Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ в҃
Глава 2
1
1
Рцы́те бра́тꙋ своемꙋ̀: лю́дїе моѝ: и҆ сестрѣ̀ свое́й: поми́лованнаѧ. Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана».
2
2
Сꙋди́тесѧ съ ма́терїю свое́ю, сꙋди́тесѧ, ꙗ҆́кѡ та̀ не жена̀ моѧ̀, и҆ а҆́зъ не мꙋ́жъ є҆ѧ̀: и҆ ѿве́ргꙋ блꙋжє́нїѧ є҆ѧ̀ ѿ лица̀ моегѡ̀ и҆ любодѣ́йство є҆ѧ̀ ѿ среды̀ сосцꙋ̑ є҆ѧ̀: Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх,
3
3
ꙗ҆́кѡ да совлекꙋ̀ ю҆̀ на́гꙋ и҆ поста́влю ю҆̀ ꙗ҆́коже въ де́нь рожде́нїѧ є҆ѧ̀, и҆ положꙋ̀ ю҆̀ ꙗ҆́кѡ пꙋсты́ню, и҆ оу҆чиню̀ ю҆̀ ꙗ҆́кѡ зе́млю безво́днꙋ, и҆ оу҆бїю̀ ѻ҆́нꙋю жа́ждею: щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою.
4
4
и҆ ча̑дъ є҆ѧ̀ не поми́лꙋю, ꙗ҆́кѡ ча̑да блꙋже́нїѧ сꙋ́ть, І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.
5
5
ꙗ҆́кѡ соблꙋдѝ ма́ти и҆́хъ, посрами́сѧ роди́вшаѧ и҆̀хъ, рече́ бо: пойдꙋ̀ в̾слѣ́дъ похотникѡ́въ мои́хъ, даю́щихъ мнѣ̀ хлѣ́бы моѧ̑ и҆ во́дꙋ мою̀, и҆ ри̑зы моѧ̑ и҆ плащани̑цы моѧ̑, и҆ ма́сло моѐ и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка мнѣ̀ досто́ѧтъ. Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої».
6
6
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ заграждꙋ̀ пꙋ́ть є҆ѧ̀ те́рнїемъ и҆ возграждꙋ̀ распꙋ̑тїѧ є҆ѧ̀, и҆ стезѝ своеѧ̀ не ѡ҆брѧ́щетъ: За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх,
7
7
и҆ пожене́тъ похотникѝ своѧ̑ и҆ не пости́гнетъ и҆́хъ, и҆ взы́щетъ и҆̀хъ и҆ не ѡ҆брѧ́щетъ, и҆ рече́тъ: пойдꙋ̀ и҆ возвращꙋ́сѧ къ мꙋ́жꙋ моемꙋ̀ пе́рвомꙋ, ꙗ҆́кѡ добрѣ́е мѝ бѣ̀ тогда̀, не́жели нн҃ѣ. і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер».
8
8
Но та̀ не оу҆разꙋмѣ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ да́хъ є҆́й пшени́цꙋ и҆ вїно̀ и҆ ма́сло, и҆ сребро̀ оу҆мно́жихъ є҆́й: сїѧ́ же срє́брѧны и҆ зла̑ты сотворѝ ваа́лꙋ. А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала.
9
9
Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆бращꙋ́сѧ и҆ возмꙋ̀ пшени́цꙋ мою̀ во вре́мѧ є҆ѧ̀ и҆ вїно̀ моѐ во вре́мѧ є҆гѡ̀, и҆ ѿимꙋ̀ ри̑зы моѧ̑ и҆ плащани̑цы моѧ̑, да не покрыва́етъ стꙋда̀ своегѡ̀: За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її.
10
10
и҆ нн҃ѣ ѿкры́ю нечистотꙋ̀ є҆ѧ̀ пред̾ похотника́ми є҆ѧ̀, и҆ никто́же ѿи́метъ є҆ѧ̀ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀: І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї.
11
11
и҆ ѿвращꙋ̀ всѧ̑ весє́лїѧ є҆ѧ̀ и҆ пра́здники є҆ѧ̀, и҆ новомчⷭ҇їѧ є҆ѧ̀ и҆ сꙋббѡ̑ты є҆ѧ̀ и҆ всѧ̑ пра́зднєства є҆ѧ̀, І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її.
12
12
и҆ погꙋблю̀ вїногра́дъ є҆ѧ̀ и҆ смѡ́квы є҆ѧ̀, ѡ҆ ни́хже речѐ: мзды̑ мѝ сꙋ́ть сїѧ̑, ꙗ҆̀же да́ша мнѣ̀ похотницы̀ моѝ: и҆ положꙋ̀ ѧ҆̀ въ свидѣ́нїе, и҆ поѧдѧ́тъ ѧ҆̀ ѕвѣ́рїе се́лнїи и҆ пти̑цы небє́сныѧ и҆ га́ди земні́и: І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки, які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі поїдять їх.
13
13
и҆ ѿмщꙋ̀ на не́й дни̑ ваалі́мѡвы, въ нѧ́же трє́бы кладѧ́ше и҆̀мъ, и҆ вдѣва́ше оу҆серѧ̑зи своѧ̑ и҆ мони̑ста своѧ̑, и҆ хожда́ше в̾слѣ́дъ похотникѡ́въ свои́хъ, а҆ менѐ забы̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь.
14
14
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ соблажню̀ ю҆̀, и҆ оу҆чиню̀ ю҆̀ ꙗ҆́кѡ пꙋсты́ню, и҆ возгл҃ю въ се́рдце є҆ѧ̀, Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити до серця її.
15
15
и҆ да́мъ є҆́й притѧжа́нїе є҆ѧ̀ ѿтꙋ́дꙋ и҆ полѧ́нꙋ а҆хѡ́ровꙋ, ѿве́рсти смы́слъ є҆ѧ̀: и҆ смири́тсѧ та́мѡ по днє́мъ дѣ́тства своегѡ̀ и҆ по днє́мъ и҆зведе́нїѧ своегѡ̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петски. І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської.
16
16
И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, нарече́тъ мѧ̀ мꙋ́жъ мо́й, гл҃етъ гдⷭ҇ь, а҆ не прозове́тъ менѐ ктомꙋ̀ ваалі́мъ. І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале*».
17
17
И҆ ѿве́ргꙋ и҆мена̀ ваалі̑млѧ ѿ оу҆́стъ є҆ѧ̀, и҆ не воспомѧнꙋ́тсѧ ксемꙋ̀ и҆мена̀ и҆́хъ. І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх.
18
18
И҆ завѣща́ю и҆̀мъ завѣ́тъ въ то́й де́нь со ѕвѣрьмѝ се́лными и҆ со пти́цами небе́сными и҆ съ га̑ды зємны́ми, и҆ лꙋ́къ и҆ ме́чь и҆ бра́нь сокрꙋшꙋ̀ ѿ землѝ, и҆ вселю̀ ѧ҆̀ со оу҆пова́нїемъ: І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці.
19
19
и҆ ѡ҆брꙋчꙋ́ тѧ себѣ̀ во вѣ́къ и҆ ѡ҆брꙋчꙋ́ тѧ себѣ̀ въ пра́вдѣ и҆ въ сꙋдѣ̀ и҆ въ ми́лости и҆ въ щедро́тахъ: І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді.
20
20
и҆ ѡ҆брꙋчꙋ́ тѧ себѣ̀ въ вѣ́рѣ, и҆ оу҆вѣ́си гдⷭ҇а. І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа.
21
21
И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь, послꙋ́шаю небесѐ, а҆ ѻ҆́ное послꙋ́шаетъ землѝ, І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю,
22
22
и҆ землѧ̀ послꙋ́шаетъ пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ ма́сла, и҆ сі́и послꙋ́шаютъ і҆езрае́лѧ: і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель.
23
23
и҆ всѣ́ю ѻ҆́нꙋю себѣ̀ на землѝ и҆ поми́лꙋю непоми́лованнꙋю: и҆ рекꙋ̀ не лю́демъ мои̑мъ: лю́дїе моѝ є҆стѐ вы̀: и҆ ті́и рекꙋ́тъ: гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ ты̀ є҆сѝ. І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!»

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.