Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 2

Brenton–Byzantine English Bible > 1 Thessalonians :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5

Chapter 2	Глава 2

1	1
For you yourselves, brethren, know our entering in unto you, that it hath not been found vain:	Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був даремний;
2	2
but having suffered before and been shamefully treated, as ye know, at Philippi, we waxed bold in our God to speak unto you the gospel of God in much conflict.	але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.
3	3
For our exhortation is not of error, nor of uncleanness, nor in guile:	Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;
4	4
but even as we have been approved of God to be entrusted with the gospel, so we speak; not as pleasing men, but God who proveth our hearts.	але, оскільки Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Який випробовує серця наші.
5	5
For neither at any time were we found using words of flattery, as ye know, nor a cloak of covetousness, God is witness;	Бо ніколи не було в нас перед вами ні слова омани, як ви знаєте, ні користи: Бог свідок!
6	6
nor seeking glory of men, neither from you nor from others, when we might have claimed authority as apostles of Christ.	Hе шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших:
7	7
But we were gentle in the midst of you, as when a nurse cherisheth her own children:	ми могли прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми.
8	8
even so, being affectionately desirous of you, we were well pleased to impart unto you, not the gospel of God only, but also our own souls, because ye were become very dear to us.	Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі.
9	9
For ye remember, brethren, our labor and travail: for working night and day, that we might not burden any of you, we preached unto you the gospel of God.	Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш і подвиг: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували благовістя Боже.
10	10
Ye are witnesses, and God also, how holily and righteously and unblamably we behaved ourselves toward you that believe:	Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,
11	11
as ye know how we dealt with each one of you, as a father with his own children,	тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх,
12	12
exhorting you, and encouraging you, and testifying, to the end that ye should walk worthily of God, who calleth you into his own kingdom and glory.	ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу.
13	13
For this cause we also thank God without ceasing, that, when ye received from us the word of the message, even the word of God, ye accepted it not as the word of men, but, as it is in truth, the word of God, which also worketh in you that believe.	Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що‚ прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є істинно, яке і діє у вас, віруючих.
14	14
For ye, brethren, became imitators of the churches of God which are in Judea in Christ Jesus: for ye also suffered the same things of your own countrymen, even as they did of the Jews;	Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, які знаходяться в Юдеї, бо і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, що й ті від юдеїв,
15	15
who both killed the Lord Jesus and their own prophets, and drove out us, and please not God, and are contrary to all men;	які вбили і Господа Ісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не догоджають, і всім людям противляться,
16	16
forbidding us to speak to the Gentiles that they may be saved; to fill up their sins always: but the wrath is come upon them to the uttermost.	які забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це поповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.
17	17
But we, brethren, being bereaved of you for a short season, in presence not in heart, endeavored the more exceedingly to see your face with great desire:	Ми ж, браття, розлучившись із вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.
18	18
wherefore we would fain have come unto you, I Paul once and again; and Satan hindered us.	І тому ми, я‚ Павло, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.
19	19
For what is our hope, or joy, or crown of glorying? Are not even ye, before our Lord Jesus Christ at his coming?	Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Ісусом Христом у пришестя Його?
20	20
For ye are our glory and our joy.	Бо ви — слава наша і радість.