|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Е#гдA u5бо с™hй грaдъ њбитaемь бЁ во всsцэмъ ми1рэ, и3 зак0ны є3щE и3зрsднw хранsхусz, nнjи ґрхіерeа благочeстіz рaди и3 ненавидёніz лукaвства, | Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям і відразою до зла первосвященика Онії, |
|
2
|
2
|
| случaшесz и3 сами6мъ царє1мъ почитaти мёсто и3 цeрковь вели1кими д†ры прославлsти, | бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами, |
|
3
|
3
|
| ћкw и3 селevкъ ґсjйскій цaрь подаsше t свои1хъ дох0дwвъ вс‰, ±же ко служeніємъ жeртвъ надлежaщаz и3ждивє1ніz. | так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння. |
|
4
|
4
|
| Сjмwнъ же нёкій t колёна веніамjнz настоsтель цeркви постaвленный, прsшесz со ґрхіерeемъ њ начaлствэ є4же во грaдэ. | Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті. |
|
5
|
5
|
| Но є3гдA премощи2 nнjи не можaше, пріи1де ко ґполлHнію fрасeеву, и4же во џно врeмz бsше воев0да кілисmрjи и3 фінікjи, | І оскільки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії, |
|
6
|
6
|
| и3 возвэсти2 є3мY, ћкw богaтствы неизчeтными нап0лнено є4сть во їеrли1мэ сокр0вищное храни1лище, ћкw мн0жеству сокр0вищъ безчи1слену бhти, и3 ћкw не надлежaтъ сі‰ къ винЁ жeртвъ, бhти же м0щно, да под8 влaсть царeву подпадyтъ вс‰ сі‰. | й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя. |
|
7
|
7
|
| Е#гдa же пріи1де ко царю2 ґполлHній, њ возвэщeиныхъ є3мY богaтствахъ и1з8zви2: џнъ же и3збрaвъ и3ліодHра, и4же бЁ над8 дэлaми є3гw2, послA заповёдавъ, да предрэчє1ннаz бог†тства принесeтъ. | Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби. |
|
8
|
8
|
| Ск0рw же и3ліодHръ творsше шeствіе, под8 ви1домъ ќбw ѓкибы грaды кілисmр‡йскіz и3 фінік‡йскіz проходS, сaмою же вeщію царeво повелёніе исп0лнити хотsщь. | Іліодор негайно вирушив у дорогу, під приводом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб виконати волю царя. |
|
9
|
9
|
| Пришeдъ же во їеrли1мъ и3 любомyдреннw t ґрхіерeа грaдскагw пріsтъ, повёда њ бhвшемъ и3з8zвлeнщ, и3 чесw2 рaди пріи1де, сказA: вопрошaше же, ѓще и4стиннw сі‰ тaкw сyть. | Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо прийнятим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказівку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так? |
|
10
|
10
|
| ТогдA ґрхіерeй показA положє1на бhти сі‰ вдHвъ и3 сир0тъ, | Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт, |
|
11
|
11
|
| нBкаz же бhти и3 v3риaна сhна тwвjина мyжа ѕэлw2 чeстна, ґ не ћкоже бЁ њболгazй нечести1вый сjмwнъ, всегH же сребрA тал†нтъ четhреста, ґ злaта двёстэ: | і частково Гиркана, сина Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талантів срібла і двісті золота; |
|
12
|
12
|
| њби1дэти же ввёрившихъ мёста с™hни, и3 чeстности и3 безwпaсству честнhz по всемY мjру цeркве, весьмA не возм0жно є4сть. | кривдити ж тих, які поклалися на святість місця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід. |
|
13
|
13
|
| И#ліодHръ же, цaрскихъ рaди повелёній, и5хже и3мsше, глаг0лаше, ћкw всsчески подобaетъ взsти сі‰ въ цaрскоесокр0вище. | Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю. |
|
14
|
14
|
| Њпредэли1въ же дeнь, вхождaше, присмотрeніе њ си1хъ хотS сотвори1ти: бё же не мaло по всемY грaду смzтeніе. | Призначивши день, він увійшов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому місті. |
|
15
|
15
|
| Свzщeнницы же пред8 nлтарeмъ въ свzщeнническихъ ри1захъ повeргше себE, призывaху съ небесE дaвшаго зак0нъ њ положeнныхъ, дабы2 положи1вшымъ сі‰ цёлw сохрани1лъ. | Священики у священних облаченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили. |
|
16
|
16
|
| Бё же зрsщему лицE ґрхіерeево ўзвлsтисz мhслію: зрaкъ бо и3 ви1дъ и3змэнeнъ kвлsше душeвную тугY. | Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, виявляв його душевне знічення. |
|
17
|
17
|
| Њбліs бо мyжа боsзнь нёкаz и3 стрaхъ тэлeсный, и4миже kвлeнна бhсть зрsщымъ сeрдца настоsщаz болёзнь. | Його охопив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скорбота його серця. |
|
18
|
18
|
| И#нjи же кyпнw и3з8 домHвъ и3стекaху на всенар0дную моли1тву, занE хотsше прщти2 мёсто въ поругaніе. | Деякі родинами вибігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному місцю зазнати наруги; |
|
19
|
19
|
| Жєнh же препоsсавшzсz по пeрсемъ власzни1цами на путeхъ ўмножaхусz: заключє1ныz же дэви6цы є3ди6ны ќбw прибэгaху ко вратHмъ, и3ны6z же на стёны, нBкіz же nк0нцами приницaху. | жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші — на стіни, а деякі дивилися з вікон, |
|
20
|
20
|
| Вси1 же воздэвaюще рyце на нeбо молsхусz. | усі ж, простягаючи до неба руки, молилися. |
|
21
|
21
|
| Ўмили1телно же бЁ мн0жества смэшeное падeніе и3 ѕэлw2 бёдствующагw ґрхіерeа чazніе. | Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очікуванні. |
|
22
|
22
|
| И# сjи u5бо призывaху вседержи1телz бGа, да ввёрєннаz ввёрившымъ цBла сохрани1тъ со всsкимъ без8wпaсствомъ. | Вони благали Вседержителя Бога зберегти довірене у цілості тим, що довірили. |
|
23
|
23
|
| И#ліодHръ же є4же ўмhсли, совершaше: тaможе є3мY со копіенHсцы въ газофmлaкію ўжE пришeдшу, | А Іліодор виконував те, що було припущенням. |
|
24
|
24
|
| (вседержи1тель) nтцє1въ гDь и3 всsкіz влaсти њбладaтель kвлeніе вeліе сотвори2, ћкw всBмъ дерзнyвшымъ совни1ти ўжаснyвшымсz б9іz силы, во њслаблeніе и3 во ќжасъ премэни1тисz. | Коли ж він із озброєними людьми увійшов уже в скарбницю, Господь батьків і Владика усякої влади явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, будучи ураженими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах, |
|
25
|
25
|
| Kви1сz бо и5мъ нёкій к0нь стрaшна и3мёz всaдника и3 пред0брымъ покр0вомъ ўкрaшенъ, напaдъ же со ўстремлeніемъ вонзE во и3ліодHра прє1днzz кwпhта: сэдsй же на нeмъ kвлsшесz злaто nрyжіе и3мёz. | бо явився їм кінь зі страшним вершником, покритий прекрасним покровом: швидко несучись, він уразив Іліодора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння. |
|
26
|
26
|
| и3нjи же двA kви1стасz є3мY ю4нwши си1лою благолёпни, пред0бри слaвою, ўкрaшени же њдэsніемъ: и5же и3 њбст{пльща є3го2 t nбои1хъ стрaнъ, біsста є3го2 непрестaннw, мнHги налаг†юща є3мY р†ны. | Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран. |
|
27
|
27
|
| Внезaпу же (и3ліодHра) пaдша на зeмлю и3 мн0гою тм0ю њб8sта восхи1тивше и3 на носи1ло положи1вше, | Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші. |
|
28
|
28
|
| того2, и4же недaвнw со мн0гимъ ристaніемъ и3 со всsкимъ дорmношeніемъ въ предрэчeнную вни1де газофmлaкію, и3зношaху безпом0щна себЁ сyща, ћвнw б9ію си1лу познaвше. | Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу. |
|
29
|
29
|
| И# т0й ќбw бжcтвеннымъ дёйствомъ безглaсенъ и3 всsкагw ўповaніz и3 спасeніz лишeнъ повeрженъ бsше. | Божественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку. |
|
30
|
30
|
| Сjи же гDа благословлsху прослaвльшаго своE мёсто: и3 мaлымъ прeжде стрaха и3 смzтeніz п0лнаz цeрковь, вседержи1телю ћвльшусz гDу, рaдости и3 весeліz и3сп0лнисz. | Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседержителя наповнився радістю і веселощами. |
|
31
|
31
|
| Ск0рw же нёцыи t другHвъ и3ліодHровыхъ молsху nнjю призвaти вhшнzго, да жив0тъ дaруетъ є3мY весьмA въ послёднемъ и3здыхaнщ лежaщему. | Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто лежав уже конаючи. |
|
32
|
32
|
| Помhсливъ же ґрхіерeй, да не когдA цaрь мнёніе воз8имёетъ, ћкw ѕлодёйство нёкое на и3ліодHра їудeє сотвори1ша, принесE жeртву њ спасeнщ мyжа. | Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юдеями зроблено яке-небудь зловмишлення проти Іліодора, приніс жертву за його порятунок. |
|
33
|
33
|
| Е#гдa же ґрхіерeй молsшесz, тjижде ю4нwши пaки kви1стасz и3ліодHру тёмижде њдэsньми њблечє1на и3 ст†вша рёста: мнHгаz nнjи ґрхіерeю благодарє1ніz воздaждь, є3гH бо рaди гDь тебЁ жив0тъ даровA: | Коли ж первосвященик приносив умилостивительну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя; |
|
34
|
34
|
| тh же t негw2 біeнъ возвэсти2 всBмъ вели1чіе б9іе и3 держaву. И# сі‰ рє1кша неви1дими бhста. | ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі. |
|
35
|
35
|
| и3ліодHръ же жeртву принeсъ гDеви, и3 њбёты превели6кіz њбэщaвъ жив0тъ даровaвшему, и3 nнjи возблагодари1въ, возврати1сz ко царю2 съ вHины, | Іліодор же, принісши жертву Господу і давши багато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя, |
|
36
|
36
|
| свидётелствоваше же всBмъ, ±же ви1дэ nчи1ма дэлA превели1кагw бGа. | і перед усіма свідчив про діла великого Бога, які він бачив своїми очима. |
|
37
|
37
|
| Е#гдa же цaрь вопрошaше и3ліодHра, кто2 бhлъ бы ключи1мь є3щE є3ди1ною во їеrли1ліъ п0сланъ бhти, tвэщA: | Коли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів: |
|
38
|
38
|
| ѓще к0его и4маши врагA, и3ли2 цaрству твоемY навётника, посли2 є3го2 nнaмw, и3 ћзвена є3го2 пріи1меши, ѓще и3 спасeтсz: занE въ мёстэ т0мъ и4стиннw є4сть б9іz нёкаz си1ла: | якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа: |
|
39
|
39
|
| т0й бо њбитaніе на нбcси2 и3мёzй надзирaтель є4сть и3 пом0щникъ мёсту томY, и3 грzдyщихъ на њѕлоблeніе поражaетъ и3 погублsетъ. | Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє. |
|
40
|
40
|
| И# сі‰ ќбw ±же њ и3ліодHрэ и3 њ хранeніи газофmлaкіи си1це и3мёютсz. | Ось що сталося з Іліодором, і так урятована скарбниця храму. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
