Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Ца́рствъ 4-ѧ

Порівняти:

⇄

Ца́рствъ 4-ѧ	Четверта книга Царств
	* У євреїв: «Друга Царів».
Глава́ а҃	Глава 1

1	1
И҆ ѿстꙋпѝ мѡа́въ ѿ і҆и҃лѧ, по оу҆ме́ртвїи а҆хаа́вли.	І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава.
2	2
Ѡ҆хозі́а же падѐ и҆з̾ ѻ҆кна̀, є҆́же въ го́рницѣ є҆гѡ̀ въ самарі́и, и҆ разболѣ́сѧ, и҆ посла̀ послы̀ и҆ речѐ къ ни̑мъ: и҆ди́те и҆ вопроси́те оу҆ ваа́ла скве́рнагѡ бо́га а҆ккарѡ́нска, а҆́ще жи́въ бꙋ́дꙋ ѿ болѣ́зни моеѧ̀ сеѧ̀; и҆ и҆до́ша вопроша́ти є҆гѡ̀ ра́ди.	Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]
3	3
И҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень речѐ ко и҆лїѝ ѳесві́тѧнинꙋ, глаго́лѧ: воста́въ, и҆дѝ на срѣ́тенїе послѡ́мъ ѻ҆хозі́и царѧ̀ самарі́йска и҆ рече́ши къ ни̑мъ: и҆лѝ нѣ́сть бг҃а во і҆и҃ли, ꙗ҆́кѡ грѧде́те вопроша́ти ваа́ла скве́рнаго бо́га во а҆ккарѡ́нѣ;	Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула, божество аккаронське?
4	4
и҆ сегѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь ѻ҆́дръ, на него́же возше́лъ є҆сѝ тꙋ̀, не и҆́маши слѣ́зти съ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ тꙋ̀ сме́ртїю оу҆́мреши, И҆ и҆́де и҆лїа̀ и҆ речѐ къ ни̑мъ.	За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм].
5	5
И҆ возврати́шасѧ послы̀ къ немꙋ̀, и҆ речѐ къ ни̑мъ: что̀ ꙗ҆́кѡ возврати́стесѧ;	І повернулися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися?
6	6
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: мꙋ́жъ и҆зы́де въ срѣ́тенїе на́мъ и҆ речѐ къ на́мъ: и҆ди́те возврати́тесѧ къ царю̀ посла́вшемꙋ вы̀ и҆ глаго́лите къ немꙋ̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆лѝ немꙋ̀ бг҃а во і҆и҃ли, ꙗ҆́кѡ вы̀ грѧде́те вопроша́ти ваа́ла скве́рнаго бо́га во а҆ккарѡ́нѣ; сегѡ̀ ра́ди ѿ ѻ҆дра̀, на него́же возше́лъ є҆сѝ, не и҆́маши слѣ́зти съ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ тꙋ̀ сме́ртїю оу҆́мреши.	І сказали йому: назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш запитувати Веельзевула, божество аккаронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
7	7
И҆ речѐ къ ни̑мъ ца́рь, глаго́лѧ: како́въ взо́ромъ бѧ́ше мꙋ́жъ то́й вше́дый въ срѣ́тенїе ва́мъ и҆ глаго́лавый ва́мъ словеса̀ сїѧ̑;	І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці?
8	8
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: мꙋ́жъ косма́тъ и҆ по́ѧсомъ оу҆сме́ннымъ препоѧ́санъ ѡ҆ чре́слѣхъ свои́хъ. И҆ речѐ ца́рь: и҆лїа̀ ѳесві́тѧнинъ се́й є҆́сть.	Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин.
9	9
И҆ посла̀ къ немꙋ̀ старѣ́ишинꙋ пѧтьдесѧ́тника и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й є҆гѡ̀. И҆ взы́де и҆ прїи́де къ немꙋ̀: и҆ сѐ, и҆лїа̀ бѣ̀ сѣдѧ̀ верхꙋ̀ горы̀. И҆ глаго́ла пѧтьдесѧ́тникъ къ немꙋ̀ и҆ речѐ: человѣ́че бж҃їи, ца́рь зове́тъ тѧ̀, сни́ди.	І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди.
10	10
И҆ ѿвѣща̀ и҆лїа̀ и҆ речѐ къ пѧтьдесѧ́тникꙋ: а҆́ще є҆́смь человѣ́къ бж҃їй а҆́зъ, то̀ да сни́детъ ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ снѣ́стъ тѧ̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ твои́хъ (съ тобо́ю). И҆ сни́де ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ снѣдѐ є҆го̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й є҆гѡ̀.	І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його.
11	11
И҆ приложѝ ца́рь посла́ти къ немꙋ̀ дрꙋга́го пѧтьдесѧ́тника и҆ пѧтьдесѧ́тъ (мꙋже́й) съ ни́мъ. И҆ возше́дъ, и҆ глаго́ла пѧтьдесѧ́тникъ къ немꙋ̀ и҆ речѐ: человѣ́че бж҃їй, си́це глаго́летъ ца́рь: потща́всѧ сни́ди.	І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше.
12	12
И҆ ѿвѣща̀ и҆лїа̀ и҆ глаго́ла къ немꙋ̀ и҆ речѐ: а҆́ще человѣ́къ бж҃їй а҆́зъ є҆́смь, то̀ да сни́детъ ѻ҆́гнь съ небесѐ, и҆ да снѣ́стъ тѧ̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ (мꙋже́й) съ тобо́ю. И҆ сни́де ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ снѣдѐ є҆го̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й є҆гѡ̀.	І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його.
13	13
И҆ приложѝ ца́рь є҆щѐ посла́ти старѣ́ишинꙋ, пѧтьдесѧ́тника тре́тїѧго, и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й съ ни́мъ. И҆ прїи́де къ немꙋ̀ пѧтьдесѧ́тникъ тре́тїй, и҆ поклони́сѧ на кѡлѣ́на своѧ̑ пред̾ и҆лїе́ю, и҆ молѝ є҆го̀, и҆ глаго́ла къ немꙋ̀ и҆ речѐ: человѣ́че бж҃їй, пощадѝ дꙋ́шꙋ мою̀ и҆ дꙋ́шꙋ ра̑бъ твои́хъ си́хъ пѧтьдесѧ́тъ пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма:	І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знехтувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми;
14	14
сѐ, сни́де ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ поѧдѐ два̀ пѧтьдесѧ̑тника пє́рвыѧ съ пѧтїюдесѧтмѝ и҆́хъ: и҆ нн҃ѣ да пощади́тсѧ дꙋша̀ рабѡ́въ твои́хъ пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма.	ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми!
15	15
И҆ глаго́ла а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень ко и҆лїѝ и҆ речѐ: сни́ди съ ни́мъ, не оу҆бо́йсѧ ѿ лица̀ и҆̀хъ. И҆ воста̀ и҆лїа̀ и҆ сни́де съ ни́мъ къ царю̀,	І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя.
16	16
и҆ глаго́ла къ немꙋ̀ и҆ речѐ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: что̀ ꙗ҆́кѡ посла́лъ є҆сѝ послы̀ вопроша́ти ваа́ла скве́рнаго бо́га во а҆ккарѡ́нѣ, а҆́ки бы не бы́лъ бг҃ъ во і҆и҃ан, є҆́же вопроси́ти ѿ негѡ̀ словесѐ; сегѡ̀ ра́ди ѿ ѻ҆дра̀, на́ньже возше́лъ є҆сѝ тꙋ̀, не и҆́маши слѣ́зти съ негѡ̀ ꙗ҆́кѡ сме́ртїю оу҆́мреши.	І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
17	17
И҆ оу҆́мре по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню, є҆го́же гл҃го́ла и҆лїа̀. И҆ ца́рствова і҆ѡра́мъ бра́тъ ѻ҆хозі́инъ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, поне́же не и҆мѣ̀ сы́на ѻ҆хозі́а, въ лѣ́то второ́е і҆ѡра́ма сы́на і҆ѡсафа́та царѧ̀ і҆ꙋ́дина.	І помер він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іорама, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.
18	18
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ ѻ҆хозі́иныхъ, є҆ли̑ка сотворѝ, не сѐ ли, сїѧ̑ пи̑саиа въ кни́гахъ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;	Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
И҆ бы́сть внегда̀ взѧ́ти гдⷭ҇ꙋ и҆лїю̀ въ ви́хрѣ ꙗ҆́кѡ на не́бо и҆ и҆дѧ́ше и҆лїа̀ и҆ є҆лїссе́й ѿ галга́лъ.	У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала.
2	2
И҆ речѐ и҆лїа̀ ко є҆лїссе́ю: сѣдѝ оу҆̀бо здѣ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ до веѳи́лѧ И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тѧ̀ И҆ прїидо́ста въ веѳи́ль.	І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли вони у Вефиль.
3	3
И҆ прїидо́ша сы́нове проро́честїи, и҆̀же въ веѳи́ли, ко є҆лїссе́ю и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: разꙋмѣ́еши ли, ꙗ҆́кѡ взима́етъ гдⷭ҇ь дне́сь господи́на твоего̀ верхꙋ̀ главы̀ твоеѧ̀ (ѿ тебє̀); И҆ речѐ: и҆ а҆́зъ оу҆разꙋмѣ́хъ, молчи́те.	І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господаря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
4	4
И҆ речѐ и҆лїа̀ ко є҆лїссе́ю: сѧ́ди оу҆̀бо здѣ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ во і҆ерїхѡ́нъ. И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тѧ̀. И҆ прїидо́ста во і҆ерїхѡ́нъ.	І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон.
5	5
И҆ прибли́жишасѧ сы́нове проро́кѡвъ, и҆́же во і҆ерїхѡ́нѣ, ко є҆лїссе́ю и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: разꙋмѣ́еши ли, ꙗ҆́кѡ дне́сь взе́млетъ гдⷭ҇ь господи́на твоего̀ свы́ше главы̀ твоеѧ̀ (ѿ тебє̀); И҆ речѐ: и҆́бо и҆ а҆́зъ оу҆разꙋмѣ́хъ, молчи́те.	І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
6	6
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ и҆лїа̀: сѣдѝ здѣ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ до і҆ѻрда́на. И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тебє̀. И҆ поидо́ста ѻ҆́ба,	І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє.
7	7
и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й ѿ сынѡ́въ проро́ческихъ, и҆ ста́ша проти́вꙋ и҆здале́ча: и҆ сі́и ѻ҆́ба ста́ста при і҆ѻрда́нѣ.	П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану.
8	8
И҆ прїѧ́тъ и҆лїа̀ ми́лѡть свою̀, и҆ сви́тъ ю҆̀, и҆ оу҆да́ри є҆́ю въ во́дꙋ, и҆ разстꙋпи́сѧ вода̀ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ: и҆ проидо́ста ѻ҆́ба по сꙋ́хꙋ.	І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому.
9	9
И҆ бы́сть преходѧ́щема и҆́ма, и҆ речѐ и҆лїа̀ ко є҆лїссе́еви: просѝ, что̀ сотворю́ ти пре́жде не́же взѧ́тъ бꙋ́дꙋ ѿ тебє̀. И҆ речѐ є҆лїссе́й: да бꙋ́детъ оу҆̀бо дх҃ъ, и҆́же въ тебѣ̀, сꙋгꙋ́бъ во мнѣ̀.	Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.
10	10
И҆ речѐ и҆лїа̀: ѡ҆же́сточилъ є҆сѝ проси́ти: а҆́ще оу҆́зриши мѧ̀ взе́млема ѿ тебє̀, бꙋ́детъ тѝ та́кѡ: а҆́ще ли не (оу҆́зриши), и҆ бꙋ́детъ.	І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.
11	11
И҆ бы́сть и҆дꙋ́щема и҆́ма, и҆дѧ́ста и҆ глаго́ласта: и҆ сѐ, колесни́ца ѻ҆́гненнаѧ и҆ ко́ни ѻ҆́гненнїи, и҆ раздѣли́ша междꙋ̀ ѻ҆бѣ́ма. И҆ взѧ́тъ бы́сть и҆лїа̀ ви́хромъ ꙗ҆́кѡ на не́бо.	Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.
12	12
И҆ є҆лїссе́й зрѧ́ше и҆ вопїѧ́ше: ѻ҆́тче, ѻ҆́тче, колесни́ца і҆и҃лева и҆ ко́нница є҆гѡ̀. И҆ не оу҆ви́дѣ є҆гѡ̀ ктомꙋ̀: и҆ ꙗ҆́тсѧ (є҆лїссе́й) за ри̑зы своѧ̑, и҆ растерза̀ ѧ҆̀ въ два̀ растєрза́нїѧ,	Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.
13	13
и҆ взѧ̀ ми́лѡть и҆лїнꙋ̀ є҆лїссе́й па́дшꙋю верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ возврати́сѧ є҆лїссе́й, и҆ ста̀ на бре́зѣ і҆ѻрда́новѣ.	І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану;
14	14
И҆ прїѧ́тъ (є҆лїссе́й) ми́лѡть и҆лїинꙋ̀, ꙗ҆́же падѐ верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ оу҆да́ри въ во́дꙋ, и҆ не разстꙋпи́сѧ вода̀. И҆ речѐ: гдѣ̀ бг҃ъ и҆лїи́нъ а҆ффѡ̀; И҆ оу҆да́ри є҆лїссе́й во́ды (втори́цею), и҆ разстꙋпи́шасѧ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆ пре́йде є҆лїссе́й по сꙋ́хꙋ.	і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей.
15	15
И҆ ви́дѣша є҆го̀ сы́нове проро́честїи, и҆̀же во і҆ерїхѡ́нѣ сопроти́въ, и҆ рѣ́ша: почѝ дх҃ъ и҆лїи́нъ на є҆лїссе́и. И҆ прїидо́ша на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ и҆ поклони́шасѧ є҆мꙋ̀ до землѝ,	І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі,
16	16
и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: сѐ, нн҃ѣ со ѻ҆́трѡки твои́ми пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й сынѡ́въ си́льныхъ: ше́дше да взы́щꙋтъ господи́на твоего̀, є҆да̀ ка́кѡ дх҃ъ гдⷭ҇ень взѧ̀, и҆ пове́рже є҆го̀ на і҆ѻрда́нѣ, и҆лѝ на є҆ди́нѣй ѿ го́ръ, и҆лѝ на є҆ди́нѣмъ ѿ холмѡ́въ и҆ речѐ є҆лїссе́й: не посыла́йте.	і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте.
17	17
И҆ принꙋдиша є҆го̀, и҆ до́ндеже оу҆стыдѣ́сѧ, и҆ речѐ: посли́те. И҆ посла́ша пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й, и҆ и҆ска́ша трѝ дни̑, и҆ не ѡ҆брѣто́ша є҆гѡ̀,	Але вони приступали до нього довго, так що надокучили йому, і він сказав: пошліть. І послали п’ятдесят чоловік, і шукали три дні, і не знайшли його,
18	18
и҆ возврати́шасѧ къ немꙋ̀: и҆ то́й сѣдѧ́ше во і҆ерїхѡ́нѣ. И҆ речѐ є҆лїссе́й къ ни̑мъ: не глаго́лахъ ли къ ва́мъ, не и҆ди́те;	і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть?
19	19
И҆ рѣ́ша мꙋ́жїе гра́да ко є҆лїссе́ю: сѐ, жили́ще гра́да бла́го, ꙗ҆́коже ты̀, господи́не, ви́диши, но во́ды ѕлы̑ и҆ землѧ̀ непло́дна.	І сказали жителі того міста Єлисеєві: ось, розташування цього міста добре, як бачить господар наш; але вода погана і земля неплідна.
20	20
И҆ речѐ є҆лїссе́й: принеси́те мѝ водоно́съ но́въ, и҆ всы́плите въ ѻ҆́нь со́ль. И҆ взѧ́ша, и҆ принесо́ша къ немꙋ̀.	І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому.
21	21
И҆ и҆зы́де є҆лїссе́й на и҆схѡ́дища вѡдна́ѧ, и҆ всы́па тꙋ̀ со́ль, и҆ речѐ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆зцѣли́хъ во́ды сїѧ̑, не бꙋ́детъ ѿ ни́хъ ктомꙋ̀ сме́рти и҆ непло́дства.	І вийшов він до джерела води, і кинув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смерти, ні неплідности.
22	22
И҆ и҆зцѣлѣ́ша во́ды до днѐ сегѡ̀, по глаго́лꙋ є҆лїссе́евꙋ, є҆го́же глаго́ла.	І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав.
23	23
И҆ взы́де ѿтꙋ́дꙋ во веѳи́ль. И҆ восходѧ́щꙋ є҆мꙋ̀ пꙋте́мъ, и҆ дѣ́ти ма̑лы и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да, и҆ рꙋга́хꙋсѧ є҆мꙋ̀, и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: грѧдѝ, плѣши́вѣ, грѧдѝ.	І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий!
24	24
И҆ ѡ҆зрѣ́сѧ в̾слѣ́дъ и҆̀хъ, и҆ ви́дѣ ѧ҆̀, и҆ проклѧ́тъ ѧ҆̀ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ. И҆ сѐ, и҆зыдо́ша двѣ̀ медвѣ́дицы и҆з̾ дꙋбра́вы и҆ растерза́ша ѿ ни́хъ четы́редесѧть два̀ ѻ҆́трѡчища.	Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дитини.
25	25
И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ въ го́рꙋ карми́лскꙋю, и҆ ѿтꙋ́дꙋ возврати́сѧ въ самарі́ю.	Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
И҆ і҆ѡра́мъ сы́нъ а҆хаа́вовъ воцари́сѧ над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и, въ лѣ́то ѻ҆смоена́десѧть і҆ѡсафа́та царѧ̀ і҆ꙋ́дина, и҆ ца́рствова лѣ́тъ двана́десѧть,	Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,
2	2
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима: ѻ҆ба́че не ꙗ҆́коже ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ и҆ не ꙗ҆́коже ма́ти є҆гѡ̀: и҆ разрꙋшѝ ка̑пища ваа́лѡва, ꙗ҆̀же сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀:	і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його;
3	3
ѻ҆ба́че ко грѣхꙋ̀ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же введѐ во грѣ́хъ і҆и҃лѧ, прилѣпи́сѧ и҆ не ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀.	однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.
4	4
И҆ мѡса̀ ца́рь мѡа́вль бѣ̀ нѡки́дъ и҆ даѧ́ше да́нь царю̀ і҆и҃левꙋ, сто̀ ты́сѧщъ а҆́гнцєвъ и҆ сто̀ ты́сѧщъ ѻ҆внѡ́въ съ рꙋна́ми.	Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів.
5	5
И҆ бы́сть по оу҆ме́ртвїи а҆хаа́вли и҆ ѿве́ржесѧ ца́рь мѡа́вль царѧ̀ і҆и҃лева.	Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Ізраїльського.
6	6
И҆ и҆зы́де ца́рь і҆ѡра́мъ во дни̑ ѡ҆́ны ѿ самарі́и и҆ соглѧ́да і҆и҃лѧ,	І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;
7	7
и҆ и҆́де, и҆ посла̀ ко і҆ѡсафа́тꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, глаго́лѧ: ца́рь мѡа́вль ѿве́ржесѧ менє̀: и҆́деши ли со мно́ю на бра́нь на мѡа́ва; И҆ речѐ: взы́дꙋ: си́це мнѣ̀, ꙗ҆́коже и҆ тебѣ̀: ꙗ҆́коже лю́дїе моѝ, лю́дїе твоѝ: ꙗ҆́коже ко́ни моѝ, ко́ни твоѝ.	і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
8	8
И҆ речѐ: кі́имъ пꙋте́мъ взы́демъ; И҆ речѐ: пꙋте́мъ пꙋсты́ни є҆дѡ́мскїѧ.	І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської.
9	9
И҆ и҆́де ца́рь і҆и҃левъ и҆ ца́рь і҆ꙋ́динъ и҆ ца́рь є҆дѡ́мль, и҆ и҆до́ша пꙋте́мъ се́дмь дні́й: и҆ не бѣ̀ полкꙋ̀ воды̀ и҆ скотѡ́мъ сꙋ́щымъ съ ни́ми.	І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними.
10	10
И҆ речѐ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ ца́рь і҆и҃левъ: Ѽ, ꙗ҆́кѡ созва̀ гдⷭ҇ь трѝ сїѧ̑ цари̑ и҆дꙋ́щыѧ преда́ти и҆̀хъ въ рꙋ́цѣ мѡа́вли.	І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава.
11	11
И҆ речѐ і҆ѡсафа́тъ къ немꙋ̀ ца́рь і҆ꙋ́динъ: є҆́сть ли здѣ̀ прⷪ҇ро́къ гдⷭ҇ень, и҆ вопро́симъ гдⷭ҇а и҆́мъ; и҆ ѿвѣща̀ є҆ди́нъ ѻ҆́трокъ царѧ̀ і҆и҃лева и҆ речѐ: здѣ̀ є҆́сть є҆лїссе́й сы́нъ сафа́товъ, и҆́же возлива́ше во́дꙋ на рꙋ́цѣ и҆лїинѣ̑.	І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі.
12	12
И҆ речѐ і҆ѡсафа́тъ: є҆́сть съ ни́мъ гл҃ъ гдⷭ҇ень. И҆ сни́де къ немꙋ̀ ца́рь і҆и҃левъ и҆ і҆ѡсафа́тъ ца́рь і҆ꙋ́динъ и҆ ца́рь є҆дѡ́мль.	І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський.
13	13
И҆ речѐ є҆лїссе́й ко царю̀ і҆и҃левꙋ: что̀ мнѣ̀ и҆ тебѣ̀; и҆дѝ ко проро́кѡмъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ ко проро́кѡмъ ма́тере твоеѧ̀. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь і҆и҃левъ: є҆да̀ созва̀ гдⷭ҇ь трѝ цари̑, є҆́же преда́ти ѧ҆̀ въ рꙋ́цѣ мѡа̑вли;	І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава.
14	14
И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь си́лъ є҆мꙋ́же предстою̀ пред̾ ни́мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще бы́хъ не лицѐ і҆ѡсафа́та царѧ̀ і҆ꙋ́дина а҆́зъ прїѧ́лъ, то̀ воззрѣ́лъ ли бы́хъ на тѧ̀, и҆ ви́дѣлъ ли бы́хъ тѧ̀;	І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе;
15	15
и҆ нн҃ѣ приведи́ ми пѣвца̀. И҆ бы́сть є҆гда̀ воспѣва́ше пѣве́цъ, и҆ бы́сть на не́мъ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ,	тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,
16	16
и҆ речѐ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сотвори́те пото́къ се́й рва́ми рва́ми,	і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами,
17	17
ꙗ҆́кѡ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: не оу҆́зрите дꙋ́ха, и҆ нижѐ оу҆ви́дите дождѧ̀: и҆ пото́къ се́й напо́лнитсѧ воды̀, и҆ пїе́те вы̀ и҆ стѧжа̑нїѧ ва̑ша и҆ ско́ти ва́ши:	бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша;
18	18
и҆ ле́гко сїѐ пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, и҆ преда́мъ мѡа́ва въ рꙋ́ки ва́шѧ,	але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші,
19	19
и҆ порази́те всѧ́къ гра́дъ тве́рдъ, и҆ всѧ́ко дре́во бла́го низложитѐ, и҆ всѧ́къ и҆сто́чникъ воды̀ заградитѐ, и҆ всѧ́кꙋ ча́сть бла́гꙋ разбїетѐ ка́менїемъ.	і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням.
20	20
И҆ бы́сть заꙋ́тра восходѧ́щей же́ртвѣ, и҆ сѐ, во́ды и҆дѧ́хꙋ пꙋте́мъ є҆дѡ́мскимъ, и҆ и҆спо́лнисѧ воды̀ землѧ̀.	Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.
21	21
И҆ всѝ мѡави́тѧне оу҆слы́шаша, ꙗ҆́кѡ взыдо́ша три́десѧти царѧ̑ бра́тисѧ съ ни́ми. И҆ возопи́ша ѿвсю́дꙋ препоѧ́саннїи ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆ рѣ́ша: ѻ҆́хъ: и҆ ста́ша оу҆ предѣ́ла.	Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні.
22	22
И҆ оу҆ра́ниша заꙋ́тра, и҆ со́лнце возсїѧ̀ на во́ды: и҆ ви́дѣ мѡа́въ сопроти́въ во́ды чє́рмны ꙗ҆́кѡ кро́вь,	Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров.
23	23
и҆ речѐ: кро́вь сїѧ̀ є҆́сть ѿ ѻ҆рꙋ́жїѧ: и҆ би́шасѧ ца́рїе, и҆ оу҆бѝ мꙋ́жъ и҆́скреннѧгѡ своего̀: и҆ нн҃ѣ (грѧдѝ) на коры̑сти, мѡа́ве.	І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав!
24	24
И҆ внидо́ша въ по́лкъ і҆и҃левъ, і҆и҃лтѧне же воста́ша. и҆ и҆зби́ша мѡа́влѧнъ: и҆ побѣго́ша ѿ лица̀ и҆́хъ: и҆ внидо́ша входѧ́ще и҆ бїю́ще мѡа́ва,	І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.
25	25
и҆ гра́ды разби́ша, и҆ всѧ́кꙋ ча́сть бла́гꙋ наверго́ша мꙋ́жїе ка́менїемъ, и҆ напо́лниша ю҆̀, и҆ всѧ́къ и҆сто́чникъ загради́ша, и҆ всѧ́ко дре́во бла́го и҆зсѣко́ша, доне́лѣже ѡ҆ста́виша ка́менїе стѣ́нъ разбїе́но: и҆ ѡ҆бстꙋпи́ша пра́щницы и҆ разби́ша є҆го̀.	І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його.
26	26
И҆ ви́дѣ ца́рь мѡа́вль, ꙗ҆́кѡ оу҆крѣпи́сѧ над̾ ни́мъ бра́нь, и҆ взѧ̀ съ собо́ю се́дмь сѡ́тъ мꙋже́й со ѡ҆бнаже́ннымъ ѻ҆рꙋ́жїемъ, є҆́же просѣщи́сѧ ко царю̀ є҆дѡ́мскꙋ: и҆ не возмого́ша.	І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли.
27	27
И҆ поѧ́тъ сы́на своего̀ пе́рвенца, є҆го́же воцарѝ вмѣ́стѡ себє̀, и҆ вознесѐ є҆го̀ во всесожже́нїе на стѣнѣ̀: и҆ бы́сть раска́ѧнїе вели́кое во і҆и҃ли: и҆ ѿстꙋпи́ша ѿ негѡ̀ и҆ возврати́шасѧ въ зе́млю свою̀.	І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.
Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ жена̀ є҆ди́на ѿ сынѡ́въ проро́чихъ возопѝ ко є҆лїссе́ю, глаго́лющи: ра́бъ тво́й мꙋ́жъ мо́й оу҆́мре, ты́ же вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ра́бъ тво́й бѣ̀ боѧ́сѧ гдⷭ҇а: и҆ заимода́вецъ прїи́де взѧ́ти два̀ сы̑на моѧ̑ себѣ̀ въ рабы̑.	Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
2	2
И҆ речѐ є҆лїссе́й: что̀ сотворю́ ти; повѣ́ждь мѝ, что̀ и҆́маши нн҃ѣ въ домꙋ̀; Ѻ҆на́ же речѐ: нѣ́сть оу҆ рабы̀ твоеѧ̀ ничто́же въ домꙋ̀, то́кмѡ ма́лѡ є҆ле́а, и҆́мже пома́жꙋсѧ.	І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
3	3
И҆ речѐ къ не́й: и҆дѝ, и҆спросѝ себѣ̀ сосꙋ́ды ѿвнѣ̀ ѿ всѣ́хъ сосѣ̑дъ твои́хъ, сосꙋ́ды пра̑здны, не оу҆ма́ли:	І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,
4	4
и҆ вни́ди, и҆ затворѝ две́рь за собо́ю и҆ за сыно́ма твои́ма, и҆ влїе́ши (ѿ є҆ле́а твоегѡ̀) во всѧ̑ сосꙋ́ды сїѧ̑, и҆ напо́лненное во́змеши.	і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
5	5
И҆ ѿи́де ѿ негѡ̀ и҆ сотворѝ та́кѡ, и҆ затворѝ две́рь за собо́ю и҆ за сыно́ма свои́ма: та̑ приноша́ста къ не́й, ѻ҆на́ же влива́ше:	І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.
6	6
и҆ бы́сть є҆гда̀ напо́лнишасѧ всѝ сосꙋ́ды, и҆ речѐ сыно́ма свои́ма: прибли́жита мѝ є҆щѐ сосꙋ́дъ. И҆ рѣ́ста є҆́й: нѣ́сть є҆щѐ сосꙋ́да. И҆ ста̀ є҆ле́й.	Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
7	7
И҆ прїи́де и҆ возвѣстѝ человѣ́кꙋ бж҃їю. И҆ речѐ є҆лїссе́й: и҆дѝ и҆ прода́ждь се́й є҆ле́й, и҆ заплатѝ ли́хвꙋ твою̀, и҆ ты̀ и҆ сы̑на твоѧ̑ жи́ти бꙋ́дете ѿ ѡ҆ста́вшагѡ є҆ле́а.	І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
8	8
И҆ бы́сть во є҆ди́нъ де́нь, и҆ пре́йде є҆лїссе́й въ сѡма́нъ, и҆ тꙋ̀ жена̀ ве́лїѧ и҆ оу҆держа̀ є҆го̀ снѣ́сти хлѣ́ба: и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ входи́ти и҆ и҆сходи́ти мно́жицею, и҆ оу҆клонѧ́шесѧ та́мѡ ꙗ҆́сти хлѣ́ба.	Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
9	9
И҆ речѐ жена̀ къ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀: сѐ, нн҃ѣ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ человѣ́къ бж҃їй ст҃ъ се́й ми́мѡ хо́дитъ на́съ прⷭ҇нѡ:	І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
10	10
сотвори́мъ оу҆̀бо є҆мꙋ̀ го́рницꙋ, мѣ́сто ма́ло, и҆ поста́вимъ є҆мꙋ̀ та́мѡ ѻ҆́дръ и҆ трапе́зꙋ, и҆ престо́лъ и҆ свѣ́щникъ: и҆ бꙋ́детъ внегда̀ входи́ти є҆мꙋ̀ къ на́мъ, и҆ оу҆клонѧ́етсѧ та́мѡ.	зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11	11
И҆ бы́сть во є҆ди́нъ де́нь, и҆ вни́де та́мѡ, и҆ оу҆клони́сѧ въ го́рницꙋ, и҆ спа̀ та́мѡ.	В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
12	12
И҆ речѐ ко гїезі́ю ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: призови́ ми сѡмані́тѧныню сїю̀. И҆ призва̀ ю҆̀, и҆ ста̀ пред̾ ни́мъ.	і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
13	13
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: рцы̀ оу҆̀бо є҆́й: сѐ, оу҆диви́ла є҆сѝ на́съ всѣ́мъ попече́нїемъ си́мъ: что̀ подоба́етъ сотвори́ти тебѣ̀; а҆́ще є҆́сть тебѣ̀ сло́во къ царю̀ и҆лѝ ко кнѧ́зю си́лы; Ѻ҆на́ же речѐ: (нѣ́сть,) посредѣ̀ люді́й мои́хъ а҆́зъ є҆́смь живꙋ́щи.	І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
14	14
И҆ речѐ ко гїезі́ю: что̀ подоба́етъ сотвори́ти є҆́й; И҆ речѐ гїезі́й ѻ҆́трочищь є҆гѡ̀: вои́стиннꙋ сы́на нѣ́сть оу҆ неѧ̀ и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ ста́ръ.	І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
15	15
И҆ речѐ призовѝ ю҆̀. И҆ призва̀ ю҆̀, и҆ ста̀ при две́рехъ.	І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
16	16
И҆ речѐ є҆лїссе́й къ не́й: во вре́мѧ сїѐ, ꙗ҆́коже ча́съ се́й живꙋ́щи, ты̀ зачне́ши сы́на. Ѻ҆на́ же речѐ: нѝ, господи́не, не солжѝ рабѣ̀ твое́й.	І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
17	17
И҆ зача́тъ во чре́вѣ жена̀, и҆ родѝ сы́на во вре́мѧ сїѐ, ꙗ҆́коже ча́съ се́й живꙋ́щи, ꙗ҆́коже глаго́ла къ не́й є҆лїссе́й.	І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
18	18
И҆ возмꙋжа̀ ѻ҆́трочищь. И҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зы́де ко ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀, къ жнꙋ́щымъ,	І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
19	19
и҆ речѐ ко ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: глава̀ моѧ̀, глава̀ моѧ̀ (боли́тъ). И҆ речѐ ко ѻ҆́трокꙋ: несѝ є҆го̀ къ ма́тери є҆гѡ̀.	І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
20	20
И҆ несѐ є҆го̀ къ ма́тери є҆гѡ̀, и҆ лежа́ше на кѡлѣ́нꙋ є҆ѧ̀ до полꙋ́дне, и҆ оу҆́мре.	І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
21	21
И҆ вознесѐ є҆го̀, и҆ положѝ є҆го̀ на ѻ҆дрѣ̀ человѣ́ка бж҃їѧ: и҆ затворѝ є҆го̀, и҆ и҆зы́де, и҆ призва̀ мꙋ́жа своего̀, и҆ речѐ є҆мꙋ̀:	І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла,
22	22
посли́ ми оу҆̀бо є҆ди́наго ѿ ѻ҆́трѡкъ, и҆ є҆ди́но ѿ ѻ҆слѧ́тъ, и҆ текꙋ̀ до человѣ́ка бж҃їѧ, и҆ возвращꙋ́сѧ.	і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
23	23
И҆ речѐ: что̀ ꙗ҆́кѡ ты̀ и҆́деши къ немꙋ̀ дне́сь; не но́въ мцⷭ҇ъ, нижѐ сꙋббѡ́та. Ѻ҆на́ же речѐ: ми́ръ.	Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.
24	24
И҆ ѡ҆сѣдла̀ ѻ҆слѧ̀, и҆ речѐ ко ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: ведѝ, и҆ и҆дѝ, да не оу҆держи́ши менѐ, є҆́же всѣ́сти, ꙗ҆́коже рекꙋ̀ тебѣ̀: грѧдѝ, и҆ и҆дѝ, и҆ прїидѝ къ человѣ́кꙋ бж҃їю на го́рꙋ карми́лскꙋю.	І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
25	25
И҆ и҆́де, и҆ прїи́де до человѣ́ка бж҃їѧ въ го́рꙋ карми́лскꙋю. И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ ви́дѣ ю҆̀ є҆лїссе́й грѧдꙋ́щꙋю, и҆ речѐ ко гїезі́ю ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: сѐ, оу҆́бѡ сѡмані́тѧнынѧ ѻ҆́наѧ:	І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
26	26
нн҃ѣ тецы̀ во срѣ́тенїе є҆ѧ̀ и҆ рече́ши є҆́й: ми́ръ ли тебѣ̀; И҆ течѐ во срѣ́тенїе є҆́й и҆ речѐ є҆́й: ми́ръ ли тебѣ̀; ми́ръ ли мꙋ́жꙋ твоемꙋ̀, ми́ръ ли ѻ҆́трочищꙋ твоемꙋ̀; Ѻ҆на́ же речѐ: ми́ръ.	Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.
27	27
И҆ прїи́де ко є҆лїссе́ю на го́рꙋ, и҆ ꙗ҆́тсѧ за но́зѣ є҆гѡ̀. И҆ прибли́жнсѧ гїезі́й ѿри́нꙋти ю҆̀. И҆ речѐ є҆лїссе́й: ѡ҆ста́ви ю҆̀, ꙗ҆́кѡ дꙋша̀ є҆ѧ̀ болѣ́зненна въ не́й, и҆ гдⷭ҇ь оу҆кры̀ ѿ менє̀ и҆ не возвѣстѝ мнѣ̀.	Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
28	28
Ѽна́ же речѐ: є҆да̀ проси́хъ сы́на оу҆ господи́на моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ реко́хъ: не прельстѝ менѐ;	І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
29	29
И҆ речѐ є҆лїссе́й ко гїезі́ю: препоѧ́ши чре́сла твоѧ̑ и҆ возмѝ же́злъ мо́й въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ и҆дѝ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще ѡ҆брѧ́щеши мꙋ́жа, да не благослови́ши є҆го̀, и҆ а҆́ще благослови́тъ тѧ̀ мꙋ́жъ, не ѿвѣща́й є҆мꙋ̀: и҆ возложѝ же́злъ мо́й на лицѐ ѻ҆́трочища.	І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
30	30
И҆ речѐ ма́ти ѻ҆́трочища: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тебѐ. И҆ воста̀ є҆лїссе́й и҆ и҆́де вслѣ́дъ є҆ѧ̀.	І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
31	31
И҆ гїезі́й и҆́де пред̾ не́ю, и҆ возложѝ же́злъ на лицѐ ѻ҆́трочища, и҆ не бѣ̀ гла́са, и҆ не бѣ̀ слы́шанїѧ. И҆ возврати́сѧ во срѣ́тенїе є҆гѡ̀ и҆ повѣ́да є҆мꙋ̀ глаго́лѧ: не воста̀ ѻ҆́трочищь.	Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
32	32
И҆ вни́де є҆лїссе́й въ хра́минꙋ, и҆ сѐ, ѻ҆́трочищь оу҆ме́рый положе́нъ на ѻ҆дрѣ̀ є҆гѡ̀.	І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
33	33
И҆ вни́де є҆лїссе́й въ до́мъ и҆ затворѝ две́рь за двою̀ собо́ю, и҆ помоли́сѧ гдⷭ҇ꙋ.	І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.
34	34
И҆ взы́де, и҆ лѧ́же на ѻ҆́трочищи, и҆ положѝ оу҆ста̀ своѧ̑ на оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́чи своѝ на ѻ҆́чи є҆гѡ̀, и҆ рꙋ́цѣ своѝ на рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, и҆ плєснѣ̀ своѝ на плєснꙋ̀ є҆гѡ̀: и҆ слѧче́сѧ над̾ ни́мъ, и҆ дꙋ́нꙋ на него̀, и҆ согрѣ́сѧ пло́ть ѻ҆́трочища.	І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.
35	35
И҆ ѡ҆брати́сѧ, и҆ походѝ въ хра́минѣ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ: и҆ взы́де, и҆ слѧче́сѧ над̾ ѻ҆́трочищемъ седми́жды, и҆ ѿве́рзе ѻ҆́трочищь ѻ҆́чи своѝ.	І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.
36	36
И҆ возопѝ є҆лїссе́й ко гїезі́ю и҆ речѐ: призови́ ми сомані́тѧныню сїю. И҆ призва̀ ю҆̀, и҆ вни́де къ немꙋ̀. И҆ речѐ є҆лїссе́й: прїимѝ сы́на твоего̀.	І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
37	37
И҆ вни́де жена̀, и҆ падѐ на ногꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ до землѝ: и҆ прїѧ́тъ сы́на своего̀, и҆ и҆зы́де.	І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
38	38
И҆ є҆лїссе́й возврати́сѧ въ галга́лы. И҆ бѣ̀ гла́дъ въ землѝ то́й, и҆ сы́нове прорѡ́чи сѣдѧ́хꙋ пред̾ ни́мъ. И҆ речѐ є҆лїссе́й ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: наста́ви коно́бъ ве́лїй и҆ сварѝ варе́нїе сынѡ́мъ прорѡ́чимъ.	Єлисей же повернувся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
39	39
И҆ и҆зы́де є҆ди́нъ на село̀ собра́ти ѕє́лїѧ ди̑вїѧ: и҆ ѡ҆брѣ́тъ вїногра́дъ на селѣ̀, и҆ набра̀ въ не́мъ ꙗ҆́блока ди́вїѧгѡ по́лнꙋ ри́зꙋ свою̀, и҆ всы́па въ коте́лъ на сваре́нїе, ꙗ҆́кѡ не разꙋмѣ́ша,	І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .
40	40
и҆ принесѐ мꙋжє́мъ ꙗ҆́сти. И҆ бы́сть ꙗ҆дꙋ́щымъ и҆̀мъ ѿ варе́нїѧ, и҆ сѐ, возопи́ша и҆ рѣ́ша: сме́рть въ коно́бѣ, человѣ́че бж҃їй. И҆ не мого́ша ꙗ҆́сти.	І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
41	41
И҆ речѐ: возми́те мꙋкѝ и҆ всы́плите въ коно́бъ. И҆ речѐ є҆лїссе́й ко гїезі́ю ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: и҆знесѝ лю́демъ, да ꙗ҆дѧ́тъ. И҆ не бы́сть ктомꙋ̀ ѕла́гѡ глаго́ла въ коно́бѣ.	І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
42	42
И҆ мꙋ́жъ прїи́де ѿ веѳарі́са и҆ принесѐ къ человѣ́кꙋ бж҃їю перворо́дныхъ два́десѧть хлѣ́бѡвъ ꙗ҆чме́нныхъ и҆ смѡ́квы. И҆ речѐ: дади́те лю́демъ, да ꙗ҆дѧ́тъ.	Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
43	43
И҆ речѐ ѻ҆́трокъ є҆гѡ̀: что̀ да́мъ сїѐ стꙋ̀ мꙋжє́мъ; И҆ речѐ: да́ждь лю́демъ ѧ҆̀, да ꙗ҆дѧ́тъ, ꙗ҆́кѡ си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́сти, и҆ ѡ҆ста́нетъ.	І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
44	44
И҆ ꙗ҆до́ша, и҆ ѡ҆ста̀ по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню.	Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.
Глава́ є҃	Глава 5

1	1
И҆ неема́нъ кнѧ́зь си́лы сѷрі́йскїѧ бѣ̀ мꙋ́жъ ве́лїй пред̾ господи́номъ свои́мъ и҆ ди́венъ лице́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мъ дадѐ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе сѷрі́и: и҆ мꙋ́жъ бѣ̀ си́ленъ крѣ́постїю прокаже́нъ.	Неєман, воєначальник царя Сирійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим.
2	2
И҆ и҆з̾ сѷрі́и и҆зыдо́ша во́ини и҆ плѣни́ша ю҆́ноткꙋ ма́лꙋ ѿ землѝ і҆и҃левы: и҆ бѣ̀ пред̾ жено́ю неема́новою (слꙋжа̀)	Сиріяни одного разу пішли загонами і взяли в полон із землі Ізраїльської маленьку дівчинку, і вона служила дружині Неємановій.
3	3
и҆ речѐ госпожѣ̀ свое́й: ѽ, дабы̀ господи́нъ мо́й бы́лъ оу҆ прⷪ҇ро́ка бж҃їѧ, и҆́же въ самарі́и, то́й бы ѡ҆чи́стилъ є҆го̀ и҆ прока́зы є҆гѡ̀.	І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його!
4	4
И҆ вни́де и҆ возвѣстѝ господи́нꙋ своемꙋ̀ и҆ речѐ: та́кѡ и҆ та́кѡ глаго́ла ю҆́нотка, ꙗ҆́же ѿ землѝ і҆и҃левы.	І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської.
5	5
И҆ речѐ ца́рь сѷрі́йскїй ко неема́нꙋ: и҆дѝ, вни́ди, и҆ послю̀ писа́нїе ко царю̀ і҆и҃левꙋ. И҆ по́йде, и҆ взѧ̀ въ рꙋ́цѣ своѝ де́сѧть тала̑нтъ сребра̀ и҆ ше́сть ты́сѧщъ златни̑къ и҆ де́сѧть и҆змѣнѧ́емыхъ ри́зъ.	І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльського. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу;
6	6
И҆ внесѐ писа́нїе къ царю̀ і҆и҃левꙋ глаго́лѧ: и҆ нн҃ѣ є҆гда̀ прїи́детъ писа́нїе сїѐ къ тебѣ̀, сѐ, посла́хъ къ тебѣ̀ неема́на раба̀ моего̀, да ѡ҆чи́стиши є҆го̀ ѿ прока́зы є҆гѡ̀.	і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неємана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його.
7	7
И҆ бы́сть є҆гда̀ прочтѐ писа́нїе ца́рь і҆и҃левъ, раздра̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ речѐ: є҆да̀ а҆́зъ бг҃ъ є҆́смь, є҆́же мертви́ти и҆ животвори́ти, ꙗ҆́кѡ се́й посла̀ и҆ мнѣ̀, да ѡ҆чи́щꙋ мꙋ́жа ѿ прока́зы є҆гѡ̀; про́чее разꙋмѣ́йте и҆ ви́дите, ꙗ҆́кѡ сѐ и҆́щетъ вины̀ ко мнѣ̀.	Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.
8	8
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша є҆лїссе́и, ꙗ҆́кѡ раздра̀ ри̑зы своѧ̑ ца́рь і҆и҃левъ, и҆ посла̀ къ царю̀ і҆и҃левꙋ, глаго́лѧ: почто̀ раздра́лъ є҆сѝ ри̑зы твоѧ̑; да прїи́детъ ко мнѣ̀ нн҃ѣ неема́нъ, и҆ да разꙋмѣ́етъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть прⷪ҇ро́къ во і҆и҃ли.	Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі.
9	9
И҆ прїи́де неема́нъ на ко́нехъ и҆ на колесни́цѣхъ и҆ ста̀ при две́рехъ до́мꙋ є҆лїссе́ева.	І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв.
10	10
И҆ посла̀ є҆лїссе́й посла́нника къ немꙋ̀, глаго́лѧ: ше́дъ и҆змы́йсѧ седми́жды во і҆ѻрда́нѣ, и҆ возврати́тсѧ пло́ть твоѧ̀ къ тебѣ̀, и҆ ѡ҆чи́стишисѧ.	І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.
11	11
И҆ разгнѣ́васѧ неема́нъ, и҆ ѿи́де, и҆ речѐ: сѐ, оу҆́бѡ глаго́лахъ, ꙗ҆́кѡ и҆зы́детъ ко мнѣ̀, и҆ ста́нетъ, и҆ призове́тъ во и҆́мѧ бг҃а своегѡ̀, и҆ возложи́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на мѣ́сто, и҆ ѡ҆чи́ститъ прока́зꙋ:	І розгнівався Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу;
12	12
не бла́ги ли а҆вана̀ и҆ фарфа́ръ рѣ́ки дама́скѡвы па́че і҆ѻрда́на и҆ всѣ́хъ во́дъ і҆и҃левыхъ; не ше́дъ ли и҆змы́юсѧ въ ни́хъ и҆ ѡ҆чи́шꙋсѧ; И҆ оу҆клони́сѧ и҆ ѿи́де во гнѣ́вѣ.	хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві.
13	13
И҆ прибли́жишасѧ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: а҆́ще бы ве́лїе сло́во глаго́лалъ прⷪ҇ро́къ тебѣ̀, не бы ли сотвори́лъ є҆сѝ; а҆ ꙗ҆́кѡ речѐ къ тебѣ̀: и҆змы́йсѧ, и҆ ѡ҆чи́стишисѧ.	І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий».
14	14
И҆ сни́де неема́нъ, и҆ погрꙋзи́сѧ во і҆ѻрда́нѣ седми́жды, по глаго́лꙋ є҆лїссе́евꙋ: и҆ возврати́сѧ пло́ть є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ пло́ть ѻ҆троча́те мла́да, и҆ ѡ҆чи́стисѧ.	І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.
15	15
И҆ возврати́сѧ ко є҆лїссе́ю са́мъ и҆ всѐ ѡ҆полче́нїе є҆гѡ̀, и҆ прїи́де и҆ ста̀ пред̾ ни́мъ и҆ речѐ: сѐ, нн҃ѣ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бг҃а во все́й землѝ, но то́кмѡ во і҆и҃ли: и҆ нн҃ѣ прїимѝ благослове́нїе ѿ раба̀ твоегѡ̀.	І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого.
16	16
И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь, є҆мꙋ́же предста́хъ пред̾ ни́мъ, а҆́ще прїимꙋ̀. И҆ понꙋжда́ше є҆го̀ взѧ́ти, и҆ не послꙋ́ша.	І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився.
17	17
И҆ речѐ неема́нъ: а҆́ще ли не (хо́щеши взѧ́ти), то̀ да́ждь рабꙋ̀ твоемꙋ̀ вре́мѧ, сꙋпрꙋ́гъ мскѡ́въ, ѿ землѝ сеѧ̀ червле́ныѧ: ꙗ҆́кѡ и҆ сотвори́тъ ѿсе́лѣ ра́бъ тво́й всесожже́нїѧ и҆ же́ртвы богѡ́мъ и҆ны̑мъ, но гдⷭ҇ꙋ є҆ди́номꙋ,	І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви іншим богам, крім Господа;
18	18
по глаго́лꙋ семꙋ̀ и҆ ѡ҆ словесѝ се́мъ: и҆ ѡ҆чи́ститъ гдⷭ҇ь раба̀ твоего̀, є҆гда̀ вни́детъ господи́нъ мо́й въ до́мъ ремма́новъ на поклоне́нїе та́мѡ: и҆ то́й почі́етъ на рꙋкꙋ̀ моє́ю, и҆ поклоню́сѧ въ домꙋ̀ ремма́ни, внегда̀ кла́нѧтисѧ є҆мꙋ̀ въ домꙋ̀ ремма́ни, и҆ ѡ҆чи́ститъ гдⷭ҇ь раба̀ твоего̀ по словесѝ семꙋ̀.	тільки ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпреться на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому.
19	19
И҆ речѐ є҆лїссе́й ко неема́нꙋ: и҆дѝ съ ми́ромъ. и҆ ѿи́де ѿ негѡ̀ на хавраѳа̀ землѝ.	І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.
20	20
И҆ речѐ гїезі́й ѻ҆́трочищь є҆лїссе́евъ: сѐ, пощадѣ̀ господи́нъ мо́й неема́на сѵ́рѧнина сего̀, є҆́же не взѧ́ти ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же принесѐ: жи́въ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ и҆́мамъ тещѝ вслѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆ возмꙋ̀ ѿ негѡ̀ нѣ́что.	І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.
21	21
И҆ течѐ гїезі́й во слѣ́дъ неема́новъ. И҆ ви́дѣ є҆го̀ неема́нъ текꙋ́ща в̾слѣ́дъ себє̀, и҆ возврати́сѧ съ колесни́цы на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ и҆ речѐ: ми́ръ ли;	І погнався Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром?
22	22
И҆ речѐ гїезі́й: ми́ръ: господи́нъ мо́й посла́ мѧ, глаго́лѧ: сѐ, нн҃ѣ прїидо́ста ко мнѣ̀ два̀ ѻ҆́трѡчища ѿ горы̀ є҆фре́мли ѿ сынѡ́въ проро́чихъ: да́ждь оу҆̀бо и҆́ма тала́нтъ сребра̀ и҆ двѣ̀ премѣ̑ны ри́зъ.	Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чоловіка із синів пророчих; дай їм талант срібла і дві зміни одягу».
23	23
И҆ речѐ неема́нъ: возмѝ два̀ тала̑нта сребра̀. И҆ взѧ̀ два̀ тала̑нта во два̀ мѣшца̑ и҆ двѣ̀ премѣ̑ны ри́зъ, и҆ возложѝ на два̀ ѻ҆́трѡчиша своѧ̑, и҆ несо́ста пред̾ ни́мъ:	І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І просив його. І зав’язав він два таланти срібла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним.
24	24
и҆ прїидо́ша въ сꙋмра́ки, и҆ взѧ̀ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ и҆ сокры̀ во хра́минѣ, и҆ ѿпꙋстѝ мꙋ́жы.	Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли.
25	25
И҆ са́мъ вни́де и҆ предста̀ господи́нꙋ своемꙋ̀. И҆ речѐ къ немꙋ̀ є҆лїссе́й: ѿкꙋ́дꙋ (прише́лъ є҆сѝ), гїезі́е; И҆ речѐ гїезі́й: не и҆сходи́лъ ра́бъ тво́й ника́може.	Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій.
26	26
И҆ речѐ къ немꙋ̀ є҆лїссе́й: не ходи́ло ли се́рдце моѐ съ тобо́ю, и҆ ви́дѣхъ, є҆гда̀ возвраща́шесѧ мꙋ́жъ съ колесни́цы свое́й во срѣ́тенїе тебѣ̀; и҆ нн҃ѣ взѧ́лъ є҆сѝ сребро̀ и҆ ри̑зы взѧ́лъ є҆сѝ, да кꙋпи́ши за ни́хъ вертогра́ды и҆ ма̑слины и҆ вїногра́ды, и҆ ѻ҆́вцы и҆ волы̀, и҆ ѻ҆́троки и҆ ѻ҆трокѡви́цы:	І сказав він йому: хіба серце моє не супроводжувало тебе, коли обернувся назустріч тобі чоловік той з колісниці своєї? чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь?
27	27
и҆ прока́за неема́нова да прильпне́тъ къ тебѣ̀ и҆ къ сѣ́мени твоемꙋ̀ во вѣ́ки. И҆ и҆зы́де ѿ лица̀ є҆гѡ̀ прокаже́нъ ꙗ҆́кѡ снѣ́гъ.	Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.
Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
И҆ рѣ́ша сы́нове прорѡ́чи ко є҆лїссе́ю: сѐ, оу҆́бѡ мѣ́сто, и҆дѣ́же мы̀ живе́мъ проти́вꙋ тебє̀, тѣ́сно на́мъ:	І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас;
2	2
да и҆́демъ нн҃ѣ до і҆ѻрда́на, и҆ да во́змемъ ѿтꙋ́дꙋ кі́йждо мꙋ́жъ по бервнꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ сотвори́мъ себѣ̀ тꙋ̀ ѡ҆бита́лища пребыва́ти та́мѡ. И҆ речѐ: и҆ди́те.	підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть.
3	3
И҆ речѐ є҆ди́нъ кро́тцѣ: грѧдѝ и҆ са́мъ съ рабы̑ твои́ми. И҆ речѐ: а҆́зъ пойдꙋ̀.	І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.
4	4
И҆ и҆́де съ ни́ми: и҆ прїидо́ша ко і҆ѻрда́нꙋ, и҆ сѣко́ша древа̀:	І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева.
5	5
и҆ є҆гда̀ є҆ди́нъ ѿсѣка́ше бервно̀, и҆ сѐ, желѣ́зо спадѐ съ топори́ща и҆ впадѐ въ во́дꙋ. И҆ возопѝ: ѽ, господи́не, и҆ сїѐ зае́мное.	І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена!
6	6
И҆ речѐ человѣ́къ бж҃їй: гдѣ̀ падѐ; И҆ показа̀ є҆мꙋ̀ мѣ́сто. И҆ ѿсѣчѐ дре́во и҆ вве́рже и҆ та́мѡ: и҆ всплывѐ желѣ́зо.	І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира.
7	7
И҆ речѐ: возмѝ себѣ̀. И҆ прострѐ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ взѧ́тъ є҆̀.	І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8	8
И҆ ца́рь сѵ́рскїй бѣ̀ вою́ѧ на і҆и҃лѧ, и҆ совѣща̀ со ѻ҆́трѡки свои́ми, глаго́лѧ: на мѣ́стѣ нѣ́коемъ сокрове́ннѣмъ ѡ҆полчꙋ́сѧ.	Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан.
9	9
И҆ посла̀ є҆лїссе́й ко царю̀ і҆и҃левꙋ, глаго́лѧ: блюди́сѧ не преитѝ на мѣ́сто сїѐ, ꙗ҆́кѡ тꙋ̀ сѵ́рѧне залѧго́ша.	І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли.
10	10
И҆ посла̀ ца́рь і҆и҃левъ на мѣ́сто, ѡ҆ не́мже речѐ є҆мꙋ̀ є҆лїссе́й, и҆ соблюде́сѧ ѿтꙋ́дꙋ не є҆ди́ною, нижѐ два́жды.	І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два.
11	11
И҆ смꙋти́сѧ дꙋша̀ царѧ̀ сѵ́рска ѡ҆ словесѝ се́мъ: и҆ призва̀ ѻ҆́троки своѧ̑ и҆ речѐ и҆ ни̑мъ: не возвѣсти́те ли мнѣ̀, кто̀ предае́тъ мѧ̀ царю̀ і҆и҃левꙋ;	І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським?
12	12
И҆ речѐ є҆ди́нъ ѿ ѻ҆́трѡкъ є҆гѡ̀: нѝ, господи́не мо́й царю̀: ꙗ҆́кѡ проро́къ є҆лїссе́й, и҆́же во і҆и҃ли, возвѣща́етъ царю̀ і҆и҃левꙋ всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же а҆́ще глаго́леши въ сокро́вищи ло́жницы твоеѧ̀.	І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.
13	13
И҆ речѐ: и҆ди́те, ви́дите, гдѣ̀ се́й, и҆ посла́въ возмꙋ̀ є҆го̀. И҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, глаго́люще: сѐ, є҆́сть въ дѡѳаі́мѣ.	І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі.
14	14
И҆ посла̀ та́мѡ ко́ни и҆ колєсни́цы и҆ си́лꙋ тѧ́жкꙋ: и҆ прїидо́ша но́щїю и҆ ѡ҆крꙋжи́ша гра́дъ.	І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.
15	15
И҆ оу҆ра́ни ра́бъ є҆лиссе́евъ воста́ти, и҆ и҆зы́де: и҆ сѐ, си́ла ѡ҆бстꙋпѝ гра́дъ, и҆ ко́ни и҆ колєсни́цы. И҆ речѐ ѻ҆́трокъ є҆гѡ̀ къ немꙋ̀: ѽ, господи́не, что̀ сотвори́мъ;	Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити?
16	16
И҆ речѐ є҆лїссе́й: не бо́йсѧ, ꙗ҆́кѡ мно́жае и҆̀же съ на́ми, не́жели съ ни́ми.	І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними.
17	17
И҆ помоли́сѧ є҆лїссе́й и҆ речѐ: гдⷭ҇и, ѿве́рзи нн҃ѣ ѻ҆́чи ѻ҆́трока, да оу҆́зритъ. И҆ ѿве́рзе гдⷭ҇ь ѻ҆́чи є҆гѡ̀, и҆ ви́дѣ: и҆ сѐ, гора̀ и҆спо́лнь ко́ней, и҆ колесни́ца ѻ҆́гненна ѡ҆́крестъ є҆лїссе́а.	І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея.
18	18
И҆ снидо́ша къ немꙋ̀: и҆ помоли́сѧ є҆лїссе́й ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: поразѝ оу҆̀бо ꙗ҆зы́къ се́й невидѣ́нїемъ. И҆ поразѝ и҆́хъ невидѣ́нїемъ по глаго́лꙋ є҆лїссе́евꙋ.	Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея.
19	19
И҆ речѐ къ ни̑мъ є҆лїссе́й: не се́й пꙋ́ть и҆ не се́й гра́дъ: грѧди́те по мнѣ̀, и҆ ѿведꙋ̀ вы̀ къ мꙋ́жꙋ, є҆го́же и҆́щете. И҆ ѿведѐ и҆́хъ въ самарі́ю.	І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію.
20	20
И҆ бы́сть є҆гда̀ внидо́ша въ самарі́ю, и҆ речѐ є҆лїссе́й: ѿве́рзи оу҆̀бо, гдⷭ҇и, ѻ҆́чи и҆́хъ, и҆ да ви́дѧтъ. И҆ ѿве́рзе гдⷭ҇ь ѻ҆́чи и҆́хъ, и҆ ви́дѣша: и҆ сѐ, бѧ́хꙋ посредѣ̀ самарі́и.	Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії.
21	21
И҆ речѐ ца́рь і҆и҃левъ ко є҆лїссе́ю, є҆гда̀ оу҆ви́дѣ ѧ҆̀: а҆́ще поражꙋ̀ ѧ҆̀ пораже́нїемъ, ѻ҆́тче;	І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій?
22	22
И҆ речѐ є҆лїссе́и: да не порази́ши: є҆да́ ли плѣни́лъ є҆сѝ и҆̀хъ мече́мъ твои́мъ и҆ лꙋ́комъ твои́мъ, да и҆збїе́ши; и҆ предложѝ и҆̀мъ хлѣ́бы и҆ во́дꙋ, да ꙗ҆дѧ́тъ и҆ да пїю́тъ и҆ да ѿи́дꙋтъ ко господи́нꙋ своемꙋ̀.	І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого.
23	23
И҆ предложѝ и҆̀мъ предложе́нїе ве́лїе, и҆ ꙗ҆до́ша и҆ пи́ша, и҆ ѿпꙋстѝ ѧ҆̀, и҆ и҆до́ша ко господи́нꙋ своемꙋ̀: и҆ не приложи́ша ктомꙋ̀ во́ини приходи́ти и҆з̾ сѷрі́и въ зе́млю і҆и҃левꙋ.	І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.
24	24
И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ собра̀ сы́нъ а҆де́ровъ ца́рь сѷрі́йскїй всѐ ѡ҆полче́нїе своѐ, и҆ взы́де и҆ ѡ҆бсѣ́де самарі́ю.	Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію.
25	25
И҆ бы́сть гла́дъ вели́къ въ самарі́и: и҆ сѐ, ѡ҆бсѣдо́ша ю҆̀, до́ндеже бы́сть глава̀ ѻ҆сло́ва за пѧтьдесѧ́тъ сі̑кль сребра̀, и҆ четве́ртаѧ ча́сть мѣ́ры гно́ѧ голꙋби́нагѡ за пѧ́ть сі̑кль сребра̀.	І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла.
26	26
И҆ бы́сть ца́рь і҆и҃левъ ѡ҆бходѧ́й по стѣна́мъ: и҆ жена̀ (нѣ́каѧ) возопѝ къ немꙋ̀, глаго́лющи: спаси́ мѧ, господи́не мо́й царю̀.	Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю.
27	27
И҆ речѐ є҆́й: а҆́ще тебѐ не сп҃са́етъ гдⷭ҇ь, ка́кѡ а҆́зъ спасꙋ́ тѧ; є҆да̀ ѿ гꙋмна̀ и҆лѝ ѿ точи́ла;	І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?
28	28
И҆ речѐ є҆́й ца́рь: что́ ти є҆́сть; И҆ речѐ: сїѧ̀ жена̀ ко мнѣ̀ речѐ: да́ждь сы́на твоего̀, да съѧди́мъ є҆го̀ дне́сь, а҆ оу҆́тро моего̀ сы́на съѧди́мъ:	І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра».
29	29
и҆ и҆спеко́хомъ сы́на моего̀ и҆ снѣдо́хомъ є҆го̀: и҆ рѣ́хъ къ не́й въ де́нь вторы́й: да́ждь сы́на твоего̀, и҆ съѧди́мъ є҆го̀: и҆ скры̀ сы́на своего̀.	І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина.
30	30
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша ца́рь і҆и҃левъ словеса̀ жены̀, раздра̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ са́мъ хожда́ше по стѣнѣ̀, и҆ ви́дѣша лю́дїе вре́тище на пло́ти є҆гѡ̀ внꙋ́трь.	Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31	31
И҆ речѐ ца́рь: сїѧ̑ да сотвори́тъ мѝ бг҃ъ и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ мѝ, а҆́ще бꙋ́детъ глава̀ є҆лїссе́ева на не́мъ дне́сь.	І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні.
32	32
Є҆лїссе́й же сѣдѧ́ше въ домꙋ̀ свое́мъ, и҆ ста́рцы сѣдѧ́хꙋ съ ни́мъ. И҆ посла̀ ца́рь мꙋ́жа пред̾ лице́мъ свои́мъ. И҆ пре́жде да́же прїитѝ по́сланномꙋ къ немꙋ̀, и҆ то́й речѐ ко ста́рцємъ: не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ посла̀ сы́нъ оу҆бі́йцы се́й, да ѿсѣче́тъ главꙋ̀ мою̀; ви́дите, є҆гда̀ прїи́детъ вѣ́стникъ, заключи́те двє́ри и҆ сти́сните є҆го̀ во две́рехъ: не то́потъ ли но́гъ господи́на є҆гѡ̀ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀;	Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!
33	33
И҆ є҆щѐ є҆мꙋ̀ глаго́лющꙋ съ ни́ми, и҆ сѐ, вѣ́стникъ сни́де къ немꙋ̀ и҆ речѐ: сѐ, сїѐ ѕло̀ ѿ гдⷭ҇а: что̀ потерплю̀ гдⷭ҇еви ксемꙋ̀;	Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?
Глава́ з҃	Глава 7

1	1
И҆ речѐ є҆лїссе́й: слы́шите сло́во гдⷭ҇не, си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́коже ча́съ се́й, оу҆́трѡ мѣ́ра мꙋкѝ пшени́чны бꙋ́детъ за сі́кль є҆ди́нъ, и҆ двѣ̀ мѣ̑ры ꙗ҆чме́нѧ за сі́кль є҆ди́нъ во вратѣ́хъ самарі́и.	І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
2	2
И҆ ѿвѣща̀ трїста́тъ, на є҆гѡ́же рꙋкꙋ̀ ца́рь почива́ше, и҆ речѐ и҆ є҆лїссе́ю: сѐ, а҆́ще ѿве́рзетъ гдⷭ҇ь и҆ хлѧ̑би небє́сныѧ, то̀ не бꙋ́детъ глаго́лъ се́й. И҆ є҆лїссе́й речѐ: сѐ, ты̀ оу҆́зриши ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ ѿтꙋ́дꙋ не и҆́маши ꙗ҆́сти.	І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.
3	3
И҆ бѧ́хꙋ четы́ре мꙋ́жа прокаже́ни при вратѣ́хъ гра́да. И҆ речѐ мꙋ́жъ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: что̀ мы̀ сѣди́мъ здѣ̀ до́ндеже оу҆́мремъ;	Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
4	4
а҆́ще рече́мъ: вни́демъ во гра́дъ, то̀ гла́дъ є҆́сть во гра́дѣ, и҆ оу҆́мремъ та́мѡ: а҆́ще же сѣди́мъ здѣ̀, то̀ и҆ та́кѡ оу҆́мремъ: и҆ нн҃ѣ и҆́демъ и҆ вни́демъ въ по́лкъ сѷрі́йскїй: а҆́ще живѧ́тъ ны̀, жи́ви бꙋ́демъ: а҆́ще ли оу҆мертвѧ́тъ ны̀, то̀ оу҆́мремъ.	Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
5	5
И҆ воста́ша въ сꙋмра́цѣ и҆тѝ въ по́лкъ сѷрі́йскїй и҆ внидо́ша средѣ̀ полка̀ сѷрі́йска, и҆ сѐ, не бѣ̀ мꙋ́жа тꙋ̀.	І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
6	6
И҆ гдⷭ҇ь слы́шанъ сотворѝ полкꙋ̀ сѵрі́йскꙋ гла́съ колесни́цъ и҆ гла́съ ко́ней и҆ гла́съ си́лы вели́кїѧ. И҆ речѐ мꙋ́жъ ко бра́тꙋ своемꙋ̀: сѐ, нн҃ѣ наѧ́лъ є҆́сть на на́съ ца́рь і҆и҃левъ царѝ хеттє́йски и҆ цари̑ є҆гѵ́пєтскїѧ прїитѝ на ны̀.	Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.
7	7
И҆ воста́ша, и҆ бѣжа́ша въ сꙋмра́цѣ, и҆ ѡ҆ста́виша сѣ̑ни своѧ̑ и҆ ко́ни своѧ̑ и҆ ѻ҆слы̀ своѧ̑, ꙗ҆́коже бы́ша во станꙋ̀, и҆ бѣжа́ша дꙋшѝ ра́ди своеѧ̀.	І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
8	8
И҆ внидо́ша прокаже́ннїи сі́и до среды̀ полка̀, и҆ внидо́ша въ сѣ́нь є҆ди́нꙋ, и҆ ꙗ҆до́ша и҆ пи́ша, и҆ взѧ́ша ѿтꙋ́дꙋ сребро̀ и҆ зла́то и҆ ѻ҆дє́жды, и҆ ѿидо́ша, и҆ скры́ша: и҆ возврати́шасѧ, и҆ внидо́ша въ дрꙋгꙋ́ю сѣ́нь, и҆ взѧ́ша ѿтꙋ́дꙋ, и҆ ѿидо́ша, и҆ скры́ша.	І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
9	9
И҆ речѐ мꙋ́жъ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: не та́кѡ мы̀ твори́мъ: де́нь се́й де́нь благоговѣ́щенїѧ є҆́сть, мы́ же молчи́мъ и҆ ме́длимъ до свѣ́та оу҆́треннѧгѡ, и҆ ѡ҆брѧ́щемъ беззако́нїе: и҆ нн҃ѣ прїи́демъ и҆ вни́демъ, и҆ возвѣсти́мъ въ домꙋ̀ царе́вѣ.	І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
10	10
И҆ внидо́ша, и҆ возопи́ша ко вратѡ́мъ гра́да и҆ возвѣсти́ша и҆̀мъ, глаго́люще: внидо́хомъ въ по́лкъ сѷрі́йскїй, и҆ сѐ, не бы́сть тꙋ̀ мꙋ́жа, ни гла́са человѣ́ча, но то́кмѡ ко́ни привѧ́зани, и҆ ѻ҆слѧ́та, и҆ сѣ̑ни и҆́хъ ꙗ҆́коже сꙋ́ть.	І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
11	11
И҆ возопи́ша вра́тницы, и҆ возвѣсти́ша въ домꙋ̀ царе́вѣ внꙋ́трь.	І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
12	12
И҆ воста̀ но́щїю ца́рь и҆ речѐ ко ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: возвѣщꙋ̀ ва́мъ нн҃ѣ, ꙗ҆̀же сотвори́ша на́мъ сѷрі́ане: разꙋмѣ́ша, ꙗ҆́кѡ гла́дни є҆смы̀, и҆ и҆зыдо́ша и҆з̾ ста́на, и҆ сокры́шасѧ на селѣ̀, глаго́люще: ꙗ҆́кѡ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ гра́да, и҆ и҆́мемъ ѧ҆̀ жи̑вы и҆ во гра́дъ вни́демъ.	І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
13	13
И҆ ѿвѣща̀ є҆ди́нъ ѿ ѻ҆́трѡкъ є҆гѡ̀ и҆ речѐ: да во́змꙋтъ нн҃ѣ пѧ́ть ко́ней ѡ҆ста́вшихъ, и҆́же ѡ҆ста́шасѧ здѣ̀, сѐ, сꙋ́ть оу҆ толи́кагѡ мно́жества і҆и҃лева ѡ҆ста́вшїисѧ, и҆ по́слемъ та́мѡ, и҆ оу҆́зримъ.	І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
14	14
И҆ взѧ́ша два̀ вса́дника ко́ней: и҆ посла̀ ца́рь і҆и҃левъ в̾слѣ́дъ царѧ̀ сѵ́рска, глаго́лѧ: и҆ди́те и҆ ви́дите.	І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
15	15
И҆ и҆до́ша в̾слѣ́дъ и҆́хъ да́же до і҆ѻрда́на, и҆ сѐ, ве́сь пꙋ́ть и҆спо́лненъ ѻ҆де́ждъ и҆ ѻ҆рꙋ́жїѧ, ꙗ҆̀же поверго́ша сѷрі́ане, внегда̀ оу҆страши́тсѧ и҆̀мъ. И҆ возврати́шасѧ по́сланнїи, и҆ возвѣсти́ша царю̀.	І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
16	16
И҆ и҆зыдо́ша лю́дїе, и҆ разгра́биша ве́сь ста́нъ сѵ́рскїй. И҆ бы́сть мѣ́ра мꙋкѝ пшени́чны за сі́кль є҆ди́нъ и҆ двѣ̀ мѣ̑ры ꙗ҆чме́нѧ за сі́кль, по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню.	І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
17	17
И҆ ца́рь приста́ви трїста́та, на є҆гѡ́же рꙋцѣ̀ ца́рь почива́ше, оу҆ вра́тъ: и҆ попра́ша є҆го̀ лю́дїе во вратѣ́хъ, и҆ оу҆́мре, ꙗ҆́коже глаго́ла человѣ́къ бж҃їй, и҆́же глаго́ла, є҆гда̀ по́сланный прїи́де къ немꙋ̀.	І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
18	18
И҆ бы́сть ꙗ҆́коже речѐ є҆лїссе́й къ царю̀ глаго́лѧ: двѣ̀ мѣ̑ры ꙗ҆чме́нѧ за сі́кль є҆ди́нъ, и҆ мѣ́ра мꙋкѝ пшени́чны за сі́кль: и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже се́й ча́съ заꙋ́тра во вратѣ́хъ самарі́и.	Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
19	19
И҆ ѿвѣща̀ трїста́тъ є҆лїссе́ю и҆ речѐ: а҆́ще гдⷭ҇ь ѿве́рзетъ хлѧ̑би небє́сныѧ, не бꙋ́детъ глаго́лъ се́й. И҆ речѐ є҆лїссе́й: сѐ, оу҆́зриши ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ ѿтꙋ́дꙋ и҆ не и҆́маши ꙗ҆́сти..	тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
20	20
И҆ бы́сть та́кѡ, и҆ попра́ша є҆го̀ лю́дїе во вратѣ́хъ, и҆ оу҆́мре.	Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.
Глава́ и҃	Глава 8

1	1
И҆ глаго́ла є҆лїссе́й къ женѣ̀, є҆ѧ́же воскресѝ сы́на, глаго́лѧ: воста́ни и҆ и҆дѝ ты̀ и҆ до́мъ тво́й, и҆ ѡ҆бита́й и҆дѣ́же а҆́ще мо́жеши ѡ҆бита́ти, ꙗ҆́кѡ призва̀ гдⷭ҇ь гла́дъ на зе́млю, и҆ прїи́детъ на зе́млю се́дмь лѣ́тъ.	І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років.
2	2
И҆ воста̀ жена̀, и҆ сотворѝ но глаго́лꙋ є҆лїссе́евꙋ, и҆ по́йде сама̀ и҆ до́мъ є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆бита̀ на землѝ и҆ноплеме́нничи се́дмь лѣ́тъ.	І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого; і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років.
3	3
И҆ бы́сть но сконча́нїи седмѝ лѣ́тъ, и҆ возврати́сѧ жена̀ ѿ землѝ и҆ноплеме́нничи во гра́дъ, и҆ прїи́де возопи́ти къ царю̀ ѡ҆ до́мѣ свое́мъ и҆ ѡ҆ се́лѣхъ свои́хъ.	Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє.
4	4
И҆ глаго́ла ца́рь ко гїезі́ю ѻ҆́трокꙋ є҆лїссе́а человѣ́ка бж҃їѧ глаго́лѧ: повѣ́ждь мѝ нн҃ѣ всѧ̑ вели̑каѧ, ꙗ҆̀же сотворѝ є҆лїссе́й.	Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що́ зробив Єлисей.
5	5
И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ повѣ́дающꙋ царе́ви, ꙗ҆́кѡ жи́ва сотворѝ сы́на оу҆ме́ршаго: и҆ сѐ, жена̀, є҆ѧ́же воскресѝ є҆лїссе́й сы́на є҆ѧ̀, вопию́щи ко царе́ви ѡ҆ до́мѣ свое́мъ и҆ ѡ҆ се́лѣхъ свои́хъ, И҆ речѐ гїезі́й: господи́не царю̀, сїѧ̀ жена̀ и҆ се́й сы́нъ є҆ѧ̀, є҆го́же жи́ва сотворѝ є҆лїссе́й.	І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей.
6	6
И҆ вопросѝ ца́рь женꙋ̀: и҆ повѣ́да є҆мꙋ̀. И҆ дадѐ є҆́й ца́рь скопца̀ є҆ди́наго, глаго́лѧ возвратѝ всѧ̑, ꙗ҆̀же є҆ѧ̀ сꙋ́ть, и҆ всѧ̑ плоды̀ села̀ є҆ѧ̀, ѿ да, въ ѻ҆́ньже ѡ҆ста́ви зе́млю, да́же до нн҃ѣ.	І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.
7	7
И҆ прїи́де є҆лїссе́й въ дама́скъ. И҆ сы́нъ а҆де́ровъ ца́рь сѵ́рскїй разболѣ́сѧ, и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, глаго́люще: прїи́де человѣ́къ бж҃їй до здѣ̀.	І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди.
8	8
И҆ речѐ ца́рь ко а҆заи́лꙋ: прїимѝ въ рꙋ́кꙋ свою̀ да́ръ, и҆ и҆дѝ во срѣ́тенїе человѣ́кꙋ бж҃їю, и҆ вопросѝ гдⷭ҇а и҆̀мъ, глаго́лѧ: а҆́ще ли жи́въ бꙋ́дꙋ ѿ болѣ̑зни сеѧ̀;	І сказав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби?
9	9
И҆ и҆́де а҆заи́лъ на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀, и҆ взѧ̀ да́ръ въ рꙋ́кꙋ свою̀, и҆ всѧ̑ блага̑ѧ дама́скова, бре́мѧ четы́редесѧть велблю́дѡвъ, и҆ прїи́де, и҆ ста̀ пред̾ ни́мъ, и҆ речѐ ко є҆лїссе́ю: сы́нъ тво́й, сы́нъ а҆де́ровъ, ца́рь сѵ́рскїй, посла́ мѧ къ тебѣ̀ вопроси́ти, глаго́лѧ: бꙋ́дꙋ ли жи́въ ѿ болѣ́зни моеѧ̀ сеѧ̀;	І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: «чи видужаю я від цієї хвороби?»
10	10
И҆ речѐ къ немꙋ̀ є҆лїссе́й: и҆дѝ и҆ рцы̀ є҆мꙋ̀: живѧ̀ поживе́ши: но показа́ ми гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ сме́ртїю оу҆́мретъ.	І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: «видужаєш»; однак же відкрив мені Господь, що він помре.
11	11
И҆ предста̀ лицꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ возложѝ (рꙋ́ки) да́же до постыдѣ́нїѧ, и҆ пла́касѧ человѣ́къ бж҃їй.	І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий.
12	12
И҆ речѐ а҆заи́лъ: что̀ ꙗ҆́кѡ господи́нъ мо́й пла́четъ; И҆ речѐ: вѣ́мъ є҆ли̑ка сотвори́ши сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ ѕла̑: крѣ́пѡсти и҆̀хъ сожже́ши ѻ҆гне́мъ, и҆ и҆збра̑нныѧ и҆̀хъ и҆збїе́ши мече́мъ, и҆ младе́нцы и҆̀хъ разбїе́ши, и҆ во чре́вѣ и҆мѣ́ющыѧ и҆̀хъ расто́ргнеши.	І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш.
13	13
И҆ речѐ а҆заи́лъ: кто̀ є҆́сть ра́бъ тво́й, пе́съ ме́ртвый, ꙗ҆́кѡ сотвори́тъ глаго́лъ се́й; И҆ речѐ є҆лїссе́й: показа́ ми тѧ̀ гдⷭ҇ь ца́рствꙋюща над̾ сѷрі́ею.	І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії.
14	14
И҆ ѿи́де ѿ є҆лїссе́а и҆ вни́де ко господи́нꙋ своемꙋ̀. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ (ца́рь): что́ ти речѐ є҆лїссе́й; Ѿвѣща̀: рече́ ми є҆лїссе́й, живѧ̀ поживе́ши.	І пішов він від Єлисея, і прийшов до господаря свого. І сказав йому цей : що говорив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш.
15	15
И҆ бы́сть во оу҆́трїи, и҆ взѧ̀ ѻ҆деѧ́ло, и҆ намочѝ въ водѣ̀, и҆ ѡ҆бложѝ на лицѐ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мре: и҆ воцари́сѧ а҆заи́лъ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.
16	16
Въ лѣ́то пѧ́тое і҆ѡра́ма сы́на а҆хаа́ва царѧ̀ і҆и҃лєва и҆ і҆ѡсафа́та царѧ̀ і҆ꙋ́дина, воцари́сѧ і҆ѡра́мъ сы́нъ і҆ѡсафа́товъ ца́рь і҆ꙋ́динъ:	У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського.
17	17
сы́нъ три́десѧти и҆ двою̀ лѣ́тꙋ бѣ̀, внегда̀ воцари́тисѧ є҆мꙋ̀, и҆ ѻ҆́смь лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,	Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі,
18	18
и҆ ходѝ въ пꙋтѝ царе́й і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже сотворѝ до́мъ а҆хаа́вль, бѣ̀ бо дщѝ а҆хаа́влѧ жена̀ є҆мꙋ̀, и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ.	і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх.
19	19
И҆ не хотѧ́ше гдⷭ҇ь потреби́ти і҆ꙋ́ды, даві́да ра́ди раба̀ своегѡ̀, ꙗ҆́коже речѐ да́ти є҆мꙋ̀ свѣти́лникъ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ во всѧ̑ дни̑.	Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи.
20	20
Во дни̑ є҆гѡ̀ ѿве́ржесѧ є҆дѡ́мъ и҆з̾ под̾ рꙋкѝ і҆ꙋ́дины и҆ поста́ви над̾ собо́ю царѧ̀.	У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя.
21	21
И҆ взы́де і҆ѡра́мъ въ сїѡ́ръ, и҆ всѧ̑ колєсни́цы ꙗ҆̀же съ ни́мъ. И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ воста́вшꙋ, и҆ и҆збѝ є҆дѡ́ма ѡ҆бстꙋпи́вшаго ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ кнѧ̑зи колесни́цъ, и҆ бѣжа́ша лю́дїе въ селє́нїѧ своѧ̑.	І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої.
22	22
И҆ ѿстꙋпѝ є҆дѡ́мъ и҆з̾ под̾ рꙋкѝ і҆ꙋ́дины да днѐ сегѡ̀: тогда̀ ѿве́ржесѧ ловна̀ во вре́мѧ ѻ҆́но.	І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.
23	23
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡра́млихъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, не сѐ ли, сїѧ̑ пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
24	24
И҆ оу҆́спе і҆ѡра́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребе́нъ бы́сть со ѻ҆тцы̑ свои́ми во гра́дѣ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀: и҆ ца́рствова ѻ҆хозі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.
25	25
Въ лѣ́то второена́десѧть і҆ѡра́ма сы́на а҆хаа́влѧ царѧ̀ і҆и҃лева, ца́рствовати нача̀ ѻ҆хозі́а сы́нъ і҆ѡра́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина:	У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського.
26	26
сы́нъ два́десѧти двꙋ́хъ лѣ́тъ бы́сть ѻ҆хозі́а, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ лѣ́то є҆ди́но ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ гоѳолі́а, дще́рь а҆мврі́а царѧ̀ і҆и҃лева.	Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського.
27	27
И҆ хожда́ше по пꙋтє́мъ до́мꙋ а҆хаа́влѧ, и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже до́мъ а҆хаа́вль: зѧ́ть бо бѣ̀ до́мꙋ а҆хаа́влѧ.	І ходив шляхом дому Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахава, тому що він був родичем дому Ахавового.
28	28
И҆ и҆́де со і҆ѡра́момъ сы́номъ а҆хаа́влимъ на бра́нь, на а҆заи́ла царѧ̀ и҆ноплеме́ннича въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй, и҆ оу҆ѧзви́ша сѵ́рѧне і҆ѡра́ма.	І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама.
29	29
И҆ возврати́сѧ ца́рь і҆ѡра́мъ цѣли́тисѧ во і҆езрае́ль ѿ ꙗ҆́звъ, и҆́миже оу҆ѧзви́ша є҆го̀ въ рамѡ́ѳѣ, є҆гда̀ ра́товаше то́й на а҆заи́ла царѧ̀ сѵ́рска, и҆ ѻ҆хозі́а сы́нъ і҆ѡра́мль ца́рь і҆ꙋ́динъ сни́де ви́дѣти і҆ѡра́ма, сы́на а҆хаа́влѧ, во і҆езрае́ль, ꙗ҆́кѡ болѧ́ше то́й.	І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.
Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
є҆лїссе́й прⷪ҇ро́къ призва̀ є҆ди́наго ѿ сынѡ́въ проро́чихъ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: препоѧ́ши чре́сла своѧ̑, и҆ возмѝ сосꙋ́дъ є҆ле́а сегѡ̀ въ рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ и҆дѝ въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй:	Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський.
2	2
и҆ вни́деши та́мѡ, и҆ оу҆́зриши та́мѡ і҆иꙋ́а сы́на і҆ѡсафа́та сы́на намессі́ева, и҆ вни́деши, и҆ и҆зведе́ши є҆го̀ ѿ среды̀ бра́тїи є҆гѡ̀, и҆ введе́ши є҆го̀ во внꙋ́треннюю клѣ́ть:	Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату;
3	3
и҆ во́змеши сосꙋ́дъ є҆ле́а, и҆ возлїе́ши на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ рцы̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: пома́захъ тѧ̀ въ царѧ̀ над̾ і҆и҃лемъ: и҆ ѿве́рзеши двє́ри, и҆ да бѣжи́ши, и҆ да не пребꙋ́деши та́мѡ.	і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай.
4	4
И҆ и҆́де ѻ҆́трочищь проро́къ въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй:	І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський,
5	5
и҆ вни́де, и҆ сѐ, кнѧ̑зи си́лы сѣдѧ́хꙋ, и҆ речѐ: сло́во мѝ є҆́сть къ тебѣ̀, ѽ, кнѧ́же. И҆ речѐ і҆иꙋ́й: къ комꙋ̀ ѿ всѣ́хъ на́съ; И҆ речѐ: къ тебѣ̀, кнѧ́же.	і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.
6	6
И҆ воста̀ и҆ вни́де въ до́мъ: и҆ возлїѧ̀ є҆ле́й на главꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: пома́захъ тѧ̀ въ царѧ̀ над̾ людьмѝ гдⷭ҇ними, над̾ і҆и҃лемъ.	І встав він, і ввійшов у дім. І отрок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем,
7	7
и҆ да потреби́ши до́мъ а҆хаа́ва господи́на твоегѡ̀ ѿ лица̀ моегѡ̀, и҆ ѿмсти́ши кро́вь рабѡ́въ мои́хъ проро́кѡвъ и҆ кро́вь всѣ́хъ рабѡ́въ гдⷭ҇нихъ ѿ рꙋкѝ і҆езаве́лины.	і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі;
8	8
и҆ ѿ рꙋкѝ всегѡ̀ до́мꙋ а҆хаа́влѧ, и҆ потреби́ши ѿ до́мꙋ а҆хаа́влѧ моча́щагосѧ къ стѣнѣ̀, и҆ содержа́щагосѧ, и҆ ѡ҆ста́вльшагосѧ во і҆и҃ли:	і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі,
9	9
и҆ преда́мъ до́мъ а҆хаа́вль, ꙗ҆́коже до́мъ і҆еровоа́ма сы́на нава́това и҆ ꙗ҆́коже до́мъ ваа́сы сы́на а҆хі́ина:	і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиїного;
10	10
и҆ і҆езаве́ль снѣдѧ́тъ псѝ въ ча́сти і҆езрае́лѧ, и҆ не бꙋ́детъ погреба́ющагѡ ю҆̀. И҆ ѿве́рзе двє́ри и҆ оу҆бѣжа̀.	Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік.
11	11
І҆иꙋ́й же и҆зы́де ко ѻ҆трокѡ́мъ господи́на своегѡ̀. И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: ми́ръ ли; что̀ ꙗ҆́кѡ вни́де неи́стовый се́й къ тебѣ̀; И҆ речѐ и҆̀мъ: вы̀ вѣ́сте мꙋ́жа и҆ сꙋесло́вїе є҆гѡ̀.	І вийшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить.
12	12
И҆ рѣ́ша: не пра́вда, (а҆́ще не возвѣсти́ши;) возвѣстѝ оу҆̀бо на́мъ. И҆ речѐ і҆иꙋ́й къ ни̑мъ: та́кѡ и҆ та́кѡ речѐ ко мнѣ̀, глаго́лѧ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: пома́захъ тѧ̀ въ царѧ̀ над̾ і҆и҃лемъ.	І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем».
13	13
И҆ слы́шавше теко́ша спѣ́шнѡ, и҆ взѧ̀ кі́йждо ри̑зы своѧ̑, и҆ положи́ша под̾ ни́мъ, поне́же на є҆ди́нѣмъ ѿ степе́нїй сѣдѧ́ше, и҆ вострꙋби́ша въ ро́гъ и҆ рѣ́ша: воцари́сѧ і҆иꙋ́й.	І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і сказали: царем став Іиуй!
14	14
И҆ возврати́сѧ і҆иꙋ́й сы́нъ і҆ѡсафа́та сы́на намессі́ева ко і҆ѡра́мꙋ. І҆ора́мъ же са́мъ стрежа́ше въ рамѡ́ѳѣ галаа́дстѣмъ и҆ ве́сь і҆и҃ль ѿ лица̀ а҆заи́ла царѧ̀ сѷрі́йска.	І повстав Іиуй, син Іосафата, сина Намессієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського.
15	15
И҆ возврати́сѧ і҆ѡра́мъ ца́рь цѣли́тисѧ во і҆езрае́ли ѿ ꙗ҆́звъ, и҆́миже оу҆ѧзви́ша є҆го̀ сѵ́рѧне, є҆гда̀ бра́шесѧ со а҆заи́ломъ царе́мъ сѷрі́йскимъ. И҆ речѐ і҆иꙋ́й: а҆́ще є҆́сть дꙋша̀ ва́ша со мно́ю, да не и҆зы́детъ и҆з̾ гра́да бѣгле́цъ, и҆тѝ и҆ возвѣсти́ти во і҆езрае́ли.	Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі.
16	16
И҆ всѣ́де на конѧ̀, и҆ по́йде і҆иꙋ́й, и҆ сни́де во і҆езрае́ль, ꙗ҆́кѡ і҆ѡра́мъ ца́рь і҆и҃левъ цѣлѧ́шесѧ во і҆езрае́ли ѿ стрѣлѧ́нїй, и҆́миже оу҆стрѣли́ша є҆го̀ а҆рамі́ны въ рамѡ́ѳѣ на бра́ни со а҆заи́ломъ царе́мъ сѵ́рскимъ, ꙗ҆́кѡ то́й бѣ̀ си́ленъ и҆ мꙋ́жъ си́лы, и҆ лежа́ше та́мѡ. И҆ ѻ҆хозі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ прїи́де ви́дѣти і҆ѡра́ма.	І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама.
17	17
И҆ стра́жъ взы́де на сто́лпъ во і҆езрае́ли, и҆ ви́дѣ пра́хъ і҆иꙋ́евъ, є҆гда̀ и҆тѝ є҆мꙋ̀ и҆ речѐ: пра́хъ а҆́зъ ви́жꙋ. И҆ речѐ і҆ѡра́мъ: всадѝ мꙋ́жа на ко́нь и҆ послѝ проти́вꙋ и҆̀мъ, и҆ да рече́тъ: ми́ръ ли;	На вежі в Ізреелі стояв сторож, і побачив він полчище Іиуєве, коли воно йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром?
18	18
И҆ и҆́де вса́дникъ ко́нный на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ и҆ речѐ: та́кѡ глаго́летъ ца́рь: ми́ръ ли; И҆ речѐ і҆иꙋ́й: что̀ тебѣ̀ и҆ ми́рꙋ; ѡ҆брати́сѧ вслѣ́дъ менє̀. И҆ возвѣстѝ стра́жъ, глаго́лѧ: прїи́де по́сланный до ни́хъ и҆ не возврати́сѧ.	І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається.
19	19
И҆ посла̀ вса́дника ко́ннаго втора́го, и҆ прїи́де къ немꙋ̀ и҆ речѐ: та́кѡ речѐ ца́рь: ми́ръ ли; И҆ речѐ і҆иꙋ́й: что̀ тебѣ̀ и҆ ми́рꙋ; возврати́сѧ вслѣ́дъ менє̀.	І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною.
20	20
И҆ возвѣстѝ стра́жъ, глаго́лѧ: прїи́де до ни́хъ и҆ не возврати́сѧ: и҆ во́ждь ведѧ́ше і҆иꙋ́а сы́на намессі́ина, ꙗ҆́кѡ въ премѣ́нѣ бы́сть.	І доніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина Намессієвого, тому що він іде стрімко.
21	21
И҆ речѐ і҆ѡра́мъ: впрѧзи́те. И҆ впрѧго́ша колесни́цꙋ: и҆ и҆зы́де і҆ѡра́мъ ца́рь і҆и҃левъ и҆ ѻ҆хозі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ, кі́йждо на колесни́цѣ свое́й, и҆ и҆зыдо́ста на срѣ́тенїе і҆иꙋ́а, и҆ ѡ҆брѣто́ста є҆го̀ и҆ ча́сти навꙋѳе́а і҆езраилі́тина.	І сказав Іорам: запрягай. І запрягли колісницю його. І виступив Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І виступили назустріч Іиую, і зустрілися з ним на полі Навуфея ізреелитянина.
22	22
И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ оу҆ви́дѣ і҆ѡра́мъ і҆иꙋ́а, и҆ речѐ ми́ръ ли, і҆иꙋ́е; И҆ речѐ і҆иꙋ́й что̀ тебѣ̀ и҆ ми́рꙋ; є҆щѐ блꙋды̀ і҆езаве́ли ма́тери твоеѧ̀, и҆ ча́рове є҆ѧ̀ мнѡ́гїѧ.	І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І сказав він: який мир при любодійстві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її?
23	23
И҆ ѡ҆братѝ і҆ѡра́мъ рꙋ́ки своѧ̑ и҆ бѣжа̀, и҆ речѐ ко ѻ҆хозі́и: ле́сть, ѻ҆хозі́е.	І повернув Іорам руки свої, і побіг, і сказав Охозії: зрада, Охозіє!
24	24
И҆ налѧчѐ і҆иꙋ́й рꙋко́ю свое́ю лꙋ́къ и҆ оу҆стрѣлѝ і҆ѡра́ма посредѣ̀ плєщꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ и҆зы́де стрѣла̀ сквозѣ̀ се́рдце є҆гѡ̀: и҆ преклони́сѧ на кѡлѣ́на своѧ̑.	А Іиуй натягнув лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй.
25	25
И҆ речѐ і҆иꙋ́й къ вадека́рꙋ трїста́тꙋ своемꙋ̀: возмѝ и҆ ве́рзи є҆го̀ на ча́сти села̀ навꙋѳе́а і҆езраилі́тина, ꙗ҆́кѡ по́мню, а҆́зъ и҆ ты̀ всѣ́дшїи на колєсни́цы и҆до́хомъ вслѣ́дъ а҆хаа́ва ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ гдⷭ҇ь речѐ ѡ҆ не́мъ прро́чество сїѐ, гл҃ѧ:	І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, батька його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво:
26	26
не ви́дѣхъ ли кро́ве навꙋѳе́евы и҆ кро́ве сынѡ́въ є҆гѡ̀ вчера̀, речѐ гдⷭ҇ь; и҆ возда́мъ є҆мꙋ̀ на ча́сти се́й, речѐ гдⷭ҇ь: и҆ нн҃ѣ оу҆̀бо взе́мъ пове́рзи є҆го̀ на ча́сти се́й по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню.	істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візьми, кинь його на полі, за словом Господнім.
27	27
И҆ ѻ҆хозі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ ви́дѣ, и҆ побѣжѐ пꙋте́мъ веѳга́нъ и҆ гна̀ по не́мъ і҆иꙋ́й и҆ речѐ: и҆ сегѡ̀ (не и҆́мамъ ѡ҆ста́вити). И҆ поразѝ є҆го̀ на колесни́цѣ є҆гда̀ и҆дѧ́ше въ га́й, и҆́же є҆́сть і҆евлаа́мъ и҆ оу҆бѣжа̀ въ магеддѡ́нъ, и҆ оу҆́мре та́мѡ.	Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там.
28	28
И҆ возложи́ша є҆го̀ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ на колесни́цꙋ и҆ везо́ша є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ погребо́ша є҆го̀ во гро́бѣ є҆гѡ̀ во гра́дѣ даві́довѣ.	І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.
29	29
И҆ въ первоена́десѧть лѣ́то і҆ѡра́ма царѧ̀ і҆и҃лева воцари́сѧ ѻ҆хозі́а над̾ і҆ꙋ́дою.	В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї.
30	30
И҆ прїи́де і҆иꙋ́й во і҆езрае́ль (гра́дъ). І҆езаве́ль же оу҆слы́ша, и҆ нама́за лицѐ своѐ и҆ оу҆красѝ главꙋ̀ свою̀, и҆ прини́че ѻ҆кно́мъ.	І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову свою, і дивилася у вікно.
31	31
И҆ і҆иꙋ́й вхожда́ше во гра́дъ и҆ речѐ: ми́ръ ли замврі́ю, оу҆бі́йцѣ господи́на своегѡ̀;	Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого?
32	32
И҆ воззрѣ̀ лице́мъ свои́мъ на ѻ҆кно̀ и҆ ви́дѣ ю҆̀ и҆ речѐ: кто̀ ты̀ є҆сѝ; сни́ди ко мнѣ̀. И҆ преклони́стасѧ къ немꙋ̀ два̀ скѡпца̀.	І підняв він лице своє до вікна і сказав: хто зі мною, хто? І виглянули до нього два, три євнухи.
33	33
И҆ речѐ і҆иꙋ́й: све́рзита ю҆̀. И҆ сверго́ста ю҆̀, и҆ ѡ҆кропи́шасѧ кро́вїю є҆ѧ̀ стѣ́ны и҆ ко́ни, и҆ попра́ша ю҆̀.	І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бризнула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її.
34	34
И҆ вни́де і҆иꙋ́й, и҆ ꙗ҆дѐ и҆ пѝ, и҆ речѐ: ѡ҆смотри́те нн҃ѣ проклѧ́тꙋю сїю̀, и҆ погреби́те ю҆̀, ꙗ҆́кѡ дще́рь царе́ва є҆́сть.	І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки царська дочка вона.
35	35
И҆ и҆до́ша погребстѝ ю҆̀, и҆ не ѡ҆брѣто́ша ѿ неѧ̀ ничто̀ и҆́но, то́кмѡ ло́бъ и҆ но́ги и҆ дла̑ни рꙋ́къ.	І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого, крім черепа, і ніг, і кісток рук.
36	36
И҆ возврати́шасѧ и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀. И҆ речѐ: сло́во гдⷭ҇не, є҆́же гл҃а рꙋко́ю раба̀ своегѡ̀ и҆лїѝ ѳесві́тѧнина, гл҃ѧ: въ ча́сти і҆езрае́лѧ снѣдѧ́тъ псѝ пло́ть і҆езаве́линꙋ:	І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фесвитянина, сказавши: на полі ізреельському з’їдять пси тіло Ієзавелі,
37	37
и҆ бꙋ́детъ трꙋ́пъ і҆езаве́линъ а҆́ки гно́й на лицы̀ села̀ въ ча́сти і҆езрае́лѧ, ꙗ҆́кѡ не рещѝ и҆̀мъ: сїѧ̀ є҆́сть і҆езаве́ль.	і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.
Глава́ і҃	Глава 10

1	1
И҆ а҆хаа́вꙋ бѣ́ша се́дмьдесѧтъ сы́нове во самарі́и. И҆ написа̀ писа́нїе і҆иꙋ́й и҆ посла̀ въ самарі́ю ко кнѧзє́мъ самарі́йскимъ и҆ къ старѣ́йшинамъ и҆ ко корми́телємъ сынѡ́въ а҆хаа́влихъ, глаго́лѧ:	У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту:
2	2
и҆ нн҃ѣ є҆гда̀ прїи́детъ писа́нїе сїѐ къ ва́мъ, и҆ съ ва́ми сы́нове господи́на ва́шегѡ, и҆ съ ва́ми колєсни́цы и҆ ко́ни, и҆ гра́ды твє́рды и҆ ѻ҆рꙋ̑жїѧ:	коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, —
3	3
и҆ оу҆́зрите блага́го и҆ пра́ваго въ сынѣ́хъ господи́на ва́шегѡ, и҆ поста́вите є҆го̀ на престо́лѣ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ да вою́ете ѡ҆ до́мѣ господи́на ва́шегѡ.	виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого.
4	4
И҆ оу҆боѧ́шасѧ ѕѣлѡ̀ и҆ рѣ́ша: сѐ, два̀ царѧ̑ не возмого́ста ста́ти проти́вꙋ лицꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ ка́кѡ мы̀ ста́немъ;	Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти?
5	5
И҆ посла́ша и҆̀же над̾ до́момъ и҆ и҆̀же над̾ гра́домъ, и҆ старѣ̑йшины, и҆ корми́телє ко і҆иꙋ́ю, гл҃го́люще: ѻ҆́троцы мы̀ твоѝ, и҆ є҆ли̑ка а҆́ще рече́ши къ на́мъ, сотвори́мъ: не воцари́мъ мꙋ́жа, благо́е пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма сотвори́мъ.	І послав начальник над домом царським , і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби.
6	6
И҆ написа̀ къ ни̑мъ і҆иꙋ́й писа́нїе второ́е, глаго́лѧ: а҆́ще вы̀ моѝ и҆ гла́са моегѡ̀ вы̀ послꙋ́шаете, возми́те главы̑ мꙋже́й сынѡ́въ господи́на ва́шегѡ и҆ принеси́те ко мнѣ̀, ꙗ҆́коже ча́съ оу҆́трѡ, во і҆езрае́ль. И҆ бѣ̀ сынѡ́въ царе́выхъ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й, сі́и нача̑лницы гра́да вскорми́ша и҆́хъ.	І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.]
7	7
И҆ бы́сть є҆гда̀ прїи́де къ ни̑мъ писа́нїе, и҆ взѧ́ша сы́ны царє́вы и҆ закла́ша и҆́хъ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й, и҆ возложи́ша главы̑ и҆̀хъ въ кѡ́шницы и҆ посла́ша и҆́хъ къ немꙋ̀ во і҆езрае́ль.	Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх — сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики, і послали до нього в Ізреель.
8	8
И҆ прїи́де вѣ́стникъ, и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀, глаго́лѧ: принесо́ша главы̑ сынѡ́въ царе́выхъ. И҆ речѐ: положи́те ѧ҆̀ въ два̀ хѡлма̀ при вратѣ́хъ гра́да до заꙋ́тра.	І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку.
9	9
И҆ бы́сть заꙋ́тра, и҆ и҆зы́де и҆ ста̀ во вратѣ́хъ гра́да, и҆ речѐ ко всѣ̑мъ лю́демъ: пра́ведни вы̀: сѐ, а҆́зъ є҆́смь, ѡ҆брати́хсѧ на господи́на моего̀ и҆ оу҆би́хъ є҆го̀: и҆ кто̀ поразѝ всѣ́хъ си́хъ;	Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив?
10	10
ви́дите оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ не паде́тъ ѿ гл҃а гдⷭ҇нѧ на зе́млю, є҆го́же гл҃а гдⷭ҇ь на до́мъ а҆хаа́вль: и҆ гдⷭ҇ь сотворѝ, є҆ли̑ка гл҃а рꙋко́ю раба̀ своегѡ̀ и҆лїѝ.	Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю.
11	11
И҆ и҆збѝ і҆иꙋ́й всѣ́хъ ѡ҆ста́вшихсѧ въ домꙋ̀ а҆хаа́вли во і҆езрае́ли, и҆ всѧ̑ вельмо́жы є҆гѡ̀, и҆ зна́емыѧ є҆гѡ̀, и҆ жерцы̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́тисѧ є҆гѡ̀ ѡ҆ста́нкꙋ.	І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близьких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного вцілілого.
12	12
И҆ воста̀ и҆ и҆́де въ самарі́ю са́мъ, въ веѳака́дъ па́стырскїй при пꙋтѝ.	І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому,
13	13
И҆ і҆иꙋ́й ѡ҆брѣ́те бра́тїю ѻ҆хозі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ речѐ: кто̀ вы̀; И҆ рѣ́ша: бра́тїѧ ѻ҆хозі̑ины мы̀, и҆ снидо́хомъ поздра́вити сы́ны царє́вы и҆ сы̑ны ѡ҆блада́ющїѧ.	зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині.
14	14
И҆ речѐ: поими́те ѧ҆̀ жи̑вы. И҆ взѧ́ша и҆́хъ живы́хъ, и҆ закла́ша и҆̀хъ въ веѳакадѣ̀, четы́редесѧть два̀ мꙋ̑жа: и҆ не ѡ҆ста́ви мꙋ́жа ѿ ни́хъ.	І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх — сорок два чоловіка, біля колодязя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного.
15	15
И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ, и҆ ѡ҆брѣ́те і҆ѡнада́ва сы́на риха́влѧ на пꙋтѝ во срѣ́тенїе себѣ̀, и҆ благословѝ є҆го̀. И҆ речѐ къ немꙋ̀ і҆иꙋ́й: а҆́ще є҆́сть се́рдце твоѐ съ се́рдцемъ мои́мъ пра́во, ꙗ҆́коже се́рдце моѐ съ се́рдцемъ твои́мъ; И҆ речѐ і҆ѡнада́въ: є҆́сть. И҆ речѐ і҆иꙋ́й: и҆ а҆́ще є҆́сть, да́ждь рꙋ́кꙋ твою̀. И҆ дадѐ рꙋ́кꙋ свою̀. И҆ возведѐ є҆го̀ къ себѣ̀ на колесни́цꙋ	І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю,
16	16
и҆ речѐ къ немꙋ̀: грѧдѝ со мно́ю и҆ ви́ждь, внегда̀ ревнова́ти мнѣ̀ по гдⷭ҇ѣ саваѡ́ѳѣ. И҆ посадѝ є҆го̀ на колесни́цꙋ свою̀.	і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю.
17	17
И҆ вни́де въ самарі́ю, и҆ и҆збѝ всѣ́хъ ѡ҆ста́вшихсѧ а҆хаа́влихъ въ самарі́и, до́ндеже и҆стреби́ти є҆мꙋ̀ по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню, є҆го́же гл҃а ко и҆лїѝ.	Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.
18	18
И҆ собра̀ і҆иꙋ́й всѧ̑ лю́ди и҆ речѐ къ ни̑мъ: а҆хаа́въ порабо́та ваа́лꙋ ма́лѡ, і҆иꙋ́й же порабо́таетъ є҆мꙋ̀ мно́гѡ:	І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше.
19	19
и҆ нн҃ѣ всѧ̑ проро́ки ваа́лѡвы, всѧ̑ рабы̑ є҆гѡ̀ и҆ жерцы̀ є҆гѡ̀ призови́те ко мнѣ̀, мꙋ́жъ да не потаи́тсѧ, ꙗ҆́кѡ же́ртва вели́ка ваа́лꙋ: и҆ всѧ́къ и҆́же потаи́тсѧ, не бꙋ́детъ жи́въ. И҆ і҆иꙋ́й сотворѝ ле́стїю, да погꙋби́тъ рабы̑ ваа́лѡвы.	Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала, всіх служителів його і всіх священиків його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жертва Ваалу. А всякий, хто не з’явиться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала.
20	20
И҆ речѐ і҆иꙋ́й: ѡ҆свѧти́те же́ртвꙋ ваа́лꙋ и҆ слꙋже́нїе. И҆ проповѣ́даша.	І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання .
21	21
И҆ посла̀ і҆иꙋ́й во ве́сь і҆и҃ль и҆ речѐ, глаго́лѧ: и҆ нн҃ѣ всѝ рабѝ ваа́лѡвы, и҆ всѝ жерцы̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ проро́цы є҆гѡ̀, да никто́же ѡ҆ста́нетсѧ, ꙗ҆́кѡ же́ртвꙋ вели́кꙋ творю̀: и҆́же ѡ҆ста́нетсѧ, не бꙋ́детъ жи́въ и҆ прїидо́ша всѝ рабѝ ваа́лѡвы, и҆ всѝ жерцы̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ проро́цы є҆гѡ̀: не ѡ҆ста́сѧ мꙋ́жъ, и҆́же не прїи́де: и҆ внидо́ша во хра́мъ ваа́ловъ, и҆ напо́лнисѧ хра́мъ ваа́ловъ ѿ кра́ѧ да кра́ѧ.	І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю.
22	22
И҆ речѐ і҆иꙋ́й къ сꙋ́щымъ над̾ до́момъ ѻ҆де́ждъ: и҆знеси́те ѻ҆дє́жды всѣ̑мъ рабѡ́мъ ваа́лѡвымъ. И҆ и҆знесѐ и҆̀мъ ризохрани́тель.	І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служителів Ваала. І він приніс їм одяг.
23	23
И҆ вни́де і҆иꙋ́й и҆ і҆ѡнада́въ сы́нъ риха́вль въ хра́минꙋ ваа́ловꙋ и҆ речѐ рабѡ́мъ ваа́лѡвымъ: и҆спыта́йте и҆ ви́дите, а҆́ще є҆́сть съ ва́ми ѿ рабѡ́въ гдⷭ҇нихъ, и҆ вы́шлите всѣ́хъ рабѡ́въ гдⷭ҇нихъ ѡ҆брѣ́тшихсѧ та́мѡ. И҆ бы́сть ꙗ҆́коже глаго́ла і҆иꙋ́й, ꙗ҆́кѡ не бѣ̀ ѿ рабѡ́въ гдⷭ҇нихъ, но то́кмѡ є҆ди́ни рабѝ ваа́лѡвы.	І ввійшов Іиуй з Іонадавом, сином Рихавовим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала.
24	24
И҆ вни́де сотвори́ти жє́ртвы и҆ всесожжє́нїѧ и҆ і҆иꙋ́й поста́ви себѣ̀ внѣ̀ ѻ҆́смьдесѧтъ мꙋже́й и҆ речѐ: мꙋ́жъ и҆́же а҆́ще оу҆го́нзетъ ѿ мꙋже́й, и҆̀хже а҆́зъ и҆звождꙋ̀ въ рꙋ́ки ва́шѧ, дꙋша̀ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ дꙋшѝ є҆гѡ̀.	І приступили вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується .
25	25
И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча̀ творѧ́й всесожжє́нїѧ, и҆ речѐ і҆иꙋ́й предтекꙋ́щымъ и҆ трїста́тѡмъ: вше́дше и҆збі́йте и҆́хъ, да не и҆зы́детъ ѿ ни́хъ мꙋ́жъ. И҆ и҆зби́ша и҆̀хъ ѻ҆́стрїемъ меча̀ и҆ поверго́ша предтекꙋ́щїи и҆ трїста́ты, и҆ и҆до́ша да́же до гра́да хра́ма ваа́лова:	Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і начальникам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ваалове.
26	26
и҆ и҆знесо́ша кꙋмі́ръ ваа́ловъ и҆ сожго́ша є҆го̀:	І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх.
27	27
и҆ разби́ша кꙋмі́ры ваа́лѡвы, и҆ низверго́ша до́мъ ваа́ловъ, и҆ ѡ҆предѣли́ша є҆го̀ на а҆федрѡ́нъ да́же до днѐ сегѡ̀.	І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня.
28	28
И҆ погꙋбѝ і҆иꙋ́й хра́мъ ваа́ловъ ѿ і҆и҃лѧ.	І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської.
29	29
Ѻ҆ба́че ѿ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же введѐ въ грѣ́хъ і҆и҃лѧ, не ѿстꙋпѝ і҆иꙋ́й ѿ послѣ́дованїѧ и҆́хъ: ю҆́ницы златы̑ѧ, ꙗ҆̀же въ веѳи́ли и҆ въ да́нѣ.	Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, — від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.
30	30
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆иꙋ́ю: за сїѧ̑, є҆ли̑ка оу҆блажи́лъ є҆сѝ сотвори́ти пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка по се́рдцꙋ моемꙋ̀ сотвори́лъ є҆сѝ до́мꙋ а҆хаа́влю, сы́нове твоѝ до четве́ртагѡ ро́да сѧ́дꙋтъ на престо́лѣ во і҆и҃ли.	І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім.
31	31
И҆ і҆иꙋ́й не сохранѝ ходи́ти въ зако́нѣ гдⷭ҇ни все́мъ се́рдцемъ свои́мъ: не ѿстꙋпи ѿ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ.	Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієровоама, який увів Ізраїля в гріх.
32	32
Во дни̑ ѻ҆́ны нача̀ гдⷭ҇ь посѣца́ти во і҆и҃ли: и҆ поразѝ и҆̀хъ а҆заи́лъ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ і҆и҃левыхъ,	У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому,
33	33
ѿ і҆ѻрда́на на восто́къ со́лнца, всю̀ зе́млю галаа́дскꙋ и҆ гадді́искꙋ, и҆ рꙋви́мовꙋ и҆ манассі́инꙋ, ѿ а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть при оу҆́стїи пото́ка а҆рнѡ́нска, и҆ галаа́дъ и҆ васа́нъ.	на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове, Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.
34	34
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆иꙋ́евыхъ, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же сотворѝ, и҆ всѧ̀ си́ла є҆гѡ̀, и҆ совѣща́нїѧ, ꙗ҆̀же совеща̀, не сѐ ли, сїѧ̑ напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;	Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльських.
35	35
И҆ оу҆́спе і҆иꙋ́й со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ въ самарі́и. И҆ воцари́сѧ і҆ѡаха́зъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього.
36	36
И҆ дні́й бѧ́ше, въ нѧ́же і҆иꙋ́й ца́рствова над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и, два́десѧть ѻ҆́смь лѣ́тъ.	Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.
Глава́ а҃і	Глава 11

1	1
И҆ гоѳолі́а ма́ти ѻ҆хозі́ина ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре сы́нъ є҆ѧ̀, и҆ воста̀ и҆ погꙋбѝ всѐ сѣ́мѧ царе́во.	Гофолія, мати Охозії, бачачи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я.
2	2
І҆ѡсавее́ѳъ же дщѝ царѧ̀ і҆ѡра́ма, сестра̀ ѻ҆хозі́ина, поѧ̀ і҆ѡа́са сы́на бра́та своегѡ̀, и҆ оу҆кра́де є҆го̀ ѿ среды̀ сынѡ́въ царе́выхъ и҆збїе́ныхъ, того̀ и҆ дои́лицꙋ є҆гѡ̀ въ клѣ̑ти посте́льнѣй, и҆ оу҆таѝ є҆го̀ ѿ лица̀ гоѳолі́ина, и҆ не оу҆мертви́ша є҆гѡ̀:	Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постільну кімнату; і сховали його від Гофолії, і він не був умертвлений.
3	3
и҆ бѣ̀ съ не́ю кры́емь въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни ше́сть лѣ́тъ: и҆ гоѳолі́а бѣ̀ ца́рствꙋющи въ землѝ то́й.	І був він з нею переховуваним у домі Господньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.
4	4
И҆ въ седмо́е лѣ́то посла̀ і҆ѡда́й жре́цъ, и҆ поѧ́тъ стонача́лники хоррі̑мски и҆ расі̑мски, и҆ возведѐ ѧ҆̀ къ себѣ̀ въ до́мъ гдⷭ҇ень, и҆ завѣща̀ и҆̀мъ завѣ́тъ гдⷭ҇ень, и҆ заклѧ̀ и҆̀хъ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ показа̀ и҆̀мъ і҆ѡда́й сы́на ца́рска,	У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина.
5	5
и҆ заповѣ́да и҆̀мъ, глаго́лѧ: сїѐ сло́во, є҆́же сотвори́те: тре́тїѧ ча́сть ѿ ва́съ да сни́детъ въ сꙋббѡ́тꙋ, и҆ да стреже́те стражбꙋ̀ до́мꙋ царе́ва во вратѣ́хъ,	І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі;
6	6
и҆ тре́тїѧ ча́сть оу҆ две́рїй пꙋтѝ, и҆ тре́тїѧ ча́сть оу҆ вра́тъ созадѝ протека́юшнхъ, и҆ да оу҆стреже́те стражбꙋ̀ до́мꙋ:	третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження;
7	7
и҆ двѣ̀ ча̑сти въ ва́съ, всѧ́къ и҆сходѧ́й въ сꙋббѡ́тꙋ, и҆ да хранѧ́тъ стражбꙋ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ при царѝ:	і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя;
8	8
и҆ ѡ҆бстꙋпи́те царѧ̀ ѻ҆́колѡ, кі́йждо ѻ҆рꙋ́жїе своѐ и҆мы́й въ рꙋцѣ̀ свое́й, и҆ входѧ́й въ садирѡ́ѳъ и҆ да оу҆́мретъ: и҆ бꙋ́дите съ царе́мъ, є҆гда̀ входи́ти є҆мꙋ̀ и҆ и҆сходи́ти.	і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить.
9	9
И҆ сотвори́ша стонача́лницы всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да і҆ѡда́й смы́сленый: и҆ поѧ̀ кі́йждо мꙋ́жы своѧ̑, и҆ входѧ́щыѧ въ сꙋббѡ́тꙋ со и҆сходѧ́шими въ сꙋббѡ́тꙋ, и҆ внидо́ша ко і҆ѡда́ю жерцꙋ̀.	І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика.
10	10
И҆ дадѐ жре́цъ со́тникѡмъ кѡ́пїѧ и҆ щиты̀ царѧ̀ даві́да, ꙗ҆̀же бы́ша въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни:	І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господньому.
11	11
и҆ бы́ша въ рꙋка́хъ воево́дъ и҆ предтекꙋ́щихъ, и҆ сотвори́ша со́тницы и҆ предходѧ́щїи по всемꙋ̀, є҆ли́кѡ заповѣ́да и҆̀мъ жре́цъ. И҆ собра̀ жре́цъ гдⷭ҇ень всѧ̑ лю́ди землѝ въ до́мъ гдⷭ҇ень: и҆ ста́ша предтекꙋ́щїи, кі́йждо и҆́хъ ѻ҆рꙋ́жїе и҆мы́й въ рꙋцѣ̀ свое́й, ѿ страны̀ до́мꙋ десны́ѧ, да́же да страны̀ до́мꙋ шꙋ́їѧ же́ртвенныѧ, и҆ до́мꙋ царе́ва ѻ҆́колѡ:	І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя.
12	12
и҆ и҆зведѐ сы́на царе́ва, и҆ возложѝ на него̀ вѣне́цъ (ца́рскїй) и҆ свидѣ́нїе, и҆ воцарѝ є҆го̀, и҆ пома́за є҆го̀. И҆ восплеска́ша рꙋка́ми и҆ рѣ́ша: да живе́тъ ца́рь.	І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар!
13	13
И҆ оу҆слы́ша гоѳолі́а гла́съ предтекꙋ́щихъ люді́й, и҆ вни́де къ наро́дꙋ въ до́мъ гдⷭ҇ень,	І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній.
14	14
и҆ ви́дѣ, и҆ сѐ, ца́рь стоѧ́ше на столпѣ̀ по ѡ҆бы́чаю: и҆ бѧ́хꙋ пред̾ царе́мъ пѣвцы̀ и҆ трꙋбы̑, и҆ всѝ лю́дїе землѝ ра́дꙋющесѧ и҆ трꙋбѧ́ще въ трꙋбы̑. И҆ раздра̀ гоѳолі́а ри̑зы своѧ̑ и҆ возопѝ: и҆змѣ́на, и҆змѣ́на.	І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова!
15	15
И҆ заповѣ́да і҆ѡда́й жре́цъ стонача́лникѡмъ и҆ вла́стелємъ си́лы, и҆ речѐ къ ни̑мъ: и҆зведи́те ю҆̀ во́нъ и҆з̾ полкѡ́въ, и҆ входѧ́й в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀ сме́ртїю да оу҆́мретъ ѿ ѻ҆рꙋ́жїѧ: поне́же речѐ жре́цъ, да не оу҆́мретъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни.	І дав наказ Іодай священик сотникам, які начальствують над військом, і сказав їм: «виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем», тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому.
16	16
И҆ возложи́ша на ню̀ рꙋ́цѣ, и҆ и҆зведо́ша ю҆̀ скопцы̀ пꙋте́мъ и҆схо́да ко́ней до́мꙋ царе́ва, и҆ оу҆́мре тꙋ̀.	І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умертвили її там.
17	17
И҆ завѣща̀ і҆ѡда́й завѣ́тъ междꙋ̀ гдⷭ҇емъ и҆ междꙋ̀ царе́мъ и҆ междꙋ̀ людьмѝ, ꙗ҆́кѡ бы́ти и҆̀мъ въ лю́ди гдⷭ҇ни: и҆ междꙋ̀ царе́мъ и҆ междꙋ̀ людьмѝ.	І уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом.
18	18
И҆ внндо́ша всѝ лю́дїе землѝ въ до́мъ ваа́ловъ и҆ разби́ша є҆го̀, и҆ же́ртвенники є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆́бразы є҆гѡ̀ сокрꙋши́ша до́брѣ, и҆ маѳа́на жерца̀ ваа́лова оу҆би́ша пред̾ лице́мъ же́ртвенникѡвъ. И҆ поста́ви жре́цъ вла́стєли въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни,	І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертовники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваалового, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім.
19	19
и҆ взѧ̀ стонача́лники, и҆ хоррі̑ма и҆ расі̑ма, и҆ всѧ̑ лю́ди землѝ, и҆ и҆зведѐ царѧ̀ ѿ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: и҆ внидо́ша пꙋте́мъ вра́тъ предтекꙋ́щихъ до́мꙋ царе́ва, и҆ посади́ша є҆го̀ на престо́лѣ царе́вѣ.	І взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів.
20	20
И҆ возра́довашасѧ всѝ лю́дїе землѝ, и҆ гра́дъ оу҆молчѐ: и҆ гоѳолі́ю оу҆мертви́ша мече́мъ въ домꙋ̀ царе́вѣ.	І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі.
21	21
Сы́нъ седмѝ лѣ́тъ і҆ѡа́съ є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати.	Семи років був Іоас, коли став царем.
Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
Въ лѣ́то седмо́е і҆иꙋ́а воцари́сѧ і҆ѡа́съ, и҆ четы́редесѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ саві́а ѿ вирсаве́и.	У сьомий рік Іиуя став царем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії.
2	2
И҆ сотворѝ і҆ѡа́съ пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ во всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же просвѣтѝ є҆го̀ і҆ѡда́й і҆ере́й:	І робив Іоас угодне в очах Господніх у всі дні свої, доки наставляв його священик Іодай;
3	3
ѻ҆ба́че высо́кихъ не преста́виша, и҆ та́мѡ є҆щѐ лю́дїе жрѧ́хꙋ и҆ кадѧ́хꙋ на высо́кихъ.	тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
4	4
И҆ речѐ і҆ѡа́съ къ жерцє́мъ: всѐ сребро̀ ст҃ы́хъ вноси́мое въ до́мъ гдⷭ҇ень, сребро̀ ѡ҆цѣне́нїѧ, мꙋ́жъ сребро̀ взѧ́вый ѡ҆цѣне́нїѧ, всѐ сребро̀, є҆́же а҆́ще взы́детъ на се́рдце мꙋ́жа внестѝ въ до́мъ гдⷭ҇ень,	І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячується, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній,
5	5
да во́змꙋтъ себѣ̀ жерцы̀, мꙋ́жъ ѿ прода́нїѧ своегѡ̀, и҆ ті́и да оу҆крѣпѧ́тъ веде́къ до́мꙋ во всѣ́хъ, и҆дѣ́же а҆́ще ѡ҆брѧ́щетсѧ веде́къ.	нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження.
6	6
И҆ бы́сть въ два́десѧть тре́тїе лѣ́то царѧ̀ і҆ѡа́са, не оу҆крѣпи́ша жерцы̀ веде́ка хра́ма:	Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі,
7	7
и҆ призва̀ ца́рь і҆ѡа́съ і҆ѡда́ѧ жерца̀ и҆ жерцы̀, и҆ речѐ къ ни̑мъ: что̀ ꙗ҆́кѡ не оу҆крѣпи́сте веде́ка хра́ма; и҆ нн҃ѣ не прїима́йте сребра̀ ѿ прода́жей ва́шихъ, ꙗ҆́кѡ на веде́къ хра́ма да́сте є҆̀.	то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його.
8	8
И҆ совѣща́шасѧ жерцы̀ не прїима́ти сребра̀ ѿ люді́й и҆ не оу҆крѣплѧ́ти веде́ка хра́ма.	І погодилися священики не брати срібла у народу на лагодження пошкоджень у храмі.
9	9
И҆ взѧ̀ і҆ѡда́й жре́цъ кївѡ́тъ є҆ди́нъ, и҆ сотворѝ въ не́мъ сква́жню, и҆ положѝ є҆го̀ при ѻ҆лтарѝ ѡ҆деснꙋ́ю входѧ́щихъ мꙋже́й въ до́мъ гдⷭ҇ень: и҆ влага́хꙋ та́мѡ жерцы̀ хранѧ́щїи две́рь всѐ сребро̀ приноси́мое въ до́мъ гдⷭ҇ень.	І взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній.
10	10
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ мно́гѡ сребра̀ въ ковче́зѣ, и҆ взы́де пи́счїй царе́въ, и҆ жре́цъ вели́кїй, и҆ сребросе́чцы и҆ ѿкры́ша, и҆ сочто́ша сребро̀ ѡ҆брѣ́тшеесѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни:	І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки , і перераховували срібло, знайдене в домі Господньому;
11	11
и҆ да́ша сребро̀ оу҆гото́ванное въ рꙋ́цѣ творѧ́щихъ дѣла̀ на сосꙋ́ды до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: и҆ разда́ша древодѣ́лємъ и҆ дѣ́лателємъ зи́ждꙋщымъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни,	і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому,
12	12
и҆ стѣнодѣ́лателємъ, и҆ хꙋдо́жникѡмъ, и҆ сѣкꙋ́щымъ ка́мєнїѧ на кꙋпле́нїе древе́съ, и҆ ка́менїѧ те́санагѡ на строе́нїе веде́ка до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, на всѧ̑ є҆ли̑ка и҆ждивє́на бы́ша на оу҆твержде́нїе хра́ма.	і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Господньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму.
13	13
Ѻ҆ба́че не твори́шасѧ хра́мꙋ гдⷭ҇ню двє́ри срє́брѧны, гво́здїе, фїа́лы и҆ трꙋбы̑, ни всѝ сосꙋ́ды зла̑ты, и҆ сосꙋ́ды срє́брѧны ѿ сребра̀ принесе́ннагѡ въ до́мъ гдⷭ҇ень:	Але не зроблено було для дому Господнього срібних блюд, ножів, чаш для окроплення , труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній,
14	14
поне́же творѧ́щымъ дѣла̀ даде́сѧ сїѐ, и҆ оу҆тверди́ша тѣ́мъ до́мъ гдⷭ҇ень.	а виконавцям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній.
15	15
И҆ не сочита́хꙋ мꙋже́й, и҆̀мже даѧ́хꙋ сребро̀ въ рꙋ́ки, даѧ́ти творѧ́щымъ дѣла̀, занѐ вѣ́рнѡ творѧ́хꙋ.	І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно.
16	16
Сребро̀ за грѣхѝ и҆ сребро̀ за престꙋпле́нїе, є҆ли́ко внесе́но бы́сть въ до́мъ гдⷭ҇ень, жерцє́мъ бы́сть.	Срібло на жертву за провину і срібло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.
17	17
Тогда̀ взы́де а҆заи́лъ ца́рь сѵ́рскїй и҆ воева̀ на ге́ѳъ, и҆ взѧ̀ є҆го̀ а҆заи́лъ и҆ разбѝ є҆го̀: и҆ ѡ҆братѝ а҆заи́лъ лицѐ своѐ взы́ти на і҆ерⷭ҇ли́мъ.	Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим.
18	18
И҆ взѧ̀ і҆ѡа́съ ца́рь і҆ꙋ́динъ всѧ̑ ст҃а̑ѧ, є҆ли̑ка ѡ҆свѧтѝ і҆ѡсафа́тъ и҆ і҆ѡра́мъ и҆ ѻ҆хозі́а, ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀ и҆ ца́рїе і҆ꙋ̑дины, и҆ ст҃а̑ѧ є҆гѡ̀, и҆ всѐ зла́то ѡ҆брѣ́тшеесѧ въ сокро́вищихъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ до́мꙋ царе́ва, и҆ посла̀ а҆заи́лꙋ царю̀ сѵ́рскꙋ, и҆ ѿи́де ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма.	Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїлу, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.
19	19
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡа́совыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, не сѐ ли, сїѧ̑ пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
20	20
И҆ воста́ша ѻ҆́троцы є҆гѡ̀, и҆ совѣща́ша всѧ́къ совѣ́тъ, и҆ оу҆би́ша і҆ѡа́са въ до́мѣ маллѡ́ни, и҆́же въ саа́лѣ.	І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Милло, на дорозі до Силли.
21	21
И҆ і҆езеха́ръ сы́нъ і҆емꙋа́ѳовъ, и҆ і҆езевꙋ́ѳъ сы́нъ сѡми́ровъ, рабѝ є҆гѡ̀ оу҆би́ша є҆го̀, и҆ оу҆́мре, и҆ погребо́ша є҆го̀ со ѻ҆тцы̑ є҆гѡ̀ во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ а҆мессі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	Його убили слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.
Глава́ г҃і	Глава 13

1	1
Въ лѣ́то два́десѧть тре́тїе і҆ѡа́са сы́на ѻ҆хозі́ина царѧ̀ і҆ꙋ́дина ца́рствова і҆ѡаха́зъ сы́нъ і҆иꙋ́евъ над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и седмьна́десѧть лѣ́тъ,	У двадцять третій рік Іоаса, сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років,
2	2
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, и҆ и҆́де в̾слѣ́дъ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ и҆ не ѡ҆ста́сѧ ѕло́бы тоѧ̀.	і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них.
3	3
И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ на і҆и҃лѧ, и҆ вдадѐ и҆̀хъ въ рꙋ́цѣ а҆заи́лꙋ царю̀ сѵ́рскꙋ и҆ въ рꙋ́цѣ сы́на а҆де́ра, сы́на а҆заи́лева, во всѧ̑ дни̑.	І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні.
4	4
И҆ помоли́сѧ і҆ѡаха́зъ лицꙋ̀ гдⷭ҇ню, и҆ оу҆слы́ша є҆го̀ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ ви́дѣ ско́рбь і҆и҃левꙋ, поне́же ѡ҆скорбѝ и҆̀хъ ца́рь сѵ́рскїй.	І помолився Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський.
5	5
И҆ дадѐ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе і҆и҃лю, и҆ и҆збы́ша ѿ рꙋкꙋ̀ сѵ́рскꙋ: и҆ всели́шасѧ и҆ сы́нове і҆и҃лєвы въ селє́нїѧ своѧ̑ ꙗ҆́коже и҆ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ:	І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня.
6	6
ѻ҆ба́че не ѿстꙋпи́ша ѿ грѣхѡ́въ до́мꙋ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же и҆ въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ, въ не́мъ ходѧ́хꙋ: и҆ дꙋбра́ва стоѧ́ше въ самарі́и.	Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії.
7	7
ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́шасѧ і҆ѡаха́зꙋ лю́дїе, но то́кмѡ пѧтьдесѧ́тъ кѡ́нникъ, и҆ де́сѧть колесни́цъ, и҆ де́сѧть ты́сѧщъ пѣшцє́въ, ꙗ҆́кѡ и҆згꙋби́лъ и҆̀хъ ца́рь сѵ́рскїй, и҆ положѝ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ пра́хъ на попра́нїе.	В Іоахаза залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.
8	8
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡаха́зовыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, и҆ си̑лы є҆гѡ̀, не сїѧ̑ ли пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;	Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльських.
9	9
И҆ оу҆́спе і҆ѡаха́зъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ въ самарі́и: и҆ воцари́сѧ і҆ѡа́съ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Іоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.
10	10
Въ лѣ́то три́десѧть седмо́е і҆ѡа́са царѧ̀ і҆ꙋ́дина ца́рствова і҆ѡа́съ сы́нъ і҆ѡаха́зовъ над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и шестьна́десѧть лѣ́тъ,	В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років,
11	11
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима: и҆ ѿстꙋпѝ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ, въ то́мъ хожда́ше.	і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.
12	12
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡа́совыхъ и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, и҆ си̑лы є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ со а҆мессі́емъ царе́мъ і҆ꙋ́динымъ, не сїѧ̑ ли пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;	Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.
13	13
И҆ оу҆́спе і҆ѡа́съ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, і҆еровоа́мъ же сѣ́де на престо́лѣ є҆гѡ̀: и҆ погребе́нъ бы́сть і҆ѡа́съ въ самарі́и съ цармѝ і҆и҃левыми.	І спочив Іоас з батьками своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.
14	14
И҆ є҆лїссе́й разболѣ́сѧ болѣ́знїю свое́ю, ѿ неѧ́же оу҆́мре. И҆ прїи́де къ немꙋ̀ і҆ѡа́съ ца́рь і҆и҃левъ, и҆ пла́касѧ над̾ лице́мъ є҆гѡ̀, и҆ речѐ: ѻ҆́тче, ѻ҆́тче, колесни́ца і҆и҃лева и҆ ко́ни є҆гѡ̀.	Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його!
15	15
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ є҆лїссе́й возмѝ лꙋ́къ и҆ стрѣ́лы. И҆ взѧ̀ къ себѣ̀ лꙋ́къ и҆ стрѣ́лы.	І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли.
16	16
И҆ речѐ царю̀: возложѝ рꙋ́кꙋ свою̀ на лꙋ́къ. И҆ возложѝ і҆ѡа́съ рꙋ́кꙋ свою̀ на лꙋ́къ, и҆ є҆лїссе́й возложѝ рꙋ́ки своѧ̑ на рꙋ́ки царє́вы,	І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя,
17	17
и҆ речѐ: ѿве́рзи ѻ҆кно̀ є҆́же на восто́къ. И҆ ѿве́рзе. И҆ речѐ є҆лїссе́й: стрѣлѝ. И҆ стрѣлѝ (ца́рь). И҆ речѐ є҆лїссе́й: стрѣла̀ спⷭ҇нїѧ гдⷭ҇нѧ и҆ стрѣла̀ спасе́нїѧ на сѷрі́ю, и҆ побѣди́ши сѷрі́ю во а҆фе́кѣ да́же до сконча́нїѧ.	і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистріли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту.
18	18
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ є҆лїссе́й: возмѝ лꙋ́къ. И҆ взѧ̀. И҆ речѐ царю̀ і҆и҃левꙋ: оу҆да́ри на зе́млю. И҆ оу҆да́ри ца́рь три́жды, и҆ ста̀.	І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився.
19	19
И҆ ѡ҆скорбѣ̀ человѣ́къ бж҃їй ѡ҆ не́мъ и҆ речѐ: а҆́ще бы оу҆да́рилъ є҆сѝ пѧти́щи и҆лѝ шести́щи, тогда́ бы є҆сѝ порази́лъ сѷрі́ю до сконча́нїѧ, нн҃ѣ же побѣди́ши сѷрі́ю три́жды.	І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян.
20	20
И҆ оу҆́мре є҆лїссе́й, и҆ погребо́ша є҆го̀. Во́ини же мѡа́вли прїидо́ша въ зе́млю настава́ющꙋ лѣ́тꙋ томꙋ̀.	І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році.
21	21
И҆ бы́сть и҆̀мъ погреба́ющимъ мꙋ́жа, и҆ сѐ, ви́дѣша во́инѡвъ, и҆ поверго́ша мꙋ́жа во гро́бѣ є҆лїссе́овѣ: (и҆ впадѐ тѣ́ло человѣ́ка ме́ртва,) и҆ прикоснꙋ́сѧ косте́мъ є҆лїссе́ѡвымъ, и҆ ѡ҆живѐ и҆ воста̀ на но́ги своѧ̑.	І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачивши це полчище, ті, що ховали , кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.
22	22
А҆заи́лъ же ѡ҆скорблѧ́ше і҆и҃лѧ во всѧ̑ дни̑ і҆ѡаха́зѡвы.	Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза.
23	23
И҆ поми́лова и҆ гдⷭ҇ь, и҆ оу҆ще́дри ѧ҆̀, и҆ призрѣ̀ на нѧ̀ завѣ́та ра́ди своегѡ̀, и҆́же со а҆враа́момъ и҆ і҆саа́комъ и҆ і҆а́кѡвомъ, и҆ не восхотѣ̀ гдⷭ҇ь потреби́ти и҆́хъ, нижѐ ѿве́рже и҆́хъ ѿ лица̀ своегѡ̀.	Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині.
24	24
И҆ оу҆́мре а҆заи́лъ ца́рь сѵ́рскїй, и҆ воцари́сѧ а҆де́ръ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього.
25	25
И҆ возврати́сѧ і҆ѡа́съ сы́нъ і҆ѡаха́зовъ, и҆ взѧ̀ гра́ды ѿ рꙋкѝ а҆де́ра сы́на а҆заи́лева, и҆̀хже взѧ̀ ѿ рꙋкꙋ̀ і҆ѡаха́за ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ въ бра́ни: три́жды побѣдѝ є҆го̀ і҆ѡа́съ, и҆ возвратѝ гра́ды і҆и҃лєвы.	І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.
Глава́ д҃і	Глава 14

1	1
Въ лѣ́то второ́е і҆ѡа́са сы́на і҆ѡаха́за царѧ̀ і҆и҃лева, и҆ воцари́сѧ а҆мессі́а сы́нъ і҆ѡа́совъ, ца́рь і҆ꙋ́динъ:	На другий рік Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський:
2	2
сы́нъ два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀, внегда̀ ца́рствовати є҆мꙋ̀ и҆ два́десѧть пѧ́ть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ і҆ѡаді́на ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма.	двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима.
3	3
И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, ѻ҆ба́че не ꙗ҆́коже даві́дъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀: по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ і҆ѡа́съ, сотворѝ,	І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас.
4	4
то́кмѡ высо́кихъ не разрꙋшѝ: є҆щѐ лю́дїе жрѧ́хꙋ и҆ кадѧ́хꙋ на высо́кихъ.	Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.
5	5
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆тверди́сѧ ца́рство въ рꙋкꙋ є҆гѡ̀, и҆ и҆збѝ рабы̑ своѧ̑ оу҆би́вшыѧ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀:	Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його.
6	6
сынѡ́въ же оу҆бі́йцъ тѣ́хъ не и҆збѝ, ꙗ҆́коже пи́сано въ кни́зѣ зако́на мѡѷсе́ова, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: да не оу҆мира́ютъ ѻ҆тцы̀ за сы́ны, и҆ сы́нове да не оу҆мира́ютъ за ѻ҆тцы̑, но то́кмѡ кі́йждо за своѧ̑ грѣхѝ да оу҆́мретъ.	Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеєвого, в якій заповів Господь, говорячи: «не повинні бути карані смертю батьки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю».
7	7
Се́й поразѝ є҆дѡ́ма въ геме́лѣ де́сѧть ты́сѧщъ и҆ взѧ̀ ка́мень и҆ на бра́ни, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆еѳои́лъ до дне́шнѧгѡ днѐ.	Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.
8	8
Тогда̀ посла̀ а҆мессі́а послы̀ ко і҆ѡа́сꙋ сы́нꙋ і҆ѡаха́за сы́на і҆иꙋ́а царѧ̀ і҆и҃лева, глаго́лѧ: прїидѝ, да ви́димсѧ въ лицѐ.	Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоахаза, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто.
9	9
И҆ посла̀ і҆ѡа́съ ца́рь і҆и҃левъ ко а҆мессі́и царю і҆ꙋ́динꙋ, глаго́лѧ: те́рнъ, и҆́же въ лїва́нѣ, посла̀ къ ке́дрови сꙋ́щемꙋ въ лїва́нѣ, глаго́лѧ: да́ждь дще́рь твою̀ сы́нꙋ моемꙋ̀ въ женꙋ̀: и҆ прїидо́ша ѕвѣ́рїе лꙋ́жнїи, и҆̀же въ лїва́нѣ, и҆ попра́ша те́рнїе::	І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: «віддай дочку свою за дружину синові моєму». Але пройшли дикі звірі, що на Ливані, і стоптали цей терен.
10	10
побива́ѧ порази́лъ є҆сѝ і҆дꙋме́ю, и҆ вознесѐ тѧ̀ се́рдце твоѐ, просла́висѧ сѣдѧ̀ въ домꙋ̀ твое́мъ, и҆ почто̀ любопри́шисѧ въ ѕло́бѣ твое́й; и҆ паде́ши ты̀, и҆ і҆ꙋ́да съ тобо́ю.	Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою.
11	11
И҆ не послꙋ́ша а҆мессі́а. И҆ взы́де і҆ѡа́съ ца́рь і҆и҃левъ, и҆ ви́дѣстасѧ лице́мъ то́й и҆ а҆мессі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ въ веѳсамѵ́сѣ і҆ꙋ́динѣ.	Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї.
12	12
И҆ падѐ і҆ꙋ́да пред̾ лице́мъ і҆и҃левымъ, и҆ побѣжѐ кі́йждо въ до́мы своѧ̑.	І розбиті були юдеї ізраїльтянами, і розбіглися по наметах своїх.
13	13
И҆ а҆мессі́ю сы́на і҆ѡа́сова, сы́на ѻ҆хозі́и, царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ꙗ҆́тъ і҆ѡа́съ сы́нъ і҆ѡаха́зовъ ца́рь і҆и҃левъ въ веѳсамѵ́сѣ: и҆ прїи́де во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ разбѝ стѣ́нꙋ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ ѿ вра́тъ є҆фре́млихъ до вра́тъ оу҆го́лныхъ, на четы́реста лакѡ́тъ:	І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єрусалим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів.
14	14
и҆ взѧ̀ сребро̀ и҆ зла́то, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ѡ҆брѣ̑теныѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ въ сокро́вищахъ до́мꙋ царе́ва, и҆ сы́ны смѣси́вшихсѧ, и҆ возврати́сѧ въ самарі́ю.	І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заручників, і повернувся в Самарію.
15	15
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡа́совыхъ, є҆ли̑ка сотворѝ въ си́лѣ свое́й, ꙗ҆́коже бра́сѧ со а҆мессі́ею царе́мъ і҆ꙋ́диныхъ, не сїѧ̑ ли пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;	Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.
16	16
И҆ оу҆́спе і҆ѡа́съ со ѻ҆тцы̑ свои́ми и҆ погребе́нъ бы́сть въ самарі́и съ цари̑ и҆ і҆и҃левыми. И҆ воцари́сѧ і҆еровоа́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Іоас з батьками своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.
17	17
И҆ поживѐ а҆мессі́а сы́нъ і҆ѡа́совъ, ца́рь і҆ꙋ́динъ, по оу҆ме́ртвїи і҆ѡа́са сы́на і҆ѡаха́за царѧ̀ і҆и҃лева пѧтьна́десѧть лѣ́тъ.	І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років.
18	18
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ а҆мессі́евыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, не сїѧ̑ ли пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських.
19	19
И҆ воста́ша на него̀ полкѝ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ оу҆бѣжѐ въ лахі́сы, и҆ посла́ша вслѣ́дъ є҆гѡ̀ въ лахі́сы, и҆ оу҆би́ша є҆го̀ тꙋ̀:	І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там.
20	20
и҆ взѧ́ша є҆го̀ на ко́ни, и҆ погребе́нъ бы́сть со ѻ҆тцы̑ свои́ми во і҆ерⷭ҇ли́мѣ во гра́дѣ даві́довѣ.	І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому.
21	21
И҆ поѧ́ша всѝ лю́дїе і҆ꙋ̑дины а҆зарі́ю, и҆ то́й сы́нъ шести́надесѧти лѣ́тъ, и҆ поста́виша є҆го̀ царе́мъ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ а҆мессі́и:	І взяв весь народ юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії.
22	22
то́й созда̀ є҆лѡ́ѳъ, и҆ возвратѝ є҆го̀ і҆ꙋ́дѣ по оу҆ме́ртвїи царѧ̀ со ѻ҆тцы̑ є҆гѡ̀.	Він збудував Елаф, і повернув його Іуді, після того як цар спочив з батьками своїми.
23	23
Въ лѣ́то пѧтоена́десѧть а҆мессі́и сы́на і҆ѡа́са царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ца́рствова і҆еровоа́мъ сы́нъ і҆ѡа́совъ над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и четы́редесѧть и҆ є҆ди́но лѣ́то,	У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік,
24	24
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ: не ѿстꙋпѝ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ:	і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
25	25
то́й привратѝ предѣ́лъ і҆и҃левъ ѿ вхо́да є҆ма́ѳова да́же и҆ до мо́рѧ а҆рави́тскагѡ, по гл҃ꙋ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, є҆го́же гл҃а и҆ рꙋко́ю раба̀ своегѡ̀ і҆ѡ́ны, сы́на а҆маѳі́ина, проро́ка, и҆́же ѿ геѳахове́ра,	Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера,
26	26
ꙗ҆́кѡ ви́дѣ гдⷭ҇ь смире́нїе і҆и҃лево го́рько ѕѣлѡ̀, и҆ ма́лѡ содержи́мыхъ, и҆ оу҆ма́ленныхъ, и҆ ѡ҆ста́вленыхъ, и҆ не бѣ̀ помога́ющагѡ и҆̀мъ.	бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’язненого, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля.
27	27
И҆ не гл҃а гдⷭ҇ь и҆скорени́ти сѣ́мене і҆и҃лева под̾ небесе́мъ: и҆ сп҃сѐ ѧ҆̀ рꙋко́ю і҆еровоа́ма сы́на і҆ѡа́сова.	І не зволив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.
28	28
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆еровоа́мовыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, и҆ си̑лы є҆гѡ̀, є҆ли̑ка повоева̀, и҆ ка́кѡ возвратѝ дама́скъ и҆ є҆ма́ѳъ і҆ꙋ́дѣ во і҆и҃ли, не сїѧ̑ ли пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;	Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських.
29	29
И҆ оу҆́спе і҆еровоа́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, со цари̑ і҆и҃левыми: и҆ воцари́сѧ заха́рїа сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Ієровоам з батьками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.
Глава́ є҃і	Глава 15

1	1
Въ лѣ́то два́десѧть седмо́е і҆еровоа́ма царѧ̀ і҆и҃лева воцари́сѧ а҆зарі́а сы́нъ а҆мессі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина:	У двадцять сьомий рік Ієровоама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський:
2	2
сы́нъ шести́надесѧти лѣ́тъ бѣ̀, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ пѧтьдесѧ́тъ два̀ лѣ́та ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ і҆ехелі́а ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма.	він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима.
3	3
И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима по всемꙋ̀, є҆ли̑ка сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ а҆мессі́а,	Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його.
4	4
ѻ҆ба́че высо́кихъ не разорѝ: є҆щѐ лю́дїе жрѧ́хꙋ и҆ кадѧ́хꙋ на высо́кихъ.	Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.
5	5
И҆ коснꙋ́сѧ гдⷭ҇ь царѧ̀, и҆ бы́сть прокаже́нъ до днѐ сме́рти своеѧ̀: и҆ ца́рствова въ домꙋ̀ а҆пфꙋсѡ́ѳъ. И҆ і҆ѡаѳа́мъ сы́нъ царе́въ бѣ̀ над̾ до́момъ сꙋдѧ̀ лю́демъ землѝ тоѧ̀.	І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був начальником над палацом і управляв народом землі.
6	6
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ а҆зарі́и, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, нѐ сїѧ̑ ли напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
7	7
И҆ оу҆́спе а҆зарі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ со ѻ҆тцы̑ є҆гѡ̀ во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ і҆ѡаѳа́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Іофам, син його, замість нього.
8	8
Въ лѣ́то три́десѧть ѻ҆смо́е а҆зарі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина ца́рствова заха́рїа сы́нъ і҆еровоа́мль над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и ше́сть мцⷭ҇ъ.	У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців.
9	9
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, ꙗ҆́коже сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀, не ѿстꙋпѝ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ.	Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
10	10
И҆ воста́ста на́нь селлꙋ́мъ сы́нъ і҆аві́совъ и҆ кевлаа́мъ, и҆ порази́ста є҆го̀, и҆ оу҆мертви́ста є҆го̀: и҆ воцари́сѧ селлꙋ́мъ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І склав проти нього змову Селлум, син Іависа, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.
11	11
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ заха́рїевыхъ, сѐ, сꙋ́ть напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ.	Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських.
12	12
сїѐ сло́во гдⷭ҇не, є҆́же гл҃а ко і҆иꙋ́ю, рекі́й: сы́нове четве́ртїи сѧ́дꙋтъ тебѣ̀ и҆ на престо́лѣ і҆и҃левѣ. И҆ бы́сть та́кѡ.	Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.
13	13
И҆ селлꙋ́мъ сы́нъ і҆аві́совъ воцари́сѧ во і҆и҃ли: и҆ въ лѣ́то три́десѧть девѧ́тое а҆зарі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ца́рствова селлꙋ́мъ мцⷭ҇ъ дні́й въ самарі́и.	Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії.
14	14
И҆ взы́де манаи́мъ сы́нъ гадді́инъ ѿ ѳерсі́лы, и҆ прїи́де въ самарі́ю, и҆ оу҆бѝ селлꙋ́ма сы́на і҆аві́сова въ самарі́и, и҆ оу҆мертвѝ є҆го̀, и҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависового, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.
15	15
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ селлꙋ́мовыхъ, и҆ совѣща́нїе є҆гѡ̀, и҆́мже совѣща́сѧ, сѐ, сꙋ́ть пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ.	Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських.
16	16
Тогда̀ поразѝ манаи́мъ и҆ ѳе́рсꙋ, и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же въ не́й, и҆ предѣ́лы є҆ѧ̀ ѿ ѳе́рсы, поне́же не ѿверзо́ша є҆мꙋ̀, и҆ разбѝ ю҆̀ и҆ всѣ́хъ, и҆̀же въ не́й, и҆ и҆мꙋ́щихъ во чре́вѣ разсѣчѐ.	І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт , і розбив його , і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.
17	17
Въ лѣ́то три́десѧть девѧ́тое а҆зарі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ца́рствова манаи́мъ сы́нъ гадді́инъ над̾ і҆и҃лемъ де́сѧть лѣ́тъ въ самарі́и,	У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Менаїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії;
18	18
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, (во всѧ̑ дни̑ своѧ̑) не ѿстꙋпѝ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ.	і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої.
19	19
Во дни̑ є҆гѡ̀ взы́де фꙋ́ла ца́рь а҆ссѷрі́йскїй на зе́млю (і҆и҃левꙋ), и҆ манаи́мъ дадѐ фꙋ́лѣ ты́сѧщꙋ тала̑нтъ сребра̀, да бꙋ́детъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, (є҆́же оу҆крѣпи́ти ца́рство въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀).	Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх.
20	20
И҆ возложѝ манаи́мъ да́нь на і҆и҃лѧ, на всѣ́хъ си́льныхъ, да́ти царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ пѧтьдесѧ́тъ сі̑кль сребра̀ мꙋ́жꙋ коемꙋ́ждо: и҆ возврати́сѧ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ, и҆ не ста̀ та́мѡ въ землѝ.	І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад цар Ассирійський і не залишився там у землі.
21	21
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ манаи́мовыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, не сѐ ли, сїѧ̑ напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;	Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
22	22
И҆ оу҆́спе манаи́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ воцари́сѧ факі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Менаїм з батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.
23	23
Въ лѣ́то пѧтьдесѧ́тое а҆зарі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ца́рствова факі́а сы́нъ манаи́мль над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и лѣ̑та два̀,	У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки;
24	24
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, и҆ ѿстꙋпѝ ѿ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ.	і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
25	25
И҆ воста̀ на него̀ факе́й сы́нъ ромелі́инъ, трїста́тъ є҆гѡ̀, и҆ оу҆бѝ є҆го̀ въ самарі́и бли́з̾ до́мꙋ царе́ва, со а҆рго́вомъ и҆ со а҆рі́емъ, и҆ съ ни́мъ (бѧ́хꙋ) пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й ѿ галааді́тѡвъ, и҆ оу҆мертвѝ є҆го̀, и҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи із собою п’ятдесят чоловік галаадитян, і умертвив його, і став царем замість нього.
26	26
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ факі́евыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ сѐ, сꙋ́ть, пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ.	Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
27	27
Въ лѣ́то пѧтьдесѧ́тъ второ́е а҆зарі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ца́рствова факе́й сы́нъ ромелі́инъ над̾ і҆и҃лемъ въ самарі́и два́десѧть лѣ́тъ,	У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії і царював двадцять років;
28	28
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, не ѿстꙋпѝ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ.	і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
29	29
Во дни̑ факе́а царѧ̀ і҆и҃лева прїи́де ѳелгаѳфелласа́ръ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй, и҆ взѧ̀ а҆і́нъ и҆ а҆велвеѳмааха̀, и҆ а҆ѡ́ха и҆ кене́зꙋ, и҆ а҆сѡ́ра и҆ галаа́дъ и҆ галїле́ю, всю̀ зе́млю нефѳалі́млю, и҆ приведѐ ѧ҆̀ ко а҆ссѷрі́анѡмъ.	У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неффалимову, і переселив їх в Ассирію.
30	30
И҆ воста̀ ѡ҆сі́а сы́нъ и҆лы̀ на факе́а сы́на ромелі́ина, и҆ поразѝ є҆го̀, и҆ оу҆мертвѝ є҆го̀, и҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ въ два́десѧтое лѣ́то і҆ѡаѳа́ма сы́на а҆зарі́ина.	І склав змову Осія, син Или, проти Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафама, сина Озиїного.
31	31
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ факе́евыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, сѐ, сїѧ̑ напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ.	Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
32	32
Въ лѣ́то второ́е факе́а сы́на ромелі́ина царѧ̀ і҆и҃лева воцари́сѧ і҆ѡаѳа́мъ, сы́нъ а҆зарі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина:	У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського.
33	33
сы́нъ два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ шестьна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ і҆ерꙋса̀ дщѝ садѡ́кова.	Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока.
34	34
И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, по всемꙋ̀ є҆ли̑ка сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ а҆зарі́а,	Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він.
35	35
ѻ҆ба́че высо́кихъ не разорѝ: є҆щѐ лю́дїе жрѧ́хꙋ и҆ кадѧ́хꙋ на высо́кихъ. То́й созда̀ двє́ри хра́мꙋ гдⷭ҇ню вы̑шнїѧ.	Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.
36	36
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡаѳа́мовыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, не сїѧ̑ ли напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
37	37
Во дни̑ ѡ҆́ны нача́тъ гдⷭ҇ь посыла́ти на і҆ꙋ́дꙋ раассѡ́на царѧ̀ сѵ́рска и҆ факе́а сы́на ромелі́ина.	У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного.
38	38
И҆ оу҆́спе і҆ѡаѳа́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребе́нъ бы́сть со ѻ҆тцы̑ свои́ми во гра́дѣ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀. И҆ воцари́сѧ а҆ха́зъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього.
Глава́ ѕ҃і	Глава 16

1	1
Въ лѣ́то седмоена́десѧть факе́а сы́на ромелі́ина, воцари́сѧ а҆ха́зъ сы́нъ і҆ѡаѳа́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина:	У сімнадцятий рік Факея, сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського.
2	2
сы́нъ два́десѧти лѣ́тъ бѣ̀ а҆ха́зъ, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ шестьна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ не сотворѝ пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ вѣ́рнѡ, ꙗ҆́коже даві́дъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀,	Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його,
3	3
и҆ ходѝ въ пꙋтѝ і҆еровоа́ма сы́на нава́това царѧ̀ і҆и҃лева, ксемꙋ̀ и҆ сы́на своего̀ преведѐ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь по ме́рзостемъ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже ѿѧ́тъ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:	але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих,
4	4
и҆ жрѧ́ше и҆ кадѧ́ше на высо́кихъ и҆ на холмѣ́хъ и҆ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ ча́стымъ.	і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом.
5	5
Тогда̀ взы́де раассѡ́нъ ца́рь сѵ́рскъ и҆ факе́й сы́нъ ромелі́инъ ца́рь і҆и҃левъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ на бра́нь, и҆ воева́ста на а҆ха́за, и҆ не можа́ста (є҆мꙋ̀) ѡ҆долѣ́ти.	Тоді пішов Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли.
6	6
Во вре́мѧ ѻ҆́но возвратѝ раассѡ́нъ ца́рь сѵ́рскїй є҆ла́ѳъ сѷрі́и и҆ и҆згна̀ і҆ꙋде́євъ и҆з̾ є҆ла́ѳа, и҆ і҆дꙋме́є прїидо́ша во є҆ла́ѳъ и҆ всели́шасѧ та́мѡ да́же до днѐ сегѡ̀.	У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідумеяни вступили в Елаф, і живуть там до цього дня.
7	7
И҆ посла̀ а҆ха́зъ послы̀ къ ѳелгаѳфелласа́рꙋ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ, глаго́лѧ: ра́бъ тво́й и҆ сы́нъ тво́й а҆́зъ є҆́смь, взы́ди и҆ ѿимѝ мѧ̀ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ сѵ́рска и҆ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ і҆и҃лева, воста́вшихъ на мѧ̀.	І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене.
8	8
И҆ взѧ̀ а҆ха́зъ зла́то и҆ сребро̀ ѡ҆брѣ́тшеесѧ въ сокро́вищихъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ въ сокро́вищихъ до́мꙋ царе́ва, и҆ посла̀ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ да́ры.	І взяв Ахаз срібло і золото, яке знайшлося в домі Господньому й у скарбницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок.
9	9
И҆ послꙋ́ша є҆гѡ̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: и҆ взы́де ца́рь а҆ссѷрі́йскїй въ дама́скъ, и҆ взѧ̀ є҆го̀, и҆ преселѝ є҆го̀, и҆ раассѡ́на царѧ̀ оу҆бѝ.	І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив.
10	10
И҆ и҆́де ца́рь а҆ха́зъ на срѣ́тенїе ѳелгаѳфелласа́рꙋ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ въ дама́скъ, и҆ ви́дѣ же́ртвенникъ въ дама́сцѣ: и҆ посла̀ ца́рь а҆ха́зъ ко оу҆рі́и і҆ере́ю подо́бїе же́ртвенника, и҆ начерта́нїе, и҆ всѐ творе́нїе є҆гѡ̀.	І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффелласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його.
11	11
И҆ созда̀ оу҆рі́а і҆ере́й же́ртвенникъ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка посла̀ ца́рь а҆ха́зъ ѿ дама́ска.	І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска.
12	12
И҆ прїи́де ца́рь а҆ха́зъ и҆з̾ дама́ска и҆ ви́дѣ же́ртвенникъ, и҆ взы́де на него̀,	І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву;
13	13
и҆ покадѝ всесожже́нїе своѐ и҆ же́ртвꙋ свою̀ и҆ возлїѧ́нїе своѐ, и҆ пролїѧ̀ кро́вь ми́рныхъ на же́ртвенникъ,	і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник.
14	14
ѻ҆лта́рь же мѣ́дѧный, и҆́же пред̾ гдⷭ҇емъ, принесѐ ѿ лица̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, и҆ ѿ среды̀ же́ртвенника и҆ ѿ среды̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: и҆ поста́ви є҆го̀ ѡ҆ є҆ди́нꙋ странꙋ̀ же́ртвенника къ сѣ́верꙋ.	А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Господнім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ.
15	15
И҆ заповѣ́да ца́рь а҆ха́зъ оу҆рі́и і҆ере́ю, глаго́лѧ: на же́ртвенницѣ вели́цѣмъ приноша́ѧй всесожжє́нїѧ оу҆́треннѧѧ, и҆ же́ртвꙋ вече́рнюю, и҆ всесожжє́нїѧ царє́ва, и҆ же́ртвꙋ є҆гѡ̀, и҆ всесожжє́нїѧ всѣ́хъ люді́й, и҆ же́ртвꙋ и҆̀хъ, и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ, и҆ всѧ́кꙋ кро́вь всесожже́нїѧ, и҆ всѧ́кꙋ кро́вь же́ртвеннꙋю и҆злїе́ши на не́мъ: ѻ҆лта́рь не мѣ́дѧнъ да бꙋ́детъ мнѣ̀ на оу҆́тро.	І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них, і узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд.
16	16
И҆ сотворѝ оу҆рі́а і҆ере́й по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да є҆мꙋ̀ ца́рь а҆ха́зъ.	І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз.
17	17
И҆ и҆зсѣчѐ а҆ха́зъ ца́рь споє́нїѧ подста́вѡвъ, и҆ пренесѐ ѿ ни́хъ оу҆мыва́лницꙋ, и҆ мо́ре низложѝ ѿ волѡ́въ мѣ́дѧныхъ, и҆́же бѣ́ша под̾ ни́мъ, и҆ положѝ є҆̀ на подста́вѣ ка́меннѣмъ:	І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу.
18	18
и҆ ѡ҆снова́нїе сѣда́лища созда́но въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ вхо́дъ царе́въ внѣ́шнїй ѡ҆братѝ въ до́мъ гдⷭ҇ень, ѿ лица̀ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска.	І скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.
19	19
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ а҆ха́зовыхъ, є҆ли̑ка сотворѝ, не сїѧ̑ ли напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ:	Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
20	20
И҆ оу҆́спе а҆ха́зъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребе́нъ бы́сть со ѻ҆тцы̑ свои́ми во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ є҆зекі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.
Глава́ з҃і	Глава 17

1	1
Въ лѣ́то второена́десѧть а҆ха́за царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ца́рствова ѡ҆сі́а сы́нъ и҆лы̀ въ самарі́и над̾ і҆и҃лемъ де́вѧть лѣ́тъ,	У дванадцятий рік Ахаза, царя Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем і царював дев’ять років.
2	2
и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, ѻ҆ба́че не ꙗ҆́коже ца́рїе і҆и҃лєвы, и҆̀же бѣ́ша пре́жде є҆гѡ̀.	І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього.
3	3
И҆ взы́де на́нь саламанасса́ръ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ . И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ ѡ҆сі́а ра́бъ и҆ дава́ше є҆мꙋ̀ да́нь.	Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину.
4	4
И҆ ѡ҆брѣ́те ца́рь а҆ссѷрі́йскъ во ѡ҆сі́и непра́вдꙋ, зане́же посла̀ послы̀ къ сигѡ́рꙋ царю̀ є҆гѵ́петскꙋ и҆ не принесѐ да́ни царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ лѣ́та тогѡ̀. И҆ ѡ҆садѝ є҆го̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй и҆ свѧза̀ є҆го̀ въ хра́минѣ темни́чнѣй.	І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці.
5	5
И҆ прїи́де ца́рь а҆ссѷрі́йскъ во всю̀ зе́млю (є҆гѡ̀), и҆ взы́де въ самарі́ю, и҆ воева̀ ю҆̀ трѝ лѣ̑та.	І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки.
6	6
Въ лѣ́то девѧ́тое ѡ҆сі́и взѧ̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй самарі́ю, и҆ заведѐ і҆и҃лтѧнъ во а҆ссѷрі́ю, и҆ поселѝ и҆́хъ на а҆ла́и и҆ на а҆вѡ́рѣ, рѣка́хъ гѡза́нскихъ, и҆ въ предѣ́лѣхъ ми́дскихъ.	В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.
7	7
И҆ (сїѐ) бы́сть, ꙗ҆́кѡ согрѣши́ша сы́нове і҆и҃лєвы гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀ и҆зве́дшемꙋ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ под̾ рꙋкѝ фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска, и҆ оу҆боѧ́шасѧ богѡ́въ и҆нѣ́хъ,	Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших,
8	8
и҆ ходи́ша по преда́нїємъ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже и҆стребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ца́рїе і҆и҃лєвы є҆ли́цы сотвори́ша,	і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони;
9	9
и҆ є҆ли́цы сокры́ша сы́нове і҆и҃лєвы словеса̀, не та́кѡ на гдⷭ҇а бг҃а своего̀: и҆ созда́ша себѣ̀ высѡ́каѧ во всѣ́хъ градѣ́хъ свои́хъ, ѿ столпа̀ стрегꙋ́щихъ да́же до гра́да тве́рда,	і стали робити сини Ізраїлеві діла неугодні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, починаючи від сторожової вежі до укріпленого міста,
10	10
и҆ поста́виша себѣ̀ кꙋмі́ры и҆ дꙋбра́вы на всѧ́цѣмъ холмѣ̀ высо́цѣ и҆ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ ча́щнымъ,	і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом,
11	11
и҆ кадѧ́хꙋ та́мѡ на всѣ́хъ высо́кихъ, ꙗ҆́коже ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆̀же оу҆далѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ и҆̀хъ, и҆ сотвори́ша ѻ҆́бщники, и҆ нача́ша ꙗ҆́вѣ прогнѣвлѧ́ти гдⷭ҇а,	і стали там звершувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа,
12	12
и҆ послꙋжи́ша і҆́дѡлѡмъ, ѡ҆ ни́хже речѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь: не сотвори́те глаго́ла сегѡ̀ гдⷭ҇еви.	і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: «не робіть цього»;
13	13
И҆ засвидѣ́телствова гдⷭ҇ь во і҆и҃ли и҆ во і҆ꙋ́дѣ, и҆ рꙋка́ми всѣ́хъ прⷪ҇рѡ́къ свои́хъ всѧ́кагѡ прозорли́вагѡ, гл҃ѧ: ѡ҆брати́тесѧ ѿ пꙋті́й ва́шихъ лꙋка́выхъ, и҆ сохрани́те за́повѣди моѧ̑ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑, и҆ ве́сь зако́нъ, є҆го́же заповѣ́дахъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, є҆ли̑ка посла́хъ и҆̀мъ рꙋка́ми ра́бъ мои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ.	тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків.
14	14
И҆ не послꙋ́шаша, и҆ ѡ҆жесточи́ша вы́ю свою̀ па́че вы́и ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆̀же не вѣ́роваша гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀:	Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого;
15	15
и҆ ѿверго́ша завѣ́тъ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ, ꙗ҆̀же завѣща̀ ѻ҆тцє́мъ и҆̀хъ и҆ свидѣ́нїй є҆гѡ̀, є҆ли̑ка засвидѣ́телствова и҆̀мъ, не сохрани́ша, и҆ и҆до́ша вслѣ́дъ сꙋ́етныхъ и҆ ѡ҆сꙋети́шасѧ, и҆ в̾слѣ́дъ ꙗ҆зы́кѡвъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ и҆̀хъ, ѡ҆ ни́хже заповѣ́да гдⷭ҇ь и҆̀хъ, є҆́же не сотвори́ти по семꙋ̀:	і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони,
16	16
и҆ ѡ҆ста́виша за́пѡвѣди гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ и҆ сотвори́ша себѣ̀ двѣ̀ ю҆́ницы сли̑ты, и҆ сотвори́ша дꙋбра́вы, и҆ поклони́шасѧ все́й си́лѣ небе́снѣй и҆ послꙋжи́ша ваа́лꙋ:	і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу,
17	17
и҆ превожда́хꙋ сы́ны своѧ̑ и҆ дщє́ри своѧ̑ чрез̾ ѻ҆́гнь, и҆ волхвова́хꙋ волхвова́нїемъ и҆ вража́хꙋ: и҆ прода́шасѧ, є҆́же твори́ти лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, є҆́же прогнѣ́вати є҆го̀.	і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.
18	18
И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ ѕѣлѡ̀ и҆ ѿри́нꙋ и҆́хъ ѿ лица̀ своегѡ̀, и҆ не ѡ҆ста́сѧ, то́кмѡ є҆ди́но колѣ́но і҆ꙋ́дино.	І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного.
19	19
И҆ і҆ꙋ́да та́кожде не сохранѝ за́повѣдїй гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀: и҆ хожда́хꙋ по ѡ҆правда́нїємъ і҆и҃лєвымъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша, и҆ ѿверго́шасѧ гдⷭ҇а.	І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями ізраїльтян, як чинили вони.
20	20
И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на всѐ сѣ́мѧ і҆и҃лево и҆ поколеба̀ ѧ҆̀, и҆ дадѐ ѧ҆̀ въ рꙋ́ки расхища́ющымъ ѧ҆̀ до́ндеже ѿве́рже ѧ҆̀ ѿ лица̀ своегѡ̀.	І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого.
21	21
Ꙗ҆́кѡ ѿто́ржесѧ і҆и҃ль ѿ до́мꙋ даві́дова, и҆ поста́виша себѣ̀ царѧ̀ і҆еровоа́ма сы́на нава́това: и҆ ѿри́нꙋ і҆еровоа́мъ і҆и҃лѧ ѿ гдⷭ҇а и҆ введѐ и҆̀хъ во грѣ́хъ вели́кїй.	Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина Наватового; і відвернув Ієровоам ізраїльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх.
22	22
И҆ хожда́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы по всемꙋ̀ грѣхꙋ̀ і҆еровоа́млю, є҆го́же сотворѝ: не ѿстꙋпи́ша ѿ негѡ̀,	І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них,
23	23
до́ндеже ѿве́рже гдⷭ҇ь і҆и҃лѧ ѿ лица̀ своегѡ̀, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь рꙋко́ю всѣ́хъ ра̑бъ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ. И҆ преселе́нъ бы́сть і҆и҃ль ѿ землѝ своеѧ̀ во а҆ссѷрі́аны, да́же до днѐ сегѡ̀.	доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.
24	24
И҆ приведѐ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй и҆з̾ вавѷлѡ́на и҆́же ѿ хꙋ́ѳы и҆ ѿ а҆і́а, и҆ ѿ є҆ма́ѳа и҆ сепфарꙋі́ма, и҆ вселе́ни бы́ша во градѣ́хъ самарі́йскихъ вмѣ́стѡ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ наслѣ́диша самарі́ю и҆ всели́шасѧ во градѣ́хъ є҆ѧ̀.	І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Самарією, і стали жити в містах її.
25	25
И҆ бы́сть въ нача́лѣ сѣдѣ́нїѧ и҆̀хъ, не оу҆боѧ́шасѧ гдⷭ҇а, и҆ пꙋстѝ на нѧ̀ гдⷭ҇ь львы̀, и҆ бѧ́хꙋ оу҆бива́юще ѧ҆̀.	І оскільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх.
26	26
И҆ рѣ́ша царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ, глаго́люще: ꙗ҆зы́ки, и҆̀хже преве́лъ и҆ пресади́лъ є҆сѝ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, не разꙋмѣ́ша сꙋда̀ бг҃а землѝ, и҆ посла̀ гдⷭ҇ь на ни́хъ львы̀, и҆ сѐ, сꙋ́ть оу҆бива́юще и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ не разꙋмѣ́ша сꙋда̀ бг҃а землѝ.	І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі.
27	27
И҆ заповѣ́да ца́рь а҆ссѷрі́йскїй глаго́лѧ: ѿведи́те та́мѡ є҆ди́нагѡ жерца̀ ѿ плѣне́ныхъ, да и҆́дꙋтъ и҆ да вселѧ́тсѧ та́мѡ, и҆ да просвѣти́тъ и҆̀хъ сꙋдо́мъ бг҃а землѝ.	І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі.
28	28
И҆ ѿведо́ша є҆ди́наго ѿ жерцє́въ и҆̀хже взѧ́ша ѿ самарі́и, и҆ сѣ́де въ веѳи́ли, и҆ бѣ̀ просвѣща́ѧ жре́цъ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ да оу҆боѧ́тсѧ гдⷭ҇а.	І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа.
29	29
И҆ бѣ́ша творѧ́ще кі́йждо ꙗ҆зы́къ бо́ги своѧ̑: и҆ поста́виша ѧ҆̀ во хра́мѣхъ на высо́кихъ, и҆̀хже сотвори́ша самарѧ́не, кі́йждо ꙗ҆зы́къ во градѣ́хъ свои́хъ, въ ни́хже живѧ́хꙋ.	Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, — кожен народ у своїх містах, де живуть вони.
30	30
И҆ мꙋ́жїе вавѷлѡ́нстїи сотвори́ша сокхѡ́ѳъ вені́ѳъ, и҆ мꙋ́жїе хꙋ́ѳѡвы сотвори́ша гїге́ль, и҆ мꙋ́жїе є҆ма́ѳѡвы сотвори́ша а҆сїма́ѳъ,	Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму,
31	31
и҆ є҆ѵе́є сотвори́ша а҆влазе́ръ и҆ ѳарѳа́къ и҆ сепфарꙋі́мъ, є҆гда̀ сожига́хꙋ сы́ны своѧ̑ ѻ҆гне́мъ а҆ндрамеле́хꙋ и҆ а҆немеле́хꙋ, богѡ́мъ сепфарꙋі̑мскимъ.	аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським.
32	32
И҆ бѧ́хꙋ боѧ́щесѧ гдⷭ҇а: и҆ всели́ша ме́рзѡсти своѧ̑ во хра́мѣхъ на высо́кихъ, и҆̀хже сотвори́ша въ самарі́и, кі́йждо ꙗ҆зы́къ во гра́дѣ, въ не́мже живѧ́хꙋ.	Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот.
33	33
И҆ бѣ́ша боѧ́щесѧ гдⷭ҇а и҆ сотвори́ша себѣ̀ жерцы̀ въ высо́кихъ, и҆ сотвори́ша себѣ̀ въ хра́минѣ высо́кихъ и҆ гдⷭ҇а боѧ́хꙋсѧ, и҆ і҆́дѡлѡмъ свои́мъ слꙋжа́хꙋ по ѡ҆бы́чаю ꙗ҆зы́кѡвъ ѿѻнꙋ́дꙋже пресели́ша и҆̀хъ.	Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх.
34	34
Да́же до днѐ сегѡ̀ ті́и творѧ́хꙋ по ѡ҆бы́чаю и҆́хъ: не боѧ́хꙋсѧ гдⷭ҇а, и҆ не творѧ́хꙋ по ѡ҆правда́нїємъ и҆́хъ, и҆ по сꙋдꙋ̀ и҆́хъ, и҆ по зако́нꙋ, и҆ по за́пѡвѣди, ю҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь сынѡ́мъ і҆а̑кѡвлимъ, и҆дѣ́же и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆и҃ль.	До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля.
35	35
И҆ положѝ гдⷭ҇ь съ ни́ми завѣ́тъ и҆ заповѣ́да и҆̀мъ, гл҃ѧ: не оу҆бо́йтесѧ богѡ́въ и҆ны́хъ и҆ не поклони́тесѧ и҆̀мъ, и҆ не послꙋжи́те и҆̀мъ и҆ не пожри́те и҆̀мъ:	Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм,
36	36
но то́кмѡ гдⷭ҇еви, и҆́же и҆зведѐ вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́пта крѣ́постїю вели́кою и҆ мы́шцею высо́кою: тогѡ̀ оу҆бо́йтесѧ, и҆ томꙋ̀ покло́нитесѧ, и҆ томꙋ̀ пожри́те:	але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, — Його шануйте і Йому поклоняйтеся, і Йому приносьте жертви,
37	37
И҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, и҆ сꙋды̀ є҆гѡ̀, и҆ зако́нъ є҆гѡ̀, и҆ за́пѡвѣди, ꙗ҆̀же написа̀ ва́мъ твори́ти, храни́те во всѧ̑ дни̑, и҆ не оу҆бо́йтесѧ богѡ́въ и҆ны́хъ:	і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших;
38	38
и҆ завѣ́та, є҆го́же завѣща̀ съ ва́ми, не забыва́йте: и҆ не оу҆бо́йтесѧ богѡ́въ и҆ны́хъ,	і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших,
39	39
но то́кмѡ гдⷭ҇а и҆ ва́шегѡ оу҆бо́йтесѧ, и҆ то́й и҆́зметъ вы̀ ѿ всѣ́хъ вра̑гъ ва́шихъ.	тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших.
40	40
И҆ не послꙋ́шаша сегѡ̀, но по ѡ҆бы́чаємъ свои̑мъ прє́жднимъ твори́ша.	Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями.
41	41
И҆ бѧ́хꙋ ꙗ҆зы́цы сі́и боѧ́щесѧ гдⷭ҇а, и҆ и҆зва̑ѧннымъ свои̑мъ слꙋжа́ще: та́кожде и҆ сы́нове и҆́хъ и҆ сы́нове сынѡ́въ и҆́хъ, ꙗ҆́коже сотвори́ша ѻ҆тцы̀ и҆̀хъ, та́кѡ творѧ́тъ и҆ до сегѡ̀ днѐ.	Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.
Глава́ и҃і	Глава 18

1	1
И҆ бы́сть въ лѣ́то тре́тїе ѡ҆сі́и сы́на и҆лы̀ царѧ̀ і҆и҃лева, воцари́сѧ є҆зекі́а сы́нъ а҆ха́за царѧ̀ і҆ꙋ́дина:	У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.
2	2
сы́нъ два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀ є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ два́десѧть де́вѧть лѣ́ть ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ а҆вꙋ́ѳа дщѝ заха́рїина.	Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії.
3	3
И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, по всѣ̑мъ є҆ли̑ка сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ даві́дъ:	І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його;
4	4
то́й разрꙋшѝ высѡ́каѧ, и҆ сокрꙋшѝ всѧ̑ ка̑пища, и҆ и҆скоренѝ дꙋбра̑вы и҆ ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋю, ю҆́же сотворѝ мѡѷсе́й, ꙗ҆́кѡ и҆ до дні́й тѣ́хъ сы́нове і҆и҃лєвы бѣ́хꙋ кадѧ́ще є҆́й: и҆ назва̀ и҆́мѧ є҆́й нееста́нъ.	він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан.
5	5
На гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева оу҆пова̀, и҆ но не́мъ не бы́сть подо́бенъ є҆мꙋ̀ въ царе́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ въ бы́вшихъ пре́жде є҆го̀:	На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього.
6	6
и҆ прилѣпи́сѧ гдⷭ҇еви, не ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀, и҆ сохранѝ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, є҆ли̑ки заповѣ́да мѡѷсе́й:	І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.
7	7
и҆ бѣ̀ гдⷭ҇ь съ ни́мъ, и҆ во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же творѧ́ше, смы́слѧше. И҆ сопроти́висѧ царю̀ а҆ссѷрі́йскомꙋ и҆ не порабо́та є҆мꙋ̀:	І був Господь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому.
8	8
то́й побѣдѝ и҆ноплеме́нники да́же до га́зы и҆ до предѣ́лъ є҆ѧ̀, ѿ столпа̀ стрегꙋ́щихъ и҆ да́же и҆ гра́да тве́рда.	Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.
9	9
И҆ бы́сть въ лѣ́то четве́ртое царѧ̀ є҆зекі́и, сїе́ же лѣ́то седмо́е ѡ҆сі́и, сы́нꙋ и҆лы̀, царю̀ і҆и҃левꙋ, взы́де саламанасса́ръ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ на самарі́ю и҆ ѡ҆бсѣ́де ю҆̀,	У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її,
10	10
и҆ взѧ̀ ю҆̀ при концы̀ трїе́хъ лѣ́тъ, въ шесто́е лѣ́то є҆зекі́ево, сїѐ лѣ́то девѧ́тое ѡ҆сі́и царѧ̀ і҆и҃лева, и҆ плѣне́на бы́сть самарі́а.	і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Самарію.
11	11
И҆ преведѐ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй самарѧ́ны во а҆ссѷрі́ю, и҆ посадѝ ѧ҆̀ на а҆ла́и и҆ на а҆вѡ́рѣ, рѣка́хъ гѡза́нскихъ, и҆ въ предѣ́лѣхъ ми́дскихъ:	І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Гозан, і в містах мідійських,
12	12
поне́же не послꙋ́шаша гла́са гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ и҆ престꙋпи́ша завѣ́тъ є҆гѡ̀, всѧ̑ є҆ли̑ка заповѣ́да мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень, и҆ не послꙋ́шаша, и҆ не сотвори́ша.	за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.
13	13
И҆ въ четвертоена́десѧть лѣ́то царѧ̀ є҆зекі́и, взы́де сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй на гра́ды і҆ꙋ́дины твє́рдыѧ и҆ взѧ́тъ ѧ҆̀.	У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх.
14	14
И҆ посла̀ є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ послы̀ къ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ въ лахі́съ, глаго́лѧ: согрѣши́хъ, возврати́сѧ ѿ менє̀: є҆́же а҆́ще возложи́ши на мѧ̀, то̀ понесꙋ̀. И҆ возложѝ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй на є҆зекі́ю царѧ̀ і҆ꙋ́дина три́ста тала́нтъ сребра̀ и҆ три́десѧть тала́нтѡвъ зла́та.	І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.
15	15
И҆ дадѐ є҆зекі́а всѐ сребро̀ ѡ҆брѣ́тшеесѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ въ сокро́вищихъ до́мꙋ царе́ва.	І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.
16	16
Во вре́мѧ ѻ҆́но ссѣчѐ є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ двє́ри хра́ма гдⷭ҇нѧ и҆ оу҆твержє́нїѧ, ꙗ҆̀же позлатѝ є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ, и҆ дадѐ и҆̀хъ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ.	У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.
17	17
И҆ посла̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ ѳарѳа́на и҆ равоса́иа и҆ раѱа́ка ѿ лахі́са на і҆ерⷭ҇ли́мъ къ царю̀ є҆зекі́и съ си́лою тѧ́жкою ѕѣлѡ̀. И҆ взыдо́ша, и҆ прїидо́ша ко і҆ерⷭ҇ли́мꙋ, и҆ ста́ша оу҆ водоте́чи кꙋпѣ́ли вы́шнїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть на пꙋтѝ села̀ бѣли́лнагѡ,	І послав цар Ассирійський Тартана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного.
18	18
и҆ возопи́ша ко є҆зекі́и. И҆ и҆зы́де къ ни̑мъ є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́евъ строи́тель, и҆ сѡмна́съ книго́чїй, и҆ і҆ѡа́съ сы́нъ сафа́товъ воспомина́тель.	І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів.
19	19
И҆ речѐ къ ни̑мъ раѱа́къ: рцы́те нн҃ѣ ко є҆зекі́и: си́це глаго́летъ ца́рь вели́кїй, ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: что̀ оу҆пова́нїе сїѐ, на не́же оу҆пова́еши;	І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся?
20	20
ре́клъ є҆сѝ: то́кмѡ словеса̀ оу҆сте́нъ, совѣ́тъ и҆ си́ла на бра́нь: нн҃ѣ оу҆̀бо на кого̀ надѣ́ждꙋ ѿве́рглъ є҆сѝ менѐ;	Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене?
21	21
нн҃ѣ съ, надѣ́ешисѧ ты̀ на же́злъ тро́стѧный сло́мленый се́й, на є҆гѵ́петъ ли; на́ньже а҆́ще ѡ҆пре́тсѧ мꙋ́жъ, вни́детъ въ рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀ и҆ пронзе́тъ ю҆̀: та́кѡ фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй всѣ̑мъ надѣ́ющымсѧ на́нь:	Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього.
22	22
и҆ а҆́ще мнѣ̀ рече́те: на гдⷭ҇а бг҃а надѣ́емсѧ: не то́й ли се́й, є҆гѡ́же и҆ ѿста́ви є҆зекі́а высѡ́каѧ є҆гѡ̀ и҆ же́ртвенники є҆гѡ̀, и҆ речѐ і҆ꙋ́дѣ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: покло́нитесѧ пред̾ же́ртвенникомъ си́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ;	А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»?
23	23
и҆ нн҃ѣ соедини́тесѧ съ господи́номъ мои́мъ царе́мъ а҆ссѷрі́йскимъ, и҆ да́мъ тебѣ̀ двѣ̀ ты́сѧщы ко́ней, а҆́ще мо́жеши и҆мѣ́ти вса́дники на нѧ̀:	Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?
24	24
и҆ ка́кѡ ѿврати́ши лицѐ топа́рха є҆ди́нагѡ ѿ рабѡ́въ господи́на моегѡ̀ малѣ́йшихъ, и҆ оу҆пова́лъ є҆сѝ са́мъ на є҆гѵ́петъ, на колєсни́цы и҆ ко́ни;	Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней?
25	25
и҆ нн҃ѣ оу҆̀бо є҆да̀ без̾ гдⷭ҇а взыдо́хомъ на мѣ́сто сїѐ, є҆́же потреби́ти и҆ речѐ бо гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: взы́ди на зе́млю сїю̀ и҆ потребѝ ю҆̀.	Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її».
26	26
И҆ речѐ є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ и҆ сѡмна́съ и҆ і҆ѡа́съ ко раѱа́кꙋ: глаго́ли нн҃ѣ ко ѻ҆трокѡ́мъ твои̑мъ сѵ́рски, ꙗ҆́кѡ слы́шимъ мы̀, а҆ не глаго́ли къ на́мъ і҆ꙋде́йски, и҆ почто̀ глаго́леши во оу҆́шы люді́й, и҆̀же на стѣнѣ̀;	І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні.
27	27
И҆ речѐ къ ни̑мъ раѱа́къ: є҆да̀ къ господи́нꙋ твоемꙋ̀ и҆ къ тебѣ̀ посла́ мѧ господи́нъ мо́й глаго́лати словеса̀ сїѧ̑; не къ мꙋжє́мъ ли сѣдѧ́щымъ на стѣнѣ̀, є҆́же ꙗ҆́сти и҆̀мъ гно́й сво́й и҆ пи́ти и҆̀мъ се́чь свою̀ съ ва́ми вкꙋ́пѣ;	І сказав їм Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
28	28
И҆ ста̀ раѱа́къ, и҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ і҆ꙋде́йски, и҆ глаго́ла, и҆ речѐ: слы́шите словеса̀ вели́кагѡ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:	І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
29	29
си́це глаго́летъ ца́рь: да не возно́ситъ ва́съ ца́рь є҆зекі́а словесы̀, поне́же не возмо́жетъ ва́съ и҆з̾ѧ́ти и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀:	Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї;
30	30
и҆ да не ѡ҆бнаде́живаетъ ва́съ є҆зекі́а гдⷭ҇емъ, глаго́лѧ: и҆з̾има́ѧ и҆́зметъ вы̀ гдⷭ҇ь, и҆ не и҆́мать преда́тисѧ гра́дъ се́й въ рꙋцѣ̀ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:	і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського».
31	31
не послꙋ́шайте є҆зекі́и, ꙗ҆́кѡ си́це глаго́летъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: сотвори́те со мно́ю благослове́нїе и҆ и҆зыди́те ко мнѣ̀, и҆ да пїе́тъ мꙋ́жъ ѿ вїногра́да своегѡ̀, и҆ мꙋ́жъ вкꙋ́ситъ ѿ смо́квей свои́хъ, и҆ да пїе́тъ во́дꙋ ѿ ро́ва своегѡ̀,	Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
32	32
до́ндеже прїидꙋ̀ и҆ поимꙋ̀ вы̀ въ зе́млю (таковꙋ̀) ꙗ҆́коже землѧ̀ ва́ша, землѧ̀ пшени́цы и҆ вїна̀, и҆ хлѣ́бѡвъ и҆ вїногра́дѡвъ, землѧ̀ ма́сличинъ є҆ле́а и҆ ме́да, и҆ жи́ви бꙋ́дете и҆ не оу҆́мрете: и҆ не послꙋ́шайте є҆зекі́и, ꙗ҆́кѡ прельща́етъ вы̀, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь ны̀ и҆зба́витъ:	поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас».
33	33
є҆да̀ и҆збавлѧ́юще и҆зба́виша бо́зи ꙗ҆зы́кѡвъ кі́йждо и҆́хъ свою̀ странꙋ̀ и҆з̾ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска;	Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
34	34
гдѣ̀ є҆́сть бо́гъ є҆ма́ѳа и҆ а҆рфа́да; гдѣ̀ є҆́сть бо́гъ сепфарꙋі́ма, а҆на̀ и҆ а҆ва̀; є҆да̀ и҆зба́виша самарі́ю и҆з̾ рꙋкꙋ̀ моє́ю;	Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
35	35
кто̀ во всѣ́хъ бозѣ́хъ земны́хъ, и҆́же и҆зба́виша зе́мли и҆ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀; и҆ ка́кѡ и҆́зметъ гдⷭ҇ь і҆ерⷭ҇ли́ма и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀;	Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?
36	36
И҆ оу҆молко́ша лю́дїе и҆ не ѿвѣща́ша є҆мꙋ̀ сло́ва, ꙗ҆́кѡ заповѣ́да и҆̀мъ ца́рь глаго́лѧ: не ѿвѣща́йте є҆мꙋ̀.	І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому».
37	37
И҆ вни́де є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ строи́тель, и҆ сѡмна́съ книго́чїй, и҆ і҆ѡа́съ сы́нъ сафа́товъ воспомина́тель ко є҆зекі́и, раздра́вше ри̑зы своѧ̑, и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀ словеса̀ раѱа́кѡва.	І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.
Глава́ ѳ҃і	Глава 19

1	1
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша ца́рь є҆зекі́а, и҆ раздра̀ ри̑зы своѧ̑, и҆ ѡ҆блече́сѧ во вре́тище, и҆ вни́де въ до́мъ гдⷭ҇ень.	Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
2	2
И҆ посла̀ є҆лїакі́ма строи́телѧ, и҆ сѡмна́са книго́чїа и҆ старѣ́йшины жерцє́въ ѡ҆блечє́ны во вре́тище ко и҆са́їи прⷪ҇ро́кꙋ сы́нꙋ а҆мѡ́совꙋ.	І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
3	3
И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: си́це глаго́летъ є҆зекі́а: де́нь ско́рби и҆ ѡ҆бличе́нїѧ и҆ прогнѣ́ванїѧ де́нь се́й, ꙗ҆́кѡ прїидо́ша сы́нове да́же до болѣзнорожде́нїѧ, и҆ крѣ́пости нѣ́сть ражда́ющей:	І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
4	4
а҆́ще ка́кѡ послꙋ́шаетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й всѣ́хъ слове́съ раѱа́ковыхъ, є҆го́же и҆ посла̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй господи́нъ є҆гѡ̀ поноси́ти бг҃ꙋ живо́мꙋ и҆ хꙋ́лити словесы̀, и҆̀хже слы́ша гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆ прїимѝ моли́твꙋ ѡ҆ ѡ҆ста́нцѣ ѡ҆брѣта́ющемсѧ.	Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
5	5
И҆ прїидо́ша ѻ҆́троцы царѧ̀ є҆зекі́и и҆ ко и҆са́їи.	І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6	6
И҆ речѐ и҆̀мъ и҆са́їа: си́це рцы́те господи́нꙋ ва́шемꙋ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: не оу҆бо́йсѧ ѿ лица̀ слове́съ, и҆̀хже слы́шалъ є҆сѝ, и҆́миже похꙋ́лиша мѧ̀ ѻ҆́троцы царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:	і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
7	7
сѐ, а҆́зъ даю̀ є҆мꙋ̀ дꙋ́ха, и҆ оу҆слы́шитъ возвѣще́нїе и҆ возврати́тсѧ въ зе́млю и҆ свою̀: и҆ низложꙋ̀ є҆го̀ ѻ҆рꙋ́жїемъ въ землѝ и҆ є҆гѡ̀.	Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
8	8
И҆ возврати́сѧ раѱа́къ и҆ ѡ҆брѣ́те и҆ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска вою́юща на ло́внꙋ: оу҆слы́ша бо, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпѝ ѿ лахі́са.	І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
9	9
И҆ слы́ша ѡ҆ ѳара́кѣ царѝ є҆ѳїо́пстѣмъ, глаго́лѧ: сѐ, и҆зы́де ра́товатисѧ съ тобо́ю. И҆ возврати́сѧ и҆ посла̀ послы̀ ко є҆зекі́и, глаго́лѧ: та́кѡ рцы́те є҆зекі́и царю̀ і҆ꙋде́йскꙋ:	І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
10	10
да не возно́ситъ тѧ̀ бг҃ъ тво́й, на него́же ты̀ надѣ́ешисѧ глаго́лѧ: не и҆́мать пре́данъ бы́ти і҆ерⷭ҇ли́мъ въ рꙋ́цѣ и҆ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:	так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
11	11
сѐ, ты̀ слы́шалъ є҆сѝ всѧ̑, є҆ли̑ка и҆ сотвори́ша ца́рїе а҆ссѷрі́йстїи всѣ̑мъ земле́мъ, є҆́же проклѧ́ти и҆̀хъ, и҆ ты̀ ли и҆збꙋ́деши;	Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?
12	12
є҆да̀ и҆збавлѧ́юще и҆зба́виша и҆́хъ и҆ бо́зи ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже расточи́ша ѻ҆тцы̀ и҆ моѝ, гѡза́нꙋ и҆ хара́нꙋ, и҆ фаре́сꙋ и҆ сы́ны є҆дѡ́мли, и҆̀же во ѳаласса́рѣ;	Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
13	13
гдѣ̀ є҆́сть ца́рь є҆ма́ѳовъ и҆ ца́рь и҆ а҆рфа́довъ; и҆ гдѣ̀ є҆́сть ца́рь гра́да сепфарꙋі́ма, а҆на̀ и҆ а҆ва̀;	Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14	14
И҆ прїѧ́тъ ца́рь є҆зекі́а кни̑ги ѿ рꙋкѝ послѡ́въ и҆ прочтѐ ѧ҆̀: и҆ вни́де въ хра́мъ гдⷭ҇ень, и҆ разгнꙋ̀ и҆́хъ є҆зекі́а пред̾ гдⷭ҇емъ,	І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
15	15
и҆ моли́сѧ є҆зекі́а пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ речѐ: гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, ты̀ є҆сѝ и҆ бг҃ъ є҆ди́нъ бо всѣ́хъ ца́рствїихъ землѝ, ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ не́бо и҆ зе́млю:	і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
16	16
приклонѝ, гдⷭ҇и, оу҆́хо твоѐ и҆ оу҆слы́ши мѧ̀: ѿве́рзи, гдⷭ҇и, ѻ҆́чи твоѝ и҆ ви́ждь, и҆ оу҆слы́ши словеса̀ сеннахирі́ма, ꙗ҆̀же посла̀ поноша́ѧ тебѣ̀ бг҃ꙋ жи́вꙋ:	Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
17	17
ꙗ҆́кѡ пои́стиннѣ, гдⷭ҇и, ѡ҆пꙋстоши́ша ца́рїе а҆ссѷрі́йстїи ꙗ҆зы́ки,	Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,
18	18
и҆ да́ша бо́ги и҆̀хъ на ѻ҆́гнь, ꙗ҆́кѡ не бо́зи бѣ́ша, но дѣла̀ рꙋкꙋ̀ человѣ̑чꙋ, древа̀ и҆ ка́мєнїѧ, и҆ погꙋби́ша ѧ҆̀:	і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.
19	19
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, сп҃сѝ ны̀ и҆з̾ рꙋкѝ є҆гѡ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѧ̑ ца̑рствїѧ землѝ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆ди́нъ.	І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
20	20
И҆ посла̀ и҆са́їа сы́нъ а҆мѡ́совъ ко є҆зекі́и, глаго́лѧ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: слы́шахъ, ѡ҆ ни́хже моли́лсѧ є҆сѝ ко мнѣ̀, ѡ҆ сеннахирі́мѣ царѣ̀ а҆ссѷрі́йстѣ.	І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
21	21
сїѐ сло́во, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь на него̀: оу҆ничижѝ тѧ̀ и҆ порꙋга́сѧ тебѣ̀ дѣви́ца и҆ дщѝ сїѡ́нѧ, над̾ тобо́ю главо́ю свое́ю покива̀ дщѝ і҆ерⷭ҇ли́млѧ:	Ось слово, яке прорік Господь про нього: знехтує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
22	22
комꙋ̀ поноси́лъ є҆сѝ, и҆ кого̀ похꙋ́лилъ є҆сѝ; и҆ на кого̀ возне́слъ є҆сѝ гла́съ, и҆ воздви́глъ є҆сѝ на высотꙋ̀ ѻ҆́чи твоѝ; на ст҃а́го і҆и҃лева.	Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
23	23
рꙋко́ю послѡ́въ твои́хъ поносилъ є҆сѝ гдⷭ҇ꙋ, и҆ ре́клъ є҆сѝ: со мно́жествомъ колесни́цъ мои́хъ взы́дꙋ а҆́зъ на вы́шнюю ча́сть горы̀ лїва́нскїѧ, и҆ оу҆сѣкꙋ̀ вели́чество ѿ кє́дръ є҆ѧ̀ и҆ и҆збра̑нныѧ кѷпарі́сѡвъ є҆ѧ̀, и҆ прїидꙋ̀ въ среди́нꙋ ча́щи карми́лскїѧ:	Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
24	24
а҆́зъ и҆зсꙋши́хъ, и҆ пїѧ́хъ во́ды чꙋжды̑ѧ, и҆ ѡ҆пꙋстоши́хъ стопа́ми но́гъ мои́хъ всѧ̑ рѣ́ки ѡ҆крє́стныѧ:	і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
25	25
є҆да̀ не слы́шалъ є҆сѝ; и҆зда́вна ю҆̀ сотвори́хъ, ѿ дні́й пе́рвыхъ созда́хъ ю҆̀ и҆ принесо́хъ ю҆̀: и҆ бы́сть въ хо́лмы пресе́лникѡвъ вою́юшихъ гра́ды твє́рды:	Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?
26	26
и҆ живꙋ́щїи въ ни́хъ и҆знемого́ша рꙋко́ю, сотрѧсо́шасѧ и҆ постыдѣ́шасѧ, бы́ша (ꙗ҆́кѡ) трава̀ се́лнаѧ, и҆лѝ ѕла́чно бы́лїе, ѕла́къ и҆́же на зда́нїихъ, и҆ попра́нїѧ проти́вꙋ стоѧ́щагѡ:	І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
27	27
и҆ сѣдѣ́нїе твоѐ, и҆ и҆схо́дъ тво́й, и҆ вхо́дъ тво́й разꙋмѣ́хъ, и҆ гнѣ́въ тво́й на мѧ̀,	Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.
28	28
зане́же разгнѣ́валсѧ є҆сѝ на мѧ̀ и҆ шꙋ́мъ тво́й вни́де во оу҆́шы моѝ, и҆ вложꙋ̀ оу҆́дицꙋ мою̀ въ но́здри твоѧ̑ и҆ браздꙋ̀ во оу҆стнѣ̀ твоѝ, и҆ возвращꙋ̀ тѧ̀ по пꙋтѝ, и҆́мже прише́лъ є҆сѝ.	За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
29	29
И҆ сїѐ тебѣ̀ зна́менїе, (є҆зекі́е): ꙗ҆́ждь въ сїѐ лѣ́то прозѧба̑ющаѧ саморѡ́днаѧ, и҆ въ лѣ́то второ́е прозѧба̑ющаѧ, и҆ въ лѣ́то тре́тїе сѣ́йте сѣ́мена и҆ жни́те, сади́те вїногра́ды, и҆ да ꙗ҆́сте пло́дъ и҆́хъ:	І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх.
30	30
и҆ приложи́тъ спа́сшеесѧ до́мꙋ і҆ꙋ́дова, ѡ҆ста́вшеесѧ, ко́рень до́лѣ, и҆ сотвори́тъ пло́дъ горѣ̀,	І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
31	31
ꙗ҆́кѡ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆зы́детъ ѡ҆ста́нокъ, и҆ спаса́емый и҆з̾ горы̀ сїѡ́ни: ре́вность гдⷭ҇а си́лъ сотвори́тъ сїѐ.	тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
32	32
сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь (си́лъ) на царѧ̀ а҆ссѷрі́йска: не и҆́мать вни́ти во гра́дъ се́й, и҆ не и҆́мать оу҆стрѣли́ти на́мъ стрѣлы̀, и҆ не дости́гнетъ къ немꙋ̀ щи́тъ, и҆ не и҆́мать ѡ҆сыпа́ти є҆го̀ земле́ю:	Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
33	33
но пꙋте́мъ, и҆́мже прїи́де тѣ́мже возврати́тсѧ, и҆ во гра́дъ се́й не и҆́мать вни́ти, гл҃етъ гдⷭ҇ь,	Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь.
34	34
и҆ защищꙋ̀ гра́дъ се́й, є҆́же спⷭ҇тѝ є҆го̀ менє̀ ра́ди и҆ даві́да ра́ди раба̀ моегѡ̀.	Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
35	35
И҆ бы́сть въ но́щь ѻ҆́нꙋ, и҆ сни́де а҆́гг҃лъ гдⷭ҇нь и҆ оу҆бѝ ѿ полка̀ а҆ссѷрі́йскагѡ сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ. И҆ воста́ша заꙋ́тра, и҆ сѐ, всѧ̑ трꙋ̑пїѧ мє́ртва.	І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві.
36	36
И҆ воста̀, и҆ ѿи́де, и҆ возврати́сѧ сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй, и҆ всели́сѧ въ нїнеѵі́ю.	І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
37	37
И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ кла́нѧющꙋсѧ во хра́мѣ месера́ха бо́га своегѡ̀, и҆ а҆драмеле́хъ и҆ сараса́ръ сы́нове є҆гѡ̀ оу҆би́ста є҆го̀ мече́мъ: са́ми же бѣжа́ста въ зе́млю а҆рара́тскꙋ. И҆ воцари́сѧ а҆сорда́нъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
Глава́ к҃	Глава 20

1	1
Во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ разболѣ́сѧ є҆зекі́а (ца́рь) да сме́рти. И҆ вни́де къ немꙋ̀ и҆са́їа прⷪ҇ро́къ сы́нъ а҆мѡ́совъ и҆ речѐ къ немꙋ̀: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: заповѣ́ждь до́мꙋ твоемꙋ̀, оу҆́мреши бо ты̀ и҆ не бꙋ́деши жи́въ.	У ті дні занедужав Єзекія смертельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш.
2	2
И҆ ѡ҆братѝ є҆зекі́а лицѐ своѐ ко стѣнѣ̀ и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ, глаго́лѧ:	І відвернувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи:
3	3
гдⷭ҇и помѧнѝ нн҃ѣ, ꙗ҆́кѡ и҆́стиною ходи́хъ пред̾ тобо́ю и҆ се́рдцемъ соверше́ннымъ, и҆ оу҆гѡ́днаѧ пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма сотвори́хъ. И҆ пла́касѧ є҆зекі́а пла́чемъ вели́кимъ.	«О, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.
4	4
И҆ бѧ́ше и҆са́їа є҆щѐ посредѣ̀ двора̀, и҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не къ немꙋ̀, гл҃ѧ:	Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє:
5	5
возврати́сѧ и҆ рцы̀ є҆зекі́и вождꙋ̀ люді́й мои́хъ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ даві́да ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: оу҆слы́шахъ моли́твꙋ твою̀ и҆ ви́дѣхъ сле́зы твоѧ̑: сѐ, а҆́зъ и҆зцѣлю́ тѧ̀, и҆ въ де́нь тре́тїй взы́деши въ до́мъ гдⷭ҇ень:	повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній;
6	6
и҆ приложꙋ̀ къ лѣ́тѡмъ твои̑мъ лѣ́тъ пѧтьна́десѧть, и҆ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆зба́влю тѧ̀ и҆ гра́дъ се́й, и҆ защищꙋ̀ гра́дъ се́й менє̀ ра́ди и҆ даві́да ра́ди раба̀ моегѡ̀.	і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого.
7	7
И҆ речѐ и҆са́їа: да во́змꙋтъ перевѧ́сло смо́квей и҆ да положа́тъ на вре́дъ, и҆ и҆зцѣлѣ́етъ.	І сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав.
8	8
И҆ речѐ є҆зекі́а ко и҆са́їи: ко́е зна́менїе, ꙗ҆́кѡ и҆зцѣли́тъ мѧ̀ гдⷭ҇ь и҆ взы́дꙋ въ до́мъ гдⷭ҇ень въ де́нь тре́тїй;	І сказав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній?
9	9
И҆ речѐ и҆са́їа: сїѐ зна́менїе ѿ гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ сотвори́тъ гдⷭ҇ь сло́во, є҆́же гл҃а: (хо́щеши ли да) по́йдетъ стѣ́нь де́сѧть степе́нїй, и҆лѝ возврати́тсѧ де́сѧть степе́нїй;	І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів?
10	10
И҆ речѐ є҆зекі́а: оу҆до́бно стѣ́ни оу҆клони́тисѧ де́сѧть степе́нїй: ни, но да возврати́тсѧ стѣ́нь на де́сѧть степе́нїй вспѧ́ть.	І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на десять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів.
11	11
И҆ возопѝ и҆са́їа прⷪ҇ро́къ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ возврати́сѧ стѣ́нь по числꙋ̀ наза́дъ де́сѧть степе́нїй.	І воззвав Ісая пророк до Господа, і повернув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.
12	12
Во вре́мѧ ѻ҆́но посла̀ марѡда́хъ валада́нъ, сы́нъ валада́новъ, ца́рь вавѷлѡ́нскїй, кни̑ги и҆ да́ры ко є҆зекі́и: слы́ша бо, ꙗ҆́кѡ разболѣ́сѧ (ца́рь) є҆зекі́а.	У той час послав Беродах Баладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий.
13	13
И҆ пора́довасѧ є҆зекі́а ѡ҆ ни́хъ, и҆ показа̀ и҆̀мъ ве́сь до́мъ сво́й сокро́вищный, сребро̀ и҆ зла́то, и҆ а҆рѡма́ты и҆ є҆ле́й до́брый, и҆ до́мъ сосꙋ́дѡвъ и҆ є҆ли̑ка ѡ҆брѣто́шасѧ въ сокро́вищихъ є҆гѡ̀: и҆ не бѣ̀ мѣ́ста, є҆гѡ́же не показа̀ и҆̀мъ є҆зекі́а въ домꙋ̀ свое́мъ и҆ во все́й ѻ҆́бласти свое́й.	Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.
14	14
И҆ вни́де и҆са́їа прⷪ҇ро́къ ко є҆зекі́и царю̀ и҆ речѐ къ немꙋ̀: что̀ глаго́лаша мꙋ́жїе сі́и, и҆ ѿкꙋ́дꙋ прїидо́ша къ тебѣ̀; и҆ речѐ є҆зекі́а: ѿ землѝ да́льнїѧ прїидо́ша ко мнѣ̀, ѿ вавѷлѡ́на.	І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона.
15	15
И҆ речѐ: что̀ ви́дѣша въ домꙋ̀ твое́мъ; и҆ речѐ є҆зекі́а: всѧ̑, є҆ли̑ка въ домꙋ̀ мое́мъ, ви́дѣша: нѣ́сть въ домꙋ̀ мое́мъ, є҆гѡ́же и҆̀мъ не показа́хъ, но и҆ ꙗ҆̀же въ сокро́вищихъ мои́хъ (ви́дѣша).	І сказав Ісая : що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх.
16	16
И҆ речѐ и҆са́їа ко є҆зекі́и: слы́ши сло́во гдⷭ҇не:	І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє:
17	17
сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь, взѧта̑ бꙋ́дꙋтъ всѧ̑, ꙗ҆̀же въ домꙋ̀ твое́мъ, и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же собра́ша ѻ҆тцы̀ твоѝ до днѐ сегѡ̀, вни́дꙋтъ въ вавѷлѡ́нъ: и҆ не ѡ҆ста́нетсѧ сло́во, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь.	ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь.
18	18
И҆ сы́нове твоѝ, и҆̀же и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ тебє̀, и҆̀хже роди́ши, во́змꙋтсѧ и҆ бꙋ́дꙋтъ скопцы̀ въ домꙋ̀ царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ.	Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці царя Вавилонського.
19	19
И҆ речѐ є҆зекі́а ко и҆са́їи: бла́го сло́во гдⷭ҇не є҆́же гл҃а: да бꙋ́дꙋтъ ми́ръ во дни̑ моѧ̑.	І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!
20	20
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ є҆зекі́евыхъ, и҆ всѧ̑ си́ла є҆гѡ̀, и҆ є҆ли̑ка сотворѝ, и҆сто́чникъ и҆ водоте́чь, и҆ введѐ во́дꙋ во гра́дъ, не сѐ ли, сїѧ̑ напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Єзекію і про всі подвиги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в місто, написано в літописі царів юдейських.
21	21
И҆ оу҆́спе є҆зекі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребе́нъ бы́сть во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ манассі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.
Глава́ к҃а	Глава 21

1	1
Сы́нъ двана́десѧти лѣ́тъ манассі́а, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ пѧтьдесѧ́тъ пѧ́ть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ ма́тере є҆гѡ̀ ѻ҆фові́а.	Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба.
2	2
И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, и҆ хожда́ше вслѣ́дъ ме́рзостей ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже ѿринꙋ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:	І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих.
3	3
и҆ ѡ҆брати́сѧ, и҆ созда̀ высѡ́каѧ, и҆̀же разорѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ є҆зекі́а, и҆ воздви́же же́ртвенникъ ваа́лꙋ, и҆ сотворѝ дꙋбра̑вы, ꙗ҆̀же сотворѝ а҆хаа́въ ца́рь і҆и҃левъ, и҆ поклони́сѧ все́й си́лѣ небе́снѣй и҆ порабо́та и҆̀мъ:	І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому.
4	4
и҆ созда̀ ѻ҆лта́рь въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь: во і҆ерⷭ҇ли́мѣ положꙋ̀ и҆́мѧ моѐ.	І спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: «в Єрусалимі покладу ім’я Моє».
5	5
И҆ сотворѝ ѻ҆лта́рь все́й си́лѣ небе́снѣй на двꙋ̀ дворꙋ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ:	І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього,
6	6
и҆ провожда́ше сы́ны своѧ̑ чрез̾ ѻ҆́гнь, и҆ вража́ше, и҆ волшвє́нїѧ творѧ́ше, и҆ сотворѝ ка̑пища, и҆ волшє́бницы оу҆мно́жи твори́ти лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, є҆́же прогнѣ́вати є҆го̀:	і провів сина свого через вогонь, і чаклував, і ворожив, і завів викликувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його.
7	7
и҆ поста́ви и҆зва́ѧное дꙋбра́вы въ хра́мѣ, ѡ҆ не́мже речѐ гдⷭ҇ь къ даві́дꙋ и҆ къ соломѡ́нꙋ сы́нꙋ є҆гѡ̀: въ хра́мѣ се́мъ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, є҆го́же и҆збра́хъ ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ, и҆ положꙋ̀ тꙋ̀ и҆́мѧ моѐ на вѣ́ки,	І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: «у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки;
8	8
и҆ не приложꙋ̀ подви́гнꙋтисѧ но́зѣ і҆и҃левѣ ѿ землѝ, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, а҆́ще ті́и соблюдꙋ́тъ всѧ̑ є҆ли̑ка заповѣ́дахъ, по все́й за́повѣди, ю҆́же заповѣ́да и҆̀мъ ра́бъ мо́й мѡѷсе́й.	і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згідно з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб Мій Мойсей».
9	9
И҆ не послꙋ́шаша, и҆ прельстѝ и҆̀хъ манассі́а, є҆́же сотвори́ти лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима па́че ꙗ҆зы̑къ, ꙗ҆̀же и҆стребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.
10	10
И҆ гл҃а гдⷭ҇ь рꙋко́ю рабѡ́въ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, гл҃ѧ:	І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав:
11	11
за сїѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ манассі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ ме́рзѡсти сїѧ̑ лꙋка́выѧ, па́че всѣ́хъ ꙗ҆̀же сотвори́ша а҆морре́є, и҆̀же пре́жде сегѡ̀ бы́ша, и҆ введѐ во грѣ́хъ и҆ і҆ꙋ́дꙋ, въ кꙋмі́рѣхъ свои́хъ:	за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми,
12	12
не та́кѡ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ ѕла̑ѧ на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ на і҆ꙋ́дꙋ, ꙗ҆́кѡ всѧ́комꙋ слы́шащемꙋ пошꙋмѧ́тъ ѻ҆боѧ̑ оу҆́ха є҆гѡ̀,	за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього;
13	13
и҆ прострꙋ̀ на і҆ерⷭ҇ли́мъ мѣ́рꙋ самарі́йскꙋю и҆ вѣсы̀ до́мꙋ а҆хаа́влѧ: и҆ и҆стреблю̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ꙗ҆́коже и҆зглажда́етсѧ а҆лава́стръ и҆зглажда́емый и҆ превраща́етсѧ въ лицѐ своѐ:	і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, — витруть і перекинуть її;
14	14
и҆ и҆зри́нꙋ ѡ҆ста́нки достоѧ́нїѧ моегѡ̀ и҆ преда́мъ и҆́хъ въ рꙋ́ки врагѡ́въ и҆̀хъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ въ расхище́нїе и҆ въ плѣ́нъ всѣ̑мъ врагѡ́мъ свои̑мъ:	і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм,
15	15
поне́же сотвори́ша лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма и҆ бы́ша прогнѣвлѧ́юще мѧ̀ ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже и҆зведо́хъ ѻ҆тцы̀ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆ до днѐ сегѡ̀.	за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня.
16	16
Є҆ще́ же кро́вь непови́ннꙋю и҆злїѧ̀ манассі́а мно́гꙋ ѕѣлѡ̀, до́ндеже напо́лни і҆ерⷭ҇ли́мꙋ оу҆ста̀ до оу҆́стъ, кромѣ̀ грѣхѡ́въ є҆гѡ̀, и҆́миже во грѣ́хъ введѐ і҆ꙋ́дꙋ, сотвори́ти лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима.	Ще ж пролив Манассія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх — робити неугодне в очах Господніх.
17	17
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ манассі́иныхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, и҆ грѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆́мже согрѣшѝ, не сїѧ̑ ли напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських.
18	18
И҆ оу҆́спе манассі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребе́нъ бы́сть въ вертогра́дѣ до́мꙋ своегѡ̀, въ вертогра́дѣ ѻ҆́зы. И҆ воцари́сѧ а҆ммѡ́нъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀:	І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.
19	19
сы́нъ два́десѧти двꙋ̀ лѣ́тъ бѣ̀ а҆ммѡ́нъ, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати и҆ два̀ лѣ̑та ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ месолла́мъ, дщѝ а҆рꙋ́сова и҆з̾ і҆ете́вы.	Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби.
20	20
И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, ꙗ҆́коже сотворѝ манассі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀,	І робив він неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його;
21	21
и҆ хожда́ше по всемꙋ̀ пꙋтѝ, и҆́мже ходѝ ѻ҆тє́цъ є҆гѡ̀, и҆ порабо́та кꙋмі́рѡмъ, и҆̀мже порабо́та ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ поклони́сѧ и҆̀мъ:	і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм,
22	22
и҆ ѡ҆ста́ви гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆ не ходѝ пꙋте́мъ гдⷭ҇нимъ.	і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми.
23	23
И҆ воста́ша ѻ҆́троцы а҆ммѡ́новы на́нь и҆ оу҆мертви́ша царѧ̀ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀.	І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його.
24	24
Лю́дїе же землѝ (тоѧ̀) и҆зби́ша всѣ́хъ воста́вшихъ на царѧ̀ а҆ммѡ́на, и҆ воцари́ша лю́дїе землѝ тоѧ̀ і҆ѡсі́ю сы́на є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.
25	25
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ а҆ммѡ́новыхъ, є҆ли̑ка сотворѝ, не сѐ ли, сїѧ̑ напи̑сана и҆ въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
26	26
И҆ погребо́ша є҆го̀ во гро́бѣ є҆гѡ̀ въ вертогра́дѣ ѻ҆́зинѣ. И҆ воцари́сѧ і҆ѡсі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.
Глава́ к҃в	Глава 22

1	1
Сы́нъ ѻ҆смѝ лѣ́тъ бѣ̀ і҆ѡсі́а, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ три́десѧть є҆ди́но лѣ́то ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ і҆едїда̀, дщѝ є҆де́ева, ѿ васꙋрѡ́ѳа.	Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи.
2	2
И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, и҆ хожда́ше во всѣ́хъ пꙋте́хъ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀, не соврати́сѧ ни на де́сно, ни на шꙋ́ее.	І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.
3	3
И҆ бы́сть во ѻ҆смоена́десѧть лѣ́то ца́рства і҆ѡсі́ина, въ седмы́й мцⷭ҇ъ, посла̀ ца́рь сафа́на, сы́на є҆зелі́ина, сы́на месолла́млѧ, книго́чїю до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, глаго́лѧ:	У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши:
4	4
взы́ди къ хелкі́и жерцꙋ̀ вели́комꙋ и҆ запечатлѣ́й сребро̀ внесе́ное въ до́мъ гдⷭ҇ень, є҆́же собра́ша стрегꙋ́щїи вра́тъ ѿ люді́й,	піди до Хелкії первосвященика, нехай він перерахує срібло, принесене в дім Господній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу,
5	5
и҆ да дадꙋ́тъ є҆̀ въ рꙋ́ки творѧ́щихъ дѣла̀ приста́вникѡмъ въ хра́мѣ гдⷭ҇ни: да дадѧ́тъ є҆̀ творѧ́щымъ дѣла̀ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, є҆́же подкрѣплѧ́ти разсѣ̑лины хра́ма,	і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Господньому, на полагодження пошкоджень дому,
6	6
древодѣ́лємъ и҆ каменосѣ́чцємъ и҆ покꙋпа́ющымъ древа̀ и҆ ка́менїе те́саное на оу҆твержде́нїе разсѣ́линъ хра́ма.	теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому;
7	7
Ѻ҆ба́че не сочислѧ́хꙋ и҆́хъ ѡ҆ сребрѐ дае́мѣмъ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ вѣ́рнѡ ті́и творѧ́хꙋ.	втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.
8	8
И҆ речѐ хелкі́а жре́цъ вели́кїй ко сафа́нꙋ книго́чїю: кни́гꙋ зако́на (бж҃їѧ) ѡ҆брѣто́хъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. И҆ дадѐ хелкі́а кни́гꙋ сафа́нꙋ, и҆ прочтѐ ю҆̀.	І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її.
9	9
И҆ вни́де въ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ царю̀ і҆ѡсі́и, и҆ возвѣстѝ царю̀ сло́во и҆ речѐ: слїѧ́ша рабѝ твоѝ сребро̀ ѡ҆брѣ́тшеесѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ да́ша є҆̀ приста̑вницы въ рꙋ́ки творѧ́щымъ дѣла̀ въ хра́мѣ гдⷭ҇ни.	І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього.
10	10
И҆ речѐ сафа́нъ книго́чїѧ къ царю̀, глаго́лѧ кни́гꙋ зако́на дадѐ мѝ хелкі́а жре́цъ. И҆ прочтѐ ю҆̀ сафа́нъ пред̾ царе́мъ.	І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем.
11	11
И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша ца́рь словеса̀ кни́ги зако́нныѧ, и҆ раздра̀ ри̑зы своѧ̑,	Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій.
12	12
и҆ заповѣ́да ца́рь хелкі́и жрецꙋ̀ и҆ а҆хїка́мꙋ сы́нꙋ сафа́ню, и҆ а҆ховѡ́рꙋ сы́нꙋ мїхе́инꙋ и҆ сафа́нꙋ книго́чїю и҆ а҆саі́ю рабꙋ̀ царе́вꙋ, глаго́лѧ:	І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи:
13	13
прїиди́те, и҆спроси́те гдⷭ҇а ѡ҆ мнѣ̀ и҆ ѡ҆ всѣ́хъ лю́дехъ и҆ ѡ҆ все́мъ і҆ꙋ́дѣ, и҆ ѡ҆ словесѣ́хъ кни́ги ѡ҆брѣ́тшїѧсѧ сеѧ̀, ꙗ҆́кѡ вели́къ гнѣ́въ гдⷭ҇ень разжже́ный на на́съ, поне́же не послꙋ́шаша ѻ҆тцы̀ на́ши слове́съ кни́ги сеѧ̀, є҆́же твори́ти по всѣ̑мъ напи́саннымъ на ны̀.	підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї знайденої книги, бо великий гнів Господній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас.
14	14
И҆ и҆́де хелкі́а жре́цъ и҆ а҆хїка́мъ, и҆ а҆ховѡ́ръ и҆ сафа́нъ и҆ а҆саі́асъ ко ѻ҆́лда́мѣ проро́чицѣ, женѣ̀ сели́ма сы́на ѳекꙋ́ева, сы́на а҆ра́са ризохрани́телѧ: и҆ сїѧ̀ живѧ́ше во і҆ерⷭ҇ли́мѣ въ масе́нѣ: и҆ глаго́лаша къ не́й по семꙋ̀.	І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею.
15	15
И҆ речѐ и҆̀мъ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: рцы́те мꙋ́жеви посла́вшемꙋ вы̀ ко мнѣ̀:	І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене:
16	16
та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ ѕла̑ѧ на мѣ́сто сїѐ и҆ на живꙋ́щыѧ въ не́мъ, всѧ̑ словеса̀ кни̑жнаѧ, ꙗ҆̀же прочтѐ ца́рь і҆ꙋ́динъ:	так говорить Господь: наведу зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський.
17	17
поне́же ѡ҆ста́виша мѧ̀ и҆ кадѧ́хꙋ богѡ́мъ дрꙋги̑мъ, ꙗ҆́кѡ да прогнѣ́ваютъ мѧ̀ дѣлесы̀ рꙋ́къ свои́хъ, и҆ разжже́тсѧ ꙗ҆́рость моѧ̀ на мѣ́сто сїѐ и҆ не оу҆га́снетъ:	За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне.
18	18
и҆ ко царю̀ і҆ꙋ́динꙋ посла́вшемꙋ ва́съ вопроси́ти гдⷭ҇а, си́це рцы́те є҆мꙋ̀: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: словеса̀, ꙗ҆̀же слы́шалъ є҆сѝ,	А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув:
19	19
за сїѧ̑, ꙗ҆́кѡ оу҆мѧгчи́сѧ се́рдце твоѐ и҆ смири́лсѧ є҆сѝ пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ, оу҆слы́шавъ є҆ли̑ка гл҃ахъ на мѣ́сто сїѐ и҆ на живꙋ́щыѧ въ не́мъ, є҆́же бы́ти въ погꙋбле́нїе и҆ въ проклѧ́тїе, и҆ раздра́лъ є҆сѝ ри̑зы твоѧ̑, и҆ пла́калсѧ предо мно́ю, и҆ а҆́зъ оу҆̀бо оу҆слы́шахъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь:	оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь.
20	20
сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ приложꙋ̀ тѧ̀ ко ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, и҆ собере́шисѧ во гро́бъ тво́й въ ми́рѣ, и҆ не оу҆́зриши ѻ҆чи́ма твои́ма всѣ́хъ ѕлы́хъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ и҆́мамъ навестѝ на мѣ́сто сїѐ и҆ на живꙋ́щыѧ въ не́мъ.	За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь.
Глава́ к҃г	Глава 23

1	1
И҆ возвѣсти́ша сїѧ̑ глаго́лы царе́ви: и҆ посла̀ ца́рь, и҆ собра̀ къ себѣ̀ всѧ̑ старѣ̑йшины і҆ꙋ́дины и҆ і҆ерⷭ҇ли́млѧны,	І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима.
2	2
и҆ вни́де ца́рь въ до́мъ гдⷭ҇ень, и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆ꙋ́дины и҆ всѝ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ съ ни́мъ, и҆ жерцы̀, и҆ прⷪ҇ро́цы, и҆ всѝ лю́дїе ѿ ма́ла и҆ до вели́ка, и҆ прочтѐ во оу҆шеса̀ и҆́хъ всѧ̑ словеса̀ кни́ги завѣ́та ѡ҆брѣ́тшїѧсѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни:	І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.
3	3
и҆ ста̀ ца́рь оу҆ столпа̀ и҆ завѣща̀ завѣ́тъ пред̾ гдⷭ҇емъ, є҆́же ходи́ти вслѣ́дъ гдⷭ҇а и҆ храни́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ свидѣ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ все́ю дꙋше́ю, є҆́же возста́вити словеса̀ завѣ́та сегѡ̀, ꙗ҆̀же пи̑сана въ кни́зѣ се́й. И҆ ста́ша всѝ лю́дїе въ завѣ́тѣ.	Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.
4	4
И҆ заповѣ́да ца́рь хелкі́и жерцꙋ̀ вели́комꙋ и҆ жерцє́мъ вторы̑мъ и҆ стрегꙋ́щымъ вра́тъ и҆знестѝ ѿ хра́ма гдⷭ҇нѧ всѧ̑ сосꙋ́ды сотворє́ныѧ ваа́лꙋ и҆ дꙋбра́вѣ и҆ все́й си́лѣ небе́снѣй, и҆ сожжѐ и҆ внѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма въ садимѡ́ѳѣ ке́дрстѣ и҆ и҆зве́рже пра́хъ и҆́хъ въ веѳи́ль:	І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль.
5	5
и҆ сожжѐ хѡмарі́мы, и҆̀хже да́ша ца́рїе і҆ꙋ́дины, и҆ кадѧ́хꙋ въ высо́кихъ и҆ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ во ѡ҆кре́стныхъ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ кадѧ́щихъ ваа́лꙋ, и҆ со́лнцꙋ, и҆ лꙋнѣ̀, и҆ плане́тамъ и҆ все́й си́лѣ небе́снѣй:	І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, — і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному;
6	6
и҆ и҆знесѐ кꙋмі́ръ и҆з̾ хра́ма гдⷭ҇нѧ внѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма на пото́къ ке́дрскъ, и҆ сожжѐ є҆го̀ въ пото́цѣ ке́дрстѣ, и҆ и҆стнѝ въ пра́хъ, и҆ вве́рже пра́хъ и҆̀хъ въ гро́бы сынѡ́въ людски́хъ:	і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кедрону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний;
7	7
и҆ разрꙋшѝ хра́мъ кадисі́мѡвъ, и҆́же бѣ̀ въ хра́мѣ гдⷭ҇ни, и҆дѣ́же жєны̀ прѧдѧ́хꙋ ри̑зы кꙋмі́рꙋ:	і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жінки ткали одяг для Астарти;
8	8
и҆ возведѐ всѧ̑ жерцы̀ ѿ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ ѡ҆сквернѝ высѡ́каѧ, и҆дѣ́же кадѧ́хꙋ жерцы̀, ѿ гаваѝ да вирсаве́и: и҆ разрꙋшѝ хра́мъ вра́тъ, и҆́же бѣ̀ при две́рехъ вра́тъ і҆исꙋ́са кнѧ́зѧ гра́днагѡ, и҆́же ѡ҆шꙋ́юю входѧ́щымъ две́рми гра́да.	і вивів усіх жерців з міст юдейських, і осквернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, — ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт.
9	9
Ѻ҆ба́че не вхожда́хꙋ жерцы̀ высо́кихъ ко ѻ҆лтарю̀ гдⷭ҇ню во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, но то́кмѡ ꙗ҆дѧ́хꙋ ѡ҆прѣсно́ки посредѣ̀ бра́тїи своеѧ̀.	Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми.
10	10
И҆ ѡ҆сквернѝ тафе́ѳа, и҆́же въ де́бри сынѡ́въ є҆нѡ́млихъ, є҆́же не превестѝ мꙋ́жꙋ сы́на своегѡ̀ и҆ мꙋ́жꙋ дще́ре своеѧ̀ моло́хꙋ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь:	І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху;
11	11
и҆ сожжѐ ко́ни, и҆̀хже да́ша ца́рїе і҆ꙋ̑дины со́лнцꙋ во вхо́дѣ хра́мꙋ гдⷭ҇нѧ, при влага́лищи наѳа́на, царе́ва скопца̀ во фарꙋрі́мѣ: и҆ колесни́цꙋ со́лнечнꙋю сожжѐ ѻ҆гне́мъ:	і відмінив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем.
12	12
и҆ ѻ҆лтари̑, ꙗ҆̀же на кро́вѣ го́рницы а҆ха́зовы, ꙗ҆̀же сотвори́ша ца́рїе і҆ꙋ́дины и҆ ѻ҆лтари̑, и҆̀же созда̀ манассі́а во двою̀ дворꙋ̀ хра́ма гдⷭ҇нѧ, раскопа̀ ца́рь, и҆ све́рже ѿтꙋ́дꙋ, и҆ всы́па пра́хъ и҆̀хъ въ пото́къ ке́дрскъ:	І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон.
13	13
и҆ хра́мъ, и҆́же пред̾ лице́мъ і҆ерⷭ҇ли́ма, ѡ҆деснꙋ́ю горы̀ мосѳа́ѳъ, є҆го́же созда̀ соломѡ́нъ ца́рь і҆и҃левъ а҆ста́ртѣ ме́рзости сїдѡ́нстѣй и҆ хамѡ́сꙋ ме́рзости мѡа́вли и҆ молхо́лꙋ ме́рзости сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ, ѡ҆сквернѝ ца́рь:	І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар;
14	14
и҆ сокрꙋшѝ столпы̀, и҆ и҆скоренѝ дꙋбра̑вы, и҆ напо́лни мѣста̀ и҆́хъ костмѝ человѣ́ческими:	і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими.
15	15
и҆ ѻ҆лта́рь и҆́же во веѳи́ли высо́кїй, є҆го́же сотворѝ і҆еровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, и҆́же въ грѣ́хъ введѐ і҆и҃лѧ, и҆ ѻ҆лта́рь то́й высо́кїй раскопа̀, и҆ сокрꙋшѝ ка́менїе є҆гѡ̀, и҆ и҆стнѝ въ пра́хъ, и҆ сожжѐ кꙋмі́ры.	Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, — також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.
16	16
И҆ восклони́сѧ і҆ѡсі́а, и҆ ви́дѣ гро́бы сꙋ́щыѧ во гра́дѣ та́мѡ, и҆ посла̀, и҆ взѧ̀ кѡ́сти ѿ грѡ́бъ, и҆ сожжѐ на ѻ҆лтарѝ, и҆ ѡ҆сквернѝ є҆го̀ по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню, є҆го́же глаго́ла человѣ́къ бж҃їй, є҆гда̀ стоѧ́ше і҆еровоа́мъ въ пра́здникъ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ: и҆ ѡ҆бра́щьсѧ возведѐ ѻ҆́чи своѝ на гро́бъ человѣ́ка бж҃їѧ глаго́лавшагѡ словеса̀ сїѧ̑.	І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, й осквернив його за словом Господнім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [коли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обернувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,]
17	17
и҆ речѐ: что̀ моги́ла сїѧ̑, ю҆́же а҆́зъ ви́ждꙋ; И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀ мꙋ́жїе гра́да: гро́бъ се́й человѣ́ка бж҃їѧ є҆́сть, и҆́же прїи́де ѿ і҆ꙋ́ды и҆ проглаго́ла словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ нн҃ѣ над̾ ѻ҆лтаре́мъ, и҆́же въ веѳи́ли.	і сказав Іосія : що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чоловіка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським.
18	18
И҆ речѐ: ѡ҆ста́вите є҆го̀, да не подви́жетъ ни є҆ди́нъ мꙋ́жъ косте́й є҆гѡ̀. И҆ ѡ҆ста́виша кѡ́сти є҆гѡ̀ съ костьмѝ проро́ка прише́дшагѡ ѿ самарі́и.	І сказав він: залиште його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії.
19	19
Є҆щѐ и҆ всѧ̑ хра́мы высо́кихъ сꙋ́щихъ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша ца́рїе і҆и҃лєвы прогнѣвлѧ́юще гдⷭ҇а, ѿве́рже і҆ѡсі́а, и҆ сотворѝ и҆̀мъ всѧ̑ дѣла̀, ꙗ҆̀же сотворѝ въ веѳи́ли,	Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляючи Господа , зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі;
20	20
и҆ закла̀ всѧ̑ жерцы̀ высо́кихъ сꙋ́щыѧ та́мѡ пред̾ ѻ҆лтармѝ, и҆ сожжѐ на ни́хъ ко́сти человѣ́чи, и҆ возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.	і заколов усіх жерців висот, які там були, на жертовниках, і спалив кістки людські на них, — і повернувся в Єрусалим.
21	21
И҆ заповѣ́да ца́рь все́мъ лю́демъ, глаго́лѧ: сотвори́те па́схꙋ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ, ꙗ҆́коже пи́сано въ кни́зѣ завѣ́та сегѡ̀:	І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту», —
22	22
ꙗ҆́кѡ не бы́сть па́сха сїѧ̀ ѿ дні́й сꙋді́й, и҆́же сꙋди́ша і҆и҃леви, и҆ во всѣ́хъ дне́хъ царе́й і҆и҃левыхъ и҆ царе́й і҆ꙋ́диныхъ:	тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських;
23	23
но то́кмѡ во ѻ҆смоена́десѧть лѣ́то царѧ̀ і҆ѡсі́и бы́сть па́сха гдⷭ҇ꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.	а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі.
24	24
Є҆щѐ и҆ волше́бники, и҆ вражби́ты, и҆ ѳерафі́мы, и҆ кꙋмі́ры, и҆ всѧ̑ ме́рзѡсти бы́вшыѧ въ землѝ і҆ꙋ́динѣ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆скоренѝ ца́рь і҆ѡсі́а, да оу҆тверди́тъ словеса̀ закѡ́ннаѧ пи̑саннаѧ въ кни́зѣ, ю҆́же ѡ҆брѣ́те хелкі́а жре́цъ въ хра́мѣ гдⷭ҇ни.	І викликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому.
25	25
Подо́бенъ є҆мꙋ̀ не бы́сть пред̾ ни́мъ ца́рь, и҆̀же ѡ҆брати́сѧ къ гдⷭ҇еви всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и҆ все́ю дꙋше́ю свое́ю и҆ все́ю си́лою свое́ю по всемꙋ̀ зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ, и҆ по не́мъ не воста̀ подо́бенъ є҆мꙋ̀.	Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього.
26	26
Ѻ҆ба́че не ѿврати́сѧ гдⷭ҇ь ѿ ꙗ҆́рости гнѣ́ва своегѡ̀ вели́кагѡ, и҆́мже воз̾ѧри́сѧ гнѣ́вомъ на і҆ꙋ́дꙋ, на прогнѣ̑ванїѧ, и҆́миже прогнѣ́ва є҆го̀ манассі́а,	Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія.
27	27
и҆ речѐ гдⷭ҇ь: є҆щѐ и҆ і҆ꙋ́дꙋ ѿри́нꙋ ѿ лица̀ моегѡ̀, ꙗ҆́коже ѿри́нꙋхъ і҆и҃лѧ, и҆ гра́дъ се́й ѿве́ргꙋ, є҆го́же и҆збра́хъ, і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ хра́мъ, ѡ҆ не́мже рѣ́хъ: бꙋ́детъ и҆́мѧ моѐ тꙋ̀.	І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».
28	28
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡсі́евыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, не сїѧ̑ ли напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царей і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
29	29
Во дне́хъ же є҆гѡ̀ взы́де фараѡ́нъ нехаѡ̀ ца́рь є҆гѵ́петскъ на царѧ̀ а҆ссѷрі́йска на рекꙋ̀ є҆ѵфра́тъ: и҆ и҆зы́де ца́рь і҆ѡсі́а на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀, и҆ оу҆бѝ є҆го̀ нехаѡ̀ ца́рь въ магеддѡ́нѣ, є҆гда̀ є҆го̀ оу҆зрѣ̀.	У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його.
30	30
И҆ взѧ́ша є҆го̀ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ ме́ртва и҆з̾ магеддѡ́на и҆ принесо́ша є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ погребо́ша є҆го̀ во гро́бѣ є҆гѡ̀ во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ поѧ́ша лю́дїе землѝ тоѧ̀ і҆ѡаха́за сы́на і҆ѡсі́ина и҆ пома́заша є҆го̀, и҆ воцари́ша є҆го̀ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀.	І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привезли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.
31	31
Сы́нъ два́десѧти и҆ трїе́хъ лѣ́тъ бѣ̀ і҆ѡаха́зъ, внегда̀ нача̀ ца́рствовати и҆ трѝ мцⷭ҇ы ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ а҆мїта́ла, дщѝ і҆еремі́и и҆з̾ ловны̀.	Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
32	32
И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, по всѣ̑мъ є҆ли̑ка сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀.	І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
33	33
И҆ преселѝ є҆го̀ фараѡ́нъ нехаѡ̀ въ ревла́амъ въ зе́млю є҆ма́ѳъ, да не ца́рствꙋетъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ возложѝ да́нь на зе́млю тꙋ̀ сто̀ тала̑нтъ сребра̀ и҆ сто̀ тала̑нтъ зла́та.	І затримав його фараон Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів срібла і [сто] талантів золота.
34	34
И҆ поста́ви царе́мъ фараѡ́нъ нехаѡ̀ над̾ ни́ми є҆лїакі́ма, сы́на і҆ѡсі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина, вмѣ́стѡ і҆ѡсі́и ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ премѣнѝ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆ѡакі́мъ: і҆ѡаха́за же взѧ̀ и҆ введѐ во є҆гѵ́петъ и҆ оу҆́мре та́мѡ.	І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоакима; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер.
35	35
И҆ сребро̀ и҆ зла́то дадѐ і҆ѡакі́мъ фараѡ́нꙋ, ѻ҆ба́че написа̀ зе́млю даѧ́ти сребро̀ по словесѝ фараѡ́ню: мꙋ́жъ по ѡ҆цѣне́нїю своемꙋ̀ даѧ́ше сребро̀ и҆ зла́то ѿ люді́й землѝ тоѧ̀ даѧ́ти фараѡ́нꙋ нехаѡ̀.	І срібло і золото давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.
36	36
Сы́нъ бѣ̀ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ і҆ѡакі́мъ, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ є҆динона́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ і҆елда́фъ, дщѝ фадаі́лѧ, ѿ рꙋ́мы.	Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Руми.
37	37
И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, по всѣ̑мъ є҆ли̑ка сотвори́ша ѻ҆тцы̑ є҆гѡ̀.	І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
Глава́ к҃д	Глава 24

1	1
Во дне́хъ є҆гѡ̀ взы́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ і҆ѡакі́мъ ра́бъ трѝ лѣ̑та, и҆ ѿврати́сѧ, и҆ ѿве́ржесѧ є҆гѡ̀.	У дні його виступив Навуходоносор, цар Вавилонський, і зробився Іоаким підвладним йому на три роки, але потім відійшов від нього.
2	2
И҆ посла̀ гдⷭ҇ь є҆мꙋ̀ є҆динопоѧ́сники халдє́йскїѧ и҆ є҆динопоѧ́сники сѷрі́йскїѧ, поѧ́сники сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ, и҆ посла̀ и҆́хъ въ зе́млю і҆ꙋ́довꙋ на побѣжде́нїе по словесѝ гдⷭ҇ню, є҆́же гл҃а рꙋко́ю рабѡ́въ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ.	І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сиріян, і полчища моавитян, і полчища аммонитян, — посилав їх на Іуду, щоб погубити його за словом Господа, яке Він прорік через рабів Своїх пророків.
3	3
Ѻ҆ба́че прїи́де по гнѣ́вꙋ гдⷭ҇ню на і҆ꙋ́дꙋ, є҆́же ѿста́вити є҆го̀ ѿ лица̀ своегѡ̀ грѣ̑хъ ра́ди манассі́иныхъ, по всѣ̑мъ є҆ли̑ка сотворѝ,	За велінням Господа було це з Іудою, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манассії, за все, що він зробив;
4	4
и҆ кро́вь непови́ннꙋю пролїѧ̀, и҆ напо́лни і҆ерⷭ҇ли́мъ кро́ве непови́нныѧ, сегѡ̀ ра́ди не восхотѣ̀ гдⷭ҇ь оу҆млⷭ҇тивитисѧ.	і за кров невинну, яку він пролив, наповнивши Єрусалим кров’ю невинною, Господь не захотів простити.
5	5
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ і҆ѡакі́мовыхъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, не сѐ ли, сїѧ̑ напи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ;	Інше про Іоакима і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
6	6
И҆ оу҆́спе і҆ѡакі́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ воцари́сѧ і҆ехоні́а вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І спочив Іоаким з батьками своїми, і став царем Ієхонія, син його, замість нього.
7	7
И҆ не приложѝ ксемꙋ̀ ца́рь є҆гѵ́петскїй и҆зы́ти и҆з̾ землѝ своеѧ̀, ꙗ҆́кѡ взѧ̀ ца́рь вавѷлѡ́нскїй ѿ пото́ка є҆гѵ́петска да́же до рѣкѝ є҆ѵфра́та, всѧ̑ є҆ли̑ка бы́ша царѧ̀ є҆гѵ́петска.	Цар Єгипетський не виступав більше із землі своєї, тому що взяв цар Вавилонський усе, від потоку Єгипетського до ріки Євфрату, що належало цареві Єгипетському.
8	8
Сы́нъ ѻ҆смина́десѧти лѣ́тъ і҆ехоні́а, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ трѝ мцⷭ҇ы ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ не́сѳа, дщѝ є҆ланасѳа́на, ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма.	Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Нехушта, дочка Елнафана, з Єрусалима.
9	9
И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, по всемꙋ̀ є҆ли́ко сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀.	І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив батько його.
10	10
И҆ въ вре́мѧ то̀ взы́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскими на і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ бы́сть гра́дъ во ѡ҆блеже́нїи.	У той час підступили раби Навуходоносора, царя Вавилонського, до Єрусалима, й обложили місто.
11	11
И҆ прїи́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на гра́дъ і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ ѡ҆́колѡ ѡ҆бсѣдѧ́хꙋ гра́дъ.	І прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до міста, коли раби його облягали його.
12	12
И҆ и҆зы́де і҆ехоні́а ца́рь і҆ꙋ́динъ ко царю̀ вавѷлѡ́нскомꙋ, са́мъ и҆ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀, и҆ ма́ти є҆гѡ̀, и҆ кнѧ̑зи є҆гѡ̀, и҆ скопцы̀ є҆гѡ̀, и҆ взѧ̀ є҆го̀ ца́рь вавѷлѡ́нскїй въ ѻ҆смо́е лѣ́то ца́рства своегѡ̀.	І вийшов Ієхонія, цар Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, — і взяв його цар Вавилонський у восьмий рік свого царювання.
13	13
И҆ и҆знесѐ всѧ̑ сокрѡ́вища ѿтꙋ́дꙋ сꙋ̑щаѧ во хра́мѣ гдⷭ҇ни и҆ сокро́вища до́мꙋ царе́ва, и҆ сокрꙋшѝ всѧ̑ сосꙋ́ды златы̑ѧ, ꙗ҆̀же сотворѝ соломѡ́нъ ца́рь і҆и҃левъ во хра́мѣ по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню,	І вивіз він звідти всі скарби дому Господнього і скарби царського дому; і поламав, як прорік Господь, усі золоті сосуди, які Соломон, цар Ізраїлів, зробив у храмі Господньому;
14	14
и҆ преселѝ і҆ерⷭ҇ли́млѧны и҆ всѧ̑ кнѧ̑зи, и҆ си̑льныѧ крѣ́постїю, плѣ́на де́сѧть ты́сѧщъ плѣни́въ, и҆ всѧ́каго древодѣ́лѧ, и҆ хꙋдо́жники: и҆ никто́же ѡ҆ста́сѧ, то́кмѡ оу҆бо́зїи землѝ тоѧ̀:	і виселив весь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, — десять тисяч було переселених, — і всіх теслів і ковалів; нікого не залишилося, крім бідного народу землі.
15	15
и҆ преведѐ і҆ехоні́ю въ вавѷлѡ́нъ, и҆ ма́терь царе́вꙋ, и҆ жєны̀ царє́вы, и҆ скопцы̀ є҆гѡ̀, и҆ крѣ̑пкїѧ землѝ тоѧ̀ введѐ на преселе́нїе и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма въ вавѷлѡ́нъ:	І переселив він Ієхонію у Вавилон; і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і сильних землі відвів на поселення з Єрусалима у Вавилон.
16	16
и҆ всѧ̑ мꙋ́жы си́лы, се́дмь ты́сѧщъ, и҆ древодѣ̑ль и҆ хꙋдо́жникѡвъ ты́сѧщꙋ, всѝ си́льнїи творѧ́щїи бра́нь, и҆ введѐ и҆́хъ ца́рь вавѷлѡ́нскїй въ преселе́нїе въ вавѷлѡ́нъ.	І все військо числом сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, всіх хоробрих, які ходять на війну, відвів цар Вавилонський на поселення у Вавилон.
17	17
И҆ поста́ви царе́мъ вавѷлѡ́нскїй ца́рь ватѳані́ю сы́на є҆гѡ̀ и҆ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, и҆ преложѝ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ седекі́а.	І поставив цар Вавилонський царем Матфанію, дядька Ієхонії , замість нього, і перемінив ім’я його на Седекію.
18	18
Сы́нъ два́десѧти и҆ є҆ди́нагѡ лѣ́та седекі́а, внегда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ є҆динона́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ а҆мїта́ла, дщѝ і҆еремі́ина, ѿ ловны̀.	Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
19	19
И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, по всемꙋ̀ є҆ли̑ка сотворѝ і҆ѡакі́мъ,	І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив Іоаким.
20	20
ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́рость бѣ̀ гдⷭ҇нѧ на і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ на і҆ꙋ́дѣ, до́ндеже ѿве́рже ѧ҆̀ ѿ лица̀ своегѡ̀. И҆ ѿве́ржесѧ седекі́а царѧ̀ вавѷлѡ́нска.	Гнів Господній був над Єрусалимом і над Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого. І відійшов Седекія від царя Вавилонського.
Глава́ к҃є	Глава 25

1	1
И҆ бы́сть въ лѣ́то девѧ́тое ца́рства є҆гѡ̀, въ мцⷭ҇ъ десѧ́тый, прїи́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй и҆ всѧ̀ си́ла є҆гѡ̀ на і҆ерⷭ҇ли́мъ: и҆ ѡ҆бстꙋпѝ є҆го̀ ѿвсю́дꙋ, и҆ созда́ша ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ бойни̑цы.	У дев’ятий рік царювання свого, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, й обложив його, і спорудив навколо нього вал.
2	2
И҆ бы́сть гра́дъ во ѡ҆блеже́нїи до первагѡна́десѧть лѣ́та ца́рства седекі́ина, девѧ́тагѡ днѐ мцⷭ҇а:	І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.
3	3
и҆ превозмо́же во гра́дѣ гла́дъ, и҆ не бы́сть хлѣ́ба лю́демъ землѝ тоѧ̀:	У дев’ятий день місяця посилився голод у місті, і не було хліба у народу землі.
4	4
и҆ разсѣ́десѧ гра́дъ, и҆ всѝ мꙋ́жїе во́инстїи и҆зыдо́ша но́щїю пꙋте́мъ вра́тъ, ꙗ҆̀же посредѣ̀ стѣ́нъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть оу҆ вертогра́да царе́ва, и҆ халде́є ѡ҆́крестъ гра́да (бѣ́ша). И҆ побѣжѐ (ца́рь седекі́а) пꙋте́мъ пꙋсты́ннымъ:	І взяте було місто, і побігли всі військові уночі по дорозі до воріт, між двома стінами, що біля царського саду; халдеї ж стояли навколо міста, і цар пішов дорогою до рівнини.
5	5
и҆ погна̀ си́ла халде́йскаѧ в̾слѣ́дъ царѧ̀, и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀ во а҆равѡ́ѳе і҆ерїхѡ́нстѣмъ, и҆ всѧ̀ си́ла є҆гѡ̀ разсы́пасѧ ѿ него̀:	І погналося військо халдейське за царем, і наздогнали його на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього.
6	6
и҆ поѧ́ша царѧ̀ и҆ поведо́ша є҆го̀ къ царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ въ ревла́ѳꙋ: и҆ глаго́ла съ ни́мъ сꙋ́дъ:	І взяли царя, і відвели його до царя Вавилонського в Ривлу, і вчинили над ним суд:
7	7
и҆ сы́ны седекі̑ины закла̀ пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́чи седекі̑ины и҆збодѐ, и҆ свѧза̀ є҆го̀ оу҆́зами, и҆ ѿведѐ є҆го̀ во вавѷлѡ́нъ.	і синів Седекії закололи перед очима його, а самому Седекії осліпили очі і закували його в кайдани, і відвели його у Вавилон.
8	8
Въ мцⷭ҇ъ же пѧ́тый, въ седмы́й де́нь мцⷭ҇а, сїѐ лѣ́то девѧтоена́десѧть навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска, прїи́де навꙋзарда́нъ а҆рхїмагі́ръ, ра́бъ царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ, во і҆ерⷭ҇ли́мъ	У п’ятий місяць, у сьомий день місяця, тобто в дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилонського, прийшов Навузардан, начальник охоронців, слуга царя Вавилонського, в Єрусалим
9	9
и҆ зажжѐ хра́мъ гдⷭ҇ень и҆ до́мъ царе́въ, и҆ всѧ̑ до́мы і҆ерⷭ҇ли́мли и҆ всѧ̑ до́мы вели́кїѧ сожжѐ а҆рхїмагі́ръ:	і спалив дім Господній і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем;
10	10
и҆ стѣ́ны і҆ерⷭ҇ли́мли ѡ҆́крестъ раскопа̀ си́ла халде́йскаѧ.	і стіни навколо Єрусалима зруйнувало військо халдейське, що було у начальника охоронців.
11	11
И҆ ѡ҆ста́нокъ люді́й и҆збы́вшихъ во гра́дѣ и҆ впа́дшихъ, и҆̀же ѿпадо́ша ко царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ, и҆ про́чее и҆ оу҆твержде́нїе пренесѐ навꙋзарда́нъ воево́да.	І інший народ, який залишався в місті, і перебіжчиків, які передалися цареві Вавилонському, й інший простий народ виселив Навузардан, начальник охоронців.
12	12
И҆ ѿ ни́щихъ землѝ тоѧ̀ ѡ҆ста́ви а҆рхїмагі́ръ вїногра́ды блюстѝ и҆ вертогра́ды.	Тільки деяких із бідного народу землі залишив начальник охоронців працівниками у виноградниках і землеробами.
13	13
И҆ столпы̀ мѣ̑дѧны въ хра́мѣ гдⷭ҇ни, и҆ подста̑вы, и҆ мо́ре мѣ́дное сꙋ́щее во хра́мѣ гдⷭ҇ни сокрꙋши́ша халде́є, и҆ взѧ́ша мѣ́дь и҆́хъ во вавѷлѡ́нъ:	І стовпи мідні, які були в домі Господньому, і підстави, і море мідне, яке в домі Господньому, зламали халдеї, і віднесли мідь їх у Вавилон;
14	14
и҆ коно́бы, и҆ котлы̑ и҆ фїа́лы, и҆ кади̑лницы, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды мѣ̑дѧныѧ, въ ни́хже слꙋжа́хꙋ, взѧ́ша:	і тази, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, які вживалися при служінні, взяли;
15	15
и҆ кади̑лницы, и҆ фїа́лы златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ взѧ̀ а҆рхїмагі́ръ,	і кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, узяв начальник охоронців:
16	16
столпы̀ два̀, и҆ мо́рѧ є҆ди́но, и҆ подста̑вы, ꙗ҆̀же сотворѝ соломѡ́нъ хра́мꙋ гдⷭ҇ню: не бѣ̀ вѣ́са мѣ́ди всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ.	стовпи числом два, море одне, і підстави, які зробив Соломон у дім Господній, — міді у всіх цих речах не було ваги.
17	17
Ѡ҆смина́десѧти лакѡ́тъ бы́сть высота̀ столпа̀ є҆ди́нагѡ, и҆ глава̀ мѣ́дѧна на не́мъ: и҆ высота̀ главѣ̀ трѝ ла̑кти, и҆ на главѣ̀ мрє́жи и҆ шипки̑ ѡ҆́крестъ, всѧ̑ мѣ̑дѧна: по семꙋ́ же и҆ сто́лпъ вторы́й со мре́жею.	Вісімнадцять ліктів висоти в одному стовпі; вінець на ньому мідний, а висота вінця три лікті, і сітка і гранатові яблука навколо вінця — усе з міді. Те саме і на іншому стовпі з сіткою.
18	18
И҆ поѧ́тъ а҆рхїмагі́ръ саре́а жерца̀ пе́рваго и҆ софо́нїю жерца̀ втора́го, и҆ трѝ стра́жы вра̑тныѧ:	І взяв начальник охоронців Сераію первосвященика і Цефанію, священика другого, і трьох, що стояли на варті біля порогу.
19	19
и҆ ѿ гра́да взѧ̀ скопца̀ є҆ди́наго, и҆́же бѣ̀ приста́вникъ над̾ мꙋ́жи вое́нными, и҆ пѧ́ть мꙋже́й предстоѧ́щихъ пред̾ лице́мъ царе́вымъ, ѡ҆брѣ́тшихсѧ во гра́дѣ, и҆ книго́чїа кнѧ́зѧ си́лы, и҆́же стро́ѧше лю́ди землѝ тоѧ̀, и҆ шестьдесѧ́тъ мꙋже́й люді́й землѝ тоѧ̀ ѡ҆брѣ́тшихсѧ во гра́дѣ:	І з міста взяв одного євнуха, який був начальником над людьми військовими, і п’ять чоловік, які стояли перед лицем царя, що знаходилися в місті, і писаря головного у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу землі, що знаходилися в місті.
20	20
и҆ поѧ́тъ ѧ҆̀ навꙋзарда́нъ а҆рхїмагі́ръ, и҆ приведѐ ѧ҆̀ къ царю̀ вавѷлѡ́нскомꙋ въ ревла́ѳꙋ.	І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського в Ривлу.
21	21
И҆ поразѝ и҆́хъ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, и҆ оу҆морѝ ѧ҆̀ въ ревла́ѳѣ, въ землѝ є҆ма́ѳѡвѣ. И҆ пресели́сѧ і҆ꙋ́да свы́ше землѝ своеѧ̀.	І вразив їх цар Вавилонський, і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф. І виселені були юдеї з землі своєї.
22	22
И҆ лю́дїе ѡ҆ста́вшїисѧ въ землѝ і҆ꙋ́довѣ, и҆̀хже ѡ҆ста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, и҆ поста́ви над̾ ни́ми годолі́ю, сы́на а҆хїка́млѧ, сы́на сафа́нѧ.	Над народом же, що залишався в землі Юдейській, який залишив Навуходоносор, цар Вавилонський, — над ними поставив начальником Годолію, сина Ахикама, сина Шафанового.
23	23
И҆ оу҆слы́шаша всѝ кнѧ̑зи си́лы са́ми и҆ мꙋ́жїе и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ поста́ви ца́рь вавѷлѡ́нскїй годолі́ю, и҆ прїидо́ша къ годолі́и въ массифꙋ̀, и҆ і҆сма́илъ сы́нъ наѳанїинъ, и҆ і҆ѡана́нъ сы́нъ кари́ѳовъ, и҆ сараі́а сы́нъ ѳанама́ѳовъ нетѡфаѳі́тскїй, и҆ і҆езо́нїа сы́нъ махаѳѳо́въ, са́ми и҆ мꙋ́жїе и҆̀хъ (прїидо́ша).	Коли почули всі воєначальники, вони і люди їхні, що цар Вавилонський поставив начальником Годолію, то прийшли до Годолії в Массифу, і саме : Ісмаїл, син Нефанії, й Іоханан, син Карея, і Сераія, син Танхумефа з Нетофафа, й Ієзанія, син маахитянина, вони і люди їхні.
24	24
И҆ клѧ́тсѧ и҆̀мъ годолі́а и҆ мꙋжє́мъ и҆́хъ и҆ речѐ и҆̀мъ: не бо́йтесѧ прише́ствїѧ халде́євъ: сѣди́те на землѝ и҆ рабо́тайте царю̀ вавѷлѡ́нскомꙋ, и҆ добро̀ бꙋ́детъ ва́мъ.	І поклявся Годолія їм і людям їхнім, і сказав їм: не бійтеся бути підвладними халдеям, оселяйтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде добре вам.
25	25
И҆ бы́сть въ мцⷭ҇ъ седмы́й, прїи́де і҆сма́илъ сы́нъ наѳані́инъ сы́на є҆лїса́млѧ ѿ сѣ́мене ца́рска, и҆ де́сѧть мꙋже́й съ ни́мъ, и҆ поразѝ годолі́ю, и҆ оу҆́мре, и҆ і҆ꙋде́євъ и҆ халде́євъ, и҆̀же съ ни́мъ бѧ́хꙋ въ массифѣ̀.	Але в сьомий місяць прийшов Ісмаїл, син Нефанії, сина Елишами, з племені царського, з десятьма людьми, й уразив Годолію, і він помер, і юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифі.
26	26
И҆ воста́ша всѝ лю́дїе, ѿ ма́ла и҆ до вели́ка, и҆ кнѧ̑зи си́лъ, и҆ внидо́ша во є҆гѵ́петъ, ꙗ҆́кѡ оу҆боѧ́шасѧ ѿ лица̀ халде́йска.	І встав весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли в Єгипет, тому що боялися халдеїв.
27	27
И҆ бы́сть въ лѣ́то три́десѧть седмо́е преселе́нїѧ і҆ѡахі́на царѧ̀ і҆ꙋ́дина, въ дванадесѧ́тый мцⷭ҇ъ, въ два́десѧть седмы́й де́нь мцⷭ҇а, вознесѐ є҆ѵїлмарѡда́хъ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, въ лѣ́то ца́рства своегѡ̀, главꙋ̀ і҆ѡахі́на царѧ̀ і҆ꙋ́дина, и҆ и҆зведѐ є҆го̀ и҆з̾ до́мꙋ темни́цы є҆гѡ̀,	У тридцять сьомий рік переселення Ієхонії, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять сьомий день місяця, Евилмеродах, цар Вавилонський, у рік, коли він став царем, вивів Ієхонію, царя Юдейського, із в’язниці
28	28
и҆ глаго́ла съ ни́мъ блага̑ѧ, и҆ дадѐ престо́лъ є҆мꙋ̀ свы́ше престо́лѡвъ царе́й, и҆̀же бѧ́хꙋ съ ни́мъ въ вавѷлѡ́нѣ:	і говорив з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні;
29	29
и҆ и҆змѣнѝ ри̑зы є҆гѡ̀ темни́чныѧ, и҆ ꙗ҆дѧ́ше хлѣ́бъ съ ни́мъ всегда̀, во всѧ̑ дни̑ живота̀ своегѡ̀.	і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди мав їжу в нього, в усі дні життя його.
30	30
И҆ пи́ща є҆гѡ̀ ѿ до́мꙋ ца́рска да́вана бѧ́ше, и҆ всѐ и҆зоби́лїе во дни̑ є҆гѡ̀, во всѧ̑ дни̑ живота̀ є҆гѡ̀.	І утримання його, утримання постійне, видаване було йому від царя, з дня у день, в усі дні життя його.

← Ца́рствъ 3-ѧ

Паралипоме́нѡнъ 1-ѧ →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт