|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И# є3гдA соверши2 соломHнъ молsсz, и3 џгнь сни1де съ небесE и3 поzдE всесожжє1ніz и3 жє1ртвы и3 слaва гDнz и3сп0лни д0мъ: | Коли закінчив Соломон молитву, зійшов вогонь з неба і поглинув всепалення і жертви, і слава Господня наповнила дім. |
|
2
|
2
|
| и3 не можaху свzщeнницы вни1ти въ хрaмъ гDнь во врeмz џно, ћкw и3сп0лни слaва гDнz д0мъ гDень. | І не могли священики ввійти в дім Господній, тому що слава Господня наповнила дім Господній. |
|
3
|
3
|
| И# вси2 сhнове ї}лєвы ви1дzху сходsщь џгнь и3 слaву гDню на д0мъ, и3 пад0ша ни1цъ на зeмлю на пом0стъ п0стланъ кaменіемъ, и3 поклони1шасz, и3 восхвали1ша гDа, ћкw бlгъ, ћкw во вёкъ млcть є3гw2. | І всі сини Ізраїлеві, бачачи, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і поклонилися, і славословили Господа, тому що Він благий, бо повік милість Його. |
|
4
|
4
|
| Цaрь же и3 вси2 лю1діе пожр0ша жє1ртвы пред8 гDемъ. | Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа. |
|
5
|
5
|
| И# пожрE цaрь соломHнъ жeртву волHвъ двaдесzть и3 двЁ тhсzщы, nвeцъ сто2 и3 двaдесzть тhсzщъ, и3 њсвzти2 д0мъ б9ій цaрь и3 вси2 лю1діе. | І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ. |
|
6
|
6
|
| Свzщeнницы же стоsху на стрaжахъ свои1хъ, и3 леvjти во nргaны поsху пBсни гDни, ±же сотвори2 давjдъ цaрь къ похвалeнію гDа: (ћкw бlгъ,) ћкw во вёкъ млcть є3гw2, пBсни давjдwвы (пою1ще) рукaми свои1ми: и3 свzщeнницы поsху трубaми пред8 ни1ми, и3 вeсь ї}ль стоsше. | Священики стояли на служінні своєму, і левити з музичними інструментами Господа, які зробив цар Давид для прославлення Господа, бо вічна милість Його, тому що Давид славословив через них; священики ж сурмили перед ним, і весь Ізраїль стояв. |
|
7
|
7
|
| Њсвzти1 же соломHнъ срeднее дворA, и4же пред8 цeрковію гDнею, принесe бо тY всесожжє1ніz и3 тyки ми1рныхъ, ћкw nлтaрь мёдzнъ, є3г0же сотвори2 соломHнъ, не можaше вмэсти1ти всесожжeній и3 жeртвъ и3 тyкwвъ. | Освятив Соломон і внутрішню частину двору, що перед домом Господнім: бо приніс там всепалення і жир мирних жертв, тому що жертовник мідний, зроблений Соломоном, не міг вміщувати всепалення і хлібного приношення, і жиру. |
|
8
|
8
|
| И# сотвори2 соломHнъ прaздникъ во врeмz џно сeдмь днjй, и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ, собрaніе вели1ко ѕэлw2 t вх0да во є3мafъ дaже до пот0ка є3гЂпетска: | І зробив Соломон у той час семиденне свято, і весь Ізраїль з ним — зібрання дуже велике, що зійшлося від входу в Емаф до ріки єгипетської; |
|
9
|
9
|
| сотвори1 же въ дeнь nсмhй торжество2, понeже њсвzщeнію nлтарS сотвори2 сeдмь днjй прaздникъ. | а в день восьмий зробили післясвято, тому що освячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів. |
|
10
|
10
|
| И# въ дeнь двaдесzть трeтій мцcа седмaгw tпусти2 людjй въ жили1ще и4хъ веселsщихсz и3 рaдующихсz њ бlги1хъ, ±же сотвори2 гDь давjду и3 соломHну и3 ї}лю лю1демъ свои6мъ. | І в двадцять третій день сьомого місяця цар відпустив у намети їхні народ, який радів і веселився в серці за благо, яке зробив Господь Давиду і Соломону й Ізраїлю, народові Своєму. |
|
11
|
11
|
| И# соверши2 соломHнъ д0мъ гDень и3 д0мъ царeвъ: и3 вс‰, є3ли6ка восхотЁ въ сeрдцы своeмъ соломHнъ твори1ти въ домY гDни и3 въ домY своeмъ, благопоспэши1сz. | І закінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що задумав Соломон у серці своєму зробити в домі Господньому й у домі своєму, зробив він успішно. |
|
12
|
12
|
| И# kви1сz гDь соломHну н0щію и3 речE є3мY: ўслhшахъ молeніе твоE и3 и3збрaхъ мёсто сіE мнЁ въ д0мъ жeртвы: | І явився Господь Соломону вночі і сказав йому: Я почув молитву твою й обрав Собі місце це в дім жертвоприношення. |
|
13
|
13
|
| ѓще заключY нeбо, и3 д0ждь не и3зліeтсz, и3 ѓще повелю2 пругHмъ поsсти дрeво, и3 ѓще послю2 губи1телство на лю1ди мо‰, | Якщо Я закрию небо і не буде дощу, і якщо повелю сарані поїдати землю, або пошлю моровицю на народ Мій, |
|
14
|
14
|
| и3 ѓще посрaмлени бyдутъ лю1діе мои2, на ни1хже при1звано є4сть и4мz моE, и3 пом0лzтсz, и3 взhщутъ лицA моегw2, и3 tвратsтсz t путjй свои1хъ ѕлhхъ: и3 ѓзъ ўслhшу съ нб7сE и3 млcтивъ бyду грэхHмъ и4хъ, и3 и3зцэлю2 зeмлю и4хъ: | і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню. |
|
15
|
15
|
| и3 нн7э џчи мои2 бyдутъ tвє1рстэ, и3 ќши мои2 посл{шнэ къ молeнію мёста сегw2: | Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому. |
|
16
|
16
|
| и3 нн7э и3збрaхъ и3 њс™и1хъ д0мъ сeй, да бyдетъ на моE тY дaже до вёка, и3 бyдутъ џчи мои2 и3 сeрдце моE тY вс‰ дни6: | І нині Я обрав і освятив дім цей, щоб ім’я Моє було там повіки; і очі Мої і серце Моє будуть там в усі дні. |
|
17
|
17
|
| тh же ѓще ходи1ти бyдеши предо мн0ю, ћкоже ходи1лъ давjдъ nтeцъ тв0й, и3 сотвори1ши по всBмъ, ±же повелёхъ тебЁ, и3 повелBніz мо‰ и3 судбы6 мо‰ сохрани1ши: | І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив Давид, батько твій, і будеш робити усе, що Я повелів тобі, і будеш зберігати устави Мої і закони Мої, |
|
18
|
18
|
| и3 воздви1гну прест0лъ цaрства твоегw2, ћкоже завэщaхъ давjду nтцY твоемY гlz: не tи1метсz t тебє2 мyжъ в0ждь во ї}ли: | то утверджу престіл царства твого, як Я обіцяв Давиду, батькові твоєму, говорячи: не припиниться в тебе [муж,] що володіє Ізраїлем. |
|
19
|
19
|
| ѓще же tвратитeсz вы2 и3 њстaвите повелBніz мо‰ и3 зaпwвэди мо‰, ±же предaхъ вaмъ, и3 п0йдете и3 послyжите богHмъ и3ны6мъ и3 покл0нитесz и5мъ, | Якщо ж ви відступите і залишите устави Мої і заповіді Мої, які Я дав вам, і підете і станете служити богам іншим і поклонятися їм, |
|
20
|
20
|
| и3ст0ргну вaсъ t земли2, ю4же дaхъ вaмъ: и3 д0мъ сeй, є3г0же њс™и1хъ и4мени моемY, tвeргу t лицA моегw2 и3 предaмъ є3го2 въ при1тчу и3 въ п0вэсть всBмъ kзhкwмъ: | то Я знищу Ізраїля з лиця землі Моєї, яку Я дав їм, і храм цей, який Я освятив імені Моєму, відкину від імені Мого і зроблю його притчею і посміховиськом у всіх народів. |
|
21
|
21
|
| и3 д0мъ сeй выс0кій (въ при1тчу), всsкъ мимоходsй є3гw2 ўжaснетсz и3 речeтъ: почто2 сотвори2 гDь тaкw земли2 сeй и3 д0му семY; | І щодо храму цього високого усякий, хто проходить мимо нього, жахнеться і скаже: за що зробив так Господь із землею цією і з храмом цим? |
|
22
|
22
|
| и3 tвэщaютъ: ћкw њстaвиша гDа бGа nтє1цъ свои1хъ, и4же и3зведE и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz, и3 пріsша б0ги чужды6z, и3 поклони1шасz и5мъ, и3 пораб0таша и5мъ, и3 сегw2 рaди наведE на ни1хъ вс‰ сі‰ ѕл†z. | І скажуть: за те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і приліпилися до богів інших, і поклонялися їм, і служили їм, — за те Він навів на них усю цю біду. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
