|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
Въ дeнь же т0й и3зшeдъ ї}съ и3з8 д0му, сэдsше при м0ри.
|
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
|
|
2
|
2
|
|
И# собрaшасz къ немY нар0ди мн0зи, ћкоже є3мY въ корaбль влёзти и3 сёсти: и3 вeсь нар0дъ на брeзэ стоsше.
|
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
|
|
3
|
3
|
|
И# гlа и5мъ при1тчами мн0гw, гlz: (За? н7.) сE, и3зhде сёzй, да сёетъ:
|
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
|
|
4
|
4
|
|
и3 сёющу є3мY, w4ва пад0ша при пути2, и3 пріид0ша пти6цы и3 позобaша |:
|
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
|
|
5
|
5
|
|
друг†z же пад0ша на кaменныхъ, и3дёже не и3мёzху земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzб0ша, занE не и3мёzху глубины2 земли2:
|
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
|
|
6
|
6
|
|
с0лнцу же возсіsвшу присвsнуша, и3 занE не и3мёzху корeніz, и3зсх0ша:
|
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
|
|
7
|
7
|
|
друг†z же пад0ша въ тeрніи, и3 взhде тeрніе и3 подави2 и5хъ:
|
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
|
|
8
|
8
|
|
друг†z же пад0ша на земли2 д0брэй и3 даsху пл0дъ, џво ќбw сто2, џво же шестьдесsтъ, џво же три1десzть:
|
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
|
|
9
|
9
|
|
и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
|
Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
|
10
|
10
|
|
(За? н7№.) И# приступи1вше ўчн7цы2 (є3гw2) рек0ша є3мY: почто2 при1тчами гlеши и5мъ;
|
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
|
|
11
|
11
|
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: ћкw вaмъ дано2 є4сть разумёти т†йны цrтвіz нбcнагw, w4нэмъ же не дано2 є4сть:
|
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
|
|
12
|
12
|
|
и4же бо и4мать, дaстсz є3мY и3 преизбyдетъ (є3мY): ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, в0зметсz t негw2:
|
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
|
|
13
|
13
|
|
сегw2 рaди въ при1тчахъ гlю и5мъ, ћкw ви1дzще не ви1дzтъ, и3 слhшаще не слhшатъ, ни разумёютъ:
|
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
|
|
14
|
14
|
|
и3 сбывaетсz въ ни1хъ прbр0чество и3сaіино, глаг0лющее: слyхомъ ўслhшите, и3 не и4мате разумёти: и3 зрsще ќзрите, и3 не и4мате ви1дэти:
|
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
|
|
15
|
15
|
|
њтолстё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не когдA ќзрzтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ.
|
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
|
|
16
|
16
|
|
В†ша же бlжє1нна nчесA, ћкw ви1дzтъ, и3 ќши вaши, ћкw слhшатъ:
|
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
|
|
17
|
17
|
|
ґми1нь бо гlю вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 првdницы вожделёша ви1дэти, ±же ви1дите, и3 не ви1дэша, и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша.
|
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
|
|
18
|
18
|
|
Вh же ўслhшите при1тчу сёющагw:
|
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
|
|
19
|
19
|
|
всsкому слhшащему сл0во цrтвіz и3 не разумэвaющу, прих0дитъ лукaвый и3 восхищaетъ всёzнное въ сeрдцы є3гw2: сіE є4сть, є4же при пути2 сёzнное.
|
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
|
|
20
|
20
|
|
Ґ на кaмени сёzнное, сіE є4сть слhшай сл0во и3 ѓбіе съ рaдостію пріeмлетъ є5:
|
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
|
|
21
|
21
|
|
не и4мать же к0рене въ себЁ, но приврeмененъ є4сть: бhвши же печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsетсz.
|
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
|
|
22
|
22
|
|
Ґ сёzнное въ тeрніи, сE є4сть слhшай сл0во, и3 печaль вёка сегw2 и3 лeсть богaтства подавлsетъ сл0во, и3 без8 плодA бывaетъ.
|
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
|
|
23
|
23
|
|
Ґ сёzнное на д0брэй земли2, сE є4сть слhшай сл0во и3 разумэвaz: и4же ќбw пл0дъ прин0ситъ и3 твори1тъ џво сто2, џво же шестьдесsтъ, џво три1десzть.
|
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
|
|
24
|
24
|
|
(За? н7в7.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку, сёzвшу д0брое сёмz на селЁ своeмъ:
|
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
|
|
25
|
25
|
|
спsщымъ же человёкwмъ, пріи1де врaгъ є3гw2 и3 всёz плeвелы посредЁ пшени1цы и3 tи1де:
|
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
|
|
26
|
26
|
|
є3гдa же прозzбE травA и3 пл0дъ сотвори2, тогдA kви1шасz и3 плeвеліе.
|
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
|
|
27
|
27
|
|
Пришeдше же раби2 господи1на, рёша є3мY: г0споди, не д0брое ли сёмz сёzлъ є3си2 на селЁ твоeмъ; tкyду u5бо и4мать плeвелы;
|
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
|
|
28
|
28
|
|
Џнъ же речE и5мъ: врaгъ человёкъ сіE сотвори2. Раби1 же рёша є3мY: х0щеши ли u5бо, да шeдше и3сплевeмъ |;
|
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
|
|
29
|
29
|
|
Џнъ же речE (и5мъ): ни2: да не когдA восторгaюще плeвелы, вост0ргнете кyпнw съ ни1ми (и3) пшени1цу:
|
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
|
|
30
|
30
|
|
њстaвите расти2 nбоE кyпнw до жaтвы: и3 во врeмz жaтвы рекY жaтелємъ: собери1те пeрвэе плeвелы и3 свzжи1те и5хъ въ снопы2, ћкw сожещи2 |: ґ пшени1цу собери1те въ жи1тницу мою2.
|
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
|
|
31
|
31
|
|
(За? н7G.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: под0бно є4сть цrтвіе нбcное зeрну горyшичну, є4же взeмъ человёкъ всёz на селЁ своeмъ,
|
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
|
|
32
|
32
|
|
є4же мaлэйше ќбw є4сть t всёхъ сёменъ: є3гдa же возрастeтъ, б0лэе (всёхъ) ѕeлій є4сть и3 бывaетъ дрeво, ћкw пріити2 пти1цамъ небє1снымъ и3 витaти на вётвехъ є3гw2.
|
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
|
|
33
|
33
|
|
И$ну при1тчу гlа и5мъ: под0бно є4сть цrтвіе нбcное квaсу, є3г0же взeмши женA скры2 въ сaтэхъ тріeхъ муки2, д0ндеже вскис0ша вс‰.
|
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
|
|
34
|
34
|
|
Сі‰ вс‰ гlа ї}съ въ при1тчахъ нар0дwмъ, и3 без8 при1тчи ничес0же гlаше къ ни6мъ:
|
Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
|
|
35
|
35
|
|
ћкw да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ: tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰: tрhгну сокровє1ннаz t сложeніz мjра.
|
щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
|
|
36
|
36
|
|
ТогдA њстaвль нар0ды, пріи1де въ д0мъ ї}съ. (За? н7д7.) И# приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: скажи2 нaмъ при1тчу плeвєлъ сeлныхъ.
|
Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
|
|
37
|
37
|
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: сёzвый д0брое сёмz є4сть сн7ъ чlвёческій:
|
Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
|
|
38
|
38
|
|
ґ село2 є4сть мjръ: д0брое же сёмz, сjи сyть сн7ове цrтвіz, ґ плeвеліе сyть сhнове непріsзненніи:
|
поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
|
|
39
|
39
|
|
ґ врaгъ всёzвый и5хъ є4сть діaволъ: ґ жaтва кончи1на вёка є4сть: ґ жaтєли ѓгGли сyть.
|
ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
|
|
40
|
40
|
|
Ћкоже u5бо собирaютъ плeвелы и3 nгнeмъ сожигaютъ, тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка сегw2:
|
Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
|
|
41
|
41
|
|
п0слетъ сн7ъ чlвёческій ѓгGлы сво‰, и3 соберyтъ t цrтвіz є3гw2 вс‰ соблaзны и3 творsщихъ беззак0ніе
|
пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
|
|
42
|
42
|
|
и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненну: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ:
|
і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
|
|
43
|
43
|
|
тогдA првdницы просвэтsтсz ћкw с0лнце въ цrтвіи nц7A и4хъ. И#мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
|
Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
|
44
|
44
|
|
(За? н7е7.) Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное сокр0вищу сокровeну на селЁ, є4же њбрётъ человёкъ скры2, и3 t рaдости є3гw2 и4детъ, и3 вс‰, є3ли6ка и4мать, продаeтъ, и3 купyетъ село2 то2.
|
Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
|
|
45
|
45
|
|
Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное человёку купцY, и4щущу д0брыхъ би1серей,
|
Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
|
|
46
|
46
|
|
и4же њбрётъ є3ди1нъ многоцёненъ би1серъ, шeдъ продадE вс‰, є3ли6ка и3мsше, и3 купи2 є3го2.
|
і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
|
|
47
|
47
|
|
Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное нeводу ввeржену въ м0ре и3 t всsкагw р0да собрaвшу,
|
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
|
|
48
|
48
|
|
и4же є3гдA и3сп0лнисz, и3звлек0ша и5 на крaй, и3 сёдше и3збрaша дHбрыz въ сосyды, ґ ѕлы6z и3зверг0ша в0нъ.
|
коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
|
|
49
|
49
|
|
Тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка: и3зhдутъ ѓгGли, и3 tлучaтъ ѕлы6z t среды2 првdныхъ,
|
Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
|
|
50
|
50
|
|
и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненную: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ.
|
і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
|
|
51
|
51
|
|
Гlа и5мъ ї}съ: разумёсте ли сі‰ вс‰; Глаг0лаша є3мY: є4й, гDи.
|
І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
|
|
52
|
52
|
|
Џнъ же речE и5мъ: сегw2 рaди всsкъ кни1жникъ, научи1всz цrтвію нбcному, под0бенъ є4сть человёку домови1ту, и4же и3зн0ситъ t сокр0вища своегw2 нHваz и3 вє1тхаz.
|
Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
|
|
53
|
53
|
|
(За? н7ѕ7.) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ при6тчи сі‰, прeйде tтyду.
|
І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
|
|
54
|
54
|
|
И# пришeдъ во nтeчествіе своE, ўчaше и5хъ на с0нмищи и4хъ, ћкw диви1тисz и5мъ и3 глаг0лати: tкyду семY премdрость сіS и3 си6лы;
|
І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
|
|
55
|
55
|
|
не сeй ли є4сть тект0новъ сн7ъ; не м™и ли є3гw2 нарицaетсz мRіaмъ, и3 брaтіz є3гw2 їaкwвъ и3 їwсjй, и3 сjмwнъ и3 їyда;
|
Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
|
|
56
|
56
|
|
и3 сєстры2 є3гw2 не вс‰ ли въ нaсъ сyть; tкyду u5бо семY сі‰ вс‰;
|
І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
|
|
57
|
57
|
|
И# блажнsхусz њ нeмъ. Ї}съ же речE и5мъ: нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ и3 въ домY своeмъ.
|
І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
|
|
58
|
58
|
|
И# не сотвори2 тY си1лъ мн0гихъ за невёрство и4хъ.
|
І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.