Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ в҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
Содѣ̑ѧннымъ же бы́вшымъ завѣ́тѡмъ си̑мъ, лѷсі́а оу҆́бѡ ѿи́де ко царю̀, і҆ꙋде́є же въ земледѣ́лїи оу҆пражнѧ́хꙋсѧ.	Після закінчення цих договорів Лісій вирушив до царя, а юдеї зайнялися землеробством.
2	2
Ѿ сꙋ́щихъ же по мѣстѡ́мъ воево́дъ, тїмоѳе́й и҆ а҆поллѡ́нїй сы́нъ гене́овъ, є҆ще́ же і҆ерѡиѵ́мъ и҆ димофѡ́нъ, къ си̑мъ же и҆ нїкано́ръ кѷпрїа́рхъ, не ѡ҆ставлѧ́хꙋ и҆̀хъ благостоѧ́ти и҆ въ поко́и бы́ти.	Але з місцевих воєначальників Тимофій і Аполлоній, син Генея, так само як Ієронім і Димофон, і зверх того Никанор, начальник Кіпру, не давали їм жити у спокої і безпеці.
3	3
І҆ѻппі́ане же толи́ко сотвори́ша нече́стїе, оу҆моли́вше і҆ꙋдє́й съ ни́ми живꙋ́щихъ вни́ти во предста́влєныѧ ѿ ни́хъ ладїи̑ съ жена́ми и҆ ча́ды, а҆́кибы ни є҆ди́нѣй враждѣ̀ междꙋ̀ и҆́ми настоѧ́щей:	Іоппійці ж зробили таке безбожне діло: вони запросили юдеїв, які жили з ними, з їхніми дружинами і дітьми сісти у приготовані ними човни, ніби не маючи проти них ніякого зла.
4	4
на ѻ҆́бщее же оу҆ставле́нїе гра́дское и҆ си̑мъ соизво́лившымъ, ꙗ҆́кѡ ми́ръ и҆мѣ́ти хотѧ́щымъ и҆ ничто́же подозрѣ́нїѧ и҆мꙋ́щымъ, ѿве́зше и҆̀хъ погрꙋзи́ша, сꙋ́щхъ не мнѣ́е двꙋ̀ сѡ́тъ.	Коли ж вони погодилися, бо бажали зберегти мир і не мали ніякої підозри, тоді, за загальним вироком міста, іоппійці, відпливши, потопили їх, не менше двохсот чоловік.
5	5
Позна́въ же і҆ꙋ́да бы́вшꙋю на сро́дники своѧ̑ же́стокость, возвѣсти́въ мꙋжє́мъ и҆̀же съ ни́мъ и҆ призва́въ првⷣнаго сꙋдїю̀ бг҃а,	Коли Іуда довідався про таку жорстокість, звершену над одноплемінниками, оголосив про те тим, що були з ним,
6	6
прїи́де на скверноꙋбі́йцъ бра́тїй є҆гѡ̀, и҆ приста̑нища но́щїю сожжѐ, и҆ ладїи̑ попалѝ, избѣ́гшихъ же ѿ ѻ҆гнѧ̀ закла̀.	і, закликавши праведного Суддю Бога, пішов проти мерзенних убивць братів його, запалив уночі пристань, і спалив човни, а тих, що збіглися туди, умертвив.
7	7
Странѣ́ же заключе́нѣ бы́вшей ѿи́де, ꙗ҆́кѡ па́ки прїитѝ и҆мꙋ́щь и҆ всѐ і҆ѻппі́анъ и҆скорени́ти гражда́нство.	А оскільки це місце було замкнене, то він відійшов, з наміром знову прийти і знищити всю громаду іоппійців.
8	8
Оу҆разꙋмѣ́въ же, ꙗ҆́кѡ и҆ во а҆мні́и живꙋ́щїй хотѧ́тъ ѡ҆бита́ющымъ і҆ꙋде́ѡмъ тѣ́мже ѡ҆́бразомъ сотвори́ти,	Довідавшись же, що і жителі Іамнії хочуть так само вчинити з юдеями, які там живуть,
9	9
и҆ на і҆амні́тѧнъ но́щїю напа́дъ, зажжѐ приста́нище съ кораблѧ́ми ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́тисѧ зарѧ́мъ ѻ҆гнѧ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ста́дїѧмъ сꙋ́щымъ двꙋ́мъ ста́мъ четы́редесѧти.	він напав уночі і на іамнитян і запалив пристань з кораблями, так що полум’я видне було в Єрусалимі за двісті сорок стадій.
10	10
Ѿтꙋ́дꙋ же ѿше́дшымъ де́вѧть ста́дїй, творѧ́щымъ пꙋ́ть на тїмоѳе́а, срази́шасѧ съ ни́мъ а҆ра́влѧнъ мно́жае пѧтѝ ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ кѡ́нникъ пѧ́ть сѡ́тъ.	Коли ж вони відійшли звідти на дев’ять стадій, вирушаючи проти Тимофія, то напали на них араби, не менше п’яти тисяч і п’ятисот вершників.
11	11
Бы́вшей же крѣ́пцѣй бра́ни, и҆ сꙋ́щымъ при і҆ꙋ́дѣ по́мощїю бж҃їею преꙋспѣва́ющымъ, напо́льнїи а҆ра́влѧне ѡ҆долѣ́ни, проша́хꙋ ѿ і҆ꙋ́ды десни́цы себѣ̀, ѡ҆бѣща́юще и҆ па́жить да́ти и҆ во про́чїихъ по́льзовати и҆̀хъ.	Битва була жорстока, і коли ті, що були з Іудою, за допомогою Божою здобули перемогу, то араби, які потерпіли поразку номади, просили Іуду про мир, обіцяючи доставляти їм худобу і в іншому бути корисними їм.
12	12
І҆ꙋ́да же оу҆разꙋмѣ́въ, ꙗ҆́кѡ и҆́стиннѡ во мно́гихъ ѻ҆нѝ потре́бни, ѡ҆бѣща̀ ми́ръ содержа́ти съ ни́ми: взѧ́вше же десни́цꙋ, ѿидо́ша въ кꙋ́щы своѧ̑.	Іуда ж, розуміючи, що вони дійсно багато у чому можуть бути корисні, погодився укласти з ними мир; уклавши ж мир, вони відійшли у свої намети.
13	13
Нападе́ же и҆ на нѣ́кїй гра́дъ моста́ми тве́рдъ и҆ стѣна́ми ѡ́гражде́нъ, и҆́же ѿ всѧ́кихъ смѣ́шеныхъ ꙗ҆зы́кѡвъ ѡ҆бита́емый, є҆мꙋ́же и҆́мѧ ка́спїнъ.	Ще напав він на одне місто з міцним мостом, оточене стінами і населене різними народами, на імення Каспин.
14	14
Сꙋ́щїи же внꙋтрѝ надѣ́ющесѧ на крѣ́пость стѣ́нъ и҆ на оу҆готовле́нїе бра́шенъ, неради́вѡ пребыва́хꙋ, проклина́юще сꙋ́щихъ при і҆ꙋ́дѣ, и҆ ктомꙋ̀ хꙋлѧ́ще, и҆ глаго́люще, ꙗ҆̀же не подоба́етъ.	Жителі, сподіваючись на міцність стін і запас продовольства, поводилися дуже зухвало, лихословлячи на тих, що були з Іудою, промовляючи хулу на Бога і непристойні слова.
15	15
Сꙋ́щїи же со і҆ꙋ́дою призва́вше вели́каго ѡ҆блада́телѧ мі́ра, и҆́же без̾ ѻ҆внѡ́въ и҆ меха́нїческихъ ѻ҆рꙋ́дїй во времена̀ і҆исꙋ́са разрꙋшѝ і҆ерїхѡ́нъ, нападо́ша ѕвѣроѡбра́знѡ на стѣ́нꙋ.	Але ті, що були з Іудою, закликавши на допомогу великого Владику миру, Який без стінопробивних машин і знарядь зруйнував Єрихон у часи Ісуса, по-звірячому кинулися на стіну.
16	16
И҆ взе́мше гра́дъ бж҃їею во́лею, безчи́слєнна закла̑нїѧ сотвори́ша, ꙗ҆́кѡ прилежа́щемꙋ є҆́зерꙋ, въ широтꙋ̀ и҆мꙋ́щемꙋ ста̑дїи двѣ̀, текꙋ́щею (оу҆бїенныхъ) кро́вїю и҆сполненꙋ ꙗ҆ви́тисѧ.	За допомогою Божою вони взяли місто, і вчинили незліченні убивства, так що прилегле озеро, яке мало дві стадії у ширину, здавалося наповненим кров’ю.
17	17
Ѿтꙋ́дꙋ же ѿше́дше ста́дїй се́дмь сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ, прїидо́ша въ хара́къ, ко глаго́лємымъ тꙋві́инѡмъ і҆ꙋде́ѡмъ.	Відійшовши звідти на сімсот п’ятдесят стадій, вони прийшли у Харак до юдеїв, називаних тувиїнами;
18	18
И҆ тїмоѳе́а оу҆́бѡ на мѣ́стѣхъ не достиго́ша, ни є҆ди́но дѣ́ло соверши́вша ѿ мѣ́стъ ѿше́дша, ѡ҆ста́вльша же стра́жꙋ въ нѣ́коемъ мѣ́стѣ ѕѣлѡ̀ тве́рдꙋ:	але не застали там Тимофія, який, нічого не зробивши, відійшов з цієї країни, залишивши, втім, у одному місці дуже міцну варту.
19	19
досїѳе́й же и҆ сѡсїпа́тръ сꙋ́щїи ѿ воево́дъ, и҆̀же со маккаве́омъ, и҆зше́дше погꙋби́ша ѿ тїмоѳе́а ѡ҆ста́вшихъ въ тверды́ни бо́лѣе десѧтѝ ты́сѧщъ мꙋже́й.	Тому Досифей і Сосипатр, з вождів, які були з Маккавеєм, вирушили і побили залишених Тимофієм у фортеці людей, понад десять тисяч.
20	20
Маккаве́й же оу҆стро́ивъ вѡ́ѧ своѧ̑ по полкѡ́мъ, поста́ви и҆́хъ над̾ полка́ми, и҆ на тїмоѳе́а по́йде и҆мꙋ́щаго съ собо́ю сто два́десѧть ты́сѧщъ пѣшє́цъ, кѡ́нникъ же двѣ̀ ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ.	Тоді Маккавей, розділивши своє військо на загони, поставив їх над цими загонами і кинувся на Тимофія, який мав при собі сто двадцять тисяч піших і тисячу п’ятсот кінних.
21	21
Позна́въ же тїмоѳе́й прише́ствїе і҆ꙋ́дино, посла̀ жєны̀ и҆ дѣ́ти и҆ прѡ́чаѧ оу҆готѡ́ванїѧ въ тверды́ню нарица́емꙋю карні́ю: бѣ̀ бо непребори́ма и҆ ко всхо́дꙋ неꙋдобна ра́ди тѣсноты̀ всѣ́хъ мѣ́стъ.	Коли довідався Тимофій про наближення Іуди, то відіслав дружин і дітей і решту обозу у так званий Карніон; бо ця фортеця була незручна для облоги і недоступна через тісноту всієї місцевості.
22	22
Є҆гда́ же по́лкъ і҆ꙋ́динъ пе́рвый ꙗ҆ви́сѧ, и҆ бы́сть оу҆́жасъ на сꙋпоста́ты и҆ стра́хъ ѿ ꙗ҆вле́нїѧ всеви́дѧщагѡ бы́вшагѡ на ни́хъ, въ бѣ́гство оу҆стреми́шасѧ є҆ди́нъ ѿ дрꙋга́гѡ бѣжа́щь, ꙗ҆́кѡ мно́жицею ѿ свои́хъ повреди́шасѧ и҆ ѻ҆рꙋ́жїи свои́ми пробода́хꙋсѧ.	Коли ж показався перший загін Іуди, страх напав на ворогів, і жах охопив їх від явлення Всевидючого: вони кинулися навтіки, пориваючись один туди, інший сюди, так що більшою частиною уражувані були своїми, проколювані вістрям своїх мечів.
23	23
Творѧ́ше же і҆ꙋ́да гоне́нїе прилѣ́жнѡ, оу҆бива́ѧ и҆ноплеме́нникѡвъ, и҆ и҆збѝ ѿ ни́хъ три́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й.	Іуда наполегливо продовжував переслідувати, убивав беззаконних, і знищив до тридцяти тисяч чоловік.
24	24
Са́мъ же тїмоѳе́й впа́дъ междꙋ̀ сꙋ́щихъ со досїѳе́емъ и҆ сѡсїпа́тромъ, со мно́гимъ оу҆хищре́нїемъ молѧ́ше, да жи́въ ѿпꙋ́сти́тсѧ: занѐ мно́гихъ оу҆́бѡ (ѿ і҆ꙋдє́й) роди́телей и҆ нѣ́кїихъ бра́тїю и҆мѣ́ѧше (оу҆ себє̀), и҆ си̑мъ ѕло̀ слꙋчи́тсѧ, а҆́ще оу҆́мретъ.	Сам Тимофій потрапив до рук тих, що були з Досифеєм і Сосипатром, і з великим хитруванням благав відпустити його живим, бо у нього знаходилися багатьох [юдеїв] батьки, а деяких брати, і вони не будуть пощаджені, якщо він помре.
25	25
Є҆гда́ же мно́гими словесы̀ вѣроѧ́тенъ сотворѝ ѡ҆бѣ́тъ, є҆́же возврати́ти ѻ҆́ныхъ невре́дныхъ, пꙋсти́ша є҆го̀ ра́ди спасе́нїѧ бра́тїи.	Коли він багатьма словами запевнив у своїй обіцянці, що поверне їх неушкодженими, вони відпустили його, заради спасіння братів.
26	26
И҆зше́дъ же (маккаве́й) на карні́ю и҆ на а҆тарга́тїю, оу҆бѝ два́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ.	Потім Іуда пішов проти Карниона й Атаргатиона, і вибив двадцять п’ять тисяч чоловік.
27	27
По побѣ́дѣ же си́хъ и҆ погꙋбле́нїи ѡ҆братѝ і҆ꙋ́да во́инство и҆ на є҆фрѡ́нъ, гра́дъ тве́рдый, въ не́мже живѧ́ше лѷсі́а и҆ мно́жество ра́зныхъ ꙗ҆зы̑къ: ю҆́нѡши же си́льнїи стоѧ́ще пред̾ стѣна́ми крѣ́пкѡ противꙋра́товахꙋ, въ не́мже бѣ́хꙋ ѻ҆рꙋ̑дїѧ и҆ стрѣ́лъ мно́гое оу҆готовле́нїе.	Після перемоги над ними й ураження, Іуда вирушив проти укріпленого міста Ефрона, в якому мав перебування Лісій і безліч різноплемінних: сильні юнаки, які стояли перед стінами, воювали завзято; там же знаходилися великі запаси знарядь і стріл.
28	28
Призва́вше же всеси́льнаго съ держа́вою сокрꙋша́ющаго ра́тныхъ си̑лы, взѧ́ша гра́дъ под̾ рꙋ́кꙋ и҆ оу҆би́ша сꙋ́щихъ внꙋ́трь два́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ:	Але вони, закликавши на допомогу Всесильного, Який Своєю могутньою силою зищує ворогів, оволоділи цим містом і побили тих, що були у ньому, до двадцяти п’яти тисяч.
29	29
и҆ ѿше́дше ѿтꙋ́дꙋ оу҆стреми́шасѧ на скѵ́ѳскїй гра́дъ, ѿстоѧ́щь ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма ста́дїй ше́сть сѡ́тъ.	Піднявшись звідти, вони попрямували на місто скіфів, що знаходиться від Єрусалима на відстані шістсот стадій.
30	30
Ѡ҆свидѣ́телствовавшымъ же живꙋ́щымъ та́мѡ і҆ꙋде́ѡмъ ѡ҆ скѵ́ѳскихъ гра́жданѣхъ, ꙗ҆́кѡ и҆мѣ́ютъ къ ни̑мъ благопрїѧ́тство и҆ во времена̀ ѕлополꙋ́чнаѧ кро́тцы пребыва́хꙋ,	Але оскільки юдеї, які жили там, свідчили про прихильність, яку мають до них скіфські жителі, і про лагідне поводження з ними у часи бід:
31	31
благодари́вше и҆̀мъ и҆ оу҆моли́вше, дабы̀ и҆ въ про́чее къ ро́дꙋ и҆́хъ благопрїѧ́тни бы́ли, прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ, дню̀ вели́кагѡ пра́здника седми́цъ настоѧ́щꙋ.	то, подякувавши їм і попросивши і на майбутній час бути прихильними до роду їхнього, вони вирушили у Єрусалим, тому що наближалося свято седмиць.
32	32
По глаго́лемей же пентико́стїи, и҆до́ша проти́вꙋ горгі́а страти́га і҆дꙋме́йска.	Після свята, називаного П’ятдесятницею, пішли вони проти Горгія, воєначальника Ідумеї.
33	33
И҆зы́де же съ пѣшцы̑ тремѝ ты́сѧщьми, и҆ кѡ́нникъ четы́ре ста̑,	Виступив же Іуда з трьома тисячами піших і чотирмастами кінних.
34	34
и҆ сотво́ршымъ бра́нь, слꙋчи́сѧ па́сти ма̑лымъ ѿ і҆ꙋдє́й.	Коли вони вступили у битву, сталося, що деякі юдеї впали.
35	35
Досїѳе́й же нѣ́кто ѿ вакино́ра, ко́нный мꙋ́жъ и҆ крѣ́покъ, ꙗ҆́тъ горгі́ю, и҆ взе́мъ є҆го̀ за хламѵ́дꙋ, ведѧ́ше є҆го̀ крѣ́пкѡ, и҆ хотѧ́щь проклѧ̑таго взѧ́ти жи́ва, нѣ́кто ѿ ѳракі́йскихъ кѡ́нникъ нападѐ на́нь и҆ ра́мо ѿсѣчѐ, горгі́а же и҆збѣжѐ во марїсꙋ̀.	Досифей же, один з тих, що були під начальством Вакинора, вершник, муж сильний, упіймав Горгія і, схопивши його за плащ, волік його сильно, щоб узяти проклятого у полон живим; але один з вершників фракійських наскочив на нього і відсік йому плече, і Горгій утік у Марису.
36	36
Во́инѡмъ же горгі́євымъ на мно́зѣ борю́щымсѧ и҆ оу҆трꙋждє́ннымъ бы́вшымъ, призва́въ і҆ꙋ́да гдⷭ҇а спомо́щника, да бꙋ́детъ и҆ воево́да бра́ни,	Коли ж ті, що були з Ездрином, довго б’ючись, знемогли, Іуда закликав на допомогу Господа, нехай буде Він началовождем у битві.
37	37
нача́тъ гла́сомъ ѻ҆те́ческимъ съ пѣ́сньми во́пль, возопи́въ и҆ неча́ѧннѣ на вѡ́ѧ горгі́євы напа́дъ, въ бѣ́гство и҆́хъ ѡ҆братѝ.	Почавши вітчизняною мовою піснеспіви гучним голосом, він викликнув і, несподівано кинувшись на тих, що були з Горгієм, повернув їх на втечу.
38	38
І҆ꙋ́да же собра́въ вѡ́ѧ прїи́де во гра́дъ ѻ҆долла́мъ: и҆ є҆гда̀ седмы́й де́нь прмїи́де, по ѡ҆бы́чаю ѡ҆чи́стившесѧ въ то́мъ мѣ́стѣ сꙋббѡ́тꙋ пра́здноваша.	Потім Іуда, взявши з собою військо, вирушив у місто Одоллам, і оскільки наставав сьомий день, то вони очистилися за звичаєм і святкували суботу.
39	39
На оу҆́трїе же прїи́де со свои́ми і҆ꙋ́да, да, ꙗ҆́коже подоба́ше, тѣлеса̀ па́дшихъ во́зметъ и҆ со сро́дниками положи́тъ во гробѣ́хъ ѻ҆те́ческихъ.	На другий день ті, що були з Іудою, пішли, як вимагав обов’язок, перенести тіла полеглих і покласти їх разом з родичами у батьківських гробницях.
40	40
Ѡ҆брѣто́ша же оу҆ коегѡ́ждо ѿ оу҆ме́ршихъ под̾ ри́зами оу҆бїе́нныхъ ѿ дарѡ́въ і҆́дѡлскихъ, ꙗ҆̀же во і҆амні́и, ѡ҆ ни́хже зако́нъ запреща́ше і҆ꙋде́ѡмъ, всѣ̑мъ же ꙗ҆́ве бы́сть, ꙗ҆́кѡ сеѧ̀ ра́ди вины̀ ті́и падо́ша.	І знайшли вони в кожного з померлих під хітонами присвячені іамнійським ідолам речі, що закон забороняв юдеям: і стало всім явно, з якої причини вони впали.
41	41
Всѝ оу҆̀бо благослови́вше пра́вый сꙋ́дъ гді̑ень, ꙗ҆̀кѡ та̑йнаѧ сотворѝ ꙗ҆влє́на,	Отже, всі прославили праведного Суддю Господа, який відкриває потаємне,
42	42
къ моле́нїю ѡ҆брати́шасѧ моли́вше, да сотворе́ный грѣ́хъ весьма̀ и҆згла́дитсѧ: до́бльственный же і҆ꙋ́да молѧ́ше люді́й, да сохранѧ́тъ себѐ ѿ грѣха̀, ѻ҆чи́ма ви́дѧще бы̑вшаѧ па́дшихъ за грѣ́хъ.	і звернулися до молитви, благаючи, нехай буде зовсім згладжений учинений гріх; а доблесний Іуда напучував народ оберігати себе від гріхів, бачачи своїми очима, що трапилося з вини загиблих.
43	43
И҆ сотвори́въ ѿ мꙋже́й собра́нїе оу҆́тварей, ꙗ҆́кѡ двѣ̀ ты́сѧщы дра́хмъ сребра̀, посла̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ принестѝ за грѣ́хъ (ме́ртвыхъ) же́ртвꙋ, предо́брѣ и҆ благоче́стнѡ творѧ̀, ѡ҆ воскресе́нїи помышлѧ́ѧ.	Зробивши ж збір за числом мужів до двох тисяч драхм срібла, він послав у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх, і вчинив дуже добре і благочесно, думаючи про воскресіння;
44	44
А҆́ще бо па́дшымъ воста́ти не ча́ѧлъ бы, и҆зли́шно бы́ло бы и҆ всꙋ́е ѡ҆ ме́ртвыхъ моли́тисѧ.	бо, якби він не надіявся, що полеглі у битві воскреснуть, то зайве і марно було б молитися за мертвих.
45	45
Ктомꙋ̀ взира́ющь, ꙗ҆̀кѡ во благоче́стїи оу҆со́пшымъ и҆зрѧ́днѣ́йшаѧ оу҆гото́васѧ благода́ть:	Але він помишляв, що тим, які померли у благочесті, уготована велика нагорода, — яка свята і благочестива думка! — Тому приніс за померлих умилостивительну жертву, щоб розрішилися від гріха.
46
преподо́бное и҆ благочести́вое помышле́нїе: ѿонꙋ́дꙋ же за оу҆ме́ршихъ моле́нїе сотворѝ, ꙗ҆́кѡ да ѿ грѣха̀ ѡ҆чи́стѧтсѧ.

← Глава́ а҃і

Глава́ г҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт