Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ а҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава́ а҃і	Глава 11

1	1
Є҆́сть же вѣ́ра оу҆пова́емыхъ и҆звѣще́нїе, веще́й ѡ҆бличе́нїе неви́димыхъ.	Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому.
2	2
Въ се́й бо свидѣ́телствовани бы́ша дре́внїи.	Через неї були засвідчені древні.
3	3
Вѣ́рою разꙋмѣва́емъ соверши́тисѧ вѣкѡ́мъ гл҃го́ломъ бж҃їимъ, во є҆́же ѿ неѧвлѧ́емыхъ ви̑димымъ бы́ти.	Вірою пізнаємо, що віки створені Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме‚
4	4
Вѣ́рою мно́жайшꙋю же́ртвꙋ а҆́вель па́че ка́їна принесѐ бг҃ꙋ, є҆́юже свидѣ́телствованъ бы́сть бы́ти првⷣникъ, свидѣ́телствꙋющꙋ ѡ҆ да́рѣхъ є҆гѡ̀ бг҃ꙋ: и҆ то́ю оу҆ме́рый є҆щѐ глаго́летъ.	вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн, нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він і після смерти ще говорить.
5	5
Вѣ́рою є҆нѡ́хъ преложе́нъ бы́сть не ви́дѣти сме́рти: и҆ не ѡ҆брѣта́шесѧ, занѐ преложѝ є҆го̀ бг҃ъ: пре́жде бо преложе́нїѧ є҆гѡ̀ свидѣ́телствованъ бы́сть, ꙗ҆́кѡ оу҆годѝ бг҃ꙋ.	Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення він мав свідчення, що догодив Богу.
6	6
Без̾ вѣ́ры же невозмо́жно оу҆годи́ти (бг҃ꙋ): вѣ́ровати же подоба́етъ приходѧ́щемꙋ къ бг҃ꙋ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть, и҆ взыска́ющымъ є҆го̀ мздовозда́тель быва́етъ.	А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду.
7	7
Вѣ́рою ѿвѣ́тъ прїи́мъ нѡ́е ѡ҆ си́хъ, ꙗ҆́же не оу҆̀ ви́дѣ, оу҆боѧ́всѧ сотворѝ ковче́гъ во спасе́нїе до́мꙋ своегѡ̀: є҆́юже ѡ҆сꙋдѝ (ве́сь) мі́ръ, и҆ пра́вды, ꙗ҆́же по вѣ́рѣ, бы́сть наслѣ́дникъ.	Вірою Hой, діставши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив він увесь світ і зробився спадкоємцем праведности через віру.
8	8
(Заⷱ҇ т҃к҃з҃.) Вѣ́рою зово́мъ а҆враа́мъ послꙋ́ша и҆зы́ти на мѣ́сто, є҆́же хотѧ́ше прїѧ́ти въ наслѣ́дїе, и҆ и҆зы́де не вѣ́дый, ка́мѡ грѧде́тъ.	Вірою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, і пішов, не знаючи, куди йде.
9	9
(Заⷱ҇ т҃к҃и҃.) Вѣ́рою прїи́де а҆враа́мъ на зе́млю ѡ҆бѣтова́нїѧ, ꙗ҆́коже на чꙋ́ждꙋ, въ кро́вы всели́сѧ со і҆саа́комъ и҆ і҆а́кѡвомъ снаслѣ́дникома ѡ҆бѣтова́нїѧ тогѡ́жде:	Вірою жив він на землі обітованій, як на чужій, і жив у наметах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітницi;
10	10
жда́ше бо ѡ҆снова̑нїѧ и҆мꙋ́щагѡ гра́да, є҆мꙋ́же хꙋдо́жникъ и҆ содѣ́тель бг҃ъ.	бо він чекав міста, що має основу, художником і будівничим якого є Бог.
11	11
Вѣ́рою и҆ сама̀ са́рра непло́ды си́лꙋ во оу҆держа́нїе сѣ́мене прїѧ́тъ и҆ па́че вре́мене во́зраста родѝ, поне́же вѣ́рна непщева̀ ѡ҆бѣтова́вшаго.	Вірою і сама Сарра‚ неплідна‚ одержала силу прийняти сім’я і, незважаючи на вік, народила, бо знала, що вірний Той, Хто обіцяв.
12	12
Тѣ́мже и҆ ѿ є҆ди́нагѡ роди́шасѧ, да є҆щѐ оу҆мерщвле́ннагѡ, ꙗ҆́коже ѕвѣ́зды небє́сныѧ мно́жествомъ и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ вскра́й мо́рѧ безчи́сленный.	І тому від одного, і до того ж омертвілого, народилось так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на морському березі.
13	13
По вѣ́рѣ оу҆мро́ша сі́и всѝ, не прїе́мше ѡ҆бѣтова́нїй, но и҆здале́ча ви́дѣвше ѧ҆̀, и҆ цѣлова́вше, и҆ и҆сповѣ́давше, ꙗ҆́кѡ стра́ннїи и҆ прише́лцы сꙋ́ть на землѝ:	Усі ці померли у вірі, не одержавши обітниць, а тільки здалеку бачили їх і раділи та говорили про себе, що вони подорожні й пришельці на землi;
14	14
и҆́бо такѡва́ѧ глаго́лющїи ꙗ҆влѧ́ютсѧ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́чествїѧ взыскꙋ́ютъ.	бо ті, які говорять так, показують, що вони шукають батьківщини.
15	15
И҆ а҆́ще бы оу҆́бѡ ѻ҆́но по́мнили, и҆з̾ негѡ́же и҆зыдо́ша, и҆мѣ́ли бы вре́мѧ возврати́тисѧ:	І коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися;
16	16
нн҃ѣ же лꙋ́чшагѡ жела́ютъ, си́рѣчь нбⷭ҇нагѡ: тѣ́мже не стыди́тсѧ си́ми бг҃ъ, бг҃ъ нарица́тисѧ и҆́хъ: оу҆гото́ва бо и҆̀мъ гра́дъ.	але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм місто.
17	17
(Заⷱ҇ т҃к҃ѳ҃.) Вѣ́рою приведѐ а҆враа́мъ і҆саа́ка и҆скꙋша́емь, и҆ є҆диноро́днаго приноша́ше, ѡ҆бѣтова̑нїѧ прїе́мый,	Вірою Авраам, будучи випробуваним, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдинородного,
18	18
къ немꙋ́же гл҃ано бы́сть: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ і҆саа́цѣ нарече́тсѧ тебѣ̀ сѣ́мѧ:	про якого було сказано: «В Ісаакові назветься тобі сíм’я».
19	19
помы́сливъ, ꙗ҆́кѡ и҆ и҆з̾ ме́ртвыхъ воскр҃си́ти си́ленъ (є҆́сть) бг҃ъ, тѣ́мже того̀ и҆ въ при́тчѣ прїѧ́тъ.	Бо він думав, що Бог має силу і з мертвих воскресити, тому і одержав його як передвістя.
20	20
Вѣ́рою ѡ҆ грѧдꙋ́щихъ благословѝ і҆саа́къ і҆а́кѡва и҆ и҆са́ѵа.	Вірою в майбутнє Ісаак поблагословив Якова та Ісава.
21	21
Вѣ́рою і҆а́кѡвъ оу҆мира́ѧ коего́ждо сы́на і҆ѡ́сифова благословѝ и҆ поклони́сѧ на ве́рхъ жезла̀ є҆гѡ̀.	Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового і поклонився на верх жезла свого.
22	22
Вѣ́рою і҆ѡ́сифъ оу҆мира́ѧ ѡ҆ и҆схожде́нїи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ па́мѧтствова и҆ ѡ҆ косте́хъ свои́хъ заповѣ́да.	Вірою Йосиф, при кончині, нагадував про вихід синів Ізраїлевих і про кістки свої заповідав.
23	23
Вѣ́рою мѡѷсе́й роди́всѧ сокрове́нъ бы́сть трѝ мцⷭ҇ы ѿ ѻ҆тє́цъ свои́хъ, занѐ ви́дѣша красно̀ ѻ҆троча̀ и҆ не оу҆боѧ́шасѧ повелѣ́нїѧ царе́ва.	Вірою по народженні Мойсея батьки ховали його три місяці, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, і не злякалися царського повеління.
24	24
(Заⷱ҇.) Вѣ́рою мѡѷсе́й, вели́къ бы́въ, ѿве́ржесѧ нарица́тисѧ сы́нъ дще́ре фараѡ́новы:	Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової
25	25
па́че (же) и҆зво́ли страда́ти съ людьмѝ бж҃їими, не́жели и҆мѣ́ти вре́меннꙋю грѣха̀ сла́дость,	і захотів краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду,
26	26
бо́лшее бога́тство вмѣни́въ є҆гѵ́петскихъ сокро́вищъ поноше́нїе хрⷭ҇то́во: взира́ше бо на мздовоздаѧ́нїе.	і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.
27	27
Вѣ́рою ѡ҆ста́ви є҆гѵ́петъ, не оу҆боѧ́всѧ ꙗ҆́рости царе́вы: неви́димаго бо ꙗ҆́кѡ ви́дѧ, терпѧ́ше.	Вірою залишив він Єгипет, не побоявшись царського гніву, бо він, мовби бачачи Hевидимого, був твердий.
28	28
Вѣ́рою сотворѝ па́схꙋ и҆ проли́тїе кро́ве, да не погꙋблѧ́ѧй перворождє́ннаѧ ко́снетсѧ и҆́хъ.	Вірою він справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся їх.
29	29
Вѣ́рою преидо́ша чермно́е мо́ре а҆́ки по сꙋ́сѣ землѝ: є҆гѡ́же и҆скꙋше́нїе прїе́мше є҆гѵ́птѧне и҆стопи́шасѧ.	Вірою перейшли вони Червоне море, як по суші, на що спокусившись, єгиптяни потопилися.
30	30
Вѣ́рою стѣ́ны і҆ерїхѡ̑нскїѧ падо́ша ѡ҆бхожде́нїемъ седми́хъ дні́й.	Вірою впали єрихонські стіни після семиденного обходження.
31	31
Вѣ́рою раа́въ блꙋдни́ца не поги́бе съ сопроти́вльшимисѧ, прїи́мши схо́дники [соглѧда́тєли] съ ми́ромъ (и҆ и҆ны́мъ пꙋте́мъ и҆зве́дши).	Вірою Раав‚ блудниця, з миром прийнявши підглядячів (та повівши їх іншою дорогою), не загинула з невірними.
32	32
И҆ что̀ є҆щѐ глаго́лю; Не доста́нетъ бо мѝ повѣствꙋ́ющꙋ вре́мене ѡ҆ гедеѡ́нѣ, вара́цѣ же и҆ самѱѡ́нѣ и҆ і҆ефѳа́и, ѡ҆ дв҃дѣ же и҆ самꙋи́лѣ, и҆ ѡ҆ (дрꙋги́хъ) прⷪ҇ро́цѣхъ,	І що ще скажу? Hе вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, Самуїла та (інших) пророків,
33	33
(Заⷱ҇ т҃л҃.) и҆̀же вѣ́рою побѣди́ша ца̑рствїѧ, содѣ́ѧша пра́вдꙋ, полꙋчи́ша ѡ҆бѣтова̑нїѧ, загради́ша оу҆ста̀ львѡ́въ,	які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, затуляли пащі левів,
34	34
оу҆гаси́ша си́лꙋ ѻ҆́гненнꙋю, и҆збѣго́ша ѻ҆́стреѧ меча̀, возмого́ша ѿ не́мощи, бы́ша крѣ́пцы во бране́хъ, ѡ҆брати́ша въ бѣ́гство полкѝ чꙋжди́хъ:	гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців;
35	35
прїѧ́ша жєны̀ ѿ воскресе́нїѧ ме́ртвыхъ свои́хъ: и҆ні́и же и҆збїе́ни бы́ша, не прїе́мше и҆збавле́нїѧ, да лꙋ́чшее воскрⷭ҇нїе оу҆лꙋча́тъ:	жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресіння;
36	36
дрꙋзі́и же рꙋга́нїемъ и҆ ра́нами и҆скꙋше́нїе прїѧ́ша, є҆ще́ же и҆ оу҆́зами и҆ темни́цею,	інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць,
37	37
ка́менїемъ побїе́ни бы́ша, претре́ни бы́ша, и҆скꙋше́ни бы́ша, оу҆бі́йствомъ меча̀ оу҆мро́ша, проидо́ша въ ми́лѡтехъ (и҆) въ ко́зїѧхъ ко́жахъ, лише́ни, скорбѧ́ще, ѡ҆ѕло́блени:	були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;
38	38
и҆́хже не бѣ̀ досто́инъ (ве́сь) мі́ръ, въ пꙋсты́нехъ скита́ющесѧ и҆ въ гора́хъ и҆ въ верте́пахъ и҆ въ про́пастехъ земны́хъ.	ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі.
39	39
И҆ сі́и всѝ послꙋ́шествани бы́вше вѣ́рою, не прїѧ́ша ѡ҆бѣтова́нїѧ,	І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,
40	40
бг҃ꙋ лꙋ́чшее что̀ ѡ҆ на́съ предзрѣ́вшꙋ, да не без̾ на́съ соверше́нство прїи́мꙋтъ.	тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалости.

← Глава́ і҃

Глава́ в҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт