|
Главa f7i
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть є3гдA скончA ї}съ словесA сі‰, прeйде t галілeи и3 пріи1де въ предёлы їудє1йскіz њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. | Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. |
|
2
|
2
|
| И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи, и3 и3сцэли2 и5хъ тY. | За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. |
|
3
|
3
|
| (За? о7}.) И# приступи1ша къ немY фарісeє и3скушaюще є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ѓще дост0итъ человёку пусти1ти женY свою2 по всsцэй винЁ; | І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? |
|
4
|
4
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: нёсте ли чли2, ћкw сотвори1вый и3скони2, мyжескій п0лъ и3 жeнскій сотвори1лъ | є4сть; | Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? |
|
5
|
5
|
| И# речE: сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA (своего2) и3 мaтерь и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну, | І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. |
|
6
|
6
|
| ћкоже ктомY нёста двA, но пл0ть є3ди1на: є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ. | Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. |
|
7
|
7
|
| Глаг0лаша є3мY: что2 u5бо мwmсeй заповёда дaти кни1гу распyстную и3 tпусти1ти ю5; | Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? |
|
8
|
8
|
| Гlа и5мъ: ћкw мwmсeй по жестосeрдію вaшему повелЁ вaмъ пусти1ти жєны2 вaшz: и3значaла же не бhсть тaкw: | Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. |
|
9
|
9
|
| гlю же вaмъ, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, рaзвэ словесE прелюбодёйна, и3 њжени1тсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ: и3 женsйсz пущени1цею прелюбы2 дёетъ. | Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. |
|
10
|
10
|
| Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ѓще тaкw є4сть винA человёку съ жен0ю, лyчше є4сть не жени1тисz. | Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. |
|
11
|
11
|
| Џнъ же речE и5мъ: не вси2 вмэщaютъ словесE сегw2, но и5мже дано2 є4сть: | Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. |
|
12
|
12
|
| сyть бо скопцы2, и5же и3з8 чрeва мaтернz роди1шасz тaкw: и3 сyть скопцы2, и5же скопи1шасz t человBкъ: и3 сyть скопцы2, и5же и3скази1ша сaми себE цrтвіz рaди нбcнагw: могjй вмэсти1ти да вмэсти1тъ. | Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. |
|
13
|
13
|
| ТогдA привед0ша къ немY дёти, да рyцэ возложи1тъ на ни1хъ и3 пом0литсz: ўчн7цh же запрети1ша и5мъ. | Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. |
|
14
|
14
|
| Ї}съ же речE (и5мъ): њстaвите дэтeй и3 не возбранsйте и5мъ пріити2 ко мнЁ: таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное. | Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. |
|
15
|
15
|
| И# возл0жь на ни1хъ рyцэ, tи1де tтyду. | І, поклавши на них руки, пішов звідти. |
|
16
|
16
|
| (За? о7f7.) И# сE, є3ди1нъ (нёкій) пристyпль речE є3мY: ўч™лю бlгjй, что2 блaго сотворю2, да и4мамъ жив0тъ вёчный; | І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? |
|
17
|
17
|
| Џнъ же речE є3мY: чт0 мz глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ: ѓще ли х0щеши вни1ти въ жив0тъ, соблюди2 зaпwвэди. | Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. |
|
18
|
18
|
| Глаг0ла є3мY: к‡z; Ї}съ же речE: є4же, не ўбіeши: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўкрaдеши: не лжесвидётелствуеши: | Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; |
|
19
|
19
|
| чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE. | шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. |
|
20
|
20
|
| Глаг0ла є3мY ю4ноша: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS: что2 є4смь є3щE не докончaлъ; | Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? |
|
21
|
21
|
| РечE є3мY ї}съ: ѓще х0щеши совершeнъ бhти, и3ди2, продaждь и3мёніе твоE и3 дaждь ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 в8слёдъ менє2. | Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. |
|
22
|
22
|
| Слhшавъ же ю4ноша сл0во, tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга. | Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. |
|
23
|
23
|
| Ї}съ же речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw неуд0бь богaтый вни1детъ въ цrтвіе нбcное: | Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. |
|
24
|
24
|
| пaки же гlю вaмъ: ўд0бэе є4сть велбyду сквозЁ и3глинЁ ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти. | І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. |
|
25
|
25
|
| Слhшавше же ўчн7цы2 є3гw2, дивлsхусz ѕэлw2, глаг0люще: кто2 u5бо м0жетъ спасeнъ бhти; | Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? |
|
26
|
26
|
| Воззрёвъ же ї}съ речE и5мъ: ў человBкъ сіE невозм0жно є4сть, ў бGа же вс‰ возмHжна. | Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. |
|
27
|
27
|
| ТогдA tвэщaвъ пeтръ речE є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ: что2 u5бо бyдетъ нaмъ; | Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? |
|
28
|
28
|
| Ї}съ же речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вы2 шeдшіи по мнЁ, въ пакибытіE, є3гдA сsдетъ сн7ъ чlвёческій на пrт0лэ слaвы своеS, сsдете и3 вы2 на двоюнaдесzте пrтHлу, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома: | Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. |
|
29
|
29
|
| и3 всsкъ, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, и4мене моегw2 рaди, стори1цею пріи1метъ и3 жив0тъ вёчный наслёдитъ: | І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. |
|
30
|
30
|
| мн0зи же бyдутъ пeрви послёдніи, и3 послёдни пeрвіи. | І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
