Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава каз

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Главa к7ѕ	Глава 26

1	1
(За? Rз7) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ вс‰ словесA сі‰, речE ўчн7кHмъ свои6мъ:	Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2	2
вёсте, ћкw по двою2 дню6 пaсха бyдетъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ на пропsтіе.	ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3	3
ТогдA собрaшасz ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы людстjи во дв0ръ ґрхіерeовъ, глаг0лемагw каіaфы,	Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4	4
и3 совэщaша, да ї}са лeстію и4мутъ и3 ўбію1тъ:	і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5	5
глаг0лаху же: но не въ прaздникъ, да не молвA бyдетъ въ лю1дехъ.	Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6	6
(За? R}.) Ї}су же бhвшу въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw,	Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7	7
приступи2 къ немY женA, стклsницу мЂра и3мyщи многоцённагw, и3 возливaше на главY є3гw2 возлежaща.	підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8	8
Ви1дэвше же ўчн7цы2 є3гw2 негодовaша, глаг0люще: чесw2 рaди ги1бель сіS (бhсть);	Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9	9
можaше бо сіE мЂро продано2 бhти на мн0зэ и3 дaтисz ни1щымъ.	Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10	10
Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 труждaете женY; дёло бо добро2 содёла њ мнЁ:	Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11	11
всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, менє1 же не всегдA и4мате:	Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12	12
возліsвши бо сіS мЂро сіE на тёло моE, на погребeніе мS сотвори2:	Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13	13
ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёдано бyдетъ є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, речeтсz и3 є4же сотвори2 сіS, въ пaмzть є3S.	Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14	14
ТогдA шeдъ є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый їyда їскаріHтскій, ко ґрхіерewмъ,	Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15	15
речE: чт0 ми х0щете дaти, и3 ѓзъ вaмъ предaмъ є3го2; Nни1 же постaвиша є3мY три1десzть срeбрєникъ:	і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16	16
и3 tт0лэ и3скaше ўд0бна врeмене, да є3го2 предaстъ.	І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17	17
Въ пeрвый же дeнь њпрэсн0чный приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ ти2 ћсти пaсху;	Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18	18
Џнъ же речE: и3ди1те во грaдъ ко џнсицэ, и3 рцhте є3мY: ўч™ль гlетъ: врeмz моE бли1з8 є4сть: ў тебє2 сотворю2 пaсху со ўчн7ки6 мои1ми.	Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19	19
И# сотвори1ша ўчн7цы2, ћкоже повелЁ и5мъ ї}съ, и3 ўгот0ваша пaсху.	Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20	20
Вeчеру же бhвшу, возлежaше со nбэманaдесzте ўчн7к0ма:	Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21	21
и3 kдyщымъ и5мъ, речE: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS.	І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22	22
И# скорбsще ѕэлw2, начaша глаг0лати є3мY є3ди1нъ кjйждо и4хъ: є3дA ѓзъ є4смь, гDи;	Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23	23
Џнъ же tвэщaвъ речE: њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло рyку, т0й мS предaстъ:	Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24	24
сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: добр0 бы бhло є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й.	Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25	25
Tвэщaвъ же їyда предаsй є3го2, речE: є3дA ѓзъ є4смь, раввJ; Гlа є3мY: ты2 рeклъ є3си2.	При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26	26
Kдyщымъ же и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ и3 блгcви1въ преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE.	І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27	27
И# пріeмъ чaшу и3 хвалY воздaвъ, дадE и5мъ, гlz: пjйте t неS вси2:	І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28	28
сіs бо є4сть кр0вь моS, н0вагw завёта, ћже за мнHгіz и3зливaема во њставлeніе грэхHвъ.	бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29	29
Гlю же вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти tнн7э t сегw2 плодA л0знагw, до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 съ вaми н0во во цrтвіи nц7A моегw2.	Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30	30
И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнску.	І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31	31
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: вси2 вы2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы стaда:	Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32	32
по воскrніи же моeмъ варsю вы2 въ галілeи.	По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33	33
Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz њ тебЁ, ѓзъ никогдaже соблажню1сz.	Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34	34
РечE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw въ сію2 н0щь, прeжде дaже ґлeктwръ не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2.	Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35	35
Глаг0ла є3мY пeтръ: ѓще ми2 є4сть и3 ўмрeти съ тоб0ю, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 ўчн7цы2 рёша.	Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36	36
ТогдA пріи1де съ ни1ми ї}съ въ вeсь, нарицaемую геfсимaніа, и3 гlа ўчн7кHмъ: сэди1те тY, д0ндеже шeдъ помолю1сz тaмw.	Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37	37
И# поeмъ петрA и3 џба сы6на зеведewва, начaтъ скорбёти и3 тужи1ти.	І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38	38
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: пожди1те здЁ и3 бди1те со мн0ю.	Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39	39
И# прешeдъ мaлw, падE на лицы2 своeмъ, молsсz и3 гlz: џ§е м0й, ѓще возм0жно є4сть, да мимои1детъ t менє2 чaша сіS: nбaче не ћкоже ѓзъ хощY, но ћкоже ты2.	І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40	40
И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: тaкw ли не возмог0сте є3ди1нагw часA побдёти со мн0ю;	І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41	41
бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA.	Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42	42
Пaки втори1цею шeдъ помоли1сz, гlz: џ§е м0й, ѓще не м0жетъ сіS чaша мимоити2 t менє2, ѓще не пію2 є3S, бyди в0лz твоS.	Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43	43
И# пришeдъ њбрёте и5хъ пaки спsщихъ: бёста бо и5мъ џчи њтzготёнэ.	І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44	44
И# њстaвль и5хъ, шeдъ пaки, помоли1сz трети1цею, т0жде сл0во рeкъ.	І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45	45
ТогдA пріи1де ко ўчн7кHмъ свои6мъ и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: сE, прибли1жисz чaсъ, и3 сн7ъ чlвёческій предаeтсz въ рyки грёшникwвъ:	Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46	46
востaните, и4демъ: сE, прибли1жисz предаsй мS.	Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47	47
И# є3щE є3мY гlющу, сE, їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, пріи1де, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 стaрєцъ людски1хъ.	І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48	48
Предаsй же є3го2 дадE и5мъ знaменіе, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2.	Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49	49
И# ѓбіе пристyпль ко ї}сови, речE: рaдуйсz, раввJ. И# њблобызA є3го2.	І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50	50
Ї}съ же речE є3мY: дрyже, (твори2,) на нeже є3си2 пришeлъ [дрyже, на сіe ли пришeлъ є3си2;]. ТогдA пристyпльше возложи1ша рyцэ на ї}са и3 ћша є3го2.	Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51	51
И# сE, є3ди1нъ t сyщихъ со ї}сомъ, простeръ рyку, и3звлечE н0жъ св0й, и3 ўдaри рабA ґрхіерeова, и3 ўрёза є3мY ќхо.	І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52	52
ТогдA гlа є3мY ї}съ: возврати2 н0жъ тв0й въ мёсто є3гw2: вси1 бо пріeмшіи н0жъ ножeмъ поги1бнутъ:	Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53	53
и3ли2 мни1тсz ти2, ћкw не могY нн7э ўмоли1ти nц7A моего2, и3 предстaвитъ ми2 вsщше нeже дванaдесzте легеw6на ѓгGлъ;	чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54	54
кaкw u5бо сбyдутсz пис†ніz, ћкw тaкw подобaетъ бhти;	Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55	55
Въ т0й чaсъ речE ї}съ нар0дwмъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; по вс‰ дни6 при вaсъ сэдёхъ ўчS въ цeркви, и3 не ћсте менE.	Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56	56
Сe же всE бhсть, да сбyдутсz пис†ніz прbр0чєскаz. ТогдA ўчн7цы2 вси2 њстaвльше є3го2 бэжaша.	Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57	57
(За? Rf7.) (В0ини) же є4мше ї}са вед0ша къ каіaфэ ґрхіерeови, и3дёже кни1жницы и3 стaрцы собрaшасz.	А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58	58
Пeтръ же и3дsше по нeмъ и3здалeча до дворA ґрхіерeова: и3 вшeдъ внyтрь, сэдsше со слугaми, ви1дэти кончи1ну.	Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59	59
Ґрхіерeє же и3 стaрцы и3 с0нмъ вeсь и3скaху лжесвидётелства на ї}са, ћкw да ўбію1тъ є3го2,	Первосвященики і старійшини, і весь синедріон^* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60	60
и3 не њбрэтaху: и3 мнHгимъ лжесвидётелємъ пристyпльшымъ, не њбрэт0ша. П0слэжде же приступи6вша двA лжесвидётелz,	і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61	61
рёста: сeй речE: могY разори1ти цeрковь б9ію и3 треми2 дeнми создaти ю5.	і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62	62
И# востaвъ ґрхіерeй речE є3мY: ничесHже ли tвэщавaеши, что2 сjи на тS свидётелствуютъ;	І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63	63
Ї}съ же молчaше. И# tвэщaвъ ґрхіерeй речE є3мY: заклинaю тS бGомъ живhмъ, да речeши нaмъ, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ б9ій;	Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64	64
Гlа є3мY ї}съ: ты2 рeклъ є3си2: nбaче гlю вaмъ: tсeлэ ќзрите сн7а чlвёческаго сэдsща њдеснyю си1лы и3 грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ.	Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65	65
ТогдA ґрхіерeй растерзA ри6зы сво‰, глаг0лz, ћкw хулY гlа: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей; сE, нн7э слhшасте хулY є3гw2:	Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66	66
что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же tвэщaвше рёша: пови1ненъ є4сть смeрти.	Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67	67
ТогдA заплевaша лицE є3гw2 и3 пaкwсти є3мY дёzху [и3 по лани1тома біsху є3го2]: џвіи же за лани1ту ўдaриша [заушaху є3го2],	Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68	68
глаг0люще: прорцы2 нaмъ, хrтE, кто2 є4сть ўдарeй тS;	і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69	69
Пeтръ же внЁ сэдsше во дворЁ. И# приступи2 къ немY є3ди1на рабhнz, глаг0лющи: и3 ты2 бhлъ є3си2 со ї}сомъ галілeйскимъ.	Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70	70
Џнъ же tвeржесz пред8 всёми, глаг0лz: не вёмъ, что2 глаг0леши.	Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71	71
И#зшeдшу же є3мY ко вратHмъ, ўзрЁ є3го2 другaz, и3 глаг0ла сyщымъ тaмw: и3 сeй бЁ со ї}сомъ назwрeомъ.	Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72	72
И# пaки tвeржесz съ клsтвою, ћкw не знaю чlвёка.	І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73	73
Помaлэ же приступи1вше стоsщіи, рёша петр0ви: вои1стинну и3 ты2 t ни1хъ є3си2, и4бо бесёда твоS ћвэ тS твори1тъ.	Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74	74
ТогдA начaтъ роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не знaю чlвёка. И# ѓбіе пётель возгласи2.	Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75	75
И# помzнY пeтръ гlг0лъ ї}совъ, речeнный є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. И# и3зшeдъ в0нъ плaкасz г0рькw.	І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт