Главa з7i
|
Глава 17
|
1
|
1
|
(За? о7) И# по днeхъ шести1хъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 возведE и5хъ на горY высокY є3ди6ны, | Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, |
2
|
2
|
и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми: и3 просвэти1сz лицE є3гw2 ћкw с0лнце, ри6зы же є3гw2 бhша бэлы2 ћкw свётъ. | і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. |
3
|
3
|
И# сE, kви1стасz и5мъ мwmсeй и3 и3ліA, съ ни1мъ глагHлюща. | І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. |
4
|
4
|
Tвэщaвъ же пeтръ речE (ко) ї}сови: гDи, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: ѓще х0щеши, сотвори1мъ здЁ три2 сBни, тебЁ є3ди1ну, и3 мwmсeови є3ди1ну, и3 є3ди1ну и3ліи2. | При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. |
5
|
5
|
Е#щe (же) є3мY глаг0лющу, сE, w4блакъ свётелъ њсэни2 и5хъ: и3 сE, глaсъ и3з8 w4блака гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ: тогw2 послyшайте. | Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. |
6
|
6
|
И# слhшавше ўчн7цы2 пад0ша ни1цы и3 ўбоsшасz ѕэлw2. | І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. |
7
|
7
|
И# пристyпль ї}съ прикоснyсz и4хъ и3 речE: востaните и3 не б0йтесz. | Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. |
8
|
8
|
Возвeдше же џчи свои2, ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго. | Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. |
9
|
9
|
И# сходsщымъ и5мъ съ горы2, заповёда и5мъ ї}съ, гlz: ни комyже повёдите видёніz, д0ндеже сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ. | І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. |
10
|
10
|
(За? о7№.) И# вопроси1ша є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 u5бо кни1жницы глаг0лютъ, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде; | І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? |
11
|
11
|
Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пріи1детъ прeжде и3 ўстр0итъ вс‰: | Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; |
12
|
12
|
гlю же вaмъ, ћкw и3ліA ўжE пріи1де, и3 не познaша є3гw2, но сотвори1ша њ нeмъ, є3ли6ка восхотёша: тaкw и3 сн7ъ чlвёческій и4мать пострадaти t ни1хъ. | але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. |
13
|
13
|
ТогдA разумёша ўчн7цы2, ћкw њ їwaннэ кrти1тели речE и5мъ. | Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. |
14
|
14
|
(За? о7в7.) И# пришeдшымъ и5мъ къ нар0ду, приступи2 къ немY человёкъ, клaнzzсz є3мY | Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, |
15
|
15
|
и3 глаг0лz: гDи, поми1луй сhна моего2, ћкw на нHвы мцcы бэснyетсz и3 ѕлЁ стрaждетъ: мн0жицею бо пaдаетъ во џгнь и3 мн0жицею въ в0ду: | сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. |
16
|
16
|
и3 привед0хъ є3го2 ко ўчн7кHмъ твои6мъ, и3 не возмог0ша є3го2 и3сцэли1ти. | Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. |
17
|
17
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду съ вaми; док0лэ терплю2 вaмъ; приведи1те ми2 є3го2 сёмw. | Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. |
18
|
18
|
И# запрети2 є3мY ї}съ, и3 и3зhде и3з8 негw2 бёсъ: и3 и3сцэлЁ џтрокъ t часA тогw2. | І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. |
19
|
19
|
ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 ко ї}су на є3ди1нэ, рёша: почто2 мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2; | Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? |
20
|
20
|
Ї}съ же речE и5мъ: за невёрствіе вaше: ґми1нь бо гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру ћкw зeрно горyшно, речeте горЁ сeй: прейди2 tсю1ду тaмw, и3 прeйдетъ: и3 ничт0же невозм0жно бyдетъ вaмъ: | Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. |
21
|
21
|
сeй же р0дъ не и3сх0дитъ, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ. | Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. |
22
|
22
|
Живyщымъ же и5мъ въ галілeи, речE и5мъ ї}съ: прeданъ и4мать бhти сн7ъ чlвёческій въ рyцэ человёкwмъ, | Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, |
23
|
23
|
и3 ўбію1тъ є3го2, и3 въ трeтій дeнь востaнетъ. И# ск0рбни бhша ѕэлw2. | і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. |
24
|
24
|
(За? о7G.) Пришeдшымъ же и5мъ въ капернаyмъ, приступи1ша пріeмлющіи дідр†хмы къ петр0ви и3 рёша: ўч™ль вaшъ не дaстъ ли дідр†хмы; | Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? |
25
|
25
|
Глаг0лz: є4й. И# є3гдA вни1де въ д0мъ, предвари2 є3го2 ї}съ, гlz: чт0 ти мни1тсz, сjмwне; цaріе зeмстіи t кjихъ пріeмлютъ д†ни и3ли2 кинс0нъ; t свои1хъ ли сынHвъ, и3ли2 t чужи1хъ; | Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? |
26
|
26
|
Глаг0ла є3мY пeтръ: t чужи1хъ. РечE є3мY ї}съ: u5бо своб0дни сyть сhнове: | Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; |
27
|
27
|
но да не соблазни1мъ и4хъ, шeдъ на м0ре, вeрзи ќдицу, и3, ю4же прeжде и4меши рhбу, возми2: и3 tвeрзъ ўстA є4й, њбрsщеши стати1ръ: т0й взeмъ дaждь и5мъ за мS и3 за сS. | але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. |