^ко въꙁдви'гнђ на' ся.
|
сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
|
|
29
|
29
|
|
поло'житъ вᲆ пра'хђ ё^ста` своа, е^гда` ка'ко бђдеT надежда.
|
вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
|
|
30
|
30
|
|
пода'сть лани'тђ свою` бїю^щемђ, насыти'тися ё^кори'ꙁнᲆ”
|
підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
|
|
31
|
31
|
|
Кафъ” ЈА/ко не въ вњкъ эTринетъ г~ь.
|
бо не навік залишає Господь.
|
|
32
|
32
|
|
ја^ко смиривыи поми'лђетᲆ по мно'жествђ млsти е^го.
|
Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
|
|
33
|
33
|
|
не эTвњща эT срDца свое^го, и^ смири сн~ы мђж'ески”
|
Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
|
|
34
|
34
|
|
Ламедъ” ЈА/коже смирити поD ноѕњ е^го вс^я ё%зники ꙁемныя.
|
Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
|
|
35
|
35
|
|
и^ ё^клонити сђдъ мђж'ескь преD лицемъ вы'шняго.
|
коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
|
|
36
|
36
|
|
ѓ^сђдити чл~ка е^гда сђдитъ е^мђ г~ь нњсть реклъ”
|
коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
|
|
37
|
37
|
|
Мемъ” Кт^о е^сть то'и и^же речетъ быти аще л^и г~ь не повелитъ.
|
Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
|
|
38
|
38
|
|
и^зъ ё'стъ вы'шняго не и^ꙁыидетъ ѕл^о и^ добро.
|
Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
|
|
39
|
39
|
|
чт^о роп#щетъ чл~къ живыи мђжь ѓ^ грњсњ свое^мъ”
|
Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
|
|
40
|
40
|
|
Нђнъ” И$зыска'ся пђть на'шъ і^ и^спыᲄа'ся, и^ да ся наврати'мъ до г~а.
|
Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
|
|
41
|
41
|
|
въꙁдвигнњмъ срDца наша къ б~ђ высокомђ на рђкђ на'шею.
|
Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
|
|
42
|
42
|
|
м^ы бо съгрњшихоM и^ нечествова'хомъ. сего ради ты моленїя не ё^слы'шиши”
|
ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
|
|
43
|
43
|
|
Самехъ” Покры` ја%ростїю и^ эTгна н^ы, ё^би и^ не поща'ди.
|
Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
|
|
44
|
44
|
|
покрыся ѓ%блакомъ, да не доидетᲆ к тебњ моли'тва.
|
Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
|
|
45
|
45
|
|
ѓ^межити м^я и^ эTринђти положи` на средњ людїи”
|
сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
|
|
46
|
46
|
|
А$и'нъ” Э/ко мое погрязнђ и^ не ё^мол#кнђ, ја%ко не бы'ти ё^трезвенїю.
|
Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
|
|
47
|
47
|
|
до'ндеже прикло'нится и^ ви'дитъ г~ь съ нб~се.
|
Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша.
|
|
48
|
48
|
|
ѓ%ко мое ꙁакрыва'ется ѓ^ дш~и мое'и, па'че всњхъ дще'рь граDныхъ”
|
Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
|
|
49
|
49
|
|
Фе” Эtверꙁо'ша на' ны ё^сᲄа своя` вс^и вра'ѕи на'ши.
|
Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
|
|
50
|
50
|
|
стра'хъ и^ ё'жасъ бы'сть намъ, възDвиженїе и съкрђшенїе.
|
доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
|
|
51
|
51
|
|
и^стеченїя воDная и^ꙁлње'тъ ѓ%ко мое ѓ^ съкрђшенїи дще'ри лю'дїи мои^хᲆ”
|
Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
|
|
52
|
52
|
|
Цади” Ловя'ще ё^ловиша м^я ја%ко п#тицђ враѕи мои` тђне.
|
Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
|
|
53
|
53
|
|
ё^мори'ша въ пото'цњ жи'ꙁнь мою`, и^ воꙁложи'ша на' мя камы'къ.
|
скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
|
|
54
|
54
|
|
возлїяся вода` вы'ше главы` мое'я, рXњ, эTриновенъ е^смь”
|
Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
|
|
55
|
55
|
|
Кофъ” ПриꙁваX и^мя твое г~и и^с пото'ка долняго,
|
Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
|
|
56
|
56
|
|
гла'съ мои ё^слы'ша. не покрыи ё%шїю свое'ю на молбђ мою`,
|
Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
|
|
57
|
57
|
|
на' помощь мою приближи'ся въ дн~ь вон#же приꙁваX т^я, реq м^и не бо'ися”
|
Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
|
|
58
|
58
|
|
Решъ” Сђди г~и прю` дш~а мое'я, и^ꙁба'ви жи'ꙁнь мою`.
|
Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
|
|
59
|
59
|
|
ви'дњлъ е^си г~и неправDђ и^хъ на мнњ`, расђди сDђ мо'и.
|
Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
|
|
60
|
60
|
|
вњси все эTмщенїе иX, и^ вс^я помышленїа и^хъ на' мя”
|
Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
|
|
61
|
61
|
|
Шинъ” Слы'ша ё^коризны и^хъ и^ совњты иX на' мя.
|
Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
|
|
62
|
62
|
|
ёстенъ воста'ющиX на' мя, и^ поё^ченїе и^хᲆ на' мя ве'сь дн~ь.
|
слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
|
|
63
|
63
|
|
сњденїе и^хъ и^ въста'нїе и^хъ приꙁри г~и, а%ꙁъ е^смь пњснь и^хъ”
|
Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня.
|
|
64
|
64
|
|
Та'фъ” Эtдаси и^мъ г~и эTда'нїе по дњ'ломъ рђкђ и^хъ.
|
Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
|
|
65
|
65
|
|
эTда'си и^мᲆ ꙁастђпленїе срDца мое^го трђдъ.
|
пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
|
|
66
|
66
|
|
т^ы я& прожене'ши въ гнњвњ, и^ потреби'ши я& подъ нб~семъ г~и”
|
переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.