Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Глава́ и҃	Глава 8

1	1
І҆ꙋ́да же маккаве́й и҆ и҆̀же съ ни́мъ, входѧ́ще та́йнѡ въ се́ла, созыва́хꙋ сро́дники и҆ пребыва́юшихъ во і҆ꙋде́йствѣ прїе́млюще собра́ша до шестѝ ты́сѧщъ мꙋже́й.	Тим часом Іуда Маккавей і ті, що були з ним, таємно входячи у селища, скликали родичів і, приймаючи тих, що залишилися в юдействі, зібрали до шести тисяч мужів.
2	2
И҆ призыва́хꙋ гдⷭ҇а призрѣ́ти на лю́ди ѿ всѣ́хъ попира́ємыхъ, оу҆ще́дрити же и҆ хра́мъ ѿ нечести́выхъ человѣ̑къ ѡ҆скверне́нъ	Вони взивали до Господа, щоб Він зглянувся на народ, який усі топчуть, і пожалів храм, осквернений людьми нечестивими;
3	3
поми́ловати же и҆ разореный гра́дъ и҆ и҆мѣ́ющь ра́внѡ со земле́ю бы́ти, и҆ гла́съ крове́й вопїю́щихъ къ немꙋ̀ оу҆слы́шати,	щоб помилував розорене місто, близьке до того, щоб зрівнятися з землею, і почув кров, яка волає до Нього;
4	4
помѧнꙋ́ти же и҆ безгрѣ́шныхъ младе́нцєвъ беззако́нное погꙋбле́нїе и҆ бы̑вшаѧ хꙋлє́нїѧ на и҆́мѧ є҆гѡ̀, и҆ возненави́дѣти лꙋка̑вства.	щоб згадав про беззаконне погублення безвинних немовлят і про колишні хуління Його імені, й обурився на злих.
5	5
Собра́въ же мно́жество, маккаве́й нестерпи́мь ꙗ҆́жѐ ꙗ҆зы́кѡмъ бы́сть, гнѣ́вꙋ гдⷭ҇ню въ млⷭ҇ть ѡ҆брати́вшꙋсѧ.	Оточивши себе багатьма, Маккавей зробився непереможним для язичників, коли гнів Господа перетворився на милість.
6	6
И҆ напа́даѧ на вє́си и҆ гра́ды неча́ѧннѡ сожига́ше, и҆ благовре́мєнна мѣста̀ взима́ющь, не ма́лѡ сꙋпоста̑тъ побѣжда́ше оу҆бива́ѧ,	Раптово нападаючи на міста і селища, він спалював їх, і, займаючи зручні місця, немало переміг ворогів, змушуючи їх утікати;
7	7
наипа́че же но́щы на такѡва́ѧ нападє́нїѧ въ по́мощь прїе́млѧше: и҆ сла́ва нѣ́каѧ мꙋ́жества є҆гѡ̀ прохожда́ше всю́дꙋ.	переважно він обирав собі на допомогу для таких справ ночі, і чутка про його мужність розносилася всюди.
8	8
Ви́дѣ же фїлі́ппъ по ма́лꙋ въ пред̾ꙋспѣѧ́нїе грѧдꙋ́ща мꙋ́жа, ча́стѣе же во благоде́нствїихъ оу҆спѣва́юща, ко птоломе́ю воево́дѣ кїлисѷрі́и и҆ фїнїкі́и писа̀, дабы̀ помога́лъ въ ца́рскихъ дѣ́лѣхъ.	Филип, бачачи, що цей муж помалу входить у силу, а частіше буває щасливий у ділах, писав до Птоломея, воєначальника Келе-Сирії і Фінікії, щоб він допоміг ділам царя.
9	9
ѻ҆́нъ же ско́рѡ и҆збра́въ нїкано́ра, сы́на патро́клова ѿ пе́рвѣйшихъ дрꙋгѡ́въ посла̀, подчини́въ є҆мꙋ̀ ѿ всѧ́кихъ ꙗ҆зы́кѡвъ воѡрꙋже́нныхъ ви́євъ не ме́нше два́десѧти ты́сѧщъ, да ве́сь і҆ꙋде́йскїй ро́дъ и҆збїе́тъ: придаде́ же є҆мꙋ̀ и҆ горгі́ю мꙋ́жа страти́га и҆ въ ра́тныхъ дѣ́лѣхъ и҆скꙋ́сство и҆мꙋ́ща.	Він же, негайно обравши Никанора, сина Патроклового, одного з перших своїх друзів, послав його, підпорядкувавши йому не менше двадцяти тисяч чоловік з різних народів, знищити весь рід юдеїв; приєднав до нього і Горгія воєначальника, досвідченого у справах військових.
10	10
Оу҆ста́ви же нїкано́ръ да́нь царю̀, ꙗ҆́же ри́млѧнѡмъ даѧ́шесѧ, двѣ̀ ты́сѧщы тала́нтѡвъ ѿ плѣне́нїѧ і҆ꙋде́йскагѡ напо́лнити.	Никанор ухвалив: данину у дві тисячі талантів, яку цар винен був римлянам, поповнити від полонення юдеїв.
11	11
А҆́бїе же въ помѡ́рскїхъ гра́ды посла̀, созыва́ѧ на кꙋ́плю і́ꙋде́йскихъ плѣ́нникѡвъ, ѡ҆бѣща́ѧсѧ де́вѧтьдесѧтъ плѣ́нникѡвъ за тала́нтъ да́ти, не ча́ѧ мще́нїѧ хотѧ́щаго послѣ́довати є҆мꙋ̀ ѿ вседержи́телѧ.	Тому негайно послав у приморські міста, запрошуючи їх купувати у раби юдеїв і обіцяючи доставляти по дев’яносто полонених за один талант; але не очікував він тієї помсти, яка готова була прийти на нього від Всемогутнього.
12	12
І҆ꙋ́дѣ же возвѣще́но бѣ̀ ѡ҆ прище́ствїи нїкано́ровѣ: и҆ є҆гда̀ ѻ҆́нъ возвѣстѝ сꙋ́щымъ съ собо́ю ѡ҆ прише́ствїи во́инства,	Іуді ж дано було знати про прихід Никанора, і коли він передав тим, що були з ним, про прибуття війська,
13	13
оу҆жа́сшесѧ и҆ не вѣ́ровавше бж҃їю ѿмще́нїю разбѣга́хꙋсѧ и҆ ѿ мѣ́ста своегѡ̀ ѿстꙋпа́хꙋ:	тоді боязкі й ті, що не вірили у воздаяння Боже, розбіглися, залишивши місця свої.
14	14
и҆ні́и же ѡ҆ста̑вшаѧ всѧ̑ продаѧ́хꙋ, кꙋ́пнѡ же гдⷭ҇а молѧ́хꙋ, да и҆зба́витъ ѿ нечести́вагѡ нїкано́ра про́даныхъ, пре́жде да́же сни́тисѧ,	Інші ж продавали все, що залишилося у них, і благали Господа визволити їх, проданих нечестивим Никанором раніше битви,
15	15
и҆ а҆́ще не и҆́хъ ра́ди, то̀ ра́ди завѣ́та, и҆́же бы́сть ко ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, и҆ призыва́нїѧ ра́ди честна́гѡ и҆ великолѣ́пагѡ и҆́мене своегѡ̀ на ни́хъ.	якщо не для них, то заради завітів з батьками їхніми і наречення на них святого і славного імені Його.
16	16
Собра́въ же маккаве́й сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ число́мъ ше́сть ты́сѧщъ, молѧ́ше, да не оу҆жа́снꙋтсѧ ѿ сꙋпроти́вникѡвъ, нижѐ да оу҆страша́тсѧ непра́веднѡ грѧдꙋ́щихъ на нѧ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ мно́жества, но мꙋ́жественнѡ да подвиза́ютсѧ,	Тоді Маккавей зібрав тих, що були з ним, числом шість тисяч мужів, і умовляв їх не страшитися ворогів і не боятися великої кількости язичників, що неправедно йдуть на них, але мужньо битися,
17	17
пред̾ ѻ҆чи́ма имѣ́юще беззако́ннѡ на мѣ́сто ст҃о́е содѣ́ланнꙋю ѿ ни́хъ оу҆кори́знꙋ и҆ посмѣѧ́ннагѡ гра́да ѡ҆би́дꙋ, є҆ще́ же и҆ прароди́телнагѡ жи́телства разрꙋше́нїе.	маючи перед очима неправедно нанесену ними образу святому місцю і розорення зганьбленого міста і порушення праотецьких настанов.
18	18
Ѻ҆ни́ бо на ѻ҆рꙋ́жїе надѣ́ютсѧ кꙋ́пнѡ и҆ на де́рзость, речѐ: мы́ же на вседержи́телѧ бг҃а могꙋ́щаго и҆ грѧдꙋ́щихъ мгнове́нїемъ низложи́ти надѣ́емсѧ.	Бо, — говорив він, — вони надіються на зброю і відважність, а ми надіємося на всемогутнього Бога, Який одним помахом може подолати і тих, що йдуть на нас, і весь світ.
19	19
Воспомѧнꙋ́въ же и҆̀мъ и҆ бы̑вшаѧ застꙋплє́нїѧ при прароди́телехъ, и҆ ꙗ҆́кѡ под̾ сеннахирі́момъ сто ѻ҆́смьдесѧтъ пѧ́ть ты́сѧщь погибо́ща,	Він розповів їм і про те заступництво, яке одержували їхні предки, і як при Сеннахиримі погублені сто вісімдесят п’ять тисяч мужів,
20	20
и҆ въ вавѷлѡ́нѣ на гала́тѡвъ бы́вшее ѡ҆полче́нїе, ка́кѡ всѝ, є҆гда̀ на бра́нь прїидо́ша, ѻ҆́смь ты́сѧщъ съ четы́рїю тысѧщами македѡ́нѧнъ, македѡ́нѧнѡмъ ѿча́ѧвшымсѧ, є҆ди́ни ѻ҆́смь ты́сѧщъ поби́ша сто̀ два́десѧть ты́сѧщъ по́мощїю да́нною и҆̀мъ ѿ нб҃сѐ, и҆ по́льзꙋ мно́гꙋ взѧ́ша.	і про битву, що була у Вавилоні проти галатів, як вони прийшли на битву в кількості лише восьми тисяч з чотирма тисячами македонян, і коли македоняни змішалися, то ці вісім тисяч погубили сто двадцять тисяч завдяки допомозі, яка була їм з неба, й одержали велику здобич.
21	21
Си́ми (воспомѧновє́нїи) де́рзѡстны ѡ҆́ныѧ поста́вивъ и҆ готѡ́вы оу҆мре́ти за зако́ны и҆ ѻ҆те́чество, четвероча́стно во́инство поста́ви:	Такими розповідями зробивши їх безстрашними і готовими померти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири загони,
22	22
оу҆чини́въ и҆ бра́тїю свою̀ воево́дами ѻ҆боегѡ̀ ѡ҆полче́нїѧ, сі́мѡна и҆ і҆ѡ́сифа и҆ і҆ѡнаѳа́на, подда́въ коемꙋ́ждо ты́сѧщꙋ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ,	призначивши вождями кожного загону братів своїх: Симона, Йосифа та Іонафана, і підпорядкувавши кожному по тисячі п’ятсот чоловік.
23	23
є҆ще́ же и҆ є҆леаза́рꙋ (повелѣ́въ) честѝ ст҃ꙋ́ю кни́гꙋ и҆ да́въ зна́менїе по́мощи бж҃їю, пе́рвомꙋ полкꙋ̀ са́мъ предводи́телствꙋѧ сразі́сѧ съ нїканоромъ.	Потім наказав Єлеазару читати священну книгу, і, обнадіявши Божою допомогою, сам прийняв провід над передовим загоном і вступив у битву з Никанором.
24	24
Бы́вшꙋ же и҆̀мъ вседержи́телю спобо́рникꙋ, оу҆би́ша сꙋпоста́тѡвъ бо́лѣе девѧтѝ ты́сѧщъ, ꙗ҆́звеныхъ же и҆ безчленныхъ бо́лшꙋю ча́сть сотворища во́євъ нїкано́ровыхъ, всѣ́хъ же въ бѣ́гство понꙋ́диша.	Оскільки помічником їх був Усемогутній, то вони побили ворогів понад дев’ять тисяч, і ще більшу частину Никанорового війська залишили пораненими і покаліченими, і всіх змусили втікати.
25	25
Сре́бреники же ѿ прише́дшихъ на кꙋ́плю и҆́хъ взѧ́ша.	Узяли і гроші у тих, що прийшли купувати їх; переслідували їх на значну відстань, і повернулися, будучи зупинені часом.
26	26
Гони́вше же и҆́хъ ѕѣ́лнѣ, возврати́шасѧ ѿ вре́мене заключе́ни: бѣ̀ бо (де́нь) пред̾ сꙋббѡ́тою, сеѧ̀ ра́ди вины̀ не продолжи́ша гонѧ́ще и҆̀хъ.	Бо це був день перед суботою; з цієї причини вони і не продовжували гнатися за ними.
27	27
ѻ҆рꙋ̑жїѧ же и҆́хъ собира́юще и҆ коры̑сти ѿ сꙋпоста̑тъ ѿе́млюще, сꙋббѡ́тꙋ пра́здновахꙋ попремно́гꙋ благословѧ́ще и҆ и҆сповѣ́даюшесѧ гдⷭ҇еви спⷭ҇шемꙋ и҆̀хъ въ де́нь се́й, нача́ло млⷭ҇ти оу҆чини́вшемꙋ и҆̀мъ.	Зібравши ж за ними зброю і знявши обладунок з ворогів, вони святкували суботу, щиро дякуючи і прославляючи Господа, Який спас їх у той день і Який почав являти їм Своє милосердя.
28	28
По сꙋббѡ́тѣ же немѡщны́мъ и҆ сирота́мъ, и҆ вдова́мъ (и҆ ѡ҆би̑димымъ) раздѣли́вше ѿ коры́стѣй, прѡ́чаѧ са́ми и҆ ѻ҆́троцы раздѣли́ша.	Після суботи, виділивши зі здобичі калікам, удовам і сиротам, інше розділили між собою і дітьми своїми.
29	29
Сїѧ̑ же содѣ́ѧвше и҆ ѻ҆́бщꙋю моли́твꙋ сотво́рше, млⷭ҇рдаго гдⷭ҇а молѧ́хꙋ, въ коне́цъ примири́тисѧ рабѡ́мъ свои̑мъ.	Закінчивши це, вони встановили громадську молитву, і благали милосердого Господа остаточно примиритися з рабами Своїми.
30	30
И҆ ѿ сꙋ́щихъ съ тїмоѳе́емъ и҆ вакхі́домъ проти́вныхъ мно́жае два́десѧти ты́сѧщъ оу҆би́ша и҆ тверды̑ни ѕѣлѡ̀ высѡ́кїѧ ѡ҆держа́ша, и҆ мнѡ́гїѧ коры̑сти раздѣли́ша, равноча́стнѣ себѣ̀ и҆ немощны̑мъ, и҆ сирота́мъ и҆ вдова́мъ, є҆ще́ же и҆ старѣ́йшинамъ сотво́рше.	І тоді, як Тимофій і Вакхид напали на них спільно, вони побили понад двадцять тисяч і легко оволоділи високими фортецями; вони розділили дуже багато здобичі рівними частинами між собою й каліками і сиротами і вдовами, ще ж і старійшинами.
31	31
Собра́вше же ѻ҆рꙋ́жїѧ и҆́хъ, прилѣ́жнѣ всѧ̑ положи́ша въ мѣ́стѣхъ благовре́менныхъ, про́чыѧ же коры̑сти во і҆ерⷭ҇ли́мъ принесо́ша.	Зібравши після них зброю, ретельно склали все у зручних місцях, іншу ж здобич принесли у Єрусалим.
32	32
И҆ фїла́рха тїмоѳе́ева оу҆би́ша мꙋ́жа беззако́ннѣ̀йшаго и҆ вельмѝ і҆ꙋде́ѡвъ ѡ҆ѕло́бившаго,	Убили і вождя військ Тимофієвих, людину дуже нечестиву, яка заподіяла багато зла юдеям.
33	33
иобѣди́тєлнаѧ же пра́зднꙋюще во ѻ҆те́чествѣ, заже́гшихъ свѧшє́ннаѧ врата̀, калїсѳе́на и҆ нѣ́кїихъ и҆ны́хъ сожго́ша оу҆бѣ́гшихъ во є҆ди́нꙋ хра́минꙋ, и҆̀же досто́йнꙋю мздꙋ̀ нече́стїѧ воспрїѧ́ша.	Потім, торжествуючи перемогу на батьківщині, вони спалили Каллисфена і деяких інших, які спалили священні ворота й утекли в один дім, так що ці за своє нечестя понесли гідну відплату.
34	34
Треклѧ́тѣ́йшїй же нїкано́ръ, и҆́же тысѧщꙋ кꙋпцє́въ на кꙋ́плю і҆ꙋде́ѡвъ приведы́й,	А найзлочинніший Никанор, який привів тисячу купців для купівлі юдеїв,
35	35
смире́нъ по́мощїю гдⷭ҇нею ѿ тѣ́хъ, и҆̀хже проти́вꙋ себє̀ за ничто́же вмѣнѧ́ше, сла́внꙋю ѿложи́въ ри́зꙋ, чрез̾ средиземное (мо́ре) бѣглеца̀ ѡ҆́бразомъ оу҆единена себѐ сотво́рь, прїи́де во а҆нтїохі́ю преѕѣ́лнѣ неблагополꙋ́ченъ ѡ҆ погꙋблѣ́нїи во́инства.	за допомогою Божою посоромлений був тими, яких вважав за ніщо, і, скинувши розкішний одяг, під виглядом біглого раба через внутрішні землі прийшов один в Антиохію, вкрай засмучений поразкою війська.
36	36
И҆ и҆́же ѡ҆бѣща̀ ри́млѧнѡмъ да́нь возда́ти ѿ плѣне́нїѧ і҆ерⷭ҇ли́мскагѡ, проповѣ́даше, ꙗ҆̀кѡ защи́тителѧ бг҃а и҆мѣ́ютъ і҆ꙋде́и, и҆ сегѡ̀ ра́ди не оу҆ѧзвлѧ́еми сꙋ́ть і҆ꙋде́є, занѐ послѣ́дꙋютъ зако́нѡмъ ѿ тогѡ̀ оу҆ста́влєнымъ.	Той, який взявся доставити римлянам данину від полонених у Єрусалимі, оголосив, що юдеї мають захисником Бога, і таким чином залишаються неушкодженими, тому що підкорюються установленим від Бога законам.

← Глава́ з҃

Глава́ ѳ҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт