Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава }i

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Главa }i	Глава 18

1	1
И# соглsда давjдъ всёхъ людjй сyщихъ съ ни1мъ, и3 постaви над8 ни1ми тысzщеначaлники и3 с0тники.	І оглянув Давид людей, які були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників.
2	2
И# послA давjдъ трeтію чaсть людjй под8 рук0ю їwaвлею и3 трeтію чaсть под8 рук0ю ґвeссы сhна сарyина брaта їwaвлz, и3 трeтію чaсть под8 рук0ю є3ffeа геffeина, и3 речE давjдъ къ лю1демъ: шeдъ и3зhду и3 ѓзъ съ вaми.	І відправив Давид людей — третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефянина. І сказав цар людям: я сам піду з вами.
3	3
И# рёша: не и3зhди, ћкw ѓще бёгствомъ побёгнемъ, не положaтъ на нaсъ сeрдца: и3 ѓще ќмремъ п0лъ нaсъ, не положaтъ на нaсъ сeрдца, понeже ты2 ѓки мы2 дeсzть тhсzщъ: и3 нн7э лyчше, ћкw њстaнеши во грaдэ на п0мощь нaмъ.	Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста.
4	4
И# речE и5мъ цaрь: є4же ўг0дно пред8 nчи1ма вaшима, сотворю2. И# стA цaрь при вратёхъ: и3 вси2 лю1діе и3схождaху стaми и3 тhсzщами.	І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах.
5	5
И# заповёда цaрь їwaву и3 ґвeссэ и3 є3ffeеви, глаг0лz: пощади1те ми2 џтрока ґвессалHма. И# вси2 лю1діе слhшаша заповёдающа царS всBмъ кнzзє1мъ њ ґвессалHмэ.	І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома.
6	6
И# и3зыд0ша вси2 лю1діе въ дубрaву сопроти1въ ї}лю: и3 бhсть брaнь въ дубрaвэ є3фрeмли.	І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому.
7	7
И# пад0ша тaмw лю1діе ї}лєвы пред8 џтрwки давjдовыми, и3 бhсть сокрушeніе вели1ко въ т0й дeнь, ћкw двaдесzть тhсzщъ мужeй.	І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, — уражені двадцять тисяч [чоловік].
8	8
И# бhсть тaмw брaнь разсhпана по лицY всеS земли2: и3 ўмн0жи дубрaва поzдaти людjй, пaче нeже и5хъ поzдE мeчь въ т0й дeнь.	Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день.
9	9
И# набэжA ґвессалHмъ на џтроки давjдwвы: ґвессалHмъ же бЁ сэдsй на мскЁ своeмъ, и3 вбэжA (съ ни1мъ) мeскъ въ чaщу дyба вели1кагw, и3 њбви1шасz власы2 главы2 є3гw2 на дyбэ, и3 пови1сэ междY нeбомъ и3 землeю, мeскъ же под8 ни1мъ пр0йде.	І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гілки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.
10	10
И# ви1дэ мyжъ є3ди1нъ и3 возвэсти2 їwaву, и3 речE: сE, ви1дэхъ ви1сzща ґвессалHма на дyбэ.	І побачив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі.
11	11
И# речE їwaвъ мyжу возвэсти1вшему є3мY: ѓще ви1дэлъ є3си2, почто2 не ўби1лъ є3си2 є3го2 тaмw на зeмлю; и3 ѓзъ дaлъ бhхъ тебЁ пzтьдесsтъ с‡кль сребрA и3 п0zсъ є3ди1нъ.	І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс.
12	12
И# речE мyжъ їwaву: ѓще ты2 вложи1ши въ рyцэ мои2 и3 тhсzщу с‡кль сребрA, то2 не возложY руки2 моеS на сhна царeва, ћкw при ўшесaхъ нaшихъ заповёда цaрь тебЁ и3 ґвeссэ и3 є3ffeеви, глаг0лz: соблюди1те ми2 nтрочA ґвессалHма,	І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і тисячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: «збережіть мені отрока Авессалома»;
13	13
не сотвори1ти души2 є3гw2 непрaвды: и3 всsко сл0во не ўтаи1тсz пред8 царeмъ, тh же стои1ши сопроти1внw.	і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене.
14	14
И# речE їwaвъ: сіE ѓзъ начнY, не тaкw пребyду пред8 тоб0ю. И# взS їwaвъ три2 стрэлы6 въ рyцэ свои2, и3 вонзE \| въ сeрдце ґвессалHму. И# є3щE є3мY жи1ву сyщу на дyбэ,	Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі.
15	15
и3 њбступи1ша дeсzть џтрwкъ носsщіи nрyжіе їwaвле, и3 порази1ша ґвессалHма, и3 ўмертви1ша є3го2.	І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його.
16	16
И# воструби2 їwaвъ труб0ю р0жаною, и3 возврати1шасz лю1діе не гнaти в8слёдъ ї}лz, ћкw щадsше їwaвъ людjй.	І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем, бо Іоав щадив народ.
17	17
И# взS їwaвъ ґвессалHма, и3 ввeрже є3го2 въ пр0пасть вели1ку въ дубрaвэ, и3 складE над8 ни1мъ кyпу кaменіz вели1ку ѕэлw2. И# вси2 ї}лтzне бэжaша кjйждо въ селє1ніz сво‰.	І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій.
18	18
ҐвессалHмъ же є3щE жи1въ сhй, взS и3 постaви себЁ ст0лпъ во ю3д0ли цaрстэй, речe бо, ћкw нёсть ми2 сhна на пaмzть и4мене моегw2: и3 наречE ст0лпъ и4менемъ свои1мъ и3 наречE є3го2 рукA ґвессалHмлz, дaже до днeшнzгw днE.	Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він «пам’ятник Авессалома» до цього дня.
19	19
И# ґхімаaсъ сhнъ садHковъ речE ко їwaву: потекY нн7э и3 возвэщY царю2, ћкw суди2 є3мY гDь t руки2 врагHвъ є3гw2.	Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.
20	20
И# речE є3мY їwaвъ: нёси мyжъ ты2 возвэщazй блaго днeсь, но возвэсти1ши въ дeнь другjй: въ днeшній же дeнь не добро2 возвэщeніе, понeже сhнъ царeвъ ќмре.	Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя.
21	21
И# речE їwaвъ хусjю: шeдъ повёждь царю2 є3ли6ка ви1дэлъ є3си2. И# поклони1сz хусjй їwaву и3 tи1де.	І сказав Іоав Хусію: піди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг.
22	22
И# приложи2 є3щE ґхімаaсъ сhнъ садHковъ и3 речE ко їwaву: что2 бyдетъ, ѓще и3 ѓзъ текY в8слёдъ хусjа; И# речE їwaвъ: почто2 ты2 х0щеши тещи2, сhне м0й; грzди2, нёсть тебЁ возвэщeніе въ п0льзу и3дyщему.	Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки.
23	23
И# речE ґхімаaсъ: чт0 бо ѓще потекY; И# речE є3мY їwaвъ: тецы2. И# бэжaше ґхімаaсъ путeмъ рaвнымъ и3 предвари2 хусjа.	[І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу. І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія.
24	24
Давjдъ же сэдsще посредЁ двою2 врaтъ. И# и3зhде стрaжъ на кр0въ врaтъ ко стэнЁ, и3 воздви1же џчи свои2, и3 ви1дэ, и3 сE, мyжъ текjй є3ди1нъ пред8 ни1мъ.	Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина.
25	25
И# возопи2 стрaжъ и3 сказA царeви. И# речE цaрь: ѓще є3ди1нъ є4сть, блaго возвэщeніе во ўстёхъ є3гw2. И# и3дsше и3дhй и3 приближazсz.	І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче.
26	26
И# ви1дэ стрaжъ мyжа другaго текyща, и3 возопи2 къ двeремъ и3 речE: сE, мyжъ и3 другjй текyщь є3ди1нъ. И# речE цaрь: и3 т0й є4сть блaго возвэщazй.	Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це — вісник.
27	27
И# речE стрaжъ: ѓзъ ви1жду течeніе пeрвагw, ћкw течeніе ґхімаaса сhна садHкова. И# речE цaрь: мyжъ блaгъ сeй, и3 возвёстіе благ0е пріи1детъ.	Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахимааса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою.
28	28
И# возопи2 ґхімаaсъ и3 речE ко царю2: ми1ръ. И# поклони1сz царю2 лицeмъ свои1мъ на зeмлю и3 речE: блгcвeнъ гDь бGъ тв0й, и4же затвори2 мужeй воздви1гшихъ рyки сво‰ на господи1на моего2 царS.	І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя!
29	29
И# речE цaрь: ми1ръ ли џтрочищу ґвессалHму; И# речE ґхімаaсъ: ви1дэхъ мн0жество вели1ко веселsщеесz, є3гдA tпущaше рaбъ царeвъ їwaвъ рабA твоего2, и3 не разумёхъ что2 тaмw.	І сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було.
30	30
И# речE цaрь: возврати1сz, и3 стaни здЁ. И# шeдъ стA созади2.	І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став.
31	31
И# сE, хусjй в8слёдъ є3гw2 пріи1де и3 речE царю2: возвэщaетсz блaго господи1ну моемY царю2, ћкw суди2 тебЁ гDь днeсь t руки2 всёхъ востаю1щихъ на тS.	Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе.
32	32
И# речE цaрь къ хусjю: ми1ръ ли џтрочищу ґвессалHму; И# речE хусjй: да бyдутъ, ћкоже џтрочищь, врази2 господи1на моегw2 царS, и3 вси2 є3ли1цы востaша нaнь ѕл0бою.	І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком!
33	33
И# смzтeсz цaрь, и3 взhде на г0рницу ћже на вратёхъ, и3 плaкасz: и3 тaкw глаг0лаше, є3гдA плaкаше: сhне м0й, ґвессалHме, сhне м0й, сhне м0й, ґвессалHме: кто2 дaстъ смeрть мнЁ вмёстw тебє2; ѓзъ вмёстw тебє2, ґвессалHме, сhне м0й, сhне м0й, сhне м0й ґвессалHме.	І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт