Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Глава́ г҃і	Глава 13

1	1
Лѣ́та сто̀ четы́редесѧть девѧ́тагѡ, позна̀ і҆ꙋ́да,ꙗ҆́кѡ а҆нтїо́хъ є҆ѵпа́торъ грѧде́тъ со мно́жествомъ на і҆ꙋде́ю,	У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська
2	2
и҆ съ ни́мъ лѷсі́а намѣ́стникъ є҆мꙋ̀ и҆ над̾ дѣла́ми старѣ́йшїй, кі́йждо и҆мꙋ̑ща (съ собо́ю) си́лꙋ є҆́ллинскꙋ пѣ́шцєвъ сто̀ де́сѧть ты́сѧщъ и҆ кѡ́нникъ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ три́ста, и҆ слонѡ́въ два́десѧть два̀ и҆ колесни́цъ съ коса́ми три́ста.	і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами.
3	3
Примѣси́сѧ же къ ни̑мъ и҆ менела́й, и҆ съ вели́кою ле́стмю молѧ́ше а҆нтїо́ха, не ра́ди ѻ҆те́чествꙋ спасе́нїѧ но надѣ́ѧсѧ въ нача́лство поста́вленъ бы́ти.	Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство.
4	4
Цр҃ь же царе́й воздви́же ꙗ҆̀рость а҆нтїо́ховꙋ на нечести́ваго, и҆ лѷсі́и показа́вшꙋ сего̀ бы́ти вино́вна всѣ́хъ ѕлы́хъ, повелѣ̀, ꙗ҆́коже ѡ҆бы́чай є҆́сть, на мѣ́стѣ оу҆би́ти, приве́дшымъ є҆го̀ въ вирсаві́ю.	Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелай був винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити.
5	5
Бѣ́ же на то́мъ мѣ́стѣ сто́лпъ пѧти́десѧти лакѡ́тъ по́лнъ пе́пела, се́й же и҆мѣ́ѧше ѻ҆рꙋ́дїе ѡ҆́крестъ враща́ющеесѧ оу҆стреми́телное въ пе́пелъ.	У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл.
6	6
Та́мѡ свѧщеннота́тствꙋ пови́нна сꙋ́ща, и҆лѝ и҆ и҆ны́хъ нѣ́кїихъ ѕло́бъ превосхо́дство сотво́ршаго, всѝ врѣѧ́ютъ въ поги́бель.	Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол.
7	7
Сицево́ю сме́ртїю законопрестꙋ́пникꙋ слꙋчи́сѧ оу҆мре́ти, нижѐ погребе́нїѧ полꙋчи́вшемꙋ менела́ю	Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі, — і дуже справедливо.
8	8
ѕѣлѡ̀ пра́веднѣ: поне́же бо мнѡ́га согрѣшє́нїѧ на ѻ҆лта́рь бж҃їй совершѝ, є҆гѡ́же ѻ҆́гнь и҆ пе́пелъ бѣ̀ свѧ́тъ, (и҆ ѻ҆́нъ) въ пе́пелѣ сме́рть воспрїѧ̀.	Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі.
9	9
Но ца́рь оу҆мо́мъ неѡбꙋзда́нъ грѧдѧ́ше, гѡ́ршаѧ при ѻ҆тцѣ̀ є҆гѡ̀ бы́вшихъ показа́ти хотѧ́щь і҆ꙋде́ѡмъ.	Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його.
10	10
Оу҆вѣ́давъ же і҆ꙋ́да ѡ҆ си́хъ, повелѣ̀ лю́демъ де́нь и҆ но́щь моли́ти гдⷭ҇а, не́гли, ꙗ҆́коже и҆ногда̀, и҆ нн҃ѣ помо́жетъ	Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму,
11	11
и҆мꙋ́щымъ зако́на и҆ ѻ҆те́чества и́ ст҃а́гѡ хра́ма лиши́тисѧ, и҆ ма́лѡ пре́жде почи́вшихъ люді́й не ѡ҆ста́витъ ѕлохꙋ́льнымъ ꙗ҆зы́кѡмъ подрꙋ́чныхъ бы́ти.	і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язичникам.
12	12
Всѣ̑мъ же то́жде вкꙋ́пѣ сотво́ршымъ и҆ проси́вшымъ ѿ гдⷭ҇а млрⷭ҇дїѧ съ пла́чемъ и҆ поста́ми и҆ просте́ртїемъ (на зе́млю) по трѝ дни̑ непреста́ннѡ, оу҆крѣпи́въ и҆̀хъ і҆ꙋ́да повелѣ̀ и҆тѝ.	Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності.
13	13
Ѡ҆со́бь же бы́въ і҆ꙋ́да со старѣ̑йшины, совѣ́това, пре́жде не́жели вни́дꙋтъ вѡ́и ца́рстїи во і҆ꙋде́ю и҆ ѡ҆держа́тъ гра́дъ, и҆зше́дше срази́тисѧ (за ве́щы ст҃ы̑ѧ) гдⷭ҇нею по́мощїю.	Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа.
14	14
Вда́въ же попече́нїе созда́телю мі́ра и҆ оу҆моли́въ свои́хъ мꙋ́жественнѣ подвиза́тисѧ да́же до сме́рти за зако́ны, за свѧти́лище, за гра́дъ, за ѻ҆те́чество, за гражда́нство, ѡ҆́крестъ мѡді́на во́инство поста́ви.	Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина.
15	15
Да́въ же сꙋ́щымъ съ ни́мъ зна́менїе бж҃їѧ побѣ́ды, съ ю҆́ношами крѣпча́йшими и҆збра́нными напа́дъ но́щїю на ца́рскїй дворъ, во станꙋ̀ оу҆бѝ четы́ре ты́сѧщы мꙋже́й и҆ болша́го слона̀ съ сꙋ́щими на не́мъ поразѝ:	Давши тим, що були з ним, умовний знак «Божа перемога», він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому.
16	16
и҆ на коне́цъ ве́сь по́лкъ стра́ха и҆ смѧтенїѧ и҆спо́лниша и҆ и҆зыдо́ша благополꙋ́чнѡ.	Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли.
17	17
Ꙗ҆влѧ́ющꙋсѧ же оу҆жѐ дню̀, сїѐ содѣ́ѧсѧ, помога́ющꙋ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ню покрове́нїю.	Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа.
18	18
Ца́рь же прїе́мь вкꙋ́съ хра́брости і҆ꙋде́йскїѧ, и҆спы́това хи́тростїю мѣста̀.	Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости.
19	19
И҆ ко веѳсꙋ́рѣ крѣ́пцѣйи тверды́ни і҆ꙋде́йстѣй прїи́де, и҆ ѿгони́мь бѣ̀, оу҆дарѧ́шесѧ, оу҆малѧ́шесѧ.	І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату;
20	20
Сꙋ́щымъ же внꙋ́трь, і҆ꙋ́да потрє́бнаѧ посла̀.	Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне.
21	21
Возвѣсти́ же та̑йнаѧ сꙋпоста́тѡмъ ро́докъ ѿ і҆ꙋде́йскихъ во́инѡвъ: взы́сканъ же бы́сть и҆ ꙗ҆́тъ и҆ заключе́нъ.	Такий собі Родок з війська юдейського повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’язнений.
22	22
Повтори́ же ца́рь сло́во со веѳсꙋ̑рѧны, десни́цꙋ дадѐ, прїѧ̀, ѿи́де,	Удруге цар почав переговори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений.
23	23
соста́ви бра́нь со і҆ꙋ́дою и҆ премо́женъ бы́сть: є҆гда́ же позна̀ ѿме́щꙋщасѧ фїлі́ппа во а҆нтїохі́и поста́вленнаго над̾ дѣ̑лами, смѧтесѧ и҆ молѝ і҆ꙋде́ѡвъ, повинꙋ́сѧ и҆ клѧ́сѧ ѡ҆ всѣ́хъ пра́ведныхъ, примири́сѧ и҆ же́ртвꙋ принесѐ, почтѐ хра́мъ и҆ оу҆ще́дри мѣ́сто.	Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упокорився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім примирився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту,
24	24
И҆ маккаве́а прїѧ́тъ, поста́ви страти́га ѿ птолемаі́ды да́же до герри́нѡвъ кнѧ́земъ,	прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина.
25	25
прїи́де во птолемаі́дꙋ: скорбѧ́хꙋ птолемаі́дѧне ѡ҆ завѣ́тѣхъ, негодова́хꙋ бо ѡ҆ примире́нїихъ, ꙗ҆̀же хотѣ́ша ѿри́нꙋти.	Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдоволені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх.
26	26
Взы́де на сꙋди́ще лѷсі́а, ѿвѣща̀ по возмо́жности, оу҆вѣща̀, (лю́ди) оу҆ти́ши, благопрїѧ̑тны сотворѝ, возврати́сѧ во а҆нтїохі́ю. Си́це бы́сть ца́рско и҆схожде́нїе и҆ возвраще́нїе.	Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя.

← Глава́ в҃і

Глава́ д҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт