|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм: | Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ: |
|
2
|
2
|
| милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; | милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти. |
|
3
|
3
|
| і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть. | и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли. |
|
4
|
4
|
| І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні? | и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни; |
|
5
|
5
|
| І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм. | и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь. |
|
6
|
6
|
| І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом. | и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ. |
|
7
|
7
|
| І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я. | и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты. |
|
8
|
8
|
| Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць. | эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць. |
|
9
|
9
|
| Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх. | бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ. |
|
10
|
10
|
| І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські. | и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы. |
|
11
|
11
|
| (Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́. | и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и. |
|
12
|
12
|
| І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє. | и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ. |
|
13
|
13
|
| І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол. | и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ. |
|
14
|
14
|
| І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́. | и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли. |
|
15
|
15
|
| І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова. | и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова. |
|
16
|
16
|
| І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами. | и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ |
|
17
|
17
|
| І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате? | и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше; |
|
18
|
18
|
| О́чі іму́ще не ви́діте? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли, | очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните |
|
19
|
19
|
| єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять. | ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте. |
|
20
|
20
|
| Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм. | и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь. |
|
21
|
21
|
| І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте? | и глаголааше имъ: како не разумэѥте; |
|
22
|
22
|
| (Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться. | И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть. |
|
23
|
23
|
| І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́жь ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить? | и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить. |
|
24
|
24
|
| І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя. | и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz. |
|
25
|
25
|
| Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все. | по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло. |
|
26
|
26
|
| І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі. | и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́ Глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти? | изиде I© и Uченици ѥго. въ вс7и кесария фvлиповы. и на пUти въпрашаше Uченикы своя. гlя имъ. кого мz гlють члв7ци быти. |
|
28
|
28
|
| Они́ же отвіща́ша: Іоа́нна Крести́теля; і іні́ї Ілію́; друзі́ї же єди́наго от проро́к. | они же tвэщаша. ови иоана кр7стля. ини же илию. а дрUзии ѥдиного t прbркъ. |
|
29
|
29
|
| І Той глаго́ла їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр глаго́ла Єму́: Ти єси́ Христо́с. | и тъ гlа имъ вы же кого мz глаголѥте быти. tвэщавъ же петръ гlа ѥмU. ты ѥси х©ъ. |
|
30
|
30
|
| (Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем. | и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь. |
|
31
|
31
|
| І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути. | и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти. |
|
32
|
32
|
| І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́. | и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму. |
|
33
|
33
|
| Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська. | онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ. |
|
34
|
34
|
| І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) І́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть; | иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ. |
|
35
|
35
|
| і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю; | иже бо аще хощеть дш7ю свою сп©ти. погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради и еµаgлиа. тъ сп7сеть ю. |
|
36
|
36
|
| ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́? | кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить. |
|
37
|
37
|
| іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й? | ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи. |
|
38
|
38
|
| І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми. | иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими. |
