Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 11

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Главa №i	Глава 11

1	1
И# бsше їефfaй галаадjтzнинъ си1ленъ крёпостію: и3 т0й бhсть сhнъ жены2 блудни1цы, ћже роди2 галаaду їефfaz.	Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай.
2	2
И# роди2 женA галаaдова сынHвъ є3мY: и3 возмужaша сhнове жены2 и3 и3згнaша їефfaz, и3 рек0ша є3мY: не наслёдиши въ домY nтцA нaшегw, ћкw сhнъ жены2 блyдныz є3си2 ты2.	І дружина Галаадова народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки.
3	3
И# tбэжE їефfaй t лицA брaтіи своеS и3 всели1сz въ земли2 тHвъ: и3 собирaхусz ко їефfaю мyжіе прaздни, и3 хождaху съ ни1мъ.	І втік Ієффай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая бездільні люди і виходили з ним.
4	4
И# бhсть по днeхъ си1хъ, и3 воевaша сhнове ґммw6ни на ї}лz.	Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.
5	5
И# є3гдA воевaша сhнове ґммw6ни на ї}лz, и3 поид0ша старBйшины галаaдwвы поsти їефfaz t земли2 тHвъ,	Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов
6	6
и3 рек0ша ко їефfaю: пріиди2 и3 бyди нaмъ начaлникъ, и3 њполчи1мсz на сhны ґммw6ни.	і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами.
7	7
И# речE їефfaй старёйшинамъ гала†дскимъ: не вh ли возненави1дэсте мS, и3 и3згнaсте мS и3з8 д0му nтцA моегw2, и3 tпусти1сте мS t себє2; и3 почто2 пріид0сте ко мнЁ нн7э, є3гдA нyжду воз8имёсте;	Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?
8	8
И# рек0ша старBйшины галаaдстіи ко їефfaю: сегw2 рaди нн7э пріид0хомъ къ тебЁ, да п0йдеши съ нaми, и3 њполчи1мсz на сhны ґммw6ни: и3 бyдеши нaмъ кнsзь всBмъ живyщымъ въ галаaдэ.	Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був у нас начальником усіх жителів галаадських.
9	9
И# речE їефfaй ко старёйшинамъ галаaдwвымъ: ѓще возвращaете мS њполчи1тисz на сhны ґммw6ни, и3 предaстъ и5хъ гDь предо мн0ю, и3 ѓзъ вaмъ бyду ли кнsзь;	І сказав Ієффай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником?
10	10
И# рек0ша старBйшины галаaдстіи ко їефfaю: гDь да бyдетъ п0слухъ междY нaми, ѓще по сл0ву твоемY тaкw не сотвори1мъ.	Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм!
11	11
И# п0йде їефfaй со старёйшинами галаaдскими, и3 постaвиша є3го2 лю1діе над8 соб0ю главY и3 кнsзz: и3 глаг0ла їефfaй вс‰ словесA сво‰ пред8 гDемъ въ массифЁ.	І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі.
12	12
И# послA їефfaй послы2 къ царю2 сынHвъ ґммHнихъ, глаг0лz: что2 мнЁ и3 тебЁ, ћкw пришeлъ є3си2 ко мнЁ воевaти на земли2 моeй;	І послав Ієффай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй?
13	13
И# речE цaрь сынHвъ ґммHнихъ къ послHмъ їефfaєвымъ: ћкw взS ї}ль зeмлю мою2, є3гдA и3зhде и3з8 є3гЂпта, t ґрнHна дaже до їав0ка и3 до їoрдaна: и3 нн7э возврати2 ю5 съ ми1ромъ, и3 tидY.	Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю].
14	14
И# возврати1шасz послы2 ко їефfaю. И# приложи2 є3щE їефfaй, и3 послA послы2 къ царю2 сынHвъ ґммHнихъ, и3 рек0ша є3мY:	[І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського,
15	15
тaкw глаг0летъ їефfaй: не взS ї}ль земли2 мwaвли и3 земли2 сынHвъ ґммHнихъ,	сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонитської;
16	16
понeже є3гдA и3схождaше и3з8 є3гЂпта, п0йде ї}ль по пустhни до м0рz чермнaгw, и3 пріи1де до кaдиса:	бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес;
17	17
и3 послA ї}ль послы2 къ царю2 є3дHмску, глаг0лz: да прейдY сквозЁ зeмлю твою2: и3 не послyша цaрь є3дHмскъ: тaкожде посылA и3 къ царю2 мwaвску, и3 не восхотЁ: и3 сёде ї}ль въ кaдисэ:	звідти послав Ізраїль послів до царя Едомського сказати: «дозволь мені пройти землею твоєю»; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадесі.
18	18
и3 и4де пустhнею, и3 њбhде зeмлю є3дHмлю и3 зeмлю мwaвлю, и3 пріи1де на вост0ки с0лнца земли2 мwaвли, и3 њполчи1сz њб8 nнY странY ґрнHна, и3 не вни1де въ предёлы мw†вли, ћкw ґрнHнъ бsше предёлъ мwaвль:	І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава.
19	19
и3 послA ї}ль послы2 къ сиHну царю2 ґморрeйску, царю2 є3севHнску, и3 речE къ немY ї}ль: да прeйдемъ по земли2 твоeй до мёста нaшегw:	І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце.
20	20
и3 не восхотЁ сиHнъ ї}лю преити2 по предёлwмъ свои6мъ, и3 собрA сиHнъ вс‰ лю1ди сво‰, и3 њполчи1сz во їaсэ, и3 воевA на ї}лz:	Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем.
21	21
и3 предадE гDь бGъ ї}левъ сиHна и3 вс‰ лю1ди є3гw2 въ рyки ї}лz, и3 и3зби2 и5хъ:	І віддав Господь Бог Ізраїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Аморрея, що жив у землі тій;
22	22
и3 наслёдова ї}ль всю2 зeмлю ґморрeа живyщагw на земли2 т0й: и3 взS вeсь предёлъ ґморрeйскъ t ґрнHна дaже до їав0ка, и3 t пустhни до їoрдaна:	і одержали вони у спадщину всі землі Аморрея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану.
23	23
и3 нн7э гDь бGъ ї}левъ и3згнA ґморрeа t лицA людjй свои1хъ ї}лz, и3 тh ли х0щеши наслёдити є3го2;	Отже, Господь Бог Ізраїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину?
24	24
ни2, но є3ли1кw дадE въ наслёдіе тебЁ хамHсъ б0гъ тв0й, сі‰ да наслёдиши: ґ всёхъ, и5хже и3згнA гDь бGъ нaшъ t лицA нaшегw, сі‰ мы2 наслёдимъ:	Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш.
25	25
и3 нн7э є3дA лyчшій є3си2 ты2 валaка сhна сепфHрова, царS мwaвлz; не брaнію ли борsшесz со ї}лемъ, и3ли2 вою1z воевA є3го2;	Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфорового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними?
26	26
є3гдA всели1сz ї}ль во є3севHнэ и3 въ предёлэхъ є3гw2, и3 во ґрои1рэ и3 въ предёлэхъ є3гw2, и3 во всёхъ градёхъ, и5же ў їoрдaна, три1ста лётъ, и3 почто2 не и3збaвилъ є3си2 и4хъ во врeмz џно;	Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]?
27	27
ѓзъ же не согрэши1хъ тебЁ, и3 ты2 твори1ши со мн0ю ѕло2, вою1z на мS: да сyдитъ гDь судsй днeсь междY сы6ны ї}левыми и3 междY сы6ны ґммw6ни.	А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами!
28	28
И# не послyша цaрь сынHвъ ґммHнихъ словeсъ їефfaевыхъ, ±же посылaше къ немY.	Але цар Аммонитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього.
29	29
И# бhсть на їефfaи д¦ъ гDень, и3 прeйде галаaда и3 манассjю, и3 прeйде стражбY галаaдову, и3 t стражбы2 галаaдовы и4де на џну странY сынHвъ ґммHнихъ.	І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манассію, і пройшов Массифу галаадську, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян.
30	30
И# њбэщA їефfaй њбётъ гDеви и3 речE: ѓще предaніемъ предaси сhны ґммw6ни въ рyку мою2,	І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої,
31	31
и3 бyдетъ и3сходsй, и4же ѓще и3зhдетъ и3з8 врaтъ д0му моегw2 во срётеніе мнЁ, є3гдA возвращyсz съ ми1ромъ t сынHвъ ґммHнихъ, и3 бyдетъ гDеви, и3 вознесY є3го2 во всесожжeніе.	то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення.
32	32
И# пріи1де їефfaй къ сынHмъ ґммw6нимъ воевaти на нS: и3 предадE \| гDь въ рyцэ є3гw2	І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його;
33	33
и3 и3зби2 и5хъ t ґрои1ра, д0ндеже пріити2 въ менjfъ, двaдесzть градHвъ, и3 дaже до ґвeлz віногрaдwвъ, ћзвою вели1кою ѕэлw2. И# покорeни бhша сhнове ґммw6ни пред8 лицeмъ сынHвъ ї}левыхъ.	і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Минифа двадцять міст, і до Авель-Керамима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим.
34	34
И# пріи1де їефfaй въ массифY въ д0мъ св0й: и3 сE, дщeрь є3гw2 и3схождaше во срётеніе є3гw2 съ тmмп†ны и3 ли6ки: и3 сіS бsше є3динор0дна є3мY возлю1бленна: и3 не бЁ є3мY сhна, ни другjz дщeре, кромЁ є3S.	І прийшов Ієффай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки.
35	35
И# бhсть є3гдA ўви1дэ ю5 сaмъ, растерзA ри6зы сво‰ и3 речE: q, дщи2 моS, смущaющи смути1ла мS є3си2: и3 ты2 нн7э въ претыкaніе былA є3си2 пред8 nчи1ма мои1ма: ѓзъ бо tверз0хъ ўстA мо‰ на тS ко гDу и3 не возмогY вспsть возврати1ти.	Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися.
36	36
И# речE къ немY: џтче, ѓще tвeрзлъ є3си2 ўстA тво‰ ко гDу, сотвори2 мнЁ, ћкоже и3зhде и3зо ќстъ твои1хъ, занeже сотвори2 тебЁ гDь мeсть врагHмъ твои6мъ t сынHвъ ґммHнихъ.	Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам.
37	37
И# речE ко nтцY своемY: сотвори2, џтче м0й, сіE сл0во: њстaви мS двA мBсzца, да пойдY и3 взhду на г0ры и3 плaчусz дёвства моегw2 ѓзъ и3 други6ни мои2.	І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми.
38	38
И# речE: и3ди2. И# tпусти2 ю5 на двA мBсzца: и3 и4де самA и3 други6ни є3S, и3 плaкасz дёвства своегw2 на горaхъ.	Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах.
39	39
И# бhсть въ концЁ двою2 мBсzцу, и3 возврати1сz ко nтцY своемY: и3 сотвори2 на нeй њбётъ св0й, и4мже њбэщaсz: и3 сіS не познA мyжа. И# бhсть въ повелёніе во ї}ли:	Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля,
40	40
t днjй до днjй и3схождaху дщє1ри ї}лєвы плaкати њ дщeри їефfaz галаадjтина четhри дни6 въ лётэ.	що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт