Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 9

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 9	Главa f7

1	1
Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними.	И# слhша дими1трій, ћкw падE нікан0ръ и3 си6лы є3гw2 во брaни, и3 приложи2 вакхjда и3 ґлкjма пaки послaти во їудeю, и3 деснhй р0гъ съ ни1ми.
2	2
І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей.	И# и3д0ша путeмъ, и4же (ведeтъ) въ галг†лы, и3 њполчи1шасz на месалHfъ, и4же є4сть во ґрви1лэхъ, и3 взsша є3го2, и3 поби1ша дyшъ человёческихъ мн0гw.
3	3
У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима,	И# въ мцcъ пeрвый лёта сто2 пzтьдесsтъ вторaгw, приступи1ша в0ини ко їеrли1му,
4	4
але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти.	и3 востaша и3 и3д0ша въ верeю въ двaдесzти тhсzщахъ мужeй и3 двЁ тhсzщы к0нникwвъ.
5	5
А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним.	Їyда же бЁ њполчeнъ во є3лаaсэ, и3 три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ съ ни1мъ.
6	6
Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів.	И# ви1дэша мн0жество си1лъ, ћкw мнHги сyть, и3 ўстраши1шасz ѕэлw2: и3 и3збэг0ша мн0зи t полкA, и3 не њстaсz t ни1хъ т0кмw џсмь сHтъ мужeй.
7	7
Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх.	И# ви1дэ їyда, ћкw расточи1сz п0лкъ є3гw2, и3 брaнь њскорблsше є3го2: и3 сокруши1сz сeрдцемъ, ћкw не и3мёzше врeмене собрaти и5хъ,
8	8
Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними.	и3 њслабЁ и3 речE њстaвшымъ: востaнемъ и3 взhдемъ на супостaты нaшz, ѓще м0жемъ рaтовати проти1ву и4хъ.
9	9
Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало.	И# tвращaху є3го2 рекyще: не м0жемъ, но спасeмъ т0кмw дyшы сво‰ нн7э, и3 возврати1мсz со брaтіею нaшею, и3 њполчи1мсz на ни1хъ: мh же мaли.
10	10
Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу.	И# речE їyда: не бyди ми2 сотвори1ти вeщь сію2, є4же бэжaти t ни1хъ: и3 ѓще прибли1жисz врeмz нaше, ќмремъ мyжественнw рaди брaтіи нaшеz и3 не њстaвимъ вины2 слaвэ нaшей.
11	11
І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни.	И# воздви1жесz си1ла t полкA и3 стA во срётеніе и5мъ, и3 разлучи1шасz кHнницы на двЁ ч†сти, и3 прaщницы и3 стрэлцы2 пред8идsху си1лэ, и3 предподви1жницы вси2 си1льніи.
12	12
Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами.	Вакхjдъ же бЁ на деснёмъ р0зэ, и3 прибли1жисz п0лкъ t двою2 стран{, и3 возглашaху трубaми.
13	13
Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора.	И# воструби1ша, и5же бsху t страны2 їyдины, и3 тjи трубaми: и3 поколебaсz землS t глaса њполчeній. и3 бhсть брaнь сражeна t ќтра дaже до вeчера.
14	14
Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, —	И# ви1дэ їyда, ћкw вакхjдъ и3 крёпость полкA въ деснhхъ: и3 собрaшасz къ немY вси2 крёпцыи сeрдцемъ:
15	15
і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту.	и3 сотрeсz деснhй р0гъ t ни1хъ, и3 гнaше в8слёдъ и4хъ дaже до горы2 ґзHта.
16	16
Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу.	И# сyщіи въ лёвэмъ р0зэ ви1дэша, ћкw сотрeсz деснhй р0гъ, и3 њбрати1шасz по стопaмъ ї{динымъ и3 сyщихъ съ ни1мъ созади2.
17	17
І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку,	И# њтzгчи1сz брaнь, и3 пад0ша ћзвени мн0зи t си1хъ и3 t тёхъ:
18	18
впав і Іуда, а інші кинулися навтіки.	и3 їyда падE, пр0чіи же бэжaша.
19	19
І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині.	И# взsста їwнаfaнъ и3 сjмwнъ їyду брaта своего2 и3 погреб0ста є3го2 во гр0бэ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ.
20	20
Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили:	И# плaкашасz њ нeмъ и3 рыдaше є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ, и3 сётоваху дни6 мнHги и3 рек0ша:
21	21
як упав сильний, який спасав Ізраїля?	кaкw падE си1льный спасazй ї}лz;
22	22
Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.	ПрHчаz же словeсъ и3 брaней їyдиныхъ и3 благи1хъ мyжествъ, и5хже сотвори2, и3 вели1чєства є3гw2, не сyть пи6сана: мнHга бо бsху ѕэлw2.
23	23
Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди.	И# бhсть по преставлeніи їyдинэ, проник0ша беззак0нніи во всёхъ предёлэхъ ї}левыхъ, и3 прозzб0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе.
24	24
У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них.	Во дни6 w4ны бhсть глaдъ вели1къ ѕэлw2, и3 tступи2 странA съ ни1ми.
25	25
І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни.	И# и3збрA вакхjдъ нечести1выхъ мужeй и3 постaви и5хъ госп0діzми страны2.
26	26
Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них.	И# и3скaху и3 и3спытaху другHвъ їyдиныхъ и3 привождaху тёхъ къ вакхjду: и3 мстsше и5мъ и3 посмэвaшесz и5мъ.
27	27
І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка.	И# бhсть ск0рбь вели1ка во ї}ли, ћже не бhсть t днjй, въ ни1хже не kви1сz прbр0къ во ї}ли.
28	28
Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану:	И# собрaшасz вси2 дрyзи ї{дины и3 рек0ша їwнаfaну:
29	29
відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу.	tнeлэже брaтъ тв0й їyда скончaсz, и3 мyжъ под0бенъ є3мY нёсть и3зhти проти1ву врагHвъ и3 вакхjда и3 враждyющихъ kзhку нaшему:
30	30
Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу.	нн7э u5бо тебE днeсь и3збрaхомъ, є4же бhти вмёстw є3гw2 нaмъ въ начaлника и3 вождA, є4же рaтовати во брaни нaшей.
31	31
І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого.	И# пріS їwнаfaнъ во врeмz џно начaлство и3 востA вмёстw їyды брaта своегw2.
32	32
І дізнався про те Вакхид і шукав убити його.	И# познA вакхjдъ и3 и3скaше є3го2 ўби1ти.
33	33
Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар.	И# познA їwнаfaнъ и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 и3 вси2 и5же съ ни1мъ (бsху), и3 побэг0ша въ пустhню fекyе, и3 њполчи1шасz при водЁ рвA ґсфaра.
34	34
Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан.	И# познA вакхjдъ въ дeнь суббHтъ, и3 прeйде сaмъ и3 вси2 вHи є3гw2 њб8 nнY странY їoрдaна.
35	35
А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій.	И# послA їwнаfaнъ брaта своего2 вождA нар0ду и3 моли2 наватewвъ другHвъ свои1хъ предстaвити и5мъ приготовлeніе и4хъ мн0гое.
36	36
Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли.	И# и3зыд0ша сhнове їамвр‡ины t мидaвы, и3 ћша їwaнна и3 вс‰ є3ли6ка и3мЁ, и3 tид0ша и3мyще т†.
37	37
Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських.	По словесёхъ же си1хъ возвэсти1ша їwнаfaну и3 сjмwну брaту є3гw2, ћкw сhнове їамвр‡ины творsтъ брaкъ вели1кій и3 ведyтъ невёсту t надавafа, дщeрь є3ди1нагw t вели1кихъвельм0жъ ханаaнскихъ, съ г0рдостію вeліею.
38	38
Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори.	И# помzнyша їwaнна брaта своего2, и3 взыд0ша, и3 скрhшасz под8 сёнію горы2:
39	39
Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю.	и3 воздви1гнуша џчи свои2 и3 ви1дэша, и3 сE, пли1щь и3 ўгот0ваніе мн0гое, и3 жени1хъ и3зhде и3 дрyзи є3гw2 и3 брaтіz є3гw2 бо срётеніе и5мъ съ тmмп†ны и3 мусікjами и3 nр{жіи мн0гими:
40	40
Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню.	и3 востaша на ни1хъ t засaды и5же при їwнаfaнэ и3 ўби1ша и5хъ, и3 пад0ша ћзвени мн0зи, пр0чіи же бэг0ша въ г0ру: и3 взsша вс‰ коры6сти и4хъ.
41	41
І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач.	И# њбрати1сz брaкъ въ сётованіе, и3 глaсъ мусікjи и4хъ въ плaчь.
42	42
Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану.	И# tмсти1ша tмщeніе кр0ве брaта своегw2 и3 возврати1шасz на брeгъ їoрдaнскій.
43	43
І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом.	И# слhша вакхjдъ и3 пріи1де въ дeнь суббHтный дaже до брегHвъ їoрдaнскихъ съ си1лою мн0гою.
44	44
Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня.	И# речE ко свои6мъ їwнаfaнъ: востaнемъ нн7э и3 њполчи1мсz за дyшы нaшz, нёсть бо днeсь ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE:
45	45
Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися.	сe бо, брaнь проти1ву нaсъ и3 созади2 нaсъ: водa же їoрдaнскаz сю1ду и3 сю1ду, и3 блaто и3 лёсъ, и3 нёсть мёста, є4же ўклони1тисz:
46	46
Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших.	нн7э u5бо возопjйте на нб7о, да и3збaвитесz t рyкъ врагHвъ вaшихъ. и3 срази1сz брaнь.
47	47
І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад.	И# прострE їwнаfaнъ рyку свою2 ўби1ти вакхjда, и3 ўклони1сz и3 негw2 вспsть.
48	48
І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану.	И# вскочи2 їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ во їoрдaнъ, и3 преплывaху на њб8 nнY странY, и3 не преид0ша по ни1хъ їoрдaна.
49	49
Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів.	И# пад0ша t страны2 вакхjдины днE џнагw ћкw тhсzща мужeй.
50	50
І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами,	И# возврати1сz во їеrли1мъ и3 создA грaды твє1рды во їудeи, твердhню во їеріхHнэ и3 ћже во є3ммаyмэ и3 веfwрHнэ, и3 веfи1ли и3 fемнafэ, и3 фараfHнэ и3 тефHнэ, со стэнaми выс0кими и3 вратaми и3 зав0рами,
51	51
і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля.	и3 постaви стрaжу въ ни1хъ, є4же враждовaти ї}лю:
52	52
Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами,	и3 ўтверди2 грaдъ и4же въ веfсyрэ, и3 газaру, и3 краегрaдіе, и3 постaви въ ни1хъ си6лы и3 предложeніе брaшенъ:
53	53
і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.	и3 взS сhны вождHвъ страны2 въ зал0гъ и3 посади2 и5хъ въ краегрaдіи во їеrли1мэ под8 стрaжею.
54	54
У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування.	И# въ лёто сто2 пzтьдесsтъ трeтіе мцcа вторaгw, заповёда ґлкjмъ разори1ти стёну дворA с™hхъ внyтреннzгw, и3 разори2 дэлA прbр0кwвъ, и3 начA разорsти.
55	55
Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій.	Во врeмz џно поражeнъ бhсть ґлкjмъ, и3 воспzти1шасz дэлA є3гw2, и3 загради1шасz ўстA є3гw2, и3 разслабЁ и3 не можaше ктомY глаг0лати сл0ва и3 заповёдати њ д0мэ своeмъ.
56	56
І помер Алким у той же час у тяжких муках.	И# ќмре ґлкjмъ во врeмz џно съ мyкою вeліею.
57	57
Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої.	И# ви1дэ вакхjдъ, ћкw ќмре ґлкjмъ, и3 возврати1сz ко царю2. и3 ўмолчA землS їyдина лBта двA.
58	58
Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч.	И# совэщaша вси2 беззакHнницы рекyще: сE, їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ въ пок0и њбитaютъ ўповaюще: нн7э u5бо наведeмъ вакхjда, и3 поимaетъ и5хъ всёхъ во є3ди1ну н0щь.
59	59
Пішли і запропонували йому таку пораду.	И# шeдше совэщaшасz съ ни1мъ.
60	60
Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм.	И# востA и3ти2 съ си1лою мн0гою и3 послA є3пістHліи тaй всBмъ спобори1телємъ є3гw2, и5же во їудeи, да и4мутъ їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ. и3 не возмог0ша, ћкw познaсz и5мъ совётъ и4хъ.
61	61
І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх.	И# ћша t мужeй страны2 начaлникwвъ ѕл0бы пzтьдесsтъ мужeй и3 ўби1ша и5хъ.
62	62
Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто.	И# tи1де їwнаfaнъ и3 сjмwнъ и3 и5же съ ни1ми въ веfвасjю, ћже въ пустhни, и3 создA разорє1наz є3S и3 ўкрэпи2 ю5.
63	63
Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї,	И# познA вакхjдъ, и3 собрA всE мн0жество своE, и3 сyщымъ t їудeи возвэсти2.
64	64
прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини.	И# шeдъ њполчи1сz на веfвасjю, и3 воевaше ю5 дни6 мнHги, и3 сотвори2 мих†ны.
65	65
Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю,	И# њстaви їwнаfaнъ сjмwна брaта своего2 во грaдэ, и3 и3зhде во странY, и3 и3зhде въ числЁ.
66	66
й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою.	И# порази2 nдоми1ра и3 брaтію є3гw2 и3 сынHвъ фасірHнихъ въ жили1щихъ и4хъ, и3 начA и3збивaти и3 восходи1ти въ си1лахъ.
67	67
Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини,	Сjмwнъ же и3 и5же съ ни1мъ и3зыд0ша и3з8 грaда и3 пожг0ша мих†ны,
68	68
і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними.	и3 рaтоваху проти1ву вакхjда, и3 сотрeсz t ни1хъ, и3 њѕлоблsху є3го2 ѕэлw2, ћкw бЁ совётъ є3гw2 и3 пох0дъ є3гw2 вотщE.
69	69
Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою.	И# прогнёвасz ћростію на мужeй беззак0нныхъ, совётовавшихъ є3мY пріити2 во странY, и3 ўби2 t ни1хъ мн0гихъ, и3 совэщaсz tити2 въ зeмлю свою2.
70	70
Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених.	И# познA їwнаfaнъ и3 послA къ немY старёйшинъ состaвитими1ръ съ ни1мъ и3 tдaти и5мъ плёнъ.
71	71
Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого	И# пріS, и3 сотвори2 по словесє1мъ є3гw2, и3 клsтсz є3мY не и3скaти є3мY ѕлA во вс‰ дни6 животA є3гw2.
72	72
і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні.	И# tдадE є3мY плёнъ, є3г0же прeжде плэни2 t земли2 їyдины: и3 возврaщьсz tи1де въ зeмлю свою2 и3 не приложи2 ктомY пріити2 въ предёлы и4хъ.
73	73
І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.	И# престA мeчь t ї}лz. и3 њбитA їwнаfaнъ въ махмaсэ: и3 начA їwнаfaнъ суди1ти лю1ди и3 и3стреби2 нечести1выхъ t ї}лz.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт