Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Главa з7
Глава 7
1
1
Случи1сz же и3 седми1мъ брaтіzмъ вкyпэ съ мaтерію ћтымъ, понуждaємымъ бhти t царS ћсти проти1ву прaвилъ мzсA свин†z, бичми2 и3 жи1лами волyzми м{чимымъ. Трапилося також, що були схоплені сім братів з матір’ю, яких примушував цар їсти недозволе свиняче м’ясо, їх били бичами і жилами.
2
2
Е#ди1нъ же t ни1хъ, и4же бЁ пeрвый, тaкw речE: что2 х0щеши вопрошaти и3 научи1тисz t нaсъ; гот0ви бо є3смы2 ўмрeти, нeжели преступи1ти nтeчєскіz зак0ны. Один з них, взявши на себе відповідь, сказав: про що ти хочеш запитувати, або про що дізнатися від нас? ми готові краще померти, ніж переступити отецькі закони.
3
3
Разгнёвавсz же цaрь повелЁ скwврады2 и3 кон0бы разжещи2. Тоді цар, озлобившись, наказав розпалити сковороди і казани.
4
4
И%мже ск0рw разжжє1ннымъ бhвшымъ, повелЁ сyщему t ни1хъ предводи1телю сл0ва tрёзати љзhкъ, и3 со всегw2 к0жу содрaвше, краи6 ўдHвъ тэлeсныхъ tсэщи2, прHчіимъ брaтіzмъ и3 мaтери смотрsщымъ. Коли вони були розпалені, негайно наказав тому, який узяв на себе відповідь, відрізати язик і, здерши шкіру з нього, відітнути члени тіла, на виду інших братів і матері.
5
5
И# є3гдA ўжE неключи1мь сотворeнъ бhсть всёми (ўдесы2), повелЁ nгню2 предaти є3щE дhшуща и3 пещи2 на сковрадЁ: пaру же ўмножaющусz t сковрады2, (пр0чіи кyпнw) съ мaтерию дрyгъ дрyга поwщрsху ўмрeти мyжественнw, глаг0люще си1це: Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого, повелів віднести до багаття і палити на сковороді; коли ж від сковороди поширилися сильні випари, вони разом з матір’ю умовляли одне одного мужньо перетерпіти смерть, говорячи:
6
6
гDь бGъ зри1тъ и3 њ и4стинэ нaшей ўтэшaетсz, ћкоже пред8 лицeмъ свидётелствующею пёснію и3з8zви2 мwmсeй глаг0лz: и3 њ рабёхъ свои1хъ ўтёшитсz. Господь Бог бачить і за істиною змилосердиться над нами, як Мойсей звістив у своїй пісні перед лицем народу: «і над рабами Своїми змилосердиться».
7
7
Ўмeршу же пeрвому си1мъ w4бразомъ, вторaго и3зводsху на поругaніе: и3 к0жу со главы2 є3гw2 со власы6 содрaвше, и3 вопрошaху: бyдеши ли ћсти прeжде нeже ўмyчено бyдетъ всE тёло по ќдамъ. Коли помер перший, вивели на наругу другого і, здерши з голови шкіру з волоссям, запитували, чи буде він їсти, перше ніж будуть мучити по частинах його тіло?
8
8
Џнъ же tвэщaвъ nтeческимъ глaсомъ, речE: ни2. Тёмже и3 сeй по рsду пріsтъ мучeніе, ћкоже и3 пeрвый. Він же, відповідаючи вітчизняною мовою, сказав: ні. Тому і він прийняв муки таким же чином, як перший.
9
9
Въ послёднемъ же и3здыхaніи бhвъ, речE: ты2 u5бо, њкаsннэйшій, t настоsщагw животA нaсъ погублsеши, цRь же мjра ўмeршихъ нaсъ свои1хъ рaди зак0нwвъ воскRси1тъ нaсъ въ воскrніе животA вёчнагw. Будучи ж при останньому подиху, сказав: ти, мучителю, позбавляєш нас теперішнього життя, але Цар миру воскресить нас, які померли за Його закони, для життя вічного.
10
10
По сeмъ же трeтій поругaемь бЁ, и3 љзhка и3спрошeнъ, ѓбіе и3здадE и3 рyцэ дeрзостнэ прострE и1 мyжественнэ речE: Після того третій підданий був нарузі, і на вимогу дати язик — негайно виставив його, безстрашно простягнувши і руки,
11
11
t нб7сE сі‰ притzжaхъ, и3 є3гw2 рaди зак0нwвъ презирaю сі‰, и3 t негw2 сі‰ пaки ўповaю воспріsти. і мужньо сказав: від неба я одержав їх і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову одержати їх.
12
12
Ћкw и3 сaмъ цaрь и3 сyщіи съ нимъ ўдивлsхусz ю4нагw великодyшію, ћкw ни во чт0же полагaше м{ки. Сам цар і ті, що були з ним, здивовані були такою мужністю отрока, як він ні у що ставив страждання.
13
13
И# семY скончавшусz, и3 четвeртаго тaкожде мyчаху мучи1телє. Коли помер і цей, у такий самий спосіб шматували і мучили четвертого.
14
14
И# є3гдA ўжE бhсть къ смeрти тaкw речE: лyчше ўбивaемымъ t человBкъ ўповaніz чazти t бGа, пaки и3мyщымъ воскрешє1нымъ бhти t негw2, тебё же воскресeніе въ жив0тъ не бyдетъ. Будучи близьким до смерти, він так говорив: тому, хто помирає від людей, бажано покладати надію на Бога, що Він знову оживить; для тебе ж не буде воскресіння до життя.
15
15
По сeмъ же пsтаго привeдше мyчиша. И# џнъ воззрёвъ нaнь, речE: Потім привели і почали мучити п’ятого.
16
16
влaсть въ человёцэхъ и3мёz тлёненъ сhй, є4же х0щеши, твори1ши: не мни1 же р0ду нaшему t бGа њстaвлену бhти: Він, дивлячись на царя, сказав: маючи владу над людьми, ти, сам підданий тлінню, робиш, що хочеш; але не думай, щоб рід наш залишений був Богом.
17
17
тh же потерпи2 и3 зри2 вeлію держaву є3гw2, кaкw тебE и3 сЁмz твоE ўмyчитъ. Зачекай, і ти побачиш велику силу Його, як Він покарає тебе і сім’я твоє.
18
18
По сeмъ приведоша щестaго. И# т0й ўмрeти начинaющь речE: не прельщaйсz сyетиw, мh бо себє2 рaди сі‰ стрaждемъ согрэшaюще къ бGу нaшему, сегw2 рaди достHйнаz ўдивлeніz бhша: Після цього привели шостого, який, готуючись до смерти, сказав: не обманюй себе даремно, бо ми терпимо це за себе, згрішивши перед Богом нашим, від того і сталося гідне подиву.
19
19
тh же да не возмни1ши непови1ненъ бhти, бGоб0рствовати начeнъ. Але не думай залишитися безкарним ти, що набрався сміливости протистояти Богу.
20
20
безмёрно же мaти ди1внаz и3 благjz пaмzти дост0йнаz, ћже погибaющихъ седми2 сынHвъ є3ди1нагw днE и3 врeмене ви1дzщи, благодyшнw терпsше рaди ўповaніz на гDа, Найбільше ж достойна здивування і славної пам’яті мати, яка, бачачи, як сім її синів умертвлені протягом одного дня, благодушно переносила це у надії на Господа.
21
21
и3 коег0ждо и4хъ ўвэщавaше nтeческимъ глaсомъ, д0бліz и3сп0лнена мyдрости и3 жeнское помышлeніе мyжескою душeю воздвизaющи, глаг0лаше къ ни6мъ: Сповнена доблесних почуттів і укріплюючи жіноче міркування чоловічим духом, вона заохочувала кожного з них вітчизняною мовою і говорила їм:
22
22
не вёмъ, ћкw во чрeвэ моeмъ kви1стесz, нижe бо ѓзъ дyхъ и3 жив0тъ дaхъ вaмъ, и3 коегHждо ќды не ѓзъ состaвихъ, я не знаю, як ви з’явилися в утробі моїй; не я дала вам дихання і життя; не мною утворився склад кожного.
23
23
но мjра творeцъ, создaвый р0дъ человёчь и3 всёхъ и3з8wбрэтhй рождeніе, и3 дyхъ и3 жи1знь вaмъ пaки воздaстъ съ млcтію, ћкw нн7э сaми себE презирaете рaди зак0нwвъ є3гw2. Отже, Творець світу, Який утворив природу людини й упорядкував походження усіх, знову дасть вам дихання і життя з милістю, оскільки ви тепер не щадите самих себе за Його закони.
24
24
Ґнті0хъ же непщyzй ўничижeнъ бhти и3 понощaющь глaсъ презрёвъ, є3щE ю3нёйшему жи1ву сyщу, не т0кмw словесы2 творsше ўвэщaніе, но и3 клsтвою подкрэплsше, богaта кyпнw и3 блажeна сотвори1ти, преведeннаго t nтeческихъ зак0нwвъ, и3 дрyга воз8имёти, и3 дэлA ввёрити є3мY. Антиох же, думаючи, що його зневажають, і приймаючи ці слова за наругу над собою, переконував наймолодшого, який ще залишався, не тільки словами, але і клятвеними запевненнями, що і збагатить і ощасливить його, якщо він відступить від отецьких законів, що буде мати його за друга і довірить йому почесні посади.
25
25
Си6мъ же ю4ношэ ни кaкоже внeмлющу, призвaвъ цaрь мaтерь ўвэщавaше, да бyдетъ ю4ношэ совётница на спасeніе. Але оскільки юнак ніскільки не слухав, то цар, покликавши матір, переконував її порадити синові зберегти себе.
26
26
Мн0гw же є3мY ўвэщавaющу, њбэщaла совётовати сhну своемY. Після багатьох його умовлянь, вона погодилася умовляти сина.
27
27
Приклони1вшисz же къ немY, посмэsсz жeстокому мучи1телю и3 си1це речE nтeческимъ глaсомъ: сhне, поми1луй мS носи1вшую тS во чрeвэ дeвzть мцcей и3 млек0мъ питaвшую тS лBта три2, и3 воскорми1вшую тS и3 привeдшую въ в0зрастъ сeй, и3 болBзни воспитaніz понeсшую: Нахилившись же до нього і насміхаючись з жорстокого мучителя, вона так говорила вітчизняною мовою: сину! май милість до мене, яка дев’ять місяців носила тебе в утробі, три роки годувала тебе молоком, вигодувала і виростила і виховала тебе.
28
28
молю1 тz, чaдо, да воззри1ши на нeбо и3 зeмлю, и3 вс‰, ±же въ ни1хъ, ви1дzщь ўразумёеши, ћкw t не сyщихъ сотвори2 сі‰ бGъ, и3 человёчь р0дъ тaкw бhсть: Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого і що так з’явився і рід людський.
29
29
не ўб0йсz плоторастерзaтелz сегw2, но дост0инъ бhвъ брaтіи твоеS, воспріими2 смeрть, да въ ми1лости съ брaтіею твоeю воспріимY тS. Не страшися цього вбивці, але будь достойним братів твоїх і прийми смерть, щоб я з милости Божої знову придбала тебе з братами твоїми.
30
30
Е#щe же сі‰ є4й глаг0лющей, ю4ноша речE: когw2 њжидaете; не слyшаю повелёніz царeва, но повелёніz зак0на слyшаю дaннагw nтцє1мъ нaшымъ чрез8 мwmсeа: Коли вона ще продовжувала говорити, юнак сказав: чого ви очікуєте? Я не слухаю повеління царя, а підкорююся повелінню закону, який був даний батькам нашим через Мойсея.
31
31
тh же всsкіz ѕл0бы и3з8wбрэтaтель бhвъ на їудє1и, не и3збэжи1ши рyкъ б9іихъ: Ти ж, винахіднику всього зла для євреїв, не уникнеш рук Божих.
32
32
мh бо за грэхи2 нaшz сі‰ стрaждемъ: Ми страждаємо за свої гріхи.
33
33
ѓще же рaди ўстрашeніz и3 наказaніz живhй гDь нaшъ мaлw прогнёвасz, но пaки примири1тсz рабHмъ свои6мъ: Якщо для напоумлення і покарання нашого живий Господь і прогнівався на нас на деякий час, то Він знову змилостивиться над рабами Своїми;
34
34
тh же, q=^, беззак0нниче и3 всёхъ человBкъ сквернaвэйше, не возноси1сz сyетнw кичaсz тщeтнымъ ўповaніемъ, на нбcныz рабы6 є3гw2 возносsщь рyку: ти ж, нечестивий і найзлочинніший з усіх людей, не підносься марно, величаючись облудними надіями, що ти піднімеш руку на рабів Його,
35
35
не u5 бо вседержи1телz и3 бсеви1дца бGа судA и3збёглъ є3си2: бо ти ще не уник суду всемогутнього і всевидючого Бога.
36
36
брaтіz бо н†ша мaлw нн7э болёзни потерпёвше по завёту б9ію вёчный жив0тъ получи1ша: тh же суд0мъ б9іимъ прaведную кaзнь гордhни (твоеS) воспріи1меши: Брати наші, перетерпівши нині короткі муки, за завітом Божим одержали життя вічне, а ти за судом Божим понесеш праведне покарання за гордовитість.
37
37
ѓзъ же, ћкоже брaтіz мо‰, дyшу и3 тёло моE предаю2 за nтeчєскіz зак0ны, призывaz бGа млcтива вск0рэ бhти ї}лю: тh же съ мучeніемъ и3 біeніемъ и3сповёси, ћкw є3ди1нъ т0кмw бGъ є4сть: Я ж, як і брати мої, віддаю і душу і тіло за отецькі закони, закликаючи Бога, щоб Він скоро змилосердився над народом, і щоб ти з муками і карами сповідав, що Він єдиний є Бог,
38
38
на мнЁ и3 на брaтіи моeй престaнетъ вседержи1телz гнёвъ нанесeнный првdнw всемY р0ду нaшему. і щоб на мені і на братах моїх закінчився гнів Всемогутнього, який праведно спостиг весь рід наш.
39
39
ТогдA цaрь раз8zри1сz ћростію нaнь пaче и3нhхъ лютёе, г0рцэ терпsщь посмэsніе. Тоді розгніваний цар учинив з ним ще жорстокіше, ніж з іншими, обурюючись за насміяння.
40
40
И# сeй u5бо чи1стъ t житіS премэни1сz, по всемY на гDа ўповaz. Так і цей скінчив життя чистим, цілком поклавшись на Господа.
41
41
Послэди1 же сынHвъ и3 мaти скончaсz. Після синів померла і мати.
42
42
Сі‰ u5бо њ жeртвахъ и3 њ превосходsщихъ мучи1телствахъ толи1кw и3звэсти1шасz. Про жертви ідольські і про незвичайні муки сказано достатньо.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.