Главa є7
|
Глава 5
|
1
|
1
|
Въ сіe же врeмz вторhй пох0дъ ўгот0ва ґнті0хъ во є3гЂпетъ. | Близько цього часу Антиох почав другий похід у Єгипет. |
2
|
2
|
Случи1сz же по всемY грaду, є3двA не чрез8 четhредесzть днjй kвлsтисz на воздyсэ рнстaющихъ к0нникwвъ златы6z nдє1жды и3мyщихъ и3 к0піzми по полкHмъ воwружeнныхъ, | Сталося, що над усім містом майже протягом сорока днів являлися у повітрі вершники, які носилися у золотих одежах і на зразок воїнів (були) озброєні списами, |
3
|
3
|
и3 собр†ніz к0ней чи1ннw ўстр0енныхъ, и3схождє1ніz твwри1маz и3 сражє1ніz t nбои1хъ стрaнъ, и3 щитHвъ движє1ніz и3 сyлицъ мн0жество, и1 мечeй и3сторжє1ніz и3 стрёлъ мет†ніz, и3 златhхъ nдeждъ блист†ніz и3 вс‰кіz брwни2. | і стрункі загони кінноти, і напади і відступи з обох боків, обертання щитів, безліч списів і змахи мечів, кидання стріл і блиск золотого обладунку й усякого роду озброєння. |
4
|
4
|
Тёмже вси2 молsхусz, да kвлeніе во блaго бyдетъ. | Чому всі молилися, щоб це явлення було до блага. |
5
|
5
|
Бhвши же вёсти лжи1вэй, ѓкибы ґнті0хъ t житіS tшeлъ, взeмъ їасHнъ не мeнши тhzщи мужeй, внезaпу на грaдъ сотвори2 нападeніе грaжданwмъ же на стёну востeкшымъ, и3 наконeцъ ўжE взeмлему сyщу грaду, менелaй во краегрaдіе ўбэжE. | Коли потім рознеслася неправдива чутка, начебто Антиох помер, Іасон, зібравши не менше тисячі мужів, зробив раптовий напад на місто, коли вони зійшли на стіну і врешті місто було взяте, Менелай утік у фортецю. |
6
|
6
|
ЇасHнъ же творsше закл†ніz грaжданъ свои1хъ нещaднw, не помышлsz, ћкw благоврeменство, є4же на ќжики, ѕлополyчіе є4сть превeліе: мнS над8 врагaми, ґ не над8 є3диноzзhчными побэди1тєлнаz пріsти, | А Іасон нещадно чинив кровопролиття між своїми співгромадянами, не думаючи про те, що успіх проти одноплемінників є найбільше нещастя, і уявляючи одержати трофеї ніби від ворогів, а не одноплемінних. |
7
|
7
|
начaлства ќбw не њдержA, кончи1ну же навёта стyдъ пріeмь, бэглeцъ пaки во ґманjтіду tи1де. | Утім, він не досяг начальства, а кінцем його зловмисництва було те, що він з ганьбою, як утікач, знову пішов у країну Аммонитську. |
8
|
8
|
Конeцъ u5бо ѕлaгw житіS получи2, заключeнъ ў ґрeты ґрaвскагw мучи1телz, бёгаz t грaда во грaдъ, гони1мь t всёхъ и3 ненави1димь ѓки зак0нwвъ tстyпникъ, и3 њгнушaемь, ћкw nтeчеству и3 грaжданwмъ врaгъ, во є3гЂпетъ и3згнaнъ бhсть. | Кінцем його злісного життя було те, що, звинувачений перед Аретою, володарем Аравійським, він бігав з міста у місто, всіма переслідуваний і ненавидимий, як відступник від законів, і зневажений, як ворог батьківщини і співгромадян, був вигнаний у Єгипет. |
9
|
9
|
И# и4же мн0гихъ t nтeчества и3згнaвый, стрaнствуz поги1бе къ лакедем0нzнwмъ tшeдъ, ѓки ср0дства рaди прибёжище хотsщь и3мёти. | Той, який багатьох вигнав з батьківщини, сам загинув на чужій стороні, прийшовши до лакедемонян і сподіваючись, через родинне походження, знайти у них притулок. |
10
|
10
|
И# и4же мн0жество непогребeнныхъ и3звeрже, (сaмъ) не њплaканъ бhсть, и3 погребeніz ни каковA спод0бисz, нижE nтeческому гр0бу приwбщи1сz. | Залишивши багатьох без поховання, він сам залишився неоплаканим, і не удостоєний ні поховання, ні батьківського гробу. |
11
|
11
|
Возвэсти1вшымъ же царю2 њ бhвшихъ, ўсумнёсz (цaрь), да не tстyпитъ їудeа: и3 тогw2 рaди пришeдъ и3з8 є3гЂпта раз8zрeнъ душeю, взS грaдъ nрyжіемъ | Коли все, що відбулося, дійшло до слуху царя, він подумав, що Юдея відходить від нього, піднявся з Єгипту, розлютившись у душі, і взяв місто озброєною рукою. |
12
|
12
|
и3 повелЁ в0инwмъ сэщи2 нещaднw срэтaющихсz и3 въ д0мы входsщихъ закалaти. | Він наказав воїнам нещадно бити усіх, хто трапиться, й умертвляти, хто стане ховатися у домах. |
13
|
13
|
Бhша же ўбіє1ніz ю4ношъ и3 стaрцєвъ, мужeй и3 жeнъ и3 ч†дъ и3стреблє1ніz, дёвъ же и3 nтрокHвъ заклaніz. | Так звершилося побиття юних і старих, умертвлення чоловіків, дружин і дітей, заколення дів і немовлят. |
14
|
14
|
Џсмьдесzтъ же тhсzщъ во всёхъ тріeхъ днeхъ и3збіeни: и3 четhредесzть ќбw тhсzщъ плэнeни, не мeнши же ўбіeныхъ пр0дани бhша. | Протягом трьох днів загинуло вісімдесят тисяч: сорок тисяч упало від руки вбивць, і не менше убитих було продано. |
15
|
15
|
Не дов0ленъ же бhвъ и3 си1ми, дерзнY вни1ти въ цeрковь всеS земли2 свzтёйшую, и3мёzй менелaа предводи1телz, бhвша зак0нwвъ и3 nтeчества предaтелz. | Але, не задовольнившись цим, він насмілився ввійти у найсвятіший на всій землі храм, маючи провідником Менелая, цього зрадника законів і батьківщини. |
16
|
16
|
И# сквeрныма рукaма взeмлz свzщє1нныz сосyды и3 ±же t и3нhхъ царeй положє1ннаz на ўмножeніе и3 слaву мёста и3 чeсть, сквeрныма рукaма прикасazсz подаsше. | Скверними руками приймаючи священні сосуди й інші речі, пожертвувані іншими царями на звеличення і славу і честь святого місця, грабуючи нечестивими руками, роздавав. |
17
|
17
|
И# вознесeсz мhслію ґнті0хъ, не помышлsz, ћкw грBхъ рaди њбитaющихъ во грaдэ мaлw прогнёвасz вLка, тогw2 рaди бhсть њ мёстэ презрёніе: | І звеличився Антиох у своїх думках, не розуміючи, що Господь на короткий час прогнівався за гріхи тих, що жили у місті, чому і залишилося без захисту це місце. |
18
|
18
|
ѓще же бы не случи1лосz и5мъ мн0гими грэхи6 бhти њб8‰тымъ, ћкоже бЁ и3ліодHръ п0сланный t селevка царS ко њсмотрeнію сокр0вищнагw храни1лища, сeй пришeдъ внезaпу біeнъ бhвъ tврати1лсz бы t дeрзости. | Якби вони не були обійняті багатьма гріхами, тоді подібно до Іліодора, посланого царем Селевком оглянути скарбницю, і він, лиш тільки увірвався б, негайно був би покараний і залишив би свою зухвалість. |
19
|
19
|
Но не рaди мёста kзhкъ, но kзhка рaди мёсто гDь и3збрA. | Але Господь обрав не для місця народ, а для народу це місце. |
20
|
20
|
Тёмже u5бо и3 сіE мёсто сопричaстно бhсть людски1хъ ѕHлъ случи1вишихсz, послэди1 же благодэsніємъ t гDа приwбщи1сz, и3 њстaвленое во гнёвэ вседержи1телz, пaки въ примирeніи вели1кагw вLки со всsкою слaвою и3спрaвисz. | Тому і саме місце, ставши причетним до колишніх народних нещасть, прилучилося потім до благодіянь Господа і, бувши залишеним Всемогутнім у гніві, знову, з милосердя верховного Владики, постало в усій славі. |
21
|
21
|
?И$бо ґнті0хъ и3з8 цeркве взeмъ тhсzщу џсмь сHтъ талaнтwвъ, ск0рw во ґнтіохjю возврати1сz, чaz t гордhни зeмлю ќбw плaвателну, ґ м0ре пэшех0дно положи1ти t возвышeніz сeрдца. | Отже, Антиох, викравши з храму тисячу вісімсот талантів, поспішно відійшов до Антиохії, у гордовитості серця знаходячи можливим зробити землю судноплавною і море сухопутним. |
22
|
22
|
Њстaви же и3 пристaвники ко њѕлоблeнію людjй, во їеrли1мэ ќбw філjппа р0домъ фрmгeанина, нрaвъ жесточaйшій и3мyщаго нeже постaвльшій (є3го2), | Тим часом він залишив приставників, щоб гнітити народ, у Єрусалимі — Филипа, родом фригійця, норовом же людину ще більш жорстоку, ніж той, що поставив його, |
23
|
23
|
въ гарізjнэ же ґндронjка: и3 къ си6мъ менелaа, и4же ѕлёе и3нhхъ њѕлоблsше грaжданъ, | а в Гаризині — Андроника, і зверх того Менелая, який перевершив інших злобою до жителів і мав вороже ставлення до громадян юдейських. |
24
|
24
|
ненави1стное же ко граждaнwмъ їудє1йскимъ и3мёzй сeрдце, послA ненави1стнаго начaлника ґполлHніа со двaдесzтію двэмA тhсzщьми в0инства, повелёвъ є3мY всёхъ въ в0зрастэ сyщихъ погуби1ти, жєнh же и3 ю4ношы продаsти. | Він послав винуватця нечестя, Аполлонія, з двадцятьма двома тисячами війська, повелівши всіх дорослих побити, а жінок і дітей продавати. |
25
|
25
|
Сeй же пришeдъ во їеrли1мъ и3 ѓки ми1ръ себЁ притвори1въ, ўдержaсz дaже до днE свzтыz суббHты: и3 ўлучи1въ празднующихъ їудewвъ, воwружи1тисz свои6мъ повелЁ, | Він же, прийшовши у Єрусалим і удавано зберігаючи мир, зволікав до святого дня суботи і, застигнувши юдеїв під час спокою, повелів своїм людям озброїтися. |
26
|
26
|
и3 и3зшeдшихъ всёхъ на поз0ръ заклA, и3 во грaдъ со nрyжіи вскочи1въ, людjй мн0гое мн0жество погуби2. | Усіх, що вийшли на це видовище, він умертвив і, ввірвавшись з військом у місто, побив безліч народу. |
27
|
27
|
Їyда же маккавeй, и4же десsтый бhвъ, и3 tшeдъ въ пyсто мёсто, ѕвэри1нымъ w4бразомъ въ горaхъ живsше съ сyщими съ ни1мъ, и3 травнyю пи1щу kдyще пребывaху, є4же бы не причасти1сz њсквернeнію. | А Іуда Маккавей, десятий у роді своєму, відійшов у пустелю і жив зі своїми прихильниками у горах за подобою звірів, годуючись травами, щоб не стати причетним до осквернення. |