Глава 11
1
Посли́ хліб твой на лице́ води́, я́ко во мно́жестві дній обря́щеши єго́.
2
Даждь часть седьми́м і осми́м, я́ко не ві́си, что бу́деть лука́во на землі́.
3
А́ще іспо́лняться о́блаци дождя́, на зе́млю ізлива́ют; і а́ще паде́ть дре́во на юг, і а́ще на сі́вер, на мі́сті, іді́же паде́ть дре́во, та́мо бу́деть.
4
Блюди́й ві́тра не сі́єть, і сматря́яй во о́блаціх не по́жнеть.
5
В ни́хже ність ві́дий, кий путь ду́ха, я́коже ко́сті во чре́ві ражда́ющия, та́ко не уразумі́єши діл Бо́жіїх, єли́ка сотвори́ть вся́чеськая.
6
В зау́трії сій сі́м'я твоє́, і в ве́чер да не оставля́єть рука́ твоя́, я́ко не ві́си, ко́є проізи́деть сіє́ іли́ о́но, і а́ще обоя́ вку́пі блага́я.
7
І сла́дко світ, і бла́го очи́ма зрі́ти со́лнце.
8
Я́ко а́ще і мно́га лі́та поживе́ть челові́к, і о всіх сих возвесели́ться, і пом'яне́ть дні тьми, я́ко мно́зі бу́дуть: все гряду́щеє суєта́.
9
Весели́ся, ю́ноше, во ю́ності твоє́й, і да ублажи́ть тя се́рдце твоє́ во днех ю́ности твоєя́, і ходи́ в путе́х се́рдця твоєго́ непоро́чен і не в виді́нії о́чію твоє́ю. І разумі́й, я́ко о всіх сих приведе́ть Тя Бог на суд.
10
І отста́ви я́рость от се́рдця твоєго́, і отри́ни лука́вство от пло́ті твоєя́, я́ко ю́ность і безу́міє суєта́.
