Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ к҃а

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Глава́ к҃а	Глава 21

1	1
Воста́ же дїа́волъ на і҆и҃лѧ и҆ под̾ꙋстѝ даві́да, да сочи́слитъ і҆и҃лѧ.	І повстав сатана на Ізраїля, і підбурив Давида зробити перелік ізраїльтян.
2	2
И҆ речѐ ца́рь даві́дъ ко і҆ѡа́вꙋ и҆ къ нача́лникѡмъ си́лы: и҆ди́те и҆ сочти́те і҆и҃лѧ ѿ вирсаве́и да́же до да́на, и҆ принеси́те ко мнѣ̀, да позна́ю число̀ и҆́хъ.	І сказав Давид Іоаву і начальникам у народі: підіть порахуйте ізраїльтян, від Вирсавії до Дана, і представте мені, щоб я знав число їх.
3	3
И҆ речѐ і҆ѡа́въ: да приложи́тъ гдⷭ҇ь къ лю́демъ свои̑мъ, ꙗ҆́коже сі́и стори́цею, и҆ ѻ҆́чи господи́на моегѡ̀ царѧ̀ да ви́дѧтъ: не вси́ ли господи́нꙋ моемꙋ̀ царю̀ рабѝ сꙋ́ть; и҆ почто̀ хо́щетъ сегѡ̀ господи́нъ мо́й; дабы̀ не вмѣни́лосѧ въ грѣ́хъ і҆и҃лю.	І сказав Іоав: нехай примножить Господь народ Свій у сто разів проти того, скільки є його. Чи не всі вони, господарю мій царю, раби господаря мого? Для чого ж вимагає цього господар мій? Щоб було поставлено це в провину Ізраїлю?
4	4
Но сло́во царе́во премо́же і҆ѡа́ва: и҆ по́йде і҆ѡа́въ, и҆ ѡ҆бы́де всего̀ і҆и҃лѧ, и҆ прїи́де во і҆ерⷭ҇ли́мъ.	Але царське слово перемогло Іоава; і пішов Іоав, і обійшов увесь Ізраїль, і прийшов у Єрусалим.
5	5
И҆ дадѐ і҆ѡа́въ даві́дꙋ число̀ сочте́нїѧ люді́й: и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ всегѡ̀ і҆и҃лѧ ты́сѧща ты́сѧщъ и҆ сто̀ ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ носѧ́щихъ ѻ҆рꙋ̑жїѧ: и҆ ѿ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ четы́ре ста̑ и҆ се́дмьдесѧтъ ты́сѧщъ мꙋже́й носѧ́щихъ ѻ҆рꙋ́жїе:	І подав Іоав Давиду список народного перепису, і було всіх ізраїльтян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків, які оголюють меч, і юдеїв — чотириста сімдесят тисяч, які оголюють меч.
6	6
леѵі́и же и҆ венїамі́на не сочтѐ средѣ̀ и҆́хъ, поне́же вознегодова̀ ѡ҆ словесѝ царе́вѣ і҆ѡа́въ.	А левитів і веніаминян він не порахував між ними, тому що царське слово було противним Іоаву.
7	7
И҆ не оу҆го́дно ꙗ҆ви́сѧ пред̾ бг҃омъ повелѣ́нїе сїѐ, и҆ поразѝ і҆и҃лѧ.	І не угодною була в очах Божих справа ця, і Він уразив Ізраїля.
8	8
Рече́ же даві́дъ ко бг҃ꙋ: согрѣши́хъ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ сотвори́хъ ве́щь сїю̀: и҆ нн҃ѣ молю̀, ѿимѝ беззако́нїе раба̀ твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆безꙋ́михсѧ ѕѣлѡ̀.	І сказав Давид Богу: дуже згрішив я, зробивши це. І нині прости провину раба Твого, бо я зробив дуже нерозважливо.
9	9
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко га́дꙋ прⷪ҇ро́кꙋ даві́довꙋ, гл҃ѧ:	І говорив Господь Гадові, прозорливцю Давидовому, і сказав:
10	10
и҆дѝ и҆ рцы̀ къ даві́дꙋ, глаго́лѧ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: трїѐ а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀, и҆зберѝ себѣ̀ є҆ди́но ѿ ни́хъ, и҆ сотворю̀ тебѣ̀.	піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання Я пропоную тобі, обери собі одне з них, — і Я пошлю його на тебе.
11	11
И҆ прїи́де га́дъ къ даві́дꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀:	І прийшов Гад до Давида і сказав йому: так говорить Господь: обирай собі:
12	12
си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆зберѝ себѣ̀, (є҆́же хо́щеши,) и҆лѝ трѝ лѣ̑та гла́да, и҆лѝ трѝ мцⷭ҇ы бѣ́гати тебѣ̀ ѿ лица̀ вра̑гъ твои́хъ, и҆ ѻ҆рꙋ́жїе вра̑гъ твои́хъ пости́гнетъ тѧ̀, и҆лѝ трѝ дни̑ ме́чь гдⷭ҇ень, и҆ сме́рть на зе́млю, и҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень оу҆бива́ѧй во все́мъ наслѣ́дїи і҆и҃левѣ: нн҃ѣ оу҆̀бо разсмотрѝ, что̀ ѿвѣща́ю посла́вшемꙋ мѧ̀ со сло́вомъ.	або три роки — голод, або три місяці будеш ти переслідуваний ворогами твоїми і меч ворогів твоїх буде досягати тебе; або три дні — меч Господній і моровиця на землі й ангел Господній, який знищує в усіх краях Ізраїля. Отже, розглянь, що мені відповісти Тому, Хто Послав мене зі словом.
13	13
И҆ речѐ даві́дъ ко га́дꙋ: тѣ̑сна мѝ сꙋ́ть трѝ сїѧ̑ ѕѣлѡ̀: но лꙋ́чше мѝ є҆́сть впа́сти въ рꙋ́цѣ гдⷭ҇ни, занѐ мнѡ́ги щедрѡ́ты є҆гѡ̀ ѕѣлѡ̀, въ рꙋ́ки же человѣ́чєскїѧ да не впадꙋ̀.	І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже, але нехай краще впаду в руки Господа, бо дуже велике милосердя Його, тільки б не впасти мені в руки людські.
14	14
И҆ посла̀ гдⷭ҇ь сме́рть во і҆и҃лѧ, и҆ падо́ша ѿ і҆и҃лѧ се́дмьдесѧтъ ты́сѧщъ мꙋже́й.	І послав Господь моровицю на Ізраїля, і померло ізраїльтян сімдесят тисяч чоловік.
15	15
И҆ посла̀ бг҃ъ а҆́гг҃ла во і҆ерⷭ҇ли́мъ, да и҆збїе́тъ є҆го̀. И҆ є҆гда̀ и҆збива́ше, ви́дѣ гдⷭ҇ь и҆ раска́ѧсѧ ѡ҆ ѕлѣ̀, и҆ речѐ а҆́гг҃лꙋ и҆збива́ющемꙋ: довлѣ́етъ тѝ, ѿимѝ рꙋ́кꙋ твою̀. А҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень стоѧ́ше на гꙋмнѣ̀ ѻ҆́рны і҆евꙋсе́анина.	І послав Бог ангела в Єрусалим, щоб знищувати його. І коли він почав знищувати, побачив Господь і пожалів про цю біду, і сказав ангелу-знищувачу: досить! тепер опусти руку твою. Ангел же Господній стояв тоді над током Орни ієвусеянина.
16	16
И҆ возведѐ даві́дъ ѻ҆́чи своѧ̑, и҆ ви́дѣ а҆́гг҃ла гдⷭ҇нѧ стоѧ́ща междꙋ̀ земле́ю и҆ не́бомъ, и҆ ме́чь є҆гѡ̀ и҆звлече́нъ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, просте́ртъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ. И҆ падѐ даві́дъ и҆ старѣ̑йшины (і҆и҃лєвы) ѡ҆блече́ннїи во вре́тище на лицѐ своѐ,	І підняв Давид очі свої, і побачив ангела Господнього, який стоїть між землею і небом, з оголеним у руці його мечем, простягнутим на Єрусалим; і впав Давид і старійшини, покриті веретищем, на обличчя свої.
17	17
и҆ речѐ даві́дъ къ бг҃ꙋ: не а҆́зъ ли повелѣ́хъ сочи́слити лю́ди; а҆́зъ є҆́смь, и҆́же согрѣши́хъ, и҆ ѕло̀ творѧ̀ ѕло̀ сотвори́хъ, сїѧ̑ же ѻ҆́вцы что̀ сотвори́ша; гдⷭ҇и бж҃е мо́й, да бꙋ́детъ рꙋка̀ твоѧ̀ на мнѣ̀ и҆ на домꙋ̀ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, а҆ не на лю́дехъ твои́хъ въ погꙋбле́нїе, гдⷭ҇и.	І сказав Давид Богу: чи не я повелів порахувати народ? я згрішив, я зробив зло, а ці вівці що зробили? Господи, Боже мій! нехай буде рука Твоя на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його.
18	18
А҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень речѐ га́дꙋ, є҆́же глаго́лати къ даві́дꙋ: да взы́детъ и҆ сози́ждетъ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на гꙋмнѣ̀ ѻ҆́рны і҆евꙋсе́анина.	І ангел Господній сказав Гадові, щоб той сказав Давиду: нехай Давид прийде і поставить жертовник Господу на току Орни ієвусеянина.
19	19
И҆ взы́де даві́дъ по словесѝ га́довꙋ, є҆́же глаго́ла и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ.	І пішов Давид, за словом Гада, яке він говорив ім’ям Господнім.
20	20
И҆ ѡ҆брати́сѧ ѻ҆́рна и҆ ви́дѣ царѧ̀, и҆ четы́ри сы́нове є҆гѡ̀ съ ни́мъ кры́ющїисѧ. Ѻ҆́рна же бѣ̀ (въ то̀ вре́мѧ) млатѧ̀ на гꙋмнѣ̀ пшени́цꙋ.	Орна повернувся, побачив ангела, і чотири сини його з ним сховалися. Орна молотив тоді пшеницю.
21	21
И҆ прїи́де даві́дъ ко ѻ҆́рнѣ, и҆ ѡ҆брати́сѧ ѻ҆́рна, и҆ оу҆зрѣ̀ даві́да, и҆ по́йде ѿ гꙋмна̀, и҆ поклони́сѧ даві́дꙋ лице́мъ на зе́млю.	І прийшов Давид до Орни. Орна, глянувши і побачивши Давида, вийшов з току і поклонився Давиду лицем до землі.
22	22
Рече́ же ѻ҆́рнѣ даві́дъ: да́ждь мнѣ̀ мѣ́сто гꙋмна̀ твоегѡ̀, да сози́ждꙋ на не́мъ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇еви, на сребрѣ̀ досто́йнѣ да́ждь мѝ є҆̀, и҆ преста́нетъ ꙗ҆́зва ѿ люді́й.	І сказав Давид Орні: віддай мені місце під током, я побудую на ньому жертовник Господу; за справжню ціну віддай мені його, щоб припинилося знищення народу.
23	23
Рече́ же ѻ҆́рна къ даві́дꙋ: возмѝ себѣ̀, и҆ да сотвори́тъ господи́нъ мо́й ца́рь, є҆́же оу҆го́дно пред̾ ни́мъ: сѐ, даю̀ телцы̀ на всесожже́нїе, и҆ плꙋ́гъ на дрова̀, и҆ пшени́цꙋ въ же́ртвꙋ, всѧ̑ (доброво́льнѡ) даю̀.	І сказав Орна Давиду: візьми собі; нехай робить господар мій цар що йому вгодно; ось я віддаю і волів на всепалення, і молотильні знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; усе це віддаю задарма.
24	24
И҆ речѐ ца́рь даві́дъ ѻ҆́рнѣ: нѝ, но кꙋ́плею кꙋплю̀, сребро́мъ досто́йнымъ, поне́же не возмꙋ̀ гдⷭ҇еви, ꙗ҆̀же сꙋ́ть твоѧ̑, є҆́же вознестѝ всесожже́нїе тꙋ́не гдⷭ҇еви.	І сказав цар Давид Орні: ні, я хочу купити в тебе за дійсну ціну, бо не стану я приносити твоєї власности Господу, і не буду приносити у всепалення взятого задарма.
25	25
И҆ дадѐ даві́дъ ѻ҆́рнѣ за мѣ́сто то̀ сі̑кль златы́хъ вѣ́сомъ ше́сть сѡ́тъ.	І дав Давид Орні за це місце шістсот сиклів золота.
26	26
И҆ созда̀ тꙋ̀ даві́дъ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇еви, и҆ вознесѐ всесожжє́нїѧ и҆ спаси́тєлнаѧ и҆ воззва̀ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ оу҆слы́ша є҆го̀ во ѻ҆гнѝ ѿ небесѐ на ѻ҆лта́рь всесожже́нїѧ, и҆ потребѝ всесожже́нїе.	І спорудив там Давид жертовник Господу і підніс всепалення і мирні жертви; і призвав Господа, і Він почув його, пославши вогонь з неба на жертовник всепалення.
27	27
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆́гг҃лꙋ: и҆ вложѝ ме́чь во влага́лище є҆гѡ̀.	І сказав Господь ангелові: поверни меч твій у піхви його.
28	28
Во вре́мѧ ѻ҆́но, є҆гда̀ ви́дѣ даві́дъ, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша є҆го̀ гдⷭ҇ь на гꙋмнѣ̀ ѻ҆́рны і҆евꙋсе́анина, и҆ пожрѐ тꙋ̀ жє́ртвы.	У цей час Давид, бачачи, що Господь почув його на току Орни ієвусеянина, приніс там жертву.
29	29
И҆ ски́нїѧ гдⷭ҇нѧ, ю҆́же сотворѝ мѡѷсе́й въ пꙋсты́ни, и҆ ѻ҆лта́рь всесожже́нїѧ во вре́мѧ ѻ҆́но бы́сть въ вы́шнемъ, є҆́же въ гаваѡ́нѣ.	Скинія ж Господня, яку зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалення знаходилися в той час на висоті в Гаваоні.
30	30
И҆ не возмо́же даві́дъ и҆тѝ пред̾ него̀, є҆́же вопроси́ти бг҃а, поне́же оу҆страше́нъ бы́сть ѿ лица̀ меча̀ а҆́гг҃ла гдⷭ҇нѧ.	Й не міг Давид піти туди, щоб шукати Бога, тому що був наляканий мечем ангела Господнього.

← Глава́ к҃

Глава́ к҃в →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт