Глава 4
1
І обрати́хся аз і ви́діх вся оклевета́нія бива́ющая под со́лнцем. І се, сле́зи оклевета́нних, і ність їм утіша́ющаго, і от руки́ клеве́щущих на ня крі́пость, і ність їм утіша́ющаго.
2
І похвали́х аз всіх уме́рших, і́же умро́ша уже́, па́че живи́х, єли́ци жи́ви суть досе́лі.
3
І благ па́че обої́х сих, і́же єще́ не бисть, і́же не ви́ді вся́каго сотворе́нія лука́ваго сотворе́ннаго под со́лнцем.
4
І ви́діх аз весь труд і вся́ко му́жество сотворе́нія, я́ко сіє́ ре́вность му́жа от по́друга своєго́. І сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
5
Безу́мний об'я́т ру́ці свої́ і сніде́ пло́ті своя́.
6
Бла́го єсть ісполне́ніє го́рсти поко́я, па́че ісполне́нія двою́ го́рстію труда́ і произволе́нія ду́ха.
7
І обрати́хся аз і ви́діх су́єтство под со́лнцем.
8
Єсть єди́н, і ність втора́го, ні си́на, ніже́ бра́та ність єму́, і ність конця́ всему́ труду́ єго́, ніже́ о́ко єго́ насища́ється бога́тства. І кому́ аз тружда́юся і лиша́ю ду́шу мою́ от благости́ні? І сіє́ суєта́ і попече́ніє лука́вно єсть.
9
Бла́зі два па́че єди́наго, ї́мже єсть мзда бла́га в труді́ їх.
10
Я́ко а́ще паде́ться єди́н от них, воздви́гнеть други́й прича́стника своєго́, і го́ре тому́ єди́ному, єгда́ паде́ть і не бу́деть втора́го воздви́гнути єго́.
11
І а́ще у́снета два, тепло́ ї́ма бу́деть, а єди́н ка́ко согрі́ється?
12
І а́ще укріпи́ться єди́н, два ста́нета проти́ву єму́, і вервь треплете́на не ско́ро расто́ргнеться.
13
Благ о́трок нищ і мудр, па́че ста́ра царя́ і безу́мна, і́же не разумі́ внима́ти єще́.
14
Я́ко із до́му ю́зников ізи́деть ца́рствовати, поне́же і в ца́рстві своє́м роди́ся нищ.
15
Ви́діх всіх живу́щих, ходя́щих под со́лнцем, с ю́ним втори́м, і́же воста́неть вмі́сто єго́.
16
Ність конця́ всім лю́дем, всім, і́же пред ни́ми би́ша, і́бо послі́днії не возвеселя́ться о нем, я́ко і сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
17
Сохрани́ но́гу твою́, єгда́ а́ще і́деши в дом Бо́жий, і близ (бу́ди) є́же слу́шати. Па́че дая́нія безу́мних же́ртва твоя́, поне́же не ві́дять, я́ко творя́ть зло.
