Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава́ и҃і	Глава 18

1	1
Гл҃аше же и҆ при́тчꙋ къ ни̑мъ, ка́кѡ подоба́етъ всегда̀ моли́тисѧ и҆ не стꙋжа́ти (сѝ),	Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
2	2
гл҃ѧ: (Заⷱ҇ п҃и҃.) сꙋдїѧ̀ бѣ̀ нѣ́кїй въ нѣ́коемъ гра́дѣ, бг҃а не боѧ́сѧ и҆ человѣ̑къ не срамлѧ́ѧсѧ.	кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3	3
Вдова́ же нѣ́каѧ бѣ̀ во гра́дѣ то́мъ: и҆ прихожда́ше къ немꙋ̀, глаго́лющи: ѿмстѝ менє̀ ѿ сопе́рника моегѡ̀.	В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4	4
И҆ не хотѧ́ше на до́лзѣ вре́мени. Послѣди́ же речѐ въ себѣ̀: а҆́ще и҆ бг҃а не бою́сѧ, и҆ человѣ̑къ не срамлѧ́юсѧ:	Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5	5
но занѐ твори́тъ мѝ трꙋды̀ вдови́ца сїѧ̀, ѿмщꙋ̀ є҆ѧ̀: да не до конца̀ приходѧ́щи застои́тъ [трꙋди́тъ] менѐ.	але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
6	6
Рече́ же гдⷭ҇ь: слы́шите, что̀ сꙋдїѧ̀ непра́вды глаго́летъ;	І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7	7
Бг҃ъ же не и҆́мать ли сотвори́ти ѿмще́нїе и҆збра́нныхъ свои́хъ, вопїю́щихъ къ немꙋ̀ де́нь и҆ но́щь, и҆ долготерпѧ̀ ѡ҆ ни́хъ;	Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
8	8
гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ сотвори́тъ ѿмще́нїе и҆́хъ вско́рѣ. Ѻ҆ба́че сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй прише́дъ оу҆́бѡ ѡ҆брѧ́щетъ ли (сѝ) вѣ́рꙋ на землѝ;	Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9	9
Рече́ же и҆ ко дрꙋги̑мъ оу҆пова́ющымъ собо́ю, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть пра́вєдницы, и҆ оу҆ничижа́ющымъ про́чихъ, при́тчꙋ сїю̀:	Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
10	10
(Заⷱ҇ п҃ѳ҃.) человѣ̑ка два̀ внидо́ста въ це́рковь помоли́тисѧ: є҆ди́нъ фарїсе́й, а҆ дрꙋгі́й мыта́рь.	Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11	11
Фарїсе́й же ста́въ, си́це въ себѣ̀ молѧ́шесѧ: бж҃е, хвалꙋ̀ тебѣ̀ воздаю̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́смь ꙗ҆́коже про́чїи человѣ́цы, хи́щницы, непра́вєдницы, прелюбодѣ́є, и҆лѝ ꙗ҆́коже се́й мыта́рь:	Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
12	12
пощꙋ́сѧ двакра́ты въ сꙋббѡ́тꙋ, десѧти́нꙋ даю̀ всегѡ̀ є҆ли́кѡ притѧжꙋ̀.	Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13	13
Мыта́рь же и҆здале́ча стоѧ̀, не хотѧ́ше ни ѻ҆́чїю возвестѝ на не́бо: но бїѧ́ше пє́рси своѧ̑, глаго́лѧ: бж҃е, ми́лостивъ бꙋ́ди мнѣ̀ грѣ́шникꙋ.	А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
14	14
Глаго́лю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ сни́де се́й ѡ҆правда́нъ въ до́мъ сво́й па́че ѻ҆́нагѡ: ꙗ҆́кѡ всѧ́къ возносѧ́йсѧ смири́тсѧ, смирѧ́ѧй же себѐ вознесе́тсѧ.	Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15	15
(Заⷱ҇ ч҃.) Приноша́хꙋ же къ немꙋ̀ и҆ младе́нцы, да и҆́хъ ко́снетсѧ: ви́дѣвше же оу҆чн҃цы̀ запрети́ша и҆̀мъ.	Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
16	16
І҆и҃съ же призва́въ и҆̀хъ, глаго́ла: ѡ҆ста́вите дѣте́й приходи́ти ко мнѣ̀ и҆ не брани́те и҆̀мъ: таковы́хъ бо є҆́сть црⷭ҇твїе бж҃їе.	Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
17	17
А҆ми́нь бо глаго́лю ва́мъ: и҆́же а҆́ще не прїи́метъ црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆троча̀, не и҆́мать вни́ти въ нѐ.	Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18	18
(Заⷱ҇ ч҃а҃.) И҆ вопросѝ є҆го̀ нѣ́кїй кнѧ́зь, глаго́лѧ: оу҆чт҃лю бл҃гі́й, что̀ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дствꙋю;	І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
19	19
Рече́ же є҆мꙋ̀ і҆и҃съ: что́ мѧ глаго́леши бл҃га, никто́же бл҃гъ, то́кмѡ є҆ди́нъ бг҃ъ.	Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20	20
За́пѡвѣди вѣ́си: не прелю́бы творѝ: не оу҆бі́й: не оу҆крадѝ: не лжесвидѣ́телствꙋй: чтѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь твою̀.	Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21	21
Ѻ҆́нъ же речѐ: всѧ̑ сїѧ̑ сохрани́хъ ѿ ю҆́ности моеѧ̀.	Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
22	22
Слы́шавъ же сїѧ̑, і҆и҃съ речѐ є҆мꙋ̀: є҆щѐ є҆ди́нагѡ не доконча́лъ є҆сѝ: всѧ̑, є҆ли́ка и҆́маши, прода́ждь, и҆ разда́й ни́щымъ: и҆ и҆мѣ́ти и҆́маши сокро́вище на нб҃сѝ: и҆ грѧдѝ вослѣ́дъ менє̀.	Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
23	23
Ѻ҆́нъ же слы́шавъ сїѐ, приско́рбенъ бы́сть: бѣ́ бо бога́тъ ѕѣлѡ̀.	Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24	24
Ви́дѣвъ же є҆го̀ і҆и҃съ приско́рбна бы́вша, речѐ: ка́кѡ не оу҆до́бь и҆мꙋ́щїи бога́тство въ црⷭ҇твїе бж҃їе вни́дꙋтъ:	Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25	25
оу҆до́бѣе бо є҆́сть велбꙋ́дꙋ сквозѣ̀ и҆глинѣ̑ оу҆́шы проитѝ, не́же бога́тꙋ въ црⷭ҇твїе бж҃їе вни́ти.	Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
26	26
Рѣ́ша же слы́шавшїи: то̀ кто̀ мо́жетъ сп҃се́нъ бы́ти;	Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27	27
Ѻ҆́нъ же речѐ: невозмѡ́жнаѧ оу҆ человѣ̑къ возмѡ́жна сꙋ́ть оу҆ бг҃а.	Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
28	28
Рече́ же пе́тръ: сѐ мы̀ ѡ҆ста́вихомъ всѧ̑ и҆ по тебѣ̀ и҆до́хомъ.	Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
29	29
Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: а҆ми́нь глаго́лю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ никто́же є҆́сть, и҆́же ѡ҆ста́витъ до́мъ, и҆лѝ роди́тєли, и҆лѝ бра́тїю, и҆лѝ сє́стры, и҆лѝ женꙋ̀, и҆лѝ ча́да, црⷭ҇твїѧ ра́ди бж҃їѧ,	Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
30	30
и҆́же не прїи́метъ мно́жицею во вре́мѧ сїѐ, и҆ въ вѣ́къ грѧдꙋ́щїй живо́тъ вѣ́чный.	і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
31	31
(Заⷱ҇ ч҃в҃.) Пое́мь же ѻ҆бана́десѧте оу҆чн҃кѝ своѧ̑, речѐ къ ни̑мъ; сѐ восхо́димъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ сконча́ютсѧ всѧ̑ пи̑саннаѧ прⷪ҇рѡ́ки ѡ҆ сн҃ѣ чл҃вѣ́честѣ:	Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32	32
предадѧ́тъ бо є҆го̀ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ порꙋга́ютсѧ є҆мꙋ̀, и҆ оу҆корѧ́тъ є҆го̀, и҆ ѡ҆плюю́тъ є҆го̀,	бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
33	33
и҆ би́вше оу҆бїю́тъ є҆го̀: и҆ въ тре́тїй де́нь воскре́снетъ.	І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
34	34
И҆ ті́и ничесѡ́же ѿ си́хъ разꙋмѣ́ша: и҆ бѣ̀ глаго́лъ се́й сокрове́нъ ѿ ни́хъ, и҆ не разꙋмѣва́хꙋ глаго́лемыхъ.	Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35	35
(Заⷱ҇ ч҃г҃.) Бы́сть же є҆гда̀ прибли́жишасѧ во і҆ерїхѡ́нъ, слѣпе́цъ нѣ́кїй сѣдѧ́ше при пꙋтѝ просѧ̀:	Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
36	36
слы́шавъ же наро́дъ мимоходѧ́щь, вопроша́ше: что̀ оу҆́бѡ є҆́сть сѐ;	Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
37	37
Повѣ́даша же є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ назарѧни́нъ мимохо́дитъ.	Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
38	38
И҆ возопѝ, глаго́лѧ: і҆и҃се сн҃е дв҃довъ, поми́лꙋй мѧ̀.	Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
39	39
И҆ пред̾идꙋ́щїи преща́хꙋ є҆мꙋ̀, да оу҆молчи́тъ: ѻ҆́нъ же па́че мно́жае вопїѧ́ше: сн҃е дв҃довъ, поми́лꙋй мѧ̀.	І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40	40
Ста́въ же і҆и҃съ повелѣ̀ привестѝ є҆го̀ къ себѣ̀: прибли́жшꙋсѧ же є҆мꙋ̀ къ немꙋ̀, вопросѝ є҆го̀,	Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
41	41
глаго́лѧ: что̀ хо́щеши, да тѝ сотворю̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: гдⷭ҇и, да прозрю̀.	чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
42	42
І҆и҃съ же речѐ є҆мꙋ̀: прозрѝ: вѣ́ра твоѧ̀ сп҃се́ тѧ.	Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
43	43
И҆ а҆́бїе прозрѣ̀, и҆ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ и҆дѧ́ше, сла́вѧ бг҃а. И҆ всѝ лю́дїе ви́дѣвше возда́ша хвалꙋ̀ бг҃ови.	І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.

← Глава́ з҃і

Глава́ ѳ҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт