Главa }i
|
Глава 18
|
1
|
1
|
(За? о7д7) Въ т0й чaсъ приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще: кто2 ќбw б0лій є4сть въ цrтвіи нбcнэмъ; | У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? |
2
|
2
|
И# призвaвъ ї}съ nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ | Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них |
3
|
3
|
и3 речE: ґми1нь гlю вaмъ, ѓще не њбратитeсz и3 бyдете ћкw дёти, не вни1дете въ цrтво нбcное: | і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. |
4
|
4
|
и4же u5бо смири1тсz ћкw nтрочA сіE, т0й є4сть б0лій во цrтвіи нбcнэмъ: | Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. |
5
|
5
|
и3 и4же ѓще пріи1метъ nтрочA таково2 во и4мz моE, менE пріeмлетъ: | І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; |
6
|
6
|
ґ и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, ќне є4сть є3мY, да њбёситсz жeрновъ nсeлскій на вhи є3гw2, и3 пот0нетъ въ пучи1нэ морстёй. | а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. |
7
|
7
|
Г0ре мjру t собл†знъ: нyжда бо є4сть пріити2 соблaзнwмъ: nбaче г0ре человёку томY, и4мже соблaзнъ прих0дитъ. | Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. |
8
|
8
|
Ѓще ли рукA твоS и3ли2 ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му и3ли2 бёдну [без8 руки2], нeже двЁ рyцэ и3 двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти во џгнь вёчный: | Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. |
9
|
9
|
и3 ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ въ жив0тъ вни1ти, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную. | Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. |
10
|
10
|
(За? о7е7.) Блюди1те, да не прeзрите є3ди1нагw (t) мaлыхъ си1хъ: гlю бо вaмъ, ћкw ѓгGли и4хъ на нб7сёхъ вhну ви1дzтъ лицE nц7A моегw2 нбcнагw. | Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. |
11
|
11
|
Пріи1де бо сн7ъ чlвёческій (взыскaти и3) спcти2 поги1бшаго. | Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. |
12
|
12
|
Что2 вaмъ мни1тсz; Ѓще бyдетъ нёкоему человёку сто2 nвeцъ, и3 заблyдитъ є3ди1на t ни1хъ: не њстaвитъ ли дeвzтьдесzтъ и3 дeвzть въ горaхъ и3 шeдъ и4щетъ заблyждшіz; | Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? |
13
|
13
|
и3 ѓще бyдетъ [приключи1тсz] њбрэсти2 ю5, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw рaдуетсz њ нeй пaче, нeже њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 не заблyждшихъ. | І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. |
14
|
14
|
Тaкw нёсть в0лz пред8 nц7eмъ вaшимъ нбcнымъ, да поги1бнетъ є3ди1нъ t мaлыхъ си1хъ. | Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. |
15
|
15
|
Ѓще же согрэши1тъ къ тебЁ брaтъ тв0й, и3ди2 и3 њбличи2 є3го2 междY тоб0ю и3 тёмъ є3ди1нэмъ: ѓще тебE послyшаетъ, пріwбрёлъ є3си2 брaта твоего2: | Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. |
16
|
16
|
ѓще ли тебE не послyшаетъ, поими2 съ соб0ю є3щE є3ди1наго и3ли2 двA, да при ўстёхъ двою2 и3ли2 тріeхъ свидётелей стaнетъ всsкъ глаг0лъ: | Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. |
17
|
17
|
ѓще же не послyшаетъ и4хъ, повёждь цRкви: ѓще же и3 цRковь преслyшаетъ, бyди тебЁ ћкоже kзhчникъ и3 мытaрь. | Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. |
18
|
18
|
(За? о7ѕ7.) Ґми1нь (бо) гlю вaмъ: є3ли6ка ѓще свsжете на земли2, бyдутъ св‰зана на нб7си2: и3 є3ли6ка ѓще разрэшитE на земли2, бyдутъ разрэшє1на на нб7сёхъ. | Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. |
19
|
19
|
Пaки ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓще двA t вaсъ совэщaета на земли2 њ всsцэй вeщи, є3sже ѓще пр0сита, бyдетъ и4ма t nц7A моегw2, и4же на нб7сёхъ: | Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; |
20
|
20
|
и3дёже бо є3стA двA и3ли2 тріE с0брани во и4мz моE, тY є4смь посредЁ и4хъ. | бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. |
21
|
21
|
ТогдA пристyпль къ немY пeтръ речE: гDи, колькрaты ѓще согрэши1тъ въ мS брaтъ м0й, и3 tпущy ли є3мY до сeдмь крaтъ; | Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? |
22
|
22
|
Гlа є3мY ї}съ: не гlю тебЁ: до сeдмь крaтъ, но до сeдмьдесzтъ крaтъ седмери1цею. | Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. |
23
|
23
|
(За? о7з7.) Сегw2 рaди ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же восхотЁ стzзaтисz њ словеси2 съ рабы6 свои1ми. | Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; |
24
|
24
|
Начeншу же є3мY стzзaтисz, привед0ша є3мY є3ди1наго должникA тм0ю тал†нтъ: | коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; |
25
|
25
|
не и3мyщу же є3мY воздaти, повелЁ и5 госп0дь є3гw2 продaти, и3 женY є3гw2, и3 ч†да, и3 вс‰, є3ли6ка и3мёzше, и3 tдaти. | а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. |
26
|
26
|
Пaдъ u5бо рaбъ т0й, клaнzшесz є3мY, глаг0лz: г0споди, потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ ти2 воздaмъ. | Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. |
27
|
27
|
Милосeрдовавъ же госп0дь рабA того2, прости2 є3го2 и3 д0лгъ tпусти2 є3мY. | Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. |
28
|
28
|
И#зшeдъ же рaбъ т0й, њбрёте є3ди1наго (t) клеврє1тъ свои1хъ, и4же бЁ д0лженъ є3мY ст0мъ пBнzзь: и3 є4мь є3го2 давлsше, глаг0лz: tдaждь ми2, и4мже (ми2) є3си2 д0лженъ. | Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. |
29
|
29
|
Пaдъ u5бо клеврeтъ є3гw2 на н0зэ є3гw2, молsше є3го2, глаг0лz: потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ воздaмъ ти2. | Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. |
30
|
30
|
Џнъ же не хотsше, но вeдъ всади2 є3го2 въ темни1цу, д0ндеже воздaстъ д0лжное. | Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. |
31
|
31
|
Ви1дэвше же клеврeти є3гw2 бы6вшаz, сжaлиша си2 ѕэлw2 и3 пришeдше сказaша господи1ну своемY вс‰ бы6вшаz. | Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. |
32
|
32
|
ТогдA призвaвъ є3го2 господи1нъ є3гw2, глаг0ла є3мY: рaбе лукaвый, вeсь д0лгъ w4нъ tпусти1хъ тебЁ, понeже ўмоли1лъ мS є3си2: | Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. |
33
|
33
|
не подобaше ли и3 тебЁ поми1ловати клеврeта твоего2, ћкоже и3 ѓзъ тS поми1ловахъ; | Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? |
34
|
34
|
И# прогнёвавсz госп0дь є3гw2, предадE є3го2 мучи1телємъ, д0ндеже воздaстъ вeсь д0лгъ св0й. | І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. |
35
|
35
|
Тaкw и3 nц7ъ м0й нбcный сотвори1тъ вaмъ, ѓще не tпуститE кjйждо брaту своемY t сердeцъ вaшихъ прегрэшє1ніz и4хъ. | Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. |